Податкова система України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема 1. Засади організації податкової системи України

Економічна суть і значення податків і зборів.

Передумови виникнення та розвитку податків.

Податки дуже складна й надзвичайно впливова на всі економічні явища та процеси фінансова категорія. Це - обов'язковий елемент економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку - позбавленою будь-якого сенсу. Об'єктивною реальністю є те, що за наявних економічних умов підприємницькі структури та громадяни повинні віддавати частку своїх доходів на загальнодержавні суспільні потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага та послуги. Історія цивілізації свідчить, що в різні періоди розвитку суспільства вводились різноманітні податки: на землю, майно, прибуток, цінні папери, спадщину та дарування, додану вартість, заробітну плату, акцизи, збори й відрахування, на автомобілі, коней, собак, продуктивну худобу та птицю, бджіл, подушні податки і податки на неодружених чоловіків, податки на бороду, вікна, двері тощо. Податкова система виникла і розвивалась разом з державою. На найдавніших ступенях державної організації початковою формою оподаткування можна вважати жертвоприношення, яке не було основане виключно на добровільних засадах. Жертвоприношення було неписаним законом і, таким чином, ставало примусовою виплатою чи збором. Найдавнішим джерелом державних доходів були домени, або державне майно, землі, ліси. Спочатку вони належали до власності монарха, доходи якого служили одночасно й доходами держави. Це були приватноправові, а не публічно-правові доходи. Іншим джерелом державних доходів виступали регалії - дохідні прерогативи казни, певні галузі виробництва, види діяльності, що приймались у виключне користування казни і виключалися з суспільного обороту, із сфери діяльності населення. Регалії стали перехідним ступенем до податків. Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до грошового та виникнення держави.

Податок - універсальна вихідна категорія, яка виражає основні суттєві риси і властивості фінансів у будь-якій економічній системі ринкового типу Не випадково в умовах функціонування ринкової економіки податкова форма в системі фінансових відносин стає провідною Аналіз податків як вихідної категорії, в якій проглядаються основні суттєві риси і властивості фінансів, дає правильний орієнтир для розгляду різних фінансових понять і категорій відповідно до розвитку економічного процесу

Відповідно до Податкового кодексу - податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового Кодексу.

Збором (платою, внеском) - є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому порядку, становить податкову систему України.

Чинна редакція Податкового кодексу України закріплює три принципових риси, які, мають характеризувати виключно податок.

До таких рис віднесено його обов'язковість, безумовність та надходження до відповідного бюджету.

1. Однією з найбільш концептуальних ознак податку є його обов'язковий характер. Ця риса властива фактично всім платежам податкового характеру й базується на конституційній вимозі, закріпленій у Конституції України. Обов'язковий характер податкового вилучення забезпечує надходження коштів у дохідні частини бюджетів, без яких неможливо реалізувати функцій державної влади на будь-якому рівні. Саме це й забезпечує закріплення на конституційному рівні сплати податків як першочергового обов'язку громадян.

2. Безумовний характер податку означає сплату податку, що припускає, якщо буде потреба, застосовувати заходи примусового характеру.

3. Податок надходить у бюджет відповідного рівня. Розподіл податків по бюджетах, фондах здійснюється відповідно до бюджетної класифікації й може йти за двома основними напрямами: закріплення податку за певним бюджетом або розподілу коштів від сплати податку між бюджетами.

Функції податків, їх природа

Податки є частиною загальної фінансової системи як держави, так і окремих її суб'єктів. Крім того податки виступають і як одна з категорій ринкової економіки, тобто містять у собі найбільш суттєві ознаки, якості, закономірності та взаємозв'язки, які притаманні даному поняттю. За допомогою податків держава вилучає частину доходів юридичних та фізичних осіб з метою формування свого бюджету для покриття витрат, які пов'язані з виконанням функцій. Податки існують в сфері виробничих відносин, виражають відносини, які пов'язані з вилученням частини виробленого продукту (в грошовій формі) в доход держави. Але податки - це не стійка категорія. Вони постійно змінюються, не постійна і сфера їх дії. Сутність податку як економічної категорії проявляється через ті функції, які вони виконують. В теоретичному аспекті виділяють три головні функції податків: фіскальна, регулююча, соціальна.

Фіскальна функція є однією з головних функцій податків. Її сутність полягає в забезпеченні фінансування та надходження грошових коштів до державного бюджету. В будь-якому суспільстві ця функція є такою, що послідовно реалізовується. За її допомогою відбувається формування фінансових ресурсів держави, які акумулюються в державному бюджеті та різних позадержавних фондах і призначенні для покриття витрат, пов'язаних з виконанням державою своїх функцій: економічних, соціальних, оборонних, охорони здоров'я, екологічних та ін.). У свою чергу, ця функція поділяється на дві підфункції (деякі економісти та вчені виділяють ці функції окремо): контрольну та розподільну.

Контрольна її сутність полягає в організації налагодження, фіксації та обліку кількості податків та розміру кожного з них, а також оцінці ефективності кожного каналу надходження податків. Виконання функції передбачає не тільки здійснення контролю за отриманням податків, а й застосування різних штрафних санкцій до порушників. Крім того виконання функції передбачає також внесення постійних змін у систему оподаткування з метою підвищення її ефективності. Головною метою функції є досягнення того, щоб всі платники податків сплачували їх своєчасно та в повному обсязі.

Виконання розподільної функції в першу чергу пов'язане з стягненням податків та повнотою наповнення бюджету, який потім буде розподілений. При виконанні функції держава повинна збирати постійні, стабільні та рівномірні податки. Постійність в отримані податків означає, що податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових платежів, а на протязі всього бюджетного періоду в чітко встановленні строки згідно з чинним законодавством. Стабільність означає, що надходження податків повинно визначатись високим рівнем гарантії того, що передбачені чинним законодавством податки держава отримує в повному обсязі. Рівномірність - податки повинні розподілятися по території таким чином, щоб забезпечити достатні доходи всім ланкам бюджетної системи - як на державному, так і на місцевому рівні.

Регулююча функція. Вона є теж дуже важливою і її сутність полягає в перерозподілі вартості валового національного продукту між державою та платниками податків - юридичними та фізичними особами. Податки, коли виконують цю функцію, утворюють такі механізми, які забезпечують баланс особистих та загальнодержавних інтересів. Метою виконання функції є забезпечення безперервності інвестиційних процесів, зростання фінансових результатів бізнесу, сприяння збільшенню грошових коштів. Виконання функції полягає у наступному:

1. Визначення системи оподаткування, яка діє в державі. В процесі виконання функції визначається система оподаткування, тобто всі податки, які існують в державі, повинні сплачуватись. Але система оподаткування повинна постійно пристосовуватись до особливостей розвитку економіки держави, ситуацій, які склались, реформ, які заплановані до проведення, та ін. Тому важливе місце займає не тільки визначення, а й удосконалення системи оподаткування, заміна існуючих податків іншими, удосконалення діючих податків, заміна методики їх розрахунку, сплати та ін.

2. Ефективність застосування податків залежить від їх прогресивності, можливості отримання будь-яких пільг та загального зменшення сплати податкового платежу в межах чинного законодавства. За допомогою пільг по податках держава має можливість регулювати та впливати на кон'юнктуру загальнодержавного ринку товарів та послуг. Встановлення пільг по податках підприємству дає можливість йому збільшити свої доходи, прибуток, знизити витрати та ціну виробу, збільшити реалізацію продукції. І, навпаки, збільшення розмірів сплачених податків призводить до збільшення ціни та зменшення обсягів виробництва.

3. Визначення податкових ставок. Держава встановлює ставки оподаткування по податках і здійснює їх диференціацію відповідно до діючої системи та особливостей розвитку економіки. Диференціація проводиться в залежності від виду підприємства та форми його власності, напрямку діяльності, обсягів виробництва або надання послуг, важливості його для споживачів або для держави та ін.

В межах виконання функції виділяють два її напрямки: стимулюючий та стримуючий. Сутність стимулюючого напрямку полягає в наданні пільг по податках або звільнення від їх сплати взагалі. Якщо брати в цілому, то податкова пільга являє собою частину загальної системи оподаткування, яка спрямована на зацікавленість виробника у виробництві якогось виробу або наданні послуги. З іншого боку, податкові пільги - це можливість зменшення сплати розміру податку його платником на законній підставі.

Стримуючий напрямок податків застосовується тоді, коли держава бажає захистити власного виробника. Як надання пільг, так і різні стримуючи важелі мають єдиний характер і застосовуються незалежно від виду підприємства, галузі виробництва чи обслуговування. В сучасних умовах розвитку економіки держави особливе значення відводиться третій функції податків - соціальній. Виконання функції суттєво впливає на добробут громадян держави та справедливий розподіл коштів державного бюджету між усіма верствами населення.

Отже, ми розглянули категорію податків, трактування податків різними науковцями, їх соціально-економічний зміст, призначення податків та їх елементи, історію їх розитку, значення та функції податків.

Необхідно буде розглянути принципи і організацію діяльності податкової системи, її принципи функціонування, методи оподаткування, притаманні податковій системі України.

Елементи податку.

В основі вивчення податкової системи і механізмів оподаткування повинно лежати повне і точне розуміння податкової термінології і понять, які розкривають суть оподаткування.

Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи:

- платники податку; (Платниками податків визнаються фізичні особи(резиденти й нерезиденти України), юридичні особи (резиденти й нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

- об'єкт оподаткування; Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

- база оподаткування; База оподаткування ? це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються для кожного податку окремо.

- ставка податку; Ставкою податку - визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

- порядок обчислення податку;

Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

- податкові пільги;

Податкова пільга ? передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав.

- податковий період; - строк, протягом якого завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов'язання Поняття «податковий період» не слід плутати з поняттям «звітний період», тобто строк складання та надання органу державної податкової служби звітності;

- строк та порядок сплати податку;

- строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Цілісний правовий режим конкретного податку або збору припускає об'єктивне сполучення елементів, що становлять правовий механізм податку.

Класифікація податків, їх ознаки

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що є обов'язковими до сплати на усій території України.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені, відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Класифікація видів усіх податків та зборів може здійснюватись за рядом підстав:

1) залежно від каналу надходження податки та збори надходять у бюджети різних рівнів, податківці виділяють різнорівневі податки, що надходять у бюджети різних рівнів у пропорціях відповідно до бюджетного законодавства. Суми відрахувань по таких податках, що підлягають зарахуванню безпосередньо до Державного бюджету і бюджетів інших рівнів, визначаються при затвердженн кожного бюджету;

2) залежно від платника:

а) податки з юридичних осіб (податок на прибуток підприємств та ін.); б) податки з фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб); у змішані - податки, що передбачають як платника і юридичних, і фізичних осіб (плата за землю);

3) залежно від форми оподаткування:

а) прямі - податки, які справляються в процесі придбання й акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об'єкта оподаткування та включаються в ціну товару і сплачуються виробником або власником

- особисті - податки, що сплачують платником податків за рахунок і залежно від отриманого їм доходу (прибутку) і враховують платоспроможність платника;

- реальні (англ. rеаl - майно) - податки, що сплачують з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній дохід;

б) непрямі (на споживання) - податки, які справляються в процесі використання матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надлишка до ціни виробництва товару й сплачуються споживачем.

4) залежно від компетенції органу, що вводить дію податкового

платежу на відповідній території:

а) загальнодержавні

б) місцеві

До загальнодержавних належать такі податки та збори:

- податок на прибуток підприємств;

- податок на доходи фізичних осіб;

- податок на додану вартість;

- акцизний податок;

- збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

- екологічний податок;

- рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

- плата за користування надрами;

- плата за землю;

- збір за користування радіочастотним ресурсом України;

- збір за спеціальне використання води;

- збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

- фіксований сільськогосподарський податок;

- збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

- мито;

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на

електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

До місцевих податків належать:

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

- єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

- збір за провадження деяких видів підприємницької

діяльності;

- збір за місця для паркування транспортних засобів;

- туристичний збір.

Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Поняття податкової системи і вимоги до неї. Наукові основи побудови податкової системи.

Податкова система - це сукупність податків, зборів та інших платежів до бюджету і державних цільових фондів; принципів, форм і методів їх установлення, зміни чи відміни; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства, згідно ЗУ «Про систему оподаткування», який втратив свою чинність із запровадженням в дію ПКУ, проте сам він не здіснив розкриття даної категорії.

Особливості розвитку податкової системи в Україні є значні коливання податкових надходжень у структурі бюджетних доходів і ВВП, нерівномірність податкового навантаження та податкового коефіцієнту.

Суттєвими умовами оподаткування, що характеризують податкову систему в цілому є:

- порядок встановлення і введення в дію податків;

- види податків;

- права та обов'язки платників податків;

- порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів;

- відповідальність учасників податкових відносин.

Відомий американський економіст Р. Масгрейв сформулював такі основні вимоги до податкової системи:

1) розподіл податкового тиску повинен бути рівномірним;

2) мінімальний тиск на економічні рішення; будь-яке державне втручання, пов'язане з "надмірним оподаткуванням", слід зменшити;

3) якщо перед податковою політикою поставлені інші цілі, наприклад стимулювання інвестицій, звести до мінімуму можливе порушення рівноваги між соціальною справедливістю і економічною ефективністю;

4) сприяти стабілізації економіки і економічному росту;

5) оподаткування повинно бути зрозумілим для платника податків, а управління ним - справедливим і таким, що ґрунтується;

6) затрати на управління податковою системою повинні бути мінімальними.

Сучасні податкові системи мають досить складну структуру, яка включає в себе різні види податків. Різновидність форм податків пов'язана з бажанням врахувати розбіжності в платоспроможності податкоплатників, зробити оподаткування в цілому психологічно легшим, відобразити різноманітність форм доходів, вплинути на споживання і нагромадження. З точки зору впливу на економічне зростання, важливими є такі характеристики податкової системи:

- загальний рівень оподаткування (для його оцінки звичайно використовується показник частки доходів сектора державного управління у ВВП країни, розрахований як відношення (%) суми податків, обов`язкових платежів у бюджет і внесків по обов`язковому соціальному страхуванню до ВВП країни);

- нейтральність оподаткування з точки зору впливу на розподіл обмежених народногосподарських ресурсів як у часі, так і між різними секторами економіки.

Держава, виражаючи інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності, виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну, демографічну тощо. При цьому як засоби взаємодії об'єкта і суб'єкта державного регулювання соціально-економічних процесів використовуються фінансово-кредитні та цінові механізми. Визначивши свою економічну політику, держава визначає напрямок розвитку, а також стратегію і тактику досягнення встановленої мети. Ось чому податкова політика і податкова система мають чітку цілеспрямованість на вирішення конкретних завдань і проблем. Податкова політика держави є складовою частиною економічної політики, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обов'язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання.

Історія розвитку податкових системи свідчить про те, що податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів різних рівнів, а й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів - перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювання окремих видів господарської діяльності та обмеження розвитку інших тощо. Свідоме використання державою податків для досягнення певної мети проходить у рамках її податкової політики. Податкова система України складається з таких складових: системи оподаткування (податків, зборів та інших обов'язкових платежів); органів Міністерства доходів і зборів України; нормативно-правової бази у сфері оподаткування; платників податків.

Податкова політика: поняття та її напрямки. Основні принципи податкової політики.

Практика державного втручання дала змогу виробити відповідні інструменти, за допомогою яких можна впливати на економіку: прямий і непрямий методи державного регулювання. Пряме втручання в економіку забезпечується шляхом встановлення державних цін, обсягів виробництва, експортно-імпортних операцій тощо, що притаманне командно-адміністративній системі.

Непрямі методи застосовуються в умовах ринкової економіки і включають досить багато важелів. Так, Дж. Стігліц виділяє грошово-кредитний, бюджетно-податковий, зовнішньоекономічний і соціальний блоки. У сучасних умовах найбільш суттєвого значення набуває бюджетно-податкова політика, яка охоплює бюджетну і ПП, а також політику фінансування бюджетного дефіциту. Саме реформування ринкової економіки значною мірою залежить від зміцнення державних фінансів, через які держава акумулює грошові ресурси для фінансування суспільних потреб, а також створює умови для активізації економічного зростання і підвищення суспільного добробуту.

ПП держави - сукупність заходів, які проводить держава щодо забезпечення надходжень та використанню фінансових ресурсів для забезпечення економічного та соціального розвитку країни. Основною метою ПП є оптимальний розподіл ВВП між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. На цій основі в країні мають забезпечуватись стійке зростання економіки, вдосконалення її структури створення сприятливих умов для розвитку підприємств усіх форм власності. Поряд з цим важливе значення має створення умов для надійних соціальних гарантій громадянам.

ПП - сукупність правових, економічних і організаційних заходів держави у сфері оподаткування щодо регулювання податкових відносин, які направлені на забезпечення надходжень податків до централізованих фондів грошових ресурсів держави в процесі розподілу та перерозподілу ВВП й стимулювання економічного зростання за допомогою ПС.

При формуванні цілей ПП необхідно виходити із об'єктивних функцій податків.

податок доданий акциз прибуток

Рис. 1 Співвідношення цілей і завдань податкової політики

Формуючи свою ПП, держава шляхом збільшення чи скорочення державної маси податкових надходжень, зміни форми оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаданню господарської активності, створенню сприятливої кон'юнктури ринку. Саме через ПП держави відбувається становлення і розвиток ПС держави.

Основними принципами ПП є фіскальна і економічна ефективність, соціальна справедливість.

Принцип фіскальної ефективності передбачає достатність доходів - необхідно забезпечити таку величину податкових надходжень, яка б була оптимально бажаною.

З точки зору проблем соціальної справедливості платниками мають виступати всі члени суспільства, які отримують доходи. Прямі і непрямі податки у вирішенні проблеми мають різне значення. Традиційним є відношення до непрямих податків як до регресивних у соціальному плані. Переваги прямих податків у вирішенні проблем соціальної справедливості полягають у тому, що рівень оподаткування прямо пов'язаний з доходами, які отримують фіз і юр особи. Але при високій прогресії в оподаткуванні виникають негативні наслідки - втрата платниками стимулів до інтенсивної праці і зацікавленість в ухиленні від сплати податків.

Виходячи із загальної фінансової політики держави, мети та завдань ПП визначаються головні принципи її організації. До них належать:

1. Забезпечення реалізації головних напрямів державної фінансової політики на основі ефективного здійснення державної ПП, її напрямів та умов реалізації.

2. Стабільність нормативно-правового забезпечення.

3. Економічна зацікавленість.

4. Соціальна справедливість.

5. Рівнонапруженість податкового тиску.

6. Принцип вигідності для держави та платника.

7. Економічна ефективність.

8. Гнучкість.

Отже, головним завданням ПП є встановлення балансу між 2 чинниками, якими визначається потреба в податках: необхідністю фінансового забезпечення виконання державою притаманних їй функцій та вирішенням соціально-економічних завдань. Ці чинники, в процесі реалізації ПП, проявляються через функції податків, пріоритетною з яких є фіскальна, що виступає базисом для реалізації соціально-економічної функції, яка, в свою чергу об'єднує регулюючу, контрольну та соціальну функцію.

ПП направлена на вирішення поставлених перед суспільством завдань:

1.Довгострокові цілі - економічне зростання, максимальний рівень зайнятості тощо.

2. Короткотермінові - поповнення ДБ, його збалансованість на певному рівні відносно до ВВП, стимулювання інвестиційної діяльності.

За характером державна ПП може бути дискреційною та антидискреційною. Такий розподіл залежить від циклічності розвитку економіки, стадій економічного розвитку суспільства.

Дискреційна державна ПП - парламент і уряд свідомо вносять зміни у ПС і видатки бюджету з метою впливу на реальний ВВП, зайнятість, інфляцію. Таким чином, при проведенні дискреційної політики зміни у ПС залежать від рішень уряду. Це відбувається тоді, коли економіка держави перебуває на стадії спаду, в суспільстві знижується попит на вироби, зростає перевиробництво товарів, знижується виробництво. У цьому разі держава зменшує ставки податків або надає ПП фіз особам з метою збільшення доходів громадян

Дискреційна політика може бути стимулюючою і стримуючою.

Антидискреційна державна ПП або політика «вмонтованих стабілізаторів», базується на теоретичному припущенні, що ПС сама по собі має здатність автоматично впливати на економічний цикл, оскільки навіть без її зміни податкові вилучення збільшуються при зростанні ВВП і зменшуються при його спаді, тобто має місце стабілізуючий ефект. Він є найбільш високим при прогресивній ПС, яка передбачає підвищення податкових вилучень при збільшенні доходів. Слід відмітити, що «вмонтовані стабілізатори» здатні лише послабити циклічні коливання; для серйозних же змін у кон'юнктурі нерідко потрібна саме дискреційна політика.

Міністерство доходів та зборів України. Організаційна структура.

Організаційна структура:

- Апарат:

· 01 Департамент організаційного супроводження

02 Департамент охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації

03 Департамент інфраструктури

04 Департамент персоналу

05 Департамент фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку

06 Інформаційно-комунікаційний департамент

07 Головне оперативне управління

08 Головне управління внутрішньої безпеки

09 Головне слідче управління фінансових розслідувань

10 Департамент правової роботи

11 Департамент обслуговування платників податків

12 Департамент міжнародних зв'язків

13 Департамент регулювання діяльності Міністерства та його територіальних органів

14 Департамент відомчого контролю та внутрішнього аудиту

15 Департамент оподаткування та контролю об'єктів і операцій

16 Департамент боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом

17 Департамент доходів і зборів з фізичних осіб

18 Департамент розвитку ІТ, електронних сервісів та обліку платників

19 Департамент координації нормотворчої та методологічної роботи з питань оподаткування

20 Координаційно-моніторинговий департамент

21 Департамент контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів

22 Департамент податкового та митного аудиту

23 Департамент стратегічного управління та інновацій

24 Департамент митної справи

- Територіальні органи (на прикладі Чернівецької області):

1. Головне управління Міндоходів у Чернівецькій області

2. Чернівецька митниця Міндоходів

3. Державна податкова інспекція у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів

4. Державна податкова інспекція у Вижницькому районі Головного управління Міндоходів

5. Державна податкова інспекція у Глибоцькому районі Головного управління Міндоходів

6. Державна податкова інспекція у Путильському районі Головного управління Міндоходів

7. Державна податкова інспекція у Сторожинецькому районі Головного управління Міндоходів

8. Сокирянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів

9. Кіцманська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів

10. Новоселицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів

11. Хотинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів

- Спеціалізовані департаменти та орган:

1. Інформаційно-довідковий департамент Міндоходів

2. Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Міндоходів

3. Департамент спеціалізованої підготовки та кінологічного забезпечення Міндоходів

Завдання та функції органів Міністерства доходів та зборів України.

24 грудня 2012 року Президент України Віктор Янукович підписав Указ про реорганізацію Державної податкової служби та Державної митної служби в Міністерство доходів і зборів.

18 березня 2013 року Президент Віктор Янукович видав Указ про «Міністерство доходів і зборів України». Згідно Указу основними завданнями Міністерства доходів і зборів є:

Основні завдання Міндоходів

1) забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізація єдиної державної податкової, державної митної політики, а також боротьба з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, здійснення в межах своїх повноважень контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів;

2) забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

3) забезпечення формування та реалізація державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьба з правопорушеннями при застосуванні законодавства з питань сплати єдиного внеску;

4) забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Функції Міндоходів, які здійснюються відповідно до покладених на нього завдань

Організація обліку платників податків. Порядок взяття на облік платників податків - юридичних та фізичних осіб.

Облік платників виник одночасно з організацією державної влади та її фінансової діяльності. Забезпечення сплати податків суб'єктами оподаткування у повному обсязі та у визначений термін є 1 із головних завдань, які стоять перед державою.

З метою усунення потенційної можливості ухилення від сплати податків їх платниками необхідно здійснювати облік платників. Облік платників є 1 з основних функцій податкової служби, яка створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування податків і зборів до бюджетів та до ДЦФ.

Облік платників створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування податків і зборів до бюджетів і ДЦФ.

Платники повинні реалізовувати комплекс податкових обов'язків, до яких входять 3:

обов'язки з ведення податкового обліку;

обов'язки зі сплати податків і зборів;

обов'язки складання податкової звітності.

Облік платників створює передумови для здійснення К за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування податків до бюджетів та до ДЦФ.

Обов'язковим є:

1. Ведення журналів обліку платників - юр осіб та Єдиного банку даних про платників податків - юр осіб.

2. Ведення журналів обліку платників - фіз осіб та Реєстру фіз осіб.

3. Встановлення єдиної форми документів з питань обліку платників; порядок ведення документації при взятті платників на облік в органах МДЗУ, занесення інформації щодо них до відповідних реєстрів.

4. Порядок підготовки матеріалів для передачі підрозділам податкової міліції для встановлення місцезнаходження платників.

Взяттю на облік або реєстрації в органах МДЗУ підлягають усі платники податків.

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах МДЗУ за місцезнаходженням юр осіб, відокремлених підрозділів юр осіб, місцем проживання особи, а також за місцем розташування їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, ОО або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Інформація про таких платників, отримана для їх обліку вноситься до Єдиного банку даних про платників - юр осіб та складових частин такого банку даних, а також до Реєстру самозайнятих осіб, який є складовою частиною Державного реєстру фіз осіб - платників.

Стосовно кожного платника, взятого на облік в органі МДЗУ формується облікова справа.

Реєстраційна частина облікової справи платника формується із документів, які надходять до органів МДЗУ та доповнюється документами, які подаються платником або надходять стосовно платника від інших органів державної влади. Звітна частина справи формується із податкових декларацій (звітів, розрахунків) та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, які подаються платником у період його діяльності.

Облік платників в органах МДЗУ ведеться за податковими номерами. Реєстраційний (обліковий) номер платника надається органами МДЗУ.

Взяття на облік за основним місцем обліку юр осіб та в органах МДЗУ здійснюється після внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юр осіб та фіз осіб - підприємців та присвоєння кодів за ЄДРПОУ.

Взяття на облік платників органами МДЗУ здійснюється за принципом організаційної єдності реєстраційних процедур, що проводяться державними реєстраторами, та процедур узяття на облік платників, що забезпечуються органами МДЗУ.

Підставою для взяття на облік за основним місцем обліку в органі МДЗУ є надходження до органу відомостей з Єдиного державного реєстру або з відповідної реєстраційної картки про проведення державної реєстрації юр особи, відомостей з Єдиного державного реєстру або відповідного повідомлення державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юр особи, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру про створення відокремленого підрозділу юр особи та документів. До них належать:

- заява за ф. № 1-ОПП;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію;

- копію документа, що підтверджує присвоєння коду за ЄДРПОУ.

Юр особи зобов'язані подати документи до органу МДЗУ у 10-денний строк після державної реєстрації.

Взяття на облік платника за основним місцем обліку органом МДЗУ проводиться не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором чи заяви від платника та здійснюється датою внесення даних до Єдиного банку даних юр осіб за номером, який відповідає порядковому номеру реєстрації відповідних відомостей державного реєстратора чи заяви платника у журналі за ф. № 2-ОПП.

Дані про дату взяття на облік платника - юр особи чи його відокремленого підрозділу, які включені до Єдиного державного реєстру, орган МДЗУ у день взяття на облік передає відповідному державному реєстратору для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру.

Після взяття платника на облік за основним місцем обліку орган МДЗУ формує довідку про взяття на облік платника за ф. № 4-ОПП. За згодою платника не пізніше наступного робочого дня після взяття його на облік довідка може бути видана платнику чи уповноваженій особі в органі МДЗУ.

Другий примірник чи копія довідки зберігається в реєстраційній частині облікової справи платника з поміткою „Копія до облікової справи”.

Про видачу довідки за ф. № 4-ОПП робиться запис у журналі реєстрації документів про взяття на облік платників за ф. № 14-ОПП.

Взяття на облік за основним місцем обліку фіз особи - підприємця здійснюється після її державної реєстрації органом МДЗУ за місцем її державної реєстрації на підставі відомостей з відповідної реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фіз особи - підприємця, відповідного повідомлення державного реєстратора про судове рішення щодо відміни державної реєстрації припинення п/д фіз особи - підприємця та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

На бажання фіз особи - підприємця взяття на облік може здійснюватися ДПІ, якщо подані такі документи:

- заяву за ф. № 5-ОПП;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію.

Одночасно з поданням заяви платником - фіз особою - підприємцем пред'являється оригінал свідоцтва.

Про отримання повідомлення від державного реєстратора або заяви від фіз особи - підприємця в органі МДЗУ робиться запис у журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (перереєстрацію, унесення змін) платників (для самозайнятих осіб) за ф. № 7-ОПП. Отримані від державного реєстратора відомості обробляються засобами відповідного програмного забезпечення та вносяться до Реєстру самозайнятих осіб.

Взяття на облік за основним місцем обліку фіз особи - підприємця органом МДЗУ проводиться не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відомостей від державного реєстратора чи заяви від платника та здійснюється датою внесення даних до Реєстру самозайнятих осіб за номером, який відповідає порядковому номеру реєстрації відповідного повідомлення державного реєстратора чи заяви платника податків у журналі за ф. № 7-ОПП.

Довідка про взяття фіз особи - підприємця на облік в органі МДЗУ ф. № 4 - ОПП формується та видається не пізніше наступного дня.

Оперативний облік податків та зборів органами податкової служби.

З метою обліку нарахованих i сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Своєчасне та повне надходження податків та зборів до бюджету забезпечується продуманою системою їх обліку органами МДЗУ. Облік повинен організовуватися таким чином, щоб забезпечити інформацією про нараховані, відстрочені, розстрочені та сплачені податкові зобов'язання, ПБ та його погашення, переплати, відшкодування з бюджету в розрізі платників.

Облік платежів в масштабах держави є допоміжною функцією при формуванні дохідної частини всіх видів бюджетів. Дані обліку дозволяють не тільки знати стан розрахунків платників з податкового зобов'язання на будь-яку дату, але й планувати та прогнозувати надходження до ДБ в майбутньому. Крім того, облік платежів дозволяє приймати виважені, обґрунтовані управлінські рішення для поточного та перспективного державного регулювання економікою країни.

Всю сукупність робіт по веденню обліку податків, зборів та складанню звітності можна умовно розділити на ІІІ етапи.

На І етапі здійснюють ведення оперативного обліку та контролю платежів, складання і подання вищестоящим органам звітності відповідної форми. Ці функції покладено на ДПІ в районах та містах. Основними завданнями обліку є:

1) відкриття КОР платників за кожним видом платежів;

2) відображення в КОР інформації про нараховані, відстрочені, розстрочені та сплачені податкові зобовзання, ПБ та його погашення, переплати, відшкодування з бюджету в розрізі платників;

3) підведення підсумків в КОР, їх перевірка та закриття;

4) формування за даними КОР зведеної інформації в спеціальних реєстрах;

5) складання і подання вищестоящим податковим органам та органам місцевого самоуправління відповідного рівня звітності про нарахування, надходження, ПБ та переплату платежів до бюджету.

Підставою для відкриття ОР є списки платників, одержані від структурних підрозділів органу МДЗУ по обліку платників. Списки формуються засобами програмного забезпечення/

Відповідно до умов надходження платежів, функціонують такі форми ОР платників:

- ф. N 5 - для здійснення обліку ДПВ для платників - юр та фіз осіб;

- ф. N 6 - для здійснення обліку платежів, за якими передбачено подання платником податкових декларацій (розрахунків);

- ф. N 15 - для здійснення обліку платежів, за якими не передбачено подання платником декларацій та обліку надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками згідно з переліком боржників;

- ф. N 1 Р - для здійснення обліку реструктурованих сум.

На ІІ етапі відбувається обробка звітної інформації, яка формується в нижчестоящих податкових органах та передається до вищестоящих. На підставі інформації, що надходить від нижчестоящих органів, формуються звітні дані, призначені для внутрішнього користування та для передачі до відділу головного управління обліку і звітності МДЗУ України.

Прийом інформації від податкових органів вищого рівня, її обробка, формування звітної інформації відділом Департаменту управління обліку і звітності МДЗУ України -- ІІІ етап обліку податків. До нього відноситься і функція МДЗУ України -- інформування органів державної влади.

Для контролю за надходженнями податків в Державній податковій інспекції у м. Чернівці використовують: АІС- "Облік податків і платежів" АІС - TAX, АІС - "Облік податків і платежів" - підсистема "Нарахування", АІС - "Облік податків і платежів" та ін. Щоденно в податковій інспекції ведеться реєстр форми 25 податкових надходжень та повернень.

Документи податкової звітності до органів МДЗУ можуть бути надані: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями.

Тема 2. Податок на додану вартість

Сутність податку на додану вартість.

В перше в історії універсальний акциз у формі податку з обороту був прийнятий німецьким рейхстагом у 1916 році за проектом Мюллер - Фульда.

Ідея запровадження універсального акцизу належить німецькому економісту фон Сіменсу, який активно її пропагував на початку 1920-х років. Особливий вклад в розробку даного податку вніс французький економіст М.Лоре, який у 1954 році докладно охарактеризував схему його дії й вніс пропозицію замінити ним податок з обороту, який використовувався в країні в той час.

Податок на додану вартість (ПДВ) -- непрямий багатоступінчастий податок, що збирається з кожного акту продажу, починаючи з виробничого та розподільчого циклів і закінчуючи продажем споживачеві. його сума входить до ціни продажу товарів (робіт, послуг) і сплачується кінцевим споживачем

Сьогодні більшість країн світу використовують податок на додану вартість, хоча механізм обчислення, розміри ставок податку відрізняються в кожній країні. Слід зазначити, що справляння даного податку є обов'язковою умовою членства в Європейському Союзі. Тому Україна, яка прагне в перспективі набути такого членства не може не рахуватися з вимогами уніфікації непрямого оподаткування, що висуваються цією організацією.

Сутність ПДВ розкривається через систему функцій, які йому притаманні. Однак, дослідники не одностайні в поглядах на функції ПДВ. Найпоширенішою є думка про те, що дана податкова форма виконує фіскальну та регулювальну функції.

Фіскальна функція ПДВ полягає в мобілізації надходжень шляхом справляння даного податку від громадян до бюджету. Фіскальні переваги ПДВ полягають в його високій дохідності - він має широку податкову базу, і практично кожна особа сплачує цей податок незалежно від того, який дохід одержує.

Важливою є регулювальна функція ПДВ, адже його застосування впливає на інфляцію та ціноутворення. Податок на додану вартість, як специфічні акцизи та мито, включають у ціну товару, тобто наділені властивостями впливати на ціно-утворювальні механізми в суспільстві, адже на суму акцизів відповідно зростає ціна товарів.

Крім цін, ПДВ стосується й інших сторін економічного життя: розподілу доходів, процесу нагромадження та інвестицій, ефективності виробництва, зовнішньої торгівлі, розвитку державного сектора, управління економікою - тобто має досить чітко виражену економічну функцію.

Серед функцій, притаманних ПДВ, окремі вчені виділяють розподільчу - суть її полягає в тому, що до бюджету вилучається частина доходів від високорентабельних видів діяльності, яка потім спрямовується у збиткові, але важливі для життя суспільства сфери економіки.

За допомогою системи податкових пільг реалізується стимулююча функція ПДВ. Вона, насамперед, проявляється в зовнішньоекономічній діяльності, шляхом застосування нульової ставки ПДВ на експортну продукцію. Використання функції сприяє закріпленню та розширенню присутності підприємств України на світовому ринку.

Таким чином, сутність і роль податку на додану вартість в економічній системі держави розкривається на основі функцій, що притаманні даній податковій формі, тобто він забезпечує надійні та стабільні бюджетні надходження, дає змогу оперативно реагувати на необхідність додаткових доходів простим підняттям ставки податку, а також впливає на споживання й доходи суб'єктів господарювання.

Поняття доданої вартості, методи її обчислення.

На сьогодні у літературі відсутній єдиний підхід до розуміння об'єкта оподаткування. Аналіз поглядів науковців на сутність даного поняття розглядав М.П. Кучерявенко, який погодився із думкою вчених, що об'єкт оподаткування - це те, що підлягає оподаткуванню. Оскільки в самій назві податку зазначено “на додану вартість”, логічно, що додана вартість має виступати об'єктом оподаткування ПДВ. До того ж, у вітчизняному законодавстві закріплено, що додана вартість є одним з об'єктів оподаткування [3, ст. 6], що дає підстави стверджувати, що додана вартість може виступати об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

На основі розгляду підходів до трактування доданої вартості визначено, що додана вартість - це вартість, що створюється всередині підприємства внаслідок дії над засобами праці та предметами праці і включає в себе додаткову вартіст. Іншими словами - це вартість, яка створюється у процесі виробництва та реалізації продукції внаслідок взаємодії чотирьох груп економічних агентів: працівників, уряду, постачальників капіталу та безпосередньо підприємства.

Тобто, за жодним із існуючих на сьогодні методів обчислення доданої вартості, не один із них не може бути універсальним до застосування в Україні з даних, що розкриває фінансова звітність підприємства.

Проте, така ситуація не перешкоджає справляти податок на додану вартість, оскільки у Законі України “Про податок на додану вартість” заперечується можливість доданої вартості виступати у якості об'єкта оподаткування ПДВ: “Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України…; ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту…; поставка (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту…”

Таким чином, відповідно до вітчизняного законодавства додана вартість не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Окрім того, у Законі України “Про податок на додану вартість” прописана база оподаткування ПДВ. В загальному, під базою оподаткування розуміють розмір об'єкта оподаткування, до якого застосовуються ставка оподаткування, в результаті чого знаходиться сума податку. В більшості випадків базою оподаткування ПДВ є договірна (контрактна) вартість поставлених товарів (послуг). Тобто, виручка від реалізації, яка є однією із складових доданої вартості.

Як зазначають К.Ф. Ковальчук та Т.М. Рева, теоретично існує три різних методи розрахунку ПДВ: прямий, адитивний і метод заліку (відшкодуванн). Розберемо особливості кожного методу детальніше (табл. 3).

Методи обчислення ПДВ

1 Прямий (балансовий)

Спочатку обчислюється сума доданої вартості, а потім до її величини застосовується певна ставка податку

2 Адитивний

Ставка податку застосовується до кожної складової доданої вартості окремо, а потім отримані результати підсумовуються

3 Метод заліку (відшкодування, вирахувань, інвойсовий або непрямий)

Передбачає визначення суми ПДВ до сплати в бюджет як різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом

Отже, прямий та адитивний методи розрахунку ПДВ безпосередньо базуються на обчисленні доданої вартості. Натомість останній метод не передбачає її обчислення. При використані методу заліку, як вказує В.М. Єнбаєв, підприємці подають декларацію до податкових органів, в якій поряд з іншою обов'язковою інформацією, повідомляють два головних для розрахунку ПДВ показники: загальна вартість реалізованої продукції і зальна вартість придбаних товарів і послуг. Дане твердження підтверджує нашу думку, що за методом відшкодування оподатковується не додана вартість, а лише одна її складова, оскільки за непрямого методу обчислення доданої вартості до загальної вартості реалізованої продукції слід додати ще вартість незавершеного виробництва та запасів, а лише після відняти вартість придбаних запасів. Таким чином, додана вартість у повній сумі не оподатковується.