Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ ТА ЙОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ
• 1.1 Зміст державного боргу , його види та специфіка формування
• 1.2 Механізм обслуговування державного боргу
• РОЗДІЛ ІІ. СТАН ЗОВНІШНЬОГО ТА ВНУТРІШНЬОГО БОРГУ УКРАЇНИ
• 2.1 Оцінка внутрішньої державної заборгованості та результативності механізму управлінню нею
• 2.2 Державний зовнішній борг України та його обслуговування
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


ВСТУП

В умовах формування та функціонування ринкової економіки важливою складовою державних фінансів є державний борг. Дефіцит державного бюджету, залучення та використання позик для його покриття призвели до формування і значного зростання державного боргу в Україні. Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування обумовлюють необхідність вирішення проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів вдосконалення механізму його управління. Як свідчить досвід багатьох країн, чим обтяжливим стає для держави нагромаджений зовнішній та внутрішній борг, тим його обслуговування активніше включається у взаємодію з функціонуванням економіки та її фінансової системи.

В перехідній економіці України державний борг все більше набуває характеру не лише фінансової, але і соціально-політичної проблеми. Державний борг прямо пов'язаний з проблемою економічної безпеки країни.

Питання управління та обслуговування державного боргу є особливо важливим в контексті тих економічних труднощів, які впродовж останніх років переживає Україна. Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні. Від характеру врегулювання боргової проблеми в значній мірі залежить бюджетна дієздатність держави, стабільність її національної валюти, а відтак фінансова підтримка міжнародних фінансових організацій. Необхідність розв'язання цих питань потребує пошуку шляхів вдосконалення механізму управління та обслуговування державного боргу в Україні.

Актуальність обраної теми курсової роботи є те, що в Україні недостатньо досліджені питання, що стосуються проблем управління державним боргом, особливостей його формування і розвитку в умовах переходу до ринкової економіки. Зазначене обумовило актуальність обраної теми курсової роботи, його мету і задачі.

Метою дослідження є наукове обґрунтування економічної природи державного боргу; виявлення основних тенденцій і специфічних особливостей формування державного боргу в Україні; обґрунтування концептуальних засад щодо вдосконалення механізму управління державним боргом та його обслуговування в умовах перехідної економіки України.

Для досягнення поставленої мети у роботі передбачається вирішити такі завдання:

обгрунтування економічної сутності державного боргу, як складової державних фінансів;

виявлення основних тенденцій формування державного боргу України;

визначення основних етапів формування державного внутрішнього боргу, аналіз механізму управління ним;

оцінка розміру та динаміки зовнішньої заборгованості України;

узагальнення зарубіжного досвіду обслуговування державного зовнішнього боргу з метою його можливого використання в Україні;

розробка пропозицій щодо удосконалення управління та обслуговування державного боргу в Україні.

Об'єктом дослідження роботи є фінансові показники країни зовнішнього та внутрішнього боргу України.

Предметом дослідження є комплекс інструментів по механізму та обслуговуванні державного боргу.

Під час написання курсової роботи були використані різноманітні науково-дослідницькі методи, зокрема: літературний метод, метод порівняння, аналізу та синтезу, метод узагальнення всіх статистичних даних.

Курсова робота містить в собі вступ, три розділи, висновки та списки використаних джерел.



РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ ТА ЙОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

1.1 Зміст державного боргу , його види та специфіка формування

Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу і необхідності чіткої системи управління ним. Державний борг - це сума заборгованості держави перед внутрішніми і зовнішніми кредиторами.

Загальна сума державного боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), і відсотків за ними, включаючи видані гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам.

Розрізняють поточний і капітальний державний борг. Поточний борг - це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році, й належних до сплати в цей період відсотків за усіма випущеними на даний момент позиками. Капітальний борг - це загальна сума заборгованості й відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

Структурно державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній борг визначається як заборгованість кредиторам держави в даній країні, а зовнішній - заборгованість кредиторам за межами даної країни. Тобто поділ державного боргу на внутрішній і зовнішній здійснюється залежно від того, в якій валюті номіновано зобов'язання - в іноземній чи в національній. Однак з посиленням інтеграційних процесів в економіці і випуском внутрішніх позик, номінованих у вільно конвертованій валюті поділ державного боргу на внутрішній і зовнішній за цією ознакою став некоректним.

Тому внутрішній борг - це сукупність зобов'язань держави перед резидентами, а зовнішній борг - сукупність зобов'язань держави перед нерезидентами (незалежно від того, в чиїй національній валюті номіновано зобов'язання ) .

Особливістю сьогоднішньої ситуації в Україні є фактичне існування двох типів державного внутрішнього боргу: номінального і реального. Номінальний трактується як сукупність державних запозичень на кредитних і фондових ринках і передбачає погашення основної суми боргу з виплатою процентів у визначені терміну. Реальний внутрішній державний борг, крім номінального боргу, включає також невиконані фінансові зобов'язання держави перед суб'єктами економіки (неоплачені державні замовлення, заборгованість по заробітній платі перед працівниками бюджетної сфери, невідшкодований податок на додану вартість і т. ін.).

Слід зазначити, що внутрішній борг має певні переваги над зовнішнім. Повернення внутрішнього боргу і виплати відсотків за ним не зменшують фінансового потенціалу держави, тоді як зовнішній борг має у своїй основі відплив капіталу з держави. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у власності держави. Платоспроможність за внутрішніми позикам забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність держави за зовнішніми позиками залежить насамперед від валютних надходжень. Можливості у погашенні зовнішнього боргу визначаються сальдо торговельного балансу. Його позитивне сальдо характеризує ті ресурси, які забезпечують платоспроможність держави і дають змогу тим самим урегулювати платіжний баланс.

Ставлення науковців до боргів держави було і залишається неоднозначним. У більшості наукових праць XVIII і XIX ст. державний борг розглядався як явище негативне. Так, А. Сміт наголошував у своїх працях, що зростання державного боргу може спричинити банкрутство держави як позичальника. Досить категорично щодо державних запозичень висловлювався інший відомий учений Т. Р. Мальтус. Він зазначав, що великий державний борг - це ракова пухлина, яка роздирає життя народу і його добробут. Цієї ж думки дотримувався Ж. Б. Сей, який порівнював державний борг із новою зброєю, страшнішою за порох, зброєю, якою держава повинна користуватися лише у крайньому разі. Водночас досвід розвитку світової економіки підтвердив, що державний борг - це складне явище, зумовлене низкою факторів, яке в умовах кожної держави може мати свою специфіку. Державні запозичення не завжди призводять до банкрутства держави або до її зубожіння, а сама по собі наявність державного боргу не дає уявлення щодо реального стану державних фінансів. Підтвердженням тому є досвід Англії, яка вважається батьківщиною державного кредиту і яка, незважаючи на зростання державного боргу, досягла розквіту економіки.

Державний борг має економічно обґрунтовані межі. Однією з головних характеристик становища боргової залежності країни є відношення суми державного боргу до ВВП. Міжнародний банк реконструкції та розвитку критичним рівнем цього показника вважає 80-100 %. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, відбувається зростання зовнішньої заборгованості у світі. Особливо вирізняються стрімкими темпами зростання заборгованості країни, що розвиваються. До категорії країн із надмірним рівнем заборгованості належать ті, які протягом останніх років мали перевищення критичного значення хоча б одного з таких показників: відношення величини накопиченого боргу до ВВП становило понад 80 % або відношення величини боргу й відсоткових платежів до експорту перевищувало 220 %. У більшості країн світу величина державного боргу регулюється законодавчо. В Україні величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 % фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту.

Боргова політика нашої держави почала формуватись у 1994-1995 рр., коли державне запозичення набуло масового характеру, хоча початок було покладено міжурядовими позикам ще в 1992 р. З 1994 р. Україна стала одержувати кредити від міжнародних фінансових організацій (МФО), а з 1995 р. залучати кошти через комерційні позики на зовнішньому фінансовому ринку і шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) на внутрішньому ринку. Щодо зовнішніх запозичень, то їх обсяг останніми роками в Україну дещо скоротився. Безумовно, рівень ризику, пов'язаний із наданням кредитів Україні, дуже високий. Проте слід зазначити, що Україна, як країна з перехідною економікою, що орієнтується на інтеграцію в Європу, користується певною підтримкою і міжнародних фінансових організацій, і урядів європейських країн, і Європейського Союзу в цілому. Однак можливості в залученні відносно дешевих кредитів не означають автоматизму в кредитуванні.

1.2 Механізм обслуговування державного боргу

Здійснюючи внутрішні і зовнішні запозичення держава повинна забезпечити обслуговування державного боргу.

Обслуговування державного боргу - це погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. У деяких випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто погашення заборгованості через випуск нових позик.

Виплата процентів, виграшів, коштів із погашення позик становить основну частку витрат на обслуговування державного боргу. До інших належать витрати з виготовлення, пересилання і реалізації цінних паперів держави, проведення тиражів виграшів, тиражів погашення і деякі інші витрати.

При обслуговуванні зовнішнього і внутрішнього боргів визначають коефіцієнт обслуговування. Для зовнішнього боргу його розраховують як відношення всіх платежів із зовнішньої заборгованості до валютних надходжень держави, виражене в процентах. Сприятливим рівнем обслуговування вважається значення показника на рівні 25 %.

В Україні обслуговування зовнішнього боргу здійснюється в процесі виконання державного бюджету. Розрахунки належних до сплати сум із погашення та обслуговування зовнішнього боргу виконуються в доларах США. Перерахунок у національну валюту проводиться за прогнозним курсом валют до гривні. Безпосередньо оплату здійснює Державне казначейство.

Джерелами погашення зовнішнього боргу є: бюджет; золотовалютні резерви; кошти, отримані від приватизації державного майна; нові запозичення.

Обслуговування державного внутрішнього боргу здійснюється Міністерством фінансів через банківську систему шляхом проведення операцій з розміщення державних цінних паперів, їх погашення і виплати доходу. Граничні розміри державного внутрішнього і зовнішнього боргу встановлює Верховна Рада України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік.

Існування великого державного боргу може підірвати економічне зростання країни і негативно впливати на її фінансове становище. Залежно від характеру наслідків впливу державної заборгованості на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові наслідки державного боргу існують як проблема "витіснення", а довгострокові відомі як "тягар" боргу.

Ефект "витіснення" виникає через підвищення ринкових процентних ставок, яке відбувається у випадку фінансування за допомогою випуску державних цінних паперів бюджетного дефіциту. Боргове фінансування бюджетного дефіциту стимулює зростання процентних ставок. Кредити стають дорогими і не вигідними для здійснення інвестиційних проектів, таким чином інвестиції витісняються із сфери виробництва.

Довгострокові наслідки державного боргу пов'язані з його впливом на нагромадження капіталу та споживання майбутніх поколінь, тобто на довгострокове економічне зростання. Накопичення боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді призводить до заміщення приватного капіталу державним боргом. Граничні розміри державного внутрішнього і зовнішнього боргу встановлює Верховна Рада України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік.

Існування великого державного боргу може підірвати економічне зростання країни і негативно впливати на її фінансове становище. Залежно від характеру наслідків впливу державної заборгованості на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові наслідки державного боргу існують як проблема "витіснення", а довгострокові відомі як "тягар" боргу.

Ефект "витіснення" виникає через підвищення ринкових процентних ставок, яке відбувається у випадку фінансування за допомогою випуску державних цінних паперів бюджетного дефіциту. Боргове фінансування бюджетного дефіциту стимулює зростання процентних ставок. Кредити стають дорогими і не вигідними для здійснення інвестиційних проектів, таким чином інвестиції витісняються із сфери виробництва.

Довгострокові наслідки державного боргу пов'язані з його впливом на нагромадження капіталу та споживання майбутніх поколінь, тобто на довгострокове економічне зростання. Накопичення боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді призводить до заміщення приватного капіталу державним боргом.

В залежності від резистентності кредитора відрізняють зовнішні та внутрішні запозичення. Крім того, державні запозичення відрізняються за своєю структурою в залежності від терміну запозичення (довго-, середньо- та короткострокові), валюти (гривня, або іноземна валюта (долар США, евро, японська єна) та ін.

Для забезпечення належного рівня боргової безпеки держави вкрай необхідно домагатися покращання управління її внутрішньою та зовнішньою заборгованістю[19].

Управління державним боргом має відбуватися з урахуванням такої важливої складової усієї фінансової політики України, як політика державних запозичень (боргова політика). Остання у свою чергу повинна акумулювати в собі розробку і реалізацію таких взаємопов'язаних та взаємообумовлених елементів, як:

- стратегія державних зовнішніх і внутрішніх запозичень;

- встановлення ліміту державного боргу в цілому, а також внутрішнього та зовнішнього, зокрема;

- визначення тривалості боргового циклу на основі раціоналізації управління динамікою сукупного, внутрішнього і зовнішнього державного боргу;

- вибір найбільш прийнятних у конкретний відрізок часу форм фінансування внутрішніх і зовнішніх державних запозичень (урядові, банківські чи комерційні кредити, державні цінні папери), ступеня концентрації боргових зобов'язань України по окремих кредиторах (міжнародні фінансові організації, уряди зарубіжних країн, іноземні приватні кредитори, вітчизняні юридичні та фізичні особи), рівня диверсифікації запозичень за валютним складом (спеціальні права запозичення (СПЗ), долар США, євро тощо) з урахування ефективного розподілу пов'язаних з цим інвестиційних ризиків;

- розгляд питання щодо можливості (або неможливості) капіталізації частини державного боргу (з відповідною пропозицією кредиторам погашення певної частки боргу державною власністю);

- заходи щодо здешевлення державних запозичень і зниження ризику їх обслуговування (при визначенні вартості обслуговування кредитів слід враховувати оцінку можливого зниження потенційного рівня та погіршання умов

- обставини, боргова політика держави може носити агресивний чи обмежувальний характер, а також зводитися до помірного нарощування державного боргу[11].

Обсяг залучених зовнішніх позик для будь-якої країни визначається двома факторами: по-перше, скільки іноземного капіталу країна може поглинути, по-друге, який обсяг боргу вона може обслуговувати без ризику виникнення кризи з зовнішніми платежами. При обчисленні цих факторів повинні враховуватись як короткотермінові, так і довготермінові характеристики державного зовнішнього боргу.

Країни з високими темпами росту експорту мають можливість підтримувати відносно більш високий рівень боргу по відношенню до експорту та виробництва. Однак, ці країни стають уразливими до макроекономічних шоків: відсоткові ставки по зовнішнім позикам можуть різко підвищитись внаслідок економічних умов в країнах-кредиторах або ж кредитори можуть вирішити, що вони з будь-яких причин не бажають більше підтримувати колишній рівень кредитування.

В зв'язку з цим, необхідно підкреслити декілька важливих моментів:

- по-перше, економічне зростання - це головна умова збереження платоспроможності, довіри кредиторів і пом'якшення жорстких кредитних лімітів, встановлених ними для країни-позичальника;

- по-друге, висока норма інвестицій - необхідна, але недостатня умова для підтримки довіри кредиторів. Інвестиції повинні бути також ефективними, в тому розумінні, що прибуток по інвестиціях повинен перевищувати вартість залучення капіталу. Позикові ресурси, які інвестуються нерозумно, являють собою більшу безпеку, ніж повна відсутність зовнішніх позик[14].

При цьому існують наступні основні негативні прояви державного боргу:

Державне запозичення у довгостроковій перспективі може призвести до зменшення споживання внаслідок падіння інвестицій в основні виробничі фонди, хоч на короткому проміжку часу державні позики підвищують споживання, що зумовлюється нижчим рівнем оподаткування.

Розширення запозичення державою призводить до зростання процентних ставок на ринку державних цінних паперів, що впливає на підвищення процентів в інших секторах фінансового ринку. Зростання внутрішньої ставки позичкового проценту по відношенню до зовнішньої стимулює притік іноземного капіталу і стає причиною ревальвації національної валюти, внаслідок чого чистий експорт країни падає.

Обслуговування зовнішнього боргу вимагає передачі частини вартості національного продукту у власність інших країн. Якщо приріст зовнішньої заборгованості викликає процентні виплати, які перевищують здатність залучених ресурсів виробляти ці виплати, то частина національних ресурсів має бути вилучена із споживання та нагромадження і передана кредиторам.

Для покращення управління державним боргом України, необхідно вирішити такі питання:

- вдосконаленню механізмів здійснення державних запозичень та погашення державного боргу;

- встановленню нового механізму надання державних гарантій із урахуванням ризиків;

- створенню механізмів погашення державного боргу, що винник у зв'язку вступом у силу зобов'язань Кабінету Міністрів України щодо державних гарантій перед кредиторами;

- створенню сучасної інституції з управління державним боргом - Агентства з управління державним боргом;

- створенню умов прозорості та передбачуваності для всіх економічних агентів в питаннях управління державним боргом, створенню сучасної інформаційної інфраструктури управління державним боргом та ризиками;

- сприянню розвиткові ринку державних цінних паперів;

- встановлення збалансованого механізму розмежування повноважень владних структур з управління державним боргом[12].

Враховуючи вищесказане та спираючись на окреслені напрями вдосконалення боргової політики в системі макрорегулювання вважаємо, що:

у короткостроковому періоді боргові заходи уряду мають бути спрямовані на зменшення боргового тягаря для бюджету через проведення масштабних реструктуризаційних операцій, вдосконалення процесу бюджетування, розширення діапазону курсових коливань, що дозволить зменшити потребу в зовнішньому фінансуванні для підтримання платіжного балансу та знизити процентні ставки з метою стимулювання інвестиційної активності;

у довгостроковому періоді, коли утвориться більш ринкове мікросередовище, фінансові ринки висловлять довіру до реформ, а видатки бюджету будуть більш транспарентними, система дефіцитного фінансування має забезпечити інвестиційне підкріплення всебічної структурної перебудови та мікроекономічної реструктуризації. Інституціональним механізмом цього має виступити створення бюджету розвитку, функціонування якого має підпорядковуватись критеріям становлення постіндустріального типу виробничо-господарських систем.



РОЗДІЛ ІІ. СТАН ЗОВНІШНЬОГО ТА ВНУТРІШНЬОГО БОРГУ УКРАЇНИ

2.1 Оцінка внутрішньої державної заборгованості та результативності механізму управлінню нею

Після розпаду СРСР та здобуття Україною незалежності розпочався процес перебудови національної економіки та перехід на ринкові засади господарювання. Однією з характерних рис цього процесу нестача фінансових ресурсів у державному бюджеті. Тому, перед державою постає завдання збалансування дохідної та видаткової частин бюджету, забезпечення фінансування наявного дефіциту на раціональних і вигідних засадах. Одним із джерел фінансування дефіциту бюджету є запозичення, які здійснюються на внутрішньому ринку країни. Під час проведення активної політики залучення фінансових ресурсів на внутрішньому ринку держави формується внутрішній державний борг. Внутрішній державний борг - це внутрішня заборгованість держави підприємствам і населенню, що виникла внаслідок залучення їх коштів для виконання державних програм і замовлень, випуском в обіг державних облігацій та інших держав- них цінних паперів [1].

Державний внутрішній борг пов'язаний з фінансуванням видатків бюджету держави резидентами країни у національній грошовій одиниці, та не має вагомого негативного впливу на економіку країни як зовнішній державний борг, оскільки при сплаті боргу за внутрішніми позиками не відбувається вивіз іноземного капіталу за кордон. Головним наслідком проведення політики запозичень на внутрішньому ринку є перерозподіл доходів всередині країни. Основною причиною використання фінансових ресурсів, залучених на внутрішньому ринку, є дефіцит бюджету. В умовах недостатнього наповнення дохідної частини бюджету, зростання рівня дефіциту бюджету, спостерігається значний ріст державної заборгованості, що з часом уразі продовження таких негативних тенденцій може загрожувати дефолтом. З початку незалежності України спостерігається тенденція до нагромадження державного боргу, який станом на 31.12. 2012 р. становить 515.5 млрд грн, у структурі якого внутрішній державний борг займає 40,06 % і становить 208,9 млрд. грн .та зовнішній державний борг України - 308,9 млрд. грн., що складає 59,94 % від загальної суми державного боргу. Показники динаміки дефіциту бюджету та державного боргу показують пряму залежність між зростанням рівня бюджетного дефіциту та нагромадженням державного боргу. Дефіцит бюджету України має тенденцію до зростання, але у 2012 р. його величина зменшується на 40,9 млрд грн порівняно з 2011 р., однак порівняно з 2010 р. збільшується на 3,7 млрд. грн. Зі збільшенням дефіциту державного бюджету зростає державний борг України, який станом на 31.12.2012 р. становить 515.5 млрд грн, що на 10,45 % більше, ніж у попередньому році.

Формування та розвиток ринку внутрішніх державних боргових зобов'язань пройшов декілька етапів, які характеризуються розміщенням державних цінних паперів і структурою внутрішньої державної заборгованості держави. Ці етапи характеризувались:

? фінансування дефіциту бюджету здійснювалось за рахунок отримання прямих позичок від НБУ;

? розпочато випуску облігацій внутрішньої державної позики, які стали провідним фінансовим інструментом держави на ринку цінних паперів;

? незадовільна макроекономічна ситуація негативно вплинула на ринок державних боргових зобов'язань, розпочато випуск ОВДП з терміном погашення до року, що спричинило формування нераціональної структури внутрішнього державного боргу та виплату значних обсягів фінансових ресурсів протягом короткого строку;

? внутрішні позики характеризуються емісійним характером, через низьку дохідність ОВДП єдиним покупцем державних цінних паперів залишається НБУ;

? покращення макроекономічних показників сприяє розвитку фондового ринку та характеризується зменшенням дохідності ОВДП та появою нових альтернативних фінансових інструментів.

? розміщення дешевих цінних паперів дозволило погасити заборгованість уряду перед національним банком

? розміщення, погашення та сплата доходу за облігаціями внутрішньої державної позики проводиться без затримок та реструктуризації. Формування та функціонування ринку державних боргових зобов'язань є каталізатором фінансових ресурсів, які є найкращим джерелом для розвитку національної економіки країни.

Внутрішній державний борг України складається зі заборгованості перед юридичними і фізичними особами (Додаток А)

Найбільшу питому вагу в структурі державного внутрішнього боргу займає заборгованість перед юридичними особами, яка становить 98,4 % від загальної суми внутрішнього боргу. Основною якісною характеристикою навантаження внутрішнього державного боргу на бюджет країни спів- відношення абсолютного розміру внутрішньої заборгованості до ВВП за 2012р.(Додаток Б).

За 2006-2012 рр. середня частка внутрішнього державного боргу від ВВП становить 6,7 %. Активна політика уряду на внутрішньому ринку фінансових ресурсів забезпечила позитивну динаміку зростання частки внутрішнього боргу від ВВП і у 2012 р. вона становить 13,5 %. Інструментом внутрішнього державного боргу із залучення фінансових ресурсів для покриття бюджетного дефіциту є ринок державних цінних паперів. Кожна держава визначає свою специфічну структуру побудови фондового ринку та розміщення державних цінних паперів на ньому. Державні цінні папери - це державні зобов'язання, які випускають центральний уряд, місцеві органи влади та окремі державні підприємства з метою розповсюдження позики і покриття дефіциту державного бюджету [4]. Державні боргові зобов'язання на внутрішньому ринку представлені такими видами цінних паперів: облігація внутрішньої державної позики, облігації місцевих позики, казначейські зобов'язання. Найбільш емітованим видом державних цінних паперів є облігація внутрішньої державної позики (ОВДП). ОВДП - це цінний папір, який засвідчує внесення, в даному випад- ку, державі її власником певних грошових коштів на її придбання; її власник отримує певний дохід; підтверджує зобов'язання держави на відшкодування повної номінальної вартості облігації у передбачений строк [5].

Сучасний український внутрішній ринок державних цінних паперів має такі особливості: законодавче регламентування специфіки випуску, обігу та погашення державних боргових цінних паперів;

? державні боргові цінні папери можуть бути ринковими та неринковими, іменними або на пред'явника;

? обіг документарних і бездокументарних (безбланкових) державних боргових цінних паперів;

? незначні обсяги емісії державних внутрішніх боргових цінних паперів;

? обмеженість інструментів державних позик;

? низький рівень ліквідності державних боргових паперів;

? обмеженість вторинного ринку боргових паперів [6].

Головними цілями випуску державних цінних паперів є:

? фінансування бюджетного дефіциту;

? регулювання грошової маси в обороті;

? стабілізація валютного ринку в країні;

? виконання видаткової частини державного бюджету;

? забезпечення учасників ринку державних цінних паперів низько ризикованими фондовими інструментами. Варто зауважити, що протягом останніх років випуск облігацій внутрішньої позики стрімко зростає.

Протягом 2008-2012 рр. обсяг випуску цінних паперів урядом значно зріс, що було спричинено збільшенням дефіциту бюджету та недовиконанням дохідної частини бюджету через зниження макроекономічних показників обсяг випуску ОВДП протягом 2008-2012 рр. значно збільшився порівняно з попередніми роками, це спричинено погіршенням макроекономічної ситуації в державі та спадом економічних показників на світових фінансових ринках. Значний дефіцит бюджету змусив уряд вдатись до збільшення обсягів залучення позик, зокрема на внутрішньому ринку. Протягом 2012 р., ринок цінних паперів зростав завдяки збільшенню доходності облігацій, які випускались на короткотерміновий період.

Розміщення державних цінних паперів відбувається на первинному та вторинному ринках.

Зі зростанням бюджетного дефіциту зростає обсяг коштів залучених до бюджету на первинному ринку ОВДП. За даними Міністерства фінансів дефіцит у 2010 р. - 64,4 млрд грн, у 2011 р. - 23,5 млрд грн, а у 2012 р. становив 53,4 млрд. грн. Враховуючи ці дані, можна констатувати, що держава з кожним роком потребувала збільшення доходів до бюджету, при цьому органи влади збільшували випуск ОВДП для отримання потрібних їм коштів на покриття дефіциту в державному бюджеті [26]. Дохідність ОВДП на первинному ринку має змінний характер та протягом останніх двох аналізованих періодів середньозважена дохідність має тенденцію до зниження. Важливе значення у формуванні національного фондового ринку та системи портфельного інвестування у країні відіграє вторинний ринок облігацій внутрішньої державної позики.

Проблема ефективного функціонування і подальшого розвитку ринку державних цінних паперів в умовах становлення фінансової системи України, може бути вирішена за рахунок підвищення його ліквідності, внаслідок таких його напрямків удосконалення:

? забезпечення прозорості діяльності держави щодо випуску її цінних паперів та доступність і зрозумілість умов інвестування у такі інструменти;

? вдосконалення організаційної бази функціонування внутрішнього ринку державних цінних паперів;

? підвищення інвестиційної привабливості внутрішніх боргових зобов'язань держави;

? підвищення довіри з боку інвесторів до держави, шляхом своєчасного та повного виконання органів державної влади своїх обов'язків, пов'язаних з цінними паперами, особливо заходів з погашенням відсотків і основної суми заборгованості [9].

2.2 Державний зовнішній борг України та його обслуговування

Зовнішній борг - це сукупність зобов'язань державних органів управління перед міжнародними фінансовими організаціями, іншими країнами та нерезидентами.

Державний зовнішній борг - це сума заборгованості держави України іншим державам та фінансовим інститутам. Він виникає в зв'язку з бюджетним дефіцитом. Державний зовнішній борг складається з:

1. позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;

2. позик на підтримку національної валюти;

3. позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;

4. гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;

5. державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.

Відповідно до Закону України про Державний бюджет на відповідний рік, визначається граничний розмір дефіциту бюджету та джерела його покриття за рахунок внутрішнього та зовнішнього фінансування, а також встановлюється граничний розмір державного внутрішнього та зовнішнього боргу України на 1 січня наступного за бюджетним роком з визначенням напрямів використання фінансових ресурсів[. Розміщення коштів, акумульованих за рахунок іноземних кредитів здійснює Міністерство фінансів України згідно з Державною програмою запозичень. Ї Зовнішній державний борг має дві складові. Це:

· борг органів державної влади і управління, який виникає в результаті залучення державою іноземних кредитів та випуску державних цінних паперів, які розміщуються на міжнародних ринках капіталів. Ця частина державного зовнішнього боргу погашається та обслуговується за рахунок коштів державного бюджету та коштів Національного банку України в частині кредитів, отриманих з метою підтримки платіжного балансу;

· борг підприємств, гарантований урядом. Погашає та обслуговує такий борг підприємство-позичальник. Але у разі невиконання боргових зобов'язань підприємством перед іноземним кредитором, набирає чинності державна гарантія, і погашення та обслуговування таких кредитів здійснюється Державним казначейством за рахунок коштів Державного бюджету.

Валовий зовнішній борг за станом на певну дату - це загальний обсяг заборгованості за всіма існуючими, але в жодному разі не умовними, зобов'язаннями, що мають бути сплачені боржником у вигляді основної суми та/або відсотків у будь-який час у майбутньому, і які є зобов'язаннями резидентів цієї економіки перед нерезидентами. Валовий зовнішній борг країни охоплює всі види заборгованості резидентів України перед нерезидентами, які класифікують за чотирма основними секторами економіки:

ь сектор державного управління;

ь органи грошово-кредитного регулювання;

ь банки;

ь інші сектори.

Концептуальна основа статистики зовнішнього боргу узгоджена з "Системою національних рахунків", "Керівництвом з платіжного балансу", а також із "Керівництвом зі статистики державних фінансів" та "Керівництвом з грошово-кредитної та фінансової статистики". Валовий зовнішній борг країни включає всі види заборгованості резидентів України перед нерезидентами, які класифікуються:

¦ за чотирма основними секторами економіки - сектор державного управління, органи грошово-кредитного регулювання, банки, інші сектори;

¦ у розрізі початкових термінів погашення - коротко- та довгострокові;

¦ у розрізі фінансових інструментів - боргові цінні папери, торгові кредити, кредити, валюта і депозити, інші боргові зобов'язання та зобов'язання за кредитами підприємств прямого інвестування (міжфірмовий борг). Міжфірмовий борг відповідно до вимог "Керівництва з платіжного балансу" не розподіляється ні за секторами економіки, ні за початковим терміном погашення.

Статистичні дані валового зовнішнього боргу країни узгоджуються з відповідними даними міжнародної інвестиційної позиції та платіжного балансу країни.

Існує можливість зіставлення інформації з даними державного зовнішнього боргу України, які публікуються Міністерством фінансів України, та інформацією Держкомстату України в частині даних про міжфірмовий борг, торгові кредити та прострочену заборгованість за ними. Валовий зовнішній борг розраховується в доларах США.

Для перерахунку боргових зобов'язань, деномінованих у гривнях та інших валютах, у долари США використовується офіційний курс, що встановлюється Національним банком України[13]. Розраховані показники валового зовнішнього боргу України за станом на кінець звітного періоду включають:

- прямий державний та гарантований державою борг, у тому числі кредити, отримані Національним банком України від Міжнародного валютного фонду та міжнародних фінансових організацій;

- зобов'язання банків за борговими цінними паперами, залученими кредитами та депозитами;

- зобов'язання реального сектору економіки України за борговими цінними паперами, залученими кредитами та кредиторською заборгованістю (торгові довго- та короткострокові кредити та прострочена заборгованість за ними).

Для компіляції показників зовнішнього боргу сектору державного управління використовується інформація Міністерства фінансів України про стан державного та гарантованого державою до повернення боргу, в тому числі за зобов'язаннями перед міжнародними фінансовими організаціями, зарубіжними органами управління, банками та іншими зобов'язаннями. Інформація Мінфіну України щодо зобов'язань за облігаціями зовнішніх державних позик коригується на обсяги купівлі їх резидентами України на зовнішніх ринках.

Враховуються також обсяги куплених нерезидентами на ринку України облігацій внутрішніх державних позик та облігацій внутрішніх державних позик, що випущені в рахунок погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Інформація Національного банку України щодо обсягів зобов'язань за кредитами та позиками Міжнародного валютного фонду та міжнародних фінансових організацій, а також обсягів залучених депозитів використовується для визначення боргу органів грошово-кредитного регулювання.

Зведений баланс банківської системи, система поопераційного обліку (ІТІІБ) і звіти банків про залучення та обслуговування іноземних кредитів - основні джерела даних за борговими інструментами банківського сектору.

Для формування показників зовнішнього боргу інших секторів економіки країни використовуються звіти про залучення та обслуговування іноземних негарантованих кредитів, система поопераційного обліку (ІТІІБ) та дані обстежень Держкомстату про обсяги накопиченої заборгованості за експортно-імпортними операціями з нерезидентами, яка починаючи з 2006 року надана з розподілом на коротко- та довгострокову.

Слід зазначити, що "Інші боргові зобов'язання" відповідних секторів економіки включають накопичену прострочену заборгованість за основною сумою, процентними та іншими платежами, які підлягали сплаті згідно з графіком платежів, але фактично не сплачені. Складання статистики валового зовнішнього боргу здійснюється щоквартально. Перша публікація даних містить попередні дані, які можуть уточнюватися протягом наступних кварталів, і лише через п'ять кварталів після першого опублікування дані вважаються остаточними.

Сума зовнішнього державного боргу України більше, ніж в 2 рази перевищує величину внутрішнього боргу. Правда, в останні роки спостерігається відносне скорочення частки зовнішнього боргу в загальній сумі державної заборгованості. Та загальна частка зовнішнього боргу в структурі державного боргу є високою. На 28.02.2005 р. гранична сума зовнішнього боргу держави встановлена на рівні 17,47 млрд. грн. [4]

До складу зовнішнього державного боргу України включаються такі основні види заборгованості (за джерелами фінансування):

Зобов'язання за позиками, які надані міжнародними фінансовими організаціями (МВФ, ВБ, ЄС, ЄБРР);

Заборгованість перед зарубіжними державами (Росії, Туркменістану, Японії, ФРН, США та ін.);

Зобов'язання за позиками, наданими закордонними комерційними банками (фідуціарні кредити);

Заборгованість фізичним та юридичним особам-нерезидентам з обслуговування та погашення внутрішніх і зовнішніх позик.

Виходячи з критеріїв мети залучення і використання коштів, зовнішній борг України поділяється на такі групи:

Кредити, залучені з метою фінансування дефіциту державного бюджету та підтримку платіжного балансу країни;

Пов'язані кредити, надані в рамках міждержавних та міжурядових домовленостей;

Інвестиційні кредити, залучені суб'єктами господарської діяльності під державні гарантії;

Довгострокові негарантовані кредити, залучені недержавними позичальниками в рамках власних проектів розвитку. [23]



ВИСНОВКИ

Оскільки джерелом погашення державного боргу є доходи бюджету, зокрема податкові надходження, то можна стверджувати, що зростання боргу порушує збалансованість бюджету і провокує бюджетний дефіцит із його негативними економічними, соціальними і фінансовими наслідками. Досвід більшості європейських країн підтверджує, що лише ті країни зуміли уникнути серйозних боргових труднощів, які змогли контролювати дефіцити своїх бюджетів. Використання державних запозичень на фінансування поточних витрат бюджету, у тому числі на обслуговування державного боргу, є найменш ефективним шляхом. Цілком очевидно, що кошти, які надходять від державних позик, повинні бути закріплені за бюджетом розвитку. Це створює передумови для їх інвестування в економічний розвиток, завдяки чому додаткові доходи, отримані від зростання ВВП, можуть бути джерелом погашення позик. В курсовій роботі науково обґрунтовано економічну природу державного боргу, виявлено основні тенденції і специфічні особливості формування державного боргу в Україні, обґрунтовані концептуальні засади щодо вдосконалення механізму його управління та обслуговування в умовах перехідної економіки України. В результаті проведеного дослідження сформульовані такі висновки:

1. Дефіцит державного бюджету, залучення значного обсягу державних запозичень як з внутрішніх так і з зовнішніх джерел обумовили формування державного боргу в умовах перехідної економіки України. Державний борг - це сума фінансових зобов'язань держави по відношенню до зовнішніх кредиторів та сума заборгованості держави по випущених і не погашених державних внутрішніх позиках. Державний борг є структурним компонентом державних фінансів будь-якої країни з розвиненими ринковими відносинами.

2. Обґрунтовано зміст поняття "управління державним боргом". Управління державним боргом визначається як сукупність заходів держави пов'язаних з випуском та погашенням державних боргових зобов'язань, визначенням ставок процентів та виплатою доходу по державних цінних паперах, встановлення ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов'язань, визначенням умов випуску нових державних цінних паперів.

3. Розмір державних позик не повинен перевищувати обсяги державних інвестицій, аби не покладати на наступні покоління тягар сплати державних боргів. Вирішення проблеми заборгованості потребує в законодавчому порядку відображення таких заходів: обґрунтування нової державної заборгованості, розробка прозорих та переконливих критеріїв надання державних гарантій, встановлення оптимальних розмірів внутрішнього та зовнішнього державного боргу, вдосконалення системи управління та обслуговування державного боргу.

4. Дослідження динаміки і структури державного боргу України дало змогу систематизувати етапи його формування. Перший етап характеризується залученням кредитів Національного банку України та утворенням зовнішнього боргу шляхом отримання іноземних кредитів під гарантії уряду. Другий етап - отримання зовнішніх позик від міжнародних фінансових організацій та за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики з поступовим заміщенням цими облігаціями кредитів НБУ.

Для вдосконалення механізму функціонування державної позики необхідно гарантувати довіру інвесторів; визначати обсяги залучень державою коштів, виходячи із реальних можливостей їх повернення; запозичені кошти необхідно використовувати в інвестиційних цілях; дотримуватися тенденції збільшення строків обігу облігацій та забезпечення їх дохідності.

5. Зовнішні фінансові джерела потрібно розглядати з точки зору їх обсягу і з позицій ефективності використання. Питання подальшого залучення зовнішніх фінансових ресурсів, необхідно вирішувати, перш за все, з позицій ефективного їх використання для економічного розвитку країни.

6. Зростання державного боргу призводить до збільшення витрат на його обслуговування. Управління державним боргом повинно бути спрямовано на збільшення терміну погашення заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу, для цього в загальному обсязі державних зобов'язань довгострокові зобов'язання повинні займати центральне місце.

7. Нинішній рівень економічної безпеки в Україні, з огляду на триваючу тенденцію до швидкого зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої заборгованості, недостатній. Перевищення показника державного боргу відповідно розмірів ВВП, а відтак й інших (скоординованих з ВВП) макроекономічних показників, починає становити загрозу економічній безпеці країни.

Державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній борг - це заборгованість державних органів управління перед іншими державними структурами та перед резидентами. Зовнішній борг - це сукупність зобов'язань державних органів управління перед міжнародними фінансовими організаціями, іншими країнами та нерезидентами.

Комплексне вирішення проблеми внутрішнього і зовнішнього державного боргу із врахуванням запропонованих заходів сприятиме розбудові державних фінансів та покращанню фінансового стану України.

державний борг кредит позика



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

державний борг кредит позика фінансовий

1. Конституція України від 26.06.1996 р. [стаття 92]

2. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. [статті 2 (п. 14), 11, 14 (ч. 2), 15 (ч. 4, 5), 17 (ч. 3)]

3. Закон України „Про державний внутрішній борг України" від 16.09.92 р. [стаття 8]

4. Закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік". [статті 7, 8, 16, 17, 20, 21, 24, 25]

5. Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 № 25-93 "Про надання державних гарантій щодо іноземних кредитів, які надаються Україні відповідно до міжнародних договорів".

6. Наказ Міністра фінансів України про Порядок ведення Міністерством фінансів України обліку державного боргу та операцій, пов'язаних з ним від 22.01.2001 р.

7. Положення про Міністерство фінансів України, затвердженим Указом Президента України від 26.08.1999 р.

8. Указ Президента України про функції Державного казначейства України щодо управління державним боргом від 31.07.95р.

9. Балабанов А., Балабанов І. Фінанси. - С-Пб, 2010. [стор. 239-240]Бєскова И.А. Управління державним боргом. М: Фінанси. - 2012. [234 стор.]

10. Бондарук Т. Г., Степаненко В.О. Проблеми утворення та обслуговування державного внутрішнього боргу. Фінанси України. - 2008. [стор. 96-97]

11. Бондарук Т. Г. Зовнішній державний борг України та механізм його обслуговування . Фінанси України. - 2008. [стор. 176-178]

12. Василик О. Д. Державні фінанси України. КНУ ім. Т. Шевченка - К.: ЦУЛ, 2011. [стор. 278-280]

13. Василик О. Д. Теорія фінансів. - К., 2010. [389 стор.]

14. Вахненко Т. Проблема обслуговування державного боргу України та шляхи її розв'язання // Банківська справа. -- 2009. -- №6. -- С.10--13.

15. Василишин Р. Взаємозвязок бюджетного дефіциту і державного боргу України. Вісник УАДУ.,2009. №4. [стор. 37-39]

16. Василишин Р. Державний борг України та управління ним. Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. - Випуск 1. - К.: Вид-во УАДУ, 2008. [стор. 437-438]

17. Епіфанов А. О., Сало І. В. та ін. Бюджет і фінансова політика України. Навч. посібник - К: Наукова думка, 2009. [301 стор.]

18. Козюк В.В. "Ефект витіснення" як наслідок державного боргу в перехідній економіці України. Вісник ТАНГу., 2010. Вип. 9. [стор. 132-133]

19. Козюк В. В. Проблема державного боргу в перехідній економіці України. Фінанси України, 2009. №5. [стор. 85-90]

20. Козюк В. В. Макроекономічний аналіз зовнішнього боргу України за ринкової трансформації. Вісник ТАНГу., 2010. Вип. 7. [стор. 29-37]

21. Корнєєв В. Боргові парадокси і орієнтири державних запозичень / Економіка України. - К., 2010. [стор. 30-34]

22. Кудряшов В. П. Фінанси. Навчальний посібник. - Херсон: Олді-плюс, 2012. [351 стор.]

23. Кучер Г.В. Удосконалення механізму управління зовнішнього державного боргу. Економ. вісник націон. гірничої акад. України. - Дніпропетровськ: РИК НГА України - 2010. [стор. 43-44]

24. Кучер Г. В. Управління державним боргом та економічна безпека України. Актуальні проблеми міжнародних відносин - К.: ВПЦ "Київський університет", Інститут міжнародних відносин. - 2009. [стор. 83-85]

25. Онищук Я.В. Вплив боргової та фіскальної політики на соціально-економічний розвиток. Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)- Ірпінь: Академія ДПС України, 2011. [стор. 143-144]

26. Джерела Інтернет: - Офіційний сайт Міністерства фінансів України [www.minfin.gov.ua]. - Офіційний сайт Державна служба статистики України [www.ukrstat.gov.ua]

Размещено на Allbest.ru