Місцеві податки: сутність, значення та проблеми адміністрування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ

1.1 Економічна сутність місцевих податків і зборів

1.2 Роль місцевих податків і зборів у зміцненні фінансового потенціалу

органів місцевого самоврядування .

1.3 Особливості адміністрування місцевих податків і зборів

РОЗДІЛ II. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СПЛАТИ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ НА МАТЕРІАЛАХ КІЦМАНСЬКОГО РАЙОНУ ЗА 2009-2012 РОКИ

2.1 Аналіз стану сплати місцевих податків і зборів у районі

2.2 Дослідження адміністрування місцевих податків і зборів

РОЗДІЛ III. НЕОБХІДНІСТЬ ТА ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ

3.1 Зарубіжний досвід місцевого оподаткування

3.2 Сучасні проблеми та шляхи удосконалення системи справляння місцевих податків і зборів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Місцеві податки і збори у сукупності податків, що справляються в Україні, займають особливе місце. Їхня специфіка полягає в тому, що на відміну від загальнодержавних податків, чинним законодавством визначено тільки види місцевих податків і зборів, їхні граничні розміри, платників та порядок розрахунків. Конкретні ж види податків для кожної місцевості, їхні ставки, порядок сплати встановлюють і визначають органи місцевого самоврядування відповідно до переліку, встановленого законодавством. Вони ж мають право вводити, в межах своєї компетенції, пільгові податки і збори, або звільняти від їх сплати певні категорії платників, а також надавати відстрочки та розстрочки по сплаті місцевих податків і зборів.

Так, місцеві податки та збори є важливою складовою податкової системи держави. Їх роль, в умовах трансформації економіки України, полягає в тому, що держава, дбаючи про загальний розвиток суспільства, для свого функціонування повинна мати певні фінансові ресурси, які б забезпечували її діяльність на загальнодержавних та місцевих рівнях. Вся система фінансування виробничої і соціальної інфраструктури, комунально-побутового обслуговування та ряду інших заходів здійснюється через місцеві бюджети органів державної влади.

Ефективність структурних перетворень та загальний стан розвитку на місцях багато залежить від того, які бюджетні ресурси отримують у своє розпорядження органи місцевого самоврядування та через які фінансові важелі це здійснюється.

Метою дослідження є всебічний аналіз теоретичного аспекту досліджуваної теми, вивчення особливостей сплати та адміністрування місцевих податків та, спираючись на існуючий досвід і практику , виявлення проблем та пропозиції шляхів удосконалення системи справляння місцевих податків і зборів.

Для досягнення даної мети необхідно вирішити наступні завдання:

- розкрити ;

- розкрити сутність ;

- проаналізувати;

- проаналізувати ;

- визначити ;

- дослідити зарубіжний досвід місцевого оподаткування;

- визначити ;

Об'єктом дослідження даної роботи є місцеві податки та збори, що справляється на території Кіцманського району на базі даних фінансового управління Кіцманської райдержадміністрації, дослідження проводились за період 2010 по 2013 рік.

Дослідження в роботі здійснювалося на основі використання таких методів пізнання як аналіз та синтез, порівняльний аналіз, абстрагування та інші. Теоретичною, методологічною та інформаційною базою курсової роботи є праці відомих учених і спеціалістів, вітчизняна і зарубіжна практика, статистичні дані, мережа Internet та звіти про рух грошових коштів.

місцевий збір податок адміністрування

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ

1.1 Економічна сутність місцевих податків і зборів

Місцеві податки і збори є необхідним атрибутом місцевого самоврядування. В той же час, вони є частиною системи оподаткування і тому на них поширюються загальні закономірності, властиві всім податкам і зборам, а також загальнотеоретичні положення щодо природи податків і зборів.

Відповідно до ст. 6 Податкового кодексу України податок - це обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового кодексу. В свою чергу збір - це обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій [1].

Перш за все, місцевий податок, збір за своєю суттю є податком з усіма необхідними атрибутами цієї категорії. Водночас, у теорії фінансів існують різні підходи до його розуміння.

Першим поняття «податок», у досить наближеному до сучасного розумінні, розкрив А. Сміт у праці «Про багатство народів» (1770), в якій податок був визначений як «тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати» [4, с. 49].

Професор Кучерявенко М.П. податок, визначає як «форму примусового відчуження результатів діяльності суб'єктів, які реалізують свій податковий обов'язок, що на підставі закону (або акту органу місцевого самоврядування) вноситься до бюджету відповідного рівня і виступає як обов'язковий, безумовний, нецільовий, безоплатний, безповоротний і грошовий платіж [2, с. 119].

Одним із найбільш повних є визначення, яке дається професором Л.К. Вороновою, «податки - це обов'язкові за юридичною формою індивідуально безвідплатні, нецільові, безповоротні, безумовні платежі юридичних і фізичних осіб, що встановлені органом законодавчої влади або органом місцевого самоврядування для зарахування в державний чи місцевий бюджет або в цільовий фонд у точно визначеному розмірі і терміні» [3, с.215].

Місцеві податки і збори відповідають всім цим ознакам, а саме:

- регулюється актом органу місцевого самоврядування;

- стягується на умовах безповоротності;

- має односторонній характер встановлення.

Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлено від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безповоротний. Сплата платником податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

- на відміну від інших обов'язкових платежів, може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

- категорія не тільки правова, але й економічна, оскіль­ки при сплаті податкового платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність територіальної громади;

- обов'язковий характер податку не припускає можливості законного відхилення від нього (крім пільг, закріплених в нормативному акті);

- безвідплатний характер податку: повертаються до платника лише в загальному розумінні як видатки на потреби суспільства.

Процес становлення місцевих податків і зборів як інституту місцевих фінансів розпочався після 1990 р. із здобуттям Україною незалежності.

Право місцевих рад запроваджувати на своїй території місцеві податки і збори було передбачено в Законі України «Про місцеві ради та місцеве та регіональне самоврядування».

У 1991 році був прийнятий Закон УРСР «Про систему оподаткування». У цьому законі був приведений перелік загальнореспубліканських податків, зборів і обов'язкових платежів, стягнутих з юридичних і фізичних осіб. Згодом у цей Закон був внесений ряд змін і доповнень. 20 травня 1993 року набрав чинності Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», яким було визначено види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення.

У 1997 році був прийнятий Закон України «Про внесення змін у Закон України «Про систему оподаткування», у якому була викладена нова редакція Закону «Про систему оподаткування», в якій перелік місцевих податків і зборів, що був уже закріплений Декретом Кабміну продублювався, таким чином, їх загальна кількість становила 14, серед яких 2 податки: податок з реклами та комунальний податок, і 12 зборів: готельний збір, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір на видачу ордера на квартиру, курортний збір, збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш в бігах на іподромі, збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збір за право використання місцевої символіки, збір за право проведення кіно- і телезйомок, збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей, збір на проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що спрямовується за кордон, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі сфери послуг, збір із власників собак.

З 01.01.2011 року з набранням чинності Податкового кодексу України перелік місцевих податків і зборів був радикально реформований і із 12 існуючих залишилося 5, а саме, відповідно до статті 10 Податкового кодексу України: єдиний податок; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; збір за місця для паркування транспортних засобів; збір за проведення деяких видів підприємницької діяльності; туристичний збір.

Економічна сутність системи місцевого оподаткування полягає у тому, що вона забезпечує органи місцевої влади фінансовими ресурсами для здійснення функцій, передбачених Конституцією України та іншими законодавчими актами. Не зважаючи на те, що після проведення податкової реформи в 2010 році, кількість місцевих податків і зборів зменшилась, більшість науковців наголошує на позитивному збільшенні надходжень фінансових ресурсів до відповідних бюджетів.

1.2 Роль місцевих податків і зборів у зміцненні фінансового потенціалу органів місцевого самоврядування

Надходження місцевих податків і зборів забезпечує проведення соціальної політики вирівнювання рівнів соціального та економічного розвитку територій, а також комплексного розвитку територій. Таким чином, основне призначення місцевих податків і зборів полягає у створенні необхідної фінансової бази для місцевого самоврядування.

Проблема нестач фінансових ресурсів в органах місцевого самоврядування та нестабільність їхніх дохідних джерел останнім часом набула загальнодержавного значення. Ні для кого не секрет, що найбільш стабільними доходами - є податкові надходження.

Закономiрнiсть функціонування місцевих фінансів полягає у тому, що основним засобом формування доходів місцевих органів влади є місцеві податки i збори. Вони є складовою частиною податкової системи держави і покликані відповідати інтересам органів місцевого самоврядування, оскільки оцінюються як самостійне джерело доходів місцевих бюджетів.

Увага до місцевих податків та зборів пов'язана з тим, що даний вид оподаткування повинен виступити важливим джерелом формування доходів місцевих бюджетів в частині власних доходів. Саме вони покликані зміцнювати місцеві бюджети, розширяти їх фінансову автономію.

Підвищення результативності фінансової діяльності держави передбачає докорінну перебудову податкової системи і вдосконалення такого важливого його інструменту як місцеві податки та збори.

Але в місцевому оподаткуванні існує ряд не розв'язаних проблем. Перш за все інститут місцевих податків та зборів перебуває в стадії встановлення, про що свідчить їх незначна частка в доходах місцевих бюджетів. По-друге, практика справляння місцевих податків та зборів в Україні за останні роки виявила багато недоліків, які зумовлені невирішеністю як суто теоретичних проблем, так і невизначеністю багатьох технічних процедур - механізму обчислення, пріоритетів у наданні пільг, планування місцевих податків та зборів [4].

Місцеві податки і збори - обов'язкові платежі, що встановлюються сільськими, селищними, міськими радами згідно законодавства, справляються в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються до їх бюджетів.

Місцеві органи самоврядування по кожному платежу розробляють і затверджують положення, яким визначається порядок сплати і перерахування до місцевого бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) [3].

Платниками місцевих податків і зборів є юридичні і фізичні особи, незалежно від форм господарювання та власності, які здійснюють діяльність на території України і визначені платниками згідно з базою оподаткування.

Місцеві податки і збори необхідні для того, щоб місцеві органи влади мали можливість надавати послуги, рівень яких відповідає обсягу сплачених податків. Тому, що кошти, які зібрані на місцях використовуються більш ефективно й заощадливо, ніж виділені центральним урядом.

Сучасна система оподаткування місцевими податками і зборами в Україні насамперед не відповідає загальновизнаним світовою практикою критеріям самодостатності й економічної доцільності. Місцеві податки і збори, їхні ставки не враховують реальних можливостей платників. Це негативно позначається на дотриманні принципів єдності, повноти, достовірності, гласності, прозорості бюджетного устрою України в цілому.

Усе це переконує, що реорганізація системи оподаткування місцевими податками і зборами має бути спрямована насамперед на забезпечення фінансової бази місцевого самоврядування, що є однією з найважливіших умов ефективної діяльності територіальних громад та утворених ними органів місцевого самоврядування. Наповнення сільських, селищних, міських бюджетів через зростання ролі місцевих податків і зборів має бути пріоритетним.

Таким чином, удосконалення системи місцевих податків і зборів, зростання їхньої фіскальної ролі як фундаментального напряму зміцнення місцевих бюджетів сприятиме підвищенню ефективності регіональної фіскальної політики, стимулюватиме соціально-економічний розвиток регіонів України. Ефективне використання інституту місцевих податків і зборів є важливим способом зміцнення всієї фінансової системи держави.

Згідно Податкового Кодексу України, кількість місцевих податків та зборів зменшились - з чотирнадцяти місцевих податків та зборів залишилися, наведені в ст.10 та розділі ХІІ «Місцеві податки і збори» Податкового кодексу (ст.265-268) наступні [1] :

- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (введено з 1 січня 2012 року, відповідно до п.1 розділу ХІХ ПКУ);

- єдиний податок (підрозділ 8 розділу XX «Перехідні положення» про спрощену систему оподаткування, діє до внесення змін до розділу XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ);

- збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності;

- збір за місця для паркування транспортних засобів;

- туристичний збір [1].

Залишаються деякі «старі» збори і податки, а саме: за здійснення деяких видів підприємницької діяльності; за місця для паркування транспортних засобів та єдиний податок. Та вводяться «нові»: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та туристичний збір.

Введення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки стало найбільш стабільним доходом для місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. Цей податковий платіж виступає як оплата вартості суспільних товарів і послуг, що пропонуються місцевими органами влади, оскільки домовласники й підприємці обирають місце проживання, що забезпечує оптимальне співвідношення вартості майна і якості суспільних послуг. Вартість майна збільшується, якщо місцеві органи влади пропонують якісні суспільні послуги [5]. Це сприяє підвищенню ролі місцевого оподаткування.

Введення туристичного збору, який, на відміну від курортного збору, справлятиметься на всій території України - цей збір збільшує об'єкт оподаткування, такий податок можна застосувати на більшій території внаслідок більшої кількості об'єктів туризму порівняно з курортними місцями.

Більшість податків та зборів прив'язується до прожиткового мінімуму, який змінюється декілька разів на рік відповідно до законів України про державний бюджет на поточний рік. Це дозволяє не тільки збільшувати надходження від податків та зборів, але й обраховувати обсяг коштів у короткостроковому періоді і прогнозувати подальший розвиток економічної ситуації. Тобто, система місцевого оподаткування в Україні не буде такою вразливою, оскільки не буде тенденції неодержання запланованих надходжень від встановлених податків та зборів.

Місцеві бюджети недостатньо забезпечують можливості реалізації функцій і завдань, які покладаються на органи місцевого самоврядування, головним завданням яких є поліпшення якості життя відповідних територіальних громад в цілому та окремих членів зокрема [5].

Система місцевих податків і зборів має багато недоліків. Найбільш суттєві недоліки системи місцевого оподаткування в Україні:

- незначна фіскальна роль місцевих податків та зборів у зведеному бюджеті України ;

- вузький перелік даних податкових платежів;

- відсутність у органів місцевого самоврядування самостійних прав щодо запровадження на їхній території власних місцевих податків та зборів.

В Україні бажано б розширити перелік місцевих податків, які б виступали у якості плати населення за надані місцеві послуги, тобто шляхом запровадження нових податків і зборів, надання статусу місцевих окремим загальнодержавним податкам, за рахунок введення місцевих акцизів на тютюнові та алкогольні вироби, що обмежувало б вживання шкідливих для здоров'я людини товарів. При цьому вони повинні мати цільове використання. А також, актуально було б запровадити місцеві екологічні податки, збори за розміщення новозабудов у центральній частині міста, вдосконалити справляння гастрольного збору.

Доцільно встановити місцеві збори за послуги, що надаються комунальними службами: за прибирання вулиць, вивіз сміття, утилізацію відходів. Можна ще ввести штрафні санкції за несвоєчасне вивезення сміття, які сплачували б контори, що відповідають за його вивіз. Ця проблема, притаманна як великим, так і малим містам, вже потрапила в розряд екологічних, тому потребує негайної уваги [2].

Разом з цим треба насамперед оновити правове регламентування справляння місцевих податків і зборів через прийняття відповідного закону, врахувавши при цьому суттєві зміни, що мали місце у відносинах власності, реальних доходах населення та соціальній культурі.

Державні і місцеві фінансові системи через податки роблять сильніший вплив на розвиток економіки.

Визначимо основні цілі податкової політики держав із ринковою економікою, які орієнтовані на такі основні вимоги:

- податки, а також витрати на їхнє стягування повинні бути по можливості мінімальними. Ця умова найбільше тяжко дається законодавцям і урядам у їх прагненні збалансувати бюджети. Але так дуже легко зводити податкову систему лише до чисто фіскальних функцій, забувши про необхідність розширення податкової бази, про функції стимулювання виробничої і підприємницької діяльності, підтримки вільної конкуренції;

- податкова система повинна слугувати більш справедливому розподілу прибутків, не припускається подвійне обкладення платників податків;

- податкова система повинна відповідати структурній економічній політиці, мати чітко окреслені економічні цілі;

- порядок стягування податків повинний передбачати мінімальне втручання в приватне життя платника податків;

- обговорення проектів законів про оподаткування повинно носити відкритий і гласний характер [4].

Визначено повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків і зборів та надання пільг на них, а також максимальні ставки місцевих податків та зборів.

Практика застосування місцевих податків і зборів засвідчила, що використання їх в Україні поки що вкрай неефективна і вони свої функції не виконують. Так на сьогоднішній день їх частка в місцевих бюджетах - до 5%.

Підвищення ролі місцевих податків і збільшення частки доходів за їхній рахунок є головним напрямом зміцнення місцевих бюджетів, розширення їхньої фінансової автономії.

Становлення системи місцевого оподаткування в Україні може стати наслідком змін у соціально-економічній системі держави, в першу чергу, в структурі власності, за рахунок значного підвищення доходів населення, реформування системи оплати праці.

Як засвідчують факти, вже майже половина основних фондів в Україні перебуває в недержавному секторі економіки. Сформувалися верстви населення з високими доходами котрі володіють значною нерухомістю. Усе це створює об'єктивні передумови для запровадження в Україні сучасної системи місцевого оподаткування і зміцнення на її основі фінансів місцевого самоврядування.

Основу місцевого оподаткування мають забезпечити майнові податки. Доцільно запровадити місцеві податки на нерухоме майно юридичних осіб, на коштовне нерухоме майно фізичних осіб, на землю і на спадщину.

Місцевим органам влади слід утримувати законодавче зафіксовану частку податку з громадян, яку потрібно також розглядати як різновид місцевого податку.

У новому законі про місцеві податки і збори доцільно передбачено дві групи місцевих податків і зборів. Перша група - це місцеві податки і збори, що повністю регламентуються центральною владою. Місцеві органи влади матимуть право на встановлення пільг на ці податки. Друга група місцевих податків і зборів може самостійно встановлюватися місцевою владою.

Таким чином, основними напрямами податкової політики у сфері місцевого оподаткування є: забезпечення реалізації основних принципів податкової і бюджетної політики, спрямованої на створення міцної фінансово-економічної бази; створення стабільної законодавчої бази оподаткування, з метою збільшення податкових надходжень до бюджетів місцевого самоврядування; удосконалення структури податкових органів; активізація роботи з підвищення правової культури населення; посилення державного контролю за додержанням чинного законодавства щодо оподаткування, справляння передбачених законом місцевих податків і зборів.

Отже, удосконалення системи місцевих податків і зборів, зростання їхньої фіскальної ролі як фундаментального напряму зміцнення місцевих бюджетів сприятиме підвищенню ефективності регіональної фіскальної політики, стимулюватиме соціально-економічний розвиток регіонів і держави в цілому.



1.3 Особливості адміністрування місцевих податків і зборів

Із прийняттям Податкового кодексу виникла потреба в більш детальному аналізі нововизначених місцевих податків і зборів. З 1 січня 2011 року із прийняттям Податкового кодексу України справляються не 14, а лише 5 місцевих податків і зборів. А саме: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір. Це дозволяє частково підвищити регулюючий потенціал податкової системи за рахунок скорочення переліку місцевих податків і зборів, але слід зауважити, що більшість із визначених у кодексі місцевих податків і зборів дублюють або об'єднують дію вже існуючих: так, наприклад, туристичний збір є об'єднанням готельного (справлявся до 01.01.04 р.) та курортного зборів, а в зборі за місця для паркування транспортних засобів змінено елементи оподаткування.

Однією з проблем чинної системи оподаткування є низька частка надходжень від справляння місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів України. Відповідно до статистичних матеріалів номінальна сума надходжень від місцевих податків і зборів зростає, а частка їх у загальній структурі доходів місцевих бюджетів зменшується. Так, 2004 року частка місцевих податків та зборів у доходах місцевих бюджетів становила 1,77% (0,5 млрд. грн.), а 2009 - 0,61% (0,8 млрд. грн.), тобто номінально сума зросла в 1,6 разу, тоді як щодо загальної суми доходів місцевих бюджетів зменшилася майже в 3 рази. Таке номінальне зростання відбувається передусім за рахунок інфляційних процесів [16].

Згідно з Податковим кодексом податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок і збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності є обов'язковими для встановлення місцевими радами.

Щодо збору за місця для паркування транспортних засобів і туристичного збору, то місцевим радам надано право самостійно вирішувати питання відповідно до вимог Податкового кодексу щодо їх встановлення. Установлення місцевих податків і зборів, не передбачених Податковим кодексом, забороняється. Порядок зарахування податків і зборів до відповідних місцевих бюджетів визначається згідно з Бюджетним кодексом України.

Сільським, селищним, міським радам не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків і зборів для окремих юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків і зборів. До повноважень сільських, селищних, міських рад належать зокрема, установлення ставок єдиного податку в межах ставок, визначених відповідними законодавчими актами; визначення переліку податкових агентів щодо туристичного збору.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є принципово новим для української практики. Платниками цього податку є фізичні та юридичні особи, зокрема нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості [3].

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, а базою оподаткування - житлова площа об'єкта житлової нерухомості. При цьому база оподаткування зменшується: для квартир - на 120 м², для житлових будинків - на 240 м² .

Оподаткування нерухомості сприятиме кращому оцінюванню власних активів підприємствами та приведе до перерозподілу фондів від менш ефективного до більш ефективного власника, що на сьогодні є надзвичайно важливим для української економіки. Крім того, розмір податку на нерухомість та порядок його стягнення можуть суттєво впливати на цінову політику суб'єктів ринку нерухомості через збільшення витрат власників чи орендарів на утримання нерухомості. Встановлюючи відповідні ставки оподаткування, органи влади впливають на сфери діяльності, що пов'язані з використанням та будівництвом нерухомого майна, стимулюючи розвиток того чи іншого сектору ринку нерухомості [18].

Але існують певні нюанси, що стосуються визначеного вище податку, наприклад некоректним, і в деяких випадках навіть дискримінаційним є підхід до встановлення ставок залежно від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством станом на 1 січня звітного року. Це пов'язано з тим, що при визначенні об'єкта оподаткування та розміру ставки податку в Податковому кодексі України зовсім не враховується стан самої будівлі, її місце розташування, історична цінність та інші фактори, які б суттєво впливали на розмір оціночної вартості будівлі, яку необхідно використовувати як базу оподаткування. Норми Податкового кодексу України свідчать про щорічне збільшення розміру податку у зв'язку зі зміною розміру мінімальної заробітної плати, економічно обґрунтовано було б запровадження механізму щорічної індексації вартості об'єкта оподаткування з урахуванням індексу інфляції за поточний рік, що б збільшило податкову базу та розмір суми податку, що перераховується до територіальних громад.

Згідно з Податковим кодексом з 1 січня 2011 року до внесення змін до вищезгаданого кодексу оподаткування суб'єктів малого підприємництва здійснюється відповідно до Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” (далі - Указ) з урахуванням деяких особливостей. Так, якщо до 01.01.2011 р. Держказначейство розподіляло перераховані платниками суми єдиного податку у пропорціях, установлених статтею 2 Указу: до місцевого бюджету (43%), на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (15%) та до Пенсійного фонду (42%), то тепер такий розподіл не проводиться.

Починаючи з 01.01.2011 р. платники сплачують єдиний податок на рахунок відповідного бюджету тільки в розмірі 43% від загальної суми єдиного податку, як це встановлено статтею 2 Указу, а решту самостійно перераховують у вигляді єдиного соціального внеску в порядку, визначеному Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” [6].

Порядок обрахунку та сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності визначено статтею 267 розділу XII Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що ставка збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг встановлюється сільськими, селищними та міськими радами з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року, з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг.

Туристичний збір, визначений статтею 268 Податкового кодексу, є поєднанням курортного та готельного зборів. Базою справляння цього збору визначено Податковим кодексом як вартість усього періоду проживання (ночівлі). Відповідно до Декрету розмір курортного збору становив 10% неоподаткованого мінімуму за весь період проживання, а готельного - не більше 20% добової вартості проживання, тоді як відповідно до Податкового кодексу ставка туристичного збору становить 0,5-1% від бази справляння збору. Звітність за туристичний збір подається, як і звітність за збір за місця для паркування транспортних засобів, щокварталу [3].

Отже з прийняттям Податкового кодексу скорочено перелік місцевих податків і зборів, але це відбулося за рахунок скасування податків та зборів із вкрай низькою або взагалі відсутньою фіскальною віддачею.

Податковий кодекс забезпечує регулювання справляння принципово нового податку - податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. До складу місцевих податків і зборів передано податки, що належали до загальнодержавних, але згідно із Бюджетним кодексом та законами України про Державний бюджет на відповідні роки зараховувалися до суми доходів місцевих бюджетів (єдиний податок, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності). Податковий кодекс фактично відновив сплату готельного збору (скасованого з 1.01.2004 р.), об'єднавши його з курортним збором, упровадивши справляння туристичного збору. Необхідним елементом місцевих податків і зборів повинен стати земельний податок, який відповідно до Бюджетного кодексу зараховується до доходів місцевих бюджетів. Чинна система місцевого оподаткування не забезпечує фінансової автономії та незалежності місцевого самоврядування.

РОЗДІЛ II. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СПЛАТИ ТА АДМІНІСТРУВАННЯ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ НА МАТЕРІАЛАХ КІЦМАНСЬКОГО РАЙОНУ ЗА 2009-2012 РОКИ

2.1 Аналіз стану сплати місцевих податків і зборів у районі

Визначення місцевого оподаткування вперше з'явилося в Україні з прийняттям Закону України “Про систему оподаткування”, де нормами ст. 15 встановлено перелік місцевих податків і зборів [3], проте реалізація положень цієї статті розпочалася, коли у травні 1993 р. було видано Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” [4]. Наразі, дані законодавчі документи втратили чинність із прийняттям у 2010 році Податкового кодексу України.

При аналізі надходжень місцевих податків і зборів за 2010-2013 роки виникає необхідність дослідження визначених вище документів, оскільки в 2009-2010 роки за попереднім законодавством на території місцевих громад в Україні повинно було справлятися 2 місцевих податки та 12 зборів. Відповідно ст.10 Податкового кодексу України на території місцевих громад в Україні визначено 2 податки і 3 збори.

Насамперед проаналізуємо питому вагу місцевих податків і зборів у складі податкових надходжень до місцевих бюджетів Кіцманського району за 2010-2013 роки. Результати даного аналізу відображені в табл.2.1 та на рис.2.1.

Як видно з табл.2.1 та з рис.2.1, якщо податкові надходження до місцевих бюджетів Кіцманського району за 2010-2013 р.р. становлять сто відсотків, то питома вага місцевих податків і зборів у складі цих податкових надходжень до місцевих бюджетів району становить у 2010 році 0,87%, у 2011 році - 0,72%, у 2012 році - 8,55%, у 2013 році - 14,9%. Як бачимо у 2012 -2013 р.р., після прийняття Податкового кодексу, питома вага місцевих податків і зборів у складі податкових надходжень до місцевих бюджетів району значно зросла, тобто, якщо у попередні 2010-2013 роки питома вага місцевих податків і зборів у складі податкових надходжень до місцевих бюджетів району була менше 1%, то у 2012-2013 р.р. ця величина становила вже 8,5-14,9%. Проте, незважаючи на певні зрушення у 2012-2013 р.р., тобто після прийняття Податкового кодексу, вітчизняна система місцевого оподаткування потребує подальшого реформування з метою зміцнення фінансових основ органів місцевого самоврядування.

Таблиця 2.1

Питома вага місцевих податків і зборів у складі податкових надходжень до місцевих бюджетів Кіцманського району 2009-2012 р.р.

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік	2013 рік
	Сума, грн.	Питома вага, %	Сума, грн.	Питома вага, %	Сума, грн.	Питома вага, %	Сума, грн.	Питома вага, %
Місцеві податки і збори	197271,22	0,87	189120,31	0,72	2721189,62	8,55	5592368,89	14,90
Податкові надходжен-ня	22656204,89	100	26227292,3	100	31810696,6	100	37540791,06	100

Рис. 2.1 Питома вага місцевих податків і зборів у складі податкових надходжень до місцевих бюджетів Кіцманського району 2010-2013 р.

Таким чином, за результатами проведеного аналізу щодо питомої ваги місцевих податків і зборів у складі податкових надходжень до місцевих бюджетів району можна зробити такі висновки: питома вага місцевих податків і зборів у складі податкових надходжень до місцевих бюджетів району становила у 2010 році 0,87%, у 2011 році - 0,72%, у 2012 році - 8,55%, у 2013 році - 14,9%, тобто у цілому ця величина є незначною для зміцнення фінансових основ органів місцевого самоврядування, а отже, вітчизняна система місцевого оподаткування потребує подальшого реформування з метою зміцнення фінансових основ органів місцевого самоврядування.

Проаналізуємо динаміку надходжень місцевих податків і зборів до бюджету Кіцманського району за 2010-2013 роки на основі даних Звітів про рух грошових коштів за 2010-2013 р.р. Результати проведеного аналізу надходжень місцевих податків і зборів до бюджету Кіцманського району за 2010-2013 роки відображені в табл.2.2 та на рис.2.2.

Таблиця 2.2

Динаміка надходжень місцевих податків і зборів до бюджету Кіцманського району за 2010-2013 роки

Роки	Місцеві податки і збори, грн.	Відхилення звітного року щодо попереднього, +/-
		абсолютне, грн.	Відносне, %
2010	197271,2	-	-
2011	189120,3	-8150,91	-4,13
2012	2721189,62	2532069	+1338,87
2013	5592368,89	2871179,27	+205,51

Проведений аналіз даних Звітів про рух грошових коштів за 2010-2013 р.р. показав наступне. За 2010 рік до місцевих бюджетів Кіцманського району надійшло 197271,22 грн. від сплати місцевих податків і зборів, у 2011 році - 189120,31 грн., тобто менше на 8150,91 грн. (або на 4,13%) порівняно з попереднім 2010 роком, у 2012 році сума надходжень до місцевих бюджетів Кіцманського району збільшилась порівняно з попереднім 2011 роком на 2532069 грн. (або на 1338,87%) і становила 2721189,62 грн., а у 2013 році сума надходжень до місцевих бюджетів Кіцманського району збільшилась порівняно з попереднім 2012 роком на 2871179,27 грн. (або на 205,51%) і становила 5592368,89 грн.

Рис. 2.2 Надходження місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів Кіцманського району за 2010-2013 роки

Зміни щодо структури місцевих податків і зборів, які прослідковуються із прийняттям Податкового кодексу України (ПКУ) від 28 грудня 2011 року і їхній вплив на місцеві бюджети Кіцманського району, відображено у табл. 2.3. Як видно, з табл. 2.3, надходження місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів Кіцманського району у 2010-2011 роках включали: податок з реклами, комунальний податок, збір за припаркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру та збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

У 2012-2013 роках відповідно до ст.10 Податкового кодексу України від 2011 року надходження місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів Кіцманського району включали: збір за місця для паркування транспортних засобів, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, туристичний збір та єдиний податок.

Таблиця 2.3

Структура доходів від сплати місцевих податків і зборів до бюджету Кіцманського району за 2010-2013 роки (грн)

Показники	2010 рік, грн.	2011 рік, грн.	2012 рік, грн.	2013 рік, грн.
Податок з реклами	5913,85	9733,97	-	-
Комунальний податок	53993,61	48660,85	-	-
Збір за припаркування автотранспорту	17347,4	19236,9	-	-
Ринковий збір	94437,86	94024,49	-	-
Збір за видачу ордера на квартиру	10,5	5,1	-	-
Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктівторгівлі та сфери послуг	25568	17459	-	-
Збір за місця для паркування транспортних засобів*	-	-	16301,62	17769,33
Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності*	-	-	375003,21	438544,7
Туристичний збір*	-	-	25072,17	32203,03
Єдиний податок*	-	-	2304812,62	3670076
Всього	197271,22	189120,31	2721189,62	5592369

* Після прийняття ПКУ

Отже, за результатами проведеного аналізу можна зробити такі висновки:

- питома вага місцевих податків і зборів у складі податкових надходжень до місцевих бюджетів району становила у 2010 році 0,87%, у 2011 році - 0,72%, у 2012 році - 8,55%, а у 2013 р. - 14,9%, тобто вітчизняна система місцевого оподаткування потребує подальшого реформування з метою зміцнення фінансових основ органів місцевого самоврядування;

- динаміка надходжень місцевих податків і зборів до бюджету Кіцманського району за 2011-2013 роки показує, що за 2010 рік до місцевих бюджетів Кіцманського району надійшло 197271,22 грн. від сплати місцевих податків і зборів; у 2011 році - на 4,13% менше порівняно з попереднім 2010 роком; у 2012 році сума надходжень до місцевих бюджетів району збільшилась порівняно з попереднім 2011 роком або на 1338,87%; у 2013 році сума надходжень до місцевих бюджетів району збільшилась порівняно з попереднім 2012 роком на 205,51%;

- у 2012-2013 р.р. відбулися зміни у структурі місцевих податків і зборів, тобто надходження місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів у 2010-2011 роках включали: податок з реклами, комунальний податок, збір за припаркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру та збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; у 2012-2013 роках надходження місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів Кіцманського району включали: збір за місця для паркування транспортних засобів, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, туристичний збір та єдиний податок

2.2 Дослідження адміністрування місцевих податків і зборів

Податковим кодексом скасовано абсолютно всі місцеві податки і збори, які справлялись відповідно до попередніх нормативно-правових актів. Проте, зміни відбулися не тільки у визначенні, а й у праві встановлення, які саме місцеві податки та збори повинні надходити до місцевих бюджетів, адже Декретом Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” встановлювались такі повноваження органів місцевого самоврядування як:

- самостійне встановлювали та визначення порядку сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок;

- право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки щодо їх сплати.

Саме тому, як видно з табл. 2.3, за 2010-2011 роки перелік місцевих податків і зборів, що надходили до місцевих бюджетів Кіцманського району складався лише з шести показників (податок з реклами, комунальний податок, збір за припаркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру та збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг) замість можливих дванадцяти, визначених Декретом Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори”.

Що стосується місцевих податків і зборів, які справлялись після прийняття Податкового кодексу України, то їхня кількість за 2012 рік менша, оскільки механізм справляння місцевих податків визначених статею 10 ПКУ, а саме: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у визначеному році ще не було встановлено.

Проаналізуємо динаміку надходжень місцевих податків і зборів бюджету Кіцманського району за 2010-2011 роки. Результати проведеного аналізу відображені в табл. 2.4. Як видно з даної таблиці, найбільшою величиною серед надходжень місцевих податків і зборів до бюджету Кіцманського району був ринковий збір, який у 2009 році становив 94437,86 грн., а у 2011 році - 94024,49 грн., що на 413,37 грн. (або на 0,44%) менше, ніж у попередньому 2010 році.

Наступним за величиною серед надходжень місцевих податків і зборів до бюджету Кіцманського району був, як видно з табл. 2.4, комунальний податок, який у 2010 році становив 53993,61 грн., а у 2011 році - 48660,85 грн., що на 5332,76 грн. (або на 9,88%) менше, ніж у попередньому 2010 році. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, який за величиною, як видно з табл. 2.4, є третім серед надходжень місцевих податків і зборів до бюджету Кіцманського району, у 2010 році становив 25568,0 грн., а у 2011 році - 17459,0 грн., що на 8109,0 грн. (або на 31,72%) менше, ніж у попередньому 2010 році.



Таблиця 2.4

Динаміка надходжень місцевих податків і зборів до бюджету

Кіцманського району за 2010-2011 роки

Показники	2010 рік, грн.	2011 рік, грн.	Відхилення звітного від попереднього року, +/-
			абсолютне, грн.	відносне, %
Податок з реклами	5913,85	9733,97	+3820,12	+64,60
Комунальний податок	53993,61	48660,85	-5332,76	-9,88
Збір за припаркування автотранспорту	17347,4	19236,9	+1889,5	+10,89
Ринковий збір	94437,86	94024,49	-413,37	-0,44
Збір за видачу ордера на квартиру	10,5	5,1	-5,4	-51,43
Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг	25568	17459	-8109	-31,72
Всього	197271,22	189120,31	-8150,91	-4,13

З даної таблиці видно, що четвертим серед надходжень місцевих податків і зборів до бюджету Кіцманського району є податок з реклами, який у 2010 році становив 5913,85 грн., а у 2011 році - 9733,97 грн., що на 3820,12 грн. (або на 64,60%) більше, ніж у попередньому 2010 році. Збір за припаркування автотранспорту серед надходжень місцевих податків і зборів до бюджету Кіцманського району, як видно з табл.2.4, за величиною є п'ятим і у 2010 році становив 17347,4 грн., а у 2011 році - 19236,9 грн., що на 1889,5 грн. (або на 10,89%) більше, ніж у попередньому 2010 році.

Найменшим за величиною серед надходжень місцевих податків і зборів до бюджету Кіцманського району, як видно з даної таблиці, є збір за видачу ордера на квартиру, який у 2010 році становив 10,5 грн., а у 2011 році - 5,1 грн., що на 5,4 грн. (або на 51,43%) менше, ніж у попередньому 2010 році.

Питома вага кожного з вище зазначених місцевих податків і зборів, що надходили до місцевих бюджетів Кіцманського району у 2010-2011 р.р., а саме: податку з реклами, комунального податку, збору за припаркування автотранспорту, ринкового збору, збору за видачу ордера на квартиру та зборур за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, визначених Декретом Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” графічно відображені на рис.2.3-2.4.

Рис. 2.3 Питома вага кожного з місцевих податків і зборів, що надходили до місцевих бюджетів Кіцманського району у 2010 році

Рис. 2.4 Питома вага кожного з місцевих податків і зборів, що надходили до місцевих бюджетів Кіцманського району у 2011 році

Проаналізуємо динаміку надходжень місцевих податків і зборів бюджету Кіцманського району за 2012-2013 роки. Результати проведеного аналізу відображені в табл. 2.5. Як видно з даної таблиці, усі податки і збори, сплачені у 2013 році, суттєво зросли порівняно з 2012 роком.

Таблиця 2.5

Динаміка надходжень місцевих податків і зборів до бюджету Кіцманського району за 2012-2013 роки

Показники	2012 рік, грн.	2013 рік, грн.	Відхилення звітного від попереднього року, +/-
			абсолютне, грн.	Відносне, %
Збір за місця для паркування транспортнихзасобів	16301,62	17769,33	+1467,71	+9,00
Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності	375003,21	438544,7	+63541,49	+16,94
Туристичний збір	25072,17	32203,03	+7130,86	+28,44
Єдиний податок	2304812,62	3670076	+1365263	+59,24
Всього	2721189,62	5592369	+2871179	+105,51

Найбільший за величиною серед надходжень місцевих податків і зборів до бюджету Кіцманського району був - єдиний податок, який у 2012 році становив 2304812,62 грн., а у 2013 році - 3670076 грн., що на 1365263 грн. (або на 59,24 %) більше, ніж у попередньому році. На другому місці - збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, який у 2013 р. склав - 438544,7 грн., що на 63541,49 грн. Більше ніж у 2012 р. На третьому місці -туристичний збір, що у 2012 р. становив 25072,17 грн., а у 2013 р. - 32203,03 грн., тобто на 28,44 % більше. Збір за місця для паркування транспортних засобів у 2013 р. порівняно з 2012 зріс на 9,00 %, що у грошовому виразі дорівнює 1467,71 грн.

Питома вага кожного з місцевих податків і зборів, що надходили до місцевих бюджетів Кіцманського району у 2012 р. та у 2013 р., а саме: збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності та єдиний податок, графічно відображені на рис.2.5. та на рис. 2.6.

Рис. 2.5 Питома вага кожного з місцевих податків і зборів, що надходили до місцевих бюджетів Кіцманського району у 2012 році

Рис.2.6 Питома вага кожного з місцевих податків і зборів, що надходили до місцевих бюджетів Кіцманського району у 2013 році

Як видно на рис.2.5, найбільшим за питомою вагою серед надходжень місцевих податків і зборів до бюджету Кіцманського району у 2012 році є єдиний податок, який становив 84% або 2304812,62 грн. (див. табл. 2.5). Другим за величиною надходжень збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, питома вага якого дорівнює 14% або 370553,21 грн. (див. табл.2.5). На даному рисунку видно, що питома вага туристичного збору серед надходжень місцевих податків і зборів до бюджету Кіцманського району у 2012 році становить 1% або 25072,17 грн. (див. табл. 2.5), а питома вага ще одного з місцевих податків і зборів, що надходили до місцевих бюджетів Кіцманського району у 2012 р., а саме збору за місця для паркування транспортних засобів становить 1% або 16301,62 грн. (див. табл.2.5).

Натомість у 2013 р. відбуваються невеликі зміни у структурі місцевих податків і зборів. Так, наприклад питома вага єдиного податку з 84 % зросла до 88%, натомість частка збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності з 14% зменшилась до 11%.

Необхідно відмітити, що місцеві податки і збори, які передбачені Податковим кодексом є більш ефективними, оскільки охоплюють тільки найбільш прибуткові сфери діяльності. Однак, порівняно з іншими країнами в Україні перелік місцевих податків і зборів є досить незначний. Якщо українським законодавством визначено п'ять місцевих податків і зборів, то в окремих в країнах Європейського Союзу їх кількість перевищує сто. Місцеве оподаткування в Україні поки що не виконує ні фіскальної, ні регулюючої функції, а є другорядним відносно до державного оподаткування [19]. Тому вітчизняна система місцевого оподаткування потребує подальшого реформування з метою зміцнення фінансових основ органів місцевого самоврядування.

Отже, за результатами проведеного аналізу можна зробити такі висновки:

- при аналізі надходжень місцевих податків і зборів за 2010-2011 роки необхідно враховувати те, що за попереднім законодавством на території місцевих громад в Україні справлялося 2 місцевих податків та 12 зборів, за ст.10 Податкового кодексу України визначено 2 податки і 3 збори;

- перелік місцевих податків і зборів, що надходили до місцевих бюджетів Кіцманського району у 2010-2011 рр. складався лише з шести показників (ринковий збір - відповідно 48% і 50%, комунальний податок - відповідно 27% і 26%, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг - відповідно 13% і 9%, податок з реклами - відповідно 9% і 5%, збір за припаркування автотранспорту - відповідно 3% і 10%, збір за видачу ордера на квартиру - відповідно 0,0 та 0,0) замість можливих дванадцяти, визначених Декретом Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори”;

- за питомою вагою серед надходжень місцевих податків і зборів до бюджету Кіцманського району у 2012 році найбільшим є єдиний податок, який становив - 84%. На другому місці - збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, який становив 14%. Питома вага туристичного збору серед надходжень місцевих податків і зборів до бюджету району становила 1%, а збору за місця для паркування транспортних засобів - 1%. У 2013 році питома вага єдиного податку з 84 % зросла до 88%, натомість частка збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності з 14% зменшилась до 11%.

РОЗДІЛ III. НЕОБХІДНІСТЬ ТА ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ

3.1 Зарубіжний досвід місцевого оподаткування

Податкові системи місцевих органів влади в країнах із ринковою економікою відзначаються великою розмаїтістю. Це пояснюється як історичними причинами (особливостями становлення регіонального і місцевого самоврядування в тій чи іншій державі), так і прагненням місцевих органів влади підвищити ступінь фінансової автономії за рахунок пошуку нових джерел доходів в умовах, коли найзначніші й найдинамічніше податкові бази зайняті центральним урядом і на місцевому рівнів недоступні. При цьому у розвинутих країнах місцеві податки і збори, як правило, займають досить високу питому вагу в загальній сумі грошових надходжень органів регіонального та місцевого самоврядування ( у таких європейських країнах, як Данія, Іспанія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Швейцарія - більш як 40 відсотків). Очевидно, це можна вважати природним для ринкової економіки і методів управління, що ґрунтуються на розподілі й делегуванні повноважень (хоча зрозуміло ступінь податкової автономії в різних державах різний). У колишніх соціалістичних країнах, де протягом довгих років застосовувалися методи централізованого планового управління, ще й тепер власні кошти у формі місцевих податків і зборів становлять, як правило, відносно малу питому вагу в доходах місцевих бюджетів.

Для більшості розвинутих країн характерна множинність місцевих податків. Серед них такі [12, с.95-99]:

* група прямих реальних податків: на нерухоме і рухоме майно, землю, з орендної плати, з власників транспортних засобів, подушний, промисловий, на професію, на мешканців, екологічний;

* група прямих податків на доходи: прибутковий, на прибуток підприємств, із спадщин і дарувань;

- непрямі податки на продаж: на роздрібний продаж, на продаж спиртних напоїв на розлив, на споживання електроенергії, газу, акцизи на бензин, тютюн, спиртні напої;

- збори і мита: збір на прибирання сміття та його вивіз, на будівництво службових будинків, за паркування машин, за користування спортивними й оздоровчими закладами і установами культури, за полювання і риболовлю, видовища, послуги цвинтарів, із власників собак, за видачу різних ліцензій і реєстраційних посвідчень, за участь у бігах, за відкриття шинків і готелів; збори для компенсації збільшення вартості земельної ділянки внаслідок проведення забудов та інших робіт тощо.