Державний борг України в умовах ринкової трансформації економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Онищук Ярославна Володимирівна

УДК 336.27

ДЕРЖАВНИЙ БОРГ УКРАЇНИ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів, грошового обігу і кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

КОСТІНА Ніна Іванівна,

Академія державної податкової служби України, завідувач кафедри податкової політики та оподаткування

Офіційні опоненти: доктор економічних наук

БАРАНОВСЬКИЙ Олександр Іванович,

начальник аналітично-методичного управління Рахункової палати України

кандидат економічних наук

БУКОВИНСЬКИЙ Станіслав Альбінович,

керівник апарату Ради Національного банку України

Провідна установа: Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра фінансів, м.Київ

Захист відбудеться 18 вересня 2002р. о 14 00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м.Київ, вул.Васильківська, 90-а, ауд.704.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Київ, вул.Володимирська, 58, к.10.

Автореферат розісланий 09 липня 2002р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Жилінська О.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування ринкової моделі економіки змінює підходи до використання державних фінансів для забезпечення економічного і соціального розвитку. Це посилює актуальність наукового дослідження питань, пов'язаних з використанням усіх ланок державних фінансів, в тому числі такої її важливої складової, як державний борг. В умовах трансформації економіки України питання державного боргу є досить актуальними, оскільки він тiсно вплетений в економічну систему країни, пов'язаний з соціальними та політичними процесами. Наявнiсть державного боргу, його розмiри, розмiщення i методи погашення прямо чи опосередковано впливають майже на всі сторони економічного життя держави, такі як: дефіцит державного бюджету, розмір грошової маси в обігу, що визначає темпи інфляції, звуження чи розширення сукупного попиту і пропозиції та інші. Це робить державний борг не просто засобом залучення коштів для фінансування державних потреб, але й важливим інструментом фінансової політики держави, невірне використання якого може призвести до суттєвих ускладнень, чи навіть до фінансової кризи.

Державні запозичення мають як стимулюючі, так і руйнівні наслідки, що повинно всебічно враховуватися при впровадженні економічної політики.

Розробці теоретичних засад державного боргу присвячені роботи видатних економістів минулого Ж.Бодена, Т.Гоббса, Д.Локка, А.Сміта, Д.Рікардо, А.Вагнера, Д.Мілля, П.Самуельсона, І.Озерова та інших.

Теоретичним і практичним питанням державного боргу присвячені роботи вітчизняних економістів, а саме: В.А.Андрущенка, О.І.Барановського, С.А.Буковинського, О.Д.Василика, А.С.Гальчинського, В.М.Геєця, А.І.Даниленка, М.Я.Дем”яненка, О.Д.Заруби, Б.С.Кваснюка, Н.І.Костіної, В.І.Кравченка, І.І.Лукінова, І.О.Луніної, А.М.Мороза, С.С.Осадця, К.В.Павлюк, А.М.Поддєрьогіна, Г.О.П”ятаченка, М.І.Савлука, В.М.Суторміної, В.М.Федосова, С.І.Юрія, В.А.Ющенка та інших.

Вітчизняні автори, що займалися питаннями державної заборгованості, як правило, висвітлювали окремі аспекти ролі державних запозичень, що в цілому не розкриває багатостороннього впливу (позитивного та негативного) на економічну систему України. Наукові розробки західних вчених не можуть адекватно застосуватись на українському підґрунті, оскільки базуються на засадах, які не відповідають умовам перехідної економіки.

Усе вищесказане зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, її теоретичну і практичну значимість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за комплексною темою “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень”, підрозділу “Організаційні і правові основи побудови фінансової системи України”, (шифр ТЗ НДР №01БФ040-01), де автором підготовлено розділи “Світовий досвід управління державним боргом”, "Роль державних запозичень у формуванні доходів бюджету" та “Вплив державного боргу на макроекономічні показники”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження теоретичних засад формування державного боргу і використання залучених фінансових ресурсів, а також розробка практичних рекомендацій і заходів щодо вдосконалення методів управління державним боргом. Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:

дослідити економічну природу та сутність державного боргу, визначити вплив соціально-економічних факторів на державну заборгованість;

виявити фактори, що зумовлюють зростання внутрішнього і зовнішнього державного боргу, його вплив на фінансову стабільність держави;

узагальнити зарубіжний досвід управління державним боргом та визначити напрями його застосування в Україні;

визначити вплив державного боргу на темпи економічного зростання і рівень суспільного добробуту;

розробити економіко-математичні моделі управління державним боргом та принципи моделювання боргової стратегії в умовах ринку;

визначити критерії боргової безпеки країни;

запропонувати напрями підвищення ефективності використання державного кредиту та покращення управління державним боргом.

Предметом дослiдження є система економічних відносин у процесі формування і управління державним боргом.

Об'єктом дослідження є державний борг України.

Методи дослідження. В основу дослiдження покладено діалектичний підхід, що передбачає виявлення закономірностей, тенденцій і взаємозалежностей державної заборгованості. При вирішенні поставлених задач використовувалися: методи аналізу і синтезу процесів, що відбуваються в економічному житті країни; системний підхід до вирішення комплексу завдань, пов”язаних із запозиченням, використанням і погашенням залучених коштів та обслуговуванням боргу; методи порівняльних характеристик для прийняття оптимального варіанту впроваджуваної боргової політики; статистичні методи; фінансовий аналіз та економіко-математичне моделювання для прийняття ситуативних та стратегічних рішень; наочне подання результатів дослідження у вигляді таблиць, графіків, діаграм, схем, малюнків.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації досліджено вплив державного боргу на економічний і соціальний розвиток держави, виявлено основні тенденції його формування та запропоновано нові методи управління державним боргом, які дозволять підвищити ефективність мобілізації і управління фінансовими ресурсами, що залучаються на умовах державного кредиту, зокрема:

дано теоретичне обґрунтування економічної природи і сутності державного боргу в умовах перехідної економіки, постійний розвиток якої передбачає залучення вільних грошових коштів як в середині країни, так і за її межами для задоволення фінансових потреб держави;

досліджено тенденції формування внутрішнього та зовнішнього державного боргу, фактори, які зумовлюють його необхідність, визначають обсяги запозичень, зокрема, розмір дефіциту державного бюджету, сальдо платіжного балансу, стабільність грошової одиниці, рівень інфляції, потреба у фінансових ресурсах для структурної перебудови економіки;

обгрунтовано методи визначення впливу державного боргу на стабілізаційні процеси в економіці, що дозволяє приймати оперативні рішення при втіленні боргової політики;

запропоновано напрями використання зарубіжного досвіду при розробці тактичних і стратегічних завдань в управлінні державним боргом, а саме підтримка величини державного боргу на раціональному рівні, виходячи з критеріїв прогнозованої динаміки макроекономічних показників;

визначено основні принципи моделювання боргової стратегії в умовах ринкової трансформації та розроблено економіко-математичну модель оперативного управління державним боргом, яка дозволяє системно аналізувати основні параметри, що характеризують випуск і розміщення боргових зобов'язань;

розкрито взаємозв'язок державного боргу з макроекономічними показниками розвитку економіки України, а також його вплив на рівень фінансової безпеки країни, що дозволило обгрунтувати концептуальні підходи до формування боргової політики, спрямованої на досягнення фінансової безпеки країни та підвищення добробуту населення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані наукові результати можуть бути використані для вдосконалення управління державним боргом. Окремі положення дисертації знайшли застосування при підготовці проектів Закону “Про Державний борг” та враховувалися при формуванні боргової стратегії на 2002 рік (довідка Міністерства фінансів України №28/107 від 14.03.2002). Окремі положення та висновки дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі при викладанні курсів “Теорія фінансів”, “Державні фінанси України”, “Міжнародні фінанси”, “Теорія грошей” на кафедрі фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка Київського національного університету імені Тараса Шевченка №511/118 від 25.04.2002).

Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретичних і методичних положень управління державним боргом України. Наукові положення, розробки, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні висновки та результати дисертаційного дослідження оприлюднені на засіданнях кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка та обговорювалися на: VII міжнародній науково-теоретичній конференції, присвяченій 25-річниці кафедри світового господарства і міжнародних відносин та 55-річниці Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка (листопад 1999, м.Київ); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фінансів, грошового обігу та кредиту” (вересень 2000, м.Київ); 5-ій науково-практичній конференції "Фінанси України" (травень 2001, м.Дніпропетровськ); Другій Всеукраїнській Науково-практичній конференції “Фінанси, грошовий обіг та кредит в забезпеченні суспільного добробуту (жовтень 2001р., м.Київ); науково-практичній конференції "Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)" (грудень 2001, м.Ірпінь).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 5 робіт загальним обсягом 1,42 друкованих аркушів.

Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, 3 розділів, висновків, списку використаної літератури (153 джерел) та додатків. Обсяг дисертації - 197 сторінок, у тому числі 23 таблиці, 3 рисунки, 3 діаграми та 23 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Дослідження проблем та вирішення основних завдань роботи, визначених її метою і задачами, згруповано у трьох розділах.

У першому розділі "Теоретичні основи державного боргу в економіці країни" розкривається економічна природа та сутність державного боргу, показано, що державні запозичення стали об'єктивним явищем у розвитку більшості економічних систем.

З появою державних інститутів, розвитком правових відносин кредитні відносини піднялися на суттєво новий щабель розвитку. В сучасних умовах значно змінилися форми та методи державних запозичень, з'явилися нові позичкові інструменти, розширилася система кредитних інститутів. Це доводить, що потреба та попит на додаткові фінансові ресурси завжди будуть. Здійснюючи запозичення, країна має змогу використовувати додаткові можливості, що відкриваються перед нею.

У процесі дослідження проблеми кількісної та якісної сторони державної заборгованості, управління нею доведено актуальність питання щодо розміру державного боргу, його наслідків для соціально-економічного розвитку країни, визначення оптимальної величини заборгованості. За результатами розгляду та критичного аналізу рiзних теорiй державного боргу, якi були розвинутi протягом значного часу, автором запропоновано класифікацію тлумачень державного боргу, що наведено у таблиці 1.

Доведено, що залучення фінансових ресурсів на кредитній основі є об'єктивно обумовленою практикою при проведенні економічної діяльності для усіх суб'єктів господарювання, у тому числі і для держави, бо економічна суть державного кредиту, як і будь-якого іншого, полягає у тому, що залучаються вільні капітали як в середині країни так і за її межами, відбувається перерозподіл ВВП між суб'єктами господарювання як в просторі, так і в часі. Оскільки економіка будь-якої держави не може бути самодостатньою, то за допомогою переливу капіталу задовольняється попит та пропозиція на вільні грошові кошти, відбувається згладжування економічного розвитку. Потреба в фінансових ресурсах може виникати як при дефіцитному фінансуванні економіки, при тимчасових розривах в грошових потоках для стабілізації та згладжування розривів у витратах держави, так і при капітальному розвитку, що у майбутньому сприятиме економічному зростанню.

Питання права на існування державного боргу виникає тільки при зіткненні з фінансовими та політичними складностями, до яких приводить надмірна заборгованість, а саме: обслуговування боргу складає значну частину видатків бюджету, що скорочує фінансування життєво-необхідних витрат; неспроможність сплатити борг та відсотки за користування позикою веде до політичного та економічного пресингу з боку зарубіжних країн та внутрішнього розладу, до втрати державності. Обґрунтовано, що проблема полягає не в існуванні боргу як явища, а в його розмірі, вартості та напрямках використання залучених коштів.

На основі аналізу становлення та розвитку державних кредитних відносин, їх впливу на добробут населення та національної економіки в цілому, на основі вивчення та синтезу точок зору рiзних економiстiв стосовно проблематики державного боргу, державний борг визначено як суму заборгованостi по випущеним i непогашеним внутрiшнiм позикам, а також суму фiнансових зобов'язань країни по вiдношенню до iноземних кредиторiв на певну дату. Обґрунтовано визначення поняття "управління державним боргом" як сукупність заходів держави щодо контролю обсягу державного боргу, структуризації його складу, визначення оптимальних напрямів використання позичкових коштів та інструментарію залучення позичкових коштів, розробкою умов їх погашення та обслуговування, виплат доходу по позикам, проведення кредитно-грошової політики держави, необхідної для підтримки стабільності економічної системи. Дано визначення понять "оперативне управління державним боргом" і "стратегічне управління державним боргом", де критерієм розподілу управління на оперативне та стратегічне визначено строковість прийняття управлінського рішення щодо залучення, розміщення та погашення залучених ресурсів.

Зазначено, що державний борг утворюється в результатi дiї державного кредиту, за допомогою якого відбувається перерозподіл фінансових ресурсів, згладжування коливань економічного циклу, що сприятливо відображається на загальному соціально-економічному розвитку країни та добробуті населення при зваженому маневруванні борговою політикою. Державний борг як альтернатива додаткової емісії грошових коштів може слугувати стримуючим засобом розвитку інфляційних процесів.

У роботі зроблено висновок, що для стабільності економічної системи країна має мати незначний бюджетний дефіцит у період спаду та баланс бюджету чи профіцит для погашення державного боргу і сприяння соціального розвитку суспільства у період економічного зростання. Всі процеси в національній економіці знаходять своє відображення у державному бюджеті: незбалансованість бюджету призводить до зростання бюджетного дефіциту, наслідком якого стає постійне зростання державного боргу.

Обґрунтовано, що надходження по системі державного кредиту є більш прийнятними джерелами поповнення бюджету у порівнянні з грошовою емісією, кредитами центробанку та приватизаційними надходженнями, проте необхідно зважувати розміри запозичень із потребами економіки та ефектом від залучення коштів. Збільшення розмірів державного боргу зумовлює зростання рівня оподаткування в майбутньому. Проаналізовано напрями використання позичкових коштів: фінансування погашення дефіциту бюджету спричинює збільшення державного боргу без створення майбутньої бази його погашення; капіталотворче використання коштів призводить до збільшення ВВП у майбутньому при сталому рівні оподаткування на всіх проміжках часу та до зростання добробуту населення.

У дисертації доведено, що при виборі конкретного варіанту управління державним боргом необхідно враховувати ситуативний та адаптивний підходи. Обмін боргу на акції корпоративного сектору економіки та сек'юритизація у порівнянні з анулюванням боргу більш прийнятні, бо при списанні боргу поновлення доступу до кредитного ринку для позичальника стає проблематичним. Емісійний метод урегулювання боргових відносин також має неоднозначний вплив на національну економіку: непідкріплений дійсним товарообігом додатковий випуск грошової маси веде до зростання інфляційних процесів, диспропорції економічних зв'язків та погіршення добробуту населення. Використання звуженого інструментарію реструктуризації - виключно взаємозв'язку "борг/борг", питання заборгованості не вирішує, а переносить на більш тривалий термін. У роботі увагу закцентовано на активізації акціонерного капіталу, що забезпечить поліпшення інвестиційного клімату у країні, пом'якшить ефект витіснення державними цінними паперами приватних капіталовкладень, активізує вторинний ринок цінних паперів.

У другому розділі "Державний борг України в умовах переходу до ринку" розглянуто еволюцію державного боргу України.

У дисертаційній роботі проаналізовано, що протягом 1992-1996 років кредитування уряду України відбувалося головним чином за рахунок коштів Національного банку України, про що свідчать дані таблиці.2. Такі операції Національного банку суперечать ролі та призначенню центрального банку як провідника грошово-кредитної політики у країні внаслідок чого у національній економіці в цей період відбувалося зростання об'ємів грошової маси в обігу, не підкріпленої потребами товарообігу, та стрімке зростання інфляційних процесів, що призвело до поглиблення економічної кризи.

Таблиця 2.

Державний борг України на 01 січня 1993-2001рр.*

Роки	Внутрішній державний борг, млн.грн.	Державний зовнішній борг, млн.дол.	Внутрішній державний борг, млн.грн., в тому числі:
			Заборгованість перед юридичними особами за внутрішніми позиками	Заборгованість перед НБУ	Інша внутрішня заборгованість
1993	18,5	--	17,5	1,0	396,0
1994	219,3	--	218,3	1,0	3624,0
1995	2276,6	--	2275,6	1,0	4828,0
1996	8002,2	253,2	7748,0	1,0	8217,0
1997	3714,5	2341,5	1372,0	1,0	8839,0
1998	10191,8	8761,5	1429,3	1,0	9555,0
1999	13449,5	11154,5	2344,0	1,0	11472,0
2000	14975,8			1,0	12437,5
2001	20780,6			1,0	7992,4

*за даними Мінфіну України у цінах 1996р.

Середньорічний темп зростання державного внутрішнього боргу за 1993-1996 роки склав ; протягом 1996-2001 років середньорічний темп зростання внутрішнього боргу знизився до . Зменшення середньорічних темпів зростання внутрішнього державного боргу свідчить про вдосконалення боргової політики - при запозиченні перевага надається не лише внутрішньому чи лише зовнішньому позичковому ринку, а відбувається балансування та структуризація позик.

Увагу акцентовано на існуванні заборгованості по заробітній платі працівникам бюджетної сфери, пенсіям, стипендіям і т.д., яка також була джерелом покриття дефіциту бюджету. Така заборгованість згідно із Законом "Про Державний борг" не відноситься до державного внутрішнього боргу. Заборгованість по заробітній платі працівникам бюджетної сфери, соціальним виплатам і т.д. не може бути відносена до державного боргу, бо при затримці виплат відсутні умови позики і природа утворення заборгованості і боргу різна. Поняття "державна заборгованість" більш широке і воно включає в себе поняття "державний борг".

З 1995 року в Україні започатковано залучення внутрішніх ресурсів країни на кредитній основі. Для початкового етапу формування ринку державних боргових зобов'язань було характерне розміщення високодохідних державних цінних паперів, які вимивали кошти з реальної економіки. За рахунок коштів, отриманих через ринок цінних паперів, уряд вирішував проблему бюджетного дефіциту, а не капітального розвитку економіки. Емісійне фінансування бюджетних дефіцитів було замінено на боргове, що також мало негативні наслідки.

У дисертації визначено головні причини поглиблення таких негативних тенденцій, зокрема:

політика запозичень на ринку державних цінних паперів була орієнтована на досягнення цілей, що не були узгоджені з стратегічними завданнями загальноекономічної політики України;

розвиток ринку державних запозичень не супроводжувався зменшенням податкового тягаря і структурними реформами;

залучені кошти використовувалися лише на покриття поточних видатків бюджету і не стимулювали капіталоутворення у країні;

нарощення обсягів ринку державних цінних паперів забезпечувалося, головним чином, за рахунок капіталу нерезидентів, які з погіршенням фінансової ситуації в Україні виводили свої кошти з ринку (ринок державних цінних паперів України зацікавив не інвесторів, а венчурних спекулянтів);

ринок державних цінних паперів був найпривабливішим видом вкладання коштів інвесторів, що обмежувало кредитування реальної економіки.

Встановлено, що державний борг виправданий тоді, коли витрати, що здійснюються за його рахунок, сприятимуть збільшенню майбутніх доходів держави та зростанню добробуту населення. Лише при комплексному впровадженні реформ в усіх сферах економіки фінансовий ринок відреагує позитивно і державні запозичення сприятимуть соціально-економічному розвитку, а не будуть борговим тягарем.

При формуванні боргової політики, орієнтованої на соціально-економічний розвиток, необхідно, щоб величина бюджетного дефіциту дорівнювала сумі державних інвестицій. На основі аналізу світового досвіду управління державним боргом запропоновано затверджувати поточний бездефіцитний бюджет і бюджет розвитку, дефіцит якого варто фінансувати за рахунок випуску державних цінних паперів. Розвиток ринку державних запозичень повинен супроводжуватися структурними економічними реформами, зменшенням податкового тягаря та збільшенням інвестицій, повинен забезпечуватися нарощенням вітчизняного фінансового капіталу.

Необхідним э забезпечення ринкових умов функціонування державних цінних паперів, підвищити їх ліквідність, розширити вторинний ринок фінансових інструментів держави.

Обгрунтовано, що управління державним внутрішнім боргом повинно бути спрямоване на подовження строку запозичень та скорочення витрат на обслуговування боргу. Для цього необхідно збільшити у загальному випуску державних цінних паперів частку державних боргових зобов'язань із терміном погашення від 1,5 до 5 років, дотримуючись політики планомірного зменшення ставок доходності. Це дасть змогу рефінансувати заборгованість держави, використовуючи різні методи управління та обслуговування боргу.

У дисертації встановлено, що необхідність залучення зовнішніх джерел фінансування, в першу чергу, обумовлена станом економічної ситуації у країні. По-перше, вихід із кризи неможливий без корінної реструктуризації економіки, що потребує значних капіталовкладень, мобілізувати які в короткий період часу за рахунок власних коштів неможливо. По-друге, Україна залишається великою мірою залежною від товарів критичного імпорту, в першу чергу - енергоносіїв, на що з причин дефіциту власних коштів потребується зовнішнє фінансування.

Доведено, що на макрорівні скорочення дефіциту бюджету та фінансування дефіциту платіжного балансу тільки за рахунок власних коштів держави в умовах жорсткої залежності від товарів критичного імпорту приведе до ще більшого скорочення виробництва і погіршення рівня життя населення. З метою послаблення впливу зазначених процесів у дисертаційній роботі доведено необхідність отримання фінансової допомоги з боку міжнародних фінансових організацій та інших іноземних кредиторів.

Обгрунтовано, що подовження фінансування з боку міжнародних інституцій є одним з головних питаннь, оскільки недоотримання повної суми коштів під конкретні проекти приводить або до їх заморожування, або до зниження економічного ефекту. Необхідно більш зважено підходити до видачі кредитів під гарантії уряду, оскільки спостерігається низька ефективність освоєння коштів внаслідок відсутності відповідальності за ефективність використання ресурсів. Кредити підприємствам повинні видаватися суто на комерційній основі без втручання держави. Підтримка стратегічних підприємств або проектів державного значення слід проводити на фіскальному рівні або шляхом цільового фінансування з відповідним контролем.

Оскільки економіка України як самостійної держави існує лише десять років, то у дисертації доведена доцільність аналізу тенденцій, що склалися в економіці розвинутих країн світу, які досягли збалансованості своїх бюджетів і почали погашати основну суму боргу. Характерною негативною рисою фінансового стану у світі у кінці ХХ століття є колосальна зовнішня заборгованість країн, що розвиваються, яка призвела багато з них до банкрутства.

В дисертаційній роботі проаналізовано державний борг у 15 країнах, які є представниками різних груп економічного розвитку, основна увага була приділена аналізу по групі розвинутих країн. Українська економічна політика щодо напрямків управління державним боргом повинна орієнтуватися на країни ЄС, оскільки входження України до міжнародного співтовариства повинно розпочинатися з найближчих оточуючих держав. Згідно умов Маастрихтської Угоди, для країн-членів ЄС розраховані норми, відповідно до яких розмір дефіциту державного бюджету не повинен перевищувати 3%, і максимально допустимий об”єм співвідношення боргу до ВВП - 60%.

У третьому розділі "Економіко-математичні моделі управління державним боргом" запропоновані економіко-математичні моделі, які дозволять визначити і проаналізувати основні параметри, що характеризують випуск та розміщення боргових зобов'язань. Застосування моделі оперативного управління державним боргом дозволить не тільки вдало залучати кошти, а й допоможе реструктуризувати поточну заборгованість.

При моделюванні поставлено завдання визначити V0 об'єм емісії нової k-ї позики ОВДП з ринковою вартістю в початковий період Pk і номіналом Nk у залежності від таких параметрів як доходність облігації r та ступінь ризику R і оціночної величини коштів І, яку інвестори готові вкласти в державні цінні папери, де Ok - кількість облігацій k-ї позики. Варіанти надання переваги інвестором при формуванні портфеля цінних паперів описуються функцією корисності U і коефіцієнтом переваги , який визначає ступінь довіри і-го інвестора до облігації k-ї позики.

Розглядаючи задачу про знаходження максимуму по Оіk наступної функції корисності: , при обмеженні на оціночну величину коштів і-го інвестора, який готовий придбати державні цінні папери по ринковій ціні маємо:

;

де ,

Використовуючи статистичні дані по доходності державних цінних паперів r, яка склалася на ринку позичкових капіталів, та коефіцієнту переваги , який можна визначити за допомогою статистичних методів при дослідженні ринку цінних паперів або на основі даних провідних інформаційних агенцій світу, визначено об'єм емісії позики, що буде повністю розміщений. Також модель може застосовуватися при проведенні реструктуризації та плануванні надходження грошових потоків для рефінансування позик.

На основі аналізу внутрішнього державного боргу України та експериментальних розрахунків за допомогою моделі показано, що обсяги розміщення ОВДП були значно зменшені внаслідок різкого падіння доходності державних цінних паперів, що негативно відобразилося на загальному тренді готовності інвестувати кошти. Непопулярність ОВДП була також викликана незваженістю впроваджуваної економічної політики щодо державних запозичень. Реструктуризація заборгованості привела до негативних тенденцій на внутрішньому ринку позичкових капіталів.

У роботі обгрунтовано доцільність визначення оптимально допустимого рівня боргу і на його основі моделювання комплексної динамічної моделі стосовно зміни питомої ваги боргу у ВВП та визначення безпечних та критичних галузей відносно заборгованості. Це надасть можливість упорядкувати та узгодити графіки виплат боргових зобов`язань із урахуванням реструктуризації боргу та темпів зміни внутрішньої заборгованості.

Аналізуючи умови, при яких обсяг боргу постійно б зменшувався, отримаємо процентну ставку r0< 6%, при якій частка зовнішнього боргу у ВВП з часом зменшиться. Таким умовам відповідають лише деякі кредити МВФ, у переважної більшості кредитів відсоткова ставка значно більша, ніж 6%.

На основі дослідження на макрорівні впливу цінової політики та дефіциту державного бюджету на державну заборгованість, встановлено пряму залежність між рівнем цін та державним боргом:

, де

Bt - державний борг, Gt - державні витрати без урахування витрат на обслуговування державного боргу, Tt - державні доходи, lt - частка дефіциту державного бюджету у ВВП, фінансування дефіциту державного бюджету, lt=(Gt-Tt)/Qt, Qt - номінальний обсяг випуску ВВП (Qt=PtХt), Хt - обсяг випуску в натуральному вираженні, Pt - середній рівень цін, t - період часу.

Таким чином, якщо державний борг збільшується при сталих об'ємах виробництва, то в економіці відбуваються негативні процеси, зокрема: підвищення цін, посилення інфляційних процесів, збільшення податкових надходжень держави для задоволення постійно зростаючих видатків бюджету, що зумовлює утворення бюджетного дефіциту та нових державних запозичень.

Зниження інфляції при збільшенні об'ємів запозичень можливе при зростанні ВВП, зростання запозичень при сталому рівні цін стимулює розвиток виробництва, а, отже, позитивні процеси в економіці. Загальне зростання ВВП має такі позитивні наслідки впливу на економіку як: збільшення доходної частини державного та місцевих бюджетів при тому ж рівні оподаткування, досягнення більшого відсотку зайнятого населення.

Аналогічно виражено розмір державного боргу, який прямо залежить від величини процентної ставки:

Доведено необхідність проведення зваженої економічної політики як внутрішніх, так і зовнішніх запозичень. Кредити повинні надаватися під процентні ставки, які використовуються в усьому світі (5-6% річних) та не перевищують рівень приросту ВВП.

Iснування значного зовнiшнього i внутрiшнього боргу та витрат на його обслуговування посилює актуальнiсть вирiшення питання щодо управління боргом та забезпечення економічної безпеки країни. Як свiдчить досвiд розвинених країн, чим більш обтяжливий для держави нагромаджений борг, тим все iстотнiше його обслуговування включається у взаємодiю з функцiонуванням економiки та її фiнансовою безпекою. За наявності великого державного боргу стає проблематичним вирішення завдання зміцнення довіри до національної валюти, протидії інфляції, забезпечення необхідними валютними резервами.

З точки зору дотримання фінансової безпеки приділено увагу питанню боргової безпеки. З'ясовано, що боргова безпека держави - рівень внутрішнього та зовнішнього боргу з урахуванням вартості його обслуговування та ефективності використання залучених ресурсів, достатніх для задоволення соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету та руйнуванням фінансової системи країни. Боргова безпека визначається оптимальним співвідношенням між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями з урахуванням загальної величини боргу та вартості обслуговування.

Доведено, що при формуванні боргової стратегії мають бути проаналізовані наступні аспекти:

· рівень прибутковості державних видатків, які фінансуються за рахунок дефіциту державного бюджету;

· ступінь витіснення державними позиками приватних інвестицій в економіку країни;

· вплив державних позик на кредитний рейтинг країни;

· відношення державного боргу до ВВП;

· прийнятий обсяг дефіциту чи наявність профіциту бюджету;

· частка зобов'язань в іноземній валюті у загальному обсязі капіталовкладень.

Визначено, що критерiєм вибору оптимального варiанту при обґрунтуванні рiчного обсягу зовнiшнiх коштiв мають стати: граничнi розмiри зовнiшнього боргу з урахуванням зобов'язань по борговим платежам; забезпечення критичного iмпорту, додаткових потреб у валютних коштах для пiдтримки поточного платiжного балансу, непередбачених потреб. У залежностi вiд конкретної ситуацiї можливе i дострокове залучення валютних коштiв з метою ефективного їх використання у подальших перiодах. Це пов'язано з прогнозом змiни в негативний бiк пропозицiї та попиту на ринку мiжнародних кредитних ресурсiв i можливістю одержання необхiдної суми боргових засобiв на більш вигiдних умовах, нiж через певний час.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі дано теоретичне обгрунтування економічної природи та суті державного боргу з урахуванням ринкових умов трансформації економіки, виявлено специфічні особливості та досліджено тенденції формування державного боргу в Україні, розроблено практичні рекомендації щодо удосконалення управління держаним боргом. У результаті проведеного дисертаційного дослідженя сформульовані наступні висновки та пропозиції:

1. Доповнено теоретичне обґрунтування державного боргу як об'єктивно зумовленої частини фінансової системи країни, який за своєю сутністю є перерозподілом вільних фінансових ресурсів як у середині держави, так і на міждержавному рівні, що здійснюється з метою досягнення більш ефективного фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб країни. В умовах побудови ринкової моделі економіки державний борг суттєво впливає на фінансову безпеку країни, інфляційні процеси, стабільність національної грошової одиниці, є важливим чинником економічного зростання.

2. Узагальнення зарубіжного досвіду формування та обслуговування державного боргу дало підстави обґрунтувати висновок, що у країнах, які здійснюють перехід до ринкових умов господарювання, стрімке зростання заборгованості може стати економічною загрозою для держави та її населення. Соціально-економічною базою збільшення державної заборгованості в країнах, що розвиваються, слугує спад виробництва та звуження на цій основі податкової бази, що зумовлює пошук інших джерел фінансування державного бюджету у вигляді запозичень.

3. Встановлено, що використання державних запозичень у середньо- та довгостроковій перспективі дозволяє втримувати споживання на прийнятному рівні внаслідок проведення більших витрат, чим отриманий національний дохід; стимулює попит за рахунок дефіцитного фінансування витрат; при продуктивному використанні прискорює темпи зростання ВВП за рахунок фінансування, яке не забезпечується внутрішніми заощадженнями; сприяє задоволенню соціально-економічних потреб суспільства та впровадженню програм соціального розвитку.

4. Доведено, що у довгостроковій перспективі державна заборгованість призводить до уповільнення інвестиційних процесів в економіці внаслідок дії ефекту витіснення більш доходними державними цінними паперами фінансових вкладень у ризикові та довгоокупні проекти розвитку малого та середнього бізнесу; зниження рівня споживання, що негативно відображується на малозахищених верствах населення; відбувається посилення податкового тиску у результаті зростання видаткової частини бюджету на обслуговування боргу, що веде до тінізації економіки та скорочення наявних ресурсів держави, які виділяються на втілення соціально-економічних та політичних програм.

5. До числа важливих чинників, що суттєво впливають на стан боргової ситуації у країні, віднесено зовнішні запозичення підприємницьких структур під державні гарантії та внутрішні запозичення для покриття дефіциту державного бюджету. У дисертації запропоновано напрями вдосконалення механізму зовнішніх і внутрішніх запозичень та обслуговування державного боргу. Обґрунтовано шляхи підвищення ефективності використання залучених коштів за рахунок посилення контролю за цільовим використанням кредитів та здійснення експертних оцінок ефективності проектів, на які передбачається залучення коштів.

6. Дослідження наслідків впливу державної заборгованості на економічну ситуацію дозволило розробити концепцію державних запозичень: внутрішні запозичення мають проводитися в межах, що не перевищують приватне інвестування; при залученні зовнішніх ресурсів пріоритет повинен надаватися прямим іноземним інвестиціям; запозичення мають здійснюватися на капітальний розвиток та фінансування пріоритетних видів економічної діяльності, а не на споживання та фінансування дефіцитів бюджетів; державні гарантії повинні надаватися по самоокупним проектам, доходність яких перевищує витрати на обслуговування боргу.

7. Обгрунтовано необхідність зниження відносної величини державного боргу до рівня, за якого допустима величина державних доходів буде спрямовуватися на його обслуговування. На основі застосування критеріїв та показників економічної безпеки держави визначено заходи проведення економічної та соціальної політики, яка забезпечить відновлення фінансової стійкості та платоспроможності держави. Пропонується знизити вартість запозичень до 6%, яка практикується у світі, та змінити структуру запозичень на користь довгострокових. Для подальшого зниження видатків на обслуговування боргу та його зменшення необхідно досягти профіциту бюджету на рівні 2%.

8. Запропоновано економіко-математичні моделі управління державною заборгованістю в умовах ринкової економіки та формування ринків цінних паперів, що дозволило оцінити основні параметри позик та визначити їх вплив на макроекономічну ситуацію країни. Боргова політика держави в умовах перехідної економіки повинна бути спрямована на розширення інвестиційних можливостей держави, що забезпечить поступове соціально-економічне зростання України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Онищук Я.В. Вплив валютного курсу на державний борг // Фінанси України.- 1999.- №9.- С.24-27. - 0,25д.а.

2. Онищук Я.В. Кредитування України іноземними інституціями в 2000 році // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Сер: Ек-ка.-2001.-Вип №47.- С.22-26. - 0,32д.а.

3. Онищук Я.В. Оптимізаційна модель боргової політики в умовах ринкової економіки // Фінанси України.- 2000.- №11.- С.122-125. - 0,25д.а.

4. Онищук Я.В. Вплив боргової та фіскальної політики на соціально-економічний розвиток / Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку): Збірник наукових праць за матеріалами науково-практичної конференції (20-22 грудня 2001 року).- Ірпінь: Академія ДПС України, 2001.- С.548-549. - 0,2д.а.

5. Онищук Я.В. Деякі аспекти управління державним боргом в умовах перехідної економіки / Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України): Матеріали VII міжнародної науково-теоретичної конференції, присвяченої 25-річниці кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин та 55-річниці Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка.- Київ, 1999.- С.29-35. -0,4д.а.

АНОТАЦІЯ

Онищук Я.В. Державний борг України в умовах ринкової трансформації економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002р.

У дисертаційній роботі досліджені теоретичні засади формування державного боргу і використання залучених ресурсів, розроблені практичні рекомендації і заходи щодо вдосконалення методів управління державним боргом.

Теоретично обґрунтовано економічну природу і суть державного боргу, доведено його об'єктивну необхідність, яка зумовлена розвитком економічних процесів в суспільстві. Досліджено тенденції та фактори внутрішнього та зовнішнього боргу, що впливають на його формування.

Обґрунтовано необхідність використання зарубіжного досвіду при розробці тактики та стратегії державних запозичень на внутрішньому та зовнішньому ринку капіталів.

Запропоновано економіко-математичні моделі оперативного управління державним боргом, що дозволяють визначити основні параметри позики, адекватні ринковим умовам.

Визначено основні принципи моделювання боргової стратегії, що базуються на принципах фінансової безпеки країни.

Ключові слова: державний борг, дефіцит бюджету, фінансові ресурси, позика, фінансова безпека, боргова політика.

АННОТАЦИЯ

державний борг управління запозичення

Онищук Я.В. Государственный долг Украины в условиях рыночной трансформации экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 - финансы, денежное обращение и кредит. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2002 г.

В диссертационной работе исследованы теоретические основы формирования государственного долга и использование привлеченных ресурсов, разработаны практические рекомендации и мероприятия по усовершенствованию методов управления государственным долгом.

Автором дано теоретическое обоснование экономической природы и сути государственного долга, доказана его объективная необходимость, которая обусловлена развитием экономических процессов в обществе. Исследованы тенденции и факторы внутреннего и внешнего долга, которые влияют на его формирование. Определено, что государственный долг - это сумма задолженности по выпущенным и непогашенным внутренним займам, а также сумма финансовых обязательств страны по отношению к иностранным кредиторам на определенную дату.

Обосновано, что управление государственным долгом - инструмент финансовой политики, который регулирует изменения потоков заемного капитала. Под управлением государственным долгом следует понимать совокупность мероприятий государства по выпуску и погашению долговых обязательств, разработку условий их погашения, выплат дохода по обязательствам, проведение конверсий и консолидации, установление лимита долга, а также проведение кредитно-денежной политики государства, необходимой для поддержания курса государственных ценных бумаг. Обосновано, что главной задачей управления государственным долгом есть достижение минимизации стоимости его обслуживания и повышение эффективности использования заемных средств. Анализ управления государственным долгом позволил сформулировать вывод, что угрозой финансовой безопасности страны является увеличение стоимости обслуживания долга относительно прироста валового внутреннего продукта.

В результате исследования структуры и тенденций формирования внутреннего и внешнего государственного долга Украины показано, что основная часть заимствований использовалась на погашения бюджетного дефицита и обслуживание накопленного долга. Непродуктивное использование привлеченных ресурсов дало основание определить увеличение государственного долга как дестабилизирующего фактора при проведении кредитно-денежной политики государства. К недостаткам проведения долговой политики отнесено превалирование в структуре долга краткосрочной задолженности, которая приводит к сокращению маневренности денежных потоков и к росту расходов на обслуживание долга, а также закрытость внутреннего рынка финансовых ресурсов и ограниченность доступа Украины к внешним финансовым капиталам, вследствие чего стоимость привлеченных денежных средств сформирована без учета реального спроса и предложения.

Обоснована необходимость использования зарубежного опыта при разработке тактики и стратегии государственных заимствований. Основное внимание уделено группе развитых стран и странам-членам ЕС, вследствие необходимости интеграции Украины в мировое сообщество.

Предложено экономико-математические модели оперативного управления государственным долгом, что дает возможность определить основные параметры займа, адекватные рыночным условиям, и позволит распределять свободные финансовые ресурсы в зависимости от потребностей функционирования национальной экономики. Также модель может использоваться при проведении реструктуризации и планировании денежных потоков, необходимых при рефинансировании долга.

Формализация взаимосвязей монетарной, кредитной, ценовой, валютной и долговой политик государства дает возможность определять причинно-следственные изменения показателей экономического развития, что способствует проведению уравновешенной стратегии управления государственным долгом.

Исходя из теоретических обоснований финансовой безопасности государства, определены основные принципы моделирования долговой стратегии, которые базируются на принципах финансовой безопасности страны.

В работе аргументированы показатели долговой безопасности и влияния их изменений на социально-экономические процессы в обществе. Также уделено внимание эффективности кредитования: эффективности привлечения заемных средств, эффективности использования финансовых ресурсов и эффективности погашения кредита.

Ключевые слова: государственный долг, дефицит бюджета, финансовые ресурсы, заем, финансовая безопасность, долговая политика.

SUMMARY

Onishchuk Y.V. A state debt of Ukraine in the conditions of market transformation of economy. - Manuscript.

The dissertation is aimed at receiving a scientific Degree of Candidate of Economics for speciality 08.04.01 - finance, money currency and credit - Kyiv national university by Taras Shevchenko, Kyiv, 2002.

In the dissertation theoretical bases of formation of the state debt and use of the attracted resources are investigated, the practical recommendations and measures of improvement the methods of management of the state debt are developed.

The author gives and proves a theoretical substantiation of an economic nature and essence of the state debt, its objective necessity, which call forth of the development of economic processes in a society. The tendencies and factors of the internal and external debt are investigated which influence its formation.

The necessity of use of foreign experience is reasonable by development of tactics and strategy of state borrowings.

The economic-mathematical model of operative management of the state debt is offered which permits to determine the basic parameters of the loan, which is adequate to market conditions.

The basic principles of the debt strategy model are determined, which are based on principles of financial safety of the country.

Key words: a state debt, the budget deficit, financial resources, loan, financial safety, debt policy.

Размещено на Allbest.ru