Податкова система України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

З дисципліни:"Податкова система"

ЗМІСТ

1. Назвати основні обов'язки платників податків

2. Як класифікуються податкові ставки

3. Який порядок розрахунку і сплати акцизного збору

4. Що слід розуміти під терміном "подвійне оподаткування

Задача

Список використаної літератури

Варіант 2

кодекс ставка акциз маркування

1. Назвати основні обов'язки платників податків

У чинному податковому законодавстві обов'язки платників податків визначені ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" в редакції від 18.02.97 р. N 77/97-ВР (зі змінами та доповненнями). Але цей перелік не повний. Окремі обов'язки сьогодні передбачені також іншими законодавчими та нормативними актами з питань оподаткування та обліку платників податків.

У проекті Податкового кодексу перелік обов'язків платників податків не збільшується, але стає більш упорядкованим, зрозумілим та вичерпаним.

Розглянемо перелік обов'язків платників податків, який передбачено чинним податковим законодавством в порівнянні з переліком, визначеним у проекті Податкового кодексу.

Порядок та строки сплати податків і зборів встановлені відповідними положеннями Податкового кодексу окремо для кожного податку. Своєчасна сплата податків - найважливіший обов'язок платників, тому вона займає стартову позицію у загальному переліку обов'язків платників податків.

Наступним обов'язком платників податків є своєчасна постановка на облік в органах державної податкової служби. Проектом Податкового кодексу України передбачено, що юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності повинні у п'ятиденний термін з дня отримання свідоцтва про державну реєстрацію звернутися до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (фізичні особи - за своєю податковою адресою) для постановки на облік. Податковою адресою фізичної особи визначається місце постійного або переважного проживання та (або) місце одержання основного доходу.

Слід зазначити, що обліку платників податків відведено окрему главу 104 проекту Податкового кодексу, у статтях якої чітко викладені питання щодо порядку взяття на облік та зняття платників податків з обліку в органах державної податкової служби. Складання податкової звітності - окрема ділянка роботи платника податків. Для складання податкової звітності та звітності про фінансово-господарську діяльність платники податків зобов'язані окремо від фінансового обліку вести податковий облік. Декларації (розрахунки) та інша податкова звітність заповнюється платниками податків відповідно до інструкцій про порядок її заповнення. Звітність платника податків повинна зберігатися у терміни, встановлені законами, якщо інше не передбачено Податковим кодексом. Порядок складання та подання податкової звітності до органу державної податкової служби, а також внесення змін до податкової звітності визначено у статтях 16011 - 16014 проекту Податкового кодексу. Слід підкреслити, що платник податків - суб'єкт підприємницької діяльності незалежно від того, чи провадив він підприємницьку діяльність у звітному періоді, повинен подати податкову звітність за такий період. Податкова звітність подається за кожний звітний період.

Обов'язки платників податків згідно зі ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування"	Обов'язки платників податків згідно зі ст. 1037 проекту Податкового кодексу України
Вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами. Подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законодавства декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, що пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів). Сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Допускати посадових осіб органів державної податкової служби до обстеження приміщень, які використовуються для одержання доходів або пов'язаних з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірок, що проводяться органами державної податкової служби, зобов'язані давати пояснення з питань оподаткування у випадках, передбачених законами, викону-вати вимоги органів державної податкової служби щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування та підписати акт про проведення перевірки. Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України. У разі укладення мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встановленому законами України. Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку і збору (обов'язкового платежу) або його скасуван-ням, а також у разі смерті платника. Примітка. Деякі обов'язки платників податків (постановка на облік в органах державної податкової служби, надання інформації щодо відкриття та закриття банківських рахунків тощо) визначені іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування та обліку платників податків.	Сплачувати належні суми податків у порядку та у строки, встановлені Податковим кодексом та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування. Ставати на облік в органах державної податкової служби України у порядку, передбаченому Податковим кодексом. Окремо від фінансового обліку вести податковий облік, складати податкову звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у строки, встановлені законами, якщо інше не передбачено Податковим кодексом. Подавати до контролюючих органів відповідно до Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування декларації, іншу податкову звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків. Допускати посадових осіб органів державної податкової служби до перевірок з питань обчислення і сплати податків, до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування. Виконувати законні вимоги контро-люючих органів державної податкової служби України щодо усунення виявлених порушень Податкового кодексу та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування і підписувати акти про проведення перевірок, у разі відмови від підписання акта - письмово засвідчити свою відмову з викладенням її причин. В порядку та у строки, визначені ст. 16033 Податкового кодексу, повідомляти орган державної податкової служби про відкриття та закриття розрахункового та (або) іншого рахунку в банківських установах. Виконувати інші обов'язки, передбачені Податковим кодексом. Керівники та інші посадові особи юридичних осіб, а також фізичні особи під час перевірки, що проводиться органами державної податкової служби, зобов'язані на вимогу посадової особи органу державної податкової служби, яка здійснює зазначену перевірку, надавати письмове пояснення у випадках, передбачених Податковим кодексом та іншими нормативно-правовими актами з питань оподаткування. За невиконання або неналежне виконання платником покладених на нього обов'язків платник податків несе відповідальність в порядку та на умовах, встановлених Податковим кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Ряд обов'язків у платників податків виникає під час проведення перевірок органами державної податкової служби. Насамперед вони зобов'язані допускати посадових осіб органів державної податкової служби до перевірок з питань дотримання вимог податкового законодавства, до обстеження приміщень, які використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування.

Порядок, періодичність і терміни проведення виїзних податкових перевірок регулюються окремими статтями проекту Податкового кодексу. Щодо обстеження територій, то проектом Кодексу передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби для перевірки правильності обчислення баз оподаткування та нарахування податків можуть обстежувати території, які використовуються для здійснення господарської діяльності, виробничі, складські, торговельні та будь-які інші приміщення (споруди) суб'єктів господарської діяльності, що є об'єктами оподаткування або використовуються для одержання доходів (прибутку) чи пов'язані з іншими об'єктами оподаткування.

Платники податків зобов'язані виконувати вимоги органів державної податкової служби щодо усунення виявлених порушень і підписувати акти перевірок. У разі відмови від підписання акта необхідно письмово засвідчити таку відмову з обов'язковим викладенням її причин.

Банки та інші фінансово-кредитні установи мають право відкривати розрахункові та інші рахунки юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності. Органи державної податкової служби повинні бути повідомлені у триденний термін з дня відповідно відкриття або закриття банківських рахунків.

Знання та використання прав, безумовне виконання обов'язків кожним платником податків - найважливіші умови формування високої податкової культури, ділового та безконфліктного спілкування підприємців і податківців. Податковий кодекс як економічна конституція України не лише сприяє поліпшенню податкового клімату в державі, а й установлює єдині "правила гри", за порушення яких передбачається адекватна відповідальність.

2. Як класифікуються податкові ставки?

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про систему оподаткування", ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим і органи місцевого самоврядування відповідно до законів України про оподаткування. Ці ставки не змінюються протягом бюджетного року. Податкові ставки і механізм стягування податків і зборів (обов'язкових платежів) не може змінювати Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.

За загальним правилом, ставки загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлює Верховна Рада України. Компетенція Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування у встановленні ставок оподаткування поширюються тільки на місцеві податки і збори, при цьому вона істотно обмежена чинним законодавством. Зокрема, згідно зі ст. 15 Закону України "Про систему оподаткування", місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм стягнення і порядок сплати встановлюють сільські, селищні, міські ради відповідно до переліку та у межах граничних розмірів ставок, встановлених законами України, крім збору за проїзд територією прикордонних областей, що встановлюють обласні ради.

Податкова ставка - це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю обкладання.

Податкові ставки можна класифікувати таким чином:

- залежно від рівня податкового тиску (тягаря) на платника податків:

а) єдина ставка - ставка податку, однакова для всіх категорій платників податків конкретного податку, що забезпечує їхнє рівне положення, однаковий рівень податкового тиску (фактично в цих умовах йдеться про використання єдиної ставки податку);

б) диференційована ставка - ставка податку, що створює різні умови оподаткування (більш-менш сприятливі для окремих категорій платників податків) і відповідно поділяється на:

· базову (основну) ставку, що застосовується до більшості платників, що не бере до уваги їх особливостей і характер здійснюваної ними діяльності, або інші критерії;

· знижену ставку, що застосовується до певної категорії платників, які характеризуються окремими ознаками або здійснюють певну діяльність, у якій на даному етапі найбільш зацікавлена держава, а тому й обов'язок зі сплати податку встановлюється в розмірі, нижчому за базову ставку;

· підвищену ставку, що застосовується до певної категорії платників, які характеризуються окремими ознаками або здійснюють певну діяльність, в якій на даному етапі найбільш зацікавлена держава, а тому й обов'язок зі сплати додатку встановлюється в розмірі, вищому за базову ставку.

залежно від методу встановлення:

а) абсолютна (тверда, фіксована або специфічна) ставка - ставка податку, що встановлюється в чітко визначеній, конкретній величині, вираженій в абсолютній сумі. Останнім часом, зі зниженням рівня інфляції в Україні, спостерігається тенденція до розширення сфери застосування цього виду ставок;

б) відносна ставка - ставки податку, що встановлюється у визначеній пропорції до одиниці оподаткування. Відносні ставки бувають:

· процентні (адвалерні), або квоти - встановлюються у відсотках;

· кратні - встановлюються у величині, кратній певному показнику;

· грошові - встановлюються в конкретній грошовій сумі до частини предмета оподаткування;

в) змішана (комбінована) ставка - ставка податку, що поєднує в собі риси наведених вище видів податкових ставок, диференційованих залежно від методів установлення.

- залежно від формування інтересу в платника:

а) стимулююча (позитивна) ставка - ставка податку, що слугує підвищенню ефективності господарської діяльності, створює у платника позитивні стимули, інтерес до розширення і розвитку виробництва;

б) негативна ставка - ставка податку, що спричиняє негативні наслідки і припускає втрату інтересу платника до продовження господарської діяльності в таких умовах;

в) обмежуюча (стабілізуюча) ставка - ставка податку, що впливає на платника, стимулюючи його діяльність у незмінних межах, масштабах, крім якого-небудь розвитку, придушуючи розширення виробництва.

залежно від економічних наслідків оподаткування:

а) фактична ставка - ставка податку, зумовлена співвідношенням розміру податку, що сплачується, і величиною податкової бази;

б) економічна ставка - ставка податку, зумовлена співвідношенням розміру податку, що сплачується, і всього отриманого доходу.

3. Який порядок розрахунку і сплати акцизного збору?

Акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Сьогодні в Україні підакцизними товарами виступають:

§ алкогольні напої;

§ спирт етиловий;

§ тютюнові вироби;

§ транспортні засоби;

§ пиво солодове;

§ бензини, дизпаливо, паливо.

Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Платники акцизного збору. Їх законодавство України поділяє на такі категорії:

1. Суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) - виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції). До цієї ж групи відносяться нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через свої постійні представництва або осіб, прирівняних до них, відповідно до законодавства.

2. Суб'єкти підприємницької діяльності, юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари.

Умовою сплати акцизного збору та підакцизного вантажу при перевезенні є надання митниці копії платіжного доручення, на загальну вартість обов'язкових платежів, що повинні бути сплачені до державного бюджету. Вони перераховуються на депозитні рахунки митних органів за місцем державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Ця сума повинна відповідати сумі визначених податкових платежів, яку необхідно сплатити за партію товару, ввезену за однією акцизною вантажною митною декларацією. Ця декларація являє собою документ, який заповнюється на уніфікованому бланку і містить відомості про вантаж, що буде ввезено на територію України з метою імпорту. Він використовується митними органами для посилення контролю за митним оформленням підакцизного товару.

Акцизні декларації подаються до митниці за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності разом з такими документами:

§ зовнішньоекономічним контрактом;

§ двома копіями платіжного доручення, завіреними суб'єктом підприємницької діяльності на суму встановлених платежів;

§ примірником заявки-розрахунку з оцінкою податкової інспекції про суму фактично сплаченого акцизного збору підчас купівлі марок акцизного збору.

3. Фізичні особи - резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або не супроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), що переслані з-за митного кордону України у виді поштових чи інших відправлень або не супроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання) визначені митним законодавством. До цієї категорії платників належать юридичні або фізичні особи, які купують (одержують) в інші форми володіння, користування або розпорядження підакцизні товари у податкових агентів.

Податковий агент не є платником акцизного збору, але є особою, уповноваженою законодавством нараховувати, стягувати акцизний збір з його платників та вносити його до бюджету, а також нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання таких повноважень.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" при ввезенні в Україну податковими агентами підакцизних товарів вони не сплачують акцизний збір при розмитуванні цих товарів, а при продажу на території України зобов'язані включити до їх вартості відповідну суму акцизного збору, одержати її від покупців і перерахувати до бюджету. Слід зазначити, що відповідно до останньої частини ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", податкові агенти практично не матимуть можливості здійснювати діяльність з тими підакцизними товарами, що підлягають ліцензуванню або маркіруванню акцизними марками.

Об'єкт оподаткування. Стаття 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 26 грудня 1992 р. виділяє три основних підходи до визначення об'єкта оподаткування, та встановлює зв'язок між категорію платників акцизного збору та об'єктами оподаткування:

По-перше, це обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безоплатної передачі товарів (продукції) або з їх частковою оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.

По-друге, обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного виробництва, промислової переробки, а також для своїх працівників.

По-третє, вартість товарів (продукції), що імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, в тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості або з частковою оплатою. Митна вартість є базою для обчислення податків і зборів, що справляються митницею, і зазначається у митній декларації.

Основою для визначення об'єкта оподаткування і нарахування акцизного збору є вантажно-митна декларація, де обчислена сума акцизного збору вказується окремим рядком. Акцизний збір нараховують, виходячи з митної вартості, перерахованої за курсом Національного банку України, який діяв на день надання вантажної митної декларації.

У світовій практиці акцизного оподаткування для визначення сум податку застосовують три види ставок:

Ш специфічна - податок встановлюється у твердих сумах з одиниці товару;

Ш адвалерна - ставка податку встановлюється у відсотках до вартості підакцизного товару;

Ш змішана - ставка встановлюється поєднанням попередніх видів ставок.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" податок обчислюється:

1) у твердих ставках у гривнях або в євро з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів;

2) за ставками у відсотках до обороту з реалізації (передачі):

ь товарів, що реалізуються за вільними цінами, - виходячи з їхньої вартості за цими цінами, без врахування акцизного збору, без податку на додану вартість;

ь товарів, що реалізуються за державними фіксованими та регульованими цінами, - виходячи з їхньої вартості за цими цінами без врахування торговельних знижок, а також сум податку на додану вартість;

ь імпортованих товарів - виходячи з митної (закупівельної) вартості, збільшеної на суму ввізного мита, без врахування акцизного збору. При визначенні вказаної вартості іноземна валюта перераховується у гривні за курсом НБУ, що діє на день подання митної декларації.

Елементи справляння акцизного збору

Акцизний збір, обчислений у євро, з товарів (продукції), що вироблені і реалізуються в Україні, сплачується у валюті України за валютним курсом НБУ, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом кварталу. Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України.

Сума акцизного збору, якщо ставка встановлена в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, обчислюється наступним чином:

1) при застосуванні ставки акцизного збору у гривнях за формулою:

А = С * К,

де А - сума акцизного збору; С - ставка акцизного збору; К - кількість товару, визначена в фізичних одиницях виміру.

2) при застосуванні ставки акцизного збору в євро за формулою:

А = С * Є * К,

де Є - курс гривні до євро станом на перший день відповідного кварталу.

Основною особливістю методики розрахунку акцизного збору за твердими ставками є те, що на розмір податку абсолютно не впливає вартість товару (митна вартість у випадку імпорту).

3) сума акцизного збору, якщо ставка встановлена у відсотках, обчислюється за формулою:

а) для вітчизняних товарів:

А = С * В,

де В - вартість;

б) для імпортних товарів:

А = В_м * С,

де В_м - митна вартість.

До того ж при імпорті товарів акцизний збір нараховується на суму митної вартості з урахуванням фактично сплаченої суми мита:

А = (МВ + ВМ) * С,

де А - сума акцизного збору; МВ - митна вартість; ВМ - ввізне мито; С - ставка акцизного збору.

Порядок та терміни сплати акцизного збору. Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно відповідно до чинного законодавства і сплачуються до бюджету.

Платники акцизного збору складають щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, до органів ДПС за місцем реєстрації Розрахунок акцизного збору. Дані, наведені в Розрахунку, повинні підтверджуватись первинними документами, даними бухгалтерського обліку.

Сплата акцизного збору суб'єктами підприємницької діяльності, громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства які ввозять (пересилають) предмети (товари) на митну територію України, здійснюється одночасно зі сплатою інших митних платежів, тобто до або під час подання митної декларації (проведення митних процедур). Платники, які імпортують підакцизні товари, в обов'язковому порядку при перетині митного кордону їх декларують і подають органам митного контролю декларацію в двох примірниках, один з яких цими органами надсилається до податкових адміністрацій за місцем розміщення суб'єктів підприємницької діяльності для справляння акцизного збору. Ця норма зі сплати акцизного збору не поширюється на алкогольні напої та тютюнові вироби, сплата акцизного збору за якими здійснюється безпосередньо до Державного бюджету України при придбанні акцизних марок у їх продавця.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства набули статуту податкового агента і ввезли (імпортували) на митну територію України підакцизні товари (продукцію) без сплати акцизного збору, перераховують до бюджету акцизний збір протягом 7 календарних днів, наступних за датою продажу (відчуження) підакцизного товару (продукції), та не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, подають до органів державної податкової служби щомісячний звіт за встановленою формою.

Терміни сплати акцизного збору

№ п/п	Платники податку	Терміни сплати
1.	Підприємства-виробники алкогольних напоїв	На третій робочий день після здійснення обороту
2.	Суб'єкти підприємницької діяльності, які отримують спирт етиловий для переробки на іншу підакцизну продукцію, що підлягає маркуванню марками акцизного збору	Протягом не більше 90 календарних днів від дня отримання спирту етилового
3.	Підприємства вторинного виробництва	При придбанні акцизних марок
4.	Підприємства-виробники тютюнових виробів	У терміни, визначені законом для місячного звітного періоду
5.	Власники (замовники) тютюнових виробів та виноматеріалів, виготовлених в Україні з використанням давальницької сировини	Не пізніше дня одержання готової продукції
6.	Імпортери товарів на митну територію України	Одночасно зі сплатою митних платежів, тобто до або під час подання митної декларації
7.	Всі інші платники, крім зазначених у п. 1-6	Протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем подачі Розрахунку

Норма, при якій сплата податку проводиться на третій робочий день після здійснення обороту з реалізації продукції застосовується у разі:

ь реалізації підакцизної продукції, виготовленої зі спирту етилового, придбаного без сплати акцизного збору;

ь реалізації алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць (слабоалкогольних напоїв), які відповідно до законодавства не підлягають маркуванню марками акцизного збору;

ь реалізації алкогольних напоїв, виготовлених без використання етилового спирту.

Суми акцизного збору із ввезених на територію України товарів зараховуються до державного бюджету, а з товарів, вироблених в Україні, - до місцевого бюджету за місцем виробництва їх і до державного бюджету у співвідношеннях, встановлених Верховною Радою України.

При цьому зараховуються суми акцизного збору до державного бюджету відповідно до закону України на поточний рік. Суми акцизного збору з імпортних товарів платники перераховують на депозитний рахунок митних органів до або під час подання ввізної митної декларації. Митні органи протягом одного банківського дня з дати оформлення ввізної митної декларації перераховують їх до державного бюджету.

Повернення надміру чи помилково нарахованих і сплачених сум акцизного збору здійснюється митними органами в разі надання їм ВМД на ввезення товарів та розрахункових платіжних документів про їх сплату, якщо не минув річний термін з дня внесення платежів до бюджету. Не сплачені у визначені терміни суми акцизного збору з імпортованих товарів, а також суми, не сплачені внаслідок інших дій, списуються уповноваженими установами банку на підставі інкасового доручення митниці.

Таким чином, існують розбіжності між механізмом нарахування та сплати вітчизняного акцизного збору (що сплачується виробниками підакцизних товарів) та імпортного підакцизного збору (сплата якого пов'язана із ввезенням підакцизних товарів на територію України).

Контроль за сплатою акцизного збору на території України здійснюється державними податковими інспекціями, які організовують роботу щодо виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання і продажу, контролюють своєчасність подання платниками розрахунків акцизного збору, ведуть облік та складають звіти про його надходження до відповідного бюджету, здійснюють реєстрацію імпортерів, видають посвідчення за встановленою формою на право ввезення в Україну підакцизних товарів.

Разом з контрольно-ревізійною службою та органами внутрішніх справ, державні податкові інспекції здійснюють контроль за наявністю марок на пляшках алкогольних напоїв та пачках тютюнових виробів під час їх реалізації.

У випадку виявлення фактів порушення порядку ввезення, зберігання, транспортування, реалізації або торгівлі підакцизними товарами, контролюючі органи складають і подають державним податковим органам протокол та опис товарів для прийняття відповідної постанови.

Начальники державних податкових інспекцій мають право приймати рішення про конфіскацію таких підакцизних товарів відповідно до чинного законодавства.

Відповідальність за недотримання порядку маркування, реалізації підакцизних товарів, несвоєчасну сплату акцизного збору несуть виробники, імпортери, продавці цих товарів та їх посадові особи у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

4. Що слід розуміти під терміном "подвійне оподаткування"?

Поняття "подвійне оподатковування" означає обкладання одного податкового об'єкта в окремого платника одним і тим же (або аналогічним) податком за один і той же відрізок часу (найчастіше податковий період).

Подвійне оподатковування виникає при одержанні громадянами однієї країни доходів від своєї діяльності в іншій країні. Тобто у них утримують податки в країні, де вони одержали доход (по нормах цієї ж країни), а при поверненні у свою країну, у них утримуються податки по системі оподатковування своєї країни. Для недопущення подібного, Україна підписала з рядом країн міжнародні угоди, що дозволяють громадянам України (і громадянам країн, з якими Україна підписала відповідні договори) уникати подвійного оподатковування.

Потенційне подвійне оподатковування виникає тому, що одна країна претендує на право оподатковування на підставі факту проживання (або громадянства) платника податків, а інша - на підставі місця одержання доходу. Подвійне оподатковування може також виникати, коли обидві країни стверджують, що платник податків є їхнім резидентом, або коли кожна з двох країн стверджує, що доход отриманий саме в ній.

Проблема подвійного оподаткування перебуває на своєрідному стику категорій об'єкта оподаткування і платника. З одного боку, виникає досить складна ситуація при визначенні оподатковуваної бази, оскільки її непросто виділити при різноманітті доходів за межами держави і на її території. З іншого боку, розмежування платників на резидентів і нерезидентів вимагає своєрідної системи обліку доходів і відповідно, податкових вилучень.

Стаття 18 Закону України "Про систему оподатковування", яка регулює усунення подвійного оподаткування, зараховує суму доходу, отриману за кордоном, у загальну суму доходу, яка підлягає оподаткуванню в Україні і враховується при визначенні розміру податку. При цьому розмір зарахованих сум не може перевищувати суму податку, що підлягає до сплати в Україні. У такому випадку потрібне обов'язкове письмове підтвердження податкового органа відповідної іноземної держави щодо факту до сплати податку та наявності міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування.

Питання подвійного оподатковування виникає в декількох випадках:

1. При оподатковуванні доходів, одержуваних резидентами за кордоном. У даній ситуації вирішення протиріччя можливо в рамках спеціальних міжнародних угод, відповідно до яких оподатковування відбувається в одній з держав або регулюється в межах національного законодавства. Суми податків на прибуток або доходи, отримані за межами території, зараховуються при сплаті ними податків із прибутку або доходу в Україні.

2. При змішаному порядку сплати податку. Подібна ситуація виникає при оподатковуванні осіб, які сплачують податок і подають декларацію про доходи в різних місцях.

3. При оподатковуванні частини прибутку підприємств, що розподіляється. Проблема полягає в тому, що прибуток, який підлягає розподілу, обкладається податком двічі: перший раз - при нарахуванні податку на прибуток (дохід) підприємства, другий - при оподатковуванні дивідендів. Такий механізм підриває стимули до зростання прибутку або його частини, що розподіляється через дивіденди. У цьому випадку можливе використання різних ставок для розподіленого і нерозподіленого прибутку, повне або часткове звільнення від оподатковування дивідендів або розподіленого прибутку. Використання більш складного методу припускає частковий залік податку, виплаченого підприємством при оподатковуванні доходів акціонерів.

Подвійне оподатковування не обов'язково означає буквальне використання однакових податкових важелів, воно можливе і при частковому накладенні одного об'єкта на іншій, причому це може відбуватися як у рамках однієї держави, так і при дії різних податкових систем. Важливо відзначити, що подвійне оподатковування стосується протиріч, що складаються в однотипних податкових механізмах (наприклад, у системі прямих або в рамках непрямих податків), але не при оподаткуванні об'єктів різних за типом податків (прямих і непрямих).

В основі виникнення подвійного оподаткування лежить різне законодавче регулювання платника й джерела доходу в законодавстві різних держав. Доповнюватися це може також неоднозначним правовим тлумаченням податкових норм та елементів податкового процесу.

Наприклад, відповідно до Кодексу внутрішніх доходів США умисне ухилення від сплати податку є злочином та карається штрафом до 10 тисяч доларів або тюремним ув'язненням на строк до 5 років, або тим й іншим, з покриттям витрат судового процесу за рахунок порушника. Законодавство Швейцарії не вважає злочином неточність декларації доходів, допущену навмисне або необережно вперше. Звісно, при укладенні міждержавних угод в подібних ситуаціях необхідно узгодження юридичних інтерпретацій таких термінів.

Виділяють кілька видів подвійного оподатковування, серед яких найбільш поширені:

1. Внутрішнє - подвійне оподатковування в країнах, де один і той же податок стягується на рівні різних адміністративно-територіальних одиниць. Воно може виступати як:

· вертикальне - сплата однакового податку на місцевому і державному рівні (наприклад, у Швеції сплачуються місцевий і державний прибутковий податок);

· горизонтальне - оподатковування на одному адміністративному рівні за рахунок розходжень у визначенні об'єкта оподатковування (наприклад, у США при сплаті прибуткового податку в деяких штатах вважаються доходом тільки доходи громадян, отримані в його межах; в інших - тільки доходи, отримані за межами штату; у третіх - усі види доходів).

2. Зовнішнє (міжнародне) - оподатковування, при якому стикаються національні законодавства у визначенні об'єкта оподатковування або платника, розглядаючи його як зобов'язану особу за аналогією із законодавством іншої держави.

Реалізація подвійного оподаткування може здійснюватися в різних формах (оподаткування одного і того ж об'єкта в рамках як однієї країни, так і різними державами, різне визначення платника тощо). Все це перетворило подвійне оподаткування в міжнародну проблему. Тому вже в 1921 році Ліга Націй доручила групі вчених, у числі яких були Ж. Селігмен, Л. Ейнауді, вивчити цю проблему і розробити рекомендації. Деякі з них лягли в основу сформованих способів усунення подвійного оподаткування:

1. Сума доходу або прибутку, одержана юридичними особами, їх філіями, відділеннями за кордоном, включається до загальної суми доходу (прибутку), що підлягає оподаткуванню в Україні, і враховується при визначенні розміру податку.

Суми податку на доход (прибуток), одержані за межами території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, сплачені юридичними особами, їх філіями, відділеннями за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав, зараховуються під час сплати ними податку з доходів (прибутку) в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум не може перевищувати суми податку з доходів (прибутку), що підлягає сплаті в Україні, стосовно доходу (прибутку), одержаного за кордоном.

2. Доходи, одержані за межами України фізичними особами з постійним місцем проживання в Україні, включаються до складу сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні.

Суми податку з доходів фізичних осіб, сплачені за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав громадянами з постійним місцем проживання в Україні, зараховуються під час сплати ними податку з доходів фізичних осіб в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум податку з доходів, сплачених за межами України, не може перевищувати суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті цими особами в Україні.

3. Суми податку на нерухоме майно (нерухомість), сплачені за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав фізичними особами, які постійно проживають в Україні, за об'єкти, що знаходяться за її межами, зараховуються під час сплати ними податку на об'єкти в Україні. При цьому розмір зарахованих сум податку, сплачених за межами України, не може перевищувати суми, що підлягає сплаті цими особами в Україні.

4. Зарахування сплачених за межами України сум податків, зазначених у частинах першій - третій, провадиться за умови письмового підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави щодо факту сплати податку та наявності міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та запобігання ухиленням від сплати податку.

Усунення подвійного оподаткування може здійснюватися двома шляхами:

· односторонньо - шляхом зміни національного податкового законодавства;

· двусторонньо (багатосторонньо) - на основі міжнародних угод, шляхом приведення в певну відповідність національних податкових законодавств.

Для усунення подвійного оподатковування використаються кілька методів:

1. Відрахування - обидві договірні країни обкладають дохід податком, але за умови вирівнювання до рівня податку в країні з меншим розміром податку.

2. Звільнення - означає право на податок з визначенням виду доходу, що належить одній з договірних сторін. При цьому перераховуються доходи, оподатковувані в одній країні й звільняються від обкладення в іншій.

3. Кредит (зовнішній податковий кредит) - залік сплачених податків за кордоном у рахунок внутрішніх податкових зобов'язань.

4. Знижка - розглядається податок, сплачений за кордоном, як витрати, на які зменшується сума доходів, що підлягають оподатковуванню.

Кредит і знижка дуже схожі, хоча між ними існує принципова відмінність: кредит зменшує підлягаючий сплаті розмір податку, а знижка зменшує об'єкт оподатковування.

Конкретними формами рішення проблем подвійного оподатковування є міжнародні угоди по усуненню подвійного оподатковування. Перша відома міжнародна податкова угода була підписана між Францією і Бельгією в 1843 році.

Теоретичне обґрунтування податкових угод базується на принципах оптимуму Парнето. Відповідно до його критеріїв оптимальним вважається будь-яка дія, що приносить користь одній особі, не погіршуючи становища іншої. Таким чином, це означає забезпечення інтересів в області оподаткування одних країн так, щоб це не погіршувало фіскального положення інших. Так, з 1963 року діє розроблена Організацією економічного співробітництва та розвитку Типова податкова конвенція. У ній пропонуються основні принципи і технічні прийоми усунення подвійного оподаткування, в основі яких лежить принцип постійного перебування. Це означає, що будь-який дохід, отриманий фірмою від діяльності закордоном, обкладається податковими органами "приймаючої" країни за місцем розташування та діяльності підприємства (у джерела), незалежно від формального права власності його суб'єктів і конкретної державної приналежності.

На цей час у світі укладено більше 400 міжнародних податкових угод по запобіганню подвійного оподатковування, що визначають податкову юрисдикцію кожної з договірних держав. У період з 1976 по 1991 рік колишнім СРСР було укладено 22 угоди по податкових питаннях з різними країнами.

Задача

Визначити величину ПДВ, який підлягає сплаті в бюджет, або величину бюджетного відшкодування за таких умов:

1) відвантажено продукції за контрактом №1 на суму 5000,00 грн. (у т.ч. ПДВ) з оплатою у звітному періоді;

2) перераховано постачальнику за одержану у звітному кварталі продукцію - 1200,00 грн. (у т.ч. ПДВ);

3) одержано передоплату за експортним контрактом - 7000,00 грн.;

4) відвантажено продукції за бартерним контрактом на суму 200 тис. грн. Зустрічна поставка у звітному кварталі - 180 тис. грн.

Розв'язок:

ПДВ в бюджет = ПДВ отриманий - ПДВ сплачений

ПДВ отриманий = 5000 / 6 + 200000 / 6 = 833,33 + 33333,33 = 34166,67 грн. ПДВ сплачений = 1200 / 6 + 180000 / 6 = 200,00 + 30000,00 = 30200,00 грн.

ПДВ в бюджет = 34166,67 - 30200,00 = 3966,67 грн.

Відповідь.

Сума бюджетного відшкодування становить 3966,67 грн.

Список використаної літератури

1) Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змін. і доп.)

2) Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 №1251-XII (із змін. і доп.)

3) Положення про строки сплати акцизного збору і подання розрахунку акцизного збору : Затв. ГДПІ України від 25.12.1995 №99

4) Про акцизний збір: Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №18-92

5) Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: навч. посібник. - К.: Товариство "Знання", КОО, 2003

6) Гридчина М.В., Вдовиченко Н.И., Калина А.В. Налоговая система Украины: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000

7) Загородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. - К.: А.С.К., 2000

8) Панасюк В. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002

9) Податкова система: метод. вказівки і завдання для самост. вивч. дисципліни / Литвиненко Я.В., Тропіна В.Б.- К.: МАУП, 2006

10) Податкова система України: Підручник / Федосов В.М., Опарін В.Ш., П'ятаченко В.О. та ін.; За ред. Федосова В.М. - К.: Либідь, 1994

11) www.rada.gov.ua/zakon/PR1/TXT1/3200/p3266-1.htm

Размещено на Allbest.ru