Фінансова стійкість комерційного банку та шляхи її зміцнення

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ КАНДИДАТА ЕКОНОМІЧНИХ НАУК

ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ЗМІЦНЕННЯ

Спеціальність 08. 04. 01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

Шіллер Ростислав Ілліч

УДК 336. 717; 336. 719

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів Київського національного економічного університету Міністерства освіти України.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, завідувач відділу фінансових ресурсів держави науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України Полозенко Дмитро Васильович

кандидат економічних наук, доцент кафедри банківської справи Київського національного економічного університету Мирун Микола Іванович, провідна установа - Тернопільська академія народного господарства, кафедра фінансів.

Захист відбудеться “ 5 “ березня 1999р. о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 006. 02 при Київському національному економічному університеті за адресою: 252057, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 214.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету, пр. Перемоги, 54/1.

Автореферат розісланий “ 3 “ лютого 1999 року

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

фінансова стійкість комерційний банк

Актуальність теми. Становлення комерційних банків України співпало з загостренням кризових явищ в економіці, які обумовлюють в цілому їх слабкий фінансовий стан. Тільки п»ята частина комерційних банків має ліквідні активи. Майже така ж частина банків є низьколіквідними і неліквідними. Питома вага кредитного портфеля в загальній сумі активів становить 42%, прострочені й пролонговані кредити складають 22%. Комерційні банки не мають можливості ефективно вкладати кредитні кошти у виробництво в зв»язку з його низькою рентабельністю та банкрутством багатьох суб»єктів підприємницької діяльності. Така можливість комерційних банків підривається і кредитною політикою, яка не в повній мірі відповідає вимогам розширеного відтворення виробничого потенціалу держави. В роки гіперінфляції процентні ставки по короткостроковому кредиту складали 220-250%. Це перевищувало річні норми прибутку виробничих галузей народного господарства в 4-10 разів, що сприяло переливу кредитних ресурсів з виробничої сфери в сферу комерційного дрібнотоварного обороту і майже повній ліквідації інвестиційного кредиту. Негативно відбивались на кредитних відношеннях і надмірні облікові ставки НБУ, які застосовувались в банківській практиці в 1991-1998 р. р.

Ігнорування положення про те, що джерелом позичкового процента є додаткова вартість, що створюється в процесі продуктивного використання позичкового капіталу, не могло негативно не відбитись на фінансовому стані комерційних банків. За період 1991-1998 р. р. щорічно виникали збиткові банки, збитки складали десятки мільйонів гривень, не зникали непокриті збитки минулих років.

Кризовий стан банків зумовлений також тим, що вони не приділяли належної уваги аналізу формування й використання своїх фінансових ресурсів. Це не дозволяло їм оперативно й обгрунтовано приймати менеджерські рішення по поліпшенню свого фінансового стану, в той час як такий аналіз є нормою в діяльності комерційних банків в країнах з розвинутою ринковою економікою. В цих умовах істотного народногосподарського значення набуває вирішення наукової задачі зміцнення фінансової стійкості комерційних банків.

Питання теоретичних основ фінансової стійкості комерційних банків знайшли своє відображення у роботах західних вчених - Де Ковни Ш., Такки К., Роуза П. С., Уайтинга Д. П., російських дослідників -Бора М. 3., Вороніна Д. В., Іванова Л. Н., Іванова В. В., Маслеченкова Ю. С., Лаврушина 0. 1., Панової Г. С., Уткіна Е. А., Черкасова В. Е., Щирінської Е. Б.

В наукових колах України дослідження цієї проблеми найшли своє місце в роботах Герасимовича А. М., Данильченка К. М., Дзяблюка О. В., Заруби О. Д., Мороза А. М., Мируна М. І., Полозенка Д. В., Савлука М. І., Ющенка В. А.

Щодо зроблених західними вченими досліджень фінансового стану комерційних банків зазначимо, що вони спираються на відмінну від української законодавчу базу, відповідають реаліям розвинутого економічного середовища, застосовують сучасні банківські технології тощо. Тому використовувати їх в сучасній вітчизняній банківській практиці необхідно, але з урахуванням особливостей сучасного стану ринкової трансформації економіки України. З цих позицій дослідження українських і російських авторів в більшій мірі відповідають нашим вимогам, бо вони розглядають принципи формування фінансового менеджменту, способи і прийоми фінансового аналізу надійності, платоспроможності, ліквідності і інші питання діяльності комерційних банків в умовах ринкової трансформації економіки.

Визначаючи теоретичну і практичну цінність зроблених українськими авторами досліджень, слід відмітити, що вони вдало започаткували розгляд наукових і практичних питань формування двохрівневої банківської системи в умовах ринкової трансформації економіки. Але сама діалектика формування і розвитку нової моделі економіки України висуває нині і буде безперечно висувати в майбутньому такі питання, вирішення яких як в теоретичному, так і в практичному плані було б адекватним нинішнім умовам формування ринкових відносин в Україні. Це повністю відноситься і до подальшого дослідження проблеми фінансової стійкості комерційних банків.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрямок дослідження є складовою частиною комплексної наукової теми «Теорія та практика управління фінансами в умовах ринкової економіки» (№0196U1700709), яка виконується на кафедрі фінансів Київського національного економічного універсітету.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження фінансової стійкості українських комерційних банків, як основи збереження конкурентних позицій на кредитному ринку, виявлення шляхів зміцнення їх фінансового стану. Задачі дослідження:

- встановити фінансові взаємозв'язки в діяльності комерційних банків, функціонування і взаємодія яких визначає їх фінансовий стан і фінансову стійкість;

- дослідити і вдосконалити сучасні методи аналізу й оцінки фінансової стійкості комерційного банку як основи для прийняття ефективних менеджерських рішень по попередженню його банкрутства;

- виявити особливості формування власних ресурсів банку для забезпечення його фінансової стійкості;

- розкрити вплив залучених й запозичених ресурсів комерційного банку на його фінансову стабільність;

-обгрунтувати механізм управління доходами і витратами комерційного банку в умовах стабілізації економіки і зниження інфляції;

- з'ясувати місце і роль платоспроможності й ліквідності комерційного банку в системі заходів по досягненню й зміцненню його фінансової стійкості.

Предмет та об»єкт дослідження. Предметом дослідження є фінансові відносини, що опосередковують формування, використання і рух фондів грошових ресурсів в процесі функціонування комерційних банків. Об»єктом дослідження виступають комерційні банки України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

- аргументований зміст і доведена необхідність застосування в теоретичному аналізі й практиці понять, «стійкість банку по капіталу», «комерційна стійкість», «функціональна стійкість», «організаційна стійкість», «фінансова стійкість комерційного банку», визначені їх відмінності і фактори, що впливають на них;

-уточнені й класифіковані показники, що можуть використовуватись для аналізу й оцінки фінансової стійкості комерційного банку і встановлені можливі рівні такої оцінки;

-вдосконалена методика формування кредитного потенціалу комерційних банків, зокрема його особливості в умовах стабілізації економіки і невисокої інфляції;

- конкретизовані резерви зростання дохідної бази банків і скорочення витрат з метою зміцнення їх фінансової стійкості;

- розкриті відмінності платоспроможності й ліквідності комерційних банків в їх впливі на фінансову стійкість;

- вперше обгрунтований зміст і шляхи практичного застосування розробленої автором автоматизованої системи управління поточною ліквідністю комерційного банку, побудованої на узгодженні в часі і по обсягах його грошових надходжень та платежів.

Статистичну і фактологічну основу дослідження складають законодавчі і нормативні акти, що регулюють діяльність комерційних банків, матеріали Національного банку, комерційних банків, Міністерств і відомств України, монографічна і періодична література.

Методологічну основу дисертаційної роботи становить діалектичний метод пізнання, який забезпечив аналіз фінансових відносин в комерційних банках в їх розвитку, взаємозв'язку та взаємозалежності. Теоретичною основою дослідження стали досягнення зарубіжної і вітчизняної фінансової науки з питань теорії і практики функціонування фінансових відносин і банків. В процесі дослідження використовувались прийоми аналізу та синтезу, групування, типізація, порівняння, економіко-математичне моделювання та графічне представлення результатів дослідження.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення і висновки дослідження, можуть бути використані для розробки практичних заходів по зміцненню фінансової стійкості комерційних банків. Окремі теоретичні висновки і пропозиції роботи доведені до рівня практичних рекомендацій і використані, зокрема, при розробці основних елементів методики автоматизованої системи управління поточною ліквідністю комерційного банку (Довідка № 12 від 18 січня 1997 р.).

Окремі узагальнення, теоретичні висновки і практичні пропозиції використовуються в учбовому процесі в Київському національному економічному університеті.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені на засіданнях кафедри фінансів Київського національного економічного університету та на наукових конференціях: «Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки» (м. Луцьк, 22-23 травня 1997 р.), науково-практичній конференції «Фінанси України» (М. Дніпропетровськ, 3 червня 1997 р.), Всеукраїнській конференції «Науково-практичні проблеми іноваційної та інвестиційної політики держави» (м. Київ, 5-6- червня 1997 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано монографію та п»ять статей загальним обсягом 11, 6 др. арк.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Відповідно до мети, завдання та логіки дослідження структура роботи складається з вступу, п»яти розділів, висновків і пропозицій. Робота містить 168 сторінок, в тому числі 27 таблиць, 7 рисунків. Додатки - на 6 сторінках. Список літератури складає 226 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

В першому розділі - «Комерційні банки України в умовах ринкової трансформації економіки» - дана загальна характеристика економічного середовища, в якому виникли і функціонують комерційні банки України, висвітлені положення про об»єктивну необхідність більш швидкого розвитку банківського сектору, адекватного характеру і рівню розвитку ринкових відносин.

Показано, що при вирішенні проблеми фінансової стійкості комерційних банків на сучасному етапі необхідно враховувати кризовий стан господарства країни і ті загальновідомі негативні явища в економіці України, поява і існування яких обумовлені фінансово-економічною кризою. Доведено, що подальші життєздатність і розвиток комерційних банків, їх фінансова стійкість повністю залежать від успіхів ринкової трансформації економіки, вдосконалення фінансово-кредитного механізму в напрямку додержання вимог функціонування об»єктивних економічних законів, зокрема таких як закон вартості і закон грошового обігу. В цьому зв»язку дисертант висловлює свої думки щодо шляхів подальшого вдосконалення фінансово-кредитної політики в умовах перехідної економіки і підвищення ролі комерційних банків в економічному відродженні України.

В другому розділі - «Фінансова стійкість і її значення в банківській діяльності» - розглянуті два вузлових питання: розкриті місце, роль та зміст фінансової стійкості в діяльності комерційного банку; дана всебічна оцінка фінансової стійкості як важливої умови ефективного банківського менеджменту.

Проведений в дисертації аналіз показує, що фінансова стійкість комерційного банку є найважливішим структурним елементом його загальної стійкості. Структура останньої включає ряд елементів, взаємозв'язок між якими досліджений в роботі. В дисертації аргументована необхідність застосування в теоретичному аналізі й практиці понять «стійкість банку по капіталу», «комерційна стійкість банку», «організаційна стійкість банку», «функціональна стійкість банку», «фінансова стійкість банку».

Основу стійкості банку по капіталу складає обсяг власного капіталу банку. Комерційна стійкість банку визначає рівень його зв»язків з іншими суб»єктами ринкової інфраструктури, розвинутість і міцність взаємовідносин з управлінськими структурами держави, включення в систему міжбанківських відносин, співробітництво з клієнтами банку

тощо. Організаційна стійкість банку визначається перш за все рівнем і якістю функціонально-технологічної документації, що регламентує всі аспекти його діяльності, які стосуються організаційної структури і специфічних банківських операцій. В основу функціональної стійкості банку покладено або ж його спеціалізацію щодо спектра банківських послуг і продуктів, або ж універсалізацію банку, розширення кола його операцій.

Фінансова стійкість комерційного банку виражає узагальнюючу результативність всіх складових його стійкості і вимірюється системою показників, насамперед, обсягом і структурою власних ресурсів, рівнем прибутковості, нормою прибутку на власний капітал, встановленими показниками ліквідності, мультиплікативною ефективністю власного капіталу, обсягом створеної доданої вартості тощо.

На фінансову стійкість комерційного банку впливають як макро- і мікроекономічні фактори, так і фактори неекономічного характеру. В дисертації вони встановлені, між ними виявлені прямі і зворотні зв»язки. Дана класифікація різних факторів (див. рис. 1).

В дисертації запропоновані декілька фінансових показників, що відображають різні аспекти фінансової стійкості банку. Доведено, що найбільш узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок чи дефіцит власних ресурсів банку (КФС1). Дане співвідношення обов'язково більше нуля, а його зміна в бік збільшення свідчить про цілеспрямовану політику банку на поліпшення його фінансового стану. І, навпаки, різкі зміни показників в періодах, що аналізуються, свідчать про незавершеність формування остаточного типу банку (універсальний, галузевий, інвестиційний, спеціалізований тощо) і про його досить сильну залежність від зміни ринкової кон'юнктури.

Додатковим оціночним показником вірності зробленого висновку по КФС є співвідношення власних ресурсів банку нетто і брутто (КФС2). Цей показник обов'язково більший 0. Його нульове значення свідчить про немобільність дій банку у випадку виникнення банківського ризику. Поряд з структурою власних ресурсів на загальну мобільність банку впливає характер розміщення залучених ресурсів, спрямованість на можливість маневру (мобільність банку) у випадку виникнення непередбачених ситуацій.

Оцінка стійкості по відношенню до кон'юнктурних зрушень на ринку здійснюється за допомогою показника, що виражає співвідношення власних і залучених коштів (КФС3). Його динаміка свідчить про підвищення стійкості при зростанні показника і про її зниження у випадку зменшення показника. Його аритмія зумовлює ризик втрат у процесі формування стійкості ресурсної бази банку і виступає як ознака загострення проблеми поточної ліквідності.

Ризик незбалансованої стійкості банку визначається величиною довгострокових депозитів в складі залучених ресурсів (КФС4). Його збільшення свідчить про збалансоване управління активними і пасивними операціями по строкам, обсягам залучення і розміщення грошових ресурсів банку. Зниження або відсутність його сигналізує про вразливість банку для будь-яких змін на кредитному ринку.

Підвищення рівня забезпеченості власними коштами залучених банком ресурсів (КФС5) відображає зміцнення фінансової стійкості. В той же час воно обмежує ефективність діяльності банку за рахунок зниження віддачі від фінансового ліверіджу. Зниження КФС5 на протязі періодів, що аналізуються, може свідчити про агресивну кредитну політику і потенційні кредитні ризики.

Співвідношення між власними ресурсами банку і головними структурними елементами залучених й запозичених коштів складається, насамперед, під впливом конкретних умов, в яких він діє: універсалізації чи спеціалізації, особливостей кредитної й депозитної тактики і стратегії, обсягу послуг, які надаються банком тощо. Але слід враховувати і те, що, незалежно від цього, значне перевищення обсягу залучених і запозичених коштів над власним капіталом може сигналізувати про погіршення фінансової стійкості комерційного банку і зумовлює необхідність оперативного й дійового реагування на з боку керівництва. Показники фінансової стійкості банку наведені на рис. 2.

Структура ресурсів комерційних банків істотно відрізняється і за питомою вагою різних елементів залучених коштів в чистих пасивах, значна диференціація властива банкам і щодо співвідношення депозитних коштів клієнтів, міжбанківських кредитів в сумі з вкладами і обсягом чистих пасивів. Аналіз показав, що зазначена диференціація в більшій мірі властива співвідношенню суми депозитів і вкладів з чистими пасивами, ніж співвідношенню суми депозитних коштів клієнтів, міжбанківських кредитів і вкладів. Це означає, що деякі з банків зовсім не звертаються до запозичення міжбанківських кредитів (досить «дорогих» ресурсів), а інші це роблять в незначній мірі.

У третьому розділі - «Вдосконалення формування ресурсів комерційного банку для забезпечення фінансової стійкості» - досліджені три вузлових питання: структура ресурсів банків і страхування їх розміщення; вплив власного капіталу на фінансовий стан комерційного банку; методи оптимізації залучених й запозичених коштів для досягнення фінансової стійкості банку.

В роботі показано, що структура ресурсів банку істотно впливає на достатність його капіталу. Активи банку здебільшого складаються з позичок і фінансових вкладень. Оцінка достатності капіталу за допомогою мінімального коефіцієнта ризиковості активів базується на положенні, що деякі активи банку більш ризикові, ніж інші, і тому цей більший ризик слід пильніше контролювати. Структура банківського капіталу має бути здатною витримати ризик втрат будь-яких активів.

Від ризиковості позик залежать і ставки відрахування коштів в резерв комерційних банків. Якщо виявиться його недостатність, вони мають покривати одержані у звітному році збитки від кредитної діяльності за рахунок зменшення інших своїх фондів. Власний капітал має вирішальне значення для підтримання ліквідності й платоспроможності комерційного банку і взагалі фінансової стійкості. В зв'язку з цим в дисертації досліджені захисна, оперативна й регулююча функції власного капіталу, встановлені ті елементи основного, додаткового капіталу і відрахувань, які безпосередньо забезпечують виконання зазначених функцій.

Комерційні банки створюють страхові фонди по всіх виданих кредитах, які можуть використовуватись для покриття непогашеної кредиторської заборгованості. Це забезпечує фінансову стійкість банку. Але встановлені НБУ розміри відрахувань в страхові фонди, на нашу думку, дещо завищені, бо до страхування віднесені не тільки ризикові активи банку, але й ті, які реально не містять ніякої загрози для банківської ліквідності і надійності.

В структурі пасивів комерційних банків значна частина залучених й запозичених ресурсів відноситься до платних. Тому від оптимізації платних пасивів банку в значній мірі залежить виконання ним зобов'язань перед їх власниками, а також і одержання прибутку (в результаті перевищення доходів від розміщення платних пасивів над сумою, необхідною для погашення своїх зобов'язань по виплаті процентів). Для оптимізації структури вкладень банку необхідне їх розмежування, можливі підходи до якого розкриті в роботі, виділення різних видів проблемних вкладень. Необхідно й окремо аналізувати кожний напрямок залучення платних пасивів, згрупувавши їх за рівнем депозитної процентної ставки.

Для дотримання й зміцнення фінансової стійкості комерційного банку важливо забезпечувати своєчасне і в повному обсязі покриття витрат, що здійснюється в грошовій формі, доходами від проведення операцій та надання банківських послуг. З цією метою в дисертації запропонована методика розрахунку відповідних внутрібанківських нормативів і співвідношень між ними. Серед них виділені співвідношення між сумою дохідних активів, дешевих вкладень, проблемних вкладень і загальним обсягом вкладень; між величиною залучених і запозичених коштів і платних пасивів; між доходами і сумою кредитових оборотів; між витратами і сумою дебетових оборотів.

В четвертому розділі - «Грошові надходження і платежі в процесі зміцнення фінансової стійкості банку» - досліджені два вузлових питання: дохідна база банку і використання факторів підвищення його прибутковості; банківські витрати та можливості їх скорочення.

В дисертації досліджені джерела формування валового доходу банку, фактори, що впливають на них. Основне місце в структурі валового доходу банку займають доходи від позичкових операцій.

Ставки процентів по банківських позиках істотно відрізняються від інших зобов'язань грошово-кредитного ринку, бо вони визначаються як його станом, так і в процесі переговорів між банком й клієнтом. В дисертації розкритий взаємозв'язок об'єктивних і суб'єктивних факторів, що впливають на ставку банківського процента, обгрунтовані пропозиції щодо врахування їх в кредитній політиці банку.

Крім процентних доходів, важливе місце в структурі валового доходу комерційних банків можуть займати надходження по цінних паперах. Величина доходу з цього джерела залежить від розміру й структури портфеля інвестицій й дохідності різних видів цінних паперів. Звернута увага на те, що в процесі аналізу доходів доцільно постійно співставляти можливості отримання доходів від цінних паперів з поточною потребою в забезпеченні ліквідності й фінансової стійкості банку.

В роботі розкрито, що підпорядкований збереженню ліквідності характер інвестиційних операцій комерційного банку ускладнює управління ними і посилює нерівномірність одержання доходів від цінних паперів в різні періоди. Ще значніші труднощі в аналізі таких доходів зумовлені тим, що вони виступають в кількох формах: проценти від облігацій; дивіденди від акцій; приріст вартості активів (зрозуміло, він може бути й негативним).

В дисертації проаналізовані резерви збільшення доходів комерційного банку від розрахунково-касового обслуговування клієнтів, від трастових, факторінгових, лізінгових операцій, доходів від побічної діяльності. Зростання банківських витрат, яке не узгоджується з збільшенням його прибутку, може істотно погіршити фінансовий стан навіть крупного комерційного банку. Тому їх менеджмент займає чільне місце в розробці тактики й стратегії банківської діяльності.

З метою застосування до кожного виду витрат специфічних прийомів управління в дисертації проведене їх групування, запропоновані шляхи зменшення як процентних, так і непроцентних витрат, що визначаються на основі їх аналізу. Аргументована послідовність пофакторного аналізу процентних витрат.

В п»ятому розділі - «Платоспроможність і ліквідність комерційного банку в механізмі зміцнення фінансової стійкості» - досліджені два вузлових питання: платоспроможність та її вплив на фінансовий стан банку; банківська ліквідність як фактор забезпечення фінансової стійкості комерційного банку.

В дисертації аргументовано, що для кожного конкретного банку істотне значення для зміцнення його фінансової стійкості має вирішення питання: в якій пропорції ризики мають формуватись за рахунок власного капіталу? Величина показника платоспроможності банку означає величину ризику, який бере на себе капітал банку, а іншу частину - залучений капітал його кредиторів.

При забезпеченні фінансової стійкості комерційного банку, як аргументовано в роботі, слід враховувати особливість, яка з точки зору покриття ризиків властива відносинам між банком і його кредиторами в складі підприємств, що мають в ньому розрахункові, поточні й депозитні рахунки. Зазначені юридичні особи найчастіше є не лише кредиторами, а й боржниками банку. При такій обставині ризики позичкових операцій банку безпосередньо залежать від ризику його кредиторів. Тому, на перший погляд, раціональним було б розділити порівну матеріальну відповідальність за банківські ризики між банком та його кредиторами з числа юридичних осіб. Але й у випадку невиправданого ризику в кредитуванні, коли позика не погашається боржником, він, як правило, перестає бути кредитором, бо на його рахунках немає коштів. В такій ситуації було б неправомірно ділити порівну матеріальну відповідальність за ризики між банками і підприємствами, які до цих ризиків прямого відношення не мають. Однак, підприємства-кредитори банку тісно пов'язані з банківськими ризиками, тобто подолання цих ризиків приносить дохід, а збитки зумовлюють шкоду не лише банкам, але й кредиторам.

В дисертації обгрунтований висновок, що при забезпеченні фінансової стійкості комерційного банку за критерій розподілу матеріальної відповідальності за банківські ризики між банком і його кредиторами можна вважати величину доходу від банківських операцій. Аналогічним чином ризик по активним банківським операціям, по суті, є спільним ризиком банку і його кредиторів, а доходи банку фактично є їх спільними доходами. З доходів банку виплачуються кредиторам проценти по їх вкладах, а співвідношення доходів банку і доходів його кредиторів від банківських операцій об'єктивно визначає ту пропорцію, в якій ризики діляться між ними. Звідси витікає, що норматив достатності оборотного капіталу банку для покриття зважених ризиків визначається питомою вагою доходів банку і його кредиторів від банківських операцій.

Слід враховувати, що, з одного боку, чим нижче співвідношення між капіталом банку і активами, тим вищий прибуток на капітал, тобто, кожна одиниця грошей, інвестована власниками акцій, повертається з більшим приростом. Це посилює намагання банків знижувати співвідношення власний капітал/активи. Але, з іншого боку, чим нижче ця пропорція, тим більша вразливість банку в зв'язку з можливими збитками. Наслідком цього стає ризиковість ведення справ з ним. При дуже низькому співвідношенні власного капіталу і активів фінансовий стан банку навряд чи можна оцінювати як надійний. Не кращим варіантом може бути і надмірно високе співвідношення, бо воно означає, що банк не зміг використати наявні можливості розвитку і втрачає потенційний прибуток.

В дисертації доведена необхідність розрізняти поняття «ліквідність банку» і «платоспроможність банку». Платоспроможність є основою, головною структурною складовою ліквідності комерційного банку. Погіршення його ліквідності знаходить свій вираз, насамперед, у повній чи частковій втраті його здатності надавати кредити своїм клієнтам, а також здійснювати деякі інші операції по активах, що витікають з зобов'язань банку. В дисертації аргументовано, що банк, який не може розвинути свої активні операції, вже не буде в повному розумінні цього поняття ліквідним. В той же час такий банк може залишатись платоспроможним. Ліквідність банку передбачає і певний рівень його надійності, тобто здатність зберегти без втрат кошти, які довірені йому вкладниками. При розрахунку нормативів ліквідності особливу увагу, як показало дослідження, слід приділяти не просто ліквідним активам банків, але, насамперед, тим активам, реалізація яких приведе до реального надходження коштів на кореспондентський рахунок банку.

В свою чергу серед зобов'язань банку (з точки зору ліквідності) найбільше значення мають ті з них, які не можуть бути погашені шляхом взаємозаліку, а повинні привести до відтоку коштів з кореспондентського рахунку або з каси банку. В кінцевому підсумку для оцінки ліквідності банку важлива не балансова вартість тих чи інших ліквідних активів, а та сума грошових коштів, яка може надійти на кореспондентський рахунок банку при реалізації активу, що є однією з умов зміцнення його фінансової стійкості.

Контроль за дотриманням поточної ліквідності дозволяє своєчасно встановити симптоми погіршення фінансової стійкості банку і прийняти оперативні рішення щодо запобігання розвитку цієї тенденції. Однак, для вирішення задачі управління поточною ліквідністю необхідно задіяти значну кількість працівників. З метою зменшення банківських витрат при цьому в дисертації доведена необхідність розробки в кожному банку спеціальної автоматизованої системи управління поточною ліквідністю, її основу складають структурні елементи (програми) і підпрограми, зміст яких, функціональні особливості і роль розкриті в дисертації.

Серед програм автоматизованої системи управління поточною ліквідністю основне місце займає програма «Операційний день», яка має за мету нагромадження даних про одноденні обороти й залишки на особистих і балансових рахунках, необхідних для складання балансу банку на кінець робочого дня. Первинна інформація в цю програму вводиться за даними розрахункових документів, що надійшли в банк, а також меморіальних ордерів. Щоденно в програму вводяться відповідні банківські зобов'язання і вимоги до партнерів; придбані чи випущені банком боргові цінні папери; розрахунково-платіжні документи, що надійшли в банк за день тощо.

В основу функціонування програми «Розрахунок нормативів» покладено обчислення економічних нормативів діяльності банку на підставі одержуваних з програми «Операційний день» даних про залишки на балансових рахунках. Це дозволяє здійснювати постійний щоденний контроль за рівнем дотримання всіх показників ліквідності.

Три програми - «Депозити», «Міжбанківські кредити одержані» і «Цінні папери» складають підсистему «Ресурси» і використовуються для обліку, відповідно, строкових депозитів юридичних осіб, міжбанківських залучених ресурсів, коштів від продажу боргових зобов'язань банку. Дані про залучені банком депозити надходять у відповідні блоки підсистеми «Ресурси» після відображення їх у програмі «Операційний день». Кожна складова підсистеми «Ресурси» включає всю інформацію щодо основних реквізитів залучених ресурсів. За допомогою цієї інформації здійснюється розрахунок обсягів і терміновості виплати процентів, визначаються строки повернення основних сум одержаних депозитів і коштів від продажу боргових зобов'язань банку. Це забезпечує обчислення в автоматичному режимі загальної суми банківських платежів по відповідних зобов'язаннях на кожний день у межах прогнозованого періоду, а також величин грошових коштів, які належить виплатити кожному вкладнику.

Програма «Міжбанківські кредити одержані» використовується для оцінки величини зобов'язань банку по одержаних міжбанківських кредитних ресурсах. В цю програму надходять дані з програми «Операційний день» про щоденні дебетові обороти по балансових рахунках 829 («Кредити, отримані комерційним банком від інших комерційних банків») і 169 («Кореспондентські рахунки банків-резидентів»), які здійснені на протязі тижня, що передував тижню складання прогнозу.

Відповідні розрахунки середньо денної величини обороту по поверненню міжбанківських кредитів за попередній тиждень дають можливість зробити попередній прогноз величини платежів по погашенню залучення міжбанківських кредитів на кожний наступний день тижня, що прогнозується.

Незалежно діючі програми «Корпоративні кредити» і «Міжбанківські кредити видані» складають підсистему «Кредити». За допомогою програми «Корпоративні кредити» здійснюється нарахування процентів, їх облік, контроль за використанням і погашенням позик, виданих юридичним особам. Програма «Міжбанківські кредити видані» зорієнтована на здійснення обліку й контролю за позиками, наданими іншим банкам. Обидві програми мають однакові основні реквізити, а необхідні дані надходять з програми «Операційний день». Названі програми дають змогу здійснювати розрахунки графіка надходжень ліквідних ресурсів, що включають основні борги й проценти, які повертаються боржниками. Вони також дозволяють одержати інформацію про структуру наданих ресурсів по позикоодержувачах і строках, про загальний обсяг заборгованості банку на будь-яку дату.

За даними, які надходять з програми «Операційний день», програма «Цінні папери куплені» дозволяє здійснювати розрахунки обсягів і строків надходження в банк ліквідних ресурсів по боргових цінних паперах. У програмі «Поточні пасиви», яка також грунтується на інформації із програми «Операційний день», сумуються всі щоденні дебетові обороти, що мали місце за останній місяць. Це дає змогу в автоматичному режимі розрахувати обсяг платежів з розрахункових і поточних рахунків клієнтів за кожний день найближчого десятиденного періоду.

Розроблена автором автоматизована система управління поточною ліквідністю пройшла апробацію в комерційному банку.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

1. Обгрунтовано положення про те, що фінансова стійкість комерційного банку є найважливішим структурним елементом його загальної стійкості. На неї впливають як внутрішні менеджерські рішення, в цілому банківський менеджмент, так і загальний стан економіки і фінансів, банківського сектору країни. Подальша життєздатність і розвиток комерційних банків, їх фінансова діяльність повністю залежать від успіхів ринкової трансформації економіки України, в умовах якої вони виникли і функціонують.

2. Аргументована необхідність застосування в теорії і практиці понять «стійкість банку по капіталу», «комерційна стійкість банку», «організаційна стійкість банку», «функціональна стійкість банку», «фінансова стійкість банку». Запропонована і обгрунтована система показників, які відображають головні аспекти фінансової стійкості комерційного банку.

3. Визначені і окреслені стратегічні і тактичні дії комерційного банку по підвищенню його надійності, ліквідності, платоспроможності і прибутковості, досягнення діалектичного взаємозв'язку між якими є необхідною передумовою забезпечення високої фінансової стійкості банку.

4. З метою створення більш сприятливих умов для зміцнення фінансової стійкості комерційного банку рекомендовано здійснити слідуючі законодавчо-нормативні і організаційні заходи:

- з метою захисту комерційних банків та недопущення надання кредитів недобродосовісним і неплатоздатним клієнтам створити банк даних позичальників комерційних банків, в якому б збиралась інформація про їх кредитоспроможність, майно, що може бути взято під заставу. Ініціативу про створення такого банку даних могла б взяти на себе Асоціація українських банків. Всі видатки по створенню і функціонуванню цього банку даних повинні взяти на себе комерційні банки шляхом відповідних відрахувань від своїх доходів;

- з урахуванням досвіду зарубіжних країн з ринковою економікою більш чітко визначитись з переліком майна, яке може бути взяте банком під заставу при кредитуванні. Та дискусія, яка сьогодні відбувається у нас з приводу застави нерухомого майна при створенні іпотечного банку тільки підтверджує недосконалість Закону України «Про заставу»;

- створити у всіх комерційних банках підрозділи по управлінню кредитними ризиками;

- більш активно проводити диверсифікацію активів і пасивів комерційних банків. Виходити з того, що розмір максимального ризику на одного позичальника не повинен реально перевищувати 10% власних коштів банку. Розширювати коло вкладників, не допускаючи концентрації залишків коштів на депозитних і вкладних рахунках в обмеженої кількості вкладників;

- внести зміни в нормативну базу щодо можливості відкриття кожним банком окремого субкореспондентського рахунку, на якому б були сконцентровані лише власні кошти банку. Можливі рішення арбітражних судів про стягнення певних сум на користь позивачів повинні бути віднесені тільки по відношенню до власних коштів банку, що виключить випадки блокування коштів всіх клієнтів банку;

- усунути законодавчі обмеження участі банків в створенні інших фінансово-кредитних інститутів та промислово-фінансових груп шляхом злиття банківського та промислового капіталів, створення довірчих банків. Це буде сприяти зміцненню фінансової стійкості банківського сектору, прискоренню розвитку ринку цінних паперів та підвищенню зацікавленості банків щодо участі в санації інших фінансово-кредитних установ і суб»єктів господарювання;

- рекомендувати комерційним банкам України запровадити в своїй діяльності розроблену автором автоматизовану систему управління поточною ліквідністю банку, побудовану на узгодженні в часі і по обсягах його грошових надходжень і платежів, яка б включала структурні елементи-програми: «Операційний день», «Розрахунок нормативів», «Депозит», «Міжбанківські кредити одержані», «Цінні папери банку», «Корпоративні кредити», «Міжбанківські кредити видані», «Поточні пасиви» тощо;

- забезпечити функціонування у всіх банках внутрішнього аудиту, використовуючи його висновки в поточному і стратегічному управлінні фінансовою стійкістю.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Шіллер Р. І. Фінансова стійкість комерційного банку та шляхи її зміцнення. Монографія. - К. : Наукова думка, 1998, 10, 0 др. арк.

Шіллер Р. І. Вплив низької інфляції на фінансову стійкість банків. //Фінанси України. - 1997. - № 1. - С. 92-92. - 0, 5 др. арк.

3. Заруба О., Шіллер Р. Фінансова стійкість комерційного банку: способи визначення. //Вісник Національного банку України. - 1997. -№ 7. - С. 33-36. - 0, 5 др. арк. (особисто автором - 0, 2 друк. арк., обгрунтовані підходи до аналізу і оцінки фінансової стійкості комерційного банку).

4. Святко С. А., Шіллер Р. І. Аналіз і оцінка фінансової стійкості банку як необхідна умова ефективного банківського менеджменту //Фінанси України. - 1997. - № 8. - С. 48-54. - 0, 5 др. арк. (особисто автором - 0, 3 др. арк., обгрунтовані показники фінансової стійкості банку).

5. Шіллер Р. І. Оптимізація залучених і запозичених коштів для досягнення фінансової стійкості банків //Фінанси У країни. -1997. -№ 12. - С. 47-53. - 0, 4 др. арк.

6. Шіллер Р. І. Визначення фінансової стійкості комерційних банків //Реформа фінансово-кредитної системи перехідної економіки. 36 наук. праць. - Луцьк, вид-во ВДУ ім. Лесі Українки, 1997. - С. 316-319. -0, 2 др. арк.

АНОТАЦІЇ

Шіллер Р. І. Фінансова стійкість комерційного банку та шляхи її зміцнення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних науку за спеціальністю 08. 04. 01 - Фінанси, грошовий обіг і кредит. - Київський Національний економічний університет, Київ, 1999.

Дисертація присвячена питанням фінансової стійкості комерційного банку, обгрунтування методів її оцінки й аналізу, виявлення резервів її зміцнення. Доведена необхідність розрахунку в кожному банку системи показників фінансової стійкості. Виявлені шляхи вдосконалення структури банківських ресурсів, посилення впливу власного капіталу на

фінансову стійкість, оптимізації пасивів. З'ясовані можливості розширення дохідної бази комерційного банку, підвищення його прибутковості, скорочення витрат. Встановлений вплив платоспроможності й ліквідності комерційного банку на його фінансову стійкість.

Ключові слова: фінансова стійкість банку; показники фінансової стійкості; оптимізація банківських ресурсів; дохідна база банку; фактори прибутковості банку; платоспроможність комерційного банку; ліквідність комерційного банку.

Шиллер Р. И. Финансовая устойчивость коммерческого банка и пути ее укрепления. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08. 04. 01 - Финансы, денежное обращение и кредит. - Киевский Национальный зкономический университет, Киев, 1999.

Диссертация посвящена вопросам финансовой устойчивости коммерческого банка, обоснования методов ее оценки и анализа, выявления резервов ее укрепления. Дана характеристика экономической среды, в которой возникли и функционируют коммерческие банки Украины в ходе рыночной трансформации ее экономики. Показано, что при определении уровня финансовой устойчивости банка необходимо принимать во внимание общее кризисное состояние экономики страны, обьем неплатежей и взаимозачетов, состояние денежного обращения, инфляционное влияние на кредитний рынок. В зтой связи высказывается ряд предложений по совершенствованию финансово-кредитной политики Украины на современном зтапе формирования рыночных отношений.

Исследование финансовой устойчивости банков затронуло также такие узловые вопросы как обоснование содержания финансовой устойчивости банка; методи ее оценки и анализа; структура денежных ресурсов банка и их страхование; влияние собственного капитала на финансовое состояние банка; методы оптимизации привлеченных и заемных денежных средств для достижения его финансовой устойчивости. Исследованы доходная база банка и факторы повышения его прибыльности, а также банковские расходы и возможности их сокращения; платежеспособность и ее влияние на финансовое состояние банка; управление банковской ликвидностью.

В ходе рассмотрения зтих вопросов аргументируется содержание и необходимость применения в теоретическом анализе и практике понятий «устойчивость банка по капиталу», «коммерческая устойчивость», «функциональная устойчивость», «организационная устойчивость», «финансовая устойчивость коммерческого банка», определяются отличия и факторы, которые из них вытекают. Доказывается, что при анализе финансовой устойчивости банка необходимо выделять капитальную, коммерческую, организационную, функциональную устойчивость, которьіе в итоге определяют его финансовую устойчивость. Для практического определения финансовой устойчивости рекомендован ряд оценочных показателей, алгоритми их расчета. Обосновывается метод определения рентабельности банка.

Отмечается, что соотношение между собственным капиталом банка и основными элементами привлеченных и заемных денежных средств складывается под влиянием конкретних условий его деятельности, универсализации, кредитной политики и стратегии, позиций на банковском рынке, ассортимента банковских услуг. Рассмотрены особенности разновидностей привлеченных и заемных платных ресурсов как в модефикациях традиционных банковских услуг, так и в создании для клиентов новых банковских продуктов.

Проведен анализ доходной базы и возможностей сокращения расходов банка. Среди резервов увеличения его доходной базы указывается на необходимость развития наиболее доходных расчетно-кассовых, трастовых, факторинговых, лизинговых операций. Обосновывается необходимость расширения ассортимента платных услуг и других пока что нетрадиционных для отечественной практики операций. Излагаются различные методы анализа динамики прибыльности банка. Раскрыты формы управления банковскими расходами.

Показано, что на платежеспособность банка влияет не только ликвидность, но и иные экономические и неэкономические факторы, которые подлежат детальному анализу отдельно и в совокупности, в их динамике, прогнозировании возможных тенденций. Раскрыта методика такого анализа. В целях повышения зффективности оперативного контроля за текущей ликвидностью доказывается целесообразность применения в каждом конкретном банке автоматизированной системы управления текущей ликвидностью, построенной на согласованности во времени й по объемам его денежных поступлений и платежей. Такая автоматизированная система управления текущей ликвидностью, разработанная и охарактеризованная диссертантом, внедрена и успешно функционирует в одном из коммерческих банков.

Ключевые слова: финансовая устойчивость банка; показатели финансовой устойчивости; оптимизация банковских ресурсов; доходная база банка; факторы прибыльности банка; платежеспособность коммерческого банка; ликвидность коммерческого банка.

Schiller R. І. Financial stability of commercial bank and ways of its strengthening. - Manuscript. Thesis for competition in scientific degree of candidate of economical sciences under expertise 08. 04. 01 - finance, monetary circulation and credit - National Economic University, Kiev, 1999.

The thesis is devoted to issues of opening of essence of financial stability of commercial bank, substantiation of methods its assessment and analysis, finding reserves for its strengthening.

The necessity of calculation of a system of financial stability indices in every bank had been proved. The ways of improvement of the structure of bank's resources, increase of influence of internal capital on financial stability and optimisation of liabilities had been found. The possibility of expansion of profit basis of commercial bank, of increase of its profitability and cost reduction had been clarified. The influence of solvency and liquidity of commercial bank on its financial standing.

Key words: financial stability of bank, financial stability indices, optimisation of bank's resources, bank's profit base, bank's profitability factors, commercial bank's solvency, commercial bank's liquidity.

Размещено на Allbest.ru