Стратегія реформування міжбюджетних відносин в Україні у контексті адміністративно-територіальної реформи

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Стратегія реформування міжбюджетних відносин в Україні у контексті адміністративно-територіальної реформи"

1.Сутність міжбюджетних відносин

Згідно Бюджетного кодексу України: «Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України».

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.

Міжбюджетні відносини на Україні регулюються такими нормативними актами:

· Конституцією України

· Бюджетним кодексом України

· Законом України „Про місцеве самоврядування»

· Законом України „Про державний бюджет України» та ін.

· Європейською Хартією місцевого самоврядування

Проблеми системи міжбюджетних відносин в Україні

Нинішня модель міжбюджетних відносин дещо застаріла і стримує соціально-економічний розвиток місцевостей. Діюча система міжбюджетних відносин не сприяє виникненню необхідних стимулів у регіональної й місцевої влади по забезпеченню відповідного управління бюджетами і проведенню економічної політики, спрямованої на стимулювання ділової активності, розвиток конкуренції, підтримку нових підприємств. У результаті в країні складається несприятливий підприємницький та інвестиційний клімат, що характеризується надвисокими витратами входу на ринки, зборами, податками. Для його суттєвого покращання необхідно змінити умови, в межах яких діють місцеві органи виконавчої влади і самоврядування. Змінити ситуацію можливо лише шляхом узгодження реформи міжбюджетних відносин із загальною логікою змін у регіональних відносинах.

Формування дієвої моделі міжбюджетних відносин є запорукою, з одного боку, створення регіональної економіки, що стабільно розвивається, а з іншого, - гарантією того, що кошти державного та місцевих бюджетів будуть витрачатися ефективно.

Актуальними проблемами сьогодення у сфері міжбюджетних відносин є:

1. Низький рівень перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) через місцеві бюджети.

2. Існування штучної дотаційності місцевих бюджетів, дисбаланс у співвідношенні обсягів першого і другого кошиків їх доходів.

3. Збільшення соціальної спрямованості трансфертів

З одного боку, дотації, як нецільовий трансферт, дають можливість органам місцевого самоврядування самостійно приймати рішення щодо напрямів їх витрачання. Але, з іншого боку, ця можливість зводиться нанівець через необхідність фінансування делегованих повноважень. Але і субсидії, як цільовий трансферт, не сприяють економічному розвитку території.

4. Недосконалість формульного підходу до обрахунку трансфертів.

Механізм віднесення одних адміністративно-територіальних одиниць до складу реципієнтів, а інших - до донорів є доволі умовним і не завжди об'єктивним. В окремих випадках частка коштів, яка вилучається з бюджетів-донорів, є незіставною з їх часткою у формуванні трансфертної складової доходів держбюджету.

5. Невідповідність між реальними потребами місцевих бюджетів у коштах та обсягами наданих трансфертів з державного бюджету.

6. Нормативна неврегульованість системи міжбюджетних відносин характеризується відсутністю чіткого законодавчо закріпленого розподілу функціональних повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування.

2.Реформування міжбюджетних відносин

Співробітництво з ЄС посідає особливе місце у системі пріоритетів України у зовнішній політиці. Європейське спрямування нашої держави відкриває нові перспективи співробітництва з розвиненими країнами континенту, надає можливості економічного розвитку, зміцнення позицій України у світовій системі міжнародних відносин.

Аби приєднатися до Європейського Союзу Україна повинна провести 31 реформу, включаючи реформу бюджетних відносин, яка є передумовою здійснення будь-яких економічних реформ.

Одним з найактуальніших питань, що стосується міжбюджетних відносин в Україні, є удосконалення теоретико-методологічних засад поліпшення фінансового забезпечення регіонів та створення сприятливих умов для їх економічного зростання.

Теоретичні витоки природи, сутності та ролі фінансових засад місцевого самоврядування, фінансового вирівнювання а також формулювання принципів фіскального федералізму знаходимо у працях всесвітньо відомих економістів Дж. Стігліца, Р. Макгрейва. Питання формування місцевих бюджетів України та постсоціалістичних країн досліджувалися в працях українських вчених: І. Луніної, С. Слухая. Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних та зарубіжних вчених з даної проблематики, слід зауважити, що існує потреба у її подальшому дослідженні. Це зумовлено недостатнім теоретичним обґрунтуванням ролі механізму міжбюджетних трансфертів у процесі розвитку регіонів України.

У відповідності до Бюджетного кодексу, всі доходи і видатки місцевих бюджетів з позиції їхнього впливу на міжбюджетні відносини поділено на дві великі групи: 1)доходи (видатки), що враховуються та 2) доходи (видатки), що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Податки і збори, що входять до першої підгрупи утворюють так званий "кошик доходів" місцевого бюджету який є основою для кількісних розрахунків обсягу міжбюджетних трансфертів, а доходи другої групи є власними для відповідного бюджету. Таким чином, видаткові повноваження місцевих бюджетів, з огляду на зв'язок із міжбюджетними відносинами можна поділити на "власні" (не враховуються) і "делеговані" (враховуються). Такий підхід базується на нормах статті 98 Бюджетного кодексу та отримав назву „Формульного розрахунку". Обсяг дотації вирівнювання визначається як перевищення обсягу видатків, що враховуються при розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів і який обраховано із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів над кошиком доходів бюджетів місцевого самоврядування або над закріпленими доходами.

Однак, розглядаючи перерозподіл фінансових ресурсів, пов'язаних з фінансовим вирівнюванням, інтегрований в баланс доходів, видатків та фінансування місцевого бюджету, можна бачити дещо складнішу та неоднозначну модель, ніж запропонована нам, згідно алгоритму Формульного розрахунку.

Так, наприклад, У Вінницькій області налічується 701 місцевий бюджет сіл, селищ та міст районного значення, на території яких проживає 1 230 тис. чол. Характерною відмінністю Вінницької області є низька щільність населення, та, відповідно, значна кількість невеликих територіальних громад. Так в територіальних громадах населенням до 2 тис. чол. мешкає 623,8 тис. чол., або 51% населення вказаних громад, а кількість таких громад складає 576 або 82,2% причому фінансова самодостатність відсутня в територіальних громадах області населенням до 3-х тис. чол., навіть з урахуванням фінансового вирівнювання.

Таким чином, відсутність фінансової самодостатності невеликих територіальних громад призводить до погіршення якості суспільних послуг що ними надаються, а спрямування на виконання делегованих повноважень частини доходів 2-го кошику позбавляє такі місцеві бюджети фінансових ресурсів на виконання власних повноважень, саме за рахунок яких має здійснюватись не тільки розвиток, але й підтримка в належному стані інфраструктури місцевих громад. Вищевказане також дає підстави очікувати зменшення наявних дисбалансів та стимулювання розвитку громад, шляхом проведення в Україні адміністративної реформи та укрупнення первинних громад, що відповідає об'єктивним демографічним та міграційним процесам, які відбуваються в країні протягом останніх десятиріч.

Удосконалення системи формування міжбюджетних відносин відбуватиметься у контексті адміністративно-територіальної реформи.

На етапі до впровадження зазначеної реформи з метою підвищення ступінню ефективності функціонування бюджетної системи необхідним є посилення інституційної спроможності системи регулювання міжбюджетних відносин як вагомої складової інноваційного розвитку територій.

Запровадження нової моделі формування місцевих бюджетів шляхом переходу до бюджетного планування на рівні району та адміністративно-територіальної одиниці, в якій частка дотацій не перевищує 70 відсотків у структурі доходів бюджету, безперечно посилить запас фінансової стійкості місцевих бюджетів та підвищить збалансованість бюджетної системи в цілому.

Розпорядників бюджетних коштів що мають високий рівень дотаційності доцільним є переведення до категорії отримувачів бюджетних коштів, що суттєво зменшить кількість місцевих бюджетів нищого рівня та надасть можливість позитивно впливати на стабільність фінансового забезпечення незначних адміністративно-територіальних одиниць (село, селище) а також посилить взаємозв'язок міжбюджетного регулювання, ефективності планування та використання бюджетних коштів з соціально-економічним розвитком територій.

Питання розвитку і взаємодії регіонів, взаємовідносин регіональних і центральних органів влади є надзвичайно актуальними для України. Адже відсутність обґрунтованої політики регіонального розвитку держави на попередньому етапі призвела до суттєвого збільшення диспропорцій та загострення економічних і соціальних проблем.

З метою вирішення даних питань в сфері бюджетного та регіонального розвитку України, які являються бар'єрами на шляху до вступу в ЄС доцільним є:

- провести адміністративну реформу, яка б спиралася на обґрунтовані показники та виважене законодавство;

- створити передумови для забезпечення фінансової бази місцевого самоврядування та економічної самостійності регіонів шляхом збільшення їх власних доходних джерел;

- реалізувати принцип децентралізації влади в Україні, розширивши тим самим права органів місцевого самоврядування;

- знизити частку трансфертів у доходах місцевих бюджетів і розширити податкові гарантії за рахунок частини податку на прибуток і податку на додану вартість, встановивши більш справедливі норми їх міжрегіонального розподілу.

Процес реформування міжбюджетних відносин в Україні та адміністративно-територіального устрою має забезпечити поступове досягнення (за ширшим колом повноважень) територіальної відповідності між повноваженнями органів місцевого самоврядування, доходами, які передано у їх розпорядження, та видатками відповідних бюджетів. Вищевказане також дає підстави очікувати зменшення наявних дисбалансів та стимулювання розвитку громад, шляхом проведення в Україні адміністративної реформи та укрупнення первинних громад, що відповідає об'єктивним демографічним та міграційним процесам, які відбуваються в країні протягом останніх десятиріч.

3.Заходи вирішення проблем міжбюджетних відносин

міжбюджетний відносини реформа

Вирішення проблем міжбюджетних відносин має базуватись на реалізації системи взаємопов'язаних заходів, а саме:

1. З метою збільшення власних доходів місцевих бюджетів над закріпленими треба забезпечити:

- формування доходів місцевих бюджетів з урахуванням територіальної прив'язки податків. У такому разі, жителі кожної АТО будуть зацікавлені платити вищі податки з метою отримання якісніших послуг;

- заміну податкових пільг, що надаються підприємствам пріоритетних галузей господарства, на їх цільове фінансування на конкурсній основі;

- удосконалення системи місцевих податків і зборів, надання місцевим органам влади більше повноважень щодо їх самостійного встановлення і справляння. Як показує практика, на місцях завжди можуть існувати об'єкти оподаткування, які могли б поповнити місцеві бюджети. Наприклад, в окремих населених пунктах розвивається і швидко набирає популярності зелений і сільський туризм, тому доцільно було б надати таким населеним пунктам статусу курортних і запровадити курортний збір.

2. З метою зменшення кількості дотаційних бюджетів, а також зниження соціальної спрямованості трансфертів необхідно:

- перенести акценти з політики підтримки регіонів на однаковому рівні розвитку на політику їх стимулювання до економічного зростання, максимально використовуючи конкурентні переваги кожного окремого регіону. Таким чином, для підтримки депресивних регіонів доцільно здійснювати фінансування цільових програм розвитку таких регіонів, а отже збільшити частку субвенцій як інструменту «активного вирівнювання». Важливо відшукати в кожному проблемному регіоні потенціал до економічного зростання. Так, за розрахунками управління економки Івано-Франківської області щорічно через недостатньо розвинену інфраструктуру туризму область втрачає принаймні 70 тис. грн. можливих бюджетних надходжень.

3. З метою вдосконалення формульного підходу до обрахунку трансфертів і заохочення місцевого самоврядування до нарощування власних доходів та виробничих потужностей доцільно:

- для тих регіонів, які мають щорічний від'ємний приріст доходів дозволити розраховувати індекс відносної податкоспроможності

щороку, а не раз на три роки;

- для тих регіонів, які мають щорічно позитивний приріст доходів, законодавчо встановити відрахування відсотка зібраних доходів понад фактичні показники попереднього року на користь місцевих бюджетів.

4. З метою оптимізації та ефективного перерозподілу видаткових повноважень між бюджетами різних рівнів необхідно:

- делегувати органам місцевого самоврядування частину функцій центральної влади з наданням місцевому рівню влади повноцінних можливостей як для управління видатками на виконання цих функцій, так і для збору відповідних коштів на своїх територіях;

- запровадити державні гарантії фінансового забезпечення виконання власне делегованих повноважень місцевими органами влади з метою запобігання недофінансування місцевих бюджетів;

- створювати умови для розвитку альтернативних систем надання суспільних послуг за участі приватних організацій за умови впровадження системи чіткого контролю за їх діяльністю, оскільки на сьогодні в Україні суспільні послуги «безкоштовні» для споживачів і немає можливості виміряти їхню економічну ефективність;

- вжити заходів щодо об'єднання невеликих адміністративно-територіальних одиниць, оскільки, як свідчить зарубіжний досвід, наповненість бюджетів та якість управління фінансовими ресурсами у таких укрупнених одиницях місцевого самоврядування значно покращуються.

Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010р. № 2456-VI.

2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР.

3. Бак Н.А. Міжбюджетні відносини як складова бюджетного регулювання // Фінанси України. - 2002. - № 5.

4. Луніна І. Міжбюджетні відносини в Україні: Концептуальні підходи до реформування // Економіка України. - 2002. - №5.

5. Луніна І.О. „Державні фінанси та реформування міжбюджетних відносин»: монографія К., Наукова думка (Національна академія наук України), 2006

6. Каліцька В.В. „Реформування міжбюджетних відносин у контексті фінансової політики»: К., 2004

7. Кириленко О. Вдосконалення міжбюджетних відносин в Україні // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2003. - № 4.

8. Олійник Т.М. Вдосконалення міжбюджетних відносин у контексті адміністративно територіальної реформи.

Размещено на Allbest.ru