Фінансування сільськогосподарських підприємств: стан та удосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

"Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"

УДК 338.433

Спеціальність 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Фінансування сільськогосподарських підприємств: стан та удосконалення

Чепка Вікторія Віталіївна

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів підприємств ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, доцент Павловська Олена Валентинівна, ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана", професор кафедри фінансів підприємств

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Лайко Петро Афанасійович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри податкової і страхової справи

- кандидат економічних наук, професор Данілов Олександр Дмитрович, Київський економічний інститут менеджменту, завідувач кафедри фінансів та банківської справи

Захист відбудеться "21" грудня 2007 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 у ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська 49-г, ауд. 601

Автореферат розісланий "19" листопада 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат економічних наук, професор Поддєрьогін А.М.

Анотації

Чепка В.В. Фінансування сільськогосподарських підприємств: стан та удосконалення. - Рукопис.

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит. - ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана", Київ, 2007.

Дисертацію присвячено дослідженню фінансування сільськогосподарських підприємств в умовах розвитку ринкових відносин, обґрунтуванню напрямів удосконалення системи фінансування сільськогосподарського виробництва відповідно до вимог СОТ.

Проаналізовано особливості становлення та фінансування нових організаційно-правових форм господарювання у сільському господарстві. Узагальнено чинники, що перешкоджають прискоренню кредитних відносин між сільськогосподарськими підприємствами та банками. Визначено основні переваги та недоліки державної підтримки кредитного забезпечення підприємств у сільському господарстві.

Проведено оцінку впливу окремих джерел фінансування на дохідність сільськогосподарських підприємств та обґрунтовано головні напрями стабілізації діяльності останніх. Встановлено, що особливу увагу необхідно зосередити на розробці та впровадженні тих програм державної підтримки, що показують високу ефективність та не обмежуються у фінансуванні згідно з вимогами СОТ, а саме: впровадження іпотечного кредитування, створення реального механізму страхування ризиків у сільськогосподарському виробництві, розвиток спеціалізованих фінансово-кредитних установ у сільському господарстві, залучення підприємств різних організаційно-правових форм господарювання в процеси кооперації та інтеграції.

Ключові слова: фінансування сільськогосподарських підприємств, фінансові ресурси, аграрна реформа, бюджетна підтримка, механізм здешевлення кредитних ресурсів, страхування, спеціалізовані кредитні установи, іпотечне кредитування.

Чепкая В.В. Финансирование сельскохозяйственных предприятий: состояние и усовершенствование. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - Деньги, финансы и кредит. - ГВУЗ "Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана", Киев, 2007.

Диссертация посвящена исследованию финансирования сельскохозяйственных предприятий в условиях развития рыночных отношений, обоснованию направлений усовершенствования системы финансирования сельскохозяйственного производства в рамках требований Всемирной торговой организации.

В условиях финансовой нестабильности большинства отечественных субъектов хозяйствования диссертантом выявлено использование для формирования необоротных активов сельскохозяйственных предприятий наряду с собственным капиталом и долгосрочными кредитами - краткосрочные обязательства, и предложено дать определение такому состоянию, как "угрожающая модель" финансирования активов.

В ходе исследования установлено, что особенности финансирования сельскохозяйственных предприятий связаны со спецификой отрасли и современными условиями их функционирования. В отличии от предприятий других отраслей экономики сельскохозяйственные товаропроизводители имеют в своем распоряжении земельный ресурс, который в случаи отмены моратория на продаж земель сельскохозяйственного назначения может выступить весомым источником их финансирования. Финансирование сельскохозяйственных предприятий должно быть направлено на обеспечение конкурентоспособности производства за счет мобилизации финансовых ресурсов с внутренних и внешних источников при непосредственной финансовой поддержке государства.

Проанализирована деятельность сельскохозяйственных предприятий в условиях развития рыночных отношений и доказано, что их внутренний финансовый потенциал самостоятельно не в состоянии обеспечить эффективное функционирование предприятий отрасли.

Установлены составляющие государственной финансовой поддержки сельскохозяйственных предприятий в Украине, причины низкой эффективности страхования рисков гибели или потери сельскохозяйственной продукции предприятий, основные преимущества и недостатки бюджетного финансирования, и механизма компенсации части процентной ставки по кредитам коммерческих банков. Обобщены факторы, препятствующие развитию кредитных отношений между банками и сельскохозяйственными предприятиями. Обосновано, что приоритеты государства должны быть сосредоточены не только на увеличении финансирования программ поддержки сельскохозяйственных предприятий, но и на поиске наиболее эффективных путей использования имеющихся средств.

Проведенное исследование подтверждает, что перенимать существующий положительный зарубежный опыт кредитования аграрного сектора нужно с поправкой на особенности отечественного экономического развития, финансовой инфраструктуры и других факторов, характерных непосредственно для нашего народного хозяйства и сельского хозяйства в частности. В результате обобщения зарубежного опыта ипотечного кредитования обосновано важную роль государственной поддержки в создания и обеспечении функционирования системы ипотечного кредитования отечественных сельскохозяйственных предприятий.

Изучено влияние отдельных источников финансирования на доходность сельскохозяйственных предприятий, что позволило оценить их с точки зрения экономической целесообразности для хозяйствующих субъектов и углубить теоретическое обоснование основных направлений стабилизации их деятельности в соответствии с требованиями Всемирной торговой организации. Обоснована необходимость развития системы финансово-кредитного обеспечения сельскохозяйственных предприятий при помощи использования механизма компенсации части лизинговых платежей, усовершенствования страхования и установления специальных тарифных ставок для отдельных субъектов хозяйствования. Важным элементом эффективной системы финансово-кредитного обеспечения аграрного сектора должны стать информационно-консультативные центры при управлениях агропромышленного развития, предоставляющие специализированную помощь сельскохозяйственным предприятиям по поводу особенностей кредитования, страхования, лизинга машин и оборудования, биржевой торговли.

В работе аргументировано использование усовершенствованной методики прогнозирования финансовых поступлений от реализации будущего урожая, основанной на системе рейтингов, при кредитовании сельскохозяйственных предприятий специальными кредитными структурами.

Ключевые слова: финансирование сельскохозяйственных предприятий, финансовые ресурсы, аграрная реформа, бюджетная поддержка, механизм удешевления кредитных ресурсов, страхование, специализированные кредитные структуры, ипотечное кредитование.

Chepka V. V. The financing of the agricultural enterprises: state and improvement. - Manuscript.

Dissertation for acquiring the degree of candidate of Sciences in Economic. Speciality 08.00.08. - Money, finances and credit. - SHEE "Vadym Hetman Kyiv National Economic University", Kyiv, 2007.

The dissertation is devoted to study of the financing of the agricultural enterprises in the conditions of development of the market relations and proving the directions of improvement of the system of financing of agricultural production in accordance with the requirements of WTO.

The features of becoming and financing of the new organizational-legal forms of economy in agriculture are analyzed in the work. Also the factors which hinder the acceleration of credit relations between agricultural enterprises and bank institutions are generalized. There are defined the basic advantages and failings of state support of development of the credit providing of enterprises in agriculture.

The estimation of influencing of separate sources of financing on profitability of the agricultural enterprises is done and there are grounded the basic directions of stabilizing of their activity. It has been defined that special attention must be paid to working up and introduction of those programs of state support that show high effectiveness and which are not limited in financing according to the requirements of WTO, such as: introduction of mortgage crediting; creation of real mechanism of insurance of the risks in agricultural production; development of specialized financial-credit establishments in agriculture; attraction of enterprises of different organizational-legal forms of economy into the processes of co-operation and integration.

Key words: financing of agricultural enterprises, financial resources, agrarian reform, budgetary support, mechanism of reduction of credit resources, insurances, specialized credit establishments, mortgage crediting.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сільське господарство - важлива галузь економіки України, яка виробляє 11% валового внутрішнього продукту, є сировинною базою для переробної, харчової, легкої промисловості, формує продовольчу безпеку та впливає на соціально-економічну ситуацію в державі.

У процесі трансформації економіки України до ринкової, в аграрному секторі відбулися кардинальні зміни форм власності, що зумовили радикальні перетворення в усій системі фінансових відносин. Водночас, сільськогосподарські підприємства гостро відчувають нестачу внутрішніх фінансових ресурсів. Особливість сільського господарства обумовлює складність залучення необхідних фінансових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності. Це пов'язано з сезонним характером виробництва, значною залежністю від природно-кліматичних умов, уповільненим оборотом авансованого капіталу, великою кількістю в галузі суб'єктів господарювання, критичною спрацьованістю сільськогосподарської техніки, непередбачуваністю кон'юнктури ринку на сільськогосподарську продукцію, нестабільністю отримання прибутків. Отже, дослідження фінансування сільськогосподарських підприємств в України сьогодні є актуальним і заслуговує на особливу увагу.

Поєднання внутрішніх джерел фінансування сільськогосподарських підприємств, ресурсів універсальних і спеціалізованих фінансово-кредитних установ за безпосередньої державної фінансової підтримки підприємств галузі має забезпечити фінансову основу ведення та розвитку бізнесу в сільському господарстві. Важливе значення належить удосконаленню механізмів державної підтримки сільського господарства, що мають ураховувати національні особливості аграрного сектору та світові тенденції скорочення прямої державної підтримки сільськогосподарських підприємств, відповідно до вимог Світової організації торгівлі (СОТ) намір вступу до якої має Україна.

Теоретичні та практичні аспекти фінансування сільськогосподарських підприємств глибоко досліджені у працях вітчизняних учених: Андрійчука В., Данілова О., Дем'яненка М., Дем'яненка С., Лайка П., Мороза М., Мессель-Веселяка В., Саблука П., Сахацького М., Ситника В., Євтуха О., Колотухи С., Чапко І., Ґудзь О. та інших. Серед зарубіжних фахівців слід назвати таких: Кузьміна І., Пошкуса Б., Нікітіна О, Зорю С., Ш. фон Крамона Таубаделя, Ліферта У., Персаунда С., Твітена Л., Кокрана У. та інших.

Однак в опублікованих наукових працях вітчизняних учених ще недостатньо досліджені питання фінансування сільськогосподарських підприємств в умовах зміни відносин власності та напередодні вступу України до СОТ. Нагромаджений зарубіжний досвід фінансування аграрної галузі не може бути використаний у вітчизняній практиці повною мірою. Це пояснюється тим, що можливості бюджетного фінансування, а також внутрішні та зовнішні умови господарювання суб'єктів підприємництва в Україні суттєво відрізняються від зарубіжних.

Наявність дискусійних питань щодо обсягів і форм державної фінансової підтримки, оптимального поєднання самофінансування та кредитування сільськогосподарських підприємств, потреба у постійному вдосконаленні наявних форм фінансування визначили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота підготовлена відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри фінансів підприємств Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана і є складовою теми "Управління фінансами підприємств та розвиток ринку страхових послуг" (номер державної реєстрації 0101U009213). Особисто автором у рамках теми виконано наукові дослідження щодо фінансування сільськогосподарських підприємств на сучасному етапі розвитку.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є поглиблення теоретико-методичних засад фінансування сільськогосподарських підприємств та розробка пропозицій щодо вдосконалення форм і методів фінансування сільськогосподарських підприємств в умовах розбудови ринкової економіки та відповідно до вимог СОТ.

Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дисертаційної роботи, спрямовані на її досягнення:

* дослідити теоретичні засади та особливості фінансування сільськогосподарських підприємств в умовах розвитку нових форм господарювання в сільському господарстві;

* проаналізувати основні методи фінансування сільськогосподарських підприємств;

* визначити ефективність впливу окремих джерел фінансування на дохідність сільськогосподарських підприємств;

* дослідити сучасний стан кредитування сільськогосподарських підприємств і виявити можливості залучення кредитних ресурсів на довгостроковій основі;

* узагальнити зарубіжний досвід фінансування сільськогосподарських підприємств і обґрунтувати можливості його використання в Україні;

* запропонувати напрями вдосконалення системи фінансування сільськогосподарських підприємств відповідно до вимог СОТ.

Об'єктом дослідження є процеси фінансування діяльності сільськогосподарських підприємств.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі фінансового забезпечення функціонування підприємств.

Методи дослідження. Методологічною базою дослідження є діалектичний метод вивчення фінансування сільськогосподарських підприємств в умовах соціально-економічних перетворень у сільському господарстві. Для розв'язання поставлених у дослідженні завдань використано методи наукового пізнання: системно-структурний та абстрактно-логічний - дослідження економічної сутності фінансових ресурсів, джерел їх формування та методів фінансування сільськогосподарських підприємств; економічного моделювання - визначення впливу окремих джерел фінансування на дохідність сільськогосподарських підприємств; формалізовані методи оцінки фінансового стану сільськогосподарських підприємств. Динаміка і структура фінансування сільського господарства досліджувалися за допомогою системного і ретроспективного аналізів, спостереження, групування, типізації, порівняння та графічного зображення результатів дослідження.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, наукові праці провідних економістів, періодичні видання, офіційні статистичні матеріали, а також матеріали фінансової та статистичної звітності вибіркової групи сільськогосподарських підприємств, зібрані та опрацьовані дисертантом власноруч.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати, що одержані автором у процесі розв'язання поставлених у дисертації завдань та які відображають наукову новизну дослідження, полягають у наступному:

Уперше:

* виявлено формування необоротних активів сільськогосподарських підприємств за рахунок власного капіталу, довгострокових кредитів і частково короткострокової заборгованості та пропонується дати визначення такого стану, як "загрозлива модель" фінансування активів. Вимушене застосування суб'єктами господарювання такої моделі спричинено їх хронічною неплатоспроможністю та збитковою діяльністю;

* запропоновано використання економетричної моделі для оцінки впливу джерел фінансування на дохідність сільськогосподарських підприємств, що дозволило оцінити їх з точки зору економічної вигоди для суб'єктів господарювання.

Удосконалено:

* методику прогнозування фінансових надходжень від реалізації майбутнього врожаю, яку доцільно використовувати для встановлення кредитоспроможності позичальника і визначення економічно обґрунтованого розміру надання кредиту сільськогосподарським підприємствам спеціальними кредитними установами;

* засади створення та функціонування спеціальних інформаційно-консультаційних центрів при управліннях агропромислового розвитку районного та обласного підпорядкування, які через надання спеціалізованої допомоги щодо кредитування, страхування, біржової торгівлі сприятимуть підвищенню ефективності підприємств у сільському господарстві.

Набули подальшого розвитку:

* обґрунтування причинно-наслідкового зв'язку між розміром земельної площі та основними фінансовими показниками сільськогосподарських підприємств;

* визначення впливу державної фінансової підтримки на ефективність діяльності сільськогосподарських підприємств при кредитуванні, страхуванні і через оподаткування та обґрунтовано необхідність здійснення перерозподілу бюджетних коштів по окремим напрямам державної підтримки вітчизняних суб'єктів господарювання з урахуванням вимог СОТ;

* обґрунтування використання іпотеки як основи довгострокового кредитування сільськогосподарських підприємств в України на основі узагальнення зарубіжної практики з залученням спеціалізованих кредитних установ.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробленні науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення фінансування сільськогосподарських підприємств, що можуть бути використані у практичній діяльності суб'єктів господарювання, міністерств і відомств під час опрацювання законодавчих актів.

Прикладне значення результатів дисертації підтверджується довідкою їх використання Департаментом фінансів Міністерства аграрної політики України при підготовці законопроектів "Про систему аграрного страхування в Україні" та "Про внесення змін до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" (довідка № 21-2/36 від 11.04.2007 р.). Пропозиції щодо створення та функціонування консультаційно-інформаційних центрів взяті до практичного використання Уманським районним управлінням агропромислового розвитку (довідка № 537/06 від 26.10.2006 р.); удосконалення прогнозування фінансових надходжень від реалізації майбутнього врожаю використані ТОВ "Полянецьке" Черкаської області (довідка № 76 від 12.12.2006 р.); поліпшення фінансових результатів діяльності підприємств, що ґрунтуються на результатах економетричного моделювання впливу окремих джерел фінансування на дохідність підприємств, використані ТОВ "Дубова" Черкаської області (довідка № 245 від 10.12.2006 р.).

Результати дослідження використовуються також у навчальному процесі Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, зокрема при викладанні дисциплін "Фінанси підприємств" та "Фінансова діяльність суб'єктів господарювання" (довідка від 25.01.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї та положення, які отримані в результаті особистої роботи здобувача й становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати, викладені в дисертації, доповідались і дістали схвальну оцінку на науково-практичних конференціях: "Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання" (ДонНУ, Донецьк, 14-17 грудня 2004р.) - доповідь "Кредитування діяльності сільськогосподарських підприємств"; "Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання" (ВДУ ім. Лесі Українки, Луцьк, 3-5 червня 2005 р.) - доповідь "Іпотечний кредит як один із способів фінансування оновлення парку сільськогосподарської техніки"; "Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання" (ДонНУ, Донецьк, 13-16 грудня 2005р.) - доповідь "Еволюція аграрних реформ в Україні"; "Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних та фінансових ринках" (ДНУ, Дніпропетровськ, 3-4 лютого 2006 р.) - доповідь "Самофінансування як основа фінансового забезпечення сільськогосподарських підприємств"; "Економічний і соціальний розвиток України у ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації" (ТДЕУ, Тернопіль, 23-24 лютого 2006 р.) - доповідь "Іноземні інвестиції як потенційне джерело фінансування аграрного сектора економіки України"; "Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України" (ДНУ, Дніпропетровськ, 19-20 квітня 2006 р.) - доповідь "Удосконалення кредитування діяльності сільськогосподарських виробників"; "Організаційно-економічні інструменти розвитку інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві" (ТДЕУ, Тернопіль, 18-19 травня 2006 р.) - доповідь "Інтеграція та кооперація - важливий фактор оздоровлення фінансового стану сільгоспвиробників"; "Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізм, інструментарій" (Буковинський університет, м. Чернівці, лютий 2007 р.) - доповідь "Зарубіжний досвід іпотечного кредитування сільськогосподарських підприємств".

Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 праць загальним обсягом 3,45 друк. арк., з яких автору належить 3,35 друк. арк., у тому числі 1 колективна монографія - 0,25 друк. арк., 6 статей у наукових фахових виданнях - 1,85 друк. арк. і 8 публікацій в інших наукових виданнях - 1,35 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 208 сторінок і включає 31 рисунок на 11 сторінках, 17 таблиць на 7 сторінках. Список використаних джерел містить 253 найменування на 22 сторінках. Дисертація має 16 додатків на 55 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету, завдання, об'єкт і предмет, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1. "Теоретико-методичні основи фінансування сільськогосподарських підприємств" досліджено теоретичні засади та основні методи фінансування сільськогосподарських підприємств з урахуванням визначених автором етапів становлення та особливостей функціонування нових форм господарювання в сільському господарстві.

Проведені дослідження показали, що зміни у відносинах власності зумовили радикальні перетворення в усій системі фінансових відносин, а тому фінансування становлення та функціонування нових організаційно-правових форм господарювання у сільському господарстві автором розглядалися не окремо, а в контексті здійснених реформ в аграрному секторі економіки. Установлено, що суттєвий вплив на фінансування сільськогосподарських підприємств справляє соціальний чинник. Одним з основних факторів зменшення соціального напруження в аграрній сфері є господарства населення, які займають значну частку у виробництві сільськогосподарської продукції. У 1990 р. вона становила 25,0% продукції рослинництва та 35,2% - тваринництва. У 2006 р., відповідно, 57,0 і 65,5%. Основним джерелом їх фінансування залишаються власні кошти. У дисертації обґрунтовано можливість розширення доступу господарств населення до фінансових ресурсів через їх трансформацію у фермерські господарства. Визначено також чинники, що гальмують дані процеси.

Дослідивши сутність і джерела фінансування підприємств, автор з'ясував наступне:

- по-перше, фінансування сільськогосподарських підприємств має характерні особливості, які пов'язані зі специфікою галузі та визначаються сучасними умовами їх функціонування: непередбачуваність кон'юнктури ринку сільськогосподарської продукції; різнорідність підприємств у сільському господарстві та особливості їх фінансування; втрата відтворювальної спроможності амортизаційних відрахувань; неможливість подальшого розвитку суб'єктів підприємництва в основному за рахунок прибутку; відсутність розвиненої інфраструктури фінансово-кредитного забезпечення сільського господарства;

- по-друге, формування фінансових ресурсів підприємств різних галузей економіки є типовим. Однак тільки сільськогосподарські підприємства мають у своєму розпорядженні земельний ресурс, що зможе стати вагомим джерелом їх фінансування за умови скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель;

- по-третє, фінансування сільськогосподарських підприємств має бути спрямовано насамперед на забезпечення конкурентоспроможного виробництва на високотехнологічній основі за рахунок мобілізації фінансових ресурсів із внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування та за безпосередньої фінансової підтримки держави.

В умовах фінансової нестабільності більшості вітчизняних суб'єктів господарювання аграрного сектору та специфіки сільськогосподарського виробництва, автором виявлено формування необоротних активів сільськогосподарських підприємств за рахунок власного капіталу, довгострокових кредитів і частково короткострокової заборгованості та пропонується дати визначення такого стану, як "загрозлива модель" фінансування активів.

Особливого поширення "загрозлива модель" набула протягом дії мораторію на банкрутство сільськогосподарських підприємств та залишається характерною для значної частини суб'єктів господарювання і на даний час. Так, протягом 2004-2006 рр. збитків зазнали більше 30% підприємств. Використання "загрозливої моделі" супроводжується втратою фінансової стійкості підприємства та призводить до його банкрутства. Тобто можна говорити лише про вимушене застосування суб'єктами господарювання "загрозливої моделі" фінансування активів протягом короткого проміжку часу з обов'язковою зміною на більш прийнятну модель фінансування активів. Останнє безпосередньо пов'язано із розширенням доступу підприємств до кредитного ринку та довгострокових кредитів.

Основні протиріччя, що виникають між банком і позичальником при кредитуванні сільськогосподарських підприємств, автором узагальнено в табл. 1. Серед чинників, що обмежують доступ сільськогосподарських підприємств до кредитних ресурсів потрібно особливо виділити такі: брак досвіду у суб'єктів господарювання для одержання позичок, значний розрив між рівнем рентабельності підприємств-позичальників і розміром процентних ставок комерційних банків (рис.1).

Повільними темпами розвивається система іпотечного кредитування в аграрному секторі України. Даний процес стримується через відсутність розвиненого ринку землі, правової бази для її купівлі-продажу та страхування.

Великими труднощами супроводжується створення в Україні Земельного (іпотечного) банку з відповідною інфраструктурою. Це обумовлено наступним: відсутність реального об'єкта іпотеки в більшості сільськогосподарських підприємств; існування обмежень на землеволодіння; низький рівень ліквідності активів суб'єктів господарювання; заниження ціни на землю. Станом на початок 2006 р. 41,8 млн. га земель сільськогосподарського призначення (69,3 % загальної земельної площі України - 60,3 млн. га) оцінені в 766,5 млрд. дол., що становить 21,3 % вартості всіх земельних ресурсів.

Таблиця 1. Протиріччя, що виникають між банком і позичальником при кредитуванні сільськогосподарських підприємств

Чинники, що впливають на кредитування	Кредитор (банк)	Позичальник (сільськогосподарське підприємство)
1. Термін кредитування	* надають кредити терміном до 3 років (не мають значних і стабільних довгострокових пасивів)	* потребують кредитів терміном понад 5 років
2. Розмір кредитних ставок	* кредитні ставки вищі, ніж у середньому по економіці	* розмір ставок обмежується рівнем рентабельності
3. Застава	* вартість застави у 3-5 разів перевищує суму позики	* відсутність ліквідної застави
4. Ризики	* підвищена ризикованість кредитування	* можливість фінансових втрат (неврожай, цінова кон'юнктура)
5. Страхування	* відсутність належного страхового захисту кредитних операцій	* відсутність належного страхового захисту ризиків природного характеру та доходів
6. Обґрунтованість розміру позики	* різні критерії оцінки кредитоспроможності позичальника	* відсутність нормування оборотних коштів
7. Компенсація частини кредитних ставок	* не здійснюється	* за наявності бюджетних коштів

У розділі 2. "Аналіз і оцінка форм та методів фінансування сільськогосподарських підприємств" досліджено фінансування сільськогосподарських підприємств за рахунок внутрішніх джерел, кредитування підприємств галузі, визначено позитивний вплив і основні недоліки державної фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва. агропромисловий фінансування кредитування держава

Обмежений доступ до кредитних ресурсів, диспаритет цін, неефективна податкова і кредитна політика, зниження купівельної спроможності населення України протягом 1990-1999 рр. спричинили зменшення виробництва сільськогосподарської продукції на 51,4%. Це негативно вплинуло на обсяги фінансових надходжень від реалізації продукції як основного внутрішнього джерела фінансування сільськогосподарських підприємств. Валова продукція сільського господарства зменшилась з 104,5 млрд. грн. у 1990 р. до 50,7 млн. грн. у 1999 р., а збиток вітчизняних суб'єктів господарювання зріс із 1,4 млрд. грн. у 1996 р. до 3,4 млрд. грн. у 1999 р.

Проведення програми макроекономічної стабілізації в Україні, реформування сільськогосподарських підприємств, списання та реструктуризація боргів, зниження податкового тиску та запровадження спеціального режиму кредитування сільськогосподарських підприємств сприяло поступовому виходу аграрної галузі з затяжної кризи. Якщо у 1996-1999 рр. підприємства галузі в середньому за рік зазнавали збитків на 3,1 млрд. грн., то у 2000-2006 рр. мали 1,4 млрд. грн. прибутків.

В дослідженні обґрунтовано, що наявні внутрішні джерела фінансування не спроможні забезпечити ефективну діяльність сільськогосподарських підприємств. За розміру основних внутрішніх джерел фінансування 6,2 млрд. грн. у 2005 р., потреба суб'єктів господарювання (згідно з підрахунками експертів) у оборотних коштах становила 8-10 млрд. грн., а для підготовки парку сільськогосподарської техніки до сезону польових робіт - 1,8 млрд. грн.

Автором установлено, що використовувана площа сільськогосподарських угідь суттєво впливає на фінансові результати діяльності підприємств. З метою визначення зв'язку між розміром землекористування та фінансовими результатами діяльності 18 досліджуваних сільськогосподарських підприємств Черкаської області використано прийом групувань. Одержані результати (табл. 2) свідчать про більш високу ефективність діяльності суб'єктів господарювання з площею сільськогосподарських угідь від 1310 до 3000 га і про незадовільний фінансовий стан значної частини досліджуваних підприємств. Це свідчить про необхідність додаткових фінансових надходжень, без яких неможливе подолання кризи та забезпечення подальшого розвитку цих підприємств.

В дисертації розроблено економетричну модель та проведено на її основі оцінку впливу окремих джерел фінансування на дохідність підприємств сільського господарства, що дозволило оцінити їх з погляду економічної доцільності для суб'єктів господарювання. Для моделювання впливу різних джерел фінансування на чистий дохід від реалізації продукції досліджуваних підприємств за 2002-2005 рр. автором використана програма Excel-Statistika для Windows.

До складу факторів, що діють на залежну змінну - чистий дохід (у), включені такі незалежні змінні (тис. грн. на 1 га с-г угідь): х 1 - собівартість виробництва; х 2 - власний капітал; х 3 - короткострокові кредити; х 4 - кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; х 5 - заборгованість перед бюджетом; х 6 - заборгованість з оплати праці; х 7 - дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги.

Розрахована економетрична модель для досліджуваних суб'єктів господарювання має такий вигляд:

у = 0,100 + 0,931х 1 + 0,078х 2 + 0,103х 3 - 0,025х 4 - 1,398х 5 + 1,613х 6 + 0,148 х 7. (1)

У результаті дослідження встановлено, що збільшення заборгованості з оплати праці на 1 га с-г угідь на 1 тис. грн. приведе до зростання дохідності суб'єктів підприємництва на 1,613 тис. грн. Проте така тенденція не є виправданою, оскільки постійна заборгованість за заробітною платою спричинює зменшення продуктивності праці, а отже, і зниження дохідності підприємств. Хронічна нестача грошових коштів, брак інших доступних для суб'єктів господарювання джерел фінансування, безоплатність використання заборгованості з оплати праці для покриття потреби підприємства у фінансових ресурсах є тими чинниками, що посилюють дієвість даного фактора.

Таблиця 2. Групування сільськогосподарських підприємств Черкаської області за показниками ліквідності, фінансової стійкості та економічної ефективності у 2002-2005 рр.

Показник	Коефіцієнт загальної ліквідності	Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	Коефіцієнт самофінансування	Рентабельність (збитковість) активів, %	Рентабельність (збитковість) продажу, %	Коефіцієнт валового прибутку (збитку)
Номер групи	I	II	III	I	II	III	I	II	III	I	II	III	I	II	III	I	II	III
Граничні межі показника за групами	<0,1	1,1-2	>2,1	<0,5	0,51-0,8	>0,81	<0,5	0,51-1,55	>1,55	<5	5,1-15	>15,1	<5	5-20	> 21	до0,1	0,11-0,2	>0,21
Кількість підприємств у групі	6	6	6	6	8	4	3	6	9	8	8	2	4	10	4	6	8	4
Частка групи в розрізі показника, %	33,3	33,3	33,4	33,3	44,5	22,2	16,7	33,3	50	44,4	44,5	11,1	22,2	55,6	22,2	33,3	44,5	22,2
Частка підприємств залежно від площі с-г угідь, % 1 група (до 1300 га)	50	50	0	33,3	50	0	33,3	50	22,2	50	25	0	25	40	25	33,3	50	0
2 група (1310-3000 га)	33,3	16,7	100	33,3	37,5	100	66,7	0	77,8	25	62,5	100	50	40	75	33,4	37,5	100
3 група (від 3100 га)	16,7	33,3	0	33,4	12,5	0	0	50	0	25	12,5	0	25	20	0	33,3	12,5	0

Збільшення на 1 тис. грн. дебіторської заборгованості за розрахунками, за інших рівних умов, зумовлює зростання чистого доходу на 0,148 тис. грн. Однак заморожування коштів, зокрема у вигляді дебіторської заборгованості, негативно позначається на своєчасності проведення платежів за розрахунками з бюджетом, постачальниками та підрядниками, що підтверджують і результати використання моделі. Так, фактори х 4 і х 5 - мають зворотний зв'язок із результативною ознакою, тобто збільшення чистого доходу на 1 га с-г угідь спостерігається за умови зменшення заборгованості перед бюджетом, постачальниками і підрядниками на 1,398 і 0,025 тис. грн.

Фінансування сільськогосподарських підприємств за рахунок залучення кредитів, хоч і не є визначальним (це, можливо, пов'язано з лаговим ефектом і обмеженим доступом підприємств до кредитів), проте посідає чільне місце серед інших факторів. Найменший вплив на результативну ознаку має розмір власного капіталу, однак він є позитивним і за сталості інших незмінних моделі, підвищення його рівня на 1 тис. грн. забезпечить збільшення чистого доходу на 0,078 тис. грн.

Отже, в умовах, коли внутрішні джерела фінансування сільськогосподарських підприємств не дозволяють забезпечити їх ефективне функціонування, одним з основних напрямів стабілізації діяльності має стати збільшення обсягів кредитування. Це сприятиме оптимізації внутрішніх фінансових потоків та поліпшить структуру власного капіталу. Високий рівень ризику та низька дохідність діяльності суб'єктів підприємництва обумовлює об'єктивну потребу державної підтримки розбудови інфраструктури фінансово-кредитного забезпечення сільського господарства.

У результаті проведеного дослідження встановлено, що постійне зростання обсягів державного фінансування сільського господарства має позитивний, але недостатній вплив на поліпшення фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств (табл. 3).

Таблиця 3. Обсяги державної фінансової підтримки та основні показники діяльності сільськогосподарських підприємств України

Показник	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.
Підтримка галузі рослинництва, млн. грн.	216	246	644	925	841	1314
Підтримка галузі тваринництва, млн. грн.	145	239	206	327	594	1093
Інші бюджетні видатки Мінагрополітики, млн. грн.	565	732	774	1290	1947	3372
Підтримка через запровадження спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, млн. грн.	724	1574	2394	2419	3116	3800
у т. ч. пільги зі сплати податку на додану вартість від продажу с-г продукції, млн. грн.	-	541	1457	1470	1240	-
Вигода від запровадження фіксованого сільськогосподарського податку, млн. грн.	-	1400	1365	1400	1400	1400
Прибуток, збиток (-), млн. грн.	1411	834	-331	-5	2689	3585
Рівень рентабельності рослинництва, %	30,8	35,8	22,3	41,7	20,3	7,9
Рівень рентабельності тваринництва, %	-33,8	-6,6	-19,8	-18,8	-11,3	5,0
Частка прибуткових підприємств у загальній кількості, %	65,5	56,1	46,2	49,5	66,2	63,8

Джерело: складено автором за даними Мінагрополітики України

Таке становище обумовлено: недостатнім врахуванням специфіки виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств при здійсненні виплат з бюджету протягом року; диспаритетом цін на промислові товари, використані в сільському господарстві, та сільськогосподарську продукцію; нерівними умовами доступу до програм державної фінансово-кредитної підтримки підприємств різних організаційно-правових форм господарювання; спрямованістю програм підтримки у сільському господарстві України на заходи "жовтої скриньки" - 62,2 % у структурі державної підтримки сільського господарства у 2006 р., які зменшують збитковість або підвищують рентабельність суб'єктів господарювання, але не сприяють їхньому розвитку на перспективу.

У дисертації обґрунтовано, що основну увагу держава має зосередити не тільки на збільшенні фінансування програм підтримки сільського господарства, а й на встановленні найбільш ефективних способів використання наявних коштів. А наміри України щодо майбутньої євроінтеграції, зумовлюють реформування податкової системи з метою гармонізації вітчизняного законодавства із законодавством Європейського Союзу та правилами СОТ, що передбачають поступове обмеження податкових пільг.

Проведене дослідження свідчить про низьку ефективність страхування ризиків загибелі або втрати сільськогосподарської продукції для підприємств. Це зумовлено: відсутністю налагодженого механізму страхування ризиків; обмеженістю бюджетних коштів, що спрямовуються на здешевлення вартості страхових премій сплачених суб'єктами аграрного ринку та доступу страхувальників до кредитних ресурсів; високими витрати на ведення страхової справи та нерозвиненістю інфраструктури страхових компаній (відділень) у сільському господарстві.

У процесі дослідження було визначено основні переваги та недоліки державної підтримки кредитного забезпечення вітчизняних сільськогосподарських підприємств. Так, запроваджений механізм здешевлення кредитів через компенсацію з Державного бюджету України частини відсоткової ставки сприяв:

- збільшенню обсягів кредитування з 1,9 млрд. грн. у 2000 р. до 9,2 млрд. грн. у 2005 р. і кількості підприємств-позичальників. Протягом 2000-2005 рр. пільгові кредити одержали 53,5 тис. сільськогосподарських підприємств;

- подовженню строків використання кредитних ресурсів та підвищенню ефективності використання бюджетних коштів, що спрямовуються на фінансування галузі. Про це свідчить збільшення частини прибуткових сільськогосподарських підприємств у їхній загальній кількості - на 18,1% протягом 2003-2006 рр.

Однак дефіцит бюджетних коштів, що спрямовуються на часткову компенсацію відсоткових ставок, і нераціональність їх розподілу, подовження процесу внесення позичальника до реєстру підприємств, що набувають право на компенсацію, недостатність обсягів довгострокових кредитів, незадовільний фінансовий стан державних структур, через які реалізуються програми безвідсоткового кредитування суб'єктів господарювання, та нерозвиненість фінансового ринку є тими чинниками, що унеможливлюють повне забезпечення потреби сільськогосподарських підприємств у кредитних ресурсах.

У розділі 3. "Удосконалення фінансування сільськогосподарських підприємств" досліджено напрями підвищення ефективності державної фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств, можливості використання іпотечного кредитування для розширення зовнішніх джерел формування фінансових ресурсів суб'єктів господарювання.

З метою оновлення і поповнення машинно-тракторних парків сільськогосподарських підприємств високотехнологічним обладнанням та машинами, у тому числі імпортного виробництва на умовах лізингу, запропоновано запровадити механізм компенсації з державного бюджету частини лізингових платежів аналогічно діючому механізму компенсації частини відсоткової ставки за кредитами комерційних банків. Бюджетні кошти пропонується спрямовувати на компенсацію частини лізингових платежів у вигляді відсотків за користування ресурсами, що придбаваються лізингодавцем для сільськогосподарського підприємства. Альтернативою пільговому довгостроковому кредитуванню за умов обмеженості бюджетних коштів може стати кредитування сільськогосподарських підприємств безпосередньо заводами-виробниками складної техніки.

Доведено, що формування ринку землі в Україні є незворотним процесом, а його прискорення може бути пов'язано із завершенням інвентаризації, кадастрової оцінки сільськогосподарських земель та нормативно-правового забезпечення їх обороту.

Сільськогосподарське страхування в Україні має, з одного боку, забезпечити рівні умови страхування для підприємств різних форм господарювання, а з другого - враховувати різницю в їх фінансових можливостях через установлення спеціальних тарифних ставок. Компенсація страховикам використання спеціальних тарифів для суб'єктів господарювання, які не в змозі забезпечити організацію страхування своєї діяльності на належному рівні (фермерські господарства) може надаватися шляхом зменшення ставки оподаткування доходів, одержаних страховиками від таких операцій. Це сприятиме збільшенню кількості страхувальників у сільському господарстві, а отже, поступовому зменшенню розміру страхових тарифів.

Важливим елементом створення ефективної системи фінансово-кредитного забезпечення аграрного сектору мають стати інформаційно-консультаційні центри (ІКЦ) при управліннях агропромислового розвитку, які через співпрацю із фінансово-кредитними установами, страховими компаніями, постачальниками товарно-матеріальних цінностей, підприємствами-виробниками складної сільськогосподарської техніки, іншими представниками аграрного бізнесу, надаватимуть спеціалізовану інформаційно-консультаційну допомогу сільськогосподарським підприємствам щодо особливостей кредитування, страхування, лізингу машин та обладнання, біржової торгівлі та ін. Створення таких центрів потребує державної фінансової підтримки, а їх утримання варто здійснювати частково за кошти споживачів послуг, а частково за кошти представників аграрного бізнесу, що бажають розширити коло клієнтів - сільськогосподарських підприємств, користуючись послугами ІКЦ.

Важливе місце у розширенні доступу до кредитних ресурсів підприємств сільського господарства належить кредитній кооперації. Головними елементами побудови вітчизняної моделі кредитної кооперації мають стати Центральний кооперативний банк та кооперативні союзи (асоціації), які сприятимуть формуванню й розвитку інфраструктури кредитної кооперації у сільському господарстві: перший - за допомогою фінансово-кредитної підтримки кооперативних об'єднань; другий через організацію та координацію діяльності спеціалізованих кредитних установ.

У дисертації подано пропозиції щодо удосконалення методики прогнозування фінансових надходжень від реалізації майбутнього врожаю та обґрунтовано доцільність її використання при кредитуванні сільськогосподарських підприємств спеціальними кредитними установами (кредитними кооперативами, спілками, товариствами). Методика базується на використанні системи рейтингів та складається з двох етапів, а саме - з визначення загального рейтингу позичальника, що залежить від форми власності, напрямів виробничої діяльності, наявності додаткових видів застави, та з розрахунку грошового еквівалента майбутнього врожаю, з урахуванням природних факторів і світових реалізаційних цін. Розмір позики за даною методикою пропонується обчислювати за формулою

П = У Ч С Ч (1 - Д - Р - Т), (2)

де П - розмір позики; У - прогнозна урожайність сільськогосподарської культури; С - світова ціна, Д - дисконт (для підприємств за рейтингом "А" - 0,1; "В" - 0,15; "С" - 0,2); Р і Т - застосування знижувальних коефіцієнтів за розміром сільськогосподарських угідь і тривалістю членства у кооперативі - 0,1.

Використання в розрахунках таких чинників, як розмір землекористування суб'єкта господарювання та тривалість членства у кооперативі, дозволяє кредиторові максимально точно спрогнозувати фінансові надходження підприємства та визначити економічно обґрунтований розмір позики, а підприємству-позичальнику здійснювати обґрунтоване прогнозування і планування своєї діяльності.

У результаті узагальнення зарубіжного досвіду становлення й розвитку іпотечного кредитування автором визначено, що важлива роль у створенні та забезпеченні функціонування системи іпотечного кредитування належить державі. Це пов'язано з необхідністю запобігання банкрутству спеціалізованих іпотечних банків і універсальних комерційних структур, що займаються іпотекою під заставу сільськогосподарських земель, забезпечення порівняно низьких процентних ставок та надання довгострокових кредитів для сільськогосподарських підприємств. Обґрунтовано доцільність побудови в Україні європейської моделі іпотечного кредитування з елементами, притаманними американській. Для останньої характерним є функціонування, поряд зі спеціалізованими, універсальних комерційних фінансових інститутів, які займаються іпотечним кредитуванням.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та запропоновано нове розв'язання наукового завдання щодо вдосконалення фінансування сільськогосподарських підприємств в умовах розбудови ринкової економіки. Проведена робота дала змогу сформулювати такі висновки теоретичного та науково-прикладного дослідження відповідно до поставленої мети:

1. У результаті дослідження сутності та джерел фінансування суб'єктів господарювання з'ясовано: по-перше, фінансування сільськогосподарських підприємств має характерні особливості, які пов'язані зі специфікою галузі та визначаються сучасними умовами їх функціонування; по-друге, на відміну від підприємств інших галузей економіки, сільськогосподарські підприємства мають у своєму розпорядженні земельний ресурс, що може стати вагомим джерелом їх фінансування за умови скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення; по-третє, фінансування сільськогосподарських підприємств має бути спрямовано насамперед на забезпечення конкурентоспроможного виробництва на високотехнологічній основі за рахунок мобілізації фінансових ресурсів із внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування та за безпосередньої фінансової підтримки держави.

2. За умов нестабільності виробничо-фінансової діяльності більшості суб'єктів господарювання аграрного сектору виявлено формування необоротних активів сільськогосподарських підприємств за рахунок власного капіталу, довгострокових кредитів і частково короткострокової заборгованості, та запропоновано визначити такий стан, як "загрозлива модель" фінансування активів. Використання "загрозливої моделі" призводить до втрати фінансової стійкості та до банкрутства підприємства, тому можна говорити лише про вимушене застосування суб'єктами господарювання моделі протягом короткого проміжку часу з обов'язковою заміною на більш прийнятну модель фінансування активів.

3. Доведено позитивний і суттєвий вплив розміру площі сільськогосподарських угідь на фінансові результати діяльності підприємств. Визначено, що більш високу ефективність діяльності мають сільськогосподарські підприємства земельна площа, яких складає 1310-3000 га.

4. Визначення впливу окремих джерел фінансування на дохідність сільськогосподарських підприємств на основі економетричного методу дослідження підтверджує важливість кредитування сільськогосподарських підприємств. Високий рівень ризику та низька дохідність діяльності суб'єктів підприємництва у сільському господарстві зумовлює об'єктивну потребу державної підтримки розбудови інфраструктури фінансово-кредитного забезпечення сільського господарства.

5. Встановлено основні переваги і недоліки державної фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств. Вступ України до СОТ, а також плани щодо майбутньої євроінтеграції потребують обмеження високовитратних і малоефективних заходів підтримки суб'єктів господарювання, що належать за класифікацією СОТ до "жовтої скриньки" і вимагають спрямування фінансових ресурсів на розвиток системи фінансово-кредитного забезпечення аграрного сектору: впровадження іпотечного кредитування, створенням реального механізму страхування ризиків у сільськогосподарському виробництві, розвиток спеціалізованих фінансово-кредитних установ, залучення підприємств різних організаційно-правових форм господарювання в процеси кооперації та інтеграції.