Фінансові пріоритети приватизації в Україні і умовах суспільного вибору

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ФІНАНСОВІ ПРІОРИТЕТИ ПРИВАТИЗАЦІЇ В УКРАЇНІ В УМОВАХ СУСПІЛЬНОГО ВИБОРУ

Процків Ольга Петрівна

УДК 338.242 : 332.025.28 : 336,254 (477)

Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

Тернопіль - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів Тернопільського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Безгубенко Людмила Михайлівна,

Тернопільський національний економічний університет,

заступник завідуючого кафедри фінансів.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент

Терещенко Олег Олександрович,

Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана, професор

кафедри фінансів підприємств;

кандидат економічних наук, доцент

Зятковський Ігор Володимирович

Тернопільський національний економічний

університет, доцент кафедри казначейської справи.

Провідна установа: Одеський державний економічний університет

Міністерства освіти і науки України, кафедра фінансів, м. Одеса

Захист відбудеться 24 січня 2007 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.03 Тернопільського національного економічного університету за адресою: 46004 м. Тернопіль, вул. Львівська, 11-а, ауд. 211.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного економічного університету за адресою: 46004 м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.

Автореферат розісланий “ 21” грудня 2006 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук доцент М.П.Шаварина

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Ефективним інструментом реформування української економіки є приватизація, спрямована на структурну перебудову і розвиток національної економіки, підвищення ефективності виробництва. Приватизація сприяла створенню передумов для лібералізації роботи підприємств, їх звільнення від надмірного державного адміністрування, переходу до принципів ринкового господарювання, орієнтації виробництва на ринки товарів, праці, фінансів, цінних паперів тощо. Цей процес відбувався за допомогою механізму суспільного вибору, створення та функціонування демократичних інститутів, що було засобом економічної, соціальної та політичної перебудови суспільства. Він дав змогу мільйонам громадян стати власниками цінних паперів, а окремим з них - реальними або головними власниками підприємств і виробництв. Вплив приватизації на суспільну свідомість дав змогу розпочати широкомасштабну перебудову суспільства, забезпечивши достатність соціального ресурсу для проведення реформ. Без істотних соціальних конфліктів удалося розподілити та передати в приватний сектор економіки значну частину державної власності, створити умови для подальшої концентрації власності в руках найбільш ефективних власників.

Трансформація державної власності є надзвичайно складним процесом, який стосується всіх аспектів суспільного життя. Вирішення цієї проблеми залежить від учених, спеціалістів у різних наукових, державних установах, які ухвалюють управлінські рішення на різних рівнях виконавчої влади. Належне місце в розробці концепції приватизації як наукове підгрунтя при виборі та реалізації моделі приватизації в Україні посіли праці зарубіжних учених Р. Маржолена, Т. Розбарда, А. Сміта, М. Фрідмена та ін.

Дослідження проблематики приватизаційних процесів у межах окремого напряму фінансової науки, що грунтується на теорії суспільного вибору, здійснили такі російські учені, як Р. Капелюшников, А. Радигін, і вітчизняні - Й. Завадський, М. Корецький. Проблеми реформування державної власності в Україні висвітлено в працях українських науковців В. Голикова, С. Дорогунцова, П. Єщенка, Г. Ключикова, В. Ларцева, О. Пасхавера, В. Черноіванова, М. Чечетова, В. Чижової та ін.

У більшості досліджень аналізуються окремі теоретико-методологічні аспекти приватизації та генезис приватизаційних процесів. Разом з тим, бракує грунтовних, системних досліджень фінансових пріоритетів приватизації та змін, які окреслилися і відбуваються в постприватизаційний період, наукових та практичних напрацювань щодо комплексного підходу до реформування національної економіки з урахуванням пріоритетів суспільного вибору та оцінкою особливих економічних умов (високий рівень виробничих витрат, неконкурентоздатність продукції, недостатність обсягів інвестиційних ресурсів тощо).

Відсутність у вітчизняній фінансовій науці теоретичних обґрунтувань реформування державної власності шляхом приватизації, що відповідала б національним реаліям, економічним, фінансовим, соціальним та політичним інтересам, гарантувала фінансову безпеку держави, з критичного переосмислення зарубіжних теорій зумовила неоднозначність оцінювання процесу приватизації в Україні та недостатню значимість її фінансових результатів. Критиці піддаються механізми передачі державної власності та ідея приватного володіння власністю. Несвоєчасне ухвалення приватизаційних програм, недоліки при виконанні завдань з надходження коштів від приватизації до Державного бюджету, невідповідність спрямування приватизаційних коштів потребам суспільства - це наслідок саме політико-інституційних негараздів. З огляду на вищеподане та через відсутність нині концепції приватизації, чіткого визначення принципів, завдань і прогнозів здійснення подальших приватизаційних процесів проблема приватизації в Україні залишається невирішеною. Необхідність продовження досліджень у цьому напрямку, пошуку компромісних рішень, які б сприяли зміцненню фінансової безпеки держави, а їх практичне використання було б фундаментом для забезпечення розвитку економічного потенціалу країни, зростання фінансових ресурсів держави та покращення інвестиційної привабливості підприємств, є вагомими аргументами актуальності теми дослідження.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідних робіт, що виконує колектив кафедри фінансів Тернопільського національного економічного університету відповідно до комплексних планових державних тем наукових досліджень: “Удосконалення фінансових відносин в умовах становлення економіки ринкового типу” (номер державної реєстрації 0101 U 002355: науковий керівник проф. С. Юрій); “Фінансова політика в стратегії соціально-економічного розвитку України” (номер державної реєстрації 0105 U 000861: науковий керівник проф. С. Юрій). У межах цих тем здобувачка обгрунтувала фінансові пріоритети приватизації в Україні та комплекс заходів, пов'язаних з удосконаленням норм чинного законодавства, що регулюють фінансові відносини в процесі приватизації та постприватизаційного періоду.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи - оцінка теоретико-методологічних засад приватизації та обгрунтування фінансових пріоритетів приватизації в умовах суспільного вибору.

Відповідно до мети визначено основні завдання, спрямовані на її досягнення:

дослідити наукові трактування суті приватизації в умовах реформування національної економіки;

проаналізувати суспільні пріоритети та адекватні щодо них мету, ціль, завдання, способи приватизації, фінансові надходження від приватизації державного майна;

розкрити роль парламенту в ухваленні програм приватизації та використанні приватизаційних коштів з позиції оптимального суспільного вибору;

· проаналізувати фінансові аспекти приватизації, приватизаційні кошти як джерело неподаткових надходжень до Державного бюджету з метою вироблення пропозицій щодо найефективнішого їх використання;

· проаналізувати проблеми здійснення приватизації в Україні з використанням підходів теорії суспільного вибору, визначити її фінансові і соціально-економічні результати та вплив на зміну суспільного добробуту;

· окреслити напрями активізації інвестиційної діяльності підприємств у постприватизаційний період;

· обґрунтувати фінансові пріоритети приватизації з урахуванням суспільних вимог;

· змоделювати оптимальні межі державної власності в період здійснення грошової приватизації та виробити рекомендації щодо обсягів подальшої приватизації об'єктів державної власності;

здійснити моніторинг діяльності суб'єктів господарювання певних видів економічної діяльності з оцінкою їх привабливості як об'єкта інвестування та придатності до приватизації.

Об'єктом дисертаційного дослідження є приватизаційні процеси в Україні в контексті фінансових пріоритетів.

Предмет дослідження - фінансові відносини, що виникають у процесі приватизації, формування, розподілу та використання коштів від приватизації, функціонування суб'єктів господарювання в постприватизаційний період в умовах суспільного вибору.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи становить діалектичний метод наукового пізнання пріоритетів суспільного вибору при реформуванні національної економіки. Загалом застосовано дедуктивний підхід - від напрацювання загальних методів і формулювання вихідних положень до подальшого їх використання при дослідженні процесів приватизації державного майна та акумуляції і напрямків використання фінансових надходжень від його приватизації.

Для оцінювання концептуальних основ приватизації, дослідження генезису приватизаційних процесів застосовано методи абстракції, історичний, аналізу і синтезу. Для з'ясування фінансових соціально-економічних результатів приватизації використано методи статистичного порівняння, групування, ланцюгових підстановок, графічний.

Причинно-наслідковий, економіко-статистичний аналізи застосовано для з'ясування впливу політичних інститутів на напрями розподілу та використання приватизаційних коштів, інвестиційних ресурсів, залучених у постприватизаційний період. Інституційний підхід використано для дослідження ролі парламентських правил і процедур у процесі ухвалення та виконання приватизаційних програм. Для економічного обгрунтування фінансової концепції приватизації застосовано економіко-математичні методи і моделі.

Теоретичною основою дослідження є наукові розробки вітчизняних науковців, провідних фахівців у галузі економіки і фінансів, праці зарубіжних учених щодо здійснення економічних і політичних реформ та реформ системи управління.

Інформаційну базу дисертаційної роботи становлять законодавчі та нормативні акти з питань приватизації, офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, інформаційно-аналітичні та довідкові матеріали ФДМУ, наукові джерела та періодичні видання.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі здійснено комплексне і системне дослідження проблематики процесу приватизації в Україні. Застосовано підходи теорії суспільного вибору для визначення фінансових та соціально-економічних результатів приватизації, практики формування, розподілу і використання коштів від її здійснення, залучення інвестиційних ресурсів у постприватизаційний період з точки зору їх суспільної ефективності. Це дало змогу одержати результати, які характеризуються науковою новизною:

вперше:

· виявлено діалектичний зв'язок між фіскально-бюджетними і політичними інститутами при формуванні суспільних пріоритетів приватизації в Україні, коригуванні обсягів приватизації та прогнозних надходжень і використання коштів від приватизації державного майна в контексті теорії суспільного вибору;

· розроблено фінансову концепцію приватизації в Україні, яка, на відміну від поширених підходів, передбачає формування переліку об'єктів приватизації та визначення обсягів фінансових надходжень від приватизації до Державного бюджету за результатами щорічних досліджень ефективності приватизації в секторах економіки з урахуванням економічних, фінансових, соціальних і політичних ризиків та моніторингу діяльності суб'єктів господарювання певних видів економічної діяльності, які характеризували б їх привабливість як об'єкта інвестування та визначали придатність до приватизації;

· обгрунтовано доцільність приведення розподільчих процесів у відповідність із суспільними інтересами шляхом визначення у Державному бюджеті пріоритетних напрямків використання коштів, отриманих від приватизації державного майна, зокрема, на інноваційне інвестування стратегічно важливих підприємств, на відміну від домінуючих підходів спрямування таких коштів на споживання;

удосконалено:

· суть терміна “приватизація”, який трактується як масштабний, системозмінюючий процес реформування відносин і структури державної власності, пов'язаний із виникненням фінансових відносин, об'єктом яких є національне багатство, формуванням, розподілом та використанням фінансових надходжень від його здійснення. На механізм вибору приватизації впливають як ринок, так і політичні рішення. Реалізація цього процесу супроводжується сукупністю об'єктивних - економічних, фінансових (ціни, інфляція, ВВП) і суб'єктивних чинників (суспільні запити, індивідуальні інтереси і пріоритети) та необхідністю створення інституціональних структур;

· принципи та критерії формування структури державного сектора в національній економіці для вироблення пропозицій щодо обсягів приватизації державного майна з урахуванням властивих лише державі іманентних функцій: забезпечення соціальних гарантій, економічної та фінансової безпеки, оборони, виробництва в сфері природних монополій, створення державних резервів, вирішення стратегічних завдань щодо досягнення макроекономічного ефекту загалом;

отримали подальший розвиток:

методичні засади побудови моделі інвестиційної привабливості підприємств,

яка дає змогу визначати їх привабливість для інвестора та придатність для приватизації. Її можна використати для прийняття оптимальних рішень щодо приватизації цих підприємств, визначення способів приватизації та прогнозування фінансових надходжень від її проведення;

нормативно-правове регулювання процесу приватизації, порядку формування, розподілу на використання приватизаційних коштів, а також залучення фінансових ресурсів на приватизовані підприємства.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані у дисертаційній роботі підходи та отримані результати мають практичне значення для здійснення приватизації в Україні та можуть бути використані при визначенні її пріоритетів і полягають у таких положеннях: 1) запропоновано використання моделі інвестиційної привабливості підприємств з метою формування переліку об'єктів приватизації, прогнозного надходження коштів до Державного бюджету, залучення інвестиційних ресурсів на підприємства; 2) запропоновано концептуальні підходи до реформування підприємств державного сектора економіки; 3) подано рекомендації щодо вирішення питання подальшого функціонування економічно неактивних підприємств, що перебувають у процесі приватизації і які втратили привабливість як об'єкта інвестування; 4) запропоновано привести розподільчі процеси у відповідність до суспільних інтересів та необхідності спрямування приватизаційних коштів на суспільні пріоритети розвитку; 5) розроблено окремі положення фінансової концепції приватизації в Україні, що передбачають моніторинг щорічних досліджень ефективності приватизації в секторах економіки та інвестиційної привабливості підприємств.

Наукові результати та практичні рекомендації прийняті до впровадження у діяльності управління економіки Тернопільської обласної державної адміністрації (довідка від 05. 04. 2006 р. за № 01/2-261), головного управління агропромислового розвитку Тернопільської облдержадміністрації (довідка від 05. 04. 2006 р. за № 9-02-25), головного фінансового управління Тернопільської облдержадміністрації (довідка від 31. 03. 2006 р. за № 21-01/26-293), регіонального відділення ФДМУ по Тернопільській області (довідка від 05. 10. 2006 р. № 01 - 01/3963) та можуть мати практичне застосування при подальшій реалізації приватизаційного процесу в Україні (довідка ФДМУ від 01. 11. 2006р. № 10-10-15562).

Одержані результати запроваджені у навчальний процес кафедрою економічної кібернетики Тернопільського технічного університету імені І. Пулюя у вивченні дисципліни “Фінансово-інвестиційний аналіз” (довідка від 26. 06. 2006 р. №976), Тернопільського національного економічного університету у навчальному курсі “Фінанси”, ”Бюджетна система”, “Фінанси зарубіжних країн”, “Державні фінанси в умовах демократії”, “Фінансовий менеджмент”, “Введення до спеціальності ” довідка від 02. 11. 2006 р. № 126-05/1754).

Особистий внесок здобувачки полягає у синтезі пропозицій і рекомендацій вітчизняних науковців і фахівців із здійснення приватизації та розробці на цій основі концептуальних підходів щодо здійснення подальшої трансформації державної власності. Наукові розробки і рекомендації прикладного характеру, висновки і пропозиції, що подаються до захисту, одержані самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні науково-практичні результати дисертаційного дослідження обговорювали на: III Всеукраїнській науково-практичній конференції “Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій” (16 - 17 лютого 2006 р., Вінницький інститут економіки Тернопільського національного університету); науково-практичній конференції “Економічні, правові, інформаційні та гуманітарні проблеми розвитку України в постстабілізаційний період” (13 квітня 2006 р., Тернопільський національний економічний університет); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансова система України: становлення та розвиток” (22 - 23 квітня 2006 р., Національний університет “Острозька академія”).

Наукові публікації. Результати дисертаційної роботи опубліковано в 16 наукових працях, у тому числі 1 стаття в співавторстві (особистий внесок: проаналізовано генезис приватизаційних процесів в Україні, обґрунтовано недоцільність продовження сертифікатної приватизації). Загальний їх обсяг становить 9,39 д. а., з них 13 статей опубліковано у наукових фахових виданнях (7,56 д. а.), в тому числі 1 публікація у збірнику наукових праць за матеріалами конференції (0,53 д. а.), 3 публікації - в інших виданнях (1,83 д. а).

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається із переліку умовних позначень, вступу, 3 розділів, загальних висновків, списку використаних джерел із 228 найменувань на 19 сторінках і 41 додатка на 42 сторінках. Основний текст дисертаційної роботи становить 191 сторінку, що вміщають 23 таблиці (із загальної кількості таблиць 4 охоплюють обсяг 4 сторінок) та 10 рисунків.

кошти приватизація національний економіка

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету й основні завдання дисертаційного дослідження, відображено його наукову новизну та практичне значення.

У першому розділі “Приватизація в Україні: суспільні пріоритети та ретроспектива подій” досліджено наукові трактування суті приватизації в умовах реформування національної економіки, проаналізовано суспільні пріоритети та адекватні до них мету, ціль, завдання, способи приватизації, висвітлено роль парламенту в ухваленні програм приватизації та використанні приватизаційних коштів з позиції оптимального суспільного вибору.

Так, здійснене дослідження дало змогу обгрунтувати суть терміна “приватизація” як процесу, що трансформує структуру та відносини власності. Об'єктом фінансових відносин визначено національне багатство, тому фінансові надходження від його приватизації підлягають специфічному виду обліку і розподілу, що взаємопов'язані із суспільними запитами.

Вивчення наявних концепцій приватизації дало можливість установити, що процес приватизації в Україні відбувався без урахування суспільних, фінансових пріоритетів, відповідного економічного, соціального, технологічного обгрунтування, врахування національних особливостей. Початкова позиція, напрямок та темпи цього процесу в Україні були зумовлені насамперед зовнішніми причинами: розпадом Радянського Союзу, руйнуванням комуністичної ідеології, політичної та економічної систем, а не потребою внутрішнього розвитку країни. Реформатори вважали це засобом для швидкого створення масиву недержавних підприємств, що унеможливлювало б реставрацію старого ладу, і завдання вибору найефективнішого варіанта приватизації не було визначено на жодному етапі її здійснення. Внаслідок цього до початку приватизації не було створено необхідних інституцій, зокрема незалежної та ефективної правової системи; не було запроваджено ринкових установ та інфраструктури, необхідних для захисту прав власності; не завершено макроекономічну стабілізацію. З огляду на це “наукове підґрунтя” такої політики було визначено відповідно до теорії радикального неолібералізму за принципом: чим менше держави, тим краще.

Як інструмент для дослідження процесу приватизації в Україні застосовано теорію суспільного вибору. Згідно з її вихідними принципами і положеннями можна стверджувати, що приватизаційні рішення є результатом взаємодії таких складових: учасників суспільного вибору, правил і процедур, за якими відбувається ухвалення найважливіших рішень, об'єктів, з яких здійснюється вибір. Аналіз діяльності інститутів, які затверджували програми приватизації, засвідчує, що реалізація цього вибору відбувалася не шляхом вивчення альтернативних програм приватизації в парламенті, а через протистояння між гілками законодавчої та виконавчої влади, тому процеси формування приватизаційної політики певною мірою не були позбавлені політичного суб'єктивізму. Досліджено, що проблема своєчасності ухвалення парламентом державних програм приватизації позбавлена економічного змісту. Це базується, зокрема, на ідейних суперечностях, різному баченні фінансових пріоритетів, тобто суб'єктивних чинниках, політичній торгівлі, що перешкоджає досягненню компромісу.

У дисертаційній роботі обгрунтовано такі характерні особливості, що не сприяли досягненню основних цілей, пріоритетів та виконанню завдань приватизації: 1) на етапі сертифікатної приватизації жоден із законопроектів, які регламентували цей процес, не був ухвалений на початку року. Щорічно продовжували терміни використання приватизаційних паперів та встановлювали відповідні квоти щодо їх використання при продажу об'єктів приватизації; 2) на етапі грошової приватизації через зосередженість на фіскальному напрямі другорядною була визначена головна мета цього процесу - підвищення ефективності виробництва, модернізація підприємств, нарощування фінансових ресурсів. Нині і далі продовжуються втручання в приватизаційний процес (проведення конкурсів) Уряду, Верховної Ради України з метою її призупинення. Негативно впливають також реалізація державної власності поза межами приватизації, тобто через податкову заставу, виконавче провадження, банкрутство.

Таким чином, ми встановили, що при розробці методології приватизації державного майна в Україні не було враховано основної відмінності двох її типів: одного - для вирішення проблем економічного характеру, іншого - з метою трансформації відносин власності, в результаті чого принципи цього процесу, закладені на початку його здійснення, декларуючи соціальну спрямованість, вільний вибір, конкурентність і прозорість процесу, не передбачали запуску механізму відповідальності приватного власника, адекватної до ступеня суспільної значущості об'єкта привласнення звільняючи від відповідальності державу.

Оцінюючи концептуальні підходи до оцінки державного майна, що приватизується, визначено, що на етапах сертифікатної приватизації її здійснювали з урахуванням складу державного майна та способів приватизації, засобів платежу; на етапі грошової - для досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єктів приватизації. Слід наголосити, що держава під час формування цін продажів базувалась насамперед у короткотермінових потребах у грошах, оскільки прагнула забезпечити виконання річного плану грошових надходжень від приватизації до Державного бюджету. Крім того, вона намагалася шляхом продажу вирішити проблеми, пов'язані з трансформацією виробництв (структурною, техніко-технологічною, екологічною тощо), а також соціальні завдання, що часто призводило до формування неринкової вартості приватизованих об'єктів. Обґрунтовано, що з боку покупців неринкову вартість об'єктів зумовлювали такі основні причини. По-перше, в процесі масової приватизації більшість об'єктів були придбані не за грошові кошти, а за приватизаційні папери, номінальна вартість яких як засобу платежу не відповідала ринковій. По-друге, реальний платоспроможний попит інституціональних інвесторів і населення був незначний. По-третє, фінансові посередники, що акумулювали значну кількість приватизаційних паперів, в умовах невизначеності з об'єктами, що підлягали приватизації, не мали змоги ухвалювати зважені інвестиційні рішення і часто керувалися тільки потребою реалізувати нагромаджені сертифікати. По-четверте, покупці - стратегічні інвестори, які заплатили реальні гроші за придбані об'єкти приватизації, не стільки враховували наявну ефективність виробництв, скільки розраховували на отримання прихованих переваг (управління сировинними і енергетичними потоками, отримання державної підтримки, легалізацію вже приватизованих грошових потоків), що відобразилися в нетиповій ціні.

У другому розділі “Фінансові засади приватизації та постприватизаційного періоду в контексті пріоритетів суспільного вибору” проаналізовано процес формування, розподілу та використання коштів від приватизації, її соціально-економічні та фінансові результати, проблеми постприватизаційного становлення українських підприємств.

Доведено, що фінансові відносини, які виникають у процесі формування, розподілу та використання приватизаційних коштів, регулюються політичними методами впливу та не враховують фінансових інструментів, що свідчить про надмірну політизованість приватизаційних процесів та невиконання суспільних вимог.

Вивчаючи загальні тенденції фінансових пріоритетів приватизації, потрібно зазначити, що з 1997 р. кошти від приватизації є помітним джерелом неподаткових надходжень Державного бюджету. Збільшення частки відрахувань до Державного бюджету приватизаційних коштів з 50% у 1997 р. до 99% у 2004 р. і донині свідчить про фіскальні пріоритети приватизації у підходах як органів виконавчої, так і законодавчої влади.

Проаналізовано вітчизняну практику формування коштів від приватизації та динаміку їх надходжень до Державного бюджету (див. рис. 1). Встановлено, що за обсягами виконання доведених завдань з надходження коштів до Державного бюджету спостерігається стійка тенденція до зростання.

Рис. 1. Динаміка надходження до Державного бюджету України коштів від приватизації державного майна за 1992 - 2005 рр., млн. грн.

Це зумовлено щорічним зменшенням кількості приватизованих об'єктів за сертифікати і збільшенням за кошти та переходом винятково до грошової приватизації. З'ясовано, що негативними тенденціями, які не сприяли виконанню визначених завдань з мобілізації приватизаційних коштів до Державного бюджету, є такі: 1) встановлення завдань з надходження коштів до бюджету не на початку бюджетного року, що не давало змоги залучити до процесу продажу високоефективні, привабливі для покупців об'єкти; 2) визначення державними програмами приватизації інших нормативів розподілу коштів, одержаних від продажу об'єктів, для окремих груп, зокрема об'єктів незавершеного будівництва та соціальної сфери; 3) ухвалення Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України рішень про призупинення приватизації, зокрема окремих великих стратегічно важливих підприємств; 4) перебування державного майна в оренді, що суттєво впливало на застосування неконкурентних способів приватизації та не давало змоги визначати реальну вартість об'єктів приватизації; 5) великий обсяг пільг, що надавався різним категоріям покупців у процесі приватизації; 6) затягування сертифікатної приватизації до середини 1999 р. (згідно з даними моніторингу отримання населенням України приватизаційних майнових сертифікатів (ПМС) та їх інвестування в об'єкти приватизації, до 1997 р. реалізовано максимальну їх кількість), що зумовлювало те, що до 2000 р. у структурі платіжних засобів питома вага приватизаційних паперів становила більше половини.

Аналіз використання приватизаційних коштів засвідчує низьку частку їх видатків на кредитування технічного переозброєння підприємств, створення нових робочих місць, розвиток підприємництва та відсутність динаміки зростання, що дає підстави стверджувати про невідповідність практики спрямування приватизаційних коштів визначеним меті і завданням приватизації та невиконання суспільних вимог. За інформаційно-аналітичними даними ФДМУ, тільки з 1998 р. кошти спрямовувались на зазначені цілі. Цього року їх частка становила 3% із 15% запланованих, у 1999 р. - 3,6% із 5%. За період 2000 - 2005 рр. питома вага коштів, спрямованих на здійснення заходів з реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємства в Україні, складала лише 0,3%; на державні капітальні вкладення на пускових об'єктах Чорнобильської будівельної програми - менш ніж 0,01%; на субвенцію з Державного бюджету міському бюджету м. Харкова на ліквідацію наслідків аварії на очисних спорудах - 0,44%. Слід зазначити, що відсутність у державних органів пріоритетів розподілу фінансових надходжень від приватизації призвела до того, що зазначені кошти спрямовувались на споживання, а не розширене відтворення.

Разом з цим, оцінено соціально-економічний ефект від приватизації шляхом аналізу зміни рівня добробуту суспільства, який складається з трьох компонентів: 1) зміни внутрішнього споживчого доходу (визначено фонд оплати праці); 2) прибутку підприємств до оподаткування; 3) податкових надходжень після приватизації плюс надходження коштів до Державного бюджету від приватизації. Аналіз динаміки складових добробуту суспільства (див. табл. 1) свідчить про те, що найвищі їх показники зберігались у 1993 - 1995 рр., при цьому грошові надходження від приватизації були незначними, оскільки вона переважно відбувалась у формі викупу трудовими колективами орендованого майна за ПМС. Протягом 1996 - 1999 рр. спостерігалась тенденція до зменшення частки прибутку в доходах майже на 9%, частки податкових надходжень - на 13,2%, частки оплати праці - на 12,4%. Дохід суспільства загалом від діяльності реального сектора економіки України з урахуванням надходжень від приватизації на цьому етапі її здійснення зменшився на 34,4% порівняно з 1993 р. На етапі грошової приватизації (2000 - 2005 рр.) виявлено збільшення добробуту суспільства на 18,4% у 2001 р., на 0,9% у 2002 р., на 21,0% у 2003 р. та на 35,8% у 2004 р. і зменшення частки валового доходу з 21,4% у 2000 р. до 19,9% у 2004 р., зокрема, за рахунок зменшення податкових відрахувань до бюджету та відсутності тенденції до зростання внутрішнього споживчого доходу. Водночас у досліджуваному періоді зберігалась стійка тенденція до збільшення доходів від приватизації державного майна, які в 2004 р. зросли порівняно з початком періоду грошової приватизації більш ніж у 4,6 рази. В 2005 р. цей показник перевищив надходження майже в 10 разів. Ці результати свідчать про те, що вибір сертифікатної приватизації не був оптимальним для суспільства, оскільки вибір стратегічних рішень у сфері приватизації мав базуватися передусім на об'єктивній оцінці економічної ситуації в країні. Так, для зміни становища у національній економіці за визначених умов необхідно підвищувати ефективність виробництва шляхом зменшення матеріаломісткості продукції та кількості збиткових підприємств, а не здійснювати широкомасштабну приватизацію за ПМС, яка не дає змоги ні вирішити питання збитковості підприємств, пошуку ефективного їх власника, ні забезпечити надходження коштів до Державного бюджету відповідно до вартості відчужуваного національного багатства.

У дисертаційній роботі доведено, що приватизація є не тільки тим процесом, що стимулює економічне зростання в Україні й забезпечує інвестиційні можливості держави. Так, у 2004 р. порівняно з 1990 р. інвестиції на підприємства приватної форми власності збільшились на 45,8%, більш ніж у два рази перевищивши сумарний обсяг інвестицій, спрямованих у підприємства державної форми власності. Встановлення обов'язкових фіксованих державою умов конкурсів з продажу пакетів акцій дало можливість за період з 1995 - 2005 рр. залучити інвестицій та інших коштів у приватизовані об'єкти на загальну суму 4,83 млрд. грн., 573,2 млн. дол. США та 72 млн. євро (в перерахунку на національну валюту за станом на 01. 01. 2006 р. становить 8,164 млрд. грн.).

З метою активізації інвестиційної діяльності приватизованих підприємств обгрунтовано необхідність припинення політичних спекуляцій щодо перегляду результатів приватизації державного майна та поширення процесів судового розгляду минулих приватизаційних справ, що суттєво зменшить ризики інвестування, створить умови для достатнього розвитку ринку цінних паперів та інших фінансових інструментів, системи захисту прав акціонерів, а також дасть змогу більшості підприємств залучати фінансові ресурси через механізм фінансового ринку.

У третьому розділі “Формування фінансових пріоритетів приватизації в Україні” розроблено фінансову концепцію приватизації в Україні та окреслено шляхи її реалізації в умовах суспільного вибору.

В умовах демократії процес ухвалення державної програми приватизації є спробою визначення загальноприйнятих орієнтирів трансформації власності і є завершальною ланкою суспільного вибору. Слід наголосити, що недоліки базових політичних та інституційних умов суспільного вибору внаслідок того, що сформований парламент, бюрократичні органи оптимально не представляють інтересів населення, матимуть визначальний вплив на пріоритети приватизації в Україні. Політичні інститути та конституційне право, які виконують функцію активного коригування розподільчих процесів (як правило, на користь тих суспільних сил, що перебувають при владі), ускладнюють ухвалення такої державної програми приватизації, яка б забезпечила суспільну довіру до приватизаційних процесів та оптимально поєднувала інтереси всього суспільства, забезпечуючи сприятливий стабілізаційно-регулюючий вплив на ринковий сектор.

Запропоновано фінансову концепцію приватизації в Україні, що передбачає щорічні дослідження результатів приватизації в секторах економіки з урахуванням економічних, фінансових, соціальних і політичних ризиків та моніторингу діяльності суб'єктів господарювання певних видів економічної діяльності, які характеризували б їх привабливість як об'єкта інвестування та визначали б придатність до приватизації. За результатами цих заходів пропонуємо визначати оптимальну межу державної власності з урахуванням властивих державі іманентних функцій, сформувати перелік об'єктів, що підлягають приватизації, та визначати обсяги фінансових надходжень від приватизації до Державного бюджету.

Визначено два напрямки здійснення приватизації: 1) завершення процесу приватизації як частини реформ перехідного періоду, що розпочалися в Україні в 1992 р.; 2) приватизація об'єктів, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

Для реалізації завдання пропонуємо вирішити питання забезпечення функціонування підприємств, які простоюють протягом тривалого періоду, шляхом їх продажу на умовах пропонування ціни покупцем та безоплатної передачі таких підприємств у приватну власність при їх функціонуванні на значній інвестиційній основі (спрямування коштів на погашення прострочених заборгованостей підприємства до Державного бюджету, державних цільових фондів, із виплати заробітної плати), що могло б бути доволі вигідним для держави і підприємств.

Результати дослідження підтверджують, що для ефективного використання приватизаційних коштів з позиції оптимального суспільного вибору необхідно перейти від пріоритету фіскальних завдань приватизації до пріоритетів залучення інвестицій на підприємства. Пропонуємо спрямувати приватизаційні кошти, що надходять до Державного бюджету, на суспільні пріоритети розвитку через формування централізованих джерел державного інвестування реального сектора економіки і на інноваційне інвестування стратегічно важливих підприємств з метою їх технічного та технологічного оновлення, створення нових робочих місць і забезпечення прибуткової діяльності. Реалізація зазначеного можлива при затвердженні парламентом Державного бюджету України шляхом спрямування коштів, що надійдуть від приватизації державного майна, на визначені потреби. Для забезпечення контролю суспільства за використанням приватизаційних коштів доцільно розширити функції Рахункової палати Верховної Ради України та внести відповідні зміни до закону, який регулює діяльність цієї інституції.

Для організаційного і нормативного забезпечення даної концепції необхідна розробка проектів певних законів та інших нормативно-правових актів. Враховуючи, що більшість наукових розробок щодо приватизації державної власності, реформування економіки, економічних відносин тощо фінансуються з бюджетних коштів, доцільно встановити державне замовлення на наукові розробки, а конкретних виконавців визначити через систему конкурсів і тендерів.

Впровадження зазначеної фінансової концепції сприятиме: 1) досягненню оптимальної межі державної власності для виконання державою функцій щодо забезпечення потреб суспільства; 2) економічній та фінансовій безпеці держави; 3) завершенню приватизації як широкомасштабного соціального проекту трансформації державної власності; 4) прозорості та аргументованості політичних рішень щодо приватизації головних підприємств національної економіки та суспільній довірі до приватизації; 5) ефективному використанню коштів від приватизації державного майна з позиції оптимального суспільного вибору.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено оцінку причинно-наслідкових зв'язків пріоритетів суспільного вибору з фінансовими та соціально-економічними результатами приватизації з використанням положень теорії суспільного вибору і обґрунтовано фінансові пріоритети подальшого її проведення. Загальні висновки, одержані результати дослідження полягають у наступному.

1. Системне дослідження підтвердило відсутність єдиної думки у вітчизняній економічній літературі щодо суті приватизації. Уточнення терміна “приватизація” дало змогу конкретизувати цю дефініцію як масштабний, системозмінюючий процес, що реформує відносини і структуру державної власності та пов'язаний із виникненням особливих фінансових відносин, об'єктом яких є національне багатство, а також зі створенням інституціональних структур, що забезпечують його реалізацію. На механізм вибору приватизації впливають як ринок, так і політичні рішення. Реалізація цього процесу супроводжується сукупністю об'єктивних економічних, фінансових (ціни, інфляція, ВВП) і суб'єктивних чинників (суспільні запити, індивідуальні інтереси і пріоритети).

2. Інструментом для дослідження реального механізму суспільного волевиявлення при реалізації в Україні приватизаційного проекту, його етапів, складових і наслідків, поширених у суспільстві, є аналіз на макрорівні в межах розгалуженої теорії суспільного вибору, основа якої - економічний підхід щодо аналізу політичних процесів.

3. У дослідженні з'ясовано, що в Україні ухвалена концепція приватизації без урахування фінансових, економічних, соціальних та інших інтересів держави та народу, а особливості приватизації визначалися саме політико-інституційними обставинами та владними умовами. Наслідком цих процесів є нездатність своєчасного ухвалення парламентом державних програм приватизації, нереальність установлених завдань з надходження коштів від приватизації державного майна до Державного бюджету та невідповідність їх спрямування потребам суспільства.

4. На основі аналізу світової та вітчизняної практики визначення доцільності приватизації встановлено, що цей процес є високоефективним інструментом здійснення структурної перебудови економіки, підвищення рівня ефективності функціонування підприємств, а також джерелом надходження коштів до Державного бюджету з метою подальшого їх використання на вирішення соціальних питань і реформування виробничого потенціалу держави. З огляду на зменшення податкової бази значні труднощі щодо залучення коштів на фінансування дефіциту Державного бюджету з 1997 р. кошти від приватизації державного майна були помітним фіскальним джерелом бюджету та основним показником оцінювання ефективності приватизації. Контролюючи процес формування фінансової політики в суспільстві, у парламенті, слід зазначити, що найбільших коригувань (у сторону збільшення) зазнають неподаткові надходження показників доходів Державного бюджету, зокрема фінансові від приватизації державного майна. Такі рішення ухвалюються без аналізу достатності масиву державного майна, що може підлягати приватизації. Це спонукає в подальшому до перегляду переліку об'єктів для приватизації з метою виконання завдань із надходження коштів до Державного бюджету. Разом із цим, підпорядковані власним інтересам, відмінним за суттю та способам вираження від інтересів виборців, вони суперечать суспільним.

6. В умовах обмеження фінансових ресурсів держави, економічних і політичних щодо обсягу перерозподілу завдання ефективного використання приватизаційних коштів, максимізації їх суспільної корисності можна вирішити шляхом спрямування цих коштів на потреби розширеного відтворення виробництва, а не на споживання. Проте практика засвідчила про невідповідність спрямування фінансових надходжень від приватизації визначеним цілям і завданням приватизації та невиконання суспільних вимог. Оскільки ця сфера стосується кожного члена суспільства, то інструментом визначення оптимальних перерозподільчих пропорцій, прийнятних для суспільства, має бути парламент як найважливіший інститут демократії.

7. У процесі дослідження результатів приватизації державної власності з точки зору її ефективності для суспільства підтверджено, що на етапі сертифікатної приватизації спостерігалось зменшення доходу суспільства, проте з переходом до винятково грошової приватизації визначились oбнадійливі тенденції до збільшення добробуту суспільства та зростання надходження приватизаційних коштів до Державного бюджету. Разом з цим, фінансові надходження від приватизації державного майна навіть сумарно з надходженнями до Державного бюджету дивідендів на корпоративні права держави в статутних капіталах господарських товариств є недостатніми для суттєвих змін рівня добробуту суспільства, адже кошти, що отримує держава від продажу об'єктів, повинні компенсувати збитки суспільства від погіршення результатів їх діяльності. Отже, майбутні параметри виробництва мають бути критерієм установлення ціни на підприємства, що приватизуються, в результаті чого впливати на виконання доведених завдань із надходження коштів до Державного бюджету.

8. Доведено, що для забезпечення суспільної довіри до приватизаційних процесів необхідно насамперед аргументувати політичні рішення щодо приватизації головних підприємств, що є основою національної економіки, з метою досягнення позитивної зміни рівня добробуту суспільства в процесі їх приватизації та визначитись із фінансовими пріоритетами приватизації шляхом ухвалення нової державної програми.

9. Обґрунтовано положення фінансової концепції приватизації, які передбачають щорічне дослідження результатів приватизації в секторах економіки з урахуванням економічних, фінансових, соціальних і політичних ризиків та дієвості наявних державних систем регулювання господарської діяльності підприємств у цих секторах, а також моніторингу діяльності суб'єктів господарювання певних видів економічної діяльності, які характеризували б їх привабливість як об'єкта інвестування та визначали придатність до приватизації. В межах аналізу інвестиційної привабливості об'єктів приватизації доцільною є побудова матричної моделі, яка дає змогу визначати їх привабливість для інвестора та придатність для приватизації. Її можна використати для ухвалення оптимальних рішень щодо приватизації об'єктів, визначення способів їх приватизації та прогнозних фінансових надходжень. Такий комплекс рекомендацій сприятиме виявленню ризиків економічної та фінансової безпеки країни, визначенню оптимальної межі державної власності, структури та складу державного сектору економіки, формуванню масиву підприємств, що підлягатиме приватизації, та інвестиційно-інноваційної спрямованості фінансових надходжень від приватизації державного майна.

10. Пропонуємо при розробці методології приватизації визначити концептуальні підходи щодо приватизації стратегічних підприємств, що поєднували б установлення єдиних правил приватизації для окремого переліку підприємств та застосування особливих правил для кожного окремого підприємства з урахуванням переходу обов'язків, адекватних до ступеня суспільної значущості об'єкта, до нового власника.

11. Запропоновано такі напрямки активізації інвестиційної діяльності підприємств у постприватизаційний період: 1) звільнення від оподаткування інвестицій, що спрямовуються на погашення простроченої кредиторської заборгованості за платежами до бюджету, із заробітної плати та за соціальними виплатами, а також доходів від володіння корпоративними правами емітента в тих інвесторів, які беруть активну участь в управлінні підприємством, власниками акцій яких вони є, і реінвестують реальні капітали у виробничий сектор економіки України шляхом внесення відповідних змін та доповнень до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”; 2) внести доповнення до Закону України “Про інвестиційну діяльність” щодо надання вітчизняним та закордонним інвесторам державних гарантій повернення реальних інвестицій спрямованих у виробничий сектор економіки України, шляхом перебування майна або іншого ліквідного майна, вартість якого еквівалентна інвестованій сумі, в заставі без права відчуження без згоди інвестора; 3) розробити та запровадити можливість перерахування частини прибутку підприємств у численні власні, звільнені від оподаткування, резервні фонди; 4) встановлення інвестиційних зобов'язань покупцям у процесі приватизації об'єктів;. 5) інвестиційно-інноваційне спрямування коштів від приватизації, що надходять до Державного бюджету, на суспільні пріоритети розвитку через формування централізованих джерел державного інвестування стратегічно важливих підприємств.

12. Визначено такі основні чинники, які мають вплив на ухвалення фінансової концепції приватизації в Україні: 1) політичні інститути та конституційне право, які виконують функцію активного коригування розподільчих процесів (як правило, на користь тих суспільних сил, що перебувають при владі); 2) базові політичні та інституційні умови суспільного вибору як результат того, що сформований парламент, бюрократичні органи оптимально не представляють інтересів населення.

Сформульований цілісний науковий підхід до визначення фінансових пріоритетів приватизації в межах запропонованої фінансової концепції приватизації дасть змогу, на нашу думку, забезпечити суспільну довіру до приватизаційних процесів, оптимально поєднати інтереси суспільства, здійснити сприятливий стабілізаційно-регулюючий вплив на ринковий сектор.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових виданнях:

1. Процків О. Ефективність застосування різних способів продажу акцій ВАТ на Тернопільщині // Держ. інформ. бюл. про приватиз. - 2000. - № 6. - С . 72 - 73 (0,21 д. а).

2. Процків О. Фінансові результати української приватизації // Держ. інформ. бюл. про приватиз. - 2003. - № 2 - С. 24 - 30 (0,77 д. а.)

3. Процків О. Огляд первинного ринку не житлової нерухомості Тернопільської області // Держ. інформ. бюл. про приват. - 2003. - № 4 . С. 30 - 35 (0,35 д. а.).

4. Процків О. Про деякі концептуальні підходи до проведення індивідуальної приватизації в Україні // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: економіка. - 2004. - № 17. - С . 36 - 39 ( 0,39 д. а.).

5. Процків О. Ще раз щодо вибору моделі приватизації в Україні // Держ. інформ. бюл. про приватиз. - 2004. - № 10. - С. 36 - 40 ( 0,71 д. а.).

6. Процків О. Соціально-економічні наслідки приватизації в Україні // Держ. інформ. бюл. про приват. - 2005. - № 1. - С. 20 - 25 (0,84 д. а.).

7. Процків О. Післяприватизаційна підтримка підприємств як чинник їх фіінансового оздоровлення: Науковий вісник Чернівецького торгово-економічного інституту КНТЕУ/ Вип. II. Економічні науки. - Чернівці: АТН Лтд, 2005. - С. 161 - 170 (0,49 д. а.).

8. Процків О. Концептуальні підходи до стратегії подальшого реформування державної власності // Держ. інформ. бюл. про приватиз. - 2005. - № 3 . - С. 21 - 24 (0,44 д. а.).

9. Процків О. Моделювання оптимального обсягу державної власності // Держ. інформ. бюл. про приватиз. - 2005. - № 5. - С . 17 - 20 (0,52 д. а.).

10. Процків О. П. Матрична модель інвестиційної привабливості об'єктів приватизації // Фінанси України. - 2005. - № 8. - С. 37 - 49 ( 1,15 д. а.).

11. Процків О. Періодизація приватизаційних процесів в Україні // Держ. інформ. бюл. про приватиз. - 2005. - № 9. - С. 35 - 39 (0,61 д. а.).

12. Процків О. Особливості фінансових аспектів приватизації в контексті пріоритетів суспільного вибору // Фінансова система України: Зб. наук. пр. - Острог: Видавництво НаУ “Острозька академія”, 2006. - Вип.8. - С . 427 - 434 (0,48 д. а.).

13. Процків О. Приватизація в Україні: соціально-економічний ефект та пріоритети суспільного вибору // Держ. інфор. бюл. про приват. - 2006. - № 6. - С. 7 - 10 (0,6 д. а.).

В інших виданнях:

1. Безгубенко Л., Процків О. Генезис роздержавлення та приватизації в контексті ринкових перетворень в Україні // Фінансові проблеми економіки перехідного типу: Зб. наук. праць / За ред. С. І. Юрія, Л. М. Безгубенко. - Тернопіль: ТАНГ, 1997 - С. 32 - 47 (1,03 д. а.). Особистий внесок: проаналізовано генезис приватизаційних процесів в Україні, обґрунтовано недоцільність продовження сертифікатної приватизації.

2. Процків О. Приватизація як важливий інструмент державної політики формування інституту ефективного власника: Стратегія соціально-економічного розвитку: держава, суспільство, особистість. - К.: Видавничий дім “Корпорація”, 2005. - С. 24 - 28 (0,27 д. а.).

3. Процків О. Фінансова політика держави в процесі трансформування державної власності // Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій: Зб. мат. III Всеукраїнської міжвузівської науково-практичної конференції вчених, викладачів та практичних працівників (16 - 17 лютого 2006 р.). Т. 1.- Вінниця: Книга-Вега, 2006. - C. 55 - 59 (0,55 д. а.).