Економічні підходи визначення потреби підприємства у фінансовому плануванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕКОНОМІЧНІ ПІДХОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ ПІДПРИЄМСТВА У ФІНАНСОВОМУ ПЛАНУВАННІ

Вступ

В період реформування економіки України, її переходу до ринкових умов функціонування, існуючі підходи до планування в умовах командно-адміністративної системи втратили свою ефективність. Необхідно зауважити, що в перехідний період до ринкової економіки фінансовому плануванню не приділялась належна увага, недооцінювався розвиток багатоукладної економіки, зростання конкурентного середовища, що у сукупності з глобальними кризовими явищами призвело до значного зменшення обсягів діяльності, зниження фондовіддачі і рентабельності основних фондів, власного і сукупного капіталу, послаблення фінансового стану суб'єктів підприємництва. Трансформація економіки країни у ринкову відбувалася з великими труднощами і втратами економічного і кадрового потенціалу.

На сучасному етапі ще залишаються до кінця не вирішеними проблеми збереження майна суб'єктів підприємництва, їх беззбиткової діяльності, самодостатності інвестиційних ресурсів, оптимізації структури активів, поповнення власних оборотних коштів, ефективності використання власного капіталу, підвищення соціального захисту працівників підприємств. Вирішенню цих проблем буде сприяти впровадження у життя стратегії розвитку підприємств, яка повинна стати важливою вихідною базою розробки перспективних і поточних планів економічного і соціального розвитку організацій і підприємств та їх складової - фінансового плану.

Планування є надзвичайно громіздким процесом, який вимагає не тільки значних витрат фінансових ресурсів та робочого часу, а й нормального функціонування економічної системи країни. Але планування, як важлива функція управління підприємством - об'єктивно необхідний процес визначення цілей діяльності на певний період, а також засобів, способів та умов їх досягнення. Саме планування об'єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою діяльності, надає всім процесам однонаправленості та скоординованості, що дає змогу найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, професійно розв'язувати різноманітні управлінські завдання. Це визначає необхідність та актуальність дослідження.

Дослідженню проблеми фінансового планування присвячені праці відомих вітчизняних і зарубіжних вчених. Серед них відзначимо Акаєва Ш.М., Анташова В.А., Аптекаря С.С., Брюховецьку Н.Ю., Горемикіна В.А., Джона Ф. Берджека, Ковальова В.В., Омельянович Л.О., Павлову Л.Н., Поважного О.С., Поклонського Ф.Ю., Поукока М.А., Террі Діккі, Ушакову Н.М. Але, незважаючи на те, що у світовій практиці вироблені основні підходи до планування, ряд методологічних проблем до кінця не вирішені. Дане дослідження розглядає ряд проблем з теорії та практики управління фінансами підприємництва і робить спроби їх вирішення.

Актуальність дослідження обумовила необхідність розвитку даного наукового напряму, удосконалення та доповнення існуючих теоретичних і методологічних положень, розробки конкретних механізмів і заходів, що стосуються адаптації фінансового планування для підприємництва.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в розробці науково-методичних підходів та практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління фінансами підприємництва через застосування оперативно-адаптивного фінансового планування. Поставлена мета зумовила вирішення таких основних завдань:

- розкриття сутності фінансового планування як ключової функції управління підприємництвом;

- визначення ролі основних методів фінансового планування і прогнозування в управлінні бізнесом.

Виклад основного матеріалу

Фінансове планування - це процес визначення фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими і маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.

Фінансове планування на підприємстві - це планування його фінансових ресурсів і напрямків їх використання з метою забезпечення господарської діяльності підприємства.

Фінансовий план має сильний вплив на економіку підприємства. Це обумовлено цілим рядом обставин. По-перше, в фінансових планах відбувається співвідношення початкових витрат для здійснення діяльності з реальними можливостями, і в результаті корегування досягається матеріально-фінансова збалансованість. По-друге, статті фінансового плану пов'язані зі всіма економічними показниками роботи підприємства і з основними розділами підприємницького плану: виробництвом товарів та послуг, науково-технічним розвитком, удосконаленням виробництва та управління, підвищенням ефективності виробництва, капітальним будівництвом, економічним стимулюванням та іншими. Таким чином, фінансове планування може впливати на всі сторони діяльності господарюючого суб'єкта [2].

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками.

Методологія фінансового планування включає в себе організацію планування фінансів, що будується на визначених принципах науковості; комплексності; оптимальності.

Принцип науковості планування фінансів означає, що розрахунок планових показників повинен базуватись на аналізі звітних даних, на визначенні перспектив розвитку фінансових показників. Принцип комплексності планування фінансів передбачає, що показники фінансового плану повинні бути взаємопов'язаними між собою. Принцип оптимальності планування фінансів потребує найбільш раціонального використання капіталу і всіх фінансових ресурсів [2].

Головним інструментом фінансового планування є кошторисне планування (бюджетування).

Кошторис (бюджет) - це форма планового розрахунку, яка визначає докладну програму дій підприємства на майбутній період.

Основна мета складання кошторисів полягає у:

? узгодженні оперативних і перспективних планів;

? координації дій різних підрозділів підприємства;

? деталізації загальних цілей виробництва і доведенні їх до керівництва різноманітними центрами відповідальності;

? управлінні і контролі за виробництвом;

? стимулюванні ефективної роботи керівників і персоналу підприємства;

? визначенні майбутніх параметрів господарської діяльності;

? періодичному порівнянні поточних результатів діяльності з планом [3].

Останнім часом підприємства найчастіше застосовують систему бюджетного планування, яка впроваджується з метою економії фінансових ресурсів, скорочення невиробничих витрат, більшої гнучкості в управлінні і контролі за собівартістю продукції, а також для підвищення точності планових показників.

Впровадження принципів бюджетування надає низку переваг:

- щомісячне планування бюджетів структурних підрозділів дає змогу одержати більш точні показники розмірів і структури затрат, ніж система бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і, відповідно, більш точне планове значення розміру прибутку;

- в межах затвердження місячних бюджетів структурним підрозділам буде надана більша самостійність у витрачанні економії по бюджету фонду оплати праці, що підвищує матеріальну зацікавленість працівників в успішному виконанні планових завдань;

- бюджетне планування дозволить здійснити режим економії фінансових ресурсів підприємства.

При розробці фінансового плану підприємства складаються наступні бюджети (кошториси): продажу; виробництва; прямих матеріальних затрат; витрат на оплату праці; непрямих загальновиробничих витрат; собівартості проданої продукції; поточних періодичних загальногосподарських витрат; прибутків та збитків; капітальних затрат; руху грошових коштів; статей активу і пасиву тощо.

При складанні кошторисів використовуються різноманітні методи: нормативний; розрахунково-аналітичний; балансовий; оптимізації; моделювання.

Сутністю нормативного методу складання кошторису с розрахунок обсягу затрат і потреби в ресурсах шляхом множення норми витрат ресурсів па запланований обсяг економічного показника (реалізація, випуск продукції) [3].

Нормативний метод планування є найпростішим методом. Маючи норму (норматив) і об'ємний показник, можна легко розрахувати плановий показник (рис. 1).

Рис. 1. Схема нормативного методу фінансового планування

Сутність розрахунково-аналітичного методу полягає в тому, що розраховується обсяг втрат і потреба в ресурсах шляхом множення середніх витрат на індекс їх зміни у запланованому періоді [3].

В основі цього методу лежить використання експертної оцінки (рис. 2).

Рис. 2. Схема розрахунково-аналітичного методу фінансового планування

Експертна оцінка є результатом проведення експертизи, обробки і використання цього результату при обґрунтуванні значення імовірності. Прийняття експертної оцінки, це комплекс логічних і математично-статистичних методів і процедур, пов'язаних з діяльністю експерта по переробці інформації, необхідної для аналізу і прийняття рішень.

Сутністю балансового методу є узгодження обсягу затрат і джерел розширення ресурсів (доходів).

Балансовий метод застосовується передусім при плануванні розподілу прибутку та інших фінансових ресурсів, плануванні потреби в надходженні коштів до фонду накопичення, фонду споживання тощо.

Сутністю методу оптимізації при складанні кошторису є багатоваріантність. З декількох кошторисів обирається найкращий з точки зору мінімальних затрат чи максимального одержаного ефекту (результату), схема методу оптимізації наведена на (рис. 3).

Рис. 3. Схема методу оптимізації

Сутністю методу моделювання є аналіз функціональних зв'язків між різними елементами процесу виробництва. Наприклад, моделюється залежність прибутку від рівня затрат і обсягу реалізації продукції (виручки) [3].

Стратегічні напрями фінансово-економічного та інноваційного розвитку підприємств на період до 2015 р. передбачають:

- посилення планових та прогнозних основ розвитку (визначення системи цілей підприємств, засобів, можливостей, шляхів і ризиків досягнення цих цілей);

- напрями фінансової стабілізації (забезпечення ефективного використання наявних основних фондів, ресурсне збалансування кругообігу оборотних виробничих фондів і фондів обігу на засадах самодостатності, позитивного балансу грошових потоків, платоспроможності, кредитоспроможності, ліквідності боргових зобов'язань, активне залучення банківських кредитів як для формування оборотних засобів, так на цілі реконструкції та технічного переоснащення підприємств, попередньо визначивши їх економічну ефективність і окупність);

- удосконалення фінансового аналізу, планування і прогнозування (всебічний аналіз фінансового стану і розробка кожним суб'єктом господарювання стратегії свого розвитку, у тому числі фінансової стратегії як невід'ємної її функціональної складової, бізнес-плану та її складової фінансового плану);

- покращення управління фінансами (підвищення уваги до процесів формування, розміщення і використання капіталу, аналізу і оцінки фінансових результатів діяльності, оцінки фінансового стану, вивчення чинників впливу на їх зміну, пошуку резервів та вжиття заходів підвищення прибутковості);

- активізацію інвестиційної та інноваційної діяльності (збільшення припливу інвестицій має бути пріоритетним напрямом діяльності всіх суб'єктів господарювання, визначення необхідних інвестицій за всіма напрямами, формування джерел фінансування, створення умов та відповідного середовища для ефективного розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності, формування конкурентного середовища шляхом постійних нововведень та цілеспрямованого нарощування інноваційного потенціалу) [1].

Таким чином, перспективне фінансове планування підприємств слід розцінювати як процес дослідження фінансових можливостей і прогнозування основних напрямів економічного і соціального розвитку на перспективу на засадах фінансової стабільності. Воно здійснюється з метою вироблення рекомендацій щодо основних напрямів господарсько-фінансової стабілізації та розвитку господарюючих суб'єктів на перспективу. Для цього ними обраховуються різноманітні варіанти і шляхи збільшення власного капіталу та найбільш ефективного його використання, які у систематизованому вигляді доводяться до підрозділів підприємств з тим, щоб вони обрали для себе оптимальні шляхи фінансово-господарської стабілізації та розвитку.

Слід зазначити, що в перспективному фінансовому плануванні провідна роль належить суб'єктам господарювання. Саме на них покладені функції розробки основних напрямів економічного і соціального розвитку, визначення джерел формування і напрямів використання фінансових ресурсів, удосконалення механізму управління фінансами, його швидкої адаптації у ринковому середовищі.

Поточний фінансовий план конкретизує завдання перспективного фінансового плану на певний відтинок часу (рік, квартал) з врахуванням конкретних умов, що склалися з тим, щоб забезпечити виконання перспективного фінансового плану.

Висновки та перспективи подальших досліджень

фінансовий планування кошторисний бюджетування

Фінансове планування являє собою багатосторонній, різноплановий управлінський процес, який є невід'ємною частиною менеджменту фірми. Фінансове планування необхідно для будь-якого підприємства: великому - тому що йому важко перебудовуватися, потрібно розраховувати стратегію на роки; малому - тому що воно менш захищене від зовнішніх чинників: інфляції, економічних і політичних коливань. У цій ситуації величезне значення має досвід роботи в галузі фінансового планування.

Планування як важлива функція управління підприємством - об'єктивно необхідний процес визначення цілей діяльності на певний період, а також засобів, способів та умов їх досягнення. Саме планування об'єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою діяльності, надає всім процесам однонаправленості та координованості, що дає змогу найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, професійно розв'язувати різноманітні управлінські завдання.

Література

1. Біла О. Г. Фінансове планування і прогнозування: навч. посібник - Львів: Компакт - ЛВ, 2005. - 312 с.

2. Ожерельєва І.Л. Фінансове планування в малому підприємництві: автореф. - Донецьк: 2005. - 19 с.

3. Фінансовий менеджмент: навч. посібник / За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. - К.: Центр навч. л-ри, 2002. - 496 с.

Размещено на Allbest.ru