Недержавні пенсійні фонди в системі пенсійного забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

«Недержавні пенсійні фонди в системі пенсійного забезпечення»

Вступ

Сучасне пенсійне страхування в Україні є однією з основних складових державної соціальної політики. Проте воно не всім пенсіонерам забезпечує гідну старість. Серед проблем, що заважають здійснювати пенсійне забезпечення громадян належним чином, можна виділити складну економічну ситуацію в країні, значну тінізацію економіки, стрімке старіння населення та щоденне збільшення кількості пенсіонерів. Згідно з існуючими українськими реаліями, солідарна пенсійна система виявилась неефективною, насамперед, через зростання кількості осіб похилого віку, що, свою чергу, призводить до збільшення пенсійних видатків та надмірне податкове навантаження на фонд оплати праці. Тому необхідним кроком в цьому напрямку є перехід до багаторівневої системи пенсійного забезпечення. Він являє собою досить тривалий та складний процес, проте на Україні він уже здійснюється і першим результатом якого стала поява недержавних пенсійних фондів (НПФ).

З практичних набутків розвинених країн відомо, що недержавні пенсійні фонди є найбільш конкурентоспроможними, законодавчо захищеними та системно функціонуючими фінансовими посередниками, здатними мобілізувати достатні обсяги довгострокових фінансових ресурсів та трансформувати їх в інвестиційний ресурс.

Загалом, система недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ) покликана створити можливості для збереження та примноження коштів вкладників з метою забезпечення отримання ними стабільного доходу після настання пенсійного віку. Перевага НПЗ в тому, що збережені кошти збільшуються за рахунок інвестиційного доходу. При цьому державний нагляд за установами пенсійного забезпечення дозволяє запобігти проведенню надто ризикованих операцій і втраті пенсійних заощаджень.

Тому, вивчення особливостей функціонування недержавних пенсійних фондів, визначення та вивчення загального стану і проблем у цій сфері є актуальним, дасть змогу для пошуку шляхів удосконалення діяльності недержавних пенсійних фондів.

Значний вклад у розвиток теорії, методології та методів функціонування сучасних пенсійних систем загалом та діяльності НПФ, зокрема, здійснено багатьма вітчизняними вченими, серед яких: Є. Григоренко, В. Ємець, Г. Залко, М. Карлін, Н. Ковальова, Ю. Конопліна, Н. Коробенко, Д. Котляр, Г. Кравчук, Л. Кривенко, Д. Лєонов, Е. Лібанова, І. Новікова, М. Свердел, Р. Сіржук, Ю. Смоляр, А. Федоренко, В. Яценко, а також зарубіжними: M. Амманн, M. Баздаріч, В. Бончік, Е. Бронштейн, Ф. Буус, П. Гусєва, E. Девіс, А. Жарков, С. Кесслер, Дж. Тоблер, А. Тулов, K. Функе, Г. Хендрікс, T. Хест, І. Цисар, Е. Четиркін, К. Чурсіна, Ю. Якубов та ін. Ґрунтовні наукові результати, які дозволили досягти чіткого осмислення науково-методологічних засад управління фінансовими ресурсами організацій, закладено у працях провідних дослідників світової і вітчизняної науки: Л. Буряка, О. Василика, Т. Геніберга, Л. Гитмана, А. Єпіфанова, А. Загороднього, М. Міллера, В. Опаріна, А. Поддєрьогіна, П. Самуельсона, Ф. Фабоцці, Л. Хариса, О. Хотомлянського, У. Шарпа та ін.

Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є дослідження особливостей функціонування недержавних пенсійних фондів та їх роль в системі пенсійного забезпечення.

Для реалізації мети курсової роботи необхідно вирішення наступних завдань:

· узагальнити теоретичні положення щодо визначення сутності недержавних пенсійних фондів та поглибити уявлення про зміст ключових понять, через які розкриваються особливості їх діяльності;

· здійснити аналіз та оцінку функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні;

· надати загальну характеристику напрямків використання коштів недержавних пенсійних фондів;

· розглянути напрями удосконалення функціонування недержавних пенсійних фондів.

Інформаційною базою курсової роботи є матеріали навчальних посібників, періодичних видань, закони й нормативні акти України, офіційна статистика, електронні ресурси (офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, офіційний сайт Української асоціації інвестиційного бізнесу, сайт Державного комітету статистики України).

Об'єктом дослідження є процес функціонування недержавних пенсійних фондів на ринку соціальних послуг як елементу системи пенсійного забезпечення.

Предметом дослідження є теоретичні засади та практика функціонування недержавних пенсійних фондів та особливості їх розвитку в Україні.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст викладено на 37 сторінках тексту.

1. Теоретичні основи функціонування недержавних пенсійних фондів

Нормами закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено створення в Україні трирівневої системи пенсійного забезпечення (рис. 1.1).

Перший рівень - солідарна система. Всі працюючі громадяни та їхні роботодавці сплачуть внески до неї. За рахунок цих коштів виплачуються пенсії та встановлюється мінімальний рівень пенсійних виплат пенсіонерам. Особам які мають малий страховий стаж та/або незначний розмір заробітку з якого сплачувались страхові внески, а отже низькі розміри пенсій передбачається надання цільової соціальної допомоги, що повинно дозволити забезпечити дохід на рівні мінімальних соціальних стандартів, які встановлюються виходячи з реальних фінансових можливостей Державного бюджету та Пенсійного фонду. За рахунок накопичених коштів у солідарній системі виплачуються пенсії за віком, у зв'язку з інвалідністю, у зв'язку із втратою годувальника та допомога на поховання пенсіонера.

Рис. 1.1 Трирівнева система пенсійного забезпечення[журавка]

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат. За допомогою другого рівня відбувається збільшення розміру пенсійних виплат за рахунок інвестиційного доходу. Для цього в спеціальному Накопичувальному фонді майбутнім пенсіонерам відкриваються індивідуальні пенсійні рахунки на які надходить частина обов'язкових пенсійних внесків застрахованих осіб.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, складова системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних і юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

1) пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких;

2) страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника;

3) банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичнихосіб, що встановлюється згідно із законодавством.

Недержавний пенсійний фонд [закон] - це юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (підприємницького товариства), функціонує та здійснює свою діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду. НПФ поділяють на відкриті, професійні та корпоративні залежно від складу засновників та учасників (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Види недержавних пенсійних фондів

Вид НПФ	Засновники	Учасники
Відкриті	Одна чи кілька юридичних осіб	Будь-які фізичні особи
Корпоративні	Юридична особа - роботодавець або кілька юридичних осіб - роботодавців	Виключно фізичні особи, які перебувають у трудових відносинах із засновником
Професійні	Об'єднання юридичних осіб - роботодавців, професійні спілки та ін.	Фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності

недержавний пенсійний фонд

Є певні обмеження щодо заснування певного виду НПФ. Так, юридичні особи, діяльність яких фінансується за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів, не мають права бути засновниками відкритого пенсійного фонду. Таким фізичним особам дозволено бути засновником корпоративного пенсійного фонду або здійснювати пенсійні внески до вже створених пенсійних фондів лише у випадках, передбачених законодавством України або рішенням відповідних місцевих рад. Юридична особа може бути одночасно засновником не більш як одного корпоративного чи одного професійного пенсійного фонду. Така юридична особа може бути засновником одного або більше відкритих пенсійних фондів. Засновники відкритого пенсійного фонду не можуть бути зберігачем цього фонду та його аудитором.

Створення недержавного пенсійного фонду починається з прийняття рішення зборами засновників-юридичних осіб, яке оформлюється протоколом. Право на здійснення діяльності з недержавного пенсійного забезпечення фонд отримує з моменту його державної реєстрації в Держфінпослуг і одержання відповідного свідоцтва.

Для організації функціонування НПФ, слід розробити такі обов'язкові документи:

· статут НПФ;

· пенсійні схеми як невід'ємний додаток до статуту;

· інвестиційну декларацію;

· типовий пенсійний контракт;

· договір з адміністратором;

· договір з компанією з управління активами;

· договір зі зберігачем;

· договір з інвестиційним консультантом.

Інвестиційна декларація - документ, який визначає інвестиційну політику фонду. В ньому відображено основні напрями інвестування пенсійних активів та обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними активами.

Пенсійна схема - документ, який визначає умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду.

Недержавний пенсійний фонд функціонує за такою схемою (рис. 1.2):

Рис. 1.2. Схема функціонування недержавного пенсійного фонду

Учасники недержавного пенсійного фонду - фізичні особи, па користь яких сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду і які мають право на одержання пенсійних виплат з такого фонду.

Вкладники недержавного пенсійного фонду - особи, які здійснюють пенсійні внески на користь учасника фонду шляхом перерахування коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту. Вкладником фонду може бути сам учасник фонду, подружжя, діти, батьки, роботодавець учасника фонду або професійне об'єднання, членом якого є учасник фонду. Вкладники фонду мають право вільного вибору пенсійної схеми, а також право на зміну пенсійної схеми, але не частіше одного разу на шість місяців.

Функціонування недержавного пенсійного фонду обумовлює виконання обслуговуючими суб'єктами відповідних функцій (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Функції суб'єктів, що обслуговують недержавний пенсійний фонд

Суб'єкт	Функції
Рада НПФ (у чисельності не менше п'яти осіб з обранням на три роки)	Укладання договорів з адміністратором, компанією з управління активами, зберігачем і аудитором; заслуховування звітів про діяльність цих суб'єктів; затвердження інформації про фінансовий стан фонду; контроль цільового використання пенсійних активів
Адміністратор недержавного пенсійного фонду	Залучення вкладників, укладання пенсійних контрактів, ведення індивідуальних пенсійних рахунків, облік пенсійних внесків, здійснення пенсійних виплат, надання агентських та рекламних послуг, складання звітності
Компанія з управління активами (КУА)	Аналіз ринку фінансових інструментів, розміщення активів згідно з інвестиційною декларацією НПФ, забезпечення прибутковості вкладень пенсійного капіталу
Банк-зберігач	Зарахування пенсійних внесків, виконання розпоряджень адміністратора і КУА, ведення обліку цінних паперів, контроль діяльності КУА та адміністратора
Незалежний аудитор	Аудиторська перевірка діяльності пенсійного фонду, адміністратора, КУА, банку-зберігача проводиться не рідше разу на рік за рахунок коштів суб'єкта, що перевіряється

Адміністратор НПФ (АПФ) [брошура] - це юридична особа, яка отримала ліцензію на провадження діяльності з адміністрування НПФ та здійснює адміністрування НПФ на підставі договору про обслуговування, укладеного між ним і радою НПФ. АПФ відає питаннями укладання пенсійних контрактів із вкладниками, ведення персоніфікованого обліку учасників за допомогою спеціально розробленого і сертифікованого програмного забезпечення, складанням спеціальної та загальної звітності щодо діяльності НПФ, питаннями пенсійних внесків і виплат. Один і той самий адміністратор може одночасно адмініструвати необмежену кількість НПФ, тоді як НПФ може мати договір про адміністрування лише з одним АПФ. Винагорода Адміністратору визначається з розрахунку певних відсотків від сум, що надходять до НПФ. Обсяг такої винагороди обмежується нормативними документами Держфінпослуг

Банк-зберігач[брошура] - це банківська установа, що має банківську ліцензію та ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів - депозитарної діяльності зберігача цінних паперів. Зберігач відає питаннями обліку пенсійних активів НПФ і зобов'язаний вчасно реагувати на зменшення їх обсягу. Фактично, банківська установа є одним із важливих елементів стабільності системи недержавного пенсійного забезпечення. Банк-зберігач зберігає не активи НПФ (бо іноді це неможливо фізично, адже актив може бути у вигляді нерухомості), а записи про ці активи та про їх рух.

Практично діяльність НПФ відбувається так: після того як Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України надасть НПФ статус фінансової установи, а Рада НПФ укладе договори з Адміністратором НПФ, Компанією з управління активами, Зберігачем та аудитором, фонд може залучати кошти учасників. Кожний вкладник НПФ укладає з фондом пенсійний контракт (або на свою користь - і тоді він є вкладником-учасником, або на користь інших осіб), в якому і в додатках до якого обумовлюється взаємодія НПФ і вкладника. Після цього вкладник перераховує кошти на рахунок НПФ, відкритий у Зберігача.

Адміністратор НПФ заводить на кожного учасника персональний пенсійний

рахунок, до якого вносить інформацію про суму пенсійного внеску, сплаченого на користь учасника НПФ на підставі даних виписок про рух коштів поточним рахунком НПФ. Виписка (виписки) про рух коштів надається Зберігачем Адміністратору фонду щодня та відображає всі операції за рахунком (рахунками) фонду за попередній операційний день на паперовому або електронному носієві в системі «клієнт-банк».

Таке поняття, як «загальний казан», у НПФ існує лише на одній стадії - коли

КУА здійснює інвестування пенсійних активів НПФ із дотриманням вимог інвестиційної політики, визначеної в інвестиційній декларації. При розподілі інвестиційного доходу кошти знову персоніфікуються, і кожний учасник отримує частку із «загального казана» пропорційну до його внесків. Зазвичай, ці кошти існують у вигляді активів: цінні папери, нерухомість, банківські метали тощо. Відповідна частка цих активів належить учаснику на праві приватної власності як його майбутня пенсія і за необхідності переводиться і виплачується в грошовій формі.

Пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду сплачуються у розмірах та порядку, встановлених пенсійним контрактом, відповідно до умов обраних пенсійних схем. Пенсійний контракт - це договір між пенсійним фондом та його вкладником, який укладається від імені пенсійного фонду його адміністратором та згідно з яким здійснюється недержавне пенсійне забезпечення учасника або кількох учасників фонду за рахунок пенсійних внесків такого вкладника.

Пенсійні фонди відповідно можуть здійснювати такі види пенсійних виплат:

· пенсія на визначений строк;

· одноразова пенсійна виплата;

· довічна пенсія.

Пенсія на визначений строк розраховується з огляду на період не менше як десять років від початку здійснення першої виплати. Виплата пенсії на визначений строк може здійснюватися: щомісячно; щоквартально; один раз на шість місяців.

У разі прийняття учасником рішення про виплату пенсії на визначений строк фондом учасник подає заяву встановленого зразка адміністратору фонду. Виплату пенсії на визначений строк здійснює адміністратор фонду від імені фонду в грошовій формі шляхом перерахування коштів на власний рахунок учасника у банку або поштовим переказом за бажанням учасника.

Одноразову пенсійну виплату може здійснювати адміністратор одноразово на вимогу учасника фонду в разі:

· медично-підтвердженого критичного стану здоров'я;

· коли сума належних учаснику фонду пенсійних коштів на дату настання пенсійного віку учасника фонду досягає мінімального розміру суми пенсійних накопичень, встановленого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України;

· виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України;

· смерті учасника фонду.

Операції з пенсійними активами здійснюються згідно з інвестиційною декларацією пенсійного фонду та укладеним договором про управління активами. Напрями використання активів недержавного пенсійного фонду представлено на рис. 1.3.



Рис. 1.3 Напрями використання активів недержавного пенсійного фонду

Загальні вимоги до структури активів пенсійного фонду представленні в додатку А.

Припинення діяльності НПФ може здійснюватися шляхом приєднання, злиття та ліквідації.

Приєднання - припинення діяльності пенсійного фонду, внаслідок якого відбувається припинення пенсійного фонду як юридичної особи та передача всіх прав і зобов'язань до іншого пенсійного фонду, який не втрачає статусу юридичної особи і є правонаступником зазначеного пенсійного фонду (пенсійних фондів).

Ліквідація - це припинення пенсійного фонду, внаслідок чого відбувається припинення пенсійного фонду як юридичної особи та передача пенсійних коштів учасників фонду іншим пенсійним фон дам, страховим організаціям або на пенсійні депозитні рахунки у банках на умовах та в порядку, встановлених Держфінпослуг.

Пенсійний фонд ліквідується у таких випадках:

· коли одноосібний засновник корпоративного пенсійного фонду не приймає рішення про поновлення сплати пенсійних внесків за власні кошти;

· у разі ліквідації без правонаступництва всіх засновників фонду;

· у разі припинення участі в пенсійному фонді всіх його учасників;

· за рішенням суду у випадках, передбачених законодавством.

Діяльність у системі недержавного пенсійного забезпечення контролюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національним банком України.

Для фінансового стану пенсійного фонду характерні такі критерії:

1) надійність функціонування (загальна платоспроможність та рівень диверсифікації пенсійних активів);

2) економічна ефективність діяльності (зростання чистої вартості одиниці пенсійних внесків, прибутковість інвестування пенсійних активів);

3) ліквідність пенсійних активів (поточна та планова ліквідність);

4) зворотність пенсійних накопичень учасників.

Отже, в організації роботи недержавних пенсійних фондів, як складової пенсійного забезпечення, основними є такі принципи:

· заінтересованості та добровільної участі громадян у НПЗ;

· законодавчого забезпечення умов НПЗ, державного регулювання діяльності з НПЗ та нагляду за його здійсненням, відповідальності суб'єктів НПЗ за порушення норм законодавства (для запобігання зловживань і махінацій);

· добровільності створення недержавних пенсійних фондів та участі в них платників внесків;

· рівноправності всіх учасників НПФ;

· економічної заінтересованості роботодавців у здійсненні внесків на користь своїх працівників, тобто податкові пільги;

· розмежування та відокремлення активів НПФ від активів його засновників, роботодавців-платників та обслуговуючих організацій;

· визначення розміру пенсійної виплати залежно від суми, що обліковується на індивідуальному пенсійному рахунку;

· цільового та ефективного використання пенсійних внесків.

2. Оцінка діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні

Одним з основних завдань, які покладені на недержавні пенсійні фонди є мобілізація фінансових ресурсів, трансформація їх в потужний інвестиційний капітал та здійснення виплат учасникам цих фондів.

До складу активів недержавного пенсійного фонду належать: активи в грошових коштах, активи в цінних паперах, інші активи згідно із законодавством.

Недержавні пенсійні активи у цінних паперах складаються з:

1) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими
гарантовано Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної
Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства;

2) акцій та облігацій українських емітентів, що відповідно до норм
законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або
в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому
законодавством порядку, обсяги торгів на яких становлять не менше 25% від загальних обсягів торгів на організаційно-оформлених ринках цінних паперів України (крім цінних паперів, на які здійснюється підписка згідно із законодавством);

3) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, при цьому встановлення вимог до рейтингу зовнішнього боргу та визначення рейтингових компаній здійснюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

4) облігацій іноземних емітентів з інвестиційним рейтингом, визначеним відповідно до пункту 3 ЗУ «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Пенсійні активи пенсійного фонду в цінних паперах не можуть включати ряд документів, передбачених законодавством. Пенсійні активи не можуть бути предметом застави і повинні використовуватися лише на призначені цілі. На пенсійні активи не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями засновників пенсійного фонду, роботодавців-платників, осіб, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, адміністратора, зберігача такого фонду та страхової організації, з якою укладено договір страхування довічної пенсії учасником відповідного пенсійного фонду або договір страхування ризику настання інвалідності чи смерті учасника фонду. На пенсійні активи не може бути звернене будь-яке стягнення або застосована конфіскація, якщо вони сформовані за рахунок коштів, отриманих на підставах, що не суперечать законодавству.

Використовуючи дані з сайту Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України [] та сайту Національної асоціації НПФ [] можемо провести безпосередній аналіз дохідної частини недержавних пенсійних фондів.

Вже на початок 2012 року в Державному реєстрі фінансових установ міститься інформація про 112 недержавних пенсійних фонди (додаток Б) та 40 адміністраторів НПФ, з яких мають ліцензії з адміністрування НПФ - 33 установи.

Система недержавного пенсійного забезпечення протягом останніх років розвивається досить динамічно і має потенціал для подальшого розвитку пенсійного забезпечення населення. Основні показники діяльності НПФ та темпи їх приросту наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Динаміка основних показників діяльності недержавних пенсійних фондів

Недержавні пенсійні фонди	2009	2010	2011	Темпи приросту, %
				2010/2009 2011/2010
Загальна кількість укладених пенсійних контрактів (тис. шт.)	62,5	69,7	75,0	11,5	7,6
Кількість учасників за укладеними пенсійними контрактами (тис. осіб)	497,1	569,2	594,6	14,5	4,5
Загальні активи НПФ (млн. грн.)	857,9	1 144,3	1 386,9	33,4	21,2
Пенсійні внески (млн. грн.), у т.ч.	754,6	925,4	1 102,0	22,6	19,1
- від фізичних осіб	31,8	40,7	50,6	28,0	24,3
- від юридичних осіб	722,7	884,6	1 051,2	22,4	18,8
- від фізичних осіб-підприємців	0,1	0,2	0,2	100,0	0,0
Пенсійні виплати (млн. грн.)	90,1	158,2	208,9	75,6	32,0
Кількість осіб, що отримали/ отримують пенсійні виплати (тис. осіб)	28,1	47,8	63,1	70,1	32,0
Сума інвестиційного доходу (млн. грн.)	236,7	433,0	559,9	82,9	29,3
Сума витрат, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів (млн. грн.)	47,1	64,6	86,61	37,2	34,1

Станом на 31.12.11 адміністраторами недержавних пенсійних фондів було укладено 75 044 пенсійні контракти з 61 600 вкладниками, з яких 2 443 вкладники, або 4,0%, - юридичні особи, на яких припадає 1051,2 млн. грн. пенсійних внесків (95,4% від загального обсягу пенсійних внесків за системою НПЗ), а 59 157 вкладників, або 96,0%, - фізичні особи.

При цьому, порівняно з кінцем 2010 року кількість контрактів з юридичними особами зменшилася на 0,3%, а з фізичними особами зросла на 9,8%.

На кінець 2011 року кількість учасників НПФ відповідно до укладених контрактів становила 594 638 осіб, протягом року вона зросла на 25,4 тис. осіб, або на 4,5%.

Станом на 31.12.11 серед учасників НПФ більшість становили особи віком від 25 до 40 років, а саме 40,7% (2010 рік - 39,2%, 2009 - 35,8%, 2008 - 35,5%, 2007 - 34%). При цьому частка учасників НПФ віком від 40 до 55 років станом на 31.12.11 становила 38,9% (2010 рік - 40,2%, 2009 - 41,4%, 2008 - 42,5%, 2007 - 41,9%). Частки учасників НПФ вікових груп старше 55 років та до 25 років станом на кінець 2011 року становили, відповідно, 14,2% (2010 рік -13,5%, 2009 - 14,2%, 2008 - 12,2%, 2007 - 9,3%) та 6,2% (2010 рік - 7%, 2009 - 8,6%, 2008 - 9,9%, 2007 - 15,1%) (рис. 2.1)

Одним із основних якісних показників, які характеризують систему НПЗ, є сплачені пенсійні внески. Аналізуючи динаміку сплачених пенсійних внесків, слід зазначити, що надходження пенсійних внесків за 2011 рік збільшилися на 19,1% і на 31.12.11 становили 1 102,0 млн. грн. (рис. 2.2).

Рис. 2.1 Розподіл учасників НПЗ за віковими групами станом на 31.12.11 (осіб)

Пенсійні внески не відносяться до Фонду оплати праці (ФОП) та не обкладаються внесками до фондів соціального страхування. Внески в НПФ відносяться до валових витрат за умови, що розмір внесків не перевищує 15% від ФОП найманої особи та щорічний внесок не перевищує розміру місячного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, помноженого на 12 і на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Загальний обсяг активів, сформованих пенсійними фондами, станом на 31.12.11 становить 1 386,9 млн. грн. Всього за 2011 рік активи НПФ зросли на 21,2% (на 242,6 млн. грн.) (рис. 2.2). Чиста вартість активів НПФ протягом 2011 року збільшилася з 1 140,6 до 1 384,8 млн. грн., або на 21,4%.



Рис. 2.2 Динаміка основних показників системи НПЗ за 2009-2011 рр.

Недержавні пенсійні фонди, акумулюючи грошові кошти юридичних і фізичних осіб у вигляді пенсійних внесків і зобов'язуючись збільшити їх шляхом інвестування в різноманітні фінансові інструменти, виступають у ролі інституційних інвесторів.

Для НПФ властиво формувати портфель, до якого входять об'єкти інвестування з мінімальним ступенем ризику. Тому особливого значення набуває вибір інвестиційних інструментів, використовуючи які НПФ зможуть забезпечити захист грошових коштів населення від інфляційних процесів і при цьому отримувати визначений приріст капіталу.

За результатами 2011 року, переважними напрямами інвестування пенсійних активів є депозити в банках (29,5% інвестованих активів), облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України (25,0%), акції українських емітентів (18,4%), цінні папери, дохід за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України (15,1%) (рис. 2.3).



Рис. 2.3 Структура інвестованих пенсійних активів станом на 31.12.11

У загальній структурі інвестиційного портфеля НПФ на кінець 2011 року активи розподіляються таким чином:

· 29,5% або 409,8 млн. грн. загальної вартості активів НПФ розміщено на банківських депозитах (станом на кінець 2010 року - 34,7%, або 396,8 млн. грн., відповідно);

· частка цінних паперів, дохід за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, у консолідованому портфелі НПФ збільшилась як в абсолютному виразі - з 170,4 млн. грн. у 2010 році до 209 млн. грн. у 2011 році, так і у відносному виразі - з 14,9% до 15,1% відповідно;

· частка корпоративних облігацій у консолідованому портфелі в
порівнянні з 2010 роком в абсолютному виразі збільшилася з 175,7 млн. грн. до 346,5 млн. грн., а у відносному - з 15,4% до 25,0%, відповідно;

· у 2011 році в порівнянні з 2010 роком у консолідованому портфелі НПФ дещо зросла частка акцій українських емітентів з 18,1% до 18,4% (або з 206,9 млн. грн. до 254,6 млн. грн. відповідно);

· дещо збільшилася в загальній вартості активів НПФ частка активів, інвестованих у цінні паперів, дохід за якими гарантовано Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства (з 0,4% станом на кінець 2010 року до 0,5% станом на кінець 2011 року);

· частка активів, інвестованих у банківські метали, у загальній вартості активів НПФ зменшилася з 2,8% станом на кінець 2010 року до 1,9% станом на кінець 2011 року;

· станом на кінець 2011 року (як і на кінець 2010 року) у
консолідованому інвестиційному портфелі НПФ відсутні іпотечні цінні
папери (станом на кінець 2009 року їх частка становила 0,05%);

· дещо зменшилася частка активів, інвестованих у об'єкти нерухомості
(з 5,6% станом на кінець 2010 року до 3,5% станом на кінець 2011 року) та у інші активи, не заборонені законодавством України (з 5% станом на кінець 2010 року до 3,4% станом на кінець 2011 року);

· обсяг коштів на поточному рахунку станом на кінець 2011 року
становив 2,7% (станом на кінець 2010 року - 3,1%).

Метою інвестування пенсійних активів є, насамперед, збереження пенсійних заощаджень громадян. Тому стратегія інвестування недержавних пенсійних фондів є більш консервативною, ніж у інших фінансових установ.

Загальна вартість доходу, отриманого від інвестування пенсійних активів, станом на 31.12.11 становила 559,9 млн. грн., або 50,8% від суми залучених внесків, збільшившись протягом 2011 року на 126,9 млн. грн., або на 29,3%.

Таким чином, збільшення обсягів укладених контрактів, відповідно і кількості учасників, спричиняє збільшення кількості внесків у недержавні пенсійні фонди та підвищує доходи недержавних пенсійних фондів, які потім трансформуються у позиковий або інвестиційний капітал. Але слід зазначити, що великий вплив на динаміку приросту пенсійних внесків має комітет недержавного пенсійного фонду Національного банку України.

Головними зобов'язаннями фонду є пенсійні виплати. Вони складають найбільшу частину поточних зобов'язань для зрілого фонду. Ці пасиви повинні бути у переважаючій частині прогнозованими, оскільки у протилежному випадку це ускладнює забезпечення фінансової стійкості і, відповідно, надійності фонду. Джерелом формування головних зобов'язань фонду є накопичені пенсійні внески на індивідуальних рахунках. Виникнення головних зобов'язань пов'язане з переходом довгострокових зобов'язань у поточні. Рівень виконання цих зобов'язань залежить від характеру їх передбачуваності а також ліквідності фінансових інструментів. Джерелом покриття другорядних зобов'язань має бути інвестиційний прибуток. В іншому випадку будуть зменшуватися пайові внески учасників фонду.

Крім вищезазначених основних напрямків використання коштів недержавних пенсійних фондів, вони створюють фонд оплати праці своїх працівників, тобото здійснюють оплату праці працівників цих фондів.

Також недержавні пенсійні фонди можуть надавати кредити і виступати в ролі кредиторів різних видів діяльностей.

Проте найзначнішими видами використання грошових коштів є грошові пенсійні виплати та використання коштів як інвестицій, тобто направлення їх в інвестиційну діяльність.

Тепер звернемось до статистики щодо здійснення пенсійних виплат.

Рис. 5. Пенсійні виплати за 2009-2011 рр.

Пенсійні виплати (одноразові та на визначений строк) станом на 31.12.11 становили 208,9 млн. грн., збільшившись за 2011 рік на 32% Сукупно недержавними пенсійними фондами протягом 2011 року було здійснено пенсійних виплат (одноразових та на визначений строк) 63 096 учасникам, тобто 10,6% учасників від їхньої загальної кількості отримали пенсійні виплати протягом 2011 року. Це зумовлено в першу чергу невеликою долею учасників вікової групи старше 55 років.

Основна частина витрат, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів, припадає на оплату послуг з управління активами пенсійного фонду - 56 778,9 тис. грн., або 65,5% від загальної суми витрат. Витрати на оплату послуг з адміністрування пенсійного фонду становили 19 626,2 тис. грн., або 22,7% від загальної суми витрат, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів. Оплата послуг зберігача, який здійснює відповідальне зберігання активів пенсійного фонду, - 4 104,4 тис. грн., або 4,7% від загальної суми витрат.

Витрати, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів, станом на 31.12.11 зросли на 34,1% і в цілому за час існування пенсійних фондів становлять 86,6 млн. грн., або 6,2% від загальної суми активів НПФ. При цьому розмір заборгованості з відшкодування нарахованих, але не здійснених оплат витрат пенсійних фондів, становив 3,6%, або 3 131 тис. грн.

Основна частина витрат, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів, припадає на оплату послуг з управління активами пенсійного фонду - 56 778,9 тис. грн., або 65,5% від загальної суми витрат. Витрати на оплату послуг з адміністрування пенсійного фонду становили 19 626,2 тис. грн., або 22,7% від загальної суми витрат, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів. Оплата послуг зберігача, який здійснює відповідальне зберігання активів пенсійного фонду, - 4 104,4 тис. грн., або 4,7% від загальної суми витрат.

Варто також зазначити, що на діяльність недержавних пенсійних фондів значною мірою вплинула фінансово-економічна криза. Зменшення в період фінансово-економічної кризи обсягів виробництва основних видів промислової продукції та послуг значно погіршили умови інвестиційної діяльності, у тому числі недержавних пенсійних фондів, що негативно вплинуло на рівень дохідності пенсійних активів. На сьогодні більшість недержавних пенсійних фондів не забезпечують дохідність пенсійних активів вище рівня інфляції.

Таким чином, основним напрямком використання фінансових ресурсів недержавних пенсійних фондів є інвестиційна діяльність. Найбільша частка інвестицій активів недержавних пенсійних фондів припадає на металургійну галузь, а також у машинобудування. Достатньо висока частка інвестицій припадає також на хімічну галузь.

З розвитком недержавних пенсійних фондів, люди стали більше знати про них, стали більше їм довіряти, про це свідчить зростання кількості його учасників відповідно до укладених контрактів, мобілізація грошових коштів та залучення їх в позикові та інвестиційну сфери, що принесе цим фондам додаткові доходи для здійснення виплат своїм учасникам та здійснення диверсифікаційної політики.

Проте існує маса проблем, які посилили вплив кризових явищ на діяльність недержавних пенсійних фондів, насамперед, це недосконалість законодавчої бази; нерозвиненість організованого ринку цінних паперів; низький рівень фінансової обізнаності населення; проблема забезпечення довгострокової стабільності пенсійної системи; підвищення зацікавленості у недержавних пенсійних програмах з боку роботодавців; забезпечення професійного управління активами майбутніх пенсіонерів з дохідністю, що перевищує рівень інфляції; недостатня єдність серед учасників ринку послуг НПФ.

3. Шляхи удосконалення діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні

Ринок недержавного пенсійного забезпечення є наймолодшим та найперспективнішим сегментом фінансового ринку України.

Захист пенсійних накопичень та їх примноження за рахунок інвестиційного прибутку з метою здійснення майбутніх пенсійних виплат учасникам знаходиться в руках фінансових установ, які здійснюють управління активами НПФ. Отже, саме від того, як працюють ці установи, як будують відносини з фондом і як контролюються, значною мірою залежить спроможність фонду здійснювати пенсійні виплати.

Держфінпослуг, Ради НПФ, недержавно-пенсійна громадськість (USAІD та Світовий банк) докладають чималих зусиль для розвитку накопичувальної пенсійної системи, особливо, НПФ в Україні.

Підвищення якості роботи НПФ та привабливості недержавного пенсійного забезпечення можна систематизувати за чотирма основними напрямками:

1. Підвищення рівня роз'яснювальної роботи серед населення, роботодавців, профспілок, об'єднань громадян та юридичних осіб про переваги недержавних пенсійних фондів та їх участі в системі НПЗ.

Підприємства можна заохочувати до вступу в НПФ таким чином:

· віднести суми внесків на недержавне пенсійне забезпечення на валові витрати;

· реінвестувати частину пенсійних внесків у підприємство (не більше 5% загальної вартості пенсійних активів, з дотриманням інших вимог щодо складу і структури пенсійних активів, встановлених Законом. Протягом перших п'яти років з початку заснування таких фондів - не більше 10% загальної вартості пенсійних активів);

· закріпити цінні кадри на виробництві, запропонувавши додаткове пенсійне забезпечення як складову соціального пакету;

· підвищити соціальний авторитет підприємства;

· посилити соціальне партнерство, створити осередок взаємодії роботодавці-профспілки-працівники;

· преференції при здійсненні державних закупівель і приватизації тощо.

Динамізація розвитку ринку НПФ неможлива без зміни менталітету населення, без виховання пенсійної культури, під якою розуміємо соціально-психологічне сприйняття населенням системи пенсійного забезпечення, а саме рівень усвідомлення людьми необхідності турбуватися про свою майбутню пенсію протягом усієї трудової діяльності, а також розуміння пенсійних можливостей держави й готовність брати участь у формуванні власних пенсійних накопичень. Формування пенсійної культури повинно стати однією з основних цілей широкомасштабної інформаційно-роз'яснювальної роботи, яка проводиться серед населення України, про напрями пенсійної реформи і роль системи недержавного пенсійного забезпечення в ній. Зважаючи на соціальну значущість такої роботи, її треба проводити у взаємодії з державними структурами, бізнес-співтовариством і профспілками.

Важливою передумовою подальшого розвитку ринку НПФ в Україні є підвищення рівня довіри громадян до НПФ. Відносини довіри до НПФ можуть бути сформовані на основі позитивного досвіду реалізації довірчих очікувань. Довіра громадян до НПФ залежатиме від того, наскільки дієвим буде механізм забезпечення фінансової безпеки НПФ, адже рівень довіри вищий, що передбачуванішим є рівень безпеки і надійності. Тому впровадження дієвих механізмів забезпечення фінансової безпеки НПФ слід розглядати як одне з найбільш актуальних завдань діяльності НПФ у посткризових умовах фінансового ринку.

Поширювати серед населення інформації про переваги недержавного пенсійного забезпечення та можливості отримання додаткових виплат під час досягнення громадянами пенсійного віку внаслідок участі в НПФ.

Сприяти активізації роботи міністерств, відомств, Фонду держмайна, обласних і місцевих адміністрацій та органів самоврядування щодо залучення роботодавців до пенсійних накопичувальних програм та роз'яснення змісту пенсійної реформи серед працюючого населення, зокрема серед підприємств державної і комунальної форм власності.

2. Підвищення ефективності роботи НПФ.

Необхідним є покращення інвестиційної активності недержавних пенсійних фондів на фінансовому ринку, тому потрібно вжити низку заходів, основним серед яких має стати розширення фінансового інструментарію, який забезпечує надійність і прийнятну дохідність для інвестиційної діяльності НПФ[]:

· внесення змін до відповідних законодавчих, нормативно-правових актів, якими треба визначити умови випуску середньо- і довготермінових державних боргових цінних паперів із плаваючим доходом (купоном), що враховує рівень інфляції в періоді, за який виплачується дохід (рівень інфляції плюс гарантований відсоток), зокрема спеціально передбачених для інвестування пенсійних коштів і активів інших інституційних інвесторів;

· вдосконалення законодавства, що регулює створення і розвиток організаційно оформлених ринків товарних ресурсів (землі, житла, об'єктів комерційної інфраструктури тощо) як обов'язкової умови забезпечення ліквідності об'єктів іпотеки і застави, що, своєю чергою, сприятиме поширенню випусків іпотечних цінних паперів, випущених під заставу землі та інших об'єктів нерухомості (заставні, іпотечні облігації, житлові сертифікати);

· удосконалення нормативно-правової бази щодо спрощення порядку проведення валютних операцій компаніями, які здійснюють управління активами інституційних інвесторів, у тому числі НПФ, яке усуне штучні перешкоди на шляху інвестування активів пенсійних фондів в іноземні цінні папери інвестиційного класу.

Важливим є запровадження єдиного порядку визначення чистої вартості одиниці пенсійних внесків. Наявність такого порядку посилить довіру до системи НПФ, бо дасть змогу вкладникам порівнювати діяльність різних фондів, бути в курсі того, що відбувається з їхніми пенсійними грошима, і на цій основі приймати обгрунтовані рішення. Світовий досвід засвідчує: немає іншого шляху для завоювання довіри вкладників, ніж відкритість інформації та зрозуміла система оцінки результатів роботи фондів.

Слід приділити увагу й збільшенню пропозиції якісних інструментів інвестування для пенсійних фондів. Оскільки їхні активи мають довгостроковий характер, а акції більш стійкі до інфляції ніж боргові інструменти, варто дозволити підвищити частку акцій в портфелі НПФ.

Для того, щоб реалізувати інвестиційний потенціал НПФ, важливо обмежити використання коштів, які залучаються державою шляхом випуску боргових цінних паперів, на фінансування поточного дефіциту держбюджету, обслуговування державного боргу, ліквідації касових розривів та фінансування соціальних і оборонних програм.

Треба також дозволити пенсійним фондам купувати цінні папери інститутів спільного інвестування. В усьому світі є така практика, бо тим самим зменшуються ризики управління коштами. До того ж ці фонди диверсифіковані і з них завжди НПФ може вийти.

Держава повинна використати інвестиційний потенціал НПФ для реалізації проектів із пріоритетних напрямів соціально-економічного та культурного розвитку (національних проектів). Відбір проектів у рамках цих напрямів здійснює Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України.

Перспективним механізмом реалізації національних проектів є створення державно-приватних партнерств на основі договорів концесії. Для того, щоб залучити кошти НПФ для фінансування певного проекту, концесіонер (приватна компанія) випускає довгострокові цільові облігації, а концедент (держава) надає державні гарантії щодо збереження коштів, вкладених у такі облігації. Водночас повинні бути розроблені заходи щодо забезпечення належного контролю і встановлення відповідальності за планування та реалізацію інвестиційних проектів, перерозподіл ризиків від держави до бізнесу, розробка механізмів відшкодування можливих збитків НПФ при фінансуванні таких проектів. Створення державно-приватних партнерств із залученням коштів НПФ має стати основною складовою процесу модернізації стратегічно важливих галузей економіки України.

Покращення ефективності роботи НПФ планується також шляхом підвищення прозорості та якості роботи цих установ й інфраструктури, що їх обслуговує. Для вирішення цієї проблеми Держфінпослуг разом з іншими зацікавленими органами будуть забезпечувати внесення змін до законодавчих та нормативних актів і реалізовувати організаційні заходи, спрямовані на:

· забезпечити якісне, за світовими стандартами, рейтингування фінансових інструментів та емітентів для інвестування активів НПФ;

· запровадити на законодавчому рівні єдиної системи обліку пенсійних накопичень із застосуванням одиниці пенсійного внеску та її щоденного розрахунку;

· підвищити відповідальність банків-зберігачів за оцінку і моніторинг структури активів пенсійних фондів;

· вирішити проблеми оцінки активів в умовах малоліквідних ринків;

· здійснити перехід учасників ринку НПЗ на міжнародні стандарти фінансової звітності;

· розробити і запровадити систему фінансових показників для здійснення моніторингу ефективності діяльності суб'єктів системи НПЗ.

3. Посилення рівня державного нагляду в цій сфері.

Важливим є реалізувати заходи щодо:

· запровадження консолідованого нагляду, який дозволяє регуляторам встановлювати реальних власників фінансових установ та відстежувати операції з пов'язаними особами в межах фінансових груп, де задіяні активи НПФ;

· запровадження системи обміну інформацією між органами, що здійснюють державний контроль і нагляд у системі НПЗ, через упровадження інтегрованої системи обміну інформацією;

· вдосконалення перевірок роботи НПФ для посилення аналізу ризиків та своєчасне виявлення відхилень в інвестуванні пенсійних активів від встановлених нормативів;

· посилення інституційної спроможності державних регуляторів при здійсненні нагляду за системою НПЗ;

· розширення повноважень Держфінпослуг і ДКЦПФР з питань отримання інформації про реальних власників фінансових установ.

4. Вдосконалення законодавчої та нормативної бази системи недержавного пенсійного забезпечення.

Держфінпослуг має сприяти прискоренню прийняття розроблених нею спільно з органами державного управління законопроектів, що вносять необхідні зміни та доповнення до ряду законів України, зокрема до таких: «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У Держфінпослуг переконані, що основний шлях до якості надання послуг у системі недержавного пенсійного забезпечення та підвищення загальної довіри населення і роботодавців до цієї системи полягає в об'єднанні учасників ринку в одну саморегулівну організацію, делегуванні до органів управління такої організації найбільш авторитетних та досвідчених керівників, які спільно з регулятором працюватимуть над забезпеченням високої якості пенсійних послуг для населення України, підвищенням рівня кваліфікації всіх працівників адміністраторів НПФ та інших суб'єктів системи НПЗ, піклуватимуться про суворе дотримання інтересів вкладників недержавних пенсійних фондів.

Практичне впровадження наведених шляхів покращення діяльності НПФ в Україні матиме такі позитивні наслідки:

1. Дозволить підвищити рівень пенсійних виплат людям похилого віку. Разом із пенсійними виплатами, що виплачуватимуться з реформованої системи обов'язкового пенсійного страхування, середня пенсія становитиме 55-60% середньої заробітної платні проти нинішніх 32%.

2. Сприятиме розвитку фондового ринку.

3. Сприятиме розвитку страхувального бізнесу. Розвиток недержавних пенсійних фондів спричинить значне збільшення попиту на продукти страхувального бізнесу, зокрема на страхування життя та на страхування довічної пенсії з установленим періодом, довічної обумовленої пенсії, довічної пенсії подружжя.

4. Приведе до зниження обсягів тіньової економіки. Через пільги в оподаткуванні для учасників і вкладників недержавного пенсійного забезпечення (внески до недержавних пенсійних фондів та одержаний інвестиційний доход не оподатковуються, а оподатковуються лише пенсійні виплати) і обмеження на ці пільги (внески до недержавних пенсійних фондів не повинні перевищувати 25% заробітної плати учасника) учасники недержавного пенсійного забезпечення матимуть додатковий стимул вимагати виплату свого заробітку в офіційному секторі.

5. Збільшення бюджетних надходжень у майбутньому. Механізм сплати податків збільшить бюджетні надходження шляхом розширення бази оподаткування: пенсійні виплати включатимуть не тільки пенсійні внески, що є доходом громадян чи роботодавців, а, отже, підлягають оподаткуванню в будь-якому випадку, а й інвестиційний доход.

6. Зменшить залежність від зовнішніх запозичень та сформує додаткове джерело довгострокового кредитування економіки. Оскільки кошти недержавного пенсійного забезпечення інвестуються на довгострокову перспективу (коли припустити, що людина розпочинає свою трудову діяльність у 25-річному віці, виходить на пенсію в шістдесят років і живе до 67,9 років, то середня тривалість інвестиції становить приблизно 20 років), вони стануть додатковим стимулом розвитку реального сектору й економічного зростання.

Висновки

Найбільш ефективною формою організації економіки є ринок, про що свідчить досвід багатьох країн світу. Тому метою утворення та функціонування фінансового ринку є акумулювання та ефективне розміщення заощаджень в економіці, стан якої значною мірою зумовлений ефективністю переливання інвестиційних коштів від тих, хто має заощадження, до тих, у кого на цей момент є потреба в капіталі.

Фінансовий ринок - є механізмом нагромадження та перерозподілу фінансових ресурсів країни; організованою або неформальною системою торгівлі фінансовими інструментами, основну роль в якій відіграють фінансові інститути, які направляють потоки грошових коштів від власників до позичальників

Основними функціями фінансового ринку в економічній сфері є: формування ринкових цін на окремі види фінансових активів; організація процесу доведення фінансових активів до споживача через створення мережі різноманітних інститутів з реалізації фінансових активів; фінансове забезпечення процесів інвестування; страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових і комерційних ризиків; кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів; розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу, між галузями і сферами ринкової діяльності.

Основними суб'єктами ринку є: інститути позафінансової сфери, держава, населення, фінансові інститути, інститути інфраструктури, іноземні учасники ринку.

Існує велика кількість ознак, за якими можна класифікувати фінансовий ринок, на приклад: за терміном обігу фінансових активів: ринок грошей, ринок капіталів; за видами фінансових активів, що обертаються на ринку ринок цінних паперів: валютний ринок, ринок фінансових послуг; ринок золота та інших дорогоцінних металів і каменів; ринок нерухомості та ін.; за умовами обертання фінансових активів: первинний, вторинний.