Венчурний капiтал

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Аналіз та дослідження проблем щодо інвестування економіки завжди мали досить важливе значення і щодо питання розвитку венчурного капіталу приділялося багато уваги. Адже саме інвестиційна діяльність є одним з основних факторів економічного зростання, що торкається найглибших основ виробничо-господарської діяльності підприємств, а отже і економіки країни в цілому.

Зараз дуже гостро постало питання про реструктуризацію економіки України, насамперед із залученням нових джерел інвестування для реалізації інноваційних програм. Одним з досить ефективних джерел являє собою венчурне інвестування (венчурний капітал).

Істотний внесок у дослідження ролі та значення інновацій в економічному розвитку, обґрунтування специфіки інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності зробили наукові праці Д. Белла, К. Вікселя, Дж.К. Гелбрейта, Дж.М. Кейнса, М. Туган-Барановського, О. Лапка, П. Гулькіна, В.Чабана, І. Крейдича та ін.

По своїй економічній природі венчурне фінансування - сучасний різновид засновництва, тобто створення й розвитку перспективних фірм, компаній з метою швидкого збільшення первісного внеску (засновницького внеску в статутний капітал) і наступної його реалізації по ринковій вартості.

Інвестиції венчурного капіталу пов'язані із тривалими строками, елементами ризику, участю в управлінні компанією та з доходами більшою мірою у формі приросту капіталу, чим у вигляді дивідендів.

Венчурнi iнвестицii не потребують гарантiй та застав повернення капiталу, тому единою гарантiею для венчурних iнвесторiв є iх особистий досвiд та квалiфiкацiя пiд час вiдбору об'екта iнвестування та подальшоi участi в його управлiннi.

1. ВЕНЧУРНИЙ КАПIТАЛ ЯК ФОРМА IНВЕСТУВАННЯ

Венчурне інвестування - це один із найбільш ефективних способів фінансування венчурним капіталом приватних підприємств, які займаються ризиковими науково-дослідними та конструкторськими розробками. Основна відмінність від традиційного інвестування полягає в тому, що фінансові активи надаються підприємству без будь-якої гарантії забезпечення рухомим чи нерухомим майном або заощадженнями підприємства. Єдиною гарантійною заставою служить відповідна частина акцій існуючого або тільки створюваного підприємства, тобто венчурний капітал надається підприємству під перспективну ідею.

Акумуляція фінансових коштів венчурним фондом дозволяє направляти значні інвестиції на тривалий термін у перспективні для венчурних компаній виробництва та проекти. Інвестор приймає безпосередню участь в управлінні підприємством, виконуючи функцію фінансового менеджера, що в свою чергу буде сприяти зростанню вартості підприємства і в майбутньому продажу своєї частки за прийнятною ціною. Також венчурні компанії стимулюють пробудження науковомістких підприємств, провокуючи їх зростанням конкуренції до більш ефективної діяльності.

За допомогою венчурного інвестування можна вирішити ряд проблем, насамперед це:

а) залучення іноземних інвестицій для розвитку високотехнологічних на інноваційних галузей економіки України;

б) венчурний капітал забезпечує більш раціональне, ефективне використання обмежених фінансових ресурсів;

в) є основним фактором, що зумовлює модернізацію вітчизняних підприємств більш прискореними темпами;

г) зацікавленість саме приватного сектору до вкладання коштів в науковомісткі галузі, що за питомою вагою перевищить вкладання коштів держави в дані галузі і підвищить ефективність їх діяльності, а отже і конкурентоздатності в самій країні та за її межами.

Венчурні інвестиції, як правило, характеризуються такими рисами:

- обслуговування найбільш передових напрямів НТП;

- тривалий інвестиційний період (близько 5-7 років) повинен бути достатнім для "розкрутки" компанії - від ідеї до забезпечення її прибутковості внаслідок комерціалізації;

- відсутність будь-яких майнових застав, гарантій чи поручительств із боку фірм-новаторів;

- пряма або опосередкована пайова участь інвестора у капіталі венчурна і відповідна участь інвестора в процесах прийняття принципово важливих рішень або надання інформаційних, консультаційних послуг; великий розмір інвестиційних вкладень, як правило, більше 10 млн. дол. США;

- високий ступінь прибутковості, що прямо пов'язаний з прибутковістю.

Венчурний бізнес є однією з найважливіших складових інноваційного процесу та перспективним механізмом економічної стабілізації держави, феномен розвитку якою пов'язаний з пріоритетним розвитком високотехнологічних та ризикованих галузей.

2. РОЗВИТОК ВЕНЧУРНОГО КАПІТАЛУ В УКРАЇНІ

Венчурний капітал в світі і в Україні представлений двома секторами: формальним (венчурні фонди) і неформальним (приватні інвестори).

Приватні інвестори, або, як їх ще називають «бізнес-ангели», в економічно розвинених країнах виступають основними інвесторами на початкових стадіях реалізації інвестиційних проектів із створенням нового підприємства. Вони інвестують в проект власний капітал, зосереджуються більшою мірою на перспективних інноваційних високо ризикованих та дохідних проектах з метою продажу своє частки в підприємстві в майбутньому з високою дохідністю. Зазвичай бізнес-ангели крім інвестицій вкладають в реалізацію проекту власні знання, управлінські навички, ділові зв'язки та приймають активну участь в управлінні підприємством. Це визначає засоби залучення інвестицій, які використовуються у разі залучення бізнес-ангелів, а саме продаж їм корпоративних прав за внески в статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю або приватного розміщення акцій.

При цьому ініціатор проекту повинен погодитися на передачу значних повноважень та контролю над підприємством приватним інвесторам, і передбачати, що в майбутньому їх частка буде продана третій особі. Розмір ринку інвестицій бізнес-ангелів в Україні оцінити дуже важко, в розвинутих країнах їх частка інвестицій приблизно співпадає із часткою венчурних фондів, огляд публікацій українських авторів на цю тему, а також відкритих джерел інформації не дає відповіді на ці питання. Так в наявних публікаціях, статистичні дані щодо України відсутні, як і в інших джерелах публічної інформації.

Зазвичай бізнес-ангели об'єднуються в різні організації (мережі бізнес-ангелів), що дозволяє їм координувати дії, робити спільну оцінку проектів та спільні інвестиції для зниження ризику. В Україні також існує об'єднання приватних інвесторів - Асоціація приватних інвесторів України, що була заснована в 2006 році, проте інформація щодо поточної діяльності, кількості членів та щорічні розміри інвестицій в проекти відсутня, через це можна зробити висновки щодо невисокої реальної активності цього об'єднання приватних інвесторів.

Проте, враховуючи досвід розвинених країн, можна передбачати, що в майбутньому роль бізнес-ангелів в фінансування інвестиційних проектів при створенні підприємств в Україні буде зростати.

Таким чином, підприємству доцільно розглядати приватних інвесторів як джерело фінансування інвестицій, якщо виконуються наступні умови:

- підприємство є новостворюваним або новим та має інноваційний інвестиційний проект, що може забезпечити високу дохідність;

- поточні власники підприємства або автор бізнес-ідеї готові поступитися значною часткою в контролі та управлінні підприємством в теперішньому та майбутньому;

- використання засобів залучення запозиченого капіталу для фінансування інвестицій неможливе або ускладнене через відсутність застави, невідповідність підприємства критеріям фінансової установи (наприклад, незначний термін існування, відсутність кредитної історії);

- потреба в фінансуванні може бути задоволена за рахунок приватного інвестора, так за даними української асоціації приватних інвесторів, вони розглядають проекти вартістю від 20 тис. дол. США до кількох мільйонів.

Венчурні фонди. Як форма концентрації та розміщення інвестиційних ресурсів, венчурні фонди з'явилися в 60-х роках минулого сторіччя в США та за минулий час дістали значного розвитку в економічно розвинених країнах. Під венчурними фондами зазвичай розуміють фінансових посередників, що об'єднують капітал учасників фонду та вкладають їх у новостворені приватні (в розумінні не публічні) підприємства на реалізацію інвестиційних проектів, що зазвичай є високодохідними та ризикованими, з перспективою отримання високої дохідності від продажу корпоративних прав на підприємство в майбутньому.

Відповідно до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», венчурними вважаються інститути спільного інвестування (фонди) що є недиверсифікованими у розумінні цього закону, закритими (фонд або компанія з управління його активами не несуть зобов'язань щодо викупу власних цінних паперів фонду до його припинення), які здійснюють лише приватне розміщення цінних паперів. Учасниками фонду можуть бути юридичні та фізичні особи, для фізичних осіб мінімальний внесок обмежується 1500 мінімальними заробітними платами.

В світовій практиці, зазвичай, венчурні фонди фінансують інвестиційні проекти на більш пізніх стадіях, ніж приватні інвестори, оскільки вони вкладають не власні, а залучені кошти, крім того, налічують більші пакети проектів, тому не можуть здійснювати контроль, аналогічний приватним інвесторам. Засобами залучення інвестицій венчурних фондів для підприємства, що реалізує проект виступає продаж корпоративних прав в тій чи іншій формі, при цьому відносини з фондом та іншими власниками підприємства встановлюються у такій формі, щоб надати фонду більш пріоритетні права в разі ліквідації підприємства, що, наприклад, може бути реалізовано через отримання конвертованих привілейованих акцій.

Як і приватні інвестори, венчурні фонди схиляються до сильного впливу та контролю над реалізацією проекту, проте ступінь контролю, як зазначено вище, буде меншою. Венчурні фонди, можуть також здійснювати підтримку підприємству в разі пошуку бізнес-партнерів та джерел запозичення капіталу. Основним шляхом виходу із проекту є продаж корпоративних прав фонду після публічного розміщення акцій підприємства, проте можливі й інші варіанти.

Напрямки інвестування фондів концентруються не стільки на інноваційних або високотехнологічних проектах та перспективних менеджерах, скільки на галузях із високим потенціалом росту та ослабленою конкуренцією.

Розвиток венчурних фондів в Україні можна поділити на два етапи, відповідно до появи венчурних фондів українського походження. Перший етап охоплює 1992-2001 рр., що характеризується створенням та функціонуванням в Україні 7 венчурних фондів за рахунок іноземних інвестицій.

За період до 2004 р., сукупні інвестиції цих фондів склали більше 127,5 млн. дол. США в більше ніж 106 підприємств. Проте напрямки інвестування відрізнялись від звичайних для венчурних фондів в бік менш ризикових та традиційних галузей. Так, за словами керівник фондів з іноземними інвестиціями, пріоритетними виступали проекти в агробізнесі, харчопереробній галузі, виробництві будівельних матеріалів та меблів, при цьому основними акцепторами інвестицій буле вже діючі підприємства середнього розміру.

Другий етап розвитку венчурних фондів в Україні розпочався в 2001 р. після прийняття Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» та триває по теперішній час. Основною його характеристикою є створення венчурних фондів резидентами України. Так за даними Української асоціації інвестиційного бізнесу, в 2004-2010 рр., кількість венчурних фондів зросла в 13,9 разів, а величина чистих активів в 63,1 рази, темпи росту цих показників уповільнились більш ніж в 2 рази за вказаний період, найбільше уповільнення спостерігалось після всесвітньо фінансової кризи в 2008 р., дані наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Динаміка показників венчурних фондів за 2004 - 2010 рр:

В 2010 р. загальний приріст чистих активів венчурних фондів склав 17,39% всіх капітальних інвестицій що є досить значною величиною, проте, як зазначають українські дослідники, більшість вітчизняних венчурних фондів не виконують тієї економічної функції, яка їм присутня в економічно розвинених країнах, а саме фінансування інвестиційних проектів новостворених підприємств за рахунок інвестицій учасників фонду. По-перше, більша частка інвестицій венчурних фондів до 2009 р. спрямовувалась в сферу нерухомості та будівництва, оскільки дохідність таких інвестицій складала до 82% річних при відносно невисокому ризику та термінах проектів, по-друге, більшість венчурних фондів не була створена як результат акумуляції коштів сторонніх інвесторів, а представляла собою інструмент фінансово-промислових груп, що використовувався для перерозподілу коштів між підприємствами та для оптимізації оподаткування.

Таке використання інституту венчурних фондів стало можливим через майже відсутні обмеження щодо структури активів (можуть надавати позики, викуповувати облігації, що не допущені до торгів на фондовій біржі), що надає можливості зменшувати оподатковуваний прибуток підприємств-членів групи за рахунок його концентрації на венчурному фонді з відстроченням оподаткування до дня закриття фонду, а також зручно перерозподіляти кошти між компаніями. Крім того, в 2008 р. внесені зміни в Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», що дозволяють фізичним особам бути учасниками венчурних фондів (мінімальний внесок 1500 мінімальних заробітних плат), а ставка податку на доходи фізичних осіб від таких операцій складає 5%, порівняно із базовою ставкою 15%.

Основними чинниками, що стримують розвиток традиційних венчурних фондів в Україні виступають:

- обмеженість щодо кола потенційних учасників фонду, так, значно обмежено можливості фізичних осіб, як зазначено вище, не можуть виступати учасниками недержавні пенсійні фонди та інші інститути спільного інвестування, страхові компанії можуть бути учасниками тільки корпоративних фондів;

- нестабільність законодавчої бази та високий рівень тіньової економіки;

- слабкий розвиток публічного ринку цінних паперів, що ускладнює вихід фонду із проекту, в якому він приймає участь.

Незважаючи на зазначені стримуючі чинники, в майбутньому можлива зміна ролі венчурних фондів в фінансування інвестиційних проектів нових підприємств в Україні відповідно до світової практики. Також планується створення державного венчурного фонду для фінансування інноваційних проектів в рамках реалізації проекту Євросоюзу «Розробка фінансових схем та інфраструктури для підтримки інновацій в Україні» сумісно з Державним агентством України з інвестицій та інновацій, розмір фонду становитиме 100 млн. євро. Таким чином, вже сьогодні підприємства що реалізують інвестиційні проекти в інноваційній сфері можуть розглядати венчурні фонди в якості потенційного інвестора. Підприємству варто розглядати венчурний фонд як джерело інвестицій, якщо воно відповідає критеріям, зазначеним для залучення приватних інвесторів, за виключенням того, що стадія реалізації проекту має бути більш пізньою, а також можливе менше втручання венчурного фонду в управління підприємством.

3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ РИНКУ ВЕНЧУРНОГО КАПІТАЛУ В УКРАЇНІ

Для держави має сенс активно сприяти розвитку венчурного бізнесу, оскільки вигоди, які отримує суспільство від програм підтримки венчурного капіталу, на обмежуються тільки прибутками венчурних інвесторів. Венчурні інвестиції:

а) сприяють освоєнню нових провідних науково-технічних розробок для створення конкурентоспроможних високотехнологічних продуктів і технологій;

б) створюють нові робочі місця, сприяючи зниженню безробіття та підвищуючи рівень добробуту в суспільстві, що має стратегічне значення для довгострокового зростання національної економіки.

Характерною особливістю венчурного капіталу є його висока ризикованість, тобто висока ймовірність не отримати очікуваного прибутку або готовність навіть до ризику втрати коштів. Однак дивіденди, у разі позитивного результату, не йдуть ні в яке порівняння з традиційним прибутком.

Для успішного функціонування венчурного капіталу в Україні необхідно створити такі умови:

- наявність капіталу, який формується з різних джерел;

- високі стандарти щодо прозорості роботи фірм та інформації, які висувають інвестори;

- законодавча база, яка сприяє венчурному інвестуванню;

- розвиток та стимулювання підприємництва, що дасть можливість збільшити кількість фірм, в які можна інвестувати венчурний капітал;

- наявність кваліфікованих спеціалістів з управління венчурним капіталом;

- стале економічне зростання, стабільний попит з боку держави та приватного секторів на наукові дослідження й розробки.

Для подолання кризи та виходу на світовий ринок з конкурентоздатною науково-технічною продукцією необхідно перш за все зробити:

а) український венчурний бізнес знаходиться на стадії розвитку, тому потрібно раціонально синтезувати закордонний досвід з можливостями України, для забезпечення діяльності даного виду бізнесу на повну потужність;

б) забезпечити тісний взаємозв'язок між учасниками венчурного бізнесу з одного боку, законодавчою і виконавчою гілками влади - з іншого;

г) створення в Україні певного роду венчурних асоціацій, форумів та інших інститутів, що дасть можливість для підприємств, які потребують залучення інвестицій для розвитку своєї діяльності, привернути до себе увагу з боку інвесторів, знайти партнерів по бізнесу, тощо.

ВИСНОВКИ

Венчурне інвестування - це один із найбільш ефективних способів фінансування венчурним капіталом приватних підприємств, які займаються ризиковими науково-дослідними та конструкторськими розробками.

Сьогодні підприємства що реалізують інвестиційні проекти в інноваційній сфері можуть розглядати венчурні фонди в якості потенційного інвестора. Підприємству варто розглядати венчурний фонд як джерело інвестицій, якщо воно відповідає критеріям, зазначеним для залучення приватних інвесторів, за виключенням того, що стадія реалізації проекту має бути більш пізньою, а також можливе менше втручання венчурного фонду в управління підприємством.

Для успішного функціонування венчурного капіталу необхідна значна інфраструктура: численні інвестиційні компанії, фондові та страхові компанії, аудиторські фірми, фондові та науково-технічні біржі, інжинірингово-консалтингові фірми, бізнес-центри, інкубатори, агентства з набору висококваліфікованого персоналу тощо.

Розвиток ринку венчурного капіталу є невід'ємною частиною інноваційного розвитку економіки держави. До невідкладних завдань нашої держави й уряду входить створення національної інноваційної системи з відповідною правовою, організаційною, фінансовою інфраструктурою.

Держава, яка заінтересована в ефективності інноваційних процесів та відкритті власної технологічної ніші у світовій виробничій структурі, повинна стати співучасником та гарантом венчурного фінансування радикальних інноваційних проектів.

венчурний капітал інвестування

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Башнянин Г. І., Лазур П. Ю., Медведєв В. С. Політична економія. - К.: Ніка-Центр: Ельга, 2000. - 258 с.

2. Дюгованець О.М. Особливості венчурного інвестування в Україні / О.М. Дюгованець // Науковий вісник Ужгородського університету. - 2011.- № 33. - С. 70-73.

3. Кузнецова І.С. Інститут венчурних інвестицій: стан та перспективи розвитку в Україні. / І.С. Кузнецова // Наука та інновації. - 2008. - № 1. - С. 87-95.

4. Мертенс А. Венчурные фонды и венчурные инвестиции как это работает. / А. Мертенс // Финансовый директор. - 2005. - №1. - С. 97-105.

5. Романішин О. Перспективи розвитку венчурних фондів в Україні як джерела фінансування інноваційної діяльності підприємств. / О. Романішин // Наука молода. - 2004. - №2. - С. 25-31.

6. Сухоребська О.Я. Ринок венчурних інститутів спільного інвестування в Україні: стан та перспективи розвитку. // Наук вісник НЛТУ України. - 2010. - Вип. 20.3. - С. 260-263.

7. Нежиборець В. Венчурне інвестування: стан, проблеми, закордонний досвід. // Теорія і практика інтелектуальної власності. - 2008. - № 4. - С. 56-60.

8. Рибіна Л.О. Проблеми венчурного фінансування інноваційної діяльності в Україні. // Вісник Сумського національного аграрного університету. - 2008. - Вип. 1. - С. 72-80.

9. Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)": за 01 серпня 2011 р. - 3 с.

10. Сайт Державного комітету статистики України.

Размещено на Allbest.ru