Главная Коллекция "Otherreferats" Финансы, деньги и налоги Аналіз фінансових результатів підприємства ПАТ "Донецькобленерго"

Аналіз фінансових результатів підприємства ПАТ "Донецькобленерго"

Аналіз господарсько-економічної діяльності, активу і пасиву балансу, майнового стану, витрат, собівартості товарної продукції і ліквідності підприємства. Розробка заходів з підвищення його фінансових показників та ефективності виробництва та управління.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 13.02.2013
Размер файла 450,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Донецький національний технічний університет

кафедра менеджменту і господарського права

Курсова робота з дисципліни

Аналіз фінансових результатів підприємства ПАТ "Донецькобленерго"

Виконала: студентка заочного відділення

групи МПс з(а)

Буригіна С.О.

Донецьк - 2012

Реферат

Курсова робота: 111 сторінок, 13 таблиць, 3 формул, 6 діаграм,13 джерел.

Об'єктом дослідження в даній роботі є акціонерне товариство ПАТ «Донецькобленерго» - сучасна збутова компанія зі своїми електромережними потужностями, високим рівнем технічного і технологічного оснащення, що забезпечує якісне та надійне електропостачання найбільшого індустріального регіону України.

Мета роботи - дослідження фінансових показників підприємства, та аналіз фінансових результатів.

Методи дослідження: огляд джерел, порівняльний аналіз, системний аналіз, якісний аналіз, факторний та техніко-економічний аналіз, економіко-математичні методи на основі форм звітів підприємства Форма №1 (Баланс), Форма №2 (Звіт про фінансові результати), Форма №4 (Звіт про власний баланс), Форма №5 (Примітки до річної фінансової давності), і тощо.

У даній курсовій роботі розглянуті теоретичні основи таких питань: методи прогнозування і аналіз управління витратами підприємства, аналіз фінансово-господарської діяльності, аналіз витрат на виробництво на підприємстві ПАТ, аналіз балансу підприємства і його структури, показники оцінки майнового становища. Проаналізована ефективність використання можливих ресурсів на підприємстві, було проведено розробку заходів з підвищення продуктивності праці на підприємстві, виявлені недоліки в роботі та запропоновані заходи щодо їх виправлення.

Собівартість продукції, аналіз балансу, фінансові показники, фінансовий аналіз.

План

Вступ

Розділ 1. Сутність поняття прибутку і рентабельності. Методи оцінки і рентабельності фінансових результатів

Розділ 2. Характеристика підприємства ПАТ «Донецькобленерго». Аналіз основних техніко-економічних показників. Заходи з підвищення фінансових показників підприємства

Розділ 3. Фінансовий механізм управління підприємства. Розробка заходів з підвищення фінансових показників підприємства. Підвищення ефективності виробництва та управління

Розділ 4. Розрахунок економічного ефекту від запропонованих заходів щодо підвищення фінансових показників підприємства

Висновки

Перелік використаних джерел

Додаток А Форма №1 (Баланс) за 2007рік

Додаток Б Форма № 2 (Звіт про фінансові результати) за 2007рік

Додаток В Форма № 4 (Звіт про власний капітал) за 2007рік

Додаток Г Форма №1 (Баланс) за 2008рік

Додаток Д Форма № 2 (Звіт про фінансові результати) за 2008рік

Додаток Е Форма № 4 (Звіт про власний капітал) за 2008рік

Додаток Ж Форма №1 (Баланс) за 2009рік

Додаток З Форма № 2 (Звіт про фінансові результати) за 2009рік

Додаток К Форма № 4 (Звіт про власний капітал) за 2009рік

Додаток Л Форма № 5 ( Примітки до річної фінансової звітності). За 2007рік

Додаток М Форма № 5 ( Примітки до річної фінансової звітності). За 2008рік

Додаток П Форма № 5 ( Примітки до річної фінансової звітності). За 2009рік

Вступ

Однією з ключових проблем здійснення на мікрорівні системних реформ в Україні, як і в інших країнах із перехідною економікою, є своєчасна адаптація промислових підприємств до різких і істотних змін умов господарювання і ринкової кон'юнктури. В умовах ринкових відносин стає гостро необхідним по новому глянути на процес формування собівартості продукції і витрат підприємства в цілому, у тому числі на минулі, які сприймались багатьма керівниками підприємств не як омертвлені витрати, що вимагають найчастіше додаткових витрат, а як активи, що представляють “ багатство” підприємства. Доцільно для оцінки раціональності витрат підприємства застосовувати методику функціонально-вартісного аналізу, що довів свою економічну ефективність у пошуку нетрадиційних шляхів зниження собівартості.

У цьому випадку процес прийняття управлінських рішень являє собою вибір між альтернативами варіантів функцій підприємства ( асортимент продукції, набір виконуваних послуг і т.д.), а також альтернативами реалізації цих функцій (витратами ). Вибір функцій підприємства повинний бути зорієнтований на умову, відповідно до якої необхідно зберігати або розвивати тільки те виробництво, продукція або послуги якого мають поточний і перспективний платоспроможний попит. Згідно з цим виділяється головна функція (продукція або послуги, які потенційно здатні приносити прибуток), а потім вишиковується система підпорядкованих головній функції допоміжних і підпорядкованих функцій. Фактичні і потенційно можливі масштаби функцій підприємства оцінюються з погляду витрат на їхню реалізацію.

Такий підхід вже на початковому етапі дозволяє, з одного боку, визначити непотрібні (які не приносять прибуток) або залишкові (нерентабельні ) функції виробництва. Аналіз і пошук альтернативних варіантів реалізації функцій підприємства (покликаних із погляду критерію можливості збуту й одержання прибутку) дає можливість скоротити загальні витрати на функціонування підприємства. Мета дипломної роботи - виявлення резервів поліпшення фінансового стану та рекомендації до удосконалення методів управління витратами в енергосистемі, яка дуже актуальна для ПАТ “Донецькобленерго”

Найбільш важливим у реалізації програми зниження витрат для підприємства ПАТ “Донецькобленерго”, що знаходиться в складних економічних умовах, є ключова функція контролінгу - забезпечення оперативною інформацією про рівень витрат і їх відповідності прибуткам кожного центру відповідальності всіх керівників, у тієй або іншій мірі впливають на рівень витрат. Бажано, щоб така інформація надходила щодня, що істотно розширить можливості оперативного реагування і прийняття коригувальних дій, що діють.

Процеси, що відбуваються останнім часом у реформуванні економіки держави, ще не придбали своєї логічної форми. Продовжує діяти застаріла психологія виробника, коли на витрати виробництва необґрунтовано списуються всякі можливі і неможливі витрати. Підвищується відпускна ціна, і виникає парадоксальна ситуація: при загальному падінні обсягів виробництва існує затоварення готовою продукцією. Платоспроможний попит не відповідає пропозиції, а звідси - виникнення неплатежів, заборгованості із заробітної плати й інших соціальних виплатах.

З переходом на ринкові відносини повинен змінитися і підхід до планування витрат і результатів виробництва. Якщо в умовах планової економіки існували загальні й обов'язкові для усіх норми і нормативи витрат (галузеві і міжгалузеві ), що дозволяє складати планову калькуляцію і контролювати дотримання підприємствами відзначених нормативів, то з переходом до ринкових відносин визначальною рисою повинна стати конкуренція виробників, отже - і конкуренція витрат. Таким чином, принципово неможливим стає застосування єдиних і обов'язкових для всіх підприємств норм і нормативів, що робить нереальним здійснення централізованого контролю за дотриманням підприємствами об'ємів витрат.

В умовах ринку підприємство ПАТ “Донецькобленерго” самостійно визначає методи калькуляції продукції й обсягу витрат на її випуск, що також відповідає міжнародній практиці бухгалтерського обліку. Калькуляція собівартості продукції відноситься до сфери управлінського, аналітичного обліку і здійснюється підприємствами, виходячи з конкретних задач, які були перед ними. Однак на цьому етапі переходу до ринку цілком відмовитися від державного контролю за калькуляцією собівартості продукції неможливо. Для визначення галузей, що є монополістами, необхідність контролю за складом витрат виробництва ще довгий час буде залишатися актуальною. Аналіз витрат електроенергії на виробництво продукції показав, що діюча в даний час система відпустки й оплати електроенергії побудована по витратному механізмі, тобто в таких умовах ні виробник, ні споживач не зацікавлені в її економії. Підприємства замовляють значно більш високий ліміт потреби в електроенергії, чим фактично споживають, оскільки за його перевитрату стягуються штрафи, що значно перевищують самому оплату за штучне завищення ліміту від фактичної потреби.

Підприємства платять за замовлений ліміт електроенергії, а не за фактично спожиті її об'єми. У кінцевому рахунку промислові підприємства включають у собівартість продукції вартість заявленої потужності, що перевищує фактичну, що приводить до росту цін і тарифів на зроблені товари (послуги).

Істотною проблемою промислових споживачів електроенергії є несвоєчасна оплата ними використаної електроенергії. До таких підприємств застосовуються штрафні санкції у виді пені, що включається в собівартість продукції. Тільки на споживачах Горлівського міського району електромережі за 2006 р пеня склала 140,6 млрд. грн., а за I півріччя 2007 р. - 42,5млрд.грн.

Аналіз використання виробничих потужностей підприємств показав, що поряд із спадом виробництва спостерігається підвищення норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на одиницю продукції.

Перевитрати електроенергії в зв'язку з неповним використанням виробничих потужностей включаються у фактичну собівартість продукції і компенсуються споживачами.

В електричних мережах Донеччини реалізуються такі перспективні напрями: підвищення ефективності енергозбутової діяльності за рахунок впровадження повузлового балансу електроенергії, впровадження зонного обліку в споживачів, удосконалення системи обліку погодинного обсягу закупівлі електроенергії, щомісячне оформлення рахунків та звіряння об'ємів споживання з усіма споживачами без винятку, тощо; зменшення витрат на утримання електричних мереж шляхом виконання ремонтних робіт власними силами і зведення до мінімуму участі підрядних організацій. Підприємство надає повний комплекс послуг від проектування і будівництва енергетичних об'єктів «під ключ» до повного електрозабезпечення споживачів.

Розділ 1. Сутність поняття прибутку і рентабельності. Методи оцінки і рентабельності фінансових результатів

Аналіз фінансових результатів визначає найважливіші показники, пропорції та темпи розширеного відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії -- це галузь фінансових результатів. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об'єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.

Фінансова стратегія підприємства згідно зі стратегічною ціллю забезпечує:

- формування та ефективне використання фінансових ресурсів;

- виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів на цих напрямках;

- відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

- визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

Завданнями фінансової стратегії є:

- визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

- визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

- фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;

- вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

- розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.

На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна, інвестиційна.

У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.

Важливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.

Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників та параметрів, використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Основою фінансових результатів є узагальнення та аналіз наявної інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно врахувати ці зміни.

Результатом перспективного фінансового результатів є розробка трьох основних документів:

- прогноз звіту про прибутки та збитки;

- прогноз руху грошових коштів;

- прогноз балансу активів та пасивів підприємства. Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.

Фінансові результати є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану під підприємства є дані:

- балансу (форма № 1);

- звіту про фінансові результати (форма № 2);

- звіту про власний капітал (форма № 4);

- примітки до річної фінансової звітності (форма№5).

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв'язані один ч одним. Їх цінність для своєчасного та якісного фінансового планування. У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчи її, про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності.

Вона повинна уможливлювати:

- оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;

- оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;

- прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

Розділ 2. Характеристика підприємства ПАТ «Донецькобленерго». Аналіз основних техніко-економічних показників. Заходи з підвищення фінансових показників підприємства

ПАТ «Донецькобленерго» - сучасна збутова компанія зі своїми електромережними потужностями, високим рівнем технічного і технологічного оснащення, що забезпечує якісне та надійне електропостачання найбільшого індустріального регіону України. Загальна протяжність ліній «Донецькобленерго» складає 69,4 тис. км.

Виробничі потужності компанії, крім ліній електропередавання, включає 373 трансформаторні підстанції загальною потужністю 8 458 МВА.

ПАТ «Донецькобленерго» має понад 67000 тисяч абонентів, у тому числі майже 7 тис. промислових. Сьогодні товариство складається з 11 структурних одиниць (восьми електричних мереж - Центральної, Донецької, Донецької західної, Кіровської, Макіївської, Краматорської, Приазовської, Харцизької; Миронівської теплоелектростанції; Цеху з ремонту та налагодження засобів вимірювальної техніки; 201-го загону воєнізованої охорони). Для їх обслуговування ПАТ «Донецькобленерго» має близько 11 тис. осіб.

ПАТ «Донецькобленерго» має найдовші електричні мережі в Україні - більше 73 тис. км повітряних та кабельних ліній електропередач 0,4-110 кВ. В електричних мережах встановлено 15686 трансформаторів сумарною потужністю понад 12 тисяч МВА. Підприємство модернізується, оснащується новітнім обладнанням. Так, у результаті проведення запланованих ремонтно-налагоджувальних робіт і робіт із реконструкції Миронівська ТЕС зможе нести навантаження 100 МВт та планується впродовж року його подвоїти, а до реконструкції максимально можливим навантаженням було 20-40 МВт.

В електричних мережах Донеччини реалізуються такі перспективні напрями: підвищення ефективності енергозбутової діяльності за рахунок впровадження повузлового балансу електроенергії, впровадження зонного обліку в споживачів, удосконалення системи обліку погодинного обсягу закупівлі електроенергії, щомісячне оформлення рахунків та звіряння об'ємів споживання з усіма споживачами без винятку, тощо; зменшення витрат на утримання електричних мереж шляхом виконання ремонтних робіт власними силами і зведення до мінімуму участі підрядних організацій. Підприємство надає повний комплекс послуг від проектування і будівництва енергетичних об'єктів «під ключ» до повного електрозабезпечення споживачів.

Корпоративна система: до складу товариства входять три філії: Білоцерківська, Бориспільська, Житомирська, які налічують 10 відділень та 14 безпосередньо підпорядкованих відділень.

Основні напрями діяльності: розповсюдження періодичних видань, книжкової продукції, канцтоварів та іншої продукції. Пропозиції до співробітництва: запрошуємо до співробітництва видавництва вітчизняної та зарубіжної періодики, не періодики, книжкових видань.

ПАТ "Донецькобленерго" було засновано у червні 1995 року в процесі реструктуризації електроенергетичної промисловості України. Товариство спеціалізується на передачі та розподілі електроенергії в Донецькій області - найбільшому промисловому регіоні України - та постачає електроенергію 4,5 млн. населення на площі 26,5 тис.км 2. Кількість підключених абонентів складає 1 млн. 796 тисяч, в тому числі 17 тисяч промислових.

До складу товариства входять 11 структурних одиниць, в тому числі:

8 електричних мереж (Центральні, Донецькі, Донецькі західні, Кіровські, Макіївські, Краматорські. Приазовські, Харцизькі.

ПАТ «Донецькобленерго» має найбільш протяжні електричні мережі на Україні. В електричних мережах експлуатується більш 64 тисяч км повітряних ліній електропостачання.

Аналіз фінансового стана підприємств здійснюється в основному за даними річна і квартальна бухгалтерська звітність і в першу чергу за даними бухгалтерського балансу.

Прийняте групування дозволяє здійснити досить глибокий аналіз фінансового стана підприємства.

Це групування зручне для « читання балансу », під яким приймають попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи підприємства і його фінансового стана безпосередньо по бухгалтерському балансі.

При читанні балансу з'ясовують: характер зміни підсумка балансу і його окремих розділів статей, правильність розміщення засобів підприємства, його поточну платоспроможність і т.п.

Читання балансу, звичайно, починають із установлення зміни розміру балансу аналізований період часу. Для цього підсумок балансу на початок року порівнюють із підсумком балансу на кінець періоду.[7; c.63]

Горизонтальний аналіз означає зіставлення статей балансу й обчислювальних по ним показників на початок і кінець одного або декількох звітних періодів; він допомагає виявити відхилення, що вимагають подальшого вивчення. При горизонтальному аналізі обчислюють абсолютні і відносні зміни показників. Зіставлення дозволяє визначити загальний напрямок руху балансу. У звичайних виробничих умовах збільшення підсумків балансу оцінюють позитивне, а зменшення - негативно.

Крім з'ясування спрямованості зміни всього балансу, варто з'ясувати характер зміни окремих його статей і розділів, тобто здійснити подальший аналіз по горизонталі. Позитивної оцінки заслуговує збільшення в активі балансу коштів, цінних паперів, короткострокових і довгострокових фінансових вкладень і, як правило, основних засобів, капітальних вкладень, нематеріальних активів і виробничих запасів, а в пасиві балансу - підсумка першого розділу й особливо суми прибутку, резервного фонду, фондів спеціального призначення. Як правило, негативної оцінки заслуговує різкий ріст дебіторської і кредиторської заборгованості в активі й у пасиві балансу. В усіх випадках негативно оцінюють наявність і збільшення по статтях « збитки » і « резерви по сумнівних боргах ».

У процесі подальшого аналізу балансу вивчають структуру засобів підприємств і джерела їхній утворення (аналіз по вертикалі).

Вертикальний аналіз - це вираження статті (показника) через визначене процентне співвідношення до відповідної базової статті (по базовому показнику). За допомогою вертикального аналізу виявляють основні тенденції і зміни в діяльності підприємства.

Аналіз фінансового стана підприємства починається з перевірки валюти балансу. Баланс підприємства ПАТ «Донецькобленерго» за 2007-2009 роки являються вірними по цьому показнику. Тому після цього можна перейти і до аналізу динаміки різних розділів активу і пасиву балансу. Отже, можна зробити виводи, що протягом 2007-2009 р. м. Значно зменшилися основні засоби, запаси і витрати в порівнянні з попередніми роками зменшилися, а також джерела власних і прирівняних до них засобів. Це характеризує роботу підприємства з негативної точки.

Зменшення ж загальної валюти балансу свідчить про не стабільне фінансове становище підприємства і зниженні його майнового потенціалу.

Аналіз майнового становища характеризує статику і динаміку фінансово-господарської діяльності підприємства. Виконаємо цей аналіз на підставі аналітичного балансу-нето. Реальність досягається проведенням додаткового очищення балансу від наявних у ньому регуляторів. Зручності досягаються побудовою ущільненого (згорнутого) балансу шляхом агрегування й ущільнення деяких однорідних по складі елементів балансових статей. Кількість статей може скорочуватися і підвищується наочність балансу. Активи розташовуються по ступені зменшення ліквідності, а пасиви - у порядку убування терміна погашення заборгованості.

Таблиця 2.1 - Вихідні дані для аналізу активу балансу

Показники

2007р.

2008р.

2009р.

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

I. Поточні активи

414,9

77,4

489,6

20,3

312,7

20,5

II. Довгострокові активи

134,5

22,6

1020,3

79,7

1212,5

9,5

Разом

594,4

100,0

1279,4

100,0

1525,5

100,0

Таблиця 2.2 - Аналіз активу балансу

Показники

Роки

Відхилення

Роки

Відхилення

2007р.

2008р.

тис. грн..

%

2008р.

2009р.

тис. грн.

%

I. Поточні активи

168,0

259,1

91,1

154,2

259,1

312,7

53,6

120,7

II. Довгострокові активи

1063,0

1020,3

-42,7

95,98

1020,3

1212,5

192,2

118,8

Разом

1231,0

1279,4

48,4

103,9

1279,4

1525,5

245,6

119,2

На підставі таблиць можна зробити наступні виводи: різні частини майна ПАТ «Донецькобленерго», що розрізняються щаблем ліквідності (короткострокові активи більш ліквідні, чим довгострокові) мають приблизно однакову частку по долях (відношення потокових активів до довгострокового складає ? 0,9 (за винятком 2007 року, у якому в який відношення поточних активів до довгострокового складало 0,16). Також можна побачити, що поточні активи в 2008 році в порівнянні з 2007 роком зросли на 154,2% (на 91,1 тис. грн.), а в 2009 році в порівнянні з 2008 - на 20,7% (53,6 тис. грн.). Довгострокові активи в 2008 році в порівнянні з 2007 знизилися на 34,02% (на 42,7 тис. грн.), а в 2009 р. у порівнянні з 2008 зросли на 18,8% (на 192,2 тис. грн.).

Таблиця 2.3 - Вихідні дані для аналізу пасиву балансу

Показники

2007р.

2008р.

2009р.

тис грн

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

I. Поточні пасиви

392

71,4

566,4

48

1303

69,8

II. Довгострокові активи

9,2

1,7

9,5

0,8

13,8

0,74

III. Джерела власних засобів

148,2

26,9

601,4

51,2

548,7

29,5

Разом

549,5

100,0

1177,4

100,0

1865,9

100,0

Таблиця 2.4 Аналіз пасиву балансу

Показники

Роки

Відхилення

Роки

Відхилення

2007р

2008р

тис. грн.

%

2008р

2009р

тис. грн.

%

I. Поточні пасиви

392,0

566,4

174,4

27,8

566,4

1303

736,6

106

II. Довгострокові пасиви

9,2

9,5

0,3

0,05

9,5

13,8

4,3

0,63

III. Джерела власних засобів

148,2

601,4

453,2

72,2

601,4

548,7

-52,7

-7,6

Разом

549,5

1177,4

627,9

100

1177,4

1865,9

688,5

100

На підставі таблиць (табл. 2.3 і 2.4) можна зробити наступні виводи: різні частини майна ПАТ «Донецькобленерго» мають наступне співвідношення: у 2007 році частка поточних пасивів у загальній частці всього майна складала 71,4%, у 2008 р. - 48%, а в 2009 р. - 69,8%;

Також можна побачити, що поточні пасиви в 2008 році в порівнянні з 2007 роком збільшилися на 27,8% (на 174,5 тис. грн.), а в 2009 році в порівнянні з 2008 - на 106% (736 тис. грн.). Джерела власних засобів у 2008 році в порівнянні з 2007 зросли на 72,2% (на 453,2 тис. грн.), а в 2009 р. у порівнянні з 2008 р. помітно зменшилися на 7,6% (на 52,7 тис. грн.), що характеризує роботу підприємства з негативної сторони.

При читанні звітності необхідно також приділити особливу увагу на так називані «хворі» статті. Дані про нестачі в роботі підприємства можуть бути присутнім у даних бухгалтерській звітності в явному і завуальованому виді. Перший випадок має місце тоді, коли в звітності є «хворі» статті, що можна підрозділити на дві групи:

- які свідчать про вкрай незадовільну роботу підприємства і сформованому в результаті цього поганому фінансовому становищі;

- статті, що свідчать про наявні нестачі в роботі підприємства.

До першої групи відносяться: непокриті збитки минулого років, непокриті збитки звітного періоду, кредити і позики, непогашені в термін, прострочена кредиторська заборгованість і т.д.

До другої групи відносяться статті безпосередньо подані в балансі або елементами статей, що могли бути виділені за допомогою аналітичного розшифровки в ході внутрішнього аналізу.

До нестач у роботі в схованому, завуальованому виді в ряді балансових статей, що може бути виявлене в рамках внутрішнього аналізу з залученням даних поточного обліку, можна віднести:

- розрахунки з дебіторами за товари, роботи і послуги. Ця стаття може включати невиправдану дебіторську заборгованість, що можна виявити по аналітичних розшифровках по рахунках 46 і 62.

- розрахунки з кредиторами за товари, послуги, у котрі також може входити не виправдана кредиторська заборгованість у виді:

розрахунків із постачальниками по не оплаченим у термін розрахунковим документам;

розрахунки по неотфактурованим поставках;

розрахунків із постачальниками по простроченим оплатою векселям

- інші активи;

- розрахунки з персоналом по іншим операціям: може відбиватися невиправдана дебіторська заборгованість у виді розрахунків із матеріально-відповідальними особами по недостачах, псуванню і розкраданням

Отже, представимо аналіз збитків статей у таблиці 2.5

Таблиця 2.5 Аналіз збиткових статей

Найменування «хворих» статей

Роки

2007р.

2008р.

2009р.

1. Збитки минулого років

10,7

23,2

20,7

2. Збитки звітного року

68,4

-

79,8

3. Кредити і позички, не погашені в термін

-

-

-

4. Товари відвантажені, не оплачені в термін

16,2

41,7

53,7

5. Розрахунки з персоналом по іншим операціям

0,28

0,27

0,21

6. Розрахунки з іншими дебіторами

31,2

43,9

28,2

Отже, за даними таблиці 2.5 можна зробити виводи, що збиткових статей на підприємстві ПАТ «Донецькобленерго» досить, що характеризує роботу підприємства як незадовільну. Але все рівно слід зазначити позитивну динаміку в зменшенні з 2009 році суми по статті розрахунки з іншими дебіторами, у якій входять недостачі, крадіжки і псування матеріальних цінностей (зменшилися на 15,7 тис. грн).

Розділ 3. Фінансовий механізм управління підприємства. Розробка заходів з підвищення фінансових показників підприємства. Підвищення ефективності виробництва та управління

Усталеність фінансового становища підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. Активи динамічні по своїй природі. У процесі функціонування підприємства і розмір активів, і їхня структура перетерплюють постійні зміни.Стан виробничого потенціалу - найважливіший чинник ефективності основної діяльності підприємства, а отже і його фінансової усталеності. Бухгалтерська звітність дозволяє докладно проаналізувати наявність, стан і зміна найважливішого елемента виробничого потенціалу підприємства - його основні фонди.

У процесі функціонування підприємства експлуатовані основні засоби зношуються фізично і застарівають морально. Ступінь фізичного зносу визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес може розглядатися в декількох аспектах як спосіб:

- визначення поточної оцінки незношеної частини основних засобів;

- віднесення на готову продукцію одночасових витрат в основні засоби;

- накопичення фінансових ресурсів для наступного заміщення основних засобів, що вибувають із виробничого процесу, або вкладення в нові виробництва.

Існують показники, що характеризують майнове становище підприємства:

“Сума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємств” - це показник узагальненої вартості оцінки активів, що значаться на балансі підприємства. Це облікова оцінка, що не збігається із сумарною ринковою оцінкою активів підприємства. Ріст цього показника свідчить про нарощування майнового потенціалу підприємства.

“Коефіцієнт зносу”. Показник характеризує частку вартості основних засобів, що залишилася до списання на витрати в наступних періодах. Звичайно використовується в аналізі як характеристика стана основних фондів.

Доповненням цього показника до 100% (або одиниці) являє коефіцієнт придатності:

(3.1)

або

де знос основних засобів; F - початкова (відбудовна) вартість основних засобів.

Ці показники вимірюються у відсотках або в частках одиниці і можуть бути обчислені як на початок, так і на кінець звітного періоду.

Очевидно, що збільшення коефіцієнта зносу означає погіршення стану основних засобів підприємства. Але при цьому варто враховувати, що коефіцієнт зносу не відбиває фактичної зношеності основних засобів, а коефіцієнт придатності не дає точної оцінки їхньої поточної вартості. Це відбувається з ряду причин. Так, на законсервоване устаткування нараховується амортизація на повне відновлення, тобто фізично ці засоби не зношуються, але загальна сума зносу основних засобів збільшується.

На суму зносу великий вплив робить прийнята на підприємстві система нарахування амортизації, що також підтверджує умовність показників придатності і зносуосновнихзасобів.[7;c.54-58] Важливе значення для оцінки стана засобів праці мають також показники руху основних засобів: коефіцієнти відновлення і вибуття.

“Коефіцієнт відновлення”. Показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів складають нові основні засоби.

“Коефіцієнт вибуття”. Показує, яка частина основних засобів, із якими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула через старість і по других причинах.

Коефіцієнти відновлення і вибуття розраховуються по наступних формулах:

(3.2)

де+Ф - вартість основних засобів, що надійшли за звітний період; -Ф - вартість вибулих за звітний період основних засобів; початкова (відбудовна) вартість основних засобів на початок і кінець року.

Початкові дані для розрахунку коефіцієнтів представимо в таблиці 3.1

Таблиця 3.1. Вихідні дані для оцінки майнового стана підприємства

Показники

на нач. 2008р.

на нач. 2009р.

на нач. 2010р.

1. Початкова вартість основних засобів

1075,7

1064,6

1096,2

2. Знос основних засобів

530

518

542

3.Надходження основних засобів

-

44,2

54,9

4. Вибуття ОС

-

125,6

28,3

Зведемо розрахунки показників майнового становища підприємства в таблицю 3.2.

Таблиця 3.2. - Характеристика стана основних засобів підприємства

Показники

на нач. 2008р.

На нач. 2009р.

Відхилення

на нач. 2009

на нач. 2010р.

Відхилення

%

%

1. Власні оборотні кошти

23,0

-44,0

191,3

-44,0

-193,0

438,0

2. Коефіцієнт зносу

0,5

0,43

86

0, 43

0,49

113

3. Коефіцієнт відновлення

-

0,88

-

0,88

0,05

5,7
Отже, із приведених даних видно, що власного оборотного кошти на початок 2009 у порівнянні з 2008 роком зменшилися на 67 тис. грн, а в процентному відношенні на 191,3%; на початок 2010 року в порівнянні з 2009 -на 149 тис. грн. (на 438%). Коефіцієнт зношеності невисокий, що позитивно характеризує стан майнового становища. У цілому, дані таблиці показують, що технічний стан основних фондів являє незадовільним для забезпечення основної діяльності.

Задача аналізу ліквідності балансу виникає в умовах ринку в зв'язку з посиленням жорсткості фінансових обмежень і необхідністю давати оцінку кредитоспроможності підприємства, тобто його спроможності вчасно і цілком розраховуватися по усім своїх зобов'язаннях. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміна погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу варто відрізняти ліквідність активів, що визначається як розмір, зворотний часу, необхідному для перетворення їх у кошти. Чим менше час, що буде потрібно, щоб даний вид активів перетворився в гроші, тим вище його ліквідність.

Отже, під ліквідністю розуміють можливість реалізації матеріальних і других цінностей і перетворення їх у кошти.

Ліквідність балансу оцінюють за допомогою спеціальних показників, що виражають співвідношень визначених статей активу і пасиву балансу або структуру активу балансу. У більшій мірі в міжнародній практиці використовуються наступні показники ліквідності: коефіцієнт абсолютної ліквідності; проміжний коефіцієнт покриття і загальний коефіцієнт покриття. При численні всіх цих показників використовують загальний знаменник - короткострокові зобов'язання, що обчислюються як сукупний розмір короткострокових кредитів, короткострокових позик, кредиторської заборгованості.

Ліквідність балансу підприємства тісно зв'язана з його платоспроможністю, під яким розуміють спроможність у належні терміни і повною мірою відповідати за своїми обов'язками.

Розрізняють поточну й очікувану платоспроможність. Поточна платоспроможність визначається на дату упорядкування балансу. Підприємство вважається платоспроможним, якщо в нього немає простроченої заборгованості постачальникам, по банківських позичках і других розрахунках. Очікувана платоспроможність визначається на визначену майбутню дату зіставленням платіжних засобів і першочергових зобов'язань на цю дату.

Як уже відзначилося, платоспроможність підприємства сильно залежить від ліквідності балансу. Водночас на платоспроможність підприємства значне впливу роблять і другі чинники - політична й економічна ситуація в країні, стан грошового ринку, наявність і досконалість заставного і банківського законодавства, заможність власним капіталом, фінансове стан підприємств - дебіторів і другі.

Для виконання аналітичних досліджень і оцінок структури активу і пасиву балансу його статті підлягають групуванню. Головними ознаками групування статей активу вважають ступінь їхньої ліквідності, тобто швидкості перетворення в готівку, і напрямок використання активів у господарстві підприємства. У залежності від ступеня ліквідності, активи підприємства розділяють на дві великі групи: позаобігові активи (іммобілізовані засоби) і оборотні активи (мобільні засоби). Оборотні (мобільні) поточні активи більш ліквідні, чим позаобігові (іммобілізовані) активи.

До позаобігових активів відносяться: вартість основних засобів, нематеріальних активів; капітальні вкладення, довгострокові фінансові вкладення. Основні засоби (нерухомість) купуються для довгострокового використання підприємством.

До складу оборотних (поточних) активів включають: готівка, цінні папери, дебіторську заборгованість, запаси товарно-матеріальних цінностей і витрати. Ці активи являють оборотними в тому розумінні, що вони знаходяться в постійному циклі перетворення їх у кошти. Ті оборотні активи, що легко перетворити в наявні засоби, прийнято вважати легкореалізованими активами. До них відносяться, крім коштів, цінні папери і дебіторська заборгованість. Запаси і витрати - це повільно реалізовані активи..[3; c.44]

У пасиві балансу знаходять свій відбиток джерела засобів підприємства на визначену дату. Вони підрозділяються на джерела власних засобів (капітал і резерви), довгострокові пасиви (кредити і позики) і короткострокові пасиви (кредити, позики, розрахунки та інші пасиви).

Для зручності аналізу балансу ця група джерел засобів укрупнюється і може бути подана у виді двох аналітичних групувань, з одного боку, в основу групи покладена юридична приналежність використовуваних підприємством засобів, що підрозділяються на власні і позикові. З іншого боку, важливу роль грає тривалість використання засобів в обороті підприємства. Тому прийнято розрізняти засіб тривалого використання і засоби короткострокового використання.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активі, згрупованих по ступені їхньої ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиві, згрупованими по термінам їхнього погашення і розташованими в порядку зростання термінів.

У залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, активи підприємства розділяються на наступні групи:

А1 - першокласні ліквідні засоби (кошти і короткострокові фінансові вкладення);

А2 - легкореалізовані активи (дебіторська заборгованість, готова продукція і товари);

А3 - середньореалізовані активи (виробничі запаси, МБП, незавершене виробництво, витрати обертання);

А4 - важкореалізовані або неліквідні активи (нематеріальні активи, основні засоби й устаткування до установки, капітальні довгострокові фінансові вкладення).

Пасиви балансу групуються по ступені терміновості їхньої оплати:

П1 - Найбільше термінові зобов'язання - до них відноситься кредиторська заборгованість і позички непогашені в термін.

П2 - Короткострокові пасиви - короткострокові кредити і позикові засоби.

П3 - Довгострокові пасиви - довгострокові кредити і позики.

П4 - Постійні пасиви - власні засоби.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити підсумки приведених груп по активі і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце наступні співвідношення:

А-1 > П-1

А-2 > П-2

А-3 > П-3

А-4 < П-4

Виконання перших трьох нерівностей із необхідністю тягне виконання і четвертої нерівності, тому практично істотним являє зіставлення підсумків перших трьох груп по активі і пасиву. Четверта нерівність носить " характер, що балансує, і в той же час має глибокий економічний зміст: його виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової усталеності - наявності в підприємства власних оборотних коштів. У випадку, коли одне або декілька нерівностей системи мають знак, протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшому або меншому ступені відрізняється від абсолютної. При цьому нестача засобів по одній групі активів компенсується їхнім надлишком по другий групі, хоча компенсація при цьому має місце лише по вартісному розмірі, оскільки в реальній платіжній ситуації менше ліквідні активи не можуть замістити більш ліквідні.Зіставлення найбільше ліквідних засобів і швидко реалізованих активів із найбільше терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє з'ясувати поточну ліквідність. Порівняння ж повільно реалізованими активами із довгостроковими пасивами відбиває перспективну ліквідність. Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність (або неплатоспроможності) підприємства на найближчий до розглянутого моменту проміжок часу. Перспективна ліквідність являє собою прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів (із який у відповідних групах активу і пасиву подана, звичайно, лише частина, тому прогноз досить наближений).

Аналіз ліквідності балансу і зведемо у таблицю 3.3 на підставі даних, що подані в таблицях 3.1 і 3.2.

Таблиця 3.3 - Співвідношення активів і пасивів балансу ПАТ «Донецькобленерго»

Абсолютно ліквідний баланс

Відносення актива і пасива балансу АТ «Донецкоблэнерго»

2008 рік

2009 рік

На початок года

На кінець года

На початок года

На кінець года

А1 П1;

А2 П2;

А3 П3;

А4П4

А4 П4.

А1 П1;

А2 > П2;

А3 > П3;

А4 < П4.

А1 > П1;

А2 > П2;

А3 > П3;

А4 < П4.

А1 > П1;

А2 П2;

А3 > П3;

А4 П4.

А1 > П1;

А2 П2;

А3 > П3;

А4 < П4.

На підставі даних, що подані в таблиці 3.3, можна зробити виводи, що ліквідність балансів підприємства ПАТ «Донецькобленерго» не є абсолютно ліквідними, тому як і за 2008 і за 2009 р.р нерівність не була виконана.

Розрахуємо коефіцієнти ліквідності:

“Розмір власних оборотних коштів”. Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом покриття поточних активів. Розмір власних оборотних коштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобов'язаннями.

1. “Маневреність функціонуючого капіталу”. Характеризує ту частину власних оборотних коштів, що знаходиться у формі коштів, тобто засобів, які мають абсолютну ліквідність. Для нормального функціонування підприємства цей показник змінюється в межах від 0 до 1 за інших рівних умов ріст показника в динаміку розглядається як позитивна тенденція.

2. “Коефіцієнт поточної ліквідності”. Дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства доводиться на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка числення даного показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів; отже, якщо поточні активи перевищують по розміру поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. У західній практика доводиться критичне значення показника - 2; однак це лише орієнтоване значення, що вказує на порядок показника, на не на його нормативне значення.

3. “Коефіцієнт швидкої ліквідності” за змістом аналогічний коефіцієнту поточної ліквідності; однак із розрахунку виключені виробничі запаси. У західній літературі він орієнтовно приймається нижче 1, але це умовно.

4. “Коефіцієнт абсолютної ліквідності” (платоспроможності). Являється найбільше жорстким критерієм ліквідності підприємства; показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно. У міжнародній практиці вважається, що значення його повинно бути більше або рівним 0,2 - 0,25

Частка власних оборотних коштів у покритті запасів”. Характеризує ту частину вартості запасів, що покривається власними оборотними коштами, рекомендується нижня межа 50%.

“Коефіцієнт покриття запасів”. Розраховується співвідношенням розмірів « нормальних » джерела покриття запасів, і суми запасів. Якщо значення показника < 1, то поточний фінансовий стан розглядається як хитливе.

Зведемо всі розрахунки в таблицю 3.4.

Таблиця 3.4 - Розрахунки коефіцієнтів ліквідності

Коефіцієнти ліквідності

2007р.

2008р.

2009р.

1. коефіцієнт поточної ліквідності

1,06

1

0,9

2. коеф-т швидкої ліквідності

1,9

0,1

0,5

3. коеф-т абсолютної ліквідності

0,006

0,003

0,008

4. коеф-т забезпечення

0,056

-0,086

-0,17

5. коеф-т маневреності

0,1

-0,04

-0,06

6. частка СОС у покритті запасів

0,99

-1,34

-4,73

7. коеф-т покриття запасів

0,4

0,3

0,23

Отже, виходячи з даних таблиці 3.4 можна зробити наступні виводи: коефіцієнт поточної ліквідності дає загальну оцінку ліквідності активів, у даному випадку можна побачити, що він із кожним роком зменшується і, причому швидкими темпами (за два роки) коефіцієнт знизився на 86,41%. Цей показник характеризує роботу підприємства як незадовільну. Коефіцієнт швидкої ліквідності, також як і коефіцієнт поточної ліквідності нижче норми (>1), що також свідчить про незадовільну роботу підприємства. Підприємство ПАТ «Донецькобленерго» практично не забезпечено власними засобами, тому що в 2007 році вони складали 5%, у 2008 р. - 8%, у 2009 р. - 2%, тобто це говорить про те, що підприємство використовує позикові засоби і всі операції проводить за рахунок цих позикових засобів. Власні оборотні кошти підприємства, складали в 2007 році - 23 тис грн. у 2008 р. - 44 тис.грн., а в 2010 р. - 193 тис.грн. Можна зауважити, що ця частина власних засобів зменшилася в 2009 році в порівнянні з 2007 роком на 839,6%, а в порівнянні з 2008 роком - на 191,3%. Коефіцієнт покриття запасів також характеризує фінансове положення підприємства як хитливе, тому що в 2007 році складав 0,4, а в 2008 - 0,3, а в 2009 році значення цього коефіцієнта дорівнює 0,23.

Отже, на підставі проробленого аналізу підприємство ПАТ «Донецькобленерго» можна назвати неліквідним.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стана підприємства - стабільність його діяльності у світі довгострокової перспективи. Вона зв'язана з загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів.

Фінансова усталеність підприємства характеризується системою абсолютних і відносних показників. вона визначається співвідношенням вартості матеріальних оборотних коштів (запасів і витрат) і розмірів власних і позикових джерел засобів для їхнього формування Забезпечення запасів і витрат джерелам засобів для їхнього формування є сутністю фінансової усталеності підприємства.

Найбільш узагальнюваним показником фінансової усталеності є відповідність або невідповідність (надлишок або недостача) джерела засобів для формування запасів і витрат, тобто різниця між розміром запасів і витрат. При цьому мається на увазі заможність джерелами власних і позикових засобів, за винятком кредиторської заборгованості й інших пасивів.

1. “Коефіцієнт концентрації власного капіталу”. Характеризує частку власників підприємства в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більше фінансово стійко, стабільно і незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство.

2. “Коефіцієнт фінансової залежності”. Є зворотним до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Ріст цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових засобів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення знизиться до одиниці (або 100%), це означає, що власники цілком фінансують своє підприємство.

3. “Коефіцієнт маневреності власного капіталу”. Показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капиталізована.

4. “Коефіцієнт структури довгострокових вкладень”. Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів і інших позаобігових активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто належить ім. а не власникам підприємства.

5. “Коефіцієнт довгострокового притягнення позикових засобів”. Характеризує структуру капіталу. Чим вище показник у динаміку, тим усі сильніше і сильніше підприємство залежить від зовнішніх інвесторів.

6. “Коефіцієнт відношення власних і притягнутих засобів”. Він дає загальну оцінку фінансової усталеності підприємства. Ріст показника в динаміку свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів.

7.“Коефіцієнт фінансової залежності”. Являється зворотним до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Ріст цього показника в динаміку означає збільшення частки позикових засобів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення знизиться до одиниці (або 100%), це означає, що власники цілком фінансують своє підприємство.

Таблиця 3.5 -Розрахунок коефіцієнтів фінансової усталеності

Показники

2007р.

2008р.

2009р.

1. Коеф-т концентрації СК

8,4

42,9

39,6

2. Коеф-т концентрації СК

0,27

0,51

0,29

3. Коеф-т концентрації СК

0,7

0,49

0,7

4. Коеф-т фінансової залежності

3,7

1,96

3,4

5. Коеф-т маневреності СК

0,16

-0,073

-0,35

6.Коеф-т структури довгострокових вкладень

0,07

0,02

0,018

7.Коеф-т довгострокового притягнення позикових засобів

0,06

0,02

0,025

8. Коеф-т відношення власних і притягнутих позикових засобів

2,7

0,96

2,4

9. Коеф-т фінансової незалежності

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены