Державний бюджет та державний борг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний бюджет та державний борг в Україні

Вступ

Темою моєї курсової роботи є “Державний бюджет та державний борг”. Ця тема є дуже актуальною, особливо в сучасних умовах для України, коли ми крім значного дефіциту бюджету маємо ще й досить великий державний борг. Розвиток суспільно-економічних відносин в Україні підтверджує необхідність якомога скорішого вирішення проблеми фінансової стабілізації як основи загальнодержавної стабілізації і виходу з економічної кризи.

Основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних фондів. Державний бюджет України - це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний стан у державі. Бюджет тісно пов'язаний з іншими ланками фінансової системи, виступає координуючим центром і надає їм необхідну допомогу у формі бюджетник дотацій, субсидій, гарантій, забезпечуючи більш-менш нормальне функціонування інших ланок фінансової системи.

Останнім часом загострилась проблема відповідності ресурсів держави потребам у фінансуванні державних програм. Виникнення державного боргу є результатом фінансування дефіциту державного бюджету, який, в свою чергу, відображає перевищення бюджетних видатків над податками, зборами та іншими обов'язковими платежами до бюджету. При наявності дефіциту бюджету державою позичаються грошові ресурси, що призводить до виникнення та зростання державного боргу. Залежно від того, з внутрішніх чи зовнішніх джерел здійснюються запозичення, державний борг може бути внутрішній чи зовнішній.

Враховуючи, що з часу набуття Україною суверенітету державний бюджет затверджувався і виконувався з дефіцитом, з 1991 року відбувається зростання державного боргу.

При розгляді питання слід мати на увазі, що державний борг має дві складові: внутрішню та зовнішню. Кількісна оцінка внутрішнього боргу здійснюється в національній валюті, зовнішнього - в іноземній, як правило, в доларах США. Тому для співставлений результатів аналізу обидві складові боргу необхідно оцінювати за відповідним курсом валют на кожну конкретну дату о якійсь одній валюті.

За мету цієї курсової ми ставимо дослідити проблеми бюджету, а також державного боргу в Україні, а також запропонувати свої шляхи вирішення цих проблем.

Наша курсова робота буде складатися з двох розділів. В першому ми надамо необхідні теоретичні відомості стосовно державного бюджету, а також державного боргу. В другому розділі ми спробуємо дослідити динаміку Державного бюджету України, з'ясувати основні проблеми бюджету в нашій країні, дослідити динаміку та структуру державного боргу, а також запропонувати шляхи подолання цих проблем.

Курсова робота укладена на основі даних із статей з журналу „Фінанси України” різних років таких авторів: Бондарук Т.Г., Климко Г.Н., Матвієнко А.С., а також на основі монографій різних авторів, що досліджували ці питання.

Розділ І. Державний бюджет і державний борг. Теоретичні відомості

Державний бюджет є одною із головних ланок фінансової системи. З його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, перерозподіленого фінансовими методами. У цій ланці зосереджуються найкрупніші прибутки і найбільш важливі в політичному й економічному відношенні витрати.

Трансформаційні процеси, які відбуваються в Україні, набувають усе більшого розвитку. В умовах економічних змін на одному із перших щаблів стоїть питання забезпечення добробуту населення та формування основ подальшого його зростання. Провідну (визначальну) роль у цих перетвореннях займають державні фінанси, зокрема використання ресурсів державного бюджету України.

На первинному етапі формування молодої держави відбувається початкове функціонування нового ринкового середовища, в якому, шляхом ефективного здійснення бюджетного процесу, знаходить відповідне місце задоволення інтересів усіх верств населення. Здійснюючи пере розподільчу функцію, держава через державний бюджет направляє значну частину коштів на фінансування соціальної сфери з метою забезпечення фінансовими ресурсами тих верств населення, які самостійно не в змозі досягти прийнятного рівня власного добробуту. [1;C.28]

Бюджет як фінансовий план відіграє дуже важливу роль в діяльності держави. Він визначає її можливості й пріоритети, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій. Це документ, що спрямовує фінансову діяльність держави, робить її конкретною і фінансово забезпеченою.

Виділяють фактичний, структурний та циклічний бюджет. Фактичний відображає реальні видатки, надходження і дефіцити за певний період.

Структурний бюджет відображає, якими мають бути урядові видатки, надходження і дефіцити, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва ( визначаються дією дискреційних програм, що запроваджені законодавчо ).

Циклічний бюджет показує вплив ділового циклу на бюджет та вимірює зміни видатків, надходжень і дефіцитів, які виникають через те , що економіка не працює за поточного обсягу виробництва та вимірює зміни видатків, надходжень і дефіцитів, які виникають через те , що економіка не працює за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані піднесення або спаду ( визначається дією автоматичних стабілізаторів ).

Циклічний бюджет є різницею між фактичним і структурним бюджетами.[2;c.132]

Отже, ми вже говорили, що бюджет складається з доходів та видатків, а зараз ми розберемо з чого вони складаються.

Доходи формуються за рахунок податку на прибуток корпорацій, податку з продажу, місцевих податків, доходів від зовнішньоекономічної діяльності, рентних платежів, неподаткових доходів, прибуткового податку та інших статей доходів.

Видатки держбюджет здійснює на фінансування економіки, соціально-культурні програми, науково-технічні програми, оборону, управління, цільові програми, кредити і допомога іншим державам.

Виплати з держбюджету:

Асигнування - видача грошових засобів із держбюджету на утримання підприємств і установ.

Субсидії - вид державної грошової допомоги, яка надається організаціям і установам.

Субвенції - вид державної грошової допомоги місцевим органам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку.

Дотації - вид державної грошової допомоги організаціям, підприємствам для покриття збитків з метою підтримки.

Зараз ми б хотіли трішки детальніше зупинитися на фінансуванні соціальної сфери.

Специфікою бюджетного перерозподілу національного доходу є неповернення коштів, які направляються на передбачені соціальні заходи. Хоч у ринковій економіці (що частково вже запроваджено і в Україні) поширена платність освітніх та медичних послуг, створені спеціалізовані позабюджетні фонди за рахунок громадян, підприємців для соціального захисту населення, однак для росту суспільного добробуту України державний бюджет залишається, поки що, найважливішим джерелом фінансування даних послуг.

Оскільки заклади соціальної сфери (освітянські, медичні, культурні) не створюють безпосередньо оплачуваного продукту, їх не можливо повністю перевести на самофінансування. Але поєднуючи часткову самоокупність із фінансуванням з державного бюджету, є можливість досягти оптимальної структури джерел фінансування соціальної сфери. Гармонізація різних джерел призведе до росту добробуту громадян (наприклад, помірна плата за навчання майбутніх студентів на додаток із державними коштами сприяє зростанню розмірів заробітної плати робітників навчальних закладів, що у свою чергу, покращить якість викладання та підвищить рівень знань у студентів). [3;C.7]

У 2000 р. вперше здійснено розподіл державного бюджету на загальний та спеціальний фонди, включено позабюджетні кошти бюджетних установ і організацій, що дало можливість побачити реальне фінансове забезпечення цих установ і організацій та сприяло прозорості державних фінансів.

Зростання ВВП, інвестицій в основний капітал, банківських кредитів, продуктивності праці зумовили наповнення коштами доходів Державного бюджету України.

За останній час змінилися взаємовідносини суб'єктів господарювання з установами комерційних банків. Кредити в економіку України, заданими НБУ, станом за 11 місяців 2003 року досягли 65,1 млрд. грн., помітно зросли довгострокові кредити - на 1 жовтня 2003 року їх було надано на суму 24,3 млрд. грн. Відсоткова ставка за кредитами становить 17,8% річних. [4;C.21]

Бюджет держави завжди є компромісом між основними соціально-економічними групами в країні. Це компроміс між загальнодержавними і приватними інтересами громадян з приводу оподаткування доходів і власності, між центром і регіонами - з приводу розподілу податків і субсидій, між інтересами окремих галузей і фірм - стосовно державних замовлень. На кожному етапі економічного розвитку є необхідність розробки такого бюджетного механізму, який забезпечив би втілення поставлених завдань перед державою. З економічної точки зору бюджетний механізм - це сукупність певних видів бюджетних відносин, специфічних методів формування та використання бюджетних коштів. [5;c.253]

Ми ще б хотіли сказати дещо про поняття бюджетний устрій” та бюджетна система ”. На думку В.М. Родіонової, поняття "бюджетний устрій" є ширшим і точнішим, ніж поняття "бюджетна система", оскільки бюджетна система є складовою бюджетного устрою. Бюджетний устрій відображає організацію бюджетної системи, визначає взаємозв'язок між її ланками, який зумовлюється сукупністю бюджетних прав органів влади різних рівнів і складається з таких елементів: власне бюджетної системи, бюджетних правових органів влади різних рівнів, принципів розподілу доходів та видатків між ланками бюджетної системи. Отже, бюджетна система є однією зі складових у структурі бюджетного устрою. [6;C.11]

З набуттям незалежності в Україні був ухвалений закон про власну бюджетну систему, що визначав принципи бюджетного устрою країни. Так, до них належали принципи: єдності бюджету; повноти; достовірності; гласності; наочності; самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України. Проте більшість із них слід було віднести до принципів бюджетного процесу (принципи повноти, достовірності, гласності, наочності).

Дія Закону України "Про бюджетну систему України" була зупинена ухваленням Бюджетного кодексу, який визначає засади бюджетної системи України, її структуру, принципи, правові засади функціонування,, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин. [7;C.4]

Державний бюджет будь-якої країни може перебувати в різних станах таких як :

Нормальний, коли витратна частина держбюджету дорівнює доходній.

Дефіцитний, коли витрати перевищують доходи.

Профіцитний, коли доходи перевищують видатки.

Дефіцит держбюджету не є небезпечний для економіки в цілому, якщо він знаходиться на рівні 2-3% ВНП. У противному випадку він негативно відбивається на функціонуванні грошової, кредитної систем і всієї економіки вцілому. Коли ми говоримо про державний бюджет, то дуже часто вживаємо термін “бюджетний дефіцит”. Цьому поняттю приділяється дедалі більше уваги як у науковій літературі, так і в практичній діяльності.

У науковій літературі під дефіцитом бюджету розуміють такі об'єктивні економічні відносини, які виникають між учасниками суспільного виробництва щодо використання коштів понад наявні закріплені джерела доходів бюджету в силу зростання граничних витрат виробництва. Бюджетний дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету, тобто нестачі бюджетних коштів порівняно з потребою в них для фінансування необхідного обсягу державних витрат.

Останніми роками у фінансовій системі України суттєву роль почали відігравати державні позики, що застосовувалися як метод мобілізації грошових ресурсів до державного бюджету, інструмент регулювання грошово-кредитної сфери й платіжного балансу країни. Державний борг є невід'ємною і важливою складовою державних фінансів. Під державним боргом розуміють непогашену основну суму безумовних фінансових зобов'язань держави, що виникають унаслідок державного запозичення і державних гарантій, які набирають чинності, перед суб'єктами права у грошовій формі.

Погляди представників різних наукових шкіл щодо впливу державного боргу на економіку держави й добробут населення мають плюралістичний характер. Так, А. Сміт у своїй праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" наголошував, що зростання державного боргу може спричинити банкрутство держави як позичальника. [8;с.123]

Д. Рікардо вважав, що державний борг призводить до відпливу капіталу, а дефіцитне фінансування скорочує приватні заощадження. Досить категорично про державні запозичення висловлювалися такі відомі вчені, як Ж.-Б. Сей, Т. Мальтус, Р. Масгрейв, Ф. Модільяні та інші.

Важливим аргументом на користь державних позик є те, що державне запозичення під час економічних спадів слугує цілям стабілізації економіки, бо перешкоджає різкому падінню сукупного попиту. Позитивний вплив дефіцитно-фінансових видатків посилюється дією ефекту мультиплікатора: зростання державних видатків викликає кількаразове зростання сукупних витрат, а отже, й обсягу ВВП.

Можливість значного нарощування державного боргу з метою стабілізації економіки визнається, зокрема, кейнсіанською школою. При цьому її представники зазначають, що наростання державного боргу не загрозливе, оскільки борг частково може погашатися після подолання кризових явищ. Так, вступ економіки в стадію піднесення супроводжується зростанням податкових надходжень, а державні витрати за проведення економічно обґрунтованої політики мають зменшуватися. Надлишок бюджету, що виникає на цій основі, має спрямовуватися на погашення боргів, які виникли під час кризи.

Один із методів стимулювання сукупного попиту під час економічних спадів кейнсіанці вбачають у випуску державних позик із метою фінансування виробничих інвестицій. Вони обґрунтовують це таким чином: кризовий стан економіки характеризується низьким рівнем інвестиційної активності під впливом несприятливого економічного оточення. Тому, як правило, виникає надлишок приватних заощаджень над приватними інвестиціями. Таке перевищення приватних заощаджень дуже небажане, бо створює недостатність сукупних витрат стосовно внутрішнього виробництва, що через деякий час викликає падіння ВВП. Для запобігання таким процесам держава може абсорбувати заощадження, які використані приватними підприємствами, та витрачати їх на інвестиційні цілі.

Проте залучення державних позик для фінансування капітальних вкладень може застосовуватися і за нормальних умов суспільного відтворення. Реалізація інвестиційних проектів за участю держави сприяє задоволенню суспільних потреб, економічному зростанню і водночас має забезпечувати повернення позикових коштів, залучених на їх фінансування. Іншим механізмом впливу державних позик на економічний розвиток є збільшення зайнятості виробничих факторів. В економіці, яка характеризується неповною зайнятістю виробничих факторів, додаткові державні видатки, фінансовані позиками, дають поштовх внутрішньому виробництву, що, в свою чергу, сприяє повнішому завантаженню матеріальних факторів виробництва й підвищенню рівня зайнятості.

Стимулювальний вплив на розвиток економіки має залучення зовнішніх позик, оскільки в реальних термінах означає надходження додаткових ресурсів, що можуть дати поштовх економічному зростанню. [9;c.83]

Зовнішня заборгованість, зокрема, дає змогу країні здійснювати більші сукупні витрати, ніж вироблений національний дохід.

У макроекономічному аналізі відоме таке рівняння:

NDІ - А = -dFD,

де NDІ- національний дохід; А - сукупні витрати; -dFD - приріст зовнішньої заборгованості.

За таких умов завдяки зовнішньому запозиченню виникає можливість прискорення темпів зростання національного доходу країни за рахунок можливих додаткових інвестицій:

S-І=-dFD.

де S - внутрішні заощадження; І - інвестиції.

Якщо можливості збільшення внутрішніх заощаджень за перехідної економіки обмежені мінімально необхідним рівнем споживання, то саме зовнішнє фінансування стає важливим джерелом інвестування в економіку. У платіжному балансі ці процеси виражаються таким співвідношенням:

CA= - dFD + dR,

де СА - сальдо поточного рахунку;

dR - накопичення чистих міжнародних резервів.

Зазначена рівність свідчить про те, що від'ємне сальдо поточного рахунка може фінансуватися чи то нарощуванням зовнішнього боргу, чи то зменшенням міжнародних резервів.

Оскільки мета забезпечення стабільності національної валюти не допускає зменшення офіційних валютних резервів, то інтенсифікація імпорту капітальних товарів, що необхідна для забезпечення економічного зростання, та імпорту споживчих товарів із метою недопущення падіння споживання, пропорційного скороченню виробництва, часто спирається на зростання зовнішньої заборгованості країни.

Наведену вище рівність можна подати так:

DR= CA + dFD

Джерелом приросту міжнародних резервів є або позитивне сальдо поточного рахунка платіжного балансу, або приріст зовнішньої заборгованості. Оскільки можливості швидкого нарощування експорту в середньостроковому періоді обмежені зовнішньою конкурентоспроможністю країни, а зростання імпорту необхідне для оновлення технологічної бази виробництва, то накопичення міжнародних резервів як важливої складової політики стабілізації у багатьох випадках фінансується за рахунок зовнішніх кредитів і позик.

По суті, залучення зовнішніх фінансових ресурсів дає змогу державі вийти за межі замкненого кола: слабкий динамізм економічного розвитку - недостатність національних заощаджень - звужене відтворення суспільного виробництва - нагромадження кризових явищ в економіці.

Для аналізу ситуації у сфері державних фінансів часто застосовують таку рівність:

D= dІD + dNC,

де D- дефіцит державного бюджету;

dІD- внутрішні державні позики;

dNC- кредити Центрального банку уряду;

dFD- зовнішні кредити і позики.

Тобто дефіцит бюджету фінансується внутрішніми позиками та (або) кредитами Центрального банку, а також зовнішніми кредитами і позиками. Відомо, що залучення кредитів Центрального банку, як правило, обертається зростанням цін, а внутрішні запозичення витісняють приватних інвесторів через зростання відсоткових ставок. Тому фінансування дефіциту бюджету значною мірою потребує використання зовнішніх фінансових ресурсів. [10;C.84-85]

1. Державний бюджет є одною із головних ланок фінансової системи.

2. Бюджет держави є дуже складним та багатогранним явищем у суспільстві. Його розглядають з трьох сторін: як економічну категорію; як правову категорію; за матеріальним змістом.

3. Коли в бюджеті видатки перевищують доходи то ми говоримо що маємо дефіцит бюджету. Дефіцит держбюджету не є небезпечний для економіки в цілому, якщо він знаходиться на рівні 2-3% ВНП. У противному випадку він негативно відбивається на функціонуванні грошової, кредитної систем і всієї економіки вцілому.

4. Останніми роками у фінансовій системі України суттєву роль почали відігравати державні позики, що застосовувалися як метод мобілізації грошових ресурсів до державного бюджету, інструмент регулювання грошово-кредитної сфери й платіжного балансу країни.

Розділ ІІ. Динаміка і Основні проблеми державного бюджету і державного боргу в Україні

Розпочати свій другий розділ я хотів би характеристикою бюджетної системи України. Загалом бюджет - це план створення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, що виконуються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим і місцевими Радами народних депутатів.

Бюджетна система нашої держави складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджету України є зведеним бюджетом України. Зведений бюджет України використовується для аналізу і визначення засобу державного регулювання економічного і соціального розвитку України.

У свою чергу бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет і бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні в містах, селищні і сільські бюджети.

Бюджет області об'єднує обласний бюджет і бюджети районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району об'єднує районні бюджети, бюджети міст районного підпорядкування, селищні і сільські бюджети. Селищні і сільські бюджети створюються за рішенням районних, міських Рад народних депутатів при наявності необхідної фінансової бази. Районні, міські Заради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів.

Бюджет міста, що має районний поділ, об'єднує міський бюджет і бюджет районів, що входять у його склад. У випадках, коли міському, районному в місті Раді народних депутатів адміністративно підпорядкованих іншого міста , селища або села, бюджети цих міст, селищ, сіл об'єднуються відповідно в бюджети міста або району в місті Заради народних депутатів, яким зазначені населені пункти підпорядковані. [11;C.32]

Авторитет держави й повага до неї визначаються насамперед реальністю виконання конституційних зобов'язань, спроможністю дієво впливати на формування, розподіл та перерозподіл ВВП з метою мобілізації необхідних фінансових ресурсів для надання благ і забезпечення належного рівня життя кожного громадянина і суспільства в цілому. Лауреат Нобелівської премії Дж. Б'юкенен зауважував, що для урядів усіх країн існує проблема дефіциту ресурсів і насамперед фінансових ресурсів держави. [12;c.218] Для України ця проблема стає ще гострішою. Незважаючи на позитивну динаміку економічного розвитку в Україні, обсяг ВВП на душу населення у 2004 році становив 1360 дол. США, а доходи бюджету 360 дол. США па душу населення. У цілому ресурси бюджетів України останніми роками становлять 27,0--29,0% ВВП, а державні ресурси централізованих цільових фондів понад 12,0% ВВП.

Порівняльний аналіз фактичних можливостей національної економіки формування ВВП і мобілізації надходжень до бюджету України засвідчив, що номінальний ВВП та доходи бюджету зростають, однак реальний рівень ВВП й доходів бюджету до 1999 року знижувався і досяг відповідно 633 і 160 дол США на душу населення. Такий рівень мобілізації доходів забезпечує потребу у здійсненні бюджетних видатків, за нашими розрахунками, у межах 30-35% Починаючи з 2000 року, доходи бюджету на душу населення мають позитивну динаміку і у 2004 році уперше перевищили їхній рівень 1996 року на 35 дол США (див. табл.1).

Таблиця 1. Частка ВВП і доходів зведеного бюджету на душу населення 1996-2004р.

	ВВП на душу	Доходи бюджету на душу населення	Середньорічний курс гривні до $
	гри.	дол. США	грн.	ДОЛ. США
1996	1595	872	594	325	1,83
1997	1842	990	557	299	1,86
1998	2040	883	577	236	2,45
1999	2614	633	661	160	4,13
2000	3436	632	996	183	5,44
2001	4149	773	1135	211	5,37
2002	4685	884	1286	241	5,33
2003	5526	1037	1575	296	5,33
2004	7231	1359	1916	360	5,32

борг державний фінансування бюджетний

Динаміка та обсяги мобілізації доходів бюджету України на душу населення останніми роками свідчать, що їхній рівень менший порівняно з його рівнем у Республіці Білорусь майже удвічі і Російській Федерації - відповідно утричі. Порівняно з країнами Європейського союзу доходи бюджету України на душу населення перебувають на рівні 16% (Польща), 14% (Чехія), 3,0% (Німеччина і Францій) що засвідчує наявність великого дефіциту фінансових ресурсів у період розвитку трансформаційних процесів. При обговоренні у парламенті основних напрямів бюджетної політики на 2005 рік народних депутатів було поінформовано про те, що для реалізації прийнятих з 1992 року законів України необхідно фінансових ресурсів обсягом у чотири бюджети. [13;C.22]

В Україні діє низка законодавчих актів, які прямо визначають рівень зобов'язань бюджетних видатків у відсотках до ВВП. Проте їх виконання обмежене відсутністю достатнього обсягу фінансових ресурсів і безпосередньо бюджетних коштів Загалом обсяг зазначених зобов'язань у частині здійснення видатків за розрахунками становить 32,7% від ВВП. У бюджеті України, за попередніми даними, відповідні видатки у 2004 році здійснено в обсязі 12,1% від ВВП. [14]

В умовах такого законодавчого "тиску" на бюджет стає неможливим забезпечити прийняття реальних рішень і зробити зважений вибір пріоритетів державних видатків. Розгляд і затвердження державного бюджету у парламенті за цих обставин та відповідних чинників зумовлює розпорошення коштів у процесі розподілу державних ресурсів. Визначені конституційні зобов'язання держави на етапі трансформаційних змін, таким чином, не забезпечені повною мірою бюджетними ресурсами, що потребує прозорого й ефективного державного регулювання їх розподілу та використання. Забезпечення фінансової стабільності в умовах зміни пріоритетів бюджетної політики потребує досягнення розширеного відтворення доходів бюджету, створення ефективнішої системи контролю за їх використанням з метою реального виконання зобов'язань держави. Тому доходи бюджету як фінансовий чинник у забезпеченні конституційних зобов'язань держави потребують створення дійової системи їх формування, розподілу та відтворення. Ця проблема залишається важливою й актуальною з погляду як економічної теорії, так і фінансової практики.

Домінуючим напрямом у висвітленні цієї проблематики є дослідження теорії й практики функціонування конституційних зобов'язань та фінансових можливостей і напрацювання засад досягнення оптимальності у процесі надання суспільних благ та послуг за рахунок доходів бюджету. З цих позицій запропоновано для розгляду філософію фінансової стабільності за формою: "зобов'язання - доходи - суспільні блага - видатки" як вихідну основу у побудові стратегії збалансованого розвитку зобов'язань і доходів бюджету з метою підвищення ефективності надання суспільних благ та послуг у період трансформаційних змін. [15;c.118-119]

Зараз я б хотів надати офіційну статистику зведеного бюджету України за 1999-2004 роки, а також скільки це становить у відсотках до ВВП :

Таблиця 2. Динаміка зведеного бюджету України.

	Бюджет	У відсотках до ВВП
Рік	Доходи	Видатки	Дефіцит(-) профіцит(+)	Доходи	Видатки	Дефіцит(-) профіцит(+)
	млрд.грн.
1999	32,9	34,8	-1,9	25,2	26,7	-1,5
2000	49,1	48,1	1	28,9	28,3	0,6
2001	54,9	55,5	-0,6	26,9	27,2	-0,3
2002	61,9	60,3	1,6	27,4	26,7	0,7
2003	75,3	75,8	-0,5	28,2	28,4	-0,2
2004	91,5	102,5	-11	26,5	29,7	-3,2

Відносини бюджету з реальним сектором економіки будуються за трьома каналами:

- через податкову систему;

- через грошово-кредитну систему;

- шляхом прямого фінансування з бюджету окремих виробничих галузей.

Бюджет може і повинен стати інструментом підтримки економічного зростання тільки за умови зняття проблеми державного боргу. Міністерство фінансів сумлінно розраховується з Національним банком і тим самим сприяє підтримці стабілізації курсу гривні, розширює можливості банківської системи щодо кредитування реального виробництва. Звичайно, ці кошти можна було б через бюджет використати на підтримку окремих галузей чи виробництв. Але добре відомо, що такий спосіб використання коштів суттєво менш ефективний, ніж через кредитування.

У 2000 році значною мірою завдяки збалансованій бюджетній політиці кредитні ресурси в економіку збільшилися на 61,6%, обсяг пільг і звільнень від оподаткування становив майже 32,8 млрд. гривень. Усе це видатки розвитку, оскільки це за своєю суттю є бюджетною підтримкою реального сектору.

Протягом усього періоду розвитку бюджетної системи України її стан найчастіше характеризувався обмеженістю бюджетних ресурсів. Проте це явище визначається не лише їх номінальною величиною, а перш за все двома факторами:

- обсягом прийнятих рішень щодо потреби у видатках;

- ефективністю використання наявних бюджетних ресурсів.

Питання підвищення ефективності потребує певних глибоких структурних реформ у бюджетній сфері. Одним із таких структурних рішень, яке пропонується у проекті бюджету на 2002 рік, є перехід до програмно-цільового методу в бюджетному процесі.

Якщо коротко сформулювати ідеологію програмно-цільового підходу, то вона полягає у переході від принципу утримання бюджетних установ до принципу отримання відповідною установою конкретних результатів від використання бюджетних коштів. Щоб виміряти й оцінити ці результати, будь-які видатки бюджету при такому підході мають бути затверджені у вигляді бюджетної програми, яка має виконавця, мету і критерії оцінки її виконання. Перехід до такої структури або класифікації усіх видатків державного бюджету і є першим кроком до впровадження програмно-цільового підходу. Має змінитися і роль Міністерства фінансів у напрямі посилення аналітичної складової в його роботі та виробленні пропозицій Кабінету Міністрів щодо середньострокової та короткострокової фінансової політики.

Запровадження програмно-цільового підходу потребує переглянути чинний розподіл функцій між міністерствами, сконцентрувати відповідні функції у тих міністерствах, які відповідають за формування і реалізацію політики в галузях. [17;c.534]

Збалансування бюджету належить до ключових проблем бюджетної системи. Згідно із ст.21 3акону України "Про бюджетну систему України", "збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики". Відповідні правові рішення з цього питання не тільки забезпечують чітке й ефективне функціонування бюджетної системи, але й визначають фактичні можливості діяльності різних органів влади. В найзагальніших рисах під "збалансуванням" необхідно розуміти забезпечення рівноваги. В свою чергу, термін "бюджетна рівновага" означає, що бюджетні видатки покриваються бюджетними доходами. Якщо бюджетні видатки перевищують доходи, то це значить, що існує бюджетний дефіцит. У цьому випадку рівноваги немає. Якщо ж доходи вищі від податків, існує профіцит бюджету, або бюджетний надлишок. Однак цього разу можна сказати, що бюджет відзначається відсутністю рівноваги. Отже, стан бюджетної рівноваги не означає тільки рівновагу в арифметичному розумінні, тобто коли доходи дорівнюють видаткам. Бюджет знаходиться у стані рівноваги як тоді, коли доходи дорівнюють видаткам, так і тоді, коли доходи вищі від видатків. Іншими словами, бюджетної рівноваги немає тільки тоді, коли видатки перевищують доходи, тобто має місце існування бюджетного дефіциту. [18;C.24]

Як ми можемо переконатися функції виконувані державним бюджетом багатогранні і в цій багатофункціональності закладене внутрішнє протиріччя процесу формування бюджету. Спробуємо розкрити це протиріччя.

У силу соціальних і суб'єктивних причин держава ринеться витрачати все більше і більше фінансових засобів. Це у свою чергу викликає необхідність збільшення дохідної частини, що можна збільшити за рахунок нових надходжень у бюджет. Збільшення податкового тягаря призведе до зменшення ефективності виробництва, а отже до скорочення робочих місць і збільшенню безробіття. Зниження рівня виробництва і збільшення безробіття з однієї сторони знизить дохідну частину бюджету, а з іншої сторони збільшить його видаткову частину. У такому разі утворюється замкнуте коло : витрати ростуть, а прибутки зменшуються.

Такий стан, коли витрати державного бюджету перевищують його прибутки називається бюджетним дефіцитом. Для боротьби з даним явищем застосовується ряд методів. Одним із них є державні позики (внутрішній і зовнішній). Вони здійснюються у виді продажі державних цінних паперів, позик у позабюджетних фондів (наприклад у фонду страхування по безробіттю або пенсійному фонді) і одержання кредитів у банків (ця форма фінансування бюджетного дефіциту часто порушується місцевою владою).

Іншим засобом покриття бюджетного дефіциту є додаткова емісія грошей. Проте наслідки такого кроку дуже негативні і загальновідомі: розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимули для довгострокових інвестицій, розкручується спіраль цін - заробітна плата і заощадження населення знецінюється.

Даний засіб дає ефекти в короткостроковому періоді , надалі все повертається в старе положення тільки в збільшеному стані. Тому метод державних позик є більш ефективним, проте так саме не варто забувати про його хиби.

Головною хибою державних позик є ріст державного боргу, а його припадає виплачувати з відсотками. Говорять, що сьогоднішні державні позики - це завтрашні податки. Державний борг підрозділяється на внутрішній і зовнішній, а так саме на короткостроковий "до одного року", середньостроковий "від одного року до п'ятьох років" і довгостроковий "понад п'ятьох років". Найбільш важкими є короткострокові борги. По ним незабаром припадає виплачувати основну суму з високими відсотками.

Найбільше кращим засобом регулювання бюджетного дефіциту є маніпулювання дохідною статтею бюджету, при розумної видаткової політики. Ідея полягає в такому : за допомогою податкової системи необхідно створити сприятливі умови для виробничого росту. [19;C.15]

Досліджуючи економічні передумови формування державного боргу, зазначимо, що бюджетний дефіцит виникає як результат кризових явищ в економічному та політичному житті держави і призводить до утворення й зростання державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит. Дефіцит може бути пов'язаний із необхідністю здійснення значних державних вкладень у розвиток економіки. В цьому разі він відображає не кризовий стан суспільних процесів, а державне регулювання економічної кон'юнктури, прагнення забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного виробництва. Дефіцит може відображати кризові явища в економіці, ЇЇ розвал, неефективність фінансово-кредитних зв'язків, нездатність уряду тримати під контролем фінансову ситуацію в країні. В цьому випадку бюджетний дефіцит - явище надзвичайно загрозливе, яке потребує вжиття не лише термінових економічних заходів для стабілізації економіки, фінансового оздоровлення господарства, а й відповідних політичних рішень. Проте в умовах функціонування економіки, що інтегрована в світогосподарські зв'язки, бюджетний дефіцит у допустимих межах може використовуватися. [20;C.14-15]

Державний зовнішній борг України за характером утворення та управління можливо розподілити на три етапи.

Перший етап (1992-1994 роки) характеризується майже хаотичним утворенням державного зовнішнього боргу. Другий етап (1994-1997 роки) характеризується значним зростанням державного зовнішнього боргу, пог.'язаннм з початком освоєння ресурсів від міжнародних фінансових організацій і врегулюванням прострочених боргових зобов'язань України перед Росією, Туркменистаном, та Молдовою, РАТ «Газпром». Третій етап (1997 р. - поточний час) характеризується початком залучення коштів з зовнішніх ринків капіталу на ринкових засадах.

Сума поточної заборгованості України перед МВФ сьогодні складає 1,8 млрд.доларів США. Водночас валові валютні резерви досягли близько 7 млрд.доларів. Основний обсяг державного боргу накопичено до 2000 року, протягом останніх років його рівень стабілізувався на рівні 14.1 - 14.4 млрд.доларів США.

Таблиця 3. Динаміка державного боргу:

Показники	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Держанний борг усього млн.грн	20 447	28337	52758	79 829	77 023	74 629	75 729	75 554
млн. доларів США	10 801	14 922	15 395	15 304	14 173	14 085	14 201	14 171

Незважаючи на проголошений урядом намір поліпшити протягом 2001-2004рр. структуру державного боргу шляхом збільшення питомої ваги його внутрішньої складової, фактично вона лишається майже незмінною - із значним переважанням зовнішньої складової. З огляду на ці дані доречно нагадати відомий вислів “ Кому уряд винен, тому він і служить”.

Таблиця 4. Структура державного боргу ( у відсотках) : [21;C.59-65]

Показники	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
Внутрішній державний борг	18,2	36	25,5	18,7	27	28,2	28,2	27,1
Зовнішній державний борг	81,8	64	74,5	81,3	73	71,8	71,8	72,9
Державний борг усього	100	100	100	100	100	100	100	100

Щодо витрат державного бюджету України з обслуговування та погашення державного боргу, то вони за період з 1996 по 2002 рік перевищили 53 млрд.грн.

Ця сума співставна з розміром усіх видатків держбюджету країни на 2003 рік. Динаміку витрат Державного бюджету України з обслуговування та погашення державного боргу наведено далі.

Таблиця 5. Динаміка витрат Державного бюджету України з обслуговування та погашення державного боргу :

Показники	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	Усього
Обслуговування і погашення державного боргу, всього	3 322,00	6 943,00	11 618,00	6 798,00	7 197,30	8 349,90	9 061,70	53 289,90
у тому числі
зовнішнього державного боргу	2 037,00	2 057,00	3 141,00	3 734,00	3 872,00	5 912,40	5 810,30	26 564,00
внутрішнього державного боргу	1 285,00	4 886,00	8 477,00	3 064,00	3 325,00	2 437,50	3 251,40	26 725,90

Її аналіз свідчить про те що після фінансової та боргової кризи 1998 року, незважаючи на проведені урядом реструктуризації майже всіх складових державного боргу, витрати з його обслуговування та погашення зберігають стійку тенденцію до зростання.Так, у 2002 році вони порівняно з 1999р. зросли на 2.2 млрд.грн. При цьому, починаючи з 2000 року, постійно збільшуються витрати з погашення державного боргу, передусім зовнішніх боргових зобов'язань. ЇЇ аналіз свідчить про те, що після фінансової та боргової кризи 1998 року, незважаючи на проведені урядом реконструктуризації майже всіх складових державного боргу, витрати з його обслуговування та погашення зберігають стійку тенденцію до зростання. Так у 2002 році вони порівняно з 1999 роком зросли на2,2 млрд.грн. При цьому починаючи з 2000 року, постійно збільшуються витрати з погашення державного боргу , передусім - зовнішніх боргових зобов'язань.

Зауважимо, що реструктуризації боргових зобов'язань , проведені протягом 1999 - 2002 років, мали обмежений, тимчасовий вплив на розв'язання боргової проблеми і не привели до зменшення боргового навантаження на економіку країни. Навпаки воно навіть дещо зростає. Так, у 2000 році, відношення витрат з обслуговування та погашення державного боргу до номінального ВВП становило 4,2%, у 2003р. зазначений показник збільшився до 4,9 %. Це може негативно вплинути на перспективи зростання обсягів виробництва та ВВП, а також на платіжний баланс країни. Динаміку темпів зростання витрат із обслуговування державного боргу порівняно із зростанням ВВП відображено в наступній таблиці

Таблиця 6. Порівняльні темпи зростання витратіз обслуговування й погашення державного боргу та зростання ВВП:

Показники	2000р. До 1999р.	2001р. До 2000р.	2002р. До 2001р.	2003р. До 2002р.
Витрати з обслуговування і погашення державного боргу	5,9	16	15	31,6
ВВП	5,9	9,2	4,6	4,2

Темпи збільшення витрат із обслуговування та погашення державного боргу значно випереджають темпи зростання економіки країни, що свідчить про системні прорахунки урядової фінансової політики щодо продовження фінансування державного бюджету шляхом дорого вартісних внутрішніх та зовнішніх запозичень, а також про подальше зростання боргової проблеми.

Особливе занепокоєння викликає загрозлива динаміка зовнішніх боргових платежів та їх значна питома вага, яка переважає частку платежів із внутрішніх боргових зобов'язань(див табл. 7), що також підтверджує наявність зазначених вище системних прорахунків.

Таблиця 7. Динаміка зовнішніх боргових платежів.

Показники	1999	2000	2001	2002	2003
Платежі з обслуговування і погашеннядержавного боргу,всього	100	100	100	100	100
у тому числі
зовнішнього	55	54	71	64	75
внутрішнього	45	46	29	36	25

Наведені в таблиці 7 показники свідчать про значну фінансову залежність України від іноземних кредиторів, а також про наявність надзвичайно великих ризиків для державного бюджету вразі значної девальвації гривні щодо іноземних валют, передусім щодо долара США та євро.

Така девальвація гривні щодо євро вже нині відчутно впливає на зростання витрат із обслуговування та погашення зовнішніх боргових зобов'язань, деномінованих в євро. Так якщо у 2002р. гривня девальвувала відносно долара лише на 0.6 %, то відносно євро на 18.5 %. [22;C.4-5]

Я є прихильником реалізації заходів, спрямованих на зменшення державного боргу, і в цьому аспекті підтримую позицію керівництва Національного банку України. Тим більше, можливості щодо дострокового погашення державного боргу вже не перший рік передбачаються у законах України про Державний бюджет України, проте урядом та міністерством фінансів України вони не реалізуються. Водночас, приймаючи рішення щодо дострокового погашення державного боргу, слід, в першу чергу, обрати найефективніший для держави його варіант.

Аналіз структури боргу дає змогу зробити висновок, що наслідком політики здешевлення кредитних ресурсів, яка проводилася в Україні упродовж 2000 року, було зниження вартості залучення позикових коштів на внутрішньому ринку за рахунок облігацій внутрішньої державної позики.

Державний борг України швидко зростає, тому його обслуговування стає окремою вагомою статтею бюджетних витрат. Законом "Про Державний бюджет України на 2002 рік" встановлено граничний розмір державного внутрішнього боргу України в сумі 12,790 млрд. грн., граничний розмір державного зовнішнього боргу - в сумі, еквівалентній 7,933 млрд. дол. США. [23;C.21] Обслуговування цього боргу й управління ним найближчими роками буде найважливі¬шою статтею витрат державного бюджету.

Під управлінням державним боргом слід розуміти сукупність державних заходів, що пов'язані з випуском і погашенням державних боргових зобов'язань, визначенням ставок процентів і виплатою доходу за державними цінними паперами, встановленням ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов'язань, визначенням умов випуску нових державних цінних паперів.

Дослідивши механізм управління державного боргу, зазначимо, що загрозу економіці становить не стільки державний борг як такий, особливо якщо він не дуже відхиляється за своїми параметрами від узагальнених макроекономічних показників, скільки зростання суми витрат на його обслуговування.

Виплати процентів за позиками посідають одне з перших місць серед витрат державних бюджетів. Так, наприклад, у США на виплату процентів за державним боргом у 1995 році було виділено у федеральному бюджеті 232,175 млрд. доларів. Це четверта за розміром (після асигнувань на соціальне забезпечення, медичне обслуговування і національну оборону) стаття витрат у федеральному бюджеті США. [24;C.30]

Мінімізація вартості обслуговування державного боргу є стратегічним завданням управління державним боргом, а в ширшому розумінні -- всієї бюджетно-податкової політики. Це завдання узгоджується не лише з чисто фіскальними інтересами, а й з потребами стимулювання інвестиційної активності, а також із довгостроковим поліпшенням добробуту населення, адже економія поточних витрат на обслуговування боргу знижує податковий тягар для майбутніх поколінь.

Уряди усіх рівнів при управлінні боргом ставлять завдання досягнення оптимальної структури боргу з точки зору вартості й строків погашення облігаційних сертифікатів, а також прагнуть дотримуватися "золотого правила" державних фінансів: збільшення довгострокових позик при скороченні питомої ваги короткострокових позик.

Обслуговування боргу - це комплекс заходів із погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Обслуговуванням внутрішнього боргу займаються звичайно емісійні банки країн, які виступають фінансовими агентами казначейства або Міністерства фінансів.

Мінімізація поточної вартості обслуговування боргу передбачає, що дохідність якісно однорідних зобов'язань не повинна значно відрізнятися. Якщо якийсь цінний папір забезпечує відносну економію для бюджету, потрібно розширювати його емісію, наприклад шляхом дорозміщення, і, навпаки, вилучати з обігу невигідні випуски. Це правило має поширюватися як на внутрішні, так і на зовнішні облігації.

Окрім чисто фінансових цілей, управління внутрішнім боргом має на меті також забезпечення економічного зростання, стимулювання інвестиційного процесу, протидіяння переливу капіталів за кордон. Якщо внутрішній державний борг становить надто великий процент відносно ВВП, то цілком зрозумілий значний негативний вплив цього боргу на динаміку економічного розвитку країни.

Управління державним боргом передбачає ефективне використання коштів запозичення, пошук коштів для виплати боргу, нейтралізацію негативних наслідків державного боргу.

Методами управління державним боргом є конверсія, рефінансування або консолідація, уніфікація, обмін облігацій за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення і анулювання позики.

У ряді країн до управління державним боргом належать і спроби обмежити його зростання шляхом встановлення ліміту. В США до Першої світової війни Конгрес приймав рішення про кожен додатковий випуск і розміщення облігацій позики. У 1917 році здійснено перехід до практики встановлення його ліміту.[25;c.148]

Важливою є сфера управління державним боргом, пов'язана з визначенням умов і випуском нових позик. При визначенні умов емісії позик, головними з яких є рівень дохідності цінних паперів для кредиторів, строк дії позик, спосіб виплати доходів, держава має керуватися не лише інтересами досягнення максимальної фінансової ефективності позик, а й враховувати реальну кон'юнктуру на фінансовому ринку. Успіх нових позик може бути забезпечений лише за умов правильного визначення реального стану економіки, стану грошового обігу, рівня дохідності й терміну чиннірс позик, пільг, які надаються кредиторам, а також багатьох інших факторів. Операції з управління державним боргом у низці країн із розвинутими ринковими відносинами тісно пов'язані з касовим виконанням бюджету і здійснюються зазвичай емісійними банками. Ці банки беруть участь у випуску позик, виплаті процентів за ними, а також проводять оплату облігацій, які підлягають викупу. Часто суми процентів, що сплачуються за державним боргом, перевищують і суми його чистого приросту.

Управління внутрішнім державним боргом у країнах із розвинутим ринком тісно пов'язане з операціями центральних банків із проведення відповідної монетарної політики. Як відомо, інструментами й засобами здійснення грошової політики в цих країнах є так звані обов'язкові резервні виплати, маніпулювання центрального банку дисконтною ставкою та операції центрального банку на відкритому ринку. [26;С.21]

На кінець хотілось би зробити декілька висновків, а саме підсумувати чим обумовлена боргова криза в Україні:

- Слабе законодавче та нормативне поле, неоптимальна організаційна структура управління державним боргом.

- Неузгодженість фіскальної та монетарної політики.

- Неузгодженість фіскальної політики в частині регулювання бюджетним дефіцитом та політики управління державним боргом.

- Майже повна відсутність аналізу використання залучених з зовнішніх джерел коштів. [21;С.65]

1. Проаналізувавши динаміку зведеного бюджету України, можна зробити висновок, що він постійно зростає.

2. В Україні гостро постає проблема дефіциту бюджету.

3. Залучення кредитів Центрального банку, як правило, обертається зростанням цін, а внутрішні запозичення витісняють приватних інвесторів через зростання відсоткових ставок. Тому фінансування дефіциту бюджету значною мірою потребує використання зовнішніх фінансових ресурсів.

3. Основну масу зовнішнього боргу було накопичено до 1999 року. Останні 5 років ця сума коливається в межах 75-77 млрд. гривень.

Висновок

Закінчуючи нашу курсову роботу ми б хотіли зробити декілька висновків пов'язаних як з бюджетом, так і з державним боргом, вказати основні проблеми в Україні стосовно цих питань.

На нашу думку основною проблемою є відсутність належного законодавчого регулювання бюджетних правовідносин та механізму відповідальності за порушення бюджетного законодавства, що викликає цілий ряд негативних соціально-економічних наслідків. Серед них найнегативніший вплив мають:

- постійне недовнесення протягом останніх років належних державному бюджету платежів і у зв'язку з цим недофінансування або затримка у фінансуванні окремих видів видатків;

- відсутність правового регулювання відповідальності розпорядників бюджетних коштів у випадках взяття зобов'язань, що перевищують обсяг виділених їм асигнувань;

- послаблення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів, що призводить до численних порушень, а відтак до втрат державних коштів;

- неповне відображення в бюджеті доходів, які одержують бюджетні установи, органи виконавчої влади від використання власності й здійснення позабюджетної діяльності, що створює систему неконтрольованості у використанні державних коштів та майна.

І щоб говорити про хоч якусь стабілізацію економіки України, а також про подальший розвиток бюджетної системи, потрібно перш за все вирішити ці проблеми.

Підсумовуючи статистику щодо державного боргу слід звернути увагу на те, що навіть до 1999 року спостерігався такий рівень показників, які характеризують рівень державного зовнішнього боргу України як безпечний та спроможність його відповідного обслуговування. Це дозволяє зараховувати Україну в коло країн, з малоймовірною можливістю виникнення боргової кризової ситуації. В той же час зменшення частки залучення коштів з боку міжнародних фінансових організацій, несприятливі умови запозичення коштів з зовнішніх ринків капіталу, слабкість внутрішнього ринку капіталу надає особливої гостроти виникненню боргової кризи, що підтверджується можливим зменшенням кредитних рейтингів України та висновками міжнародного фінансового співтовариства щодо ризикового стану державних фінансів України. Таким чином, поточна боргова криза в Україні в першу чергу обумовлена наступними чинниками:

- слабе законодавче та нормативне поле, неоптимальна організаційна структура управління державним боргом;

- неузгодженість фіскальної та монетарної політики;

- неузгодженість фіскальної політики в частині регулювання бюджетним дефіцитом та політики управління державним боргом;

- майже повна відсутність аналізу використання залучених з зовнішніх джерел коштів.

Отже, на нашу думку, це і є основні проблеми сучасного несприятливого становища України, і щоб рухатись далі ми перш за все повинні справитись з наведеними вище проблемами.

Список використаної літератури

1. Гордей О.Д. Роль державного бюджету у забезпеченні росту добробуту населення // Вісник національного університету імені Тараса Шевченка -2002 - №60 - С.28

2. “Макроекономіка за редакцією А.Г. Савченка.- Київ.: "Либідь" - 1995 - 132c.

3. Пільги з бюджету-2001// Урядовий кур'єр - 2001 - №11 - С.7

4. Полозенко Д.В. Державний бюджет України і його грошове наповнення// Фінанси України - 2004 - №3 - С.21

5. Куценко Т.Ф. Бюджетно-податкова політика: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни - К.: КНЕУ - 2002 - 253с.