Податкова система України

Прибутковий податок поділяється на податок з юридичних осіб і фізичних. Непрямі -- податки на товари й послуги, установлювані центральними й місцевими органами влади у вигляді надбавок до ціни товарів або тарифу на послуги й незалежні від доходів платників податків. Найпоширеніші непрямі податки у вигляді акцизів, ПДВ, мита.Hепрямі податки, на відміну від прямих мають свої переваги і недоліки. Вони ефективніші в фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них тяжко ухилитись і досить легко контролювати їх сплату. Характерною особливістю непрямих податків є те, що це внутрішні податки які не можуть регулюватися нормами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікованих Верховною Радою України, до вступу у силу законів за кожним з вказаних податків;вони виникають тільки на останньому етапі в процесі реалізації товарів (робіт, послуг) безпосередньо виробником чи торгівельною організацією, а також юридичними і фізичними особами, які ввозять на митну територію України товари, шляхом надбавки до ціни товару (робіт, послуг), що склалася, створюючи нову вартість;вони стягуються державою незалежно від результатів господарської діяльності платника податків;непрямими вони є через те, що фактично матеріальні витрати зі сплати податку несе споживач у складі ціни на продукцію, що він придбав. Тому непрямі податки носять характер податків на споживання. Платник податку (юридична чи фізична особа) виступає як посередник, що нараховує і сплачує податок у бюджет держави. Чинна податкова система в цілому сформувалась ще на старті трансформаційного процесу.Українську систему оподаткування назвати сталою не можна. Кількість щорічних змін до податкових законів вимірюється десятками, а часом і сотнями податковим законодавством України передбачені наступні податки (табл.)

Таблиця 2 Податки, що діють на території України

З самого початку побудови податкової системи України Закон України «Про систему оподаткування» від 25 липня 1991 року № 1251-XII був фіскально-орієнтований. Податкова система почала набувати конфіскаційного характеру. Сучасна податкова система позбавлена стимулюючої основи, яка в нинішніх умовах розвитку повинна розкриватися у взаємозв'язку усіх основних функцій оподаткування - фіскальній, розподільчій, регулюючій та похідних від них. Проаналізувавши зміст прийнятого Податкового кодексу, ми можемо виділити таке позитивне зрушення податкової системи як скорочення кількості податків і зборів та зниження податкового тиску на економіку. Так, замість 28 загальнодержавних та 14 місцевих обов'язкових платежів, що були закріплені Законом України «Про систему оподаткування», Податковим кодексом пропонується запровадити відповідно 18 та 5 платежів. При цьому, до 2015 року скасовано буде ще один державний та два місцевих збори. Зауважимо, що за даними дослідження Paying Taxes 2010, середньостатистичне українське підприємство протягом року сплачувало 147 податків та платежів, що є найгіршим показником в світі (183 місце). Для порівняння, в Росії кількість платежів складає - 11, Польщі - 40, Чехії - 12, - Білорусі - 107, Грузії - 18, США - 10, Франції - 7, Китаї - 7. Більша частина податків та внесків (96) в Україні пов'язана з оподаткуванням праці. Водночас необхідно підкреслити, що окремі скасовані платежі не створювали додаткового тиску на економіку, а лише перерозподіляли кошти в напрямі підтримки окремих сфер. Зокрема, збір за проведення гастрольних заходів, який спрямовується до спеціального фонду бюджету, використовується як інструмент підтримки вітчизняної культури за рахунок оподаткування діяльності в Україні іноземних артистів. У даному контексті його скасування не видається необхідним і таким, що відчутно полегшить податковий тягар на економіку. Аналогічне зауваження стосується і збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, який пропонується скасувати 31 грудня 2014 року. Вважаємо, що основним недоліком чинної податкової системи є її спрямування на подолання дефіциту бюджету шляхом вилучення доходів господарюючих суб'єктів. Підприємства зацікавлені у отриманні мінімального прибутку, щоби уникнути надмірного податкового тиску. Позитивним напрямком податкової реформи стало зниження ставок ключових податків. Водночас, на нашу думку, необхідно відзначити наступні проблеми та суперечності кодексу в питанні зниження податкового тиску.

В Україні існує 4 основних податки, що формують бюджет України:

податок на додану вартість, податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, акцизний збір.

Дохідну частину загального фонду Державного бюджету України за 2010-2011 роки в розрізі 4 основних податків наведено на рис2.

Доходи зведеного бюджету у розрізі 4 основних податків.

Податок на додану вартість (ПДВ) (англ. Value Added Tax (VAT), рос. налог на добавленную стоимость (НДС)) -- непрямий багатоступінчастий податок, що збирається з кожного акту продажу, починаючи з виробничого та розподільчого циклів і закінчуючи продажем споживачеві. Ряд товарів, послуг, видів діяльності частково або повністю звільняється від податку на додану вартість. Платники ПДВ: юридичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України залежно від форм власності. Податок на доходи фізичних осіб -- загальнодержавний податок в Україні. Є платою фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з Податковим кодексом України. Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій. Акциз - це обов'язковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку, то в розд. VI Податкового кодексу його визначено як акцизний податок. Внесені зміни до Податкового кодексу України (ПКУ) передбачають поділ всіх платників єдиного податку (ЄП) на чотири групи (залежно від виду діяльності, граничної чисельності працюючих та обсягу отримуваного доходу). Перші три групи включають лише фізичних осіб, четверта - тільки юридичних. Докладніше зупинимось на фізичних особах - підприємцях (ФОП). Перша група. Платники: ФОП, які здійснюють тільки роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню (п. 291.7 ПКУ). Умови : Не використовується праця найманих осіб. Обсяг доходу протягом календарного року не перевищує 150 тис. грн. Ставка податку : від 1 до 10 % розміру мінімальної заробітної плати. Податковий період : календарний рік. Друга група. Платники : ФОП, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам ЄП або населенню, виробництво або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства . У цю групу не входять підприємці, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005). Умови : не використовується праця найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб. Обсяг доходу не перевищує 1 млн. грн . Ставка податку : від 2 до 20 % розміру мінімальної заробітної плати. Податковий період : календарний квартал. Третя група. Платники : інші ФОП. Умови : не використовується праця найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб. Обсяг доходу не перевищує 3 млн. грн. Ставка податку : 3 % доходу - у разі сплати ПДВ. 5 % доходу - у разі включення ПДВ до складу ЄП. Податковий період : календарний квартал. Різниця по видах діяльності між 2 та 3 групами не дуже очевидна. Кінцеве рішення приймають місцеві органи державної влади, затверджуючи відповідні переліки КВЕДів. Як показала практика, переважна більшість видів діяльності віднесена до 3 групи, від якої і очікують більших надходжень до бюджету. При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником ЄП - фізичною особою, не беруться до уваги наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку. Як позитив зазначимо, що скасовано пп. 139.1.12 ПКУ, який забороняв платникам податку на прибуток відносити на витрати вартість товарів, робіт і послуг, отриманих від платників ЄП. Проте, скористатися цією нормою зможуть лише платники ЄП третьої групи та юридичні особи (4 група). Податкові надходження до Державного бюджету України за звітний період становили 261605 млн. грн., що на 94732, 8 млн. грн., або на 56, 8 відсотка більше від надходжень за 2010 рік (без врахування у 2010 році погашення заборгованості минулих років з відшкодування ПДВ за рахунок випуску ОВДП по спеціальному фонду держбюджету в обсязі 16, 4 млрд. грн. проти 2010 року надходження зросли на 42, 7 відсотка, або на 78296, 9 млн. гривень. В таблиці 4 ми можемо розглянути податкові показники за 2010-2011 роки.

Таблиця 4 Податкові показники по виконанню Державного бюджету України за 2010-2011 роки

А в таблиці 5 ми розглядаємо показники виконання Зведеного бюджету України за 2010-2011

Таблиця 5

Виходячи з даних таблиці 5 ми можемо побачити на Рис.3 темпи росту у порівнянні з відповідним періодом минулого року, у відсотках.

Рис.3 Темпи росту у порівнянні з відповідним періодом минулого року

2 грудня 2010 року було прийнято Податковий кодекс України, розроблений Урядом з метою реформування податкової системи та з урахуванням результатів всенародного обговорення, проведеного у форматі широкої суспільної дискусії, що відповідає положенням Програми економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава».

Податковий кодекс України, в першу чергу, спрямований на стимулювання ділової активності підприємництва, забезпечення сталого зростання економіки. Для досягнення цієї мети у Податковому кодексі передбачено зменшення податкового навантаження, податкові канікули та стимули для залучення інвестицій в оновлення основних засобів, створення додаткових робочих місць та збільшення обсягів виробництва для новостворених суб'єктів господарювання, пільги з енергозбереження, введено автоматичне відшкодування ПДВ платникам податків та відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість платникам податків з державного бюджету.

Новий Податковий кодекс передбачає створення принципово нової системи адміністрування, яка є дружньою для платників податків, спрямована на захист їх законних прав та інтересів, забезпечить дотримання вимог закону всіма учасниками податкових відносин і спростить для платників податків адміністративні процедури в оподаткуванні.

Реалізація положень Податкового кодексу створить сприятливі умови не тільки для здійснення підприємницької діяльності в Україні, а також забезпечить умови для розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності. Таким чином, в 2010 році завдяки наполегливій роботі та консолідації зусиль усіх гілок влади, запуску серії системних економічних реформ вдалося не тільки вирішувати проблеми минулих років, а й виконувати в повному обсязі всі підвищені соціальні зобов'язання, відновлювати фінансування інвестиційних проектів, при одночасному обмеженні зростання дефіциту та державного боргу.

Все це створює тверду основу для формування та подальшого розвитку прозорої та ефективної системи державних фінансів на основі нових Бюджетного та Податкового кодексів, забезпечення макроекономічної стабільності та економічного росту задля зростання рівня добробуту населення.

Першочерговою потребою сьогодення є забезпечення збалансованого розвитку всіх підсистеми суспільства, гармонізації інтересів різноманітних верств населення, створення міцного економічного підґрунтя для інтеграції України у світову економічну систему. Чільне місце у цьому процесі займає реформування податкової системи, яка забезпечує державу необхідними фінансовими ресурсами.

2.4 Функції контролюючих органів в процесі стягнення податків до бюджету

Податкова система в кожній країні є однією з найважливіших основ економічної політики. Вона забезпечує фінансову базу держави та виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки - це об'єктивне суспільне явище, тому створюючи податкову систему, потрібно виходити з реалій соціально-економічного становища країни, а не керуватися тільки нездійсненними побажаннями. У більшості країн світу податки є "ефективним знаряддям державної політики" відносно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному, галузевому аспектах компенсації недоліків ринкових механізмів, розміщення і забезпечення суспільними благами, заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, регулювання економіки, стабілізації ринкової кон'юнктури, підтримки рівня зайнятості. Основні обов'язки з контролю за процесом оподаткування покладено законодавством на Державну податкову службу (ДПС). Саме ДПС України контролює більшу частину податкових надходжень до зведеного бюджету країни і є одним з провідних органів державної виконавчої влади, що представляє інтереси держави в правовідносинах між державою і платниками податків. Органи ДПС України координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державної митної та контрольно-ревізійної служб, інших органів контролю, банками та податковими службами інших держав.

Тема податкового контролю дуже актуальна, оскільки сьогодні не можна стверджувати, що організація і діяльність податкової служби наблизилася до рівня європейських держав. Відносини між органами податкового контролю і платниками податків можна характеризувати як такі, що викликають взаємну недовіру.

Причинами цього є довільні тлумачення податківцями податкового законодавства, завищення своїх службових повноважень, ігнорування презумпції невинності стосовно платників податків, прояви бюрократичного свавілля і корупції, які призводять до матеріальних втрат. За оцінкою експертів, до бюджету не надходить 40-50% сум податків, що підлягають сплаті.

Податкові правопорушення - це не тільки гострі податкові, а й політичні та соціально-економічні проблеми. Щоб не допускати їх збільшення, державні органи, а перш за все, податкові органи, повинні знаходити недоліки і неправомірні дії в господарській діяльності суб'єктів оподаткування. Сьогодні в діяльності органів Державної податкової служби поки превалюють фіскальні методи роботи, коли всі зусилля спрямовуються, в першу чергу, на виконання контрольно-перевірної функції.

Роз'ясненню самих положень податкового законодавства широким верствам населення, профілактичній роботі, спрямованій на недопущення платниками податків несвідомих і випадкових помилок при його застосуванні, запобіганню податкових порушень приділяється менше уваги. Контроль є обов'язковим елементом будь-якої галузі державного управління. Організація контролю є обов'язковим елементом управління суспільними фінансовими засобами, оскільки таке управління тягне за собою відповідальність перед суспільством.

Саме об'єктивні потреби держави та органів місцевого самоврядування у грошових коштах вимагають забезпечення повного і своєчасного їх надходження у вигляді податків і зборів (інших обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів. Податковий контроль є самостійним напрямком державного фінансового контролю. Характерним для нього є мобілізація коштів до публічних грошових фондів. Забезпечення режиму суворого дотримання приписів норм податкового законодавства зобов'язаними суб'єктами податкових правовідносин є головною метою податкового контролю.

Від ступеня ефективності контрольної діяльності органів, що здійснюють податковий контроль, безпосередньо залежить рівень доходів бюджетів та державних цільових фондів. Діяльність контролюючих органів щодо забезпечення дотримання податкового законодавства значною мірою визначає ефективність реалізації податкової політики держави та функціонування всієї податкової системи. Контрольна діяльність податкових органів спрямована на досягнення низки цілей, серед яких потрібно виділити три основні (таблиця7).

Таблиця 7 Головні цілі контрольної діяльності податкових органів

Вказані цілі в цілому визначають зміст податкового контролю, який слід визначити як діяльність спеціально уповноважених державних органів щодо забезпечення дотримання зобов'язаними суб'єктами податкових правовідносин чинного податкового законодавства. Таким чином, податковий контроль - це єдина система обліку платників податків, а також контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, порядок проведення розрахунків, обліку товарів та коштів. Органи податкової служби:

- забезпечують облік усіх платників податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету, здійснюють контроль за правильністю їх обчислень, повнотою і своєчасністю сплати;

- контролюють своєчасне подання суб'єктами оподаткування бухгалтерської та податкової звітності;

- здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, дотриманням касової дисципліни;

- проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків;

- подають до судів і арбітражних судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, отриманих без установлених законом підстав;

- захищають інтереси держави в судових органах у справах, що стосуються сплати податків та інших податкових платежів. Органи податкової служби застосовують детальний облік населення, яке може обкладатися податком, як засіб боротьби проти ухилення від сплати податків. На сьогодні в органах податкової служби діє «Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб» і «Державний реєстр фізичних осіб - платників податків». На підставі відомостей, отриманих від органів державної реєстрації про зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності, підрозділи обліку платників податків складають списки таких суб'єктів, які не з'явилися до державного податкового органу для взяття їх на облік, і передають ці списки підрозділам з питань оподаткування юридичних і фізичних осіб, а також підрозділам податкової міліції для можливого використання в їхній роботі. Основною формою податкового контролю є податкова перевірка. Саме ця форма контролю є найбільш ефективною з точки зору виявлення та стягнення недоїмок, забезпечення податкових надходжень до бюджетів і державних цільових фондів. Податкові перевірки забезпечують безпосередній контроль за повнотою і правильністю обчислення податків і зборів, який може бути реалізований тільки шляхом порівняння податкових розрахунків (декларацій), які подають платники податків, з фактичними даними їх фінансово-господарської діяльності. Види податкових перевірок наведені таблиці 8.

Таблиця 8 Види податкових перевірок

Найважливішим фактором підвищення ефективності контрольної роботи податкової інспекції є вдосконалення діючих процедур контрольних перевірок. Необхідними ознаками будь-якої дієвої системи податкового контролю є:

1) наявність ефективної системи відбору платників податків для проведення документальних перевірок, що дає можливість обрати найбільш оптимальний напрям використання обмежених кадрових і матеріальних ресурсів податкової інспекції, добитися максимальної результативності податкових перевірок при мінімальних витратах зусиль і коштів, за рахунок відбору для перевірок таких платників податків, ймовірність виявлення податкових порушень у яких представляється найбільшою;

2) застосування ефективних форм, прийомів і методів податкових перевірок, заснованих як на розробленій податковим відомством єдиної комплексної стандартної процедури організації контрольних перевірок, так і на міцній законодавчій базі, що надає податковим органам широких повноважень у сфері податкового контролю для впливу на недобросовісних платників податків;

3) використання системи оцінки роботи податкових інспекторів, що дозволяє об'єктивно врахувати результати діяльності кожного з них, ефективно розподілити навантаження при плануванні контрольної роботи. Для цього необхідно оптимізувати кількість проведених перевірок, тобто перевіряти недобросовісних платників податків, ймовірність виявлення порушень у яких найбільша. Як показує аналіз зарубіжного досвіду, застосування непрямих методів є загальноприйнятим у світовій практиці. Найбільш поширеними з них є такі:

1. Метод загального зіставлення майна:

- облік зміни майнового становища за звітний період;

- облік виробничого та особистого споживання за звітний період.

Сума майнового приросту, з одного боку, і виробничого та особистого споживання, з іншого, зіставляються з декларованими доходами за звітний період. На підставі приросту майна невідомого походження робиться висновок про те, що він став наслідком не задекларованих доходів за звітний період.

2. Метод, заснований на аналізі виробничих запасів. Використовуючи даний метод, можна дати оцінку достовірності відображеного у звітності об'єкта продажів з витратами на виробництво. Основним завданням вдосконалення форм і методів податкового контролю є підвищення його ефективності. Цього можна досягти, зокрема, за допомогою впровадження автоматизованої системи, яка буде вказувати ступінь уваги до платника податків (тобто буде розділяти всіх платників податків на категорії з врахуванням імовірності виявлення у них податкових порушень). Така система дозволить визначати найбільш недобросовісних платників податків, на перевірку яких доцільно спрямувати більше зусиль органів податкового контролю. Разом з тим, розглядати контроль тільки як завершальний етап управлінської діяльності в сфері оподаткування означає зводити його винятково до порівняння фактичних результатів із установленими показниками. Здійснюючи податковий контроль працівники державних органів виявляють відхилення параметрів дохідної частини бюджету від заданих умов, аналізують їх причини та визначають шляхи подальшого розвитку оподаткування. При цьому повне і своєчасне виконання платниками податків своїх обов'язків неможливо забезпечити тільки лише за рахунок нагляду, примусових заходів і покарання. Однак на шляху становлення та розвитку податкового контролю виникає багато проблем. Серед них: відсутність чіткої і повної нормативно-правової бази, неналежний рівень розвитку методологічної бази, відсутність чіткого розмежування сфер діяльності, нераціональний поділ обов'язків між суб'єктами контролю. Таким чином метою цього дослідження на початковому етапі є усвідомлення і формулювання поняття податковий контроль, що дозволить зрозуміти його економічну сутність . Україна, з точки зору контролю за виконанням платниками податків законодавства, характеризується такими факторами:

- низька фінансова дисципліна платників податків, як наслідок низької податкової культури суспільства;

- завищена фіскальна орієнтація податкової політики;

- недосконала законодавча база в податковій сфері.

Слід зазначити, що значна частина правових актів у сфері оподаткування є складною та незрозумілою широкому і різноманітному колу платників податків, існує дуже багато упущень в податковому законодавстві, суперечностей. Така політика держави не тільки не створює умов для розвитку економіки, а й мимоволі заганяє платника податків у глухий кут, здійснювати неправильні дії в сфері оподаткування. Таким чином, на сьогоднішній день в першу чергу необхідно вдосконалювати законодавчу базу, яка регулює організацію та здійснення податкового контролю. На думку авторів, однією з форм вдосконалення податкового контролю є взаємодія органів податкової служби з аудиторськими фірмами при здійсненні перевірок. Аудитори мають досить широкі знання обліку, господарської діяльності, практичні навички, що дозволить при здійсненні перевірок легше й повніше відобразити стан об'єкта, що перевіряється. Необхідно також відзначити, що ефективним засобом зменшення порушень податкового законодавства є підвищення свідомості платників податків. У цілому можна зробити висновок, що незважаючи на модернізацію Державної податкової служби, все ще приділяється мало уваги зниженню витрат на персонал і підвищенню якості перевірок, здійснюваних податковими органами. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми, на думку авторів, є впровадження в податкову службу автоматизованої системи обліку платників податків.

Розділ 3. Проблеми, що виникають в процесі використання Податкового кодексу України

2 грудня 2010 був прийнятий Податковий кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року. В результаті прийняття Кодексу був скасований цілий ряд законів, протягом 20 років незалежності України регулювали оподаткування і служили об'єктами критики. У цьому, без сумніву, складається прогресивна роль ПК. Сьогодні стало очевидним, що, з одного боку, прийняття Кодексу - позитивний крок у вдосконаленні податкового законодавства, але, з іншого - ряд проблем, що існували до його прийняття, все ж не вирішене.З`явились і деякі додаткові проблеми для суб'єктів господарювання, обумовлені окремими новелами ПК. Аналіз Кодексу, а також практика його застосування, продемонстрували відсутність ефективної системи оподаткування, яка визначається збалансованістю інтересів платників податків і контролюючих органів. Зупинимося на основних проблемах, що виникають у процесі реалізації норм Кодексу.

Одним з головних аргументів прийняття ПК була необхідність забезпечення стабільності податкового законодавства. Кодекс встановлює, що основним принципом податкового законодавства України є принцип стабільності (підпункт 4.1.9 статті 4 розділу 1 НК), що припускає, що “зміни в будь-які елементи податків і зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки і збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року “. Незважаючи на дану норму права, в ПК за десять місяців його дії десять разів вносилися зміни. Про яку стабільність податкового законодавства та залучення інвесторів у країну в такій ситуації може йти мова? Для вирішення цієї проблеми потрібні не декларативні норми права, а встановлення відповідальності для суб'єктів законотворчості, що порушують принцип стабільності, закріплений підпунктом 4.1.9 статті 4 ПК. Інакше складається ситуація, при якій суб'єкти господарювання повинні виконувати закони, а для тих, хто їх приймає, “закон не писаний”. Особливої ??уваги та аналізу заслуговують норми права, що з'явилися в Кодексі на основі Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо удосконалення окремих норм Податкового кодексу України” від 7 липня 2011 № 3609-VI (Закон № 3609 -VI): Чинна редакція ПК не містить механізму відповідальності посадових осіб податкових служб за необгрунтовану відмову приймати податкову звітність. На думку законодавця, вирішити цю проблему повинна нова редакція пункту 49.15 статті 49 ПК, де встановлені критерії визнання податкової декларації, яка надається поштою або засобами електронного зв'язку, не поданою і обов'язок податкової служби відправити письмову відмову суб'єкту господарювання в прийнятті податкової декларації. На мій погляд, зазначені нововведення жодним чином не вирішують позначену проблему, тому що не виключають можливості спрямування не законного письмової відмови. Тим більше що пункт 49.15 статті 49 ПК не вимагає обов'язкового зазначення підстави такої відмови, терміну його напрямку та можливостей оскаржити даний документ. Ще один приклад незаконних дій посадових осіб податкової служби пов'язаний з введенням електронної форми звітності. Розглядається як позитивне, це нововведення на практиці вилилося відмови посадових осіб податкової служби приймати звітність у паперовій формі. По суті, податкові органи вимагають від суб'єктів господарювання крім паперової звітності в обов'язковому порядку подавати звітність в електронній формі. На сьогодні відсутня можливість притягнути до відповідальності посадову особу, яка порушила норми права і що дало незаконну відмову. Ще не буде законодавчо передбачених бачено відповідальність представників податкової служби за неправомірне застосування тих чи інших норм права або відмова належним чином застосовувати норми податкового законодавства, зазначені та аналогічні проблеми вирішені не будуть. ) Закон № 3609-VI містить ряд норм, що розширюють повноваження Кабінету Міністрів України (КМУ). Наведемо кілька прикладів. Підпункт 229.5.16 статті 229 ПК передбачає, що перелік підприємств, які здійснюють ввезення нафтопродуктів для використання як сировини для виробництва в хімічній промисловості, затверджується КМУ. Підпункт 229.5.17 статті 229 ПК визначає, що ввезення нафтопродуктів, що використовуються в якості сировини для виробництва в хімічній промисловості, здійснюється в межах квот, встановлених КМУ. Підпункт 258.4.1 статті 258 ПК встановлює, що перелік об'єктів ділянок надр, на яких реалізуються інвестиційні проекти (програми), визначається центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в нафтогазовому комплексі. Підпункт 258.4.2 статті 258 ПК свідчить, що порядок відбору і затвердження інвестиційних проектів (програм) визначається КМУ за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економіки і торгівлі. Підрозділ 3 розділу XX ПК визначає особливості справляння ПДВ при операціях з ввезення на митну територію України, в режимі імпорту, устаткування та комплектуючих, які не виробляються на Україну, для використання у господарській діяльності підприємствами суднобудівної промисловості. Перелік такого обладнання та комплектуючих, які не виробляються в Україні, встановлюється КМУ. Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставку ввізного (експортного) мита на деякі види зернових культур” від 19 травня 2011 року, яким скасовано податкові пільги з ПДВ для окремих видів послуг і відновлення їх опо- ; оподаткування, опублікований 17 червня 2011 і вступив в силу з 1 липня 2011 року. Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо удосконалення окремих норм Податкового кодексу України” від 7 липня 2011 року набуде чинності 6 серпня 2011 року. Дані зміни стосуються практично всіх розділів Кодексу. Залишається загадкою, коли суб'єкти господарювання повинні вивчати новели податкового законодавства, якщо вони не встигають стежити за блискавичним зміною норм права про оподаткування. Ситуація ускладнюється насамперед тим, що Кодекс все ще продовжують удосконалювати.

Висновки та пропозиції

В умовах світової фінансово-економічної кризи, яка вплинула майже на всі галузі економіки України, актуалізується проблема державного регулювання соціально-економічних процесів. Єдиним шляхом виходу України на

траєкторію сталого розвитку стали рішучі й всеосяжні реформи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності економіки. На виконання поставленого Президентом України завдання з досягнення економічного зростання і модернізації економіки країни на початку червня 2010року Комітетом економічних реформ представлено Програму економічних реформ на 2010- 2014роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Реформи спрямовані на побудову сучасної, стійкої, відкритої й конкурентоспроможної у світовому масштабі економіки, формування професійної й ефективної системи державного управління, і з рештою - на підвищення добробуту українських громадян.

Програма складається з трьох етапів впровадження: перший етап (до кінця 2010 року) завершено і вже можна зробити оцінку ефективності роботи на даному етапі реформ; другий етап (до кінця 2012року) має найбільше навантаження по кількості запланованих заходів;третій етап(до кінця 2014 року) значною мірою залежить від успішності попередніх.

Проблема побудови ефективної податкової системи -- одна з найактуальніших під час виходу країни з фінансової кризи.

Складна і заплутана вітчизняна податкова система неодноразово ставала об'єктом критики з боку експертних та журналістських кіл, а особливо - платників податків, оскільки вона суттєво погіршує конкурентоспроможність української економіки і є малопривабливою для іноземних інвесторів. Складність податкової системи суттєво погіршує конкурентоспроможність української економіки, про що свідчить позиція України в міжнародному рейтингу простоти ведення бізнесу (181 місце з 183 у рейтинг у за показником «сплата податків» у 2010 році). Податкова реформа здійснюється з метою забезпечення стійкого економічного зростання на інноваційно-інвестиційній основі за одночасного збільшення сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів і державних цільових фондів. Реалізація податкової реформи, як і вся Програма економічних реформ на 2010-2014 роки, здійснюється у три етапи. Зокрема, на І етапі 2 грудня 2010року Верховною Радою України прийнято Податковий кодекс України, в рамках якого зближено податковий та бухгалтерський облік. Поступово зменшується накопичена за минулі роки заборгованість щодо відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) й впроваджується механізм своєчасного відшкодування ПДВ.

На ІІ етапі в рамках Податкового кодексу зменшено кількість малоефективних податків і зборів (загальнодержавних - з 29 до 18, місцевих - з 14 до 5), введено єдиний соціальний внесок, запроваджено податок на нерухоме майно. На цей час на офіційному веб - сайті Верховної Ради України оприлюднений проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України (щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва) від 16.05.2011 № 8521, в рамках якого вирішується завдання скорочення сфери застосування спрощеної системи оподаткування для суб'єктів малого підприємництва. Метою проекту є комплексне удосконалення спрощеної системи оподаткування з урахуванням змін у податковому законодавстві і підприємницькому середовищі, забезпечення

її відповідності сучасним напрямкам податкової політики держави, запобігання ухиленню від оподаткування тощо.

ІІІ етап передбачає подальше поступове зниження податку на прибуток та забезпечення переходу до системи платежів за

видобуток корисних копалин із застосуванням принципу рентного доходу.

Відповідно до Програми економічних реформ на 2010-2014 роки індикаторами успіху проведення податкової реформи є: прийняття Податкового кодексу, підвищення позиції України в міжнародному рейтингу простоти ведення бізнесу за показником сплати податків не менше ніж на 30 позицій до кінця 2014 року та зниження частки тіньової економіки до 2014 року на 30% порівняно з рівнем 2010 року. Аналіз стану виконання реформи податкової системи (враховуючи додатково прийняті плани-графіки) свідчить про відставання по багатьох із запланованих напрямків. Сьогодні найбільшим успіхом є прийняття Податкового кодексу України в 2010 році. Досягнення інших індикаторів успіху залежатиме від контролю за своєчасним виконанням поставлених завдань та ефективності їх впровадження.

Размещено на Allbest.ru