Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

«Оцінка потенційних і реальних умов залучення іноземних інвестицій в економіку України»

1. Закономірності та тенденції залучення іноземних інвестицій

іноземний залучення інвестиція економіка

1. Вже багато років залишається стабільна тенденція зростання загального обсягу прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну. Так на 1 січня 2009 р. він склав 35723,4 млн. дол. США, що на 20,9% більше обсягів інвестицій на початок 2008 року. Це є позитивним явищем для української економіки і свідчить про покращення інвестиційного клімату в Україні останніми роками.

2. Зростає обсяг прямих іноземних інвестицій в розрахунку на одну особу. На 1 січня 2009 р. цей показник становить 775,3 дол. США та є найбільшим за роки спостереження річним показником. Зростання обсягу прямих іноземних інвестицій в розрахунку на одну особу свідчить про позитивні зміни інвестиційного клімату України.

3. У 2008 році інвестиції надійшли зі 124 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 81% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр, Німеччина, Нідерланди, Австрія, Сполучене Королівство, Російська Федерація, Сполучені Штати Америки, Віргінські Острови, Британські, Швеція та Франція.

Протягом трьох останніх років зменшується частка Німеччини в загальній сумі інвестицій, хоча абсолютна сума інвестицій збільшується. Починаючи з 2004 року також зменшується частка інвестицій США в українську економіку. Це може свідчити про певну втрату інтересу інвесторів цих країн до інвестування в економіку України або про перехід частини інвестицій в офшор.

Російські інвестори збільшують свою вагу на українському ринку інвестицій. Також суттєво збільшили розмір інвестицій Швеція та Франція.

Розподіл прямих інвестицій в Україну за основними країнами-інвесторами (млн. дол. США)

4. Останніми роками спостерігається зростання інвестицій з Кіпру в Україну. Крім того, у 2007-2008 роках значно зросли інвестиції України в Кіпр і становлять 94% всіх інвестицій з України. Це пов'язано з тим, що Кіпр є офшорною зоною і українські інвестори почали її активно використовувати, в тому числі з метою подальшого інвестування в Україну.

Рух прямих іноземних інвестицій між Україною і Кіпром (млн. дол. США)

5. Протягом останніх років спостерігається стала тенденція зростання частки Києва в залученні прямих іноземних інвестиціях. Що є негативною тенденцією, оскільки це свідчить про централізацію капіталу.

2. Проблеми залучення іноземних інвестицій в економіку України

Проблема 1. Важливою проблемою є низький рівень інвестування в високотехнологічне виробництво. При загальному обсязі інвестицій 29 542,7 млн. дол. США залучення інвестицій у наукову, науково-технічну й інноваційну діяльність складає не більше 1% від цієї суми. На таку ситуацію сильно вплинуло те, що західні компанії вкладають гроші в українську харчову промисловість, підприємства торгівлі, фінансовий сектор, фармацевтику, бо це дає швидкий оборот капіталу та мінімізує ризики.

Іноземні інвестиції у високотехнологічне виробництво необхідні Україні, оскільки завдяки їм можна досягнути значних успіхів у модернізації і прискоренні розвитку окремих виробництв, навіть цілих галузей, а також розвитку експортного потенціалу.

Проблема 2. Важливою проблемою, яка постає при інвестуванні в українську економіку, є слабка законодавча база, яка має два основні недоліки: по-перше, ненадійність; по-друге, відсутність комплектності та наявність суперечностей у законодавчих актах. Основні нормативно-правові акти, що регламентують питання інвестиційної дiяльностi на території України, - Закони «Про iнвестицiйну дiяльнiсть» і «Про режим іноземного інвестування».

Для розвитку сприятливого інвестиційного клімату необхідне таке законодавство, що забезпечує закордонним інвесторам мінімізацію фінансових ризиків (наприклад, захищеність прав власності) та витрат на переказ прибутків. Проте українське законодавство поки що не тільки не може похвалитись чимось подібним, але й навпаки є в цьому відношенні досить заплутаним та неоднозначним. За рейтингом захищеності прав власності, складеним Property Rights Alliances Україна серед 70 найбільших країн світу посіла 58 місце і поступається всім країнам Центрально-Східної Європи.

Інвестори зустрічаються з проблемами відсутності прозорості дозвільно-регуляторної системи. Насамперед, наявність в Україні громіздких процедур, пов'язаних із початком та закінченням підприємницької діяльності, дуже важко вчасно отримати дозвіл, ліцензії, а сам процес отримання непослідовний та незрозумілий для інвестора. Так, за даними Світового Банку, Україна за рівнем якості середовища для здійснення господарської діяльності посідає 128 місце з 175 країн світу, поступаючись всім країнам Центрально-Східної Європи, та навіть більшості пострадянських країн, наприклад таким, як Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Росія, Азербайджан, Молдова.

Відкритим залишається питання про ефективну і прозору систему оподаткування. Ставка податку на прибуток в Україні (25%) є вищою, ніж у багатьох країнах Центрально-Східної Європи, проте, зважаючи на високу порівняно з країнами ЄС прибутковість вкладення капіталу, ця різниця не є значною перепоною для інвестицій. Водночас стримуючим чинником для поліпшення інвестиційного клімату є існуючий механізм адміністрування податків, зборів та обов'язкових платежів, а також непрогнозованість дій уряду щодо встановлення та адміністрування інших податків та податкових платежів.

Складним залишається неврегульованим з боку законодавства питання виділення та обігу землі. З одного боку, мораторій на продаж землі обумовлює відсутність в Україні ринку землі як такого. З іншого, існують нормативні та адміністративні труднощі з виділенням земельних ділянок під інвестиційні проекти.

Проблема 3. Вагомим фактором у формуванні несприятливого інвестиційного клімату є політична нестабільність. Так, не є таємницею той факт, що низька довіра до влади загалом спонукає національних інвесторів до приховування та вивезення капіталу, а іноземних - схиляє до вибору країн із стабільною політичною обстановкою. Приклад Китаю свідчить, що для іноземних інвесторів політична та законодавча стабільність важливіша за демократичність того чи іншого режиму (чистий приріст іноземних інвестицій у Китаї становить $40 млрд. щорічно (!), а їх обсяг на душу населення дорівнює $230 проти наших цьогорічних, до речі, найбільших за всі роки незалежності, $140-150, що особливо вражає з огляду на різницю в кількості населення наших країн).

Для українського політичного середовища характерна часта зміна урядів, обіцянки різкої зміни політичного курсу та умов ведення бізнесу - аж до націоналізації майна інвесторів, які лунають з боку різних політичних сил, політичні скандали, і, особливо, передвиборчий період посилюють настороженість іноземних інвесторів та сприймаються ними як додаткові ризики, які потребують підвищення прибутковості інвестицій.

Чинник непередбачуваності і непрозорості державної політики суттєво утруднює довгострокове планування діяльності компанії. Інвестори скаржаться, зокрема, на раптовість прийняття деяких рішень, прийняття актів, які вступають в силу негайно, або мають зворотну дію. При цьому інформація про перспективи динаміки економічної політики держави поширюється дуже обмежено.

Проблема 4. До проблем, з якими найчастіше зустрічаються інвестори є високий рівень корупції. В Україні зберігаються такі системні загрози для інвесторів як: рейдерство, відсутність дисципліни виконання законодавчих актів, затягування справ та прийняття неправомірних рішень в судах.

Особливої актуальності проблеми рейдерства набули останнім часом. Іноземні інвестори побоюються того, що в Україну повертаються дев'яності роки. Епоха первинного накопичення капіталу, перерозподілу майна та беззаконня. Ось наприклад, вже останнім часом зі шпальт іноземних ЗМІ не сходить скандал, пов'язаний з Україною. Більше того, чим далі, тим більше уваги привертає цей скандал. Жоден іноземний інвестор, жоден юрист не може зрозуміти, чому держава Україна не може захистити права власника. Йдеться про крадіжку 47,35% акцій ВАТ «Квазар» у мажоритарного акціонера підприємства - канадської KM Secure Corp. Акції були вкрадені влітку 2008 року. Вищий Господарський суд України розглянув справу, встановив факт злочину та зобов'язав повернути канадському акціонерові вкрадені акції. Відтоді минуло більше трьох місяців, але канадський акціонер свої акції так і не отримав. Здавалося б, що тут складного? Акції - не авто, яке викрали і яке ще потрібно знайти. Акції в електронному вигляді можна повернути зусиллями кількох уповноважених спеціалістів та комп'ютерної програми. Але справедливість не відновлено. Більше того, шахраї скористалися беззаконням та заподіяли KM Secure та ВАТ «Квазар» ще більшої шкоди. Справа про атаку на «Квазар» урешті-решт вийшла на рівень Президента та Прем'єра, але навіть цей крайній захід (закон має виконуватися без прямого втручання Президента та Прем'єра) поки що не допоміг.

Чимало нарікань іноземних iнвесторiв викликала низька ефективність роботи вітчизняної судової системи, зокрема, складність i заплутаність процесів оскарження судових рішень, формалізм i необ'єктивність у розгляді справ, практична неможливість притягнення суддів до вiдповiдальностi за збитки, спричинені їхніми рішеннями, які згодом скасовують судові органи вищої iнстанцiї.

Узагальнюючи судову практику в справах, де однією зі сторін є iноземнi пiдприємцi, інвестори звертають увагу на такі хиби в роботі судових органів:

* попереднє накладення арешту на майно вiдповiдача іноземного інвестора до ухвалення рішення в справі як ознака заздалегідь ухваленого рішення на користь позивача;

* негайне виконання судових рішень, що позбавляє вiдповiдача часу на оскарження цих рішень;

* неправильне визначення належного вiдповiдача в справі;

* ухвалення протилежних за змістом рішень у тотожних справах;

* відмова у проведенні експертних досліджень за їх потреби;

* розгляд справ без участі вiдповiдача, без належного повідомлення його про час i місце слухання справи;

* позбавлення інвестора права на ефективний судовий розгляд справ, тобто звуження можливостей подання скарг до вищих судових iнстанцiй.

Проблема 5. Однією з важливих проблем, які постають на шляху залучення іноземних інвестицій є недостатньо розвинений фондовий ринок. Не секрет, що в Україні фондовий ринок знаходиться на початковій стадії розвитку. Існуючі на сьогодні елементи ще не об'єднані у стабільно діючу систему. Це уповільнює прихід стратегічних та портфельних інвесторів. Факт відсутності котирування акцій багатьох українських компаній на національному фондовому ринку знижує довіру до них іноземних інвесторів.

В Україні організований фондовий ринок складають вісім бірж і дві торговельно-інформаційні системи. Суттєвим недоліком організованого фондового ринку України є наявність великої кількості бірж, реєстраторів, зберігачів, що суперечить міжнародним стандартам. У той час як досвід європейський держав переконливо свідчить на користь централізації обігу цінних паперів на організаторах торгівлі - фондових біржах. У Європі іде процес об'єднання найкрупніших бірж, що має принципове значення для функціонування фондового ринку. Зокрема, для підвищення його відкритості і прозорості, ліквідності, інвестиційної ефективності, визначення об'єктивної і справедливої вартості цінних паперів. У європейських країнах існує єдина система фондової торгівлі на єдиній торговій платформі, що об'єднує усіх учасників ринку, триває процес об'єднання крупних бірж тощо.

Можна навести низку факторів, які негативно впливають на формування інвестиційного клімату і є характерними для фондового ринку України, а саме:

- незначний рівень капіталізації ринку акцій як потенційного джерела довгострокового фінансування економіки (11,8 млрд. дол. США у 2005 р. у порівнянні з 71,5 млрд. дол. у Польщі, 1194,5 млрд. дол. у Німеччині);

- незначний рівень торгівлі цінними паперами на організованому сегменті українського фондового ринку (4,1% від загального обсягу торгів цінними паперами), що свідчить про збереження непрозорості операцій на цьому ринку;

- незацікавленість директорів більшості ВАТ у розвитку ринку акцій з причини побоювання втрати контролю над підприємствами;

- відсутність централізованого ринку цінних паперів, що перешкоджає запровадженню єдиних правил, створює можливості для корупційних схем, ослаблює державне регулювання;

- недостатня захищеність прав інвесторів (покупців акцій); притиснення прав дрібних акціонерів, збільшення кількості корпоративних скандалів.

3. Рекомендації щодо вирішення наведених проблем

Проблема 1. Для стимулювання залучення вітчизняних та іноземних інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну сфери держава повинна забезпечити:

* створення системи пільгового рефінансування комерційних банків у разі надання ними пільгових кредитів для реалізації інвестиційних проектів з розроблення і впровадження високотехнологічного устаткування та іншої інноваційної продукції;

* розширення практики пільгового кредитування під заставу майна підприємств;

* створення пайових інвестиційних фондів для реалізації великих інноваційних проектів;

* розширення форм кредитування інноваційних підприємств через лізингові, факторингові та інші операції;

* створення належної інфраструктури для розвитку інноваційних процесів і реалізації повного циклу впровадження інновацій від ідеї до виробництва та

продажу високотехнологічних продуктів і технологій;

* організація єдиного в Україні центру об'єднання зусиль уряду, науки та бізнесу для розвитку сфери високих технологій.

Як приклад можна використати позитивний досвід країн Центральної Європи (Ірландії, Шотландії, Угорщини, Польщі, Чехії, Словаччини). Ці країни використовували один і той самий механізм для залучення інвестицій, а саме: створення Індустріальних Парків, на території яких інвестори мали змогу здійснювати виробництво продукції на експорт. Індустріальні парки, спеціальні економічні зони, наукові парки та технологічні вільні зони стали ефективним знаряддям залучення прямих іноземних інвестицій, збільшення обсягів зовнішньоекономічної діяльності, передачі технологій розвитку виробництва, зростання економічних показників та добробуту.

Уряди країн Центральної Європи широко застосовували наступні методи: створення індустріальних зон із наданням їм особливих інфраструктурних, митних, податкових та валютно-фінансових умов, регулювання тарифів, заходи по подоланню несприятливих умов ведення торгівлі, надання експортних субсидій та різноманітних форм державної допомоги, координація в галузі сільського господарства та виробництва, положень стосовно походження товару.

Таким чином, загальна рекомендація полягає в розробці сталої стратегії та відповідного національного плану дій щодо поліпшення інвестиційного клімату та забезпечення економічного розвитку.

Проблема 2. Для вирішення проблеми слабкої законодавчої бази варто вжити наступних заходів:

- завершення формування стабільної нормативно-правової бази, оскільки це є необхідною умовою ведення успішної підприємницької діяльності та можливістю складання планів на довгострокову перспективу.

- усунення неоднозначності тлумачення нормативно-правових актів і завершити судову реформу, так як це дасть змогу уникнути численних непорозумінь і невизначеностей;

- створення ефективної системи захисту прав власності, в тому числі інтелектуальної, що надасть іноземним інвесторам впевненості та забезпечить зменшення фінансових ризиків при інвестуванні;

- спрощення механізму отримання дозволів та ліцензій з метою цей зробити процес більш послідовним та прозорим;

- вирішення «земельного» питання, зокрема надання іноземному інвесторові права оренди на земельну ділянку під розміщення підприємства з іноземним капіталом на вигідний для нього термін, що дасть можливість покращити умови господарської діяльності іноземного інвестора.

Стратегічним напрямком інвестиційної діяльності варто вважати реформування податкової системи - для того, щоб вона забезпечувала достатній обсяг надходжень у бюджети всіх рівнів. Реформа цієї системи повинна бути спрямована на зниження податкового навантаження за рахунок скорочення переліку податків і зборів; розширення бази оподатковування шляхом скасування пільг, що безпосередньо не зв'язані з інноваційною й інвестиційною діяльністю; упровадження механізму декларування податкових пільг суб'єктом-платником податків; введення оподатковування нерухомості. На думку експертів, значні зміни необхідні і стосовно пріоритетів податкової політики, зокрема щодо поступової зміни «фіскального» підходу на «стимулюючий».

Потрібно додати спеціальні норми, які б забезпечували прозорість офшорної компанії та оподаткування основного доходу інвестора-нерезидента. Це дасть змогу не тільки підвищити рівень внутрішніх і зовнішніх інвестицій в економіку, а й запровадити довгострокові «правила гри» на вітчизняному ринку для іноземних інвесторів.

Проблема 3. В Україні знаходження при владі дає великі можливості для розвитку власного бізнесу. Через це більшість бізнесменів намагаються отримати владу з метою лобіювати власні інтереси. Це робить політичну боротьбу більш запеклою і безкомпромісною, що є однією з важливих причин політичної нестабільності.

На мою думку, необхідно розробити механізми, які б дозволили розділити політичну владу і бізнес, зменшити можливості можновладців до лобіювання тих чи інших фінансових груп. Такі дії урівняють всіх бізнесменів, незалежно від їх відношення з владою. І, як наслідок, сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату в Україні.

Прикладом з міжнародного досвіду може бути модель США, в якій апарат лобістів відділений від уряду, тобто не має реальної влади, і може лише проводити переговори, співбесіди з урядовцями.

Крім того, необхідно закінчити практику та розмови про націоналізацію майна інвесторів, які лунають з боку різних політичних сил, з метою надання впевненості іноземним інвесторам, що на їх інвестиції ніхто не посягне в Україні.

Не слід нашим законодавчим органам раптово приймати будь-які рішення, акти, які вступають в силу негайно, або мають зворотну дію. Це дасть можливість інвесторам бути більш впевненими у своїй діяльності.

Проблема 4. З метою зменшення рівня корупції в Україні рекомендується вжити наступні заходи. По-перше, провести роботу щодо реформування та вдосконалення судової системи, забезпечити прозорість процедур ухвалення рішень центральними та місцевими органами виконавчої влади; завершити адміністративну реформу, подолати бюрократизм і прояви корупції.

По-друге, підвищити дисципліну виконання законодавчих актів та судових рішень. Це можна зробити, наприклад, шляхом розробки жорсткішої каральної системи за такі неправомірні дії.

По-третє, вдосконалити механізми управління корпоративними правами, зокрема, посилити захист прав дрібних акціонерів з метою зменшення кількості рейдерських атак в Україні.

Проблема 5. Для вирішення проблеми низького рівня розвитку фондового ринку України можна запропонувати низку заходів.

По-перше, провести роботу в напрямку удосконалення нормативно-правової бази, що регулює діяльність фондового ринку. Зокрема, розробити новий закон, який стимулював би розвиток акціонерної форми власності та зростання вартості акціонерного капіталу; вдосконалити закон про емісійні цінні папери та фондовий ринок, котрий забезпечив би створення надійної системи виконання угод і обліку прав власності на акції та функціонування одного центрального депозитарію корпоративних цінних паперів.

По-друге, за прикладом багатьох європейських країн, створити єдину систему фондової торгівлі в Україні шляхом об'єднання усіх організаторів торгівлі.

По-третє, підвищити прозорість діяльності емітентів цінних паперів, пристосовувати структуру інформації про емітентів до міжнародних стандартів звітності, що забезпечить її презентабельність і дасть змогу інвестору оцінити реальну вартість підприємства та його потенціал.

По-четверте, поширити практику рейтингування емітентів та інструментів фондового ринку, щоб інвестори могли отримувати інформацію про надійність українських позичальників та емітованих ними цінних паперів, а українські емітенти завдяки цьому отримували більш високі міжнародні рейтинги і мали більший успіх на зовнішніх ринках капіталу.

По-п'яте, вітчизняні компанії самі повинні активніше заявляти іноземним інвесторам про свої можливості примноження їх капіталу. Наприклад, представляти свої акції на зарубіжних фондових ринках. Одним із інструментів, який дозволяє це зробити, є депозитарна розписка. У загальному розумінні депозитарна розписка - це цінний папір, що має похідний характер і випускається авторитетним депозитарним банком у формі сертифіката на акції іноземного емітента. Випуск депозитарних розписок забезпечує переваги як компаніям, що прагнуть вийти на фондовий ринок зарубіжної країни, так і для інвесторів у цій країні. Україна разом із Польщею, Румунією, Марокко поки що належить до так званих перспективних ринків депозитарних розписок, проте Росія вже вважається такою, що належить до ринку, який активно розвивається. Цікавим та повчальним для вітчизняних інвесторів та емітентів може бути досвід випуску Аргентинських депозитарних розписок (Certificado de Deposito Argentinos) та Бразильських депозитарних розписок (Certificados de Deposito de Valores Mobiliarios). Зокрема, випуск Аргентинських депозитарних розписок започаткований у 1997 р. на основі відповідного законодавчого акта Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. І з-поміж основних завдань реалізації програм випуску цих розписок було саме залучення іноземного капіталу на внутрішній фондовий ринок, що і сприяє досягненню загальної мети - примноження наявного капіталу.

Висновки

За допомогою іноземних інвестицій можна досягнути значних успіхів у модернізації і розвитку економіки України. Потенційно наша держава може бути однією з провідних країн вкладення прямих і портфельних іноземних інвестицій. Цьому сприяють, по-перше, географічно вигідне розташування країни та сприятливий клімат, що дозволяє здійснювати господарську діяльність у будь-якій галузі економіки. По-друге, багаті природні ресурси, це передусім земельні, лісові та водні ресурси, багаті надра та ґрунти. По-третє, значний людський потенціал, який забезпечується порівняно кваліфікованою й водночас дешевою робочою силою. По-четверте, потенційна ємність внутрішнього ринку, високі норми прибутку, наявність незадоволеного попиту споживачів, що дає можливість розвивати бізнес у будь-якому напрямку діяльності По-п'яте, наявність інфраструктури, зокрема транспортних комунікацій, хорошого рівня телефонізації, електрифікації.

Проте припливу в інвестиційну сферу іноземного капіталу перешкоджають політична нестабільність, інфляція, недосконалість законодавства, нерозвиненість ринку капіталів, недостатнє інформаційне забезпечення. Взаємопов'язаність цих проблем посилює їхній негативний вплив на інвестиційну ситуацію. Тому необхідним є вжиття заходів щодо їх усунення з метою формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні.

Размещено на Allbest.ru