Аналіз валютного ринку України

Нині для всіх резидентів і нерезидентів на території України діє єдиний порядок встановлення і використання курсу національної грошової одиниці до іноземних валют, який визначається Національним банком України.

У нашій державі механізм валютного регулювання, зокрема встановлення курсу національної валюти до іноземних валют, у своєму розвитку пройшов кілька стадій, а саме: від застосування вільно плаваючого курсу національної валюти до фіксованого з подальшим переходом до регульованого плаваючого курсу, що сприятиме стабілізації валютного ринку країни.

За використання режиму регульованого плавання курс національної валюти не фіксується, а приводиться у відповідність до змін на зовнішньому і внутрішньому секторах економіки.

За даного режиму регулюючий вплив забезпечує можливість підтримання валютного курсу на рівні, максимально наближеному до ринкових вимог, уникаючи при цьому викривлень і різких коливань, що зумовлені недостатнім ступенем розвиненості ринку. Конкретною метою регулювання курсу гривні на сучасному етапі має бути заохочення експорту і стимулювання припливу капіталу в Україну, підтримання ефективного рівня імпортних операцій.

Національний банк України встановлює офіційний обмінний курс гривні щодо іноземних валют, міжнародних розрахункових одиниць, який використовується в розрахунках із бюджетом і митницею, під час планування й аналізу зовнішньоекономічної діяльності, для всіх видів платіжно-розрахункових відносин держави з юридичними та фізичними особами, оподаткування, а також для бухгалтерського обліку всіх операцій, здійснених в іноземній валюті.

2.3 Здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку

Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджені постановою Правління НБУ від 18 березня 1999 р. № 127, визначають структуру міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на цьому ринку.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України мають право здійснювати на ринку "спот" операції з купівлі-продажу іноземних валют за вільним договірним курсом без обмеження розміру маржі між курсами купівлі та продажу у разі, коли Національним банком не встановлені граничні розміри маржі.

При проведенні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України суб'єкти ринку отримують комісійну винагороду від клієнтів у гривнях. Розмір комісійної винагороди та граничні розміри маржі за строковими угодами з валютою встановлюються суб'єктами ринку самостійно.

Уповноваженому банку та уповноваженій кредитно-фінансовій установі згідно із їх власними тарифами дозволяється отримувати комісійну винагороду в іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконують за дорученням клієнтів, пов'язані зі сплатою комісійної винагороди в іноземній валюті іноземному банку-кореспонденту та зі сплатою коштів міжнародним платіжним системам і міжнародним системам зв'язку за користування їхніми послугами.

Уповноважені банки та кредитно-фінансові установи, які виступають покупцями іноземної валюти, несуть повну відповідальність за наявність усіх документів, які є обов'язковими для здійснення операцій купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку. У разі виявлення порушень при проведенні валютних операцій з боку уповноваженого банку чи кредитно-фінансової установи вони позбавляються ліцензії на право здійснення операцій з валютними цінностями.

Підставою для купівлі іноземної валюти резидентами на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями вважаються такі документи:

* договір з нерезидентом або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору;

* вантажна митна декларація, якщо товар ввезений на територію України.

* акт здавання-приймання або інший документ, який свідчить про надання послуг чи виконання робіт;

* документи, передбачені при документарній формі розрахунків (акредитив, інкасо);

* довідка державної податкової адміністрації, в якій резидент зареєстрований як платник податків.

Купівля іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України резидентами-страховиками, а також об'єднаннями страховиків з метою виконання зобов'язань перед нерезидентами здійснюється відповідно до Порядку про застосування іноземної валюти в страховій діяльності, затвердженого постановою Правління НБУ від 23 вересня 1996 р. № 245.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України резидентами-підприємцями при здійсненні неторговельних операцій вважаються такі документи:

* заявки з розрахунком витрат на відрядження за кордон або на експлуатаційні витрати транспортних засобів, що виконують рейси за кордон;

* укладені трудові договори (контракти) з нерезидентами;

* рішення судів про сплату за межі України пенсій, аліментів, штрафів тощо;

* угоди між пенсійними фондами про переказ за межі України пенсій в іноземній валюті;

* угоди між поштовими адміністраціями про сплату за межі України поштових переказів;

* документи, які мають силу договору і можуть використовуватись контрагентами-нерезидентами згідно з міжнародною практикою: для оплати участі в міжнародних виставках, конгресах, конференціях та інших міжнародних зустрічах; для оплати за навчання, лікування, патентування тощо; для сплати митних платежів; для здійснення платежів за користування авторськими правами; для відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів іноземних держав.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України постійними представництвами нерезидентів, які здійснюють підприємницьку діяльність, при здійсненні неторговельних операцій вважаються такі документи:

* заявки з розрахунком витрат на відрядження за кордон;

* укладені трудові договори (контракти) з нерезидентами;

* заявка на перерахування іноземної валюти на рахунок юридичної особи-нерезидента, інтереси якої представляє на території України це представництво, в межах залишків коштів на відповідному рахунку.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України офіційними представництвами, представництвами юридичних осіб-нерезидентів, які не здійснюють підприємницьку діяльність, при здійсненні неторговельних операцій вважаються такі документи:

* заявки відповідно до кошторису на відрядження за кордон;

* заявка відповідно до договорів (контрактів) з нерезидентами, пов'язаних із виконанням трудових обов'язків;

* заявка на перерахування іноземної валюти на рахунок відповідного органу іноземної держави чи рахунок юридичної особи-нерезидента, інтереси якої представляє на території України це представництво, в межах залишків коштів на відповідному рахунку.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України фізичними особами-резидентами при здійсненні неторговельних операцій вважаються такі документи:

* заявка на перерахування за кордон власних коштів з поточного рахунку в гривнях та документи, які підтверджують виїзд з України фізичних осіб-резидентів на постійне місце проживання за кордон;

* документи, передбачені Правилами переказу іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб, у разі здійснення переказів коштів за кордон.

Уповноважені банки та фінансово-кредитні установи можуть купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку з метою формування резервів під заборгованість в іноземній валюті для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, виконання власних зобов'язань за операціями, пов'язаними зі сплатою коштів банкам-кореспондентам, міжнародним системам зв'язку, інформаційній агенції REUTERS за користування їхніми послугами, а також з метою виконання зобов'язань банків -- членів міжнародних платіжних систем за операціями, пов'язаними з організацією розрахунків з використанням платіжних карток.

Уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи, а також їх окремі підрозділи, які мають кореспондентський рахунок у гривнях у територіальному управлінні НБУ, мають право купувати у клієнтів протягом робочого дня іноземну валюту за власні кошти в загальному обсязі, що не перевищує 10 000 дол. США або еквівалент в іншій іноземній валюті за офіційним обмінним курсом гривні до іноземних валют на день здійснення операції, в межах нормативів відкритої валютної позиції. Ці кошти мають бути продані потім на міжбанківському валютному ринку України або використані для закриття власної відкритої валютної позиції.

Операції з продажу готівкової іноземної валюти через касу банку та пункти обміну іноземної валюти на цілі, не передбачені Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, здійснюються лише в межах іноземної валюти, купленої через касу банку та пункти обміну іноземної валюти.

Обмін українських гривень на іноземну валюту юридичним особам-резидентам для працівників, які від'їжджають у службове відрядження або на гастролі, проводиться тільки уповноваженими банками та їх філіями.

Іноземна валюта, придбана резидентами через уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи на міжбанківському валютному ринку України для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, має бути використана резидентом протягом п'яти робочих днів з часу зарахування її на його поточний рахунок на цілі, зазначені в заяві на купівлю іноземної валюти.

У разі порушення резидентами термінів використання валюти придбана іноземна валюта продається уповноваженим банком протягом п'яти робочих днів на міжбанківському валютному ринку. При цьому додатна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щокварталу направляється до Державного бюджету України, а від'ємна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

3. Шляхи удосконалення валютного ринку України

Використання валютних цінностей потребує певної регламентації та регулювання з боку уряду і Центрального банку. У зв'язку з цим зростає роль національного валютного законодавства у визначенні порядку обігу іноземної валюти з урахуванням необхідності забезпечення пріоритету грошової одиниці країни, захисту її купівельної спроможності та врегулювання інших факторів, які впливають на конвертованість національної грошової одиниці.

З кожним роком валютний ринок України удосконалюється, приймаються відповідні закони щодо його стабілізації.

У процесі розробки програми валютного регулювання треба враховувати досягнутий рівень розвитку валютного ринку України, необхідність сприяння розвитку банківсько-фінансового сектору, залежність економіки від автономного (критичного) імпорту (насамперед енергоносіїв), а звідси і необхідність стимулювання збільшення експортних надходжень і іноземних інвестицій.

Конвертованість валюти має досягатися поступово, але досить швидко, протягом 1--2 років поступального, неухильного руху по шляху продуманої, поетапної лібералізації валютних операцій.

У питанні введення конвертованості проблема полягає в політичному умінні пригальмувати лібералізацію валютних операцій і навіть обмежити деякі з них, але зробити це таким чином, щоб не викликати побоювання відновлення валютної монополії і, відповідно, посиленого відпливу капіталів.

Режим валютного курсу повинен передбачати можливість його регулювання з урахуванням темпів внутрішньої інфляції й інтересів експортерів. Останнє більш важливо для країн, що не мають значних іноземних інвестицій і доступу до зовнішніх кредитів, у зв'язку з чим експортери є основним джерелом іноземної валюти. Таке регулювання має здійснюватися лише ринковими методами.

Центральному банку необхідно терміново забезпечити нагромадження достатнього валютного резерву для того, щоб мати можливість стабілізувати курс (або гарантувати його плавне зниження відповідно до зростання внутрішніх цін) протягом досить тривалого часу.

Як стратегічний напрям слід розглядати створення для експортерів вигідних умов використання валютних ресурсів країни (як для придбання необхідної їм сировини і матеріалів, так і для довгострокових інвестицій).

Щодо валютних надходжень, то бажанішим є варіант, коли валюта продається в обов'язковому порядку не урядові, а Центральному банку. Банк у такій ситуації виступатиме монопольним продавцем інвалюти на потреби імпортерів на внутрішньому ринку і прагнутиме до забезпечення рівного доступу для всіх імпортерів з урахуванням вимог до рівня конвертованості й курсу національної валюти. Після стабілізації курсу комерційні банки братимуть активну участь у цьому процесі. Стабілізація сальдо платіжного балансу на позитивному рівні й подолання інфляції дадуть змогу скасувати обов'язковий продаж валютних надходжень.

Валютний ринок у своєму розвитку має пройти певні етапи. Регулювання валютного курсу і продаж валюти після її цесії Центральним банком можуть бути забезпечені за умови концентрації валютної торгівлі на одній міжбанківській біржі. Потім повинна бути створена мережа регіональних бірж, що здійснюють торгівлю в режимі реального часу, для того, щоб забезпечити єдність курсу. Після досягнення стабілізації курсу необхідно переходити до торгівлі валютою на декількох незалежних біржах. Цей перехід треба здійснювати синхронно зі зміною правил обов'язкової цесії на користь комерційних банків. Завершенням програми розвитку валютного ринку стає перехід до системи міжбанківської валютної торгівлі, що знаменує собою якісно новий стан валютного ринку і системи валютного регулювання.

Юридичною основою механізму та принципів валютного регулювання, повноважень і функцій державних органів у регулюванні валютних операцій в Україні є Конституція України, Укази Президента України, Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, нормативні документи Національного банку України.

Використання іноземних валют у міжнародних розрахунках потребує вирішення питання про їхнє кількісне співвідношення, тобто про валютний курс. Проведення зваженої та обґрунтованої курсової політики є головною метою валютного регулювання Центрального банку будь-якої країни. Обмінні курси впливають не тільки на стан міжнародної торгівлі, а значною мірою і на національну економіку. Водночас зміни в різних секторах економіки, особливо в кризових ситуаціях, відображаються в коливаннях обмінних курсів національних валют.

Вибір валютної стратегії має враховувати фактори, які значно впливають на валютний ринок, а саме: темпи інфляції, стан платіжного балансу, різницю відсотка ставок за кредит, спекулятивні валютні операції, прискорення або затримування міжнародних платежів, ступінь довіри до національної грошової одиниці на національному та світових валютних ринках.

Чим вищий темп інфляції в країні, тим, як правило, нижчий курс її валюти. Залежність валютного курсу від темпів інфляції особливо висока в країнах із великим обсягом міжнародного обміну (товарами, послугами, капіталом), адже найтісніший зв'язок між динамікою валютного курсу та відносними темпами інфляції виявляється під час розрахунків курсу на базі експортних цін.

Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної грошової одиниці, бо зростають попит на неї іноземних боржників та надходження іноземної валюти на національний валютний ринок. Пасивний платіжний баланс призводить до зниження курсу національної грошової одиниці, адже боржники обмінюють її на вільно конвертовану валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань, й одночасно скорочуються надходження іноземної валюти на національний валютний ринок.

Вплив різниці відсоткових ставок за кредит виявляється в тому, що у разі збільшення відсотка ставки в певній країні відносно ставок в інших країнах зростають надходження іноземних короткострокових капіталів у цю країну і навпаки.

Фактор прискорення або затримування міжнародних платежів також впливає на курсове співвідношення валют. Очікуючи падіння курсу національної грошової одиниці, імпортери прагнуть прискорити платежі контрагентам в іноземній валюті, щоб уникнути можливих втрат від підвищення курсу іноземної валюти. У разі зміцнення національної грошової одиниці імпортери прагнуть затримати платежі у вільно конвертованій валюті. Така тактика має певний вплив на платіжний баланс і, як наслідок, на валютний курс національної грошової одиниці.

Що стосується центральних банків, то вони можуть впливати на валютний курс або за допомогою своєї монетарної політики, або за рахунок інтервенцій на валютному ринку.

У нашій державі механізм валютного регулювання, зокрема встановлення курсу національної валюти до іноземних валют, у своєму розвитку пройшов кілька стадій, а саме: від застосування вільно плаваючого курсу національної валюти до фіксованого з подальшим переходом до регульованого плаваючого курсу, що сприятиме стабілізації валютного ринку країни.

За використання режиму регульованого плавання курс національної валюти не фіксується, а приводиться у відповідність до змін на зовнішньому і внутрішньому секторах економіки.

За даного режиму регулюючий вплив забезпечує можливість підтримання валютного курсу на рівні, максимально наближеному до ринкових вимог, уникаючи при цьому викривлень і різких коливань, що зумовлені недостатнім ступенем розвиненості ринку. Конкретною метою регулювання курсу гривні на сучасному етапі має бути заохочення експорту і стимулювання припливу капіталу в Україну, підтримання ефективного рівня імпортних операцій.

Національний банк України встановлює офіційний обмінний курс гривні щодо іноземних валют, міжнародних розрахункових одиниць, який використовується в розрахунках із бюджетом і митницею, під час планування й аналізу зовнішньоекономічної діяльності, для всіх видів платіжно-розрахункових відносин держави з юридичними та фізичними особами, оподаткування, а також для бухгалтерського обліку всіх операцій, здійснених в іноземній валюті.

Висновки

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасного фінансового ринку - «Валютний ринок України». Вивчення та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки.

На сьогодні науковці, які досліджують проблеми валютного ринку, повністю не розкрили його суть. Аналіз наявних досліджень дозволяє стверджувати, що валютний ринок - це особливий ринок, учасники якого продають, купують і обмінюють такий специфічний товар, як валюта, де у вигляді ціни виступає валютний курс.

Основними атрибутами валютного ринку є об'єкти і суб'єкти, попит і пропозиція, ціна ринку - валютний курс, особлива інфраструктура, комунікації.

Оскільки, валютний ринок - один із найважливіших сегментів фінансового ринку, то ступінь його розвитку безпосередньо впливає на стан і розвиток економіки. Сучасний вітчизняний валютний ринок формується під впливом валютної політики держави, яка регулює валютні курси та надає можливість учасникам валютних відносин здійснювати валютні операції й отримувати прибутки, а також створює умови для страхування від валютних ризиків.

Валютний ринок як економічна категорія -- це система стійких економічних та організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют та платіжних документів у іноземних валютах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоторговельних розрахунків, туризму, міграції капіталів, робочої сили тощо, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередниками, банківськими установами та фірмами.

Існує чотири групи суб'єктів валютного ринку:

* державні установи, основне місце серед яких займають центральні банки та казначейства окремих країн;

* юридичні та фізичні особи, що зайняті у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності;

* комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв'язків, особливо брокерські контори;

* валютні біржі та валютні відділи товарних і фондових бірж.

Основні суб'єкти валютного ринку -- великі транснаціональні банки, які мають розгалужену мережу філіалів і широко використовують в операціях сучасні засоби зв'язку, комп'ютерну техніку.

Підсумовуючи, слід зазначити, що на міжбанківському та готівковому валютних ринках протягом останніх років панували стабільність курсу національної валюти та поступове зростання обсягу ринку, за значної урегульованості проведення самих операцій.

Характеристика інфраструктури валютного ринку була б неповною, якщо не розглянути наймолодший сегмент валютного ринку - ринок банківських металів. Він розпочав свою діяльність як організований ринок у 1998 р. з відповідної постанови НБУ «Положення про організацію торгівлі банківськими металами на валютному ринку України», яка встановила правила діяльності банків з банківськими металами. Результати роботи «золотого ринку» за цей період експерти оцінюють двояко: з одного боку, воно бачать оптимістичний варіант розвитку ринку, який передбачає збільшення обсягів продажу, з іншого, - виникнення тенденції до збільшення кількості банків, які бажають працювати з банківськими металами. Це свідчить про чималий потенціал розвитку даного ринку і можливості отримувати вигоду від операцій на ньому як для банків, так і для клієнтів.

Територіально валютні ринки, як правило, прив'язані до великих банківських і валютно-біржових центрів, оскільки в ряді країн поряд із міжбанківською торгівлею валютою існують і спеціальні валютні біржі, а встановлений на них курс називається офіційним валютним курсом.

З кожним роком валютний ринок України удосконалюється, приймаються відповідні закони щодо його стабілізації.

У процесі розробки програми валютного регулювання треба враховувати досягнутий рівень розвитку валютного ринку України, необхідність сприяння розвитку банківсько-фінансового сектору, залежність економіки від автономного (критичного) імпорту (насамперед енергоносіїв), а звідси і необхідність стимулювання збільшення експортних надходжень і іноземних інвестицій.

Конвертованість валюти має досягатися поступово, але досить швидко, протягом 1--2 років поступального, неухильного руху по шляху продуманої, поетапної лібералізації валютних операцій.

Використання іноземних валют у міжнародних розрахунках потребує вирішення питання про їхнє кількісне співвідношення, тобто про валютний курс. Проведення зваженої та обґрунтованої курсової політики є головною метою валютного регулювання Центрального банку будь-якої країни. Обмінні курси впливають не тільки на стан міжнародної торгівлі, а значною мірою і на національну економіку. Водночас зміни в різних секторах економіки, особливо в кризових ситуаціях, відображаються в коливаннях обмінних курсів національних валют.

Вибір валютної стратегії має враховувати фактори, які значно впливають на валютний ринок, а саме: темпи інфляції, стан платіжного балансу, різницю відсотка ставок за кредит, спекулятивні валютні операції, прискорення або затримування міжнародних платежів, ступінь довіри до національної грошової одиниці на національному та світових валютних ринках.

Список використаної літератури

1. Бесєдін В. Створення і становлення валютного ринку в Україні // Економіка України. - 2002. - № 5. - С.8-10.

2. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник. - К.: Знання-Прес, 2002. - 311 с.

3. Гальчинський А. С. Теорія грошей. - К.: Основи. - 2001.

4. Добрик Л.О. Роль валютного ринку у державному фінансовому плануванні // Економіка та держава . - 2007. - № 1. - С.51-56.

5. Економічна теорія: мікро- і макроекономіка / За ред. З. Ватама-нюка та С.Панчишина. - К.: Альтернагиви, 2001. - 606с.

6. Єпіфанов А. О., Сало I. В., Дьяконова I. I. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник. - К.: Наукова думка, 2001. - 302 с.

7. Иванов В.М. Финансовый рынок. - К.: МАУП, 1999.

8. Маслова CO., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навч. посіб. - К.: Каравела; Львів: Новий світ-2000, 2002. - 304 с.

9. Михайлов Д.М. Мировой финансовый рынок. Тенденции и инструменты. - М., 2002.

10. Моринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. - К.: Знання, 2000. - 356 с.

11. Перехідна економіка: підручник / В.М. Геєць, Є.Г. Панченко, Е.М. Лібанова та ін., За ред.. В.М. Гей ця. - К.: Вища школа, 2003. - 591 с.

12. Петрашко Л.П. Валютні операції: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2001. - 204 с.

13. Савлук М.І. Грошово-кредитна політика Національного банку України та оцінка її ефективності // Вісник НБУ. -- 2001. -- № 1.

14. Сенеко Ю. Інфраструктура валютного ринку України // Регіональна економіка. - 2006. - № 5. - С. 34-38.

15. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. -- К.: Знаня-Прес, 2002. -- 535 с.

Размещено на Allbest.ru