Фінансова відповідальність платників податків

Размещено на http://www.allbest.ru/

9

Фінансова відповідальність платників податків

Зміст

1. Фінансова відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства 3

2. Основні об'єкти, етапи та процедури податкового контролю 9

Використана література 21

1. Фінансова відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства

Фінансові санкції за податкові порушення відрізняються від адміністративних тим, що застосовуються не тільки до фізичних, а й до юридичних осіб, і реалізуються не тільки у вигляді штрафів, айв інших формах стягнення всієї суми прихованого або заниженого платежу до бюджету у формі податку, нарахування пені за затримку внесення податку.

Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді процентів від суми податкового зобов'язання (без урахування пені і штрафних санкцій), яка стягується з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.

Контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів і погашенням податкових зобов'язань або податкового боргу.

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку й у терміни, визначені законами України.

Податковий борг (недоплата) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене господарчим судом, але не сплачене у встановлений термін, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), яка стягується з платника податків у зв'язку з невчасним погашенням податкового зобов'язання.

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами. Контролюючими органами є:

* митні органи щодо ввізного й вивізного мита, акцизного збору, ПДВ, інших податків і зборів, які відповідно до законів стягуються при ввезенні (пересилці) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересилці) товарів і предметів із митної території України;

* установи Пенсійного фонду України щодо внесків до Пенсійного фонду України;

* установи Фонду соціального страхування України щодо внесків до Фонду соціального страхування України;

* податкові органи щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), які стягуються до бюджетів і державних цільових фондів, крім вищезазначених.

Види штрафних санкцій

1. Платник податків, який не подає податкову декларацію в строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі 10 ІІМДГ за кожне таке неподання або його затримку.

2. Якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків, у разі неподання таким платником податків у встановлені строки податкової декларації, додатково до штрафу, встановленого п. 1, платник податків сплачує штраф у розмірі 10% суми податкового зобов'язання за кожен повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання і не менше 10 НМДГ.

3. Якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків, у випадку, коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, що заявлена в податкових деклараціях, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 5% від суми недоплати за кожен з податкових періодів, встановлених для такого податку, збору, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, і закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 25% такої суми і не менше 10 НМДГ.

4. Якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків, у разі виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5% суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше 1 НМДГ.

5. У випадку, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних термінів, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

* при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - в розмірі 10% такої суми;

* ври затримці від 31 до 90 календарних днів вклю'шо, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - в розмірі 20% такої суми;

* при затримці більшій за 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - в розмірі 50% такої суми.

Платник податків сплачує один з вищезазначених в цьому пункті штрафів відповідно до загального терміну затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені в пунктах 1-4, чи ні.

Пеня

Після закінчення встановлених термінів погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного терміну сплати податкового зобов'язання.

Нарахування пені закінчується в день прийняття банком, обслуговує платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені припиняється на таку сплачену частку.

При частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Платіжні документи, що не містять окремо виділеної суми податкового боргу й суми пені, не приймаються до виконання.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, чинної на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з таких ставок більша, за кожний календарний день прострочення в його сплаті.

У системі податкового менеджменту важливе місце посідає контроль, який поділяється на внутрішній та зовнішній (рис. 1). У свою чергу, зовнішній, залежно від того, хто його проводить, теж поділяється на контроль:

* державними органами;

* уповноваженими на це органами;

* незалежними органами.

Необхідність податкового контролю визначається об'єктивними та суб'єктивними причинами. До об'єктивних належать:

* нестабільне податкове законодавство. Верховною Радою України приймаються закони та доповнення до чинних. Змінюються ті правові та юридичні документи, які приймаються іншими державними органами;

* нечітке формулювання чинного податкового законодавства, через що багато методичних вказівок вступають у суперечність із законами, що не дає змоги однозначно прийняти рішення щодо розрахунку податку.



Рис. 2. Система податкового контролю підприємства

До суб'єктивних належать:

* ненавмисні помилки платників податків при розрахунку сум платежів (найчастіше це пов'язано зі змінами в законодавстві й невчасним реагуванням на них);

* низька податкова дисципліна платників податків, які навмисно йдуть на порушення податкового законодавства з метою отримання (здебільшого тимчасової) користі;

* некомпетентність працівників як підприємств (податкові менеджери, бухгалтери), так і податкових органів.

Зовнішній податковий контроль здійснюється державними органами стосовно конкретного підприємства. До контролюючих органів належать державні податкові служби всіх рівнів, органи внутрішніх справ, Служба безпеки України. Вони мають право проводити як суцільний, так і тематичний контроль. Його проводять не тільки державні органи, а й уповноважені державою організації та служби.

Суцільний контроль проводять, згідно з чинним законодавством України, один раз на рік, завчасно попередивши підприємство, яке перевірятиметься. При цьому перевіряються стан сплати податків підприємством у цілому, порядок і правильність нарахування та сплати податкових платежів, своєчасність їх сплати тощо. Після перевірки складають документ про її результати, де вказують недоліки, строки їх усунення та можливі штрафні санкції за допущені помилки.

Контролюючі органи можуть проводити також і тематичні перевірки, які стосуються окремих податкових платежів і податків. Здійснюються вони як за певний звітний період (за місяць, квартал, півріччя, рік), так і на окрему дату залежно від розмірів сплачених податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо) або при підозрі податкових служб про порушення нарахування тих сум, які мають бути повернені підприємству податковими адміністраціями (наприклад, при перевищенні визначених сум податку на додану вартість повинен бути проведений обов'язковий контроль правильності нарахування сум цього податку).

Крім цих перевірок, може здійснюватися так званий стикувальний контроль. Якщо при суцільній перевірці виявляються недоліки, то проводиться перехресна перевірка з іншими підприємствами, тобто вибіркова перевірка підприємств, у яких були ділові відносини з цим підприємством щодо окремих видів діяльності та сплати податків за ними.

Контроль окремих напрямів діяльності можуть здійснювати недержавні органи та ті, що уповноважені проводити цей контроль. Так, перевіряє правильність нарахування, дотримання порядку та строків сплати обов'язкових пенсійних відрахувань Пенсійний фонд України та його відділення в регіонах. Відповідні органи контролюють порядок нарахувань і сплати, а також строків та інших питань, які стосуються відрахувань на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, будівництво, ремонт і реконструкцію автомобільних шляхів, внески до інноваційного фонду тощо. Але вони перевіряють порядок сплати податків, обов'язкових платежів і внесків тільки щодо тих фондів, які очолюють.

Третій тип організацій, які здійснюють податковий контроль, умовно можна назвати незалежними. До них належать організації, які не мають безпосереднього підпорядкування державним управлінським структурам, але несуть повну відповідальність (у тому числі і кримінальну) за результати перевірок, а також аудиторські фірми, банківські установи.

Аудиторська фірма є незалежним підприємством, яке проводить комплексну перевірку стану бухгалтерського обліку на будь-якому підприємстві, у тому числі і контроль порядку нарахування та сплати всіх податків, обов'язкових платежів і зборів. Після завершення перевірки аудиторська фірма складає особливий акт, де робить загальні висновки про стан бухгалтерського обліку на підприємстві, а також вказує на окремі недоліки. У деяких випадках податкові служби можуть встановлювати як основну умову подальшої діяльності підприємства наявність акта аудиторської перевірки (передусім це стосується нових підприємств). У цьому разі висновки аудиторської фірми враховуються податковими службами, й відповідальність щодо такого висновку значно підвищується.

Комерційні банки контролюють економіко-фінансову діяльність тих підприємств, які мають у ньому розрахунковий рахунок. Вони здійснюють непрямий контроль за сплатою податків, якщо на це немає прямих вказівок (наприклад, в деяких випадках може вводитись жорсткий контроль за відрахуваннями на обов'язкове пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття тощо). Треба також зазначити, що банк не проводитиме ніяких операцій тих підприємств, які не надали довідку про те, що вони є платниками податків і зареєстровані в податковій адміністрації.

2. Основні об'єкти, етапи та процедури податкового контролю

податковий пеня санкція декларація прибуток

Особливе значення при перевірці має перевірка правильності оформлення декларації про прибуток підприємства.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. №143 був затверджений «Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства».

Відповідно до цього Порядку всі платники податку на прибуток підприємств (далі -- платники податків), крім страховиків, банківських установ і підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, для яких установлені окремі порядки складання декларацій, повинні складати декларацію з податку на прибуток.

Декларація та додатки до неї подаються платником незалежно від того, чи виникло у звітному періоді в платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податків.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку і відповідати податковому обліку (звітності).

Достовірність даних підтверджується підписами керівника підприємства і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.

Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).

Декларація заповнюється друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі. Заповнення олівцем не дозволяється.

Показники декларації зазначаються у тисячах гривень з одним десятковим знаком після коми.

Декларація складається із заголовної та двох основних частин і одинадцяти додатків, з яких сім (К1-К7) подаються щоквартально, у тому числі за рік, а чотири (Р1-4) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин -- К1/1 та КІ/2. Частина К1/2 заповнюється платниками податку, які нараховують амортизаційні відрахування па суму витрат, пов'язаних із видобутком корисних копалин.

У разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені відповідним рядком декларації додатки.

У заголовній частині декларації потрібно зробити позначку про вид Декларації:

1. Звітна -- стандартна форма поточної звітності для звичайних підприємств (без філій з консолідованою сплатою);

2. Звітна консолідована -- форма поточної звітності для підприємств, що сплачують податок на прибуток консолідовано зі своїми філіями;

3. Звітна нова -- використовується після письмової пропозиції податкового органу, якщо раніше подану декларацію він не визнає.

Податковий орган може запропонувати подати нову декларацію лише у таких випадках:

* не заповнені обов'язкові реквізити (заголовна частина декларації);

* декларація не підписана посадовими особами (директором, головним бухгалтером або особами, які виконують їх функції);

* декларація не завірена печаткою.

Також у заголовній частині декларації відображаються повна назва підприємства (відповідно до установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника (факс, електронна адреса -- за бажанням). В основній частині та в додатках показники відображаються на підставі норм, встановлених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Камеральна перевірка проводиться податковими інспекторами за місцезнаходженням державної податкової служби. Камеральна перевірка здійснюється на основі бухгалтерської звітності, податкових декларацій (розрахунків) та інших документів і додатків, які подаються в податкову інспекцію, а також даних, що є в органах державної податкової служби, документів і відомостей. Оформлюється актом, підписаним податковим інспектором, який здійснив перевірку, і керівником податкової служби. Матеріали камеральної перевірки використовуються для проведення подальших податкових перевірок.

Документальна перевірка здійснюється з виїздом на об'єкт контролю, характеризується більш високою об'єктивністю вивчення повноти і правильності податкових розрахунків, їх зіставленням із даними первинних документів, аналітичним і синтетичним обліком, податковим обліком і звітністю. Документальна перевірка с основним методом податкового контролю.

Проведення податкового контролю необхідно здійснювати за наступними етапами:

1. Передперевірочний аналіз.

2. Планування контролю.

3. Контакт з об'єктом контролю.

4. Безпосередньо документальна перевірка.

5. Завершальний етап контролю.

6. Реалізація й контроль за виконанням матеріалів перевірки.

Передперевірочний аналіз включає такі роботи:

* вивчення обліку платника в податковому органі;

* вивчення податкових декларацій та інших звітних документів;

* порівняння динаміки даних про нарахування й сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

* аналіз розвитку підприємства;

* аналіз основних показників підприємства.

При аналізі податковий інспектор отримує необхідні загальні відомості про підприємство і визначає основні напрямки перевірки.

На етапі планування контролю здійснюється відбір необхідних даних про платників податку, відбір об'єктів для проведення документальних перевірок, підготовка планів і графіків документальних перевірок, а також уточнення параметрів контролю, часу та обсягу контрольних процедур, визначаються джерела інформації, методичні прийоми контролю, особи, відповідальні за проведення контролю, результати контролю.

З метою підготовки до проведення документальної перевірки проводиться попередня документальна перевірка, яка має допоміжний характер. Даний етап використовується на стадії планування проведення податкової перевірки для прийняття оптимальних рішень.

Попередня документальна перевірка підприємств здійснюється на підставі представлених декларацій, розрахунків безпосередньо в державних податкових органах. Інформація, отримана за результатами попередньої документальної перевірки, використовується податковими інспекторами для подальшої документальної перевірки.

До початку проведення документальної перевірки податкові посадові особи, які її здійснюють, повинні ознайомитися з нормативними документами, які регулюють діяльність підприємства, що перевіряється.

Кожна посадова особа, яка здійснює перевірку, повинна мати свій довідник, в якому записує короткий зміст законів, постанов, розпоряджень і вказівок з питань оподаткування.

Після ознайомлення з підприємством посадові особи податкової служби переходять безпосередньо до проведення документальної перевірки.

Окрім розподілу податкових перевірок на камеральні та документальні, за місцем проведення та обсягом інформації, що перевіряється, використовується класифікація перевірок і за іншими ознаками (рис. 1).

Рисунок 1. Схема класифікації податкових перевірок

За обсягом питань, що перевіряються, податкові перевірки поділяються на комплексні, тематичні та оперативні.

Комплексна документальна перевірка передбачає всебічну перевірку діяльності підприємства з питань дотриманім податкового і валютного законодавства, достовірності податкового і бухгалтерського обліку, звітності, правильності розрахунків з бюджетом, повинна охоплювати всі питання дотримання податкового й валютного законодавства за всіма видами податків, зборів і обов'язкових платежів. Може бути як плановою, так і позаплановою.

Тематична перевірка здійснюється з метою проведення перевірки з окремих питань дотримання податкового й валютного законодавства, чинного в Україні. Тематична перевірка здійснюється за окремими графіками.

Оперативні перевірки передбачають перевірку об'єктів господарювання юридичних осіб, їх філіали, відділень та інших відокремлених підрозділів, які не мають статусу юридичної особи, або фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності з питань дотримання ними встановленого порядку розрахунків зі споживачами готівкою з використанням електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг, грошових документів, лімітів готівки в касах та її використання при розрахунках за товари, роботи, послуги, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, торгових патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності і марок акцизного збору, а також обстеження будь-яких виробничих, складських, торгових та інших приміщень, які використовуються як юридична адреса суб'єктів підприємницької діяльності або для отримання доходів, сплати податку з реклами, збору за паркування автоіранспорту, ринкового збору, курортного збору, збору за розміщення об'єктів торгівлі та з інших питань, зумовлених податковим законодавством, які виникають в ході оперативної перевірки.

Оперативна перевірка проводиться за окремими планами органів державної податкової служби в складі не менше двох посадових осіб за наявності у них службових посвідчень, особистих знаків і посвідчень на право перевірки об'єктів, розташованих на конкретній території.

Специфіка проведення оперативної перевірки з позиції суб'єкта господарської діяльності, що перевіряється, полягає саме в її оперативності й несподіванці появи податкового інспектора, а також невеликому перелік}' питань, які необхідно перевірити.

Проведення оперативної перевірки, як правило, починається з негласної конгрольної купівлі товару. Потрібно мати на увазі, що в процедурі купівлі може брати участь не тільки працівник податкової служби, а й сторонній покупець.

Відразу після передачі продавцем товару покупцеві, проведення грошового розрахунку, видачі касового чека або іншого документа, що підтверджує факт продажу товару, службова особа податкового органу зобов'язана оголосити керівнику або іншій особі, яка повинна її заміняти у разі відсутності, про проведення оперативної перевірки. Саме в цей момент суб'єкт, що перевіряється, має право перевірити посвідчення па перевірку і записати особу, яка здійснює перевірку, в журнал реєстрації перевірок.

Товари, отримані при контрольній покупці, повинні залишатися на місці (прилавку, вузлі розрахунку) і можуть бути перенесені на інше місце тільки в присутності матеріально відповідальної особи, що здійснила продаж, а також керівника або особи, яка його заміняє. У зв'язку з цим, оскільки контрольна купівля може бути здійснена споживачем товару під контролем особи, яка здійснює перевірку, для проведения контролю за зробленою покупкою необхідна згода покупця. Не зайвим буде уточнити у покупця його паспортні дані, оскільки це допоможе у разі виникнення конфліктної ситуації мати незалежного свідка в суді.

За способом організації документальні податкові перевірки поділяються на планові та позапланові.

Плачова виїзна перевірка проводиться за рішенням органів Державної податкової служби з письмовим повідомленням платника податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Такими вважаються перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, передбачені в плані роботи контролюючого органу і проводяться за місцезнаходженням такого суб'єкта або за місцем розташування об'єкта власності.

Формування щорічних проектів планів-графіків проведення планових виїзних перевірок здійснюється відділеннями управлінь Державного казначейства в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, контрольно-ревізійними підрозділами (відділами, групами) в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах та митницями за місцезнаходженням суб'єктів підприємницької діяльності, що перевіряються. Ці плани-графіки погоджуються з відповідною районною, міською державною податковою інспекцією.

Заміна у планах-графіках суб'єкта підприємницької діяльності, що перевір являється, та зміна термінів початку проведення планових виїзних перевірок забороняються, крім випадків виникнення об'єктивних обставин (ліквідація, банкрутство суб'єкта, припинення його діяльності на тривалий час тощо).

Планова виїзна перевірка проводиться за письмовим рішенням керівника відповідного контролюючого органу не частіше одного разу протягом календарного року в межах компетенції відповідного контролюючого органу.

Керівник відповідного контролюючого органу несе персональну відповідальність за дотримання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок.

Право на проведення документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається тільки в тому випадку, якщо йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення перевірки надіслано письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення.

Телефонне або інше усне повідомлення про майбутню перевірку є найгрубішим порушенням порядку проведення перевірок.

Таким чином, будь-яке підприємство мас право відмовити податковим органам у проведенні перевірки, якщо останніми не були додержані обидві вказані вище умови.

Крім цього, терміни проведення таких перевірок обмежені тридцятьма робочими днями. Винятки становлять суб'єкти підприємницької діяльності з річним сукупним валовим прибутком 20 млн. гри. і більше: для них термін проведення перевірки може перевищувати вказаний, при цьому продовження терміну здійснюється за рішенням керівника державної податкової адміністрації, якій підпорядковуються відповідна податкова інспекція.

Якщо плануються виїзні перевірки різними органами, а саме: податковими, контрольно-ревізійними, митними або державним казначейством, то вони повинні здійснюватися одночасно. Координація зазначених перевірок покладена на державну податкову службу. У разі неможливості здійснення одночасно всіма контролюючими органами планової виїзної перевірки, перевірки проводяться в різні терміни, узгоджені контролюючими органами із суб'єктами підприємницької діяльності. Причин, що роблять неможливим одночасне проведення планових виїзних перевірок, визначено лише дві:

* відсутність необхідних умов праці для всіх осіб, які здійснюють перевірку;

* виробнича або фізична неможливість співпраці працівників суб'єкта, що перевіряється, одночасно з усіма особами, які здійснюють перевірку.

У разі неузгодженості планів-графіків проведення планових перевірок між податковою службою іі іншими контролюючими органами суб'єкт підприємницької діяльності має право не допускати осіб, які здійснюють перевірку, па об'єкт.

Позапланові виїзні перевірки - це перевірки, які не передбачені в планах роботи контролюючого органу і проводяться при наявності хоча би однієї з таких обставин:

1) за результатами проведених зустрічних перевірок виявлені факти, які свідчать про порушення суб'єктом підприємницької діяльності норм законодавства;

2) суб'єктом підприємницької діяльності не подані у встановлений термін документи обов'язкової звітності;

3) виявлена невідповідність даних, заявлених у документах обов'язкової звітності;

4) суб'єкт підприємницької діяльності подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами контролюючого органу під час проведення планової або позапланової виїзної перевірки;

5) у разі виникнення потреби в перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з суб'єктом підприємницької діяльності, якщо суб'єкт підприємницької діяльності не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом трьох робочих днів від дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства (позапланові виїзні перевірки з цієї причини проводяться тільки органами державної податкової служби і органами контрольно-ревізійної служби в межах їх повноважень).

Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися і на підставі рішення Кабінету Міністрів України.

Згідно з «Порядком взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб», затвердженим наказом ДПЛУ від 04.06.2002 р. №263, позапланові виїзні перевірки проводять за наявності інформації про можливе ухилення СПД від сплати податків у результаті аналізу податкових декларацій та звітності, бази даних з експорту та імпорту, оперативної інформації про виявлені тіньові обороти, приховані у бухгалтерському та податковому обліку, діяльність фіктивних фірм, суб'єктів господарювання, що не подають звітність, аналізу зовнішньої інформації.

Зустрічна перевірка діяльності підприємств здійснюється у міру виникнення необхідності в її проведенні. Зустрічна перевірка передбачає перевірку взаємовідносин підприємства, що перевіряється, з іншими суб'єктами підприємницької діяльності з питань ведення господарської діяльності, правильності нарахування й сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету, а також дотримання податкового законодавства, чинного в Україні.

Зустрічна перевірка здійснюється на підставі письмових запитів податкових органів, де знаходиться платник податкових зобов'язань, податковим органам, де знаходиться партнер підприємства, яке перевіряється або безпосередньо за письмовим розпорядженням про перевірку партнера підприємства, яке перевіряється.

Податкові інспектори, які здійснюють зустрічну перевірку, зобов'язані звірити дані податкових документів з первинними документами бухгалтерського обліку, достовірність і правильність відображення даних у партнера підприємства. Зустрічна перевірка проводиться з питань, що зазначені у розпорядженні або письмовому зверненні. Після зустрічної перевірки складається акт перевірки, а за необхідності додаються копії виправдних документів.

Зустрічна перевірка може проводитися за наявності обставини, вказаної у пункті «5». При цьому необхідно мати на увазі, що дотримання вимог цього пункту істотно звужує права органів державної податкової служби.

Таким чином, зустрічна перевірка може бути здійснена тільки за наявності письмового запиту та непредставления платниками податків пояснення.

Протягом трьох днів суб'єкт підприємницької діяльності повинен підготувати пояснення та їх документальне підтвердження. На третій робочий день ці документи передаються податковому органу. Передачу документів необхідно оформити під розписку про отримання.

Крім того, зустрічна перевірка повинна бути проведена протягом 10 днів від дня отримання завдання про її проведення. Однак періодичність зустрічних перевірок (на відміну від планових) не обмежена і вони можуть проводитися «у міру необхідності». Частіше за все такі перевірки проводяться з контрагентами підприємств, що мають великі суми ПДВ до відшкодування.

Окрім звичайних перевірок існує можливість контрольних (повторних) перевірок платників податків.

Повторні (контрольні) перевірки можуть проводитися у двох випадках:

* за рішенням вищого контролюючого органу, якщо стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку суб'єкта підприємницької діяльності, почато службове розслідування або порушено карну справу;

* за рішенням ДПАУ, яке оформлено наказом за підписом її голови.

В інших випадках вищий контролюючий орган може з власної ініціативи перевірити лише достовірність висновків нижчого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків перевірки, проведеної нижчим контролюючим органом.

Використана література

1. Бiленчук П.Д, Задояний М.Т, Форостовець В.А. Мiсцевi податки i збори. Правове регулювання: Навч. посiб. - К: ATIKA, 1999.

2. Болдырев Г.И. Подоходный налог на Западе и в России. - Л.,1924.

3. Васuлик О.Д. Державнi фiнанси України. - К: Вища шк., 1997.

4. Гридчина М.В., Вдовиченко Н.И, Калина А.В. Налоговая система Украины: Учеб. пособие. - К: МАУП, 2000.

5. Д'яконова І.І. Податки та податкова полiтика України. - К: Наук. думка, 1997.

6. Мельник Д.Ю. Налоговый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 1999.

7. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці/ Держ.подат. адміністрація України;Акад.ДПС України. -Ірпінь:Акад.ДПС України, 2001. -335с.

Размещено на Allbest.ru