Оподаткування та сплата податків. Тіньова економіка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оподаткування та сплата податків. Тіньова економіка

Зміст

4. Порядок та способи сплати податків

32. Оподаткування інших доходів фізичних осіб

62. Тіньова економіка та методи її оцінки

Використана література

4. Порядок та способи сплати податків

У світовій практиці визначають кілька способів i методів стягнення податків:

Кадастровий спосіб передбачає використання кадастрів, тобто peєcтpiв, якi складаються з переліку найтиповіших об'єктів (доходи, земля), якi класифікуються за зовнішніми ознаками. Це дає змогу визначити середню дохідність об'єкта оподаткування. До зовнішніх ознак належать:

- при сплаті земельного податку - розмір ділянки оподаткування, віддаленість від транспортних шляхів, ринків збуту тощо;

- при промисловому податку - потужність підприємства, чисельність працівників.

Середня дохідність об'єкта при цьому може значно відхилятися вiд дійсної. Цей спосіб передбачає наявність поземельного, майнового, промислового кадастру i застосовується при слабкому розвитку податкового апарату. Кадастровий спосіб мaє ряд недоліків:

- складання кадастрів - довгостроковий процес, що призводить до зростання витрат на стягнення податків;

- встановлення деякого рівня дохідності призводить до регресивності оподаткування;

- визначені данi кадастрових оцінок швидко старіють внаслідок диференціації майна та доходів платників податку.

У сучасних умовах цей спосіб в Україні не застосовується. В інших країнах він використовується для визначення насамперед місцевих податків.

Біля джерела. Сплата податку здійснюється безпосередньо при оплаті доходу платника. Так, наприклад, відбувається сплата податку з доходів фізичних осіб в Україні. Податок стягується працедавцем (юридичною або фізичною особою при видачі найманому працівнику заробітної плати або іншого доходу). Це ж стосується i сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхування на випадок безробіття. Сплата податку до отримання доходу працівником виключає можливість ухиляння від сплати податку, тому що його розрахунок проводиться централізовано бухгалтерією підприємства.

Авансовий спосіб. Сутність цього способу полягає в тому, що платник податку сплачує його частками протягом усього податкового періоду. Кінцева сплата податку відбувається в кінці податкового терміну. Розмір частки, яка сплачується як аванс, визначається залежно від:

- загального розміру сплати податку за попередній період (наприклад, при розрахунку щомісячного розміру сплати за основу приймається загальний розмір податку за попередній квартал);

- податкових платежів у плановому періоді (при цьому розміри сплати, як правило, встановлюються в рівних частках);

- розміру авансового платежу, який визначається податковим органом, податковим інспектором, про що він сповіщає письмово платника податку.

При цьому способі обов'язково встановлюється кінцевий тepмiн повної сплати податку, якого повинен дотримуватись платник.

Кінцевий за результатом. Цей спосіб передбачає сплату податку з одночасним заповненням податкової декларації та здачею її в податкові органи. У податковій декларації платник податку звітує про свої доходи на підставі бухгалтерської та фінансової звітності. При цьому способі визначаються два варіанти:

1. Платник податку заповнює декларацію i подає її в податковий орган, який i визначає кінцевий розмір податку до сплати.

2. Платник податку самостійно, згідно з податковою декларацією, визначає розмір сплати i до здачі податкової декларації сплачує податок і одночасно подає в податковий орган документ про сплату податку й податкову декларацію.

В Україні цей спосіб застосовується, наприклад, при сплаті податку на прибуток, ПДВ.

При витрачанні доходів. Цей спосіб застосовується при непрямому обкладанні податками, коли вони входять до ціни виробу i сплачуються кінцевими споживачами при придбанні товapiв i виробів (наприклад, ПДВ або акцизний збір).

При використанні майна. Ці податки сплачуються, як правило, щорічно з доходу платника податку (наприклад, з власників транспортних засобів, земельний податок тощо).

Порядок розрахунку та сплати податків визначається відповідними законами та методичними рекомендаціями до цих законів. Розрахунок податку робить безпосередньо платник, він же несе відповідальність за розмір розрахунку. Конкретний спосіб сплати податку визначається чинним законодавством.

32. Оподаткування інших доходів фізичних осіб

При виплаті дивідендів фізичній особі кожне підприємство зобов'язане сплатити до бюджету податок з доходів. Податковими агентами, відповідальними за утримання податку, є підприємства -- емітенти корпоративних прав, що виплачують дивіденди своїм засновникам -- платникам податку.

Виплата дивідендів фізичній особі оподатковується у джерела виплати за її рахунок за ставкою 13 % (з 01.01.2007 р. - 15 %).

Податковий розрахунок подається податковим агентом до податкового органу протягом 20 календарних днів, наступних за місяцем виплати дивідендів.

За певних умов дивіденди не обкладаються податком з доходів. Умови ці наступні (вони мають виконуватися одночасно):

1) дивіденди нараховуються юридичною особою -- резидентом у вигляді акцій (часток, паїв), ним же й емітованих;

2) таке нарахування ніяк не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента;

3) у результаті збільшується статутний фонд такого емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів.

Виплата роялті фізичній особі оподатковується за тими ж правилами, що й дивіденди, тобто у джерела виплати за її рахунок за ставкою 13 % (з 01.01.2007 р. - 15 %), з подальшим відображенням. Але, на відміну від дивідендів, винятків немає.

Якщо стисло, то роялті -- це платежі за користування будь-якими авторськими правами. Точніше визначення дано в п. 1.30ст. 1 Закону про податок на прибуток, згідно з яким роялті -- це платежі будь-якого виду, отримані як винагорода за:

-- користування (або за надання права на користування) будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва чи науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- чи аудіо-касети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення;

-- придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари та послуги або торгової марки, дизайну, таємного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду («ноу-хау»).

Доходи від надання в оренду нерухомості та землі. Правила оподаткування доходів фізичних осіб від надання нерухомості в оренду можна умовно поділити на дві групи:

--якщо орендар (юридична або фізична особа) є суб'єктом підприємницької діяльності (СПД);

-- якщо орендар -- фізична особа, яка не є СПД.

У першому випадку, коли орендар є СПД, правила оподаткування такі:

1) податковим агентом, відповідальним за утримання податку із сум виплачуваної орендної плати, є орендар;

2) ставка, за якою утримується податок із сум орендної плати, загальна і становить 13 %, а з 1 січня 2007 року -- 15 %;

3) об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не нижче певної мінімальної суми орендного платежу. Ця мінімальна сума визначається залежно від об'єкта оренди. Якщо це:

-- земельна ділянка сільськогосподарського призначення, земельна частка (пай), майновий пай, -- мінімальна сума орендного платежу визначається відповідно до законодавства з питань оренди землі. На сьогодні мінімально можливий розмір орендної плати за землю сільгосппризначення і земельні паї становить 1,5 % визначеної згідно із законодавством вартості такої ділянки або вартості паю; за майновий пай -1%;

-- будь-яка інша нерухомість (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під об'єктом нерухомості, або присадибну ділянку), -- мінімальна сума орендного платежу встановлюється органами місцевого самоврядування за методикою, установленою Кабміном, і оприлюднюється способом, найдоступнішим для жителів такої територіальної громади. Утім, якщо таку мінімальну суму орендного платежу не встановлено до початку звітного податкового року, об'єкт оподаткування визначається тільки виходячи з розміру орендної плати, визначеного в договорі оренди, без урахування мінімальної суми.

Якщо ж орендар --громадянин, який не займається підприємництвом, правила оподаткування орендної плати дещо відрізняються від вищеописаних. У цьому випадку податок з доходів має щокварталу сплачувати сам орендодавець протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем звітного податкового кварталу. Причому договір оренди має бути завірено нотаріусом, який зобов'язаний «доповісти» про це податковому органу за місцем проживання платника податку -- орендодавця.

Проценти. З 1 січня 2005 року наберуть чинності положення, які стосуються оподаткування процентів:

-- за банківськими депозитами (внесками);

-- за внесками до небанківських фінансових установ (довірчі товариства, інвестиційні фонди тощо);

-- за депозитними (ощадними) сертифікатами.

Ставка податку з таких доходів становитиме 5 %.

Податковими агентами, відповідальними за утримання податку із сум процентів, будуть фінансові установи, що здійснюють нарахування і сплату процентів.

Однак, ставка податку - 5% і відстрочення до 2005 року не стосуються виплат, які хоча й називаються «процентами» або «дисконтними доходами», але виплачуються фізичним особам на підставах інших, ніж зазначені в Законі. Наприклад, може йтися про проценти, що нараховуються звичайними підприємствами щодо коштів, залучених під облігації. Такі проценти при їх виплаті оподатковуватимуться за ставкою 13 % уже з 1 січня 2004 року.

Благодійна допомога. Для цілей оподаткування благодійна допомога поділяється на цільову та нецільову. Цільовою є благодійна допомога, що надається під певні умови та напрямки її витрачання, а нецільовою вважається допомога, що надається без установлення таких умов або напрямків. Не оподатковується:

1. Цільова або нецільова благодійна допомога, що надається у зв'язку зі стихійними лихами, катастрофами та в інших подібних ситуаціях.

2. Цільова благодійна допомога, що надається через деякі неприбуткові організації (зокрема, установи охорони здоров'я, будинки-інтернати та інші подібні заклади, благодійні організації, будинки для людей похилого віку). Стосовно цього варіанту надання допомоги існують певні обмеження щодо термінів її використання на передбачені цілі. Стосовно суб'єктів підприємництва цікавим є надання допомоги установам охорони здоров'я, оскільки таким шляхом можна «безподатково» лікувати працівників.

3. Нецільова благодійна допомога, що надається резидентами -- юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно в розмірі, що не перевищує розміру мінімального прожиткового мінімуму, установленого на 1 січня такого року, за умови, що такий платник податку має право на застосування податкової соціальної пільги.

Підзвітні суми. За новими вимогами підлягають оподаткуванню надміру витрачені кошти, що отримані на відрядження або під звіт і не повернені у встановлений строк, крім того, за таке порушення платник податку сплачує штраф. Під «надміру витраченими» коштами маються на увазі кошти, видані працівнику з каси понад суми, щодо яких він відзвітував.

Видані під звіт та на відрядження кошти мають бути повернені до каси до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, в якому платник виконує доручені йому дії або закінчує відрядження відповідно. Отже, якщо кошти не повернено протягом триденного строку, можливі такі варіанти «розвитку подій».

1. Якщо платник повертає кошти протягом звітного місяця, на який припадає зазначений вище граничний строк, -- він має сплатити тільки штраф у розмірі 15 % суми надміру витрачених коштів.

2. Якщо кошти не повернено протягом цього місяця -- крім штрафу, із цих сум утримується також податок (13%). Причому повернення коштів у подальшому не спричиняє повернення податку або суми штрафу.

І штраф, і податок утримуються підприємством за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після обкладення його податком) платника податку за відповідний місяць, а за його недостатності -- за рахунок доходу наступних місяців.

Продаж нерухомого майна. З 1 січня 2005 року доведеться сплачувати податок із доходів від продажу власного майна.Правила оподаткування таких доходів залежать від дати придбання об'єкта нерухомого майна, який платник надалі продає, -- до 1.01. 2004 року (дата набрання чинності Законом) чи після цієї дати. Розглянемо механізм оподаткування в таблиці.

Період придбання нерухомого майна Вид нерухомого майна (площа, періодичність продажу нерухомого майна)	До 1 січня 2004 року	Після 1 січня 2004 року
1. Будинок, квартира або кімната (площа до 100 м2 ,продаж здійснюється не частіше 1 разу протягом календарного року)	1 % від вартості	13 (15)% від прибутку, але не менше 1 мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня року, в якому відчужується об'єкт. Сума прибутку визначається за формулою: П=(Д - В) х (1 - 0,1 х (Р - 1))
2. Будинок, квартира або кімната (площа понад 100 м2, продаж здійснюється не частіше 1 разу протягом календарного року)	1% від вартості пропорційної площі до 100 м2, 5% від вартості пропорційної площі понад 100 м2, тобто розмір податку визначається за формулою: Н=1% х Д5% х Д
3. Будинок, квартира або кімната (будь-яка площа, продаж здійснюється частіше 1 разу протягом календарного року)	5 % від вартості	13 (15) % від прибутку Сума прибутку визначається за формулою П=Д-В
4. Інші об'єкти нерухомого майна, а також об'єкт незавершеного будівництва (незалежно від площі та періодичності продажу протягом року)

Умовні позначення:

П - оподатковуваний прибуток;

Д - дохід від продажу нерухомого майна(вартість продажу). Вартість визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, розрахованої державним органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства;

В - витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням такого об'єкта нерухомості, зазначені у нотаріально посвідченому договорі, а при понесенні витрат на будівництво (спорудження) такого об'єкта нерухомості - його оціночна вартість, розрахована державним органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства;

Р - кількість повних або неповних календарних років, протягом яких об'єкт нерухомості перебував у власності платника податку (спільній сумісній власності з іншим членом подружжя);

Sф - загальна площа нерухомого майна, що продається.

Сума податку з такого прибутку не може бути меншою суми мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року, в якому відбувається відчуження такого об'єкта нерухомості.

Щодо операцій з обміну нерухомим майном: у цьому випадку кожен учасник операції сплачує 50 % податку (податок розраховується так, нібито продаж провадився за грошові кошти).

Доходи від розглянутих вище операцій кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок, причому податковим агентом за такими договорами є нотаріус. Податок за цими операціями або самостійно сплачується платником до нотаріального завірення договору купівлі-продажу, або утримується нотаріусом.

Продаж рухомого майна. Доходи від продажу рухомого чайна оподатковуються вже з 1 січня 2004 року. Для цілей оподаткування рухоме майно можна умовно поділити на 2 групи.

Група 1 -- легкові автомобілі, мотоцикли, моторолери, моторні (парусні) човни. Продаючи об'єкти групи 1, платник звільняється від сплати податку за умови сплати держмита при відчуженні майна (причому держмито має бути сплачено саме платником).

Група 2 -- інше рухоме майно. У разі продажу об'єктів групи 2 дохід, отриманий від продажу, оподатковується за ставкою 13 (15) %. Доходи (прибутки) кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок. При цьому серед податкових агентів названо таких осіб:

-- нотаріуса, який завіряє відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди, надає послуги зі здійснення зазначених у цій статті розрахунків податку. Необхідності в утриманні податку нотаріусом не буде, якщо податок буде сплачено громадянином до нотаріального засвідчення;

-- юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ) або представництво нерезидента, за посередництвом яких продається об'єкт рухомого майна.

Спадкоємство і дарування (отримання подарунків). З 1 січня 2005 року правила оподаткування будуть загальними як у випадку отримання спадщини, так і в разі дарування (одержання подарунків). Ставки податку є диференційованими, їх розмір залежатиме від двох основних факторів:

1) ступеня споріднення між спадкодавцем (дарувальником) та одержувачем спадщини (дарування) (один із подружжя, член сім'ї, не член сім'ї та ін.) і статусу спадкодавця (дарувальника) (резидент або нерезидент);

2) вид об'єкта спадкоємства (дарування).

62. Тіньова економіка та методи її оцінки

Податкові відносини є основою тіньової економіки в сучасній Україні.

Тіньова економіка - це економічна діяльність, яка не враховується і не контролюється офіційними державними органами, а також діяльність, спрямована на отримання доходу із порушенням діючого законодавства. Виділяють основні джерела поширення тіньової економіки:

1) ухилення від сплати податків з боку платників;

2) корупція в державних органах влади.

На сьогодні вітчизняні вчені виділяють наступні складові тіньової економіки:



В Україні тіньова економіка включає, в основному, незареєстровані види діяльності, які не заборонені чинним законодавством, але представники яких ухиляються від обліку та сплати податків. До тіньової економіки відносять і ті підприємства, які приховують частину свого економічного обороту.

Тіньова економіка - це відхилення від нормальних процесів ринку, проте вона, як і безробіття, інфляція та соціальні кризи, є невід'ємним його структурним елементом. В економічно розвинутих країнах тіньовий сектор економіки становить 2-5% ВВП країни (в Україні - близько 47-60%).

При незначних масштабах тіньова економіка функціонує паралельно із офіційною, не справляючи на неї значного впливу. Проте значний розвиток тіньових відносин потребує розробки науково-методичних підходів до її вивчення та оцінки.

Виділяють два узагальнених види методів оцінки масштабів тіньової економіки: прямі та непрямі. Прямі методи дають оцінку тіньової економіки на конкретний період часу і грунтується на спостереженні за особою, яка здійснює зазначену діяльність. Ці методи передбачають опитування населення, проведення вибіркових досліджень, проведення аналізу конкретного підприємства, перевірка декларацій підприємств та громадян. Наступним кроком є узагальнення таких досліджень по секторах економіки та виведення кінцевих показників.

Непрямі методи ґрунтуються на використанні економічних показників офіційної статистики, інформації фінансових та податкових органів. До непрямих методів відносять:

1. Аналіз розбіжностей різних статистичних даних, які були визначені різними способами;

2. Порівняння зареєстрованих доходів та видатків;

3. Аналіз показників зайнятості;

4. Монетарні методи, які передбачають аналіз попиту на наявні гроші, аналіз об'єму грошових операцій тощо;

5. Нові методи (структурний, м'якого моделювання, скритих змінних).

Узагальнивши практику використання методів оцінки тіньової економіки, можна виділити наступні:

* соціологічні -опитування, вибіркові спостереження;

* статистичні методи;

* монетарні;

* структурні (галузеві);

* спеціальні методи.

Для оцінки масштабів тіньової економіки досить часто використовують монетарні методи.

Найбільш вживаним є метод Гутманна. За цим методом обсяг тіньової економіки визначається за формулою (1):

(1)

де Тn - обсяг тіньової економіки в n-му році;

Vn - обсяг ВВП у n-му році;

Gn, Gno - готівкові гроші у n-му та no - му роках;

Dn, Dno - вклади в банках.

В модифікації Файге (враховує зміну швидкості грошей в тіньової секторі) метод Гутманна виглядає наступним чином:

(2)

де Размещено на http://www.allbest.ru/

- коефіцієнт збільшення швидкості грошей в тіньовому секторі в n-му році порівняно з офіційним сектором економіки.

Файге при оцінці тіньової економіки брав до уваги: 1) підпільні операції здійснюються не тільки з допомогою готівкових грошей, але і чеків, 2) підпільна діяльність зосереджена в основному в сфері послуг, відповідно кількість грошей, необхідна на долар продукції в сфері послуг (тобто, підпільній економіці), менша, ніж в офіційній економіці.

Подальший розвиток метод Гутмана отримав в працях американського економіста В. Танзі, який досліджував вплив податків на величину попиту гроші.

Метод Гутмана із використанням монетарних показників має ряд модифікацій. Одна із модифікацій припускає, що співвідношення обсягів грошової маси та готівкових грошей є сталою величиною. Тоді обсяг тіньової економіки розраховується за формулою (3)

(3)

де gn- частка готівкових грошей в грошовій масі в n-му періоді;

go-частка готівкових грошей в грошовій масі в no -му періоді.

Або

(4)

Інша модифікація визначає динаміку тіньової економіки із врахуванням, зміни співвідношення вкладів і загальної грошової маси. Це співвідношення визначається за формулою (5):

(5)

(6)

В Україні також проводяться дослідження обсягів тіньової економіки із врахуванням зміни рівня оподаткування. В даному випадку визначають два коефіцієнти: коефіцієнт тінізації, - коефіцієнт співвідношення обсягів тіньової економіки ВВП за офіційними даними:

(7) (8)

де V- обсяг валового внутрішнього продукту за даними офіційної статистики;

Т - обсяг доданої вартості, створеної у тіньовому секторі.

Необхідно, зазначити, що ці фактори взаємопозв'язані. Їх взаємозв'язок можна виразити формулами:

 (9)

Рівень тіньової економіки прямо пропорційний податковому навантаженню, обернено пропорційний рівню оподаткування фізичних юридичних осіб, прямопропорційний обсягу готівки у грошовій масі.

(10)

де r - середній рівень податкового навантаження юридичних та фізичних осіб;

л, r- коефіцієнт пропорційності;

- частка готівки у грошовій масі.

Структурні методи оцінки тіньової економіки базуються на використанні інформації про обсяги тіньової економіки в окремих секторах економіки.

Не існує єдиної точки зору щодо достовірності того, чи іншого методу, оскільки важливо враховувати специфіку розвитку країни, наявність потрібної статистичної бази та можливість адаптації моделі. Частими є випадки, коли методи використовуються в комбінації, даючи реальні показники розвитку тіньової економіки.

Світова практика налічує непоодинокі випадки застосування так званих податкових амністій. З метою поліпшення інвестиційного клімату і розвитку підприємництва, залучення коштів з тіньового грошового обігу, поповнення кредитних ресурсів та спрямування їх на розвиток реальної економіки 31.03.2000р. Президент України підписав Указ № 552 "Про заходи щодо легалізації фізичними особами доходів, з яких не сплачено податки". Легалізацію передбачено здійснити шляхом подання до органів державної податкової служби декларацій про такі доходи. При цьому джерело їх походження вказувати не потрібно і, згідно з Указом, ніхто невправі вимагати таку інформацію.

оподаткування сплата податок тіньова економіка

Використана література

Бiленчук П.Д, Задояний М.Т, Форостовець В.А. Мiсцевi податки i збори. Правове регулювання: Навч. посiб. - К: ATIKA, 1999.

Білик М.Д., Золотько І.А. Податкова система України: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення. -К.:КНЕУ, 2000. -192 с.

Величко О., Дмитренко І. Iноземний досвiд реформування податкової системи// Eкономіст - 1998. - № 7-9. С. 120-123.

Гридчина М.В., Вдовиченко Н.И, Калина А.В. Налоговая система Украины: Учеб. пособие. - К: МАУП, 2000.

Данілов О.Д., Лапшин Ю.В., Онищенко В.А. Оподаткування місцевими, ресурсними, рентними податками та зборами. Неподаткові платежі: Навчальний посібник.- Ірпінь: Акадекмія ДПС України, 2002.-292с.

Закон України "Про оподаткування прибутку пiдприємств" в редакцiї Закону вiд 22 05. 1997 р. № 283/97-ВР // ВВР України.1997. - № 27 зi змiнами та допов.

Закон України "Про систему оподаткування" в редакцiї Закону № 77/97-ВР Biд 18.02.97// ВВР України - 1997. -№ 16.

Законодавство України про податки i збори з громадян: Зб. нормат. aктів. - К: Юрiнком, 2000.

Размещено на Allbest.ru