Податкова система і механізм її реалізації нерозривно пов'язані, вони визначаються податковою політикою України та економічними реформами, що здійснюються в державі.

Необхідною умовою формування податкової системи є урахування реальної соціально-економічної ситуації в країні. Податкова система відображає рівень розвитку економіки, внутрішню та зовнішню політику держави, рівень розвитку соціальної сфери, географічне положення, народні традиції та багато інших факторів.

У світі не існує двох країн з однаковими податковими системами, немає також ідеальної податкової системи, оскільки у суспільстві постійно відбуваються зміни. Ось чому податкова система повинна бути мобільною, динамічною, розвиватися і перебудовуватися відповідно до вимог часу.

Керівництво ДПА України прийняло рішення про розгортання довгострокової Програми модернізації державної податкової служби з метою побудови такої служби, яку б підтримувало суспільство і яка спиралася б на визначенні у податковому законодавстві правові норми відносин між платниками та податковою службою, неупереджено ставилась до добросовістних платників податків та ефективно застосовувала заходи і санкції у випадках ухилення від сплати податків.

Одним із головних завдань модернізації податкової служби є створення партнерських відносин та атмосфери повної довіри і поваги між податковою службою та платниками із застосуванням заходів, які б сприяли безкомпромісному витісненню тіньового сектора економіки та створенню необхідних стимулів для легалізації [2, с.3].

Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” продовжив податкову реформу в Україні і підсумував десятирічну законотворчу роботу з регулювання правовідносин у сфері погашення податкової заборгованості платників податків з урвхуванням світового досвіду роботи податкових органів.

Водночас із розширенням прав платників податків щодо оскарження дій податкових органів, збільшення термінів для самостійних розрахунків, досягнення податкового компромісу цей Закон підвищує фінансову і майнову відповідальність платників податків, що заборгували бюджету.

Нині у роботі податкових органів набувають великого значення ідеологічний та інформаційно-пропагандистський аспекти роботи.

Особливо актуальними для органів ДПС є завдання створення позитивної репутації державної податкової служби, або її позитивного іміджу. На жаль, податкова служба уявляється людям монстром, якого звинувачують і в банкрутствах підприємств, і в невиплатах зарплати та інших невиправданих “гріхах”. Причиною цього є і системна криза молодої держави, яку пояснюють історично успадкованими внутрішньоекономічними і зовнішньополітичними обставинами, і недосконалість законодавства.

Крім цього, як підкреслюють спеціалісти із паблік рілейшнз, в нашому суспільстві надзвичайно низький рівень взаєморозуміння і конструктивної взаємодії державних органів влади та інших суспільних формувань. А причиною цього може бути відсутність комплексної, зваженої програми налагодження зв'язків із громадськістю, проведення просвітницької, масово-роз'яснювальної роботи. Досягти взаєморозуміння із широкими масами можна лише шляхом послідовної й неухильної податкової політики та зусиль, спрямованих на інформування й переконання населення.

Робота з платниками податків керівництвом органів ДПС у регіонах тривалий час розцінювалася як другорядна, така, що не дає видимих результатів та не потребує особливих зусиль. Проте вже зараз варто дбати про однаковий статус відділів по роботі з платниками податків з іншими структурними формуваннями, про участь керівників підрозділів по роботі із широкими верствами населення у розробці стратегічних рішень. 

Звернімося до досвіду інших держав, що мають у цьому напрямі певні напрацювання.

Основою філософії американської податкової системи є добровільна сплата податків. Управління по роботі з податкоплатниками уже дітям зі шкільної лави роз'яснює, кому, скільки, як і чому необхідно платити податки. Добровільна сплата податків складає 85-90%. Такі високі показники - результат консультаційно-роз'яснювальної роботи. У США проводиться маса бізнес-семінарів, присвячених податковій політиці держави. Управління по роботі з платниками податків, роз'яснюючи деталі законодавства, надає практично будь-яку інформацію про витрати уряду. Платники податків, таким чином, знають, куди йдуть їх гроші, а це допомагає їм примиритися певною мірою з деякою втратою особистих доходів [с.4].

“Податки - це вартість послуг держави, і з прайс-листом цих послуг можна ознайомитися”, - говорять у США.

Звичайно є такі, що ухиляються від сплати податків, тому в складі IRS існує управління кримінальних розслідувань - аналог нашої податкової міліції.

Разом з управлінням аудиту і примусових стягнень вони формують у платників податків розуміння неминучості, невідтворотності і справедливості процесу оподаткування. Зустрічні перевірки, аналіз декларацій третіх осіб, співставлення сум, що проходять через банківські рахунки, не залишають шансів на ухилення від сплати податків.

Розуміння того, що всі заплатять податки, переконує кожного, що й він має їх сплачувати.

Так поступово у людей виховали усвідомлення того, що податки - це їх громадянська відповідальність, що це - ціна демократії.

У нашій державі також велике значення має надаватися створенню атмосфери найбільшої довіри між державними податковими органами та платниками податків.

Одним із показників ефективності роботи ДПА України у збиранні податків та обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів є частка податкових надходжень, сплачених добровільно, у визначені діючим законодавством терміни. Зрозуміло, що чим вищим є цей показник, тим менше держава витрачає адміністративних і фінансових ресурсів на виконання державної функції - формування доходної частини бюджету. Тому поряд з іншими механізмами примусу й стимулювання добровільної сплати податків, податкові органи України широко використовують механізми пропаганди переваг добровільної сплати одночасно з широкою масово-роз'яснювальною, виховною роботою серед населення і платників податків.

Законодавче підкріплення такої роботи визначене Законом України “Про державну податкову службу”, де серед основних функцій податкових органів визначене завдання щодо роз'яснення порядку застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про оподаткування через засоби масової інформації (ЗМІ). На практиці ж податкова служба України значно розширила цю функцію, оскільки з часу прийняття Закону (з 1990 р.) суттєво змінилися соціально-економічні стосунки між державою і платниками податків.

Злагода та порозуміння в стосунках між тими, хто збирає податки, та тими, хто сплачує їх, - це важлива передумова підвищення ефективності не тільки податкової, а й взагалі економічної політики. Тут мають поєднуватися інтереси держави з інтересами конкретної людини, підприємства.

З одного боку, перед органами податкової служби стоїть завдання забезпечити повне та своєчасне надходження коштів до бюджетів - для нормального функціонування державних інститутів і захисту соціальних інтересів суспільства. З іншого - податкова політика не повинна заважати підприємцям. Вона має стимулювати їх ділову активність, водночас спонукаючи до чесної сплати податків. Адже чим ефективніше працюють підприємства, тим вищий рівень сплати податків.

Нова ідеологія податкової політики потребує враховувати інтереси конкретного підприємства.

Згідно з Програмою модернізації податкової служби передбачається введення більш ліберального ставлення до відповідальності за порушення податкового законодавства, спрощення апеляційних процедур і вдосконалення арбітражного процесу. Тобто, йдеться про створення умов для ефективної роботи суб'єктів підприємництва. Нею передбачено здійснення комплексу заходів системного вдосконалення існуючої податкової служби, впровадження сучасних засобів обробки і захисту інформації, розвиток системи телекомунікацій, правове забезпечення передавання інформації на машинних носіях і каналами зв'язку.

Особливої уваги набувають масово-роз'яснювальна робота з платниками податків, рівень їх інформаційного та консультаційного обслуговування. Треба допомогти платникам краще зрозуміти, що відбувається в законодавчому полі, політику податкової адміністрації.

Важливим аспектом діяльності ДПС є висвітлення результатів роботи податкових органів. Люди повинні не просто читати про кількість виявлених порушень, кримінальних справ, донарахованих сум податків тощо, - вони мають усвідомлювати, що за скоєні злочини треба відповідати за законом. З іншого боку, населенню, зокрема платникам податків, необхідно пояснювати, як поповнюється казна, куди спрямовуються зібрані кошти у видатках бюджету.

Необхідно конкретно зазначати об'єкти фінансування - погашення заборгованості з виплати пенсій, зарплат працівникам бюджетної сфери; придбання ліків для лікарень; розвиток культури; ремонт чи будівництво доріг тощо. Тільки за умови такого підходу пересічний громадянин зможе правильно оцінити діяльність податкових служб та усвідомити необхідність сплати податків.

Податкова система не повинна залишати сумніву у платників щодо неминучості сплати податків. Система штрафів і санкцій, громадська думка мають бути такими, щоб несплата або несвоєчасна сплата податків були менш вигідними, ніж своєчасне виконання обов'язків перед податковими органами.

Отже, виходячи із сучасних умов розвитку податкової системи і стратегічних завдань діяльності ДПС, можна визначити такі завдання підрозділів по роботі з платниками податків:

1) вироблення ідеології податкової політики, яка органічно поєднувала б, узгоджувала б інтереси підприємців, тобто платників податків і держави; формування податкової дисципліни й високої податкової культури населення й зокрема платників податків;

2) забезпечення широкого й оперативного інформування платників податків про зміни у нормативному регулюванні податкової сфери; досягнення прозорості та доброчесності податкової системи;

3) роз'яснення порядку застосування податкового законодавства та інших нормативно-правових актів про податки, збори, обов'язкові платежі та неподаткові доходи, що сплачуються до бюджетів та цільових фондів;

4) організація навчання платників податків та працівників податкових органів з питань застосування податкового законодавства;

5) пропаганда поваги з боку держави до платника податків, встановлення і зміцнення партнерських відносин між податковими органами і платниками податків;

6) забезпечення зворотного зв'язку платників податків з органами влади, податковою службою для вироблення стратегічних напрямів діяльності, удосконалення податкової й економічної політики держави; підтримки податкової служби з боку громадськості;

7) зростання рівня добровільної сплати податків;

8) зменшення вартості адміністрування податків.

При створенні моделі реформування податкових відносин на основі їх гармонізації необхідно виходити з таких положень:

по-перше, з визнання перехідного періоду, впродовж якого необхідно модернізувати механізм функціонування цих відносин на новій ринковій основі;

по-друге, зі спільного бажання податківців і платників податків йти на компроміси і співпрацювати, що повинно надати їх стосункам характеру добровільності, привести до поступової втрати насильницької, примусової функції;

по-третє, з посилення взаємозалежності та ухвалення взаємоприйнятних рішень на основі взаємної зацікавленості (вигоди) та відповідальності. Це дозволить врахувати поточні та стратегічні інтереси, реалізувати їх з дотриманням принципу підпорядкованості;

по-четверте, з поетапності. Кожен етап формування механізму регулювання податкових відносин повинен сприяти поєднанню різних форм гармонізації інтересів, поступово наближаючись до більш складних, а також бути всебічно підготовленим на основі як взаємної зацікавленості, так і з урахуванням реальної ситуації.

При всій суперечливості та різноспрямованості стратегічних та поточних економічних інтересів у кожний конкретний період на основі цих принципів можна досягти загальної мети, а саме: провести модернізацію податкових відносин найбільш ефективно та з найменшими витратами.

Отже, пріорітети податкової політики мають базуватися на засадах ціннісних орієнтацій, морально-етичних норм, а не на наповненні бюджету “за будь-якої ціни”, домінуванні фіскального підходу. Саме таким чином повинна формуватися соціально справедлива, національна і, що дуже важливо, патріотична податкова політика.

Податковий компроміс" - це "рішення податкового органа про задоволення частини скарги підприємця щодо зменшення податкових платежів" під зустрічне зобов'язання платника податків сплатити решту суми у добровільному порядку. На практиці це має виглядати в такий спосіб. Бізнесмен, незгодний з тією сумою податків і штрафів, що її йому нарахували при перевірці, подає апеляцію у вищий орган податкової інспекції. Там вирішують, скільки має заплатити підприємець і скільки часу і сил зможе заощадити податкова, уникнувши тривалого і важкого процесу в арбітражному суді.

Самі службовці ДПАУ вважають, що інститут "податкового компромісу" те саме що доарбітражне врегулювання суперечки, коли сторони шляхом взаємних поступок доходять згоди. Але в українських бізнесменів і юристів думка інша. "Податковий компроміс спотворює саму сутність права, - говорить адвокат Володимир Зиков. - Право передбачає державний примус до сплати податків у терміни й у розмірах, обговорених у законах, а не по розсуду чиновника". З наказу ДПАУ не випливає, які саме докази і факти будуть використовуватися податківцями при ухваленні рішення про допуск платника до процедури податкового компромісу.

Та й сам компроміс представляється бізнесменам дуже дивним. "У законі говориться про 'податкові зобов'язання', - коментує рішення ДПАУ фахівець апарата Верховної Ради. - А фахівці податкової інспекції і, що ще гірше, співробітники податкової поліції розуміють під цим не тільки перераховані в законі податки і збори, але і суми штрафів за порушення податкового законодавства, а також пеню за прострочення зобов'язань. Сьогодні на Україні в бюджети всіх видів підприємства усіх форм власності винні більш 4 мільярдів гривень ($750 мільйонів). Уявляєте, яких втрат в результаті таких компромісів може зазнати держава? А розміри можливої сваволі?

"Таке припущення має право на існування. Згідно з новим порядком, процедура компромісу не поширюється на випадки, коли проти платника податків податкова міліція встигла порушити кримінальну справу чи коли сам бізнесмен подав на ДПАУ в арбітраж або в суд загальної юрисдикції. Підприємець може спробувати домовитися з фіскальною службою тільки в тому випадку, коли він заперечує проти суми податків, нарахованої йому при застосуванні "непрямих методів", а також коли в компанії немає досить активів для погашення всіх зобов'язань перед бюджетом. Є, щоправда, одне істотне "але": процедура компромісу не застосовується, якщо "протягом останнього неповного і попереднього повного фінансового року до моменту розгляду апеляції платник не здійснював операцій із продажу майна і не брав на себе ніяких зобов'язань з метою ухиляння від сплати податків". А до таких операцій можуть бути запросто віднесені угоди з цінними паперами, коли власник акцій був змушений їх продавати за ціною нижче їхньої номінальної вартості чи нижче за ціну тих самих акцій, але на "розігрітому" ринку.

Використана література