Основні напрямки бюджетного фінансування економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

Кафедра фінансів

Індивідуальна робота

з дисципліни «Бюджетна система» на тему:

«Основні напрямки бюджетного фінансування економіки України»

Виконав:

Студент 302ФК групи

Перевірила:

Телюк К.Ф.

Львів 2012



План

Вступ

1. Основні напрямки бюджетного фінансування економіки України

1.1 Видатки бюджету на державне управління та міжнародну діяльність

1.2 Видатки бюджету на національну оборону

1.3 Видатки бюджету на економічну діяльність

1.4 Фінансування розвитку освіти

1.5 Видатки бюджету на соціальний захист населення

1.6 Видатки бюджету на обслуговування державного боргу

Висновки

Тести

Список використаної літератури



Вступ

Значна частина державних витрат України доводиться на фінансування витрат розвитку (капіталовкладень). Це пов'язано з об'єктивною необхідністю для держави створення нових і розвитку існуючих промислових та соціальних об'єктів. При цьому під капіталовкладеннями необхідно розуміти засновану на нормах права діяльність державних органів, комерційних банків і підприємств, установ і організацій усіх форм власності за визначенням та використанням джерел покриття прямих витрат на утримання нових, розширення, реконструкцію і переоснащення існуючих виробничих та соціально-культурних фондів, нормування витрат, планування, мобілізацію і використання коштів цих джерел з обов'язковим здійсненням контролю за їх цільовим використанням та дотриманням установлених норм. Усе це стосується напрямів кошторисно-бюджетного фінансування.



1. Основні напрямки бюджетного фінансування економіки України

Згідно Державного бюджету України на 2012 р. затверджено видатки у сумі 391.810.100,2 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України - у сумі 342.004.670,8 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 49.805.429,4 тис. гривень.

Виділяють 6 основних напрямків бюджетного фінансування економіки в Україні:

1. Видатки бюджету на державне управління та міжнародну діяльність

2. Видатки бюджету на національну оборону

3. Видатки бюджету на економічну діяльність

4. Фінансування розвитку освіти

5. Видатки бюджету на соціальний захист населення

6. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу

Кожного року, при формуванні бюджету планується забезпечити дані напрямки фінансування по-максимуму. Проте в нашій країні часто виникає ситуація, коли коштів для повного забезпечення по всіх статтях не вистачає, через менше ніж заплановане надходження платежів по дохідній частині.

При недостатньому надходженні платежів у дохідну частину бюджету застосовується механізм секвестру, коли пропорційно надходженням скорочуються видатки. Але існують так звані захищені статті.

Офіційне визначення захищених статей передбачено ст. 55 Бюджетного кодексу. Захищеними статтями видатків бюджету визнаються статті видатків Державного бюджету України, обсяг яких не може змінюватися при проведенні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Захищені статті видатків Державного бюджету України визначаються Законом про Державний бюджет України. На 2012 р. затверджено такий перелік захищених статей видатків загального фонду Державного бюджету України за економічною структурою видатків:

· оплата праці працівників бюджетних установ;

· нарахування на заробітну плату;

· придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів;

· забезпечення продуктами харчування;

· виплата процентів за державним боргом;

· трансферти населенню;

· трансферти місцевим бюджетам;

· будівництво (придбання) житла для військовослужбовців.

1.1 Видатки бюджету на державне управління та міжнародну діяльність

Відповідно до Конституції України наша держава має чітко структуровані три гілки влади -- законодавчу, виконавчу та судову. Витрати на законодавчу гілку влади передбачають фінансування діяльності Верховної Ради та її структурних підрозділів. Витрати на виконавчу гілку влади включають фінансування Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів, міністерств, відомств, їхніх структурних підрозділів. Витрати на судову гілку влади -- це фінансування Конституційного Суду, Верховного Суду та їхніх структурних підрозділів.

Планування видатків на утримання органів державного управління здійснюється у формі складання індивідуальних і зведених кошторисів доходів та видатків. Разом із кошторисом затверджується штатний розпис державного управління, включаючи їх структурні підрозділи. Кошториси центральних органів виконавчої влади незалежно від джерел утримання обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій затверджує Міністерство фінансів України.

Контроль за плануванням і витрачанням коштів на управління здійснює Міністерство фінансів України. Всі міністерства і відомства подають йому зведені кошториси своїх витрат для включення до бюджету.

Недосконале управління залишається одним з найістотніших факторів, що гальмують реформування економіки. Повільно впроваджуються заходи щодо структурної перебудови системи управління економікою, зокрема забезпечення поетапного переходу від галузевої до функціональної структури управління, а також перенесення значної частини функцій управління у регіони. Структурно невизначеною та малоефективною є система органів центрального управління економікою. Великої шкоди прийняттю управлінських рішень завдає паралелізм функціональних повноважень деяких підрозділів Уряду України. Разом з тим, до останнього часу не було ефективної вертикальної системи організації адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення. Недостатньо дієвими є поки що органи державного управління, створені у зв'язку з ринковою трансформацією економіки: Фонд державного майна, Антимонопольний комітет, Державний комітет по земельних ресурсах та ін.

Витрати на міжнародну діяльність охоплюють фінансування посольств, консульств, представництв за кордоном, виконання повноважень державними органами, які представляють нашу державу за кордоном, участь у міжнародних конференціях, симпозіумах, переговорах, зустрічах посадових осіб, участь України в міжнародних програмах тощо.

1.2 Видатки бюджету на національну оборону

За роки незалежності процес формування та виконання оборонного бюджету зазнав значних змін. Важливим кроком у розвитку формування оборонного бюджету України стало впровадження програмного цільового підходу в бюджетному процесі України, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. № 747, а також запровадження бюджетних паспортів. Цією постановою визначено завдання щодо застосування принципів середньострокового планування під час формування державного бюджету та створення передумов для програмно-цільового планування. Нині в Україні, враховуючи досвід Франції, Німеччини, Фінляндії та інших країн, відбувається перехід до системи складання оборонного бюджету за програмно-цільовим методом, яка включає такі етапи: процес стратегічного планування (визначається потреба у коштах на основі аналізу), формування програм та їх фінансове узгодження, затвердження оборонного бюджету.

Оборона України (згідно із Законом України "Про оборону України") -- це система політичних, економічних, соціальних, військових, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних та інших заходів держави щодо підготовки до збройного конфлікту.

Оборонні видатки -- це грошові витрати на підготовку оборони держави, що включають утримання збройних сил, розвиток оборонної промисловості, військові дослідження, а також видатки па ліквідацію їх наслідків.

Одним із чинників, який визначає оборонні видатки країни, є рівень воєнної загрози. Обсяг оборонного бюджету визначається рівнем безпеки, залежить від ступеня оснащеності та підготовленості військ і законодавчо затверджений у воєнній доктрині держави. Оборонний бюджет за своєю структурою становить зведений кошторис Міністерства оборони, який є основним правовим документом головним військовим фінансовим планом, що визначає обсяг асигнувань за загальним і спеціальним фондами для потреб армії.

Фінансування оборони залежить від прийнятої воєнної доктрини. Існують три основні її типи.

· Повна відмова від військових видатків.

· Створення могутньої воєнної супердержави.

· Фінансування оборони за принципом мінімальної достатності.

В Україні, яка відмовилась від ядерного арсеналу, фінансування здійснюється за третім типом. Видатки на оборону фінансуються за такими напрямами:

· утримання регулярних формувань;

· закупівля озброєння та військової техніки;

· капітальне будівництво;

· проведення військових навчань;

· науково-дослідні роботи;

· мобілізаційна підготовка галузей народного господарства;

· інші видатки, пов'язані з підтриманням функціонування Збройних сил.

Формування оборонного бюджету має здійснюватися на основі таких принципів:

-- оптимальне поєднання бюджетних і власних джерел;

-- дотримання режиму економії;

-- здійснення контролю за використанням коштів;

-- плановість;

-- цільове спрямування асигнувань;

-- безповоротність і безоплатність;

-- ефективне використання коштів;

-- фінансування у міру виконання планів.

Видатки на правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави зумовлені природою і функціями держави, необхідністю захисту її внутрішніх і зовнішніх інтересів.

Видатки здійснюються в межах сум, затверджених у Державному бюджеті через систему головних розпорядників бюджетних коштів. До складу видатків на правоохоронну діяльність входять видатки на утримання:

· органів внутрішніх справ;

· Внутрішніх військ МВС України;

· органів прокуратури;

· закладів утримання ув'язнених;

· Прикордонних військ;

· Служби безпеки України;

· Пожежної охорони;

· інших закладів.

Оборонні видатки поділяються на три групи.

1. Прямі -- витрати оборонних міністерств та відомств і формують основну частку оборонних видатків. Це витрати на утримання та навчання особового складу збройних сил, придбання, утримання та експлуатацію озброєння, видатки на цивільну оборону, військову допомогу іноземним державам та ін. Вони можуть бути поточними і капітальними.

2. Побічні -- витрати, пов'язані з утриманням збройних сил, гонкою озброєнь, ліквідацією наслідків війн (пенсії, допомога ветеранам війни, виплати репатріації).

3. Приховані -- витрати, які за своїм характером і значущістю належать до оборонних видатків, але проходять за кошторисами цивільних відомств.

Фінансування видатків на оборону здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України в обсягах, розмір яких визначається щорічно Законом України "Про Державний бюджет України". За рахунок місцевих бюджетів плануються видатки на утримання підрозділів місцевої міліції. Планування видатків на правоохоронну діяльність із державного бюджету здійснюється за програмно-цільовим методом.

Згідно із законодавством та положеннями про діяльність установ відповідного напряму здійснюється бюджетне фінансування. Оскільки бюджетні асигнування в повному обсязі задовольнити потреби не можуть, з урахуванням специфіки установ вони вишукують додаткові кошти на своє утримання. Так, наприклад, заклади утримання ув'язнених можуть займатись господарською діяльністю.



1.3 Видатки бюджету на економічну діяльність

Бюджет як фінансовий план характеризується складом доходів і видатків, які відображають фінансову діяльність держави, їх структуризація може мати офіційний і науковий характер. Офіційна бюджетна класифікація, яка є систематизованим згрупуванням доходів і видатків та фінансуванням бюджету, затверджується відповідними уповноваженими органами. В її основі лежать ті ознаки, які мають визначальну роль у бюджетному процесі. Наукова класифікація дає можливість оцінити склад та структуру доходів і видатків передусім за економічним змістом.

На перехідному етапі економіки України важливою є роль бюджетного фінансування. Бюджетні видатки мають спрямовуватися насамперед на стабілізацію економіки, створення необхідного ринкового середовища, підтримання пріоритетних і базових галузей економіки, розвиток наукомістких технологій, підтримання в належному стані екології.

Основні напрями розвитку економіки визначаються Кабінетом Міністрів України, установами Академії наук України із залученням інших зарубіжних і вітчизняних фахівців та науково-дослідних установ.

На найближчу перспективу пріоритетними галузями народного господарства є енергетика, суднобудування, літакобудування, космічна галузь, металургія, сільське господарство. Саме вони в комплексі з інфраструктурою визначають економічний поступ України, забезпечують значні валютні надходження, зовнішньоекономічний імідж України. Оскільки на зовнішньому ринку діє жорстка конкуренція, на перехідному етапі держава має підтримувати експортні галузі.

Основні напрями розвитку економіки визначаються Кабінетом Міністрів України, установами Академії наук України із залученням інших зарубіжних і вітчизняних фахівців та науково-дослідних установ. На найближчу перспективу пріоритетними галузями народного господарства є енергетика, суднобудування, літакобудування, космічна галузь, металургія, сільське господарство. У державному бюджеті передбачаються видатки на фінансування проектів цільового розвитку: загальнодержавну національну космічну програму, впровадження технологій з енергозбереження та ін.

Видатки бюджету на економічну діяльність здійснюються через такі форми фінансування:

· капіталовкладення;

· операційні витрати;

· кредити і дотації.

Фінансування капіталовкладень може здійснюватись за двома напрямами:

· у відомчому розрізі;

· згідно з інвестиційними проектами.

Фінансування інвестиційних проектів дає змогу концентрувати ресурси на вирішенні конкретного завдання. Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається двома чинниками:

· можливостями бюджету;

· наявністю обґрунтованих та ефективних проектів.

Порядок надання підтримки визначається Кабінетом Міністрів України та Національним банком України, які затверджують Положення про надання підтримки з бюджету. У ньому визначається порядок підготовки, розгляду і затвердження проектів використання коштів, що надаватимуться як державна підтримка, відповідальність сторін за недотримання умов надання фінансової підтримки та вичерпний перелік випадків, коли ця підтримка надається на безповоротній основі. Органи, уповноваженні управляти державним майном, розглядають і затверджують проекти використання коштів, несуть повну відповідальність за правильність поданих підприємствами розрахунків обсягів фінансової підтримки та їх цільове використання. Після оцінювання можливостей державного бюджету України приймається рішення щодо надання фінансової підтримки та її обсягів. Бюджетні кредити надаються підприємствам державного сектору на тимчасові потреби у випадку фінансових ускладнень і можуть бути безвідсотковими або з невисокою відсотковою ставкою. Джерелами фінансової підтримки є:

-- кредити Національного банку України;

-- самостійно залучені банками кредитні ресурси. Фінансова підтримка може надаватися у таких формах:

-- надання відстрочок і розстрочок зі сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету;

-- списання і реструктуризація податкових заборгованостей;

-- звільнення від податків галузей економіки або окремих підприємств;

-- використання спеціальних режимів оподаткування;

-- надання безпосередньо грошової підтримки, грошових кредитів або сприяння отриманню кредитів під державні гарантії.

Включення інвестиційних проектів у бюджетне фінансування має здійснюватись на конкурсній основі у такий спосіб: на підставі певних критеріїв (термін окупності, рентабельність, мінімальність ризиків, економічна ефективність і соціальна значущість проекту) проводиться тендер (конкурс) серед потенційних виконавців того чи іншого проекту.

В основі механізму виділення коштів на капіталовкладення лежать потреби у забезпеченні певних темпів економічного зростання (приріст ВВП).

Бюджетні кредити надаються підприємствам державного сектору на тимчасові потреби в разі фінансових ускладнень. Вони можуть бути безпроцентні або з невисокою процентною ставкою.

1.4 Фінансування розвитку освіти

Роль науки в XXI ст. значно підвищується. Провідні держави світу виділяють із державного бюджету на її розвиток дедалі більші кошти. Крім того, чималі капіталовкладення у наукові дослідження роблять компанії та фірми. На жаль, Україна нині вимушена витрачати досить значні кошти на соціальний захист населення, поточні соціальні програми, тому на наукову діяльність залишається зовсім мало. Низький рівень заробітної плати науковців порівняно з їхніми колегами за кордоном спричиняє "відплив умів" з тимчасовим чи постійним характером.

Освіта -- суспільне явище, яке впливає на всі сфери економічного життя суспільства та є вагомим елементом на шляху досягнення високих темпів економічного зростання і добробуту суспільства. Ця сфера займається формуванням знань і вмінь підростаючого покоління, його вихованням підготовки кадрів.

Знання стають все більш вирішальним фактором розвитку економіки, оскільки складовими "трикутника знань" є освіта, наука та інновації. Розширення масштабів створення, освоєння і впровадження у виробництво нової високоефективної техніки і технологій, забезпечує зростання продуктивності праці, зниження матеріало- і енергомісткості, поліпшення якості продукції.

Фінансування науки в Україні з Державного бюджету здійснюється за трьома рівнями. Розглянемо заклади економічного напряму діяльності.

I. Заклади Академії наук України.

Це наукові установи, які виконують державні фундаментальні дослідження. До них відносять: Інститут економічного прогнозування, Інститут економіки, Інститут економіки промисловості, Національний інститут економічних програм, Науково-дослідний інститут моделювання та інформатизації та ін.

II. Відомчі заклади.

При Президентові України, Верховній Раді України, міністерствах і відомствах функціонують наукові установи, які виконують наукові дослідження, що є актуальними для конкретного напряму діяльності. До них належать: Національний інститут стратегічних досліджень, Академія управління (при Президенті України), Науково-дослідний економічний інститут (Міністерство економіки), Українська академія банківської справи (НБУ) та ряд інших.

III. Заклади, підпорядковані Міністерству освіти і науки.

У цих закладах поряд із навчанням студентів виконуються замовлення з окремих загальнодержавних проблем з відповідним фінансуванням із Державного бюджету.

Фінансування науково-дослідних установ з бюджету здійснюється через головних розпорядників бюджетних коштів. Крім того, передбачено стимулювання установ, підприємств, які залучають для досліджень власні кошти. Однак, зважаючи на не досить розвинутий економічний стан суб'єктів господарювання, вплив цих важелів є недостатнім для виконання вагомих досліджень.

Головними джерелами фінансування витрат на освіту є:

-- кошти державного та місцевого бюджетів;

-- кошти юридичних і фізичних осіб, громадських організацій, фондів;

-- спонсорські та доброчинні внески і пожертвування;

-- кошти галузей народного господарства, плата за додаткові освітні послуги та інші послуги, що надаються закладами освіти.

Фінансування освіти за рахунок вказаних джерел здійснюється наступними методами:

-- кошторисне фінансування закладів освіти;

-- бюджетне фінансування закладів освіти на основі показника вартості навчання одного учня (студента);

-- індивідуальна оплата навчання за рахунок власних доходів, грошових коштів юридичних осіб;

-- спеціальні кредити для здобуття освіти;

-- отримання спонсорських і доброчинних внесків та пожертвувань;

-- отримання додаткових доходів від різноманітних послуг не освітнього характеру.

Система освіти і принципи державної політики у галузі освіти визначені у Законі України «Про освіту» від 23 травня 1991 р.

Вища та післядипломна освіта фінансуються відповідно до суспільних і індивідуальних потреб. Суспільні потреби забезпечуються за допомогою державного замовлення з виділенням відповідних бюджетних асигнувань, які розподіляються на конкурсних засадах.

Розмір витрат на утримання шкіл визначається кошторисом доходів і видатків. Вихідною базою для визначення розміру асигнувань за основними статтями кошторису школи є кількість учнів і класів, яку відображають у кошторисі на дві дати: 1 січня та 1 вересня планового року. На основі цього розраховують кількість педагогічних ставок у школі за трьома показниками: кількість класів, кількість навчальних занять, норми навчального навантаження учителів на тиждень. Після цього розраховують витрати за економічними категоріями.

Фінансування середньої освіти в Україні здійснюється за рахунок коштів, які виділяються відповідно до нормативів нарахування на одного учня, але наявний дисбаланс між обсягом завдань, які визначаються державою перед освітою, та обсягами фінансового забезпечення цих завдань. З одного боку, тенденція до зростання обсягів навчального матеріалу і тривалості освітньої діяльності, а з іншого -- наявне скорочення надходжень фінансових ресурсів на фінансування освіти. На сьогодні коштів, які виділяються державою для надання освітніх послуг на кожну територію, не вистачає на покриття базових статей витрат: заробітну плату, нарахування на заробітну плату, плату за енергоносії. Дефіцит бюджетних коштів, які виділяються щороку на середню загальну освіту в містах України, за останні три роки становить у різних регіонах 10-- 20%.

Розрахунковий показник обсягу видатків на освіту визначається залежно від загального обсягу ресурсів місцевих бюджетів на освіту, фінансового нормативу бюджетної забезпеченості одного учня та приведеного контингенту учнів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів станом на 5 вересня року, що передував поточному бюджетному періоду.

Рівень витрат на підготовку кадрів залежить від стану економічного розвитку країни і потреби галузей економіки у спеціалістах. Розміри бюджетних призначень на підготовку фахівців з вищою освітою, а також підготовку наукових і науково-педагогічних працівників через аспірантуру і докторантуру визначаються у законі про державний бюджет.

Для планування видатків вищі навчальні заклади розраховують кількість студентів та аспірантів, а відповідно до цього і розраховують професорсько-викладацький склад.

Розмір плати за той чи інший вид послуги визначається на підставі її ціни. Базою для визначення ціни послуги є розрахунок валових витрат, пов'язаних з наданням послуги на підставі укладеного договору.

1.5 Видатки бюджету на соціальний захист населення

З Державного бюджету фінансуються лише загальнодержавні заходи, програми, установи. Так, у медичній галузі фінансуються загальнодержавні медичні програми, установи Академії медичних наук, медичні центри тощо. Основна частина видатків на медицину здійснюється з місцевих бюджетів -- фінансування поліклінік, лікарень, оздоровчих центрів, органів управління охороною здоров'я.

Система соціального захисту складається з трьох елементів, кожен з яких має різне коло суб'єктів, джерела фінансування, умови та мету забезпечення. Система соціального захисту включає такі форми:

-- соціальне страхування за рахунок обов'язкових страхових і добровільних внесків;

-- державне забезпечення та надання соціальних послуг окремим категоріям громадян за рахунок державного бюджету;

-- соціальну допомогу та соціальну підтримку непрацездатних громадян.

На сьогодні нараховується понад 20 різних видів допомоги і пільг, а подання їх закріплено десятками законів. Система є складною, окремі соціальні програми не мають стабільного фінансування або за їх затвердження не передбачалися цільові джерела фінансування.

Основні принципи системи соціального захисту населення закладені в Конституції України ст. 46--53. Соціальний захист забезпечується соціальною допомогою і соціальним страхуванням.

Соціальний захист -- це система відносин між державою, господарськими структурами з одного боку та з громадянами з іншого, у процесі яких за рахунок частили ВВП утворюються і використовуються фонди фінансових ресурсів для матеріального забезпечення та обслуговування окремих категорій і груп громадян. Видатки бюджету на соціальний захист населення -- це насамперед видатки, спрямовані на адресну підтримку малозабезпечених громадян, встановлення певного рівня забезпечення прожиткового мінімуму для різних груп населення, соціальний захист осіб, що опинилися в екстремальних умовах (біженці, безпритульні тощо).

Видатки бюджету на соціальний захист класифікуються так:

1) за джерелами фінансування:

-- за рахунок коштів державного бюджету;

-- за рахунок коштів місцевого бюджету;

2) за ініціатором:

-- витрати на реалізацію загальнодержавних програм;

-- витрати на місцеві програми (рішення місцевих органів влади);

3) за метою використання:

-- видатки на соціальний захист у зв'язку з малозабезпеченістю;

-- виплати як компенсація втраченого доходу (допомога по вагітності і пологам);

-- компенсація втраченого здоров'я або майна;

-- витрати, пов'язанні з наданням підтримки в облаштуванні (притулки для тимчасового утримання біженців);

-- витрати на надання пільг і привілеїв окремим категоріям громадян;

4) за формами:

-- грошові;

-- безготівкові;

-- натуральні.

Усі форми соціальної допомоги визначаються законами України або рішеннями місцевих органів влади.

Система соціального захисту населення включає такі форми:

-- соціальне страхування за рахунок страхових внесків до фондів соціального страхування (державні або недержавні);

-- державне забезпечення та надання соціальних послуг окремим категоріям громадян за рахунок державного бюджету;

-- соціальна допомога та соціальна підтримка непрацездатних громадян за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Соціальне страхування здійснюється на таких загальних засадах:

1) обов'язковість соціального страхування всіх працюючих за наймом;

2) забезпечення осіб, що працюють самостійно, тільки тими видами захисту, у фінансуванні яких вони беруть участь;

3) надання можливості додаткового добровільного страхування у системі загальнообов'язкового соціального страхування з метою одержання додаткового матеріального забезпечення;

4) рівноправність усіх застрахованих осіб стосовно зобов'язань з фінансування витрат і отримуваних у результаті цього прав та гарантій;

5) державна гарантованість виплат щодо загальнообов'язкового соціального страхування.

Згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" громадяни після досягнення пенсійного віку мають право отримувати пенсію. Крім того, є категорія громадян, яка має право отримувати пенсію раніше, ніж після досягнення пенсійного віку (військові, ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС, особи зайняті на шкідливих виробництвах та ін.). Пільги і допомога громадянам, які мають особливі заслуги перед державою, призначаються на основі чинного законодавства окремо за кожною категорією (закони України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні").

Ветеранам можуть надаватися такі пільги:

-- безплатний проїзд усіма видами міського і приміського пасажирського транспорту;

-- звільнення від плати за землю;

-- першочергове обслуговування у лікувально-профілактичних закладах.

Державне забезпечення -- це форма соціального захисту, яка полягає у наданні соціальних виплат та інших соціальних послуг окремим громадянам за рахунок державного бюджету. Всі такі виплати, послуги та суб'єкти визначаються окремим законодавством. Кошти державного бюджету за цією формою соціального захисту спрямовуються:

-- на пенсійне забезпечення і надання соціальних послуг військовослужбовцям та особам, що проходять службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України;

-- виплату та підвищення пенсій, надання пільг учасникам воєнних дій;

-- виплату та підвищення пенсій, надання пільг громадянам, потерпілим від техногенно-екологічних і природних катастроф;

-- виплати реабілітованим громадянам.

Соціальна допомога -- це встановлені законодавством види матеріального забезпечення, які надаються громадянам за певних обставин та у визначених розмірах за рахунок державного бюджету. Майнове становище одержувача не враховується.

Соціальна допомога надається:

-- при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

-- на дітей одиноким матерям;

-- батькам, зайнятим доглядом за дитиною-інвалідом;

-- на дітей військовослужбовців строкової служби;

-- на дітей багатодітним сім'ям;

-- інвалідам і громадянам похилого віку, які з поважних причин не набули права па пенсію та інші допомоги.

Результатом діяльності галузей соціальної сфери є створення духовних цінностей, соціокультурних і побутових послуг. Як правило, до соціально-культурної сфери належать заклади освіти, підготовки кадрів, охорони здоров'я, науки і культури. У галузях соціальної сфери використовуються значні фонди фінансових ресурсів, які становлять понад ЗО % ВВП. Крім того, галузі соціальної сфери щороку отримують у своє розпорядження кошти за наданні послуги та виконані роботи.

Планування витрат, що спрямовуються з бюджету на соціальний розвиток, відбувається на основі економічних нормативів і фінансових норм. Нормативи встановлюються Кабінетом Міністрів України, як правило, на одного учня, одного жителя, одну установу тощо. Витрати на зазначені цілі можуть збільшуватися за рахунок доходів, які отримує установа, або додаткових джерел, знайдених місцевими радами.

1.6 Видатки бюджету на обслуговування державного боргу

Державний кредит -- це сукупність грошових коштів, мобілізованих державою, яка є позичальником і гарантом. Державний кредит є досить специфічною ланкою державних фінансів, оскільки він не має окремого фонду фінансових ресурсів, а кошти, що мобілізуються з його допомогою, проходять через бюджет. В окремих випадках через кредит залучаються кошти у фонди цільового призначення чи під цільові проекти.

Державний кредит може мати дві форми:

-- ощадна справа (належить до державного кредиту, якщо залучені кошти спрямовуються у доходи бюджету);

-- державні позики (основна форма державного кредиту).

Відносини державного кредиту на загальнодержавному рівні врегульовані ст. 16 і 17 Бюджетного кодексу. Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх позик у межах і на умовах, передбачених Законом про Державний бюджет України, має держава в особі міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України. Платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань, належать до платежів за боргом. У випадку невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позик із державного бюджету, позик, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позиками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Використання державою у своїй фінансовій політиці залучення коштів на кредитній основі зумовлює формування державного боргу і необхідності розроблення системи управління цим боргом. Під час економічних спадів державне запозичення слугує цілям стабілізації економіки, оскільки перешкоджає різкому падінню сукупного попиту. Позитивний вплив дефіцитно-фінансових видатків посилюється дією ефекту мультиплікатора: зростання державних видатків спричинює кількаразове зростання сукупних витрат, а отже -- й обсягу ВВП. Одним із методів стимулювання сукупного попиту під час економічних спадів може бути випуск державних позик з метою фінансування виробничих інвестицій. Іншим механізмом впливу державних позик на економічний розвиток є збільшення зайнятості виробничих факторів. В економіці, яка характеризується неповною зайнятістю виробничих факторів, додаткові державні видатки, фінансовані позиками, дають поштовх внутрішньому виробництву, що в свою чергу сприяє повнішому завантаженню матеріальних факторів виробництва і підвищенню рівня зайнятості. Допускаючи бюджетний дефіцит, держава стимулює внутрішнє виробництво за допомогою підтримання сукупного попиту. Стимулюючий вплив на розвиток економіки має залучення зовнішніх позик, оскільки у реальних термінах означає надходження додаткових ресурсів, що можуть дати поштовх економічному зростанню.

Причинами створення і збільшення державного боргу є:

-- трансформаційний спад виробництва і звуження на цій основі податкової бази;

-- циклічні спади в економіці;

-- несприятливий інвестиційний клімат;

-- збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

-- зменшення податків з метою стимулювання економіки без відповідного зменшення державних витрат;

-- вплив політичних циклів -- надмірне збільшення видатків у виборчий період.

Боргові зобов'язання держави та органів місцевого самоврядування врегульовані Бюджетним кодексом. Функції державного боргу (економічна суть):

-- фіскальна -- залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків,

-- регулювальна -- коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів Національного банку України.

Абсолютний розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними е відносні показники заборгованості, а саме відношення боргу до ВВП та відношення суми обслуговування боргу до ВВП. Відносна величина державного боргу ("борг/ ВВП") залежить від таких факторів, як рівень відсоткової ставки, якою визначається розмір виплат за боргом, темп зростання реального ВВП та обсяг первинного бюджетного дефіциту. Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе за умови, якщо темпи зростання реального ВВП зменшуватимуться, а частка первинного бюджетного надлишку щодо ВВП збільшуватиметься.

Управління заборгованістю поділяється на три стадії: залучення фінансування, його розміщення (використання) та погашення боргу. Відповідно система управління заборгованістю країни містить:

1) аналіз кредитоспроможності -- можливості країни позичати гроші;

2) оцінювання платоспроможності -- здатність обслуговувати борг;

-- контроль рівня заборгованості;

-- контроль за складом боргу.

Управління державним боргом -- це сукупність заходів держави з виплати відсотків кредиторам і погашення позик, зміни умов уже випущених позик, визначення умов випуску нових позик. Виплата відсотків за позиками та їх погашення здійснюються за рахунок бюджетних коштів. Однак в умовах зростання державного боргу й обмеженості бюджетних коштів держава може здійснювати рефінансування державного боргу, тобто погашати державний борг шляхом залучення коштів від випуску нових позик.

Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу АРК чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій установлюється на кожен бюджетний період відповідно до закону про Державний бюджет України на поточний рік чи рішення про місцевий бюджет. Величина основної суми державного боргу не має перевищувати 60 % фактичного річного обсягу ВВП України. У випадку перевищення граничної величини Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходи для приведення цієї величини у відповідність до положень кодексу. Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями за запозиченнями до місцевих бюджетів. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету.

Видатки па обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10 % видатків від загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу. Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів на його обслуговування, зумовленої договором між кредитором і позичальником, наявне порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові запозичення протягом п'яти наступних років. Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів установлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених Бюджетним кодексом.



Висновки

Застосовувана в Україні система формування доходів місцевих бюджетів та фінансування видатків є досить недосконалою: обсяги функцій і повноважень, які покладаються на місцеві органи влади, не відповідають фінансовим можливостям їх реалізації; широкий перелік задекларованих державою соціальних зобов'язань не узгоджуються з наявними фінансовими ресурсами; має місце нечітке розмежування повноважень між органами державної та місцевої влади.

Інтегрування України в європейські структури повинно розпочатись із приведення у відповідність до міжнародних стандартів чинного законодавства, у тому числі й у фінансовій сфері. Будуючи власну державу, при реформуванні фінансової структури країни необхідно враховувати як найкращі світові здобутки у галузі державного управління та фінансів, так і досвід вітчизняних фахівців, підґрунтя якого - багаторічний пошук найбільш вдалої для нашої дійсності системи формування та витрачання Державного бюджету України. Усе це має безпосереднє відношення до бюджету як одного з найважливіших інструментів управління державою.



Тести

державний бюджет кошторисний фінансування

1. Контингент бюджетної установи -- це:

а) сукупність працюючих в цій установі;

б) сукупність споживачів послуг цієї установи;

в) сукупність послуг, що надає така установа.

2. Мережа бюджетних установ -- це:

а) сукупність однорідних бюджетних установ на певній території;

б) сукупність споживачів послуг цієї установи;

в) сукупність бюджетних установ з вертикальним підпорядкуванням.

3. Бюджетний запит -- це:

а) пропозиції Міністерства фінансів щодо фінансування на майбутній період;

б) пропозиції розпорядника щодо фінансування на майбутній період;

в) пропозиції Міністерства фінансів щодо фінансування на поточний період.

4. Бюджетне призначення -- це:

а) повноваження на видачу бюджетних асигнувань;

б) повноваження на видачу бюджетних запитів;

в) повноваження на видачу бюджетних зобов'язань.

5. Бюджетне асигнування -- це:

а) повноваження на видачу бюджетних зобов'язань;

б) повноваження па взяття бюджетних зобов'язань;

в) повноваження на видачу бюджетних кредитів.

6. Яким методом здійснюється фінансування освіти:

а) кошторисне фінансування закладів освіти;

б) програмно-цільове фінансування;

в) надання кредитів?

7. Система освіти і принципи державної політики у галузі освіти визначені:

а) у Конституції України;

б) Законі України "Про освіту";

в) Бюджетному кодексі.

8. Вихідну базу для визначення розміру асигнувань за основними статтями кошторису школи розраховують:

а) тричі на рік: початок і кінець навчального року, початок календарного року;

б) двічі на рік: початок і кінець навчального року;

в) двічі на рік: 1 вересня, 1 січня.

9. Утримання шкіл і дошкільних установ здійснюється з: а) державного бюджету;

б) місцевого бюджету;

в) зведеного бюджету.

10. Утримання вищих навчальних закладів здійснюється з:

а) державного бюджету;

б) місцевого бюджету;

в) на приватні внески.

11. На території м. Києва розташовано військовий шпиталь, його фінансування здійснюється з:

а) бюджету м. Києва;

б) бюджету Міністерства оборони;

в) бюджету Міністерства охорони здоров'я.

12. Утримання адміністрації Президента України відбувається за рахунок:

а) бюджету м. Києва;

б) Державного бюджету України;

в) зведеного бюджету України.

13. Грошові витрати на підготовку оборони держави, що включають утримання збройних сил, розвиток оборонної промисловості, військові дослідження, а також видатки на ліквідацію їхніх наслідків здійснюються з:

а) спеціального фонду Державного бюджету України;

б) Державного бюджету України;

в) зведеного бюджету України.

14. Які економічні фактори впливають на формування і використання бюджету:

а) рівень ВВП у державі, економічне зростання (спад) виробництва, продуктивність суспільної праці, фінансова політика, розвиток важливих галузей науки і техніки;

б) ефективна діяльність законодавчої та виконавчої влади, раціональна організація управління державою, підтримання внутрішнього правопорядку;

в) обсяг і рівень заробітної плати різних категорій працівників, розмір споживчого кошика, товарообіг державної та комерційної торгівлі, мережа лікарень, поліклінік; г) інші, не перелічені чинники?

15. Основним правовим документом, що визначає обсяг асигнувань для потреб армії є:

а) зведений кошторис Міністерства оборони;

б) воєнна доктрина держави;

в) спеціальний фонд державного бюджету України.

16. Обсяги фінансування видатків на оборону:

а) зазначені у воєнній доктрині країни;

б) визначаються щорічно Законом України "Про Державний бюджет України";

в) розраховуються залежно від ризиків воєнної загрози.

17. Фінансування міліцейських підрозділів здійснюється з;

а) місцевих бюджетів;

б) бюджету Міністерства оборони України;

в) Державного бюджету України.

18. Фінансування підрозділів внутрішніх військ здійснюється з:

а) місцевих бюджетів;

б) бюджету Міністерства оборони України;

в) Державного бюджету України.

19. Фінансування діяльності судів здійснюється з;

а) місцевих бюджетів;

б) бюджету Міністерства оборони України;

в) Державного бюджету України.

20. Назвіть один із способів бюджетного фінансування:

а) стратегічне;

б) тактичне;

в) кошторисне;

г) місцеве.

21. Бюджетний процес за структурою поділяється:

а) на управління бюджетним процесом, облік виконання бюджету, контроль за виконанням бюджету;

б) бюджетне планування (складання, розгляд, затвердження), виконання бюджету;

в) складання проекту бюджету, розгляд та ухвалення закону про бюджет на наступний бюджетний період, виконання бюджету, підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету;

г) інше.

22. Міністерство фінансів України подає проект Державного бюджету України на розгляд Кабінету Міністрів України:

а) до 1 вересня;

б) до 15 вересня;

в) до 15 серпня;

г) до 1 червня.

23. У бюджетній резолюції визначаються:

а) основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України;

б) частка валового внутрішнього продукту, яка буде розподілена через дохідну частину бюджету держави;

в) напрями бюджетної політики та заходи щодо їх втілення;

г) частка бюджетного дефіциту у ВВП.

24. Які макропоказники є основою формування бюджету:

а) валовий національний продукт;

б) індекс інфляції;

в) індекс роздрібних споживчих цін;

г) валовий внутрішній продукт?

25. Закон України "Про Державний бюджет України" має бути прийнятий до:

а) до 31 жовтня;

б) до 1 листопада;

в) до 1 грудня; г)до31 грудня.

26. Якщо державний бюджет па поточний рік не прийнято, то:

а) діє старий;

б) зупиняється фінансування;

в) проводиться спеціальне засідання Верховної Ради Укра* їни;

г) фінансування відбувається за 1/12 минулорічних бюджетних призначень;

д) податки не можуть бути стягнуті;

е) відбувається скорочення штатів бюджетних установ.

27. Місцеві бюджети затверджуються:

а) Міністерством фінансів України;

б) головами виконавчих органів відповідних рад;

в) рішеннями відповідних рад;

г) немає правильної відповіді.

28. Бюджетний процес -- це:

а) регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів і розглядом звітів про їх виконання;

б) організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи;

в) процес формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади ЛР Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду;

г) регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконання, розглядом звітів про виконання бюджетів, що формують бюджетну систему України.

29. Основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України мають бути розроблені до:

а) 1 травня;

б) 1 червня;

в) 15 травня;

г) 15 червня.

30. Бюджетний період -- це:

а) календарний рік;

б) визначений законодавством період, протягом якого функціонує бюджет;

в) період з 1 січня до 31 грудня;

г) усі варіанти правильні.

31. Назвіть дату затвердження Державного бюджету України:

а) 25 грудня;

б) 2 грудня;

в) 30 грудня;

г) 15 грудня.

32. Учасниками бюджетного процесу є:

а) Президент України, Верховна Рада України, Рахункова палата, Кабінет Міністрів України, Державне казначейство України, розпорядники бюджетних коштів, Національний банк України, державні органи місцевого рівня;

б) Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Державне казначейство України, розпорядники бюджетних коштів, Національний банк України, державні органи місцевого рівня;

в) органи управління, платники податків, отримувачі бюджетних коштів;

г) інше.

33. Рішення місцевих рад про бюджет приймається відповідно до:

а) постанови Верховної Ради України;

б) розпорядження Міністерства фінансів;

в) регламенту відповідної ради.

34. Який орган державної влади готує і затверджує бюджетну резолюцію:

а) Верховна Рада України;

б) Кабінет Міністрів України;

в) Президент України;

г) Міністерство фінансів України?

35. У випадку незатвердження проекту державного бюджету на наступний рік до ЗО грудня поточного року:

а) автоматично діє закон про державний бюджет на наступний рік в його проекті, як в дохідній частині, так і у видатковій;

б) продовжує дію закон про державний бюджет на поточний рік, як в дохідній частині, так і у видатковій;

в) президент затверджує указ щодо обмежень дії закону про державний бюджет на попередній рік;

г) передбачена інша процедура.

36. Зміни до державного бюджету, який набув чинності вносяться:

а) Міністерством фінансів України;

б) Державним казначейством України;

в) Верховною Радою України;

г) Національним банком України.

37. Бюджетна резолюція -- це:

а) сукупність заходів держави з організації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного і соціального розвитку;

б) систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення загальної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій;

в) постанова Верховної Ради України, що окреслює основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний рік;

г) сукупність засобів, які застосовує держава з метою організації бюджетних відносин і забезпечення належних умов для економічного та соціального розвитку.

38. Назвіть дату затвердження місцевих бюджетів в Україні:

а) 25 грудня;

б) 2 грудня;

в) 30 грудня;

г) 15 грудня.

39. Який орган державної влади складає звіт про виконання місцевих бюджетів:

а) Міністерство фінансів України;

б) Державне казначейство України;

в) фінансові управління місцевих обласних державних адміністрацій;

г) Кабінет Міністрів України?

40. Який орган державної влади складає звіт про виконання державного бюджету:

а) Міністерство фінансів України;

б) Державне казначейство України;

в) фінансові управління місцевих обласних державних адміністрацій;

г) Кабінет Міністрів України?

41. Міжбюджетний трансферт для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції, називається:

а) субвенцією;

б) субсидією;

в) дотацією;

г) трансфертом.

42. Будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього самого періоду або у майбутньому, -- це:

а) бюджетне асигнування;

б) бюджетне відшкодування;

в) бюджетне зобов'язання;

г) бюджетне призначення.

43. Кошти, отримані від інших органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній основі, називаються:

а) субвенцією;

б) субсидією;

в) дотацією;

г) трансфертом.

44. Повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом, Законом "Про Державний бюджет України" або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження і дає змогу надавати бюджетні асигнування, -- це:

а) бюджетне асигнування;

б) бюджетне відшкодування;

в) бюджетне зобов'язання;

г) бюджетне призначення.

45. Кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум, називаються;

а) субвенцією;

б) трансфертом;

в) дотацією; г)інше.

46. Коефіцієнт вирівнювання застосовується під час:

а) розрахунку розмежування податків;

б) розрахунку субвенцій;

в) розрахунку дотації.

47. Які є види бюджетного субсидування:

а) субсидія, субвенція, дотація;

б) субсидія, субвенція, дотація, вилучення коштів, бюджетна позика;

в) субсидія, субвенція, дотація, взаємні розрахунки;

г) бюджетна субвенція, державна субсидія, державна дотація;

д) бюджетна субсидія, бюджетна субвенція, бюджетна дотація?

48. Повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою у процесі виконання бюджету, -- це:

а) бюджетне асигнування;

б) бюджетне відшкодування;

в) бюджетне зобов'язання;

г) бюджетне призначення.

49. Міжбюджетні трансферти -- це кошти, що передаються:

а) безоплатно та безумовно до бюджетів інших рівнів;

б) безоплатно та безповоротно до бюджетів інших рівнів;

в) оплатно та безумовно до бюджетів інших рівнів.

50. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості -- це відношення:

а) фінансових ресурсів до кількості споживачів;

б) фінансових ресурсів до кількості адміністративних одиниць;

в) кількості бюджетних програм до фінансових ресурсів.



Список використаної літератури

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради -- 1996 -- №30- ст.141.

2. Бюджетний кодекс України: Закон України від 21 червня 2001 року №2542-III.

3. Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»// Відомості Верховної Ради.- 2012.

4. Положення про Державне казначейство України від 30 липня 1995р. № 590.

5. Бюджетна політика та боргова стратегія України у 2003 році / [Буковинський С.А., Вахненко Т.П., Кораблін С.О. та ін.]; НАН України. Ін-т екон. прогнозування; За ред. І.О.Луніної. -- К., 2002. -- 95 с.

6. Бюджетний кодекс України: [станом на 1 верес. 2001 року: Довідкове вид.]. -- [Х.: т. о. в. «Дельта», 2001]. -- 111 с.

7. Фінансово-бюджетні відносини: аналіз тенденцій розвитку в умовах трансформації економіки / Чугунов І.Я., Лондар С.Л.; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. -- К.; Львів: Компанія «Аліот», 2002. -- 203 с.