Размещено на http://www.allbest.ru/

2

• Види податкових надходжень до місцевих бюджетів
• План
• Вступ 3
• Види податкових надходжень до місцевих бюджетів 6
• Висновок 20
• Використана література 21

Види податкових надходжень до місцевих бюджетів

Важливо наголосити, що не завжди розроблені державними органами влади і управління заходи і прийоми у сфері місцевих фінансів, або тактика фінансової політики, відповідають інтересам місцевих органів самоуправління. Так у відповідності з системою оподаткування України, яка була введена в дію Законом Української РСР “Про систему оподаткування”, прийнятим у 1991 році , у його новій редакції від 2 лютого 1994 року, а також Законом України (про внесення змін до Закону України )”Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 року, для поповнення доходів місцевих бюджетів передбачалося ввести 16 видів місцевих податків і зборів. Але на початку 1999 року замість широкого використання наданого права застосовувати на своїй території нові податки і збори керівники окремих регіонів вважали за краще домогтися збільшення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів або очікувати дотації із державного бюджету.

За даними Міністерства фінансів, комунальний податок у цей період запровадили 76,3% від загальної кількості рад, ринковий збір - 34,2%,збір за паркування автомобілів - 10,5%, податок з реклами - 7,8%, готельний збір - 6,2.

Таке негативне ставлення місцевих органів самоуправління до стягнення місцевих податків і зборів пояснюється тим, що це дуже кропітка і трудомістка робота, яка покладається на податкову інспекцію району , а в доходах місцевих бюджетів місцеві податки посідають незначну питому вагу і коливаються від 2%до10% у регіонах країни. Якщо місцеві органи самоуправління зможуть домогтися збільшення нормативних відрахувань до місцевих бюджетів від загальнодержавних податків хоч на кілька відсотків, відпаде необхідність у напруженій роботі зі справлянням місцевих податків.

Із метою наповнення місцевих бюджетів грошовими коштами в умовах різкого скорочення обсягів централізованого фінансування 25 травня 1999 року Президент України підписав Указ “Про місцеві податки і збори “, який введено в дію з1 січня 2000року і який передбачає обов'язкове запровадження місцевих податків і зборів із підвищеними й конкретизованими ставками оподаткування на кожен місцевий податок і збір.

Практика роботи місцевих органів самоуправління засвідчила, що реального збільшення доходів місцевих бюджетів не відбулося. Це пов'язано з тим, що в селах , селищах та маленьких містах створені підприємства практично не рекламують своєї продукції тому, що підприємств дуже мало і всі жителі знають, яку продукцію вони випускають. Через те доходи від податку на рекламу не збільшились. Підприємства цих населених пунктів пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції і звільнені від сплати комунального податку, тому доходи місцевих бюджетів від надходження цього податку теж не збільшилися.

На низькому рівні знаходяться також фінансування закладів охорони здоров'я, освіти культури. Так, за даними міністерства охорони здоров”я, у розрахунку на одного жителя наша країна посідає 111місце серед 191 країни СНД . З огляду на це місцеві органи самоуправління повинні мати можливість на рівних з урядом правах вирішувати свої соціально - економічні проблеми в парламенті і брати активну участь у розробці стратегії і тактики фінансової політики держави, а також визначати і відстоювати особливості проведення фінансових заходів у конкретному регіоні, виходячи з інтересів його соціально - економічного розвитку. Цього можна досягти, з нашої точки зору, шляхом надання певної кількості місць у парламенті країни представникам місцевих органів самоуправління тобто створити двопалатний парламент, де одна палата відстоювала б загальнодержавні інтереси, а друга - інтереси регіонів країни. Система збалансованості місцевих бюджетів повинна передбачати дві складові. Перша стосується збалансування доходів, що передбачає розподіл надлишкових доходів бюджетів територій з вищою за середню податковою забезпеченістю між територіями з нижчою за середню податкову забезпеченість. Причому трансфертні платежі доцільно надавати територіям з чітко визначеними напрями їх витрачання, що буде забезпечувати цільове використання коштів.

До найбільш гострих проблем у сфері формування місцевих бюджетів , а також їхніх відношень із держбюджетом України, у першу чергу, варто віднести використання вільних бюджетних коштів, нестабільність доходної бази, неефективну систему вилучення надлишків загальнодержавних податків, недостатнє фінансування з держбюджету. Формування місцевих фінансів, як і всієї фінансової системи України, відбувається в жорстких умовах. Це гальмує процес становлення основ фінансової автономії місцевих органів влади.

В даний час регіональні фінанси знаходяться в стані близькому до розрухи. Комплекс проблем можна умовно поділити на дві частини: проблеми, які неможливо розв'язати при чинному законодавстві і проблеми, які можна розв'язати , але у віддаленій перспективі. Насамперед , зовсім нереально угамувати фінансовий голод регіонів на тій кормовій базі, що вони мають. Прибуткового податку і плати за землю явно недостатньо навіть для підтримки комунального господарства на більш - менш пристойному рівні, не говорячи вже про його розвиток. Різноманітні збори з дрібних підприємців настільки незначні і нерегулярні, що в багатьох фінансових управліннях майже не беруться до уваги.

Фінансова проблема місцевої влади набула великої гостроти. Хронічна нестача грошей, фінансових ресурсів у органів місцевого самоврядування та нестабільність їхніх доходних джерел стали проблемою справді загальнодержавної ваги. Як наслідок, на місцях не вирішуються найболючіші життєві проблеми людей, занепадають міське господарство, соціально - економічна сфера, освіта, охорона здоров”я , погіршується стан доріг та інших засобів комунікацій. До цього додається ще й надзвичайно неефективна, збанкрутіла система менеджменту як у центрі, так і на місцях, що базується на старих управлінських традиціях, коли все намагались вирішувати з єдиного центру.

За цих умов саме процес прискореного формування місцевих фінансів має стати серйозним фактором стабілізації ситуації в країні. Він дозволить залучати активність та енергію багатьох тисяч громад, які з прохачів грошей перетворяться на суб'єкти , що заробляють ці гроші.

Функціонування органів місцевої влади в рамках характерних для ринкової економіки, жорсткого бюджетного обмеження , змушує їх звертатися до ринкових механізмів залучення додаткових коштів для розвитку територіальних громад. У світовій практиці однією із форм залучення інвестицій випуск і розміщення так званих “муніципальних (місцевих)” позик. У світі застосовуються різні підходи до проведення подібних акцій , ставляться неоднакові цілі, пропонуються відмінні умови для інвесторів.

Оскільки у розвинутих країнах ринок муніципальних цінних паперів виступає одним із динамічних, високотехнологічних і значних за обсягом сегментів національного фондового ринку, то його виникнення та розвиток підпорядковуються закономірностям функціонування останнього та повністю залежить від ступеня його розвину тості.

Одним із важливих питань податкового реформування є подальше посилення ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів, що вимагає розробки та реалізації регіональної податкової політики, яка повинна ґрунтуватися на чіткому законодавчому розподілі повноважень, відповідальності та фінансово - економічної бази між державними, територіальними і місцевими рівнями управління. Удосконалена податкова система на макро- та мікроекономічному рівнях має здійснюватися шляхом встановлення стабільних ставок податкових надходжень до державного і місцевих бюджетів та розширення прав місцевих органів виконавчої влади щодо формування і використання місцевих податків та зборів.

У більшості розвинених країн світу місцеві податки становлять 5-30% усіх податкових надходжень до державних бюджетів і досить значну частку надходжень - до місцевих бюджетів. Зокрема ,,в Японії - 35%. Великобританія - 37%, Німеччина -46%, Франція - 67%, у США - це 66% доходів органів місцевого самоврядування.

Згідно з чинним законодавством до місцевих віднесено два види податків і 14 видів зборів.

Місцеві податки:

1) з реклами;

2) комунальний.

Місцеві збори:

1) за паркування автотранспорту;

2) ринковий;

3) за видачу ордера на квартиру;

4) курортний;

5) за участь у бігах на іподромі;

6) за виграш у бігах на іподромі;

7) з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

8) за право використання місцевої символіки;

9) за право проведення кіно- і телезйомок;

10) за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей;

11) за надання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

12) із власників собак.

Місцеві ради (сільські, селищні, міські) відповідно до переліку місцевих податків і зборів, передбаченого Законом України "Про систему оподаткування", запроваджують на своїй території місцеві податки, визначають механізм їх справляння та порядок сплати. Крім того, вказаним законодавчим актом визначено обов'язковість запровадження сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язано запровадження певних податків і зборів, комунального податку, а також зборів: за паркування автотранспорту, ринкового, за надання ордера на квартиру, за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, із власників собак.

Місцеві органи самоврядування за кожним видом місцевих податків та зборів розробляють положення, якими регламентується порядок сплати та перерахування в місцевий бюджет податків та зборів відповідно до встановленого переліку та граничних ставок. Органи місцевого самоврядування визначають також органи (підприємства, установи та організації), які повинні вести облік платників податків (зборів) і несуть відповідальність за їх стягнення та перерахування до місцевого бюджету; затверджують форми звітів за цими податками, порядок та строки їх надання у податкові органи.

В Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст. 26) до складу повноважень сільських, селищних та міських рад віднесене право надавати пільги зі сплати місцевих податків і зборах у вигляді повного або часткового звільнення від їх сплати певних категорій платників або відстрочки сплати місцевих податків та зборів.

Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність та повноту перерахування місцевих податків та зборів до місцевих бюджетів покладається на платників відповідно до чинного законодавства.

Розглянемо детальніше кожен вид місцевих податків та зборів та чинний порядок їх справляння. Основні елементи механізму справляння місцевих податків і зборів наведено у додатку 10.

Податок з реклами. Платниками податку з реклами виступають юридичні особи та громадяни -- замовники реклами. Рекламою, згідно з чинним законодавством, вважається спеціальна інформація про особи або продукцію, яка поширюється у будь-якій формі та будь-яким способом з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку. Основними видами реклами є: зовнішня, внутрішня, реклама на транспорті, телебаченні та радіо, у друкованих засобах масової інформації, з використанням телефонного та документального електрозв'язку та ін. Зовнішня реклама розміщується на спеціальних конструкціях, щитах, екранах, які знаходяться під відкритим небом. Внутрішня реклама розміщується всередині будинків, приміщень, споруд.

До засобів поширення інформації відносять: пресу (газети, журнали, прейскуранти, каталоги, довідники та ін.), ефірне, супутникове та кабельне телебачення, радіомовлення, ілюстровані зображувальні засоби, афіші, плакати, календарі, аудіо- та відеозаписи, світлові табло, комп'ютерні програми та інше майно юридичних та фізичних осіб.

Об'єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Граничні ставки податку:

-- ОД % від вартості послуг за розміщення одноразової реклами;

-- 0,5 % від вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час.

Податок сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами. Перерахування податку до місцевого бюджету здійснюють підприємства (організації, установи), які займаються встановленням та розміщенням реклами.

Комунальний податок. Найбільшим за абсолютними обсягами надходжень є комунальний податок. Він належить до обов'язкових місцевих податків, які мають запроваджуватися органами місцевого самоврядування за наявності об'єктів оподаткування.

Платниками комунального податку виступають юридичні особи, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Об'єктом оподаткування є середньоспискова чисельність працівників. Гранична ставка податку становить 10 % від річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Збір за паркування автотранспорту. Цей збір також належить до обов'язкових для запровадження органами місцевого самоврядування. Його платниками виступають юридичні особи та громадяни, які припарковують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Об'єктом оподаткування є час паркування автотранспорту.

Граничні ставки оподаткування визначені за одну годину паркування і становлять:

-- З % від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян -- у спеціально обладнаних місцях;

-- 1 % від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян -- у відведених для цього місцях.

Збір сплачується водіями на місці паркування. Місцеві ради визначають перелік органів, які справляють цей збір і несуть відповідальність за його перерахування до відповідного місцевого бюджету.

Ринковий збір. Ринковий збір займає друге місце після комунального податку за обсягами надходжень. Цей збір також входить до складу обов'язкових для запровадження місцевими органами самоврядування.

Ринковий збір -- це плата за право отримати торгове місце на ринках усіх форм власності, в тому числі у павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо.

Відповідно до чинного законодавства, платниками ринкового збору є юридичні особи та громадяни, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари. Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Гранична ставка ринкового збору встановлюється в обсязі 20 % мінімальної заробітної плати для фізичних осіб і три мінімальні заробітні плати для юридичних осіб за кожне місце.

Ринковий збір сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі.

Не справляється ринковий збір із підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, які розташовані у стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках, палатках) на території ринку, та з власних торговельно-закупівельних підрозділів ринку незалежно від місця, яке вони займають.

Збір за видачу ордера на квартиру. Одним із п'яти обов'язкових для запровадження місцевих зборів також є збір за видачу ордера на квартиру. Платниками його є особи, які одержують документи, що дають право на заселення квартири. Сплачується збір за послуги, пов'язані з наданням відповідних документів. Причому сплата збору здійснюється

до одержання ордера на квартиру через банківські установи, які перераховують суми збору до відповідного місцевого бюджету.

Гранична величина ставки збору за надання ордера на квартиру не повинна перевищувати ЗО % від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на момент оформлення ордера на квартиру.

Облік платників цього збору проводять органи з обліку та розподілу житла.

Курортний збір. Курортний збір сплачують громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Збір не стягується:

-- з дітей віком до 16 років;

-- інвалідів та осіб, які їх супроводжують;

-- учасників Великої Вітчизняної війни;

-- воїнів-інтернаціоналістів;

-- учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

-- осіб, що прибувають за путівками та курсівками у санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку;

-- осіб, що прибувають у курортну місцевість у службові відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів;

-- осіб, що прибувають за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ та організацій, і які здійснюють подорож за маршрутними книжками;

-- чоловіків віком 60 років і старших, жінок віком 55 років і старших.

Вказані категорії громадян звільняються від сплати курортного збору.

Гранична величина курортного збору не має перевищувати 10 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Збір стягується з платників за місцем їхнього тимчасового проживання. При зміні місця проживання в межах курортної місцевості курортний збір повторно не сплачується. Збір має бути сплачений протягом триденного строку з дня прибуття у курортну місцевість.

Облік платників курортного збору покладений на адміністрації готелів та інших закладів готельного типу під час реєстрації прибулих, а також на квартирно-посередницькі організації при направленні осіб на поселення у будинки або квартири, які належать громадянам на правах власності (крім тих осіб, що приїхали за путівками туристично-екскурсійних установ).

Для тих громадян, які розміщуються на тимчасове проживання без направлень квартирно-посередницьких організацій, а також проживають у палатках, автомашинах тощо порядок сплати курортного збору визначають місцеві ради.

Збір за участь у бігах на іподромі. Платниками збору є юридичні особи та громадяни, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру. При цьому об'єктом оподаткування стає кожен кінь, виставлений на змагання. Граничний обсяг ставки збору за участь у бігах на іподромі складає три неоподатковувані мінімуми доходів громадян. Сплачується збір до початку змагань.

Облік платників збору здійснює адміністрація іподрому, яка несе відповідальність за своєчасне та повне його перерахування до місцевого бюджету.

Збір за виграш на бігах на іподромі. Особи, які виграли на тоталізаторі на іподромі сплачують збір за виграш на бігах на іподромі. Адміністрація іподромів стягує збір під час виплати виграшів. Величина збору не повинна перевищувати 6 % від суми виграшу. Таким чином, об'єктом оподаткування збором за виграш у бігах на іподромі є сума виграшу одержаного у грі на тоталізаторі.

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі. Цей збір стягується з учасників гри на тоталізаторі на іподромі під час придбання ними квитків. Справляється збір у вигляді відсоткової надбавки до плати за участь у грі. Отже, об'єктом оподаткування виступає плата за участь у грі.

Гранична величина ставки збору з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, -- 5 % від суми плати, визначеної за участь у грі. Сума збору справляється адміністрацією іподромів з учасника гри під час придбання ним квитка на участь у грі. Стягнення збору і перерахування до місцевого бюджету здійснює адміністрація іподромів.

Збір за право використання місцевої символіки. Платниками збору виступають юридичні особи та громадяни, які використовують місцеву символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (гербу міста чи іншого населеного пункту, назву або зображення архітектурних, історичних пам'ятників) видає відповідний орган місцевого самоврядування.

Ставки збору за використання місцевої символіки не повинні перевищувати:

-- для юридичних осіб -- 0,1 % вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки;

-- для громадян, які займаються підприємницької діяльністю -- п'ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збір за право проведення кіно- і телезйомок. Платниками збору є комерційні кіно- і телеорганізації, в т. ч. з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які проводять зйомки, що вимагають від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів. Об'єктом оподаткування вважається сума витрат на проведення додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок і т. п.).

Збір стягується в обсязі, який не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення вказаних заходів.

Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей. Юридичні особи та громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу та лотерей, сплачують місцевий збір за право проведення аукціонів, конкурсного розпродажу та лотерей. Об'єктом оподаткування виступає вартість заявлених на місцевий аукціон, конкурсний розпродаж товарів залежно від їх початкової ціни, або сума, на яку випускається лотерея.

Ставки збору не повинні перевищувати 0,1 % від вартості заявлених на місцеві аукціони, конкурсні розпродажі товарів або суми, на яку випускається лотерея. Крім того, ставиться умова: гранична величина збору за право проведення лотерей не повинна перевищувати три неоподатковувані мінімуми доходів громадян з кожного учасника. Збір сплачується за три дні до проведення вказаних заходів, а за право проведення лотерей -- під час отримання дозволу на випуск лотерей.

Збір за надання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. Обов'язковим місцевим збором є також збір за надання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. Він виступає як плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Платники збору -- юридичні особи та громадяни, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари.

Граничні ставки збору встановлені в таких розмірах:

-- 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, які постійно ведуть торгівлю у спеціально відведених для цього місцях;

-- один неоподатковуваний мінімум доходів громадян на день -- за одноразову торгівлю.

Диференціація ставок збору здійснюється залежно від площі торгового місця, його розміщення та виду продукції.

Збір з власників собак. Збір з власників собак належить до обов'язкових для запровадження місцевими радами місцевих зборів. Надходження цього збору незначні і тому він є яскравим прикладом обов'язкового платежу, витрати на справляння якого перевищують надходження коштів.

Збір стягується з громадян -- власників собак (крім службових), які проживають у будинках державного та громадського житлового фонду та приватизованих квартирах. Збір сплачується щорічно, його гранична величина за кожного собаку не повинна перевищувати 10 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Стягнення збору з власників собак здійснюють органи житлово-комунального господарства.

Збір на розвиток рекреаційного комплексу в Автономній Республіці Крим. Платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, санаторно-курортні заклади, фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють господарську діяльність на території Автономної Республіки Крим, спрямовану на одержання прибутку.

Об'єкт оподаткування -- валові доходи платника податку, які визначаються згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Ставка збору -- 0,5 % валових доходів.

Для громадян -- суб'єктів підприємницької діяльності сума збору визначається як різниця між сумою валового доходу за декларацією, помноженою на 2 %, і фактично сплаченою сумою податку з доходів фізичних осіб, одержаних від підприємницької діяльності за попередній рік.

Кошти від сплати збору зараховуються до загального фонду бюджету Автономної Республіки Крим та використовуються на фінансування бюджетних призначень на відповідний рік.

Збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим. Платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності, які надають транспортні послуги з перевезення пасажирів в автобусах, таксі та маршрутних таксі, і які використовують у своїй діяльності як належний їм, так і орендований транспорт.

Об'єкт оподаткування -- транспортні засоби, що використовуються для перевезення пасажирів: легкові таксомотори, маршрутні таксі й автобуси міського, приміського та міжміського сполучення, що перебувають у власності суб'єктів підприємницької діяльності, які одержали дозвіл на здійснення такого виду підприємницької діяльності.

Не визнаються об'єктами оподаткування:

-- рухомий склад спеціалізованих автопідприємств, які здійснюють перевезення пасажирів на міських маршрутах з наданням послуг безкоштовного проїзду громадян, які мають такі пільги за законодавством України;

-- рухомий склад електротранспорту загального користування.

Ставки збору диференційовані залежно від виду транспортного засобу.

Для легкових таксомоторів збір встановлюється за один транспортний засіб в сумі 80 грн (з 1 листопада по 31 травня) та 120 грн (з 1 червня по 31 жовтня). При здійсненні міжміських перевезень на віддаль більш ніж 60 км ставки збору збільшуються у 1,25 раза.

Для маршрутних таксі ставки збору встановлені залежно від кількості посадочних місць: до 12 місць -- 120 грн, до 15 місць -- 130 грн, до 25 місць -- 140 грн на місяць. При здійсненні міжміських перевезень на віддаль більш ніж 60 км ставки збору збільшуються у 1,2 раза.

Для автобусів ставки збору встановлені в сумі 150 грн на місяць. При здійсненні міжміських перевезень на віддаль більш ніж 60 км ставка збору становить 200 грн на місяць.

Кошти від сплати збору зараховуються до спеціального фонду бюджету Автономної Республіки Крим та використовуються на розвиток муніципального транспорту загального користування, перш за все пасажирського електротранспорту, а також на придбання шкільних автобусів.

Висновок

Місцевими бюджетами України останніми роками акумульовано майже половину бюджетних ресурсів бюджетної системи.

Зосередження значних коштів у місцевих бюджетах відповідає їхньому місцю у складі бюджетної системи України й тим завданням, які покладені на місцеві бюджети щодо фінансування державних видатків, особливо соціального спрямування і забезпечення функціонування органів місцевого самоврядування.

Існуюча на сьогодні законодавча база з одного боку декларує необхідність забезпечення місцевих бюджетів коштами на виконання власних та делегованих повноважень в повному обсязі, а з іншого боку не визначає конкретних шляхів забезпечення місцевих бюджетів фінансовими ресурсами у повному обсязі. Положення окремих законодавчих актів України, зокрема, законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про систему оподаткування”, “Про бюджетну систему України”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, та інших нормативно-правових актів в частині спрямування податкових та інших надходжень до бюджетів та напрямів здійснення бюджетних видатків, входять у протиріччя одне одному.

Проблема наповнення місцевих бюджетів полягає не тільки в тому, що немає чітко визначених і закріплених законом джерел наповнення таких бюджетів, але й у спроможності бюджетів базового рівня забезпечити необхідні видатки за рахунок надходжень, які збираються на території відповідної громади. В першу чергу це відноситься до бюджетів сіл і селищ, які становлять основну частину від загальної кількості місцевих бюджетів. Практично всі бюджети базового рівня є дотаційними та такими, що неспроможні забезпечити власні видатки самостійно.

Використана література

1. Бюджетний кодекс України від 20.12.2005, ВВР, 2006

2. Базидевич В.Д., Баластрик Л.О., Державні фінанси. Навчальний посібник. Київ. Атака. 2002р.

3. Батура О.В., Огданський К.М.. Державне казначейство України: місце і роль у виконанні бюжету// Фінанси України. - 2003р.

4. Бюджетний процес і між бюджетні відносини на рівні місцевих бюджетів. Навчальний посібник. Київ. Міленіум. 2003.

5. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. Підручник. Київ.2002р.

6. Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. Казначейська система: Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2006.

Размещено на Allbest.ru