Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Економічна сутність податку на додану вартість

1.1 Сутність, проблеми, переваги і недоліки, проблеми ПДВ

В багатовіковій історії людства податок на додану вартість - порівняно новий вид податку. Вперше він був ведений у Франції в 1954 р. економістом М. Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення - спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х - початок 70-х рр.) і дещо пізніше - в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті. Поряд з цим слід також зазначити, що даний податок й досі не запроваджений в таких країнах як Австрія, Швейцарія, США. У кінці 80-х - на початку 90-х рр. ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р. [1.с. 10]

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить до продажної ціни на товари (роботи, послуги) і сплачується кінцевим споживачем. [6.c. 67]

Якщо розуміти буквально, то ПДВ - це податок на додану вартість, створену на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.

По суті, додана вартість наближається за своїм обсягом до заново створеної вартості (частини національного доходу), виробленої в даній господарській структурі (ланці). Визначення доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, котрі дана господарська ланка заплатила при закупівлі товарів (робіт, послуг). Якщо виходити з того, що додана вартість - це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то в цьому випадку додана вартість визначається шляхом додавання її складових елементів - заробітної плати, відсотків, ренти і прибутку. У підрахунку показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістю реалізованої продукції і затратами на її виробництво й реалізацію, між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівель від усіх інших господарюючих суб'єктів. [1.с. 25]

Фермер		Мірошник		Пекар		Булочник		Покупець

пшениця 40 грн., крім того ПДВ - 8 грн.		борошно 60 грн., крім того ПДВ - 12 грн.		хліб 80 грн., крім того ПДВ - 16 грн.		обслуговування 100 грн., крім того ПДВ - 20 грн.

ДВ=72-12-40-8=12 грн.		ДВ=96-16-60-12=8 грн.		ДВ=120-20-80-16=4 грн.

Рис. 1.1. Створення доданої вартості як об'єкту оподаткування

Під час кожного акта купівлі-продажу податок нараховується за стандартною ставкою, а фактично виплачується в сумі, зменшеній на величину ПДВ, сплачену на попередній стадії. Кінцевий споживач оплачує товар за ціною, збільшеною на всю суму платежів ПДВ, авансованих на попередніх стадіях виробництва і руху товару.

Таблиця 1.1. Створення доданої вартості як об'єкту оподаткування

Підприємство	Вартість товару (з ПДВ)	В т.ч. відноситься на собівартість	Додана вартість	Вартість реалізованої продукції	ПДВ 20%	Рахунок покупцю	Раніше сплачений податок	Сплачується в бюджет (гр. 6 - гр. 8)
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Фермер	-	-	40*	40	8	48	-	8
Мірошник	48	40	12	60	12	72	8	4
Пекар	72	60	8	80	16	96	12	4
Булочник	96	80	4	100	20	120	16	4
Покупець	120	-	-	-	-	-	-	20**

Як бачимо, в платника податку (юридичної особи) додана вартість вимірюється різницею між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівель від усіх інших господарських одиниць, котрі являються платниками ПДВ.

Об'єкт оподаткування - додана вартість - створюється всіма незалежними учасниками виробничо-комерційного процесу. Якщо уявити собі компанію як єдине ціле із закінченим виробничо-торгівельним циклом (від власної сировини і виготовлення виробничого обладнання до реалізації готової продукції), то повна вартість продукції, що реалізується, стала б результатом власної діяльності такої компанії, а базою податку на додану вартість вважалася б величина чистої суми продажу. В моєму прикладі через процес послідовних стадій виробництва й реалізації продукції загальна додана вартість дорівнює вартості остаточного продажу кінцевому споживачеві без податку на додану вартість. [6.c. 235]

Проблеми ПДВ

Податок на додану вартість нині часто є предметом дискусій як серед науковців, так і серед політиків та публіцистів. Причиною дискусій є те, що механізм справляння ПДВ нині має ряд недоліків, зумовлених недосконалістю порядку обчислення і сплати цього платежу та проблемою відшкодування податку з бюджету.

З цієї причини, недоліки справляння податку на додану вартість є предметом наукового пошуку з боку вчених. Зокрема податку на додану вартість присвячені праці В. Андрущенка, О. Василика, В. Волканова, А. Соколовської, В. Суторміної, В. Федосова, та багатьох інших дослідників. Проте, враховуючи, що не всі проблеми справляння податку нині вирішені остаточно, на нашу думку, недоліки механізму його адміністрування та напрями вдосконалення цієї податкової форми потребують подальших наукових пошуків. [9.c. 189]

Недоліком механізму справляння ПДВ, як і взагалі функціонування податкової системи України, є нестабільність законодавчого підґрунтя, адже часті зміни податкових ставок та правил нарахування податку заважають ефективному справлянню податку.

Проте, нині, як свідчить аналіз літературних джерел, знову виникла необхідність зміни механізму справляння ПДВ, насамперед шляхом зниження або застосування диференційованої шкали податкових ставок. З іншого боку, окремі вчені мають з цього приводу думку, що встановлення диференційованих ставок ПДВ «може лише ускладнити процес його обчислення і адміністрування та призвести до численних зловживань» [.

З іншого боку, зниження ставок податку на додану вартість завдасть суттєвої шкоди державній казні і може бути причиною значного бюджетного дефіциту.

Отже, в Україні спостерігається тенденція до зниження фіскальної ефективності ПДВ та поширення випадків відшкодування податку з бюджету в порівнянні з темпами зростання ВВП. Оптимальним шляхом її вирішення є вдосконалення механізму справляння ПДВ шляхом відміни права на відшкодування податку з бюджету, посилення відповідальності платників за завищення сум податкового кредиту та обґрунтованих змін до ставок податку. [1.с. 41]

Переваги і недоліки ПДВ

Простота, економічні і організаційно-технічні характеристики забезпечили податку на додану вартість переваги перед іншими типами оподаткування обороту або універсальними акцизами. Податок на додану вартість характеризується рядом суттєвих переваг. Так, з допомогою ПДВ з'являється можливість регулювання фонду заробітної плати і ціни, він уможливлює ліквідацію зайвих ланок господарського управління. Крім того, податок дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і на основі цього увійти в основу формування економічних пропорцій.

Застосування ПДВ в країнах з розвиненою ринковою економікою дозволяє використовувати даний важіль як засіб стримування кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників.

Світовий досвід також показує, що важливою проблемою введення податку на додану вартість є підготовка громадської думки, пояснювальна робота з платниками і професійна підготовка персоналу податкових органів.

ПДВ є масовим регресивним податком на товари і послуги широкого споживання. Справді, якби весь дохід, отриманий платником протягом життя, використовувався виключно на споживання, ПДВ можна було б вважати пропорційним податком, рівномірним у часі. Але ж більша частина доходів накопичується і капіталізується. Ця обставина не тільки доводить давню істину про надзвичайну тяжкість непрямих податків для бідних, так як саме вони являються чистими споживачами, але й робить ПДВ, що сплачується в молодості, більш регресивним, ніж в старості.

Отже, як видно, в ПДВ співіснують суперечливі риси, які гармонійно поєднуються в єдине ціле. Так, цей податок, виконуючи суто фіскальні функції, одночасно здійснює економічний вплив на важливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно ріст податкових надходжень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня відсотку і тим самим стимулює інвестування. [7.c. 79]

Податок на додану вартість завоював репутацію унікального фіскального інструмента оптимального розподілу ресурсів. Суспільно необхідні перерозподільчі мікро- і макроекономічні ефекти цього податку виявились найбільш суспільно прийнятними. Ось чому ПДВ привертає увагу країн, які намагаються підвищити темпи економічного росту.

Разом з тим не завжди сам по собі ПДВ здатний принести успіх. Через свою адміністративну складність податок на додану вартість малоефективний в тих країнах, які ще не досягли рівня впорядкованої ринкової економіки, високої фіскальної дисципліни, цивілізованої громадської поведінки. [2.с. 270]

Фіскальна необхідність ПДВ.

Існують два види акцизів - універсальні та специфічні. ПДВ є одним із різновидів універсальних акцизів. Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів. Історія універсальних акцизів бере початок лише в нашому столітті, від специфічних вони відрізняються універсальними ставками на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.

Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження в бюджет, які не залежать від змін в уподобаних споживачів та асортименті реалізованих товарів. Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Недоліком цього виду акцизів є підвищення під Їхнім впливом загального рівня цін у країні, де вони вводяться або де на них підвищуються ставки, а також регресивність у соціальному аспекті. [4.с. 67]

У податковій практиці існують, три форми універсальних акцизів: податок з продажу у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту та ПДВ. Об'єктом оподаткування податку з продажу у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий дохід на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто, оподаткування провадиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.

Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов'язаний значний недолік податків цієї групи кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в об'єкт оподаткування включаються податки, котрі були сплачені раніш, на попередніх етапах руху товарів. ПДВ сплачується на всіх етапах руху товарів, але об'єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а добавлена вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але в той самий час ліквідує його головний недолік кумулятивний ефект.

ПДВ має високу ефективність із фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи і послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних надходжень від цього податку. Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасністю сплати останнього.

Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення. [6.с. 78]

Обчислення та стягнення ПДВ потребують чіткого визначення об'єкта оподаткування - добавленої вартості. Вона є часткою повної вартості товару чи послуги. Повна вартість товару чи послуги має такі складові частини: по-перше, вартість сировини та матеріалів, а також послуг виробничого характеру, що відносяться на собівартість; по-друге, заробітна плата працівників, які займаються виготовленням цього товару чи наданням послуги; по-третє, прибуток. Очевидно, що перша складова частина вартості товару чи послуги не залежить від зусиль виготовлювача, вона суто арифметично включається в певну вартість товар чи послуги. У свою чергу, заробітна плата і прибуток є тими частинами повної вартості, які створюються на цьому етапі в процесі виробництва, а тому є добавленою вартістю. Обчислити її обсяг можна двома методами: перший - від повної вартості відрахувати вартість сировини матеріалів та. послуг виробничого характеру: другий - скласти величини заробітної плати і прибутку, найзручнішим, а тому найпоширенішим методом є перший, він застосовується в нашій державі. Обчислення добавленої вартості на кожному етапі виробництва товарів і надання послуг дає змогу уникнути подвійного оподаткування і створює умови для рівномірного включення податку в ціни товарів та послуг, на всіх етапах їх виробництва й реалізації.

Для обчислення ПДВ може застосовуватись як одна, так і декілька ставок. З точки зору податкової адміністрації найкраще мати єдину уніфіковану ставку, щоб полегшити контроль за стягненням податку. Але, як правило, існують декілька ставок нарізні групи товарів, що зумовлюється соціально-політичними чинниками. [7.с. 56]

Платниками ПДВ є всі юридичні особи та громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання. Єдиним обмеженням, що виключає з числа платників ПДВ є обсяг реалізації вироблюваних ними товарів якщо його величина не перевищує 100 мінімальних розмірів заробітної плати на рік, вони не є платниками податку на додану вартість. Такий порядок застосовується з тієї причини, що податкові інспекції просто не в змозі ефективно контролювати стягнення цього податку із значної кількості невеликих платників, які до того ж не дають суттєвих сум додаткових надходжень податків до бюджету. Тому із фіскальної точки зору оподаткування цих суб'єктів підприємницької діяльності може виявитися неефективним: по-перше, видатки на стягнення ПДВ із цих платників можуть перевищити надходження від них; по-друге, у цих платників більше можливостей для того, щоб ухилитися від даного податку.

Для обчислення податку на додану вартість застосовується ставка 16,67% причому тільки до обороту, що включає в себе суму податку. Ставка 20% застосовується при включенні ПДВ у ціни реалізованих товарів.

Оскільки ПДВ включається в ціни товарів та послуг, остільки він є ціноутворюючим чинником. Якщо ж деякі товари та послуги звільняються від оподаткування, це повинно привести до зниження цін на них. Хто заінтересований у зниженні цін? Насамперед покупці, бо вони несуть на собі основний податковий тягар. Крім того, у цьому заінтересовані і продавці та виготовлювачі продукції, оскільки в них з'являється можливість за рахунок зниження цін збільшити обсяг реалізованої продукції в кількісному виразі. Отже, звільнення від ПДВ має на меті два основних завдання: по-перше. захист інтересів малозабезпечених верств населення та стимулювання виготовлення окремих видів товарів. [8.с. 14]

1.2 Законно-нормативне регулювання обліку ПДВ

Законодавчо-нормативна база

1. Податковий кодекс від 02.12.2010 із змінами доповненнями.

2. Порядок заповнення податкової накладної. Затверджено наказом ДШ 30.05. 1997 р., №165 із змінами та доповненнями.

3. Закон України «Про Державний бюджет України на 2002 р.» №2905 20.12. 2001 р.

5. Постанова КМУ №21 від 10.01. 2002 р. «Про міри по забезпеченню Державного бюджету України в 1 кварталі 2002 р.»

6. Наказ ДПАУ від 30.05. 97 р. №166 «Про затвердження форми подат1 декларації та порядку її заповнення і надання» із змінами і доповненнями.

7. Наказ ДПАУ від 08.10. 1998 р. №469 «Про затвердження змін до податкової накладної та змін і доповнень до порядків заповнення податі накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг).

Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України. [3.с. 145]

Згідно із Податковим кодексом, затвердженим Постановою Верховної Ради України, всі господарюючі суб'єкти, є платниками податків та інших обов'язкових платежів і зборів до бюджету й позабюджетних фондів.

Українське законодавство про ПДВ характеризується надто великою рухливістю та мінливістю. Зокрема, ставки ПДВ змінювалися тричі. З часу прийняття першого Закону України «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.2001 р. видано ще велика кількість законодавчих актів, якими вносились зміни та доповнення до Закону. Спочатку було встановлено ставку ПДВ у розмірі 28%, а вже через рік однойменним урядовим декретом ставку було знижено до 20%. Зважаючи на значний дефіцит бюджету, з 18.05.2003 року вона знову піднялася до рівня 28%, але через масове ухилення від сплати податку позитивного результату це не дало. Тому спочатку постановою від 31.05.2005 року, а потім законом від 03.04.2007 року Верховна Рада України знизила ставку ПДВ знову до 20%. Така часта зміна податкової політики не додала авторитету державі. Та все ж податок на додану вартість відбувся як ефективна форма ринкових фінансових взаємовідносин держави і її суб'єктів

На сьогоднішній день податок на додану вартість в Україні регулюється Податковим кодексом України, прийнятим Верховною Радою 02.12.2010 р., зміненим і доповненим більш як 20 разів.

Даний Закон містить 332 статті, якими визначено категорії платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування експортних та імпортних операцій, порядок спеціальної реєстрації платників ПДВ, визначення податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов'язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності. Положення (стандарт) 17 застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності, які згідно з чинним законодавством є платниками податку на прибуток (крім бюджетних установ).

1.3 Зарубіжний досвід справляння ПДВ

На сьогоднішній час, ПДВ використовує більшість держав світу, а саме 135. Цікаво, що ставки цього непрямого податку досить часто зазнають змін, коригуючись залежно від макроекономічних умов.

В Україні ПДВ почав використовуватись з 1992 року. Він є частиною новоствореної вартості і підлягає сплаті на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.

Водночас українське законодавство передбачає звільнення від сплати ПДВ.

Для обчислення ПДВ в Україні використовують дві ставки - 20% та 0%. Нульова ставка діє при звільненні від оподаткування та у разі продажу товарів і послуг на експорт. Проте частка ПДВ у ВВП країн - членів ЄС коливається в середньому в межах 6-8%. В Ірландії експорт товарів і послуг складає 90% ВВП, позитивне сальдо торгового балансу - 14%, проте надходження від даного податку коливаються у межах 7,5-8% ВВП. 

В Росії ПДВ складає 18%. Найнижчі ж ставки існують в Японії - 5%, Швейцарії - 7,6%, Таїланді - 7%, Малайзії - 5%, Австралії - 10%.

Відсутній ПДВ у США. Там замість нього сплачується податок з продаж у розмірі від 3 до 8%. При чому у деяких штатах він взагалі відсутній.

В Германії загальна ставка ПДВ складає 19%, але для деяких товарів існують знижені ставки (для книг і продуктів харчування ставка податку становить тільки 7%). [5.с. 145]

Згідно із законодавством Данії підприємство, що оперує матеріальними запасами, що підлягають оподатковуванню податком на додану вартість, і мають річний оборот більше 20 тис. датських крон, зобов'язані зареєструватися як платники такого податку. Якщо закордонне представництво не зобов'язане реєструватися на території Данії як окрема юридична особа, то від імені даного представництва реєстрації в якості платника ПДВ підлягає фізична особа-резидент Данії, або ж інша юридична особа, зареєстрована в Данії. Ставку ПДВ встановлено у розмірі 25%. Експортні поставки товарів та надання окремих послуг, як наприклад, медицина, освіта, пасажирський транспорт, фінанси, страхування і т.д., звільнені від сплати ПДВ. Проте з імпортних товарів ПДВ справляється за базовою ставкою 25%. [5.c. 69]

Система податку на додану вартість у Швеції перекликається із системою оподаткування Європейського Союзу. Підприємство із оборотами, що підлягають оподаткуванню ПДВ, у розмірі більше 1 млн. шведських крон, повинно бути зареєстроване в місцевих податкових органах у якості платника ПДВ. Якщо обороти - менше 1 млн. шведських крон, то реєстрація необов'язкова. Базова ставка ПДВ - 25%. Занижена ставка - 12% надається по продуктам харчування та туризму. Низька ставка - 6% по газетним виданням. Звіти з ПДВ надаються щомісячно разом із документами, що підтверджують сплату ПДВ. [5.c. 71]

У Фінляндії також застосовуються загальноєвропейські правила сплати податку на додану вартість. Стандартна ставка ПДВ - 22%, хоч існують і занижені ставки податку на окремі товари та послуги, що мають важливе соціальне значення.

У Нідерландах стандартна ставка податку на додану вартість складає 17,5%. Встановлено також занижені ставки у розмірі 6% на продукти харчування, безалкогольні напої, готельні послуги, послуги пасажирського транспорту. Звільнені від сплати ПДВ окремі види комерційної діяльності, а також банківські, страхові та фінансові послуги, освіта та охорона здоров'я.

У Бельгії податок на додану вартість встановлено у розмірі 21%. Занижені ставки діють при будівництві жилих будинків - 12%, для речей першої необхідності та медикаментів - 6%. Не оподатковуються ПДВ банківські, страхові, фінансові послуги, освіта та медичні послуги, державні податкові послуги.

У Люксембурзі стандартна ставка податку на додану вартість встановлена у розмірі 15%. Занижена ставка на професійні послуги складає 12%, на газо - та електропостачання - 6%, на продукти харчування, газети, книги, готельні номера та послуги пасажирського транспорту - 3%. Звільнені від сплати ПДВ банківські, страхові та фінансові послуги, освіта, охорона здоров'я, окремі види некомерційної діяльності. [5.c. 80]

Провідною ланкою бюджетної системи Франції є податок на додану вартість, який враховує характер здійснюваної операції i не залежить від фінансового стану платника податків. Об'єктом оподаткування є продажна ціна товару i послуги. Крім роздрібної ціни до об'єкта оподаткування включаються збори i мита без ПДВ. Із загальної суми вираховується розмір податку, сплаченого постачальникам сировини i напівфабрикатів.

Існує чотири види ставок ПДВ: 18,6% - нормальна ставка на всі види товарів i послуг; 33,33% - гранична ставка на предмети розкоші, автомобілі, алкоголь, тютюн; 7% - пільгова ставка на товари культурного повсякденного вжитку (книги); 5,5% - на товари i послуги першої необхідності (продукти харчування, за винятком алкоголю i шоколаду, медикаменти, житло, транспорт). Зараз спостерігається тенденція до зниження ставок i переходу до двох ставок - 18,6% i 5,5%.

Податок на додану вартість (value-added tax, VAT) був запроваджений у 1973 р. як фіскальна умова членства Великої Британії в Європейському Союзі. Ставки податку: 0, 8, 17,5%. Звільнені від ПДВ земля, поштові, страхові та фінансові послуги, освіта і охорона здоров'я, гральний бізнес і лотереї, професійні спілки (трейд-юніони), спортивні змагання, твори мистецтва, ритуальні послуги. До товарів з нульовою ставкою відносяться продукти харчування, ліки, книги і журнали, вугілля, газ та електрична енергія, житлове будівництво, дитяча одежа і взуття, золото, цінні папери, транспортні послуги. Ставка 8% поширюється на послуги по постачанню паливом та електроенергією підприємств і організацій некомерційного характеру. [5.c. 91]

2. Особливості обліку ПДВ

2.1 Порядок ведення податкового обліку та декларування ПДВ на підприємстві

Податковий облік так само як і фінансовий побудований на суцільному і безперервному спостереженні за станом господарюючого суб'єкта та процесів, що відбуваються в господарстві. Для проведення такого спостереження необхідно кожний господарський факт або процес оформити відповідним документом.

Проте тут треба чітко розрізнити первинні документи, на основі яких розраховується база оподаткування і розмір податку, а також документи, де розраховується розмір податку до сплати. До перших відносять документи як фіксують господарські операції, що призводять до появи податкових зобов'язань. Такими документами є товарно-транспортна накладна (Додаток А), видаткова накладна (або рахунок-фактура), виписка банку, чек тощо.

Товарно-транспортна накладна складається при отриманні запасів безпосередньо від постачальників, доставлених їх транспортом або транспортом сторонньої організації безпосередньо на підприємство. Обов'язковим є заповнення усіх реквізитів, які містяться у цьому документі: підстава на відпуск товарів, номер автомашини, номер дорожнього листа, прізвище водія і вантажника, через якого відпускається товар, ким і кому відпущений товар, найменування, кількість, ціна і вартість товару. [13.c. 88]

Цей документ є підставою для збільшення валових витрат підприємства, тому при незаповнені реквізитів «Навантажувально-розвантажувальні операції», «Транспортні послуги» підприємство не має права віднести до складу валових витрат витрати по перевезенню, навантаженню і розвантаженню товару.

Накладна підписується матеріально-відповідальною особою, що відпустила товар, агентом, що прийняла товар до перевезення, а також матеріально-відповідальна особа підприємства одержувача, що прийняла товар (проставляється штамп підприємства - одержувача). Відвантаження товарів зі складу проводиться матеріально-відповідальною особою за виписаним рахунком-фактурою (або видатковою накладною) із зазначенням найменування, кількості, ціни та загальної вартості товарів, що підлягають відпуску, а також фактично відпущеної кількості товарів. Таким чином, рахунок-фактура є нарядом на відпуск товарів і документом, що підтверджує їх фактичний відпуск по кількості. Рахунок-фактура, як платіжний документ, служить підставою платежу та його розміру, виписується у випадку передоплати за товар або за фактично відпущений товар на підставі документів на відпуск, відвантаження або доставку товарів. Рахунок-фактура додається до платіжного доручення або платіжної вимоги-доручення на оплату товару. Відповідно, цей документ є підставою включення суми отриманого за них доходу до складу валових доходів. [9.c. 230]

Ці два документи використовуються при продажі-купівлі товарів (робіт, послуг) і є документами, що засвідчують виникнення у підприємства податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток. Якщо розглянути підприємство з цього боку, то такі документи будуть складатися при надходженні товарів безпосередньо від постачальника і при реалізації товарів оптовим покупцям. Оскільки підприємство також реалізує товар кінцевому споживачу, то первинними документами реалізації товарів будуть касові звіти з прикладними документами про здачу виручки до каси банку. [14.c. 67]

Для контролю за правильністю списання реалізованих товарів, а також контролю за надходженням грошових коштів на розрахунковий рахунок від покупців у порядку попередньої або послідуючої оплати товарів та реалізації товарів у роздрібній торгівлі порівнюють дані первинних документів про відпуск з даними виписок банку з розрахункового рахунку підприємства.

Податкова накладна є як обліковим, так і звітним документом. В оптовій торгівлі податкова накладна подається покупцю обов'язково. При продажу кінцевому споживачу моментом реалізації товару, збільшення валового доходу, виникнення податкового зобов'язання по податку на додану вартість є момент отримання грошових коштів від покупця та відпуск товару з врученням товарного чи касового чеку.

Необхідно зважати на те, що податкову накладну має право складати тільки особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість і має індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Тому при закупівлі товарів, сільськогосподарської продукції, отриманні послуг від фізичних осіб, які не є підприємцями і не зареєстровані як платники податку, податкова накладна не може бути виписана. Відповідно до цього і підприємство - покупець і, яке здійснило таку операцію, не отримує податкового кредиту.

Податкова накладна, яка виписується продавцем товару (робіт, послуг) може друкуватися поліграфічним способом, за допомогою комп'ютера чи іншим засобом. Але бухгалтерським працівникам треба бути уважним до документального забезпечення сум, віднесених до податкового кредиту. Перевіряти наявність і слідкувати за збереженням податкових накладних, для яких встановлений порядок і термін зберігання. Це зумовлено тим, що до податкового кредиту не дозволяється включати витрати по сплаті податку, які не підтверджуються податковими накладними.

Податкова накладна є підставою для заповнення Книги обліку придбання товарів підприємствами-платниками податку на додану вартість. Тобто вона є першою ланкою ланцюжка «податкова накладна - книга обліку продажу у продавця (книга обліку придбання у покупця) - податкова декларація з ПДВ» і від правильності її оформлення значною мірою залежить правильність заповнення декларації і точність розрахунків платника податку з бюджетом. [11.c. 139]

Нарахована сума ПДВ у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) продавця.

Податкова накладна складається у двох примірниках у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, тобто на дату здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше. Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів на його вимогу. Податкова накладна дає право покупцю зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ. Копія податкової накладної залишається у продавця товарів, як звітний розрахунковий документ.

Особа, яка здійснює продаж товарів за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником ПДВ) не зобов'язана заповнювати податкову накладну. В цьому випадку звітним документом є чек.

До розділу І податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів: дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої події, що сталася раніше; номенклатура поставки товарів (робіт, послуг); одиниця виміру товарів; кількість поставки товарів; ціна одиниці товару без урахування ПДВ; база оподаткування товарів, які підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 20%; база оподаткування при здійснені операцій на митній території України; база оподаткування, при здійсненні експортних операцій, які підлягають оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою; база оподаткування товарів (робіт, послуг), які звільнені від оподаткування; загальна сума коштів, що підлягає сплаті.

До розділу II вносяться всі дані по товарно-транспортних витратах продавця згідно з договором, які не входять до договірної вартості товарів.

До розділу III вносяться дані по заставній тарі. Вартість тари визначається в контракті як заставна і не включається до бази оподаткування, а зазначається в окремій графі, як загальна сума коштів, що підлягає сплаті.

Відповідно до нормативних актів працівники бухгалтерських служб повинні здійснювати суворий контроль за формуванням податкових документів, враховуючи, що порушення тягнуть за собою застосування штрафних санкцій.

У Книзі обліку продажу товарів за сумами продажу, на які виписані податкові накладні, необхідно провести записи окремими рядками. Ведення книг обліку придбання та продажу товарів для суб'єктів, зареєстрованих як платники податку на додану вартість є обов'язковим.

Відповідно для визначення бази оподаткування податком на додану вартість кожне підприємство платник веде книги обліку надходження та вибуття товарів (робіт, послуг).

фіскальний податковий підприємство зарубіжний

2.2 Синтетичний і аналітичний облік ПДВ

Під податковими зобов'язаннями з ПДВ розуміють загальну суму податку, одержану (нараховану) платником податку у звітному періоді, що визначена згідно з Законом «Про податок на додану вартість».

Аналітичний облік податкових зобов'язань здійснюється в реєстрі отриманих та виданих податкових накладник (розділ ІІ), в журналі-ордері №11 (при журнально-ордерній формі обліку), журналі №3 (при журнальній формі обліку), машинограмі (при автоматизованій формі обліку) в розрізі окремих покупців та замовників.

Порядок заповнення реєстру отриманих та виданих податкових накладник регламентується відповідним Порядком ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладник, затверджений наказом ДПА України від 30 червня 2005 р. N244. [11.с. 78]

Реєстр ведеться особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють придбання / поставку товарів (послуг) та проводять розрахунки з постачальниками / споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може делегувати філії або структурному підрозділу право ведення реєстру. Для цього платник податку повинен кожній філії та структурному підрозділу присвоїти окремий код (номер, шифр), про що письмово проінформувати державний податковий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість. Відповідальність за недотримання вимог даного Порядку філіями та структурними підрозділами несе платник податку на додану вартість.

Реєстр ведеться у документальному або електронному вигляді за вибором платника податку та повинен зберігатися платником податку протягом строку давності, установленого законом.

У разі ведення реєстру в електронному вигляді платник податку повинен на власний вибір використовувати будь-яку з найбільш поширених в Україні операційних комп'ютерних систем, які будуть запропоновані центральним податковим органом.

При проведенні планової або позапланової виїзної документальної перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та в разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок.

У реєстрі вказуються його порядковий номер, дата початку його ведення та дата його закінчення.

У разі ведення реєстру філіями та іншими структурними підрозділами платника номер реєстру присвоюється з урахуванням установленого для цих філій та інших структурних підрозділів коду (номера, шифру) і визначається числовим значенням через дріб: у чисельнику проставляється порядковий номер реєстру, а в знаменнику - код (номер, шифр).

Особа, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну (сумісну) діяльність, веде окремі реєстри із зазначеної діяльності і окремо - з діяльності, що не належить до спільної (сумісної).

У реєстрі окремо обліковуються операції:

- з придбання товарів (послуг) з метою використання у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування, а також тих, які не призначаються для використання у господарській діяльності цього платника податку;

- з поставки товарів (послуг), які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування.

Реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

У розділі II реєстру відображаються видані податкові накладні, а також податкові накладні, які зберігаються у продавця.

Облік виданих податкових накладних проводиться у день виникнення податкових зобов'язань відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Кодексу.

Облік операцій з поставки товарів (послуг) ведеться на підставі податкової накладної та розрахунку коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної).

Записи на підставі розрахунку коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної) здійснюються у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до пункту 4.5 статті 4 Кодексу. [12.c. 23]

Особливості заповнення деяких граф розділу II реєстру

У графі 1 записується порядковий номер податкової накладної (порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру запису в реєстрі), розрахунку коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної).

До граф 2-5 переносять відповідні реквізити податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників.

У графах 6-11 відображається інформація щодо поставки товарів (послуг).

У разі здійснення записів на підставі розрахунку коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної) такі записи здійснюються з відповідним знаком (+ чи -).

Визначення підсумків операцій, включених до реєстру

Платники податку, у яких податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю, визначають щомісячні підсумки щоденно зареєстрованих операцій.

Платники податку, у яких податковий (звітний) період дорівнює кварталу, визначають щомісячні та щоквартальні підсумки щоденно зареєстрованих операцій. [12.c. 45]

Синтетичний облік ПДВ ведеться на аналітичному рахунку до субрахунка 641. Саме на цьому аналітичному рахунку визначається сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету як різниця між його кредитовим і дебетовим оборотом, за виключенням суми, відображеної по дебету, щодо сплати податку за попередні звітній період.

По кредиту рахунка 641 відображається виникнення податкових зобов'язань, а по дебету - сума податкового кредиту і сума фактично перерахованого до бюджету ПДВ.

Крім вище зазначеного аналітичного рахунка для обліку ПДВ використовуються ще два субрахунки: 643 «Податкові зобов'язання», 644 «Податковий кредит». Ці два субрахунки використовуються для корегування податкових зобов'язань і податкового кредиту, в зв'язку з використанням, так званого, правила першої події, при виникненні податкових зобов'язань з ПДВ і правила заключної балансуючої операції, в деяких випадках - виникнення права на податковий кредит.

1) При здійсненні продажу товарів, робіт, послуг, які оподатковуються ПДВ, синтетичний облік ПДВ має наступний вигляд:

Дт 36,37 Кт 70,71 - на продажну вартість товарів, робіт, послуг, виробничих запасів реалізованих покупцям і замовникам;

Дт 70,71 Кт 641 - на суму ПДВ, в частині вище зазначеної продажної вартості.

2) У випадку отримання попередньої оплати за товари, роботи, послуги, податкові зобов'язання з цієї оплати відображається записом: Дт 643 Кт 641, а отримання самої попередньої оплати - Дт 30,31 Кт 681.

Після відвантаження продукції, робіт, послуг в наступних звітних періодах, у випадку отримання попередньої оплати, складається наступна кореспонденція:

Дт 36,37 Кт 70,71 - на продажну вартість товарів, робіт, послуг разом з ПДВ,

Дт 70,71 Кт 643 - на суму ПДВ, в частині вище зазначеної продажної вартості.

3) При проведенні розрахунків з бюджетними організаціями, податкові зобов'язання з ПДВ виникає після отримання підприємством грошових коштів від бюджетних організацій, за виконані для них роботи, надані послуги, реалізовану продукцію. В даному випадку можуть виникнути наступні ситуації:

а) роботи виконуються для бюджетних організацій, а грошові кошти поступили в наступних звітних періодах. В обліку буде складатися кореспонденція:

Дт 36 Кт 70,71 - на продажну вартість товарів, робіт, послуг разом з ПДВ,

Дт 70,71 Кт 643 - на суму ПДВ, в частині вище зазначеної продажної вартості.

Після отримання грошових коштів (Дт 30,31 Кт36), на суму ПДВ буде складатися проводка: Дт 643 Кт 641.

б) якщо дата виконання робіт, реалізації продукції, товарів, послуг припадає на цей самий податковий звітний період, що і надходження грошових коштів (бартер), то реалізація продукції і нарахування ПДВ буде відображатися наступними записами:

Дт 36 Кт 70,71 - на продажну вартість товарів, робіт, послуг разом з ПДВ,

Дт 70,71 Кт 641 - на суму ПДВ, в частині вище зазначеної продажної вартості.

При продажі товарів, робіт, послуг пов'язаним особам, об'єктом оподаткування є, не продажна ціна, а, так звана, звичайна ціна; якщо продаж здійснюється нижче цієї ціни, то різниця між цінами є об'єктом оподаткування.

При проведенні розрахунків з митними органами з ПДВ, за допомогою податкового векселя, складається наступна кореспонденція:

Дт 20,28 Кт 63 - на митну вартість та мито імпортованих запасів, товарів;

Дт 643 Кт 621 - на суму податкового векселя, виданим митним органом;

Дт 621 Кт 641 - на суму податкових зобов'язань з ПДВ, які виникають на тридцятий день, з дня видачі податкового векселя;

Дт 641 Кт 643 - на суму податкового кредиту, право на який виникає в наступному звітному періоді, після виникнення податкового зобов'язання.

При отриманні податкового кредиту на ПДВ складається наступна кореспонденція рахунків:

а) у випадку першої події - надходження виробничих запасів, товарів, робіт, капітальних інвестицій виробничого призначення:

Дт 20,28,15 Кт 63,68 - на вартість придбаних виробничих запасів, товарів, робіт, капітальних інвестицій виробничого призначення від постачальників, за мінусом ПДВ;

Дт 641 Кт 63 - на суму ПДВ, у випадку наявності податкової накладної;

Дт 641 Кт 644 - віднесення суми ПДВ на податковий кредит при представленні податкової накладної, яка була відсутня на момент оприбуткування матеріальних цінностей, зазначених в першому проведенні.

б) у випадку першої події - попередньої оплати:

Дт 371 Кт 31 - на всю суму попередньої оплати, яка перерахована постачальнику;

Дт 641 Кт 644 - на вартість податкового кредиту, в сумі попередньої оплати;

Дт 20,28,15 Кт 63,68 - на вартість придбаних виробничих запасів, товарів, робіт, капітальних інвестицій виробничого призначення від постачальників, за мінусом ПДВ;

Дт 644 Кт 63,68 - на суму ПДВ, в частині вартості придбаних виробничих запасів, товарів, робіт, капітальних інвестицій виробничого призначення від постачальників;

Дт 63,68 Кт 371 - зарахування попередньої оплати в погашення заборгованості постачальникам і кредиторам за отримані матеріальні цінності і послуги виробничого призначення. [12.c. 67]

Список літератури

1. Податковий кодекс України від 03.12.2012 р.

2. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку

3. Лисєєв А. Мінімізація податків законними способами. // Український дiловий тижневик «Контракти» / №36 вiд 08-09-2003.

4. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16/07/1999 р. №996-XIV // Відомості Верховної Ради, 1999, №40, ст. 365

5. Закон України від 25.03.2005 р. №2505-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005рік» // Всеукраїнська професійна бухгалтерська газета «Все про бухгалтерський облік» від 12.04.2005 р. №34 (1067).

6. Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 01.07.1997 р. №141, зі змінами та доповненнями // Бухгалтер. - 1999. - №30.-С. 8-12.

7. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30/11/1999 р. 291 // Главбух. - 2000. - №2 (52).-С. 52-58

8. Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 р.№87 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», // Урядовий кур'єр; 1999 р. №43

9. Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» // Урядовий кур'єр; 1999 р. №43. 
10. Наказ Міністерства фінансів України 31.03.99 р. №87 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» // Урядовий кур'єр; 1999 р. №43.

11. Порядок ведення Книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165 // Все про бухгалтерський облік. - 1997.- №36 - С. 26-32.12. Порядок ведення Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), затверджений наказом ДПА України від 08.10.1998 р. №469 // Все про бухгалтерський облік. - 1998.- №174 - С. 14-18.

13. Порядок заповнення податкової накладної, затверджено наказом ДПА від 30.05.1997 р. №166 зі змінами та доповненнями // Все про бухгалтерський облік. - 1997.- №36 - С. 32-36.

14. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». Затверджено наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. // Урядовий кур'єр від 30.05.1995 р. №45.

15. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 року N356 // 16. Лист Міністерства фінансів України від 9 січня 2001 р. №053-41. Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників форм річної фінансової звітності підприємства (Зі змінами, внесеними Листом Мінфіну №053-43 від 10.01.2002) // Бухгалтер. - 2001. - №4.-С. 18-19.

17. Лист Міністерства фінансів України №41-23/41 від 09.03.2000 р. - роз'яснення щодо реформування бухгалтерського обліку // Бухгалтер. - 2000. - №17.-С. 36. 

18. Андрєєв В.Д. Практичний аудит. - М.: Економіка, 1994.-366с

19. Бутинець Ф.Ф., та інші; За редакцією Ф.Ф. Бутинця. Аудит і ревізія підприємницької діяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Житомір: ПП «Рута», 2001. - 416 с.

20. Бутинець Т.А., Чижевська Л.В., Береза С.Л. Бухгалтерський облік. - Житомір: ЖІГІ, 2000. - 672 с.

21. Держава та регіони. Науково - виробничий журнал. Гуманітарний університет «Запорізький інститут державного та муніципального управління», 2002. Колектив авторів, 2002. - 286 с.

22. Грещак М.Г., Колот В.М., Наливайко А.П. Економіка підприємства, Київ, 2001 р., - 526 с.

23. Гарицька Н.Р. Основні типові проводки, пов'язані з обліком грошових коштів, розрахунків та інших активів // Бухгалтер. Податки. Бізнес, - 2000 р. №18, с. 26-30.

24. Грабова Н.М., Кривонос Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках. Київ, «А.С.К.» 2001,-416 с.

25. Д. Костюк, В. Кузнєцов Бухгалтерський облік на малих підприємствах, згідно з П (с) БУ. 6-видання, перероблене та доповнене. Харків, видавничий дім «Фактор», 2003.-220 с.

25. Дикань Л.В. Налогообложение: Учебное пособие. - 2-е изд. - Х.:Фпктор, 1996, -192 с.

26. 2001 - Міжнародна федерація бухгалтерів. Стандарти аудиту та етики. Аудиторська палата України, Київ, 2003.-710 с.

27. Мартинюк П.С., Собкова Т.Я., Ступницький А.М. Фінансовий механізм ПДВ // Фінанси України. - 2003. - №9. - 288 с.

28.В. Дубчак: Митна справа: Навч.посібник. - К.: КНЕУ, 2002 - 310 с.

29.В. Пашко: Митна справа Видавництво наука - К.: 2000 р.

30. Управління зовнішньоекономічною діяльністю /За ред. А.И. Кредитова. - К.:Фенікс, 1996.

31. Борковський І. Історія міжнародної торгівлі. - К.: Основи, 1996.

Размещено на Allbest.ru