Розвиток та становлення податкової системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

на тему

«Розвиток та становлення податкової системи України»

Вступ

Актуальність теми дослідження обумовлена новими явищами в економіці України, її спрямуванням на перехід до ринкових відносин, де управління господарчими процесами вимагає активного використання інструментів фінансового механізму, включаючи податки.

Написання цього реферату сприятиме визначенню основних проблем податкової системи в цілому. Крім того, надасть можливість окреслити основні напрями удосконалення податкової системи в Україні.

Податкова система в кожній державі є однією з базових підвалин її економічної системи. У зв'язку з цим податки мають розв'язувати два завдання. Вони слугують державі для отриманні тих доходів, які необхідні для розв'язання її завдань. Поряд з цим фіскальним призначенням стягнення податків слугує для здійснення певних політичних ідей завдяки тому, що вони сприяють чи ускладнюють певні економічні процеси.

Метою реферату є дослідження податкової системи в Україні та шляхи її вдосконалення.

Завдання:

- дослідити еволюцію теорій оподаткування та їх ролі в механізмі регулювання економіки;

- проаналізувати стан та тенденції розвитку податкової системи в Україні й оцінити їхню ефективність і визначити недоліки;

- розробити практичні рекомендації щодо основних напрямів реформування податкової системи України з урахуванням світового досвіду. Об'єктом реферату є податкова система України. Предмет дослідження - становлення та розвиток оподаткування в Україні.

Нині існує необхідність всебічного дослідження питань, пов'язаних із впливом системи оподаткування на економічні процеси. Українські вчені мають певні здобутки в дослідженні теоретичних і практичних аспектів оподаткування.

1. Становлення оподаткування в Україні

оподаткування економіка світовий реформування

Оподаткування в України розвивалось послідовними етапами. Першим етапом була система податків Київської Русі (IX - кінець ХІІІ ст.). З виникненням держави (VІІІ-ХІІ ст.ст.) у Київській Русі розпочинає свою історію і податкова система (служба) на українських землях. Середньовічна, феодально-децентралізована податкова система проіснувала на Україні до середини ХVІІ ст., а пережитки її до XIX ст. Найдавнішою системою прямих податків у Київській Русі була данина для утримання княжого двору й дружини. Правнуком Ольги, великим Київським князем Ярославом Мудрим було складено перший писемний звід законів - «Руська правда». «Руська правда» - це зразок стародавнього судочинства і життєвих принципів того часу, її статті є завершеним збірником закону і для Київської Русі. [41].

У другій половині XIII ст. - початку XIV ст. татари встановили в деяких частинах зайнятої ними України свою податкову систему і з цією метою періодично робили переписи людей, господарств майна. Усе населення (крім духовенства) змушене було платити на користь завойовників спеціальний грошовий податок - «вихід із кожного чоловіка та з кожної голови худоби».

Татарські збирачі податків - «баскаки» стягували натуральну татарщина», а також людську данину, визначали примусові роботи тощо. [35].

Другим етапом була: грошова, натуральна данина, панщина та інші податки Литово-Польської доби (поч. XIV - поч. XVI ст.)

У першій половині XIV ст. більшість українських земель (Поділля, Київщина, Чернігівщина) увійшла до складу Великого Князівства Литовського. Тут зберігалась податкова система періоду Київської Русі та діяли закони «Руської правди» аж до другої половини XVI ст., коли ці землі після Люблінської унії Литви з Польщею (і 569 р.) увійшли до складу Речі Посполитої. [40].З XVI ст. під впливом польського права відбувається еволюція права землеволодіння селян.

Третій етап: податки Козацької держави (1648-1654 рр.)

Головними джерелами прибутків Війська Запорізького низового, крім природного багатства чорноземного краю, були: воєнна здобич, зовнішня торгівля, продаж вина, платня від перевозів, подимний податок і, врешті, царське хлібне і грошове жалування. У документах січового архіву 1770 р. у всіх володіннях запорізьких козаків налічувалося понад 370 шинків. [40].

Козаки та їх старшина за військову службу відстоювали свій привілей - звільнення від податків, їх сплачували лише селяни та міщани. Головний грошовий податок, який січові власті стягували з посполитих, називався «військовим окладом» (тяглові - 80 коп., піші - 30 коп., наймані робітники - 70 коп.). [39].

Четвертий етап: Московсько-російська податкова система (середина XVI - поч. XX ст.). Після Переяславської угоди 1654 р. в Україні утворюється російська царська адміністрація з військовими залогами, яка втручається у фінансову систему Гетьманщини, що призводить до її розладу. За гетьмана Брюховецького на українську землю в 1666 р. прибули московські переписувачі, які складали подушний опис сіл. [41].

У другій пол. XIX ст. у зв'язку із стрімким піднесенням промислового розвитку в Росії було проведено фінансову реформу. У 1863 р. подушна подать із міщан була замінена на податок з нерухомого майна [39]. У 1875 р. встановлено державний поземельний податок. Це був єдиний податок, який платили з своїх земель поміщики-дворяни. З 1887 р. по 1898 р. було введено і змінено такі податки: було припинено збір подушної податі з селян.

П'ятим етапом є податкове законодавство України у сфері культури та розваг на початку XX ст. У 1930-1932 роках на території України була проведена податкова реформа, основним завданням якої було зменшення кількості платежів.

У період Великої Вітчизняної війни було введено військовий податок, податок з холостяків, одиноких і бездітних громадян, податок з видовищ. Було проведено реформування системи прибуткового оподаткування населення. Все це призвело до переобтяження доходів громадян на користь держави.

У 50-і роки ХХ ст. були запроваджені заходи щодо зниження податків з фізичних осіб. Разом з тим було введено прибутковий податок з колгоспів, прибутковий податок з іноземних юридичних та фізичних осіб, прибутковий податок з кооперативних і громадських організацій.

Сфера культури і розваг та питання взаємин з державою (зокрема в контексті оподаткування) для нинішньої України є проблемою не новою, законодавче ще остаточно не вирішеною та не вдосконаленою. Це й не дивно, адже законодавча база оподаткування у цій галузі почала формуватися відносно недавно. В тім Україна має історичний досвід такого податкового законодавства. Його зародження припадає на початок XX ст., коли організація культурного відпочинку і масових розваг громадян стала комерційною справою, отримавши загальну назву «прилюдні вистави та гулянки» [35].

2. Аналіз сучасного стану розвитку оподаткування в Україні

Податкова система в кожній країні є однією з стрижневих основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини.

Створення податкової системи України почалося відразу після проголошення незалежності. Історично склалося так, що формування оподаткування в Україні відбувалося без необхідного наукового обґрунтування, що призвело до виникнення багатьох проблем, вирішення яких здійснюється методом проб і помилок, а результатом такого становлення і розвитку є значне зниження ефективності роботи податкової системи і пригнічення вітчизняного виробництва. Податки - це об'єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи потрібно виходити з реалій соціально-економічного стану країни. Адже податкова система повинна відображати конкретні умови конкретної країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови і безліч інших чинників. У зв'язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків, порядок їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятися.

Не можна не погодитися з думкою про те, що платники податків сьогодні не задоволені податковою системою, що склалася, і особливо політикою податкового «душіння» бізнесу. Існуюча податкова система досить суперечлива і заплутана, в багатьох випадках не обґрунтована і не справедлива, вона не дає підприємцям можливості законним шляхом розвиватися, розвивати свою справу, що найбільш дивне - вона постійно суперечить власним же державним законам [144, с. 38].

Структура податкової системи має деякі свої особливості. Це висока питома вага непрямих податків, що не завжди відповідає вимогам ринкової економіки. Одночасно питома вага непрямих податків у доходах бюджету має тенденцію до зростання. Система податків в Україні включає в себе три підсистеми.

Перша підсистема охоплює оподаткування юридичних осіб (підприємства, організації). Це прямі податки: податок на прибуток підприємств; податок на майно підприємств; плата за землю; податок з власників транспортних засобів. Непрямі податки: акцизний збір; податок на додану вартість; митні збори. Інші податки і збори: збір на геологорозвідувальні роботи; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього середовища; державне мито; місцеві податки і збори.

Друга підсистема оподаткування охоплює фізичних осіб. Це прямі податки: прибутковий податок з громадян, податок на нерухоме майно громадян, податок з власників транспортних засобів, плата за землю, податок на промисел. До непрямих податків відносяться митні збори. Інші податки, збори: державне мито, збір у Пенсійний фонд, місцеві податки і збори, збір за забруднення навколишнього середовища.

Третя підсистема охоплює збори в державні цільові фонди: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення, Державний інноваційний фонд [17, с. 65].

Загальнодержавні податки і збори поділяють на непрямі, прямі і збори.

До непрямих податків відносять: ПДВ, акцизний збір, мито.

До прямих податків належать такі: податок на прибуток підприємств, податок на прибуток фізичних осіб, податок на нерухоме майно, плата за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, податок на промисел, фіксований сільськогосподарський податок.

До зборів відносять: Державне мито; рентні платежі; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього природного середовища; збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збір на обов'язкове соціальне страхування; збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; збір до Державного інноваційного фонду; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; збір за використання радіочастотного ресурсу України [10, с. 74].

За умов ринкової економіки важлива роль належить розвитку оподаткування. Його підтримка, у тім числі через систему оподаткування, є одним із способів подолання економічної кризи в економіці.

За останні роки на найвищому державному й загальносуспільному рівнях усвідомлено визначальну роль розвитку оподаткування. За умов затяжної соціально-економічної кризи цей економічний сектор може створювати нові робочі місця без будь-якого фінансування з боку держави, розширювати самозайнятість населення, залучати до легальної економічної сфери ті коштів, що зараз перебувають поза банківською сферою. Окрім того, малий бізнес має вирішальне значення й для формування конкурентного середовища та створення середнього класу.

Удосконалення системи оподаткування має відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі довгострокової поетапної податкової реформи. Її вирішення суттєво вплине на поповнення державного бюджету, подальший розвиток підприємництва, інвестування галузей національної економіки та соціальний захист населення.

Отже, на розвиток оподаткування в Україні впливають наступні фактори: суб'єкти оподатковування, раціональне розподілення податкових надходжень, сума витрат держави, зовнішні борги держави, внутрішні борги держави, рівень податкової ставки, спрощення процедури сплати податків, розвиток тіньової економіки, можливість ухилення від сплати податків, доходи платника податків, стабільність податкового законодавства, розмір валового національного доходу на душу населення, кількість пільговиків, фінансовий результат діяльності підприємства.

Перелічені фактори були обрані з огляду на те, що на сучасному етапі розвитку оподаткування в Україні однією з найвагоміших перепон на шляху розвитку оподаткування наукове обґрунтування державної політики доходів, законодавче закріплення якої має бути відображене в податковому кодексі.

Говорячи про важливість Податкового кодексу України варто нагадати про початок історії. Так, Постановою Верховної Ради України від 13 липня 2000 року №1868 проект Податкового кодексу з урахуванням цілого ряду застережень був прийнятий Верховною Радою України. Із 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12. 2010 р. №2755 - VI. Що до змін - платникам єдиного податку: заробітна плата, нарахована роботодавцем на користь платника податку, підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. З 01.01.2011 р. оподаткування зарплати здійснюється за прогресивною шкалою: - за ставкою 15% - для зарплати, сума якої не перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року (абз. 1 п. 167.1 ПКУ); - за ставкою 17% - із суми перевищення (абз. 2 п. 167.1 ПКУ).

Розміри ПСП установлено п. 169.1 ПКУ та залежать від розміру прожиткового мінімуму (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року. На 1 січня 2011 року розмір прожиткового мінімуму на працездатну особу встановлено Законом про держбюджет-2011 і становить 941 грн.

До 1 січня 2015 року розмір «звичайної» ПСП дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, «підвищеної» ПСП - 150% «звичайної» ПСП, «максимальної» ПСП - 200% «звичайної».

Щодо змін в порядок застосування спрощеної системи, на які фізичним особам - підприємцям передусім необхідно звернути увагу:

1. Приватні підприємці, що сплачують єдиний податок, не можуть бути зареєстровані як платники ПДВ. У підрозділі 8 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ говориться про те, що єдинщики не є платниками ПДВ, за винятком юридичних осіб, що сплачують єдиний податок по ставці 6%. А виходячи з пп. 14.1.139 ПКУ можна зробити висновок, що єдинщики (приватні підприємці) не можуть бути зареєстровані як платників ПДВ навіть у добровільному порядку. Зрозуміло, що з підприємцями, що не є платниками ПДВ, буде невигідно співробітничати суб'єктам господарювання - платникам даного податку.

2. Вводиться своєрідне обмеження на співробітництво платників податку на прибуток з підприємцями на єдиному податку. Відповідно до пп. 139.1.12 розділу III «Податок на прибуток підприємств» витрати, понесені платниками податку на прибуток у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних цінностей у приватних підприємців, що сплачують єдиний податок, не включаються до складу витрат таких платників податку на прибуток (крім витрат, понесених у зв'язку з придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).

Отже, підприємства, що отримують що-небудь у таких єдинщиків, не зможуть зменшити свій оподатковуваний прибуток на суму понесених витрат. Тому так, як і у випадку з платниками ПДВ, платники податку на прибуток, швидше за все, також будуть уникати співробітництва з підприємцями - платниками єдиного податку.

З 1 жовтня 2011 року та з 1 січня 2012 року до цього Кодексу будуть внесені зміни згідно із Законом України від 7 липня 2011 року №3609-VI.

Податок на прибуток підприємств [39, с. 11]

- значне розширення податкових пільг;

- передбачено механізм покриття витрат платника податку на придбання основних засобів для певної галузі за рахунок бюджетних коштів;

- впроваджено нові пільги для підприємств, які використовують енергоефективні технології;

- вагомі податкові преференції надані суб'єктам фінансового ринку. Зокрема, відповідно до п. 136.1.19 ст. 136 будь-які кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), будь-які операції, дивіденди, проценти, доходи від дисконтних знижок, нараховані на активи ІСІ, виводяться з-під оподаткування доходів, отриманих від здійснення їх основної діяльності;

- розширено податкові преференції для банків. З прийняттям Кодексу страхові резерви збільшуються з 10% до 20% за всіма кредитними операціями, а з 01.04.2011 р. - до 30%.

- за рахунок надання деяких пільг держава необґрунтовано «роздає» державні кошти на безповоротній основі;

- деякі норми створюють умови для ухилення від сплати податків;

- Кодексом не передбачено врахування передплат та авансів в податковому обліку, що створює можливість податкового планування та користування безкоштовним податковим кредитом;

- звільнення від оподаткування представництв суб'єктів господарювання, які ведуть господарську діяльність як на території України, так і за її межами [2, ст. 133];

- норма, згідно з якою доходи виникають на підставі первинних документів [2, ст. 135];

ПДВ - удосконалена процедура реєстрації платників податку та анулювання реєстрації: якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню нарахована (сплачена) особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування ПДВ) така особа має зареєструватись як платник податку на додану вартість, крім особи, яка є платником єдиного податку. Без реєстрації як платника ПДВ, цей податок сплачують особи, що ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом (ст. 181), у разі добровільної реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та зміни щодо звітних (податкових) періодів. У статті 202 Кодекс визначає, що базовий період для обчислення та сплати податку є один календарний місяць. Право на застосування квартального звітного періоду надається платникам податку на додану вартість, обсяг оподатковуваних операцій яких за 12 останніх послідовних календарних місяців не перевищує 3 млн. грн. При цьому, це стосується лише платники податку, які відповідно статті 154 Податкового кодексу мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року.

Згідно нового законодавства основна ставка податку на ПДВ становить 17%. З урахуванням пункту 10, підрозділу 2 «Перехідних положень» передбачено одноразове зниження ставки податку з 1 січня 2014 року. З 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20%.

Податок з доходів фізичних осіб - податкова соціальна пільга з 1 січня 2015 року - у розмірі 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку;

- пільга учасникам бойових дій на території інших країн у період після Другої світової війни встановлена 150% від мінімальної пільги, а для інвалідів 1 та 2 групи, з числа учасників бойових дій на території інших країн - 200%.

Таким чином, аналіз норм Кодексу дозволяє зробити висновок, що поряд з позитивними напрямами реформування в ньому є певні недоліки, які можуть негативно вплинути на податкову дисципліну платників податків, стан формування державного ресурсу та інвестиційну активність платників податків. Деякі норми не мають соціального спрямування і використовуються для підтримки крупного капіталу, зокрема безоплатне надання йому значних сум бюджетних коштів.

Основним джерелом надходжень до місцевих бюджетів є податок з доходів фізичних осіб (ПДФО), якого за січень 2009 року надійшло 258,6 млн. грн., що на 2,9 відс., або на 7,2 млн. грн., більше відповідного періоду минулого року. Основою дій податкових органів у цьому напрямі став системний підхід до адміністрування податку з доходів фізичних осіб, починаючи з аналізу соціального складу населення та його соціального захисту у співвідношенні з розміром заробітної плати.

До Державного бюджету України за рахунок скорочення податкового боргу надійшло 11,5 млрд. грн., у т.ч. від реалізації заставного майна боржників - 0,4 млрд. грн., вилучено готівки на суму 0,07 млрд. гривень.

За результатами проведеної роботи щодо прискорення розрахунків з бюджетом підприємствами - позичальниками іноземних кредитів, залучених державою або під державні гарантії, та бюджетних позичок протягом 2010 року до державного бюджету надійшло коштів від підприємств - позичальників іноземних кредитів в сумі 462,7 млн. грн. Та в рахунок погашення бюджетних позичок - 2,8 млн. гривень. [28, с. 23].

Разом з тим не існує єдиної думки працівників податкової служби, щодо того, що з прийняттям Податкового кодексу буде вирішено більшість проблемних питань у сфері оподаткування.

3. Шляхи вдосконалення податкової системи України

Формування податкової системи в Україні відбувається шляхом поєднання емпіричних та наукових знань із запозиченням окремих елементів податкових систем різних країн. Адаптація форм та механізму оподаткування до вимог життя відбувається в більшості випадків без відповідного наукового обґрунтування, методом спроб і помилок.

У розбудові національної системи оподаткування відчувається відсутність серйозної теоретичної основи. Саме з цієї причини більшість прийнятих протягом останнього періоду законів України з питань оподаткування була спрямована не на системне вдосконалення податкової системи в цілому, а переважно на розв'язання конкретних поточних проблем, у тому числі проблем окремих галузей економіки [16].

За таких історичних умов податкова система України, що формувалась до того ж у відносно короткий термін (перша редакція Закону України «Про систему оподаткування» була прийнята в 1991 році, тобто майже 18 років тому), має багато недоліків і не відповідає сучасним вимогам до систем оподаткування. З одного боку, діюча податкова система не забезпечує достатній, надійний і стабільний рівень доходів бюджету, що спричиняє негативні наслідки на макрорівні, а з іншого - підриває фінансову базу підприємницьких структур, а це уповільнює економічне зростання.

Тому перша група пов'язана із суттєвими недоліками чинної податкової системи, до яких можна віднести такі:

1) переважно фіскальна спрямованість податкової системи та неефективність податкового регулювання. Сама побудова податкової системи, конструкція основних податків і зборів та застосовувані підходи до організації контрольно-перевірочної роботи і податкового адміністрування мають відверто фіскальний характер. Акцент у забезпеченні реалізації фіскальної функції оподатковування має бути перенесений з донарахування податкових зобов'язань і стягнення штрафних санкцій на забезпечення повного погашення податкових зобов'язань платників. Зовсім неприйнятним, з огляду на світовий досвід, є планування штрафних санкцій у дохідній частині бюджету і доведення планових завдань по додатковому залученню коштів до працівників податкових інспекцій. Крім того, відсутність пріоритетів податкового регулювання призводить до розпилення державних фінансових ресурсів, що надаються платникам податків, без отримання бажаного результату [18];

2) велика кількість податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються в Україні. Відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» [21], податкова система налічує 28 загальнодержавних і 15 (без врахування введених в АР Крим як експеримент) місцевих податків і зборів. Скорочення обов'язкових до сплати податків і зборів у рамках застосовуваних альтернативних систем значно спрощує організацію роботи з обчислення та сплати податкових зобов'язань і зменшує вірогідність податкових помилок і відповідних штрафних санкцій;

3) недосконала та трудомістка система податкового обліку. Починаючи з 1997 року податковий облік за основними системоутворюючими податками (податок на прибуток та ПДВ) був остаточно відокремлений від бухгалтерського. Внаслідок цього, а також у зв'язку з недосконалістю або відсутністю регістрів податкового обліку трудомісткість роботи бухгалтерів, на яких у більшості випадків покладено його ведення, зросла майже вдвічі. Відмінності в обчисленні доходу, витрат амортизації в бухгалтерському та податковому обліку настільки суттєві, що це призвело до неспівставності податкової та фінансової звітності. Цілком зрозуміло, що паралельне ведення двох видів обліку за різною методологією одними й тими ж службами підприємства значно збільшує ймовірність порушень. Однак якщо неточності бухгалтерського обліку загрожують лише адміністративними штрафами, то помилки в податковому обліку спричиняють додаткові фінансові втрати суб'єктів підприємницької діяльності. Тому спрощення податкового обліку при застосуванні альтернативних систем оподаткування за рахунок заміни податку на прибуток альтернативним податком (фіксованим сільськогосподарським або єдиним) дозволяє якщо не повністю зняти, то суттєво зменшити гостроту цієї проблеми [30];

4) порівняно високі витрати на податковий контроль та адміністрування податків. Організація податкового контролю та податкового адміністрування при існуючому рівні податкової культури та відсутності усталених традицій сплати податків (які формувалися в розвинених країнах протягом століть), потребує значних витрат. Це зумовлено необхідністю суцільного контрою за кожним платником, який до того ж має проводитися з високою періодичністю. [16];

5) необґрунтоване занижена тривалість базових податкових (звітних) періодів за основними податками та відносно велика кількість податків і зборів, для яких податковий період дорівнює одному календарному місяцю.

Друга група недоліків пов'язана з недосконалістю законодавчого врегулювання оподаткування. Значущість цієї проблеми полягає в тому, що порівняно з іншими сферами економічної науки оподатковування об'єктивно вимагає найбільшого ступеня законодавчої та нормативної регламентації. За таких умов якість законодавчих і нормативних актів стає одним з визначальних факторів ефективності функціонування податкової системи. До таких недоліків податкового законодавства слід віднести:

1. Складність податкового законодавства та неоднорідність правового поля оподаткування. [28].

2. Порушення визначеної сфери застосування нормативно-правових актів. У чинному податковому законодавстві непоодинокими є випадки, коли норми одного спеціального закону з конкретного податку втручаються у сферу регулювання іншого законодавчого акта того ж рівня.

3. Відсутність однакових і однозначних визначень основних податкових термінів. [16].

4. Суперечливість законодавчої та нормативної бази оподаткування.

По-перше, існують суперечності між нормами законодавчих актів одного рівня. Як приклад можна навести Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» і Указ Президента України «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору», в яких основні елементи цього місцевого збору врегульовані по-різному.

По-друге, нормативні акти, видані для роз'яснення порядку застосування податкових законів та затверджені постановами Кабінету Міністрів України, наказами ДПА України та інших центральних органів виконавчої влади, нерідко входять в суперечність з цими законами, обмежуючи дію відповідних норм. Ця ситуація е наслідком надмірного застосування в спеціальних податкових законах норм непрямої дії.

5. Нестабільність, мінливість законодавчої бази, що не сприяє поліпшенню економічної ситуації, а навпаки, спричиняє як податкові правопорушення, так і розгортання тіньового сектора економіки.

Аналіз динаміки змін до двох основних спеціальних законодавчих актів - Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про тенденцію до стабілізації законодавства. Але це кількісне вимірювання не враховує якості внесених коригувань.

У випадку застосування альтернативних систем оподаткування загальна кількість податків і зборів, що сплачуються таким платником, зменшується, а тому звужується й законодавча база, якою користується суб'єкт відповідної альтернативної системи, що дозволяє зменшити негативний вплив зазначених проблем.

І нарешті, третя група передумов лежить за межами власне оподаткування та пов'язана з пріоритетами державної соціально-економічної політики, вирішення яких потребує використання всього арсеналу важелів державного регулювання економіки, в тому числі й системних засобів податкової політики [15].

Такими пріоритетами були визначені державна підтримка сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання розвитку суб'єктів малого підприємництва.

Перший напрямок пов'язаний з необхідністю ослаблення податкового навантаження на виробників сільськогосподарської продукції та врахування специфіки виробничо-господарських процесів цієї галузі (сезонність виробництва, підвищена залежність від зовнішнього середовища господарювання, зокрема від природно-кліматичних чинників, тощо). Підтримка і розвиток сільськогосподарського виробництва є одним із стратегічних завдань, оскільки втрата позицій цих виробників на національному ринку становить загрозу для національної безпеки та до того ж матиме критичні соціальні наслідки.

Досвід зарубіжного оподаткування свідчить про те, що практично в усіх країнах використовуються спеціальні заходи податкової підтримки, частіш за все у вигляді спеціальних податкових режимів з основних прямих та непрямих податків [30].

Іншим пріоритетом державної економічної політики є стимулювання розвитку малого підприємництва, причому йдеться не про підтримку, а саме про розвиток таких суб'єктів господарювання.

Для розв'язання зазначених проблем доцільно вжити заходи, які могли б удосконалити систему оподаткування: зменшити податкове навантаження; зробити податкове законодавство простішим, послідовним та прозорим; скоротити кількість податків, тобто усі малоефективні податки мають бути скасовані або встановити єдиний універсальний податок.

Відповідно до цього можна запропонувати такий комплекс заходів для реформування податкової системи:

- проведення робіт податкових адміністрацій з роз'яснення населенню суті податкових платежів і окремих питань;

- прозорість сплати податків і недопуску корумпованості в органах податкових адміністрацій;

- зменшення податкового навантаження як на фізичних, так і юридичних осіб;

- забезпечені правові гарантії як платників податків, так і податкових органів;

- відрегульовані процесуальні питання відповідальності за невиконання податкових зобов'язань, а також за порушення норм податкового законодавства;

- розширення бази оподаткування за рахунок суттєвого зменшення масштабів ухилення від системи податків та уникнення оподаткування, ліквідації неефективних податкових пільг;

- оподаткування надприбутків, які отримують фінансово-промислові групи і монополісти від експлуатації корисних копалин та природних ресурсів, державної власності, недосконалих бюджетних пільг і дотацій;

- приведення правил визначення доходів і видатків суб'єктів господарювання у відповідність із загально визначеними принципами єдиного бухгалтерського обліку, на якому ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності;

- гарантії стабільності податкової системи, створення умов для прямої дії податкового законодавства.

Податкову систему країни треба змінювати таким чином, щоб більш враховувались економічні інтереси обох сторін - держави і платників податків, а також усувалась зацікавленість платників в податкових незаконних ухиляннях.

Висновки

В заключні необхідно підвести підсумки роботи. По-перше, треба сказати, що саме механізм оподаткування дуже складний і потребує деталізованого розгляду. Дана робота - це спроба на прикладі деяких видів податків охарактеризувати діючу систему оподаткування, вивести переваги і недоліки, визначити основні напрямки вдосконалення.

Серед недоліків можна назвати неефективну правову базу, яка проголошує діяльність податкової системи України. Друга проблема - це податковий прес, який законодавчі органи не в змозі поки що послабити, тому що дефіцит бюджету потребує збільшення доходної частини для його покриття.

В Україні вирішальну роль у формуванні бюджету відіграють непрямі податки та податок на прибуток. підприємств. Низький рівень доходів більшості населення, а також низька частка зарплати в національному доході обумовлюють невисоке надходження прибуткового податку з громадян.

Аналіз діючої податкової системи України свідчить про необхідність її реформування. На нашу думку, в основі податкової системи повинні бути прямі податки, тобто податки, де об'єктом оподаткування є доходи фізичних осіб, прибуток юридичних осіб, земля, майно та капітал. При оподаткуванні доходів фізичних осіб та прибутку юридичних осіб повинна використовуватись диференціація ставок податків в залежності від виду діяльності та розміру отриманого доходу.

Податкова реформа в Україні повинна бути спрямована на усунення основної проблеми - зняття податкового тягаря. Першим кроком повинно бути реформування системи непрямих податків разом із зменшенням обов'язкових нарахувань на фонд оплати праці.

Необхідність зменшення нарахувань на фонд оплати праці та реформування системи соціального забезпечення не викликає жодного сумніву. По-перше, ці нарахування є найбільшими порівняно з іншими країнами, вони виступають важливим фактором зростання цін, зниження конкурентоспроможності українських товарів. По-друге, система соціального забезпечення - джерелом функціонування якої є обтяжливі нарахування для підприємств.

Положення проекту Податкового кодексу України спрямовані на необхідність:

- створення в Україні стабільної податкової системи, яка б забезпечувала чітке визначення порядку стягнення податків, його простоту;

- забезпечення чіткого визначення об'єктів оподаткування з метою запобігання випадкам подвійного оподаткування;

- забезпечення справедливого підходу при оподаткуванні всіх категорій платників податків;

- упорядкування механізму стягнення податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати податків та їх несвоєчасну сплату;

- стимулювання інвестиційних та інноваційних процесів і підтримки технологічного оновлення суспільства;

- стимулювання малого підприємництва;

- дотримання міжнародних угод з питань оподаткування;

- реальне забезпечення прав платників податків;

- створення дієвого механізму контролю.

Список літератури

1. Конституция Украины. - Х.: ООО «Одиссей», 2010. - 64 с.

2. Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI у редакції від 25.05.2011 на підставі 3292-17.

3. А.І. Крисоватий, О.М. Десятнюк. Податкова система. Навчальний посібник для студентів ВНЗ, Вид-во «Карт-бланш». Тернопіль. - 2004. - 331 с.

4. А. Крисоватый, Т. Кощук: «Налоговая политика в реформировании соціально-економической системы Украины». // Экономика Украины. - Научный журнал. - №9. - 2010. - С. 41-50.

5. Агафонов Ю.А., Визнер С.В., Шило С.И., Щербакова Л.И. Основы политологии: Учеб. пособие. - Ростов н/Д: Феникс, 2000. 448 с.

6. Андрій Нікітішин: «Податкове регулювання як інструмент подолання та запобігання негативних наслідків фінансово-економічної нестабільності». // Економіст. - №11. - 2010.

7. Беликов С.Ф. Налоги и налогообложение. Практикум: учеб. пособие / С.Ф. Беликов. - Ростов н/Д.: Феникс, 2006. - 510 с.

8. Березин И. Краткая история економического развития. Учебное пособие. Москва: русская Деловая Литература, -1999, 288 с.

9. Бечко П.К., Лиса І.В. Податковий менеджмент. Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / П.К. Бечко, Н.В. Лиса - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 288 с.

10. Білик М.Д., Золотько І.А. Податкова система України: Навч. - метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2000. - 192 с.

11. Большой экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. - 2-е изд. доп. и перераб. - М.: Институт новой економики, 1997. - 864 с.

Размещено на Allbest.ru