Главная Коллекция "Otherreferats" Финансы, деньги и налоги Оцінка ефективності операційної фінансової діяльності підприємства

Оцінка ефективності операційної фінансової діяльності підприємства

Теоретичні засади управління фінансовою діяльністю підприємства, зміст та основні завдання фінансової діяльності суб’єктів господарювання. Критерії прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу, ефективність управління грошовими коштами.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 06.03.2012
Размер файла 716,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка ефективності операційної фінансової діяльності підприємства

Зміст

  • Вступ
  • 1. Теоретичні засади управління фінансовою діяльністю підприємства
    • 1.1 Зміст та основні завдання фінансової діяльності суб'єктів господарювання
    • 1.2 Організація фінансової діяльності підприємств
    • 1.3 Критерії прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу
  • 2. Оцінка ефективності операційної фінансової діяльності підприємства ВАТ «Сумимашбуд»
    • 2.1 Фінансово - економічна характеристика ВАТ «Сумимашбуд"
    • 2. 2 Ефективність політики формування та фінансування активів підприємства ВАТ «Сумимашбуд»
    • 2.3 Оцінка ефективності управління грошовими коштами підприємства ВАТ «Сумимашбуд»
    • 2.4 Оцінка ефективності операційної діяльності підприємства ВАТ “ Сумимашбуд”
  • 3. Заходи підвищення ефективності фінансової діяльності підприємства
  • Висновки
  • Література
  • Додатки

Вступ

Мета фінансової діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта - стабілізація свого фінансового стану, здобуття конкурентоспроможної позиції на ринку і як наслідок - отримання прибутку. Для досягнення цієї мети підприємство повинно мати в своєму розпорядженні певні ресурси і резерви: по-перше - матеріальні - для організації виробничого процесу, а по-друге -- фінансові -- для забезпечення стійкості, ліквідності, платоспроможності.

Велика роль в забезпеченні фінансової стійкості і ліквідності підприємства належить грошовим коштам як найбільш ліквідним активам підприємства. Адже для ефективного функціонування підприємства в довгостроковому періоді потрібні стійкі і постійні надходження грошових коштів, які б забезпечували безперервну фінансово-господарську діяльність з метою отримання більшої норми прибутку в поточному періоді. А також необхідно забезпечити правильне використання цих коштів, отже постає проблема ефективного управління рухом грошових коштів функціонуючого підприємства. Цей рух грошових коштів являє собою фінансову діяльність і визначається поняттям "грошовий потік", а значить управління грошовими потоками на підприємстві також процес постійний і до того ж вимагає постійного моніторингу і вдосконалення.

Мета цієї курсової роботи - розглянути та дослідити процес управління фінансовою діяльністю підприємства, визначити та окреслити напрямки більш ефективного руху грошових коштів від даної діяльності на підприємстві.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити ряд задач:

- опрацювати теоретичні аспекти виникнення грошових потоків та витрат на підприємстві в результаті операційної фінансової діяльності та управління нею;

- визначити шляхи оптимізації грошових потоків та витрат від операційної фінансової діяльності в процесі управління;

порівняти різні методи нарощування статутного капіталу на прикладі ВАТ «Сумимашбуд».

Ефективність управління грошовими потоками від операційної фінансової діяльності визначається впливом цього процесу на платоспроможність підприємства, швидкість обігу оборотних коштів, обсяги залучених коштів і кредиторську заборгованість, а в кінцевому результаті - на рентабельність підприємства та його конкурентну позицію. Від ефективного управління грошовими потоками від фінансової діяльності на підприємстві буде багато в чому залежати його здатність підтримувати ціни на свою продукцію на достатньому рівні, збільшувати об'єми виробництва, удосконалювати виробничий процес, бути привабливим для інвесторів як прибутковий об'єкт капіталовкладень і як надійний партнер в бізнесі.

1. Теоретичні засади управління фінансовою діяльністю підприємства

1.1 Зміст та основні завдання фінансової діяльності суб'єктів господарювання

У нормативних актах, науково-практичній літературі, безпосередньо в контексті фінансово-господарської діяльності підприємств, їх фінансової звітності оперують дефініціями «фінансова діяльність», «інвестиційна діяльність» та «операційна діяльність» суб'єктів господарювання. З метою формування каталогу функціональних завдань фінансових служб підприємства та чіткого розмежування зазначених понять розглянемо економічний зміст кожного з них.

Інвестиційна діяльність. Згідно з П(С)БО, інвестиційна діяльність -- це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не с складовою еквівалентів грошових коштів.

Отже, ця діяльність пов'язана з ефективним вкладенням залученого капіталу. Загалом під інвестиціями розуміють усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід).

Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності визначається на основі аналізу змін у статтях таких розділів балансу:

¦ «Необоротні активи»;

¦ «Поточні фінансові інвестиції» (фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент).

До типових прикладів руху коштів у результаті інвестиційної діяльності можна віднести такі:

* придбання фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів;

* отримання відсотків, дивідендів;

* дезінвестиції.

На практиці досить часто з інвестиціями ідентифікують лише довгострокові капіталовкладення, тобто вкладення у довгострокові активи, у т. ч. витрати на придбання основних засобів, корпоративних прав, науково-дослідні розробки, видатки розвитку, підвищення кваліфікації персоналу, маркетинг та ряд інших. За такого трактування інвестицій не враховується існування поточних фінансових вкладень, які є інвестиціями короткострокового характеру. Отже, під інвестиційними можна розуміти всі вкладення підприємства (як довгострокового, так і поточного характеру), що здійснюються з метою забезпечення приросту вартості його майна.

Під поняттям «дезінвестиції» розуміють повернення (вивільнення) заморожених у конкретних майнових об'єктах коштів. Дезінвестиції можуть здійснюватися через реалізацію чи ліквідацію фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів.

Операційна діяльність. Це основна діяльність підприємства, пов'язана з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу, а також інші види діяльності, які не підпадають під категорію інвестиційної чи фінансової діяльності. До типових прикладів руху коштів у рамках операційної діяльності належать такі:

* грошові надходження від продажу товарів, робіт, послуг;

* грошові виплати постачальникам за товари і послуги;

* грошові виплати з оплати праці;

* сплата податків.

На основі систематизації руху грошових коштів у результаті операційної діяльності визначають операційний Cash-flow, який досить часто є основним джерелом фінансування діяльності підприємства. Перевищення вхідних грошових потоків від операційної діяльності над грошовими витратами є підґрунтям для забезпечення стабільної ліквідності підприємства та залучення коштів із зовнішніх джерел.

Фінансова діяльність. Успішна інвестиційна та операційна підприємницька діяльність можлива лише за наявності надійного фінансового фундаменту, тобто достатнього обсягу капіталу. Мобілізація підприємством необхідних для виконання поставлених перед ним планових завдань фінансових ресурсів називається фінансуванням. З іншого боку, системи використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей називається фінансовою діяльністю. Згідно з П(С)БО фінансова діяльність -- діяльність, яка веде до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства (який не с результатом операційної діяльності). Отже, основний зміст фінансової діяльності (у вузькому розумінні) полягає у фінансуванні підприємства. Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях балансу за розділами:

¦ «Власний капітал»;

¦ «Довгострокові зобов'язання»;

¦ «Поточні зобов'язання».

До типових прикладів руху коштів у результаті фінансової діяльності слід віднести:

· надходження власного капіталу;

· отримання позичок;

· погашення позичок;

· сплата дивідендів.

Можна стверджувати, що фінансова діяльність (фінансування) має вирішальний вплив на процеси генерування вартості підприємства. Так, оптимізація структури капіталу (оптимізація фінансування) веде до зменшення затрат на його залучення і створює фінансову базу для успішної операційної та інвестиційної діяльності.

У теорії і практиці досить часто зміст фінансової діяльності трактується ширше, ніж фінансування. У широкому значенні під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи, пов'язані з мобілізацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшенням вартості) та поверненням. Інакше кажучи, фінансова діяльність (у широкому розумінні) включає весь комплекс функціональних завдань, здійснюваних фінансовими службами підприємства і пов'язаних з фінансуванням, інвестиційною діяльністю та фінансовим забезпеченням (обслуговуванням) операційної діяльності суб'єкта господарювання.

1.2 Організація фінансової діяльності підприємств

Суттєвою причиною кризового стану багатьох вітчизняних підприємств є неналежне виконання фінансовими службами покладених на них функцій і завдань, зокрема відсутність фінансового планування (бюджетування) та аналізу, управління ризиками, роботи щодо оптимізації структури активів та пасивів тощо. Досить часто це зумовлено тим, що відповідальність за всю фінансову роботу на підприємстві покладається на бухгалтерію, а фінансові служби або взагалі відсутні, або їх завдання є невизначеними і не мають нічого спільного з тими, які виконують відповідні служби на підприємствах країн Західної Європи чи США. В цьому зв'язку актуальності набуває визначення місця та ролі фінансових служб у функціональній структурі підприємств.

Організаційна структура фінансових служб та їх місце в ієрархії підприємства значною мірою залежать від форми організації бізнесу, галузі та обсягів діяльності господарювання.

Для підприємств малого бізнесу, як правило, характерною є централізація всіх управлінських функцій, у т. ч. і функції управління фінансами на рівні керівника підприємства, який досить часто є і його власником (або співвласником). Якщо необхідно він звертається до послуг зовнішніх консультантів, аудиторів. Бухгалтерську роботу на таких підприємствах досить часто виконує бухгалтер-сумісник. Практика діяльності підприємств малого бізнесу в країнах Західної Європи та США показує, що складанням бухгалтерської, фінансової та податкової звітності таких підприємств займаються (за відповідну плату) здебільшого спеціалізовані консалтингові чи аудиторські фірми, а роботу щодо управління фінансами частково виконує відділ по роботі з корпоративними клієнтами обслуговуючого банку. Це пояснюється тим, що підприємствам дешевше обходиться сплата послуг зовнішніх консультантів, ніж утримання власних фінансових чи бухгалтерських служб.

На середніх за величиною підприємствах відповідальність за управління фінансами, як правило, покладається на головного бухгалтера, який підбирається таким чином, щоб його рівень кваліфікації дозволяв виконувати функції фінансового менеджера. Принципові рішення щодо управління фінансами на таких підприємствах приймаються за узгодженістю між головним бухгалтером і директором.

На великих підприємствах прийняття рішень у галузі управління фінансами є компетенцією фінансового директора, якому підпорядковані всі фінансово-економічні служби підприємства. Місце фінансових служб у структурі підприємства та їх функціональні компетенції залежать від типу організаційної структури, яка запроваджена на підприємстві. Розрізняють функціональну, дивізіональну та матричну організаційні структури.

Рис. 1.1. Функціональна організаційна структура підприємства

Характерною для функціональної структури є концентрація на рівні окремих відділів однотипних чи споріднених функціональних завдань з метою забезпечення ефективності їх виконання за рахунок переваг спеціалізації (таку організаційну структуру можуть запроваджувати також підприємства малого і середнього бізнесу). На рис. 1.1 наведено приклад структури підприємства, побудованого за функціональним принципом, та місце фінансових служб у цій структурі.

Як недолік такої структури можна відзначити низький рівень координації роботи різних функціональних підрозділів.

Рис. 1.2. Місце фінансових служб у дивізіональній структурі організації підприємства

Для великих підприємств чи концернів типовою є дивізіональна організаційна структура. За дивізіонального порядку організації підприємства децентралізація повноважень здійснюється в розрізі окремих об'єктів чи секторів, наприклад за групами продуктів чи клієнтів (споживачів), за регіональним принципом. На базі виділених секторів (дивізіонів, філій) можуть формуватися так звані центри прибутковості. У кожному дивізіоні сформовані відповідні функціональні підрозділи, які дисциплінарно підпорядковуються керівникові дивізіону, а функціонально-- керівникові відповідного підрозділу на рівні центрального управління підприємством.

Приклад дивізіональної структури організації підприємства та місце в ній фінансових служб наведено на рис. 1.2. Переваги такої форми організації полягають у можливості поєднання стратегічної лінії центрального керівництва та переваг спеціалізації на місцях. Успішна діяльність такого підприємства значною мірою залежить від ефективності виконання завдань координації та контролю службами контролінгу.

Серед недоліків дивізіональної структури організації підприємства здебільшого виділяють зростання адміністративно-управлінських витрат, певний рівень дублювання окремих функцій тощо.

Рис. 1.3. Матрична структура організації підприємства

Окрім функціональної та дивізіональної моделей організації управління підприємством, на практиці застосовують й інші, зокрема матричну організаційну структуру (див. рис. 1.3). В основі такої структури лежить виокремлення сегментів діяльності залежно від обраних критеріїв без утворення окремих функціональних одиниць. Сегментація здійснюється в розрізі окремих проектів, продуктів, цілей тощо за горизонтальним принципом.

1.3 Критерії прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу

Приймаючи рішення щодо створення нового суб'єкта господарювання чи реорганізації існуючого перед власниками і менеджментом постає питання щодо вибору найприйнятнішої з погляду оптимізації фінансової та інвестиційної діяльності організаційно-правової форми ведення бізнесу. Класифікація суб'єктів господарювання за правом власності та організаційно-правовою формою ведення бізнесу в Україні наведена в табл. 1.1.

За правом власності в Україні можуть діяти суб'єкти господарювання, що належать до державної та комунальної, колективної та приватної форм власності. Господарська діяльність, реалізація певного інвестиційного проекту може здійснюватися зі створенням юридичної особи в результаті об'єднання ресурсів згідно з договором про спільну діяльність та на основі підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Отже, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

* приватні, засновані на власності фізичної особи;

* колективні, у т. ч. господарські товариства, кооперативи;

* комунальні, засновані на власності відповідної територіальної громади;

* державні, засновані на державній власності, в т. ч. казенні;

* суб'єкти господарювання з іноземними інвестиціями.

Існує тісний зв'язок між організаційною формою підприємництва та структурою капіталу, можливостями його фінансування та вартістю мобілізації фінансових ресурсів, формою організації менеджменту, оподаткуванням, рівнем накладних затрат, можливостями виходу на ринок капіталів тощо. Отже, правильний вибір форми організації бізнесу має для подальшої діяльності суб'єкта господарювання стратегічне значення.

Таблиця 1.1

Класифікація організаційно-правових форм ведення бізнесу

Нижче наведені основні критерії та чинники, які слід проаналізувати, приймаючи рішення щодо вибору форми організації бізнесу.

1. Рівень відповідальності власників та їх кількість. Розрізняють форми підприємницької діяльності з обмеженою відповідальністю власників за зобов'язаннями підприємства, з необмеженою відповідальністю, а також змішані форми. У світовій практиці спостерігається чітка тенденція до вибору форм організації бізнесу з обмеженою відповідальністю, що пояснюється прагненням власників суб'єктів господарювання обмежити свої ризики величиною вкладів у власний капітал. До таких форм належать насамперед капітальні товариства (ТОВ та АТ). Оскільки для кожного виду організації бізнесу характерна певна кількість власників, важливим чинником, що впливає на вибір форми бізнесової діяльності, є кількість інвесторів, яких планується залучити.

2. Можливості участі в управлінні справами суб'єкта господарювання та контролю за ним. Найважливіша функція власників підприємства полягає в участі в управлінні його діяльністю. Залежно від того, який обсяг капіталу планує інвестувати потенційний власник у бізнесову діяльність, його бачення свого місця в управлінні бізнесом, обирається та чи інша форма організації підприємницької діяльності.

Реалізувати свої права з управління підприємством власник може безпосередньо або через уповноважені ним органи. Зазначені права можуть бути також делеговані наглядовій раді, виконавчому або іншому органу, передбаченому статутом підприємства. У цьому контексті для багатьох інвесторів важливу роль також відіграє можливість забезпечення анонімності їх участі у справах підприємства.

Участь в управлінні для власників означає:

* участь у визначенні основних напрямів діяльності суб'єкта господарювання, затвердження його планів та звітів про їх виконання;

* обрання та відкликання членів виконавчих і контролюючих органів (ревізійна комісія);

* визначення умов оплати праці посадових осіб підприємства;

* затвердження річних результатів діяльності підприємства, порядку розподілу прибутку та покриття збитків;

* визначення організаційної структури та прийняття рішень щодо зміни статутного капіталу та статуту підприємства.

У капітальних товариствах (АТ, ТОВ), кооперативах виконання функції управління здійснюється через участь власників у загальних зборах товариства. Безпосереднє управління справами товариств покладається на виконавчі органи. Можливість участі в управлінні партнерствами залежить від ступеня правової відповідальності учасників. Так, управління справами командитного товариства здійснюють тільки учасники з повною відповідальністю. Як правило, ці самі учасники виконують також функції виконавчого органу.

3. Можливості фінансування. Форма організації бізнесу визначає також можливості та умови залучення власного і позичкового капіталу. Так, рівень кредитоспроможності підприємства значною мірою залежить від рівня відповідальності за борги, а також від розміру власного капіталу. Можливості використання різних інструментів фінансування залежать також від правових обмежень і рівня доступу суб'єкта господарювання до ринку капіталів, зокрема:

* відкриті АТ можуть залучати кошти шляхом емісії акцій та облігацій;

* ТОВ можуть залучати лише вклади учасників та шляхом емісії облігацій.

* Партнерства не можуть залучати кошти шляхом емісії облігацій чи акцій.

4. Умови передачі права власності та правонаступництво (порядок та затрати коштів і часу на вихід з числа власників суб'єкта господарювання чи набуття права власності). Якщо корпоративні права підприємств мають вільний обіг на фондовій біржі чи іншому організованому ринку капіталів, то процедура передачі права власності є спрощеною. Якщо ж йдеться про підприємства із замкненим колом можливих власників, то процедура передачі права власності на них є дещо ускладненою і супроводжується підвищеними накладними витратами. Приймаючи відповідні рішення, слід також враховувати, що за деяких обставин позбутися права власності на суб'єкт господарювання можна лише у разі його реорганізації чи ліквідації. Останній варіант, як правило, пов'язаний з додатковими затратами.

5. Умови оподаткування суб'єктів господарювання різних форм організації бізнесу. В цілому для всіх видів підприємств встановлені однакові умови оподаткування. Особливості передбачені для приватних підприємців, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи; для підприємств, які за встановленими критеріями належать до малого бізнесу; для підприємств з іноземними інвестиціями (при репатріації доходів). Окрім цього, певні особливості встановлені для оподаткування об'єднань суб'єктів господарювання.

6. Накладні витрати, зумовлені окремими формами організації бізнесу. Для різних форм організації бізнесу характерний різний рівень накладних витрат як при заснуванні, так і при здійсненні поточної фінансово-господарської діяльності. Ці витрати пов'язані з особливостями ведення фінансового та податкового обліку, складання звітності, із залученням додаткового капіталу, організацією управління тощо. Прикладом специфічних накладних витрат можуть бути емісійні витрати, витрати на обов'язкові аудиторські перевірки, обов'язкову публікацію звітності в засобах масової інформації, організацію зборів власників тощо. Окрім цього, слід враховувати законодавчі вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу для різних форм бізнесової діяльності.

7. Законодавчі вимоги щодо відповідності виду діяльності певним формам організації бізнесу. Наприклад, банки можуть створюватися лише у формі АТ чи ТОВ, страховики -- юридичні особи -- у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, ломбарди -- у формі повних товариств. Дозвіл на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів можуть отримати акціонерні товариства, статутний капітал яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства, для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.

Суб'єкти господарювання можуть утворювати різного роду об'єднання. Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Реєстрація об'єднання провадиться в порядку, встановленому законодавством. Об'єднання не відповідає за зобов'язаннями підприємств, які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом). До основних видів об'єднань належать асоціації, корпорації, консорціуми, концерни.

Асоціації -- договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Корпорації -- договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності від кожного з учасників. Корпорацію як вид об'єднання не слід плутати з корпоративною формою організації бізнесу. Наприклад, у США і Західній Європі під корпораціями здебільшого розуміють підприємства, засновані на частковій участі та з обмеженою відповідальністю, наприклад акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю.

Консорціуми -- тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети, як правило, при здійсненні крупних фінансових операцій чи реалізації спільного інвестиційного проекту. Наприклад, банківські консорціуми створюються з метою зменшення ризику при кредитуванні значних ризикових проектів або при розміщенні великої емісії цінних паперів.

Концерни -- статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств, які перебувають під єдиним контролем.

У наступних підрозділах наводяться найхарактерніші для окремих форм організації бізнесу особливості їх фінансової діяльності відповідно до зазначених критеріїв.

фінансовий господарювання бізнес

2. Оцінка ефективності операційної фінансової діяльності підприємства ВАТ «Сумимашбуд»

2.1 Фінансово - економічна характеристика ВАТ «Сумимашбуд"

Реквізити ВАТ "Сумимашбуд”: м. Суми, просп. Перемоги, 89, розрахунковий рахунок N340773001830639 у Промінвестбанк м. Суми, МФО 253456.

Статутний фонд товариства складає 965,5 тис. грн., що розділений на 3862120 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна. Резервний фонд складає 241,4 тис. грн., що відповідає 25% статутного фонду. 3% акцій знаходяться в дрібних акціонерів, із них 10% - у юридичних осіб. У такий спосіб продано 74% акцій ВАТ "Сумимашбуд".

У власності акціонерів, членів трудового колективу, знаходиться 4,7 % акцій. Фізичні особи, що не є членами трудового колективу, володіють 5,6 % акцій. Юридичні особи є власниками 89,7 % акцій статутного фонду

Види діяльності:

Розробка, освоєння виробництва і продаж автозапчастин, що комплектують вироби, машини, устаткування, промислові товарі, пристосування, запасні частини, інша продукція промислового призначення, товари широкого вжитку.

ремонт вантажних і легкових автомобілів, їх реалізація.

Виконання держзамовлень і держконтрактів для забезпечення держави продукцією виробничо-технічного, військового і сільськогосподарського призначення.

Операції з власними цінними паперами.

Зовнішньоекономічні зв'язки.

Маркетинг зовнішнього і внутрішнього ринку, організація сервісу, реклами, виставок, комерційна діяльність, міжнародні перевезення.

Структурні й організаційно-економічні методи по забезпеченню заощадження і зміцнення спеціалізації, розвиток диверсифікованості.

Виготовлення продуктів харчування і їхня реалізація.

Інші види виробничої, господарської комерційної, торгової і фінансової діяльності.

Фінансово-економічні показники діяльності ВАТ “Сумимашбуд“ представлені в таблиці 2.1

Як видно з даних таблиці 2.1 в цілому за останні роки підприємство має непогані показники діяльності. В порівнянні з попередніми роками в звітному періоді відбулося зростання вартості основних фондів на 11444,0 тис. грн., що свідчить про їх оновлення та модернізацію. Зросла також вартість і оборотних активів на 20613,0 тис. грн. Позитивним явищем було зростання вартості власних оборотних коштів на 10677,2 тис. грн., що свідчить про розвиток виробничої діяльності на підприємстві та зміцнення його фінансової стійкості. Також це говорить про нарощення темпів виробництва на підприємстві , зростання власних оборотних коштів, що дуже позитивно відображається на фінансовому стані підприємства. Значним досягненням звітного року було збільшення суми чистого прибутку в порівнянні з попереднім роком на 2167,0 тис. грн., що свідчить про підвищення ефективності діяльності підприємства, розширення асортименту та ефективність збутової політики.

Таблиця 2.1

Фінансово - економічні показники діяльності ВАТ Сумимашбуд”

Показники

Роки

Абсолютне відхилення

Темп росту, %

2001 рік

2002 рік

Обсяг реалізованої продукції, без ПДВ, тис. грн.

75488,0

139747,0

64259,0

185,2

Витрати на виробництво реалізованої продукції, тис. грн.

59821,0

118843,4

59022,4

198,6

Валовий прибуток, тис. грн.

15667,0

20904,0

5237,0

133,4

Чистий прибуток, тис. грн.

6918,0

9085,4

2167,4

131,3

Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.

67752,0

79196,9

11444,0

116,8

Ступінь зносу, %

52,3

56,0

3,7

107,1

Вартість оборотних коштів, тис. грн.

25911,0

46524,9

20613,0

179,5

В т. ч. власних

13611,0

24288,2

10677,2

178,4

Рентабельність виробництва, %

11,6

7,7

- 3,9

66,4

Рентабельність продаж, %

9,2

6,5

-2,7

70,6

Фондовіддача, грн.

1,1

1,76

0,65

158,6

Оборотність оборотних коштів

2,91

3,0

0,09

103,1

Затрати на одну гривню реалізованої продукції, грн.

0,79

0,85

0,06

107,5

Номінальна ціна акції

0,25

0,25

-

-

Також за звітний період зросла сума виручки від реалізації робіт, товарів та послуг на 64259,0 тис. грн., що говорить про збільшення обсягів реалізації. Ці явища позитивно вплинули і на показники фондовіддачі основних фондів, яка зросла на 0,65 грн., тобто підприємство ВАТ «Сумимашбуд» почало ефективніше використовувати власні виробничі фонди. Але в той же час в зв'язку з подорожчанням енергоносіїв зросла собівартість реалізованої продукції на 59022,4 тис. грн. Це негативно відобразилося на рентабельності виробництва, яка знизилася в порівнянні з минулим роком на 3,9 %. Відбулося зниження і рентабельності продаж на 2,7 %. Позитивним моментом було зростання оборотності оборотних коштів, що є свідченням більш ефективного їх використання. Це дозволяє підвищити фінансову стійкість підприємства та вивільнити частину оборотних коштів з обігу і направити їх на інші цілі.

2.2 Ефективність політики формування та фінансування активів підприємства ВАТ «Сумимашбуд»

Склад та структура майна підприємства та джерела його утворення на певний момент часу характеризує фінансовий стан підприємства. Ефективне використання майна підприємства приносить значний прибуток. Тому необхідно проаналізувати стан майна підприємства, дослідити стан та структуру активів та джерел їх фінансування з метою виявлення резервів для підвищення ефективності фінансової діяльності.

Аналіз складу та структури майна підприємства за 2002 рік засвідчив наступне. По - перше, на кінець періоду зросла вартість активів підприємства на 12975,0 тис. грн. Це свідчить про розширення діяльності підприємства. За звітний період відбувалося зростання вартості основних фондів на 11444,0 тис. грн., що свідчить про їх оновлення та модернізацію. В той же зменшилася вартість інших необоротних активів на 19977,0 тис. грн., що свідчить про зменшення вартості активів, які не використовуються в виробничому процесі. Позитивним явищем є збільшення вартості оборотних коштів підприємства на 20613,9 тис. грн. Це відбулося за рахунок зростання вартості матеріальних запасів на 12110,0 тис. грн., та зростання вартості грошових коштів на 751,2 тис. грн. Негативним моментом за звітний період було зростання вартості дебіторської заборгованості на 7981,0 тис. грн., що свідчить про погіршення системи розрахунків. Збільшення дебіторської заборгованості призводить до вилучення коштів із обігу підприємства та негативно впливає на ефективність фінансової діяльності підприємства.

Таблиця 2.2

Аналіз складу та структури майна підприємства та джерел фінансування ВАТ «Сумимашбуд» за 2001 - 2002 роки

Назва показників

На кінець 2001 року

На кінець 2002 року

Відхилення

Тис. грн.

% до підсумку

Тис. грн.

% до підсумку

Абсолютне тис. грн.

Відносне, %

Актив

143824,0

100,0

156799,0

100,0

12975,0

-

1. Необоротні активи

117002,0

81,3

108476,3

69,2

- 8525,7

- 12,1

1.1 Основні засоби

67752,0

47,1

79196,9

50,5

11444,9

3,4

1.2 Нематеріальні активи

4,0

0,002

4,4

0,003

0,4

0,001

1.3 Інші необоротні активи

49246,0

34,2

29275,0

18,7

- 19971,0

- 15,5

2. Оборотні активи

25911,0

18,0

46524,9

29,6

20613,9

11,6

2.1 Запаси

17431,0

12,2

29541,9

18,8

12110,9

6,6

2.2 Дебіторська заборгованість

8067,0

5,6

16048,0

10,2

7981,0

4,6

2.3 Грошові кошти та їх еквіваленти і поточні фінансові інвестиції

129,0

0,09

880,2

0,6

751,2

0,51

2.4 Інші оборотні активи

28,4

0,02

35,5

0,02

7,1

-

При аналізі джерел фінансування капіталу підприємства найчастіше виникають питання щодо загального обсягу фінансових ресурсів, їх структури та динаміки. Також необхідно визначити зміни, що відбулися за звітний період щодо загальної суми фінансових ресурсів, їх складових частин - власних та позикових ресурсів, у тому числі таких, наприклад, як статутний фонд, банківські кредити, довгострокові та короткострокові кошти, залучені через цінні папери, тощо. Дуже важливе значення в аналізі має вивчення змін у співвідношення між власними та залученими фінансовими ресурсами .

Також необхідно дослідити розподіл фінансових ресурсів підприємства на основні, інші необоротні та оборотні кошти ( власні та позичені ). Належність власних та позикових фінансових ресурсів до основних коштів, необоротних чи оборотних коштів залежить від того, куди вони вкладені або для чого призначені .

Результати аналізу структури джерел капіталу показують, на якому переважно капіталі працює підприємство - власному чи позиковому, чи містить в собі структура капіталу, що склалась на підприємстві великий ризик для інвесторів чи сприятлива вона для ефективного використання. Для відповіді на ці питання розглянемо таблицю 2.3, що містить в собі дані балансу підприємства Ф № 1 ( див . додаток №1).

Провівши аналіз структури джерел формування капіталу підприємства можемо зробити наступні висновки . В цілому за поточний період в порівнянні з попереднім роком відбулося зростання суми власних джерел фінансування капіталу підприємства на 2236,5 тис. грн. Тобто ВАТ «Сумимашбуд» змогло більшу частину свого капіталу сформувати за рахунок власних джерел, що значно вплинуло на підвищення фінансової стійкості підприємства. Це відбулося за рахунок значного зростання суми резервного капіталу на 533,0 тис. грн. та одержання значної суми чистого прибутку в звітному році, що дало змогу підприємству розширити власні можливості по фінансуванню своєї діяльності . В той же час розмір статутного фонду не змінився. Негативним моментом в структурі власних джерел формування капіталу підприємства було зменшення суми додаткового капіталу на 5478,2 тис. грн. , що значно зменшило можливості підприємства по фінансуванню своєї діяльності власними коштами. В цілому підприємство ВАТ ”Сумимашбуд” має достатню власних фінансових ресурсів для формування активів .

Провівши аналіз структури позикових джерел формування капіталу підприємства ВАТ «Сумимашбуд» можемо зробити наступні висновки. В цілому підприємство ВАТ «Сумимашбуд» в звітному періоді використовувало значно більшу суму позикових коштів, ніж в попередньому періоді. Про це свідчить зростання загальної суми позикових коштів на кінець 2002 року на 10737,9 тис. грн. Використання позикових коштів приносить додатковий доход підприємству, але потрібно визначити за рахунок яких джерел зростає сума позикового капіталу. По підприємству ВАТ «Сумимашбуд» на кінець 2002 року значне місце в структурі оборотних коштів займають короткострокові кредити, їх загальна сума зросла на 9686,0 тис. грн. Негативною тенденцією по підприємству можна назвати зниження вартості довгострокових кредитів на 85,0 тис. грн. при одночасному зростанні вартості короткострокових. В той же час значним недоліком є зростання суми кредиторської заборгованості на 1136,9 тис. грн. Це свідчення погіршення фінансового стану підприємства, хоча кредиторська заборгованість є дешевим джерелом фінансування капіталу підприємства.

Таблиця 2.3

Структура джерел фінансування підприємства ВАТ «Сумимашбуд» за 2001- 2002 роки

Джерело капіталу

НА 01.01.02

НА 01.01.03

Зміни

Сума,

тис.

грн.

Питома вага, %

Сума

тис.

грн..

Питома вага, %

Сума,

тис.

грн.

Питома вага, %

Всього джерел

143824,0

100,0

156799,0

100

12975,0

-

Власні

130040,0

90,4

132276,6

84,4

2236,6

- 6,0

Статутний фонд

77242,0

53,7

77242,0

49,2

-

- 4,5

Додатковий капітал

49611,0

34,5

44132,8

28,2

5478,2

- 6,3

Резервний капітал

235,0

0,16

768,0

0,5

533,0

0,34

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

2952,0

2,05

10113,7

6,5

7161,7

4,45

Забезпечення наступних виплат та платежів

-

-

-

-

-

-

Залучені

13784,0

9,5

24521,9

15,6

10737,9

6,1

Довгострокові пасиви

573,0

0,4

488,0

0,3

-85

- 0,1

Короткострокові пасиви

13211,0

9,2

24033,9

15,4

10822,9

6,2

Інші короткострокові пасиви

-

-

-

-

-

-

Короткострокові кредити

2688,0

1,9

12374,0

7,9

9686,0

- 6,0

2.4 Розрахунки з кредиторами

10523,0

7,4

11659,9

7,5

1136,9

0,1

Для глибшого розуміння процесу формування і зміни джерел капіталу, що відбувається на підприємстві необхідне більш детальне їх дослідження, що включає порівняльний аналіз джерел формування та засобів за різними напрямками. Можна більш детально дослідити джерела покриття окремих видів основного та оборотного капіталу. Доцільно та необхідно в аналітичній таблиці згрупувати їх на ті, що фінансуються за рахунок власних і залучених коштів. За рахунок залучених коштів, як правило, фінансуються незавершене будівництво та обладнання для встановлення, а за рахунок власних - основні засоби та довгострокові фінансові інвестиції .

Значний розмір дебіторської заборгованості негативно впливає на загальний фінансовий стан підприємства, знижує оборотність оборотних активів, та вимагає додаткового залучення коштів з інших джерел фінансування. Це призводить до додаткових фінансових втрат в діяльності суб'єктів господарювання. Тому підприємствам необхідно постійно слідкувати за станом та розміром дебіторської заборгованості.

Стан і структуру дебіторської заборгованості проаналізуємо за допомогою таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Аналіз складу та структури дебіторської заборгованості ВАТ «Сумимашбуд» за 2001-2002 роки

Вид дебіторської заборгованості

На кінець 2001 року

На кінець 2002 року

Відхилення

Тис. грн.

% до підсумку

Тис. грн.

% до підсумку

Абсолютне, тис. грн.

За структурою

1. Векселі одержані

-

-

18,9

0,1

18,9

-

2. Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги за чистою реалізаційною вартістю

6750,0

83,6

5589,1

34,8

- 1160,9

- 48,8

Дебіторська заборгованість за розрахунками

-

-

-

-

-

-

3. З бюджетом

55,0

0,7

1989,7

12,4

1934,7

11,7

4. За виданими авансами

246,0

3,0

6286,6

39,2

6040,6

36,2

5. З нарахованих доходів

-

-

-

-

-

-

6. З внутрішніх резервів

-

-

-

-

-

-

7. Інша поточна дебіторська заборгованість

1016,0

12,6

2182,5

13,6

1166,5

1,0

Разом

8067,0

100,0

16048,0

100,0

7981,0

-
За звітний період величина дебіторської заборгованості значно зросла на суму 7981,0 тис. грн. Це є негативною тенденцією, адже з обігу підприємства вилучаються кошти, що потребує додаткових джерел фінансування активів підприємства. Зростання боргів перед підприємством негативно впливає і на зниження ефективності фінансової діяльності ВАТ «Сумимашбуд». В цілому зростання загального розміру дебіторської заборгованості відбулося за рахунок зростання боргів по розрахунках з бюджетом, по виданих авансах та іншій поточній заборгованості. Позитивним моментом в змінах дебіторської заборгованості було зменшення її розміру по розрахунках за поставлену продукцію, що відповідно позитивно вплинуло на зростання розміру позикових коштів.

Також в якості джерела фінансування підприємством були використані короткострокові фінансові зобов'язання, зокрема кредиторська заборгованість. Заборгованість постачальникам по суті являє собою комерційний кредит. Тому доцільно дослідити склад та структуру кредиторської заборгованості ( див. табл. 2.6)

Таблиця 2.6

Динаміка структури кредиторської заборгованості ВАТ “ Сумимашбуд” за 2001 - 2002 роки

Вид кредиторської заборгованості

На 01.01.02

На 01.01.03

Зміни

Сума

тис.

грн.

Питома вага,%

Сума

тис.

грн.

Питома вага,%

Сума,

тис.

грн.

Темп росту,%

1. Кредиторська заборгованість за товари , роботи ,послуги

6511,0

61,8

3108,2

26,6

-3402,8

47,7

2. Векселі видані

62,0

0,6

39,1

0,4

- 22,9

63,6

3. Поточні зобов'язання :

З авансів одержаних

620,0

5,9

2408,9

20,6

1788,9

388,4

5. З бюджетом

1171,0

11,2

923,1

7,9

- 247,9

78,8

6. З позабюджетних платежів

415,

3,9

1184,6

10,1

769,6

285,4

7. З страхування

79,0

0,8

67,2

0,6

11,8

85,1

8. З оплати праці

281,0

2,7

501,9

4,3

220,9

178,6

9. З учасниками

-

-

-

-

-

-

10. Із внутрішніх розрахунків

-

-

-

-

-

-

11. Інші поточні зобов'язання

1482,0

14,1

3426,9

0,3

1944,9

231,2

Всього

10523,0

100%

11659,9

100%

1136,9

110,8

Як свідчать дані аналізу складу та структури кредиторської заборгованості на протязі останніх періодів відбулися значні зміни . В цілому на кінець 2002 року зросла загальна сума кредиторської заборгованості в порівнянні з попереднім періодом на 1136,9 тис. грн. , або темп росту склав 110,8 %. Це явище можна класифікувати як негативне, адже зросли борги підприємства зовнішнім кредиторам. Хоча кредиторська заборгованість і є дешевим джерелом фінансування діяльності, збільшення її загального розміру може призвести до неплатоспроможності підприємства, і як наслідок цього, банкрутства. До позитивних змін в структурі кредиторської заборгованості можна віднести зменшення заборгованості за отримані роботи, товари та послуги на 3402,8 тис. грн. та зменшення боргів перед бюджетом на 247, 9 тис. грн.

В той же час значно зросли боргові зобов'язання по одержаних авансах на 1788,9 тис. грн., з позабюджетних платежів на 769,6 тис. грн. , по оплата праці на 220,9 тис. грн. та інші поточні зобов'язання на 1944,9 тис. грн. Тому підприємству слід приділити значну увагу зменшенню загальної суми кредиторської заборгованості та знаходженню більш безпечних джерел фінансування своєї діяльності .

2.3 Оцінка ефективності управління грошовими коштами підприємства ВАТ «Сумимашбуд»

Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він визначає конкретну здатність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює, в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів.

Платоспроможність - це здатність підприємства заплатити по своїм боргам в разі одночасного пред'явлення вимог щодо платежів з боку всіх кредиторів.

Платоспроможність підприємства, як правило, визначається такими показниками :

1.Коефіцієнт абсолютної ліквідності ( Ка.л. ) показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на конкретну дату:

(2.1)

де ГК - грошові кошти;

ПФВ - короткострокові фінансові вкладення;

КЗ - короткострокова заборгованість.

К а.л на початок 2001 р. =18,0 / 8353,0= 0,002

К а.л на кінець 2001 р. = 129,0/13211,0= 0,009

К а.л на кінець 2002 р. = 880,0/ 24033,9= 0,03

2. Коефіцієнт критичної оцінки (проміжної ліквідності) характеризує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок-готівки, але й за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію, виконані роботи або надані послуги:

(2.2)

ДЗ - дебіторська заборгованість.

К к.о.на початок 2001 р. =(18,0+4358,0)/ 8353,0=0,52

К к.о.на кінець 2001 р. =( 129,0 +8067,0)/ 13211,0 = 0,62

К к.о.на кінець 2002 р. =( 880,2 +16048,0)/ 24033,9 = 0,7

3. Коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) дозволяє встановити, в якій мірі поточні активи покривають короткострокові зобов'язання:

(2.3)

ТМЦ - товарно-матеріальні цінності.

К п. л.на початок 2001 р. =(18,0 +4358,0 +9585,0 )/ 8353,0 = 1,67

К п. л.на кінець 2001 р. =(129,0 + 8067,0 + 17431,0 )/ 13211,0 = 1,93

К п. л.на кінець 2002 р. = ( 880,2 + 16048,0 + 29541,9 )/ 24033,9 = 1,93

4. Коефіцієнт чистої виручки (Кчв) показує перспективну платоспроможність підприємства і вимірює долю вільних грошових коштів у виручці:

(2.4)

Ам - амортизація;

ЧВ - чиста виручка (без врахування ПДВ та акцизу).

К чв за 2001 р. = (6918,0+3150,0 ) / 75488,0 = 0,13

К чв за 2002 р. = ( 9085,4 + 3087,0) */ 139747,0 = 0,08

Зведемо всі показники ліквідності підприємства ВАТ «Сумимашбуд» до таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 Показники ліквідності підприємства ВАТ “ Сумимашбуд”

Показники

Нормативне значення

[20]

На 01.01.01

На 01.01.02

На 01.01.03

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,2- 0,25

0,002

0,009

0,03

Коефіцієнт проміжної ліквідності

Більше 1

0,52

0,62

0,7

Коефіцієнт покриття

Більше 2

1,67

1,93

1,93

Коефіцієнт чистої виручки

0,13

0,08

Як показали розрахунки коефіцієнтів, жоден з показників ліквідності не відповідає нормативному значенню. Отже, можна вважати, що підприємство на протязі двох останніх років було повністю неліквідним. При цьому знизився коефіцієнт чистої виручки, який показує частину вільних грошових ресурсів підприємства у виручці від реалізації продукції. Позитивною тенденцією було стійке зростання розміру власного оборотного капіталу, який має важливе значення для стійкого фінансового стану підприємства. Фінансову стійкість підприємства можна оцінити за допомогою таких показників:

Коефіцієнт забезпечення запасів та витрат власними оборотними коштами (Кз):

(2.5)

К з на початок 2001 р. = 6144,0 / 9585,0 = 0,64

К з на кінець 2001 р. = 13611,0 / 17431,0 = 0,78

К з на кінець 2002 р. = 24288,0 / 29541,9 = 0,82

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів ( Км ) показує. яка частина власних коштів вкладена в найбільш мобільні активи:

(2.6)

де ВК - власні кошти.

К м на початок 2001 р. = 6144,0 / 120472,0 = 0,05

К м на кінець 2001 р. = 13611,0 / 130040,0 = 0,1

К м на кінець 2002 р. = 24288,0 / 132276,5 = 0,18

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами поточних активів (Кзв)

(2.7)

де ОК - оборотні кошти.

К зв на початок 2001 р. = 6144,0 / 11324,0 = 0,54

К зв на кінець 2001 р. = 13611,0 / 25911,0 = 0,52

К зв на кінець 2002 р. = 24288,0 / 46524,9 = 0,52

4 .Коефіцієнт автономії (Ка)

(2.8)

К а на початок 2001 р. = 120472,0 / 125840,0 = 0,95

К а на кінець 2001 р. = 130040,0 / 1438243,0 = 0,9

К а на кінець 2002 р. = 132276,5 / 156799,0 = 0,84

5 . Коефіцієнт співвідношення позикового капіталу до власного (Кс):

(2.9)

де ПК - позиковий капітал

К с на початок 2001 р. = 8353,0 / 120472,0 = 0,07

К с на кінець 2001 р. = 13784,0 / 130040,0 = 0,11

К с на кінець 2002 р. = 24521,9 / 132276,5 = 0,18

Зведемо всі показники фінансової стійкості підприємства ВАТ «Сумимашбуд» до таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Показники фінансової стійкості підприємства ВАТ “ Сумимашбуд”

Показники

Нормативне значення[5]

На 01.01.01

На 01.01.02

На 01.01.03

Коефіцієнт забезпечення запасів власними оборотними коштами

0,6 - 0,8

0,64

0,78

0,82

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

0,5

0,05

0,1

0,18

Коефіцієнт забезпечення власними коштами поточних активів

0,54

0,52

0,52

Коефіцієнт автономії

Більше 0,5

0,95

0,9

0,84

Коефіцієнт співвідношення власних та позикових коштів

Менше 1

0,07

0,11

0,18

Розрахунок коефіцієнта забезпечення запасів та затрат власними оборотними коштами свідчить про достатність власних коштів, необхідних для формування запасів. По всіх періодах даний показник знаходиться в межах нормативного значення . Коефіцієнт маневреності власного капіталу не відповідає нормативу , хоча й зростає в динаміці , що говорить про те , що мала частина власного капіталу знаходиться в мобільній формі . і відповідно у підприємства існує невелика можливість здійснення маневру цими коштами . Нормативне значення коефіцієнта автономії складає 0,5 . Це означає, що підприємство може покрити всі зобов'язання власними коштами. По нашому підприємству цей коефіцієнт значно перевищує нормативне значення, що свідчить про незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування . Але зниження коефіцієнта автономії в динаміці свідчить про можливість виникнення в майбутньому фінансових ускладнень . Нормативне значення коефіцієнта співвідношення власних та позикових коштів дорівнює 1 . По підприємству ВАТ «Сумимашбуд» коефіцієнт значно нижче нормативного значення , що свідчить про перевагу власних коштів над позиковими . Але зростання цього показника в динаміці свідчить про збільшення частки позикових в обороті підприємства.

2.4 Оцінка ефективності операційної діяльності підприємства ВАТ “ Сумимашбуд”

Різні напрямки основної діяльності, що пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції - товарів, робіт, послуг, а також фінансової та інвестиційної діяльності дістають остаточну грошову оцінку в сукупності показників фінансових результатів. Основним узагальнюючим показником є чистий прибуток , який підприємство отримало за звітний період.

В ринковій економіці чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку - це таке джерело фінансування розвитку підприємства, виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних та виробничих потреб працівників підприємства. Чистий прибуток - це найважливіший показник для оцінки виробничої та фінансової діяльності, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя та ефективності менеджменту. За чистим прибутком визначається прийнятий для інвестора рівень доходності активів підприємства для порівняння з альтернативними варіантами напрямку інвестування. Постійне збільшення прибутку за умови припустимого ризику, тобто в разі залучення додаткових позикових коштів чи додаткового розміщення акцій, зміцнює конкурентні позиції підприємства на ринку капіталу.

Першочерговим завданням аналізу фінансових результатів є оцінювання динаміки прибутку, виявлення і кількісне оцінювання впливу різних чинників на його розмір, а також оцінювання резервів збільшення прибутку.

Проведемо аналіз фінансових результатів діяльності підприємства ВАТ «Сумимашбуд» за допомогою таблиці 2.9 Проаналізуємо зміну чистого доходу, собівартості та прибутку від реалізації продукції.

Таблиця 2.9

Аналіз фінансових результатів ВАТ «Сумимашбуд»

за 2001 - 2002 роки

№

п/п

Показники

Періоди

Зміни за звітний період

2001 р.

2002 р.

Тис. грн.

Темп приросту, %

1.

Чистий дохід від реалізації продукції

75488,0

139747,0

64259,0

185,1

2.

Собівартість реалізованої продукції

59821,0

118843,4

59022,6

198,1

3.

Валовий прибуток від реалізації продукції

15667,0

20904,0

5327,0

133,4

4.

Адміністративні витрати

5180,0

5555,7

375,7

107,2

5.

Витрати на збут

904,0

5944,6

5040,6

657,5

6.

Собівартість продукції в врахуванням адміністративних витрат та витрат на збут

65905,0

130343,7

64438,7

197,7

7.

Прибуток від реалізації

9583,0

11960,8

2377,8

124,8

8.

Інші операційні доходи

1590,0

12722,3

11132,3

132,7

9.

Прибуток від операційної діяльності

9583,0

11960,8

2377,8

124,8

10.

Прибуток від участі в капіталі

-

-

-

-

11.

Інші фінансові доходи

10,0

324,3

314,3

324,0

12.

Прибуток від звичайної діяльності

8506,0

10901,7

2395,7

128,2

13.

Податок на прибуток

1588,0

1816,3

228,3

114,3

14.

Чистий прибуток

6918,0

9085,4

2167,4

131,3

15.

Грошовий потік

10068,0

12172,4

2104,4

120,8

Як свідчать дані таблиці 2.9, за звітний період чистий дохід від реалізації продукції, робіт, товарів та послуг збільшився на 64259,0 тис. грн. Це свідчить про збільшення обсягів реалізації продукції, а отже і підвищення ефективності операційної діяльності підприємства. В той же час зросла і собівартість продукції на 64488,7 тис. грн. Причому темп зростання собівартості був вищим за темпи зростання чистого доходу, що свідчить про зниження ефективності виробництва в звітному періоді. В зв'язку з ростом чистого доходу відбулося і зростання суми валового прибутку, та як наслідку чистого прибутку на 2167,4 тис. грн. Це свідчить про підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства. Позитивним явищем в звітному періоді є зростання чистого грошового потоку на підприємстві на 20,8%, тобто чистого прибутку та амортизаційних відрахувань, які можуть направлятися на розвиток підприємства. В звітному період загальний розмір чистого грошового потоку виріс на 2104,4 тис. грн. При цьому також слід зазначити, що темпи проросту чистого прибутку був більшим за темп проросту чистого грошового потоку. Негативним моментом в звітному періоді було значне зростання витрат на збут на 657,5%. Це призвело до значного зростання собівартості продукції.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены