Методика нарахування і сплати обов’язкових платежів в позабюджетні фонди
Теоретичні засади позабюджетних фондів цільового призначення, поняття і їх види, правова база забезпечення та джерела формування. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.03.2012 |
| Размер файла | 44,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
24
Размещено на http://www.allbest.ru/
Методика нарахування і сплати обов'язкових платежів в позабюджетні фонди
Зміст
- Вступ
- 1. Теоретичні засади позабюджетних фондів цільового призначення
- 1.1 Поняття і види позабюджетних фондів цільового призначення
- 1.2 Джерела формування позабюджетних фондів
- 1.3 Правова база забезпечення позабюджетних фондів
- 2. Методика нарахування і сплати обов'язкових платежів в позабюджетні фонди
- 2.1 Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування
- 2.2 Збір до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
- 2.3 Збір до Фонду соціального страхування від нещасних випадків
- 2.4 Збір до Фонду соціального страхування на випадок безробіття
- 3. Резерв збільшення надходжень в позабюджетні фонди
- Висновки
- Література
Вступ
Бюджет є основним централізованим фондом грошових ресурсів держави. Кошти бюджету знеособлені і забезпечують реалізацію його функцій. Однак у держави можуть бути певні потреби, які мають особливе значення і тому повинні мати відповідне гарантоване фінансове забезпечення. Це і є причиною формування фондів цільового призначення.
Історично цільові фонди з'явилися раніше бюджету, як єдиного державного фонду грошових ресурсів. Це були спеціальні фонди або особливі рахунки. Кількість їх постійно коливалася, більшість мали тимчасовий характер і разом із виконанням намічених цілей ліквідовувалися.
В сучасних умовах розвитку незалежної України значення позабюджетних цільових фондів, поряд з бюджетом, значно зростає. Їх існування є необхідним і доцільним, так як вони є джерелом фінансового забезпечення соціального захисту населення. Соціальний захист охоплює всі заходи, що уберігають населення країни від таких ризиків для їхнього життя, як хвороби, нещасні випадки, старість або безробіття. Без встановлення соціальних гарантій та механізмів їх реалізації не можна досягти соціальної злагоди в суспільстві та економічної стабільності в країні.
Мета даної роботи: з'ясувати сутність і необхідність функціонування поряд з бюджетною системою цільових позабюджетних фондів, дослідити механізм формування і використання коштів фондів соціального страхування.
1. Теоретичні засади позабюджетних фондів цільового призначення
Фонди фінансових ресурсів цільового призначення є самостійною ланкою фінансової системи і входять до складу державних фінансів. Основним централізованим фондом грошових коштів держави є бюджет. Кошти бюджету знеособлені і забезпечують реалізацію функцій держави. Разом з тим у держави можуть бути певні потреби, які мають особливе значення і потребують гарантованого фінансового забезпечення. До таких потреб належать: надання певних соціальних гарантій населенню у разі досягнення непрацездатного віку, втрати працездатності, годувальника, роботи, настання інших непередбачуваних подій. Це і є причиною формування фондів цільового призначення. Державні позабюджетні цільові фонди - це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб. [11, 65]
За допомогою цільових державних фондів можливо:
- впливати на процес виробництва через фінансування, субсидування і кредитування підприємств;
- забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за рахунок спеціально визначених джерел і штрафів за забруднення навколишнього середовища;
- надавати соціальні послуги населенню через виплату пенсій, соціальну допомогу, субсидування соціальної інфраструктури в цілому.
Залежно від цільового призначення державні фонди поділяються на економічні s соціальні, а відповідно до рівня управління - на державні і регіональні.
1.1 Поняття і види позабюджетних фондів цільового призначення
Цільові фонди можуть бути постійними і тимчасовими. Створення постійних фондів пов'язане з виділенням окремих функцій держави. Зокрема, в реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню. У процесі створення системи самостійних соціальних фондів ставилося завдання "розвантажити" бюджет від значної частки соціальних видатків і забезпечити їх автономне гарантоване фінансування.
Тимчасові фонди формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем і припиняють своє функціонування після виконання покладених на них завдань. Для втілення певних економічних програм можуть створюватися позабюджетні фонди як у межах держави, так і на міжнародному рівні. Так, країни Євросоюзу створюють фонди надання допомоги країнам Східної Європи.
1.2 Джерела формування позабюджетних фондів
Джерела формування цільових державних фондів визначаються характером і масштабністю завдань, для реалізації яких вони створені. На їх величину впливає економічний і фінансовий стан держави на тому чи іншому етапі розвитку. Отже, джерела формування коштів державних цільових фондів можуть мати як відносно стабільний, так і тимчасовий характер. [14, 78]
Напрями використання коштів залежать від призначення фондів, конкретних економічних умов і змісту розроблених програм, що реалізуються. Деякі державні цільові фонди можуть бути інвесторами і учасниками фінансового ринку у зв'язку з тим, що, по-перше, нерідко використання грошових коштів не збігається у часі з їх надходженням, а по-друге, доходи від інвестицій є додатковим джерелом фінансування витрат відповідного фонду.
Правом створення цільових фондів наділені як органи центральної, так і місцевої влади. На регіональному рівні формуються свої цільові фонди за рахунок місцевих джерел. Загальнодержавні цільові фонди мають свої територіальні відділення і передають частину коштів у розпорядження територіальних владних структур.
Утворення державних цільових фондів відбувається або шляхом відокремлення видатків Державного бюджету на певні цілі, що мають першочергове значення для країни в даний момент, або через формування спеціальних фондів, які мають самостійні джерела доходів.
Цільові державні фонди, як правило, перебувають у розпорядженні державних органів влади, але оперативне управління здійснюється спеціально створеним адміністративним апаратом. Керівництво фондів самостійно визначає напрями використання коштів відповідно до законодавства.
У західних країнах число таких фондів становить від 30 до 80. Основну групу серед цільових фондів становлять фонди державного соціального страхування. В Україні на даний час створюються такі основні державні цільові фонди:
- Пенсійний фонд;
-Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
- Фонд соціального страхування на випадок безробіття;
- Фонд соціального страхування від нещасних випадків;
Види позабюджетних фондів
Рис. 1.1. Види державних цільових фондів
1.3 Правова база забезпечення позабюджетних фондів
Для забезпечення виконання Закону України "Про пенсійне забезпечення" було створено Пенсійний фонд України як самостійну фінансову структуру. Кошти фонду не включаються до державного бюджету і не можуть бути використані на інші цілі, крім виплати пенсій і допомоги.
Бюджет Пенсійного фонду затверджується Кабінетом Міністрів України. Тимчасово вільні кошти при відсутності заборгованості з виплат пенсій можуть бути використані фондом виключно на придбання державних цінних паперів.
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності був створений відповідно до Закону України "Про основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням та поховання.
Його основне призначення - матеріальне забезпечення громадян у разі втрати заробітної плати внаслідок тимчасової непрацездатності, догляду за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї, при вагітності та пологах, догляді за малолітньою дитиною, а також часткова компенсація у зв'язку зі смертю застрахованої особи.
Для надання матеріальної допомоги, а також відшкодування втрат, заподіяних працівникові на виробництві в результаті нещасного випадку, здійснення заходів на запобігання нещасним випадкам, усунення загрози здоров'ю працівників, викликаної умовами праці, створюється фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків забезпечує фінансування заходів, передбачених національною, галузевими, регіональними програмами поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, планами наукових досліджень з охорони та медицини праці, навчання і підвищення кваліфікації відповідних спеціалістів з питань охорони праці, організації розроблення і виробництва засобів індивідуального та колективного захисту працівників, розроблення, видання, розповсюдження нормативних актів, журналів, спеціальної літератури, а також інших профілактичних заходів відповідно до завдань страхування від нещасних випадків.
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг фондом. Діяльність фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2.03.2000 р.
2. Методика нарахування і сплати обов'язкових платежів в позабюджетні фонди
2.1 Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування
Головні завдання Пенсійного фонду:
- забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ, допомоги на дітей, а також інших витрат, покладених чинним законодавством на цей фонд;
- збирання і акумуляція внесків, призначених для пенсійного забезпечення і виплати допомоги;
- розширене відтворення коштів фонду на основі принципів самофінансування;
- участь у фінансуванні державних, регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів, інших категорій населення та у страхуванні здоров'я пенсіонерів через страхові компанії;
- організація міжнародного співробітництва у сфері пенсійного забезпечення, зокрема щодо виплати пенсій громадянам, які виїхали за межі України;
- контроль за своєчасним і повним надходженням доходів до цього фонду;
- фінансування витрат, пов'язаних з виплатою державних пенсій, допомоги та інших виплат, передбачених законодавством;
- визначення порядку використання і забезпечення контролю за правильним витрачанням коштів фонду;
- участь у підготовці пропозицій до державних програм соціального розвитку та підвищення рівня добробуту населення, в розробці проектів міжурядових договорів з питань пенсійного забезпечення та фінансування витрат на виплату пенсій громадянам, які прибули на постійне проживання в Україну з інших держав і які виїхали за її межі;
- участь у підготовці нормативних актів, спрямованих на вдосконалення системи пенсійного забезпечення, та порядку підвищення розміру пенсій у зв'язку зі зміною індексу споживчих цін і підвищенням заробітної плати. [4]
Доходи бюджету фонду формуються за рахунок таких надходжень:
- зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування;
- коштів державного та місцевих бюджетів;
- добровільних внесків і пожертвувань підприємств, установ. організацій та громадян;
- сум фінансових санкцій, стягнених за порушення порядку сплати зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування;
- сум відсотків за користування тимчасово вільними коштами фонду;
- інших надходжень.
Основним джерелом доходів Пенсійного фонду є збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування був введений Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" в 1997 році. Платники збору сплачують його до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.
До числа платників збору належать:
- суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їхні об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об'єднання громадян, інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;
- філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розтаHовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади;
- фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують праці найманих працівників, а також адвокати, їхні помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу;
- фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо. [4]
Об'єктом оподаткування залежно від типу платника є: фактичні витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат працівникам, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт за угодами цивільно-правового характеру; сума оподатковуваного доходу, або прибутку.
Ставки збору встановлюються залежно від об'єкта оподаткування в таких розмірах:
- для юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності - 32 % від фактичних витрат на оплату праці працівників;
- для юридичних осіб, які використовують працю найманих працівників з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації - 42 % від фактичних витрат на оплату праці працівників.
Для підприємств, установ та організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4% від об'єкта оподаткування - для працюючих інвалідів та за ставкою 32 % від об'єкта оподаткування - для інших працівників такого підприємства.
Для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить 50 % від загальної чисельності працюючих, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається за ставкою 4 % від об'єкта оподаткування - для всіх працівників цих підприємств. [7]
Обчислення збору до Пенсійного фонду фізичними особами, які працюють на умовах трудового договору, та фізичними особами, які виконують роботи згідно з цивільно-правовими договорами, у тому числді членами творчих спілок, творчими працівниками, які не є членами творчих спілок, здійснюється щомісячно за ставками, визначеними чинним законодавством (таблиця 2.1.)
Таблиця 2.1.
Ставки та база оподаткування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування
|
Платник |
Ставка |
База оподаткування (сукупний оподатковуваний доход) |
|
|
Фізичні особи, що працюють на умовах трудового або цивільно-правового договору |
1% |
не перевищує 150 грн. |
|
|
2% |
перевищує 150 грн. |
||
|
осіби льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації і бортоператорів, та осіб які мають статус державного службовця або працюють на посадах, робота на яких зараховується до трудового стажу, що дає право на одержання пенсії |
1% |
не перевищує 150 грн. |
|
|
2% |
від 151 до 250 грн. |
||
|
3% |
від 251 до 350 грн. |
||
|
4% |
від 351 до 500 грн. |
||
|
5% |
Перевищує 501 грн. |
Платники збору - юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України.
Збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці.
У разі недостатності у платників збору коштів на оплату праці і сплату збору в повному обсязі видача коштів на оплату праці і сплата збору здійснюються у пропорційних розмірах.
З метою забезпечення погашення заборгованості з виплати пенсій, збільшення надходжень до Пенсійного фонду Указом Президента "Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій" від 31 серпня 1998 року тимчасово, до повного погашення заборгованості з виплати пенсій введено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, а саме:
з операцій купівлі-продажу валют;
з продажу ювелірних виробів;
з операцій відчуження легкових автомобілів;
виробництво та імпорт тютюнових виробів;
надання послуг стільникового зв'язку. [10]
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу валют сплачують юридичні та фізичні особи, які купують валюту за гривні. Уповноважені банки та їхні клієнти, які купують готівкову або безготівкову валюту, в заявах щодо купівлі-продажу валюти та у квитанціях про здійснення операцій обміну валюти повинні передбачати окремим рядком такий збір у розмірі 1 % від суми купівлі-продажу.
Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій продажу ювелірних виробів із золота, крім обручок гладкошліфованих та з алмазною обробкою, є суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю ювелірними виробами із золота. Збір сплачується в розмірі 5 % вартості проданих ювелірних виробів із золота.
Збір з операцій відчуження легкових автомобілів сплачують підприємства, установи, організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають права власності на легкові автомобілі. Органи Державтоінспекцій здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати цього збору, що підтверджується відповідним документом. Ставка збору - 3% від вартості автомобіля.
Збір з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачують підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно. Ставка збору встановлена в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна, зазначеного в договорі купівлі-продажу.
Не сплачують збір: державні підприємства, установи, організації, якщо вони придбали нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів; громадяни, якщо вони придбали житло, перебуваючи у черзі на одержання житла, або придбали житло вперше; власники житла, які отримали його в результаті приватизаці, а також сільськогосподарські товаровиробники, які сплачують фіксований сільськогосподарський податок.
Збір з вироблених або імпортованих в Україну тютюнових виробів сплачують суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють їх виробництво або імпортують їх в Україну. Ставка збору встановлена в розмірі 1,5 грн. за 1000 шт. цигарок без фільтру та 2,5 грн. за 1000 цигарок з фільтром.
Збір з послуг стільникового рухомого зв'язку справляється з підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, які користуються такими послугами, а також з операторів, що надають їх безплатно. Не сплачується збір, якщо послугами стільникового зв'язку користуються річкові, морські, повітряні, космічні транспортні засоби, засоби наземного технологічного транспорту, користування радіотелефонами та радіоподовжувачами, підключеними до номерів квартирних телефонів. Ставка збору - 6 % від вартості будь-яких послуг стільникового рухомого зв'язку.
Суб'єкти підприємницької діяльності, їх філії, об'єднання, бюджетні, громадські організації, які протягом календарного місяця не здійснили витрат на оплату праці, сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 32 % від суми, визначеної як добуток мінімального обсягу заробітної плати, та кількості працівників, на яких здійснюється нарахування заробітної плати.
Платники збору щомісячно подають у двох примірниках розрахунок зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у якому зазначають самостійно обчислені суми зобов'язань зі сплати збору. Розрахунок подається до регіональних відділень Пенсійного фонду до 20 числа місяця, наступного за звітним.
Суми збору, донараховані під час перевірок органами державної податкової та державної контрольно-ревізійної служби, а також фінансових санкцій перераховуються до Пенсійного фонду України у повному обсязі без спрямування їх на розвиток матеріально-технічної бази цих органів.
2.2 Збір до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені законом, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Усі застраховані особи є членами цього фонду.
Фонд є некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим фондом особам і стабільної діяльності фонду.
Джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є:
- страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб;
- суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб;
- благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
- асигнування із Державного бюджету України;
- інші надходження відповідно до законодавства. [1]
Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням. У разі їх невикористання в поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік.
Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, зараховуються на єдиний централізований рахунок фонду в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди з окремих видів страхування.
Для забезпечення фінансової стабільності фонду утворюється резерв страхових коштів у сумі, необхідній для фінансування всіх видів матеріального забезпечення в розрахунку на місяць.
Кошти фонду спрямовуються на виплату застрахованим особам допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, народженням дитини та доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання. Розмір внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлюється згідно з Законом України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування".
Для роботодавців внески встановлено в розмірі 2,9 % від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.
Для найманих працівників розмір внесків встановлюється від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян, і становить: 0,5 % - для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче прожиткового мінінума; 1 % - для найманих працівників, які мають заробітну плату більше прожиткового мінімума.
Для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які виконують роботи згідно з цивільно-правовими угодами, а також громадян України, які працюють за межами України та не застраховані в системі обов'язкового державного соціального страхування країни, в якій вони перебувають, розмір внесків на загальнообов'язкове державне страхування становить 6 % від суми оподатковуваного доходу (прибутку), у тому числі 3 % - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та 3 % - на випадок безробіття.
Страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
За порушення строку реєстрації страхувальника як платника страхових внесків або несвоєчасність сплати страхових внесків на нього накладається штраф у розмірі 50 % від суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися.
Платники збору щоквартально подають звіт про нараховані внески до фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, у якому зазначають самостійно обчислені суми зобов'язань зі сплати збору. Звіт подається до регіональних відділень фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми. За порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50 % від належної до сплати суми страхових внесків.
Пеня обчислюється виходячи з 120 % облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк. Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в дохід фонду зі страхувальника у безспірно-му порядку.
Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених законом, не застосовується. Суми коштів, безпідставно стягнені зі страхувальника, підлягають поверненню у триденний строк з дня винесення рішення про безпідставність стягнення цих виплат з відшкодуванням судових витрат.
2.3 Збір до Фонду соціального страхування від нещасних випадків
Фонд соціального страхування від нещасних випадків - не-комерційна самоврядна організація, яка здійснює страхування від нещасного випадку. Він створений відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:
- внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;
- капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;
- прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів фонду на депозитних рахунках;
- коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці;
- добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству. [3]
Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку. Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів державного бюджету.
Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, в тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.
Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижок до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавок (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці). Розмір зазначеної знижки чи надбавки не може перевищувати 50 % страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду робіт). [6]
Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Страхові тарифи, диференційовані по групах галузей економіки (видах робіт) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюється законом. Відповідно до класів професійного ризику виробництва встановлені такі страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (таблиця 2.2).
фонд позабюджетний страхування збір пенсійний
Таблиця 2.2.
Страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності
|
Клас професійного ризику виробництва |
Страховий тариф (у % до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників) |
Клас професійного ризику виробництва |
Страховий тариф (у % до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників) |
|
|
1 |
0,86 |
35 |
1,88 |
|
|
2 |
0,87 |
36 |
1,96 |
|
|
3 |
0,88 |
37 |
1,97 |
|
|
4 |
0,89 |
38 |
2,06 |
|
|
5 |
0,90 |
39 |
2,07 |
|
|
6 |
0,92 |
40 |
2,09 |
|
|
7 |
0,93 |
41 |
2,10 |
|
|
8 |
0,95 |
42 |
2,13 |
|
|
9 |
0,96 |
43 |
2,15 |
|
|
10 |
0,98 |
44 |
2,20 |
|
|
11 |
1,00 |
45 |
2,21 |
|
|
12 |
1,02 |
46 |
2,29 |
|
|
13 |
1,03 |
47 |
2,34 |
|
|
14 |
1,05 |
48 |
2,36 |
|
|
15 |
1,10 |
49 |
2,38 |
|
|
16 |
1,14 |
50 |
2,55 |
|
|
17 |
1,16 |
51 |
2,57 |
|
|
18 |
1,23 |
52 |
2,62 |
|
|
19 |
1,26 |
53 |
2,64 |
|
|
20 |
1,27 |
54 |
2,67 |
|
|
21 |
1,28 |
55 |
2,76 |
|
|
22 |
1,29 |
56 |
2,84 |
|
|
23 |
1,36 |
57 |
3,11 |
|
|
24 |
1,40 |
58 |
3,12 |
|
|
25 |
1,43 |
59 |
3,20 |
|
|
26 |
1,49 |
60 |
3,58 |
|
|
27 |
1,55 |
61 |
3,86 |
|
|
28 |
1,61 |
62 |
4,00 |
|
|
29 |
1,68 |
63 |
4,29 |
|
|
30 |
1,70 |
64 |
4,50 |
|
|
32 |
1,75 |
65 |
6,71 |
|
|
33 |
1,76 |
66 |
6,82 |
|
|
34 |
1,87 |
67 |
13,80 |
Для бюджетних установ та об'єднань громадян страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2 % від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Добровільно застрахована фізична особа сплачує внесок до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а якщо ця особа є інвалідом, - у розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати, встановленої на день сплати страхового внеску. [9]
Для окремих галузей економіки без зміни класів професійного ризику їх виробництва встановлено такі страхові тарифи (таблиця 2.3).
Таблиця 2.3.
|
Клас професійного ризику виробництва |
Галузь економіки |
Страховий тариф (у % до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників) |
|
|
24 |
Обслуговування сільського господарства, господарське управління сільським господарством |
0,5 |
|
|
22 |
Сільське господарство |
0,2 |
|
|
59 |
Відкритий видобуток руд чорних металів, видобуток та збагачення нерудної сировини для чорної металургії |
2,1 |
Суб'єкти господарської діяльності сплачують страхові внески за тарифами (таблиця 2.3.), якщо обсяг робіт (послуг) за вказаними галузями економіки перевищує 50 % загальних обсягів їх робіт (послуг).
Для підприємств і організацій, створених громадськими організаціями інвалідів, страхові тарифи встановлюються в розмірі 50 % страхових тарифів (таблиця 2.2. та таблиця 2.3.). До таких підприємств і організацій належать підприємства і організації, майно яких є власністю громадських організацій інвалідів, де чисельність інвалідів серед працівників становить не менш як 50 %, а частка створюваного інвалідами фонду оплати праці перевищує 25 %.
Для фізичної особи, яка використовує найману працю інвалідів, фонд на оплату праці яких перевищує 25 %, страхові тарифи встановлюються в розмірі 50 % встановлених страхових тарифів зазначених в таблиці 2.2 та 2.3.
Сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків повинна забезпечувати: фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань Фонду; резерви коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування; покриття витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку.
Страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування не пізнійше дня виплати заробітної плати. Платники збору щоквартально подають розрахункову відомість про нараховані внески до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, у якій зазначають самостійно обчислені суми зобов'язань зі сплати збору. Розрахункова відомість подається до регіональних відділень фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Залишки сум від можливого перевищення доходів над витратами фонду за підсумками фінансового року використовуються для коригування (зменшення) суми внесків страхувальників.
Якщо на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку страхового тарифу. Суми надбавок до страхових тарифів і штрафів сплачуються страхувальником із суми прибутку, а при відсутності прибутку відносяться на валові витрати виробництва; для бюджетних установ та організацій - із коштів на утримання страхувальника.
У разі систематичних порушень нормативних актів про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство у будь-який час за рішенням відповідного робочого органу виконавчої дирекції фонду на основі відповідного подання страхового експерта, який обслуговує це підприємство, може бути віднесено до іншого, вищого класу професійного ризику виробництва. Цей захід може мати і зворотну дію, але з початку фінансового року.
Органи фонду мають право проводити в порядку, визначеному законодавством, планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємництва щодо сплати та цільового використання ними збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків.
Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:
- особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);
- учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних павичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;
- особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві, що належить цим установам, або на інших підприємствах за спеціальними договорами. [3]
Для страхування від нещасного випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в безособовій формі. Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Добровільно, за письмовою заявою від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися:
- священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;
- особи, які забезпечують себе роботою самостійно;
- громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності. У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування.
2.4 Збір до Фонду соціального страхування на випадок безробіття
Джерелами формування коштів фонду є:
- страхові внески страхувальників-роботодавців, застрахованих осіб;
- асигнування з державного бюджету;
- суми фінансових санкцій до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення;
- благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
- інші надходження. [2]
Розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття встановлено для роботодавців 1,9 % від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян; для найманих працівників - 0,5 % від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.
Від сплати страхових внесків звільняються:
- застраховані особи на період відпустки у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;
- застраховані особи в частині отримання допомоги з часткового безробіття. [8]
Роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків або неповної їх сплати, страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення, у трикратному розмірі. Пеня обчислюється виходячи з 120 % облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.
За порушення строку реєстрації як платника страхових внесків накладається штраф у розмірі 50 % від суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який пройшов з дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися.
Внески до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття сплачуються в день отримання заробітної плати. Платники збору щоквартально подають розрахункову відомість про нараховані внески до фонду, в якій зазначають самостійно обчислені суми зобов'язань зі сплати збору. Розрахункова відомість подається до регіональних відділень фонду до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в дохід фонду зі страхувальника в безспірному порядку. Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій не застосовується. Суми коштів, безпідставно стягнені зі страхувальників, підлягають поверненню у триденний строк з дня винесення рішення про безпідставність стягнення цих виплат з відшкодуванням судових витрат.
3. Резерв збільшення надходжень в позабюджетні фонди
В умовах переходу до ринкових відносин відбувається різка поляритизація доходів та рівня життя окремих категорій населення. Наявність певних груп громадян, низький рівень матеріального забезпечення яких пов'язаний з незалежними від їхніх зусиль причинами (кризовими явищами в економіці, стан здоров'я, вік, втрата роботи, збільшення утриманців тощо), зумовлює необхідність формування механізму соціального захисту населення і зростає значення позабюджетних фондів, які мають соціальне спрямування: Пенсійного фонду України, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, фонду соціального страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випадків, фонду захисту інвалідів.
Потреба реформування пенсійного забезпечення в Україні обумовлена багатьма причинами, головна з яких - радікальні зміни демографічної структури населення. Дана проблема існує в усіх країнах Європи, у тому для вдалого реформування пенсійного забезпечення в Україні необхідно вивчити досвід розвинених європейських країни.
У Бельгії намагаються пом'якшити демографічну проблему, поступово збільшуючи пенсійні внески, у Франції й Італії скорочують розміри пенсій. Реформування пенсійних систем у деяких західних країнах були пов'язані з істотним скороченням різного роду пільг, що не відповідають страховим принципам. Залежність між сплаченими внесками й одержуваними пенсіями стає тіснішою, компенсуючи збільшення тривалості виплати пенсій, пов'язаної з раннім виходом на пенсію, шляхом зниження розмірів місячних пенсій. [20, 99]
Для здійснення пенсійної реформи особливо цікавим для України є досвід пенсійних реформ і їхніх наслідків у країнах Латинської Америки.
Вибір шляху реформування системи пенсійного забезпечення в будь-якій країні залежить від низки об'єктивних чинників: розвитку демографічної ситуації, стану державних фінансів тощо. Варіанти реформування пенсійних систем можна схематично класифікувати таким чином: збільшення внесків роботодавців з метою збереження розмірів пенсій на досягнутому рівні; фіксування сформованої на сьогодні частки пенсійного фонду у ВВП з наступним розподілом наявних коштів; звуження кола одержувачів пенсій; поступове підвищення пенсійного віку; перехід пенсійних систем на накопичувальний принцип. [20, 100]
Розглянемо кожен напрямок проведення пенсійної реформи з позицій соціальної прийнятності, позитивних і негативних наслідків як для громадян, так і економіки держави в цілому.
Перевага першого напряму реформи пенсійної системи полягає в тому, що не страждають матеріальні інтереси майбутніх пенсіонерів. Водночас збільшення внесків роботодавців може спричинити серйозні негативні наслідки для всієї економіки. Подальше збільшення соціальних платежів негативно позначиться на фінансовому стані підприємств, істотно знизить зацікавленість роботодавців у додатковій робочій силі. Негативом є також зниження сукупного доходу населення (що через якийсь час негативно позначиться на рівні одержуваних пенсій), дестабілізація ринку праці, оскільки за умови зниження доходу люди прагнутимуть до вторинної зайнятості.
Фіксування пенсійного фонду у ВВП на теперішньому рівні значно знизить розміри пенсій у майбутньому. Такий шлях є неприйнятний, оскільки це ляже важким тягарем на плечі найнезахищеніших верств населення літнього віку.
Третій напрямок, який передбачає звуження кола отримувачів пенсій, планує "відітнути" від пенсійної системи дві групи людей похилого віку: тих, хто має значні фінансові активи, а також тих, хто одержував дуже низьку заробітну плату і його внески в пенсійний фонд були незначні. Цей шлях порушує принципи страхової справедливості в першому випадку і солідарності (загальної відповідальності) - у другому, і в остаточному підсумку не відповідає принципам соціальної ринкової економіки.
Найбільш соціальне прийнятним варіантом реформування пенсійної системи, на думку багатьох дослідників [21, 84], є четвертий напрямок, що передбачає поступове збільшення тривалості трудової діяльності, передовсім шляхом підвищення віку виходу на пенсію. Подібний підхід дає змогу змінити кількісне співвідношення між працездатним населенням і одержувачами пенсій на користь перших, збільшити обсяг внесків до пенсійного фонду і одночасно не скоротити розміру пенсій та не обмежити кола їхніх одержувачів. Збільшення пенсійного віку здійснюється двома шляхами:
- через вирівнювання пенсійного віку для чоловіків і жінок, що на практиці означає підвищення терміну виходу на пенсію жінок;
- підвищити загальну вікову межу, що дає право на отримання державної пенсії. У більшості промислово розвинених країн вікова межа дорівнює 65 рокам.
Але проведення реформування за даним напрямком можливе тільки у країнах із високим рівнем розвитку і великою тривалістю життя населення.
П'ятий напрямок реформування пенсійних систем, заснований на принципі капіталізації внесків майбутніх пенсіонерів, викликає найгострішу полеміку. Уразливість принципу накопичення пов'язана з глобальними ризиками в умовах світового розвитку. На думку багатьох фахівців, розширення чи повний перехід на накопичувальні режими пенсійного забезпечення - єдиний шлях збереження платоспроможності пенсійних систем більшості країн. [21, 85] Деякі фахівці вважають, що пенсійними фондами повинні керувати страхові компанії чи банки, зацікавлені в залученні додаткових коштів для фінансування різних вкладень та інвестицій.
Деякі країни переходять до приватних систем забезпечення старості, заснованих на повному накопиченні коштів. До країн, що перейшли до таких систем, входить ціла низка латиноамериканських держав.
Великобританія обрала іншу політику: працівники, які регулярно сплачують встановлені законом внески в одну з приватних пенсійних систем, отримують право вийти з обов'язкової державної пенсійної системи.
Незважаючи на величезну розмаїтість правових норм, що регулюють питання пенсійного забезпечення в різних країнах, кількість принципових концептуальних підходів побудови систем пенсійного забезпечення є обмеженою.
Основу пенсійної системи більшості країн, або її перший рівень, становлять пенсії з обов'язкового пенсійного страхування. Водночас в організації обов'язкового пенсійного страхування існують два різних концептуальних підходи. Один втілюється в збереженні доходу після припинення трудової діяльності, другий - в забезпеченні прожиткового мінімуму для всіх непрацездатних громадян.
Останніми роками з'явилася "експериментальна" чилійська модель, в основі якої - система обов'язкового накопичення коштів на старість усіма працездатними громадянами в період їхньої трудової діяльності. Багато вихідних економічних параметрів і система соціального забезпечення зближують Україну з латиноамериканськими країнами, що потребує серйозного вивчення досвіду реформування пенсійних систем.
В основу існуючої в Україні системи пенсійного забезпечення покладено принцип солідарності поколінь, коли частина доходу нинішніх працівників витрачається на виплату пенсій нинішнім пенсіонерам, причому припускається, що й в майбутньому, коли сьогоднішні громадяни працездатного віку стануть пенсіонерами, їх утримуватимуть наступні покоління працюючих. [16, 132]
Сьогодні в Україні відбувається перехід від однорівневої солідарної моделі пенсійного забезпечення до змішаної трирівневої системи пенсійного забезпечення:
- 1 рівень - державна страхова пенсійна система, заснована на принципах солідарної взаємодопомоги і самовідповідальності працівників за власний стан пенсійного забезпечення. Вона ґрунтується на збереженні певних страхових пенсійних внесків.
- 2 рівень - обов'язкова накопичувальна система з фіксованим розміром відрахування від заробітної плати. Для управління цією ланкою будуть створені пенсійні фонди у формі акціонерних товариств, заснованих великими інвестиційними і страховими компаніями, профспілковими об'єднаннями.
- 3 рівень - добровільне пенсійне страхування, засноване на створенні індивідуальних пенсійних рахунків у недержавних і комерційних страхових фондах [14, 79].
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення", який уводить у дію систему недержавного пенсійного забезпечення. Відповідно до цього закону у країні починає діяти трирівнева система пенсійного забезпечення, яка передбачає створення низки фінансових установ нового типу та розширення функцій нинішніх.
Недержавне пенсійне забезпечення у новій пенсійній системі належить до третього рівня і за економічним змістом є накопичувальним.
Створення та розвиток недержавних пенсійних фондів може стати суттєвим підґрунтям для зміцнення національної економіки. Характерною особливістю пенсійних активів є довгостроковість їх розміщення на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках. Тому пенсійні активи можуть стати ресурсною базою інвестиційних вкладень у економіку України.
Реформування пенсійного забезпечення в Україні проводиться у двох напрямках: удосконалення державного пенсійного забезпечення шляхом наближення середньої пенсії до рівня середньої заробітної плати та її прямої залежності від рівня заробітної плати; розвиток недержавного добровільного пенсійного забезпечення. [19, 54]
Подобные документы
Закон України "Про систему оподаткування". Вплив відрахувань на фінансово-господарську діяльність підприємств. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Збір на обов'язкове соціальне страхування. Внески в Державний інноваційний фонд.
реферат [17,3 K], добавлен 01.12.2006Податок як правова категорія: поняття, ознаки, функції. Класифікація податків і зборів. Правовий механізм податку та його елементи. Непрямі податки, прибуткові, на майно, консолідовані, єдині. Мито. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.
курсовая работа [82,8 K], добавлен 17.04.2008Класифікація фондів цільового призначення. Принципи організації централізованих та місцевих фондів. Джерела формування фінансових ресурсів фондів і напрями фінансування. Державні фонди в Україні, види, розміри та методика нарахування внесків до них.
реферат [26,7 K], добавлен 14.12.2008Пенсійний фонд України: призначення й напрями використання. Фонд соціального страхування. Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи й соціального захисту населення. Позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування.
курсовая работа [59,5 K], добавлен 24.02.2011Сутність та поняття медичного страхування. Медичне страхування у країнах Європейського Союзу. Загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування в Україні. Медичне страхування як база для розвитку ринкових відносин в системі охорони здоров’я.
курсовая работа [59,6 K], добавлен 18.05.2014Економічна сутність та джерела фінансування цільових державних фондів, законодавче регулювання їх функціонування. Класифікація видів цільових фондів. Джерела доходів державних позабюджетних фондів та соціальні завдання, що вирішуються за їх допомогою.
презентация [2,3 M], добавлен 05.11.2013Сутність державного пенсійного фонду та складу системи України. Зарубіжний досвід державного пенсійного забезпечення. Загальна характеристика фондів цільового призначення. Шляхи удосконалення системи державного пенсійного забезпечення в Україні.
курсовая работа [384,9 K], добавлен 13.12.2013Основи законодавчого забезпечення діяльності Пенсійного фонду України, склад і структура його доходів, сучасні проблеми та джерела формування. Організаційна характеристика органу Пенсійного фонду. Перспективи розвитку пенсійного страхування в Україні.
автореферат [45,7 K], добавлен 20.09.2014Теоретичні засади діяльності кредитних спілок на ринку фінансових послуг України. Аналіз сучасного стану та проблем розвитку кредитних спілок в Україні. Основні засади механізму створення Фонду страхування депозитів об’єднаннями кредитних спілок України.
дипломная работа [4,8 M], добавлен 02.07.2010Місце Пенсійного фонду в фінансовій системі держави. Суть і значення суспільних фондів споживання. Принципи здійснення пенсійного забезпечення громадян. Структура пенсійного фонду України. Порядок формування коштів Пенсійного фонду України.
дипломная работа [111,4 K], добавлен 08.01.2003
