Прогнозування банкротства на підприємстві та політика щодо попередження кризового стану на підприємстві
Передумови фінансової кризи на підприємстві. Прогнозування ймовірності банкрутства підприємства. Політика попередження фінансової санації на підприємстві. Економічна характеристика, аналіз платоспроможності та ділової активності ВАТ "Суми-сільмаш".
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.03.2012 |
| Размер файла | 67,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Прогнозування банкротства на підприємстві та політика щодо попередження кризового стану на підприємстві
Вступ
Нині в Україні існує значна кількість фінансове неспроможних підприємств.
Банкрутство підприємства та його ліквідація означають не тільки збитки для акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень у бюджет, а також збільшення безробіття, що теж може стати одним із факторів макроекономічної нестабільності. Суттєвим, однак, є те, що з-поміж підприємств, справи про банкрутство яких розглядаються судом, значний відсоток таких, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації такіпідприємства можуть розрахуватися за боргами і продовжити діяльність. Однак за браком належного теоретико-методичного забезпечення процесу санації, через дефіцит кваліфікованого в цих питаннях фінансового менеджменту та інші суб'єктивні та об'єктивні причини, багато потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що належать до пріоритетних галузей народного господарства України, стають потенційними банкрутами. У зв'язку з цим вивчення теми «Фінансова санація підприємств» є сьогодні надзвичайно актуальним.
Щоб не дійти до фінансової санації необхідно провести діагностику банкрутства. Питання діагностики банкрутства підприємства на сьогодні одне з центральних в економічній науці. Це зумовлено тим, що:
- по-перше, банкрутство певного суб'єкта господарювання має суттєві негативні наслідки не лише для його власників, а й для широкого кола господарських партнерів (постачальників, сумісників), робітників і держави в цілому у зв'язку з порушенням (чи подальшою розбалансованістю) макроекономічної рівноваги;
- по-друге, від об'єктивності оцінки ступеня ймовірності банкрутства підприємства залежить його інвестиційна привабливість, вартість підприємства, що також негативно відбивається на економічних інтересах держави;
- по-третє, розробка ефективної методології діагностики ймовірності банкрутства сприятиме об'єктивній оцінці життєздатності підприємств, доцільності їх санації для відновлення нормальної життєдіяльності як в інтересах самого підприємства, так і держави в цілому.
Метою даної роботи є розгляд економічної сутності фінансової санації, методології діагностики банкрутства та розробка шляхів підвищення стабільності фінансового стану підприємства.
З позиції фінансового менеджменту можливе настання банкрутства представляє собою кризовий стан підприємства, при якому воно неспроможне виконувати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Подолання такого стану потребує розробки спеціальних методів фінансового управління підприємством.
Предметом дослідження курсової роботи є методологія проведення фінансової санації підприємства та діагностики банкрутства підприємства.
Задачами курсової роботи є:
провести аналіз кризової ситуації на Україні, яка обумовила появу підприємств з тяжким фінансовим станом;
дослідити теоретичні основи та інформаційно-правове забезпечення процедури фінансової санації, методику проведення аналізу при загрозі банкрутства підприємства.
визначити шляхів покращання фінансового стану при загрозі банкрутства.
1. Передумови фінансової кризи на підприємстві та організація фінансової санації
1.1 Фактори, що призводять до фінансової санації
Нині в Україні існує значна кількість фінансове неспроможних підприємств. Так, 1993 року збитковим було кожне дванадцяте підприємство, 1994-го -- кожне дев'яте, 1995-го -- кожне п'яте, 1996-го -- кожне третє, у 1997--98рр. -- кожен другий суб'єкт підприємницької діяльності працював збиткове. У 1999р. 56, а в 2000--2003рр. близько 37 відсотків усіх підприємств працювали збиткове. Наслідком незадовільного фінансового стану багатьох вітчизняних підприємств стало катастрофічне збільшення їхньої кредиторської та дебіторської заборгованості. За результатами 2003 р. кредиторська заборгованість у номінальному обчисленні майже в два рази перевищувала обсяги ВВП країни; дебіторська заборгованість перевищила обсяг ВВП у два рази.
Близько 55 % дебіторської та майже 60 % кредиторської заборгованості виявилися простроченими. Таким невтішним є результат фінансової неспроможності багатьох суб'єктів господарювання.
Таблиця 1.1 Динаміка провадження справ про банкрутство в Україні протягом 1996-2003 рр. (за даними Агентства з питань банкрутства)
|
Рік Показник |
1996 |
1998 |
2000 |
2002 |
2003 |
|
|
Загальна кількість справ про банкрутство, розглянутих у господарських судах |
3632 |
7082 |
9095 |
9539 |
8282 |
|
|
Питома вага справ про банкрутство, у % до загальної кількості справ, розглянутих у господарських судах |
5,9 |
8,5 |
7,2 |
7,1 |
5,5 |
|
|
Порушено справ про банкрутство фінансове неспроможних підприємств |
6552 |
9645 |
12281 |
12618 |
5201 |
|
|
Винесено постанов про визнання боржників банкрутами |
1691 |
4107 |
4525 |
6244 |
5581 |
|
|
Кількість справ, які закінчилися затвердженням ліквідаційного балансу |
855 |
2320 |
2896 |
4345 |
4293 |
|
|
Залишок незакінчених справ на кінець року |
4138 |
6702 |
10909 |
13989 |
10908 |
|
|
Припинення провадження в результаті затвердження умов фінансової санації |
33 |
32 |
9 |
21 |
15 |
Неплатоспроможність, своєю чергою, є підставою для оголошення підприємства банкрутом. Саме тому чимала кількість позовних заяв до господарських судів надходить у зв'язку з банкрутствами підприємств. Динаміку провадження справ про банкрутство суб'єктів господарювання в Україні подано в табл. 1.
У ринковій економіці банкрутство підприємств -- нормальне явище. Із кожних 100 новостворених підприємств на ринку залишається від 20 до 30. У США, наприклад, загальна кількість підприємств, оголошених банкрутами в 1997р., становила близько 30000. Для Німеччини проблема банкрутства підприємств нині є не менш актуальною, ніж для України. Так, у ФРН починаючи з 1990р. спостерігається стабільне збільшення кількості підприємств, оголошених банкрутами: 1990 року -- 8730; 1991-го -- 8837; 1992 -- 10920; 1993 -- 15 148; 1994 -- 18837; 1995 -- 22 344; 1996 -- 25 530. Важливо, що кількість фінансове неспроможних підприємств зростає не тільки в абсолютному, а й у відносному вимірах. Так, на кожну тисячу підприємств 1991 року припадало 3,4 банкрутства; 1992-го -- 4,1; 1993 -- 5,8; 1994 -- 6,8; 1995--8,0; 1996 року--9,2.
Банкрутство підприємств -- це наслідок глибокої фінансової кризи. Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або брак у фірми потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: джерела (фактори) виникнення; вид кризи; стадія розвитку кризи. Ідентифікація даних ознак уможливлює правильне визначення діагнозу фінансової неспроможності підприємства та підбір найефективніших санаційних заходів. Для цього передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб'єкта господарювання. Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві, поділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).
Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути;
спад кон'юнктури в економіці в цілому;
зменшення купівельної спроможності населення;
значний рівень інфляції;
нестабільність господарського та податкового законодавства;
нестабільність фінансового та валютного ринків;
посилення конкуренції в галузі;
криза окремої галузі;
сезонні коливання;
посилення монополізму на ринку;
дискримінація підприємства органами влади та управління;
політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств--постачальників сировини (споживачів продукції);
конфлікти між засновниками (власниками).
Вплив зовнішніх факторів кризи, як звичайно, має стратегічний характер. Вони спричинюють фінансову кризу на підприємстві, коли менеджмент помилково або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо бракує системи раннього попередження та реагування, одним із завдань котрої є прогнозування банкрутства, або якщо така система функціонує недосконало.
Можна навести досить багато ендогенних факторів фінансової кризи. З метою систематизації їх можна об'єднати в такі блоки:
1. Низька якість менеджменту.
2. Вади в організаційній структурі.
3. Низький рівень кваліфікації персоналу.
4. Недоліки у виробничій сфері.
5. Прорахунки в галузі постачання.
6. Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції.
7. Прорахунки в інвестиційній політиці.
8. Брак інновацій та раціоналізаторства.
9. Дефіцити фінансування.
10. Цілковитий брак контролінгу або незадовільна робота його служб.
У цілому всі ці кризові фактори створюють складний комплекс причинно-наслідкових зв'язків. Звичайно, досліджуючи те чи інше підприємство, той чи інший випадок фінансової кризи, можна виділити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але всі вони, як водиться, обмежуються переліченими вище.
Типовими наслідками впливу названих причин та факторів на фінансово-господарський стан підприємства є:
* утрата клієнтів та покупців готової продукції;
* зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції;
* неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;
* зростання собівартості та різке зниження продуктивності праці;
* збільшення неліквідних оборотних засобів та наявність надмірних запасів;
* виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та зростання плинності кадрів;
* підвищення тиску на ціни;
* суттєве зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.
Виділяють такі види криз:
* стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал та бракує довгострокових факторів успіху);
* криза прибутковості (перманентні збитки «з'їдають» власний капітал, і це призводить до незадовільної структури балансу);
* криза ліквідності (коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності).
Між різними видами кризи, як уже було сказано, існують тісні причинно-наслідкові зв'язки: стратегічна криза спричиняє кризу прибутковості, яка, своєю чергою, призводить до втрати підприємством ліквідності. Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є надмірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства.
Важливою передумовою застосування правильних антикризо-вих заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Розрізняють три фази кризи:
а) фаза, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління);
б) фаза, яка загрожує дальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;
в) кризовий стан, який не сумісний з існуванням підприємства і призводить до його ліквідації.
Ідентифікація фази фінансової кризи є вкрай потрібною передумовою правильної та своєчасної реакції на неї.
1.2 Сутність фінансової санації підприємств
Одним із засобів подолання платіжної кризи та запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. У чому ж суть фінансової санації підприємств? Термін «санація» походить від латинського «sanare» і перекладається як оздоровлення або одужання. Економічний словник трактує це поняття як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутствам промислових, торгових, банківських монополій. Санація може відбуватися способом об'єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; за допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повної або часткової купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства .
Проте, на мою думку, таке трактування цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів є недостатньо точно окресленими, оскільки запобігання банкрутству ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи, а названі заходи, по-перше, не є вичерпними і, по-друге, не розкривають принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації.
Дехто із вітчизняних авторів (наприклад І. О. Бланк) із санацією ототожнює лише заходи щодо залучення зовнішньої фінансової допомоги, спрямовані на запобігання оголошенню підприємства-боржника банкрутом та його ліквідації'. З цим не можна погодитись, оскільки невід'ємною складовою процесу оздоровлення будь-якого підприємства є мобілізація внутрішніх фінансових резервів.
Відомий фахівець у галузі банкрутства М. І. Титов у монографії, присвяченій матеріально-правовим та процесуальним аспектам банкрутства, пропонує таке законодавче визначення санації: санація -- це оздоровлення неспроможного боржника, надання йому з боку власника майна, кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб (у тому числі зарубіжних) фінансової допомоги, спрямованої на підтримку діяльності боржника і запобігання його банкрутству . Однак це визначення також не вільне від розуміння санації тільки як інституту фінансової підтримки боржника.
Згідно із Законом України «Про банкрутство» 1992 р., під санацією розуміють задоволення вимог кредиторів і виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами. Згідно з таким підходом санація є лише інститутом переведення боргу. З цим теж аж ніяк не можна погодитися.
Новий закон про банкрутство, ухвалений 1999 року, розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». Згідно із Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» санація -- це система заходів, що здійснюються в процесі провадження справи про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, заходів, спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію боргів і капіталу та (або) зміну організаційної чи виробничої структури суб'єктів підприємницької діяльності.
Власне тлумачення поняття «санація» має й Національний банк України. Згідно з версією НБУ режим фінансової санації - це система непримусових та примусових заходів, спрямованих на збільшення протягом певного періоду обсягу капіталу до необхідного рівня з метою відновлення ліквідності, платоспроможності та усунення порушень, які спричинили збиткову діяльність комерційного банку, призвели до скрутного фінансового становища, а також для ліквідації інших наслідків цих порушень. Якщо банк зазнав глибокої фінансової кризи, то його фінансове оздоровлення можливе лише із залученням додаткових коштів акціонерів (учасників) банку або його продажу інвесторам для збільшення капіталу банку та погашення вимог кредиторів (тобто санації).
У Законі України «Про страхування» є ще одне, досить оригінальне трактування терміна «санація». Згідно з ним примусова санація страхової компанії передбачає:
-- проведення комплексної перевірки її фінансово-господарської діяльності, у тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;
-- установлення заборони на вільне користування її майном і прийняття нових страхових зобов'язань без дозволу Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю;
-- опрацювання обов'язкового для виконання графіка здійснення розрахунків зі страхувальниками;
-- прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.
Використавши все раціональне, що є в кожному з цих трактувань, можна сформулювати більш-менш універсальне визначення. На нашу думку, найближче до цього підійшли такі зарубіжні економісти, як Н. Здравомислов, Б. Бекенферде, М. Гелінг.
Вони вважають, що санація -- це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Інакше кажучи, санація -- це сукупність усіх можливих заходів, які можуть забезпечити фінансове оздоровлення підприємства.
Особливе місце в процесі санації належить заходам фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що постають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позички чи на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.
За джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють автономну та гетерономну санацію. Автономна санація передбачає фінансування оздоровлення підприємства за рахунок його власних ресурсів і коштів, наданих власниками (без залучення до санаційного процесу сторонніх осіб). Гетерономна (зовнішня) санація характеризується участю в ній сторонніх осіб, зокрема банків та інших кредиторів, клієнтів, держави.
Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їхнього виникнення, поновлення або збереження ліквідності та платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.
1.3 Прийняття рішення про фінансову санацію підприємства
Рішення про фінансове оздоровлення підприємства може прийматися:
а) у досудовому порядку -- з ініціативи менеджменту чи власників підприємства, якому загрожує банкрутство, кредиторів, центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, відповідних контрольних органів у межах їхніх повноважень -- коли існує загроза неплатоспроможності та оголошення підприємства банкрутом у недалекому майбутньому;
б) у рамках судових процедур, які застосовуються до боржника після порушення справи про банкрутство.
Санація в досудовому порядку. Досудова санація -- система заходів для відновлення платоспроможності боржника, які здійснюються власником підприємства-боржника з метою запобігання його ліквідації. Ці заходи стосуються реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових питань і провадяться згідно з чинним законодавством до початку порушення справи про банкрутство.
У рамках досудової санації власником майна боржника, його кредиторами, іншими особами в межах заходів із запобігання банкрутству підприємства може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), та відновлення платоспроможності боржника. Надання фінансової допомоги боржнику передбачає взяття ним на себе відповідних зобов'язань перед особами, які надали таку допомогу в порядку, установленому законом.
Законодавством України регулюється порядок проведення досудової санації державних підприємств.
Досудова санація державного підприємства -- це система заходів з відновлення його платоспроможності, які вживаються органом, уповноваженим управляти державним майном (далі -- уповноважений орган), з метою запобігання його банкрутству до початку провадження справи про банкрутство. Ініціатива проведення досудової санації може виходити від уповноважених органів, підприємств, кредиторів або інших осіб.
Якщо в рамках досудової санації державного підприємства передбачено заходи, пов'язані з відчуженням основних засобів, передаванням структурних підрозділів підприємств та нерухомого майна в оренду, то можливість реалізації цих заходів узгоджується з Фондом державного майна в установленому порядку.
Досудова санація державних підприємств провадиться за рахунок коштів державних підприємств та інших джерел фінансування. У разі коли витрати на реалізацію заходів, передбачених планом досудової санації, пропонується фінансувати за рахунок коштів державного бюджету, пропозиції про включення відповідних видатків до проекту державного бюджету на планований рік подаються Мінфіну та Мінекономіки. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щороку встановлюється законом про Державний бюджет України.
Термін проведення досудової санації -- не більше 12 місяців. В окремих випадках уповноважений орган може подовжити термін, але максимально на 6 місяців.
Санація підприємства в рамках судових процедур. Згідно із законодавством до боржника господарський суд може застосувати такі типи процедур:
-- розпоряджання майном боржника;
-- мирова угода;
-- санація (відновлення платоспроможності) боржника;
-- ліквідація банкрута.
Рішення про проведення санації боржника в процесі провадження справи про банкрутство схвалюється в таких випадках:
1. Після того, як боржник з власної ініціативи звернувся до господарського суду із заявою щодо порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство є фінансове неспроможним або існує реальна загроза такої неспроможності). Одночасно з поданням заяви боржник повинен подати до суду список кредиторів та дебіторів, бухгалтерський баланс, іншу інформацію, яка характеризує фінансово-майновий стан підприємства, а також запропонувати умови укладання мирової угоди та проведення санації.
2. Після закінчення місячного терміну від дня опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради чи Кабінету Міністрів України оголошення щодо порушення справи про банкрутство даного підприємства -- у тому разі, коли надійшли пропозиції від фізичних чи юридичних осіб, котрі бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника та подали акцептовані комітетом кредиторів і господарським судом пропозиції із санації (реорганізації") неспроможного підприємства. За згоди кредиторів з умовами та механізмом задоволення претензій суд приймає рішення про проведення фінансової санації юридичної особи.
Хоч в Україні створено сприятливі законодавчі умови для фінансового оздоровлення боржника в рамках провадження справи про банкрутство, кількість справ, за якими господарські суди ухвалили рішення про санацію боржників, є просто мізерною: у 1996 р. -- 33; у 1997 р. -- 32; у 1998 р. -- 9; у 1999 р. -- 21 і в 2000 р. (після прийняття нового законодавства про банкрутство)-- 15 справ. З другого боку, рівень повернення боргів кредиторів за результатами проведених ліквідаційних процедур становить за деякими оцінками лише 1,5--3,0% від загальної суми вимог'. У зв'язку з цим виникає логічне запитання, чому, наражаючись на такі значні збитки, кредитори все ж не приймають рішення на користь фінансового оздоровлення боржника?
Відповідь на це питання пов'язана з потребою розв'язання конфлікту інтересів, який постає під час прийняття рішень щодо санації чи ліквідації боржника, коли хоча б одна із заінтересованих сторін віддає перевагу ліквідації. Сучасна теорія фінансів підприємств цей конфлікт розглядає в рамках теорії «принципал -- агент відносин», яка є однією з концепцій неоінституціональної економіки. Отже, законодавчі акти, які покликані врегулювати конфлікт інтересів, договори, які укладаються між окремими сторонами, є або неефективними, або використовуються не повною мірою.
2. Аналіз фінансового стану підприємства ВАТ «Суми - Сільмаш»
2.1 Фінансово - економічна характеристика підприємства
«Сумський завод сільськогосподарського машинобудування» створено відповідно до діючого законодавства України за наказом Фонду Державного майна України від 06 травня 1996 року № 06 - АТ шляхом перетворення державного підприємства “Сумський завод сільськогосподарського машинобудування” у Відкрите Акціонерне Товариство “Сумський завод сільськогосподарського машинобудування”.
Підприємство в межах наданих йому статутом прав здійснює фінансово-господарську діяльність, укладає господарські договори та несе по ним відповідальність закріпленим за ним майном. Підприємство має окремий баланс, розрахунковий та валютний рахунки. Форма власності - колективна.
Відкрите Акціонерне Товариство “Сумський завод сільськогосподарського машинобудування” має право в установленому чинним законодавством України порядку:
– випускати цінні папери;
– засновувати об'єднання, вступати в об'єднання з іншими суб'єктами господарської діяльності;
– створювати на території України та за її межами свої філії і представництва, дочірні підприємства.
ВАТ “Сумський завод сільськогосподарського машинобудування” є правонаступником прав і зобов'язань базового підприємства. Акціонерним товариством управляють загальні збори акціонерів, які здійснюють функції з керування виробничою і акціонерною діяльністю, а виконавчий орган управляє виробничою діяльністю.
Розглянемо основні фінансово-економічні показники діяльності ВАТ завод “Суми-Сільмаш”. Ці показники наведено нижче в таблиці 2.1.
Аналіз фінансово - економічних показників діяльності підприємства засвідчив критичний стан підприємства. В цілому за звітний період відбулося зниження вартості основних фондів та оборотних активів, а також чисельності працюючих. В той же час відбулося зростання обсягу реалізованої продукції, що свідчить про нарощення обсягів виробництва. Це призвело до позитивного зростання продуктивності праці та фондовідачі. Це говорить про зростання ефективності використання потенціалу підприємства. Але в той же час підприємство залишається збитковим. І хоча на кінець звітного періоду розмір збитків є найменшим, стан підприємства залишається критичним, тому необхідно шукати шляхи стабілізації фінансового стану.
Таблиця 2.1 Фінансово- економічна характеристика ВАТ “Суми-Сільмаш” за 2001 - 2003 рр
|
Показники |
2001 |
2002 |
2003 |
||
|
Обсяг основних засобів |
тис. грн. темпи зростання до 2001, %: |
47010 100 |
44699 95,1 |
35604 75,8 |
|
|
Обсяг оборотних коштів |
тис. грн. темпи зростання до 2001, %: |
9490 100 |
8381 88,3 |
7656 80,6 |
|
|
Чисельність працівників |
чоловік темпи зростання до 2001, %: |
2115 100 |
2017 95,4 |
1450 68,5 |
|
|
Обсяг реалізованої продукції |
тис. грн. темпи зростання до 2001, %: |
5716 100 |
8403 147,1 |
10378 181,5 |
|
|
Продуктивність праці |
тис. грн. темпи зростання до 2001, %: |
0,60 100 |
2,8 466,6 |
7,2 1200,0 |
|
|
Собівартість реалізованої продукції |
тис. грн. темпи зростання до 2001, %: |
6432 100 |
10789 167,8 |
10584 164,5 |
|
|
Прибуток(збиток) |
тис. грн.: |
-3598 |
-1908 |
-487 |
|
|
Витрати на 1 грн. реалізованої продукції |
грн. |
1,4 |
1,3 |
0,85 |
|
|
Фондовіддача |
0,02 |
0,07 |
0,14 |
2.2 Оцінка фінансово-майнового стану ВАТ «Суми-сільмаш»
Динамічність розвитку підприємства характеризується темпами зміни підсумку балансу, виручки від реалізації та прибутком.
На ВАТ “Суми-сільмаш” відбувалося зменшення валюти балансу протягом останніх трьох років. Так у 2002 році підсумок балансу зменшився на 6,1% порівняно з 2001 роком, у 2003 році - на 13,5% з 2001 роком. Отже в структурі балансу відбуваються зміни.
Порівняльний аналіз динаміки підсумку балансу та об'єму виробництва та реалізації продукції, а також прибутку підприємства (див табл. 2.2).
Як бачимо, на ВАТ завод „Суми-сільмаш” мало місце зростання виручку від реалізації продукції 2003 році на 81% в порівнянні з 2001 роком, однак прибутку підприємство не отримало, хоча спостерігається значне зниження збитків. Отже, підприємство нарощує обсяги виробництва та реалізації продукції, але поки що не може покрити всі витрати. Отримані інші доходи від операцій з продажу майна дозволили зменшити збитки від виробництва та реалізації продукції.
Таблиця 2.2 Динаміка зміни підсумку балансу, виручки від реалізації та прибутку ВАТ “Суми-сільмаш” за 2001-2003 роки
|
Показник |
2001 |
2002 |
Зростання до 2001 р., % |
2003 |
Зростання до 2001 р., % |
|
|
Підсумок балансу, тис. грн. |
56500 |
53080 |
93,9 |
43260 |
76,5 |
|
|
Виручка від реалізації продукції, тис. грн. |
5716 |
8403 |
147 |
10378 |
181 |
|
|
Прибуток (збиток) тис. грн. |
-3598 |
-1908 |
53 |
-487 |
13,5 |
Проаналізуємо стан дебіторської заборгованості на ВАТ «Суми сільмаг» за таблицею 2.3. Аналізу підлягає також склад та структура кредиторської заборгованості (див. табл. 2.4). Визначаємо частку окремих статей в загальній сумі, а також відхилення значень цих статей у порівнянні з базовим роком. Значну увагу потрібно приділити наявності та зростанню заборгованості підприємства перед бюджетом, по спеціальному страхуванню, оплаті праці тощо.
Таблиця 2.3 Склад та структура оборотних коштів ВАТ «Суми сільмаш» за 2001-2003 роки
|
Показники |
2001 рік |
2002 рік |
2003 рік |
Темп зростання до 2001 р., % |
|||||
|
2002 р. |
2003 р. |
||||||||
|
Тис. грн. |
Питома вага, % |
Тис. грн. |
Питома вага, % |
Тис. грн. |
Питома вага, % |
||||
|
Матеріальні обігові кошти |
8698,0 |
91,6 |
7308,0 |
87,2 |
6620,0 |
86,5 |
84,1 |
76,1 |
|
|
Дебіторська заборгованість |
558,0 |
5,9 |
813,0 |
9,7 |
904,0 |
11,8 |
145,7 |
162,0 |
|
|
Грошові кошти |
- |
5,0 |
0,05 |
- |
- |
- |
- |
||
|
Інші оборотні активи |
234,0 |
2,5 |
255,0 |
3,1 |
132,0 |
1,7 |
108,9 |
56,4 |
|
|
Всього оборотних коштів |
9490,0 |
100,0 |
8381,0 |
100,0 |
7656,0 |
100,0 |
88,3 |
80,6 |
Розміщення коштів підприємства у оборотні активи має велике значення для фінансової діяльності підприємства. Від того, які асигнування вкладені в оборотні кошти, скільки їх знаходиться у сфері виробництва і у сфері обігу, в грошових і матеріальних формах, наскільки оптимальне їх відношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, отже і фінансова стійкість підприємства.
Структура оборотних коштів відображається в балансі підприємства в ІІ розділі активу “Оборотні активи” Структуру оборотних коштів наведемо в таблиці 2.3.
Використовуючи дані таблиці 2.3 можна відмітити такі тенденції в зміні структури оборотних коштів:
Загальна вартість оборотних коштів за 2002 рік в порівнянні із 2001 роком зменшилася на 1109 тис. грн..
В 2003 році в порівнянні із 2002 роком відбулося зменшення вартості оборотних коштів на 725 тис. грн.. в основному за рахунок зменшення матеріальних обігових коштів та інших оборотних активів на 688 тис. грн і 123 тис. грн. відповідно.
На підприємстві повністю відсутні грошових коштів, що говорить про низький рівень платіжно-розрахункової дисципліни.
Таким чином зміни в структурі оборотних коштів на даному підприємстві не сприяють поліпшенню його фінансового стану.
Для більш глибокого аналізу складу оборотних коштів проведемо аналіз по кожному елементу окремо.
Аналіз змін у складі і структурі запасів товарно-матеріальних цінностей за три роки вивчимо за допомогою таблиці 2.4 Склад та величина запасів відображається в ІІ розділі активу балансу.
Таблиця 2.4 Аналіз складу і структури матеріальних обігових коштів за 2001 - 2003 роки
|
Матеріальні обігові кошти |
2001 рік |
2002 рік |
2003 рік |
Темп зростання до 2001 р., % |
|||||
|
Тис. грн. |
Питома вага, % |
Тис. грн. |
Питома вага, % |
Тис. грн. |
Питома вага, % |
2002 р. |
2003 р. |
||
|
Виробничі запаси |
2854 |
32,8 |
3039 |
41,6 |
2582 |
39,1 |
106,5 |
90,5 |
|
|
Незавершене виробництво |
1549 |
17,8 |
1572 |
21,5 |
1146 |
17,3 |
101,5 |
73,9 |
|
|
Готова продукція |
4186 |
48,1 |
2611 |
35,8 |
2772 |
41,8 |
62,4 |
66,2 |
|
|
Товари |
109 |
1,3 |
86 |
1,2 |
120 |
1,8 |
78,9 |
110,1 |
|
|
Всього |
8698 |
100,0 |
7308 |
100,0 |
6620 |
100,0 |
84,1 |
76,1 |
Виходячи з даних таблиці 2.4 можна зробити висновок, що структура матеріальних обігових коштів значно змінилася, а саме:
1) Виробничі запаси за 2002 рік зросли на суму 185 тис. грн..
Причинами росту залишків товарно-матеріальних цінностей по виробничим запасам є:
нерівномірне надходження матеріальних ресурсів;
наявність непотрібних запасів.
За 2003 рік вони зменшились на 457 тис. грн. за рахунок накопичення готової продукції, що свідчить про втрату конкурентоспроможності.
Стан розрахункової дисципліни характеризується наявністю високої дебіторської заборгованості, і виявляє суттєвий вплив на стійке фінансове положення підприємства.
Зовнішній аналіз стану розрахунків з дебіторами базується на даних форми №1, для внутрішнього аналізу залучаються дані аналітичного обліку.
Таблиця 2.5 Оцінка стану розрахунків з кредиторами ВАТ “Суми сільмаш” за 2001-2003 роки
|
Вид кредиторської заборгованості |
2001 рік |
2002 рік |
2003 рік |
Темп зростання до 2001 р., % |
|||||
|
Тис. грн. |
Питома вага, % |
Тис. грн. |
Питома вага, % |
Тис. грн. |
Питома вага, % |
2002 р. |
2003 р. |
||
|
Короткострокові кредити банків |
131 |
1,3 |
150 |
1,4 |
200 |
2,8 |
114,5 |
152,7 |
|
|
Векселі видані |
150 |
1,4 |
- |
- |
- |
- |
|||
|
За товари та послуги |
4991 |
49,8 |
4464 |
43,4 |
3031 |
42,8 |
89,4 |
60,7 |
|
|
З одержаних авансів |
- |
- |
- |
- |
- |
||||
|
З бюджетом |
1482 |
14,8 |
2275 |
22,1 |
951 |
13,4 |
153,5 |
64,2 |
|
|
З позабюджетних платежів |
267 |
2,6 |
364 |
3,5 |
- |
136,3 |
- |
||
|
Зі страхування |
1575 |
15,7 |
1611 |
15,6 |
1737 |
24,5 |
102,2 |
110,3 |
|
|
З оплати праці |
1057 |
10,5 |
1362 |
13,2 |
1100 |
15,5 |
128,9 |
104,1 |
|
|
З внутрішніх розрахунків |
- |
- |
- |
||||||
|
Інші поточні зобов'язання |
364 |
3,6 |
50 |
0,5 |
66 |
0,9 |
13,8 |
18,2 |
|
|
Всього |
10017 |
100,0 |
10276 |
100,0 |
7085 |
100,0 |
102,6 |
70,7 |
Використовуючи ці дані цієї таблиці можна відмітити, що:
1) збільшення дебіторської заборгованості роком відбулося за рахунок зниження розрахунково-фінансової дисципліни, що становить підприємство в залежність від фінансового становища партнера.
Крім дебіторської заборгованості важливе значення для аналізу використання підприємством своїх оборотних активів є аналіз кредиторської заборгованості. Джерелом інформації для аналізу кредиторської заборгованості є форма №1, розділ ІV пасиву балансу “Поточні зобов'язання”. Стан і структуру поточної заборгованості розглянемо за допомогою таблиці 2.5
Виходячи з даних таблиці 2.5 можна зробити висновок, що скорочення обсягів кредиторської заборгованості за 2003 році відбулося за рахунок зменшення:
1) зобов'язань за товари та послуги на суму 1433,0 тис. грн. за 2003 рік по відношенню до 2002 року.
2) З позабюджетних платежів на суму 364 тис. грн. в 2003 році.
3) З бюджетом на суму 1324 тис. грн..
4) З оплати праці та страхування на 262 тис. грн. і 126 тис. грн. відповідно.
Кредиторська заборгованість є наслідком несвоєчасного виконання підприємством своїх платіжних зобов'язань, і свідчить про не стабільне фінансове положення підприємства. Скорочення суми поточних зобов'язань є результатом втрати довіри постачальниками до підприємства.
2.3 Аналіз та оцінка платоспроможності та ділової активності
Найбільш важливими показниками в оцінці фінансового стану виступають показники ліквідності (платоспроможності) підприємства, тобто його готовність повертати залучені кошти в строк. Кошти для погашення боргів - це в першу чергу гроші на рахунках підприємства. Потенційним засобом для погашення боргів є дебіторська заборгованість, яка при нормальному кругообігу коштів повинна перетворитися в готівку. Засобом для погашення боргів можуть служити також наявні у підприємства товарно-матеріальні цінності. Теоретично погашення заборгованості забезпечується всіма оборотними коштами підприємства. Тому платоспроможним можна вважати підприємство, у якого сума оборотних коштів значно вища розміру заборгованості.
Стан окремої частини оборотних коштів, таких як грошові кошті, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість відображається у показниках ліквідності, до яких відносяться:
Коефіцієнт абсолютної ліквідності.
Коефіцієнт проміжної ліквідності.
Коефіцієнт покриття.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує негайну готовність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість. Нормативне значення не менш 0,2-0,5. За значенням меншого ніж 0,2 підприємство вважається неплатоспроможним. Розраховується за формулою[12,с.380]:
К аб.л. = (ГК + КФВ) : КЗ (2.1)
де ГК - грошові кошти, грн.
КФВ - короткотермінових фінансові вкладення, грн.
Коефіцієнт проміжної ліквідності відображає прогнозуємі платіжні можливості підприємства при умові своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період рівний середньої тривалості одного обороту дебіторської заборгованості. Нормативне значення не менш 1. Розраховується за формулою[12,с.380]:
К п.л. =(ГК + КФВ + ДЗ) : КЗ (2.2)
де ДЗ - дебіторська заборгованість, грн
Коефіцієнт покриття показує платіжні можливості підприємства, оцінюваних при умові не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливої реалізації готової продукції, але і продаж у випадку потреб інших елементів матеріальних обігових коштів. Рівень коефіцієнту залежить від галузі виробництва, тривалості виробничого циклу, структури запасів і затрат, і ряду інших факторів. Показує скільки грошових одиниць оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Теоретична величина цього коефіцієнту визначається в розмірі більш 2. Коли коефіцієнт встановиться менш за 1,0 структура балансу вважається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним. Розраховується за формулою[24,с.380]:
К п. =(ГК + КФВ + ДЗ + ТМЦ) : КЗ (2.3)
де ТМЦ - товарно-матеріальні цінності, грн.
Стан оборотних коштів відображається в наступних показниках: забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами, коефіцієнт маневреності власних коштів. Стан основних засобів вимірюється індексом постійного активу, коефіцієнтом довгострокового залучення залучених коштів, коефіцієнтом накопичення зносу і коефіцієнтом реальної вартості майна.
Крім того, що два показники відображають ступінь фінансової незалежності підприємства в цілому: коефіцієнт автономії та коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів.
1. Забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами це показник того, в якій мірі матеріальні запаси покриті власними джерелами і не потребують залучення[12,с.380]:
Власні оборотні кошти
Кз.з. = ------------------------------ , (2.4)
Mатеріальні запаси
Якщо цей коефіцієнт більше одиниці, то підприємство не залежить від позичкових джерел при формуванні своїх запасів.
2. Коефіцієнт маневреності власних коштів показує, наскільки мобільні власні джерела коштів підприємства і розраховується[12,с.380]:
Власні оборотні кошти
Км = ------------------------------ , (2.5)
Власні кошти
Рівень коефіцієнта маневреності залежить від характеру діяльності підприємства: у фондоємких підприємствах його нормальний рівень повинен бути нижчим, ніж у матеріалоємних. З фінансової точки зору чим вищий коефіцієнт маневреності, тим кращий фінансовий стан. В числі обох показників - власні оборотні кошти, тому в цілому покращення стану оборотних коштів залежить від випереджаючого росту суми власних оборотних коштів в порівнянні з ростом матеріальних запасів і власних джерел коштів.
3. Індекс постійного активу - коефіцієнт відношення основних засобів та необоротних активів до власних коштів, або частка основних засобів в джерелах власних коштів. Якщо підприємство не користується довгостроковими кредитами і займами, то сума коефіцієнту маневреності власних коштів і індексу постійного активу завжди дасть одиницю[12,с.380]:
Oсновні засоби
Кп = -------------------- , (2.6)
Власні кошти
Власними джерелами покриваються або основні, або оборотні кошти, тому сума основних засобів та позабюджетних активів та власних оборотних коштів при відсутності у складі джерел довгострокових залучених коштів дорівнює розміру власних коштів.
Важливим показником фінансової стійкості є коефіцієнт реальної вартості майна, який визначає, яку долю у вартості майна займають засоби виробництва. Найбільш цікавий цей коефіцієнт для підприємств, які виробляють продукцію[12,с.380]:
(Основні засоби + Незавершене виробництво + МБП)
Кв.м. = -------------------------------------------------------------------- , (2.7)
Вартість власних активів
Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва.
Узагальнююча характеристика фінансової стійкості пасивів підприємства може бути дана за допомогою коефіцієнта автономії і коефіцієнта відношення залучених і власних коштів.
Коефіцієнт автономії - це відношення власних коштів до всієї суми пасиву[12,с.380]:
Власні кошти
Ка = ------------------- , (2.8)
Валюта балансу
Коефіцієнт співвідношення залучених коштів і власних:
Залучені кошти
Кспів = --------------------- (2.9)
Власні кошти
Цей коефіцієнт показує, яких коштів у підприємства більше - залучених чи власних. Чим більше коефіцієнт перевищує одиницю, тим більша залежність підприємства від позикових коштів. Розрахунок цього коефіцієнту за станом на будь-яку дату недостатній для оцінки фінансової незалежності підприємства. Необхідно для розрахунку коефіцієнта визначити швидкість обороту матеріальних оборотних коштів і дебіторської заборгованості за період, який аналізується.
Таблиця 2.6 Показники ліквідності та фінансової стійкості ВАТ “Суми сільмаш” за 2001-2003 роки
|
Показники |
2001 рік |
2002 рік |
2003 рік |
Нормативне значення |
|
|
Коефіцієнт абсолютної ліквідності |
- |
- |
- |
0,25-0,3 |
|
|
Коефіцієнт проміжної ліквідності |
0,078 |
0,104 |
0,146 |
Не менше 1 |
|
|
Коефіцієнт покриття |
0,95 |
0,82 |
1,08 |
2-2,25 |
|
|
Коефіцієнт забезпечення запасів і затрат власними оборотними коштами |
- |
- |
0,075 |
0,6-0,8 |
|
|
Коефіцієнт реальної вартості майна |
0,79 |
0,8 |
0,9 |
Більше 0,5 |
|
|
Коефіцієнт маневрованості власних коштів |
- |
- |
0,016 |
- |
|
|
Коефіцієнт автономії |
0,82 |
0,81 |
0,82 |
0,5-0,7 |
|
|
Коефіцієнт співвідношення власного оборотного капіталу і загального розміру оборотних коштів |
0,22 |
0,24 |
0,23 |
- |
Розрахунки показників ліквідності свідчать, що підприємство не спроможне ліквідувати свою короткострокову заборгованість негайно, не здатне повністю погасити свої короткострокові зобов`язання найбільш ліквідними та швидкореалізуємими активами, але має достатньо оборотних коштів для погашення своїх боргів протягом року. Розрахунки коефіцієнту забезпечення запасів і затрат власними оборотними коштами в динаміці свідчать про майже повну залежність підприємства при формуванні запасів і затрат від позичкових джерел.
Матеріальні запаси не покривають власні джерела. Коефіцієнт співвідношення власного оборотного капіталу і загального розміру оборотних коштів показує не значне підвищення незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування.
Коефіцієнт маневреності по підприємству дуже низький, а в 2001-2002 році був відсутній повністю, що свідчить про труднощі у використанні власних коштів при зміні процесу виробництва.
Таким чином фінансове становище ВАТ „Суми-сільмаш ” незважаючи на незначне поліпшення в 2003 році залишається дуже складним та кризовим.
3. Прогнозування банкротства на підприємстві та політики щодо попередження кризового стану на підприємстві
3.1 Прогнозування ймовірності банкрутства підприємства
Найпоширеніші нині методи діагностики банкрутства запропонував у 1986 році відомий західний економіст Е. Альтман - Z - моделі. Він запропонував для оцінки прогнозування рівня фінансової неспроможності використання інтегрального показника рівня загрози банкрутства. Аналітична "Модель Альтмана" являє собою алгоритм інтегральної оцінки погрози банкрутства підприємства, заснований на комплексному обліку найважливіших показників, що діагностують кризовий фінансовий його стан. На основі обстеження підприємства-банкрутів Э. Альтман визначив коефіцієнти значимості окремих факторів в інтегральній оцінці імовірності банкрутства.
Відповідно показники п'ятифакторної моделі визначаються за наступними формулами:
Фактор А
(3.1)
де РК - робочий капітал;
А - загальна вартість активів підприємства.
Фактор В
(3.2)
де ЧП - чистий прибуток.
Фактор С
(3.3)
де ОП - операційний прибуток до сплати податків.
Фактор Д
(3.4)
де РЦа - ринкова ціна акцій;
ПЗ - сума поточних зобов'язань ( кредиторська заборгованість та кредити ).
Фактор Е
(3.5)
де ВР - обсяг продажу продукції без ПДВ та акцизу.
Отже застосувавши дану модель для ВАТ “Суми - Сільмаш” отримаємо:
2001 рік х1= 46483-39213/ 56500 = 0,1287
х2= -3598/56500= -0,0637
х3= -3598/56500= -0,0637
х4= 11272/10017= 1,125
х5= 5716 / 56500= 0,101
Z2001 = 0.717* 0.1287+0.847*
(0.0637)+3.107*(0.0637)+042*1.125+0.998*0.101=0.414
2002 рік х1= 42804-44698/ 53080 = -0,0357
х2= -1908/53080= -0,0359
х3= -1908/53080= -0,0359
х4= 11272/10276= 1,0969
х5= 8403 / 53080= 0,158
Z2002 = 0.717*(-0.0357) +0.847*(-0.0359)+3.107 *(-0.0359)+042*1.0969+
+0.998*0.158 = 0.453
2003 рік х1= (42804-44698/ 53080 = -0,0357
х2= -1908/53080= -0,0359
х3= -1908/53080= -0,0359
х4= 11272/10276= 1,0969
х5= 8403 / 53080= 0,158
Z2002 = 0.717*(-0.0357) +0.847*(-0.0359)+3.107 *(-0.0359)+042*1.0969+
+0.998*0.158 = 1,116
Виходячи з проведених розрахунків та зіставивши відповідні отримані дана зі шкалою оцінки ймовірності банкрутства за моделлю Альтмана, слід зазначити, що підприємство на даному етапі своєї діяльності має високий ризик банкрутства, так як значення показника нижче позначки 1,81. Тому необхідно розробити термінові заходи по усуненню такого становища на даному підприємстві.
Однією з альтернативних моделей прогнозування можливості банкрутства підприємства є модель Спрінгейта, яка має вигляд:
z = 1,03А + 3,07В + 0,66С + 0,4Д; (3.6)
де
Фактор А
фінансовий санація банкрутство підприємство
(3.7)
де РК - робочий капітал;
А - сума активів.
Фактор В
(3.8)
де ЧП - чистий прибуток після сплати податків і відсотків;
Фактор С
(3.9)
де КЗ - короткострокова заборгованість;
Фактор Д
(3.10)
де ВР - виручка від реалізації без ПДВ та акцизу;
За даною моделлю точність прогнозування банкрутства складає 92%, тобто модель є досить точною і відображає дійсний стан підприємства. Якщо розрахований показник є більшим за 0,862, то підприємство ще може стабілізувати свій фінансовий стан, якщо показник менший за це значення - підприємство є потенційним банкрутом.
Таблиця 3.2 Дані для розрахунку прогнозу ймовірності банкрутства за моделлю Спрінгейта
|
Показники |
Сума, тис. грн. |
|||
|
2001 р. |
2002 р. |
2003 р. |
||
|
1. Обсяг продаж |
5716 |
840,3 |
10378 |
|
|
2. Робочий капітал (власний оборотний капітал) |
- |
- |
- |
|
|
3. Чистий прибуток (збиток) |
-3598 |
-1908 |
-487 |
|
|
4. Короткострокова заборгованість |
10017,0 |
10276 |
7085,0 |
|
|
5. Загальна вартість активів |
56500,0 |
53080,0 |
43260,0 |
Розраховуємо відповідні фактори по моделі Спрінгейта:
Фактор А 2001 = 0 / 56500 = 0
Фактор А 2002 = 0 / 53080 = 0
Фактор А 2003 = 0 / 43260 = 0
Фактор В 2001 = - 3598 / 56500 = - 0,06
Фактор В 2002 = - 1908 / 53080 = -0,035
Фактор В 2003 = - 487 / 43260 = -0,011
Фактор С 2001 = - 3598 / 10017,0 = - 0,359
Фактор С 2002 = - 1908 / 10276,0 = -0,186
Фактор С 2003 = - 487 / 7085,0 = - 0,07
Фактор Д 2001 = 5716/ 56500 = 0,1
Фактор Д 2002 = 8403 / 53080 = 0,15
Фактор Д 2003 = 10378 / 43260 = 0,24
Дані, отримані в результаті розрахунку факторів підставляємо в рівняння моделі Спрінгейта:
Z2001 = 1,03*0 + 3,07* (-0,06) + 0,66*(-0,359) + 0,4*0,1 = -0,38;
Z2002 = 1,03*0 + 3,07* (-0,035) + 0,66*(-0,186) + 0,4*0,15 = -0,169;
Z2001 = 1,03*0 + 3,07* (-0,011) + 0,66*(-0,07) + 0,4*0,24 = 0,017;
Виходячи з проведених розрахунків та зіставивши відповідні отримані дана зі шкалою оцінки ймовірності банкрутства за моделлю Спрінгейта, слід зазначити, що підприємство на даному етапі своєї діяльності має високий ризик банкрутства, так як значення показника нижче позначки 0,862 і можна сказати, що воно є банкрутом.
За результатами розрахунків моделей Альтмана та Спрінгейта підприємство визнано потенційним банкрутом, тому необхідно розробити термінові заходи по усуненню такого становища на даному підприємстві та розробити механізм антикризового управління діяльністю.
Основним напрямком стабілізації фінансового стану є здійснення санаційних заходів, які пов'язані з обґрунтуванням джерел фінансування. Інвесторами цього процесу можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Джерелами погашення непокритих збитків підприємства-боржника є резервні, страхові фонди, фонди цільового призначення, нерозподілений прибуток, санаційний прибуток.
Внутрішні джерела санації пов'язані зі зниженням витрат і збільшенням грошових надходжень підприємства. Практична реалізація внутрішніх резервів надходження грошових коштів пов'язана, насамперед, з запровадженням комплексу заходів організаційно-технічного, економічного і управлінського характеру, які передбачаються в бізнес-плані. Особливістю впровадження цих заходів є те, що вони не вимагають значних обсягів інвестицій.
Ефективним санаційним інструментом, способом кредитування санації можуть виступати облігації конверсійної позики. Вони обмінюються на акції підприємства і мають ряд переваг в порівнянні з емісією акцій або кредитами, а саме - проценти за конверсійними облігаціями нижчі за процентну ставку на кредитному ринку.
Дотації, субвенції, державне пільгове кредитування надаються, як правило, державним підприємствам, які переживають фінансову кризу.
Власники підприємства-боржника, його персонал також беруть участь у санаційних заходах шляхом надання позик, внесків на збільшення статутного фонду, в тому числі за рахунок купівлі акцій, надання безповоротної допомоги.
Участь банківських установ у фінансуванні санаційних заходів визначається ступенем ризику і зацікавленістю в подальшій співпраці з ним. В зв'язку з цим кредитори можуть надати підприємству санаційні кредити, провести реструктуризацію заборгованості, або зменшити її обсяг шляхом часткового списання.
Реалізація комплексу заходів по санації підприємства-боржника в разі успіху виводить його з фінансової кризи і створює умови для проведення підприємницької діяльності в майбутньому. Якщо цілі фінансової санації не досягнуті, підприємство оголошується банкрутом і розпочинається ліквідаційна процедура.
3.2 Політика попередження фінансової санації на підприємтсві
З позицій фінансового менеджменту можливе настання банкрутства являє собою кризовий стан підприємства, при якому воно не може здійснювати фінансове забезпечення своєї господарської діяльності. Подолання такого кризового стану, діагностуємого як "загроза банкрутства", вимагає розробки і здійснення спеціальних методів фінансового керування підприємством.
Ринкова економіка виробила велику систему фінансових методів попередньої діагностики і можливого захисту підприємства від банкрутства, що одержала назву "Системи антикризового фінансового управління ". Для реалізації цієї системи управління готуються особливі фінансові фахівці - менеджери по антикризовому управлінню підприємством. Суть цієї фінансової системи управління полягає в тому, що загроза банкрутства діагностується ще на ранніх стадіях її виникнення, що дозволяє вчасно пустити в хід спеціальні фінансові чи механізми, обґрунтувати необхідність визначених реорганізаційних процедур. Якщо ці механізми і процедури в силу несвоєчасного чи недостатньо ефективного їхнього здійснення не привели до фінансового оздоровлення підприємства, воно стоїть перед необхідністю в добровільному чи примусовому порядку припинити свою господарську діяльність і почати ліквідаційні процедури.
Подобные документы
Економічна сутність та прийоми фінансового аналізу. Характеристика методів діагностики та прогнозування банкрутства підприємства. Підходи до оцінки кризового стану та визначення санаційної спроможності. Шляхи виведення підприємства з кризового стану.
контрольная работа [59,2 K], добавлен 17.04.2015Обґрунтування методів розробки ефективної фінансової стратегії на підприємстві та впровадження їх на практиці. Ретроспективний аналіз ліквідності підприємства, фінансової стійкості та ділової активності. Рекомендації щодо покращення фінансової стратегії.
курсовая работа [111,0 K], добавлен 09.04.2019Експрес-аналіз фінансового стану підприємства ВАТ "Радсад": майна та капіталу підприємства, фінансової стійкості та ліквідності підприємства, грошових потоків та прогнозування ймовірності банкрутства, ділової активності та рентабельності підприємства.
курсовая работа [55,6 K], добавлен 24.04.2008Постановка проблеми якісного та кількісного обґрунтування управлінських фінансових рішень. Аналіз коефіцієнтів ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності, майнового стану та рентабельності. Особливості прогнозування ймовірності банкрутства.
контрольная работа [46,3 K], добавлен 06.03.2010Оцінка кризових факторів фінансового розвитку та прогнозування банкрутства підприємства. Аналіз фінансово-господарського стану, причин фінансової кризи. Стратегія санації підприємства. План заходів щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності.
контрольная работа [107,6 K], добавлен 07.04.2014Головні фактори фінансової кризи на підприємстві, її види та фази. Організаційно-економічна характеристика підприємства, аналіз його фінансового стану та діагностика кризи. Особливості вивчення, аналіз та шляхи вдосконалення антикризового управління.
курсовая работа [88,8 K], добавлен 21.04.2014Аналіз стану майна ВАТ "Рівненська фабрика нетканих матеріалів" та джерела його формування. Оцінка фінансової стійкості підприємства. Аналіз ділової активності, рентабельності і показників Cash-flow. Прогнозування імовірності банкрутства підприємства.
курсовая работа [58,7 K], добавлен 08.04.2014Роль і значення фінансової санації підприємства для виходу його з фінансової кризи. Тривалість процедури санації та порядок її проведення. Форми та засоби відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства.
реферат [15,5 K], добавлен 01.03.2016Сутність та види банкрутства. Причини та фактори виникнення фінансової кризи підприємства. Застосування різних методичних підходів при діагностиці банкрутства ЗАТ "Кримвтормет". Антикризове управління підприємством. Особливості санації банкрутства.
курсовая работа [136,0 K], добавлен 01.06.2010Огляд теоретичних аспектів управління фінансовими ресурсами на підприємстві в умовах фінансової кризи для підвищення ефективності його роботи. Розробка рекомендацій щодо планування потоку фінансових коштів на ТОВ "Фактор" для запобігання банкрутства.
дипломная работа [469,6 K], добавлен 27.01.2012
