Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз стану акціонерного капіталу в Україні

Зміст

• Вступ
• 1. Теоретичні аспекти організації фінансової діяльності підприємств
• 1.1 Сутність та особливості фінансової діяльності підприємств
• 1.2 Джерела фінансування фінансової діяльності підприємств
• 1.3 Методика оцінки ефективності фінансової діяльності підприємства
• 1.4 Інформаційно-правове забезпечення фінансової діяльності підприємства
• 2. Аналіз стану та перспектив фінансової діяльності ЗАТ ЧВФ “БЕРЕГИНЯ”
• 2.1 Аналіз стану акціонерного капіталу в Україні
• 2.2 Фінансово - економічна характеристика підприємства
• 2.3 Оцінка ефективності формування та використання капіталу підприємства
• 2.4 Аналіз дивідендної політики підприємства
• 3. Шляхи удосконалення фінансової діяльності ВАТ ЧВФ “БЕРЕГИНЯ”
• Висновки
• Література
• Додатки

Вступ

Мета фінансової діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта - стабілізація свого фінансового стану, здобуття конкурентоспроможної позиції на ринку і як наслідок - отримання прибутку. Для досягнення цієї мети підприємство повинно мати в своєму розпорядженні певні ресурси і резерви: по-перше - матеріальні - для організації виробничого процесу, а по-друге -- фінансові -- для забезпечення стійкості, ліквідності, платоспроможності.

Велика роль в забезпеченні фінансової стійкості і ліквідності підприємства належить статутному фонду як найбільш важливому із фондів підприємства. Адже для ефективного функціонування підприємства в довгостроковому періоді потрібні стійкі і постійні надходження грошових коштів, які б забезпечували безперервну фінансово-господарську діяльність з метою отримання більшої норми прибутку в поточному періоді. А також необхідно забезпечити правильне використання цих коштів, отже постає проблема ефективного управління рухом грошових коштів функціонуючого підприємства.

Мета цієї курсової роботи - розглянути та дослідити процес формування статутного фонду підприємства, визначити та окреслити напрямки більш ефективного механізму зміни розміру статутного фонду на підприємстві.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити ряд задач:

опрацювати теоретичні аспекти механізму формування статутного фонду на підприємстві;

визначити юридичні аспекти формування статутного фонду підприємства;

оцінити вплив розміру статутного фонду на результати діяльності;

провести аналіз фінансової діяльності підприємства;

визначити шляхи оптимізації грошових потоків та витрат;

порівняти різні методи нарощування статутного капіталу на прикладі ВАТ ЧВФ “Берегиня”.

Ефективність управління грошовими потоками від операційної фінансової діяльності визначається впливом цього процесу на платоспроможність підприємства, швидкість обігу оборотних коштів, обсяги залучених коштів і кредиторську заборгованість, а в кінцевому результаті - на рентабельність підприємства та його конкурентну позицію. Від ефективного управління грошовими потоками від операційної фінансової діяльності на підприємстві буде багато в чому залежати його здатність підтримувати ціни на свою продукцію на достатньому рівні, збільшувати об'єми виробництва, удосконалювати виробничий процес, бути привабливим для інвесторів як прибутковий об'єкт капіталовкладень і як надійний партнер в бізнесі.

1. Теоретичні аспекти організації фінансової діяльності підприємств

1.1 Сутність та особливості фінансової діяльності підприємств

фінансовий економічний капітал

В ринковій економіці постійний кругообіг коштів як в межах окремого підприємства, так і в масштабах економіки в цілому є об'єктивною умовою їх життєздатності. Складовою цього кругообігу виступають грошові надходження і грошові витрати суб'єктів господарювання від різних видів діяльності. Грошовий обіг відображає відносини між учасниками процесу виробництва, розподілу, споживання, а тому має свої специфічні можливості впливати на хід та результати виробничо-господарської діяльності підприємства. Саме це дає підставу вважати управління грошовими потоками складовою фінансового менеджменту.

Грошові потоки - це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів в результаті виробничо-господарської діяльності підприємств.

Грошові кошти використовуються для фінансування поточних операцій і включають кошти у касі та кошти на банківських рахунках підприємств. До еквівалентів грошових коштів відносяться короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у грошові кошти і мають незначний ризик зміни вартості. До них належать цінні папери зі строком погашення до трьох місяців, (казначейські векселі, депозитні сертифікати і т.д.)

Ефективність управління грошовими потоками визначається впливом цього процесу на платоспроможність підприємства, швидкість обороту оборотного капіталу, обсяги залучених коштів та кредиторську заборгованість, а в кінцевому результаті на рентабельність підприємства та його конкурентні позиції.

Призначенням грошових потоків є:

відшкодування витрат на виробництво і реалізацію продукції, та за отримані послуги;

виконання фінансових зобов`язань перед державою, банками та іншими підприємствами;

формування фондів грошових коштів;

здійснення фінансових і інвестиційних операцій.

Враховуючи багатоаспектність діяльності підприємств, а значить і грошових надходжень і витрат, необхідно їх класифікувати за певними ознаками.

Таким чином, в процесі виробничо-господарської діяльності підприємство поряд з грошовими здійснює не грошові операції, тобто такі, які не потребують використання грошових коштів або їх еквівалентів. Наприклад, бартерні операції, надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу, перетворення зобов`язань на власний капітал. Такі операції не включаються до звіту про рух грошовий коштів.

Різниця між загальною сумою валового доходу та сумою валових витрат складає чистий грошовий потік. Це один з найважливіших показників фінансового стану підприємства. Якщо значення чистого грошового потоку від'ємне, це означає, що підприємство балансує на межі банкрутства. Наявність чистого грошового потоку дає підприємству можливість сформувати фонди грошових коштів для свого подальшого розвитку.

В залежності від видів діяльності розрізняють грошові потоки від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Операційна фінансова діяльність - це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та складу власного і позикового капіталу ( див. рис. 1.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Рух грошових коштів в результаті фінансової діяльності

Віднесення руху коштів до відповідної групи залежить, в першу чергу, від характеру господарської діяльності підприємства. Наприклад, інвестиції в цінні папери звичайно є інвестиційною діяльністю підприємства, але є основною (операційною) діяльністю інвестиційної компанії. Якщо одна операція включає суми коштів від декількох видів діяльності, ці суми необхідно розподіляти між відповідними видами діяльності. Наприклад, погашення основної суми богу підприємство відображає у складі фінансової діяльності, а виплату відсотків - у складі операційної діяльності.

1.2 Джерела фінансування фінансової діяльності підприємств

Фінансові ресурси як важливий чинник ефективного функціонування підприємства (галузі) посідають значне місце в управлінні виробництвом. Фінансові служби покликані постійно забезпечувати фінансовими ресурсами процеси виробництва й реалізації продукції, домагатися найраціональнішого використання фінансових ресурсів, слідкувати за додержанням у всіх ланках виробництва й усіма функціональними підрозділами підприємств фінансової дисципліни.

Фінансова дисципліна включає в себе обов'язок підприємств і посадових осіб дотримуватися режиму економії у використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, норм і нормативів витрат, затверджених фінансових планів, а також виконання зобов'язань перед державним бюджетом, банками, постачальниками і споживачами, іншими контрагентами.

Власний капітал підприємства являє собою фінансові ресурси, які вкладені ним для організації та фінансування господарської діяльності. Нормою для успішної, рентабельної роботи підприємства, його високої конкурентоспроможності на ринку і фінансової стійкості є ситуація, за якої власний капітал становить більшу частину його фінансових ресурсів.

Сучасні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності визначають власний капітал як "частину в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань". Як бачимо, таке визначення стосується лише суто кількісних параметрів його величини. Це підтверджується також і характеристикою елементів власного капіталу, яка міститься у стандартах П(С)БО 2 "Баланс" і П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал".

Згідно з цими стандартами, власний капітал знаходить відображення у першому розділі пасиву бухгалтерського балансу (розділ має назву "Власний капітал") і складається з:

* статутного капіталу;

* додатково вкладеного капіталу;

* іншого додаткового капіталу;

* резервного капіталу;

* нерозподіленого прибутку;

* неоплаченого капіталу;

* вилученого капіталу.

Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якої організаційно-правової форми і форми власності розпочинається з формування статутного капіталу.

Статутний капітал -- це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначених чинним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або повного господарчого відання. За рахунок статутного капіталу підприємство формує свої власні (основні та оборотні) кошти.

Порядок і джерела формування статутних капіталів залежать від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує. В Україні права підприємств різних типів і форм власності закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України "Про власність", "Про господарські товариства".

Розмір статутного капіталу підприємства значною мірою визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності, хоча, звичайно, не існує прямого зв'язку між розмірами статутних капіталів підприємств різних галузей та обсягом виробництва товарів і послуг на них, бо цей обсяг визначається ще й такими факторами, як попит, пропозиція і ціна на товари й послуги, розмір залучених банківських кредитів та інших позикових фінансових ресурсів. Певною мірою розмір статутного капіталу впливає на можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства. Величина статутного капіталу, яка визначає участь кожного з засновників, акціонерів у капіталі підприємства, є критерієм визначення суми прибутку, яку кожен із них одержує при його розподілі.

Як зазначалося вище, поряд із грошовими коштами, які надходять у розпорядження підприємств із державних джерел, від акціонерів, пайовиків та інших засновників (власників), у статутні капітали може надходити майно (будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби, сировина, матеріали, інші товарно-матеріальні цінності), цінні папери, а також нематеріальні активи. До нематеріальних активів належить вартість права користування:

* результатами інтелектуальної праці у вигляді винаходів, відкриттів, промислових зразків, технологій, гудвілів, ноу-хау, раціоналізаторських пропозицій, звітів про науково-дослідницькі роботи й іншими об'єктами інтелектуальної власності;

* землею, водою або іншими природними ресурсами;

* будівлями, обладнанням.

Вартість об'єктів інтелектуальної власності та інших нематеріальних активів визначається на договірних засадах між власниками підприємств і суб'єктами права власності на ці об'єкти (громадяни, юридичні особи, держава).

Оцінка об'єктів основних засобів, що надходять як внесок у статутний капітал підприємства, здійснюється через визначення їх первісної, переоціненої та залишкової вартості. Первісна вартість будівель, машин, устаткування, транспортних засобів визначається за даними бухгалтерського обліку, що характеризують витрати на їх придбання, будівництво, виготовлення, доставку, монтаж. Переоцінена вартість цих об'єктів розраховується на підставі їх первісної вартості, але з урахуванням здійснених переоцінок, включаючи індексацію у зв'язку з інфляцією. Залишкова вартість кожного об'єкта основних засобів (а саме вона приймається на баланс підприємства як внесок до статутного капіталу) визначається як різниця між первісною (або переоціненою) вартістю і фактичною зношеністю даного об'єкта.

Розмір статутного капіталу підприємства в процесі його господарської діяльності також змінюється; при цьому всі зміни розміру статутних капіталів на державних підприємствах у бухгалтерському обліку знаходять відображення безпосередньо на однойменному рахунку, тоді як на малих підприємствах, у господарських товариствах, підприємствах з іноземними інвестиціями вони знаходять відображення лише після відповідної державної перереєстрації зміни розміру статутного капіталу.

Незалежно від типу підприємства і форми власності статутний капітал може зрости за рахунок:

* реєстрації додаткових внесків до нього (через акції, паї тощо);

* безпосереднього приєднання до нього частини одержаного прибутку на приріст власних фінансових ресурсів;

* коштів додаткового капіталу, зокрема від дооцінки (індексації) основних засобів у випадках, передбачених законодавством і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

* зарахування до статутного капіталу частини резервного капіталу.

Якщо підприємство збиткове, то збитки фактично за відсутності джерел їх покриття (кошти резервного капіталу та інші джерела власного капіталу) зменшують суму статутного капіталу підприємства, хоча в бухгалтерському обліку вони обчислюються окремо як непокриті збитки (вони знаходять відображення у І розділі пасиву бухгалтерського балансу у від'ємному значенні) аж до появи джерел покриття, в тому числі прибутку.

Підприємства будь-якої форми власності мають право зменшувати свої статутні капітали, повернувши частину паїв або акцій засновникам (учасникам).

Нова система національних стандартів бухгалтерського обліку не пов'язує розмір статутних капіталів підприємств будь-якої форми власності (як, втім, і інших елементів власного капіталу, за винятком додаткового капіталу у разі проведення переоцінок основних засобів та інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів) з нарахуванням зносу (амортизації). Амортизаційний фонд як окремий елемент власного капіталу не створюється, амортизаційні кошти після реалізації продукції підприємства надходять йому у складі виручки і вливаються в загальний "котел" його фінансових ресурсів. Оскільки амортизація основних засобів, нематеріальних активів має цільове призначення -- фінансування відтворення саме цих активів підприємства, його фінансова служба повинна постійно контролювати цільове використання цих коштів, тобто на фінансування капітальних вкладень. Досягається це в основному засобами управлінського обліку.

Додатковий вкладений капітал відображує наявність і рух в акціонерних підприємствах так званого емісійного доходу, тобто різниці між продажною і номінальною вартістю випущених акцій.

Інший додатковий капітал -- це фінансові ресурси, які утворюються за рахунок:

* дооцінки та індексації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів (при цьому треба мати на увазі, що при проведенні дооцінки пропорційно збільшується і сума зносу активів);

* одержання у безкоштовному порядку будь-яких активів від сторонніх юридичних і фізичних осіб;

* внесків засновників та учасників понад розмір статутного капіталу і без рішення про його збільшення й перереєстрацію.

Використання коштів додаткового капіталу відбувається, якщо сума дооцінки (індексації) основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів переноситься до статутного капіталу або якщо прийнято рішення про перереєстрацію статутного капіталу і він збільшується за рахунок будь-яких активів, вартість яких відображена в додатковому капіталі.

Резервний капітал утворюється на підприємствах за рахунок чистого нерозподіленого прибутку на умовах, зафіксованих в установчих документах. Ці кошти використовуються в тому разі, коли необхідні витрати не покриваються наявним нерозподіленим прибутком (наприклад, на виплату дивідендів за привілейованими акціями), а також на покриття різниці між номінальною і продажною ціною випущених акцій. За рахунок резервного капіталу підприємство може покрити збитки від своєї господарської діяльності, а також збільшити статутний капітал.

Нерозподілений прибуток -- це залишок одержаного підприємством прибутку, не витраченого за відповідними напрямками на дату складання звіту.

Неоплачений капітал -- це сума заборгованості власників (акціонерів, учасників) господарських товариств будь-якого типу за внесками до статутного капіталу. Ця сума вираховується при визначенні підсумку власного капіталу; ЇЇ динаміка характеризує покриття статутного капіталу підприємства реальними фінансовими ресурсами, які надійшли від власників.

1.3 Методика оцінки ефективності фінансової діяльності підприємства

Управління грошовими потоками від операційної фінансової діяльності передбачає цілеспрямований вплив на процеси акумуляції грошових коштів, їх витрачання та перерозподіл з метою збалансування фінансового-господарської діяльності підприємства.

Характерні риси практики управління грошовими потоками відображають принципи управління, тобто основні правила діяльності, якими керуються органи управління в силу соціально-економічних умов, що склалися. Принципи управління дозволяють сформувати систему методів управління грошовими потоками. До складу основних методів управління грошовими потоками відносяться:

аналіз грошових потоків;

планування та оптимізація;

контроль за рухом грошових коштів;

облік та звітність.

Аналіз грошових потоків - це сукупність методів формування і обробки даних про грошові потоки, які дають об`єктивні оцінки стану, тенденцій розвитку, виявлення резервів підвищення ефективності використання грошових коштів та шляхів їх реалізації. Інформаційною базою для аналізу грошових потоків за звітні періоди є форми бухгалтерської звітності, додатки до них та інші облікові документи. Аналіз грошових потоків та оцінка їх впливу на фінансовий стан підприємства визначається системою показників, до яких відносяться показники ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості. Результати аналізу враховуються при плануванні грошових потоків та їх оптимізації.

Планування грошових потоків - це процес визначення їх обсягів за видами діяльності, часовими інтервалами та напрямами використання з метою забезпечення максимальної синхронізації надходжень і витрат та платоспроможності підприємства.

В процесі планування досягається оптимізація грошових потоків, тобто знаходження такого співвідношення між вхідними і вихідними грошовими потоками, між напрямами і умовами залучення та використанням грошових коштів, яке дозволяє досягти найкращих результатів діяльності (мінімізації витрат, максимізації залучення коштів).

Контроль за надходженням та використанням грошових коштів представляє собою систему спостереження і перевірки процесу надходження та використання грошових коштів з метою встановлення відхилень від їх заданих параметрів. Як функція управління контроль об`єктивно необхідний. Він спрямовує процес управління за встановленими ідеальними моделями, корегуючи поведінку підконтрольного об`єкта.

Сутність і значення контролю за грошовими потоками полягає в тому, що суб`єкт управління здійснює перевірку виконання запланованих параметрів по формуванню грошових фондів, напрямів їх використання, дотримання синхронності надходжень і витрат у встановлені періоди часу, блокує відхилення від заданої програми, а в разі виявлення порушень сигналізує про необхідність корегування системи управління. Таким чином, контроль є засобом отримання інформації про грошові потоки по каналу зворотного зв`язку, тобто по результатах свого управлінського впливу на об`єкт управління.

В циклі управління грошовими потоками облік є кінцевою стадією. Він передбачає визначення , реєстрацію на різних носіях та групування інформації про грошові надходження та витрати для отримання підсумкових даних, які відображають досягнутий результат. Результати обліку втілюються в звітність. Таким чином, облік, виступаючи кінцевою стадією в циклі управління, є одночасно початковою стадією для послідуючого циклу. Облік і звітність складають інформаційну базу для аналізу грошових потоків за звітний період.

Ефективність управління грошовими потоками визначається синхронізацією надходжень і виплат, підтримкою постійної платоспроможності підприємства.

Практична реалізація цих складових управління грошовими потоками дозволить в певній мірі знайти компроміс між необхідністю підтримки певного обсягу грошових коштів для забезпечення ліквідності підприємства і бажанням інвестувати тимчасово вільні кошти для забезпечення їх дохідності.

Реалізація інвестиційних проектів передбачає залучення кредитів і позик та їх погашення, здійснення додаткової емісії, або залучення додаткового пайового капіталу, тобто проведення операцій, пов`язаних з фінансовою діяльністю. При цьому прибуток, отриманий в результаті втілення інвестиційних проектів, знаходить відображення у складі прибутку від операційної діяльності.

Найбільш придатним інструментом для управління грошовими потоками від операційної фінансової діяльності є план Кеш-Фло (Cash-Flow). Cash-Flow переводиться як “потік готівки” і об`єднує грошові надходження від усіх видів діяльності при реалізації інвестиційних проектів. Таким чином, план грошових потоків, розроблений методом Кеш-Фло, відображає рух грошових коштів та діяльність підприємства в динаміці від одного періоду до іншого. В розділі Кеш-Фло від фінансової діяльності вказуються акціонерний капітал, довгострокові і короткострокові позики. До виплат відносяться дивіденди та погашення позик.

Таким чином, метою управління операційною фінансовою діяльністю є забезпечення додатного ліквідного залишку грошових коштів в кожному з періодів часу від початку до кінця реалізації проекту. План грошових потоків є основним документом для визначення потреби в капіталі, розробки стратегії фінансування підприємства, а також для оцінки ефективності його використання.

1.4 Інформаційно-правове забезпечення фінансової діяльності підприємства

Правові засади фінансово-господарської діяльності підприємств, створених у формі акціонерних товариств, товариств з обмеженою і повною відповідальністю регламентує Закон України "Про господарські товариства". Цей закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, права та обов'язки учасників і засновників.

З метою залучення зовнішніх фінансових ресурсів господарські товариства можуть випускати корпоративні або боргові цінні папери. Умови такої емісії в загальному вигляді регламентуються Законом України "Про цінні папери та фондову біржу". Крім того, підприємства можуть здійснювати фінансові операції різного роду з цінними паперами, керуючись положенням Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні".

Фінансово-майнові відносини підприємств регламентуються нормами цивільного права, зафіксованими у Цивільному кодексі України і Законі України "Про власність". Даний закон визначає об'єктів і суб'єктів права власності, порядок використання власником майна для здійснення підприємницької діяльності, а також визначає право приватної, колективної, державної та інтелектуальної власності.

На підставі Закону України "Про систему оподаткування", підприємства мають певне коло юридичних обов'язків. Зокрема, вони зобов'язані:

вести бухгалтерський і податковий облік;

складати звітність про фінансово-господарську діяльність;

сплачувати належні суми податків та обов'язкових платежів у встановлені законодавством терміни;

допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для отримання прибутку, а також для перевірок із питань обчислення та сплати податків.

Порядок складання бухгалтерської звітності та подання статистичної звітності визначається Законом України "Про державну статистику" та відповідними П(С)БО.

Фінансова політика держави у сфері оподаткування конкретизується у спеціальних актах податкового права, серед яких найбільш суттєве значення для підприємств мають Бюджетний кодекс України, Закони України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про плату за землю", "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", Декрети Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір", "Про місцеві податки та збори" з наступними змінами та доповненнями та ін. Кожний з перелічених законодавчих актів конкретизує певні аспекти державної податкової політики. Так, зокрема, сплата підприємством таких обов'язкових податків як податок на прибуток та податок на додану вартість регламентуються окремими законодавчими актами. Закони України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість" визначають платників податку, об'єкти оподаткування, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з новою системою бухгалтерського обліку введена звітність “Про рух грошових коштів“ по формі №3. Метою складання цього звіту є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбуваються у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

В основі розробки звіту про рух грошових коштів лежить непрямий метод, який передбачає визначення чистого надходження від операційної діяльності через корегування прибутку від звичайної діяльності до оподаткування. Інформаційною базою для складання цього звіту є показники балансу, звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку.

2. Аналіз стану та перспектив фінансової діяльності ЗАТ ЧВФ “Берегиня”

2.1 Аналіз стану акціонерного капіталу в Україні

З економічної точки зору створення акціонерного товариства являє собою об'єднання майна для досягнення загальної підприємницької мети. З юридичної точки зору будь-яке об'єднання майна може бути здійснено наступним чином: шляхом або створення загальної власності без виникнення нової юридичної особи, або формування власності акціонерного товариства як нової юридичної особи, яка відноситься Законом України “Про власність” до колективної форми.

В першому випадку особа, яка передає своє майно в загальну власність, зберігає на нього право власності (або інші майнові права) і вправі вилучити його із загальної власності (вимагати виділу частки) при виході із договірного утворення. Як зазначають деякі автори - це може ускладнити і навіть зробити неможливою подальшу спільну діяльність учасників.

Навпаки, при створенні нової юридичної особи попередній власник втрачає по відношенню до майна, що вноситься, майнові права та не може витребувати його.

Таким чином, основним правовим титулом майна будь-якого акціонерного товариства є право власності, що передбачено ст. 12 Закону України «Про господарські товариства».

На етапі створення акціонерного товариства його майнова база формується за рахунок коштів (майна), сплачених за акції. Крім того, згідно із ст. 13 «Про господарські товариства» вкладами учасників і засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Ч. 1 ст. 8 Закону «Про цінні папери та фондову біржу» передбачає, що акції сплачуються в національній валюті України, а у випадках, передбачених статутом товариства, - в іноземній валюті або в майновій формі. У разі сплати акцій в не грошовій формі постає проблема їхньої оцінки. На етапі заснування акціонерного товариства таку оцінку пропонують самі засновники, а її затвердження здійснюється установчими зборами товариства. Засновники зазвичай зацікавлені у завищеній оцінці своїх вкладів, оскільки це збільшує кількість акцій, що вони отримають і відповідно суму дивідендів.

Треба підкреслити, що вітчизняне законодавство не передбачає механізмів перевірки обґрунтованості проведеної оцінки, а учасники установчих зборів (особливо якщо йдеться про створення відкритого акціонерного товариства) не мають реальних можливостей щодо проведення такої перевірки і, як правило, затверджують оцінку не грошового вкладу, запропоновану засновником (засновниками), що зробив такий вклад.

Механізм оцінки не грошового вкладу, зробленого в процесі додаткової емісії акцій, законом не передбачається. Тому це питання має вирішуватися самим товариством з відповідною фіксацією у статуті. Спеціалісти вважають, що доцільною в даному випадку буде попередня перевірка обґрунтованості оцінки такого вкладу ревізійною комісією, спостережною радою, правлінням товариства чи незалежним аудитором. Затвердження оцінки не грошового вкладу має відбуватися на загальних зборах, на яких затверджуються результати підписки (оскільки це питання зачіпає інтереси всіх акціонерів товариства).

Проаналізуємо склад майнової бази акціонерного товариства.

Безперечно, що вирішальну роль в долі і діяльності цих суб'єктів господарювання відіграє їх капітал, адже організаційно-правова форма АТ застосовується саме з метою створення значного за розмірами капіталу шляхом об'єднання коштів і майна багатьох осіб для здійснення, як правило, значної за розмірами підприємницької діяльності.

Отже, частіше сплачений капітал також відрізняється від статутного за своїм розміром; рідко він відповідає також розміру фактичного капіталу, який утворюється в результаті використання в процесі господарської діяльності сплаченого капіталу: у - разі успішного ведення справ фактичний капітал збільшується в порівнянні зі сплаченим, а неефективне використання (застосування) сплаченого капіталу призводить до відповідного зменшення наявних коштів акціонерного товариства.

Потрібно сказати, що Закон України «Про господарські товариства» не дає визначення наведеним вище поняттям, що також викликає труднощі на практиці (нерідко ці поняття плутають, а в результаті - створюється реальна картина щодо фактичного майнового стану акціонерного товариства).

Проаналізувавши майнову базу акціонерних товариств, необхідно визначити, що однією із істотних рис цих суб'єктів господарювання є наявність статутного капіталу.

Статутний капітал (іноді його називають основним або номінальним) становить собою номінальну грошову суму, яка має бути внесена акціонерами як плата (винагорода) за набуття членства в акціонерному товаристві. Хоча статутний капітал (фонд) рідко відповідає фактичній майновій базі акціонерного товариства, яка уже в момент заснування може бути більшою або меншою за статутний капітал, правовому регулюванню статутного капіталу надається особливе значення. Як вважають фахівці, це пояснюється важливістю його функцій.

Так, майно, що вноситься як оплата статутного капіталу під час заснування товариства, складає матеріальну основу його господарської діяльності. Тому важливе значення надається розміру статутного капіталу, мінімальна межа якого встановлюється законодавством (в Україні вона становить суму, еквівалентну 1250 мінімальним заробітним платам, що склалися на момент створення товариства). На етапі підписки цей капітал має бути оплачений на певну суму - як мінімум на 10%, на момент проведення установчих зборів - на 30% (у ВАТ) і на 50% (у ЗАТ), а повністю - має бути оплачений до закінчення першого року з моменту заснування (державної реєстрації) товариства (але український законодавець говорить не про обов'язкову оплату статутного капіталу товариства, а про обов'язок акціонерів протягом одного року або принаймні року і трьох пільгових місяців, за які нараховуються 10% річних від суми простроченого платежу, повністю сплатити свої акції. Законодавство зарубіжних країн встановлює різні мінімальні розміри статутного капіталу акціонерного товариства, але, як правило, це досить значна за розміром сума. До останнього часу така вимога не передбачається законодавством США, а до 1985 р. була відсутня і в законодавстві Англії. Однак остання, керуючись другою директивою Європейського Економічного співтовариства, відповідно до якої мінімальний розмір статутного капіталу не може бути меншим за 25 тис. ЕКЮ, також передбачила вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу.

Крім мінімального розміру статутного фонду, законодавством України встановлюються певні обмеження щодо коштів, за рахунок яких може формуватися статутний фонд (забороняється використовувати для цього бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу) та гарантії щодо підтвердження платоспроможності юридичних осіб-засновників відкритих акціонерних товариств (їх фінансовий стан щодо спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду повинен бути перевірений аудитором (аудиторською фірмою).

Необхідно підкреслити, що статутний капітал виконує також гарантійну функцію щодо задоволення обґрунтованих вимог кредиторів. Це зумовлено тим, що акціонерне товариство несе майнову відповідальність перед кредиторами в межах майна, що належить йому на праві власності. Зафіксований в установчих документах розмір основного (статутного) капіталу розглядається (оцінюється) як величина, в межах якої товариство гарантує відповідальність за своїми зобов'язаннями. У зв'язку з цим, як вже підкреслювалось в роботі, зусилля законодавця спрямовані на те, щоб забезпечити створення акціонерного капіталу і утримати майно товариства на певному рівні, принаймні у межах статутного капіталу.

Проведений аналіз дає можливість зазначити, що акціонерне товариство, виступаючи у ролі суб'єкта і об'єкта права власності (майнового комплексу) характеризується складною майновою і фінансовою структурою. Майнова і фінансова структура акціонерного товариства становить собою врегульовані правом відносини щодо об'єднання вкладів засновників та учасників у статутний фонд товариства як колективну власність акціонерів, щодо випуску та обігу акцій, щодо розподілу майна у фонди товариства та виплати дивідендів на акції.

Вивчаючи основи правового регулювання діяльності акціонерних товариств в Україні, доцільно піддати аналізу аналогічну практику деяких зарубіжних країн з метою подальшої її втілення та реалізації в національному законодавстві. З огляду на позиції більшості фахівців в галузі господарського та підприємницького права, на особливу увагу заслуговує практика функціонування господарських товариств в Сполучених Штатах Америки та країнах Європейського Союзу.

Так, в США акціонерному товариству за континентальним правом відповідає підприємницька (бізнесова) корпорація, що випускає акції. Хоча існує Федеральний Модельний закон “Про підприємницьку корпорацію” 1991 р., що налічує біля 200 статей, однак правове цих організацій визначається переважно законодавством штатів. Найбільш відомі Закон штату Нью-Йорк 1963 року і Закон штату Делавер 1967 року. на підставі останнього організовано понад 30% підприємницьких корпорацій у країні, що пов'язано з низьким реєстраційним збором, що сплачується в цьому штаті.

Для американської підприємницької корпорації характерні такі риси, як:

відсутність вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу;

відсутність вимоги щодо номінальної вартості акцій;

дворівнева система управління (загальні збори і рада директорів, яка формується не лише з акціонерів і визнається головним органом корпорації);

заявницький порядок створення на відміну від нормативно-явочного за континентальним правом (за першим досить засновникам надіслати до реєструючого органу заяву та комплект необхідних документів, що вже свідчить про вчинення необхідних дій щодо легалізації підприємницької корпорації як суб'єкта права);

установчі документи - статут (що подається до реєструвального органу) та внутрішній регламент;

наявність у акціонерів значних прав щодо захисту своїх інтересів: право подання прямих (в інтересах акціонера), непрямих (в інтересах корпорації) та колективних (в інтересах усіх акціонерів, інтереси яких порушено) позовів); право на незгоду з рішеннями органів корпорації, що має досить своєрідний механізм реалізації;

значний рівень захисту інтересів, як явних (відомих корпорації), так і неявних кредиторів.

Вищезазначені основи діяльності акціонерних товариств забезпечують ефективне їх використання в господарській та підприємницькій діяльності. Вони також всебічно захищають всіх учасників акціонерних товариств і дають можливість конкурувати на ринку. З огляду на це, із врахуванням національних особливостей, зазначені риси повинні бути запозичені національним законодавством.

2.2 Фінансово - економічна характеристика підприємства

ВАТ ЧВФ “Берегиня” було засновано згідно з установчим договором від 24 лютого 1993 року № 24. Згідно зі Статутом підприємство створюється з метою одержання прибутку на основі здійснення торгівельної, комерційної, посередницької та іншої діяльності у відповідності і на умовах, визначених діючим законодавством та Статутом підприємства.

ВАТ ЧВФ “Берегиня” є юридичною особою, яка здійснює свою діяльність у відповідності з чинним законодавством України, власним статутом, установчим договором. Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, фірмову марку і товарний знак, який затверджений правлінням товариства і зареєстрований в Торгово - промисловій палаті України, печатку зі своїм найменуванням.

Товариство розташоване за адресою м. Чернігів, вул. Родімцева 16.

Метою діяльності даного товариства є виробництво та реалізація промислової продукції, розвиток сфери платних послуг для населення та організацій, а також задоволення соціальних потреб власників за рахунок одержаних прибутків у відповідності із законодавством України.

Згідно зі статутом підприємства предметом діяльності ВАТ ЧШФ “Елегант”:

пошиття взуття різних видів та фасону;

виробництво взуття для підприємств та організацій за індивідуальним замовленнями;

виробництво швейних виробів;

надання послуг фізичним і юридичним особам (побутові, транспортні, рекламні, посередницькі, консультаційні, ремонтні, будівельні, проектні, охоронні, юридичні.);

комерційна діяльність ( торгівля різноманітними промисловими і продовольчими товарами, як власного виробництва, так і продукцією інших виробників.).

виконання держзамовлень і держконтрактів для забезпечення держави продукцією виробничо-технічного, військового і сільськогосподарського призначення.

операції з власними цінними паперами.

зовнішньоекономічні зв'язки.

маркетинг зовнішнього і внутрішнього ринку, організація сервісу, реклами, виставок, комерційна діяльність, міжнародні перевезення.

Фінансово-економічні показники діяльності ВАТ ЧВФ “Берегиня” представлені в таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Фінансово - економічні показники діяльності ВАТ ЧВФ “Берегиня” за 2004 - 2005 роки

Показники	Роки	Темп росту, %
	2004 рік	2005 рік
Обсяг реалізованої продукції, без ПДВ, тис. грн.	75488,0	139747,0	185,2
Витрати на виробництво реалізованої продукції, тис. грн.	59821,0	118843,4	198,6
Валовий прибуток, тис. грн.	15667,0	20904,0	133,4
Чистий прибуток, тис. грн.	6918,0	9085,4	131,3
Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	67752,0	79196,9	116,8
Ступінь зносу, %	52,3	56,0	107,1
Вартість оборотних коштів, тис. грн.	25911,0	46524,9	179,5
В т. ч. власних	13611,0	24288,2	178,4
Рентабельність виробництва, %	11,6	7,7	66,4
Рентабельність продаж, %	9,2	6,5	70,6
Фондовіддача, грн.	1,1	1,76	158,6
Оборотність оборотних коштів	2,91	3,0	103,1
Затрати на одну гривню реалізованої продукції, грн.	0,79	0,85	107,5
Номінальна ціна акції	0,25	0,25	-

Як видно з даних таблиці 2.1 в цілому за останні роки підприємство має непогані показники діяльності. В порівнянні з попередніми роками в звітному періоді відбулося зростання вартості основних фондів на 11444,0 тис. грн., що свідчить про їх оновлення та модернізацію. Зросла також вартість і оборотних активів на 20613,0 тис. грн. Позитивним явищем було зростання вартості власних оборотних коштів на 10677,2 тис. грн., що свідчить про розвиток виробничої діяльності на підприємстві та зміцнення його фінансової стійкості. Також це говорить про нарощення темпів виробництва на підприємстві, зростання власних оборотних коштів, що дуже позитивно відображається на фінансовому стані підприємства. Значним досягненням звітного року було збільшення суми чистого прибутку в порівнянні з попереднім роком на 2167,0 тис. грн., що свідчить про підвищення ефективності діяльності підприємства, розширення асортименту та ефективність збутової політики.

Також за звітний період зросла сума виручки від реалізації робіт, товарів та послуг на 64259,0 тис. грн., що говорить про збільшення обсягів реалізації. Ці явища позитивно вплинули і на показники фондовіддачі основних фондів, яка зросла на 0,65 грн., тобто підприємство ВАТ ЧВФ “Берегиня” почало ефективніше використовувати власні виробничі фонди. Але в той же час в зв'язку з подорожчанням енергоносіїв зросла собівартість реалізованої продукції на 59022,4 тис. грн. Це негативно відобразилося на рентабельності виробництва, яка знизилася в порівнянні з минулим роком на 3,9 %. Відбулося зниження і рентабельності продаж на 2,7 %. Позитивним моментом було зростання оборотності оборотних коштів, що є свідченням більш ефективного їх використання. Це дозволяє підвищити фінансову стійкість підприємства та вивільнити частину оборотних коштів з обігу і направити їх на інші цілі.

2.3 Оцінка ефективності формування та використання капіталу підприємства

Склад та структура майна підприємства та джерела його утворення на певний момент часу характеризує фінансовий стан підприємства. Ефективне використання майна підприємства приносить значний прибуток. Тому необхідно проаналізувати стан майна підприємства, дослідити стан та структуру активів та джерел їх фінансування з метою виявлення резервів для підвищення ефективності фінансової діяльності.

Таблиця 2.2

Аналіз складу та структури майна підприємства та джерел фінансування ВАТ ЧВФ “Берегиня” за 2004 - 2005 роки

Назва показників	На кінець 2004 року	На кінець 2005 року	Відхилення
	Тис. грн.	% до підсумку	Тис. грн.	% до підсумку	Абсолютне тис. грн.	Відносне, %
Актив	143824,0	100,0	156799,0	100,0	12975,0	-
1. Необоротні активи	117002,0	81,3	108476,3	69,2	- 8525,7	- 12,1
1.1 Основні засоби	67752,0	47,1	79196,9	50,5	11444,9	3,4
1.2 Нематеріальні активи	4,0	0,002	4,4	0,003	0,4	0,001
1.3 Інші необоротні активи	49246,0	34,2	29275,0	18,7	- 19971,0	- 15,5
2. Оборотні активи	25911,0	18,0	46524,9	29,6	20613,9	11,6
2.1 Запаси	17431,0	12,2	29541,9	18,8	12110,9	6,6
2.2 Дебіторська заборгованість	8067,0	5,6	16048,0	10,2	7981,0	4,6
2.3 Грошові кошти та їх еквіваленти і поточні фінансові інвестиції	129,0	0,09	880,2	0,6	751,2	0,51
2.4 Інші оборотні активи	28,4	0,02	35,5	0,02	7,1	-

Аналіз складу та структури майна підприємства за 2005 рік засвідчив наступне. По - перше, на кінець періоду зросла вартість активів підприємства на 12975,0 тис. грн. Це свідчить про розширення діяльності підприємства. За звітний період відбувалося зростання вартості основних фондів на 11444,0 тис. грн., що свідчить про їх оновлення та модернізацію. В той же зменшилася вартість інших необоротних активів на 19977,0 тис. грн., що свідчить про зменшення вартості активів, які не використовуються в виробничому процесі. Позитивним явищем є збільшення вартості оборотних коштів підприємства на 20613,9 тис. грн. Це відбулося за рахунок зростання вартості матеріальних запасів на 12110,0 тис. грн., та зростання вартості грошових коштів на 751,2 тис. грн. Негативним моментом за звітний період було зростання вартості дебіторської заборгованості на 7981,0 тис. грн., що свідчить про погіршення системи розрахунків. Збільшення дебіторської заборгованості призводить до вилучення коштів із обігу підприємства та негативно впливає на ефективність фінансової діяльності підприємства.

Результати аналізу структури джерел капіталу показують, на якому переважно капіталі працює підприємство - власному чи позиковому, чи містить в собі структура капіталу, що склалась на підприємстві великий ризик для інвесторів чи сприятлива вона для ефективного використання. Для відповіді на ці питання розглянемо таблицю 2.3, що містить в собі дані балансу підприємства Ф № 1 ( див . додаток №1).

Таблиця 2.3

Структура джерел фінансування підприємства ВАТ ЧВФ “Берегиня” за 2004- 2005 роки

Джерело капіталу	НА 01.01.05	НА 01.01.06	Зміни
	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума тис. грн..	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %
Всього джерел	143824,0	100,0	156799,0	100	12975,0	-
Власні	130040,0	90,4	132276,6	84,4	2236,6	- 6,0
Статутний фонд	77242,0	53,7	77242,0	49,2	-	- 4,5
Додатковий капітал	49611,0	34,5	44132,8	28,2	5478,2	- 6,3
Резервний капітал	235,0	0,16	768,0	0,5	533,0	0,34
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	2952,0	2,05	10113,7	6,5	7161,7	4,45
Залучені	13784,0	9,5	24521,9	15,6	10737,9	6,1
Довгострокові пасиви	573,0	0,4	488,0	0,3	-85	- 0,1
Короткострокові пасиви	13211,0	9,2	24033,9	15,4	10822,9	6,2
Короткострокові кредити	2688,0	1,9	12374,0	7,9	9686,0	- 6,0
Розрахунки з кредиторами	10523,0	7,4	11659,9	7,5	1136,9	0,1

Провівши аналіз структури джерел формування капіталу підприємства можемо зробити наступні висновки. В цілому за поточний період в порівнянні з попереднім роком відбулося зростання суми власних джерел фінансування капіталу підприємства на 2236,5 тис. грн. Тобто ВАТ ЧВФ “Берегиня” змогло більшу частину свого капіталу сформувати за рахунок власних джерел, що значно вплинуло на підвищення фінансової стійкості підприємства. Це відбулося за рахунок значного зростання суми резервного капіталу на 533,0 тис. грн. та одержання значної суми чистого прибутку в звітному році, що дало змогу підприємству розширити власні можливості по фінансуванню своєї діяльності. В той же час розмір статутного фонду не змінився. Негативним моментом в структурі власних джерел формування капіталу підприємства було зменшення суми додаткового капіталу на 5478,2 тис. грн., що значно зменшило можливості підприємства по фінансуванню своєї діяльності власними коштами. В цілому підприємство ВАТ ЧВФ “Берегиня” має достатню власних фінансових ресурсів для формування активів .

Провівши аналіз структури позикових джерел формування капіталу підприємства ВАТ ЧВФ “Берегиня” можемо зробити наступні висновки. В цілому підприємство ВАТ ЧВФ “Берегиня” в звітному періоді використовувало значно більшу суму позикових коштів, ніж в попередньому періоді. Про це свідчить зростання загальної суми позикових коштів на кінець 2005 року на 10737,9 тис. грн. Використання позикових коштів приносить додатковий доход підприємству, але потрібно визначити за рахунок яких джерел зростає сума позикового капіталу. По підприємству ВАТ ЧВФ “Берегиня” на кінець 2005 року значне місце в структурі оборотних коштів займають короткострокові кредити, їх загальна сума зросла на 9686,0 тис. грн. Негативною тенденцією по підприємству можна назвати зниження вартості довгострокових кредитів на 85,0 тис. грн. при одночасному зростанні вартості короткострокових. В той же час значним недоліком є зростання суми кредиторської заборгованості на 1136,9 тис. грн. Це свідчення погіршення фінансового стану підприємства, хоча кредиторська заборгованість є дешевим джерелом фінансування капіталу підприємства.

2.4 Аналіз дивідендної політики підприємства

В статуті ВАТ ЧВФ “Берегиня” зазначено, що розмір статутного фонду після повної оплати раніше випущених акцій може бути збільшений шляхом випуску нових акцій та збільшення номінальної вартості акцій. Виходячи з цього, можна провести порівняння методів нарощування статутного капіталу шляхом збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості та збільшення номінальної вартості існуючих акцій. Оскільки ВАТ ЧВФ “Берегиня” не має у своєму розпорядженні облігацій конверсійних позик, то обмін облігацій на акції як метод збільшення статутного капіталу підприємства воно використати не зможе. Отже, порівняємо методи збільшення статутного капіталу ВАТ ЧВФ “Берегиня”.

Статутний капітал підприємства на 01.01.2005 р. становить 77242000 грн. Він поділений на 308968000 акцій номінальною вартістю 0,25 грн. На загальному зібранні акціонерів прийнято рішення про збільшення статутного капіталу на 50%, тобто співвідношення, з яким здійснюється емісія 2:1.

Біржовий курс (Кб) акцій до збільшення статутного капіталу становить 0,4 грн. Курс емісії нових акцій (Ке) становить 0,28 грн. за акцію. Дані про збільшення статутного капіталу подамо в табличній формі:

Таблиця 2.4

Дані про збільшення статутного капіталу ВАТ ЧВФ “Берегиня” методом збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості

Показники	Номінальна вартість, грн.	Кількість акцій, шт.	Курс, грн.	Загальний курс вартості
Розмір статутного капіталу до збільшення	77242000	308968000	0,4	123587200
Сума збільшення статутного капіталу	38621000	154484000	0,28	43255520
Всього	115863000	463452000		166842700

Після збільшення статутного капіталу розрахунковий біржовий курс акцій складає 166842700 грн. Йому відповідає статутний капітал в розмірі 115863000 грн. ( 463452000 акцій номінальною вартістю 0,25 грн.). В результаті збільшення статутного капіталу формується новий біржовий курс акцій:

Кб (н) = (Кб + Ке) / загальна кількість акцій, (2.1)

де Кб (н) - новий біржовий курс акцій;

Кб - загальний біржовий курс акцій до збільшення статутного капіталу;

Ке - загальний курс емісії нових акцій.

Кб (н) = (123587200+43255520):(308968000+154484000) = 0,36 грн.

Курсовий прибуток на кожну нову акцію становить 0,08 грн., а курсовий збиток на кожну стару акцію - 0,04 грн. З допомогою купівлі-продажу переважних прав компенсуються курсові збитки старих акціонерів за рахунок курсового прибутку власників нових акцій.

Таблиця 2.5

Результати проведення емісії на ВАТ ЧВФ “Берегиня”

	Кількість	Старий курс	Курс емісії	Середній курс	Курсова ціна 1	Курсова ціна 2	Курсовий збиток (прибуток)
Старі акції	308968000	0,4		0,36	123587200	111228480	- 12358,8
Нові акції	154484000		0,28	0,36	43255520	55614240	12358,8
Всього	463452000				166842700	166842700	-

У випадку, коли нові інвестори бажають придбати акції нової емісії (або минулі власники купити більше, ніж їх квота в статутному капіталі), то їм необхідно придбати переважні права у тих акціонерів, які не мають бажання ними скористатися. Якщо акціонер поступається своїми правами в придбанні нових акцій, то гроші, вилучені ним від продажу цих прав, повинні компенсувати зміну курсу акцій. Грошова оцінка переважного права на купівлю нових акцій відповідає різниці між біржовим курсом старих акцій і середнім курсом акцій, який сформувався після збільшення капіталу. При збільшенні статутного капіталу у співвідношенні 2:1, покупець нових акцій повинен придбати два переважних права для купівлі однієї акції по курсу емісії. В нашому випадку для купівлі однієї нової акції інвестор повинен заплатити 0,36 грн. за кожну акцію (0,28 + 2х0,04), що відповідає середньому курсу після емісії. Фінансово-майновий стан старих акціонерів в результаті операцій збільшення статутного капіталу залишається незмінним.