Аналіз структури податкових надходжень Державного бюджету України

Сутність, види, класифікація податків, їх призначення та функції в сучасному суспільстві. Статистичні розрахунки показників динаміки структурного співвідношення прямих та непрямих податків при формуванні бюджету в Україні, етапи формування висновків.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 06.03.2012
Размер файла 291,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

з теми: «Аналіз структури податкових надходжень Державного бюджету України»

Зміст

Вступ

1. Теоретичні поняття системи доходів бюджетів

1.1 Соціально - економічна сутність податків

1.2 Склад та характеристика доходів бюджетів

2. Аналіз структури податкових надходжень Державного бюджету України

2.1 Аналіз державного бюджету України за 2003 - 2004 роки

2.2 Аналіз податкових надходжень до державного бюджету України в 2003 - 2004 роках

3. Оптимізація державного бюджету України

Висновки

Література

Додаток 1 Доходи та видатки державного бюджету України в 2003 - 2004 роках

Додаток 2 Податкові надходження до державного бюджету України в 2003 - 2004 роках бюджет податок розрахунок

Вступ

Правове значення бюджету дає владі, котра його затверджує, вище і постійне керівництво у веденні фінансового господарства, попереднє спостереження і контроль над діяльністю органів виконавчої влади.

Закон періодизує результати ведення фінансової діяльності визначає форми звітності по бюджету, що робить можливим контроль над їх доцільністю.

У правовому значенні бюджет - важлива гарантія закономірності та необхідності управління в країні, оскільки виконання будь-яких дій, будь-якого управлінського рішення потребує витрачання коштів. Правове значення бюджету є тільки в країнах, де існує волевиявлення представницького органу влади, де парламент може затверджувати бюджет у формі закону.

Доходи бюджету характеризують податкову політику держави.

В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінки реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків “чистого” бюджету (без цільових фондів). Все вище вказане підтверджує актуальність обраної теми курсової роботи.

Метою курсової роботи є дослідити процес організації податкових доходів державного бюджету України та виявити проблеми пов'язані з цим процесом. Предметом роботи є надходження податкових зборів до державного бюджету.

Виходячи з поставленої мети, можна сформувати наступні задачі курсової роботи:

- розгляд призначення і ролі податкових надходжень;

- аналіз фінансового стану державного бюджету України за 2003 - 2004 роках;

- аналіз податкових надходжень України в 2003 - 2004 роках.

Предметом дослідження даної роботи є державний бюджет України та найбільш вагома його складова - податкові збори.

1. Теоретичні поняття системи доходів бюджетів

1.1 Соціально - економічна сутність податків

Податок -- це універсальна категорія, яка виражає основні риси та властивості всієї сукупності доходів у будь-якій економічній системі ринкового типу. Розгляд та аналіз податків дає правильний орієнтир для дослідження доходів бюджетів держави у чіткій послідовності щодо розвитку економічного процесу.

Невипадково, що за умов функціонування ринкової економіки, податкова форма в системі фінансових відносин стає провідною.

Чи не вперше науково обґрунтовану характеристику податків дали представники англійської класичної політекономії Адам Сміт та Давид Рікардо. Адама Сміта часто називають фундатором наукової теорії податків. Він одним із перших вивів чотири найзагальніших принципи оподаткування. Суть цих принципів полягає у наступному:

1. Піддані держави повинні брати участь у її підтримці відповідно до своєї платіжної спроможності, тобто пропорційно доходу, яким вони користуються під заступництвом держави.

2. Податок, який кожний платник платить, повинен бути чітко визначеним, а не довільним. Повинні бути визначені час, місце і обсяг платежу.

3. Податки повинні стягуватись у найвигідніший час і найвигіднішим способом для особи, що його сплачує.

4. Кожний податок повинен бути так побудований, щоб він брав із кишень населення якомога менше понад те, що він приносить до скарбниці держави.

Завершив теорію податків англійської класичної політекономії Давид Рікардо. На його думку, «податки складають ту частку продукту землі та праці країни, яка надходить у розпорядження уряду: вони завжди сплачуються або з капіталу, або з доходу країни»1. Він чіткіше, ніж А. Сміт, визначив завдання і особливості податків і довів, що податкове регулювання повинно заохочувати нагромадження та розширення виробництва. Давид Рікардо, як і Адам Сміт, доводив необхідність звільнення капіталу від оподаткування і виступав проти непрямих податків, як таких, що збільшують витрати виробництва, зменшують прибуток і скорочують споживання. Досить вагомий внесок у розвиток природи податків вніс А. Вагнер. Він один із перших заявив, що «податки як примусові платежі окремих господарств стягуються державою частково для державних видатків, частково -- для змін в розподіленні суспільного продукту»2. Іншими словами, Вагнер до чистого фіскального призначення податків додає і регулятивну спрямованість цих примусових платежів.

На відміну від професора Вагнера, який визначення податків обґрунтував обов'язком особи надавати тій державі, в якій ця особа проживає, кошти для виконання покладених на державу функцій, Е. Сакс обґрунтовує податок з огляду на виключно економічні явища. «Держава задовольняє визначені потреби особи, а особа, в свою чергу, за це сплачує їй певну суму грошових коштів у вигляді податків».

Наприкінці XIX -- початку XX ст. в економічній теорії набув розвитку новий напрямок -- суб'єктивно-психологічний або маржиналістичний. Представники цієї школи будували свої теорії оподаткування на суб'єктивно-психологічних концепціях.

Певний внесок у розвиток теорії податків зробили представники шведської школи -- К. Віксель і його учень -- Е. Ліндаль. Віксель розглядав податки не ізольовано, як це робили представники маржиналістичної теорії, а як засіб фінансування державних видатків. «Я застосовую сучасну концепцію граничної корисності та суб'єктивної вартості до суспільних послуг і податків індивідуальних осіб на ці послуги.»

У працях Ліндаля податки розглядаються як своєрідна плата за державні суспільні послуги. Так само як і Віксель, він вважав, що головною проблемою оподаткування є досягнення справедливості.

Теорія податків, долучена до концепції добробуту та справедливості, найповніше розкривається в працях англійського економіста А. С. Пігу. На його думку, справляння податків проходить поза ринковими відносинами і в оподаткуванні не можна використовувати поняття граничної корисності. Основний принцип податків, за Пігу, -- принцип найменшої сукупності пожертви.

З'ясовуючи сутність податків, не можна не зупинитись на дослідженні поглядів основоположника російської фінансової науки І. X. Озерова. У своїй фундаментальній праці «Основи фінансової науки» він відзначає, що «податки -- це обов'язкові платежі, що сплачуються підданими держави для виконання покладених на неї функцій».

Подальшого розвитку теорія податків набула в поглядах представників кейнсіанської школи. Дж. Кейнс розробив принципово нову теорію податків, спрямовану на державне регулювання економіки за умов ринкових відносин. Це регулювання здійснюється за допомогою різних економічних інструментів, у тому числі й податків, які Кейнс розглядає, як «вбудовані механізми гнучкості», що амортизують кризові явища і рівномірно розподіляють податковий тягар залежно від доходів.

Ідеї Дж. Кейнса дали початок новим методам теоретичного дослідження, що вписувались у концепцію «ефективного попиту». Це дозволило вмонтувати рух податків у рух макроекономічних показників.

До 70-х років XX століття переважну більшість ринкових теорій податків склали кейнсіанські положення. Проте в 70-ті роки розвиток виробничих відносин у країнах з ринковою економікою виявив суперечності кейнсіанських методів дослідження теорії податків і методів державного втручання. На зміну кейнсіанським і посткейнсіанським поглядам щодо суті та функцій податків приходить неокласична теорія, одним із напрямків якої є неоконсерватизм. Представниками цієї течії є, зокрема, американські економісти М. Уейденбаум, А. Верне, Г. Стайн, У. Фелнер, Г. Уоліч, А. Лаффер; англійські -- К. Джозеф, Дж. Хау, А. Селдон. Теорію податків вони розглядають з позицій скорочення «державного тягара» -- податки повинні сплачувати ті особи, які одержують від держави суспільні товари та послуги. Трансферти населенню з державного бюджету мають бути формою повернення податків. Податки, які сплачують підприємці, призводять до зростання витрат виробництва, інфляції, зниження продуктивності праці. Тому, на думку неоконсерваторів, треба звільнити приватну активність та ініціативу від державного податкового тягара.

Найбільшу популярність у фінансовій літературі неокласиків отримала податкова концепція А. Лаффера -- він обґрунтував і графічно дослідив залежність між прогресивністю оподаткування, доходами бюджету і обкладенням податками частки національного виробництва.

Розвиток податкових теорій західної фінансової науки свідчить про тісне взаємопроникнення та взаємодоповнення неокласичних і кейнсіанських ідей. Внаслідок цього посилюються спроби інтегрувати їх у новий теоретичний напрямок, що сформувався серед провідних економістів колишнього СРСР Андрущенка В.Л., Лушина С.І., Суторміної А.Н., Руса-кової Ю.А., Федосова В.М. та інших. Перехід від марксистсько-ленінських догматичних постулатів до науково об'єктивних основ пізнання фінансової науки дозволив їм по-новому дослідити теоретичні основи податків. З цими економістами можна погодитись, що податки є обов'язковими платежами юридичних і фізичних осіб, які запроваджуються для утримання державних структур та фінансового забезпечення виконання ними функцій держави. Але не всі обов'язкові платежі, які надходять до централізованих грошових фондів держави, називаються податками. Крім податків є ще й так звані податкові платежі. Характерними ознаками податків, які дозволяють вирізнити їх серед податкових платежів, є те, що податки не мають ні елементів певного еквівалентного обміну, іп цінового призначення. У цьому полягає істотна відмінність податків від таких платежів, як відрахування, збори та внески.

Однією з основних ознак податків є те, що вони характеризуються одностороннім рухом вартості від юридичних і фізичних осіб до держави.

Розуміння податку як обов'язкового платежу фізичних і юридичних осіб до бюджетів органів суспільної влади різних рівнів сприйнятливе лише для практичних цілей. Будь-який податок, крім фіскальної та регулятивної дії, має ще й побічні, зовнішні для фіску соціальні наслідки. Тому податки варто розглядати не просто як економічну, а як суспільно-соціальну категорію. Суспільна ціна податків вимірюється втратою частки особистого добробуту конкретними платниками із переміщенням цієї частки через бюджет до усього населення держави. Еволюція фінансових знань про суспільний характер податків нерозривно пов'язана з теоретичною концепцією державних благ. Державні -- це такі види благ, джерелом забезпечення яких є кошти органів державної влади. Ті блага, що є суспільними, не виробляються приватною економікою, а забезпечуються лише державою. Причому, якщо держава -- орган з виробництва незамінних суспільних благ, то ці блага реалізуються споживачами за цінами, рівень яких запроваджується за суспільною згодою. Ціною суспільних благ є податки, і оплата державних благ -- єдине можливе використання податкових надходжень. Завдяки цьому між державою -- виробником суспільних благ і суспільством досягається еквівалентна мінова угода «блага-податки».

Розкриття суспільної, призначення податків як соціально-економічного поняття, неможливе без визначення функцій цієї категорії. Враховуючи те, що податки є необхідним елементом централізації частки вартості національного продукту в бюджеті для оплати державних суспільних благ і засобом перерозподілу цієї вартості між державою і юридичними та фізичними особами, можна констатувати той факт, що податки виконують фіскальну та розподільчо-регулятивну функції.

Ці функції є об'єктивними та існують з часу виникнення податків. Але конкретні прояви їхніх рис пов'язані з умовами суспільного розвитку. Тому пошук основних функцій -- це хибний шлях дослідження податків як економічної категорії.

Фіскальна функція забезпечує об'єктивні умови для утворення матеріальної основи функціонування суспільства. Якраз за її допомогою реалізується велика частка суспільного призначення податків, проявляються конкретні форми утворення грошових фондів держави, які забезпечують виконання покладених на неї функцій.

Розподільчо-регулятивна функція закладена у сутності кожного податку, адже, як зазначалось, податки пов'язав з процесами перерозподілу вартісних пропорцій національного продукту між платниками податків та державою Причому, обсяги цих вартісних пропорцій безпосередньо регулюються за допомогою податків. Сутність регулятивної функції полягає у впливі податків на різні види діяльності їх платників.

Використання податку як фінансового регулятора дуже складна справа, оскільки регулятивна функція податків є обов'язковим явищем, а міра впливу податків на вищеперераховані аспекти залежить від податкової політики, що є досить суб'єктивним явищем.

Податкові відносини поєднують у собі водночас фіскальні та розподільчо-регулятивні ознаки. Тому специфічне суспільне призначення податків визначається не існуванням кожної функції окремо, а лише завдяки їхній єдності.

Завдяки з'ясуванню сутності та єдності податків можна дійти важливого висновку щодо необхідності чіткого розмежування об'єктивного існування податків з притаманними їм функціями та процесу їхнього використання державою в проведенні податкової політики. Прояв податків та їхніх функцій в-дії -- об'єктивний процес, який виражає відносини базису. Податкова ж політика, що провадиться державою за допомогою податкового механізму -- використовуючи податки -- це відносини надбудови. Цей висновок дає змогу краще зрозуміти об'єктивність категорії «податок» і суб'єктивність дій держави яка провадить податкову політику.

1.2 Склад та характеристика доходів бюджетів

Доходи бюджетів відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку суспільства. Централізація значної частини фінансових ресурсів держави у бюджетах різних рівнів дає можливість проводити єдину фінансову політику, забезпечувати перерозподіл коштів на користь пріоритетних галузей економіки, задовольняти приблизно на однаковому рівні потреби соціальної сфери незалежно від того, на якій території функціонують її установи.

Доходи бюджетів, з одного боку, є результатом розподілу вартості валового внутрішнього продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з другого -- виступають об'єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості, тому що остання використовується для формування бюджетів різних рівнів.

Склад доходів бюджетів, форми мобілізації грошових ресурсів до бюджетів залежать від системи і методів господарювання, а також від завдань, що вирішуються суспільством в той чи інший період.

Сукупність усіх видів доходів бюджетів, що формуються різними методами, їх взаємопов'язане застосування становлять систему доходів бюджетів. Ця система покликана вирішувати не тільки фіскальні, а й регулюючі завдання: стимулювати зростання виробництва і підвищення його ефективності, сприяти прискоренню науково-технічного прогресу, забезпечувати соціальні гарантії населенню та розвиток соціальної сфери.

В Україні доходи бюджетів складаються з п'яти груп:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) цільові фонди;

5) офіційні трансферти.

Через систему доходів бюджетів в останні п'ять років перерозподіляється від 25,6 відсотка до 28,9 відсотка валового внутрішнього продукту. В умовах ринкової економіки основними методами мобілізації доходів бюджетів є податкові. Податки посідають центральне місце в системі доходів бюджетів. Вони є універсальною і водночас вихідною категорією, яка виражає основні риси фінансів, що функціонують у розвиненій економічній системі ринкового типу. Саме в умовах функціонування ринкової економіки податкові методи мобілізації доходів бюджетів є превалюючи ми у загальній системі фінансових взаємозв'язків. Для забезпечення ефективності системи доходів бюджету дедалі очевиднішою стає необхідність науково обґрунтованої концепції доходів. На нашу думку, ця концепція має враховувати умови економіки перехідного періоду, особливості й наслідки системи державного регулювання економічних і соціальних процесів, які були в минулому, та прогресивний зарубіжний досвід.

Основним положенням, що має визначати структуру доходів бюджетів, є наявна система витрат держави на економічні й соціальні потреби, визначена законодавством. Без докорінної зміни складу й структури витрат держави не можна вдосконалити систему доходів бюджетів.

Зміна бюджетних витрат держави в напрямі їх скорочення неможлива без значного збільшення фонду оплати праці, бо частина благ і послуг, що надаються за рахунок бюджету, мають задовольнятися за рахунок власних коштів населення. Тобто умовою зменшення податкового навантаження на виробника є зростання заробітної плати працівників. Мається на увазі, що кошти, які вивільнятимуться на підприємствах у результаті скорочення податків, мають значною мірою спрямовуватися на забезпечення зростання оплати праці. Зростання оплати праці підвищуватиме суспільний добробут і суспільний попит, а попит, у свою чергу, стимулюватиме виробництво.

Імовірно помилковим є твердження, що вивільнення фінансових ресурсів у результаті скорочення податків необхідне для інвестицій. Вивільнені кошти потрібні насамперед для збільшення фонду оплати праці, що завдяки підвищенню попиту стимулюватиме виробництво.

Слід ураховувати й те, що збільшення фонду оплати праці, з одного боку, зумовлює зростання надходжень до бюджету у формі податку на доходи громадян, а з другого -- дає змогу скоротити бюджетні витрати на деякі соціальні потреби, які громадяни можуть оплачувати за рахунок власних коштів. Вищезазначене є однією з основних засад податкової реформи, внаслідок якої податкова система може бути побудована на загальновідомих, підтверджених світовою практикою принципах.

Для задоволення передбачених чинним законодавством соціальних потреб та потреб розвитку економіки за допомогою системи доходів треба перерозподіляти 30--35 відсотків від валового внутрішнього продукту.

Удосконалення системи доходів має відбуватися поетапно, шляхом еволюційних перетворень. Основними відправними положеннями для цього мають бути:

-- науково обґрунтована державна політика доходів, законодавче закріплення якої має бути відображене в Податковому кодексі;

-- система оподаткування має бути складовою державного механізму регулювання розвитку певних галузей економіки. Необхідно посилити податкові методи регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки. Держава повинна мати змогу впливати на всі складові процесу виробництва -- оплату праці, виробничі основні й оборотні фонди, рівень прибутковості;

-- зміни в системі оподаткування мають здійснюватися одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, вдосконаленням соціальної сфери.

Удосконалення системи доходів бюджетів має супроводжуватися ефективними структурними заходами, спрямованими на досягнення необхідної результативності політики доходів. До них належать:

-- вилучення не грошових розрахунків та будь-яких форм взаємозаліків з практики виконання бюджетів усіх рівнів;

-- заборона реструктуризації або списання заборгованості (недоплати) суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами), а також встановлення мораторію на надання пільг в оподаткуванні;

-- реструктуризація та списання зобов'язань держави у відшкодуванні податку на додану вартість з урахуванням обсягів уже проведеної реструктуризації та списання заборгованості відповідних платників перед бюджетом;

-- зменшення обсягу простроченої заборгованості (недоплати) з податкових платежів до бюджетів усіх рівнів за рахунок суттєвого поліпшення стану збирання податків і неподаткових надходжень на основі застосування сучасних технологій адміністрування;

-- розширення неподаткових форм і методів мобілізації доходів бюджетів і збільшення цих доходів за рахунок оренди державного майна, дивідендів від частки державної власності в акціонерних підприємствах, продажу державного майна;

-- чітке розмежування доходів, що зараховуються до державного і місцевих бюджетів, розширення прав органів місцевого самоврядування у сфері мобілізації доходів бюджетів.

2. Аналіз структури податкових надходжень Державного бюджету України

2.1 Аналіз державного бюджету України за 2003 - 2004 роки

Згідно розрахунків таблиці 2.1 можна зробити наступні висновки. Чисті доходи бюджету на 2004 рік виросли в порівнянні з 2003 роком на 21,94%, тобто на 10402931400 грн. Це зумовлено збільшенням податкових надходжень на 11,8% (тобто 1301430000 грн.), збільшення надходжень від зборів за спеціальне використання природних ресурсів на 14,47% (тобто 106588000 грн.); збільшення надходжень від внутрішніх податків на товари та послуги на 27,58% (тобто 5013477000 грн.); збільшення надходжень від податків на міжнародну торгівлю на зовнішні операції на 86,01% (тобто 2115664900 грн.); збільшення інших податкових надходжень на 18,48% (тобто 28700000 грн.); збільшення доходів від власності та підприємницької діяльності на 13,11%(тобто 674611100 грн.); збільшення надходжень адміністративних зборів та платежів, доходів від комерційного та побічного продажу; збільшення надходжень від штрафів та фінансових санкцій на 20,92%(тобто 59370000 грн.); збільшення інших податкових надходжень на 53,16%(тобто 1366522700 грн.); збільшення власних надходжень бюджетних установ на 11,79%(тобто 551733400 грн.);збільшення надходжень від реалізації державних запасів товарів на 16,55% (тобто на 5545000 грн.), а також збільшенням офіційних трансфертів від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій на 5,55% (тобто8085600 грн.)

Збільшення чистих доходів бюджету є позитивною зміною, оскільки дозволяє збільшити й витрати бюджету в порівнянні з 2003 роком.

Таблиця 2.1 - Доходи Державного бюджету України за 2003, 2004 роки

Найменування показників згідно з бюджетною класифікацією

2003

2004

Відхилення

Темп росту

тис. грн.

%

тис. грн.

%

Податкові находження:

33319319,0

66,61

44352102,5

68,02

11032783,5

1,3

Податки на доходи, на прибуток, на збільшення ринкової вартості

11637740,0

23,27

13358870,6

20,49

1721130,6

1,1

Збори за спеціальне використання природних ресурсів

736445,0

1,47

931623,0

1,43

195178,0

1,3

Внутрішні податки на товари та послуги

18179904,0

36,34

24988600,0

38,32

6808696,0

1,4

Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції

2609930,0

5,22

4889008,9

7,50

2279078,9

1,9

Інші податки

155300,00

0,31

184000,0

0,28

28700,0

1,2

Неподаткові надходження:

13556032,0

27,10

18227745,9

27,95

4671713,9

1,3

Доходи від власності та підприємницької діяльності

5144990,0

10,29

6857051,1

10,52

1712061,1

1,3

Адміністративні збори та платежі

875151,3

1,75

1256594,5

1,93

381443,2

1,4

Надходження від штрафів та фінансових санкції

283800,0

0,57

343170,0

0,53

59370,0

1,2

Інші неподаткові надходження

2570522,2

5,14

4445312,1

6,82

1874789,9

1,7

Власні надходження бюджетних установ

4681568,5

9,36

5325618,2

8,17

644049,7

1,1

Доходи від операцій з капіталом:

411050,0

0,82

671403,0

1,03

260353,0

1,6

Надходження від продажу основного капіталу

56000,0

0,11

52400,0

0,08

-3600,0

0,9

Надходження від реалізації державних запасів товарів

335050,0

0,67

590500,0

0,91

255450,0

1,8

Надходження від продажу землі і нематеріальних активів

20000,0

0,04

28503,0

0,04

8503,0

1,4

Офіційні трансферти:

145562,9

0,29

168065,3

0,26

22502,4

1,2

Від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій

145562,9

0,29

168065,3

0,26

22502,4

1,2

Цільові фонди

190000,0

0,38

194430,4

0,30

4430,4

1,0

Офіційні міжбюджетні трансферти

2398912,0

4,80

1590915,7

2,44

-807996,3

0,7

Всього доходів:

50020875,9

100,00

65204662,8

100,00

15183786,9

1,3

Зміни відбулися і в структурі бюджету, але вони незначні. Так відбулося зменшення в 2004 році в порівнянні з 2003 роком питомої ваги наступних показників, як: - податків на доходи, податків на прибуток, податків на збільшення ринкової вартості на 2,17%; - зборів за спеціальне використання природних ресурсів на 0,09%; - інших податків на 0,01%; - доходів від власності та підприємницької діяльності на 0,78%; - надходжень від штрафів та фінансових санкцій на 0,01%; - власних надходжень бюджетних установ на 0,82%; - надходжень від продажу основного капіталу на 0,03%; - надходжень від реалізації державних запасів товарів на 0,03%; - офіційних трансфертів від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій на 0,04%

В структурі бюджету збільшилась питома вага надходжень від внутрішніх податків на товари та послуги на 1,78%; - податків на міжнародну торгівлю та зовнішні операції на 2,67%; інших неподаткових надходжень на 1,39%.

Видатки Держбюджету: в 2003 році - 43 740 005,4 тис. грн.

в 2004 році - 72 179 687,6 тис. грн.

Таким чином, видатки збільшилися на 33,81%. Для аналізу дефіцитності чи профіцитності бюджету порівняємо загальні доходи та видатки за відповідний рік (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2 - Співставлення доходів та видатків Держбюджетів на 2003 та 2004 роки (тис. грн.)

Показники

2003 рік

2004 рік

Видатки

43 740 005,4

72 179 687,6

Доходи

50 020 875,9

65 204 662,8

Дефіцит”-”

Профіцит”+”

6 280 870,5

-6 975 024,8

Таким чином, із розрахунків в таблиці 2.2 видно, що в 2003 році був прийнятий профіцитний бюджет (профіцит склав 6 280 870,5 тис. грн.), а в 2004 році - дефіцитний (-6 975 024,8 тис. грн.).

2.2 Аналіз податкових надходжень до державного бюджету України в 2003 - 2004 роках

Як видно з таблиці 2.3, в 2004 році відбулося збільшення податкових надходжень на 7 752 765,80 тис. грн., або на 22,71 %.

Збільшення податкових надходжень відбулося в основному за рахунок збільшення:

- надходження податку на доходи, прибуток, на збільшення ринкової вартості на 1271430 тис. грн., або на 10,9 %;

- податку з доходів фізичних осіб на 31270 тис. грн. або на 5 %;

- податку на прибуток підприємств на 614740 тис. грн., або на 5 %;

- збору за спеціальне використання природних ресурсів на 88588 тис. грн., або на 11,74 %;

- платежів за користування надрами на 1081888 тис. грн..;

- внутрішніх податків на товари та послуги на 4633907 тис. грн.. абор на 25 %;

- податку на додану вартість на 35 %, або на 4705100 тис. грн..;

- акцизного збору на вироблені в Україні товари на 37,46 %, або на 1583336 тис. грн..;

- податків на зовнішню торгівлю на 1750140,8 тис. грн.. або на 58,82 %;

- ввізного мита на 1296800 тис. грн.. або на 50,21 %.

В структурі податкових надходжень в 2003 році переважали:

- внутрішні податки на товари та послуги (54,37 %), а саме: податок на додану вартість (40%), акцизний збір (12 %) та інші;

Таблиця 2.3 Податкові надходження до державного бюджету України в 2003 - 2004 роках

Найменування показників згідно з бюджетною класифікацією

Бюджет 2004 порівняно з бюджетом 2003

% від загальної суми

2004

2003

Номінальна зміна

Зміна, %

Бюджет 2004

Бюджет 2003

Податкові надходження

41 885178,90

34 132 413,10

7 752 765,80

122,71%

100,00

100,00

Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості

12 939170,00

11 667 740,00

1 271 430,00

110,90%

30,89

34,18

Податок з доходів фізичних осіб

656 690,00

625419,0476

31 270,95

105,00%

1,57

1,83

Податок на прибуток підприємств

12 282 80,00

11667740

614 740,00

105,27%

29,32

34,18

Збори за спеціальне використання природних ресурсів

843 033,00

754 445,00

88 588,00

111,74%

2,01

2,21

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду

60 400,00

60 000,00

400,00

100,67%

0,14

0,18

Збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту

250 300,00

320 300,00

-70 000,00

78,15%

0,60

0,94

Платежі за користування надрами

181 088,00

72 900,00

108 188,00

248,41%

0,43

0,21

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету

350 000,00

300 000,00

50 000,00

116,67%

0,84

0,88

Внутрішні податки на товари та послуги

23 193381,00

18 559 474,00

4 633 907,00

124,97%

55,37

54,37

Податок на додану вартість

18 357 00,00

13 652 000,00

4 705 100,00

134,46%

43,83

40,00

Акцизний збір із вироблених в Україні товарів

5 810 140,00

4 226 804,00

1 583 336,00

137,46%

13,87

12,38

Акцизний збір із ввезених на територію України товарів

625 420,00

552 900,00

72 520,00

113,12%

1,49

1,62

Плата за ліцензії на певні види господарської діяльності

326 721,00

127 770,00

198 951,00

255,71%

0,78

0,37

Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції

4 725 594,90

2 975 454,10

1 750 140,80

158,82%

11,28

8,72

Ввізне мито

3 879 300,00

2 582 500,00

1 296 800,00

150,21%

9,26

7,57

Вивізне мито

524 100,00

180 594,10

343 505,90

290,21%

1,25

0,53

Кошти, отримані за вчинення консульських дій

274 194,90

204 360,00

69 834,90

134,17%

0,65

0,60

Інші податки

184 000,00

175 300,00

8 700,00

104,96%

0,44

0,51

Надходження плати за надання послуг з оформленням документів на право виїзду за кордон

9 000,00

10 300,00

-1 300,00

87,38%

0,02

0,03

Податки, не віднесені до інших категорій

15 000,00

35 000,00

-20 000,00

42,86%

0,04

0,10

- податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості (34,18 %), а саме: податок на прибуток підприємств (34,08 %), податок з доходів фізичних осіб.

В структурі податкових надходжень в 2004 році переважали:

- внутрішні податки на товари та послуги (55,37 %), а саме: податок на додану вартість (43,83%), акцизний збір (13,87 %), податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (11,28%) та інші;

- податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості (30,89 %), а саме: податок на прибуток підприємств (29,32 %), податок з доходів фізичних осіб (1,57%).

Графічне зображення податкових надходжень до державного бюджету України в 2003 - 2004 році наведена в додатку 2.

3. Оптимізація державного бюджету України

Оскільки бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у державі, то його стан визначає фінансовий стан держави і значною мірою рівень суспільного добробуту в цілому. Стан бюджету може характеризуватися трьома показниками: балансом доходів і видатків, перевищенням доходів над видатками (профіцитом) або, навпаки, видатків над його доходами, тобто бюджетним дефіцитом.

Нормальним явищем є збалансованість доходів і видатків. Перевищення доходів над видатками означає економічну і фінансову стабільність у державі. Найскладнішим явищем є бюджетний дефіцит, який притаманний бюджетам більшості країн світу, в тому числі й високорозвиненим.

Сьогодні в більшості країн світу дефіцит бюджету становить від 2 до 15 відсотків валового національного продукту при середньосвітовій його величині 4,5 відсотка. Спостерігається тенденція до стабілізації бюджетного дефіциту в середньосвітовому вимірі в розмірі 3--5 відсотків. Слід зауважити, що розмір бюджетного дефіциту, який перевищує 3 відсотка валового національного продукту, призводить до зниження інвестиційної активності, розвитку інфляції.

Існують глибинні, загальні причини бюджетного дефіциту, що властиві будь-якій державі, в якій видатки бюджету перевищують доходи, і конкретні, особливі причини, що мають місце в окремій країні. Глибинними причинами бюджетного дефіциту в Україні є спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, неви-важена соціально-економічна політика в державі.

Конкретними особливостями розвитку економіки України, що зумовлюють дефіцит бюджету, є:

-- структурна розбалансованість економіки та несвоєчасне і неефективне проведення структурних перетворень;

-- збереження значної кількості нерентабельних державних підприємств, що одержують дотації;

-- неефективний механізм оподаткування суб'єктів господарювання;

-- значний обсяг тіньової економічної діяльності;

-- невідповідна наявним фінансовим можливостям держави структура бюджетних витрат;

-- нецільове і неефективне використання бюджетних коштів;

-- втрати, розбазарювання виробленої продукції, крадіжки, приписки і т. ін., що не стало об'єктом ефективного державного фінансового контролю.

Бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема, стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом економічного зростання держави, не кажучи вже про його негативні соціальні наслідки. Однак у науковій літературі трапляються твердження, що дефіцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. З цим можна погодитися тільки частково, тому що не сам дефіцит може сприяти економічній активності, а джерела його фінансування. У країнах, де добре розвинений ринок державних цінних паперів, величина бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на стан економіки в даному періоді, але його наявність обов'язково впливатиме на господарське життя в майбутньому. Тому бездефіцитний бюджет -- об'єктивна вимога економічного розвитку держави.

Розрізняють поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді, та тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету або непередбачуваними подіями та обставинами.

За критерієм визначення складових частин бюджетного дефіциту виділяють фактичний бюджетний дефіцит, структурний бюджетний дефіцит, циклічний бюджетний дефіцит.

Якщо фактичний дефіцит є зовнішнім виявленням розбалансованості дохідної та видаткової частин бюджету, то структурний і циклічний дефіцити є його внутрішніми складовими. Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, видатки бюджету і дефіцит за певний період. Структурний дефіцит -- це дефіцит за умов повної або високої зайнятості потенційних виробничих ресурсів. Циклічний дефіцит -- це результат недонадходження бюджетних доходів внаслідок циклічних коливань в економіці. В загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.

За критерієм впливу на економіку бюджетний дефіцит поділяється на активний і пасивний. Активний бюджетний дефіцит є наслідком свідомого збільшення державних видатків, що спричинює неможливість збалансувати бюджет.

Відмінність між структурним і активним дефіцитом полягає в тому, що останній виникає в результаті проведення політики дефіцитного фінансування з метою стимулювання досягнення максимальної зайнятості наявних виробничих ресурсів, що спонукає економіку розвиватись відносно незалежно від циклічних коливань. Отже, активний дефіцит своїм імпульсним змістом відрізняється від структурного дефіциту.

Пасивний дефіцит бюджету зумовлюється економічною кон'юнктурою як першопричиною накопичення запланованого обсягу бюджетних ресурсів. Таким чином, пасивний дефіцит можна ототожнити з циклічним бюджетним дефіцитом.

Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і, в ідеалі, збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету. З цією метою необхідно:

1) удосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

2) посилити відповідальність суб'єктів господарювання та їхніх керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну, за дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами;

3) удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;

4) забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу шляхом розроблення й виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;

5) запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів;

6) перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господарювання;

7) запровадити науково обґрунтовану систему прогнозування показників, що беруться за основу формування доходів і видатків бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості.

Висновки

Податок -- це універсальна категорія, яка виражає основні риси та властивості всієї сукупності доходів у будь-якій економічній системі ринкового типу. Розгляд та аналіз податків дає правильний орієнтир для дослідження доходів бюджетів держави у чіткій послідовності щодо розвитку економічного процесу.

Невипадково, що за умов функціонування ринкової економіки, податкова форма в системі фінансових відносин стає провідною.

Доходи бюджетів відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку суспільства. Централізація значної частини фінансових ресурсів держави у бюджетах різних рівнів дає можливість проводити єдину фінансову політику, забезпечувати перерозподіл коштів на користь пріоритетних галузей економіки, задовольняти приблизно на однаковому рівні потреби соціальної сфери незалежно від того, на якій території функціонують її установи.

Доходи бюджетів, з одного боку, є результатом розподілу вартості валового внутрішнього продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з другого -- виступають об'єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості, тому що остання використовується для формування бюджетів різних рівнів.

Склад доходів бюджетів, форми мобілізації грошових ресурсів до бюджетів залежать від системи і методів господарювання, а також від завдань, що вирішуються суспільством в той чи інший період.

В Україні доходи бюджетів складаються з п'яти груп:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) цільові фонди;

5) офіційні трансферти.

Збільшення податкових надходжень відбулося в основному за рахунок збільшення: надходження податку на доходи, прибуток, на збільшення ринкової вартості на 1271430 тис. грн., або на 10,9 %; податку з доходів фізичних осіб на 31270 тис. грн. або на 5 %; податку на прибуток підприємств на 614740 тис. грн., або на 5 %; збору за спеціальне використання природних ресурсів на 88588 тис. грн., або на 11,74 %; платежів за користування надрами на 1081888 тис. грн..; внутрішніх податків на товари та послуги на 4633907 тис. грн.. набор на 25 %; податку на додану вартість на 35 %, або на 4705100 тис. грн..; акцизного збору на вироблені в Україні товари на 37,46 %, або на 1583336 тис. грн..; податків на зовнішню торгівлю на 1750140,8 тис. грн.. або на 58,82 %; ввізного мита на 1296800 тис. грн.. або на 50,21 %.

В структурі податкових надходжень в 2003 році переважали: внутрішні податки на товари та послуги (54,37 %), а саме: податок на додану вартість (40%), акцизний збір (12 %) та інші; податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості (34,18 %), а саме: податок на прибуток підприємств (34,08 %), податок з доходів фізичних осіб.

В структурі податкових надходжень в 2004 році переважали: внутрішні податки на товари та послуги (55,37 %), а саме: податок на додану вартість (43,83%), акцизний збір (13,87 %), податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (11,28%) та інші; податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості (30,89 %), а саме: податок на прибуток підприємств (29,32 %), податок з доходів фізичних осіб (1,57%).

Оскільки бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у державі, то його стан визначає фінансовий стан держави і значною мірою рівень суспільного добробуту в цілому. Стан бюджету може характеризуватися трьома показниками: балансом доходів і видатків, перевищенням доходів над видатками (профіцитом) або, навпаки, видатків над його доходами, тобто бюджетним дефіцитом.

Нормальним явищем є збалансованість доходів і видатків. Перевищення доходів над видатками означає економічну і фінансову стабільність у державі. Найскладнішим явищем є бюджетний дефіцит, який притаманний бюджетам більшості країн світу, в тому числі й високорозвиненим.

Сьогодні в більшості країн світу дефіцит бюджету становить від 2 до 15 відсотків валового національного продукту при середньосвітовій його величині 4,5 відсотка.

Література

1. Бюджетний кодекс України. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001 № 37-38, ст. 189.

2. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: НІОС. - 2002.

3. Василик О.Д. Теорія фінансів. Підручник. - К.: НІОС, 2000.

4. Базилевич В.Д,, Баластрик Л.О, Державні фінанси: Навч. Посібник. - К.: Атіка, 2002.

5. Фінансове право: Підручник / під ред. Л.К. Воронова. - Х., Фірма “Консул”, 1998.

6. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. Навчальний посібник. Київ, НІОС. 2000.

7. Аналіз господарської діяльності в промисловості: Підручник, Бограновська Л.Д., Виноградов Г.Г., Мигун О.Ф. і ін., /Під заг. ред. Стражева - 2 изд., стереотип. - Мн.: Вьіш. шк., 1997 - 364с.

8. Аналіз ефективності господарської- діяльності промислових об'єднань і підприємств: Довідковий посібник /Під заг. ред. Ермолової Л.Л. - Мн.: Вища школа. , 1988-496с.

9. Андреев В.Д. Практичний аудит. Довідковий посібник. - М.: Економіка, 1994- 216с.

10. Аудит і ревізія. Довідковий посібник. / Під ред. І. Н. Білого. - Мінск: 000 "Мисанта", 1994-142с.

11. Аудит. Практичний посібник / Під ред. А.Н.Кузьминского. - К.: "Учетинформ", 1996- 176с.

12. Балабанов И.Т., Фінансовий менеджмент. - М.: Фінанси і статистика, 1991 -230с.

13. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. -К.: - Либідь, 1998 - 312 с.

14. Беленський П.Ю. д.е.н. Вступ до фінансового менеджменту (методичні матеріали), Львів, 1996 - 23с.

15. Глен А.В. Основи фінансового обліку. - К.: Основи ,1997 - 943с.

16. Голобоков С. Самореструктуризація фірми: навіщо 1 як: // Галицькі контракти, 1997, №48, с. 34.

17. Губіна Й.А. Анализ ліквідності підприємства на основі балансу // Світ бухгалтерського обліку, 1996, №2, с.75-79.

18. Дурович А.П. Маркетинг у підприємницькій діяльності - Мінськ: НПЖ "Фінанси, облік, аудит", 1997 - 464с.

19. Єфімова О.В. Як аналізувати фінансовий стан підприємства - М. : AT "Вища школа "Интел- Сит", 1994 - 256с.

20. Жак Ритар Аудит і аналіз господарської діяльності підприємства - М. 1997,с.375.

21. Завгородний В.П., Савченко В.Я. Бухгалтерский облік, контроль і аудит в умовах ринку. - К: "Блиц-информ", 1996 - 340с.

22. Задольский А. Оцінка ефективності діяльності підприємства // Економіка України, 1995, №1998, №12, с.79-81

23. Золотарьев А., Волик І. Ефективне використання оборотних коштів // Економіка України, 1998, №7, с. 12.

24. Ковальов В.В., Фінансовий аналіз: Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. М.: Фінанси і статистика, 1996 - 432с.

25. Крейніна М.Н. Фінансовий менеджмент / Навчальний посібник. - М.: Видавництво "Дело и Сервис", 1998 - 304с.

26. Ошаник А.И., Юр'єва С.И., Рыбальченко И.И. Бухгалтерский облік і фінансовий аналіз. - К: Бізнес, 1995 - 318с.

27. Патров В.В. Як читати баланс // 2-е вид. , випр.і доп. М., Фінанси і статисика, 1999- 294с.

28. Первозванський А.А. Фінансовий ринок: розрахунок і ризик. - М.:ІнфраМ, 1994-288с.

29. Риндін А.Г., Шамаев Г.А. Організація фінансового менеджменту на підприємстві. , - М. : "Російська Ділова Література". , 1997 - 352с.

30. Русак Н.А., Русак В.А. Фінансовий аналіз суб'єкта господарювання: Довідковий посібник - Мн.: Вища школа. , 1997 - 309 с.

31. СавицькаГ.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. Навчальний посібник. - Мінськ, Москва: ИП "Зкоперспектива", 1998 - 340с.

32. Сопко В.В. Бухгалтерський облік у підприємстві: - ДО: Техніка, 1995.

33. Сугоняко А.Ф. Аналіз фінансового стану підприємства і шляхи його оздоровлення: Фінанси України. , 1997 - №3 - с.68.

34. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах в Україні з різними формами власності-: - ДО: "А.С.К.", 1998 - 175с.

35. Федоровский В.А. Аналітична економіка сучасного підприємства. -Миколаїв: НПУ "Золис", 1996- 180с.

36. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. Професора А.М. Поддерьогіна. - К.: КНЕУ, 1998 - 368 с.

37. Фінансовий менеджмент: Підручник для вузів /Поляк Г.Б., Акодис М.Н., Краева Т.А. і др; Під ред. Поляка Г.В. - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 1997 - 520с.

38. Фінансовий менеджмент: Теорія і практика /Піл ред. Стоянової Є.С. -М.: Перспектива, 1996 - 414с.

39. Шеремет Д.Д., Сайфулин Р.С. Методика фінансового аналізу. - М: Инфра-М, 1995-205с.

40. Шеремет А.О. Аналіз господарської діяльності підприємства - М.: Фінанси і статистика, 1987 - 357с.

Додаток 1 Доходи та видатки державного бюджету України в 2003 - 2004 роках

Додаток 2 Податкові надходження до державного бюджету України в 2003 - 2004 роках

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Економічна сутність непрямих податків та їх роль у формуванні доходів бюджету держави. Документальне оформлення нарахування та сплати податків, акцизного збору. Автоматизація обліку непрямих податків з використанням сучасних індифікаційних технологій.

    дипломная работа [64,8 K], добавлен 15.01.2011

  • Сутність непрямого оподаткування та його ефективність. Особливості нарахування і сплати податку на додану вартість. Динаміка та структура надходжень непрямих податків. Роль непрямих податків у формуванні доходів Державного та Зведеного бюджетів України.

    курсовая работа [635,6 K], добавлен 09.03.2015

  • Сутність та роль бюджету в соціально-економічних процесах. Умови надання пільг з окремих видів податків, зборів. Особливості використання позик і кредитів, як доходного джерела державного бюджету. Структура податкових надходжень до зведеного бюджету.

    курсовая работа [85,4 K], добавлен 20.10.2012

  • Теоретичні аспекти формування доходів державного бюджету, їх сутність, призначення та роль. Класифікація доходів Державного бюджету України, їх склад та джерела формування. Визначення шляхів оптимізації формування доходної частини бюджету України.

    курсовая работа [122,5 K], добавлен 13.05.2017

  • Основні джерела формування доходів державного бюджету. Аналіз формування дохідної бази державного бюджету України. Проблеми формування податкових доходів держави та шляхи їх вирішення. Використання рейтингової оцінки для оптимізації структури бюджету.

    дипломная работа [191,1 K], добавлен 13.11.2013

  • Теоретичні основи непрямого оподаткування. Аналіз механізму справлення непрямих податків та їх роль в наповненні дохідної частини Державного бюджету України. Проблеми непрямого оподаткування в Україні, шляхи їх розв’язання та перспективи розвитку.

    курсовая работа [822,2 K], добавлен 04.04.2014

  • Аналіз динаміки обсягів податкових надходжень в Державний бюджет України. Особливості тенденцій в змінах рівнів основних бюджетоутворюючих податків 2003-2011 років. Зміна рівнів питомої ваги, індексний та факторно-структурний аналіз податкових надходжень.

    курсовая работа [5,8 M], добавлен 20.06.2012

  • Поняття Державного бюджету України. Визначення структури доходів і видатків бюджету за кожен рік та обчислення їх динаміки всього і за окремими статями. Вирахування абсолютного приросту та темпу зростання показників. Здійснення прогнозів на майбутнє.

    лабораторная работа [36,8 K], добавлен 04.03.2014

  • Сутність державного бюджету та його призначення. Класифікація доходів та видатків Державного бюджету України. Вплив головного кошторису на соціально-економічний розвиток держави. Напрями розвитку формування доходів і видатків Державного бюджету України.

    курсовая работа [988,6 K], добавлен 08.10.2013

  • Склад, структура, методи регулювання і джерела формування доходів бюджету. Дослідження впливу податкових та неподаткових надходжень окремо на загальну структуру доходів бюджету. Аналіз прибутків від операцій з капіталом та офіційних трансфертів України.

    курсовая работа [375,1 K], добавлен 30.10.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.