2

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

Поняття, класифікація загальнодержавних та місцевих податків і зборів

Зміст

• Вступ 3
• 1.Поняття, класифікація загальнодержавних та місцевих податків і зборів 5
• 2. Механізм нарахування місцевих податків та зборів 15
• 3. Аналіз динаміки податкових розрахунків 23
• 3.1 Характеристика підприємства 23
• 3.2 Аналіз динаміки податкових розрахунків 25
• 3.3 Проблеми та способи підвищення ефективності оподаткування 28
• Висновки 37
• Список літератури 39

Вступ

Однією з головних умов реформування ринкового середовища, підтримання фінансової стабільності й інтеграції у світове співтовариство є розроблення науково обґрунтованої концепції оподаткування.

На думку провідних фахівців з оподаткування, в Україні через податкову систему необхідно перерозподіляти щонайменше 39-40% ВВП.

Податки є не тільки головним джерелом доходів бюджету, але й важливим інструментом регулювання доходів в окремих секторах економіки, еластичним важелем впливу на поведінку економічних і соціальних структур. Здійснюючи регулювання економіки через податки, держава шляхом зменшення (збільшення) маси податкових надходжень, зміни ставок податків і форм оподаткування, надання податкових пільг може сприяти створенню умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, стимулювати інвестиційну, інноваційну і підприємницьку активність.

Становлення податкової системи в Україні розпочалося без належного теоретичного обґрунтування. За орієнтир брались західні моделі оподаткування і не враховувались специфічні особливості соціально-економічного розвитку країни, пов'язані з глибокою реформованістю структури економіки, а також суттєві розбіжності в правовій культурі, рівні розвитку сучасних форм грошового обігу тощо в Україні і в західних країнах. Все це визначає нестабільний характер податкової політики. Фактично податки використовуються як пасивний інструмент для забезпечення загальнодержавних потреб.

Для підвищення дієвості податкового механізму в регулюванні структурних зрушень в економіці країни необхідно посилити наукове обґрунтування податкової політики в умовах трансформації економічної системи.

Мета даної роботи полягає в вивчені теоретичних аспектів ролі та місця податкового механізму в здійсненні структурних перетворень в економіці України.

Основними завданнями роботи є дослідження:

1. Теоретичних і нормативних основ оподаткування підприємницької діяльності;

2. Економічної сутності, функцій і класифікації податків;

3. Сучасної системи місцевих податків

4. Аналіз динаміки місцевих податків та зборів;

5. Проблем та способів підвищення ефективності оподаткування.

Значний внесок у розвиток теоретичних проблем формування та функціонування механізму функціонування податкової системи належить українським вченим: О.Амоші, Л.Бабич, А.Базилюк, В.Беседіну, В.Бородюку, О.Власюку, Л.Воротіній, В.Волику, В.Геєцю, В.Голікову, М.Гуревичеву, М.Дем'яненку, Б.Кваснюку, І.Кириленку, І.Лукінову, І.Луніній, В.Мамутову, В.Опаріну, Б.Панасюку, А.Савченку, В.Симоненку, В.Суторміній, В.Федосову, М.Чумаченку, А.Чухну, Л.Шаблистій, російським вченим: Л.Абалкіну, І.Горському, І.Осадчій, А.Ходову, Д.Чернику, Є.Ясіну та іншим.

1. Поняття, класифікація загальнодержавних та місцевих податків і зборів

бюджет податок збір доход фінансовий

Нарахування, сплата й облік податків здійснюється згідно з податковим законодавством України. Податкове законодавство - це зведення законів та інструкцій з розрахунків та сплати кожного з видів податків.

Податкова система - це сукупність правових норм що регулюють розміри, форми, методи і терміни стягнення податків і платежів, які мають податковий характер й необхідні державі для виконання її функцій. Комплекс податкових заходів істотно впливає на економічну діяльність господарюючих суб'єктів, стимулюючи або ні економічну й інвестиційну активність

Практика свідчить, що наслідком збільшення ставок і маси стягнення державою податків завжди є збільшення інфляційних тенденцій. Збільшення маси або напрямку податків призводить до зростання цін або через скорочення попиту внаслідок збільшення цін веде до погіршення фінансового становища господарюючих суб'єктів, що характеризується подальшим поглибленням кризи і спадом виробництва у загальноекономічному масштабі.

Тому дуже важливо, щоб принципи податкової системи представлені на рисунку 1.1, ефективно використовувалось державою в створенні сприятливого середовища для розвитку економіки.

Рис.1.1. Принципи побудови податкової системи

Діюча система оподаткування України визначається Законом України “Про внесення змін до Закону України від 18.02.97р. № 77/97 “Про систему оподаткування в Україні”. Цей Закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори /обов'язкові платежі / до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Під податком /збором/ розуміється обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначені законами України про оподаткування з метою формування централізованих фінансових ресурсів.

Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законом України податків і зборів юридичних осіб незалежно від форми власності та фізичних осіб.

Розглянемо класифікацію податків залежних від різних ознак /рисунок 1.2/.

Рис. 1.2. Класифікація податків і зборів

Податки по відношенню до бюджетного устрою поділяються на загальнодержавні та місцеві. Сукупність податків і зборів до бюджетів і державних цільових фондів, що стягуються у визначеному законами України порядку, становить систему оподаткування / рисунок 1.3 /.



Рис. 1.3. Система оподаткування в Україні

Загальнодержавні податки і збори встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України. Механізм справляння місцевих податків і зборів та порядок їх сплати встановлюється сільськими, селищними, міськими Радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, встановлених Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.93р. № 56-93 “Про місцеві податки і збори” /із змінами та доповненнями /.

Стягнення податків до бюджету здійснюється за різними ставками, які поділяються на:

- пропорційні - від бази оподаткування підлягає сплаті певна частка, відсоток /податок на прибуток/;

- прогресивні - чим більша база оподаткування, тим більша частина її підлягає стягненню /прибутковий податок з громадян/;

- регресивні - чим більша база оподаткування, тим менша частина її підлягає стягненню.

За способом стягнення податки поділяються на прямі та непрямі.

Прямі податки характеризуються тим, що вони встановлюються безпосередньо на дохід чи майно платника податків /плата за землю/.

Непрямі податки існують у вигляді надбавки до ціни товару. Платником цих податків є кінцевий споживач даних товарів. але він не сплачує безпосередньо до бюджету ці податки. Спочатку непрямі податки, що входять до ціни реалізації товару /послуг/, від споживачів отримує торговельне підприємство, підприємство - виробник, на яких у свою чергу покладено обов'язок з перерахування податків до бюджету.

Суб'єктами оподаткування виступають юридичні та фізичні особи.

Податки в Україні є основним видом державного доходу і виконують дві основні функції-фіскальну та економічну/регулюючу/. За допомогою фіскальної функції здійснюється формування бюджетного фонду країни, реалізація економічної функції дає змогу державі безпосередньо впливати на процес суспільного відтворення в цілому, стримуючи або стимулюючи розвиток тих чи інших галузей народного господарства, посилюючи чи послабляючи нагромадження капіталу, а також впливаючи на платоспроможний попит населення.

Основне призначення системи оподаткування полягає в тому, щоб максимально сприяти розвиткові підприємництва, тобто різних форм власності й тим самим досягти максимально можливого росту дохідної частини Державного бюджету.

Виконання планових надходжень за основними видами податків до зведеного бюджету України наведені у таблиці 1.1 за даними Національного банку України.

Таблиця 1.1

Виконання податкових надходжень до зведеного бюджету України/млрд.грн./

Надходження	ПДВ	Податок на прибуток	Прибутко-вий податок з громадян	Інші подат- ки	Номіналь-ний обсяг над- ходжень	Реаль- ний обсяг надход- жень
2000	планові	8.455	3.815	3.460	14.700	30.430
	фактичні	6.159	5.785	3.299	8.902	24.145	16.272
2001	планові	8.756	2.327	3.528	15.15	29.761
	фактичні	6.276	5.927	3.577	7.486	23.266	14.095
2002	планові	8.64	4.700	3.940	16.972	34.252
	фактичні	7.704	6.463	4.445	9.911	28.523	14.106
2003	фактичні	7.178	7.452	5.952	9.957	30.539
2004	прогнозні	7.838	7.613	6.342	7.916	29.709

На 2004 рік у зв'язку із запланованими значними надходженнями від приватизації планова частка податкових надходжень дещо менша, хоча залишається значною. Втім, обсяги фактичних надходжень до зведеного бюджету істотно відрізняються від планових. Дохідні статті зведеного бюджету недовиконуються не лише через недовиконання статей податкових надходжень. Так у 2003 році затверджений план податкових надходжень виконано на 98,1%, тоді як неподаткових лише на 60,1%. Взагалі, неподаткові надходження до бюджету більш ризикові, ніж податкові. Однак і заплановані обсяги податкових надходжень не збіглися з фактичними.

Дані про стан впровадження та справляння місцевих податків і зборів по Чергігівській області наведені у таблиці 1.2 за даними Головного фінансового управління Чернігівської облдержадміністрації.

Оскільки останніми роками валовий внутрішній продукт практично не змінюється, то, з одного боку, податковий тиск на економіку зменшується при фактично фіксованих ставках оподаткування, а з другого - стрімко зростає податкова недоїмка. Цьому можна знайти два пояснення: тіньовий сектор економіки продовжує збільшуватися або підприємства неспроможні налагодити ефективну роботу. Зменшення обсягу реальних податкових надходжень можна пояснити надмірним державним навантаженням на економіку.

Постійні зміни та доповнення податкового законодавства України призводять до недоодержання прогнозованих показників виробничо- господарської діяльності підприємств та її недосягнення кінцевого результату - прибутку, рентабельності, окупності капіталовкладень та інше. Це створює фактор невизначеності підприємств у податковій системі України.

У ході реформування податкової системи в Україні мають бути усунуті упущення у правовому регулюванні податкових відносин, забезпечити правові гарантії як платників, так і державних податкових органів, відрегульовані процесуальні питання відповідності за невиконання, неповне або несвоєчасне виконання податкових зобов'язань, а також за порушення норм податкового законодавства України.

Своє відображення законодавчі закріплення повинні знайти у Податковому Кодексі України проект якого було прийнято за основу Верховною Радою України 13.07.2000року № 1868-III. Кодекс передбачає скорочення, діючого на даний час переліку обов'язкових платежів, а також більш чіткого регулювання питань податкових відносин між державою та платником податку.

Таблиця 1.2.

Дані про стан впровадження та справляння місцевих податків і зборів (тис.грн.)

№ з / п	Найменування показника	Н А Д Х О Д Ж Е Н Н Я
		Факт на 01.04.03р.	Бюджет на 2004р.	Бюджет на 01.04.04р.	Факт на 01.04.04р.	% виконання	Факт 04 “-” Факт 03
						Бюджет 2004 р.	Бюджет 01.04.04р.
1	Податок з реклами	4,83	18,90	4,00	4,52	23,92	113,00	-0,31
2	Комунальний податок	865,25	3528,90	844,80	839,44	23,79	99,37	-25,81
4	Збір за паркування автотранспорту	14,20	83,90	19,20	19,31	23,02	100,57	5,29
5	Ринковий збір	884,92	4100,20	926,90	934,83	22,80	100,86	49,91
6	Збір за видачу ордера на квартиру	2,70	4,20	1,00	1,80	42,86	180,00	-0,90
7	Збір за використання місцевої символіки	29,80	70,70	12,90	0,10	0,14	0,78	-29,70
8	Збір за проведення кіно- і телезйомок	0,00	0,00	0,00	0,00			0,00
9	Збір за проведення аукціонів	0,00	0,10	0,00	0,00	0,00		0,00
11	Збір за видачу дозволу на розміщ. Об'єктів торгівлі	156,37	694,20	172,00	237,35	34,19	137,99	80,98
12	Збір з власників собак	1,40	6,10	1,60	1,60	26,23	100,00	0,20

Згідно з концепцією Кодексу розроблено його структуру, яка включає в себе наступні розділи:

- загальні положення про систему оподаткування;

- порядок стягнення загальнодержавних та місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

- спеціальні податкові режими;

- адміністративні положення;

- відповідальність за порушення податкового законодавства;

- заключні та перехідні положення.

2. Механізм нарахування місцевих податків та зборів

Перелік місцевих податків і зборів наведений у Декреті КМУ “Про місцеві податки і збори” від 20.05.93 №56-93 із змінами і доповненнями. Іноземні юридичні особи сплачують місцеві податки і збори на однакових умовах з юридичними особами і громадянами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами і законодавством України. Слід зазначити, що Декретом встановлені тільки граничні ставки місцевих податків і зборів. Повноваження з визначення порядку і термінів їх сплати делеговані органам місцевого самоврядування, які у межах своєї компетенції мають право вводити пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки та збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників і надавати відстрочки зі сплати.

Суми місцевих податків і зборів перераховуються до бюджетів самоврядування. Надмірно сплачені платниками суми місцевих податків і зборів зараховуються у рахунок майбутніх платежів або повертаються їм у порядку, визначеному ст.10 цього Декрету.

Платники податку на прибуток, що сплачують місцеві податки і збори, включають їх до складу валових витрат згідно з підпунктом 5.2.5 Закону України “Про оподаткування прибутку”.

Тепер перейдемо безпосередньо до ставок, порядку сплати та інших положень Декрету про місцеві податки і збори у розрізі платежів, які затверджені сесією Чернігівської обласної ради народних депутатів.

Податок з реклами

Податок з реклами є обов'язковим для застосування органами місцевого самоврядування при наявності об'єкта оподаткування. Об'єктом оподаткування є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами.

Платниками податку з реклами є юридичні особи та громадяни.

Податок сплачується з усіх видів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях.

Граничний розмір податку з реклами не повинен перевищувати:

5% вартості виготовлення і розміщення реклами на телебаченні, радіо та в друкованих засобах масової інформації;

10% НМДГ щомісячно за хвилину показу реклами у закладах в яких здійснюється показ кіно-, відео-, слайдофільмів;

50% НМДГ щомісячно за 1м² носія зовнішньої реклами на окремих спеціальних конструкціях;

30% НМДГ щомісячно з кожних 100 одиниць носія зовнішньої реклами, розташованої на пакувальних матеріалах, формі спортсменів, жетонах та інших рекламних носіях;

30% НМДГ щомісячно за 1м² носія внутрішньої реклами, розміщеної всередині будинків, споруд;

0,1% НМДГ 1см² рекламного носія, виготовленого друкованим способом для внутрішньої реклами.

В разі рекламування тютюнових виробів і алкогольних напоїв застосовуються збільшуючий коефіцієнт 5, а при рекламі вітчизняних товаровиробників - пільговий коефіцієнт 0,5.

Податок сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Сплата податку юридичними особами відноситься на рахунок витрат і включається в склад валових витрат. В бухгалтерському обліку податок з реклами ведеться на окремому аналітичному субрахунку.

Комунальний податок

Комунальний податок є одним із видів місцевих податків, справляння якого, поряд з іншими місцевими податками і зборами, покликано зміцнити бюджет органів місцевого самоврядування. Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств.

Об'єктом обкладання комунальним податком є фонд оплати праці, обчислений відповідно до офіційно встановленого розміру НМДГ і середньооблікової чисельності працівників облікового складу за звітний період.

Максимальний розмір комунального податку відповідно до Декрету, не повинен перевищувати 10% від встановленого об'єкта.

Практично всюди розрахунок комунального податку здійснюється за формулою[2.1]:

С_км = М_н*Ч_ср*S_км , (1) де [2.1]

С_км - сума комунального податку, що підлягає сплаті за звітний період;

М_н - НМДГ;

Ч_ср - середньооблікова чисельність штатних працівників;

S_км, - ставка комунального податку.

Порядок визначення чисельності працівників облікового складу можна умовно подати у такому вигляді:

Ч_о = К_п -В_п , (2) де [2.2]

Ч_о - сума чисельності працівників облікового складу, які підлягають включенню до розрахунку Ч_ср.

К_п - кількість працівників, які нараховувалися в обліковому складі у звітному періоді (місяці).

В_п - кількість працівників, що підлягає виключенню із облікової чисельності працівників.

Потім визначаємо середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу за формулою:

Ч_ср = Ч_о / Д_м , (3) де [2.3]

Д_м - кількість календарних днів звітного місяця.

Підставивши значення Ч_ср у формулу 2.1, знаходимо суму комунального податку, що підлягає сплаті за звітний період.

Строки сплати комунального податку встановлюються місцевими радами, як правило, до 15 числа місяця наступного за звітним місяцем.

Звітність встановленої форми платники подають в податкову адміністрацію до 15 числа місяця наступного за звітним.

Ринковий збір

Ринковий збір - плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів тощо.

Платниками збору є юридичні і фізичні особи, які реалізують сільськогосподарську та промислову продукцію й інші товари.

Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Його граничний розмір для фізичних осіб складає від 0,02 до 0,2 НМДГ, а для юридичних осіб від 0,2 до 3 НМДГ за кожне місце у залежності від ринку, його територіального розташування та виду продукції. Ринковий збір справляється працівниками ринку (через касовий апарат адміністрації ринку) до початку реалізації продукції. Підтвердження сплати ринкового збору є касовий чек.

80% ринкового збору зараховується у місцевий бюджет, а 20% залишається в розпорядженні ринку.

Адміністрація ринку перераховує кошти до бюджету подекадно, а розрахунок ринкового збору подається в податкову адміністрацію разом із квартальною і річною звітністю. Юридичні особи, які сплатили ринковий збір, ці витрати відносять на бухгалтерські рахунки.

Збір за видачу ордера на квартиру

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, який дає право на заселення квартири.

Платниками є особи, що отримують ордер на квартиру.

Ставки збору встановлюються в розмірі від 0,5 до 2 НМДГ.

Збір сплачується через установи банків до одержання ордера та перераховується до бюджету місцевого самоврядування. При сплаті збору видається квитанція про оплату, яка є підтверджуючим документом при отриманні ордеру.

Відповідальність за правильне і своєчасне перерахування до бюджету несуть керівники органів з обліку та розподілу житла.

Збір з власників собак

Платниками збору з власників собак є - громадяни власники собак (крім службових), що мешкають у будинках державного і громадського житлового фонду і приватизованих квартир.

Збір справляється за кожний рік, його граничний розмір за кожну собаку не повинен перевищувати НМДГ на час нарахування збору (1,7 грн.).

Збір сплачується органам житлово-комунального господарства.

Збір за право використання місцевої символіки

Збір за право використання місцевої символі справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Дозвіл на використання місцевої символіки (за перелік об'єктів, найменувань віднесених до них). Збір утримується щорічно під час видачі дозволу або його подовження для фізичних осіб.

Граничний розмір збору не повинен перевищувати:

30 НМДГ для юридичних осіб на рік та їх відокремлених підрозділів;

2 НМДГ для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю.

Сплата збору юридичними особами відноситься на рахунок витрат і включається до валових витрат, а громадянами, суб'єктами підприємницької діяльності, включається у склад витрат.

Юридичні особи збір перераховують в бюджет щомісячно до 15 числа, місяця, наступного за звітним, та щоквартально до 15 числа подають звіт разом з розрахунком.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей.

Платниками збору є юридичні особи та громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей.

Об'єктом збору є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея.

Граничний розмір збору не повинен перевищувати 3% кінцевої вартості товарів або суми, на яку випускається лотерея.

Збір за право на проведення аукціонів і конкурсного розпродажу справляється за 3 дні до їх проведення.

Збір на право проведення лотереї справляється під час одержання дозволу на випуск лотерей.

Юридичні особи відносять збір на рахунок витрат і включають його у склад валових витрат.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Збір зі видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення і виду продукції.

Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю встановлюється в межах:

від 10 до 40 НМДГ на рік для суб'єктів, які постійно здійснюють торгівлю і надання послуг у спеціально відведених для цього місцях;

від 0,5 до 3 НМДГ за одноразову торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Збір юридичними особами сплачується через установи банку щомісячно з розрахунку 1/12 частину річної ставки збору та включається до складу валових витрат.

Збір за право проведення кіно-телезйомок

Збір за право проведення кіно- і телезйомок вносять комерційні кіно і телеорганізації, в тому числі зарубіжні, які проводять зйомку, що потребують від місцевих органів у державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо).

Граничний розмір збору не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів. Сплачується даний збір в порядку визначеному радами народних депутатів.

Місцеві податки і збори, які не затверджені Чернігівською обласною радою народних депутатів, розглянуті в таблиці 2.1. Дані податки і збори сплачуються в тих областях України де існують відповідні суб'єкти та об'єкти оподаткування.

Таблиця 2.1.

Перелік місцевих зборів

Найменування збору	Платники	Об'єкт оподатку-вання	Ставки	Хто веде облік платежів	Строки сплати
Збір на участь у бігах на іподромі	Юридичні особи і громадяни, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру	Кожний кінь, виставлений на змагання	Не більше 3-х НМДГ	Адміністрація іподромів	Сплачується до початку змагань
Збір за виграш на бігах	Особи, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі	Сума виграшу	Не більше 6% від об'єкта	Адміністрація іподромів	Під час видачі виграшу
Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі	Особи, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі	Сума плати, яка визначена за участь у грі на тоталізаторі	Не більше 5% від суми плати	Адміністрація іподромів	Під час придбання квитка на участь у грі
Курортний збір	Громадяни, які прибувають у курортну місцевість	Кожний громадянин, який прибув на курорт	0,1-0,5 НМДГ для громадян України; 1-2 НМДГ для іноземців	Адміністрація готелів та установ готельного типу	Не пізніше 3-х днів від дня прибуття

3. Аналіз динаміки податкових розрахунків

3.1 Характеристика підприємства

Виробничо-комерційна фірма ТОВ “РіК” заснована 3 березня 1997року відповідно до рішення установчого договору про створення та діяльність.

Товариство в своїй діяльності керується Статутом підприємства, який визначає загальні правові та економічні основи організації і діяльності фірми, а також Законом України “Про підприємства в Україні” і Законом України “Про господарські товариства” та іншими законодавчим актами України.

Основною метою створення ТОВ “РіК” є насичення ринку товарами, продукцією, послугами та отримання прибутку в інтересах учасників та трудового колективу товариства.

Предметом діяльності Товариства є:

торгівля, ремонт і технічне обслуговування фото, відео, аудіо апаратури, плівок, комп'ютерної техніки, супутніх товарів;

надання фотопослуг населенню та юридичним особам;

торгівля, в тому числі оптова, роздрібна, комісійна;

рекламно-видавницька діяльність, поліграфічні роботи;

закупівля, виробництво, зберігання, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції;

інша діяльність, що не заборонена чинним законодавством і яка відповідає меті товариства.

Види діяльності, що регулюються державою, Товариство здійснює після отримання відповідного дозволу(ліцензії).

Для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів Учасників створюється статутний фонд в розмірі 55000 гривень. Розміри вкладів Учасників та порядок внесення визначаються Установчим договором.

Товариство вносить податки до бюджету та інші платежі згідно чинного законодавства, веде статистичний та бухгалтерський облік, несе відповідальність за достовірність та своєчасність наданих звітів. Прибуток, що залишається в Товаристві після сплати податків та інших обов'язкових платежів, надходить у його повне розпорядження. З цього прибутку по нормативам, що встановлені згідно рішення зборів учасників формуються фонди: резервний (страховий), дивідендів та інші. Резервний фонд створюється в розмірі 25% статутного фонду і формується за рахунок щорічних відрахувань від чистого прибутку. Нарахування Учасникам з фонду дивідендів проводиться пропорційно розміру їх часток у статутному фонді.

Вищим органом управління Товариством є збори Учасників, які складаються з учасників, або їх представників.

Виконавчим органом Товариства є директор, який обирається Учасниками, і вирішує всі питання фінансово-господарської діяльності, крім тих, що входять у виключну компетенцію зборів Учасників, або трудового колективу. Директор підзвітний зборам учасників і організує виконання їх рішень. Контроль за діяльністю директора здійснюється ревізійною комісією, яка створюється зборами Учасників, або аудиторською фірмою.

Основними видами діяльності ТОВ “РіК” станом на 1.01.2005 року є:

Надання фотопослуг населенню та юридичним особам, а також торгівля супутньою продукцією.

Роздрібна торгівля тютюновими виробами.

Реалізація послуг відбувається через торгівельні точки які розташовані у Чернігові, Козельці, Мені у відповідності з діючим законодавством.

Починаючи з 1.01.2004 року фірма займається роздрібною торгівлею тютюновими виробами через власну торгівельну мережу розташовану у м. Чернігові.

Слід зазначити, що специфіка виробництва потребує систематичної профілактики обладнання і це значно впливає на собівартість послуг. Для більш глибшого аналізу собівартості проводять аналіз собівартості виробу, який проводиться шляхом співставлення фактичних витрат з плановими за статтями калькуляції.

Стан дебіторської і кредиторської заборгованості на підприємстві можна охарактеризувати як задовільний, хоча у порівнянні з 2002 роком дебіторська заборгованість зросла на 9900 грн., а кредиторська на 12900 грн., але якщо зважити на темпи зростання господарського обороту то такий стан відповідних заборгованостей є нормальним у наш час.

Середньорічна вартість основних засобів у 2004 році зросла на 26100 грн. у порівнянні з 2003 роком, що свідчить про збільшення власного майна. Це пов'язано з придбанням магазину у центральній частині міста.

При стабільності національної економіки в цілому можна прогнозувати подальше зростання ефективності діяльності по наданню послуг, та зміцнення становища у торгівельній діяльності даного підприємства за рахунок діяльності нового магазину.

Детально проведемо аналіз динаміки податкових розрахунків ТОВ «РіК».

3.2 Аналіз динаміки податкових розрахунків

По результатам діяльності підприємство отримує прибуток. Згідно Закону України “ про оподаткування прибутку підприємств” від 22. 05. 97 року № 283/97 - ВР ТОВ “ РіК” повинно сплачувати до бюджету 25 % з суми отриманого прибутку. Для податкових органів і підприємства великий інтерес представляє оподатковуваний прибуток, так як від цього залежить сума податку на прибуток і відповідно сума чистого доходу. Одна частина прибутку в вигляді податків і зборів надходить до бюджету держави і використовується на потреби суспільства; друга частина залишається в розпорядженні підприємства.

Сума, яка залишається - чистий прибуток, використовується на виплату дивідендів акціонерам, на розширення виробництва, матеріальне заохочення робітників, поповнення власного оборотного капіталу тощо.

Однак, якщо держава обкладає підприємство дуже високими податками, в зв'язку з чим скорочується об'єм виробництва продукції, і як результат, надходження коштів в бюджет. Теж саме може статися, коли всю суму прибутку на матеріальне стимулювання робітників підприємства. В такому випадку в перспективі зменшиться виробництво продукції, так як не будуть обновлятися основні виробничі фонди, скоротися власний оборотний капітал, що в кінцевому підсумку приведе до зниження життєвого рівня робітників, скороченню робочих місць.

Аналіз податків, які вносить в бюджет підприємство з прибутку, почнемо з вивчення їх складу і структури. Аналіз складу податків підприємства наведено в таблиці

Таблиця 3.1.

Аналіз складу податків підприємства

Вид податку	Сума, тис. грн	Структура, %
	2003 рік	Звітний рік 2004	2003 рік	Звітний рік 2004
		План	Факт		План	Факт
Податок на прибуток Сума ПДВ Комунальний податок Нарахування на зарплату -до пенсійного фонду на обов'язкове соціальне страхування Всього прибуток В відсотках до прибутку	- 20204 142,0 3607 169 24122 101300 23,81	15000 20204 142,0 3607 169 39122 116300 33,64	19830 28065 142,0 8541 400 56978 201800 28,23	- 83,8 0,6 14,9 0,7 100 - -	38,3 51,6 0,4 9,2 0,5 100 - -	34,8 49,3 0,2 15,0 0,7 100 - -



Рис. 3.1. Діаграма структури податків підприємства в 2003 році

Рис. 3.2. Діаграма структури податків підприємства в 2004 році

Сума податку на прибуток може змінюватися за рахунок величини оподаткованого прибутку і ставки податку на прибуток. Якщо проаналізувати сплату всіх податків, то їх сума збільшилася в 2004 році по фактичній сплаті. Сплачено більше податку на прибуток на 4830 грн. ПДВ на 7861 грн. Відрахувань до пенсійного фонду надійшло від підприємства більше на 4934 грн.; а до фондів соціального страхування - на 231 грн.

ТОВ “ РіК” займає досить не погане фінансове становище в економіці суспільства. Всі податки, збори та обов'язкові платежі сплачуються своєчасно. Недоїмки перед бюджетом та фондами підприємство не має.

3.3 Проблеми та способи підвищення ефективності оподаткування

Об'єктивна необхідність державного регулювання соціально-економічного розвитку України пов'язана з особливостями сучасного перехідного етапу від жорсткої адміністративно-командної до економіки ринкового типу, недостатнім розвитком ринкового механізму саморегулювання та кризовим станом всіх сфер суспільного життя країни.

Завдання державного регулювання економіки України на сучасному етапі її розвитку вбачається у прямому та опосередкованому коригуванні дії ринкового механізму, у формуванні стратегії, пріоритетів і основних завдань економічної політики та впливу на соціально-економічні процеси розвитку переважно за допомогою економічних важелів.

В сучасних умовах найвпливовішим важелем державного регулювання економіки на макро-та мікрорівні є податкова система. В перехідний період важливе значення у формуванні взаємовідносин між виробництвом, суспільством і державою мають податки, які є виразниками пріоритетів суспільних інтересів і регулюють найбільш важливу сферу - фінансові відносини.

В Україні у зв'язку з відсутністю вітчизняного досвіду побудови податкової системи, яка б відповідала вимогам ринкової економіки, та наукового забезпечення переходу країни до економіки ринкового типу, діюча податкова система не виконує в повній мірі притаманних їй функцій крім фіскальної. Обґрунтовано, що в період переходу від централізовано керованої до ринкової економіки, в умовах кризи соціально-економічного розвитку податки мають виконувати не тільки фіскальну, але й стимулюючу, регулюючу, накопичувальну, розподільчу, соціальну та політичну функції. Науково обґрунтовано, що, виконуючи політичну функцію, податкова система може відіграти вирішальне значення у розв'язанні такого актуального питання, як вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів України.

Основними недоліками чинної податкової системи є: можливість ухиляння від сплати податків, відсутність цілісної концепції побудови податкової системи, фіскальний ухил, сприяння розширенню тіньового сектора економіки, низький ступінь збирання податків, невідповідність порядку нарахування податків суті об'єктів оподаткування, необхідність повернення сплачених авансових податкових платежів в умовах гострого дефіциту бюджету, стрімке зниження обсягів податкових надходжень до Державного бюджету України. Проведений аналіз засвідчив безперспективність чинної системи оподаткування і необхідність її реформування з використанням методів більш активного впливу держави на ці процеси.

Основними принципами державного регулювання та побудови нової податкової системи є: забезпечення високого ступеня збирання податків; збалансованість загальнодержавних і місцевих інтересів у розподілі податків; рівномірність надходження податків в часі; єдність податкового режиму; верховенство податкового Закону; єдність регулювання податкових відносин, що забезпечується прийняттям Податкового кодексу тощо.

Приведення податкової системи у відповідність до вимог нинішнього етапу соціально-економічного розвитку країни вимагає суттєвих змін в державному регулюванні податкової системи, реформування структури податків, запровадження обґрунтованих податкових ставок. Основні бюджетоформуючі податки чинної системи (податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств) не забезпечують виконання вимог до податкової системи та не відповідають умовам нинішнього етапу соціально-економічного розвитку України. Тому пропонується замість цих податків запровадити податок на кредиторську вимогу (ПКВ) з основною ставкою оподаткування 10%.

Об'єктом оподаткування цього податку повинні бути кредиторські вимоги, що виникають з угод або прирівняних до них операцій, зокрема вартість реалізації товарів (робіт, послуг) як власного виробництва, так і придбаних, в тому числі товарів (робіт, послуг) з частковою оплатою та їх передачу без оплати. Оподаткуванню цим податком підлягають операції, що здійснюються згідно з договорами обміну, дарування, які передбачають передачу права власності, розпорядження або користування товарами, а також відчуження результатів робіт (послуг) тощо. Вартістю угоди вважається грошова маса або вартість товарів (робіт, послуг), які отримує (передає) платник податку при виконанні угод (операцій), що є об'єктом оподаткування.

Відпускна ціна продукції, послуг, робіт (або ціна придбання) (Ц_в) повинна містити в собі величину нарахованого на вартість угоди (Ц_ор) податку на кредиторську вимогу (ПКВ):

Ц_в=Ц_ор+ПКВ

Для того, щоб ПКВ не став фактично податком з обігу (реалізації) і засобом збільшення витрат, пов'язаних з резонуванням податкової складової ціни, та не призвів до значного подорожчання матеріалоємної продукції, пропонується зменшувати відпускну ціну на величину сплаченого ПКВ при формуванні матеріальних витрат, включених в ціну:

Ц_к = Ц_в - З_пкв ,

де Ц_к - кінцева ціна реалізації продукції (товарів, послуг);

З_пкв - величина сплаченого ПКВ при купівлі складових собівартості продукції.

Державне регулювання процесу формування фінансових ресурсів в позабюджетних і бюджетних цільових фондах пропонується здійснити шляхом утворення єдиного Державного фонду соціального захисту населення з податковою ставкою 30% від фонду оплати праці з одночасною ліквідацією існуючих бюджетних і позабюджетних цільових фондів.

В основу обґрунтування податкових ставок на податок на кредиторську вимогу та до фонду соціального захисту населення покладене класичне положення теорії економіки пропозиції про залежність податкових надходжень від ставок оподаткування а також вимога зменшення до оптимальної величини податкового навантаження на основні структурні елементи ціни продукції: матеріальні витрати (МЗ), фонд оплати праці (ФОП), балансовий прибуток (П_б).

Якщо за чинної системи оподаткування податкова складова (ПД_с) в кінцевій ціні продукції становить:

ПД_с = 0,222МЗ + 0,79ФОП + 0,522П_б,

то у запропонованій податковій системі вона буде дорівнювати:

ПД_сн = 0,2МЗ + 0,43ФОП + 0,1П_б.

Тобто, запропонована трансформація діючої податкової системи зменшить в порівнянні з чинною системою податкове навантаження на фонд оплати праці в 1,8 рази, на балансовий прибуток - в 5,2 рази, на матеріальні витрати - в 1,1 рази. Водночас зміна структури податків та податкових ставок обмежує можливість приховування доходів і прибутків від оподаткування, значно розширює базу оподаткування, сприяє скороченню тіньового сектора економіки, зростанню обсягів виробництва, збільшенню в кінцевому підсумку податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів. В цілому, як показують розрахунки, запропоновані зміни в системі оподаткування можуть забезпечити збільшення податкових надходжень до бюджету за рахунок розширення бази оподаткування майже на 29% [24 с.62].

Обґрунтована необхідність утворення єдиного Державного фонду соціального захисту з одночасною ліквідацією всіх існуючих бюджетних та позабюджетних цільових фондів. Внески до цього фонду визначені на рівні 30% фонду оплати праці, які у структурі зі ставками податку на кредиторську вимогу у розмірі 10% складають оптимальне податкове навантаження на товаровиробників. Запропоновано також ввести єдину ставку податку на доходи фізичних осіб на рівні 10% [25 с. 84].

Керівна роль держави у реформуванні податкової системи обумовлена необхідністю спрямування цього процесу у заданому напрямі та втілення в життя стратегії економічної політики, яка повинна грунтуватися на принципах демократії, здорового цивілізованого підприємництва та конкуренції, входження суверенної України в систему міжнародних господарських зв'язків тощо.

Державне регулювання податкової системи здійснюється за допомогою різних правових і організаційних регуляторів з метою орієнтації господарських суб'єктів і окремих громадян на досягнення цілей і пріоритетів державної соціально-економічної політики. Науково-методичне забезпечення реформування податкової системи ще не гарантує її ефективне функціонування в реальних економічних умовах. Для цього держава повинна створити, перш за все, відповідний правовий режим для регулювання відносин суб'єктів економіки та здійснити систему організаційних заходів для впровадження нової податкової системи.

До теперішнього часу в Україні не вирішено ряд питань організаційного забезпечення функціонування податкової системи, відсутній порядок введення в дію та зміни законів про оподаткування, які б захищали права та інтереси платників. Залишається невирішеною проблема комплексного, системного реформування податкового законодавства на основі нових ефективних ідей. Однією з причин цього є відсутність в Україні Податкового кодексу, який повинен відігравати роль системоутворюючого чинника податкового законодавства. Саме Податковий кодекс, який пропонується запровадити, має сформувати нову ідеологію оподаткування, забезпечити комплексний підхід у регулюванні податкових відносин, усунути недосконалість та неузгодженість податкового законодавства, забезпечити єдину і відносно стабільну законодавчу базу оподаткування, узгодити ставки податків з реальними можливостями платників, забезпечити диференційований підхід до оподаткування, усунути невідповідність актів податкового законодавства нормам інших законодавчих актів, забезпечити їх гармонізацію та взаємодію, врахувати інтереси регіонів та узгодити їх з загальнодержавними.

Податкова система як засіб державного регулювання економічних процесів має стати основним механізмом у вирішенні актуальної проблеми вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів України. Запровадження диференційованих податкових ставок та системи міжрегіональних бюджетних розрахунків і механізму вирівнювання бюджетної платоспроможності територіальних одиниць сприятиме підвищенню державного впливу на цей процес та реалізації політичної функції податків. Диференціація податкових ставок викликана тією реальною ситуацією, що склалася у виробничій сфері регіонів країни на сучасному етапі розвитку, який характеризується кризовим станом галузей, нерівномірним розподілом продуктивних сил по регіонах країни та рівнем їх розвитку а, отже, і нерівномірністю доходів громадян та відмінністю умов життя населення в регіонах України.

Диференціація податкових ставок на основний податок - ПКВ повинен залежати від рівня соціально-економічного розвитку регіонів. При цьому, в регіонах з рівнем соціально-економічного розвитку нижче середнього податкові ставки повинні бути для низькорентабельних галузей дещо нижчими від середніх. Для високорентабельних галузей в регіонах з соціально-економічним рівнем розвитку вище середнього податкова ставка ПКВ повинна бути дещо вищою від середньої. Водночас диференціація податкових ставок по регіонах не повинна вплинути на загальний обсяг податкових надходжень по країні, розрахований за середньою ставкою. Запровадження диференціації податкових ставок збільшить ділову активність в регіонах з низьким її рівнем та сприятиме нарощуванню в них виробничого потенціалу. А це в свою чергу дозволить вирішити цілий комплекс соціальних проблем регіонів.

Існуюча нерівномірність соціально-економічного розвитку регіонів утворює ситуацію, коли видатки із місцевих бюджетів у розрахунку на душу населення відрізняються по регіонах України майже в два рази.

Законодавчо-нормативна неврегульованість розподілу дотацій та механізму вилучення лишків податкових надходжень із місцевих бюджетів, суб'єктивізм цього процесу вимагають державного регулювання міжрегіональних бюджетно-фінансових відносин на єдиній науково-методичній основі.

Переваги запропонованої податкової системи полягають у тому, що вона не тільки зменшує податкове навантаження на товаровиробників, але й забезпечує збільшення податкових надходжень до бюджету за рахунок розширення бази оподаткування майже на 29%.[26 с. 40-42]

Державне регулювання вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів України може забезпечуватися шляхом запровадження диференційованих податкових ставок та системи регіональних міжбюджетних розрахунків.

До визначення обсягів трансфертних платежів з метою вирівнювання бюджетно-фінансової спроможності регіонів, який враховує рівень розвитку продуктивних сил регіонів, загальний обсяг зібраних в регіоні податків до бюджетів всіх рівнів, а також забезпечує гарантований державою середній по країні рівень бюджетної забезпеченості на душу населення. Обсяг дотацій місцевим бюджетам (+D_і) та вилучення лишків податкових надходжень із місцевих бюджетів (-D_і) пропонується визначати за формулою:

,

де - середні, гарантовані по Україні видатки на душу населення по місцевих бюджетах, грн./ чол.;

- податкові надходження на душу населення місцевого бюджету і-ої області (регіону), грн./чол.;

- чисельність населення і-ої області (регіону), млн.чол.;

- коефіцієнт, який характеризує співвідношення виробленого в і-ому регіоні валового внутрішнього продукту (ВВП_i) та обсягу зібраних податків () до відповідних загальних показників по країні, тобто:

Причому, для областей-донорів при >1, використовується коефіцієнт .

Соціально-економічна значимість запропонованих змін у системі оподаткування полягає у збільшенні, в порівнянні з чинною системою, податкових надходжень до бюджетів всіх рівнів, що гарантує вирішення чисельних гострих соціальних проблем суспільства.

Реалізацію державного регулювання реформи податкової системи, комплексний підхід у її реформуванні та узгодженість податкового законодавства з іншими законодавчими актами пропонується забезпечити впровадженням Податкового кодексу, як основного системоутворюючого чинника податкового законодавства.

Висновки

Місцеві податки установлюються місцевими радами народних депутатів, їхня особливість полягає в тому, що на відміну від інших податків, чинним законодавством визначаються тільки види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри, платників та порядок обчислення. Конкретні ж види податків для кожної місцевості, їхні ставки, порядок сплати встановлюють і визначають органи місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів. Податки повинні бути основним інструментом держави для: регулювання економіки, стимулювання науково-технічного прогресу, обмеження росту цін та інфляції, тощо.

У сучасному підприємницькому механізмі основним призначенням податків повинен стати захист майнових прав та інтересів платників податків - юридичних і фізичних осіб, а також стимулювання та підвищення ефективності виробництва. Перебудувати структуру економіки відповідно до вимог ринку в короткі строки шляхом самофінансування виявилось нереальним. Потрібна активна державна структурна політика, одним із завдань якої є мобілізація фінансових ресурсів для реалізації заходів по структурній перебудові економіки. А це вимагає як найповнішого використання фіскальної функції податків.

Разом з тим слід розвивати і стимулюючу функцію податкової системи. Остання повинна, з одного боку, направляти і підтримувати структурно-технологічні зрушення в економіці та окремих її секторах, що в перспективі забезпечить перехід до нового технологічного укладу, стимулюватиме перелив трудових, матеріальних і фінансових ресурсів у прогресивні виробництва, а з іншого - стримувати нагромадження морально та фізично застарілого устаткування та розвиток неефективних виробництв.

Проведений аналіз діючої податкової системи і виконуваних податками функцій в умовах формування ринкових відносин та економічної кризи дозволив сформулювати висновок, що в сучасних умовах в Україні податки виконують переважно фіскальну функцію. При цьому стимулююча, регулююча, накопичувальна, розподільча, соціальна та політична функції податків майже не реалізуються. Діюча податкова система України у зв'язку з великим податковим навантаженням на суб'єктів господарювання не тільки не сприяє становленню ринкових відносин, але й обмежує розвиток підприємницької та інвестиційної діяльності, не стимулює населення до чесної праці, накопичення власності, не сприяє досягненню соціальних і політичних цілей реформування суспільства у напрямку соціально орієнтованої ринкової економіки.

Основними недоліками податкової системи України є: відсутність цілісної концепції її побудови; яскраво виражений фіскальний ухил; низький ступінь збирання податків; скорочення податкових надходжень; можливість ухиляння від оподаткування; сприяння розширенню тіньового сектора економіки. Існуюча податкова система не здатна вирішити завдань перехідного етапу та подолати соціально-економічну кризу в країні, що обумовлює необхідність проведення комплексної податкової реформи.

За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що на даному етапі розвитку не належним чином розвинута стимулююча функція податків. Перш за все це пов'язано з нестабільністю економіки.

З метою досягнення більшої результативності податкового регулювання економіки необхідно постійно коригувати і вдосконалювати податкову систему з урахуванням конкретної економічної ситуації в країні.

Удосконалення податкової системи не може зводитись до прийняття Податкового кодексу, а повинно включати комплекс напрямів, таких як: удосконалення податкового законодавства і техніки обчислення кожного окремого податку; зміна підзаконних актів, необхідність якої зберігається і після прийняття Кодексу; реорганізація податкових надходжень, пов'язаних із припиненням протиправної економічної діяльності і стимулюванням легальної тощо.

Список літератури

Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.91 р. №1251-XII зі змінами і доповненнями

Закон України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.96 р. №98/96-ВР зі змінами і доповненнями

Наказ Президента України “Про спрощену систему оподаткування” від 03.07.98 р. №727

Постанова КМУ “Про затвердження Програм реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів від 28.10.98р. №1706

Декрет КМУ “Про місцеві податки і збори” від 20.05.93 №56-93

Азаров М.Я., Кольга В.Д. та інші. Все про податки: Довідник-К.: ”Експерт-ПРО” 2000 р. - 489 стор.

Азаров М.Я., Бондаренко Г.І. та інші. Про податки та збори населенню України.-Ірпінь, Академія ДПСУ 2000 р.- 105 стор.