Проаналізуємо фінансування бюджету за рахунок ОВДП у 2003 році.

За рахунок емісії короткострокових ОВДП у 2003 році планувалося профінансувати бюджет на 1,3 млрд. гри, за рахунок середньострокових -- на 405 млн. грн. із загального фонду та 81 млн. грн. спецфонду. Отже, загалом 2003 року Мінфін мав залучити на ринку через продаж внутрішніх паперів 1,78 млрд. грн. Доволі скромна цифра порівняно з 2,95 млрд. грн., залучених до бюджету від ринку держпаперів 2002 року [24].

Минулого року відбулися такі важливі події, що можуть суттєво вплинути на розвиток ринку облігацій в Україні. З метою реалізації Послання Президента України Л. Кучми до Верховної Ради та. Кабінету Міністрів України «Про основні напрями реформування системи пенсійного забезпечення населення України» КМУ Постановою від 01.03.03 р. № 285 затвердив «Програму розвитку ринку середньо- і довгострокових державних боргових зобов'язань на 2003-2005 роки». Основною метою Програми визначено створення ефективно діючого ринку державних боргових зобов'язань на довгостроковий період, у тому числі високоліквідного вторинного організованого ринку державних боргових зобов'язань.

ДКЦПФР затвердила два нові положення, які регулюють питання випуску облігацій: «Положення про порядок випуску облігацій підприємств» (рішення Комісії від 17.07.03 р. № 322) та «Положення про порядок випуску облігацій внутрішніх місцевих позик» (рішення Комісії від 07.10.03 р. № 414). Ці положення прийшли на зміну аналогічним застарілим, які стримували розвиток ринку корпоративних облігацій, та зовсім не працюючому «Положенню про порядок випуску та обігу облігацій місцевих позик», затвердженому рішенням Комісії від 13.10.97 р. №48.

На ринку з'явились муніципальні облігації. Місто Київ як емітент, облігацій провів минулого року як зовнішнє, так і внутрішнє запозичення.

На ринок корпоративних облігацій вийшли великі державні компанії, і хоча держкомпанії тим чи іншим чином вже намагалися; залучати в такий спосіб кошти, майже одночасний вихід трьох гігантів ВАТ «Укртелеком», НАЕК «Енерго-атом», ДТГО «Південно-Західна залізниця» відбувся вперше. Слід зазначити, що всі три емісії цих облігацій за своїми параметрами є дуже схожими: термін їх обігу - три роки, заявлена-дохідність - на рівні 12%, а дві із цих емісій ще й одного обсягу.

Із самого початку розвитку ринку цінних паперів України найбільш «цікавими» паперами вважались облігації внутрішніх державних позик, аж до «краху» цього ринку восени 1998 р. Щоправда, згодом, коли загальна економічна ситуація в країні стабілізувалась, ринок знов повернувся до цього інструменту. Уряд провів реструктуризацію власних боргів за облігаціями обмінявши непогашені облігації на нові, так звані конверсійні, із більшим строком обігу.

Аналіз узагальнених даних щодо ринку державних запозичень у таблиці 3.2 свідчить про значне зменшення обсягу внутрішніх запозичень держави шляхом розміщення ОВДП та падіння частки цього сектора щодо ринків інших інструментів, які обертаються на ринку цінних паперів України.

Таблиця 3.2 - Тенденції ринку державних запозичень

Останнім часом уряд також став більш виважено підходити до запозичень шляхом випуску облігацій, дійшовши висновку, що запозичення на зовнішніх ринках є дешевшими у порівнянні з внутрішніми, що одразу ж позначилося на цьому сегменті ринку. Так, голова Ради ПФТС Борис Тімонькін на прес-конференції, присвяченій підбиванню підсумків 2003 року, повідомив: «Низькі ставки по ОВДП не були ринковими. У цілому в держави не було мети збільшувати внутрішній борг. Виконання бюджету у 2003 році дозволяло обходитись без серйозних запозичень. Тим більше що уряду вдалося вдало розмістити єврооблігації».

Зокрема, Законом України «Про державний бюджет на 2003 рік» було передбачено граничне значення внутрішніх запозичень - 1,78 млрд. грн., та зовнішніх - 7,29 млрд. грн., тобто зовнішні запозичення майже на 5 млрд. грн. більше внутрішніх. А Закон України «Про державний бюджет на 2004 рік» передбачив залучення внутрішніх запозичень у розмірі 4,49 млрд. грн., та зовнішніх - на суму 6,42 млрд. грн.

Разом із тим вдале розміщення у червні цього року нового випуску зовнішніх облігацій загальною номінальною вартістю $800 млн. з терміном обігу сім років під 7,65 % річних ще раз впевнило уряд у правильності обраного шляху. Крім того, зовнішні запозичення сприяють інвестуванню наявних внутрішніх активів в економіку держави через інші механізми, в той час як випуск внутрішніх державних облігацій вимивав кошти інвесторів для фінансування бюджету.

Протягом минулого року через аукціони з первинного розміщення ОВДП залучено до державного бюджет 1,2 млрд. грн., середньозважена дохідність розміщених ОВДП з початку року становила 9,75%.

Є очевидним, що інвестиційні ресурси, які присутні на ринку цінних паперів, відшукують нові шляхи реалізації і певне скорочення обсягів запозичень шляхом випуску внутрішніх державних облігацій спонукає до переливання цих ресурсів в інші сегменти ринку.

Останнім часом багато говорять про бурхливий розвиток ринку корпоративних облігацій. Дійсно, статистичні дані щодо цього сегмента ринку вражають, що можна пояснити, насамперед, його незначним періодом розвитку та ненасиченістю. Адже, незважаючи на законодавчі обмеження щодо розміру емісій для акціонерних товариств, випуск облігацій «акціонерним гігантом» спричиняє черговий значний сплеск обсягів випусків таких облігацій. Наприклад, обсяг емісії облігацій ВАТ «Укртелеком» становить 700 млн. грн., що більше загального обсягу випусків корпоративних облігації за весь 2001 рік.

Навіть комерційні банки не можуть собі дозволити значний запозичень через випуск облігацій, оскільки в переважнім більшості є акціонерними товариствами. Шукаючи вихід із законодавчої колізії, вони вимушені або поступово робити кілька емісій облігацій, або випускати їх через власні «дочірні підприємства»; наприклад «Укрсиб-фінанс», що випустив облігації обсягом 50 млн. грн., адже «Укрсиббанк», враховуючи вказане обмеження, якби вдався до самостійного випуску, не зміг би запозичити більше ніж 35 млн. грн.

Друга причина, яка стимулює подальший саме кількіснім розвиток цього сегмента, - існування вже сформованої інфраструктури ринку, а саме: є наявними необхідні інституції для забезпечення обігу облігацій, зокрема торгівля цінними паперами, фондові біржі, створено систему фіксації прав власності для документарних та бездокументарних цінних паперів тощо.

Висновки

Після проведеного дослідження можна сказати, що мета даної роботи є досягненою. З роботи можна зробити наступні висновки:

1. Держава для фінансування своїх потреб може мобілізувати фінансові ресурси у формі державного кредиту. У цьому випадку вона є позичальником, а населення і підприємницькі структури, тобто фізичні і юридичні особи, -- кредитодавцями. Державний кредит має строк повернення і ціну в формі процента. Державний кредит буває внутрішнім і зовнішнім. У сфері міжнародних економічних відносин держава виступає в ролі як кредитора, так і позичальника.

2. Державний кредит відрізняється від банківського. Він, як правило, використовується для покриття дефіциту державного бюджету. Джерелом його повернення і сплати процентів є доходи бюджету, а не прибутки від вигідного розміщення кредиту. За своєю економічною сутністю державний кредит -- це форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту. Його джерелом є вільні кошти населення, підприємств і організацій. Використання державного кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження держави. її доцільність при покритті дефіциту бюджету зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища держави, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії.

3. Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу. Сума його складається з усіх випущених і не погашених боргових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи гарантії, видані за кредитами іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам. Внутрішній державний кредит може мати товарну і грошову форму. Товарну форму використовують при розладнанні грошової системи. Але, як правило, державний кредит виступає в грошовій формі, а саме: державні позики, вклади населення в ощадних банках, використання державного кредитного фонду, грошові лотереї.

4. Найпоширенішою формою державного кредиту є позики. За допомогою їх мобілізуються тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб для фінансування потреб держави. Держава випускає і розповсюджує цінні папери, як правило, облігації. Вони мають номінальну вартість, за якою продаються і гасяться. Виходячи з номінальної вартості облігацій виплачуються проценти.

5. Державні позики можуть випускатися центральним урядом і місцевими органами і розповсюджуватись тільки серед населення або тільки серед юридичних осіб. Залежно від способу виплати доходу позики поділяють на процентні, виграшні, процентно-виграшні, безпроцентні, безпрограшні. За процентними позиками власники облігацій одержують твердий дохід у формі процента від номінальної вартості облігації. При виграшних позиках весь дохід власники облігацій одержують у формі виграшу. Дохід виплачується не за всіма облігаціями, а лише за тими, на які випав виграш. Безпрограшні позики випускаються з умовою, що протягом строку дії позики виграшними будуть всі облігації. Безпроцентні позики не передбачають виплати доходу, але гарантують одержання товару.

Література