Аналіз впливу фінансової політики на фінансову безпеку в Україні
Поняття та основні напрямки фінансової політики. Методи забезпечення фінансової безпеки. Сучасний стан економічної безпеки України, фінансові загрози. Заходи по регулюванню безпеки монетарної і бюджетної політики, обслуговуванню боргових зобов`язань.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.03.2012 |
| Размер файла | 1,4 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Аналіз впливу фінансової політики на фінансову безпеку в Україні
Зміст
- фінансова політика безпека
- Вступ
- 1. Сутність фінансової політики та фінансової безпеки держави
- 1.1Поняття та основні напрямки фінансової політики
- 1.2Сутність фінансової безпеки
- 2. Аналіз впливу фінансової політики на фінансову безпеку в Україні
- 2.1Сучасний стан економічної безпеки України
- 2.2Безпека монетарної політики
- 2.3Обслуговування боргу
- 2.4Захист бюджетної системи
- 3. Загрози фінансовій безпеці України
- Висновки
- Список використаної літератури
Вступ
Актуальність дослідження. Поступове включення України до процесів глобалізації світової економіки та її становлення як незалежного суб`єкта міжнародної економічної діяльності все більшою мірою підпадає під вплив зовнішніх економічних чинників, який притаманний усім елементам економічної взаємозалежності країн. Внаслідок цього, більшого поширення набувають такі поняття як економічна та фінансова безпека держави, їх роль в дотриманні стабільного функціонування всієї економічної системи держави, та залучення до світових інтеграційних процесів.
Як відомо, Комісія Європейського Союзу ділить всі країни, які мають намір приєднатись до ЄС на 3 групи: перша, це країни, з якими було розпочато конкретні переговори про вступ до ЄС; друга - це ті країни, переговори з якими перенесено на більш пізній термін; і нарешті, третя група охоплює ті країни, які ставлять приєднання до ЄС за мету далекого майбутнього і які на даний момент не є асоційованими членами угруповання. Україна, на сьогоднішній день є, як відомо, членом третьої групи і основною прешкодою на її шляху до ЄС залишається та обставина, що міжнародна спільнота не розглядає її як державу з ринковою економікою.
В черговому посланні Президента України до Верховної Ради зазначається, що серед ключових завдань забезпечення економічної безпеки має бути "суттєве посилення фінансової безпеки України, першочергове зміцнення фінансового потенціалу реального сектора економіки, суб`єктів господарювання, домашніх господарств, забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери, надійної внутрішньої та зовнішньої захищеності національної валюти, інтересів вкладників, фінансового ринку, здійснення виваженої політики внутрішніх та зовнішніх запозичень держави, максимальне поліпшення інвестиційного клімату" Ставиться завдання реалізації такої зовнішньоекономічної політики, яка б дозволила Україні посісти гідне місце "у світовій торгівлі та фінансах".
Поставлені завдання вимагають більш уточненого визначення поняття "фінансова безпека держави" та пріоритетів її забезпечення. Перш за все відзначимо, що під фінансовою безпекою, чи під безпекою функціонування фінансової системи держави слід розуміти цілеспрямований комплекс заходів фіскальної та монетарної політики з метою досягнення стабільності фінансової системи та створення сприятливого інвестиційного клімату. Зазначимо також, що безпека фінансової системи має бути досягнута як на макро- (тобто на рівні всього народного господарства), так і на мікрорівні (тобто на рівні окремих суб`єктів господарювання). Макрорівень фінансової безпеки, таким чином, охоплює безпеку здійснення монетарної політики, підтримку стабільності обмінних курсів, безпеку заходів державної фіскальної політики, захист внутрішніх та зовнішніх інвестицій.
Метою даної роботи є процес дослідження фінансової політики України та її впливу на національну фінансову безпеку.
Предметом дослідження виступає фінансова політика України, а об'єктом економіка України.
Вагомий внесок у вивчення питання фінансової безпеки роблять публікації науковців Національного інституту стратегічних досліджень: М.М. Єрмоленка, Я.А. Жаліла, В.Т. Шлемка, І.Ф. Бінька, В.І. Мунтіяна та О.І. Барановського. Окремі аспекти фінансової безпеки держави досліджували також З.С. Варналій, Пастернак-Таранущенко Г.А. та інші.
1. Сутність фінансової політики та фінансової безпеки держави
1.1 Поняття та основні напрямки фінансової політики
Держава в процесі свого функціонування здійснює політичну діяльність у різних сферах суспільного життя. Об'єктом цієї діяльності є економіка вцілому, а також окремі фінансові елементи: ціна, грошовий обіг, фінанси, кредит, валютні відносини та інше [11].
Сукупність державних заходів по використанню фінансових відносин для виконання державою своїх функцій являє собою фінансову політику.
Змість фінансової політики достатньо складний, бо охоплює великий комплекс заходів:
Разробку загальної концепції фінансової політики, визначення її основних напрямків, цілей, головних завданнь;
Створення адекватного фінансового механізму;
Керування фінансовою діяльністю держави та інших суб'єктів економіки.
Управління фінансами передбачає цілеспрямовану діяльність держави, пов'язану з практичним використанням фінансового механізму.
Основні напрямки фінансової політики в Україні розроблюють Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України.
Фінансова політика України на сучасному етапі повинна бути спрямована на розвиток агропромислового комплексу, наукомістких галузей, розвитку тих галузей і виробництв, які забезпечують надходження валютних коштів, розробці концепції розвитку зовнішньоекономічних зв'язків держави, посиленню експортної спрямованості зовнішньоекономічної діяльності та інші напрямки.
До фінансової політики пред'являють ряд вимог:
науковий підхід до її розробки, який враховує закономірності суспільного розвитку;
врахування специфіки конкретних історичних умов;
спрямування на підвищення ефективності використання фінансових ресурсів;
прогнозування наслідків проведення намічених фінансових заходів;
наявність достовірної інформації про фінансовий потенціал країни, а також вивчення світового досвіду.
Отже, можна наступним чином сформулювати задачі фінансової політики:
забезпечення умов для формування максимально можливих фінансових ресурсів;
встановлення раціонального з точки зору держави розподілу та використання фінансових ресурсів;
організація регулювання та стимулювання економічних та соціальних процесів фінансовими методами;
опрацювання фінансового механізму та його розвиток у відповідності з динамікою цілей та завдань стратегії;
створення ефективної та максимально ділової системи управління фінансами.
Фінансова політика є складовою частиною економічної політики держави. У ній конкретизуються головні напрямки розвитку народного господарства, визначається загальний обсяг фінансових ресурсів, їх джерела та напрямки використання, розробляється механізм регулювання та стимулювання фінансовими методами соціально-економічних процесів [13].
У той самий час фінансова політика - відносно самостійна сфера діяльності держави, найважливіший засіб реалізації політики держави в будь-якій галузі суспільної діяльності.
При розробці фінансової політики необхідно виходити з конкретних особливостей історичного розвитку суспільства. Вона повинна враховувати специфіку внутрішнього та міжнародного стану, реальні економічні та фінансові можливості країни. До врахування поточних особливостей повинно додаватися вивчення досвіду використання економічного та фінансового механізму, нових тенденцій розвитку, а також міжнародного досвіду.
У процесі проведення фінансової політики вкрай важлива вимога її зв'язку з іншими частинами економічної політики - кредитної, цінової, грошової.
Оцінка результатів фінансової політики держави полягає в її відповідності інтересам суспільства та більшості соціальних груп, а також на досягнутих результатах, які виходять з поставлених цілей та завдань.
Основа сучасної фінансової політики - це визнання свободи підприємницької діяльності, впровадження різних форм господарювання, приватизація державного майна, збереження досягнутих результатів зростання ВВП та стабілізації національної валюти у співпаданні з посиленням державного соціального захисту населення.
Фінансова політика держави це досить складна сфера діяльності законодавчої і виконавчої влади, яка включає заходи, методи і форми організації та використання фінансів для забезпечення її економічного і соціального розвитку. Своє конкретне вираження фінансова політика знаходить в чинній системі мобілізації фінансових ресурсів та їх використання для задоволення різноманітних потреб держави, підприємницьких структур і населення.
Правову основу і конкретні напрямки реалізації фінансової політики в демократичній державі становить фінансове законодавство. У ньому повинна бути точно визначена компетенція всіх суб'єктів економічної системи щодо повноважень і відповідальності в фінансовій сфері. На основі чинного законодавства органи виконавчої влади видають нормативні акти для успішнішого втілення фінансової політики. Ці акти покликані конкретизувати механізм її виконання. Виконавча влада постійно здійснює заходи щодо удосконалення фінансового механізму реалізації фінансової політики.
Фінансова політика -- явище багатопланове і певною мірою інтегроване. Вона включає як самостійні складові частини -- бюджетну, податкову, кредитну, грошову, валютну, інвестиційну політику, так і певні напрямки в галузі страхування, державного боргу, фондового ринку, співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями тощо [22].
Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. На цій основі має забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, створення умов для розвитку господарських утворень різних форм власності, спільних підприємств з іноземним капіталом, акціонерних товариств, орендних і комерціалізованих підприємств. За цих умов важливе значення має також створення надійних соціальних гарантій населенню.
1.2 Сутність фінансової безпеки
Під фінансовою безпекою слід розуміти такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання [29].
Стан фінансової системи великою мірою залежить від гармонійного взаємозв'язку та розвитку всіх її складових. Фінансова система України ще не набула рис, притаманних ринковій економіці, і знаходиться в стадії формування. Нині фінансові можливості держави, які залежать від обсягу фінансових ресурсів, залишаються досить обмеженими. До того ж дезорганізація цієї системи, що йде поряд з її криміналізацією створює значну загрозу економічній безпеці України і може призвести до вкрай негативних наслідків. Стабілізація економічної системи держави вимагає розробки та реалізації комплексної програми оздоровлення державних фінансів.
Важливим інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів є Державний бюджет України. Саме розбалансованість Державного бюджету є головним дестабілізуючим чинником кризи державних фінансів.
Найважливішими критеріями формування та виконання державного і місцевого бюджетів відповідно до вимог економічної безпеки повинні стати наступні [16]:
· відповідність бюджетної політики національним інтересам, а не інтересам політичної кон'юнктури;
· забезпечення суверенітету держави у здійсненні національної бюджетної політики;
· зміцнення держави на основі забезпечення фінансовими ресурсами можливостей реалізації її функцій у здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики;
· реальність цілей бюджетної політики та створення умов для їхнього досягнення;
· забезпечення самостійності та незалежності Державного бюджету і стабільності його доходів як засобу забезпечення самостійності і незалежності центральної влади від регіонів;
· підтримка в бюджетній системі необхідного ступеня залежності регіонів від Державного бюджету;
· забезпечення цілісності і єдності бюджетної системи як фінансової основи і передумови цілісності та єдності Української держави;
· здатність бюджетної системи забезпечити єдність ринкового економічного простору, фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської та податкової систем;
· узгодженість у бюджетному процесі річних і стратегічних завдань державної політики економічного розвитку.
Вкрай негативно позначається на забезпеченні національної безпеки України хибна практика щорічного несвоєчасного прийняття Державного бюджету. Тому важливо законодавчо чітко регламентувати процедуру підготовки та прийняття Державного бюджету і передбачити відповідальність посадових осіб за зрив бюджетного процесу.
Досягнення на вимогу міжнародних фінансових організацій низького рівня дефіциту бюджету, що здійснюється в основному за рахунок невиконання бюджетних зобов'язань (головним чином хронічних затримок з виплатою заробітної платні та інших соціальних виплат) є неприпустимо з точки зору вимог економічної безпеки. Зниження рівня інфляції досягається засобами жорсткої монетарної політики, органічно не пов'язаної з оздоровленням фінансів.
Криза платежів, яка поглиблюється бюджетною заборгованістю, обмеженістю кредитних ресурсів, перебуванням значної частини грошей у позабанківському обігу, бартеризацією обміну, знижує рівень економічної безпеки і посилює соціальну напруженість у суспільстві. До того ж криза платежів призводить до формування так званої боргової економіки, в якій головним боржником виступає держава [18].
Здійснення грошової реформи не було використано для органічного поєднання грошової та фінансової стабілізації. Практично відбулася деномінація або обмін купоно-карбованців на гривну. Не було створено законодавчої бази грошової реформи. Зокрема, вона проводилась без прийняття відповідного закону як це передбачено пунктом 22 статті 92 Конституції України. Для визначення статусу національної грошової одиниці необхідно розробити і прийняти Закон України "Про національну валюту". Також вимагає законодавчого врегулювання правовий режим золотовалютних резервів держави, порядок їх використання та зберігання.
Для економічного зростання й успішного функціонування національної економіки необхідно створити зрозумілу, стабільну, ефективну податкову систему. Існуюча податкова система є непомірним тягарем для товаровиробників, пригнічує виробництво, провокує несплату податків у бюджет держави і створює серйозну загрозу економічній безпеці України.
Стратегія розвитку банківської системи повинна визначати перспективу забезпечення стійкості грошової системи та розвитку національної економіки. Ступінь стабільності банківської системи є однією з домінант економічного зростання і характеризує ефективність грошово-кредитної та фінансової політики держави, її здатність забезпечити стабільність банківської системи і відповідно - зміцнення національної валюти.
Становлення і розвиток банківської системи України відбувається в умовах постійної зміни економічної кон'юнктури і непередбачуваності перспективи, що позначається на нестабільності багатьох українських банків і вимагає розробки заходів щодо державного захисту банків та їх клієнтів від підвищеного ризику. Однак вирішення проблеми стабільності банківської системи неможливе лише в рамках використання суто фінансово-грошового інструментарію, а повинно враховувати весь комплекс проблем, пов'язаних з піднесенням національної економіки.
До основних напрямків стратегії розвитку банківської системи слід віднести [24]:
· забезпечення режиму чіткої узгодженості грошово-кредитної політики з вимогами зміцнення банківської системи і підвищення довіри до українських банків;
· створення законодавчої бази функціонування банківської системи (всього необхідно розробити більше 20 законопроектів, зокрема, "Про банківську таємницю", "Про Національний банк України", "Про комерційні банки України");
· забезпечення відповідальності банків за прийняті ними зобов'язання перед державою, іншими банками, фізичними та юридичними особами;
· підвищення ролі Національного банку України в забезпеченні стійкого розвитку банківської системи, попередженні системних криз глобального характеру і масового банкрутства банків, що загрожує інтересам держави, суспільства, особи;
· створення системи органів нагляду за фінансовим станом банків і вжиття в разі необхідності відповідних заходів;
· активне включення банківського капіталу в структурні перетворення економіки;
· досягнення збалансованості попиту і пропозиції грошей шляхом послідовного зниження ставки рефінансування НБУ і відповідно підвищення попиту суб'єктів підприємницької діяльності на позичкові кошти;
· підвищення рівня управління активами і пасивами банків шляхом створення системи страхування ризиків.
Зміцненню банківської системи сприятиме розробка і прийняття комплексної програми фінансового оздоровлення українських банків.
Важливо домогтися, щоб національні гроші виконували функції накопичення. Однак це залежить не тільки від банківської системи, а великою мірою від економічної політики уряду. В інтересах держави щоб українські громадяни зберігали свої грошові заощадження в українських банках без страху їх втратити. Здійснити це можна лише за умов встановлення довіри до банківської системи з боку українського інвестора.
Також важливо, щоб представники банківської системи керувалися у своїй діяльності не лише власними інтересами, але й інтересами держави і суспільства, усвідомили важливу роль банківської сфери у розвитку національної економіки, становленні Української держави, зміцненні її економічної могутності.
Одним з важливих напрямків реалізації фінансової стратегії у сфері валютної політики України є протидія доларизації грошової сфери країни. Це вимагає посилення ролі держави в регулюванні валютних відносин.
Вкрай загрозливих масштабів сягнув вивіз за кордон українського капіталу, що набув масового некерованого характеру. За експертними оцінками щорічний експорт капіталу становить 3-5 млрд дол. США. Джерелом такого капіталу переважно є перерозподіл державної власності, неповернення виручки за експортовану продукцію, спекулятивні фінансові операції та ухилення від сплати податків. Для припинення "втечі" капіталу з України доцільно:
· створити комплексну і цілісну систему валютного контролю міжнародних розрахунків українських резидентів;
· розробити нормативно-правову базу, покликану встановити режим регулювання вивозу українського капіталу.
Нині доцільно обмежити вивіз українського капіталу за кордон, за винятком реалізації проектів, що сприяють просуванню вітчизняних товарів та послуг на зовнішні ринки.
Для встановлення режиму здійснення валютних операцій на території України, визначення повноважень і функцій державних органів у регулюванні валютних операцій, прав й обов'язків суб'єктів валютних відносин, порядку здійснення валютного контролю, відповідальності за порушення валютного законодавства необхідно прийняти Закон України "Про валютне регулювання".
Продаж валюти фізичним особам повинен мати цільовий характер і бути обмежений певною сумою, що встановлюється на рік для однієї особи. Вжиття заходів валютного регулювання, істотного обмеження обігу іноземної валюти всередині країни збільшить ресурсно-валютну базу реформ, підвищить рівень економічної безпеки України.
В системі валютного регулювання важливе місце відводиться забезпеченню конвертованості національної валюти. Однак слід зазначити, що конвертованість є доволі неоднозначним за своїм змістом елементом грошової реформи, а тому вимагає зваженості і послідовності у її реалізації.
Слід пам'ятати про можливі негативні наслідки конвертованості. Насамперед вони пов'язані з ймовірним знеціненням національного багатства та робочої сили, обвальним банкрутством окремих видів виробництва, некерованого поглиблення соціальної диференціації населення тощо [6]. Тому введенню конвертованості національної валюти повинен передувати комплекс заходів, які б унеможливили негативні наслідки цієї акції і, навпаки, сприяли зміцненню гривні та економічному зростанню.
Недостатньо аргументованими видаються рекомендації деяких радників та представників міжнародних фінансових організацій, а також вітчизняних науковців щодо необхідності прив'язки гривні до долара США чи якоїсь іншої твердої валюти. По-перше, деякі тверді валюти можуть незабаром припинити своє існування (в разі введення в країнах ЄС спільної грошової одиниці -- євро), а по-друге, це перетворить гривню в сурогат більш стійкої валюти. Досвід Німеччини, Японії, деяких інших країн свідчить про те, що національна валюта може стати сильною і без її прив'язки до іншої валюти за рахунок зміцнення національної економіки, підвищення її конкурентоспроможності, активного виходу вітчизняних виробників на міжнародні ринки тощо [23].
Вкрай негативно позначається на забезпеченні фінансової безпеки України позбавлення її можливості отримати належну їй частку золотого запасу, алмазного фонду та інших активів колишнього СРСР. У разі ратифікації Верховною Радою України підписаної під тиском російської сторони 09.12.94 р. Угоди між Україною і Росією про так званий "нульовий варіант" врегулювання питання правонаступництва щодо зовнішнього боргу й активів колишнього СРСР, буде завдано шкоди міжнародному авторитету України як одній з країн - правонаступниць колишнього СРСР. Національним інтересам України відповідала б відмова від ратифікації Угоди щодо "нульового варіанту" і висунення вимог щодо передачі Україні належної їй частки активів і пасивів колишнього СРСР.
З метою забезпечення фінансової безпеки важливо здійснювати постійний моніторинг її індикаторів, серед який можна виділити наступні [16]:
· рівень перерозподілу ВВП через зведений бюджет України;
· рівень монетизації ВВП;
· дефіцит Державного бюджету;
· ступінь доларизації національної економіки;
· швидкість обігу готівки;
· процентна ставка за банківській кредит;
· ставка рефінансування НБУ;
· відношення суми валових міжнародних резервів НБУ до загальної суми річного імпорту;
· валютний курс;
· питома вага довгострокових банківських кредитів у загальному обсязі наданих кредитів;
· питома вага податків в обсязі ВВП;
· відношення суми власних оборотних коштів підприємств до суми залучених оборотних коштів.
Для забезпечення фінансової безпеки передусім необхідно вжити такі заходи:
· розробити Концепцію фінансової безпеки України;
· забезпечити вчасне прийняття Державного бюджету;
· створити ефективну систему контролю за використанням бюджетних коштів;
· посилити платіжну дисципліну всіх суб'єктів господарської діяльності;
· прийняти податковий кодекс України та підвищити ефективність податкової системи;
· припинити "втечу" українських капіталів за кордон;
· налагодити ефективний державний контроль за здійсненням валютних операцій.
Поглиблення кризових явищ в економіці України вимагає об'єктивної і неупередженої оцінки з точки зору фінансової безпеки політики фінансової стабілізації, яка здійснюється відповідно до вимог міжнародних фінансових організацій і негативно позначається на стані забезпечення економічної безпеки. Фінансова стабілізація не дала поштовх нагромадженню обігових коштів та інвестиційній діяльності. Натомість на тлі кризи платежів відбувається руйнація виробництва, "втеча" українського капіталу за кордон. Працює потужний насос висмоктування залишків потенціалу державного сектора і відбувається концентрація багатств у руках незначної групи людей. Вирішення зазначеної проблеми неможливе без внесення коректив в політику економічних реформ, вжиття адекватних дій з боку уряду.
2. Аналіз впливу фінансової політики на фінансову безпеку в Україні
2.1 Сучасний стан економічної безпеки України
Економічна безпека - це такий стан національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз і здатний задовольнити потреби особи, сім'ї, суспільства, держави [32].
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.1. Динаміка зведеного інтегрального показника економічної безпеки України
Інтегральний показник на 34% поступається пороговому рівню, тобто економіка України знаходиться в небезпечній зоні.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.2. Рівень макроекономічної безпеки України
Основними чинниками, що обумовили зниження рівня макроекономічної безпеки у 2005 р. були [32]:
ь зниження норми валового нагромадження основного капіталу від 20% до ВВП у 2004р. до 18,6% за підсумками 9 міс. 2005 р.;
ь менші темпи росту продуктивності праці порівняно з темпами росту заробітної плати, що є одним із головних критеріїв ефективності економічної політики. Відсутність безпосереднього зв'язку між заробітками та ефективністю праці впливає на зниження економічної та трудової активності;
ь перевищення індексу росту доходів населення над індексом росту ВВП більше, ніж у 1,5 рази, що загрожує збалансованості бюджету та свідчить про невідповідність доходів та витрат бюджету (зазначене перевищення не повинно .
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.3. Рівень фінансової безпеки України
Основними чинниками, що обумовили зниження рівня фінансової безпеки у 2005 р. були [39]:
ь зростання рівня перерозподілу валового внутрішнього продукту через бюджет (з 26,5% у 2004 р. до 31,9% у 2005 р.);
ь зростання податкового боргу за податковими зобов'язаннями платників податків (за 2005 р. показник зріс на 6,1% і на 1 січня 2006 р. становив 9,4 млрд. грн.);
ь скорочення капітальних видатків: порівняно з 2004 р. їх питома вага зменшилася з 20,4% у загальних видатках до 12,8% у 2005 р.;
ь неповне та несвоєчасне проведення запланованих видатків, що призвело до зростання кредиторської заборгованості установ, які утримувалися за рахунок коштів держбюджету;
ь різка ревальвація гривні.
Разом з тим спостерігалися і позитивні процеси, які вплинули на рівень фінансової безпеки:
ь зростання доходів Зведеного бюджету на 46,4%, а видатків - на 39,6%;
ь збільшення обсягів кредитування підприємницької діяльності на 61,9 %, у тому числі довгострокового - на 84,6%, та кредитування інвестиційної діяльності;
ь утримання розміру державного боргу в економічно безпечних межах (15,7% від ВВП) та відмова від розміщення короткострокових паперів;
ь зростання класичного страхування та поступове очищення ринку від „схемних” операцій;
ь відновлення довіри населення до банківських установ (за 2005 р. вклади населення в комбанках зросли на 76%) та фінансових інституцій (за 9 місяців 2005р. на 85,6% збільшився обсяг премій зі страхування життя).
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.4. Рівень реального сектору економіки України
Основними чинниками, що вплинули на рівень виробничої безпеки у 2005 р. були [39]:
ь збільшення питомої ваги збиткових промислових підприємств (з 37,5% до 38,8% у 2005 р.);
ь зменшення частки машинобудування у загальному обсязі виробництва промислової продукції (з 13,4% у 2004 р. до 12,8% у 2005р.);
ь значний ступінь зносу основних промислових засобів. Оновлення основних засобів на промислових підприємствах відбувалося у недостатній мірі (коефіцієнт оновлення - 5,4% проти 5,6% в цілому по Україні). Виняток становлять підприємства харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів, де майже десята частина основних засобів - нові.
У той же час мали місце і позитивні процеси:
ь зменшення матеріаломісткості промислового виробництва (з 63,7 коп./грн. до 62,1 коп./грн.);
ь збільшення частки інноваційної продукції у загальному обсязі реалізації промислової продукції (з 5,6% у 2004 р. до 6,4% у 2005 р.).
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.5. Рівень інвестиційної безпеки України
Основним чинником, що вплинув на рівень інвестиційної безпеки у 2005 р. був значний приріст прямих іноземних інвестицій, який у 2005р. склав 7328,2 млн.дол., що становить 181,0% до обсягів інвестицій на початок року та у 3,3 рази більше, ніж у 2004 році. Такий значний ріст обсягів прямих іноземних інвестицій пояснюється зміною методики розрахунку зазначених обсягів (До обсягів прямих інвестицій додається різниця між ринковою та номінальною вартістю акцій, майна тощо, не облікована у статистичній звітності підприємств (на підставі даних НБУ та ФДМУ). Реально до обсягу прямих іноземних інвестицій віднесені кошти, отримані від продажу “Криворіжсталі” та банку “Аваль”, що є одномоментними вкладеннями і не характеризують існуючу тенденцію.) [39]
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 2.6. Рівень зовнішньоекономічної безпеки України
Чинникам, що негативно вплинув на рівень зовнішньоекономічної безпеки було зниження коефіцієнту покриття експортом імпорту, який складав 0,95 (у 2004р. 1,13). У загальному обсязі експорту товарів у 2005р. порівняно з 2004р. збільшилась частка сировинного та низького ступеню переробки експорту, а саме: зернових культур з 2,6% до 4%, руд шлаків та золи з 2,1% до 3,1%, добрив - з 2,3% до 2,8%, чорних металів з 33% до 33,5%, виробів з чорних металів з 4,3% до 5,4%. У 2005 р. експорт у країни ЄС зменшився на 7,8%, у той же час у країни СНД -- збільшився на 24%.
Основними чинниками, що позитивно вплинули на рівень зовнішньоекономічної безпеки у 2005 р. були:
ь ріст валових міжнародних резервів завдяки припливу зовнішніх ресурсів (досягли найвищого в українській історії рівня - 19,4 млрд. дол.США), що сприяло посиленню стійкості обмінного курсу гривні на випадок різких коливань попиту та пропозиції на валютному ринку;
ь зменшення імпортозалежності української економіки - частка імпорту у внутрішньому споживанні країни знизилась з 50% до 46%, частка імпорту у ВВП - з 48% до 46,6%.
2.2 Безпека монетарної політики
Серед позитивних заходів монетарної політики України, досягнутих на сьогоднішній день, слід відзначити подолання впливу ряду факторів, що впливають на стабільність національної валюти, заходи щодо сприяння акумуляції готівкових коштів в рамках банківської системи, збільшення обсягів довгострокового кредитування, створення резервних фондів на випадок виникнення кредитних ризиків [16].
Так, пожвавлення темпів зростання ВВП природно збільшувало потребу в грошах для обслуговування економічного обороту. Попит на гроші збільшувався і внаслідок триваючої тенденції до ремонетизації економіки (рівень монетизації економіки у січні - вересні 2006 р. збільшилася з 37.65% до 44.06%). Процесу ремонетизації економіки сприяло певне пожвавлення фондового ринку, а також поступове відновлення ролі капіталомістких галузей (металургія, машинобудування) в структурі економічного зростання, що зумовлює більший попит на кредити з відповідним збільшенням потреби в платіжних засобах на одиницю ВВП. Відображення зростання попиту на гроші є збільшення грошової маси у січні-вересні на 21.0% (у III кварталі - на 9.6%) до 234.8 млрд. грн.
Рис. 2.7. Динаміка основних монетарних показників протягом січня-вересня 2005 та 2006 років
Як і в попередні роки, у 2006 р. на динаміку монетарних показників істотно впливали зміни у показниках платіжного балансу через відповідні зміни у попиті та пропозиції на валютному сегменті ринку. Однак, якщо у попередні роки це сприяло прискореному розширенню грошової пропозиції (темпи зростання грошової маси починаючи з 1999 р. майже щорічно перевищували 40%), то на початку 2006 р. дефіцит торгового балансу, який не повною мірою компенсувався припливом капіталу, зумовив уповільнення динаміки монетарних агрегатів. Це сприяло збалансуванню між товарними потоками та кількістю грошей в обігу [34].
Водночас, починаючи з травня ситуація на валютному ринку зазнала змін. Якщо у січні-квітні обсяг інтервенцій був від'ємним і становив „мінус" 2.1 млрд. дол. США, то у травні - вересні Національний банк викупив майже 1.9 млрд. дол. США. Це сприяло прискоренню темпів зростання грошової пропозиції. Усього за 9 місяців 2006 р. монетарна база збільшилася на 2.4% (у т.ч. у III кварталі - на 5.7%) до 84.8 млрд. грн.
В умовах порівняно повільного розширення монетарної бази Національний банк забезпечував необхідний рівень грошової пропозиції через відповідне регулювання вимог з формування банками обов'язкових резервів. З урахуванням рішення про зменшення нормативів формування обов'язкових резервів, яке набуло чинності з 1 жовтня 2006 p., у поточному році відбулося вивільнення коштів обов'язкових резервів на суму близько 10 млрд. грн.
Крім коригування вимог з формування банками обов'язкових резервів, Національний банк для забезпечення належного рівня грошової пропозиції використовував і інші монетарні інструменти та механізми, що сприяло збереженню рівноваги на грошово-кредитному ринку та закріпленню позитивних тенденцій як в монетарній сфері, так і в реальному секторі економіки.
Рис. 2.8. Динаміка обсягів операцій НБУ з регулювання ліквідності банків
Зокрема, починаючі з II кварталу збільшився обсяг операцій з підтримання ліквідності банківської системи. Загальний обсяг операцій і рефінансування банків у січні - вересні 2006 р. становив понад 7.4 млрд. грн. (з яких лише 7.2% було здійснено у І кварталі).
Одночасно зменшилися обсяги проведення мобілізаційних: операцій. Якщо у І кварталі, в умовах стабілізаційної спрямованості грошово-кредитної політики, обсяг залучених за мобілізаційними операціями коштів становив 3.48 млрд. грн., то у квітні-вересні - лише 1.36 млрд. грн.
Адекватно до ситуації проводилася і процентна політика Національного банку. Зокрема, середньозважена фактична ставка за усіма інструментами рефінансування упродовж 2006 р. постійно зменшувалася - якщо у січні вона становила 13%, то у вересні - 9.9%. За січень - вересень середньозважена ставка за усіма інструментами рефінансування становила 11.77% і була позитивною стосовно як фактичного, та і прогнозного рівня інфляції.
Рис. 2.9. Динаміка окремих показників ліквідності банківської системи (млрд. грн.)
Зазначені заходи дозволили Національному банку починаючи з квітня утримувати обсяг вільної ліквідності банківської системи переважно в межах від 2 млрд. грн. до 5 млрд. грн. З одного боку, це не створювало додаткових інфляційних ризиків монетарного характеру. З іншого - такий обсяг ліквідності дозволяв банкам продовжувати активну кредитну підтримку процесів економічного розвитку і при цьому продовжувати поступово знижувати відсоткові ставки [34].
Динаміка вартості ресурсів на міжбанківському кредитному ринку упродовж року була адекватною змінам в динаміці ліквідності банків. Середньозважена ставка за міжбанківському ринку у вересні становила 2.82% річних (1.87% за кредитами овернайт), тоді як у червні - 4.6% та 4.1% відповідно.
Поліпшення ситуації в реальному секторі сприяло збереженню позитивних тенденцій на депозитному та кредитному сегментах грошово-кредитного ринку.
Рис. 2.10. Динаміка готівки поза банками
Так, у поточному році спостерігається продовження позитивних змін у структурі грошової маси, зокрема збільшення її безготівкової складової. Питома вага готівки в структурі грошової маси за станом на 1 жовтня 2006 р. знизилась з 31% на початку року до 29.2%. Загалом обсяг готівки поза банками у січні-вересні збільшився на 13.9% до 68.6 млрд. грн. Протягом січня - вересня поточного року темпи зростання готівки поза банками були найнижчими для аналогічного періоду року починаючи з 2000 р.
Починаючи з II кварталу, істотно прискорилися темпи зростання депозитів. Якщо у І кварталі загальний обсяг депозитів збільшився на 2.2%, у II - на 9.6%, то у III кварталі - на 10.7%. Загалом з початку року загальний обсяг депозитів збільшився на 24% до 164.8 млрд. грн. (торік - на 38.6%). Нижчі темпи зростання депозитів ніж у минулому році пояснюються тим, що торік відбувалися процеси стрімкого відновлення ресурсної бази банків після подій кінця 2004 р.
Рис. 2.11. Динаміка депозитних вкладень (у січні-вересні 2005 та 2006 років)
Рис. 2.12. Динаміка рівня доларизації у січні-вересні 2005 р. та 2006 р.
Зростання депозитів відбувається, переважно, за рахунок динамічного нарощування коштів фізичних осіб, обсяг яких з початку року збільшився на 26.1% до 92.4 млрд. грн. Депозити юридичних осіб протягом січня - вересня збільшилися на 21.4% до 72.4 млрд. грн. [36].
У валютній структурі депозитів у січні-вересні домінували вкладення в іноземній валюті, обсяг яких з початку року збільшився на 43.5% до 64.4 млрд. грн., в той час як депозити в національній валюті збільшилися на 13.8% або до 99.4 млрд. грн. Прискорене зростання депозитів в іноземній валюті сприяло зростанню рівня доларизації економіки до 28.0% порівняно із 23.6% за станом на початок року.
В строковій структурі депозитів превалювали позитивні тенденції - питома вага довгострокових депозитів у загальному їх обсязі упродовж січня-вересня збільшилася з 38.5% до 41.3%., а загальний обсяг збільшився на 33% до 68.1 млрд. грн. Зростання довгострокових депозитів було досягнуто переважно за рахунок збільшення обсягів довгострокових депозитів фізичних осіб на 37.5% до 50.9 млрд. грн.
На відміну від депозитів, кредитні вкладення банків збільшуються більшими темпами ніж у минулому році. За станом на 1 жовтня 2006 р. обсяг кредитних вкладень (без урахування доходів) у порівнянні з початком року збільшився на 46.3% до 207.4 млрд. грн. (торік на 42.7%). При цьому кредити, надані в іноземній валюті, збільшувалися більш прискореними темпами (на 59.8%), ніж кредити, надані в національній валюті (на 35.8%), що пояснюється:
змінами тенденцій в платіжному балансі (активізація імпортерів які формують великий попит на кредити в іноземній валюті);
структурними зрушеннями в ресурсній базі банків, зокрема прискореного зростання депозитів в іноземній валюті на внутрішньому ринку та активного залучення банками коштів на міжнародних фінансових ринках;
більш привабливими відсотковими ставками за кредитами в іноземній валюті порівняно із позиками в гривні в умовах стабільного обмінного курсу гривні.
Рис. 2.13. Динаміка кредитування фізичних та юридичних осіб у січні вересні 2005 та 2006 рр.
Прискорення темпів кредитування порівняно з минулим роком пов'язано насамперед з активізацією кредитування фізичних осіб, обсяг кредитів яким збільшився на 86.2% до 62.4 млрд. грн. Водночас, обсяги кредитів юридичним особам збільшилися на 34.2% - до 145.8 млрд. грн.
В строковому розрізі позитивним фактором є збільшення довгострокових кредитів на 51.5% до 129.4 млрд. грн., питома вага яких в загальному обсязі наданих кредитів з початку року збільшилася з 60.3% до 62.4%.
У поточному році банки значно активізували надання інших послуг, які за своєю економічною суттю мають певні ознаки кредитних операцій. Зокрема, обсяги фінансового лізингу з початку року за станом на 1 жовтня 2006 р. збільшилися на 43.1% до 277.2 млн. грн., а обсяги коштів наданих за факторинговими операціями збільшилися на 55.9% до 654 млн. грн.
Позитивна динаміка кредитних вкладень була зафіксована на фоні відновлення тенденції до зменшення вартості позик - середньозважена ставка за кредитами в національній валюті зменшилася з 16.4% річних у грудні до 14.6% річних у вересні. Середньозважена процентна ставка за кредитами в Іноземній валюті в умовах більш високого попиту на такі кредити зменшувалася меншими темпами - з 11.7% річних у грудні до 11.3% річних у вересні. Інтегральна відсоткова ставка за кредитами зменшилась з 14.6% річних у грудні до 13.3% річних у вересні.
Рис. 2.14. Динаміка питомої ваги довгострокових кредитів та депозитів у січні-вересні 2005 та 2006 рр.
Середньозважена процентна ставка за депозитами в національній валюті зменшилася з 8.1% річних у грудні минулого року до 7.4% річних у вересні 2006 р. В умовах відсутності у банків проблем із ресурсами в іноземній валюті, середньозважена ставка за депозитами в іноземній валюті у січні-вересні мала сталу тенденцію до зниження, зменшившись з 6.9% у грудні до 5.3% річних. Інтегральна відсоткова ставка за депозитами знизилася з 7.7% у грудні до 6.5% річних [34].
Офіційний курс гривні до долара США у поточному році зберігається на рівні 5.05 грн/дол. Динаміка курсу гривні до євро та російського рубля віддзеркалює кон'юнктуру міжнародних ринків, де з початку року долар США знецінився відносно інших світових валют. З початку року гривня подешевшала відносно євро на 7.51% та російського рубля - на 7.63%.
Незважаючи на відновлення упродовж останніх місяців значних обсягів інтервенцій Національного банку з купівлі іноземної валюти на міжбанківському ринку, сальдо інтервенцій Національного банку за 9 місяців залишилося від'ємним - 215 млн. дол. США. Міжнародні резерви у січні - вересні 2006 р. зменшились на 250 млн. дол. США (1.3%) до 19.1 млрд. дол. США. Крім того, протягом січня - вересня кошти міжнародних резервів Національного банку спрямовувалися на забезпечення зовнішніх платежів Уряду України за державним боргом (1.129 млрд. дол. США) та погашення боргу Національного банку перед МВФ (329 млн. дол. США).
Рис. 2.15. Динаміка міжнародних резервів у 2005-2006 рр.
На готівковому ринку іноземної валюти у III кварталі продовжувала утримуватися тенденція до перевищення попиту з боку населення на іноземну готівку над її пропозицією. Загалом протягом січня-вересня 2006 р. попит на іноземну готівку з боку населення збільшився на 56.5%, пропозиція - на 33.9%, а номінальне перевищення попиту над пропозицією за цей період становило 2123 млн. дол. США.
На фондовому ринку у 2006 р. прискорилося зростання кількісних показників сегменту недержавних цінних паперів, що емітують підприємства та місцеві органи влади. Загальний обсяг торгів цими цінними паперами за січень - вересень 2006 р. на торговельному майданчику Фондової біржі ПФТС, яка є найбільшим організатором торгівлі цінними паперами в Україні, становив 14.88 млрд. грн., що у 2.3 разу перевищує рівень, досягнутий за аналогічний період минулого року (6.51 млрд. грн.). Індекс ПФТС, що відображає коливання цін на акції найбільш привабливих підприємств, за станом на 1 жовтня 2006 р. досяг позначки у 401.81 пункту, збільшившись у порівнянні з початком 2006 р. на 13.8%, при цьому, досягнувши свого максимального значення у вересні - 418.25 пункту, що на 65.28 пункту або в 1.2 разу вище, ніж на початок року (352.97).
Рис. 2.16. Показники готівкового валютного ринку
У вересні поточного року Міністерство Фінансів України поновило проведення первинних аукціонів з розміщення облігацій внутрішніх державних позик. Обсяг розміщення становив 110.24 млн. грн. Обсяги погашення та сплати доходу за ОВДП попередніх випусків у січні-вересні становили 2344 млн. грн. [34].
З початку року спостерігається зниження зацікавленості нерезидентів у придбанні державних цінних паперів. Так, обсяг ОВДП у власності нерезидентів протягом січня - вересня 2006 р. зменшився на 2.3 млрд. грн. Натомість, упродовж аналогічного періоду минулого року обсяг ОВДП у власності нерезидентів збільшився майже на 5 млрд. грн.
Національний банк України і в подальшому проводитиме грошово-кредитну політику, спрямовану на забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Для цього здійснюватиметься регулювання грошової пропозиції через використання усього спектру монетарних інструментів та механізмів.
2.3 Обслуговування боргу
Не менш важливим елементом фінансової безпеки держави є політика обслуговування зовнішніх боргових зобов`язань, адже проблеми можливості невиплати відсотків по них, тобто дефолту, можуть значною мірою підірвати економічне значення держави. Відомо, що світова практика проголошення дефолту вже знала декілька випадків.
Протягом січня - жовтня 2006 року сума державного прямого та гарантованого боргу України зменшилась у гривневому еквіваленті на 5.216.486,51 тис.грн. (6,68%) та на 1.032.967,59 тис.дол.США (6,68%) в доларовому еквіваленті. При цьому, державний прямий зовнішній борг зменшився на 2.711.787,68 тис.грн. (6,17%) та на 536.987,63 тис.дол.США (6,17%). Зменшення державного прямого зовнішнього боргу за січень - жовтень 2006 року спричинене в основному перевищенням виплат з погашення боргу над сумою запозичень [37].
Державний прямий внутрішній борг зменшився на 1.549.183,98 тис. грн. (8,07%) та на 306.769,11 тис. дол. США (8,07%). Зменшення частки державного прямого внутрішнього боргу спричинене перевищенням виплат з погашення боргу над сумою запозичень
Гарантований борг України зменшився на 955.514,85 тис.грн. (6,37%) та на 189.210,85 тис.дол.США (6,37%), що спричинене в основному перевищенням виплат з погашення гарантованого боргу над сумою запозичень.
Таблиця 2.1. Виконання загального фонду Державного бюджету і частині показників державного боргу за 2005 рік
Таблиця 2.2. Відношення державного прямого та гарантованого боргу України до валового внутрішнього продукту, тис. грн.
Рис. 2.17. Відношення державного прямого та гарантованого боргу України до валового внутрішнього продукту (на кінець відповідних років)
За станом на 31 жовтня 2006 року державний прямий та гарантований борг України становив 72.930.081,49 тис.грн. або 14.441.600,31 тис. дол. США, в тому числі: державний прямий та гарантований зовнішній борг - 55.290.008,32 тис. грн. (75,81% від загальної суми державного прямого та гарантованого боргу) або 10.948.516,52 тис. дол. США; державний прямий та гарантований внутрішній борг - 17.640.073,17 тис.грн. (24,19%) або 3.493.083,79 тис. дол. США.
Державний прямий борг України становив 58.884.453,14 тис.грн. (80,74%) або 11.660.287,75 тис. дол. США. Державний прямий зовнішній борг становив 41.245.346,22 тис.грн. (56,55%) або 8.167.395,30 тис. дол. США. Державний прямий внутрішній борг становив 17.639.106,92 тис. грн. (24,19%) або 3.492.892,45 тис. дол. США.
Гарантований борг України становив 14.045.628,35 тис.грн. (19,26%) або 2.781.312,56 тис.дол.США, в тому числі: гарантований зовнішній борг - 14.044.662,10 тис.грн. (19,26%) або 2.781.121,22 тис.дол.США; гарантований внутрішній борг - 966,25 тис.грн. або 191,34 тис.дол.США.
2.4 Захист бюджетної системи
Суттєву роль в досягненні фінансової безпеки держави відіграє витратний елемент бюджетної політики, який дає змогу доцільною мірою вести політику резервування.
Досвід показує, що не останню роль у валютному резервуванні країни відіграє її торгівельна взаємозалежність з провідними експортерами. Якщо торгівля України з ЄС становить більший процентний обсяг, ніж обсяг торгівлі з США, то є доцільним зосередитись на валютному резервуванні саме в євро, зменшивши відповідно обсяг доларових резервів.
Бюджетний процес в Україні, починаючи від його розробки і до стягнення податків є надзвичайно неефективним, а тому не може забезпечити ефективне функціонування фінансової системи держави. Лише за допомогою структурних реформ в економічній політиці держави можна позбавити бюджет обтяжливих і, разом з тим, обов`язкових виплат і забезпечити його надходження.
З метою забезпечення фінансової безпеки держави бюджетний процес має бути сформований таким чином, щоб уряд міг визначати стратегічні цілі і порівнювати альтернативні програми одержання доходів і розподілу витрат. Аналіз пропозицій іноземних експертів щодо проведення бюджетної політики показує, що найбільш доцільним виявився б такий бюджетний процес, який включав би наступні цілі [40]:
- необхідність здійснювати ефективний фіскальний контроль, який полягає в стимулюванні фіскальної дисципліни, тобто визначенні необхідних фіскальних цілей і забезпечення їх дотримання протягом року;
- розподіл ресурсів згідно стратегічних завдань уряду, який полягає в тому, щоб контролювалися необмежені вимоги витрат. Адже деякі витратні статті часто відрізняються відповідністю соціальним та економічним цілям уряду. Низька ефективність бюджетного процесу залишає менше можливостей для прийняття та втілення рішень стосовно збалансування витрат, податків та боргових зобов`язань.
- підвищення цінності грошей, спрямованих на державні витрати, яке полягає в тому, щоб витрати уряду забезпечували економічний та соціальний добробут населення;
- виконання правових вимог до бюджету, яке має зосереджуватись на таких ключових моментах, стосовно управління податковим навантаженням, прозорості бюджетної стратегії і процесі його формування та посилення уваги до середньо-строкової стратегії бюджетного процесу.
Для реалізації запропонованих цілей необхідно:
- оптимізувати процес розробки бюджету;
- досягти прозорості видаткової частини бюджету;
- поліпшити контроль за виконанням бюджету;
- оптимізувати систему розподілу доходної частини бюджету;
- ліквідувати всі види заборгованостей;
- забезпечити абсолютне додержання бюджетної дисципліни.
Головним елементом забезпечення ефективного функціонування бюджетної системи держави має бути податкова система. Країни Європейського Союзу пройшли ряд складних етапів в уніфікації податкової системи і на сьогоднішній день все ще залишається ряд перешкод, зокрема розбіжності в податкових ставках, розбіжності в податках по їх відношенню до ВВП. Незважаючи на це, країни досягли того рівня вільного руху товарів та послуг, який очікувалось досягти з початку функціонування ЄС. І хоча й залишаються деякі протиріччя з приводу встановлення тарифів на деякі товари, в межах цього угруповання є всі передумови для стимулювання приватного підприємництва. Щодо України, то постійні пропозиції та дискусії, які точаться навколо реформування податкової системи далеко не повною мірою враховують тенденції, які мають місце в країнах ЄС. В Концепції реформування податкової системи України 9 Розділ 2 зазначається, що податкова реформа має базуватись на таких засадах реформування, як, зокрема, підтримка розвитку та поширення малого підприємництва шляхом запровадження спеціальних режимів оподаткування суб`єктів малого підприємництва. Це, звісно має прискорювати процес адаптації країни до норм, достатніх для того, щоб вважатись ринковою державою.
3. Загрози фінансовій безпеці України
Уповільнення зростання ВВП
За оперативними даними Держкомстату приріст ВВП у 2005 р. порівняно з 2004 р. становив 2,6% (у 2004 р. - 12,1%, у 2003 р. - 9,6%) - це найнижчий показник росту вітчизняної економіки за останні п'ять років.
Рис. 3.1. Темпи приросту ВВП, %
Невисокі темпи зростання, передусім, пов'язані із суттєвим зниженням обсягів будівництва, оптової та роздрібної торгівлі, які мають вагомий внесок до приросту ВВП [30].
Довідково. Обсяг продукції будівництва у 2005 р. становив 40024,9 млн.грн., або 93,4% від показника 2004 р. ( у 2004 р. до 2003 р. - 126,2%). Куму-лятивний показник приросту оптової та роздрібної торгівлі скоротився у 2005 р. на 8,3% здебільшого через зменшення оптового продажу основних видів енергетичних матеріалів і продуктів переробки нафти (фізичний обсяг оптового товарообігу порівняно з 2004 р. зменшився на 15%).
Подобные документы
Сутність та структура фінансової безпеки держави. Внутрішні та зовнішні їй загрози. Загальна оцінка фінансових індикаторів Німеччини. Основні проблеми грошово-кредитного механізму, заборгованості, інвестиційної політики України. Шляхи їх подолання.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 22.11.2014Світова фінансова криза: сутність та причини виникнення. Загрози економічної безпеки держави в умовах фінансової кризи. Механізм та система забезпечення фінансової безпеки держави. Шляхи мінімізації негативних наслідків після світової фінансової кризи.
курсовая работа [2,1 M], добавлен 25.11.2013Економічна сутність та складові фінансової політики. Політика жорсткої та помірної регламентації, їх особливості. Основні напрямки фінансової політики в сучасних умовах господарювання. Ряд показників, що характеризують фінансове становище України.
презентация [1,6 M], добавлен 07.03.2016Розгляд основи управління фінансової стабільності, системного підходу до фінансової стабільності в цілях забезпечення економічної безпеки держави; способів забезпечення фінансово-економічної стабільності. Аналіз поняття "фінансово-економічна безпека".
статья [17,8 K], добавлен 13.11.2017Фінансова система як основна причина поточної глобальної економічної кризи і епіцентр її подій. Проблеми забезпечення фінансової безпеки на рівні держави, підприємств і банків, потенційні загрози їх діяльності, розвитку. Система фінансової безпеки банку.
статья [15,8 K], добавлен 05.03.2013Система забезпечення фінансової безпеки підприємства, здатність підприємства самостійно розробляти і проводити фінансову стратегію відповідно до цілей загальної корпоративної стратегії, в умовах невизначеного і конкурентного середовища та в умовах кризи.
реферат [41,2 K], добавлен 10.01.2010Понятійне визначення, ознаки процесу економічної, фінансової глобалізації сучасного світового господарства. Аналіз фінансових криз у розвинених країнах світу. Дослідження банківської фінансової кризи в Україні в сучасних умовах. Наслідки фінансової кризи.
курсовая работа [989,8 K], добавлен 05.02.2011Фінансова політика як складова частка економічної політики. Принципи та види, стратегія і тактика фінансової політики, її реалізація та характеристика складових. Мобілізація та удосконалення фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і використання.
курсовая работа [59,9 K], добавлен 10.11.2010Важливий правовий акт, який визначає політику України у галузі забезпечення економічної безпеки. Ефективне функціонування системи фінансової безпеки, її механізм забезпечення. Основні пріоритети національних інтересів України в економічній сфері.
курсовая работа [49,0 K], добавлен 29.12.2013Суть фінансової політики - сукупності заходів, які держава здійснює через фінансову систему, щодо організації і використання фінансових відносин з метою забезпечення зростання валового внутрішнього продукту країни, підвищення добробуту членів суспільства.
контрольная работа [27,2 K], добавлен 07.05.2011
