Фінансування фізичної культури і спорту, органів прокуратури і суду

Огляд моделі фінансування фізичної культури і спорту, надання населенню оздоровчих та спортивних послуг за рахунок поєднання фінансування з державного і місцевих бюджетів. Дослідження видатків на функціонування законодавчої, виконавчої і судової влади.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 21.02.2012
Размер файла 34,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПВНЗ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Херсонська філія

Кафедра фінансів та банківської справи

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Бюджетна система»

ВИКОНАЛА: студентка Салюк Олена Миколаївна

ПЕРЕВІРИВ:д.е.н., доцент Ковальов В.В.

ХЕРСОН - 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Фінансування фізичної культури і спорту

2. Фінансування органів прокуратури і суду

3. ЗАДАЧІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Трансформаційні процеси, які відбуваються в соціально-економічному житті Української держави, спрямовані на підвищення ефективності соціальної політики з метою забезпечення і створення достатніх умов для гармонійного розвитку особистості, перманентного самовдосконалення, підтримання належного рівня і якості життя. Важлива роль у реалізації державної соціальної політики, вирішенні висунутих завдань відводиться галузі “фізична культура і спорт”. Низка прийнятих у різні роки законодавчих актів [3-6] свідчить про велику увагу з боку держави до впорядкування і визначення тенденцій і механізмів розвитку фізичної культури і спорту в Україні. Надзвичайно важливою в цих процесах є проблема фінансування галузі. Зорієнтованість державної політики на становлення ринкової економіки в Україні не зменшує, а навпаки, обумовлює пріоритетність регулювання з боку держави економічного життя країниМетоди бюджетного регулювання знаходяться поза межами впливу конкурентної боротьби та не зорієнтовані виключно на отримання прибутку, який є основною метою господарської діяльності комерційних структур. Бюджетна політика передбачає регулювання державних видатків та доходів з метою підтримання ринкової рівноваги та стимулювання розвитку соціальної сфери та галузей економіки, у тому числі і фізичної культури і спорту.

Правоохоронні органи (система кримінальної юстиції) є ключовими в системі органів виконавчої влади. Стабільне та ефективне їх функціонування є необхідною умовою захисту конституційного ладу, забезпечення законності і правопорядку, дотримання прав і свобод людини та громадянина. Від ефективності діяльності правоохоронних органів значною мірою залежить успішність реалізації національних інтересів та стабільність суспільного розвитку.

1. Фінансування фізичної культури і спорту

Аналіз літературних джерел свідчить, що деякі наукові роботи здійснюють умовний розподіл системи фінансування діяльності галузі на чотири підсистеми, а саме: комітетська підсистема - фінансування галузі фізичної культури і спорту з державного, місцевого бюджетів і коштів соціального страхування; громадсько-відомча підсистема - має змішаний характер фінансування, тобто кошти надходять як і з державного бюджету, так і з відомчих, громадських організацій і закладів; громадсько-комерційна підсистема здійснює фінансування фізичної культури і спорту через НОК України, національні спортивні федерації, спортивні клуби з видів спорту; комерційна підсистема - забезпечує фінансування фізкультурно-спортивної діяльності через організації, установи, підприємства різної форми власності, що займаються підприємницькою діяльністю [12]. Такий розподіл є дещо умовним, зважаючи на існуючу в державі систему фінансування соціально-гуманітарної сфери, адже федерації за видами спорту, НОК України, відомчі і громадські організації, як правило, не мають достатньої кількості грошових коштів, які зароблені внаслідок власної господарської діяльності, і тому вони здійснюють підготовку збірних команд, окремих спортсменів за рахунок коштів, які виділяються для цієї мети з державного та місцевих бюджетів.

На думку деяких дослідників, основним джерелом фінансування спорту вищих досягнень, олімпійського спорту має бути державний бюджет України, і частка видатків на них має бути більшою порівняно з іншими підсистемами галузі [10; 11; 13; 15]. Хоча робиться наголос на тому, що існуюча система розподілу видів спорту за пріоритетністю фінансування некоректна щодо раціональності витрат бюджетних коштів стосовно результатів виступів збірних команд. Проте якщо приділяти увагу тільки спорту вищих досягнень і прагнути збільшення кількості призерів, до занепаду приходить масовий спорт, що є негативним явищем, бо саме масовий спорт визначає рівень здоров'я нації [16]. Тому, на нашу думку, є доцільною модель роздільного управління спортом, за якої спортом вищих досягнень і масовим спортом керуватимуть різні структури. Зважаючи на вищенаведене, удосконалення діючих механізмів фінансування фізичної культури і спорту є вельми актуальною проблемою.

Діюча модель фінансування фізичної культури і спорту ґрунтується на тому, що надання населенню фізкультурно-оздоровчих, спортивних послуг здійснюється за рахунок поєднання фінансування з державного і місцевих бюджетів різних рівнів із широким залученням позабюджетних коштів, а саме, які надходять у результаті власної діяльності фізкультурно-спортивних споруд і коштів населення. Так, у ст. 28 Закону України “Про фізичну культуру і спорт” фінансування державної програми розвитку фізичної культури і спорту здійснюється за рахунок державного бюджету, бюджетів місцевого самоврядування і передбачається в них окремою статтею [2]. Зазначено те, що фінансування фізкультурно-виховної діяльності та спорту вищих досягнень здійснюється окремо. Також передбачено використання коштів на цілі фізичної культури і спорту з фонду соціального страхування і позабюджетних надходжень: внесків підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, окремих осіб, коштів від фінансово-господарської діяльності закладів фізичної культури і спорту та організацій фізкультурно-спортивної спрямованості, від продажу прав на використання спортивної символіки і на телевізійну трансляцію спортивних змагань, від проведення фізкультурно-спортивних та інших видовищних заходів, спортивних лотерей. Законом передбачено заборону щодо використання коштів державного бюджету та бюджетів місцевого самоврядування, а також позабюджетних коштів, спрямованих на фізичну культуру і спорт не за призначенням. Обсяг отриманих коштів з позабюджетних джерел ніяким чином не впливає на обсяг бюджетних асигнувань на фізичну культуру і спорт. Слід відзначити, що в сільській місцевості держава несе переважні витрати на утримання всіх закладів фізкультурно-спортивного призначення, у тому числі дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також проведення фізкультурно-спортивних заходів.

У проекті Закону України “Про фізичну культуру і спорт” [8] передбачається здійснити більш чітке розмежування джерел фінансування суб'єктів сфери фізичної культури і спорту. Колективи фізичної культури проводять відповідні заходи за рахунок членських внесків, коштів власника та уповноваженого ним органу підприємств, установ та організацій або коштів первинної профспілкової організації цих підприємств, отриманих від роботодавця на фізкультурно-оздоровчу роботу відповідно до ст. 44 Законом України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” [1]. Спортивні клуби здійснюють свою діяльність виключно за рахунок власних коштів та інших джерел не заборонених законодавством. Фінансування дитячо-юнацьких спортивних шкіл здійснюється за рахунок коштів власника, відповідного бюджету, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Школи вищої спортивної майстерності фінансуються засновниками, а спеціалізовані навчальні заклади спортивного профілю за рахунок коштів відповідного бюджету. Центри олімпійської підготовки національних збірних команд утримуються за рахунок центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту, а регіональних - органами з фізичної культури і спорту місцевих державних адміністрацій. Діяльність Всеукраїнського центру фізичного здоров'я населення здійснюється за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на програми з фізичної культури і спорту, інші центри фінансуються за рахунок місцевих бюджетів і джерел не заборонених законодавством. Центри фізичної культури і спорту інвалідів фінансуються за рахунок коштів державного бюджету через Національний комітет спорту інвалідів України, а також бюджетних асигнувань місцевих бюджетів. Слід відзначити, що діяльність фізкультурно-оздоровчих центрів, фізкультурно-спортивних товариств, національних спортивних федерацій, Всеукраїнської спортивної спілки школярів, студентів, Національного комітету спорту інвалідів, Національного спортивного комітету України, Національного олімпійського комітету України усіляко заохочується державою, яка створює для цього всі необхідні умови, а також цим суб'єктам сфери фізичної культури і спорту може бути надана з боку держави фінансова, організаційна, матеріально-технічна допомога [8].

Відповідно до норм Бюджетного кодексу України ст. 87 п. 12, ст. 89 п. 6, ст. 90 п. 6, ст. 91 п. 7 [7], з державного бюджету України здійснюються видатки на фізичну культуру і спорт в частині підготовки резерву і складу національних команд і забезпечення їх участі у змаганнях державного та міжнародного значень, фінансування державних програм з інвалідного спорту та реабілітації, інших програм фізкультурно-спортивної спрямованості. Районні бюджети та бюджети міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення, з урахуванням при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, здійснюють фінансування державних програм розвитку фізичної культури і спорту в частині утримання та навчально-тренувальної роботи дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів, заходів з фізичної культури і спорту, здійснюють фінансову підтримку організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення. З бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів з урахуванням при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів провадяться видатки на державні програми з розвитку фізичної культури і спорту, інвалідного спорту і реабілітації республіканського та обласного значення. До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів віднесено фінансування місцевих програм з розвитку фізичної культури і спорту.

Починаючи з 1998 р., кардинально змінюються державні пріоритети фінансування галузі. Так, на олімпійський спорт і спорт вищих досягнень у бюджеті України на 1998 р. було передбачено 50175,0 тис. грн. або 74,34 % усього грошового забезпечення діяльності галузі, що було в три рази більше фінансового забезпечення інших підсистем галузі всіх разом узятих.

У 2010 р. у державному бюджеті були передбачені видатки на фізкультурно-оздоровчу та реабілітаційну роботу серед інвалідів. З 2000 р. до бюджету закладаються витрати на матеріально-технічне забезпечення, утримання і підготовку спортсменів до участі в параолімпійських і дефлімпійських іграх.

Стабільно пріоритетним з точки зору державних видатків є олімпійський спорт і спорт вищих досягнень, частка грошових коштів загального бюджету фізичної культури і спорту сягає майже 63 %. На фізкультурно-оздоровчу роботу серед інвалідів виділяється 8,17 % державних коштів, фізичне виховання у навчальних закладах і спорт для всіх верств населення, відповідно, 7,94 і 7,27 %. Проведення підготовки спортсменів паралімпійців і дефлімпійців сягає в державному бюджеті видатків ФКіС - 5,7 %, а фізкультурно-оздоровча діяльність у виробничій сфері 5,45 %. Стабільно низько пріоритетним протягом останніх дев'яти років залишається розвиток масового спорту серед сільського населення, адже в державному бюджеті частка грошових коштів становить лише 2,55 %. Особливо негативна тенденція спостерігається в останні роки в частині видатків на розвиток фізичної культури і спорту в сільській місцевості, яка скоротилась до 1,5 %, і в той же час зростають витрати державного бюджету на розвиток паралімпійського та дефлімпійського спорту (у 2009 р. частка видатків сягнула 23,39 %) та фізкультурно-оздоровчу та реабілітаційну роботу серед інвалідів (у 2009 р. частка становила 11,52 %). Залишено без державної підтримки та цільового фінансування товариство сприяння оборони України (з 2006 р.) та ДСТ “Україна” (з 2005 р.), що певною мірою обумовило наростання негативних тенденцій у процесі підготовки молоді до служби у збройних силах України, культивуванні військово-прикладних видів спорту, залученні до занять фізичними вправами широкого загалу молоді.

Цікавим є той факт, що при позитивному зростанні показників фінансування галузі, відношення видатків на фізичну культуру і спорт до загальних видатків з державного бюджету протягом 1993 - 2010 рр. є відносно сталим і коливається в межах від 0,2 до 0,44 %, а середній показник має значення 0,29 %. Порівняно з фінансуванням інших галузей соціально-гуманітарної сфери, в середньому за досліджувані періоди, видатки на фізичну культуру і спорт у 21,3 рази менші ніж видатки на освіту, у 8,5 рази ніж на охорону здоров'я.

Іншим цікавим показником фінансування галузі є відношення видатків з державного бюджету України на фізичну культуру і спорт до внутрішнього валового продукту держави. Так, у середньому відношення видатків із державного бюджету на фізичну культуру і спорт до ВВП України в досліджуваний період становить 0,06 %, на освіту - 1,34 %, охорону здоров'я - 0,58 %. Як бачимо, видаткова частина на освіту і охорону здоров'я порівняно з сферою фізичної культури і спорту більша відповідно на 22,3 та 9,6 разів.

Аналіз джерел фінансування галузі здійснювався за даними щорічної статистичної звітності Міністерства справ сім'ї, молоді та спорту, а також інформації про обласні бюджети на 2010 р., яка була оприлюднена на офіційних сайтах обласних рад територіальних громад України. З обласних бюджетів на фізичне виховання, фізкультурно-оздоровчу і спортивну роботу в навчальних закладах витрачається в середньому 44,1 % коштів передбачених на фізичну культуру і спорт, 13,5 % - на спорт вищих досягнень, 9,6 % - фізкультурно-оздоровчу діяльність у виробничій сфері, 7,2 % - на фізкультурно-оздоровчу та реабілітаційну роботу серед інвалідів. Найгіршими середніми показниками фінансування з обласних бюджетів характеризуються масовий спорт серед сільського населення - 1,8 %, паралімпійський та дефлімпійський спорт - 0,8 %, спорт для всіх верств населення за місцем проживання та не олімпійський спорт - 3,5 %. Відношення витрат на фізичну культуру і спорт до загальних видатків бюджетів відповідних територіально-адміністративних одиниць в середньому становить 0,8 %. Найбільшими показниками фінансування фізичної культури і спорту характеризуються Луганська область (відношення видатків на фізичну культуру і спорт до загальних видатків бюджету становить 1,18 %), Харківська - 1,13 %, Чернігівська - 1,07 %, що підтверджується кількістю грошових коштів, які припадають на одну особу. Так, у Луганській, Харківській, Чернігівській областях в бюджеті 2010 р. із розрахунку на одну особу на потреби фізичної культури і спорту було передбачено 11 - 11,7 грн. відповідно. Значними можливостями бюджету обумовлено величину видатків на забезпечення діяльності галузі в містах Києві та Севастополі - 18,7 грн. на одного мешканця. Найменшими досліджуваними показниками характеризуються Одеська область - 6,1 грн., Черкаська та Рівненська області - 7,7 - 7,8 грн. відповідно. У середньому видатки на фізичну культуру і спорт з обласних бюджетів становлять 9,86 грн. на одну особу.

Спортивні заходи та навчально-тренувальна робота фінансується переважно з місцевих бюджетів та фондів організацій і підприємств. Придбання спортивного обладнання та інвентарю здійснюється переважно за рахунок позабюджетних коштів і коштів місцевих бюджетів, частка яких в загальній структурі видатків становить 40,4 та 28,8 % відповідно. Утримання, реконструкція та капітальний ремонт спортивних споруд здійснюється в основному за рахунок коштів певних територіальних громад, відомчих організацій, у підпорядкуванні яких вони знаходяться, а також баз олімпійської та параолімпійської підготовки за рахунок коштів державного бюджету України. Слід відзначити, що будівництво нових спортивних споруд здійснюється переважно за рахунок фондів організацій і підприємств, позабюджетних надходжень, частка яких у загальній структурі видатків на цю статтю становить 56,5 та 20,2 %. Переважне навантаження із формування фонду заробітної плати працівникам галузі, а також із виплат стипендій видатним спортсменам і тренерам несуть місцеві бюджети, фонди підприємств та організацій.

Обсяги фінансування галузі залежать визначальною мірою від державної політики щодо її розвитку, соціально-економічного становища держави, а також окремих територіально-адміністративних одиниць, бюджетного процесу. Зважаючи на те, що фінансування фізичної культури і спорту здійснюється переважно з державного та місцевих бюджетів, фондів підприємств та організацій, важливого значення набувають механізми державного врегулювання процесів складання, прогнозування, формування видаткової частини бюджетів усіх рівнів по утриманню галузі.

Динаміка видатків з державного бюджету України на утримання галузі фізичної культури і спорту характеризується позитивним трендом у період з 1993 - 2009 рр. із чітко визначеними державними пріоритетом по фінансуванню підсистеми галузі “Олімпійський спорт та спорт вищих досягнень”. У структурі джерел фінансування потреб галузі домінуюче положення належить місцевим бюджетам із питомою вагою 53,9 %. Найбільшими приростами видаткової частини на фізичну культуру і спорт характеризуються фонди підприємств, установ і організацій - збільшення в 28,3 рази, місцевих бюджетів - 25,9 разів. Будівництво нових спортивних споруд здійснюється переважно за рахунок фондів організацій, підприємств та установ, а також позабюджетних надходжень, частка яких у загальній структурі видатків на цю статтю становить 56,5 та 20,2 %. У середньому видатки на фізичну культуру і спорт з обласних бюджетів становлять 9,86 грн на одну особу. Низькі темпи зростання фінансових потоків із позабюджетних джерел і невелика їх питома вага в загальній структурі свідчать про необхідність нормативно-правового врегулювання економічних засад щодо утворення сприятливого інвестиційного клімату в галузі як на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць, так і держави в цілому.

2. Фінансування органів прокуратури і суду

фінансування спортивний бюджет судовий

Фінансування органів прокуратури здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. З Державного бюджету України фінансуються видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності й суверенітету, незалежного судочинства та інші непередбачені Бюджетним кодексом України видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим і місцевому самоврядуванню.

Вони включають видатки на функціонування законодавчої, виконавчої і судової влади.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ. Кошторис витрат на утримання органів прокуратури затверджує Генеральний прокурор України, і в межах виділених асигнувань він має право вносити в нього зміни. Місцеві Ради, їх виконавчі органи забезпечують розташовані на їх території органи прокуратури відповідними службовими приміщеннями на умовах оренди. Транспортними і матеріально-технічними засобами органи прокуратури забезпечуються за рахунок державного бюджету України у централізованому порядку, що визначається Президентом України. Грошове утримання прокурорів, слідчих, службовців та інших працівників військових прокуратур здійснюється Міністерством оборони України.

Заробітна платня прокурорів і слідчих прокуратури складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Прокурори і слідчі мають право безкоштовно користуватися за службовими посвідченнями на території України всіма видами транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі); під час службового відрядження користуватися правом бронювання місць у готелях і на всіх видах транспорту, а також позачергового придбання проїзних документів. Прокурори та слідчі прокуратури забезпечуються жилою площею місцевими органами влади в першочерговому порядку.

Кабінет міністрів запропонував Верховній раді збільшити фінансування Генеральної прокуратури на 83,3% - з 1,2 млрд. гривень до 2,2 млрд. гривень в 2011 році порівняно з 2010 роком.

Із цієї суми близько 1,4 млрд. гривень передбачається на оплату праці.

Оплата праці входить у фінансування нагляду органів прокуратури за дотриманням законів і представницькі функції в суді, сума якого становить 2,16 млрд. гривень.

Крім цього, на підготовку кадрів і підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів Національною академією прокуратури передбачено 35,2 млн. гривень.

У бюджеті на 2010 рік фінансування Генпрокуратури становило

1 млрд. 217 млн. 656 тисяч гривень.

Нині існуюча в Україні модель правоохоронної системи за багатьма критеріями не відповідає зростаючим потребам суспільства та загальновизнаним міжнародним демократичним стандартам у цій сфері. Це найближчим часом може стати перешкодою для подальшого розвитку правовідносин в економічній, соціально-політичній та інших сферах суспільного й державного життя, формування повноцінного громадянського суспільства.

Сучасні зміни соціально-економічних і політико-правових умов функціонування правоохоронної системи, курс нашої держави на євроінтеграцію детермінують потребу в реформуванні системи правоохоронних органів, адаптації її до суспільних потреб і можливостей держави.

Характерний для радянських часів метод реформування апарату управління шляхом лише його скорочення сьогодні не можна розглядати як ефективний. Потрібен, насамперед, системно-функціональний підхід, який надасть змогу вдосконалити діяльність правоохоронних органів шляхом оптимізації завдань та функцій, структури й чисельності, фінансового, матеріально-технічного, організаційно-правового та кадрового забезпечення.

Протягом останніх років в Україні правоохоронні органи набували все більше повноважень та функцій, інколи зовсім не властивих органам кримінальної юстиції. Унаслідок цього було ухвалено низку законів, які регулюють їхню діяльність. Водночас не відбулося цілісної реформи, натомість сформувалися занадто самостійні правоохоронні "монстри", функції яких дублювали одна одну, що призвело до "нездорової'" конкуренції між ними.

Штучно створена ситуація значно переобтяжує бюджет держави та, природно, призводить до корупційних схем усередині цих органів. Таким чином, якщо усунути дублювання та чітко розмежувати функцій цих органів за принципом "органи внутрішньої та зовнішньої безпеки", налагодити ефективний контроль за їх діяльністю, у тому числі парламентський і громадський, та процесуально закріпити принципи діяльності кожного з них, це надасть можливість удвічі скоротити чисельність правоохоронців, у два з половиною рази зменшити витрати на їхнє утримання, а вивільнені кошти використати на технічне переоснащення цих структур, підвищення заробітних плат працівникам тощо.

Концепція заклала засади створення чіткої відповідальності за визначені напрями діяльності керівників правоохоронних органів. За оцінками закордонних експертів, запровадження Концепції надасть змогу значно зменшити прояви корупції як у правоохоронних органах зокрема, так і в державі загалом.

Запропонована Концепція передбачає оптимізацію структури правоохоронних органів шляхом: реформування структурних ланок правоохоронних органів відповідно до Програми Президента України Януковича В. Ф. "Україна -- для людей"; чіткого визначення завдань та функцій усіх правоохоронних органів та їх структурних підрозділів; усунення дублювання та паралелізму в діяльності окремих правоохоронних органів, а також залучення працівників до виконання не властивих їм функцій; визначення оптимальної та обґрунтованої штатної чисельності служб і підрозділів кожного правоохоронного органу; поступового запровадження диференційованих нормативів штатної чисельності та навантаження залежно від характеру покладених завдань; оптимізації навантаження на працівників усіх рівнів системи правоохоронних органів; захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

Окрім цього, передбачені Концепцією заходи з реформування ґрунтуються на сформованих світовою практикою принципових засадах функціонування правоохоронних органів відповідно до загальновизнаних міжнародних демократичних стандартів, серед яких ключове значення мають такі: пріоритетність законодавчої регламентації завдань, функцій і порядку діяльності правоохоронних органів; незалежність правоохоронних органів від органів влади, посадових та політичних осіб у межах, визначених Конституцією і законами України; удосконалення механізму внутрішнього й судового контролю за діяльністю правоохоронних органів та їх посадових осіб, насамперед, з позиції забезпечення поваги до особи і справедливості, а також постійного підвищення ефективності їх управління; посилення відповідальності правоохоронних органів, їх посадових осіб за свої рішення, дії чи бездіяльність перед громадянами, права яких були порушені; запровадження механізму контролю за функціонуванням правоохоронних органів з боку суспільства через інститути парламентської і прямої демократії; закріплення принципів ефективності, відкритості та доброчесності в діяльності правоохоронних органів.

Концепція передбачає реформування органів Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, прокуратури, а також комплексне вирішення завдань з реалізації державної політики у сфері охорони громадського порядку, забезпечення безпеки громадян, протидії злочинності, охорони кордонів, контролю митних і податкових зборів.

3. ЗАДАЧІ

Задача №1. Визначити середньорічний контингент школи, якщо відомі наступні показники. Контингент на початок планового року становить 2900 учнів, контингент після розширення 6900 учнів, 9 - кількість місяців функціонування перехідного контингенту, 3 - кількість місяців функціонування нового контингенту.

Задача №2. Визначити середньорічну кількість ліжок у лікарні, якщо відомі наступні показники. Кількість місяців, функціонування ліжок, що виводяться з експлуатації - 5, кількість ліжок, на початок планового року - 3000, кількість ліжок, що вводяться у дію - 450, кількість ліжок, що виводяться з експлуатації в плановому році - 25, кількість місяців функціонування нових ліжок - 1.

Задача № 3 Тривалість опалювального сезону в районі, де розташована школа, становить 9 місяців. Об'єм будівель за зовнішнім обміром на початок року -- 2900 м3. З 1 вересня очікується введення нових приміщень сумарним об'ємом 6900 м3. Число місяців опалювального сезону, протягом яких функціонує нова кубатура 3. Визначити кубатуру опалювальних приміщень.

Задача №4 Розрахуйте суму регулюючих доходів бюджету області.

Дані для розрахунку:

- сума витратної частини бюджету області 6900 тис. грн.;

- дефіцит бюджету 300 тис. грн.;

- сума закріплених доходів 2800 тис. грн.

Задача №5 Розрахуйте суму дефіциту бюджету області і суму субвенції, якщо відомо:

- сума регулюючих доходів бюджету 2500 тис. грн.;

- сума закріплених доходів 2500 тис. грн.;

- сума витратної частини бюджету 7000 тис. грн.;

- сума субвенції складає 18% суми дефіциту.

Задача №6 Визначити розмір внутрішнього і зовнішнього боргу, якщо відомі такі показники діяльності уряду: продано: ОВДП на суму 2500 млд. грн., ОЗДП на суму 2500 млд. грн., одержано кредитів від 7000 млд. грн., одержано кредитів від МВФ - 6900 млд. грн., залучено до резервів НБУ 2900 млд. грн., одержано кредитів від іноземних банків 6100 млд. грн.

Задача №7 У 2008 році фірма "Діоніс" внесла в бюджет такі платежі: податок на прибуток підприємств 5 тис. грн., ПДВ 30 тис. грн., курортний збір 450 тис. грн., ринковий збір 25 тис. грн., акцизний збір 18 тис. грн.

Визначити суми коштів, які були направлені в державний та місцеві бюджети.

ВИСНОВКИ

Прогноз економічного і соціального розвитку України на 2012-2013 роки враховує вплив податкової реформи, нової соціально-економічної політики Уряду щодо активізації процесів модернізації національного виробництва, поліпшення бізнес-клімату й створення сприятливих умов для надходження інвестицій, а також позитивні результати проведення чемпіонату Європи з футболу у 2012 році.

Вважливою складовою економічного зростання 2012-2013 років буде зростання обсягів нагромадження основного капіталу. Інвестиційний попит зростатиме завдяки реалізації реформ у базових секторах економіки, у податковій системі, зміцненню банківської системи та небанківських фінансових установ, розвитку фондового ринку, що створюватиме необхідні умови для збільшення інвестицій в реальний сектор економіки.

Розширення інвестиційного та внутрішнього споживчого попиту, підвищення ефективності використання виробничих та фінансових ресурсів дозволять забезпечити зростання реального валового внутрішнього продукту на рівні 6,5 відсотка у 2012-2013 роках.

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” вiд 11 червня 2009 р

2. Закон України “Про фізичну культуру і спорт” вiд 8 червня 2007 р. -

3. Указ Президента України “Про державну підтримку розвитку фізичної культури і спорту в Україні” вiд 22 червня 1994 р. № 334/94.

4. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2007 - 2011 роки” вiд 15 листопада 2006 р. № 1594

5. Указ Президент України “Про Національну доктрину розвитку фізичної культури і спорту” вiд 28 вересня 2004 р. № 1148/2004.

6. Указ Президента України “Про пріоритети розвитку фізичної культури і спорту в Україні” вiд 21 липня 2008 р. № 640/2008.

7. Бюджетний кодекс України вiд 2 червня 2009 р.

8. Проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про фізичну культуру і спорт”.

9. Вашків П. Г. Теорія статистики : [навч. посіб.] / П. Г. Вашків, П. І. Пастер, В. П. Сторожук, Є. І. Ткач. - К. : Либідь, 2001. - 320 с.

10. Гадайчук Д. Л. Результати досліджень з питань використання фінансових ресурсів організаційно-управлінськими структурами у спорті вищих досягнень / Д. Л. Гадайчук // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. - 2004. - № 13. - С. 29-39.

11. Гадайчук Д. Л. Розрахунок вартості медалі як один з етапів визначення пріоритетів у процесі розподілу фінансових ресурсів у спорті вищих досягнень / Д. Л. Гадайчук // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. - 2004. - № 15. - С. 26-33.

12. Гадайчук Д. Л. Стан фінансового забезпечення сфери фізичної культури і спорту України та шляхи його вдосконалення / Д. Л. Гадайчук // Теорія і методика фіз. виховання і спорту. - 2002. - № 1. - С. 86-88.

13. Гадайчук Д. Л. Удосконалення фінансового забезпечення підготовки спортсменів високого класу до чемпіонатів світу, Європи і Олімпійських ігор / Д. Л. Гадайчук // Теорія і методика фіз. виховання і спорту. - 2002. - № 4. - С. 71-74.

14. Дутчак М. Стратегія і тактика розвитку спорту для всіх в Україні / М. Дутчак // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. - 2003. - № 16. - С. 3-16.

15. Мухаммад З. Основні тенденції комерціалізації сучасного олімпійського спорту : автореф. дис. ... канд. наук з фіз. виховання і спорту : спец. 24.00.01 / З. Мухаммад ; Національний ун-т фізичного виховання і спорту України. - К., 1999. - 16 с.

16. Іванов О. В. Оптимізація розподілу фінансових потоків у спортивній організації / О. В. Іванов, Ю. М. Іванченко // Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. - 2003. -№ 18. - С. 66-72.

17. Складання, розгляд та затвердження місцевих бюджетів на основі положень Бюджетного кодексу України : [навч. посіб.] / [С. І. Мельник, І. Ф. Щербина та ін.]. - K. : Міленіум, 2002. - 276 с.

18. Статистика для менеджеров с использованием Microsoft Excel. - 4-е изд. / [пер. с англ.]. - М. : ИД “Вильямс”, 2004. - 1312 с.

19. Шустіков А. А. Фінансова статистика : [навч. посіб.] / А. А. Шустіков. - К. : КНЕУ, 2002. -290 с.

20. Частина третя статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законом N 107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008

21. Частина статті 52 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2663-III від 12.07.2001

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Організаційні засади формування видатків місцевих бюджетів, їх характеристика та класифікація. Зарубіжний досвід фінансування видатків. Аналіз видатків місцевих бюджетів. Склад та структура видатків, особливості фінансування, шляхи вдосконалення.

    дипломная работа [1,2 M], добавлен 14.09.2010

  • Особливості фінансування державних підприємств та АПК. Порядок фінансування промисловості, капіталовкладень та житлово-комунального господарства. Правові основи фінансування енергетики, транспорту та видатків місцевих бюджетів на капітальні вкладення.

    реферат [17,6 K], добавлен 22.01.2009

  • Призначення та структура бюджету держави. Будова, функції та головні завдання фінансового управління. Склад і структура видатків місцевого бюджету в місті Павлограді. Особливості їх планування на культуру, проблеми фінансування та шляхи їх подолання.

    курсовая работа [300,8 K], добавлен 13.12.2011

  • Характеристика бюджетного фінансування як безповоротного та безоплатного відпуску коштів з державного та місцевих бюджетів. Принципи фінансування, повноваження посередників та розпорядників, сфера використання. Суть кошторисно-бюджетного фінансування.

    контрольная работа [23,6 K], добавлен 28.11.2009

  • Видатки, їх класифікація. Захищені статті Державного бюджету України. Динаміка видатків бюджету за функціональною класифікацією. Витрати на соціальний захист населенню та міжбюджетні трансферти. Напрямки фінансування, що здійснюються за рахунок бюджету.

    презентация [295,9 K], добавлен 30.06.2015

  • Сутність і склад видатків на освіту з бюджетів місцевого самоврядування. Інформаційне забезпечення дослідження видатків бюджетів місцевого самоврядування на освіту. Управлінські рішення щодо вдосконалення фінансування освіти з місцевих бюджетів.

    дипломная работа [411,4 K], добавлен 24.09.2016

  • Економічна суть державних видатків. Основи кошторисно-бюджетного фінансування. Порядок фінансування окремих державних потреб. Моделювання видаткової частини місцевих бюджетів. Ефективність використання державних видатків під впливом зовнішнього боргу.

    курсовая работа [765,7 K], добавлен 21.12.2010

  • Порядок фінансування соціально-культурних заходів. Особливості державної політики у сфері культури. Принципи фінансування шкіл, дошкільних установ, відпускних, науки та мистецтва. Рекомендації щодо доцільного здійснення видатків на культуру і мистецтво.

    реферат [41,0 K], добавлен 26.02.2011

  • Закон України "Про державний бюджет України" на 2011 рік. Взаємовідносини державного бюджету України та місцевих бюджетів. Проблеми фінансування дефіциту державного бюджету в Україні. Фінансування дефіциту за рахунок надходжень від приватизації.

    контрольная работа [34,8 K], добавлен 19.04.2012

  • Поняття державних і місцевих видатків. Основні принципи бюджетного фінансування державних і муніципальних видатків. Порядок та класифікація видів кошторисно-бюджетного фінансування: видатки на соціально-культурну сферу, на охорону здоров'я, на оборону.

    курсовая работа [60,3 K], добавлен 22.08.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.