Роль податків у економічній політиці держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

Податкова система

Роль податків у економічній політиці держави

Зміст

Вступ

Розділ 1. Система оподаткування. Податкова служба України

1.1. Сутність податків та їх функції

1.2. Місце і роль податків у державному регулюванні економіки

1.3. Організація податкової служби на Україні

Розділ 2. Роль податків в економіці

2.1. Загальнодержавні податкові платежі

2.2. Місцеві податки і збори

2.3. Ефективність виконання податкового навантаження

Розділ 3. Проблеми та шляхи вдосконалення податкової системи

3.1. Проблеми реформування податкової системи на сучасному етапі

3.2. Шляхи вдосконалення податкової системи України

4. Практична частина

5. Задачі

Висновки

Використана література

Додатки

Вступ

Податки - це система обов'язкових платежів, які сплачують фізичні та юридичні особи до державних та місцевих бюджетів. Як економічна категорія, податки забезпечують перерозподіл новоствореного валового прибутку і формують доходи для утримання державних структур і фінансування суспільних благ. Обов'язковою умовою виникнення податків є утворення держави в суспільстві та формування товарно-грошових відносин.

Податки існують в сфері виробничих відносин, виражають відносини, які пов'язані з вилученням частини виробленого продукту (в грошовій формі) в доход держави. Але податки -- це не стійка категорія. Вони постійно змінюються, не постійна і сфера їх дії.

Одним з першочергових завдань ринкової реформи в Україні є створення ефективної податкової системи, яка б забезпечувала розвиток народногосподарського комплексу країни, підприємницького сектору, сприяла б підвищенню сукупного попиту, випуску конкурентоспроможної продукції, відповідним чином регулювала економічні відносини.

Податкова система викликає активні дискусії як серед простих громадян, так і у колах науковців, але не мають узгоджених пропозицій щодо їх вирішення. Саме тому проблеми оподаткування в умовах сьогодення є надзвичайно актуальними і потребують вирішення. Слід зазначити, що питання реформування податкової системи знайшли відображення у наукових працях таких вітчизняних вчених як: Л.О. Омелянович, В.О. Орлова, А. Криклій, Л. Демиденко, С. Іванов, А. Ковальчук, С. Аптекарь, Р. Близький. Також роль податків в ринковій економіці досліджував Крисоватий А.І.

Метою реформування податкової політики України є зміна податкової системи для забезпечення стабілізації економіки і насамперед матеріального виробництва, підвищення його ефективності й на цій основі забезпечення доходів державного бюджету та забезпечення соціально-культурного розвитку держави. Виходячи з цього, можна сказати, що податкова система повинна забезпечити оптимізацію розподілу і перерозподілу національного доходу.

Об'єктом дослідження ролі податків у економічній політиці держави.

Мета полягає у дослідженні системи оподаткування та реформування податкової системи.

Завдання: розкрити суть ролі податків у економічній політиці держави, проаналізувати її доцільність та ефективність, виявити головні особливості податкової системи.

Методи дослідження. Методологічну базу курсової склали загальнонаукові та спеціально-наукові методи. Основним методом, який використовується при проведенні даного дослідження, є діалектичний метод - при з'ясуванні основних понять податкового законодавства і права (податок, об'єкт, суб'єкт податку, база оподаткування, тощо).

Розділ 1. Система оподаткування. Податкова служба України

1.1 Сутність податків та їх функції

Податки - це система обов'язкових платежів, які сплачують фізичні та юридичні особи до державних та місцевих бюджетів. Як економічна категорія, податки забезпечують перерозподіл новоствореного валового прибутку і формують доходи для утримання державних структур і фінансування суспільних благ. Обов'язковою умовою виникнення податків є утворення держави в суспільстві та формування товарно-грошових відносин.

Обов'язкові платежі поділяють на три види:

- Плата - відображає певну еквівалентність платника з державою її розмір залежить від розміру ресурсів, що використовується, а надходження плати державі обумовлено державною власністю на ці ресурси. Плата встановлюється у випадку наявності конкретного джерела оподаткування (вода, земля тощо).

- Відрахування і внески - передбачають цільове надходження коштів до централізованих фондів.

- Податки - обов'язкові платежі, які сплачуються за відсутності конкретного об'єкта оподаткування.

Відмінності податків від інших платежів:

* податки сплачуються виключно до бюджету держави, а плата може сплачуватися іншими фізичними та юридичними особами;

* податки не мають цільового призначення;

* податки справляються на умовах безповоротності. Сплата податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчинити будь-які дії на користь платника податку.[5]

Податки існують в сфері виробничих відносин, виражають відносини, які пов'язані з вилученням частини виробленого продукту (в грошовій формі) в доход держави. Але податки -- це не стійка категорія. Вони постійно змінюються, не постійна і сфера їх дії.

Сутність податку як економічної категорії проявляється через ті функції, які вони виконують. В теоретичному аспекті виділяють три головні функції податків.

Фіскальна функція є однією з головних функцій податків. її сутність полягає в забезпеченні фінансування та надходження грошових коштів до державного бюджету. В будь-якому суспільстві ця функція є такою, що послідовно реалізовується. За її допомогою відбувається формування фінансових ресурсів держави, які акумулюються в державному бюджеті та різних поза державних фондах і призначенні для покриття витрат, пов'язаних з виконанням державою своїх функцій: економічних, соціальних, оборонних, охорони здоров'я, екологічних та ін.).

У свою чергу, ця функція поділяється на дві підфункції : контрольну та розподільну.

Контрольна, її сутність полягає в організації налагодження, фіксації та обліку кількості податків та розміру кожного з них, а також оцінці ефективності кожного каналу надходження податків. Виконання цієї функції передбачає не тільки здійснення контролю за отриманням податків, а й застосування різних штрафних санкцій до порушників. Крім того виконання цієї функції передбачає також внесення постійних змін у систему оподаткування з метою підвищення її ефективності. Значною мірою ефективність здійснення цієї функції залежить від існуючої в державі податкової дисципліни, законослухняності платників податків та їх відношення до держави. Головною метою цієї функції є досягнення того, щоб всі платники податків сплачували їх своєчасно та в повному обсязі.

Виконання розподільної функції в першу чергу пов'язане з стягненням податків та повнотою наповнення бюджету, який потім буде розподілений. При виконанні цієї функції держава повинна збирати постійні, стабільні та рівномірні податки.

Постійність в отримані податків означає, що податки повинні надходити до бюджету не у вигляді разових платежів, а на протязі всього бюджетного періоду в чітко встановленні строки згідно з чинним законодавством.

Стабільність означає, що надходження податків повинно визначатись високим рівнем гарантії того, що передбачені чинним законодавством податки держава отримує в повному обсязі.

Рівномірність. Податки повинні розподілятися по території таким чином, щоб забезпечити достатні доходи всім ланкам бюджетної системи -- як на державному, так і на місцевому рівні.

Регулююча функція. Вона є теж дуже важливою і її сутність полягає в перерозподілі вартості валового національного продукту між державою та платниками податків -- юридичними та фізичними особами. Податки, коли виконують цю функцію, утворюють такі механізми, які забезпечують баланс особистих та загальнодержавних інтересів.

Метою виконання цієї функції є забезпечення безперервності інвестиційних процесів, зростання фінансових результатів бізнесу, сприяння збільшенню грошових коштів. [7]

Виконання цієї функції полягає у наступному:

1. Визначення системи оподаткування, яка діє в державі. В процесі виконання цієї функції визначається система оподаткування, тобто всі податки, які існують в державі, повинні сплачуватись. Але система оподаткування повинна постійно пристосовуватись до особливостей розвитку економіки держави, ситуацій, які склались, реформ, які заплановані до проведення, та ін. Тому важливе місце займає не тільки визначення, а й удосконалення системи оподаткування.

2.Ефективність застосування податків залежить від їх прогресивності, можливості отримання будь-яких пільг та загального зменшення сплати податкового платежу в межах чинного законодавства. За допомогою пільг по податках держава та можливість регулювати та впливати на кон'юнктуру загальнодержавного ринку товарів та послуг. Встановлення пільг по податках підприємству дає можливість йому збільшити свої доходи, прибуток, знизити витрати та ціну виробу, збільшити реалізацію продукції. І, навпаки, збільшення розмірів сплачених податків призводить до збільшення ціни та зменшення обсягів виробництва.

3. Визначення податкових ставок. Держава встановлює ставки оподаткування по податках і здійснює їх диференціацію відповідно до діючої системи та особливостей розвитку економіки. Диференціація проводиться в залежності від виду підприємства та форми його власності, напрямку діяльності, обсягів виробництва або надання послуг, важливості його для споживачів або для держави та ін. Крім того диференціація може проводитись в залежності від часу діяльності суб'єкта оподаткування та ін.

Слід зазначити, що виконання цієї функції податків з подальшим розвитком ринкових відносин повинно бути гнучким (за умов, що загальна система оподаткування залишається незмінною). Наприклад, від виконання цієї функції залежить розвиток підприємства, зацікавленість в розширенні обсягів його діяльності. Податок на прибуток визначає ту його частину, яка залишається в розпорядженні підприємства. Якщо ставка податку на прибуток занадто велика, це зменшує зацікавленість підприємства в його отриманні і підприємство намагається не показувати його взагалі і при цьому будь-якими засобами збільшити фонд оплати праці, або інші витрати, або зменшити розміри діяльності. При зменшенні податку на прибуток ця функція може впливати на ту його частину, яка підлягає капіталізації. Якщо з боку держави проводиться політика, яка спрямована на стимулювання капіталовкладень (наприклад, надаються пільги при інвестуванні в нові виробництва, при придбанні обладнання та прискореній його амортизації), то

більша чистина прибутку використовується на ці цілі. Якщо держава меншує або взагалі скасовує оподаткування дивідендів, то підприємство зацікавлене в збільшенні споживчої частини прибутку і підвищує розміри дивідендів на свої акції. [4]

В межах виконання цієї функції виділяють два її напрямки: стимулюючий та стримуючий.

Сутність стимулюючого напрямку полягає в наданні пільг по податках або звільнення від їх сплати взагалі. Якщо брати в цілому, то податкова пільга являє собою частину загальної системи оподаткування, яка спрямована на зацікавленість виробника у виробництві якогось виробу або наданні послуги. З іншого боку, податкові пільги -- це можливість зменшення сплати розміру податку його платником на законній підставі.

Стримуючий напрямок податків застосовується тоді, коли держава бажає захистити власного виробника Для цього встановлюються підвищенні митні тарифи, або застосовуються додаткові податки, або підвищуються вже діючі (наприклад, акцизний збір на горілчані та тютюнові вироби та ін.). В цілому це підвищує ціну на виріб і останній стає неконкурентоспроможним.

Як надання пільг, так і різні стримуючи важелі мають єдиний характер і застосовуються незалежно від виду підприємства, галузі виробництва чи обслуговування.

В сучасних умовах розвитку економіки держави особливе значення відводиться третій функції податків -- соціальній. Виконання цієї функції суттєво впливає на добробут громадян держави та справедливий розподіл коштів державного бюджету між усіма верствами населення.[8]

1.2 Місце і роль податків у державному регулюванні економіки

Серед економічних важелів, за допомогою яких держава впливає на ринкову економіку, важливе місце належить податкам. В умовах ринкової економіки будь-яка держава широко використовує податкову політику як певний регулятор впливу на негативні явища ринку. Податки, як і вся податкова система, є могутнім інструментом управління економікою в умовах ринку.

З отриманням незалежності Україна почала формувати свою власну податкову політику, і нині економіка нашої держави знаходиться на надзвичайно відповідальному етапі становлення ринкових відносин.

Україна, як і інші цивілізовані держави, згідно з її Конституцією, є гарантом соціально-економічного розвитку суспільства, забезпечення належного рівня життя громадян і соціального захисту певних груп населення. Для вирішення і фінансування загальнодержавних завдань використовуються засоби державного і місцевого бюджетів, з яких фінансується утримання -- державних службових рівнів армії, освіти, охорони здоров'я, культури.

Застосування податків є одним з економічних методів управління і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних інтересів з комерційними інтересами підприємців, підприємств незалежно від форм власності й організаційно-правової форми підприємства. За допомогою податків визначаються взаємини підприємців, підприємств усіх форм власності з державними і місцевими бюджетами, з банками, а також з вищестоящими організаціями. За допомогою податків регулюється зовнішньоекономічна діяльність, включаючи залучення іноземних інвестицій, формується госпрозрахунковий дохід і прибуток підприємства.

В умовах переходу від адміністративно-директивних методів управління до економічних різко зростає роль податків як регулятора ринкової економіки, як засобу заохочення і розвитку пріоритетних галузей народного господарства, через податки держава може проводити енергійну політику щодо розвитку наукомістких виробництв і ліквідації збиткових підприємств.

Як відомо, податки з'явилися з поділом суспільства на класи і виникненням держави. В історії розвитку суспільства ще жодна держава не змогла обійтися без податків, оскільки для виконання своїх функцій із задоволення колективних потреб їй потрібна певна сума коштів, що можуть бути зібрані тільки за допомогою податків. На основі цього мінімальний розмір податкового тягаря визначається сумою витрат держави на виконання мінімуму його функцій, які стосуються управління, оборони, суду, охорони порядку тощо -- чим більше функцій покладено на державу, тим більше вона повинна збирати податків.

Таким чином, податки виражають обов'язок усіх юридичних і фізичних осіб, що одержують доходи, брати участь у формуванні державних фінансових ресурсів. Тому податки є найважливішою ланкою фінансової політики держави в сучасних умовах.

1.3 Організація податкової служби на Україні

Організація податкової служби України побудована на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р. № 509-ХІІ з урахуванням подальших змін та доповнень.

Структура державної податкова адміністрація України (ДПАУ) затверджується КМУ. ДПАУ залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції.

У ДПАУ та державних податкових адміністраціях в АРК, областях, містах Києві та Севастополі утворюються колегії. Колегії розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних ДПАУ.

Завданнями органів державної податкової служби є:

- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів);

- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

- роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції:

1) виконує і організовує роботу ДПА та державних податкових інспекцій, пов'язану із: здійсненням контролю за додержанням законодавства про податки, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з використанням комп'ютерних систем і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію СПД та ліцензій, патентів, інших дозволів на здійснення підприємницької діяльності;

2) обліком платників податків, інших платежів; виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів; проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців;

3) видає нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування;

4) затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів;

5) роз'яснює через ЗМІ порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки, інші платежі та організовує виконання цієї роботи органами ДПС;

6) здійснює заходи щодо добору, розстановки, професійної підготовки та перепідготовки кадрів для органів державної податкової служби;

7) подає органам державної податкової служби методичну і практичну допомогу в організації роботи, проводить обстеження та перевірки її стану, організовує роботу по створенню інформаційної системи АРМ органів ДПС;

8) розробляє основні напрями, форми і методи проведення перевірок додержання податкового та валютного законодавства;

9) при виявленні фактів, що свідчать про організовану злочинну діяльність, направляє матеріали з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю;.

10) передає правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність.

11) подає Мінфіну та Головному управлінню Держказначейства України звіт про надходження податків;

12) вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів стосовно оподаткування, виконує міжнародні договори з питань оподаткування;

13) надає фізичним особам - платникам податків ідентифікаційні номери і направляє до ДШ за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання нею доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером та веде Єдиний банк даних про платників податків - ЮЛ;

14) прогнозує, аналізує надходження податків, вивчає вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та зменшення втрат бюджету;

15) забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж та організовує роботу, пов'язану із здійсненням контролю за наявністю цих марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

16) вносить пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства;

17) організовує роботу щодо забезпечення охорони державної таємниці в органах ДПС.

Державна податкова адміністрація Україні має наступну структуру (рис. 1.2):

Державна податкова адміністрація України

¦

Податкові адміністрації Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя

¦

Податкові інспекції міст (крім міст Київ та Севастополь), а також міжрайонні та об'єднані податкові інспекції

Рис. 1.2 Організаційна структура податкової адміністрації України.

Головною ланкою податкової служби України є Державна податкова адміністрація України, якій підпорядковані державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях і в містах Києві та Севастополі. Низовою ланкою податкової служби України є податкові інспекції в містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах. Крім того в складі органів державної податкової служби України є спеціальний підрозділ по боротьбі з податковими правопорушеннями -- податкова міліція.

Головними завданнями органів державної податкової служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є:

--постійний контроль на дотриманням всіма суб'єктами системи оподаткування правильності розрахунку, повнотою сплати та дотримання строків сплати податкових платежів до бюджетів всіх рівнів держави;

--внесення до законодавчих органів України пропозицій з приводу покращання діючого законодавства з метою підвищення ефективності системи оподаткування, а також розробка методичних та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування;

--створення та формування Державного реєстру платників податкових платежів, фізичних осіб, забезпечення їх обліку з подальшим наданням їм

ідентифікаційних кодів або інших відповідних документів та формування єдиного банку даних про платників податкових платежів -- юридичних осіб;

--проведення роз'яснення, консультування для платників податкових платежів з питань оподаткування через засоби масової інформації та безпосередньо при їх зверненні;

--здійснювати заходи щодо запобігання злочинам та різним правопорушенням з питань оподаткування, проводити їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення в компетенції, яка віднесена до компетенції податкової міліції.

У своїй діяльності податкова служба України керується Конституцією України, законами України, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших органів виконавчої влади, Указами Президента України, рішеннями місцевих органів самоврядування з питань оподаткування.

Органи Державної податкової адміністрації працюють у тісному контакті, співпрацюють та координують свою діяльність з іншими урядовими структурами та організаціями: органами Державного казначейства України, органами внутрішніх справ та служби безпеки України, прокуратурою, органами статистики, митною та контрольно-ревізійною службою, іншими контролюючими органами, установами Державного та комерційних банків України. [7]

Фінансування витрат податкової служби України відбувається за рахунок Державного бюджету України на підставі визначень Кабінету Міністрів України. Крім того, органам податкової служби України дозволяється використовувати до ЗО % коштів від врахування при стягненні податкових платежів з платників податків при порушенні чинного законодавства, а також розмірів штрафів та різних штрафних санкцій.

Кожен рівень управління податкової служби України виконує визначенні функції. До головних функцій Державної податкової адміністрації України, адміністрацій Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя відносяться:

--організація роботи державних податкових адміністрацій Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій, податкових адміністрацій областей, міст Києва та Севастополя, районних податкових інспекцій в містах (крім міст Києва та Севастополя), а також міжрайонних та об'єднаних податкових інспекцій;

--розроблення та видання різних нормативно-правових актів і методичних документів у межах своєї компетенції;

--розроблення та затвердження форми звітів, декларацій, розрахунків, які пов'язані з обчисленням, розрахунком та сплатою податкових платежів, а також декларації про валютні цінності, різні зразки карток платників податкових платежів, форми повідомлень про відкриття або закриття розрахунків в банківських установах та ін.;

--роз'яснення через засоби масової інформації чинного законодавства з питань оподаткування, порядку його застосування, для чого проводяться «круглі столи», ведуться рубрики в періодичних виданнях та ін.;

--проведення різних заходів, відповідальність за підбір, розстановку, професійну підготовку кадрів та їх перепідготовку для органів податкової служби через мережу вищих навчальних закладів та курсів підготовки й перепідготовки кадрів;

--проведення роботи зі створення інформаційної системи автоматизованих працівників місць та автоматизації в цілому роботи робітників податкових служб України;

--розроблення головних напрямків, форм та методів проведення перевірок дотримання податкового та валютного законодавства органами державної податкової служби та надання їм відповідної методичної допомоги;

--при виявленні фактів скоєння злочину з питань сплати податкових платежів або викриття злочинної діяльності з цього питання здійснює передачу відповідним правоохоронним органам матеріалів, якщо розслідування таких злочинів не належить до компетенції податкової міліції;

--подання Міністерству фінансів та Державному казначейству України, на вимогу комітетів Верховної Ради України, звітів про виконання плану надходжень податкових платежів;

--розроблення проектів міжнародних договорів з питань оподаткування, а також в межах своїх повноважень проведення заходів з їх виконання;

--проведення заходів по забезпеченню всіх фізичних осіб ідентифікаційними номерами або аналогічними документами платника податків, а також ведення єдиного банку даних про платників податкових платежів -- юридичних осіб;

--проведення дослідження всіх каналів надходження податкових платежів, їх ефективності, аналіз та прогноз їх надходжень, вивчення впливу різних чинників на розмір отримання податкових платежів, ефективності чинного законодавства, визначення позитивних та негативних його рис та розробка пропозицій з його вдосконалення;

--забезпечення виробництва, зберігання та продажу акцизних марок для лікеро-горілчаних та тютюнових виробів, здійснення контролю за наявністю їх на вищезазначених товарах при виробництві, продажі та транспортуванні територією України;

--забезпечення в межах своєї компетенції державної таємниці всіма працівниками податкової служби України згідно з чинним законодавством.

До головних функцій податкових інспекцій в містах (крім Києва та Севастополя), районах, міжрайонних та об'єднаних податкових інспекцій відносяться:

--здійснення постійного контролю за дотриманням всіма суб'єктами чинного законодавства України з питань оподаткування; правильністю та своєчасністю нарахування та сплати податкових платежів і надходження їх до бюджетів всіх рівнів;

--здійснення обліку платників податкових платежів, видача фізичним особам ідентифікаційних номерів або інших відповідних документів, а також здійснення реєстрації фізичних осіб, підприємців--платників податкових платежів;

--здійснення постійного контролю за своєчасністю та достовірністю подання відповідних декларацій та інших звітних документів, які пов'язані з розрахунками та обчисленням податкових платежів, правильністю визначення бази оподаткування;

--здійснення в межах своєї компетенції контролю за законністю проведення валютних операцій, використання контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, наявності свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів та різних дозволів на здійснення окремих видів діяльності;

--проведення перевірки фактів приховування податкових платежів та зменшення розмірів їх надходження до бюджетів всіх рівнів, своєчасність подання та достовірність податкових декларацій та різних звітних документів, а також забезпечення своєчасного стягнення штрафів та різних фінансових за порушення чинного податкового законодавства, які допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій або окремими громадянами;

--проведення дослідження причин та фактів порушень чинного законодавства з питань оподаткування та здійснення заходів щодо зменшення їх кількості;

--при виявленні порушень чинного законодавства подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та окремих громадян про стягнення відповідних коштів до бюджету держави, а також стягнення різної заборгованості;

--розгляд в межах своєї компетенції звернень громадян, підприємств, установ і організацій з питань оподаткування, валютного контролю, а також скарг на дії посадових осіб державних податкових інспекцій;

--подання звітів про надходження податкових платежів до органів Державного казначейства України та інших фінансових органів;

--здійснення контролю за наявністю та правильністю нанесення акцизних марок на пляшки з алкогольними напоями, на пачки тютюнових виробів під час їх виробництва, зберігання, реалізації та транспортування;

--проведення роз'яснювальної роботи з питань застосування чинного податкового законодавства через засоби масової інформації, відкриття консультаційних центрів та .пунктів, проведення «круглий столів», надання безоплатних консультацій та ін.

Для виконання своїх функцій державні податкові органи наділяються відповідними правами, головними з яких є:

--проведення на підприємствах, в установах усіх форм власності, поза залежністю від підпорядкування, а також у громадян, в тому числі і тих, що займаються підприємницькою діяльністю, перевірок звітної документації з питань оподаткування, ведення бухгалтерського обліку, заповнення податкових декларацій та різних звітів, показників контрольно-касових апаратів та комп'ютерних систем, які мають інформацію щодо розрахунку та сплати податкових платежів, а також одержання від посадових осіб і громадян пояснень у письмовій формі, довідок та відомостей з питань, які виникають під час перевірок, виклики посадових осіб та громадян для отримання пояснень з питань отримання, обчислення та сплати податкових платежів;

-- проведення обстеження виробничих, складських, торговельних приміщень юридичних осіб та житлових приміщень громадян, які використовуються як юридичні адреси об'єкта підприємницької діяльності та приносять дохід;

--отримання безоплатно від підприємств, установ, організацій, в тому числі і від Національного банку України та його установ, а також громадян відомостей та різних довідок про фінансовий стан, показники виробничої діяльності, рух коштів, видатки та їх структуру за відповідний період, а також будь-якої іншої інформації, яка стосується обчислення та сплати податкових платежів;

--вилучення (з умовою залишення копій) у підприємств, установ та організацій різних документів, які свідчать про приховування доходів, зменшення бази оподаткування, несплату податкових платежів, а також вилучення у громадян, -- суб'єктів підприємницької діяльності реєстраційних посвідчень або спеціальних дозволів (ліцензій, патентів) з наступною передачею таких документів до відповідних органів;

--у випадках порушення чинного законодавства -- встановлення для підприємств, установ, організацій та фізичних осіб і застосування штрафних санкцій в порядку та розмірах, які визначаються діючими законами, а також стягнення до бюджетів всіх рівнів пені, недоїмки та штрафів у порядку, передбаченому чинним законодавством;

--надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу при списанні безнадійного боргу у порядку, який передбачається діючим законодавством;

--накладання адміністративних штрафів на керівників та посадових осіб підприємств, організацій, установ, громадян--порушників чинного законодавства тощо.

Рішення нижчестоящого органу -- податкової інспекції, який здійснював відповідну перевірку, може бути скасоване вищестоящим органом -- податковою адміністрацією в випадках, коли таке рішення не відповідає актам законодавства. (Але це не стосується рішень податкової міліції)

Крім обов'язків посадові особи податкових органів мають права та несуть відповідальність. При недотриманні Конституції України, діючих законів, інших нормативних актів, або неналежне виконання посадовими особами державної податкової служби своїх обов'язків вони можуть бути притягнутими до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності. Збитки, які нанесені неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, повинні бути відшкодовані за рахунок державного бюджету. Крім того, всі працівники державної податкової служби повинні дотримуватись комерційної та службової таємниці. [6]

Розділ 2. Роль податків в економіці

2.1 Загальнодержавні податкові платежі

За рівнем запровадження податки поділяються на загальнодержавні, які запроваджуються загальнодержавним центральним органом та місцеві, які запроваджують місцеві органи влади і діють тільки на їх територіях. Загальнодержавні податки бувають прямі і непрямі. До прямих відносять: податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб, плата за землю, податок з власників транспортних засобів тощо. До непрямих - податок на додану вартість, акцизних збір, мито тощо.

У таблиці 1.2. відобразимо питому вагу податків у загальній структурі доходів бюджету і визначимо, яким з податкам належить найбільш дохідна частина у формуванні державного бюджету. Ця частка змінюється з кожним роком враховуючи економіко - політичну ситуацію в країні.[4]

Таблиця 1.2 Структура доходів бюджету

Доходи	Питома вага в структурі доходів бюджету
	2000р.	2008р.
Податок з доходів фізичних осіб	15,3%	10,8%
Податок на прибуток підприємств	13,7%	15,8%
Платежі за використання природних ресурсів	5,4%	4%
ПДВ	24,2%	27,5%
Акцизний збір	8,2%	5%
Мито	4,6%	3,5%
Місцеві податки та збори	1,2%	1,1%
Надходження від приватизації	2,1%	6,7%
Відрахування за транзит	5,3%	3%
Державні цільові фонди	8,5%	8,8%
Інші надходження	15,3%	7,9%
Власні надходження бюджетних структур	-	4,7%
Надходження від НБУ	-	1,2%

У структурі доходів провідне місце у надходження до державного бюджету належить податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств і податку з доходів фізичних осіб.

Ефективність дії непрямих податків, як "вбудованих стабілізаторів", залежить від двох основних факторів. Перший -- це частка ВВП, яка вилучається державою.[1]

Другим фактором є еластичність податкової системи -- показник, який відбиває зміну величини податкових надходжень залежно від зміни величини ВВП або національного доходу. Кожен окремий податок впливає на еластичність податкової системи України залежно від еластичності цього податку і питомої ваги податку в загальній сумі податкових надходжень. Збільшення першого і другого факторів збільшує еластичність податкової системи в цілому. Еластичність окремого податку визначається, по-перше, еластичністю об'єкта оподаткування щодо ВВП; по-друге, видом податкових ставок: фіксовані ставки зменшують еластичність надходжень від відповідного податку, в той час як процентні ставки призводять до її збільшення.

2.2 Місцеві податки і збори

Суб'єкти господарювання беруть участь у формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади, сплачуючи місцеві податки і збори. Це має важливе значення для розвитку місцевої інфраструктури, яка забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики.

Сплачуючи місцеві податки і збори, суб'єкти господарювання забезпечують наповнення бюджетів місцевих, селищних і сільських Рад фінансовими ресурсами, що, у свою чергу, справляє позитивний вплив на діяльність підприємств.

Перелік та порядок обчислення і сплати місцевих податків і зборів в Україні було визначено Декретом Кабінету Міністрів від 20 травня 1993 року "Про місцеві податки і збори". Ним було встановлено 17 видів платежів у місцеві бюджети.

Місцеві податки: комунальний податок; податок на рекламу.

Місцеві збори: за право використання місцевої символіки; за паркування автотранспорту; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; за дозвіл на проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок; за проїзд територією прикордонних областей автотранспортом, що вирушає за кордон, та інші.

Місцеві податки і збори сплачують юридичні і фізичні особи. Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому. [6]

1. Місцеві податки і збори включаються до складу валових витрат, які виключаються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що впливає на формування їхнього прибутку.

Органи місцевого самоврядування мають право:

- запроваджувати тільки ті податки і збори, що передбачені законодавчими актами;

- установлювати ставки, що не перевищують граничних розмірів, передбачених законодавчими актами;

- установлювати додаткові пільги для окремих платників податків (установлення ставки нижче за мінімальну, звільнення від податку).

Комунальний податок. Платниками податку згідно з декретом було визначено юридичних осіб усіх форм власності, що функціонують на території України.

Об'єктом для розрахунку податку прийнято фонд оплати праці, який обчислюється множенням середньоспискової кількості працівників на місячний неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Граничний розмір ставки податку визначено у розмірі 10% від об'єкта оподаткування (розрахункової величини фонду оплати праці). Податок сплачується щомісяця, виходячи з суми, яка оподатковувалась у. попередньому місяці.

Податок з реклами. Платниками вказаного податку згідно з указаним вище декретом було визначено суб'єктів підприємницької діяльності, їхні філії, відділення, представництва, постійні представництва нерезидентів: замовників реклами (рекламодавців), виробників і розповсюджувачів реклами.

Податок з реклами має стягуватися з усіх видів комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті); друкуються на спортивному одязі чи майні.

Об'єктом оподаткування була визначена вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Ставки податку визначені в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення стаціонарної реклами на тривалий час; 0,3% за рекламу на майні, товарах, одязі.

Рекламодавці мають сплачувати податок під час оплати послуг. Виробники реклами - щомісяця (до 15 числа місяця, наступного за звітним).

Отже, як видно з таблиці 1.2. надходження до бюджету місцевих податнів і зборів є незначним і коливається в межах 1% - 1,2%. Проте в країнах Європи ця ситуація достеменно навпаки, основним джерелом доходу якраз і виступає сплата місцевих податків (приблизно в межах 45%-65% у загальній структурі доходів). Тому національній економіці слід стимулювати фіскальну політику у цьому секторі економіки.

Основним джерелом доходів бюджету (таблиця 2.2.) є сплата податкових платежів та зборів (як загальнодержавних та і місцевих). А однією з важливих функції податків є розподільчо - регулююча - за допомогою податків здійснюється перерозподіл вартості ВВП та регулювання соціально-економічного життя країни.

2.3 Ефективність виконання податкового навантаження

За даними опитування, у 2009 році відбулося зростання абсолютних значень усіх ключових показників прогресу впровадження ПМДПС, а саме показника добровільності виконання податкових зобов'язань, показника якості функціонування ДПС при адмініструванні податків та наданні послуг платникам податків, показника ймовірності виявлення випадків ухилення від сплати податків та показника витрат на виконання вимог податкового законодавства.

Це поліпшення зумовлене кращими показниками у групі приватних підприємців. Проте, у групі великих підприємств показники погіршились: зросла обтяжливість витрат на подання податкової звітності та взаємодію з податковими органами, погіршились оцінки компетентності та неупередженості посадових осіб податкових органів, а також зменшилась ймовірність виявлення ухилень від сплати податків. Внаслідок обтяжливості витрат на виконання податкового законодавства, великі підприємства мають найменший рівень добровільності сплати податків. Рівень добровільності є також низьким для середніх підприємств.

У 2010 році порівняно з 2009 роком загальні показники модернізації зазнали таких змін:

Показник добровільності виконання податкових зобов'язань, обчислений за методикою попередніх хвиль, продовжує покращуватися; у 2010 році він зріс на 2 п.п. порівняно з 2009 роком і сягнув 88,9%. Протягом досліджуваного періоду даний показник демонструє стійку тенденцію до зростання. Поряд з цим, значення показника добровільності виконання податкових зобов'язань, обчисленого за новою методикою, становить 64,1%>, що відповідає частці платників, які згідні, що чинний рівень податкового навантаження є оптимальним.

Показник витрат на виконання вимог податкового законодавства покращився порівняно з минулим роком на 4 п.п. і становив 63,8%о, і ця зміна є статистично значимою. Представники малих та середніх підприємств, а також приватні підприємці відзначили зменшення обтяжливості витрат, тоді як представники великих підприємств стверджують про їх зростання, причому зменшення показника є статистично значимим лише для групи великих підприємств.

Показник ймовірності виявлення випадків ухилення від сплати податків, обчислений за методикою 2007 - 2008 років, збільшився на 1 п.п. і становить 58%о, проте ця зміна не є статистично значимою. Найбільшу вагу у розрахунку загального показника мають оцінки приватних підприємців, які зросли у 2010 році порівняно з 2009 роком. Середні та малі підприємства також дають вищу оцінку здатності податкових органів виявляти ухилення від сплати податків, тоді як великі підприємства демонструють негативну динаміку даного показника, зміна в останній групі є статистично значимою. Аналогічна динаміка показника простежується при використанні нової методики: зростання показника для малих, середніх підприємств та фізичних осіб-підприємців, та зниження показника для великих підприємств. В цілому нова методика дає можливість стверджувати про зростання індикатора на 1 п.п. до рівня 6,4%.

Показник якості функціонування ДПС покращився у 2010 році порівняно з 2009, сягнувши значення 66,1% (зростання на 9 п.п. є статистично значимою зміною). [2]

Добровільність сплати податків у суб'єктивному сприйнятті платників податків. Суб'єктивне сприйняття платниками податків оптимальності податкового навантаження впливає на добровільність виконання податкових зобов'язань. Для вимірювання цього суб'єктивного сприйняття платникам податків було поставлено за питання: «Візьміть до уваги всі податки і збори, які сплачує Ваше підприємство. На Вашу думку, яким є чинний рівень податкового навантаження Вашого підприємства порівняно до оптимального (прийнятного для Вашого підприємства)?».

За даними опитування, 64,1% респондентів згідні з оптимальністю чинного рівня оподаткування. Найнижче значення даного показника спостерігається у групі великих підприємств - лише 36,4% стверджують, що рівень оподаткування є оптимальним, а також у групі середніх підприємств -37%. (таблиця 2.4.)

Таблиця 2.4 Рівень податкового навантаження

Рівні	2009
	Загалом	Малі	Середні	Великі	Фіз. особи-СПД
вищим за оптимальний	35,9	58,2	63,0	63,6	33,5
на рівні оптимального	64,1	41,8	37,0	36,4	66,5

Щоб уточнити, який рівень оподаткування платники податків вважають для себе оптимальним, до опитувальника включено запитання: «Який відсоток податків і зборів від валового річного доходу Вашого підприємства є, на Вашу думку, оптимальним (прийнятним) рівнем оподаткування для Вашого підприємства?».

Загалом, більшість респондентів прийнятним рівнем оподаткування вважають значення, що не перевищує 10% валового річного доходу (близько 63% респондентів). Значення даного показника варіюється залежно від типу респондента. Середні та великі підприємства, які є найбільш незадоволеними оптимальністю теперішнього рівня податкового навантаження, готові добровільно сплачувати менші обсяги податків. Більшість представників цих груп потрапляє у категорію «до 5%>». Найбільші частки малих підприємства та фізичних осіб-підприємців знаходяться у проміжку «від 5 до 10%».

Платники податків в Україні можуть по-різному розуміти неналежне виконання податкових зобов'язань. Щоб виявити, які види поведінки платники податків вважають неналежним виконанням зобов'язань, до опитувальника включено запитання щодо дій, які порушують принцип добросовісної сплати податків. Варіантами відповідей є визнані іноземною практикою типи неналежного виконання податкових зобов'язань. [3]

За даними опитування, 72% респондентів погоджуються з тим, що сплата податків у неповному обсязі від задекларованого порушує принцип добросовісної сплати податків (частка респондентів, які обрали варіанти відповідей «скоріше порушують» та «однозначно порушують»); 71% респондентів вважають невчасну сплату податків порушенням даного принципу, 66% - заниження обсягів податкових зобов'язань у звітності, 59% - невчасне подання звітності. Зростання в динаміці частки респондентів, які погоджуються із твердженням про недобросовісність усіх перелічених дій, свідчитиме про формування чітких уявлень щодо належної сплати податків в українському суспільстві.

Таблиця 2.5 Дії, які порушують принцип добросовісної сплати податків

Дії	2009
	Загалом	Великі	Середні	Малі	ПП
Сплата податків у	72	74	74	72	72
неповному обсязі від
задекларованого
Невчасна сплата податків	71	71	71	71	72
Заниження обсягів	66	75	78	75	65
податкових зобов'язань у
звітності
Невчасне подання	59	63	61	59	59
податкової звітності

Важливим аспектом добровільності виконання податкових зобов'язань є мотивація до добросовісного виконання податкових зобов'язань. З цією метою респондентам запропоновано за 5-бальною шкалою оцінити важливість факторів, які потенційно можуть впливати на рішення про повну та чесну сплату податків.

Дані опитування свідчать, що найважливішими чинниками є спокій, що його дає легальний бізнес, та створення доброї репутації - 92% та 89% респондентів відповідно (частки респондентів, які надали даному твердженню оцінку «4» та «5», тобто значення «важливий» і «дуже важливий»). Аналогічно, 85% опитаних вважають суттєвим фактором впливу гарантії захищеності бізнесу, 83% - особисту чесність відповідальних осіб, 60% - страх перед покаранням у разі виявлення податкових порушень, 56% - необхідність залучати зовнішні кредити та інвестиції. Примусові заходи впливу, до яких належить покарання у разі виявлення податкових порушень, є найменш важливим чинником впливу на дії посадової особи (чи підприємця), що дає підстави стверджувати про доцільність контакту податкових органів з платниками податків на засадах партнерства та взаємовигоди. [2]

Дані отримано у ході опитування платників податків. Загалом опитано 2 027 платників податків, з них 507 -- малі підприємства, 514 -- середні підприємства, 504 -- великі підприємства, 502 -- зареєстровані фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності. Вибірка є репрезентативною для підприємств за регіоном і видом економічної діяльності у межах кожної з груп підприємств, для приватних підприємців вибірка репрезентативна за регіоном.

Розділ 3. Проблеми та шляхи вдосконалення податкової системи

3.1 Проблеми реформування системи оподаткування на сучасному етапі

Одним з першочергових завдань ринкової реформи в Україні є створення ефективної податкової системи, яка б забезпечувала розвиток народногосподарського комплексу країни, підприємницького сектору, сприяла б підвищенню сукупного попиту, випуску конкурентоспроможної продукції, відповідним чином регулювала економічні відносини.

Чинна податкова система має суттєві недоліки: вона носить яскраво виражений фіскальний характер і не виконує стимулюючу, регулюючу та перерозподільну функції, для ефективного функціонування необхідно усунути нестабільність та складність, внутрішню неузгодженість складових систем, низький рівень податкової дисципліни, порушення принципів економічної, соціальної справедливості та рівномірності.

Недоліки податкової системи викликають активні дискусії як серед простих громадян, так і у колах науковців, але не мають узгоджених пропозицій щодо їх вирішення. Саме тому проблеми оподаткування в умовах сьогодення є надзвичайно актуальними і потребують вирішення. Слід зазначити, що питання реформування податкової системи знайшли відображення у наукових працях таких вітчизняних вчених як: Л.О. Омелянович, В.О. Орлова, А. Криклій, Л. Демиденко, С. Іванов, А. Ковальчук, С. Аптекарь, Р. Близький.

У більшості країн світу податки є "ефективним знаряддям державної політики" відносно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному, галузевих аспектах компенсації недоліків ринкових механізмів, розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами, заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, антициклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон'юнктури.

Проведення ринкових реформ значною мірою залежить від стану фінансів держави та її бюджету, через який держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів розвитку економіки, соціальної сфери, культури тощо. податок податкова служба

Бюджетні відносини потребують державного регулювання, яке досягається шляхом чіткої регламентації бюджетної діяльності через впровадження виваженої податкової політики. [4]

В залежності від особливостей податкової політики держави, податки можуть відігравати крім суто фіскальної функції роль стимуляторів або дестимуляторів економічних процесів у державі.

Характерним і дестабілізуючим фактором для України сьогодні є значна кількість податків, безсистемне надання пільг, значний податковий тягар, часті зміни податкового законодавства.

Для податкової політики нашої держави поки що характерне те, що:

- по-перше, нові податки ніде на підприємствах, у районах або містах не апробуються;

- по-друге, не відпрацьовуються ставки оподаткування, а тому Верховна Рада України змушена знову й знову змінювати їх;

- по-третє, в нашу економічну систему з домінуючою державною монополією на виробництво і предмети споживання кавалерійськими методами впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн. Це свідчить про спадкоємність принципів і методів управління, про примат політики нової законодавчої влади над економікою, але необхідно бачити корені суспільного розвитку не в політиці, а в економіці та фінансах, тобто необхідна економічна політика. Тільки у цьому разі економічна політика стає двигуном прогресу, виступає одночасно формою використання об'єктивних економічних законів і формою вирішення суперечностей в економіці.