Характеристика спрощеної системи оподаткування

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Переваги і вади спрощеної системи оподаткування

Переваги спрощеної системи оподаткування

Вади спрощеної системи оподаткування

2. Перевірка об'єктивної можливості переходу на сплату єдиного податку

2. Вільні економічні зони

Вільна (спеціальна) економічна зона (ВЕЗ) - частина території України, на якій встановлені та діють спеціальний правовий режим економічної діяльності і порядок застосування та дії законодавства України

Мета створення ВЕЗ - залучення іноземних інвестицій, активізація підприємницької діяльності з метою нарощення експорту товарів і послуг, збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвиток інфраструктури ринку, поліпшення в сфері використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України

В залежності від господарської спрямованості та економіко-правових умов в Україні можуть утворюватися такі ВЕЗ:

3. Території пріоритетного розвитку

Територія пріоритетного розвитку (ТПР) - територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні та екологічні умови, існує незадовільний стан зайнятості населення, введений спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць

Основною відміною ТПР від ВЕЗ є те, що ТПР утворюється на території в адміністративних межах районів, міст (ТПР в м. Харкові ) чи областей (ТПР в Закарпатській області), а ВЕЗ - з конкретною чіткою ціллю і на відносно невеликій, штучно обмеженій території.

На ТПР утворюються сприятливі митні умови і режим митного оподаткування: пільговий режим і рівень оподаткування, специфічні валютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система, система кредитування і страхування, система державного інвестування.

Створення ТПР повинно сприяти формуванню умов для економічного зростання, розвитку зовнішньо-економічної діяльності, залучення інвестицій (у тому числі-іноземних), поновлення інноваційних процесів, розвитку національного виробництва і експортного потенціалу, забезпечення зайнятості населення, поліпшення соціально-економічної ситуації в регіонах.

4. Теоретичні аспекти персонального податкового менеджменту

Останнім часом з'явилась нова сфери податкового управління - податковий менеджмент на субмікрорівні (персональний).необхідність появи даної наукової течії зумовлюється тим, що при вирішенні проблем, які стосувалися галузі фінансового знання, враховується людський чинник у системі фінансових явищ, що передбачає дослідження не лише мотивів поведінки фізичних осіб як суб'єктів фіскально - бюджетних відносин, а й їх вивчення з позицій теорії суспільного вибору, фіскальної соціології, світових теорій оподаткування.

Податковий менеджмент є інтегральною категорією. Однак, визначення персонального податкового менеджменту зводиться до його розгляду як системи практичних заходів з оптимізації цілеспрямованого впливу на оподаткування суб'єктів (фізичних осіб, сімей, домогосподарств) з метою максимізації ефектів, досягнення встановлених індивідуальних і суспільних пріоритетів і цілей у змінному ринковому середовищі шляхом ефективного використання наявних фінансових ресурсів.

Розгляд домогосподарства як економічної одиниці, набуття статусу самостійного та повноправного учасника фінансових відносин є доволі новим явищем для вітчизняної економіки. Домогосподарство - це повноправний та самостійний суб'єкт економічних відносин, що складається з однієї або більше осіб, має певні джерела надходження коштів та використовує їх на власний розсуд членів даного утворення.

Домогосподарство, на відміну від сім'ї в класичному її розумінні, може: оподаткування економічна зона податковий менеджмент

- складатись і з однієї особи, що має власні доходи та мешкає окремо;

- об'єднувати людей, які не пов'язані родинними стосунками.

Наявність у домогосподарств руху грошових коштів, що формують певні грошові потоки, участь у створенні національного доходу країни через використання ресурсів, одержання доходів та їх розподіл на споживання та заощадження свідчать про залучення домогосподарств до сфери фінансових відносин.

Загальну схему формування, руху і використання фінансових ресурсів домогосподарств відображено на рис. 13.1. Первинні доходи домогосподарств спочатку коригуються в бік зменшення за рахунок того, що загальні доходи зменшуються на суму податків на доходи і власність та соціальних зборів, а потім у бік збільшення за рахунок соціальних виплат. вторинний розподіл доходів домогосподарств зумовлюється наявністю двох зустрічних потоків поточних трансфертів: відрахуваннями у фонди соціального страхування та виплатами пенсій і допомог домогосподарствам із цих фондів.

Управлінські процеси у сфері фінансів домогосподарств в першу чергу направлені на регулюванням потоків грошових доходів з метою максимального забезпечення потреб та інтересів домогосподарства.

Оподаткування доходів домогосподарств або фізичних осіб можна аналізувати з кількох позицій як:

- процес, що передбачає: встановлення ставок оподаткування та нормативно-правових меж, безпосередньо процедур стягнення обов'язкових платежів на користь держави та механізмів контролю за дотриманням повноти відображення об'єктів оподаткування в обліку, достовірності нарахування та своєчасності сплати;

- явище встановлення та стягнення платежів індивідів для трансферту фінансових ресурсів з приватного сектора в державний;

- засіб фінансової політики для впливу на розподіл ресурсів, розподіл багатства та суспільний вибір;

- інструмент фіскальної політики, що здійснюється з метою фінансування суспільних, урядових потреб;

- відносини, які виникають між державою і фізичними особами щодо примусового відчуження частини доходів з метою поповнення бюджету, необхідних для покриття державних і суспільних видатків.

Метою оподаткування доходів фізичних осіб є поліпшення становища та достатку громадян, врівноваження соціального добробуту.

Практичною реалізацію технологій оподаткування доходів фізичних осіб є обмін податків на суспільні блага і трансфертні платежі, який є і протилежним, і взаємозалежним, оскільки виступає фінансовими потоками прямої та зворотної дії, в процесі кругообігу яких здійснюється формування, розподіл і використання фондів грошових коштів.

Суб'єктами оподаткування є безпосередні учасники процесів справляння податків - держава, контролюючі органи, платник та носій податку.

Оподаткування доходів фізичних осіб здійснюється з дотриманням критеріїв фіскальної ефективності та соціальної справедливості. Принцип фіскальної ефективності передбачає дієвість обраних механізмів фіску з метою реалізації фіскальних інтересів держави як суспільного інституту для задоволення індивідуальних і суспільних потреб, що оцінюється з точки зору: виконання державного бюджету та впливу на соціально-економічне становище в державі, пропорційної взаємозалежності норми оподаткування і величини податкових надходжень до бюджету, впливу зменшення номінальних доходів при сплаті податків на реальний дохід податкоплатників, залежності між нормою оподаткування у суспільстві та обсягом отриманих суспільних благ.

Реалізація принципу соціальної справедливості неможлива без регулювання економічно обґрунтованого прожиткового мінімуму доходів громадян та рівня мінімальної заробітної плати. Без чіткої прив'язки їх до економічно обґрунтованої вартісної величини споживчого кошику проблема наповнення бюджету починає автоматично вирішуватись за рахунок інфляційно-податкового вилучення у малозабезпечених верств дедалі зростаючої частки найнеобхіднішого для життя продукту, чим порушуються їх соціально-економічні права.

5. Взаємозв'язок приватних та суспільних інтересів у процесі оподаткування

Колишня система уявлень, характерна для періоду командної економіки, перешкоджала об'єктивній оцінці становища людини в економіці, внаслідок чого у вітчизняній фінансовій науці не повною мірою досліджені теоретичні та прагматичні аспекти побудови фіскальних взаємовідносин, а для фінансової теорії притаманна фрагментарність економічного уявлення про людину. Вказані трансформації потребують глибоких змін змісту всієї системи економічних понять у контексті нерозривного внутрішнього зв'язку людини - платника податків з проблемами соціально-економічної ефективності діяльності держави, що в результаті забезпечує не арифметичне підсумовування, а синергійний ефект, взаємне збагачення.

Платники податків зобов'язані здійснювати сплату податків і податкових платежів з відповідною свободою вибору щодо:

а) сплати податку в повному обсязі;

б) недотримання власних обов'язків шляхом ухилення від сплати податку частково або повністю.

Держава в особі контролюючих органів стежить за тим, щоб сплата податків відбулася в повному обсязі, при цьому кількість платників є доволі великою, тому довести факти ухилення від оподаткування можна лише шляхом перевірки. Варіанти поведінки контролюючих органів описуються двома моделями поведінки: а) перевіркою сплати податку; б) без проведення перевірки.

При виявленні порушення платник податків, окрім прихованих коштів, має сплатити ще відповідну суму штрафних санкцій. Функції корисності контролюючих органів і платників податків будуть тотожно дорівнювати доходам, отриманим у результаті спільної взаємодії. Так, позиція сторін може реалізуватися у вигляді таких чотирьох стратегій поведінки:

1. платник не сплачує податок, а контролюючі органи виявляють цей факт, при цьому кожен здійснює витрати: один на сплату податку та штрафних санкцій, інший - на проведення перевірки;

2. платник не платить податків, але контролюючі органи не проводять перевірки і, таким чином, не виявляють факту ухилення. В цьому разі платник заощаджує на власній несплаті, а контролюючі органи на проведенні перевірки;

3. платник сплачує податок у повному обсязі, що засвідчують контролюючі органи в ході перевірки. Таким чином, обоє несуть витрати, зумовлені сплатою податків і проведенням перевірки;

4. платник сплачує податок, але контролюючі органи довіряють платнику і не здійснюють перевірки. В цьому разі витрати має лише платник податків.

Загалом доведено, що жодна зі сторін не може збільшити власний виграш, не зменшивши виграш іншої.

Критерії ефективності та оптимальності відповідно характеризують рівень ефективності системи та її наближення до оптимального стану, і є кількісним або якісним показником, що виражає ступінь економічного ефекту від прийнятого рішення для порівняльної оцінки можливих рішень та альтернатив вибору найкращого.

відповідно до інтересів держави, які зводяться до наповнення казни і реалізації соціальної, економічної та інших функцій, розрізняють соціальну ефективність, фіскальну, ефективність податкового контролю.

З позицій фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності, розрізняють такі види ефективності: економічну, ефективність часу, прикладених зусиль тощо.

Щодо критеріїв оптимальності, то виділяють наступні: витрат часу; прикладених зусиль; витрат фінансових ресурсів; та норм податкового законодавства.

В Україні переважно забезпечується виконання державних інтересів, а реалізація інтересів фізичних осіб, домогосподарств і фізичних осіб - суб'єктів підприємництва здійснюється за залишковим принципом.

Політика перерозподілу утілює абстрактний або помилковий індивідуалізм, де нівелюються проміжні інститути, що є середовищем розвитку індивідуальності. Це дає підстави стверджувати, що нині держава не має змоги повністю забезпечити всіх, хто відчуває потребу, тому необхідним є “переформатування” фіскальних пріоритетів від системи повного державного забезпечення до системи “створення можливостей”.

Окрім позитивних, є ще й негативні моменти здійснення бюджетного перерозподілу, зокрема, є шість видів витрат і недоліків, що виникають, коли держава надає громадянам блага і послуги.

По-перше, це втрата продукції в приватному секторі, якій можна було б запобігти за допомогою ресурсів, витрачених у державному секторі, оскільки засоби, спрямовані на задоволення суспільних потреб, мають альтернативні сфери використання і могли б бути ефективніше витрачені в приватному секторі, якби не були витрачені державою, і котрі можна зменшити, понизивши державні витрати.

По-друге, чималі витрати виникають при зборі податків і виконанні податкового законодавства: доходи від оподаткування мають бути підраховані та проконтрольовані, податкові закони - бути чинними. Ресурси, передбачені з цією метою, недоступні для виробництва інших благ ні в приватному, ні державному секторах.

По-третє, в результаті оподаткування операції, які були б взаємовигідними, стають неприбутковими і тому нездійсненими.

По-четверте, розширення перерозподілу стримує економічне зростання, оскільки в міру збільшення податків, необхідних для фінансування трансфертів, у платників зникає будь-яке бажання заробляти і створюються стимули вкладати гроші в менш ефективні, але не оподатковувані, види діяльності.

По-п'яте, боротьба за трансферти значно зменшує сумарні вигоди їх одержувачів. Для того, щоб не спустошити бюджет, влада змушена встановлювати критерії визначення одержувачів трансфертів. Якщо критерій установлений, починається зміна поведінки людей з метою отримання легких державних грошей або пільг, що знижує чисту вигоду від трансфертних виплат.

По-шосте, програми, які мають захищати потенційних одержувачів трансфертів, заохочують ухвалення рішень, що збільшують вірогідність їх появи та знижують інтерес робити які-небудь кроки для їх уникнення.

Політика державного патерналізму, деформації фіскальних пріоритетів і соціально-економічні перетворення, що відбуваються при фронтальному протистоянні різних політичних сил і зацікавлених груп, які одночасно і послаблюють державну владу, спричинює політичну та адміністративну боротьбу, що підриває як дієздатність влади, так і її легітимність.

Процес занепаду політичної та економічної систем, різке припинення дії суспільної угоди, якою гарантувався помірний рівень економічної та соціальної безпеки, призвівши до надмірної вразливості нашого суспільства, зменшення рівня добробуту і суспільної єдності та злагоди, можна припинити тільки шляхом переукладання угоди про взаємовідносини держави та її громадян або зміни критеріїв державного управління і фіскальних пріоритетів держави.

Основною позитивною характеристикою введення персонального оподаткування в Україні є те, що це сприятиме підвищенню життєздатності сектору домогосподарств, негативні умови функціонування якого запускають в дію механізм мультиплікатора, внаслідок якого забезпечується задоволення мінімально необхідних потреб шляхом відмови від задоволення інших.

6. Стратегічні орієнтири розвитку персонального податкового менеджменту

податковий менеджмент реалізується через елементи, що є порівняно самостійними комплексами податкових заходів, проте лише за умови ефективного їх використання отримується синергійний ефект - процес досягнення посилюючого ефекту в результаті взаємодії всіх складових, див. рис.13.2.

Вітчизняні фіскальні технології оподаткування фізичних осіб не повною мірою відповідають критеріям синергетичного підходу, оскільки здебільшого ґрунтуються на традиційних лінійних підходах до управління. Недооцінка і відповідно неповне використання можливостей податкового менеджменту знижують ефективність фіскальних технологій, перешкоджають визначенню оптимальних критеріїв побудови соціально орієнтованої держави, порушуючи цим конституційне право громадян.

Застосовування нових підходів до побудови взаємовідносин між учасниками фінансової діяльності держави зумовлює використання двох взаємопов'язаних методів: фіскальної соціології та фіскальної антропології. Суть першого полягає в урахуванні зовнішніх умов функціонування, а також внутрішньої природи людей як суб'єктів фінансової системи, другий дає змогу обґрунтувати взаємозв'язок між суб'єктивною фіскальною правосвідомістю індивідів і станом державних фінансів, що характеризується інтересом до людини як суб'єкта фінансових відносин, який через систему державних фінансів реалізує свої права.

Недостатня увага з боку держави до добробуту громадян призвела до того, що значна частка людей перейшла до здійснення “тіньової” економічної діяльності, що спричинило збільшення розшарувань у суспільстві та певне “обкрадання” держави - зменшення надходжень до бюджету у вигляді податкових платежів. Відсутність довіри до суспільних інституцій, податковий і правовий нігілізм, дефективність сформованих у суспільстві соціальних відносин та інші причини зумовлюють небажання сплати податку, що призводить до правопорушень або податкових девіацій (відхилень). Останні, будучи проявом позиції, пов'язаної з деформацією потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій у взаємозв'язку з економічними, політичними, психологічним середовищем визначають мотивацію девіацій, вибір і реалізацію їх цілей та способів (див. рис. 13.3).

Саме соціальний конфлікт є запобіжним заходом системи, що дає змогу через подальше реформування, економічні трансформації та інтегративні зусилля на новому рівні змінювати соціальний організм, що є неможливим у жорстких, тоталітарних системах, для яких характерне блокування специфічних попереджувальних сигналів шляхом придушення конфлікту і поглиблення небезпеки соціальної катастрофи.

Сучасний стан розвитку економіки України характеризується глибокою деформацією економічної, політичної, соціальної сфери, що зумовлювалось як успадкуванням залишкових елементів традиційних методів управління економікою, так і набутих у процесі реформування, внаслідок відсутності цілісної стратегії розвитку, виваженої економічної політики, ігноруванням структурного характеру економічної кризи, незакінченістю процесу формування інституційно-правового фундаменту ринкової економіки.

На противагу вітчизняним засадам реалізації державної політики, система соціальної та фіскальної безпеки в економічно розвинутих країнах отримала назву держави соціального добробуту, для якої характерне суцільне охоплення соціальним захистом та наданням сукупності суспільних благ усім громадянам, що ґрунтується на принципах соціальної справедливості.

У більшості високорозвинених країн світу впродовж багатьох років законодавчо закріплено застосування практики сімейного оподаткування доходів громадян, що є безпосередньою реалізацією конституційних принципів соціальної держави і захисту прав сім'ї в галузі оподаткування. Суть і зміст такої моделі оподаткування полягає в тому, що домогосподарство розглядається як єдина економічна єдність зі спільними доходами і споживанням, тому при оподаткуванні потрібно враховувати його фактичну здатність до сплати податків з метою правового регулювання та додаткового захисту прав сім'ї.

У податковому законодавстві усіх країн визначено поняття “домогосподарство” для цілей оподаткування, яке слід трактувати як перебуваючі в шлюбі особи, які є податковими резидентами, і їх недієздатні члени та неповнолітні діти, одинокі та розлучені громадяни, що мають утриманців. Для обчислення податку, що має сплатити домогосподарство, застосовується спеціальна шкала прибуткового податку, або розрахунок, з метою врахування фактичної здатності кожного платника податків - члена домогосподарства до сплати податку.

Аналіз світової практики оподаткування доходів фізичних осіб дав змогу виокремити два підходи до оподаткування доходу сім'ї, обліку доходів і витрат домогосподарств, що відрізняються вибором одиниці оподаткування: індивідуальне (оподаткуванню підлягає дохід працюючого члена сім'ї, а відносно її непрацюючих членів установлюються суми, що забезпечують у мінімальному обсязі їх існування) та персональне оподаткування (визначається мінімально допустимий рівень життя домогосподарства, на основі якого розраховується неоподатковуваний мінімум, а оподаткуванню підлягає сума, що його перевищує, тобто вільні засоби, що припадають на кожного члена).

Введення персонального оподаткування в Україні є проблематичним, оскільки необхідно здійснити значні зміни і подати доповнення до чинного податкового законодавства, зокрема, щодо порядку реєстрації домогосподарств, пристосовувати норми кримінальної, цивільної відповідальності до нового суб'єкта правовідносин. Можна визначити два можливі варіанти оподаткування. Перший ґрунтується на збереженні роздільного оподаткування кожного члена домогосподарства, що передбачає роздільну подачу декларацій кожним його членом. Облік сімейних обставин здійснюється через вирахування, знижки і заліки. В іншому варіанті домогосподарство в цілях оподаткування розглядається як консолідована група платників податків - фізичних осіб, які подають спільну декларацію. Усі обов'язки з обліку доходів і витрат виконує кожен платник податків зокрема (або його законний представник). Податкова ставка може бути застосована або безпосередньо до податкової бази всієї групи, або через розрахунок податку для кожного члена сім'ї з подальшим підсумовуванням податкових зобов'язань.

Структурно податковий менеджмент на макро-, мікро- та субмікрорівнях складається з функціональних підсистем, які поступово змінюються, змушуючи систему здійснювати вибір подальшого шляху розвитку, тому флуктуації є механізмами, що дають поштовх нестійкості. Це повною мірою стосується видозмін функціональних елементів податкового менеджменту, перед якими час, демократичні та ринкові трансформації ставлять нові завдання і цілі, визначаючи інструменти реалізації.

Встановивши наявність кількох альтернативних варіантів розвитку оподаткування фізичних осіб на макро-, мікро- та субмікрорівнях, доцільно врахувати, що складноорганізованим системам не можна нав'язувати шляхів їх розвитку, оскільки є реальна можливість належним чином оперувати системою, використовуючи при цьому не силу стримування або хаотичного втручання, а правильну конфігурацію взаємодії складових, реалізацію вибору подальшого руху та структурну перебудову системи на різних рівнях.

Урахування даних “сигналів системи” свідчить про її готовність до зміни, вибору найоптимальнішої моделі оподаткування доходів фізичних осіб. Тому подальший розвиток української держави залежить від багатьох чинників впливу, серед яких важливе місце посідає здатність держави переформатувати фіскальну політику від системи повного державного забезпечення до системи “створення можливостей”, надання права вибору, реалізації проголошених пріоритетів, побудови правового, демократичного суспільства.

Размещено на Allbest.ru