Виникнення та розвиток місцевого оподаткування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ

ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ

податок стягнення самоврядування сантима

Місцеві податки мають не тільки тривалу історію, як державні податки. Першим податком місцевого характеру став податок на користь бідних. Його було ввезено з Англії у XVTI ст. Причиною стало значне збільшення в країні злидарів, жебраків, бідних. Центральний уряд вимагав від міст та приходів матеріально підтримувати бідних за рахунок добровільних пожертвувань місцевих заможних громадян. Але поступово ця добровільність перетворилася на обов'язковість.

Податок на користь бідних сплачувався багатими громадянами, головною підставою для його стягнення сула наявність у платників землі, будівель та іншого нерухомого манна. По мірі виникнення інших потреб місцевих союзів з'являлися нозі місцеві податки: дорожній і шкільний податок. Існували місцеві податки для утримання лікарень, місцевої поліції і охорони, на окремі види робіт з благоустрою міст (освітлення, будівництво греблі тощо).

У Франті місцеві податки з'явилися у формі надбавок до загальнодержавних реальних податків (поземельного, поромового , промислового). Органам місцевого самоврядування було надано право встановлювати до названих податків надбавки «добавочиї сантими» (сантим дрібна монета Франції). У Франції також існував особливий податок, який справлявся на території общин, -- октруа, або приватний чи заставний збір. Октруа представляв з себе непрямий податок, стягувався з продуктів споживання при їхньому завезенні на територію місцевого союзу.

Органи місцевого самоврядування Пруссії завжди мали велику самостійність у своїй діяльності, в тому числі і у фінансах. У 1892 р місцевій владі були передані реальні податки: поземельний, подомовий та промисловий. Держава залишила за собою стягнення по доходного та майнових податків. Поряд із цим існувала система місцевих надбавок до по доходного податку. Крім того, общини мали право запроваджувати податок на приріст цінностей, який набував особливого значення у містах, що розвивалися, тому що даний процес супроводжувався зростанням ціни на землю.

Особливою формою місцевого оподаткування стало так зване спеціальне обкладання», воно мало одноразовий характер і пов'язувалося з проведенням конкретних робіт з благоустрою міст, для фінансування яких залучалися кошти тих членів територіальних громад, які від цього отримували вигоду. Така форма місцевого оподаткування набула поширення у Сполучених Штатах Америки, в нашій країні вона відома під назвою «самообкладакня», що практикувалось у сільській місцевості.

Місцеве оподаткування в країнах з ринковою економікою в сучасному його вигляді сформувалося в результаті тривалого процесу еволюції податків у цілому, пошуку оптимальних засад обкладання, становлення інституту місцевого самоврядування.

Усі місцеві податки в зарубіжних країнах, як правило. поділяють на чотири Групи:

1. Власні місцеві податки встановлюються органами місцевого самоврядування І справляються лише на території місцевої спиши. До них належать як прямі так і непрямі податки особисті прибуткові, податки на прибуток корпорацій, майнові, земельні, промислові, на автомобілі, на професії, місцеві акцизи, на покупки тощо. Найбільше фіскальне значення мають податки на доходи (громадян та підприємств) і майнові.

2. Надбавки до державних податків на користь місцевих бюджетів. Крім того, до даної групи належать відрахування від загальнодержавних податків, які залишаються з доходах місцевих бюджетів. Розміри відрахувань, а також граках надбавок визначаються центральним урядом.

3. Податки, що стягуються у вигляді плати за послуги, які надаються місцевими органами влади (за користування електроенергією, газом, водопроводом, каналізацією, послугами зв'язку, автостоянками, за видачу різного роду документів органами місцевої влади).

4. Податки, які відображають політику місцевого самоврядування: головним чином, це екологічні податки, значної фіскальної ролі вони не відіграють, проте сприяють охороні навколишнього середовища й економному використанню обмежених природних ресурсів.

Характерними рисами сучасних місцевих податків зарубіжних країн є їх множинність, регресивність, широке охоплення платників. Загальна кількість місцевих податків в окремих країнах досить значка і відповідно, суттєва роль місцевих податків у формуванні доходів місцевих бюджетів.

Розвиток місцевого оподаткування в Росії і на українських землях, які входили до її складу, нерозривно пов'язанин з формуванням перших органів місцевого самоврядування - земств. Поняття земських повинностей, як суто місцевих податків, формувалося поступово. До початку ХІХ ст. земські повинності справлялись у значній своїй частині без встановлених правил, розподіл їх здійснювався довільно, на розсуд місцевої влади.

Першим законодавчим актом у Роси, який визначав порядок місцевого оподаткування став Указ 1.05.1805 і розроблене на його основі «Попереднє Положення про земські повинності», яким запроваджувався поділ усіх повинностей на щорічні і тимчасові Крім того, було проведене розмежування обов'язкових земських повинностей І добровільних внесків дворянства (складок).

У наступні роки (1803 p., 1816 p.) система земських повинностей зазнала деяких змін, вони стосувалися порядку справляння грошових і натуральних повинностей, був здійснений їх поділ на загальні і часткові (а точніше: обов'язкові і не обов'язкові що відповідало поширеному на той час погляду на завдання держави і місцевих схилок).

У ХІХ ст. в Роси існували натуральні земські повинності, які справлялися не грошима, а шляхом особистої праці згідно із встановленою черговістю і визначеними завданнями. Головними натуральними позиквостями були підводна та дорожня. Відбування натуральних повинностей враховувалося при сплаті місцевих податків Такі повинності накладалися на селян та міщан, а почесні громадяни та купці звільнялися від натуральних повинностей.

У 1851 р. в Росії видаються нові правила про земські повинності, якими вони були поділені на дві групи:

1) загальні або державні, спрямовані на задоволення спільних потреб для всіх територій імперії;

2) місцеві на користь однієї губернії або області чи групи областей або губерній.

Скасування кріпацтва вимагало перегляду складу земських повинностей і їхнього поширення на селян. У 1864 р разом з проведенням земської реформи відбулося впорядкування місцевого оподаткування. Перш за все, у складі земських повинностей були залишені суто місцеві, які не входили до загальної державної системи фінансів і не підпорядковувалися загальному фінансовому управлінню

Тимчасовими правилами 1864 р. значно збільшувався перелік земських повинностей, визначалося коло обов'язкових і необов'язкових. До обов'язкових земських повинностей віднесли ті, які раніше входили до складу губернських: утримання закладів, що управляли селянськими справами, утримання мирових суддів та приміщень для перебування ув'язнених; деякі видатки на виконання військової повинності; видача квартирних грошей певним категоріям чиновників, міри проти чуми рогатої худоби та деякі інші

Одночасно було розширене коло губернських повинностей, серед яких значного розвитку набули видатки з утримання медичних закладів, органів опіки У західних губерніях Російської імперії Існували особливі земські повинності: поземельний збір на користь духовенства, тимчасові збори для благоустрою приміщень для православних сільських приходів. Земствам були надані широкі права в питаннях встановлення розмірів земських повинностей та форм їхнього справляння, проведення розподілу платежів.

Після Жовтневої революції 1917 р земське самоуправління було ліквідовано, на зміну земствам прийшли місцеві ради. У середині 1918 р. розробляються Тимчасові правила з регулювання земського обкладання, що характеризувалися надзвичайною спрощеністю, яка була спричинена обмеженими технічними можливостями місцевого фіскального апарату. Запроваджувалися лише збори: поголовний, з худоби, з житлових приміщень поза містами.

Пізніше була запропонована більш деталізована програма організації місцевих фінансів, і з т.ч. місцевого оподаткування; в грудні 1918 р. виходять нормативні документи, згідно з якими вводилась значно більша кількість місцевих податків та зборів: 9 видів у сільській місцевості і 15 видів у містах.

Тимчасовим Положенням про місцеві фінанси 1923 р. перелік місцевих податків та зборів був уточнений і містив п'ять видів надбавок до державних податків і 20 самостійних місцевих податків та зборів У 1926 р. приймається нове «Положення про місцеві фінанси», яке передбачало всього чотири види місцевих податків та зборів, проте союзним республікам надавалося право запроваджувати додатково місцеві податки, не передбачені загальносоюзним законодавством. Так, в УРСР перелік таких місцевих податків та зборів на той час охоплював чотирнадцять видів.

Початок 30-х років відзначився посиленням централізованих засад в управлінні країною, що спричинило послаблення місцевих фінансів.

Податковою реформою 1930-1932 pp. було скасовано багато дріб'язкових, головним чином, міспезих податків і зборів і встановлені нові загальнодержавні податки: перелік місцевих податків та зборів скоротився до двох: земельної ренти та податку з будівель. У 1942 р. до їх складу були додатково введені разовий збір на колгоспних ринках та збір з власників транспортних засобів

Перелік місцевих податків та зборів, обмежений вказаними чотирма видами, залишався незмінним протягом тривалого часу - до початку 80-х років. У 1981 р. були встановлені три види місцевих податків: з власників будов, з власників транспортних засобів та земельний податок. В Україні додатково, окрім зазначених, був запроваджений місцевий разовий збір на колгоспних ринках

Отже, упродовж майже півстоліття кількість місцевих податків та зборів обмежувалася лише чотирма податками, які не відігравали суттєвої фіскальної ролі, їх питома вага в доходах місцевих бюджетів становила лише декілька відсотків.

Перехід від адміністративно-командної системи до ринкової економіки передбачає суттєве підвищення ролі місцевого оподаткування. Місцеві податки, поряд із іншими джерелами місцевих надходжень, повинні стати фінансовою основою самостійності органів місцевого самоврядування.

В умовах незалежної України початок формування Інституту місцевого оподаткування був покладений разом з прийняттям Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року за № 77/97-ВР. Декретом Кабінету \1шістрів України «Про місцеві податки І збори» від 20 травня 1993 року за № 56-93, а також низкою інших нормативно-правових документів

Незважаючи на існування досить широкого переліку нормативних актів, загалом місцеве оподаткування в Україні є не тільки недосконалим, а й нецілісним. Зокрема, якщо у статті 1 Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори» передбачено встановлення податку з продажу імпортних товарів, то стаття 15 Закону України «Про систему оподаткування - дає вичерпний перелік місцевих податків та зборів, де цей податок відсутній. Окрім того, ситуація, коли три місцевих збори залежать від наявності Іподромів, призвела до того, що фактично лише декілька великих міст можуть запровадити всі місцеві податки та збори У більшості обласних центрів відсутня база оподаткування для багатьох місцевих податків і зборів. У районних центрах, невеликих містечках та селах їхня кількість не перевищує 10, чимало з них є разовими. Окрім того, збір за право проведення кіно- і телезйомок збір з власників собак є не тільки малоефективним, але й важким для справляння.

Усе це призводить до відсутності реального впливу органів міспезого самоврядування на формування дохідної частини місцевих бюджетів за допомогою власних джерел Органи місцевого самоврядування відсторонені не тільки від фіскальної політики, але й не здатні впливати на стан економічного та соціального розвитку території Загалом же вони можуть суттєво впливати лише на торгівлю - через механізми справляння ринкового збору та збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі. Дані збори, а також комунальний податок та податок з реклами є фактично залежними від органів місцевого самоврядування джерелами наповнення місцевих бюджетів. Саме тому практично у всіх містах вони встановлюються на максимальному рівні, за винятком ринкового збору.

У зв'язку з проголошенням Україною наміру курсу до інтеграції у Європейське Співтовариство, особливого значення набувають процеси наближення територіальної організації влади до стандартів, запроваджених Радою Європи. Ратифікувавши Європейську Хартію місцевого самоврядування. Україна надала її нормам загальнообов'язкової сили на своїй території Європейська Хартія місцевого самоврядування розглядає місцеві (локальні) податки і збори як необхідний атрибут, потребу. І в певному розумінні -- ознаку місцевого самоврядування. Саме тому вони лозинні існувати у такій кількості, в якій повністю б забезпечували місцеві органи влади коштами необхідними для задоволення власних потреб При цьому делеговані та передані повноваження повинні фінансуватися за рахунок передачі частики доходів центральної влади. Місцеві податки і збори мають формувати в собі ту частину дохідної бази місцевих бюджетів, щодо якої центральні органи влади не мають жодних повноважень. Ці кошти повинні бути власністю місцевого самоврядування, на яке зони опираються при виконанні своїх завдань і функцій.

Размещено на Allbest.ru