Податкова політика і її вплив на макроекономічні показники

Перш ніж досліджувати першопричини існування проблеми гармонізації відносин контролюючих органів у сфері оподаткування та платників, необхідно правильно з'ясувати межі її існування, оскільки в юридичній літературі відсутня єдина точка зору з цього приводу.

Слід зазначити, що більшість вітчизняних науковців розглядає проблему гармонізації лише в межах відносин податкових органів та платників податків [8, c.36]. На нашу думку, така позиція дещо звужує реальні межі існування досліджуваної проблеми, оскільки платники податків під час реалізації свого конституційного обов'язку щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів вступають у податкові правовідносини також з іншими державними органами (митні органи, установи Пенсійного фонду України і установи Фонду соціального страхування України ( Фонд соціального страхування України реорганізовано і на даний час його правонаступниками є Фонд соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонд соціального страхування України від нещасних випадків та професійного захворювання),...) до функцій яких віднесено здійснення податкового контролю щодо сплати окремих податків та обов'язкових платежів.

Досліджуючи державну податкову політику, а також визначаючи пріоритетність її окремих напрямів, неможливо не звернути уваги, що характерною особливістю сучасного етапу реформування вітчизняної системи оподаткування є численні конфлікти і протистояння між контролюючими органами у сфері оподаткування та платниками податків. Аналізуючи об'єктивні умови, що сприяють виникненню та загостренню таких конфліктних ситуацій, слід зауважити, що останні зумовлені цілим рядом причин, серед яких в першу чергу слід виділити низький рівень податкової культури та відсутність податкової свідомості у вітчизняних платників податків.

Аналізуючи сучасний етап податкової реформи в Україні, цілком впевнено, на нашу думку, можна стверджувати, що методи роботи контролюючих органів у сфері оподаткування загалом та податкових органів зокрема, характеризуються певною однобокістю, яка розрахована лише на примусове адміністрування податкових платежів. Щодо методів, спрямованих на прищеплення та розвиток у платників податків податкової свідомості, орієнтованої на добровільне обчислення та сплату податків до бюджетів усіх рівнів, то їм, на жаль, не приділяється належної уваги в роботі контролюючих органів у сфері оподаткування.

Досвід розвинутих країн світу переконливо свідчить, що затрати на забезпечення оптимального рівня свідомості, яка спрямована на добровільну сплату податкових платежів, значно нижче затрат на забезпечення примусового адміністрування податків. Так, наприклад, у Сполучених Штатах Америки 90% усіх податкових надходжень сплачуються добровільно [10, c.6].

Щодо податкової культури вітчизняних платників податків, то її низький рівень обумовлений насамперед постійними та численними змінами в податковому законодавстві, з одного боку, і відсутністю завчасної поінформованості платників про очікувані податкові зміни, - з іншого. Статистика розгляду податкових правопорушень свідчить, що велика кількість зареєстрованих правопорушень у сфері оподаткування були вчинені не з корисливих мотивів та з метою ухилення від сплати податків, а в силу непоінформованості платників податків заздалегідь про майбутні зміни у податковому законодавстві. До інших причин вчинення платниками податків податкових правопорушень належать: відсутність розуміння відповідних положень законодавства, існування протиріч та колізій між окремими нормами податкових законів тощо.

Слід додати, що однією з причин, яка сприяє виникненню конфліктів між платниками податків та контролюючими органами у сфері оподаткування, є також мотивація роботи останніх, яку можна сформулювати у вигляді тези "взяти максимальні гроші сьогодні за будь-яку ціну", а ефективність їх роботи визначається кількістю та обсягами штрафів [8, c.36].

Така мотивація роботи контролюючих органів у сфері оподаткування і відповідне оцінювання рівня ефективності їх роботи (кількість штрафних санкцій за результатами проведених перевірок), а також процедури та правила їх діяльності не відповідають сучасному стану, а тим більше перспективам економічного розвитку, оскільки не тільки не сприяють налагодженню партнерських взаємовідносин з платниками податків, а, навпаки, породжують і стимулюють численні конфлікти, які в деяких випадках набувають гіпертрофованих форм.

Неабияке значення для розв'язання проблеми гармонізації відносин між контролюючими органами у сфері оподаткування та платниками податків має правова регламентація організаційних засад податкового контролю. Контроль за сплатою обов'язкових платежів є необхідним організаційно-правовим засобом адміністрування у будь-якій промислово розвиненій країні. Так, перевірки із сплати обов'язкових платежів у Франції здійснюються не рідше, ніж раз на чотири роки, якщо суб'єкт господарювання не переходить на пільгове оподаткування у наступному за звітним році [22, c.442].

В Україні організаційно-правові питання здійснення перевірок державними органами фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності закріплено в Указі Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23 липня 1998 року [18]. Даним нормативно-правовим актом передбачено проведення лише двох видів перевірок (планова та позапланова), а також визначено вичерпний перелік підстав, за яких ці перевірки здійснюються. У цілому положення Указу, на нашу думку, можна вважати одним із кроків з боку держави у напрямку гармонізації відносин контролюючих органів у сфері оподаткування та платників податків, оскільки зазначені положення в цілому спрямовані на захист прав та законних інтересів останніх.

При дослідженні проблеми гармонізації податкових правовідносин слід зауважити, що держава, реалізуючи політику, яка спрямована на посилення покарань за податкові правопорушення, сама залишається одним з основних порушників податкового законодавства. Ступінь взаємної відповідальності має бути збалансований. З цією метою необхідно визначити форми відповідальності податкових органів за неправомірне нарахування недостач з податків і за неправомірне застосування фінансових санкцій щодо платників, оскільки податкова система України побудована таким чином, що вся відповідальність за правильність нарахування та сплати податків лежить безпосередньо на платникові податку. На нашу думку, по-перше, необхідно передбачити нарахування та сплату пені стосовно неправомірно вилучених коштів, які повертаються до платника з бюджету; по-друге, передбачити адміністративну відповідальність у вигляді стягнення штрафу щодо посадових осіб податкових органів, що приймали рішення про неправомірні нарахування податкових недоїмок та фінансових санкцій [7, c.37].

Однією з причин загострення протиріч між платниками податків та контролюючими органами у сфері оподаткування є низька якість та постійний характер податкових перевірок. Для поліпшення такої ситуації доцільно врахувати досвід розвинутих країн світу та відмовитись від безумовного й постійного контролю за кожним окремим суб'єктом господарювання. Натомість для здійснення ефективного податкового контролю, на наш погляд, необхідно переходити до аналізу секторів ринку, моніторингу податкових надходжень від суб'єктів господарювання в цих секторах, залежності цих надходжень від потужності суб'єктів та подальше фокусування лише на тих суб'єктах, надходження від яких значно відрізняються від середнього значення надходжень у секторах. Такі методики за наявності зростаючої кількості суб'єктів підприємницької діяльності допоможуть дійсно ефективно, тобто з мінімальними затратами, контролювати додержання податкового законодавства.

Поряд із заходами щодо вдосконалення методів та мотивації роботи з метою налагодження партнерських відносин між контролюючими органами в сфері оподаткування та платниками податків слід звернути увагу на існуючі пропозиції щодо вдосконалення організаційної структури податкових органів України. Так, на розв'язання проблеми гармонізації відносин спрямована стратегія модернізації державної податкової служби України, яка передбачає розв'язання проблеми у двох напрямах.

Перший напрям модернізації державної податкової служби України спрямований на виявлення стратегічних союзників формування в Україні громадянського суспільства, тобто суб'єктів ринкових відносин: підприємців, фермерів, інших проринкових сил шляхом створення низки консультативних механізмів та широкого залучення громадськості задля досягнення відчутних результатів у перетворенні взаємовідносин між органами державної податкової служби та платниками податків. Погоджуючись із стратегією діяльності, висловлюємо сумнів щодо можливості досягнення цілей гармонізації лише консультативним шляхом.

Малоефективним можна вважати і другий напрям стратегії модернізації податкових органів: створення всілякого роду спостережних (наглядових) рад "високого рівня представництва", оскільки партнерські відносини, на нашу думку, можна налагодити лише на засадах взаємної відкритості і паритетності [13, c.134].

На новому етапі податкових реформувань - етапі розробки Податкового кодексу - аксіома первинності визначення мети податкових трансформацій, що визначає подальшу технологію реформувань, не є очевидною. Розв'язання нагромаджених суперечностей можливе лише за умови, що Податковий кодекс не просто об'єднає чинні закони та нормативні акти, а й ліквідує проблеми, що накопичились. Світова практика переконує, що поспіхом та силовими методами їх не вирішити. Шляхи розв'язання цих проблем - на основі виваженого, науково обґрунтованого підходу. Найтісніше пов'язаного з урахуванням особливостей сучасного, перехідного стану економічного розвитку. Без визначення довгострокової орієнтації податкової політики стає зрозумілою і безперспективність подальшої стратегії податкових реформувань з метою реалізації виключно фіскальної політики уряду України [27].

Тому першочерговим слід вважати максимізацію функції соціального добробуту шляхом створення таких умов фінансово-господарської діяльності, які стали б каталізатором довгострокового зростання національного виробництва з одночасним збереженням помірних темпів інфляції та поступового покращення стану платіжного балансу. По суті, на противагу іншим, в основі нашої концепції лежить стратегія органічного поєднання невіддільних одне від одного завдань: зростання добробуту громадян та стійкого інноваційного зростання економіки.

Висновки

Проведене дослідження й узагальнення його результатів дали підстави зробити такі висновки науково-методичного та практичного плану:

1. Податкова політика істотно впливає на підприємницьку діяльність і економічні процеси в Україні на етапі реформування економіки. Тому розробка послідовної та ефективної податкової політики є першочерговою задачею українського уряду, фахівців та вчених-економістів. Для вирішення цієї задачі необхідно за допомогою наукових методів пізнання проаналізувати вплив можливих змін у податковій політиці на економічні процеси та економічний розвиток країни вцілому.

2. При проведенні оцінки впливу податкової системи на економіку держави під “податковою системою” необхідно розуміти не тільки податки і всі обов'язкові платежі, використовувані в державі, і правила їхньої зміни, але також самих платників податків і ті інститути державної влади, що відповідають за збір податків. При визначенні податкового тиску на економічних суб'єктів необхідно враховувати загальний рівень доходів платників податків, а також витрати таких суб'єктів на адміністрування податків.

3. Сучасна податкова політика в Україні не досить ефективна і є одним із найважливіших чинників, що стримують зростання виробництва та розвиток економіки країни. Основними проблемами податкової політики є високий рівень податкового тиску на сумлінних платників податків та нестабільність податкової системи.

4. До збільшення податкового тиску призводять такі фактори як неплатежі по податкових зобов'язаннях, взаєморозрахунки між підприємствами та бюджетами всіх рівнів, податкові пільги, високий рівень бартеризації та тінізації української економіки.

5. Податкові ставки, що забезпечують максимальний рівень податкових надходжень, не відповідають максимальному обсягу суспільного виробництва і максимальному рівню суспільного добробуту. Отже, недоцільно встановлювати податкові ставки, що відповідають максимально високому рівню податкових надходжень. Крім того, якщо кошти, що збираються в якості податків, не беруть участь у виробництві, то будь-яке збільшення податків призведе до скорочення виробництва, тому що податки знижують стимули до праці. Якщо кошти, які збираються в якості податків, беруть участь у виробництві, то збільшення податків до значного рівня призводить до росту суспільного виробництва. При цьому максимум обсягу суспільного виробництва не відповідає максимуму суспільного добробуту.

6. Необхідно внести зміни в базові принципи побудови податкового законодавства, які будуть спрямовані на:

· забезпечення стабілізації податкової політики шляхом прийняття Податкового кодексу та встановлення єдиних правил внесення змін та доповнень у будь-які нормативні акти в галузі оподаткування;

· забезпечення рівномірного розподілу податкового навантаження на економічних суб'єктів та обмеження будь-яких заходів, що призводять до перерозподілу податкового тиску;

· скорочення кількості податків шляхом об'єднання податків, котрі мають єдину податкову базу, з метою зменшення витрат підприємців та держави на адміністрування податків;

· розповсюдження діючої альтернативної системи оподаткування на середні та великі підприємства з метою стимулювання розвитку науко- та трудомістких виробництв;

7. Доцільно розвивати інформаційні технології в галузі оподаткування з метою зменшення витрат підприємств та фізичних осіб на виконання податкових зобов'язань та запобігання ухиленню від сплати податків.

Список використаної літератури:

1. Азаров М.Я. Податки - плата за цивілізацію // Урядовий кур'єр. - 2002. - № 180. - 1 жовт. - С. 12.

2. Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.91р.№ 1251-ХІІ зі змінами і доповненнями.

3. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90р.№ 509-ХІІ зі змінами і доповненнями.

4. Іванов Ю.Б. Податкова система [Підручник] / Ю.Б. Іванов, А.І. Крисоватий, О.М. Десятнюк. - К.: Атіка, 2006. - 920 с.

5. Користін О.Є. Межа податкового навантаження: макроекономічний аспект// Фінанси України. - 1998. - №2. - С. 82-89.

6. Кучерявенко М.П. Основи податкового права: Навч. посіб. - Х.: Легас, 2001. - 304 с.

7. Ластовецький А. Організаційно-правові засади адміністрування податків// Право України. - 2003. - №11. - С. 37-40.

8. Ляпіна К. Завдання адміністративної реформи в податковій сфері, її матеріальне та кадрове забезпечення// Адміністративна реформа в податковій сфері: Мат. наук.-практ. семінару. - К., 2000. - С. 36-38.

9. Михайлишин Л.Р. Податкова система України: Навчальний посібник. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007. - 460 с.

10. Недюха М., Задояний М. Шляхи гуманізації відносин платників податків та податківців // Економіка, фінанси, право. - 2002. - №9. - С. 6-10.

11. Омелянович Л.О. Податкова система: Навч. посіб. (друге видання перероблене і доповнене)/ Л.О. Омелянович, О.О. Папаїка, В.О. Орлова, Г.Є.Долматова, О.В. Веретенникова - Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. - 276 с.

12. Панасик Б.Я. Податки як дзеркало економічного і політичного стану країни// Банківська справа. - 1997. - №1 - С. 19-21.

13. Печуляк В.П. Державна податкова політика в Україні: організаційно-правові аспекти здійснення. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. - 157 с.

14. Ходаківська В.П. Податкова система як фактор впливу на активізацію інвестиційної діяльності в регіонах України// Зб. наук. праць за матерілами наук.-прак. конф. «Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення». - Ірпінь: Академія ДПС України. - 2001. - Ч.2. - С. 79-82.

15. Цвєтков В.В. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи. - К.: Оріони, 1998. - 364 с.

16. Шабліста Л.М. Податки як засіб структурної перебудови економіки - К.: ІЕ НАНУ, 2000. - 260 с.

17. Про державну податкову адміністрацію України: Положення. Затв. Указом Президента України від 13 липня 2000 р. // Офіційний вісник України. - 2000. - №29. - 4 серп. - Ст.. 1200 ( з наступними змінами та доповненнями).

18. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України від 23 липня 1998 р.// Голос України. - 1998. - № 143 (з наступними змінами і доповненнями)

19. Про Основні положення податкової політики в Україні: Постанова Верховної Ради України від 4 грудня 1996 р. № 561// Відомості Верховної Ради України від 10 вересня 1996 р. № 352// www/nau/com/cgi-bin/nauonlu/exe?pwrl+89400_t+guest.

20. Про систему центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України. - 1999. - №50. - 31 груд. - Ст. 8 ( з наступними змінами і доповненнями).

21. Про схему організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 15 грудня 1999 р.// Офіційний вісник Ураїни. - 1999. - №50. - 31 груд. - Ст. 11 ( з наступними змінами і доповненнями).

22. Налоги и налогообложения / Под. род М.В. Романовского, О.В. Врублевской. - СПб., 2000. - 528 с.

23. Опрышко В.Ф. Народнохозяйственный комплекс: управление и право. - К.: Политиздат Украины, 1983. - 167 с.

24. Пепеляев С.Г. Основы налогового права. - М., 1995. - 439 с.

25. Смирнов А. Налогообложение:модели оптимизации//Экономист. - 1998. - №2. - С. 69-70.

Размещено на Allbest.ru