Слід зазначити, що пропозиції стосовно поліпшення інвестиційного клімату дещо відрізняються залежно від галузі діяльності інвесторів, що свідчить про гостроту існуючих проблем у тій чи іншій області.

Варто відмовитися від спроб будувати економічну стратегію, враховуючи лише суто внутрішні фактори і проблеми та ігноруючи при цьому геоекономічні фактори і процеси глобалізації. Навпаки, геоекономічна парадигма повинна бути первинною при визначенні внутрішньо економічної стратегії та моделі поведінки як державних інститутів, так і суб'єктів господарювання.

Порушення міжнародних угод та загального принципу зворотної дії законів завдає шкоди відносинам між іноземними інвесторами та Україною. Крім цього, Україна набуває негативного іміджу країни як такої, що заради незначних додаткових доходів у бюджет нехтує довготривалими вигодами від іноземного інвестування.

Проте останнім часом почали формуватись умови, за яких вітчизняний стратегічний інвестор та іноземний інвестор можуть стати потенційними союзниками у питанні формування нового бізнес-середовища, сприятливого для відтворення капіталу.

Найближчім часом законодавець навряд чи прийме Податковий кодекс, а от внести зміни, що до вдосконалення окремих питань оподаткування напевне внесе. Зокрема, у проект Податкового кодексу, що пройшов уже друге читання у Верховній Раді, можливо будуть додані спеціальні норми, які забезпечуватимуть прозорість офшорної компанії та оподаткування основного доходу інвестора-нерезидента. Це дасть змогу не тільки підвищити рівень внутрішніх і зовнішніх інвестицій в економіку, а й запровадити довгострокові «правила гри» на вітчизняному ринку для іноземних інвесторів. До числа найважливіших законопроектів належать також і проекти законів про внесення змін до законів про оподаткування прибутку підприємств, про податок на доходи фізичних осіб, про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, про єдиний соціальний податок тощо, а також законопроекти, що передбачають надання чи скасування галузевих та зональних податкових пільг. Слід зазначити, що саме в процесі надання пільг необхідно звернути особливу увагу на прозорість і встановлення чітких критеріїв для інвесторів.

На думку експертів, значні зміни необхідні і стосовно пріоритетів податкової політики, зокрема щодо поступової зміни «фіскального» підходу на «стимулюючий», але у парламенті поки що не планують таких змін.[41]

Активна діяльність як парламенту так і уряду відбувається в сфері концесійних договорів, слід очікувати істотних змін законодавства в цій сфері, і що най більш приємно в кращу сторону. Законодавець вже підготував зміни до відповідних законів і в найближчому майбутньому зробить їх, що істотно покращить ситуацію, і дасть змогу залучити великий об'єм іноземних інвестицій.

В інноваційній діяльності теж відбуваються значні законодавчі зміни, стосовно вдосконалення та впорядкування законодавства, але фахівці підкреслюють, що законодавець намагається насамперед залучає в цій сфері власні інвестиції, істотно обмежуючи притік іноземних інвестицій. Це істотно зменшує швидкість зрушень які заплановані, бо попит на інвестиції самими лише власними інвестиціями задовольнити навряд чи вдасться.

В сфері управління інвестиціями нарешті відбуваються позитивні зміни, що дає змогу зробити його більш ефективним, особливо істотні зміни в інформаційному забезпеченні інвестиційних проектів, нарешті іноземні інвестори отримали змогу, отримувати реально а не формально інформацію яка їх цікавить.

Валютне регулювання теж знаходиться на стадії вдосконалення хоча нові законодавчі кроки і не завжди адекватні, у чому ми мали змогу переконатися.

Земельна політика нашої держави визначилася в цілому з набранням чинності Земельного кодексу. Прийнято низку законодавчих актів, що регулюють земельні відносини і є базовими для розвитку цивілізованого ринку земель несільськогосподарського й сільськогосподарського призначення. Серед цих документів - закони про іпотеку, заставу, охорону, оренду, оцінку земель, землеустрій, розмежування земель державної та комунальної власності тощо. Тож законодавча база щодо регулювання ринку земель сільгосппризначення практично сформована, однак не вистачає закону про ринок земель. Останній з метою запобігання спекуляціям передбачає публічний продаж ріллі. Документ спрямований на завершення створення економічних передумов залучення в обіг орних земель, поглиблення ринкових перетворень та формування конкурентного середовища в сільському господарстві.

Однак законодавці визнають, що є потреба в доопрацюванні законопроекту. Слід розробити й законодавчо визначити науково обґрунтовані мінімальні та максимальні розміри земельних ділянок сільгосппризначення для недопущення їх нераціонального подрібнення чи зосередження надлишкової кількості в одних руках, а також встановити обмеження щодо зміни цільового призначення орних земель. Варто запровадити механізми стимулювання викупу деградованих та малопродуктивних угідь. А от питання біржових земельних торгів, аукціонної діяльності на відповідному ринку, страхування земель та прав на них, випуску та обігу іпотечних цінних паперів на землю законопроект взагалі не враховує.

Ухвалення доопрацьованого закону стане істотним поштовхом для зняття мораторію на відчуження земель, запрацює механізм іпотеки. У світі земля сільгосппідприємства є заставою для отримання довгострокових дешевих кредитів. Функціонування іпотечного кредитування в Україні також дасть змогу вітчизняному селу залучати кошти, зокрема, для технічного переоснащення і запровадження високопродуктивних технологій. Досвід провідних країн щодо проведення земельних реформ переконливо свідчить про те, що затягування реформування згубно позначається на соціально-економічному розвитку держави. На думку урядовців, дія мораторію була виправданою, власне, для формування законодавчої бази, потрібної для створення передумов щодо залучення сільськогосподарських земель у вільний обіг. Останню крапку має поставити закон про земельний ринок.

У майбутньому слід очікувати новий закон, який буде стимулювати розвиток акціонерної форми власності та зростання вартості акціонерного капіталу; вдосконалення закону про емісійні цінні папери та фондовий ринок, котрий забезпечив би створення надійної системи виконання угод і обліку прав власності на акції та функціонування одного центрального депозитарію корпоративних цінних паперів; закон про реєстрацію прав власності на нерухомість тощо.

А от чекати прийняття комплексного законодавчого акту, щодо вирішення проблем іноземного інвестування мабуть чекати не варто в найближчі кілька років, 99% у вирішенні цієї проблеми - за парламентом та урядом нашої держави.

Отже правове регулювання іноземних інвестицій найближчим часом зазнає змін у податковій сфері, у питаннях, що випливають з земельного кодексу, стосовно регулювання концесійних договорів та валютних правовідносин. Чекати ж корінних змін законодавства в цій сфері не варто.

Розділ ІІІ. Проблеми та перспективи розвитку правового регулювання іноземних інвестицій в Україні

3.1 Проблеми та недоліки правового регулювання іноземних інвестицій

На протязі проміжку часу, від проголошення незалежності України прийнято велику кількість нормативно-правових актів, котрі безпосередньо регулюють діяльність іноземного капіталу. Створення правових основ для його залучення було новим напрямком у ранній законотворчій діяльності й відбувалося в період, коли було потрібне прийняти велику кількість інших законодавчих актів у сфері підприємницької діяльності. Іншими словами проекти нормативних актів розроблялися у поспіху інколи без залучення спеціалістів, чи просто механічно запозичалися з інших правових систем чи сусідів. Тому вони не відображали специфіку економічного стану України.

Українські владні установи на протязі довго часу проводили занадто не послідовну політику в сфері іноземних інвестицій. Тому підкреслюється, що за роки незалежності не було розроблено та закріплено системи правових принципів, не створений стабільний законодавчий клімат, які на практиці забезпечували іноземним інвесторам сприятливі та нормальні умови ведення бізнесу в Україні.

Нині Україна, безумовно, є державою, яка залучає іноземний капітал на свою територію. Виходячи з тенденцій, що склалися, доходимо висновку: вона залишиться такою ще тривалий час. Тому недоліком Закону України "Про режим іноземного інвестування" є перехрещення двох названих підходів до формування правової бази. Більшість статей цього Закону містять формулювання "згідно з чинним законодавством" без конкретних посилань. У зазначеному Законі відсутні будь-які конкретні положення щодо найважливіших об'єктів регулювання, пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери й територій, що заплутує розв'язання проблем пільгового режиму інвестування, а також положення про кваліфікаційний мінімум іноземної інвестиції, які, на наш погляд, були б необхідні для системи іноземного інвестування. У ст. 1 розділ 1 Закону визначається тільки частка іноземної інвестиції у статутному фонді підприємства з іноземними інвестиціями (щонайменше 10 %).

Порядок переказу (трансферту) прибутків, доходів та інших коштів, одержаних унаслідок здійснення іноземних інвестицій, визначається тільки Національним банком України, а відповідного законодавчого акта, прийнятого Верховною Радою України, не існує. Це ще один недолік законодавчої бази іноземного інвестування, що діє в Україні.

Розглянемо більш детально деякі моменти в цій сфері. У середині вересня 2005 року вступила в дію низка постанов НБУ, котрі змінили порядок проведення операцій на валютному ринку, та залучення іноземних інвестицій. Документи були покликані перекрити один із най ширших каналів виводу капіталу з України за кордон - через купівлю-продаж цінних паперів між резидентами і нерезидентами. За даними платіжного балансу, за дев'ять місяців 2005 року за такими операціями з країни пішло більш ніж 2,8 млрд. доларів.

Та були блоковані й налагоджені механізми, які дозволяли заводить гроші з-за кордону для вкладень в Україні. Причому у будь-яких напрямках: на депозити у банках, у фондові інструменти, в нерухомість. Наприклад, уведене 20-процентне резервування іноземних кредитів и депозитів на строк до шести місяців. З'явилася складна послідовність дій, котрих повинен дотримуватися нерезидент, щоб завезти валюту та інвестувати її. Крім того, до вступу в дію цих документів іноземні інвестори мали можливість вивести за кордон гроші без сплати півтора процентного збору в Пенсійний фонд з операцій покупки безготівкової валюти - це дозволяв робити їх статус нерезидентів без представництва в Україні. Нововведення не відмінили цього привілею, але й не дали чіткої відповіді на питання: платити чи не платити зараз 1,5% при виводі інвестицій.[13]

Як наслідок грошей стало заводитися набагато менше. Отримала розповсюдження схема введення капіталів через механізм свопірування, без конвертування валюти. Її сутність полягає в тому, що іноземний інвестор шукає в Україні банк, в якого великий об'єм вільної гривні, заводить на його рахунки долари чи євро і натомість отримує еквівалентну суму у гривні. Коли скінчиться строк дії угоди, назад конвертувати доведеться лише суму отриманих доходів.

Врешті пояснення Нацбанку до порядку проведення валютних операцій та залучення іноземних інвестицій дозволили з 11.2005 року поновити процес активного заведення коштів, але час і можливість залучити іноземні інвестиції було згаяно. Центробанк в тому числі розтлумачив, що резидентам, котрі здійснюють через уповноваженні банки операції з цінними паперами українських емітентів інвесторами-нерезидентами, не потрібно отримувати генеральну ліцензію НБУ на проведення валютних операцій. Регулятор також зняв вимогу щодо проведення розрахунків за об'єкти інвестування виключно через рахунки, відкриті в уповноважених банках. Також встановлено порядок повернення іноземному інвестору його інвестицій та доходів, інших коштів, отриманих від здійснення інвестиційної діяльності. Впорядковано й перелік документів, котрі надаються для проведення операцій з іноземною валютою. Ситуація яка була створена, нажаль, ще раз засвідчує рівень правового регулювання, його якість і стан.

Невизначеним також є питання допуску в Україну філіалів іноземних банків поки що розгляд цього питання нічого не дав - Верховна Рада блокує затвердження у другому читані відповідних змін до Закону "Про банки та банківську діяльність". Страхувальники ж досягли компромісу: філії закордонних страхових компаній зможуть прийти в Україну через п'ять років з моменту вступу нашої країни до ВТО, тобто не раніше 2011 року.

Нажаль зараз Україна не надає іноземним інвестиціям належного рівня правового захисту. Нестабільне та суперечливе законодавство, корумпована влада, а також низка інших чинників, попри шалений потенціал країни, не дозволяють України залучити необхідний обсяг інвестицій для розвитку економіки. Можливо з приходом нової помаранчевої влади ситуація і зміниться, але поки що зростання об'єму залучених Україною іноземних інвестицій аж ніяк не можна пов'язати з належним правовим регулюванням.

3.2 Шляхи вирішення проблем правового регулювання іноземних інвестицій та перспективи розвитку

Статистичні дані за останні кілька років свідчать про стійке зростання обсягів прямих іноземних інвестицій в економіку нашої держави, хоча, за оцінками спеціалістів, обсяги і темпи інвестування іноземного капіталу в українську економіку є значно нижчими у порівнянні із іншими державами Східної Європи, які на початку 90-х, як і Україна, стали на шлях розвитку ринкової економіки. На жаль, немає підстав стверджувати, що причиною пожвавлення ділової активності іноземних інвесторів стало якісне поліпшення спеціального законодавства про іноземні інвестиції, яке за останній час не зазнавало суттєвих змін, зокрема, у питаннях надання додаткових пільг і гарантій іноземним інвесторам.

До поліпшення інвестиційного клімату на думку вітчизняних економістів, могло б призвести звільнення інвестицій в основні фонди підприємств від оподаткування податком на прибуток. Лише цей крок може суттєво прискорити розвиток інвестицій в Україні.

Також в податковій сфері назріла необхідність прийняття Податкового кодексу це дуже допомогло б, у врегулюванні одразу багато спірних питань.

Необхідно запровадити систему пільгового оподаткування залежно від обсягу та терміну дії іноземної інвестиції, оскільки діюча система враховує це недостатньою мірою. Слід розробити й упровадити систему стимулювання іноземних інвесторів у промисловій сфері залежно від пріоритетності об'єкта інвестування, обсягу інвестиції і терміну її дії. Суть пропонованої системи викладено в додатку № 1.

За умови дострокового відчуження інвестицій проти встановлених законодавством термінів підприємства з іноземними інвестиціями, що діють у пріоритетних галузях народного господарства України, мають сплачувати податок на прибуток за весь період інвестування в розмірі 50 % встановлених законодавством, а в інших галузях -- у повному обсязі.

2. Відсутність чіткої урядової позиції щодо економіко-правового режиму діяльності іноземних інвесторів. Тобто з одного боку, присутність в українському законодавстві поняття національного режиму інвестиційної діяльності, що не виключає згідно українських нормативних документів можливості застосування пільгового режиму або режиму найбільшого сприяння, декларування гарантій з боку держави відносно іноземних інвестицій, сталості та незмінності інвестиційних договірних відносин, що підкріплюється і конституційними нормами (ст. 59 Конституції України), а з іншого, - постійні зміни в законодавстві України, зокрема податковому, і тиск державних службовців, озброєних численними приписами, які інколи слабко узгоджуються із законодавчими актами та правовою логікою.

Слід сформувати принаймні чітку та постійну урядову позицію з цього питання, що б законодавство було хоча б постійним, бо іноземних інвесторів приваблює насамперед стабільність, а вже потім пільги та інші сприятливі умови.

3. Відсутність чіткої регламентації відшкодовування державою збитків, завданих інвестору в результаті інвестиційної діяльності. Зокрема, згідно ст. 10 Закону України “Про режим іноземного інвестування” іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків. Компенсація, що сплачується іноземному інвестору, повинна бути швидкою, адекватною і ефективною.

В даному випадку важлива наявність не декларативних заяв щодо готовності відшкодовування цих збитків у будь-який час, а конкретний підзаконний нормативний акт із поетапним переліком необхідних дій. Відсутність такого документу, в свою чергу, не сприяє активності іноземних інвесторів.

4. Також необхідно вжити певних організаційних заходів щодо створення єдиної цілісної системи державного управління інвестиційними процесами, яка б залучала відповідні структури для роботи з іноземними інвестиціями, механізми реалізації державної політики залучення капіталу, координації діяльності з міжнародними організаціями, проведення експертиз найважливіших проектів та їх конкурсний відбір. Такою структурою може бути спеціалізована державна компанія України з іноземних інвестицій. У постанові Верховної Ради України «Про порядок уведення в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування"» порушується питання створення національного агентства сприяння іноземним інвестиціям в Україні. У структурі такої системи доцільно створити інформаційно-аналітичний банк даних з питань іноземного інвестування, який міститиме інформацію про підприємства та проекти, що потребують інвестицій, про інвесторів, спонсорів, виконавців проектів і проведення міжнародних тендерів.

5. Потрібно розробити систему страхування та створити Національну акціонерну страхову компанію, сприяти діяльності інвестиційних компаній і фондів, трастових і холдингових компаній, аудиторських і консалтингових фірм, фондових бірж, лізингових компаній з організації лізингу сучасного устаткування та інших об'єктів раціональної інфраструктури. Усе перелічене сприятиме формуванню в Україні ринку інвестиційних проектів.

6. Треба організувати систему страхування та перестрахування іноземних інвестицій, сприяти розвитку банківсько-кредитної системи.

7. Слід приділити більше уваги проблемі інноваційно-інвестиційного розвитку нашої держави оскільки, як наголошується в посланні Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір: концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 - 2011 роки” від 30 квітня 2002 р. “Україна зможе посісти належне місце в Європі і в світі за умови опанування інноваційного шляху розвитку, підвалини якого мають бути закладені в процесі структурної перебудови економіки”. А саме проблемам правового регулювання цих питань.

8. Необхідно внести зміни до Закону України "Про власність" і до Земельного кодексу України стосовно визначення майнових прав іноземних інвесторів.

9. Потрібно на державно-правовому рівні уточнити питання про концесії (визначення можливостей отримання прибутку іноземними інвесторами від розвідування, розробки, видобування та експлуатації природних ресурсів).

10. Потребує якнайретельнішого обґрунтування система валютного регулювання.

11. В сфері приватизації майна державних підприємств іноземними інвесторами, необхідне якомого скоріше прийняття Закону «Про захист інвестицій та незмінність підсумків приватизації», проект якого вже розроблений.

Особливої актуальності набуває очевидна потреба в прискоренні і завершенні роботи законодавчих органів з підготовці необхідної правової бази, що регламентуватиме процес інвестування в економіку України, створенні кодифікованого правового документа, який буде регулювати інвестиційні відносини в окремих галузях господарства та бізнесу. Даний правовий акт повинен враховувати позитивний міжнародно-правовий досвід на основі здійснення процесів імплементації та адаптації міжнародного права у національну правову систему України.