Податкова система України

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Млинівський державний технікум ветеринарної медицини

Реферат на тему:

“Податкова система України”

Підготувала:

студентка ІІ курсу

відділення «Бухгалтерський облік»

Ткач Людмила

Млинів - 2010

ПЛАН

1. Поняття податкової системи України

2. Складові елементи податкової системи України

3. Види податків в Україні, їх місце в податковій системі

4. Проблеми і перспективи податкової системи України

Висновки

Використана література

1. Поняття податкової системи України

Податкова система являє собою сукупність податків, що стягуються в державі, форми та методи їх побудови, методи розрахунку податків та податковий контроль.

З іншого боку податкова система - це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми, методи і терміни стягнення податків і платежів, які носять податковий характер і необхідні державі для виконання її функцій. Вона ґрунтується на принципах гласності; загальності; обов'язковості; соціальної справедливості; фіскальної та економічної ефективності.

Комплекс податкових заходів істотно впливає на економічну діяльність господарюючих суб'єктів, стимулюючи економічну та  інвестиційну активність. Практика свідчить, що наслідком збільшення ставок і маси стягнення державою податків завжди є збільшення інфляційних тенденцій. Збільшення маси або напрямів оподаткування призводить до зростання цін, або через скорочення попиту внаслідок зростання цін веде до погіршення фінансового стану господарюючих суб'єктів, що характеризується подальшим поглибленням кризи і спадом виробництва у загальноекономічному масштабі. Іноді підприємства штучно утримують низькі ціни на свою продукцію з метою зниження абсолютної маси податків, - з одного боку; а з іншого - шляхом створення штучного дефіциту здійснюють кінцеву реалізацію своїх товарів за посередництва тіньових комерційних структур. В кінцевому підсумку спрацьовує ринковий механізм - споживач сплачує за продукт ринкову ціну. У той же час для держави стає безглуздим збільшення податків, оскільки основна маса прибутку привласнюється виробником і посередниками безконтрольно. Система оподаткування в Україні являє собою сукупність податків, зборів-платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів, що стягуються у визначеному порядку. Сьогоднішній стан системи оподаткування в Україні можна охарактеризувати як процес створення основ. За відносно короткий термін було здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформовано саму податкову систему, але оскільки ця система базується на системі доходів бюджету, заснованій на принципах значної централізації, на сучасному етапі гостро постає питання наповнення нових форм оподаткування ринковим змістом.

податковий система україна

2. Складові елементи податкової системи України

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

Податки і збори - це обов'язкові платежі до бюджету і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах, визначених законодавчими актами України.

Система оподаткування в Україні
Підсистема оподаткування юридичних осіб	Внески до державних цільових фондів	Підсистема оподаткування фізичних осіб
Загальнодержавні податки і збори	Місцеві податки і збори		Загальнодержавні податки і збори	Місцеві податки і збори
ПДВ	Податок з реклами	Пенсійний фонд	Прибутковий податок з громадян	Податок з реклами
Акцизний збір	Комунальний податок	Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності	ПДВ	Готельний збір
Податок на прибуток підприємств	Готельний збір		Акцизний збір	Збір за паркування автотранспорту
Мито			Мито
Державне мито	Збір за паркування автотранспорту	Фонд соціального страхування на випадок безробіття	Державне мито	Ринковий збір
Податок на нерухоме майно			Плата за землю
Плата за землю	Ринковий збір		Податок на нерухоме майно
Рентні платежі	Збір за участь в перегонах на іподромі	Фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення	Податок з власників транспортних засобів	Збір на видачу ордера на квартиру
Податок з власників транспортних засобів			Податок на промисел	Курортний збір
Податок на промисел	Збір за право використання місцевої символіки		Збір за забруднення навколишнього середовища	Збір за участь в перегонах на іподромі
Збір за геолого-розвідувальні роботи	Збір за право проведення кіно- і телезйомок	Державний інноваційний фонд України	Збір на обов'язкове соціальне страхування	Збір за виграш у перегонах
Збір за спеціальне використання природних ресурсів
Збір за забруднення навколишнього середовища	Збір за проведення місцевих аукціонів	Фонд України соціального захисту інвалідів	Збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття	Збір за учать у грі на тоталізаторі
Збір на обов'язкове соціальне страхування за тимчасовою непрацездатністю	Збір за проїзд територією прикордонних областей		Плата за торговий патент	Збір за право використання місцевої символіки
Збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття			Внески до Пенсійного фонду	Збір за проведення місцевих аукціонів
Відрахування та збір на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування			Відрахування та збір на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування	Збір за проїзд територією прикордонних областей
Збір до Пенсійного фонду
Збір до Фонду України соціального захисту інвалідів

Рис. 1. Система оподаткування в Україні

Економічна сутність податків характеризується грошовими відносинами, які складаються у держави з юридичними та фізичними особами. Податки - це найважливіша фінансова категорія, яка історично є найважливішою формою економічних відносин між державою і членами суспільства. Ця категорія виникла з появою держави і вже тоді забезпечувала виконання функцій держави.

Податки - це обов'язкові платежі юридичних та фізичних осіб до бюджету. Податки як економічна категорія мають свої функції - фіскальну і регулюючу.

Фіскальна функція податків характеризується тим, що саме податки сприяють централізації валового національного продукту у бюджеті. Саме ця функція визначає суспільне призначення податків і тому є головною. Економісти трактують суть цієї функції таким чином: податкові надходження мають бути постійними, стабільними, рівномірно розподіленими в регіональному розрізі.

Постійність означає надходження податків до бюджету рівномірно, в чітко встановлені законодавством терміни. Стабільність - гарантію того, що передбачені доходи будуть надходити в бюджет в повному обсязі. Для забезпечення необхідними надходженнями бюджети різних ланок бюджетної системи існує рівномірність розподілу податків.

Іншою функцією податків є регулююча. Ця функція необхідна для того, щоб здійснювати вплив на різні сторони діяльності платників податків. Об'єктивно кожний платник зацікавлений в тому, щоб сплатити якомога меншу суму. Це може домогтися, наприклад, за рахунок зменшення обсягів об'єкта оподаткування або якщо платник здійснює діяльність, яка передбачає пільги щодо оподаткування. Таким чином регулююча функція податків є в кожному з них.

Інша функція податків - стимулююча. За допомогою податків, пільг та санкцій держава стимулює технічний прогрес, збільшення робочих місць, капітальні вкладення та розширення виробництва тощо. Так, наприклад, в багатьох розвинутих країнах звільняються від оподаткування витрати на науково - дослідницькі роботи. Аналогічно, з метою стимулювання окремих галузей народного господарства в Україні законодавством передбачається їх пільгове оподаткування. З метою зниження цін на науково-технічну продукцію українським законодавством передбачено звільнення її від оподаткування податком на додану вартість.

Наступна функція податків - перерозподільча. Ця функція податків виражає їх сутність як особливого централізованого інструменту розподільчих відносин. За допомогою податків здійснюється перерозподіл розподілених частин сукупного доходу суспільства. У бюджеті концентруються кошти, що спрямовуються потім на вирішення народногосподарських проблем, як виробничих, так і соціальних, фінансування крупних міжгалузевих, комплексних, цільових програм - науково-технічних, економічних тощо.

За допомогою податків держава перерозподіляє частину прибутку підприємств та підприємців, доходів громадян, спрямовуючи її на розвиток виробництва та спеціальної інфраструктури, на інвестиції в капіталомісткі та фондомісткі галузі з тривалими термінами окупності проведених витрат: залізниці та автостради, електростанції тощо. В сучасних умовах значні кошти з бюджету повинні бути спрямовані на розвиток сільськогосподарського виробництва, відставання якого найбільш суттєво відображається на всьому стані економіки країни та життєвому рівні населення країни.

Перерозподільча функція податкової системи носить яскраво виражений соціальний характер. Побудована відповідним чином система оподаткування дозволяє надати ринковій економіці соціальну спрямованість, як це зроблено, наприклад, в Німеччині, Швеції та багатьох інших країнах світу. Це досягається шляхом встановлення прогресивних ставок оподаткування, спрямування значної частини бюджетний коштів на соціальні потреби населення, остаточного або часткового звільнення від податків громадян, що потребують соціальної підтримки.

Остання функція податків - контрольна. Вона, як економічна категорія, заключається в тому, що з'являється можливість кількісного відображення податкових надходжень та їх співставлення з потребами держави в фінансових ресурсах. Завдяки контрольній функції податків оцінюється ефективність податкового механізму, забезпечується контроль за рухом фінансових ресурсів, проявляється необхідність внесення змін та доповнень у систему оподаткування.

Сутність контрольної функції податків в тому, щоб платники податків, зборів та інших обов'язкових платежів своєчасно і в повному обсязі сплачували їх відповідно до чинного законодавства.

Вказане відмежування функцій системи оподаткування носить умовний характер, оскільки всі вони пов'язані і здійснюються одночасно. Чим стабільніше буде система оподаткування, тим впевненіше почуватиме себе підприємець: він може заздалегідь та досить точно розрахувати, який буде ефект від виконання заключних ним угод, вирішення господарських проблем, проведення фінансових операцій. Адже невизначеність - це самий головний ворог підприємництва. Ця діяльність завжди пов'язана з ризиком, але ступень ризику принаймні подвоюється, якщо до нестійкої ринкової кон'юнктури додається нестабільність податкової системи, нескінченні зміни ставок та умов оподаткування.

Для того, щоб найбільш повно і досконало зрозуміти поняття і суть податків треба розібратися в основних елементах податків.

Суб'єкт оподаткування - це фізична чи юридична особа, яка безпосередньо сплачує податки. Однак, суб'єкт є тільки безпосередньою, транзитною ланкою надходження доходів. Реальним платником, або носієм кожного податку є споживач.

Об'єкт оподаткування - це те, що саме оподатковується. Треба чітко встановити об'єкт оподаткування, він має бути стабільним, піддаватися чіткому обліку.

Одиниця оподаткування - це фізичний чи грошовий вимір оподатковуваного об'єкту. Грошовий вимір має бути безпосереднім при оцінці доходи і опосередкованим - при оцінці тієї ж, наприклад, земельної ділянки чи майна.

Джерело сплати податку - це доход платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов'язаним з об'єктом оподаткування, а може й не мати ніякого відношення до нього. Але правомірним є пов'язування джерела сплати податку із об'єктом оподаткування. Таке оподаткування є справедливішим, оскільки тільки доход є джерелом сплати податків.

Податкова ставка - це законодавче встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи до встановлення ставок - універсальний і диференційований. При універсальному для всіх платників встановлюється єдина ставка. Диференціація ставок може проводитись при розмежуванні ставок між окремими платниками, або у розрізі оцінки об'єкта оподаткування.

Саме встановлення податкових ставок може базуватися на окремих методах: емпіричному та економіко-математичному. Емпіричний метод встановлення ставок податків має своєю основною ціллю виконувати фіскальну функцію податків, він базується на існуючому досвіді в сфері оподаткування. Метод економіко-математичного моделювання робить акцент на виконанні регулюючої функції податків і здійснюється шляхом розробки математичної моделі, яка враховує як інтереси платника, так і фактори, що діють у сфері стягнення податків.

Крім цих традиційних методів встановлення податкових ставок існує інтуїтивний підхід. Він базується на побажаннях і передбаченнях тих, хто ці ставки розробляє.

За побудовою проводиться розподіл податкових ставок наступним чином. До твердих податкових ставок відносяться фіксовані та відносні ставки, а до процентних - пропорційні, прогресивні та регресивні податкові ставки.

Визначивши основні елементи податків, необхідно відмітити, що побудова податкової системи базується на податках різних видів. Класифікація податків, як основних видів доходів бюджетів, здійснюється за різними ознаками, такими як форма і методи їх стягнення та віднесення до вартості продукції платника, об'єкти оподаткування, галузь, відомство, їх значення та відповідно рівень бюджету, в який вони надходять. В залежності від форми стягнення розрізняють прямі і непрямі податки. Непрямі податки збільшують ціну товару (робіт, послуг), оскільки включаються саме в її величину. Як правило, вони надходять в бюджет від підприємств, організацій, інших ланок господарства, хоча реальним платником залишаються споживачі цінностей та послуг. Особливо поширені податок на додану вартість, акцизи.

Непрямі податки мають головним чином фіскальне значення, так як дозволяють постійно стягувати в бюджет частину загального грошового обігу від реалізації товарів, робіт, послуг. Вони є стабільними видами доходів державного бюджету, так як не залежать від кількісних показників діяльності товаровиробників та термінів їх сплати.

Прямі податки саме зменшують доходи фізичних чи юридичних осіб, оскільки ними оподатковуються доходи (прибуток, заробітна плата), а також окремі види майна (земля, природні ресурси, транспорт). Прямі податки можуть бути віднесені на збитки виробництва (обігу) або прямо утримуватись з доходів, але в кожному з цих правил вони знижують реальні доходи платників шляхом зменшення частки чистого доходу, який залишаться в їх розпорядженні.

Другий принцип, за яким розділяються податки - це суб'єкти, які сплачують податки в бюджет. Податки в залежності від платників поділяються на дві великі групи: податки з населення і податки з різних ланок господарювання, тобто, з фізичних і юридичних осіб.

До першої групи відносяться категорії платників в залежності від видів їх заробітку, діяльності соціальних груп (доходи громадян за виконання ними трудових обов'язків, дивідендів по акціях, авторським винагородам, підприємців інше). Податки з юридичних осіб можна класифікувати за галузевими та відомчими признаками, формам підприємств в залежності від власності (державна, акціонерна, приватна інші), їх типу (великі, середні, малі), а також виду діяльності (виробничі, комерційні інші).

Всі ці ознаки грають значну роль при визначенні величини податків та одержанні пільг. Однак, основним при встановленні порядку обчислення конкретного виду податку є об'єкти оподаткування. Об'єктами оподаткування прямими податками можуть бути всі види ресурсів, доходів, майно, а непрямими - грошовий обіг (або його частина) від реалізації окремих товарів, послуг.

Ще однією з ознак класифікації податків є їх значення, тобто, за напрямом надходження податки розділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні податки надходять в бюджетцентральних органів влади (республіканський, федеральний), а місцеві надходять повністю до місцевих бюджетів. Загальнодержавні податки можуть використовуватись також для збалансування місцевих бюджетів у вигляді відрахувань, тоді вони відносяться до регулюючих доходів.

Податкові системи різних країн відрізняються одна від одної, але в будь-якому випадку вони представляють собою сукупність непрямих і прямих податків, які встановлені законодавством і надходять в бюджет держави.

Отже кожна податкова система відображає рівень розвитку економіки, фінансової науки, основні напрямки фінансової політики уряду. Її ефективність досягається в тому випадку, якщо дотримуються такі принципи:

1. Рівномірність оподаткування незалежно від форми власності суб'єктів господарювання і соціальних груп населення пропорційно групам доходів.

2. Раціональне сполучення фіскальної та стимулюючої функції податків, забезпечуючи формування стабільної бази доходів бюджетна базі розширення виробництва, збільшення його ефективності.

3. Множина податків, що мають можливість розширити джерела надходження до бюджету, встановлення невисоких податкових ставок.

При цьому необхідно забезпечити тісний взаємозв'язок між всіма податками, виключивши багаторазове оподаткування об'єктів, високий рівень податків, оскільки це не дає розвиватися економічним стимулам, робить гіршими відношення до праці і збільшення доходності.

3. Види податків в Україні, їх місце в податковій системі

В залежності від різних ознак податки поділяються на такі групи:

за об'єктом оподаткування - на прямі та непрямі;

за органом, що здійснює стягнення та розпорядження податком - на загальнодержавні та місцеві;

за порядком використання - на загальні та спеціальні.

Прямі податки встановлюються на дохід та майно фізичних та юридичних  осіб, що сплачують податки.

До непрямих належать податки на товари та послуги, сплата яких передбачена в ціні товару або які включені в тариф. Власник товару при їх реалізації перераховує до бюджету отримані податкові суми.

Прямі податки поділяються на податки на доходи та податки на власність. В нашій країні до цього виду податків належать: прибутковий податок з громадян; податок на прибуток юридичних осіб; податок на доходи від банківської діяльності; податок на землю; лісовий податок тощо.

До непрямих податків належать податок на додану вартість; акцизний збір; митні збори тощо.

Компетенції органів влади в сфері податкового регулювання розподіляються в різних країнах в залежності від типу господарювання, федеративного устрою, особливостей територіально-адміністративного розподілу.

В Україні стягуються:

· загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі);

· місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

До загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок на додану вартість;

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств;

4) податок на доходи фізичних осіб;

5) мито;

6) державне мито;

7) податок на нерухоме майно (нерухомість);

8) плата (податок) за землю;

9) рентні платежі;

10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

11) податок на промисел;

12) збір за геологорозвідувальні роботи, що здійснюються за рахунок державного бюджету;

13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;

15) збір на обов'язкове соціальне страхування за тимчасовою непрацездатністю;

16) збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

18) збір до Державного інноваційного фонду;

19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються ВРУ і стягуються на всій території України.

Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного Бюджету України, Державного бюджету АРК, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається відповідно до законів України.

До місцевих податків належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкові платежі) належать:

1) готельний збір;

2) збір на паркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) курортний збір;

6) збір за участь у бігах на іподромі;

7) збір за виграш у бігах на іподромі;

8) збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

9) збір за право використання місцевої символіки;

10) збір за право проведення кіно- і телезйомок;

11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

12) збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг;

14) збір з власників собак.

Відповідно до нового Закону України «Про систему оподаткування» важливі зміни зачепили ст.14 «Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі)». Так податок на нерухоме майно в новій редакції Закону об'єднав два податки із старої редакції - податок на майно підприємств і податок на нерухоме майно громадян.

Із переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) виключені: відрахування і збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг; внески до фонду зайнятості. В той же час, до обов'язкових платежів зараховані: 1) збір до Державного інноваційного фонду; 2) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Тепер обов'язковими платежами місцевих податків і зборів є:

1) комунальний податок;

2) збір на паркування автотранспорту;

3) ринковий збір;

4) збір за видачу ордера на квартиру;

5) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг;

6) збір з власників собак.

4. Проблеми і перспективи податкової системи України

В нашій країні на даний час податкова система включає в себе всі основні види податків, що застосовуються в економічно розвинутих країнах.

Однак сама система поки ще знаходиться в стадії становлення. Тому зараз важливе значення набуває питання про те, наскільки швидко буде відбуватись процес її подальшого розвитку, в наших умовах вона стане діяти по-справжньому ефективно.

Насамперед слід наголосити, що податкова система являє собою досить складне еволюціонуюче утворення, що тісно пов'язане з розвитком держави та економіки.

В нашій країні, не дивлячись на відомий історичний досвід, податкове регулювання знаходиться ще в стані далекому від досконалості.

Основними недоліками, притаманними нинішній податковій системі України, є: великий податковий тягар, численні «лазівки» і податкові пільги, складність і непрозорість податкового регулювання, високі адміністративні витрати при зборі податків.

Одна з найболючіших проблем сьогодення в Україні -- не відпрацьованість і неузгодженість податкового законодавства, яке визначає склад податкової системи та механізм визначення і сплати податків. Наша держава, не маючи достатнього практичного досвіду й наукового обґрунтування фінансової політики, розвивалася експериментальним шляхом, нерідко роблячи на ньому хибні кроки.

Формування власної податкової системи України почалося відразу після проголошення незалежності. Наприкінці 1991 року був прийнятий Закон "Про систему оподаткування", до якого в подальшому вносилися зміни й доповнення. Навіть поверхова оцінка відмінностей між трьома редакціями цього закону свідчить про неврегульованість податкового законодавства в Україні.

Найбільш вагомі результати у сфері оподаткування були досягнуті у 2000 році. Для досягнення цілей програми реформ уряд із самого початку був зобов'язаний посилити бюджетну дисципліну і поліпшити її ефективність. Зокрема, особлива увага приділялася питанням скорочення зовнішнього боргу у зв'язку з його реструктуризацією, жорсткішого контролю бюджетних витрат, заборони взаємозаліків, ліквідації податкових пільг для окремих підприємств, а також спробам поліпшення системи адміністрування та збору податків.

Сукупне податкове навантаження на економіку сьогодні становить 49 % ВВП. З урахуванням усіх чинників вона досягає (комерційні організації і домашні господарства) в 2007 р. 83,5 % ВВП.

Окрім того податкова система України дуже складна в адмініструванні. Вона нараховує 27 загальнонаціональних і 14 видів місцевих податків і зборів. Середнє підприємство сплачує 9-12 видів податків і зборів. Розгляд порядку нарахування окремих податків показує наступне. 95 % податків з доходів фізичних осіб надходить з доходів до 600 грн. Ставка податку на додану вартість є однією з найвищих серед розвинених країн. Крім того відсутня диференціація ставок залежно від виду товару і послуг. Розмір податкової заборгованості станом на 1 січня 2005 року становив 8,2 млрд. грн., це майже 18 % від усіх податкових надходжень.

Такі приклади можна наводити по відношенню до інших видів податків. Для переконання необхідності позитивних змін податкової системи України її доцільно порівняти з системами інших країн.

Кожна з ланок бюджетної системи США має власні, закріплені за нею податкові доходи (федеральні, штатні, місцеві). В центрі системи федеральних податків США знаходиться індивідуальний прибутковий податок, забезпечуючи близько 49 % податкових надходжень в бюджет.

Аналіз податкової системи Японії має особливе значення, оскільки її податкова система має виняткову гнучкість і високу адаптивність. Характерний помірний рівень податкового тягаря (частка податків в національному доході 26 %).

Тільки в Україні використовують єдині ставки для досліджуваних податків, тобто в Україні незалежно від рівня прибутку податки сплачуються у фіксованих і незмінних процентних ставках.

У Японії та США ці податки нараховуються за різними ставками (шкалою) залежно від об'єкта оподаткування (США).

Вчені пропонують такі шляхи удосконалення податкової системи України. На відміну від США, де прибутковий податок сплачують заможні верстви населення, в Україні 95 % податку надходить з доходів до 600 грн. на місяць. Тому доцільно запровадити додаткову ставку податку на доходи фізичних осіб, що перевищують 1 млн. грн. у розмірі 25 %.

Необхідно приділити увагу дослідженню значних пільг в Японії і США, що надаються при оподаткуванні доходів з фізичних осіб.

Від сплати звільняються кошти, витрачені на лікування. З урахування цих чинників у середньостатистичного японця близько 30 % доходу звільняється від оподаткування. В Україні розроблені пропозиції щодо зміни порядку оподаткування. За розрахунками експертів, при скасуванні тільки деяких пільг з ПДВ ставку податку можна було б негайно зменшити до 16 % без будь-яких втрат доходу.

Щодо податку з прибутку підприємств пропонується встановити ставку пробного мінімального податку на рівні 3 % від альтернативного мінімального оподатковуваного доходу за звітний податковий період. Ввести не як новий вид податку, а як складник податку на прибуток.

Практика вирішення технічних проблем у дусі взаємоповаги держави і громадянина у Японії, безсумнівно, повинна привернути увагу і в Україні.

Сила японської податкової системи не в суворості покарання, а в існуючій системі контролю за платниками, при якій практично не можливо ухилятися від заповнення декларацій.

Раціональніше було б в Україні стягувати податки, за відповідною для кожного виду податків шкалою, як це застосовують у високорозвинених країнах. Тільки прогресивне оподаткування, маючи різні ставки податку для різних рівнів доходів, може забезпечити для всіх рівнів доходів відчуження тільки частини коштів, призначених для нагромадження (інвестування), і таким чином забезпечити розвиток для усіх рівнів доходів.

Автономне та самостійне стягування податків у місцеві бюджети (як це заведено в США), а не надходження їх в основному з державного бюджету, повинно стани стратегічним для нашої податкової системи, це б дало змогу більш раціонально та змістовно витрачати кошти на потреби регіонів.

Висновки

Податкова система уявляє з себе сукупність податків, що стягуються в державі, форми та методи їх побудови, методи розрахунку податків та податковий контроль.

Система оподаткування в Україні уявляє з себе сукупність податків, зборів-платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів. що стягуються у визначеному порядку.

Податки є формою фінансових відносин між державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

В нашій країні на даний час податкова система включає в себе всі основні види податків, що застосовуються в економічно розвинутих країнах.

Однак сама система поки ще знаходиться в стадії становлення. Тому зараз важливе значення набуває питання про те, наскільки швидко буде відбуватись процес її подальшого розвитку, в наших умовах вона стане діяти по-справжньому ефективно.

Для усунення загальних недоліків податкової системи України необхідне насамперед приведення у відповідність бухгалтерського та податкового законодавства, що дасть змогу об'єкти оподаткування визначати за даними бухгалтерського обліку. Це сприятиме усуненню помилок і зловживань стосовно усіх видів податків. Крім того важливим є удосконалення системи контролю за нарахуванням та сплатою податків. З цією метою необхідно оптимізувати кількість та частоту подання податкової звітності суб'єктами господарювання, яка використовується для поточного контролю за сплатою податків. Крім того розробити систему показників звітності, яка б давала змогу камеральними перевірками встановлювати недоліки нарахування та сплати податків. За відношенням до кожного виду податків необхідно провести ретроспективний і перспективний аналіз їх дії та виробити економічно обґрунтований підхід щодо функціонування окремого податку, а також у взаємодії їх як системи.

Особливу увагу необхідно звернути на податки, що планують запровадити в Україні. Наприклад податок на нерухомість. Такий податок необхідно запровадити для вирішення проблем громадян України, що не мають мінімальних умов для проживання та досягнення соціальної справедливості у цій галузі. Для досягнення мети необхідно правильно визначити об'єкт оподаткування, ставки, порядок нарахування та сплати податку і його використання. Основотворним у визначенні об'єкта оподаткування має бути нормативна площа для проживання першої особи.

Запропоновані напрями удосконалення податкової системи України є важливими для успішного реформування податкової системи України.

Використана література

1. Про систему оподаткування: Закон України від 18.02.97 р. № 77/97 з врахуванням змін і доповнень.

2. Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.97 р. № 168/97 з врахуванням змін і доповнень.

3. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС, 2001. - 416 с.

4. Данілов О.Д. Оподаткування місцевими, ресурсними, рентними податками і зборами. Неподаткові платежі. - Ірпінь, 2002. - 287 с.

5. Демиденко Л.М. Оподаткування доходів громадян: довід США та України// Фінанси України. - 2005. - № 9. - С. 30-33.

6. Державні фінанси: Навч. пос./ За заг. ред. В.Д. Базидевича. - К: Атака, 2002. - 368 с.

7. Дорибер Р. Міжнародне оподаткування. - К.: Абрис, 1997. - 304 с.

8. Іголкін В.В. Податкова реформа як об'єктивна необхідність зміцнення дохідної частини державного бюджету// Фінанси України. - 2005. - № 8. - С. 19-27.

9. Корнус В.Г. Удосконалення прибуткового оподаткування громадян в Україні// Фінанси України. - 2005. - № 10. - С. 22-27.

10. Крисоватий А.І. Податкові системи зарубіжних країн: Навч. посібник. - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 258 с.

11. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. - Х.: Консум, 2003. - 325 с.

12. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. пос. - К.: КНЕУ, 1999. - 164 с.

13. Савченко Т.Б. Альтернативний мінімальний податок як засіб превентивного оподаткування// Фінанси України. - 2005. - № 1. - С. 30-35.

14. Ткаченко Н.М. Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність: Навч. пос. - К.: Алерта, 2004. - 554 с.

Размещено на Allbest.ru