Управління фінансовими ресурсами

Размещено на http://www.allbest.ru/

31

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Стратегія управління позиковими коштами

Величина позикових коштів - важливий показник діяльності підприємства, що впливає на рівень економічної рентабельності і фінансової стійкості. Існують різні, часом протилежні думки з приводу ступеня залучення позикових коштів: адже заборгованість - це одночасно і джерело розвитку підприємства, і підвищений ступінь ризику.

Співвідношення власних і позикових коштів підприємства, а також величина відсоткової ставки за кредит впливають на рентабельність власних засобів. Таке збільшення рентабельності власних засобів, одержуване завдяки використанню кредиту, називається ефектом фінансового важеля (ЕФВ):

(2.1)

де П - умовна ставка податку на прибуток;

ЕР - економічна рентабельність активів;

ССВ- середня ставка відсотка за кредит;

ПК - позикові кошти;

ВК - власні кошти.

В формулі 2.1 :

(2.2)

де БП - балансовий прибуток;

ФВЗ - фінансові витрати по заборгованості;

А - актив балансу;

КЗ - кредиторська заборгованість.

(2.3)

де ДКК - довго- і короткострокові кредити;

ІП - інші пасиви.

(2.4)

Відзначимо, що співвідношення ПК/ВК, що характеризує силу дії фінансового важеля, називається плечем фінансового важеля.

Його величина обмежується зверху значенням відношення мобілізованих засобів до іммобілізованих засобів:

де МЗ - мобілізовані засоби ( оборотні активи ф.1);

ІМЗ - іммобілізовані засоби ( необоротні активи ф.1).

Величини ЕФВ і ЕР дозволяють розрахувати рівень рентабельності власних коштів підприємства (РВК):

РВК = (1 - П) * ЕР + ЕФВ. (2.6)

Складемо економіко-математичну модель оптимізації суми позикових коштів, приймаючи як мету одержання максимального ефекту фінансового важеля за рахунок залучення довго- і короткострокових кредитів, тобто:



де х - шукана величина довго- і короткострокових кредитів (ДКК).

Як обмеження до цільової функції (2.7) служить нерівність (2.5) записана у виді:

А також нерівність, що не дозволяє величині ДКК приймати від'ємні значення:

(2.9)

Таким чином, модель прийме вид:

Знайти максимум функції:

При обмеженнях:

Екстремум цільової функції (2.7) знаходиться в крайній точці області, обумовленої нерівностями (2.8), (2.9).

Задача №1

Використовуючи дані таблиці 2.1. розробити стратегію позикових засобів на наступний період

Розрахуємо значення показників економічної рентабельності, ефекту фінансового важеля і рентабельності власних коштів у попередньому і звітному роках.

Якщо прийняти податок на прибуток рівним 30%, одержимо:

попередній рік:

Таблиця 2.1 - Вихідні дані для оцінки позикових засобів

Показник, грн.	Звітні данні, грн.
	Попере-дній рік	Звітний рік
Балансовий прибуток, БП	1970	6030
Фінансові витрати по заборгованості, ФВЗ	0	0
Мобілізовані засоби, МЗ	2120	7020
Іммобілізовані засоби, ІМЗ	1780	1780
Кредиторська заборгованість, КЗ	2020	5620
Власні кошти, ВК	1830	3020
Довго- і короткострокові кредити, ДКК	0	0
Інші пасиви, ІП	55	165
Середня ставка відсотка за кредит, ССВ, %	20	30

звітний рік:



Для відповіді на це питання необхідно, користаючись нерівностями (2.8) і (2.9), визначити область рішень задачі і знайти її крайню точку.

Проведемо розрахунок оптимальних даних для попереднього року.

Підставивши значення з графи 2 табл.2.1 у (2.8), одержимо:

Звідси:

Пам'ятаючи, що згідно (2.9), х 0, зобразимо область рішення задачі (рисунок 2.1):

Рисунок 2.1 - Область рішення задачі (дані за попередній рік)

Як бачимо з рисунка 2.1, областю, що задовольняє умови нерівностей (2.8) і (2.9), є АВ = (0; 104,55), а її крайньою точкою - В = 104,55 грн. Таким чином, шуканою величиною довго- і короткострокового кредитів, що надає максимального значення цільової функції (ефекту фінансового важеля), є 104,55 грн.

Виходячи з цього, визначаємо оптимальні значення показників економічної рентабельності, ефекту фінансового важеля і рентабельності власних коштів на попередній рік.

Для визначення оптимальних значень показників необхідно спрогнозувати фінансові витрати підприємства по заборгованості, керуючись розрахунковим її значенням (104,55 грн.).

Допустима, середня процентна ставка по кредитах у попередньому році складала 30%, тоді ФВЗ рівні:

ФВЗ^/=ССВ*ДКК_опт=0,20*104,55=20,91грн.,

де ФВЗ^/ - прогнозне значення ФВЗ,

ДКК_опт - оптимальне значення ДКК.

Оптимальне значення економічної рентабельності на попередній рік (ЕР_опт) дорівнює:

.

Відповідно, оптимальна величина ефекту фінансового важеля (ЕФВ_опт) дорівнює:

Оптимальне значення рентабельності власних коштів (РВК_опт):

РВК_опт = (1 - П) * ЕР_опт + ЕФВ_опт = (1-0,3)*1,0368+0,6976 = 1,4234 (142,34%).

Робимо висновок: політика залучення позикових коштів у попередньому році була задовільною, що позначилося на рівні рентабельності власних коштів (156% замість 142,34%) і ефекті фінансового важеля (83% замість 69,76).

Рекомендації керівництву щодо його дій у наступному році можна одержати, виконавши аналогічні розрахунки з використанням звітних даних за звітний рік (графа 3 таблиця 2.1).

Знайдемо область рішення задачі:

Представимо її на рисунку, враховуючи, що х0 (рисунок 2.2).

Рисунок 2.2 - Область рішення задачі (дані за звітний рік)

Як видно з рисунка 2.2, оптимальна величина довго- і короткострокових кредитів складає 6125 грн. Виходячи з цього, а також із припущення, що середня ставка відсотка в звітному році дорівнювала 30%, розрахуємо оптимальні значення показників:

ФВЗ = 0,30 * 6125 = 1837,5 грн.;

РВК_опт= (1-0,3) * 1,3184 + 2,81 = 3,73 (373%).

Результати розрахунків зведемо в таблицю2.2.

Відзначимо, що для розрахунку відхилення фактичних даних від оптимальних значень використовувалися наступні формули:

а) якщо дані представлені у відсотках:

В = ФЗ^пр - ОЗ^пр, (2.10)

де В - відхилення,

ФЗ^пр - фактичне значення показника,

ОЗ^пр - оптимальне значення показника.

Наприклад, якщо ФЗ^пр = 190, а ОЗ^пр = 103,68 (таблиця 2.2), то

В = 190 - 103,68 = +86,32%.

б)якщо дані представлені в натуральних одиницях (грошових, кількісних і т.п. ):

де ФЗ^н - фактичне значення показника,

ОЗ^н - оптимальне значення показника.

Наприклад, якщо ФЗ^н = 0, а ОЗ^н = 104,55 ( таблиця 2.2), то



Відхилення зі знаком "+" означає перевищення фактичного значення показника, а відхилення зі знаком "-" - перевищення оптимального значення показника.

Таблиця 2.2 - Результати оцінки стратегії позикових коштів за попередні і звітний роки

Показник	Фактичні дані	Оптималь-не значен-ня в попе-редньому році	Відхи-лення, %	Оптималь-не значення в звітному році
	Попе-редній рік	Звітний рік
Довго- і коротко-строкові кредити, грн., ДКК	0	0	104,55	-100	6125
Економічна рентабельність, % , ЕР	105	190	103,68	+86,32	131,84
Ефект фінансового важеля, %, ЕФВ	83	255	69,76	+185,24	281
Рентабельність власних коштів, % РВК	156	388	142,34	+245,66	373

Висновки: за звітний рік обсяг позикових коштів не змінився (0 грн.). У результаті дій адміністрації рентабельність власних засобів збільшилася з 156% до 388%, а ефект фінансового важеля збільшився з 83% до 255%. Дії адміністрації можна оцінити, як задовільні в зв'язку з тим, що в звітному році необхідно було обсяг позикових коштів збільшити до 6125 грн. Підприємству необхідні вливання позикового капіталу (ДКК) в оптимальній сумі, згідно табл. 2.2, для одержання додаткового прибутку на власний капітал, при дотриманні обмежень структури капіталу. Проведенні розрахунки свідчать, що величина позикових коштів суттєво впливає на результати фінансової діяльності підприємства. Однак варто зазначити, що для одержання додаткових позикових коштів у банку підприємство повинне мати достатній ступінь кредитоспроможності і платоспроможності.

Задача №2

Керівники двох фірм звернулися до комерційного банку з метою придбати короткострокові кредити. Фірма 1 спеціалізується на переробці зерна гречки. Ціль кредиту: поповнення оборотних фондів і модернізація обладнання. Фірма 2 спеціалізується на автотранспортних перевезеннях. Ціль кредиту: поповнення автопарку. За допомогою показника ефекту фінансового важеля (ЕФВ) визначити якій фірмі банк віддасть перевагу.

Таблиця 2.3 - Вихідні данні для розрахунку ЕФВ, тис.грн.

Показники	Фірма 1	Фірма 2
Актив, А	22	11
Позикові кошти, ПК	12	5
Власні кошти, ВК	10	6
Пасив, П	22	11
Нетто-результат експлуатації інвестицій, НРЕІ	3,6	3,4
Фінансові витрати за позиковими коштами, ФВЗ	2,0	0,8

Розрахуємо ЕФВ для кожного підприємства за формулою 2.1:

Розрахунки проведемо для умовної ставки оподаткування - 1/3. Економічну рентабельність активів (ЕР) розрахуємо як НРЕІ / АКТИВ * 100%, де НРЕІ - економічний ефект, що знімається підприємством з витрат до сплати відсотків по кредитах і податку на прибуток:

Середню ставку відсотка (ССВ) обчислимо за формулою 2.4:



Таким чином, ефект фінансового важеля:

- для фірми 1:

- для фірми 2:

Спираючись на наведені розрахунки, зробимо декілька висновків:

а) фірма 1, плече ФВ якої хоч і дорівнює 1,2, не може набирати позики, тому що її диференціал вже є від'ємним. Тобто існуючий рівень рентабельності активів фірми не перекриває запропоновану плату за кредитні ресурси. Це означає, що фірма має високий ступінь фінансового ризику;

б) фірма 2, яка має плече ФВ рівне 0,83, повинна залучати позикові кошти; її диференціал має позитивне значення і дорівнює 14,91%. Це означає, що безпосереднім ризиком ЕФВ у даний момент не загрожує;

в) у фірми 1 становище неплатоспроможності, у фірми 2 - становище стійке, але не за рахунок плеча ФВ, а завдяки диференціалу

г) банкір віддасть перевагу фірмі 2, яка в змозі розрахуватися за надані позики і має потенціал підвищення рентабельності власних коштів за рахунок використання кредиту; фірма 1 з відємним диференціалом стане кандидатом у чорну картотеку.

2.2 Управління платоспроможністю суб'єкта господарювання

Під платоспроможністю розуміють здатність підприємства покривати заборгованість по пасивах за рахунок активів. Завдання фінансового менеджера складається в аналізі здійснення такого покриття в результаті розрахунку відповідних показників і порівняння їх з оптимальними значеннями. Крім того, у разі потреби надаються консультації по поліпшенню платоспроможності підприємства.

Основними показниками, що характеризують платоспроможність підприємства, є:

а) показник загальної платоспроможності;

б) коефіцієнт абсолютної ліквідності;

в) загальний коефіцієнт ліквідності.

Показник загальної платоспроможності (ЗПС) указує, на скільки можуть бути перекриті позикові кошти за допомогою основних засобів і виробничих запасів, і розраховується в такий спосіб:

(2.12)

де, ОЗ - основні засоби й інші необоротні активи,

ВЗ - виробничі запаси,

ПК - позикові кошти.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КЛ) відображає, наскільки можливе погашення заборгованості за рахунок його грошових коштів , тобто:

(2.13)

де ГК - грошові кошти,

РП - розрахунки та інші пасиви.

Оптимальне значення КЛ знаходиться в границях 0,2 - 0,25

Загальний коефіцієнт покриття (ЗКП) указує на можливість покриття заборгованості підприємства за рахунок використання ліквідних (швидко реалізуємих) засобів. Він дорівнює:

, (2.14)

де ГКА - грошові кошти, розрахунки й інші активи.

Оптимальне значення ЗКП у межах 2 - 2,5.

Побудуємо економіко-математичну модель, вибравши як мету досягнення найбільшої платоспроможності (2.12). При цьому будемо утримувати в оптимальних границях значення коефіцієнтів абсолютної ліквідності (2.13) і покриття (2.14).

Перемінними в створюваній моделі будуть обсяг короткострокових кредитів і сума запасів підприємства (вибір саме цих величин як перемінних обумовлений їхньою максимальною ліквідністю).

Для виділення у формулах (2.12) - (2.14) обсягу короткострокових кредитів перепишемо величину позикових засобів у такий спосіб:

, (2.15)

де ДП - довгострокові пасиви.

У свою чергу:

РП= КК+РК+ІП, (2.16)

де КК - короткострокові кредити,

РК - розрахунки з кредиторами,

ІП - інші пасиви.

Тоді формули (2.12) - (2.14) запишемо так:

, (2.12`)

, (2.13`)

, (2.14`)

Приймаючи ВЗ (виробничі запаси) = Х1 і КК (короткострокові кредити) = Х2, складемо модель:

, (2.17)

, (2.18)

, (2.19)

(2.20)

(2.21)

Метод рішення моделі зводиться до побудови області, обумовленої нерівностями (2.18) - (2.21), і пошуку в ній крапки, що надає максимального значення цільової функції (2.17).

Задача № 3

Оцінити платоспроможність підприємства

Розрахуємо показники платоспроможності:

попередній рік: ;

;

;

звітний рік: ;

;



Таблиця 2.4 - Вихідні дані для оцінки платоспроможності підприємства

Показник грн.	Номер форми звіту	Звітні дані
		Попередній рік	Звітний рік
Основні засоби, ОЗ	1	1820	1885
Виробничі запаси, ВЗ.	1	315	2130
Довгострокові пасиви, ДП.	1	0	0
Короткострокові кредити, КК.	1	0	0
Розрахунки з кредиторами, РК.	1	2000	5600
Інші пасиви, ІП.	1	50	160
Грошові кошти , ГК.	1	830	3035
Грошові кошти, розрахунки, і інші активи, ГКА.	1	1910	4210

Знайдемо оптимальні значення цих показників для попереднього року

Підставимо величини з графи 3 таблиці 2.4 в обмеження (2.18) - (2.21), одержимо:

1270;

;

Х1-2*Х2;

Х1-2,5*Х23215.

Розрахуємо точки побудови графіка:

1. Х1 - 2Х2 ? 2190:

Х2 = 0 >Х1 = 2190; Х2 = 1270>Х1 = Х1 - 2*1270 = 2190>Х1 = 4730;

Х2 = 2100>Х1=6390.

2. Х1 - 2.5 Х2 ?3215:

Х2 = 0>Х1=3215; Х2 = 1270>Х1 = 6390; Х2 = 2100>Х1 = 8465.

3. Для цільової функції:

:

Х2 = 0>Х1 = 230;

Х2 = 1000>Х1 = 1230.

Зобразимо область рішення задачі на рисунку 2.3. Як бачимо, обмеження окреслюють багатокутник АВСД. Якщо побудувати графік цільової функції і здійснити рівнобіжне перенесення його вправо, де цільова функція прийме максимальне значення, то такою точкою буде С=(8465, 2100). Виходить, при короткострокових кредитах, рівних 2100 грн., і виробничих запасах, рівних 8465 грн., платоспроможність підприємства максимальна і дорівнює:

Рисунок 2.3 - Область рішення задачі (дані за попередній рік).

Виконаємо аналогічні розрахунки для даних за звітний рік (графа 4 таблиці 2.6); обмеження приймуть вид:

6380; ;

Х1-Х2; Х1-2,5Х2.

Розрахуємо координати побудови графіку.

1. Х1 - 2Х2?7350: х2 = 0>Х1=7350; Х2 = 6380>Х1=20070; Х2 = 9415>Х1 = 26140. Х1 - 2,5Х2 ?10190: Х2 = 0>Х1 = 10190; Х2 = 6380>Х1=26140; Х2 = 9415>Х1 = 33727,5.

Область рішення задачі зображена на рисунку 2.4.

Цільова функція приймає максимальне значення в точці С з координатами (3372,5; 9415). Виходячи з цього оптимальна платоспроможність підприємства на наступний рік складе:

Рисунок 2.4 - Область рішення задачі (дані за звітний рік)

Результати розрахунків зведемо в таблицю 2.5.

Таблиця 2.5 - Результати оцінки платоспроможності підприємства

Показник	Фактичні дані	Оптималь-не значення в звітному році	Відхи-лення, %	Оптима-льне значення на наступ-ний рік
	Поперед-ній рік	Звітний рік
Загальна платоспроможність	1,04	0,7	2,48	-71,77	2,35
Загальний коефіцієнт покриття	1,085	1,11	2,5	-55,6	2,5
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,4	0,53	0,2	+165	0,2
Короткострокові кредити, грн..	0	0	2100	-100	9415
Виробничі запаси, грн.	315	2130	8465	-71,84	33727,5

Висновки: проведений аналіз свідчить, що за звітний рік вартість виробничих запасів збільшилася з 315 до 2130 грн., а сума короткострокових кредитів не змінилася (0 грн.). У результаті дій адміністрації загальна платоспроможність підприємства зменшилась з 1,04 до 0,7. Дії адміністрації оцінюються незадовільно, оскільки в звітному році необхідно були короткострокові кредити збільшити до 2100 грн., а виробничі запаси збільшити до 8465 грн. У наступному році необхідно збільшити короткострокові кредити до 9415 грн., а виробничі запаси збільшити до 33727,5 грн., що забезпечить ріст загальної платоспроможності до 2,35.

2.3 Стратегія розвитку і дивідендна політика

Гнучкість стратегії розвитку підприємства складається в умінні адміністрації забезпечити за рахунок отриманого прибутку:

а) максимізацію сукупного надбання акціонерів;

б) достатнє фінансування виробничої діяльності.

Знайти оптимальний розподіл прибутку не завжди легко, але зробити це необхідно. Виплата дивідендів акціонерам підвищує їхню довіру до підприємства і тим самим приводить до зростання ціни акціонерного капіталу. Реінвестування прибутку у виробництво дозволяє профінансувати перспективні проекти і підвищити темпи розвитку підприємства.

Адміністрація підприємства повинна вірно установити норму розподілу прибутку, що дозволяє досягти балансу між виплатою дивідендів і фінансуванням виробничої діяльності. Ціль досягається завдяки умілому розподілу власних і позикових коштів, що забезпечує максимальну рентабельність.

Задача фінансового менеджера складається в оцінці правильності встановлення норми розподілу прибутку в контексті досягнення підприємством оптимального рівня рентабельності.

Постановку задачі представимо формально, визначивши балансовий прибуток як:

БП=ВД+РП+ІВ, (2.22)

де БП - балансовий прибуток, ВД - виплата дивідендів,

РП - реінвестування прибутку у виробництво,

ІВ - інші використання (платежі в бюджет, добродійність і т.п.).

Норма розподілу прибутку НР розраховується в такий спосіб:

(2.23)

Дійсно, існує обмеження:

(2.24)

У випадку, якщо весь прибуток реінвестується, НР=0, у противному випадку НР=1.

Для визначення правильності політики розподілу прибутку, яка здійснюється на підприємстві скористаємося наступними співвідношеннями:

а) можливість підприємства направити більшу чи меншу частину прибутку на виплату дивідендів відобразимо так:

ВД`=ВД (2.25)

де ВД` - оптимальна величина виплачених дивідендів,

- необхідне збільшення (+), зменшення(-), суми виплачених дивідендів для досягнення оптимального значення.

б) Нову норму розподілу прибутку НР' можна представити в такий спосіб:

(2.26)

в) У зв'язку зі зміною величини виплачених дивідендів змінюється РП' - величина прибутку, реінвестованого у виробництво. Вона складе:

РП`=РП. (2.27)

г) Дійсно, подібна зміна позначиться на обсязі власних коштів (чим більше засобів спрямовувати на виплату дивідендів, тим меншими будуть інвестиції у виробництво, тобто в збільшення власних коштів):

ВК`=ВК (2.28)

де ВК` - нове значення величини власних коштів підприємства,

ВК - фактичне значення величини власних коштів.

д)Оскільки капітал підприємства складають власні і позикові кошти:

К=ВК+ПК, (2.29)

де К - капітал підприємства,

ПК - позикові кошти,

то для збереження його фактичного значення необхідно змінити (збільшити чи зменшити в залежності від зміни власних засобів) також і величину позикових коштів. Тоді оптимальний розподіл капіталу на ВК і ПК буде наступним:

(2.30)

де ПК` - нове значення величини позикових коштів, яке визначається по формулі:

ПК`=ПК. (2.31)

е) Для пошуку значення величини скористаємося наступним співвідношенням:

(2.32)

де МЗ - мобілізовані засоби,

ІМЗ - іммобілізовані засоби.

Для визначення запишемо (2.31) у виді:

(2.33)

чи, теж саме:

 (2.34)

Звідси визначається так:

(2.35)

Якщо <0, то підприємство завищило норму розподілу прибутку, заощадивши на величині ПК.

Якщо >0, то норма розподілу занижена. Підприємство має зайві ВК, які краще було б спрямувати на виплату дивідендів.

Політика адміністрації в розподілі прибутку тим краще, ніж ближче значення до нуля ( ).

є) Щоб з'ясувати вплив нових значень ПК і ВК на рентабельність скористаємося формулою:

РВК=(1-П)*, (2.36)

де РВК - рентабельність власних коштів підприємства,

П - ставка податку на прибуток,

ЕР - економічна рентабельність,

ССВ - середня ставка відсотка за кредит.

Підставивши в (2.36) замість фактичних значень ПК і ВК їхні нові значення ПК' і ВК', визначимо оптимальне значення РВК`:

РВК`=(1-П)*, (2.37)

де РВК` - оптимальне значення РВК.

ж) Дії адміністрації по розподілі прибутку будемо вважати оптимальними, якщо удалося досягти не більш ніж 10-% відхилення фактичної величини власних коштів від розрахункового значення:

, (2.38)

Задача №4

Скориставшись даними, представленими в таблиці 2.9, оцінити дії адміністрації по розподілу прибутку:

а) Визначити величину по формулі (2.35).

б) Розрахувати приріст для ВК і ПК на основі формул (2.28) і (2.31).

в) Визначити рентабельність власних коштів за допомогою формули (2.37).

г) Розрахувати нову норму розподілу прибутку, використовуя формулу (2.26).

д) Оцінити дії адміністрації по формулі (2.38).

Таблиця 2.6 - Вихідні дані для оцінки дії адміністрації по стратегії розвитку і дивідендній політиці

Показник, грн..	Номер форми звіту	Звітні дані, грн.
		Попередній рік	Звітний рік
1	2	3	4
Балансовий прибуток, грн. БП	2	1970	6030
Норма розподілу, НР	-	0	0,1
Власні кошти, грн. ВК	1	1840	3020
Позикові кошти, грн. ПК	1	2060	5780
Мобілізовані засоби, грн МЗ	1	2130	7060
Іммобілізовані засоби, грн. ІМЗ	1	1790	1750
Податок на прибуток, % П	-	30	30
1	2	3	4
Економічна рентабельність, % ЕР	-	105	190
Середня ставка % ССВ	-	20	30
Рентабельність власних коштів, % РВК	-	156	388

Звітний рік:

а) розрахуємо величину :

=

Якщо >0, то норма розподілу занижена. Підприємство має зайві ВК, які краще було б спрямувати на виплату дивідендів.

б) За допомогою визначимо нові значення величин ВК і ПК:

ВК`=3020-1271,99=1271,99 (грн.);

ПК`=5780+1271,99=7051,99 (грн.).

в) Визначимо оптимальну рентабельність власних коштів:

РВК`=(1-0,3)* (585%).

г) Виходячи з даних попереднього року про норму розподілу і балансовий прибуток, визначимо оптимальну НР`:

НР`=0,0+.

Оскільки, згідно (2.24), НР= 0-1, приймемо оптимальне значення НР у звітному році рівним 0,65:

НР`=0,65.

д) Дамо оцінку діям адміністрації:

Дії адміністрації кваліфікуються як незадовільні, тому що відхилення фактичного значення ВК від оптимального склало 96,28% замість припустимих 10%. Зведемо результати розрахунків у таблицю 2.7.

Таблиця 2.7 - Результати оцінки стратегії розвитку і дивідендної політики.

Показник	Фактичні дані	Оптималь-не значення в звітному році	Відхи-лення,%
	Поперед-ній рік	Звітний рік
Рентабельність власних коштів, %	156	388	585	-197
Власні кошти, грн.	1840	3020	1748,01	72,77
Позикові кошти, грн.	2060	5780	7051,99	-18,04
Норма розподілу прибутку	0,0	0,1	0,65	-84,61

Висновки: за результатами оцінки стратегії розвитку і дивідендної політики підприємства можна відзначити, що за рік рентабельність власних коштів збільшилася з 156 до 388%, сума власних коштів виявилася надлишковою на 72,77%, а позикових засобів виявилося недостатньо на 18,04%. Норма розподілу прибутку в звітному році була занижена на 84,61%. Дії адміністрації оцінюються незадовільно, оскільки в звітному році необхідно було збільшити обсяг позикових засобів на 18,04%, що необхідно зробити в майбутньому періоді.

2.4 Управління фінансовими ризиками і операційний ліверидж (важіль)

З погляду фінансового менеджменту, ризик - це імовірність несприятливого результату фінансової операції.

Сукупний підприємницький ризик пов'язаний з операційним лівериджем.

Операційний ліверидж - показник, що дозволяє визначити залежність між темпом приросту (зниження) прибутку від темпу приросту (зниження) виручки від реалізації продукції.

Витрати на виробництво продукції можна розділити на змінні і постійні.

До змінних витрат відносять такі, котрі змінюються при зміні обсягу продукції: витрати на закупівлю сировини і матеріалів, споживання електроенергії, транспортні витрати, витрати на заробітну плату і інші. Передбачається, що змінні витрати пропорційні обсягу виробництва.

До постійних витрат відносять витрати, які можна прийняти як незалежні від обсягу виробництва: амортизаційні відрахування, виплата відсотків за кредит, орендна плата, утримання управлінського персоналу й ін.

Розподіл витрат є умовним. Разом з тим, розходження між характером витрат є базою для аналізу точки беззбитковості ведення господарства.

Концепція беззбитковості виражається в наступному: визначається, скільки одиниць продукції чи послуг необхідно продати з метою відшкодування зроблених при цьому постійних витрат. Природно, що ціни на продукцію встановлюються таким чином, щоб відшкодувати всі перемінні витрати й одержати надбавку, достатню для покриття постійних витрат і одержання прибутку.

При реалізації цієї концепції можна виявити, що будь-які зміни виручки від реалізації продукції викликає ще більшу зміну прибутку. Це явище одержало назву ефекту виробничого лівериджа (чи операційного важеля). Якщо ми можемо зберегти частку прибутку в доходах, ми можемо знижувати ціну реалізації при визначеному зростанні прибутку.

Для виконання розрахунків по виявленню залежності зміни прибутку від зміни реалізації пропонується наступна формула:

, (2.39)

де OВ - сила впливу операційного важеля,

z - ціна одиниці продукції,

q - кількість одиниць реалізованої продукції,

V - обсяг реалізації в грошовому вираженні,

- загальна величина змінних витрат,

C - загальна величина постійних витрат,

S - сукупні витрати,

П_В - валовий прибуток,

- валова маржа (ВМ).

Усвідомивши можливість використання операційного важеля перейдемо до поняття, що має в економічній літературі безліч назв:

- поріг рентабельності,

- точка самооплатності,

- точка беззбитковості і т.п.

Зупинимося на останньому - коли виручка від реалізації на такому рівні, коли немає збитків, але ще немає і прибутку. Тобто результат від реалізації після відшкодування змінних витрат достатній для покриття постійних витрат, а прибуток дорівнює нулю.

У точці беззбитковості (ТБ):

z q - (C + N) = 0, (2.40)

де - змінні витрати на одиницю продукції,

N - кількість випущеної продукції.

Якщо N = q, то для досягнення точки беззбитковості необхідний випуск наступної кількості виробів:

(2.41)

Задача №5

Компанія Y робить продукцію. Для даного виробництва:

С = 220 тис у.г.о., N_max = 2000 од.,

Z = 720 у.г.о., = 290 у.г.о./од.

Знайти точку беззбитковості для даної продукції і відобразити її графічно, знайти вплив трьох факторів (C, , Z) на прибуток, при їхньому зниженні на 25%.

По формулі 2.41:

тис.у.г.о.

100 200 300 400 500 512 600 700 800 900 1000 од.

Рисунок 2.5 - Графічне відображення точки беззбитковості

Лінія фіксованих витрат показує, що при зміні обсягу продажів з 0 до 2000 од. сума постійних витрат залишається незмінною.

Пряма змінних витрат показує, що їхня загальна сума змінюється від 0 до 290 тис.у.г.о.

Величина сукупних витрат: від 220 до 490 тис.у.г.о.

Пряма валової виручки від продажів показує зміну суми виручки з 0 до 720 тис.у.г.о. при максимальному обсязі продажів.

Перетинання прямої сукупних витрат, і прямої загальнї виручки відбувається в точці беззбитковості рівної 512 од.

У зв'язку з використанням операційного важеля фінансовий менеджер має можливість з метою максимізації прибутку використовувати вплив трьох факторів: постійних витрат, змінних витрат і цін.

Так, якщо за даними задачі зменшити величину постійних витрат на 27% (220т.· 0,73 = 160,6т.), то для досягнення ТБ можливо знизити обсяг випуску продукції (N) до 300 од:

При зниженні змінних витрат на 27% (290 у.г.о. · 0,73 = 211,7 у.г.о.), для досягнення ТБ так само можливо деяке зниження N:

На відміну від постійних і змінних витрат, величину яких фінансовий менеджер змінює, керуючись внутріфірмовими можливостями, зміна цін (z) можлива при урахуванні зовнішньої конкуренції.

Бажаючи підвищити конкурентоспроможність продукції шляхом зниження z, виробник повинен для досягнення ТБ підвищити N. Якщо припустити, що z знижено на 27% (720 у.г.о. · 0,73=525,6 у.г.о.), то ТБ буде досягнута тільки при випуску:

Відповідно і прибуток при підвищенні N буде нижче.

Розглянуті приклади є спрощеними, оскільки на практиці маємо вплив одночасно трьох перерахованих факторів на дію операційного важеля.

Необхідно визнати, що операційний ліверидж - лише один компонент сукупного підприємницького ризику.

Основні фактори, що підвищують підприємницький ризик - це мінливість і невизначеність обсягу продажів і витрат виробництва. Операційний ліверидж збільшує вплив цих факторів на варіацію прибутку, але він не є сам по собі джерелом мінливості.

Фактори, що лежать в основі мінливості обсягу продажів і витрат, впливають також на силу впливу операційного лівериджа, збільшують загальну варіацію прибутку і, підприємницький ризик.

Задача №6

Мале підприємство «Альянс» планує випуск нового виду продукції, що має наступні проектні дані (таблиця 2.18).

Таблиця 2.8 - Вихідні дані для оцінки підприємницького ризику проекту

Показник	Сума
Ціна реалізації Z, грн./шт.	35
Обсяг реалізації q, шт.	80
Питомі змінні витрати v, грн./шт.	12
Постійні витрати C, грн.	550
Ціна одиниці виробу z, грн./шт.	35

Оцінити підприємницький ризик проекту, використовуючи силу впливу операційного важеля і виконати аналіз беззбитковості проекту.

Розрахунок прибутку надамо в таблиці 2.9:

Таблиця 2.9 - Розрахунок прибутку

Показник	грн.
Виручка від реалізації	2800
- Змінні витрати	960
= Валова маржа	1840
- Постійні витрати	550
= Прибуток	1290

а) Розрахуємо силу впливу операційного важеля і оцінимо міру підприємницького ризику. Сила впливу операційного важеля (СВОВ) розраховується по формулі:

. (2.42)

Сила впливу операційного важеля = 1840 / 1290 = 1,43.

Це означає, якщо виручка зміниться на 1%, прибуток зміниться на 1,43%. СВОВ невелика, отже підприємницький ризик невеликий.

Визначимо відсоток зниження виручки, при якому підприємство повністю позбавиться прибутку.

Так як сила впливу операційного важеля рівна 1,43, то зниження виручки більш ніж на 70% (= 100% : 1,43) недопустимо. При зниженні виручки на 70% - прибуток рівний 0 (точка беззбитковості).

б) Проведемо аналіз беззбитковості проекту.

Розрахуємо порогову виручку ( точку беззбитковості у вартісному вираженні ТБ_В) за формулою:

, (2.43)

де Квм - коефіцієнт валової маржі.

(2.44)

де ВР - виручка від реалізації.

Коефіцієнт валової маржі = 1840 / 2800 =0,66

Точка беззбитковості (у вартісному виразі) = 550 / 0,66 = 837 грн.

Т.ч., по досягненні виручки від реалізації 837 грн., підприємство починає отримувати прибуток, якщо виручка менше 837 грн. підприємство несе збитки.

Розрахуємо запас фінансової міцності у вартісному виразі (Зфм) від виручки за формулою:

, (2.45)

Таким чином, запас фінансової міцності у вартісному виразі складає 2800 - 837 = 1963 грн.

Розрахуємо масу прибутку після проходження порога рентабельності за формулою: управління фінанси позика платоспроможність дивіденд

, (2.46)

Таким чином, можна зробити висновок, що розрахунки виконані вірно.

Размещено на Allbest.ru