Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БЮДЖЕТНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ УКРАЇНИ

1.1 Поняття бюджетної класифікації

1.2 Структура бюджетної класифікації

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ЗА КОДАМИ БЮДЖЕТНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ

2.1 Аналіз виконання доходної частини державного бюджету в розрізі економічної класифікації

2.2 Аналіз виконання видаткової частини державного бюджету в розрізі економічної класифікації

РОЗДІЛ 3. НОВА КЛАСИФІКАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ТА ЕЛЕМЕНТИ ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВОГО МЕТОДУ СКЛАДАННЯ БЮДЖЕТУ

ВИСНОВКИ ТАПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Створення Державного казначейства України має величезне значення і є широким кроком вперед в системі виконання бюджетів. У зв'язку з запровадженням казначейської системи виконання бюджетів в Україні було затверджено багато нормативних актів, що покращують ситуація з виконанням бюджетів сіх рівнів. Одне з таких нововведень - затвердження Верховною Радою України в 1996 році бюджетної класифікації.

Слід відмітити, що бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Метою запровадження бюджетної класифікації в Україні є створення єдиної інформаційної системи зведення державних доходів та видатків на всіх рівнях влади та забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних даних. Тому актуальність обраної теми на сьогоднішній час є досить високою.

Метою написання курсової роботи є удосконалення знань з теми: “Бюджетна класифікація: суть, функції та складові елементи”.

Предметом вивчення є бюджетна класифікація України.

Завданнями дослідження є:

1. Теоретичне вивчення суті та структури бюджетної класифікації.

2. Здійснення аналізу виконання доходної та видаткової частини Державного бюджету України в розрізі кодів економічної класифікації доходів та видатків.

3. Характеристика ролі бюджетної класифікації в програмно-цільовому методі складання бюджету.

4. Формування висновків та пропозицій.

Робота складається з трьох розділів.

Перший розділ містить в собі теоретичну частину, в якій розглядається: поняття бюджетної класифікації, її організаційне та юридичне значення, а також структура.

Другий розділ містить в собі аналітичну частину роботи, де проведено аналіз доходної та видаткової частини Державного бюджету України в розрізі кодів економічної класифікації.

Третій розділ характеризую програмно-цільовий метод формування бюджету та роль бюджетної класифікації в ньому.

В роботі використано ряд законодавчих та нормативних актів та спеціальна література.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БЮДЖЕТНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ УКРАЇНИ

1.1 Поняття бюджетної класифікації

Згідно ст. 2 п. 3 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація України була затверджена Постановою Верховної Ради України від 12.07.1996р. № 327/96-ВР "Про структуру бюджетної класифікації України" з метою створення єдиної інформаційної системи зведення державних доходів та видатків на всіх рівнях влади та забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних даних. Вимогу використання єдиної класифікації доходів і видатків закладено у Бюджетному кодексі.

Бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів та видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями та економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї, та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України.

Бюджетна класифікація України є єдиною для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, її використовують у бюджетному плануванні в процесі складання проектів бюджетів різних рівнів, розробці індивідуальних і зведених кошторисів витрат для бюджетних установ. При цьому забезпечується взаємозв'язок державного плану економічного і соціального розвитку країни і фінансових планів міністерств і відомств з бюджетом, єдиний порядок складання бюджетів окремих регіонів, зведення показників державного та місцевих бюджетів.

Бюджетна класифікація використовується на всіх стадіях бюджетного процесу. Вона дозволяє враховувати надходження доходів і фінансування витрат згідно з затвердженим бюджетним розписом. На підставі бюджетної класифікації складається звітність про виконання бюджету України.

Використання бюджетної класифікації дозволяє проводити аналіз надходження доходів за кожним видом, фінансування витрат за їхніми направленнями, співставлення кошторисних витрат за однотипними установами.

На її основі здійснюється статистична обробка бюджетних показників, в процесі якої відслідковується динаміка і тенденції розвитку показників, розробляються прогнози щодо розвитку бюджетних відносин.

Бюджетна класифікація має велике організаційне значення. Вона:

- створює умови для порівнянності показників державного бюджету та місцевих бюджетів;

- приводить кожен бюджет до обстежуваного;

- полегшує розгляд бюджетів та їх економічний аналіз;

- спрощує контроль за виконанням бюджету, своєчасністю і повнотою акумуляції коштів, використанням їх за цільовим призначенням;

- забезпечує можливість синтетичного та аналітичного обліку доходів та видатків у бюджетних установах та організаціях.

Бюджетна класифікація дозволяє також порівняти асигнування з видатками, що допомагає дотримуватись фінансової дисципліни, економно витрачати кошти, здійснювати контроль за виконанням програм соціально-економічного розвитку держави.

Бюджетна класифікація має юридичне значення, а саме:

- віддзеркалює правову основу організації складання бюджету;

- здійснює юридичне закріплення устрою і компетенції органів влади і управління;

- висвітлює законодавчі акти і правила, що регулюють бюджетний процес.

Наказом Міністерства фінансів України за №604 від 27 грудня 2001 року "Про бюджетну класифікацію та її затвердження" на виконання статті 8 Бюджетного кодексу України та з метою запровадження у 2002 році в Україні затверджено нову бюджетну класифікацію, яка включає такі складові частини:

І - класифікація доходів бюджету;

II - класифікація видатків бюджету;

III - класифікація фінансування бюджету;

IV - класифікація боргу.

Водночас затверджено тимчасову класифікацію видатків місцевих бюджетів (з перехідною таблицею до нової функціональної класифікації видатків бюджету), яка використовується до впровадження програмно-цільового методу при складанні та виконанні місцевих бюджетів.

Повноваженнями щодо надання роз'яснень з питань застосування бюджетної класифікації наділені:

- класифікації доходів бюджету, функціональної класифікації видатків бюджету, класифікації фінансування бюджету та класифікації боргу - Департамент по бюджету Міністерства фінансів України;

- економічної класифікації видатків бюджету Державне казначейство України.

1.2 Структура бюджетної класифікації

Розглянемо структуру бюджетної класифікації. Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

Охарактеризуємо кожну з цих частин:

У першому розділі бюджетної класифікації України "Класифікація доходів бюджету" відображена кодифікація усіх видів надходжень, які підлягають зарахуванню до Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Відповідно до бюджетної класифікації доходи бюджету згруповані залежно від джерел і форм власності платників податків, що дає змогу визначити їхню економічну сутність.

Цей розділ складається з п'яти основних груп Додаток 1):

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) офіційні трансферти;

5) цільові фонди.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні та місцеві податки, збори й інші обов'язкові платежі.

Неподаткові надходження включають усі безповоротні надходження, крім доходів від продажу капіталу, всі надходження по штрафах і санкціях, крім штрафів за порушення податкового законодавства, а також добровільні, невідплатні поточні надходження з недержавних джерел. Таким чином, неподатковими надходженнями визнаються:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталом охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів, землі та нематеріальних активів і включають:

- надходження від продажу основного капіталу;

- надходження від реалізації державних запасів товарів;

- надходження від продажу землі та нематеріальних активів;

- податки на фінансові операції та операції з капіталом.

Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Офіційні трансферти включають невідплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій. Офіційні трансферти можуть надходити:

- від органів державного управління;

- від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій;

- з іншої частини бюджету.

Державні цільові фонди - це фонди, створені відповідно до законів України, які формуються за рахунок визначених законами України податків, зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Це, насамперед:

- Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

- Пенсійний фонд України;

- Збір на обов'язкове соціальне страхування до Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності;

- Збір на обов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

- Платежі до Фонду України соціального захисту інвалідів;

- Збір за забруднення навколишнього природного середовища.

У сукупності податкові та неподаткові надходження складають поточні доходи. Якщо до поточних доходів приплюсувати суму доходів від операцій з капіталом, то отримаємо сукупні доходи.

Як видно з наведеної таблиці, окремі групи доходів складаються зі статей доходів, які об'єднують конкретні види доходів за джерелами та способами їх отримання. Код класифікації доходів має вісім знаків:

- перша цифра - відповідає групі доходів;

- друга цифра - номер підгрупи бюджетної класифікації;

- третя та четверта цифри - відповідають розділу;

- п'ята та шоста цифри - означають параграф конкретного розділу, який визначає різновид надходження;

- сьома та восьма цифри - відведені для кодування виду бюджету (державний, міський, районний, селищний, сільський) для розщеплення платежу.

Наприклад, під кодом 30000000 зашифровані доходи від операцій з капіталом, 31000000 - надходження від продажу основного капіталу, 31020000 - надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Для кожного виду надходжень, що зараховуються до бюджетів, коду бюджетної класифікації Національним банком України присвоюється тільки йому відповідний тризначний символ банківської звітності. Це пов'язано зі специфікою зарахування платежів до місцевих бюджетів, яка склалася з переходом їх на казначейське обслуговування (на один рахунок місцевого бюджету може зараховуватися багато різних платежів). У процесі переходу на касове обслуговування місцевих бюджетів за доходами Національним банком будуть присвоєні символи банківської звітності усім, без виключення, кодам бюджетної класифікації, відповідно до яких платежі зараховуватимуться до місцевих бюджетів. Крім цього очікується також зміна символів банківської звітності окремих кодів бюджетної класифікації доходів місцевих бюджетів. Символи банківської звітності формуються для кодування аналітичних рахунків та забезпечують правильність (адресність) надходження коштів на відповідні аналітичні рахунки. При цьому кожному символу звітності відповідає окремий код бюджетної класифікації і аналітичних рахунків. Наприклад, коду бюджетної класифікації 11021200 "Відрахування від суми податку на прибуток для фінансування житлового будівництва для військовослужбовців" присвоєно символ банківської звітності 222.

Новий підхід запроваджено щодо класифікації видатків, який дозволяє визначити не лише сам факт використання міністерствами та відомствами бюджетних коштів, а й пов'язати ці видатки з виконанням програмних завдань держави та мірою відповідальності у цьому кожного відомства.

Запровадження нової функціональної класифікації видатків бюджету викликане необхідністю приведення її у відповідність до міжнародних стандартів статистики державних фінансів з метою забезпечення міжнародної порівнянності показників бюджету.

Нова класифікація видатків бюджету розроблена на основі класифікації функцій управління (КФУ), опублікованої статистичним відділом Організації об'єднаних націй. Класифікація має три рівні категорії (від 1 до 10), групи та класи.

Категорії - це загальні цілі державного управління, а групи і класи описують засоби досягнення цих загальних цілей.

Видатки бюджету класифікуються за чотирма ознаками:

1. Функціональна класифікація видатків бюджету (за функціями, з виконанням яких пов'язані видатки) (КФКВ).

2. Економічна класифікація видатків бюджету (за економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки) (КЕКВ).

3. Відомча класифікація видатків (за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів) (КВКВ).

4. Програмна класифікація видатків бюджету (КПКВ).

Функціональна класифікація здійснюється відповідно до основних функцій держави, які викладені у вигляді розділів видатків, з низкою підрозділів. Можна виділити три рівні функціональної класифікації:

- перший рівень - розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування. Наприклад, 0100 загальнодержавні функції, 0200 оборона, 0300 - громадський порядок, безпека та судова влада, 0400 - економічна діяльність, 0500 охорона навколишнього природного середовища тощо;

- другий рівень - підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування в межах відповідних розділів. Наприклад, розділ "Економічна діяльність" - 0400, підрозділ "паливно-енергетичний комплекс" - 0430; Функціонування виконавчої влади - 010200; розділ "охорона здоров'я" - 0700, підрозділ "лікарні та санаторно-курортні заклади" - 0730;

- третій рівень - цільові видатки за конкретними напрямами діяльності головних розпорядників бюджетних коштів у межах відповідних підрозділів. Наприклад, розділ "Духовний та фізичний розвиток" - 0800; підрозділ "Культура та мистецтво" - 0820; конкретні напрямки діяльності головних розпорядників коштів: художні колективи, концертні та циркові організації 0822; творчі спілки 0824, заповідники - 0827 тощо (Додаток 2).

Економічна класифікація видатків бюджету визначає конкретне спрямування коштів, тобто предметно-цільове їх призначення, і поділяється на:

1) поточні видатки (код 1000) - усі платежі бюджету, що передбачаються на поточні цілі;

2) капітальні видатки (код 2000) - платежі з метою придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів, землі і нематеріальних активів, а також капітальні трансферти.

3) нерозподілені видатки (код 3000) - це видатки з резервних фондів Кабінету Міністрів України та фондів непередбачених видатків Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих адміністрацій, виконкомів місцевих рад;

4) кредитування з вирахуванням погашення (код 4000) - платежі бюджетів усіх рівнів з метою проведення економічної політики, в результаті яких у них виникають фінансові вимоги до інших суб'єктів господарської діяльності. При застосуванні категорії кредитування обов'язковою умовою є виникнення зобов'язання щодо повернення коштів.

Кожний напрямок видатків має цільове призначення. Наприклад, поточні видатки (1000) за цільовим призначенням спрямовувати: на оплату праці працівників бюджетних установ - 1100; нарахування на заробітну плату - 1120; видатки на відрядження - 1140, оплату комунальних послуг та енергоносіїв - 1160. Капітальні видатки (2000): придбання основного капіталу - 2100; створення державних запасів і резервів - капітальний ремонт - 2200. Надання внутрішніх кредитів з вирахуванням погашення (код 4100) передбачає кредитування (мінус погашення) органів державного управління інших рівнів, державних підприємств, фінансових установ і включає надання внутрішніх кредитів (код 4110) та повернення внутрішніх кредитів (код 4120). Надання зовнішніх кредитів з вирахуванням погашення (код 4200) включає кредитування та платежі в рахунок його погашення, які надаються зарубіжним країнам, міжнародним організаціям, підприємствам, приватним особам: при цьому надання зовнішніх кредитів має код 4210; повернення зовнішніх кредитів - код 4220 Додаток 3).

Відомча класифікація видатків бюджету дає можливість здійснювати повний економічний аналіз і контроль за витрачанням бюджетних коштів. Вона засвідчує, якому міністерству, відомству спрямовуються кошти, тобто містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів.

На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр формування і використання фінансових ресурсів розпорядниками бюджетних коштів.

Наприклад, код Міністерства освіти і науки України - 220, Міністерства фінансів України - 350, Антимонопольного комітету України -- 601, Рахункової палати України - 651, Тернопільської обласної державної адміністрації - 789 тощо.

Відомча класифікація видатків бюджетів затверджується:

1) для Державного бюджету України - Міністерством фінансів України;

2) визначається відповідно до закону про Державний бюджет України (частина друга статті 22 Бюджетного кодексу України). Відомча класифікація видатків державного бюджету наведена у Додатку 4;

3) для бюджетів самоврядування - міністром фінансів Автономної Республіки Крим, керівником місцевого фінансового органу і визначається відповідно до рішення про місцевий бюджет (частина третя статті 22 Бюджетного кодексу України).

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом і щорічно визначається у законі про Державний бюджет України відповідно до вимог частини третьої статті 38 Бюджетного кодексу України.

Формування програмної класифікації видатків державного бюджету при складанні проекту закону про державний бюджет здійснюється за структурою кодування, наведеною у Додатку 5.

Обов'язковою умовою є прив'язка коду конкретної бюджетної програми до відповідного коду нової функціональної класифікації видатків бюджету, що забезпечить можливість автоматичного групування показників бюджетних програм за функціональною класифікацією.

У більшості випадків за базу визначення бюджетної програми беруться бюджетні призначення окремого головного розпорядника за функціональною класифікацією, аналізується його організаційна структура з метою визначення відповідальних виконавців та детально визначається мета бюджетної програми, яку необхідно досягнути, і завдання, які необхідно виконати для досягнення цієї мети за рахунок відповідного бюджетного призначення.

З метою поліпшення прозорості та контрольованості використання бюджетних коштів бюджетну програму, обсяг видатків на яку складає більше 1-1,5 відсотка загального обсягу видатків державного бюджету, доцільно розподілити на декілька менших бюджетних програм.

Програмна класифікація видатків державного бюджету щорічно уточнюється і перезатверджується шляхом встановлення бюджетних призначень у Закону про Державний бюджет України. Незмінною залишається лише структура коду програмної класифікації видатків.

Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками.

Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:

- фінансування за типом кредитора - за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань. Наприклад, внутрішнє фінансування - 200000, у т.ч. фінансування за рахунок коштів бюджетів різних рівнів та державних фондів - 201000, фінансування за рахунок позик банківських установ - 202000 (Додаток 6 табл. 1);

- фінансування за типом боргового зобов'язання - за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту.

Наприклад, внутрішнє фінансування -- код 400000, у т.ч.: довгострокові зобов'язання 401000; зовнішнє фінансування -- 500000, в т.ч.: довгострокові зобов'язання - 501000; короткострокові зобов'язання та векселі - 503000 (Додаток 6 табл. 2).

Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування.

Державний борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

Класифікація боргу за типом кредитора складається з двох розділів. Перший розділ - внутрішній борг (код 200000) включає, заборгованість за позиками, одержаними з бюджетів різних рівнів та державних фондів код 210000, заборгованість перед банківськими установами - код 220000, заборгованість перед іншими органами управліннями - код 230000 тощо. Другий розділ - зовнішній борг (код 300000) (Додаток 7 табл. 1).

Класифікація боргу за типом боргового зобов'язання складається з внутрішнього та зовнішнього боргу (коди 400000 та 500000), заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями (коди 410000 та 510000) тощо (Додаток 7 табл. 2).

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ЗА КОДАМИ БЮДЖЕТНОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ

2.1 Аналіз виконання доходної частини державного бюджету в розрізі економічної класифікації

Проведемо аналіз виконання доходної частини Державного бюджету на 2003 рік за кодами економічної класифікації. Для цього використаємо дані табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Аналіз виконання доходної частини Державного бюджету України на 2003 рік за кодами економічної класифікації млн. грн.

Код	Назва	Затверджено	Виконано	Темп росту	Темп приросту, %
1	2	3	4	5	6
10000000	Податкові надходження	34397,4	35725,7	1328,3	3,9
20000000	Неподаткові надходження	15667,1	15790,5	123,4	0,8
30000000	Доходи від операцій з капіталом	489,1	763,3	274,2	56,1
40000000	Офіційні трансферти	2383,4	2368,5	-14,9	-0,6
50000000	Цільові фонди	190,0	216,0	26,0	13,7
	Всього доходів	53272,6	55076,7	1804,1	3,4

Аналізуючи, дані табл. 2.1. можемо відмітити зростання доходів за всіма кодами економічної класифікації крім 40000000 “Офіційні трансферти”.

За кодом 10000000 “Податкові надходження” темп росту проти затвердженої суми склав 1328,3 млн. грн., темп приросту 3,9%.

За кодом 20000000 “Неподаткові надходження” темп росту проти затвердженої суми склав 123,4 млн. грн., темп приросту 0,8%.

За кодом 30000000 “Доходи від операцій з капіталом” темп росту проти затвердженої суми склав 274,2 млн. грн., темп приросту 56,1%.

За кодом 40000000 “Офіційні трансферти” темп росту проти затвердженої суми склав -14,9 млн. грн., темп приросту -0,6%.

За кодом 50000000 “Цільові фонди” темп росту проти затвердженої суми склав 26,0 млн. грн., темп приросту 13,7%. Загальна сума доходів Державного бюджету перевищує затверджену суму на 1804,1 млн. грн. або 3,4%. Наглядніше співвідношення затверджених та виконаних сум доходів можна відобразити за допомогою діаграми (рис. 2.1). Дана діаграма також допомагає нам побачити, що найбільшу суму доходів Державний бюджет отримує від податкових надходжень (код економічної класифікації - 10000000). Проаналізуємо також структуру доходів Державного бюджету на 2003 рік. Використаємо для цього дані табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Структура доходів Державного бюджету України на 2003 рік в розрізі кодів економічної класифікації %

Код	Назва	Питома вага в загальній сумі доходів	Темп росту
		Затверджено	Виконано
1	2	3	4	5
10000000	Податкові надходження	64,6	64,9	0,3
20000000	Неподаткові надходження	29,4	28,7	-0,7
30000000	Доходи від операцій з капіталом	0,9	1,4	0,5
1	2	3	4	5
40000000	Офіційні трансферти	4,5	4,3	-0,2
50000000	Цільові фонди	0,4	0,4	-

Отже, з табл. видно, що питома вага за такими кодами як 10000000 “Податкові надходження” та 30000000 “Доходи від операцій з капіталом” в загальному обсязі збільшилась, відповідно, на 0,3 та 0,5%. За кодами 20000000 “Неподаткові надходження” та 40000000 “Офіційні трансферти” - зменшилась, відповідно, на 0,7 та 0,2%. За кодом 50000000 “Цільові фонди” питома вага затвердженої суми доходів та виконаної - не змінилася.



Рис. 2.1. Динаміка доходів Державного бюджету України в розрізі кодів економної класифікації за 2003 рік

Покажемо питому вагу доходів Державного бюджету в розрізі кодів економічної класифікації за допомогою діаграми (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Питома вага доходів Державного бюджету України в розрізі кодів економної класифікації за 2003 рік

На рис. 2.2 видно, що такі види доходів як податкові надходження та неподаткові надходження займають найбільшу питому вагу в доходах бюджету.

Проаналізуємо виконання Державного бюджету України за видатками в розрізі кодів економічної класифікації.

2.2 Аналіз виконання видаткової частини державного бюджету в розрізі економічної класифікації

Аналіз виконання видаткової частини державного бюджету в розрізі економічної класифікації проведемо за допомогою табл. 2.3.

Таблиця 2.3 Аналіз виконання видаткової частини Державного бюджету України на 2003 рік за кодами економічної класифікації млн. грн.

Код	Назва	Затверджено	Виконано	Темп росту	Темп приросту, %
1	2	3	4	5	6
10000	Поточні видатки	50252,1	48801,1	-1451,0	-0,3
20000	Капітальні видатки	7584,1	6955,4	-628,7	-8,3
30000	Нерозподілені видатки	46,3	0	-46,3	-100,0
40000	Кредитування з вирахуванням погашення	755,0	444,6	-310,4	-41,1
	Всього видатків	58637,5	56201,1	- 2436,4	-4,2

Аналізуючи, дані табл. 2.3. можемо відмітити що в 2003 році було недовиконання Державного бюджету України за всіма кодами економічної класифікації видатків. Так загальне невиконання склало 2436,4 млн. грн. або 4,2%.

За кодом 1000 “Поточні видатки” темп росту проти затвердженої суми склав -1451,0 млн. грн., темп приросту -0,3%.

За кодом 20000 “Капітальні видатки” темп росту проти затвердженої суми склав -628,7млн. грн., темп приросту -8,3%.

За кодом 30000 “Нерозподілені видатки” темп росту проти затвердженої суми склав -46,3млн. грн., темп приросту -100,0%.

За кодом 40000 “Кредитування з вирахуванням погашення” темп росту проти затвердженої суми склав -310,4 млн. грн., темп приросту -41,1%.

Наглядніше співвідношення затверджених та виконаних сум видатків можна відобразити за допомогою діаграми (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Динаміка видатків Державного бюджету України в розрізі кодів економної класифікації за 2003 рік

Діаграма показує нам, що найбільшу суму видатків з Державного бюджету становлять поточні (код 10000).

Проаналізуємо також структуру видаткової частини Державного бюджету на 2003 рік в розрізі економічної класифікації видатків. Використаємо для цього дані табл. 2.4.

Таблиця 2.4 Структура видаткової частини Державного бюджету України на 2003 рік в розрізі кодів економічної класифікації %

Код	Назва	Питома вага в загальній сумі доходів	Темп росту
		Затверджено	Виконано
10000	Поточні видатки	85,7	86,8	1,1
20000	Капітальні видатки	12,9	12,4	-0,5
30000	Нерозподілені видатки	0,1	0	-0,1
40000	Кредитування з вирахуванням погашення	1,3	0,8	0,5
	Всього	100	100	-

Отже, з табл. 2.4 видно, що питома вага за такими кодами як 10000 “Поточні видатки” та 40000 “Кредитування з вирахуванням погашення” в загальному обсязі збільшилась, відповідно, на 1,1 та 0,5%. За кодами 20000 “Капітальні видатки” та 30000 “Нерозподілені видатки” - зменшилась, відповідно, на 0,5 та 0,1%.

Покажемо питому вагу видатків Державного бюджету в розрізі кодів економічної класифікації за допомогою діаграми (рис. 2.4).

Рис. 2.4. Питома вага видатків Державного бюджету України в розрізі кодів економної класифікації за 2003 рік

На рис. 2.4 видно, що такі види видатків як поточні займають найбільшу питому вагу в видатковій частині Державного бюджету.

Отже, ми проаналізували дохідну та видаткову частину Державного бюджету на 2003 рік в розрізі кодів економічної класифікації. Можемо зробити висновок, що бюджетна класифікація допомагає оперативно провести аналіз виконання бюджетів.

РОЗДІЛ 3. НОВА КЛАСИФІКАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ТА ЕЛЕМЕНТИ ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВОГО МЕТОДУ СКЛАДАННЯ БЮДЖЕТУ

бюджет казначейство економічний фінансовий

Досвід багатьох країн, які ефективно запроваджують програмно-цільовий метод складання бюджету в системі державних і місцевих фінансів, засвідчує, що цей процес вимагає багаторічних зусиль. Невдачі реформаторів, особливо в середині 1960-х років у США пояснювались насамперед прагненням якнайшвидше поширити позитивний досвід окремих міністерств на всю бюджетну систему, без відповідної підготовки. На жаль, цей урок так само довелося засвоювати самостійно різним країнам у 1970-1980-і та 1990-і роки, щоб збагнути просте правило: запровадження програмно-цільового методу, здатного оптимізувати використання наявних бюджетних ресурсів, сконцентрувати їх на досягненні реальних результатів, що можуть стати запорукою розвитку, вимагає поступовості та розуміння кожноГо кроку. При цьому набутий різними країнами досвід необхідно адаптувати до місцевих умов та узгодити з пріоритетами національної політики.

Міністерство фінансів України, наказом № 604 від 27 грудня 2001 року "Про бюджетну класифікацію та її запровадження", затвердило нову функціональну класифікацію бюджету. Пропозиції до зміни класифікації надійшли в пакеті проекту бюджету - 2002, поданого на перше читання (основні додатки до бюджету, які містять розпис доходів та видатків державного бюджету, були подані за кодами нової класифікації). Слід наголосити на таких моментах:

1. Класифікація видів доходів не зазнала суттєвих змін.

2. Класифікувати видатки бюджетів запропоновано за новою методикою, яка передбачає групування видів видатків бюджету за десятьма основними функціями замість двадцяти п'яти, що існували раніше.

3. У 2002 році видатки місцевих бюджетів обліковуватимуться за тимчасовим класифікатором показників видатків.

4. У бюджеті-2002 запропоновано нову методологію, що передбачає перехід до формування бюджету на основі програмно-цільового методу.

У зв'язку з цим у проекті бюджету, поданому Кабінетом Міністрів України на перше читання, розподіл видатків державного бюджету по головних розпорядниках коштів було визначено за кодами програмної класифікації.

У ході обговорення законопроекту про бюджет народні депутати підтримали ідею переходу на формування державного бюджету на основі програмно-цільового методу, але висловили деякі міркування та рекомендації щодо удосконалення процесу його впровадження.

Під час обговорення враховано також пропозицію народних депутатів щодо перенесення програм фінансування пенсійного забезпечення військовослужбовців від головних розпорядників коштів - Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ тощо до загальнодержавних видатків Міністерства фінансів.

Головними елементами процесу запровадження програмно-цільового методу складання бюджету, застосованими в різних країнах, можна назвати:

- Класифікацію видатків за типами програм, незалежно від того, яка адміністративна структура здійснює видатки;

- Визначення конкретних і вимірюваних цілей цих програм;

- Критерії виміру і оцінки результативності досягнення цих цілей;

- Складання бюджету на три-п'ять років наперед відносно бюджету поточного року.

Важливо пам'ятати також, що реформування бюджетного процесу, як правило, стає каталізатором далекосяжних реформ в управлінні державним сектором та адміністративної системи в цілому. Це може викликати побоювання, опір та небажання змінюватись на різних щаблях виконавчої влади.

Перший елемент переходу на програмно-цільовий метод складання бюджету був реалізований в Україні в законі про бюджет на 2002 рік. Законодавчі підстави для цього забезпечили Бюджетний кодекс України (стаття 10) та Основні напрями бюджетної політики на 2002 рік (пункт 1.4). Разом з тим стало очевидно, що наступні кроки, пов'язані з формуванням конкретних програм, їхнім фінансуванням та виконанням, потребують подальшого опрацювання та практичного опробування.

Зокрема останнім джерелом передбачено наступне: для поліпшення прозорості та обґрунтованості бюджету в частині конкретних видатків державних органів, підвищення ефективності діяльності розпорядників бюджетних коштів, а також посилення зв'язку між їхніми завданнями та бюджетним фінансуванням проект Державного бюджету на 2002 р. має складатися на основі програмно-цільового методу.

Статтею 10 Бюджетного Кодексу України передбачено поділ видатків за чотирма категоріями: функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків); економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків); ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків); бюджетними програмами (програмна класифікація видатків). Саме остання класифікаційна знака є законодавчою основою програмно-цільового методу, оскільки вона застосовується при формуванні бюджету за даним методом.

Відповідно до угоди між Міністерством фінансів України та Агентством з міжнародного розвитку США, компанія "Development Alternatives Inc" (DAI) започаткувала "Проект підтримки економічної та фіскальної реформи" (ПЕФР), метою якого є сприяння у подальшій реалізації концепцій фінансування програм Міністерства фінансів і галузевих міністерств. Цей процес здійснюватиметься на дослідно-експериментальній основі, а отримані дані виконання пілотних проектів будуть використані для впровадження політики фінансування програм у масштабах усього уряду.

ПЕФР передбачає співпрацю в цьому напрямку з трьома галузевими міністерствами, які виявили свою готовність і бажання - Міністерством освіти та науки, Міністерством охорони здоров'я та Міністерством культури і мистецтв. Кожне з цих міністерств визначає кілька ключових управлінь, на основі яких будуть розроблені кілька пілотних програм. Процес розробки й подальшого контролю здійснюватиметься за допомогою робочих груп. Водночас передбачена також загально міністерська програма з розробки структури бюджету на основі програмно-цільового методу.

Для наочності та розуміння важливості складання, впровадження та здійснення пілотних програм розглянемо одну з таких програм, яка опрацьовується ПЕФР у Міністерстві освіти та науки з Управлінням розвитку дошкільної, середньої та позашкільної освіти.

Передусім потрібно нагадати "золоте правило" управління, яке можна сформулювати дуже просто: гарний керівник ставить завдання, а тоді стежить за результатами, перевіряючи, якою мірою вони відповідають висунутим завданням. Іншими словами, якщо ми прагнемо досягти ефективності в нашій діяльності, то мусимо дотримуватися принципу, який складається з двох частин: визначення цілей і спостереження за результатами. Цей принцип важливий і в повсякденному житті (перш ніж за щось братись, варто спитати себе: Навіщо я це роблю? Яка моя мета? Чого я цим досягну?), і в діяльності підприємств чи великих відомств. Не менш (якщо не більш) важливий він і при формуванні бюджету. Але для застосування згаданого принципу в ширшому контексті державних відомств, які виконують різноманітні функції, необхідно підготувати відповідний грунт. Передусім міністерство (відомство, управління) повинне сформулювати так звану "програмну заяву" або свою місію. Йдеться про просте, узагальнене формулювання, яке пояснює сенс існування певної організації та її головні цілі.

Цей простий "девіз" певною мірою відповідає на запитання "Хто б втратив, якби нас не було?", а тому мусить бути не просто порожнім гаслом, яке ніхто не зможе оскаржити. Формулювання місії - це визначення напрямку, в якому слід рухатись, відштовхуючись від аналізу нинішнього стану. Це - надзавдання, яке знає і усвідомлює кожен працівник, а не лише вище керівництво. А отже, це ідея, яка об'єднує всі сегменти організації, сформульована як сума всіх зусиль, що передбачає розвиток внутрішньої комунікації (брак якої помітний в Україні не лише між, а й усередині урядових структур - міністерств і відомств).

Припустімо, що після аналітичних напрацювань робочих груп Міністерство освіти та науки висуне концепцію своєї місії в такому вигляді: "Міністерство готує українських учнів до успішної діяльності в 21 столітті". Відштовхуючись від цього, Управління розвитку дошкільної, середньої та позашкільної освіти могло б спроектувати загальну місію на свою діяльність, скажімо, в такому вигляді: "Управління забезпечує здатність школярів України отримати освіту найвищої якості, яка може підготувати їх до майбутнього".

Після (і під час) розробки декларації місії робоча група аналізує різноманітні аспекти "програмної заяви" з метою визначення конкретних середньо - і довгострокових цілей, досягнення яких необхідне для успішного втілення в життя місії. Наприклад, формулювання "Приділити особливу увагу фізичному доступові до освіти і потребам у перевезенні учнів у сільській місцевості" може бути однією з цілей, оскільки стосується конкретної проблеми, що зашкоджує дітям отримувати освіту найвищої якості. Ця проблема, безперечно, має також кілька вузлових моментів, на які її можна розбити, скажімо:

1) Відстань між школами та місцем проживання деяких учнів; 2) Нестача вчителів у сільській місцевості; 3) Неефективність послуг, що надаються в сільській місцевості.

Отже, наступним кроком робочої групи має стати визначення конкретних завдань, які необхідно виконати для досягнення цілей. Завдання передбачає результат, який необхідно отримати з допомогою певних дій. Наприклад, відштовхуючись від вище вказаної мети забезпечення доступу до освіти, можна висунути таке завдання: "Розробити ефективні підходи до заочної форми навчання в сільській місцевості". Інші, пов'язані з доступом до освіти завдання можуть бути спрямовані на систему спеціальних стимулів для приваблення вчителів у сільську місцевість, спеціальну підготовку вчителів у сільській місцевості, спеціальну систему транспортних перевезень тощо. Після опрацювання (і в процесі опрацювання) комплексного набору завдань по кожній із цілей робоча група визначає напрямки щорічної діяльності, передбачені в бюджеті міністерства, і бюджетні ресурси, необхідні для виконання завдань. Окрім того, як один із елементів ефективного управління, встановлюються контрольні терміни перевірки діяльності в рамках програм протягом року та проміжних результатів з метою забезпечити здійснення програм, як було передбачено.

Дуже важливим, якщо не ключовим елементом програмно-цільового методу складання бюджету є визначення чітких критеріїв оцінки результативності виконання завдань. При цьому слід звернути увагу, що формулювання завдань програми та визначення критеріїв оцінки виконання цих завдань мають бути взаємопов'язаними процесами. Часом краще переформулювати завдання, щоб мати чіткі критерії оцінки їх результативності.

Для оцінки ефективності програми, яку ми розглядаємо, можуть бути використані такі показники: коефіцієнт прогулів учнів у сільській місцевості після запровадження нових способів забезпечення доступу до освіти, або рівень освітньої підготовки учнів у сільській місцевості після запровадження нових способів забезпечення доступу до освіти. Ці показники сприятимуть визначенню того, наскільки корисною і успішною була програма; водночас негативні результати дадуть можливість проаналізувати прорахунки й пошукати шляхи поліпшення програми. Застосування показників ефективності передбачає розробку інформаційної системи показників, щоб отримати реальну інформацію про те, яких результатів досягнуто завдяки діяльності в рамках програм. Частиною такого процесу є визначення джерела і доступності наявних даних, пошук шляхів їх отримання та використання, або ж способів розробки даних там, де вони були відсутні. Скажімо, в нашому випадку одним із способів визначення і застосування "коефіцієнта прогулів" може бути проведення поточного опитування учнів, отримання від них інформації та проведення порівнянь.

Завершальним елементом складання і реалізації програми має стати процес оцінки для вивчення результатів програми й формулювання висновку про її ефективність. Цей процес замикає програмний цикл після викладу місії, цілей і завдань та проведення експертної оцінки.

Запровадження пілотних програм на основі нового підходу окремими міністерствами в бюджеті 2003 року має дуже важливе значення для успішного впровадження програмно-цільового методу складання бюджету в цілому. Це дозволить не лише глибоко уяснити концепцію та структуру цільових програм головними розпорядниками бюджетних коштів, а й пройти всі стадії - від складання, обґрунтування в парламенті та перед громадськістю, виконання та оцінки - в дослідно-експериментальному режимі, набуваючи корисний досвід і вносячи корективи в процесі реалізації. Якщо досвід буде успішний, його, безперечно, візьмуть на озброєння інші.

ВИСНОВКИ ТАПРОПОЗИЦІЇ

Отже, закінчуючи, можемо зробити висновки. В роботі ми визначили, що бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Метою її впровадження є створення єдиної інформаційної системи зведення державних доходів та видатків на всіх рівнях влади та забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних даних.

Бюджетна класифікація використовується на всіх стадіях бюджетного процесу. Вона дозволяє враховувати надходження доходів і фінансування витрат згідно з затвердженим бюджетним розписом. На підставі бюджетної класифікації складається звітність про виконання бюджету України.

Використання бюджетної класифікації дозволяє проводити аналіз надходження доходів за кожним видом, фінансування витрат за їхніми направленнями, співставлення кошторисних витрат за однотипними установами.

На її основі здійснюється статистична обробка бюджетних показників, в процесі якої відслідковується динаміка і тенденції розвитку показників, розробляються прогнози щодо розвитку бюджетних відносин.

Наказом Міністерства фінансів України за №604 від 27 грудня 2001 року "Про бюджетну класифікацію та її затвердження" на виконання статті 8 Бюджетного кодексу України та з метою запровадження у 2002 році в Україні затверджено нову бюджетну класифікацію, яка включає такі складові частини:

І - класифікація доходів бюджету;

II - класифікація видатків бюджету;

III - класифікація фінансування бюджету;

IV - класифікація боргу.

В аналітичній частині роботи ми провели аналіз доходів та видатків Державного бюджету за 2003 рік в розрізі кодів економічної класифікації.

Можемо відмітити що у 2003 році відбулося зростання доходів за всіма кодами економічної класифікації крім 40000000 “Офіційні трансферти” проти затверджених показників. Загальна сума доходів Державного бюджету перевищує затверджену суму на 1804,1 млн. грн. або 3,4%. Найбільшу суму доходів Державний бюджет отримує від податкових надходжень (код економічної класифікації - 10000000).

Також ми відмітили, що в 2003 році було недовиконання Державного бюджету України за всіма кодами економічної класифікації видатків. Так загальне невиконання склало 2436,4 млн. грн. або 4,2%. Найбільшу суму видатків з Державного бюджету становлять поточні (код 10000).

Проаналізувавши дохідну та видаткову частину Державного бюджету на 2003 рік в розрізі кодів економічної класифікації. Можемо зробити висновок, що бюджетна класифікація допомагає оперативно провести аналіз виконання бюджетів.

В третьому розділі ми приділили увагу програмно-цільовому методу формування бюджету.

Головними елементами процесу запровадження програмно-цільового методу складання бюджету, застосованими в різних країнах, можна назвати:

- Класифікацію видатків за типами програм, незалежно від того, яка адміністративна структура здійснює видатки;

- Визначення конкретних і вимірюваних цілей цих програм;

- Критерії виміру і оцінки результативності досягнення цих цілей;

- Складання бюджету на три-п'ять років наперед відносно бюджету поточного року.

Запровадження пілотних програм на основі нового підходу окремими міністерствами в бюджеті 2003 року має дуже важливе значення для успішного впровадження програмно-цільового методу складання бюджету в цілому. Це дозволить не лише глибоко уяснити концепцію та структуру цільових програм головними розпорядниками бюджетних коштів, а й пройти всі стадії - від складання, обґрунтування в парламенті та перед громадськістю, виконання та оцінки - в дослідно-експериментальному режимі, набуваючи корисний досвід і вносячи корективи в процесі реалізації. Якщо досвід буде успішний, його, безперечно, візьмуть на озброєння інші.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р. № 2542-III // Відомості Верховної Ради. - 2001.

2. Закон України "Про Державний бюджет України на відповідний рік" //Відомості Верховної Ради.

3. Постанова Верховної Ради України "Про основні напрями бюджетної політики на відповідний рік (Бюджетна резолюція)" // Відомості Верховної Ради України.

4. Указ Президента України "Про Державне казначейство України": від 27 квітня 1995 р.

5. Указ Президента України "Про затвердження Положення про Міністерство фінансів України: від 26 серпня 1999 р. № 1081/99.

6. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Державне казначейство": від 31 липня 1995 р. № 590 // Зібрання постанов Уряду України. -1995.-№П.-Ст.262.

7. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України "Про впровадження казначейської системи виконання Державного бюджету": від 14 січня 1997р., № 13 // Зібрання законодавства України. - 1997. -№ І.-Ст. 10.

8. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України "Про вдосконалення касового виконання Державного бюджету України": від 21 січня 1998 р. № 68.

9. Постанова Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо упорядкування бюджетних видатків": від 18 лютого 1998 р. № 191 //Зібрання законодавства України. - 1998.

10. Постанова Кабінету Міністрів і Національного банку України "Про створення внутрішньої платіжної системи Державного казначейства": від 15 вересня 1999 р. № 1721.

11. Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ і організацій": від 9 січня 2000 р. № 17 // Зібрання законодавства України. - 2000.

12. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності": від 28 лютого 2000 р. № 419 // Зібрання законодавства України. - 2000.

13. Про відкриття та використання рахунків Державного казначейства по виконанню Державного бюджету України: Наказ / Головне управління Державного казначейства України. - 1995. - 28 грудня. - № 09-5.

14. Положення "Про єдиний казначейський рахунок": Наказ / Головне управління Державного казначейства України. -1997. - 21 березня. - № 28.

15. Наказ Міністерства фінансів України №604 від 27 грудня 2001 року "Про бюджетну класифікацію та її затвердження".

16. Інструкція "Про відкриття реєстраційних рахунків органами Державного казначейства України" / Головне управління Державного казначейства України. - 1997. -9 квітня. - № 32.

17. Інструкція "Про порядок проведення ревізій і перевірок Державною контрольно-ревізійною службою в Україні": Наказ / Головне контрольно-ревізійне управління України. - 1997. - 3 жовтня. - № 121.

18. Про запровадження нової бюджетної класифікації України: Наказ / Міністерство фінансів України. - 1997. -З грудня. - № 265 (із змінами і доповненнями).

19. Інструкція "Про порядок видачі, обліку та погашення векселів Державного казначейства України": Наказ / Міністерство фінансів України. - 1997. - 9 грудня. -№ 269.

20. Про затвердження плану рахунків бухгалтерського обліку виконання Державного та місцевих бюджетів: Наказ / Головне управління Державного казначейства України. - 1997.-24 грудня.-№ 13 7 (зі змінами і доповненнями).

21. Інструкція "Про порядок проведення ревізій і перевірок органами Державної контрольно-ревізійної служби в Україні за поданням правоохоронних органів": Наказ / Головне контрольно-ревізійне управління України. - 1998.-31 березня.

22. Про нову редакцію форми № 7МДБ "Звіт про кредиторську заборгованість бюджетних установ" та форми № 7 "Звіт про заборгованість бюджетних установ": Наказ / Головне управління Державного казначейства України. - 1998. -31 грудня. -№110.

23. Методичні вказівки щодо реалізації результатів ревізій і перевірок, проведених органами Державної контрольно-ревізійної служби в Україні / Додаток до листа Головного контрольно-ревізійного управління України.- 1999.-20 січня.-№02-18/28;

24. Про затвердження Інструкції про порядок касового виконання бюджету за доходами органами Державного казначейства: Наказ / Головне управління Державного казначейства України. - 1999. - 19 травня. - № 320.

Додаток 1 Класифікація доходів бюджету

Код	Назва
1	2
10000000	Податкові надходження
11000000	Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості
11010000	Прибутковий податок з громадян
11020000	Податок на прибуток підприємств

дипломная работа "Бюджетна класифікація: суть, функції та складові елементи" скачать

Подобные документы

• Бюджетний менеджмент в Управлінні державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

  Характеристика структури, основних завдань, функцій, прав та обов’язків органів Державного казначейства України (ДКУ). Бухгалтерській облік та звітність про виконання бюджетів в ДКУ. Касове виконання та облік доходної частини державного бюджету в ДКУ.
  
  отчет по практике [5,0 M], добавлен 06.07.2011
  

• Формування і виконання місцевих бюджетів органів Державного казначейства України

  Історія розвитку бюджетного обліку. Теоретичні основи звітності бюджетних установ. Характеристика основних показників діяльності та аналіз динаміки дохідної і видаткової частин бюджету Тульчинського районного відділення Державного казначейства України.
  
  курсовая работа [1,3 M], добавлен 07.04.2011
  

• Видатки державного бюджету України

  Суть бюджету України як провідної ланки державних фінансів, його роль і складові елементи. Бюджетна політика держави; аналіз показників доходної та видаткової частин. Формування і розподіл фондів грошових коштів, виконання видаткової частини бюджету.
  
  курсовая работа [210,5 K], добавлен 18.04.2012
  

• Казначейська система України

  Органи Державної казначейської служби України: головні завдання, функції, права та структура. Взаємовідносини Державного та місцевих бюджетів. Аналіз застосування бюджетних трансфертів. Облік виконання Державного бюджету в органах казначейства.
  
  курсовая работа [79,7 K], добавлен 26.05.2013
  

• Касове виконання і бухгалтерський облік доходної частини державного бюджету органами Державного казначейства України

  Аналіз основних засад діяльності державного казначейства України та касового обслуговування державного бюджету за доходами. Огляд економетричного моделювання впливу податку на додану вартість із вироблених в країні товарів на загальні доходи бюджету.
  
  дипломная работа [5,6 M], добавлен 06.07.2011
  

• Державний бюджет

  Зміст, структура та класифікація доходів державного бюджету. Бюджетні повноваження органів казначейства в процесі виконання бюджету. Аналіз касового виконання державного бюджету за доходами казначейством. Зарубіжний досвід касового виконання бюджету.
  
  дипломная работа [818,1 K], добавлен 03.08.2012
  

• Управління казначейською системою касового виконання бюджету м. Києва

  Сутність діяльності та функції казначейства. Права, обов’язки та організаційна структура Головного управління Державного казначейства України у м. Києві. Механізм касового виконання бюджету міста за доходами. Проведення операцій з платежами до бюджету.
  
  дипломная работа [785,9 K], добавлен 27.01.2012
  

• Державне казначейство України – повноважний учасник бюджетного процесу

  Бюджетний процес і його учасники. Організаційна структура Державного казначейства України. Здійснення контролю виконання державного бюджету органами Державного казначейства України. Аналіз кошторису видатків в Краснодонському ВДК як контролюючого органу.
  
  дипломная работа [1,3 M], добавлен 29.09.2010
  

• Бюджетна система України

  Характеристика бюджету та бюджетної системи. Основні види податків. Характеристика етапів становлення бюджетної системи України. Законодавча і нормативна база функціонування бюджетної системи. Складання, затвердження, умови виконання державного бюджету.
  
  курсовая работа [66,3 K], добавлен 25.01.2012
  

• Доходи і видатки Державного бюджету України

  Напрями використання коштів бюджету на виконання конкретних функцій держави. Законодавче регулювання держбюджету України. Зарубіжний досвід формування бюджетної системи. Аналіз складу, класифікації, форм прояву, динаміки бюджетних доходів та видатків.
  
  курсовая работа [109,8 K], добавлен 09.05.2016
  

Другие документы, подобные "Бюджетна класифікація: суть, функції та складові елементи"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам