Пасиви, що беруть участь у розрахунку, включають частину власних зобов'язань (цільове фінансування і надходження), всі зовнішні зобов'язання, розрахунки і резерви майбутніх витрат, інші пасиви.

Якщо підприємство має у розпорядженні чисті активи, це означає, що воно платоспроможне. Оцінку дають по зміні питомої ваги чистих активів в активах підприємства.

Одним із показників ліквідності виступає показник чистого оборотного капіталу. Він визначається як різниця поточних (оборотних) активів і короткострокових зобов'язань. Перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов'язаннями, стимулює зріст цього показника.

Аналіз поточного фінансового стану суб'єкта господарювання, використовує і відносні показники ліквідності. Ліквідність підприємства, можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Коефіцієнти ліквідності можуть бути різними за назвою, але сутність їх в основному така сама як у працях вітчизняних, так і зарубіжних вчених.

Коефіцієнт загальної|спільної| ліквідності (коефіцієнт поточної ліквідності) визначає ступінь|міру| покриття поточних зобов'язань оборотними активами і розраховується за формулою:

(1.1)

Цей коефіцієнт іноді називають коефіцієнтом покриття. Він показує, скільки грошових одиниць (тис. грн) оборотних активів доводиться на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Якщо значення коефіцієнта загальної ліквідності менше одиниці, це свідчить про високий фінансовий ризик. Низький рівень загальної ліквідності може бути наслідком труднощів в збуті продукції, неефективної організації матеріально-технічного постачання тощо.

Високий рівень ліквідності підприємства є позитивним фактором для кредиторів і потенційних інвесторів. Проте якщо значення коефіцієнта загальної ліквідності вище за три (дуже високий рівень), потрібен ретельний аналіз, оскільки це може означати, що надмірні фінанси перетворюються на зайві оборотні кошти. Останнє зумовлює погіршення показників ефективності використання активів. Крім того, залучення надмірних фінансів може спричинити і додаткові витрати на виплату відсотків/ Тому необхідно проаналізувати фінансову структуру підприємства для підтвердження (або спростування) того, що підприємство, наприклад, має багато дорогих|любих| фінансів (довгострокові кредити і акціонерний капітал) і недостатньо дешевих (короткострокові|короткотермінові| кредити і позики|позички|).

Теоретично обгрунтована величина К1=2, проте| для деяких сфер бізнесу прийнятне значення цього коефіцієнта може коливатися від 1,1 до 2,5.

За умови рівності показників загальної| ліквідності двох підприємств кращий фінансовий стан у якого частка грошових коштів і короткострокових| цінних паперів в оборотних активах більша.

Коефіцієнт проміжної ліквідності (К2) визначає міру покриття поточних зобов'язань оборотними активами без урахування товарно-матеріальних запасів. Він обчислюється за формулою:

(1.2)

Він показує можливість підприємства виконувати свої поточні зобов'язання за рахунок високоліквідних (легко конвертованих в гроші) активів. Вони відповідають таким статтям балансу, як векселі одержані (рядок 150); дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги по чистій реалізаційній вартості (рядок 160); дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом (рядок 170), по виданих авансах (рядок 180), по нарахованих доходах (рядок 190), за внутрішніми розрахунками (рядок 200); інша поточна дебіторська заборгованість (рядок 210); поточні фінансові інвестиції (рядок 220); грошові кошти і їх еквіваленти в національній (рядок 230) і іноземній (рядок 240) валютах; інші оборотні активи (рядок 250). Коефіцієнт проміжної ліквідності доповнює інформацію, одержану за допомогою коефіцієнта загальної ліквідності, оскільки останній не дає уявлення про якісний склад оборотних активів, що є джерелом покриття поточних зобов'язань.

Коефіцієнт проміжної ліквідності показує, здатність підприємства у разі|в разі| падіння його товарообігу покрити свої зобов'язання перед кредиторами [14]. Цей коефіцієнт ще називають миттєвим показником.

Теоретично оптимальна величина К2 = 0,7-1,0, проте вона може бути значно меншою, тому її доцільно порівнювати з галузевими нормами. Високе значення коефіцієнта проміжної ліквідності (більше одиниці) є ознакою низького фінансового ризику і гарних можливостей для залучення додаткових фінансів.

При визначенні цих коефіцієнтів ліквідності необхідно пам'ятати, що в розрахунку беруть участь ліквідні кошти перших трьох груп, у тому числі дебіторська заборгованість. В умовах розвиненої ринкової економіки цей підхід повністю виправданий: підприємство має цілий ряд законодавчо регламентованих можливостей стягнення заборгованості із своїх дебіторів. Оцінюючи ліквідність українського підприємства необхідно, щоб усі показники, які беруть участь в розрахунку, були детально проаналізовані, оскільки стягнення деяких сум може бути ускладнене.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К3) визначає ступінь|міру| покриття поточних зобов'язань поточними фінансовими інвестиціями і грошовими коштами і їх еквівалентами. Він розраховується за формулою:

(1.3)

Теоретично обґрунтована величина коефіцієнта абсолютної ліквідності 0,25-0,35. Значення коефіцієнта вище 0.35 свідчить про надлишок грошових коштів та про неефективне їх використання.

Коефіцієнти ліквідності несуть інформацію про фінансову стійкість підприємства. Так, коефіцієнт проміжної ліквідності представляє|уявляє| значний інтерес для кредитних установ (банків), а коефіцієнт абсолютної ліквідності - для постачальників товарів (робіт, послуг) і фінансових аналітиків підприємства.

Основними факторами, що підвищують ліквідність і, отже, фінансову стійкість підприємства, виступають максимальне обмеження вкладень капіталу у важколіквідні і недопущення вкладень у неліквідні активи; наявність "чистих" активів (у вигляді грошових коштів, цінних паперів, які можуть бути перетворені на гроші негайно) у розмірі, достатньому для покриття фінансових зобов'язань, строки сплати за якими настали або настануть у найближчий час; залучення у господарський обіг позикових коштів на максимально тривалі терміни.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці у філії “Каланчацький райавтодор”

У даній дипломній роботі розглянуті питання охорони праці з метою забезпечення безпечних і здорових умов праці працівників кабінету бухгалтерії. Кабінет розташований в адміністративному корпусі двоповерхової будівлі на другому поверсі. Загальна площа складає 25 кв. м, висота - 3.2 м. У кабінеті працюють 4 людини. Площа і об'єм приміщення, що припадає на одного працюючого, відповідають нормативним вимогам (4 кв.м. на 1 працівника).

Значення параметрів, які характеризують санітарно-гігієнічні умови праці працівників кабінету бухгалтерії, наведено в табл. 4.1|.

Таблиця 4.1 Значення параметрів, які характеризують санітарно-гігієнічні умови праці

Параметри	Фактичне значення	Нормативне значення	Відповідність фактичного значення нормам
Температура повітря,C Взимку Влітку	22-24 23-25	22-24 22-24	відповідає відповідає
Відносна вологість повітря,%	50	60-40	відповідає
Швидкість руху повітря, м/с	0.1	0.1	відповідає
Рівень шуму, дБА	35	50	нижче норми (позитивно)
Освітлення , лк	400	400	відповідає

Як бачимо з табл. 4.1, метеорологічні умови праці відповідають встановленим нормативним значенням. Середнє значення температури повітря у кабінеті не перевищує 23 C, відносна вологість повітря складає 50%, а швидкість руху повітря - 0,1 м/с.

У відповідності з вимогами санітарних норм і стандартів у холодний і перехідний період року для забезпечення відповідних температурних умов в приміщенні присутнє водяне опалення. В літній період для створення необхідних метеорологічних умов використовують місцеву вентиляцію на окремих робочих місцях. Встановлений кондиціонер, який дозволяє підтримувати в кабінеті необхідні температуру, вологість, чистоту та швидкість руху повітря. Регулярно (щодня) здійснюється вологе прибирання.

Стан освітлення виробничих, службових і допоміжних приміщень регламентується Снип ІІ-4-94 [81]. У світлий час доби використовується бічне однобічне природне освітлення. Для захисту від прямих сонячних променів, які створюють прямі та відбиті відблиски з поверхонь, на вікнах є жалюзі. У темний час доби, а також при недостатньому природному освітленні застосовують загальне штучне освітлення. Раціональне освітлення виробничих приміщень і робочих місць є одним з найважливіших заходів виробничої санітарії.

Для розрахунку штучного освітлення в приміщенні використовують три методи: світлового потоку (коефіцієнт використання), точковий і за питомою потужністю.

Метод коефіцієнт використання світлового потоку є основним для розрахунку загального рівномірного освітлення при горизонтальній робочій поверхні. При перевірці відповідності освітленості в кабінеті нормативному, коли відома кількість світильників, ламп, їхній тип і потужність, фактичну освітленість визначаємо за формулою:

, (4.1)

де E - освітленість, лк;

F - світловий потік лампи, лм;

N - кількість світильників, шт.;

n - кількість ламп у світильнику, шт.;

з - коефіцієнт використання освітлювальної установки, який показує, яка частина від загального світлового потоку припадає на розрахункову площину;

S - освітлювана площа, кв. м;

k - коефіцієнт запасу;

z - коефіцієнт нерівномірного освітлення (для ламп накалювання і ДРЛ приймається в значенні 1.15, для люмінесцентних ламп - 1.1).

По формулі 4.2 визначаємо індекс приміщення, необхідний для розрахунку коефіцієнта використання світлового потоку, за формулою:

, (4.2)

де і - індекс приміщення;

a, b - відповідно довжина і ширина приміщення, м;

Н - висота підвісу світильника над робочою поверхнею, м.

По формулі 4.3 визначається висота підвісу світильника над робочою поверхнею:

= h - hc - hp, (4.3)

де h - загальна висота приміщення, м;

hc - висота від стелі до нижньої частини світильника, м;

hp - висота від стелі до освітлюваної поверхні, м.

Визначимо висоту підвісу світильника над робочою поверхнею, використовуючи формулу 4.3:

H = 3.2 - 0.7 - 0.8 = 1.7 м.

Підставимо одержане значення у формулу 4.2 і визначимо індекс приміщення:

Використовуючи таблицю, визначаємо коефіцієнт використання освітлювальної установки, який дорівнює з = 0.55.

Підставляємо знайдені величини у формулу 4.1:

Нормативне значення освітленості при роботі з комп'ютером та документами становить 400 лк. Так як одержана величина менша від нормативного значення, то в кабінеті бухгалтерії необхідно або збільшити кількість світильників, або збільшити потужність ламп.

Якщо збільшимо кількість світильників до 5 шт., то:

Кабінет загальною площею25 кв.м, висотою 3.2 м., обладнаний 4 світильниками типу "Астра" з лампами накалювання типу БК потужністю 100 Вт. У кожному світильнику встановлено 4 лампи. Таким чином, якщо збільшити кількість світильників на 1 шт., то рівень освітленості в кабінеті відповідатиме нормативному значенню.

4.2 Техніка безпеки

В результаті проведення аналізу умов середовища в кабінеті бухгалтерії філії “Каланчацький райавтодор” по небезпеці ураження електричним струмом можна віднести його до 3 класу - без підвищеної небезпеки.

В кабінеті встановлено два комп'ютери, два прінтера, два телефона. Комп'ютери достатньо нові та дають змогу працівникам бухгалтерії виконувати всі необхідні операції. В кабінеті є 5 розеток під напругою 220В, по одній розміщено коло кожного робочого місця.

Для захисту працівників кабінету від ураження електрострумом використане захисне заземлення тих частин електроприладів, яких людина може торкнутися. Кожен працівник філії “Каланчацькиц райавтодор” своїм підписом у відповідних інструкціях з техніки безпеки засвідчив, що він ознайомився з правилами цих інструкцій.

Управління охороною праці здійснює керівник. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про охорону праці", наказом керівника призначена посадова особа - інженер з охорони праці, яка забезпечує вирішення конкретних питань охорони праці, а саме навчання працівників безпечним методам праці; забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці; забезпечення працівників засобами індивідуального захисту; забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку; організація лікувально-профілактичного обслуговування; професійний добір працівників з окремих професій; удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.

4.3 Пожежна безпека

По категорії вибухо- і пожежонебезпеки згідно ОНТП-86 дане приміщення відноситься до категорії В - пожежної безпеки через тверді сплавлені матеріали (папір, столи, ізоляція). Виходячи з категорії пожежонебезпеки і поверховості будинку, ступінь вогнестійкості будинку ІІ згідно ДБНУ 1.1 і Снип 2.09.02-85.

Можливими причинами пожеж у приміщенні можуть бути несправність електропроводки й електроустаткування, коротке замикання в мережі, зберігання пальних матеріалів (папір), блискавка тощо.

Як профілактичні заходи з попередження виникнення пожеж використовується постіцний контроль за станом електричної проводки і сполучних проводів, зберігання папера в сейфах і вогнетривких шафах. В кабінеті бухгалтерії пожежа може виникнути через неправильне використання електричного приладу, замикання електропроводки, при курінні в невідведених для цього місцях, якщо не були вимкнені прибори після закінчення робочого дня.

Щоб уникнути появи пожежі необхідно перед включенням електроприладу в сіть здійснити зовнішній візуальний огляд всього устаткування та переконатися в надійності установки приладу, цілосності з'єднаних проводів, розеток. Самостійно проводити ремонт електроприладів, користуватися зіпсованими електричними розетками, скручувати електричні провода, прибирати електронагрівальні прилади в шафи до їх повного охолодження, сушити одяг на електроприладах забороняється.

Системою протипожежного захисту передбачені наступні заходи:

1) оснащена димовими сигналізаторами система автоматичної пожежної сигналізації;

2) приміщення оснащене вуглекислотними вогнегасниками ОУ-2;

3) для успішної евакуації персоналу приміщення має достатні розміри (ширина не менше 1,5 м; висота не менше 2,0 м; ширина коридору - 1,8 м).

Робоче приміщення має два виходи. Обов'язковими є наявність плану евакуації, інструкцій і плакатів, засобів наочної агітації.

До кола обов'язків керівника філії “Каланчацький райавтодор” входить організація навчання, перевірки знань і проведення інструктажу з питань охорони праці для всіх працівників під час прийняття на роботу і в процесі роботи, в тому числі і у випадках переведення працівника на іншу роботу на цьому ж підприємстві. Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи проходять стажування протягом 5 ... 15 змін під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців.

Використовуючи дані атестації робочих місць; матеріали паспортизації санітарно-технічного стану відділів; результати виконання комплексних планів покращення умов праці та санітарно-оздоровчих заходів; динаміку показників виробничого травматизму та професійних захворювань на підприємстві оцінюють стан охорони праці.

У прийнятому колективному договорі є сума коштів, які виділені на охорону праці. При проведенні аналізу §1-3 встановлено, що цих коштів недостатньо. Пропоную робоче місце бухгалтера замінити: дерев'яні двері на металеві, щоб забезпечити захист від електромагнітних хвиль, а у випадку пожежі буде перешкода для розповсюдження вогню. Встановити ламіновану підлогу, яка забезпечує захист від електростатичного струму. Вмонтувати підвісну стелю, в яку вмонтувати силові кабелі, світильники, воздуходуви та автоматичну пожежну систему. Монітори розташувати так, щоб вони були перпендикулярні до віконного отвору. Замінити меблі на офісні.

Для забезпечення нормальних параметрів мікроклімату пропоную придбати акваріум, роздивляючись якого працівники знімають напругу зорового аналізатору і буде підвищена вологість повітря.

Вчені з охорони праці довели, що будь-яке покращення умов праці підвищує продуктивність праці на 15-20%.

ВИСНОВОК

У ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємства внаслідок його банкрутства, одним з найважливіших показників фінансового тану є ліквідність. Ліквідний резерв необхідний підприємству для задоволення практично будь-яких непередбачених фінансових потреб: укладання вигідних умов або інвестування, на компенсування сезонних і непередбачених коливань попиту, поповнення коштів при несподіваному збитку тощо.

В даній дипломній роботі проаналізований фінансовий стан філії “Каланчацький райавтодор”. Предметом діяльності філії є виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, мостів, інших споруд та елементів обстановки доріг; забезпечення сталої роботи на автомобільних дорогах в будь-яких умовах.

Як показує проведений у 2 розділі аналіз, фінансовий стан підприємства у 2009 році у порівнянні з 2008 роком погіршився. Вивчення структури активів показало, що хоч питома вага оборотних засобів у складі майна у 2009 році зросла майже в 2,5 рази і оптимальне співвідношення оборотних і необоротних активів зберігається, але відбулося це виключно за рахунок збільшення питомої ваги дебіторської заборгованості. Частка вільних грошових коштів і запасів скоротилася.

Джерела формування майна підприємства збільшились за рахунок збільшення суми забезпечення наступних витрат і платежів, у тому числі кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги; заборгованості із внутрішніх розрахунків. При цьому зменшилась сума власного капіталу.

Співвідношення власного капіталу до загальної вартості активів підприємства (коефіцієнт фінансової автономії) на кінець 2009 року є нижчим від критичного значення. Це є причиною фінансових труднощів підприємства і одночасно робить його уразливим від зовнішніх факторів.

Впродовж 2009 року через значне збільшення поточних зобов'язань коефіцієнт фінансового ризику склав 115%, що означає - підприємство знаходиться у кризовому стані, відсутні кошти для погашення поточної заборгованості; підприємство працює нестабільно і більше ніж наполовину фінансується за рахунок залучених коштів. На кінець 2009 року не є платоспроможним: сума наявних грошових коштів зменшилась, а поточних зобов'язань навпаки - зросла. При цьому дуже насторожують темпи зростання заборгованості.

На кінець 2005 року усі коефіцієнти ліквідності мають значення нижчі від нормативних. Темпи зростання короткострокових зобов'язань значно випереджають темпи зростання ліквідних активів.

У передбаченні можливого банкрутства підприємства зацікавлені його численні партнери: інвестори, позичальники, постачальники та інші. У 3 розділі роботи, використовуючи модель Е.Альтмана, ми визначили імовірність банкрутства обраного підприємства. Вона не перевищує 50%. Проте, щоб підвищити ліквідність підприємства, розроблені рекомендації для подолання фінансових труднощів.

Оскільки неплатоспроможність підприємства викликається, як правило, нестачею грошових коштів, а не обігових коштів взагалі, добрі результати дають цілеспрямовані дії щодо поліпшення структури обігових коштів. Для цього достатньо зменшити залишки непотрібних або надмірних виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей через їх реалізацію або обмеження придбання при звичайних обсягах їх використання. Ефект буде однаковим, проте різним за часом.

Скорочення понаднормативних залишків незавершеного виробництва і готової продукції на складі потребує вжиття інших за своєю суттю заходів. Це і прискорення виконання замовлень покупців, і вдосконалення оперативного планування виробництва і відвантаження продукції, перегляд ціноутворення і маркетингових засад підприємства. Інколи вивільнення коштів із цих залишків можливо тільки частково, оскільки без певної уцінки це не обходиться (наприклад, на складі багато застарілої і неякісної продукції). Проте нехтувати такими заходами не слід, а їх своєчасне і масове проведення дає життєво потрібні грошові кошти і оздоровче діє на виробничі неподобства і винних осіб.

Так як підприємство має великі суми дебіторської заборгованості і насамперед несплачені своєчасно товари відвантажені, то слід запровадити комплекс заходів, починаючи з можливого вибіркового припинення відвантаження продукції замовникам-боржникам до рішучих вимог повернення коштів у судовому порядку. Наполеглива робота з дебіторами, диференційний підхід до кожного партнера обов'язково дасть певні сплачені суми, що приведе до збільшення платіжних можливостей самого підприємства.

Пошук грошових коштів може бути пов'язаний також із зміною співвідношення основного і оборотного капіталу на користь останнього. При цьому реалізуються найбільш ліквідні види основних фондів (нові сучасні верстати, автомобілі, комп'ютери, окремі будівлі), а виручка зараховується на розрахунковий рахунок і використовується як обігові кошти. Доречним і суттєвим джерелом надходження коштів може бути здавання в оренду виробничих і складських приміщень, виробничих потужностей. Це не змінює структуру капіталу, проте дає змогу за рахунок вільних потужностей одержати додаткові грошові надходження.

Радикальним способом для залучення необхідних грошових коштів може бути часткова реалізація підприємства. При цьому з'являються нові власники підприємства, а обігових коштів, що поліпшує фінансовий стан підприємства.

Тимчасовим заходом стабілізації фінансового стану є одержання банківських позик. Однак у більшості випадків позичені кошти не вирішують фінансових проблем, а лише зволікають їх розв'язання у часі. До того ж це дає змогу залучати в обіг підприємства кошти, коли фінансові негаразди незначні і є наслідком випадкових і в основному зовнішніх чинників. Підприємствам, що потерпають від фінансової скрути, банки вважають за краще позик не давати.

Нарешті, якщо всі перелічені вище заходи, що переважно мають одноразовий характер, не забезпечують одержання достатньої грошової суми, слід зосередити увагу на можливостях докорінного поліпшення ефективності роботи підприємства. Це стосується підвищення рентабельності та якості продукції, впровадження нової техніки і технології, реорганізації виробництва і управління тощо.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року №996-ХІУ.

2. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1995 року № 2343-ХІІ.

3. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про банкрутство” // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - №45. - С. 650

4. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учеб. Пособие / Под ред. Н.П. Любушина. - М.: ЮНИТИ-ДАНА,1999. - 471 с.

5. Абрютина М.С., Грачев А.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. -- М.: ДИС, 1998.

6. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности /Под ред. В.И. Стражева. -- Минск: Вышэйш. шк., 2003.

7. Анализ экономики / Под ред. В.Е. Рыбалкина. -- М.: Междунар. отношения, 1999.

8. Анташов В.А., Уваров Г.В. Экономический советник менеджера. Уч.-пр. пос.: - Мн.: “Финансы, учт, аудит”, 1996. - 320 с.

9. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. -- М.: ДИС, 1999.

10. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности: Учебник. -- М.: Финансы и статистика, 2000.

11. Балабанов И.Т. Анализ и планирование финансов хозяйствующего субьекта. -- М.: Финансы и статистика, 1994.

12. Балабанов И.Т. Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субъекта. - 2-е изд., доп. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 208 с.

13. Балабанов И.Т. Игровой практикум по финансам. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 192 с.

14. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. - К.: Либідь, 1998. - 312 с.

15. Барнгольц С.Б. Экономический анализ хозяйственной деятельности на современном этапе развития. -- М.: Финансы и статистика, 1994.

16. Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы: Курс лекций / Под ред. И.П. Мерзлякова. - М.: ИНФРА - М, 1998. - 298 с.

17. Бернстпайн ЛА. Анализ финансовой отчетности. -- М.: Финансы и статистика, 1996.

18. Бирман Г„ Шмидтп С. Экономический анализ инвестиционных проектов. -- М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1997.

19. Бланк И.А. Управление денежными потоками. -- К.: Ника-Центр: Эльга, 2002.

20. Бланк И.А. Управление прибылью. -- К.: Ника-Центр: Эльга, 2002.

21. Бланк ИЛ. Финансовый менеджмент: Учеб. курс. -- К.: Ника-Центр: Эльга, 1999.

22. Богатин Ю.В., Швандер ВЛ. Инвестиционный анализ. --М.: ЮНИТИ, 2000.

23. Бухгалтерский анализ: Пер. с англ. -- К.: Торгово-издательское бюро ВНУ, 1993.

24. Ван Хорн Дж. Основи управлення финансами: Пер. с англ./ Под ред. И.И. Елисеевой. -- М.: Финанси и статистика, 1996.

25. Волков И.М., Грачева М.В. Проектний анализ. -- М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1998.

26. Грачев А.В. Анализ и управление финансовой устойчивостью предприятия. -- М.: Финпресс, 2002.

27. Дембинский Н.В. Вопросы теории экономического анализа. -- М.: Финансы, 1993.

28. Донцова Л.В., Никифорова НА. Комплексний анализ бухгалтерской отчетности. -- М.: ДИС, 2001.

29. Економічний аналіз / За ред. М.Г. Чумаченка. -- К.: КНЕУ, 2001.

30. Економічний аналіз / За ред. Ф.Ф. Бутинця. -- Житомир: ПП "Рута", 2003.

31. Ермолович ЛЛ. Анализ финансово-хозяйственной деятельности предприятия / БГЗУ. -- Минск, 2001.

32. Ефимова О.В. Финансовий анализ. -- М.: Бухгалтерський учет, 2002.

33. ЗудилинА.П. Анализ хозяйственной деятельности развитих капиталистических стран. -- 2-е изд. -- Екатеринбург: Каменний пояс, 1996.

34. ИльенковаНД. Спрос: анализ и управление. -- М.: Финансы и статистика, 1997.

35. Ковалев А.И., Войленко В.В. Маркентинговий анализ. -- М.: Центр экономики и маркетинга, 1998.

36. Ковалев А.П. Диагностика банкротства. -- М.: Финстатинформ, 1997.

37. Ковалев В.В., Волкова О.Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. -- М.: Проспект, 2002.

38. Ковалев В.В., Патров В.В. Как читать баланс. -- М.: Финансы и статистика, 2002.

39. Ковалев В.В. Сборник задач по финансовому анализу. -- М.: Финансы и статистика, 1997.

40. Ковалев В.В. Финансовий анализ: методи и процедури. -- М.: Финансы и статистика, 2001.

41. Ковалев В.В. Финансовый анализ: управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. -- М.: Финансы и статистика, 2000.

42. Козлов Н.В., Бочаров Е.П. Перспективний экономический анализ. -- М.: Финансы и статистика, 1987.

43. Козлова О.И. и др. Оценка кредитоспособности предприятий. -- М.: АО "АРГО", 1998.

44. Коласс Бернар. Управление финансовой деятельностью предприятия. -- М.: Финансы: ЮНИТИ, 1999.

45. Количественные методы финансового анализа: Пер. с англ./ Под ред. С.Дж. Брауна и М.П. Крицмена. -- М.: ИНФРА-М, 1999.

46. Кравченко Л.И. Анализ хозяйственной деятельности в торговле. -- Минск: Вьішэйш. шк., 2003.

47. Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятия. -- М.: ДИС, 1997.

48. Крилова Т.В. Выбор партнера, анализ отчетности капиталистического предприятия. -- М.: Финансы и статистика, 1999.

49. Курс экономического анализа / Под ред. М.И. Баканова и А.Д. Шеремета. -- М.: Финансы и статистика, 1994.

50. Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. -- М.: ЮНИТИ, 2002.

51. Майданчик Б.И., Карпунин М.Б., Любенецкий Л.Г. и др. Анализ и обоснование управленческих решений. -- М.: Финансы и статистика, 1997.

52. Маркин Ю.П. Анализ внутрихозяйственных резервов. -- М.: Финансы и статистика, 1997.

53. Михайлова-Станюта ИА. и др. Оценка финансового состояния предприятия. -- Минск: Навука і тэхніка, 1994.

54. Муравьев А.И., МухинАФ. и др. Анализ внешнеэкономической деятельности предприятий. -- М.: Финансы и статистика, 1999.

55. Муравьев А.И. Теория экономического анализа: проблеми и решения. -- М.: Финансы и статистика, 1998.

56. Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях рынка. -- М.: Высш. шк., 2001.

57. Панков ДА. Бухгалтерский учет и анализ за рубежом. -- Минск: Новое знание, 2002.

58. Панков ДА. Современные методы анализа фінансового положення. -- Минск: Профит, 1999.

59. Панков Д.А. Учет и анализ в микроэкономической системе финансового менеджмента: теория, методология, методики. -- Гродно, 2001.

60. Пешкова Е.П. Маркетинговый анализ в деятельности фирмы. -- М.: Ось-89, 2002.

61. Ришар Жак. Аудит и анализ хозяйственной деятельности предприятия. -- М.: ЮНИТИ, 1997.

62. Родионова В.М., Федотова МА. Финансовая устойчивость предприятия в условиях инфляции. -- М.: Перспектива, 2000.

63. Русак НА., Русак В.А. Финансовый анализ субьекта хозяйствования. -- Минск: Вышэйш. шк., 1997.

64. СавицкаяГ.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий АПК: Учеб. для вузов. -- 4,-е изд. -- Минск: Новое знание, 2004.

65. Савицкая Г.В. Экономический анализ: Учебник для вузов. -- 10-е изд. -- Минск: Новое знание, 2004.

66. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учебник для средних спец, учебных заведений. -- М.: ИНФРА-М, 2005.

67. Савицкая Г.В. Теория анализа хозяйственной деятельности. -- М.: ИНФРА-М, 2005.

68. Теория анализа хозяйственной деятельности: Учеб. для вузов / Л.И.Кравченко, Н.А. Русак и др. -- Минск: Новое знание, 2004.

69. Финансовый менеджмент / Е.С. Стоянова, Т.Б. Крылова, И.Т. Балабанов; Под общ. ред. Е.С. Стояновой. -- 5-е изд., перераб. и доп. -- М.: Перспектива, 2002.

70. Чернов ВЛ. Управленческий учет и анализ коммерческой

1. деятельности. -- М.: Финансы и статистика, 2001.

71. Чумаченко Н.Г. Учет и анализ в промышленном производстве США. -- М.: Финансы, 1991.

72. Шабалин Е.М, Кричевский НА., Карп М.В. Как избежать банкротства. -- М.: ИНФРА-М, 2001.

73. Шарп Ф. Уильям, Гордон Дж. Александер, Джеффри В. Бэйли. Инвестиции. -- М.: ИНФРА-М, 1998.

74. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. -- М.: ИНФРА-М, 1999.

75. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С, Негашев Е.В. Методика финансового анализа. -- М.: ИНФРА-М, 2002.

76. Шеремет АД., Щербакова Г.Н. Финансовый анализ в коммерческом банке. -- М.: Финансы и статистика, 2000.

77. Экономический анализ: ситуации, тесты, примєры, задачи, выбор оптимальних решений, финансовое прогнозирование / Под ред. проф. М.И. Баканова и проф. А.Д. Шеремета. -- М.: Финансы и статистика, 2000.

78. Теслюк Н.П. Рекомендації щодо удосконалення механізму фінансового планування на підприємствах в умовах економічної кризи http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vntu/2008_17_1/index.htm

79. Мицак О.В. Ліквідність як елемент фінансового управління діяльністю підприємства // Фінанси України. - К. : Преса України. - 2003. - С. 62-65.

Размещено на Allbest.ru