Державний бюджет, його структура й формування
Сутність й функції Державного бюджету. Державні видатки, їх вплив на економічний розвиток. Аналіз структури державного бюджету: доходи, видатки. Управління бюджетним дефіцитом і державним боргом. Шляхи розв'язання проблем дефіцитності державного бюджету.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.01.2011 |
| Размер файла | 331,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ЗМІСТ
- ВСТУП
- РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
- 1.1 Сутність та функції Державного бюджета
- 1.2 Державні видатки та їх вплив на економічний розвиток
- РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
- 2.1 Аналіз доходів Державного бюджету України
- 2.2 Аналіз видатків Державного бюджету України
- 2.3 Державний борг України та джерела його фінансування
- РОЗДІЛ 3. МЕТОДИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ
- 3.1 Управління бюджетним дефіцитом і державним боргом
- 3.2 Шляхи розв'язання проблем дефіцитності державного бюджету
- ВИСНОВКИ
- ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- ВСТУП
- У функціонуванні економіки тієї чи іншої країни, формуванні її фінансової системи неможливо обійтися без утворення різних централізованих фондів, де провідну роль відіграє державний бюджет як загальнодержавний бюджет грошових коштів.
- Бюджети і бюджетне регулювання існують в будь - якій соціально - економічній системі і притаманні економіці як ринкового, так і неринкового типу. Однак, характер бюджетного упорядження, способи формування, затвердження, використання бюджетів мають принципову відмінність. Особливо це стосується державного бюджету.
- Одним з показників ефективності бюджетної політики є сальдо державного бюджету. Активне сальдо свідчить про ідеальне виконання державного бюджету. Воно має місце тоді, коли державні видатки цілковито покриваються доходами й утворюється бюджетний надлишок - явище досить рідкісне у практиці господарювання. Останніми роками всі країни світу, за невеликим винятком, мали пасивне сальдо, якому відповідає дефіцит державного бюджету, що означає перевищення видатків над доходами. Як наслідок, типовою стала тенденція до зростання бюджетного дефіциту відносно ВВП.
- Важливим моментом у процесі розгляду проблеми бюджетного дефіциту є те, що її неможливо розв'язати за рахунок боргового фінансування, оскільки категорії "бюджетний дефіцит" і "державний борг" тісно пов'язані між собою. Одне поняття випливає з іншого, а саме за рахунок боргового фінансування можна скоротити бюджетний дефіцит, проте одразу починає зростати обсяг державного боргу. І навпаки, при збільшенні виплат по державному боргу останній, звичайно, зменшується, однак це, в свою чергу, незмінне призводить до збільшення бюджетного дефіциту. Цей процес може бути нескінченним, внаслідок чого коло замкнеться, якщо уряд не докладе зусиль для того, щоб підвищити ділову та економічну активність у країні. Найвірогідніше, йдеться про те, щоб посилити увагу до концепції функціональних фінансів.
- Безумовно, уряд має контролювати розмір бюджетного дефіциту. Інакше останній сам по собі чинитиме дестабілізуючий вплив на соціально-економічний розвиток країни. Щоб досягти контрольованості таких подій, використовують три основних загальноприйнятих способи фінансування дефіциту державного бюджету, а саме: кредитно-грошова емісія (монетизація); випуск державних позик; збільшення податкових надходжень до державного бюджету.
- Метою курсової роботи є вивчення причин та наслідків бюджетного дефіциту. Робота виконана на підставі теоретичних робіт вітчизняних та закордонних авторів, а також з використанням законодавства України та статистичної інформації Державного комітету статистики України.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
1.1 Сутність та функції державного бюджету
Провідне місце в системі регулювання економіки держави, створення сприятливого фінансового середовища для швидкого розвитку ринкових відносин, забезпечення макроекономічної рівноваги в економіці належить бюджет. Він є невід'ємною частиною ринкових відносин і одночасно важливим інструментом реалізації державної політики. Бюджет як одна з ланок фінансової системи відображає виробничі відносини, відтворює відносини розподілу, опосередковує рух грошової маси.
В умовах існування Радянського Союзу державний бюджет України виконував підпорядковану роль у розподільчих процесах. Він був інструментом перерозподілу ресурсів між галузями республіканського господарства і різними соціальними групами населення на території України, а також між адміністративно-територіальними одиницями республіки. Як незалежна держава Україна вперше склала проект Державного бюджету тільки на 1992 ріку.
Бюджетові належить важлива роль у фінансовій системі держави. Через бюджет здійснюється фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також стосуються міждержавних відносин. За його допомогою перерозподіляється частина фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями України з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. Бюджет є важливим інструментом держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому.
Бюджет є складною економічною категорією, оскільки являє собою систему економічних відносин, які складаються в суспільстві у процесі формування, розподілу і використання централізованого фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб. Ці відносини мають таку структуру:
- між державою і підприємствами в процесі мобілізації доходів, накопичень і фінансування з бюджету;
- між державою і населенням у процесі розподілу і перерозподілу національного доходу;
- між ланками бюджетної системи при бюджетному регулюванні.
Державний бюджет - це система грошових відносин, які виникають між державою, з одного боку, підприємствами, організаціями і населенням - з іншого боку, з приводу формування і використання централізованого фонду державних грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб.[3]
Відповідно до законодавства доходи бюджету класифікуються за такими розділами:
1. Податкові надходження - передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
2. Неподаткові надходження - доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження.
3. Доходи від операцій з капіталом.
4. Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.
Бюджетні відносини, що відображають зміст державного бюджету, функціонують у визначених формах - суспільних і організаційних. І саме завдяки організаційним формам стає важливим використання бюджету як інструменту управління економікою. Завдяки організаційним формам внутрішньо бюджетних відносин стає можливим використання бюджету для забезпечення між територіального розподілу суспільного продукту, регулювання народногосподарських пропорцій, управління економічними процесами на макро- і мікрорівнях.
Державний бюджет - це річний план державних видатків і джерел їх фінансового покриття. Залежно від адміністративно-територіального устрою управління конкретної країни (двоступеневого - центральні та місцеві органи або триступеневого - центральна влада, уряди республік, областей, земель, провінцій, штатів тощо, а також місцеві органи - муніципалітети, територіальні громади, комуни тощо) бюджети поділяються на центральні, регіональні та місцеві. Між ними існують досить складні відносини щодо розподілу доходів за видами надходжень і часткою в них окремих бюджетів, а також через перерозподільні функції центрального бюджету.
Відносини центрального бюджету з регіональними і місцевими досить нерівнозначні. У деяких територіальних одиницях Міністерство фінансів забирає більшу частину податків і збору до центрального бюджету, в інших - меншу. Надходження дотацій із центру до бюджетів адміністративних одиниць залежить від рівня розвитку окремих територій і цілей державного регулювання економіки.
Інколи використовують поняття сукупного, або консолідованого, державного бюджету, що охоплює бюджети всіх адміністративних одиниць країни.
Центральний бюджет обговорюється і приймається парламентом країни, місцеві бюджети - парламентами відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Після завершення фінансового року уповноважені представники фінансових органів подають до законодавчих зборів звіти про виконання бюджету, тобто мобілізацію доходів і здійснення видатків, відповідно до прийнятого у звітному році закону про бюджет. Звіти органів виконавчої влади обговорюються депутатами, а за результатами виконання бюджету оцінюється їх робота.
Державний бюджет завжди був компромісний і відбивав співвідношення сил основних носіїв різних соціально-економічних інтересів у країні. Це компроміс між власниками та найманими працівниками з приводу оподаткування власності, доходів і заробітної плати, бюджетних видатків на соціальні цілі; між загальнодержавними та місцевими інтересами; між промисловими і сільськогосподарськими регіонами з приводу розподілу податків і бюджетних дотацій, орієнтирів державної територіальної структурної політики; між інтересами окремих галузей і компаній з приводу податків і субсидій, пільгових кредитів і державних замовлень, підрядів на будівництво, інвестиційних винагород. Досягнення таких компромісів супроводжується політичною боротьбою.
Формування дієвого механізму державного регулювання економіки та забезпечення умов її ефективного функціонування здійснюється за активного використання бюджетної системи. Державний бюджет - основний метод державного фінансового регулювання. Він передбачає забезпечення поділу і перерозподілу валового внутрішнього продукту між регіонами держави, галузями економіки, виходячи із стратегії її економічного розвитку, фінансової політики та потреб ринкового механізму, зважаючи на те, що в кризових умовах ринковий механізм менш ефективний, і тому державі необхідно розширювати втручання в процес перерозподілу фінансів. Саме за допомогою цього методу визначаються розміри платежів до бюджету, обсяги бюджетного фінансування, обчислюються фінансові ресурси, що перерозподіляються між окремими видами бюджетів.
Бюджет як важливий метод державного регулювання дістав законодавче закріплення в Законі "Про бюджетну систему України", в якому передбачається перерозподіл валового внутрішнього продукту через державний і місцеві бюджети в територіальному та галузевих розрізах, а також між окремими соціальними групами населення. Напрями бюджетної політики на кожний наступний рік затверджуються Верховною Радою України у формі бюджетної резолюції, де закладаються конкретні інструменти впливу на соціально-економічний розвиток, визначаються кількісні та якісні параметри перерозподілу фінансів з метою стимулювання або обмеження окремих видів діяльності.
Одне із центральних місць серед структурних елементів бюджетного процесу займають бюджетні норми і нормативи, бюджетні стимули та санкції, бюджетне планування та прогнозування.
До найважливіших показників, що характеризують бюджет, належать:
- частка коштів, яка щорічно розподіляється через бюджет, у валовому внутрішньому і чистому національному продукті країни;
- покриття бюджетних видатків доходами - дефіцит або надлишок надходжень порівняно з витратами (останнє рідко спостерігається як у розвинених країнах, так і у країнах, що розвиваються);
- структура бюджетних видатків, зокрема частка на господарські, соціальні, оборонні цілі, на обслуговування державного боргу в загальній сумі видатків.
У разі виникнення дефіциту бюджету важелем державного регулювання економіки країни мають бути дані про те, з яких джерел уряд бере кошти для покриття дефіциту.
До державних фінансів належать також позабюджетні фонди цільового призначення. Вони формуються за рахунок спеціальних внесків або відрахувань і за економічною сутністю є цільовими прямими або опосередкованими податками.
Серед позабюджетних фондів найбільший за розмірами є центральний пенсійний. У ньому нагромаджуються обов'язкові внески підприємств і найманих осіб; інколи сюди надходять державні дотації для забезпечення в подальшому виплат пенсій.[7]
Спеціальні позабюджетні фонди виконують кілька функцій, доповнюючи державний бюджет у сфері регулювання економіки, зокрема:
- не залежать від стану бюджету і виконують цільову роль навіть у разі дефіциту державного бюджету. їх видатки не можна скорочувати. Вони гарантують виконання деяких важливих завдань державного регулювання розвитку економіки (будівництво й утримання шляхів, виплата пенсій);
- дають змогу маніпулювати показниками виконання бюджету, зокрема приховувати частину або весь дефіцит бюджету в спеціальних фондах. Нерідко саме цим пояснюється те, що деякі позабюджетні фонди витрачаються не за призначенням;
- не підзвітні парламентам, а відтак не дають додаткових можливостей виконавчій владі для маневрування, роблять її більш незалежною від парламентських намірів.
На стан економіки значною мірою впливають державні дотації на житлове будівництво. Вони не лише збільшують попит на земельні ділянки, будівельні матеріали, а й виконують роль місткого ринку для деяких підгалузей промисловості (виробництво підйомно-транспортного, телевізійного, електропобутового обладнання, труб, санітарно-технічних виробів, паркету та ін.). Житлове будівництво є генератором попиту на меблі, кухонне обладнання, побутові прилади тривалого користування тощо.
Видатки державного бюджету на потреби народного господарства здійснюються у вигляді державних кредитів, субсидій, замовлень і закупок. Вони витрачаються насамперед за такими напрямками: інфраструктура, сільське господарство, дотації державному сектору економіки, підтримка експортерів товарів, послуг і капіталу.
Дієвість державного регулювання економіки за допомогою бюджетних видатків залежить від відносних розмірів витратних сум (їх частки від ВВП), структури цих видатків, а також від ефективності використання кожної одиниці витрачених коштів.
Роль бюджетних видатків у господарстві окремих країн зумовлюється значною мірою різним рівнем розвитку державного регулювання економіки, різними цілями, відмінностями в національному досвіді програмування соціально-економічного розвитку.
бюджет видаток дохід борг
1.2 Державні видатки та їх вплив на економічний розвиток
Державний бюджет - це щорічно розроблюваний та регульований органами держави розподіл доходів і витрат. Це зведений основний фінансовий план утворення та використання загальнодержавних фінансів. Він складається з доходів та витрат. Баланс між ними саме і забезпечує узгодження матеріально - речових та грошово - фінансових пропорцій суспільного відтворення.
Видатки бюджету класифікуються за наступними напрямками:
1. Функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);
2. Економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);
3. Ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);
4. За бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).
За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України.
Серед засобів впливу держави на процес функціонування економіки велике значення мають державні асигнування, що надійно забезпечують діяльність усіх суб'єктів господарювання.
Державні асигнування - це певні суми коштів, виділені із централізованих і децентралізованих джерел, фінансових ресурсів для покриття видатків на певні цілі. Бюджетні асигнування для окремих установ визначаються їх затвердженими коштами. Кошти для покриття видатків відповідно до дозволених асигнувань надаються установам шляхом відкриття фінансовими органами кредитів у банківських установах. Бюджетні асигнування на капітальне будівництво перераховуються фінансовими органами банкам, які фінансують ці будівництва.[5]
За допомогою бюджетних асигнувань держава цілеспрямовано впливає на господарські об'єкти, надаючи пряму державну допомогу в реалізації певних заходів. У цьому разі державний бюджет відіграє роль інструменту цільового перерозподілу національного доходу з метою розв'язання народногосподарських проблем.
Для того, щоб визначити дію механізму використання в управлінні економікою бюджетних асигнувань і дотацій, аналізують дохідну та видаткову частини консолідованого бюджету України за такими напрямками: непряме фінансування у вигляді податкових пільг і пільгового кредитування; субсидії місцевим бюджетам; трансфертні платежі; субсидії; дотації.
Залежно від економічної ролі ці засоби державного впливу мають відповідні характеристики:
субвенція - кошти, що виділяються з державного бюджету місцевим бюджетам;
трансфертні платежі - будь-які прямі виплати з державного бюджету населенню або підприємствам, що здійснюються у вигляді субсидій, пенсій та допомоги на соціальні потреби, оплати відсотків за державний борг;
субсидії - фінансова допомога (пряма чи непряма), що надається населенню або госпрозрахунковим підприємствам і організаціям. До прямих субсидій належать дотації, державні інвестиції, підтримка нових форм власності; до непрямих - пільгове оподаткування, політика прискореної амортизації та пільгове кредитування;
державні дотації - кошти, що спрямовуються на відшкодування різниці в цінах, спричиненої державною політикою регулювання цін.
Державний бюджет через видатки виконує функції політичного, соціального та господарського регулювання. Перше місце в бюджетних видатках посідають соціальні статті: допомоги, освіта, охорона здоров'я. У цьому проявляється основна мета державного регулювання - стабілізація, збалансованість, зміцнення і пристосування існуючого соціально-економічного устрою до умов, що постійно змінюються. Соціальні витрати покликані пом'якшити диференціацію соціальних груп, що властива соціальному ринковому господарству.
У видатках на господарські потреби майже в кожній країні виділяються бюджетні субсидії сільському господарству. Жодна країна не може бути зацікавлена у швидкому і масовому розоренні селянства, фермерства. Адже від темпів переміщення робочої сили із села в місто залежать рівень безробіття і ступінь самозабезпечення (або імпортної залежності) країни у продуктах і сільськогосподарській сировині. А від купівельної спроможності фермерів і сільського населення залежить стан справ в окремих важливих галузях виробництва та послуг.[18]
Видатки на кредити та субсидії приватним і державним підприємствам, сільському господарству, на створення та вдосконалення об'єктів інфраструктури, на закупівлю озброєння і військове будівництво, а також на покриття внутрішнього державного боргу служать кон'юнктурним цілям бюджетного регулювання.
Змінюючи структуру видатків державного бюджету, можна регулювати обсяг попиту і капіталовкладень, а також впливати на галузеву і регіональну структури економіки, їх національну конкурентоспроможність на світових ринках. Кошти державного бюджету можуть бути спрямовані на кредитування експорту і страхування експортних кредитів. Отже, держава стимулюватиме експорт у довгостроковому періоді, поліпшуючи тим самим платіжний баланс.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
2.1 Аналіз доходів Державного бюджету України
На 2006 рік міжнародні фінансові організації прогнозували для України зростання ВВП на рівні 2-3 відсотки. На початку року такі темпи зростання і спостерігались. Але за менш ніж півроку напруженої роботи вдалося відновити макроекономічну стабільність та тенденції економічного зростання. За оперативними даними Держкомстату, реальне зростання ВВП у 2006 році становило 7,1 відсотка.
Рис.2.1. Співвідношення реального ВВП до рівня попереднього року (кумулятивно )
Зростання заробітної плати та доходів населення стало основою забезпечення купівельної спроможності населення та розширення внутрішнього попиту. За рік заробітна плата реально зросла на 18,3 відсотка.
За результатами 2006 року індекс споживчих цін зріс на 11,6 відсотка. При цьому основний вплив на підвищення індексу споживчих цін мало підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги - на 85,7 відсотка. Товари продовольчої групи подорожчали за рік лише на 3,5 відсотка, а непродовольчої - на 2,5 відсотка.
Завдяки відновленню макроекономічної стабільності та суттєвому підвищенню темпів економічного зростання у другій половині року, було забезпечено збалансування бюджетних показників та повне виконання дохідної частини державного бюджету за підсумками 2006 року.
Рис. 2.2. Темп росту доходів Державного бюджету України у 2006 р.
Загальна сума доходів Державного бюджету України за 2006 рік становила 133521,7 млн. грн., що на 28191,5 млн. грн., або на 26,8 відсотка, перевищує відповідний показник 2005 року. Рівень виконання річного плану, затвердженого Верховною Радою України зі змінами, дорівнював 104,7 відсотка, тоді як у 2005 році аналогічний показник дорівнював 99,3 відсотка.
Рис.2.3. Рівень виконання річного плану доходів Державного бюджету України
Завдяки відновленню тенденцій економічного розвитку та заходам, що вживались Урядом для наповнення дохідної частини бюджету, в останні місяці 2006 року тривала стійка тенденція до перевиконання плану доходів загального фонду державного бюджету. За серпень-грудень 2006 року перевиконання плану доходів загального фонду становило понад 3,5 млрд. грн., а приріст доходів становив 27,1% (або 10,8 млрд. грн.) порівняно із серпнем-груднем 2005 року. Завдяки цьому рівень виконання річного плану доходів загального фонду державного бюджету, затвердженого Верховною Радою України зі змінами, за підсумками 2006 року сягнув 104,2% (у 2005 році - 101,1% річного плану).
Рис.2.4. Виконання плану дохідної частини загального фонду Державного бюджету України у 2006 році
Надходження до загального фонду 5 найбільших податків і зборів (з податку на прибуток, ПДВ, акцизного збору, ввізного миту, рентних платежів) становили 88,1 відсотка всіх надходжень (у 2005 році цей показник становив 85,2 відсотка).
Податку на прибуток підприємств до загального фонду державного бюджету надійшло 25363,6 млн. грн., або 100,2 відсотка плану на 2006 рік (перевиконання становить 38,7 млн. гривень). Повне виконання річного плану стало можливим за рахунок понадпланових надходжень у серпні-грудні в сумі 1842,0 млн. грн., хоча за перші сім місяців 2006 року відставання від планового показника сягало 1803,3 млн. гривень.
Надходження до загального фонду державного бюджету з податку на додану вартість зросли порівняно з 2005 роком майже в півтора раза та становили 47497,8 млн. грн., або 113,9 відсотка плану на рік (перевиконання становило 5,8 млрд. грн.), що обумовлено підвищенням темпів зростання споживання, порівняно із прогнозованим рівнем.
Податковими органами у 2006 році відшкодовано податку на додану вартість грошовими ресурсами на суму 15,0 млрд. грн., що на 1,7 млрд. грн., або на 13 відсотків більше, ніж за 2005 рік.
У бюджеті на 2006 рік надходження з митних зборів планувалися лише на І півріччя 2006 року у сумі 548,2 млн. грн. у зв'язку із скасуванням цих платежів при запланованому вступі до СОТ у ІІ півріччі 2006 року. За цей період було фактично отримано 398 млн. грн., або 72,6% плану. Проте у зв'язку із відстроченням вступу до СОТ у ІІ півріччі надійшло митних зборів у сумі 499,2 млн. грн., що сприяло підвищенню рівня виконання річного плану до 182,7% (перевиконано на 453,6 млн. грн.).
Виконання дохідної частини державного бюджету у 2006 році дало можливість виконувати видаткову частину державного бюджету на належному рівні.
2.2 Аналіз видатків Державного бюджету України
Касові видатки Державного бюджету України за 2006 рік становили 137108,1млн. грн., що перевищує відповідний показник 2005 року на 24132,2 млн. грн., або на 21,4 відсотка, в тому числі по загальному фонду державного бюджету - 106225,7 млн. грн., що на 13262,9 млн. грн., або на 14,3 відсотка перевищує відповідний показник 2005 року.
Касові видатки соціального спрямування (без врахування трансфертів з державного бюджету пенсійному фонду для покриття дефіциту коштів для виплати пенсій) по державного бюджету за 2006 рік дорівнювали 47327,4 млн. грн., що перевищує на 13080,7 млн. грн., або на 38,2% річний показник 2005 року. У тому числі видатки на оплату праці працівників бюджетних установ зросли на 27% порівняно з 2005 роком до 20662,5 млн. гривень. Поточні трансферти населенню (пенсії, допомоги, стипендії без урахування трансфертів пенсійному фонду для покриття дефіциту коштів) зросли більш ніж в півтора рази.[15]
Рис. 2.5. Помісячне викання видатків загального фонду державного бюджету в 2005 та 2006 р.р.
Трансферти пенсійному фонду для покриття дефіциту коштів для виплати пенсій зменшились на 9055,2 млн. грн. або на 55,4% у порівнянні з 2005р. через покращення його фінансового стану та зменшення дефіциту власних коштів.
Рис.2.6. Динаміка соціальних видатків загального фонду державного бюдежту
Належне ресурсне забезпечення бюджету, всупереч негативним очікуванням, які існували на початку року, дало змогу вирішити питання, пов'язані із підвищенням ціни на газ. У 2006 році 100-відсотково профінансовано видатки загального фонду на оплату комунальних послуг та енергоносіїв по бюджетних установах.
Таблиця 2.1.
Структура видатків Державного бюджету України 2005-2006 р.р.
|
Факт 2006р., млрд. гривень |
Факт 2006р., млрд. гривень |
Темпи росту до попереднього року, % |
|||
|
2005 |
2006 |
||||
|
Видатки державного бюджету |
112 975,9 |
137 108,1 |
142,2 |
121,4 |
|
|
Програмні видатки, в т.ч.: |
109 865,6 |
133 998,2 |
143,9 |
122,0 |
|
|
Поточні видатки в т.ч. |
98 910,5 |
121 649,0 |
153,5 |
123,0 |
|
|
оплата праці працівників бюджетних установ |
16 267,9 |
20 662,5 |
114,7 |
127,0 |
|
|
нарахування на заробітну плату |
3 115,9 |
4 094,4 |
104,8 |
131,4 |
|
|
оплата комунальних послуг |
1 311,8 |
1 610,2 |
87,0 |
122,8 |
|
|
поточні трансферти населенню (без трансфертів пенсійному фонду для покриття дефіциту коштів для виплати пенсій) |
14 862,9 |
22 570,6 |
304,1 |
151,9 |
|
|
трансферти пенсійному фонду для покриття дефіциту коштів для виплати пенсій |
16 344,7 |
7 289,5 |
229,8 |
44,6 |
|
|
Капітальні видатки |
10 955,1 |
15 459,2 |
72,8 |
141,1 |
|
|
Обслуговування державного боргу |
3 110,4 |
3 109,9 |
100,4 |
100,0 |
|
|
внутрішнього |
972,4 |
894,7 |
98,1 |
92,0 |
|
|
зовнішнього |
2 138,0 |
2 215,2 |
101,5 |
103,6 |
|
|
Довідково: офіційні трансферти |
23 361,1 |
34 150,3 |
138,9 |
146,2 |
З метою раціонального використання бюджетних коштів та запобігання виникненню кредиторської заборгованості головними розпорядниками бюджетних коштів було розроблено та затверджено заходи щодо скорочення видатків на представницькі цілі, утримання легкового автотранспорту, утримання мобільних телефонів, закордонні відрядження, придбання меблів, побутової техніки та інші непершочергові потреби. Економія бюджетних ресурсів спрямовувалася на оплату комунальних послуг та енергоносіїв у зв'язку з підвищенням тарифів та інші першочергові заходи.
Бюджет сприяв відновленню економічного розвитку країни шляхом збільшення капітальних видатків, видатків на підтримку сільського господарства та розвиток інфраструктури країни, в першу чергу, дорожнього господарства. Так, у 2006 році капітальні видатки державного бюджету зросли на 41,1% порівняно з минулим роком, видатки на підтримку сільського господарства - в 1,4 рази, дорожнього господарства - майже вдвічі.
Рис.2.7. Динаміка капітальних видатків державного бюджету
У 2006 році стовідсотково перерахована місцевим бюджетам дотація вирівнювання у сумі 17036,0 млн. гривень.
Субвенцій соціального спрямування перераховано в обсязі 7978,9 млн. грн., що на 1594 млн. грн., або на 25% більше, ніж в минулому році. Вищезазначені субвенції соціального спрямування були перераховані в повному обсязі до фактичних зобов'язань місцевих бюджетів.
Стовідсотково профінансовані субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на:
- виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям -4028,8 млн. грн.;
- будівництво та придбання житла військовослужбовцям - 100 млн. грн.;
- соціально-економічний розвиток регіонів, виконання заходів із запобігання техногенним катастрофам та на інвестиційні проекти - 1003 млн. грн.;
- будівництво газопроводів-відводів та газифікацію населених пунктів - 450 млн. гривень.
Рис. 2.8. Динаміка залишків готівкових котів по загальному фонду Державного бюджету України
На відміну від перших семи місяців поточного року, коли фінансування дефіциту загального фонду державного бюджету здійснювалося за рахунок залишків коштів на рахунках казначейства (залишки зменшились з 12,6 млрд. грн. на початок року до 1,4 млрд. грн. станом на 3 серпня 2006 року), за серпень-грудень вдалося додатково накопичити на рахунках 9,2 млрд. грн. (до 10,6 млрд. грн. станом на 31 грудня 2006 року).
2.3 Державний борг України та джерела його фінансування
У вересні Міністерство фінансів розпочало роботу із залучення до державного бюджету коштів на внутрішньому та зовнішньому ринках капіталів. Середньозважена дохідність запозичень 2006 року становить 5,74%, тоді як з 2005 року середньозважена дохідність запозичень становила 6,06 відсотка.
Погашення та обслуговування державного боргу протягом 2006 року здійснювалося вчасно. При цьому була забезпечена економія бюджетних коштів з обслуговування державного боргу в обсязі 37,1 млн. грн., виконання річного плану видатків за цією статтею становило 98,8 відсотка.
Проведення ефективної боргової політики дозволило компенсувати недонадходження від приватизації державного майна, які у 2006 році становили лише 0,6 млрд. грн. при річному плані на рівні 2,1 млрд. гривень.
За підсумками 2006 року Державний бюджет України виконано з дефіцитом у сумі 3776,7 млн. грн., або 0,7% ВВП, що відповідає економічно безпечному рівню та є значно нижчим ніж у попередніх роках (у 2005 році - 1,8% ВВП, у 2004 році - 3,0% ВВП).
Рис. 2.9.Фінансування дефіциту Державного бюджету України у 2004 - 2006 р.р.
Внаслідок проведення виваженої політики фінансування державного бюджету за рахунок боргових джерел загальний обсяг очікуваного державного прямого боргу України на кінець 2006 року був на 4,4 млрд. грн. менше від граничного рівня, встановленого Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” (70,5 млрд. грн. у гривневому еквіваленті).
У 2006 році збереглася позитивна тенденція до скорочення показника рівня прямого державного боргу України у ВВП. Так, якщо у 2002 році це співвідношення становило 28,6%, то у 2003 році воно зменшилося до 24,7%, на кінець 2004 року становило 19,6%, на кінець 2005 - 14,3%, а на кінець 2006 року дорівнювало близько 12,3 відсотка. В цілому прямий державний борг України станом на 31 грудня 2006 року становив 66,1 млрд. гривень.
Станом на 31 грудня 2006 року державний прямий та гарантований борг України становив 80.547.009,22 тис.грн. або 15.949.902,81 тис.дол.США, в тому числі: державний прямий та гарантований зовнішній борг - 63.938.330,85 тис.грн. (79,38% від загальної суми державного прямого та гарантованого боргу) або 12.661.055,61 тис.дол.США; державний прямий та гарантований внутрішній борг - 16.608.678,37 тис.грн. (20,62%) або 3.288.847,20 тис.дол.США.
Державний прямий борг України становив 66.113.790,54 тис.грн. (82,08%) або 13.091.839,69 тис.дол.США. Державний прямий зовнішній борг становив 49.506.078,42 тис.грн. (61,46%) або 9.803.183,83 тис.дол.США проти встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” граничного розміру державного зовнішнього боргу України в сумі, еквівалентній 9'172'389,7 тис.дол.США. Державний прямий внутрішній борг становив 11'133'957,02 тис.грн. та 1'083'911,9 тис.дол.США (16.607.712,12 тис.грн. (20,62%) або 3.288.655,86 тис.дол.США) проти встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” граничного розміру державного внутрішнього боргу України в сумі 18'689'481,2 тис.грн. та в сумі 1'083'911,9 тис.дол.США.
Перевищення фактичного обсягу державного прямого зовнішнього боргу над граничним спричинене перевищенням фактичних зовнішніх запозичень над плановими, що знаходиться в межах недонадходження внутрішніх запозичень та коштів від приватизації державного майна і відповідає вимогам статті 14 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”.
Гарантований борг України становив 14.433.218,68 тис. грн. (17,92%) або 2.858.063,12 тис. дол. США, в тому числі: гарантований зовнішній борг - 14.432.252,43 тис. грн. (17,92%) або 2.857.871,78 тис. дол. США; гарантований внутрішній борг - 966,25 тис. грн. або 191,34 тис. дол. США.
Протягом січня - грудня 2006 року сума державного прямого та гарантованого боргу України збільшилась у гривневому еквіваленті на 2.400.441,22 тис. грн. (3,07%) та на 475.334,91 тис. дол. США (3,07%) в доларовому еквіваленті.
При цьому, державний прямий зовнішній борг збільшився на 5.548.944,52 тис. грн. (12,62%) та на 1.098.800,90 тис. дол. США (12,62%). Збільшення державного прямого зовнішнього боргу за січень - грудень 2006 року пов'язано в основному з випуском облігацій зовнішньої державної позики 2006 року для фінансування державного бюджету.
Державний прямий внутрішній борг зменшився на 2.580.578,78 тис. грн. (13,45%) та на 511.005,70 тис. дол. США (13,45%). Зменшення частки державного прямого внутрішнього боргу спричинене перевищенням виплат з погашення боргу над сумою запозичень
Гарантований борг України зменшився на 567.924,52 тис. грн. (3,79%) та на 112.460,29 тис. дол. США (3,79%), що спричинене в основному перевищенням виплат з погашення гарантованого боргу над сумою запозичень.
Не зважаючи на збільшення обсягу державного боргу в абсолютному вимірі порівняно з 2005 роком, на кінець 2006 року загальна сума державного та гарантованого державою боргу становить 15,2% від ВВП проти 17,7% на кінець 2005 року. [3]
Протягом останніх років показник співвідношення державного боргу і ВВП має тенденцію до зниження. Покращання показника відношення державного боргу до ВВП відбувається як за рахунок росту економіки країни, так і за рахунок проведення зваженої боргової політики. Значення цього показника свідчить про економічно безпечний розмір державного боргу і відповідає критеріям визначеним Бюджетним кодексом України. Критичний рівень показника не повинен перевищувати 60%. Так, якщо у 2002 році співвідношення становило 28,6% , то у 2005 році зменшилося до 14,3%, а на кінець 2006 року становить 12,5%. За умови включення до обсягу державного боргу всіх гарантійних зобов'язань Уряду, показник рівня відношення державного прямого та гарантованого боргу до ВВП на кінець 2006 року становить 15,2%, що також є прийнятним з точки зору фінансової безпеки держави.
Рис.2.10. Відношення державного прямого та гарантованого боргу України до ВВП
Крім цього, спостерігається чітка тенденція зменшення відношення державного боргу до доходів загального фонду державного бюджету. Якщо зазначений показник у 1999 році становив 314,7%, у 2001 році - 222,3%, то на кінець 2004 року - 130,2%, а на кінець 2006 року - 65,2% при критичному рівні 300%.
За ознакою умовності боргові зобов`язання України поділяються на державний прямий (безумовний) борг, який складає 82,08%, та гарантований (умовний) борг, доля якого дорівнює 17,92%. Протягом 2006 року відбулося збільшення частки державного прямого боргу на 1,28%, що пов`язано в основному з випусками ОЗДП 2006 року.
В структурі державного боргу України найбільшу частку (39,23%) складає заборгованість за облігаціями державної зовнішньої позики. Зовнішній борг за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку, становить 19,39%, за позиками, наданими закордонними органами управління, - 16,26%.
Протягом 2006 року відбулося збільшення державного прямого зовнішнього боргу за облігаціями зовнішньої державної позики України, що пов'язано із фінансуванням державного бюджету за рахунок випуску ОЗДП 2006 року. За іншими групами кредиторів відбулося зменшення державного прямого зовнішнього боргу за рахунок його погашення.
Внутрішній борг перед банківськими установами (за кредитами НБУ) становить 13,48%, перед юридичними особами (за державними цінними паперами) - 11,64%.
Протягом 2006 року відбулося зменшення державного прямого внутрішнього боргу як перед юридичними особами, так і перед НБУ за рахунок перевищення виплат з погашення державного внутрішнього боргу над сумою запозичень.
В структурі гарантованого боргу України за станом на 31 грудня 2006 року найбільшу частку (35,36%) складає заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками, становить 31,66%, за позиками, наданими закордонними органами управління - 0,63% та не віднесена до інших категорій - 32,34%.
Протягом 2006 року відбулося збільшення гарантованого зовнішнього боргу за позиками, наданими іноземними комерційними банками, у зв'язку із залученням іноземного кредиту під державну гарантію для будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг загального користування. За іншими категоріями відбулося зменшення гарантованого зовнішнього боргу, спричинене перевищенням виплат з погашення над залученням коштів.
В структурі державного прямого та гарантованого боргу за типом відсоткової ставки борг за станом на 31.12.2006 розподіляється наступним чином:
- борг, по якому сплата відсотків здійснюється за плаваючими процентними ставками, складає 31'253'668,07 тис. грн. або 6'188'845,16 тис. дол. США (38,8%);
- борг, по якому сплата відсотків здійснюється за фіксованими процентними ставками, складає 49'293'341,15 тис. грн. або 9'761'057,65 тис. дол. США (61,2%).
Протягом 2006 року відбулося збільшення частки державного прямого та гарантованого боргу, по якій сплата відсотків здійснюється за фіксованими ставками, на 3,70%, що пов'язано в основному з випусками ОЗДП 2006 року, які здійснювалися за фіксованими ставками.
Співвідношення платежів з погашення та обслуговування державного боргу до доходів загального фонду державного бюджету на кінець 2006 року очікується на рівні 12,30 % проти 20% на кінець 2005 року та 22,67% - на кінець 2004 року.
РОЗДІЛ 3. МЕТОДИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ
3.1 Управління бюджетним дефіцитом і державним боргом
Управління боргом - складний аспект державного управління та економічної політики, оскільки передбачається спільна робота кількох міністерств і відомств. Його мета - допомогти уряду виконувати зобов'язання щодо погашення внутрішнього та зовнішнього боргу без створення в майбутньому проблем у сфері платіжного балансу та державного бюджету.
Державний борг можна розглядати з двох позицій. З одного боку державні позики збільшують навантаження на державний бюджет; з іншого - сприяють економічному зростанню країни. Тому дуже важливо визначити оптимальне співвідношення між інвестиціями, економічним зростанням і внутрішніми та зовнішніми позиками країни. При цьому умови залучення нових позик мають оцінюватися з урахуванням здатності країни обслуговувати внутрішній та зовнішній борг за раніше прийнятими зобов'язаннями. Значні витрати щодо обслуговування боргу, порівняно з податковими надходженнями до державного бюджету, викликають занепокоєння в уряді та вимагають побудови стрункої системи його управління.
У процесі управління державним боргом розв'язуються такі основні завдання:
пошук ефективних умов отримання позик з точки зору мінімізації вартості боргу;
недопущення неефективного та нецільового використання позик;
забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків;
визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми позиками за умови збереження фінансової рівноваги в країні;
забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку країни.
У процесі управління державним боргом необхідно враховувати такі чинники:
економічну та політичну ситуацію в країні;
рівень інфляції в країні;
ділову активність суб'єктів підприємницької та господарської діяльності;
ступінь ризику країни щодо можливості неповернення боргу.
Необхідність контролю за дефіцитом державного бюджету зумовлена тим, що його фінансування може призвести до шкідливих соціально-економічних наслідків. Загалом державні видатки фінансуються за допомогою податків. Однак у разі їх нестачі фінансування може здійснюватися за допомогою так званого інфляційного податку (планова емісія). Такий метод покриття дефіциту державного бюджету практикувався в Україні протягом 1992-1995 рр. Його використання сприяло перетворенню інфляційних процесів у економіці на гіперінфляційні, що тим самим загрожувало економічному устрою. В Україні на практиці було доведено, що використання інфляційного податку має межі, за якими починають проявлятися негативні наслідки: населення відмовляється від національної грошової одиниці, долар використовується як міра вартості та засобу нагромадження, руйнується національна грошова система загалом.
Поряд з інфляційним податком як внутрішнє джерело фінансування використовуються облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Їх частка у цей період становила близько 7,3 % загального обсягу внутрішнього фінансування дефіциту. ОВДП є якісно іншим інструментом впливу на розмір бюджетного дефіциту. Їх принципова ознака полягає в тому, що держава є позичальником грошей у населення та юридичних осіб, що призводить до появи внутрішнього державного боргу, обслуговування якого, у свою чергу, лягає тягарем на державний бюджет. Однак, на відміну від інфляційного податку, боргове фінансування не впливає на обсяг грошової маси. Пропозиція грошей не змінюється, оскільки, вилучивши гроші в покупців державної позики, держава оформлює їх як видатки.
Отже, боргове покриття дефіциту державного бюджету має переваги над інфляційним податком, оскільки не спричинює прямих інфляційних процесів у економіці. Саме йому віддав перевагу український уряд. У 1995 р. в Україні було вперше використано зовнішні джерела покриття дефіциту державного бюджету. Сума зовнішніх позик була досить вагомою: вона майже в чотири рази перевищувала обсяг фінансування за рахунок ОВДП і покривала понад 20 % дефіциту державного бюджету. З 1996 р. починає різко зростати частка ОВДП у покритті дефіциту державного бюджету. Якщо в 1995 р. вона становила 5,8 %, то в 1996 р. -39,5 %, а в 1997 р. -78,5 %.
Обсяги внутрішніх державних позик зросли не лише через необхідність покриття так би мовити природних видатків. Процентні платежі держави, що збільшувалися протягом 1996-1997 рр., перетворилися на значну видаткову частину бюджету, яка вимагала покриття. Постійний дефіцит державного бюджету й те, що національна економіка майже не розвивалася, вимагали додаткових емісій ОВДП, щоб покривати не стільки природний дефіцит, скільки дефіцит, утворений розміщенням облігацій. Така ситуація не могла залишитися непомітною і стала підставою для змін у бюджетній політиці. Так, у 1998 р. частка ОВДП у фінансуванні бюджетного дефіциту скоротилася більш як на 10 % і становила 66,7 %, що, як і в 1997 р., відповідало повному обсягу внутрішнього фінансування дефіциту.
Зі зміною масштабів внутрішнього боргового покриття дефіциту державного бюджету змінилися й обсяги зовнішнього фінансування. Збільшення частки зовнішнього фінансування не спричинило зростання зовнішньої заборгованості, оскільки його абсолютна величина завдяки триразовому зменшенню дефіциту державного бюджету не збільшилася, а навпаки, зменшилася більш як у двічі. Отже, бюджетна політика в Україні демонструвала певні елементи гнучкості. Але вони й надалі залишатимуться елементами, а не системою, доки злагоджено не запрацює весь економічний механізм, який сприятиме розширенню дохідної бази державного бюджету.
Аналізуючи структуру джерел покриття дефіциту бюджету за останні три роки, слід зазначити, що за цей час акцент щодо вибору джерел фінансування змістився - від прямих позик НБУ до державних облігацій при відносно стабільній питомій вазі зовнішніх позик. Виходячи з неемісійної природи залучення коштів для фінансування дефіциту бюджету за рахунок розміщення державних облігацій, це явище мало на попередньому етапі певний позитивний характер. Проте, враховуючи надзвичайно високу дохідність ОВДП, короткотерміновий характер обігу та розміщення значної їх кількості серед нерезидентів, воно стало негативно позначатися на стані економіки України.
Ситуація фактичної без альтернативності ОВДП як джерела фінансування дефіциту бюджету, а також те, що покупці віддали перевагу облігаціям іноземних інвесторів, поставили уряд України в залежність від міжнародних потоків капіталу та створили умови для дестабілізації фінансового й валютного ринків України.
Як зазначалося, критична ситуація в економіці настає тоді, коли загальна сума державного боргу сягає понад 80 % ВВП. В Україні вона становить 57 %, тобто не є критичною. Однак враховуючи кризовий стан української економіки, зокрема її бюджетної системи, цей борг може реально загрожувати нашому розвитку. Небезпека нарощування обсягу боргу пов'язана з тим, що в умовах скорочення ВВП відволікання значних коштів на обслуговування боргу знекровлює українську економіку, затримує вихід країни з економічної кризи.
Одним із негативних наслідків залучення зовнішніх позик є їх вплив на національне багатство країни, оскільки обслуговування зовнішнього боргу-вимагає відчуження частини цього багатства та його передачі іноземним власникам. Залучення зовнішніх кредитів, крім того, обмежує можливості щодо реалізації країною незалежної економічної політики, оскільки потрібно задовольняти вимоги міжнародних фінансових організацій, які не завжди враховують специфіку конкретної країни, а тому ці вимоги не завжди прийнятні для неї. Залежність країни від зовнішніх позик породжує також небезпеку дестабілізації її фінансової сфери в разі їх нерівномірного надходження. Так, нерівномірне надходження зовнішніх кредитів в Україну протягом 1996-1998 рр. суттєво впливало на вартісні показники ринку державних облігацій.[13]
Особливості впливу внутрішнього боргу на розвиток економіки України зумовлені особливостями нарощування його обсягу протягом 1995-1998 рр., а саме:
високими темпами зростання державного внутрішнього боргу по ОВДП;
високою вартістю позик на ринку ОВДП;
короткостроковим характером позик;
залученням іноземного капіталу на ринок ОВДП.
Усе це не могло не виснажувати державний бюджет. Основними наслідками впливу зростання обсягу внутрішнього боргу на соціально-економічні процеси в Україні стали:
а) відплив капіталу з реального в грошовий сектор економіки, через що отримати кредити для довгострокових інвестицій та економічного зростання стало практично неможливо. Внаслідок цього виникла криза ліквідності, що гальмувала відновлення економічного зростання в Україні;
б) зменшення валютних резервів НБУ через репатріацію нерезидентами коштів, які вони тримали в ОВДП, і зростання попиту на американські долари на валютному ринку;
в) погіршення становища в банківському секторі економіки внаслідок примусової конверсії ОВДП, до якої уряд змушений був вдатися, оскільки не міг їх своєчасно погасити;
г) ослаблення довіри до уряду, як наслідок обмеження можливості отримати нові позички на внутрішньому фондовому ринку;
ї) неможливість нормального функціонування фондового ринку України.
Частково напруженість ситуації в країні зумовлена ще й невиконанням підприємствами своїх зобов'язань по іноземних кредитах, отриманих під гарантії уряду. У 2006 р., як і в попередні роки, значним навантаженням для державного бюджету України було погашення та обслуговування за рахунок бюджетних коштів іноземних товарних кредитів, залучених юридичними особами України на умовах окупності під гарантії уряду.
Однак, незважаючи на хронічні неплатежі підприємств-боржників, Кабінет Міністрів України й далі надає іноземним кредиторам гарантії щодо забезпечення зобов'язань позичальників за іноземними товарними кредитами. Можна констатувати, що нераціональна з точки зору державних інтересів політика уряду щодо управління державним боргом іноді призводить до некерованого збільшення його обсягів і стрімкого зростання витрат на його погашення та обслуговування.
Проте з державним боргом пов'язані не лише негативні наслідки для української економіки. Необхідність збільшення обсягів позик в Україні набула актуальності у зв'язку з труднощами перехідного періоду, глибиною трансформаційних процесів і неминучих при цьому кризових явищ. За цих умов позики допомагають неемісійним шляхом фінансувати дефіцит державного бюджету, а отже, запобігати зростанню темпів інфляції, пом'якшувати дефіцит платіжного балансу, підтримувати курс національної валюти, фінансувати критичний імпорт, деякі інвестиційні проекти тощо.
Отже, вплив боргу на економічний розвиток України не можна охарактеризувати однозначно: він досить складний та суперечливий і значною мірою залежить від характеру використання позик. (Так, зовнішні позики можуть сприяти економічному зростанню, якщо вони спрямовуються на розвиток національного виробництва, а не активно проїдаються. За умов їх продуктивного використання не виникає проблем з поверненням наданих кредитів і зі сплатою процентів по них. Кредити, надані Світовим банком у 2000 р. під конкретні проекти, тобто спрямовані на реформування української економіки, розподілялися так: розвиток підприємств (200 млн. дол.), структурна перебудова фінансового сектора (110 млн. дол.), реформування державного управління (100 млн. дол.), управління державними ресурсами (100 млн. дол.), структурна перебудова вугільного сектора (80 млн. дол.). Важливим напрямом використання зовнішніх позик є підтримка національної валюти. З цією метою передбачалося залучити 520 млн. дол. (20,3 % загальної суми зовнішніх позик). За допомогою цих позик передбачалося розв'язати гострі проблеми, що постають перед Україною. Однак в нашій країні зовнішні позики такого спрямування становлять незначну частку в їх загальній сумі. Зокрема, позики Європейського банку реконструкції та розвитку під інвестиційні проекти у 2000 р. мали досягти 713 млн. дол. США, однак не були реалізовані.
Подобные документы
Видатки державного бюджету, їх функції та класифікація, аналіз для сучасної України та оцінка. Бюджетний дефіцит, його причини та вплив на видатки. Управління видатками державного бюджету в умовах державного дефіциту, особливості здійснення секвестру.
дипломная работа [231,3 K], добавлен 11.04.2012Джерела формування доходів державного бюджету, їх загальна характеристика. Видатки державного бюджету, їх класифікація та роль в розвитку країни. Критерії ефективності витрачання бюджетних коштів. Організація касового обслуговування державного бюджету.
реферат [298,5 K], добавлен 30.01.2015Основні функції державного бюджету, його доходи та витрати. Дефіцит державного бюджету та його вплив на економіку країни. Особливості формування державного бюджету в інших країнах світу. Місце державного бюджету в економічному житті суспільства.
курсовая работа [53,5 K], добавлен 25.05.2013Суть і значення державного бюджету, його структура та основні елементи, функції. Дефіцит державного бюджету та джерела його виникнення, шляхи подолання. Управління державним боргом. Правові засади реструктуризації державного внутрішнього боргу України.
курсовая работа [42,4 K], добавлен 20.02.2011Економічний зміст, сутність та роль державного бюджету в ринковій економіці. Принципи планування Державного бюджету. Аналіз структури та динаміки Державного бюджету за 2010-2013 рр. Нормативно-правова база формування бюджету та його ефективність.
курсовая работа [252,2 K], добавлен 18.04.2015Дефіцит державного бюджету і джерела його фінансування. Управління державним боргом України в світової економіці. Державні гарантії за кредитами. Залучення іноземного кредиту від країн-членів Паризького клубу кредиторів. Виконання державного бюджету.
реферат [696,6 K], добавлен 18.02.2012Сутність державного бюджету та його призначення. Класифікація доходів та видатків Державного бюджету України. Вплив головного кошторису на соціально-економічний розвиток держави. Напрями розвитку формування доходів і видатків Державного бюджету України.
курсовая работа [988,6 K], добавлен 08.10.2013Основні причини бюджетного дефіциту, вплив на його обсяг та структуру фінансових видатків. Аналіз, функції та класифікація витрат, економічний зміст бюджету. Управління видатками державного бюджету в умовах дефіциту, особливості здійснення секвестру.
курсовая работа [463,7 K], добавлен 11.04.2012Економічна сутність, види та функції державного бюджету. Види та причини створення державного боргу. Концепції бюджетної політики та проблеми управління державним боргом. Динаміка і основні проблеми державного бюджету та державного боргу в Україні.
курсовая работа [219,0 K], добавлен 04.06.2019Економічний зміст бюджету, розкриття його ланок в процесах формування, розподілу грошових ресурсів. Вплив державного бюджету як загальнодержавного фонду централізованих коштів на соціально-економічні процеси в Україні. Доходи державного бюджету України.
реферат [2,1 M], добавлен 06.04.2015
