Зміст, принципи та завдання бюджетного планування

Размещено на http://www.allbest.ru/

25

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність та загальна характеристика бюджетного планування

1.1 Бюджетне планування як частина бюджетного процессу

1.2 Організація та зміст бюджетного планування

Розділ 2. Аналіз та стан системи бюджетного планування

2.1 Бюджетне планування в умовах ринку

2.2 Бюджетне планування в Україні на сучасному етапі

Розділ 3. Процес бюджетного планування та його удосконалення в бюджетних установах

3.1 Організація процесу бюджетного планування в соціальній сфері

3.2 Основні напрями вдосконалення планування витрат бюджетних установ

Висновок

Список використаних джерел

бюджет планування грошовий

Вступ

Темою даної індивідуальної роботи є «Зміст, принципи та завдання бюджетного планування».

Мета роботи - визначити зміст, принципи та завдання бюджетного планування.

Завданням роботи є визначення сутності та характеристика бюджетного планування, аналіз системи бюджетного планування та характеристика процесу бюджетного планування і його удосконалення у бюджетних установах.

Реформування економіки України досі здійснювалося без належного наукового забезпечення й визначення його етапів, що, призвело до цілої низки помилок і прорахунків у системі планування й регулювання народногосподарським комплексом країни. В перші роки незалежності України були пропозиції проводити ліберальну політику та повністю відмовитись від принципів планування лише тому, що вони нібито притаманні країнам із суспільною формою власності.

У бюджетному процесі значну роль відіграє бюджетне планування, оскільки від правильного визначення планових показників бюджету залежить якість його виконання.

Соціальний та економічних розвиток держави значною мірою визначається науковою обґрунтованістю планових показників бюджету та їх збалансованістю. Планування бюджетної політики в соціальній сфері є складовою загальнодержавного економічного планування та передбачає вибір раціональних шляхів бюджетного забезпечення виходячи з рівня соціального розвитку на основі ефективного використання наявних у суспільстві ресурсів.

У системі заходів, спрямованих на успішне розв'язання економічних і соціальних завдань в умовах ринкових відносин, важливе місце займає бюджетне планування. Воно є серцевиною всієї фінансової роботи в державі. Бюджетне планування охоплює процеси складання, розгляду і затвердження бюджету як централізованого фонду грошових коштів.

Розділ 1. Сутність та загальна характеристика бюджетного планування

1.1 Бюджетне планування як частина бюджетного процесу

Бюджетна система нашої держави була сформована на основі закону “Про бюджетну систему України”. На даний час її функціонування регламентується нормами “Бюджетного кодексу”. При цьому передбачається поєднання принципів єдності й самостійності, що просто неприпустимо. Причому принцип єдності на практиці не реалізується, оскільки єдиний зведений бюджет на жодному рівні не складається. Самостійність же проголошується суто декларативно -- реальної законодавчої бази для неї немає.

Бюджетний процес -- це організація і порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету. Оскільки бюджет являє собою систему всеохоплюючих фінансових відносин і через нього проходить значна маса грошових потоків, то бюджетний процес завжди перебуває в центрі уваги суспільства.

Він складається з двох частин:

-- бюджетне планування;

-- виконання бюджету.

Бюджетне планування охоплює складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження. Це серцевина бюджетного процесу -- виконується такий бюджет, який прийнято.

Загальні засади бюджетного планування визначаються Конституцією України, а також спеціальним бюджетним законодавством -- Бюджетним кодексом України. У них, як уже зазначалось, установлені права органів державної влади й управління щодо розроблення і затвердження бюджету, розподілу функцій між центральними, республіканським і місцевими органами влади й управління, визначені доходи і видатки кожного з них.

Загальне керівництво бюджетним плануванням покладено на Кабінет Міністрів, а безпосередньо роботу з планування бюджету виконує Міністерство фінансів України. Воно складає і подає на розгляд Кабінету Міністрів України проект Державного бюджету України, забезпечує його виконання; організовує роботу Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим і місцевих фінансових органів з виконання Державного бюджету України; розробляє і виносить на розгляд Президента, Кабінету Міністрів України проекти законів, указів, постанов і розпоряджень з бюджетних питань; розглядає проекти кошторисів міністерств і відомств України; контролює виконання Державного бюджету України, дотримання бюджетної дисципліни, правильності витрачання бюджетних коштів, а також коштів господарських організацій; перевіряє дотримання правил касового виконання бюджету; встановлює форми бюджетних документів, порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання Державного і місцевих бюджетів.

Аналогічні функції щодо складання і виконання республіканського і місцевих бюджетів (за винятком установлених форм бухгалтерських документів і порядку ведення бухгалтерського обліку) виконують Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові управління і відділи місцевих держадміністрацій або виконавчих комітетів.

У бюджетному плануванні бере участь весь апарат фінансових органів у центрі і на місцях. Організаційна й узагальнювальна робота зі складання проекту бюджету виконується управліннями Департаменту з бюджету Міністерства фінансів України, бюджетними відділами та інспекціями місцевих органів.

1.2 Організація та зміст бюджетного планування

У бюджетному процесі значну роль відіграє бюджетне планування, оскільки від правильного визначення планових показників бюджету залежить якість його виконання.

Бюджетне планування - це централізований розподіл та перерозподіл валового внутрішнього продукту і національного доходу по всіх ланках бюджетної системи та видах фінансових планів на підставі Державної програми економічного і соціального розвитку держави.У процесі бюджетного планування забезпечуються необхідні фінансові пропорції згідно з планом економічного і соціального розвитку; визначаються обсяг доходів бюджету та резерви їхнього росту, обсяг видатків та резерви їхнього скорочення; створюється належна фінансова база соціального захисту населення; розподіляються доходи й видатки між окремими ланками бюджетної системи, утворюються матеріальні та бюджетні резерви.

Відповідно до цього перед бюджетним плануванням постають наступні завдання;

- формування найважливіших народногосподарських пропорцій розвитку економіки на плановий період

- виявлення резервів у галузях економіки і спрямування їх на виконання плану економічного і соціального розвитку

- мобілізація грошових надходжень за окремими джерелами та формування доходів бюджету з урахуванням резервів їх збільшення

- раціональний розподіл видатків державного бюджету між окремими ланками бюджетної системи та збалансування бюджетів нижчого рівня

- здійснення державного фінансового контролю за ходом виконання бюджету.

Основні принципи бюджетного планування:

- демократизація бюджетних відносин, тобто під час планування необхідно враховувати оптимальні зв'язки між державним і місцевими бюджетами, а також між ланками місцевих бюджетів

- пріоритетне значення бюджетного планування у всій сукупності фінансових планів

- директивність та цільовий напрямок бюджетних зобов'язань

- органічний зв'язок бюджетного планування з планами соціально-економічного розвитку держави та регіонів.

Показники фінансових планів являються вихідним матеріалом для аналізу фінансового стану держави, інформаційною базою перспективного планування. Система фінансових планів дозволяє виявити об'єктивні взаємозв'язки і довготривалі тенденції зміни структури джерел фінансових ресурсів, а також фактори, що визначають розвиток цих тенденцій у майбутньому.

Для визначення та прогнозування довго- та середньострокових цілей для досягнення яких необхідно направити діяльність органів влади та розробку стратегії заходів та механізмів їх реалізації проводиться стратегічне планування. Обов'язковим елементом зазначеного етапу є відбір переліку відповідних напрямків і завдань, виходячи з фінансових можливостей. Це в основному визначається у вигляді програмних та прогнозних документів органів влади: Програма діяльності Кабінету Міністрів України, Державна програма економічного та соціального розвитку на середньостроковий період.

Бюджетне прогнозування - визначення вірогідних показників доходів і видатків бюджету на перспективу. Це науково-аналітична стадія розробки бюджету, в процесі якої формується концепція, шляхи її вирішення і основні цілі, які повинні бути досягнуті.

Рівень бюджетного планування залежить від декількох чинників:

1. Він визначається чіткістю формулювання цілей і завдань, які вирішує держава.

2. Залежить від достовірності інформації, яка використовується при розрахунках проекту бюджету.

3. Залежить від методів, які використовують в процесі бюджетного планування.

Бюджетне планування починається з визначення можливого обсягу доходів. Обґрунтованість їх планування забезпечує реальність усього бюджетного процесу. Оптимальність розподілу видатків визначається ефективністю використання бюджетних коштів із позицій забезпечення економічного зростання та соціальної гармонії у суспільстві. Збалансування бюджету найскладніше завдання, оскільки, як правило, потреби у видатках перевищують реальні можливості у формуванні доходів.

Відомо три методи планування показників бюджету:

1. Метод прямого рахунку передбачає обчислення показників в бюджеті виходячи із реальних потреб і показників у розрізі окремих статей доходів і видатків по кожному підприємству, організації, установі, громадянину.

2. Нормативний метод заснований на використанні норм та нормативів, встановлених по відношенню як до детальних, так і узагальнюючих показників.

3. Аналітичний метод передбачає обчислення планових показників на основі визначення впливу на них різноманітних чинників, засновується на моделюванні бюджетних показників.

Нормативний метод є основою бюджетного планування і полягає у визначенні окремих статей доходів і видатків за встановленими нормативами. Наприклад, окремі видатки можуть визначатися за нормативами до макроекономічних показників (відповідно до Закону про освіту в Україні на її фінансування з бюджету має виділятися не менше 10% національного доходу). Нормативи можуть мати різні рівні узагальнення -- до макро- і мікроекономічних показників, у розрахунку на одного жителя, одну бюджетну установу чи оперативно-сітьовий показник (наприклад, на один клас), а також до конкретних статей видатків чи доходів.

Метод прямого рахунку передбачає деталізований розрахунок за кожним платником доходів та отримувачем бюджетних коштів. Саме він забезпечує повну прозорість бюджетного процесу і найбільшу обґрунтованість проекту бюджету. Водночас це досить трудомісткий процес, і тому його використання, особливо на рівні централізованих бюджетів, ускладнено. У процесі прямого розрахунку доходів і видатків бюджету теж використовуються нормативи, але не узагальнені, а деталізовані.

Аналітичний метод ґрунтується на визначені тенденцій розвитку окремих показників бюджету і чинників, які впливають на ці показники. Планування може здійснюватися з використанням коефіцієнтів, які характеризують динаміку доходів і видатків, або на основі визначення впливу на зміну показників бюджету окремих чинників, наприклад зростання чисельності населення, динаміку цін і тарифів, валютного курсу тощо.

Процедура бюджетного планування -- послідовність заходів і дій зі складання, розгляду і затвердження проекту бюджету, яка визначається відповідним законом. В Україні на державному рівні вона включає такі етапи та стадії:

1. Складання проекту бюджету:

-- направлення Президентом Верховній Раді бюджетного послання;

-- розроблення Верховною Радою бюджетної резолюції, у якій визначаються основні напрями бюджетної політики на наступний рік;

-- розроблення Міністерством фінансів на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку прогнозного проекту Державного бюджету;

-- узгодження показників прогнозного проекту бюджету з пропозиціями міністерств, відомств та інших органів;

-- розроблення Міністерством фінансів робочого (узгодженого) проекту Державного бюджету і подання його в Кабінет Міністрів;

-- розгляд проекту бюджету в Кабінеті Міністрів, прийняття рішення про його схвалення і подання Президенту проекту Закону про бюджет;

-- розгляд проекту Закону про бюджет Президентом і подання його до Верховної Ради.

2. Розгляд проекту Закону про Державний бюджет України:

-- розгляд проекту Закону про Державний бюджет у комісіях

і комітетах Верховної Ради;

-- доповідь Міністра фінансів на засіданні Верховної Ради та співдоповідь голови комітету з питань бюджету;

-- обговорення проекту Державного бюджету на засіданні Верховної Ради;

-- прийняття відповідного рішення про результати розгляду проекту Закону про Державний бюджет:

а) затвердити Закон про Державний бюджет України;

б) схвалити у першому читанні і направити на доопрацювання;

в) відхилити і направити на перероблення.

Виконання бюджету полягає у мобілізації запланованих доходів і фінансуванні передбачених видатків. Організація виконання бюджету покладається на Кабінет Міністрів, оперативна робота ведеться Міністерством фінансів, Державною податковою адміністрацією і Державним казначейством. Виконання бюджету здійснюється на підставі розпису доходів і видатків.

Розділ 2. Аналіз та стан системи бюджетного планування

2.1 Бюджетне планування в умовах ринку

Реформування економіки України досі здійснювалося без належного наукового забезпечення й визначення його етапів, що, призвело до цілої низки помилок і прорахунків у системі планування й регулювання народногосподарським комплексом країни. В перші роки незалежності України були пропозиції проводити ліберальну політику та повністю відмовитись від принципів планування лише тому, що вони нібито притаманні країнам із суспільною формою власності.

У 2000 році за рекомендаціями зарубіжних фахівців, було ухвалено Закон «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», в якому державне прогнозування визначено як наукове передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки чи адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки й соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного й соціального розвитку.

Вдосконалення управління державними підприємствами, формування планів соціально-економічного розвитку мають перебувати в тісному взаємозв'язку з бюджетним плануванням.

Слід зазначити, що однозначного визначення категорії «бюджетне планування» немає. Вважається, що мова має йти про фінансове планування, під яким розуміють процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування та напрями їх цільового використання згідно з виробничими й маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.

При бюджетному плануванні широко використовуються як сучасні, так і традиційні методи планування, завдяки яким встановлюються обсяги доходів і видатків. Серед методів бюджетного планування виділимо балансовий, завдяки якому видатки узгоджуються із джерелами їх покриття. Цей метод застосовується як за суспільної форми власності, так і у країнах із ринковою економікою. Крім балансового застосовуються такі методи: нормативний і програмний. Нормативний метод використовується при визначенні обсягів доходів і видатків на всіх рівнях. Програмний метод визначає мету використання бюджетних коштів. Варто також зазначити такий метод, як бюджетування, який поки що не набув поширення в нашій країні, може бути використаний на рівні розвинутих європейських країн. Перевагою застосування цього методу є те, що неможливо зробити при постатейному бюджеті, а саме встановити зв'язки між виділеними бюджетними коштами та виходом продукції.

Бюджетне планування спрямоване на підвищення результативності використання бюджетних коштів, а ефективність їх використання значною мірою залежить від того, наскільки вони пов'язані з доходами й видатками, які мають визначатися на основі стратегічного плану розвитку.

Досвід державного планування й регулювання в розвинутих країнах свідчить, що з допомогою цих механізмів держава корегує економічні деформації ринкових відносин. Ринковий механізм здатен до діалектичного розв'язання суперечностей економіки тільки з допомогою планування, організація якого має свої особливості в кожній країні.

2.2 Бюджетне планування в Україні на сучасному етапі

Організація бюджетного процесу в Україні здійснюється відповідно до Закону України «Про бюджетну систему України» в редакції від 28 квітня 1995 року, рішень Верховної Ради АРК, місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих органів у межах чинного законодавства.

На сьогоднішній день бюджетне планування в Україні складається з наступних етапів.

Міністерство фінансів України відповідно до схвалених Верховною Радою України основних напрямів бюджетної політики на плановий рік, на підставі прогнозу основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий рік та фінансових можливостей держави до 1 липня поточного року (в якому здійснюється бюджетне планування) складає попередній проект бюджету України і доводить відповідні прогнозні показники до міністерств, відомств, органів державної виконавчої влади України.

Міністерства, відомства, органи державної виконавчої влади у двотижневий термін (до 15 липня) після отримання показників від Мінфіну подають останньому за встановленими ним формами розрахунки та відповідні обґрунтування щодо розміру фінансування витрат, які передбачається здійснити в плановому році, окремо по господарству, що перебуває у загальнодержавній власності, та по господарству, що знаходиться у власності АРК, областей, міст Києва і Севастополя.

Міністерство фінансів України за участю представників міністерств, відомств, органів державної виконавчої влади до 1 серпня розглядають доведені до них пропозиції і зауваження щодо проектованих показників зведеного та Державного бюджетів України на плановий рік. На підставі уточнених розрахунків доходів і видатків мінфін складає наступний проект Державного бюджету України і до 15 серпня подає його на розгляд Кабінету Міністрів України, а з питань, не узгоджених з міністерствами, відомствами, органами державної виконавчої влади доповідає Кабміну. Кабмін на своєму засіданні розглядає проект закону про Державний бюджет України, приймає рішення щодо проекту закону і до 1 вересня подає його Президенту України. Президент України розглядає проект закону про Державний бюджет України і в разі згоди з ним вносить його Верховній Раді України до 15 вересня. Якщо Президент України не подасть до 15 вересня проект закону про Державний бюджет України, Верховна Рада України може розглянути питання щодо причин порушення терміну подання проекту і відповідальності посадових осіб.

Кабінет Міністрів України у двотижневий термін допрацьовує проект бюджету і передає його для другого читання на Верховній Раді.

Після обговорення Верховна Рада приймає постанову про порядок введення в дію Закону про Державний бюджет України. Проект зазначеної постанови розробляє і подає Кабмін до другого читання проекту закону.

Якщо Верховною Радою України не буде прийнято закон про Державний бюджет України до 2 грудня, то приймається постанова про порядок фінансування поточних витрат до прийняття закону про державний бюджет. Якщо Верховна Рада України не затвердить таку постанову до 30 грудня, автоматично продовжується дія закону про Державний бюджет поточного року, крім показників щодо видатків розвитку.

Міністерство фінансів АРК складає проект республіканського бюджету, обласні і міські (міста Київ і Севастополь) фінансові управління складають відповідні проекти обласних і міських бюджетів.

Складений проект бюджету Мінфін АРК подає на розгляд Раді Міністрів АРК, обласні і міські (міста Київ і Севастополь) фінансові управління --державним адміністраціям. У разі згоди до 10 грудня Рада Міністрів АРК передає його Верховній Раді АРК, обласні і міські державні адміністрації -- відповідним Радам народних депутатів. Спочатку проекти відповідних місцевих бюджетів централізованого рівня розглядають постійні комісії, які готують висновки і зауваження щодо показників доходів і видатків бюджету. З доповіддю про проект республіканського бюджету АРК на засіданні Верховної Ради виступають міністр фінансів АРК та голова діючої комісії з питань бюджету; обласного і міського (міста Київ і Севастополь) -- на засіданні сесії Рад народних депутатів начальник фінансового управління та голова комісії з питань бюджету. В процесі обговорення беруть участь всі депутати. Проект республіканського бюджету АРК затверджується на сесії Верховної Ради АРК, обласних і міських -- на сесії Ради народних депутатів тільки після затвердження проекту Державного бюджету. Якщо місцевий бюджет не буде прийнято до 30 грудня, то вступають в силу показники бюджету, який передано на затвердження.

Щодо процедури бюджетного планування місцевих бюджетів базового рівня, а саме: районних, міських, районних в містах, то вона аналогічна процедурі бюджетного планування місцевих бюджетів централізованого рівня за винятком терміну подання проекту бюджету на розгляд і затвердження Радам народних депутатів. Для місцевих бюджетів базового рівня встановлений термін -- 25 грудня.

Розділ 3. Процес бюджетного планування та його удосконалення в бюджетних установах

3.1 Організація процесу бюджетного планування в соціальній сфері

На підставі узагальнення існуючих визначень бюджетного планування можна зазначити, що планування бюджетних видатків на соціальну потреби це науково обґрунтований процес визначення напрямів використання бюджетних ресурсів для забезпечення реалізації державою своїх соціальних функцій.

Саме в процесі планування бюджетних видатків на соціальні потреби визначаються основні напрямки бюджетної політики, що здійснюються органами законодавчої та виконавчої влади в державі.

Бюджетне планування видатків на соціальну сферу полягає в ефективному розподілі бюджетних видатків за напрямами та регіонами з метою забезпечення найбільш ефективного використання бюджетних ресурсів направлених на забезпечення задоволення соціальних потреб.

В залежності від рівня бюджетної системи виділяють два рівні апарату бюджетного планування - сукупність всіх організаційних структур, що здійснюють бюджетне планування - загальнодержавний та місцевий.

В загальнодержавному бюджетному плануванні приймають участь міжнародні фінансові інститути, зарубіжні консультанти, наукові установи України, відповідні комітети Верховної Ради, Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство освіти і науки, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство у справах сім'ї та молоді, Міністерство надзвичайних ситуацій та інші міністерства та відомства, депутати та громадські організації.

В місцевому бюджетному планування відповідну участь беруть структурні підрозділи органів законодавчої та виконавчої влади, наукові, громадські діячі, бюджетні установи тощо.

Процес бюджетного планування здійснюється на підставі відповідних нормативно-правових актів, які визначаються цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку, способи їх реалізації.

Програмні та прогнозні документи в залежності від строку їх дії мають довго-, середньо- та короткостроковий характер.

Серед документів довгострокового характеру можна виділити стратегію економічного та соціального розвитку України, стратегія розвитку галузей (сфер діяльності), державну стратегія регіонального розвитку.

Середньостроковий характер носять такі документи, як програма діяльності Кабінету Міністрів, прогноз економічного та соціального розвитку, основні напрямки бюджетної політики та прогноз показників зведеного та державного бюджету, прогноз бюджету на середньостроковий період, державні цільові програми тощо.

Організація процесу бюджетного планування здійснюється з урахуванням таких нормативних актів як конституція, Бюджетний кодекс, закони України, які регулюють окремі питання планування бюджетів, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів, Міністерства освіти і науки, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства у справах сім'ї та молоді, Міністерства надзвичайних ситуацій та інші акти державних та місцевих органів влади.

Таким чином, наявність такого широкого спектру нормативно-правового і організаційного забезпечення при організації бюджетного планування видатків в соціальну сферу призводить до відсутності чіткої координації між прийняттям важливих державних рішень, формування заплутаної, непослідовної нормативної бази, що унеможливлює здійснення ефективного процесу стратегічного планування бюджетних видатків в соціальну сферу.

При формування системи бюджетного планування видатків на соціальну сферу не можливе без належної координації між розробкою соціальної, бюджетної політик та бюджетною системою. Проведені дослідження свідчать, що державні та законодавчі рішення ухвалюються без належної оцінки вартості їх реалізації. Існуюча система бюджетного планування в соціальній сфері є не враховує існуючі соціальні тенденції та можливості їх фінансового забезпечення.

Отже, на сьогодні відсутність чіткого механізму планування бюджетних видатків на соціальну сферу призводить здійснення планування коштів бюджету з порушенням чинного законодавства.

Недоліки в плануванні та відсутність обґрунтованого прогнозування і планування призводить до неефективного управління бюджетними коштами та неефективного використання коштів шляхом тривалого їх утримання без використання.

Проведені дослідження засвідчують, що планування та використання бюджетних коштів на соціальні потреби здійснюється:

* без відповідних обґрунтувань у вигляді розрахунків та наявності державних цільових програм,

* з порушенням вимог складання кошторисів,

* без визначення реальної вартості реалізації бюджетних програм соціальної спрямованості,

* без урахування потреб в соціальних послугах,

* без урахування демографічних коливань тощо.

Недоліки у плануванні та організації проведення видатків призводять до зменшення затверджених законом річних обсягів видаткової частини загального фонду державного бюджету, а також обумовлюють необхідність їх перерозподілу як за програмами, так і головними розпорядниками бюджетних коштів.

Сьогодні планування бюджетних видатків характеризуються відсутність чіткого бачення основних пріоритетів при формуванні державної соціальної політики, що призводить до неефективного використання бюджетних коштів направлених на вирішення відповідних соціальних проблем.

Важливою складовою бюджетного планування яка повинна враховуватися при формування та реалізації державної бюджетної політики в соціальній сфері є планування міжбюджетних потоків.

Таким чином, система бюджетного планування видатків на соціальну сферу є складною та багаторівневою. Саме тому в сучасних умовах особливого значення набуває формування системи планування бюджетних соціальних видатків направлену на підвищення ефективності бюджетного процесу.

3.2 Основні напрями вдосконалення планування витрат бюджетних установ

Величина витрат на утримання установ та організацій невиробничої сфери визначається кошторисом.

Планування витрат за кошторисами -- складова частина бюджетного планування. Воно відбиває певні економічні відносини між державою і відповідними організаціями та установами з визначення обсягу фінансових ресурсів, що виділяються для виконання покладених на них функцій.

Розроблення методології та організація робіт з планування покладені на Міністерство фінансів України. Обсяг витрат за кошторисами розраховують самі установи та організації.

Вбачається, що для бюджетного процесу в Україні (тобто, процесу формування та виконання бюджету) було б корисним реформування бюджетної практики, спрямоване на підвищення ефективності та дієвості управління державним сектором. Запровадження багаторічного бюджетного планування дало б змогу поєднати річні бюджети та сукупні середньострокові цілі фіскальної політики. Описані недоліки бюджетного планування на багаторічній основі можуть викликати певну підозру при обґрунтуванні необхідності запровадження такої системи в Україні. Проте виконання наведених нижче рекомендацій здатне обмежити таку загрозу та доповнити успішність запровадження багаторічного бюджетного планування:

1. По-перше, суттєвим для обмеження ступеня невпевненості щодо розвитку економічної ситуації вбачається добре обгрунтоване макроекономічне прогнозування. Застосування таких економічних припущень для бюджетних надходжень є вирішальним, оскільки вони відіграють основну роль у визначенні загального рівня наявних ресурсів.

2. Зважаючи на ступінь невпевненості щодо української економіки (який пов'язаний з труднощами у запровадженні політичних, інституційних та структурних реформ) на даному етапі перехідного періоду, “чиста” система багаторічного бюджетного планування з високим рівнем попередньої зобов'язаності може виявитися недоцільною (небажаною). Недосягнення раніше проголошених цілей може зменшити ступінь фіскальної довіри до уряду. Таким чином, вважаємо, що середньострокова система, яка уточнюється кожного року, більше відповідає нинішнім умовам в Україні.

3. Бюджетне планування на багаторічній основі має здійснюватися у номінальному виразі.

4. Слід досягти політичного консенсусу щодо рівня та характеру видатків в межах багаторічного бюджетного планування, що має на меті обмежити можливість виникнення ситуації, коли необхідні зміни були заплановані на наступні роки, але фактично не були запроваджені через їх чергове відкладання. З метою уникнення такої проблеми, система має характеризуватися високим рівнем прозорості. Дані щодо фінансування статей бюджету мають регулярно публікуватися, щоб очевидним було їх значну відмінність від тих, що показувалися раніше.

5. Наступне, політична відданість виконанню цілей фіскальної політики необхідна для підтримання довіри до бюджетного планування на багаторічній основі у разі виникнення певних шоків. Необхідно, щоб у разі відхилень (які, наприклад, можуть бути спричинені непередбачуваністю процесу реформ чи коливань у зростанні ВВП) уряд вживав заходів для забезпечення виконання початкових середньострокових цілей фіскальної політики.

6. Бюджетне планування на багаторічній основі має базуватися на сукупних цілях фіскальної політики в контексті загальної макроекономічної ситуації. Слід зробити наголос на основних фіскальних змінних на рівні уряду загалом, а також на детальній функціональній класифікації. Сукупні цілі мають поєднуватися з основними принципами та цілями економічної політики, такими, як структура податкової політики, пріоритети державних видатків, а також запропоновані реформи.

7. Вважаємо, що часовий горизонт слід визначити як бюджетний рік плюс два наступних роки. Він є коротшим, ніж загальноприйняті три роки після поточного бюджетного року, як це має місце у більшості країн. Проте це є виправданим, оскільки українська економіка характеризується більшим ступенем невпевненості у порівнянні з економіками розвинутих країн.

8. Запровадження бюджетного планування на багаторічній основі видається доцільним з точки зору обслуговування державного боргу, особливо це стосується обслуговування зовнішнього боргу, що вимагає довготермінового планування і прогнозування.

9. Реформування та підвищення відповідальності місцевих органів влади є дуже важливим для підвищення довіри до середньострокових цілей фіскальної політики.

Практика засвідчує, що кошторисний порядок планування і фінансування установ та організацій невиробничої сфери потребує вдосконалення. Це зумовлено насамперед тим, що розширилися джерела фінансування, і частка бюджету в ньому знижується.

На нашу думку, всі установи соціальної сфери на всіх рівнях управління мають складати фінансовий баланс за формою балансу доходів і витрат. Основою для його складання мають бути показники економічного та соціального розвитку установ та системи в цілому.

У методичному плані за основу має бути взято підхід, за яким усі види діяльності установ і міністерств слід розглядати при плануванні в тісному зв'язку з метою повного обліку всіх джерел фінансування та збалансованого забезпечення фінансовими ресурсами всіх видів діяльності.

Це сприятиме підвищенню ефективності та якості їхньої роботи, концентрації зусиль на вирішенні ключових проблем розвитку, підвищенню науково-практичного рівня їхньої діяльності. У зв'язку з цим доцільно у складі показників розвитку організацій та установ соціальної сфери розробляти фінансовий план, що складається з п'яти розділів:

1. Джерела формування та надходження коштів.

2. Приріст активів установи, організації.

3. Повернення залучених коштів.

4. Витрати за категоріями видатків.

5. Витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів.

Фінансові плани соціальної сфери мають стати важливою ланкою фінансового планування в державі, сприяти повному задоволенню потреб соціального розвитку у фінансових ресурсах.

Висновок

Бюджетний процес зазвичай розглядається у річному розрізі. Водночас, короткостроковий часовий горизонт часто піддається критиці, оскільки вважається, що він загрожує ефективності управління видатками та створює ризик втрати урядом контролю за своєю фіскальною позицією. Досить часто річні бюджетні плани значною мірою відображають реальні політичні потреби нинішнього моменту. Таким чином, рішення про розподіл ресурсів приймаються по-різному в кожному індивідуальному випадку без жодного загального принципу. Внаслідок цього наслідки попередніх та поточних рішень ігноруються поза межами наступного річного горизонту.

Організація бюджетного планування і виконання бюджету були охарактеризовані раніше як складові бюджетного процесу.

Бюджетне планування являє собою комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів із визначення доходів і видатків бюджетів в ході їх складання, розгляду та затвердження.

Бюджетне планування є важливішою складовою фінансового планування, підпорядкованою вимогам фінансової політики держави. В ході бюджетного планування фінанси активно впливають на основні економічні та якісні показники державних програм розвитку країни та виявлення резервів ефективного використання природних, матеріальних, трудових, фінансових ресурсів.

Бюджетне планування включає бюджетний процес як порядок складання і виконання бюджетів різного рівня, його нормативно-правову базу і організаційну основу, а також питання теорії і методологію складання бюджетів країни. Основи бюджетного планування визначають Конституція України, Бюджетний кодекс, закони України та рішення органів місцевого самоврядування.

Список використаних джерел

1) Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 864 с.

2) Казначейська система: Підручник / Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. -Тернопіль, 2002.

3) Фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. -- 2-ге вид., перероб. і доп. / О. Р. Романенко, С. Я. Огородник, М. С. Зязюн, А. А. Славкова. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 387 с.

4) Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник. -- К.: Центр навчальної літератури, 2004. -- 544 с.

5) Опарін В. М., Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 240 с.

6) Свірко С.В. Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 380 с.

7) Томчинська Магдалена. Рекомендації щодо часових рамок бюджетного процесу // Інтернет-ресурс - http://www.cisp.org.ua

8) Войтенко В.І. Бюджетне планування в умовах ринку // Інтернет-ресурс - http://intkonf.org/

9) Овчарова Н.В. Організація процесу бюджетного планування в соціальній сфері // Інтернет-ресурс - http://intkonf.org/

Размещено на Allbest.ru