Ефективність використання оборотних засобів на сільськогосподарських підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

26

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з фінансів на тему:

Ефективність використання оборотних засобів на с/г підприємствах

Виконав:

студент курсу групи

економічного факультету

Перевірив:

к.е.н., доцент Коритний О.Д.

Київ 2010

Зміст

Вступ

1. Економічна суть поняття оборотних засобів та їх ефективного використання

1.1 Сутність оборотних засобів та їх класифікація

1.2 Джерела утворення оборотних засобів

2. Стан та використання оборотних засобів на підприємстві

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

2.3 Аналіз оборотних активів

3. Шляхи підвищення ефективності використання оборотних засобів на підприємстві

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури докорінно зміцнюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності.

В сучасних економічних умовах ефективність діяльності підприємств значною мірою визначається станом функціонування їх фінансів. Водночас, від стану фінансів підприємств залежить фінансове становище країни в цілому, адже вони є не просто складовою фінансової системи держави, а її основою.

У процесі своєї господарської діяльності підприємство має грошові відносини з різними контрагентами.

Для здійснення власної фінансово-господарської діяльності підприємство повинно мати в своєму розпорядженні відповідні виробничі фонди. За характером своєї участі у процесі виробництва вони поділяються на основні та оборотні.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції.

Оборотні фонди поділяються на оборотні виробничі фонди та фонди обігу.

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування та розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяги виробництва, рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та інше.

Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. наявність джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове та раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Саме тому підприємство потребує достатньої кількості оборотних фондів, щоб в кінцевому підсумку отримати прибуток.

1. Економічна суть поняття оборотних засобів та їх ефективного

використання

1.1 Сутність оборотних засобів та їх класифікація

Діяльність суб'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці.

Безперервність процесу виробничої і комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їх відтворення.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо).

Таким чином, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого - як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються». Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.

Ш оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

Ш оборотні кошти - це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять - оборотні кошти та оборотний капітал.

У зарубіжній економічній літературі окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такий спосіб дається визначення власного оборотного капіталу.

Взагалі «капітал» виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії «грошовий капітал» розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

Самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансових).

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

Ш залежно від участі їх у кругообігу коштів;

Ш за методами планування, принципами організації та регулювання;

Ш за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер - сфери виробництва і сфери обігу. Чим більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, тим ефективніше використовується оборотний капітал.

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненормовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Встановлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних виробничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків готової продукції.

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

Ш власні та прирівняні до власних;

Ш залучені;

Ш інші.

Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах:

Ш надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

Ш визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань та ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).

Ш коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

Ш раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

Ш контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообігу коштів, що використовуються, з метою прискорення їх обертання.

1.2 Джерела утворення оборотних засобів

оборотний засіб прибуток актив

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.

Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Ш Власні джерела формування оборотних коштів.

Як правило, мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих пасивів.

Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів-засновників. внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства.

На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.

Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

Сталі пасиви - це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.

Методика визначення власних оборотних коштів підприємства, яка зараз пропонується, не робить розмежування між сталими пасивами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони в І розділі пасиву балансу.

З метою повнішого залучення фінансових ресурсів і якісного управління ними підприємства мають змогу планувати сталі пасиви. Залежно від виду сталих пасивів можуть застосовуватись різні методики їх розрахунку.

Розмір мінімальної заборгованості із заробітної плати залежить від часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Що більший розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона сплачується, то вища заборгованість, то більше коштів підприємство може використати в господарському обороті.

Сума мінімальної заборгованості із заробітної плати і резерву майбутніх платежів може визначатися і спрощеним методом, виходячи з суми мінімальної заборгованості за планом базового року й відсотка зростання фонду заробітної плати в плановому році.

Мінімальна заборгованість щодо відрахувань у позабюджетні фонди також постійно є в обігу підприємства. її можна визначити як добуток мінімальної перехідної заборгованості з оплати праці робітникам та відсотка відрахувань, затвердженого для відповідного фонду.

Мінімальна заборгованість кредиторам з оплати продукції за частковою готовністю обчислюється в галузях промисловості з тривалим циклом виробництва. Проміжні платежі замовників за етапами готовності продукції, що є джерелом покриття витрат незавершеного виробництва, ураховуються як сталі пасиви і можуть бути прирівняні до власних оборотних коштів. Сума за цим видом сталих пасивів визначається відповідно до програми виробництва, умов здачі продукції і порядку розрахунків.

На покриття приросту нормативу оборотних коштів спрямовується не вся сума сталих пасивів, а лише приріст її в плановому році, оскільки базову їх суму враховано в попередні роки.

Ш Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів.

Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства.

У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Призначення банківських кредитів - фінансування витрат, пов'язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов'язаннями.

Кредити банку дають змогу органічно ув'язати всі джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

Ураховуючи складний стан економіки підприємств, взаємні неплатежі, комерційні банки з метою гарантії повернення коштів, що надаються в позику, кредитують суб'єктів господарювання під заставу їхнього майна або за умови страхування ризику непогашення кредиту.

Планування потреби в позикових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби в кредиті.

Сума кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей визначається для кожного об'єкта як різниця між запланованою вартістю матеріальних цінностей за діючими цінами і власними оборотними коштами.

Короткостроковий кредит, незалежно від об'єктів кредитування, надається строком до одного року. Однак на практиці терміни надання кредиту значно менші, що пояснюється високим рівнем інфляції, спричиненої спадом виробництва, станом товарного і грошового обігу.

Ш Залучення коштів інших суб'єктів господарювання.

До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання.

Вексель є найпростішою й найпоширенішою формою кредитних грошей. Він виписується боржником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя означає фактично перетворення (перехід) товару в гроші. Через вексель реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель.

Досить поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання.

Використання комерційного кредиту набуло певного розвитку в період становлення ринкової економіки, створення підприємств з різноманітними формами власності та надання значної самостійності підприємствам. У цілому його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів. Її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб'єктів господарювання.

Іншими словами, кредиторська заборгованість - це короткострокові зобов'язання підприємств, які виникають за: розрахунками з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за невідфактурованими поставками-розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами.

Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якщо її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальникам за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість, що утворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів. Якщо покупець, використовуючи в обігу неоплачені товарно-матеріальні цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, то постачальник змушений звертатися до позапланового перерозподілу наявних коштів, до пошуків додаткових джерел формування його поточних фінансових ресурсів.

За кредиторської заборгованості постачальникам залучення коштів відбувається у товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умов організації та використання оборотних коштів, особливо - від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриття якої і є кредиторська заборгованість.

Джерела формування оборотних коштів справляють вплив на їх обертання. Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних і залучених оборотних коштів впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього оборотного капіталу. Раціональне формування названих джерел оборотних коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними коштами.

2. Стан та використання оборотних засобів на підприємстві

2.1 Загальна характеристика підприємства

Раціональне розміщення і спеціалізація сільського господарства є важливим фактором інтенсифікації виробництва, формами суспільного поділу праці в аграрному секторі економіки. Розміщення сільського господарства означає розподіл виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції по території країни. Доцільність розміщення сільського господарства зумовлюється природними та економічними факторами, які тією чи іншою мірою сприяють виробництву певних видів продукції.

Завдання раціонального розміщення сільського господарства - розподіл галузей і культур по території країни, з метою найефективнішого використання природних та економічних умов, запобігання нераціональним перевезенням сільськогосподарських продуктів для потреб населення і промислової переробки, забезпечення комплексного розвитку сільського господарства, при якому в необхідних пропорціях поєднуються різні галузі з переважним розвитком головної з них.

Для висвітлення розміщення досліджуваного господарства, оцінимо його місце розташування, природні та економічні умови. ДП НДВ Агрокомбінат "Пуща-Водиця" знаходиться в с. Соф. Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області. Відстань від центральної садиби підприємства до районного центра - 10 км.

Київщина має гарні природні умови для розвитку сільського господарства. Клімат області помірно континентальний, з доволі теплим літом та порівняно не суворою зимою. Північна частина області знаходиться в помірно теплій вологій агрокліматичній зоні (до 650 мм опадів за рік), а південна - в теплій недостатньо вологій зоні (до 450 мм опадів за рік). Середня температура січня від -7°С до 8°С, а липня - 19-19,5°С; сума ефективних температур складає 2400-3400°С. Тривалість безморозного періоду в області складає: в повітрі 160-180 днів, на поверхні ґрунту - 140-150 днів. Велика частина опадів випадає в теплий період року. Серед негативних природних процесів, що впливають на сільське господарство, виділяють суховії та засухи; інколи бувають ливні з інтенсивністю до 3-4 мм опадів за хвилину.

В Київській області розповсюджені майже всі типи ґрунтів, що характерні для зони Полісся та Лісостепу (дерново-підзолисті, сірі та темно-сірі чорноземи опідзолені, мало гумусні чорноземи, болотні та торф'яні ґрунти).

Агропромисловий комплекс Київської області включає сировинну, переробну і обслуговуючі ланки. Основна його сфера - сільське господарство зерново-молочно-м'ясного напряму. Серед зернових культур основними є озима пшениця, жито, овес, ячмінь, гречка, серед технічних - ріпак озимий. У галузевій структурі сільського господарства переважає тваринництво, а саме - скотарство молочно-м'ясного напряму, свинарство.

З огляду на всі особливості даної області, можна сказати що вона має сприятливі властивості для ведення сільського господарства, тому доцільне використання цих властивостей призведе до ефективного функціонування господарства.

Загальну характеристику підприємства почнемо з дослідження наявності і ефективності використання земельних ресурсів.

Таблиця 1. - Структура с/г угідь ДП НДВ Агрокомбінат "Пуща-

Водиця"

Структура с/г угідь	2007	2008	2009	Співвідношення 2007р. до 2009р.,%
	площа, га	%	площа, га	%	площа, га	%
С/г угіддя	3371,30	100,00	3299,00	100,00	3299,00	100,00	97,86
Рілля	2900,20	86,03	2900,00	87,91	2900,00	87,91	99,99

Землями с/г призначення визнають землі, подані для виробництва с/г продукції, здійснення с/г науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури для цих цілей.

З даної таблиці можна зробити наступні висновки: за 2007-2009 рр. найбільше земельних угідь було зосереджено на підприємстві у 2007 році, їхня площа становила 3371,3 га. Найбільше с/г угідь займає рілля, питома вага якої складає у 2007 р. - 2900, 2 або 86,0%, у 2008 та 2009 - 2900,0 або 87,9% в структурі земельної площі. За досліджуваний період площа с/г угідь зменшилася на 2,1%, а рілля - на 0,01%. Це свідчить про високу розораність земель та екстенсивний спосіб ведення виробництва.

Таблиця 2. ? Структура посівних площ ДП НДВ Агрокомбінат "Пуща-

Водиця"

Група культур	2007	2008	2009
	зібрана площа, га	%	зібрана площа, га	%	зібрана площа, га	%
Зернові та зернобобові	500,0	100,0	460,0	100,0	460,0	100,0
Пшениця озима	450,0	90,0	430,0	93,5	430,0	93,5
Жито	20,0	4,0	20,0	4,3	20,0	4,3
Овес	30,0	6,0	10,0	2,2	10,0	2,2
Картопля	3,0	100,0	2,0	100,0	2,0	100,0
Овочі відкритого ґрунту	79,0	100,0	82,0	100,0	68,5	100,0
Кормові коренеплоди і кормові баштанні	2,0	100,0	1,5	100,0	2,0	100,0

В структурі посівних площ с/г культур підприємства значне місце посідають зернові та зернобобові культури, зібрана площа яких у 2007 році найбільша в порівнянні з 2008-2009 рр. і складає 500 га. Серед зернових та зернобобових культур найбільше зібраної площі припадає на озиму пшеницю, а саме 450 га або 90% в структурі загальної площі зернових культур.

По всіх культурах зібрана площа у період 2007-2009 рр. неухильно збільшувалась, окрім вівса, - знизилась майже втричі. Звідси можна зробити висновок, що його вирощування було економічно невигідним в порівнянні з вирощуванням пшениці та жита. Якщо взяти до уваги зібрану площу інших культур, які вирощуються у господарстві, то бачимо, що вона на протязі трьох років залишалася сталою. Це свідчить про достатню економічну доцільність та ефективність вирощування цих культур.

Таблиця 3. ? Урожайність посівних площ с/г культур

Культури	2007	2008	2009
	Вироблено продукції, ц	Зібрана площа, га	Урожайність, ц/га	Вироблено продукції, ц	Зібрана площа, га	Урожайність, ц/га	Вироблено продукції, ц	Зібрана площа, га	Урожайність, ц/га
Зернові та зернобобові	29006	500,0	58,0	30693	460,0	66,7	24327	460,0	52,9
Пшениця озима	26616	450,0	59,1	29193	430,0	67,9	22837	430,0	53,1
Жито	1040	20,0	52,0	1040	20,0	52,0	1040	20,0	52,0
Овес	1350	30,0	45,0	460	10,0	46,0	450	10,0	45,0
Картопля	402	3,0	134,0	284	2,0	142,0	234	2,0	117,0
Овочі відкритого ґрунту	34947	79,0	442,4	37263	82,0	454,4	35035	68,5	511,5
Кормові коренеплоди і кормові баштанні	942	2,0	471,0	416	1,5	277,3	109	2,0	54,5

Основна частина земельних ресурсів використовується під посів зернових, але досить мала частина використовується під технічні культури. Варто сказати, що земля використовується досить ефективно, так як спостерігається добрий показник урожайності зернових та зернобобових: 2007р. - 58,0 ц/га, 2008 - 66,7 ц/га. Це зумовлюється досить великим обсягом виробленої продукції та зібраною площею. Найнижчим є цей показник у 2009 році - 52,9 ц/га.

Розглянемо рівень забезпечення досліджуваного підприємства трудовими ресурсами.

Таблиця 4. ? Забезпечення господарства трудовими ресурсами

Роки	Площа, га	Середньорічна чисельність працівників, чол.	Припадає на 1 працівника, га
	с/г угідь	ріллі		с/г угідь	рілля
2007	3371,3	2900,2	1326,0	2,5	2,2
2008	3299,0	2900,0	1184,0	2,8	2,4
2009	3299,0	2900,0	1101,0	3,0	2,6

З таблиці видно, що підприємство недостатньо забезпечене земельними ресурсами, так як на одного працівника припадає: у 2007 році - 2,5 га, с/г угідь та 2,2 га ріллі; у 2007 - 2,8 га с/г угідь та 2,4 га ріллі і у 2009 - 3,0 та 2,6 га відповідно. Таким чином, за рахунок одночасного зменшення площі с/г угідь, в тому числі ріллі, та зменшення середньорічної чисельності працівників, землезабезпеченість ДП НДВ Агрокомбінат "Пуща-Водиця" на 1 середньорічного працівника зросла.

Середньорічна наявність працівників змінюється в динаміці, спостерігається тенденція до зменшення з 2007 до 2009 рр. - з 1326 чол. до 1101.

Наступною характеристикою господарства є виробництво валової продукції на 100 га с/г угідь.

Таблиця 5. ? Виробництво валової продукції на 100 га с/г угідь

Культури	2007	2008	2009
	Валова продукція на 100 га, ц/га	Ціна реалізації, тис. грн./ц	Виробництво с/г продукції	Валова продукція на 100 га, ц/га	Ціна реалізації, тис. грн./ц	Виробництво с/г продукції	Валова продукція на 100 га, ц/га	Ціна реалізації, тис. грн./ц	Виробництво с/г продукції
Зернові та зернобобові	5801,2	0,1	2118,9	6672,4	0,1	1753,9	5288,5	0,1	1702,9
Пшениця озима	5914,7	0,1	2047,4	6789,1	0,1	1668,2	5310,9	0,1	1598,6
Жито	5200,0	х	х	5200,0	х	х	5200,0	х	х
Овес	4500,0	0,1	89,1	4600,0	х	х	4500,0	х	х
Картопля	13400,0	0,2	67,0	14200,0	х	х	11700,0	х	х
Овочі відкритого ґрунту	44236,7	0,2	5381,6	45442,7	0,1	3895,6	51146,0	0,1	4725,1
Кормові корене-плоди і кормові баштанні	47100,0	х	х	27733,3	х	х	5450,0	х	х

Аналізуючи дані таблиці бачимо, що найбільшим показником валової продукції на 100 га є овочі відкритого ґрунту, які переважають за своїм обсягом зернові та зернобобові. Це, в свою чергу, зумовило зростання виробництва с/г продукції по даних видах на протязі. Таким чином дане господарство має добре розвинуте виробництво овочів відкритого ґрунту на 100 га с/г угідь.

Таблиця 6. ? Засоби виробництва та їх структура

Види засобів виробництва	2007р.	2008р.	2009р.	2007р. до 2009р.,%
	грн.	%	грн.	%	грн.	%
Будинки, споруди	140567,9	81,7	139353,5	84,6	139353,5	84,6	100
Машини та обладнання	16989,2	9,9	17450,5	10,6	17450,5	10,6	100
Транспортні засоби	4718,8	2,7	4491,5	2,7	4491,5	2,7	100
Інструменти, прилади	2796,7	1,6	2826,5	1,7	2826,5	1,7	100
Разом	172056,9	100	164526	100	164526	100	100

Значну питому вагу у досліджуваному господарстві займають: будинки, машини та обладнання. В 2008 та 2009 рр. ці засоби виробництва склали - 84,6% і 10,6% та 84,6% і 10,6% відповідно. Що ж до 2007 року, то питома вага будинків і споруд була 81,7%, а машин та обладнання 9,9% за фактом. Всі ці засоби є пасивними в процесі виробництва. Найнижчі показники мають інструменти, прилади та інші основні засоби, питома вага яких у період 2007-2009 рр. склала 1,6-1,7% та 0,2% відповідно.

Таблиця 7. ? Структура виручки по господарству

Вид продукції	2007р.	2008р.	2009р.
	Виручка, тис. грн.	%	Виручка, тис. грн.	%	Виручка, тис. грн.	%
Пшениця озима	7	0,02	8	0,02	7	0,03
Овес	3,3	0,01	-	-	-	-
Картопля	0,5	0,00	-	-	-	-
Овочі відкритого ґрунту	2646,2	8,53	2253	6,83	369	1,54
Овочі закритого ґрунту	19474,5	62,79	22213	67,30	16145	67,25
Плоди	1169,7	3,77	1424	4,31	898	3,74
Ягоди	69,9	0,23	81	0,25	73	0,30
ВРХ	469,9	1,52	647	1,96	998	4,16
Свиней		0,00	-	-	21	0,09
Овець	13,7	0,04	29	0,09	9	0,04
Молоко	7158,6	23,08	6351	19,24	5483	22,84
Мед	2,1	0,01	1	0,00	6	0,02
Всього	31015,4	100,00	33007	100	24009	100

Таблиця 8. ? Ефективність використання земельних ресурсів

Показники	Роки	2009/2007, %
	2007	2008	2009
ВВП на 1 га с/г угідь (у порівняльних цінах), грн.	1576,1	1569,0	1586,9	100,8
Урожайність, ц/га:
- зернових культур	58,0	66,7	52,9	91,2
Вироблено на 100 га с/г угідь:
- молока	1767	1570,7	1320,9	74,6
- м'яса	84,3	51,5	45,4	53,9
Виробництво на 100 га ріллі, ц:
- зернових культур	1000,1	1058,4	838,9	83,9
- свинини	6,6	4,5	4,0	60,6

Одним із основних показників, що визначають спеціалізацію сільськогосподарського підприємства, є структура товарної продукції (грошових надходжень від реалізації продукції). Він відображає відсоткове співвідношення грошових надходжень від реалізації того чи іншого виду продукції до суми всіх грошових надходжень. При цьому встановлюється місце тієї чи іншої галузі за питомою вагою її товарної продукції у вартості всієї товарної продукції досліджуваного господарства.

Висновок: В 2007 підприємство спеціалізувалось на вирощуванні овочів закритого ґрунту та молока, так як в загальній вартості грошових надходжень від реалізації овочів закритого ґрунту становить - 62,79%, молока - 23,08%.

В 2008 році спеціалізація не змінилась тільки збільшилась вартість грошових надходжень від реалізації овочів закритого ґрунту, 67,30% від загальної виручки, а молока знизилась до 19,24%.

В 2009 році спеціалізація не змінилась вартість грошових надходжень від реалізації овочів закритого ґрунту становила 67,25%, від загальної виручки, молока 22,84%, тобто напрям досліджуваного господарства - овочево-молочне.

Таким чином, у самій назві спеціалізації наголошується, що у структурі товарної продукції сільського господарства найбільшу питому вагу має овочівництво, на другому - продукція тваринництва, а саме молоко. Напрям спеціалізації вказує також на те, які галузі поєднуються між собою.

Щодо ефективності використання земельних ресурсів, то за 2007-2009 рр. спостерігався значний спад по всіх показниках: від 8,8% по урожайності культур, до 46,1% по виробництву м'яса на 100 га с/г угідь.

До показників ефективності використання основних засобів відносять: фондовіддачу, фондомісткість, норму рентабельності.

Фондовіддача - це вартість валової продукції, що припадає на одну гривню вартості основних фондів.

Фондомісткість - це вартість основних фондів, що припадає на одну гривню вартості валової продукції. Це показник, обернений до фондовіддачі. За нормальних умов фондомісткість, на відміну від фондовіддачі, повинна мати тенденцію до зниження; фондовіддача ж - тенденцію до зростання.

Загальним показником ефективності як основних, так і оборотних засобів є норма рентабельності. Норма рентабельності - це відношення прибутку до суми основних і оборотних фондів підприємства, виражена у %:

НР = (Прибуток/ У основних і оборотних фондів) 100%

Таблиця 9. ? Забезпеченість господарства основними виробничими

фондами

Показники	Роки	2009/2007, %
	2007	2008	2009
1. Фондозабезпеченість підприємства, тис. грн	51,0	49,9	49,9	97,8
2. Фондоозброєність праці, тис. грн	129,8	139,0	149,4	115,1
3. Фондовіддача, грн	0,24	0,28	0,26	108,3
4. Фондомісткість, грн	4,1	3,6	3,9	95,1
5. Норма рентабельності (прибутку),%	23,3	26,3	20,4	87,6

Найбільшу забезпеченість основними засобами, як видно з таблиці, не можна досить чітко простежити, оскільки кожного року спостерігається тенденція до зростання деяких показників, а інших - зменшення.

Так, наприклад, у 2008 році збільшилась фондовіддача на 0,04% та норма рентабельності на 3,3%, але знизилась фондоозброєність та фондомісткість. тому що всі показники, крім фондовіддачі мають тенденцію до зростання.

Звідси можна зробити висновок, що швидкими темпами зріс прибуток, що показує нам норма рентабельності. Вона, порівняно з 2009 роком, збільшилась на 5,9%.

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства - це одна з найважливіших характеристик виробничо-фінансової діяльності підприємства. Він може бути добрим або поганим.

Головною метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів збільшення його прибутковості.

Показники, які характеризують стан підприємства:

Ш прибутковість (рентабельність);

Ш оптимальний розподіл прибутку;

Ш наявність оптимальних розмірів власних оборотних активів, які забезпечують нормальний процес виробництва та реалізації продукції;

Ш наявність власних джерел формування оборотних активів;

Ш платоспроможність підприємства.

Основними елементами фінансового стану підприємства є:

Ш ліквідність і платоспроможність;

Ш ділова активність;

Ш фінансова стійкість;

Ш рентабельність.

У курсовій роботі пропонується акцентувати увагу на аналізі фінансових коефіцієнтів. На основі даних ДН НДВ агрокомбінат „Пуща-Водиця” проводимо оцінювання фінансового стану підприємства, використовуючи дані балансу (Форма №1), звіт про фінансові результати (Форма №2).

Ділова активність підприємства характеризується значною кількістю абсолютних і відносних показників використання ресурсів та обсягами виробництва. Тому необхідною умовою для аналізу фінансового стану є розрахунок показників ділової активності ДН НДВ агрокомбінату „Пуща-Водиця”.

Таблиця 10. ? Показники ділової активності підприємства

№	Назва показника	Роки	Питома вага 2009 року до 2007 року,%
		2007 рік	2008 рік	2009 рік
1	Обсяг виробництва продукції робіт і послуг	60641,8	66663	61969	102,19
2	Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, робіт, послуг	40102,7	43155	33629	83,86
3	Валовий фінансовий результат від реалізації продукції	3123,6	1357	603	19,3
4	Фінансовий результат від операційної діяльності	-5644,3	-6991	-9176	162,57
5	Фінансовий результат від звичайної діяльності	-4618,9	-5219	-8188	177,27
6	Загальний фінансовий результат діяльності	-4618,9	-5219	-8188	177,27
7	Чистий фінансовий результат діяльності	-4618,9	-5219	-8188	177,27
8	Продуктивність праці	45,73	56,3	56,28	123,07
9	Фондовіддача необоротних активів	0,46	0,52	0,43	93,48
10	Тривалість обороту активів	357,84	328,83	419,54	117,24
11	Коефіцієнт оборотності оборотних активів	1,02	1,11	0,87	85,29
12	Тривалість обороту запасів	215,98	212,21	309,32	143,32
13	Коефіцієнт оборотності запасів	1,69	1,72	1,18	69,82
14	Тривалість обороту власного капіталу	1073,53	960,53	1140,63	106,25
15	Коефіцієнт оборотності власного капіталу	0,34	0,38	0,32	94,12
16	Тривалість обороту кредиторської заборгованості	39,25	54,72	98,12	249,99
17	Коеф. оборотності кредиторської заборгованості	9,3	6,67	3,72	40
18	Оборотність дебіторської заборгованості	12,86	19,25	13,68	106,38
19	Середній строк обороту дебіторської заборгованості	28	18,7	26,31	93,96
20	Середній строк обороту кредиторської заборгованості	13,74	14,72	93,9	683,41

Висновки:

1) Обсяг виробництва продукції робіт і послуг з 2007 року по 2009 рік зріс на 2,19%. Зростання цього показника є позитивним для підприємства.

2) Чистий дохід (виручка від реалізації) продукції, робіт, послуг за досліджуваний період знизився на 16,14%. Це є негативним процесом.

3) Валовий фінансовий результат від реалізації продукції 2007 року по 2009 знизився на 80,7%. Це є негативним для підприємства.

4) Фінансовий результат від операційної діяльності з 2007 року по 2009 рік зріс на 62,57%. Зростання цього показника є позитивним для підприємства

5) Фінансовий результат від звичайної діяльності з 2007 року по 2009 рік зріс на 77,27%. Це є позитивним для підприємства.

7) Чистий фінансовий результат діяльності підприємства з 2007 року по 2009 рік зріс на 77,27%. Зростання цього показника є позитивним для підприємства.

8) Продуктивність праці з 2007 року по 2009 рік зросла на 23,07%. Це є позитивним для підприємства.

9) Фондовіддача необоротних активів з 2007 року по 2009 рік знизилась на 6,52%. Зниження цього показника є негативним для підприємства.

10) Тривалість обороту активів з 2007 року по 2009 рік зросла на 17,24%. Спостерігається збільшення обороту активів, це негативний процес.

11) Коефіцієнт оборотності оборотних активів з 2007 року по 2009 рік знизився на 14,71%. Зростання цього показника є позитивним для підприємства.

12) Тривалість обороту запасів за досліджуваний період зросла на 43,32%. Зростання даного показника є негативним для діяльності підприємства.

13) Коефіцієнт оборотності запасів з 2007 року по 2009 рік знизився на 30,18%. Зниження даного показника є негативним для підприємства.

14) Тривалість обороту власного капіталу зросла на 6,25%. Це є негативним процесом.

15) Коефіцієнт оборотності власного капіталу знизився на 5,88%. Зниження даного показника є негативним для підприємства.

16) Тривалість обороту кредиторської заборгованості зросла на 149,99%. Зростання даного показника є негативним для діяльності підприємства.

17) Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості знизився на 60%. Зниження даного показника є негативним для діяльності підприємства.

18) Оборотність дебіторської заборгованості зросла на 6,38%.

19) Середній строк обороту дебіторської заборгованості знизився на 6,04%. Зниження даного показника є позитивним для підприємства.

20) Середній строк обороту кредиторської заборгованості зріс на 583,41%. Збільшення даного показника є негативним для діяльності підприємства.

Ліквідність - це здатність підприємства у будь-який момент розрахуватись за своїми зобов'язаннями (пасивами) за допомогою майна (активів), які є на балансі.

До активів підприємства відносять:

Ш виробничі запаси;

Ш готова продукція;

Ш дебіторська заборгованість;

Ш грошові кошти та їх еквіваленти.

Ліквідність суб'єкта господарювання визначається відношенням вартості ліквідного майна. Тобто активів, які можуть бути використані для оплати заборгованостей до короткострокової заборгованості.

Ліквідність балансу підприємства визначається рівнем покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань.

Таблиця 11. ? Показники ліквідності і платоспроможності

підприємства

№	Назва показника	Роки	Питома вага 2009 р. до 2007 р.,%
		2007 рік	2008 рік	2009 рік
1	Коефіцієнт покриття	7,27	5,07	3,37	46,35
2	Коефіцієнт швидкої ліквідності	3,01	1,84	0,86	28,57
3	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	1,9	1,21	0,31	16,32
4	Коефіцієнт автономії	0,92	0,9	0,85	92,39
5	Коефіцієнт фінансової стабільності	21,56	14,42	7,11	32,98
6	Коефіцієнт фінансового левериджу	-	-	0,04	-
7	Коефіцієнт забезпечення власними засобами	0,74	0,69	0,54	72,97
8	Коефіцієнт покриття (коефіцієнт платоспроможності)	7,29	5,07	3,37	46,23

Висновки:

1) Коефіцієнт покриття за досліджуваний період був більшим за 1. Це означає, що підприємство може покрити свої зобов'язання власними активами. З 2007 року по 2009 рік даний показник знизився на 53,65%.

2) Коефіцієнт швидкої ліквідності за три роки був більшим за 0,5-0,6. Це означає, що на кожну гривню поточної заборгованості підприємство мало в 2007 році 3.01 грн. витрат, в 2008 році 1,84 грн., в 2009 році 0,86 грн. витрат ліквідних активів.

3) Коефіцієнт абсолютної ліквідності за досліджуваний період був більшим за 0,2, він є достатнім щоб підприємство своєчасно розрахувалось зі своїми борговими зобов'язаннями. З 2007 року по 2009 рік даний показник знизився на 83,68%.

4) Коефіцієнт автономії за досліджуваний період був більшим за 0,5. Це означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними активами. З 2007 року по 2009 рік даний показник знизився на 7,61%.

5) Коефіцієнт фінансової стабільності був більшим за 1. Це означає,що підприємство є фінансово стабільним. З 2007 року по 2009 рік даний показник знизився на 27,09%. Зниження коефіцієнту за досліджуваний період свідчить про нестачу джерел формування оборотних активів.

6) Коефіцієнт фінансового левериджу в 2009 році був меншим за 0,1. Це означає, що фінансовий стан підприємства відносно нормальний. Підприємство у своїй діяльності використовує більше власних джерел ніж довгострокового позикового капіталу.

7) Коефіцієнт забезпечення власними засобами за досліджуваний період був більшим за 0,1. Це означає. Що оборотні активи, які є у підприємства покриваються власними і прирівняними до них джерелами. З 2007 року по 2009 рік даний показник знизився на 27,03%.

8) Коефіцієнт покриття (коефіцієнт платоспроможності) за досліджуваний період був більшим за 1. Це значить, що підприємство має достатній рівень оборотних коштів для погашення своїх поточних зобов'язань протягом року. З 2007 року по 2009 рік даний показник знизився на 53,77%.

Фінансова стійкість - це такий стан підприємства, коли об'єм його майна (активів) є достатній для погашення зобов'язань, тобто є платоспроможним або це таке його становище, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.

Таблиця 12. ? Показники фінансової стійкості

№	Назва показника	Роки	Питома вага 2009 року до 2007 року,%
		2007 рік	2008 рік	2009 рік
1	Коефіцієнт автономії	0,92	0,9	0,85	92,39
2	Коефіцієнт фінансової стабільності	21,56	14,42	7,11	32,98
3	Коефіцієнт забезпечення власними коштами	0,75	0,69	0,53	70,67
4	Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталів	-0,05	-0,07	-0,07	140
5	Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	0,04	0.06	0,12	300
6	Коефіцієнт концентрації власного капіталу	0,92	0,9	0,85	92,39
7	Коефіцієнт фінансової залежності	1,09	1,11	1,18	108,26

Висновки:

1) Коефіцієнт автономії за досліджуваний період був більшим за 0,5. Це означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними коштами. З 2007 року по 2009 рік значення показника знизилось на 7,61%.

2) Коефіцієнт фінансової стабільності за досліджуваний період більший за 1. Це означає перевищення власних коштів над позиченими вказує на те. Що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно не залежить від зовнішніх умов. З 2007 року по 2009 рік значення показника знизилось на 67,02%.

3) Коефіцієнт забезпечення власними коштами більший 0,1. Це свідчить про те що підприємство забезпечене власними коштами. З 2007 року по 2009 рік значення показника знизилось на 29,33%.

4) Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталів менший за 1. Це свідчить про те, що фінансова стійкість і автономність підприємства знаходиться в нормі. З 2007 року по 2009 рік значення показника підвищилось на 40%.

5) Коефіцієнт концентрації залученого капіталу з 2007 по 2009 рік збільшився на 200%. Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про велику міру довіри до підприємства з боку банків, а значить, і про фінансову надійність.

6) Коефіцієнт концентрації власного капіталу з 2007 по 2009 знизився на 7,61%. Отже, частка власності самого підприємства у загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність знизилась. В 2007 році цей показник становив 0,92, в 2008 році - 0,9. в 2009 році 0,85.

7) Коефіцієнт фінансової залежності за досліджуваний період був меншим критичного значення 2. З 2007 року по 2009 рік даний показник збільшився на 8,26%. Зростання цього показника в динаміці свідчить про збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а відповідно і втрату фінансової незалежності.

Рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості відповідних складових процесу виробництва або сукупність витрат підприємства. Завершальним кроком у оцінці фінансового стану ДН НДВ агрокомбінату „Пуща-Водиця” буде розрахунок показників рентабельності, приведених нижче.

Таблиця 13. ? Показники рентабельності

№	Назва показника	Роки	Питома вага 2009 року до 2007 року,%
		2007 рік	2008 рік	2009 рік
1	Чиста економічна рентабельність	-0,04	-0,04	-0,07	175
2	Рентабельність необоротних активів	-0,05	-0,06	-0,1	200
3	Рентабельність основних фондів	-0,03	-0,03	-0,05	166,67
4	Рентабельність оборотних активів	-0,14	-0,18	-0,24	171,43
6	Рентабельність власного капіталу	-0,04	-0,05	-0,08	200
7	Рентабельність короткострокового капіталу	-1,27	-1,08	-1,02	80,31
8	Рентабельність обороту	-0,12	-0,14	-0,23	191,67

Висновки:

1) Збитковість активів підприємства з 2007 по 2009 рік зросла на 75%. Це є негативним явищем.

2) Рентабельність необоротних активів з 2007 по 2009 рік знизилась на 100%. Це є негативним явищем. Дохідність необоротних активів підприємства знизилась.

3) Рентабельність основних фондів з 2007 по 2009 рік знизилась на 66,67%. Прибутковість основних фондів підприємства знизилась. Це є негативним явищем.

4) Рентабельність оборотних активів з 2007 по 2009 рік знизилась на 71,43%. Прибутковість оборотних активів підприємства знизилась. Це є негативним явищем.

5) Рентабельність власного капіталу. Прибутковість власного капіталу з 2007 року по 2009 рік знизилась на 100%.

6) Рентабельність короткострокового капіталу. Прибутковість короткострокового капіталу підприємства з 2007 року по 2009 рік зросла на 19,69%. Це є позитивним для підприємства.

7) Рентабельність обороту. Рівень рентабельності обороту за досліджуваний період знизився на 91,67%. Це є негативним процесом.

8) Рівень валового прибутку. Величина валового прибутку в доході за досліджуваний період знизилась на 85,71%. Це є негативним для підприємства.

9) Рівень собівартості у чистому доході від продажу продукції. Собівартість в чистому доході від продажу продукції знизилась з 2007 року по 2009 рік на 49,67%. Це є позитивним для підприємства.

10) Рівень операційних витрат у валовому прибутку. Операційні витрати у валовому прибутку за досліджуваний період збільшились на 471,48%. Це є негативним процесом.

2.3 Аналіз оборотних активів

Аналіз оборотних активів, як правило, починається з аналізу стану оборотних коштів, який характеризується насамперед наявністю їх на певну дату. Наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку І розділу пасиву балансу Ф. 1 та рядка 530 і підсумком І розділу активу балансу Ф. 1 та рядка 300.

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.

Таблиця 14. ? Фактичної наявності оборотних коштів

Роки	2007	2008	2009
Показники	42763	36907	19939

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот.

О = СД/Р,

де: О - термін обертання оборотних коштів, днів

С - середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.

Д - тривалість періоду, за яким обчислюється обертання, днів

Р - обсяг реалізації продукції, грн.

Таблиця 15

Роки	2007	2008	2009
Показники, дні	358,3	327,5	328,2

Тривалість обертання коштів - це синтетичний показник, здатний відображати одночасно результат процесу матеріального відтворення - обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період і ефективність використаних у цьому процесі матеріальних засобів і коштів. За сучасних умов він може використовуватись на рівні підприємств і на макрорівні для розробки комплексних економічних програм.

Обертання оборотних коштів обчислюється за планом і фактично. Порівнюючи фактичний час обертання з плановим, визначають прискорення або сповільнення обертання як щодо всіх нормованих оборотних коштів, так і щодо окремих їх статей.

Кількість обертів за окремими елементами обігових коштів - коштами, авансованими в запаси сировини, матеріалів тощо,визначається так:

Кое = Вс/Зс,

де: Кое - кількість обертів за окремими елементами обігових коштів;

Вс - річні витрати сировини (матеріалів, палива тощо), грн;

Зс - середньорічні залишки сировини(матеріалів, палива тощо), грн.

Таблиця 16

Роки	2007	2008	2009
Показники	0,69	0,79	0,79

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:

Ко = Р ? С,

де: К₀ - коефіцієнт обертання оборотних коштів;

Р - обсяг реалізованої продукції, грн.;

С - середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.

Таблиця 17

Роки	2007	2008	2009
Показники

Подобные документы

• Показники стану і використання оборотних засобів

  Сутність оборотних засобів та їх класифікація. Основні джерела утворення. Показники стану і використання оборотних коштів. Аналіз фінансового стану підприємства. Основні шляхи підвищення ефективності використання оборотних засобів на підприємстві.
  
  курсовая работа [52,3 K], добавлен 22.12.2009
  

• Визначення наявності і ефективності використання оборотних засобів

  Економічний зміст оборотних засобів, їх класифікація та джерела утворення. Склад і структура оборотних засобів у ДП "Ілліч-Агро Умань". Аналіз економічної ефективності використання оборотних засобів на підприємстві, шляхи та способи його підвищення.
  
  курсовая работа [145,8 K], добавлен 18.03.2012
  

• Нормування оборотних засобів та їх вплив на фінансовий стан підприємства

  Склад, структура, джерела утворення, показники використання, нормування та кругообіг оборотних засобів. Значення та шляхи прискорення оборотності. Потреба й аналіз структури оборотних засобів. Призначення та методи аналізу фінансового стану підприємства.
  
  курсовая работа [328,0 K], добавлен 07.05.2009
  

• Ефективність використання оборотних коштів підприємства

  Економічна сутність оборотних засобів і коштів. Склад і структура оборотних засобів Дубенської райспоживспілки, факторний аналіз ефективності їх використання. Оцінка тривалості операційного циклу підприємства. Оптимізація дебіторської заборгованості.
  
  дипломная работа [1,3 M], добавлен 18.07.2011
  

• Особливості аналізу та ефективності використання основних засобів підприємства

  Ефективність використання основних засобів сільськогосподарських підприємств, фінансовий аналіз: склад, структура, рентабельність оборотних активів та їх груп; чинники впливу на показники ефективності; резерви зростання; управління оборотними активами.
  
  статья [21,8 K], добавлен 08.12.2010
  

• Формування оборотних засобів підприємства

  Склад, структура та класифікація оборотних засобів, джерела їх формування на підприємстві. Організаційно-економічна характеристика ПП "Dream" та ПФ "Промзабезпечення", оцінка ефективності використання їх оборотних активів та управління обіговим капіталом.
  
  дипломная работа [517,0 K], добавлен 21.10.2011
  

• Планування оборотних засобів підприємства на прикладі ДП "Родниківка"

  Сутність, класифікація оборотних коштів і принципи організації оборотних засобів. Склад оборотних засобів підприємства. Фінансово-економічна характеристика ДП "Родниківка", планування оборотних засобів. Шляхи поліпшення використання оборотних коштів.
  
  курсовая работа [62,9 K], добавлен 29.05.2012
  

• Оборотний капітал підприємства: аналіз і оцінка продуктивності його використання

  Значення, завдання і джерела аналізу оборотних засобів підприємства. Аналіз стану, структури й динаміки джерел формування оборотних активів і напрямів вкладання оборотного капіталу ВАТ "Бурякорадгосп Ланнівський". Прискорення оборотності оборотних коштів.
  
  курсовая работа [145,6 K], добавлен 11.12.2011
  

• Фінансовий аналіз оборотних активів підприємства

  Сутність та значення аналізу оборотних активів підприємства. Фінансово-економічна характеристика діяльності селянського господарства "Оріон". Аналіз стану, динаміки і структури оборотних активів господарства та шляхи покращення їх використання.
  
  курсовая работа [581,6 K], добавлен 03.12.2010
  

• Управління оборотними активами на підприємстві

  Сутність, склад і структура оборотних активів. Класифікація і принципи організації, джерела формування. Визначення наявності і ефективності використання оборотних активів. Заходи щодо підвищення ефективності управління оборотними коштами підприємства.
  
  курсовая работа [54,0 K], добавлен 05.01.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам