Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ БАЛАНСУ

1.1 Особливості складання балансу в Україні

1.2 Методики аналізу балансу

2. АНАЛІЗ БАЛАНСУ ВАТ «ВІННИЦЯПОСТАЧ»

2.1 Загальна характеристика ВАТ «Вінницяпостач»

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

2.3 Оцінювання балансу ВАТ «Вінницяпостач» за 2006-2007 роки

3. ПРОПОЗИЦІЇ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ «ВІННИЦЯПОСТАЧ»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і керування виробництвом, подолання безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи і т.д. А це можливо лише за рахунок ретельного аналізу підприємства з усіх сторін.

Предметом даної курсової роботи є теоретичні, практичні та методологічні аспекти аналізу балансу підприємства, а саме показників фінансової стійкості, ліквідності, ділової активності та рентабельності підприємства. Для цього, в пергу чергу, необхідно розглянути різноманітні методи аналізу фінансового стану підприємства, зробити аналіз за допомогою цих методів та запропонувати заходи щодо поліпшення стану.

На сучасному етапі розвитку економіки важливу роль відіграє аналіз господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.

Об'єктом курсової роботи є відкрите акціонерне товариство «Вінницяпостач» та динаміка його основних фінансово-економічних показників за 2006-2007 роки.

Метою роботи є виявлення слабких місць підприємства та визначення найбільш ефективних напрямків щодо поліпшення фінансового стану.

Завданням даної роботи є оцінка балансу ВАТ «Вінницяпостач», а саме фінансової стійкості підприємства, аналіз ліквідності, рентабельності та ділової активності, а також шляхи поліпшення його фінансового стану.

Інформаційною базою для написання цієї роботи виступає звітність підприємства, періодичні видання і підручники, нормативно-правові акти, що регулюють господарські відносини підприємств.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ БАЛАНСУ

1.1 Особливості складання балансу

Основним (а в ряді випадків і єдиним) джерелом інформації про економічну і фінансову діяльність підприємства є бухгалтерська звітність. Звітність підприємства в ринковій економіці базується на узагальненні даних фінансового обліку і є інформаційною ланкою, що зв'язує підприємство із суспільством і діловими партнерами - користувачами інформації про діяльність підприємства [1].

Кожен суб'єкт аналізу вивчає інформацію виходячи зі своїх інтересів. Так, власникам необхідно визначити що відбулося - збільшення чи зменшення частки власного капіталу й оцінити ефективність використання ресурсів підприємства; кредиторам і постачальникам - доцільність продовження кредиту, умови кредитування, гарантії повернення кредиту; потенційним власникам і кредиторам - вигідність вміщення в підприємство своїх капіталів. Слід зазначити, що тільки керівництво підприємства може поглибити аналіз звітності, використовуючи дані виробничого обліку в рамках управлінського аналізу. Таким чином, стає очевидної верховна роль бухгалтерського балансу для оцінки економічної і фінансової діяльності підприємства в умовах ринкової економіки.

Термін "баланс" походить від латинських слів bіs - двічі і lanx - чаша ваг, буквально означає двучашіе і вживається як символ рівноваги, рівності. Цей термін прийнятий в економічній науці, як правило, для позначення системи інтервальних показників, що характеризують джерела утворення яких-небудь ресурсів і напрямок їхнього використання за визначений період (інтервал) [8, с.56].

Бухгалтерський баланс призначений не тільки для відображення господарських засобів (активів) підприємства та джерел їх формування на звітну дату. Метою складання балансу є надання користувачам - юридичним і фізичним особам - повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату. Фінансовий стан підприємства характеризується структурою і якістю його активів, власного капіталу і зобов'язань, а також здатністю відповідати за своїми зобов'язаннями, тобто платоспроможністю.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" баланс визначено як звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал [2].

Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги щодо визначення і розкриття змісту його статей встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". [3] Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємства, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності, крім банків і бюджетних установ. Для банків форма і зміст балансу встановлюються Національним банком України; для бюджетних установ - Державним казначейством України [11, c.6].

Двостороння таблиця балансу в графічному зображенні показує на лівій стороні стан майна в послідовності, що відповідає функціональної ролі його складових, виходячи зі ступеня ліквідності й характеру участі господарських коштів у процесі відтворення суспільного продукту. Це актив балансу. Актив розкриває склад майна, як воно діє, чим представлені його складові частини. Джерела даного майна відбиті в правій стороні балансу - пасиві. Пасив показує власний капітал, а також сукупність боргів і зобов'язань економічного суб'єкта. Економічно однорідний вид майна в активі або джерел його формування в пасиві прийнято називати статтею балансу [10, с. 9].

В інтересах зближення вітчизняної практики з вимогами міжнародних бухгалтерських стандартів останнім часом бухгалтерський баланс стали становити не в первісної (історичної) оцінці (баланс- брутто), а в реальній оцінці на дату складання балансу, «очищеному» від регулюючих статей (баланс - нетто). Такий підхід поширюється як на майно тривалого користування, так і склад оборотних коштів. Тому в балансі відсутні такі статті, як «Зношування основних коштів», «Амортизація нематеріальних активів», «Зношування малоцінних і швидкозношуваних предметів», «Торговельна націнка» і деякі інші.

Підсумок по активі балансу на початок року й кінець звітного періоду дорівнює відповідно підсумку його пасиву. Ця рівність визначає сутність балансу: у ньому відображається майно економічного суб'єкта у двох площинах, а саме в лівій стороні, активі балансу, по видах, складу й розміщенню, а в правої, пасиві, по джерелах формування даного майна.

В активі майно наведене з урахуванням ступеня ліквідності. Найменш ліквідні статті (« Нематеріальні активи», «Основні кошти») розміщені на початку, а легко реалізовані активи («Каса» , «Розрахунковий рахунок») - наприкінці балансу [9, с.360].

У кожному разі майно підприємства - актив (А) повинен відповідати його зобов'язанням (П) і власному капіталу (К): А=П+К.

Розкладання правої сторони балансу на дві складові в зазначеній послідовності має глибокий економічний зміст. У випадку ліквідації економічного суб'єкта через неспроможність (банкрутства) чинне законодавство в першу чергу передбачає задоволення зобов'язань кредиторів (П) у строго встановленій черговості. Причому вимоги кредиторів кожної черги підлягають задоволенню тільки після повного погашення зобов'язань перед кредиторами попередньої черги. У той же час інвестори на вкладений капітал (К) одержують тільки ту частину, що залишається після платежів по зобов'язаннях.

Актив і пасив балансу складаються з окремих статей, кожна з яких відображає величину певного економічно однорідного виду засобів або їх джерел. Актив балансу включає три розділи, представлені по економічній однорідності з погляду ліквідності майна наступними основними групами. В активі балансу містяться статті, на яких відображаються матеріальні цінності, нематеріальні активи, грошові кошти, кошти у розрахунках, вилучені кошти; в пасиві - статті, на яких відображаються джерела формування господарських засобів (статутний, додатковий, резервний капітал, прибуток, кредити банків, зобов'язання по розрахунках та ін.) [4].

Відсутність рівності підсумків активу і пасиву балансу свідчить про наявність помилок, допущених в облікових записах або при складанні самого балансу.

Баланс побудовано за принципом "баланс-нетто": основні засоби і нематеріальні активи включаються до підсумку балансу за залишковою вартістю; дебіторська заборгованість за товари і послуги - за вирахуванням резерву сумнівних боргів; виробничі запаси - за вирахуванням нестачі, уцінок, одержаних при їх придбанні знижок; власний капітал - за фактично внесеною сумою (що знаходиться в обороті підприємства) за вирахуванням неоплаченого, вилученого капіталу та непокритих збитків.

Як ми можемо побачити з балансу, залежно від періоду, протягом якого ресурси будуть використані, а зобов'язання-погашені, активи підприємства в балансі показані окремо: необоротні активи й оборотні активи.

Необоротні активи у розділі І балансу відображаються за статтями: "Нематеріальні активи", "Незавершене будівництво", "Основні засоби", "Довгострокові фінансові інвестиції", "Довгострокова дебіторська заборгованість", "Інші необоротні активи".

При цьому, нематеріальні активи й основні засоби до підсумку балансу включаться за залишковою вартістю.

Оборотні активи у розділі ІІ балансу відображаються за статтями: "Запаси", "Векселі одержані", "Дебіторська заборгованість за товари роботи і послуги", "Дебіторська заборгованість за розрахунками" (з бюджетом, по виданих авансах, нарахованих доходах тощо), "Інша поточна дебіторська заборгованість", "Поточні фінансові інвестиції", "Грошові кошти та їх еквіваленти" (в національній та іноземній валюті), "Інші оборотні активи".

При цьому заборгованість, показана за статтею "Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги", до підсумку балансу включається за чистою реалізаційною вартістю (яка визначається вирахуванням з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів).

Витрати, які мали місце у звітному або попередніх звітних періодах, але належать до наступних звітних періодів, відображаються у розділі ІІІ "Витрати майбутніх періодів" активу балансу.

Статті пасиву балансу об'єднані відповідно у п'ять розділів: І "Власний капітал", II "Забезпечення наступних витрат і платежів", III "Довгострокові зобов'язання", IV "Поточні зобов'язання", V "Доходи майбутніх періодів".

Аналізуючи ці показники, користувачі одержують інформацію про величину власного капіталу підприємства, його фінансову стійкість, платоспроможність і приймають відповідні ділові рішення [8, с. 45].

Статті активу і пасиву, подібні по економічному змісті, у балансі поєднуються в розділи, а усередині них - у групи таким чином, що визначеним видам засобів активу в пасиві протистоять відповідні їм джерела.

У балансі для порівняння приводяться показники на початок і кінець звітного періоду. Для спрощення техніки його складання і зручності користування кожен рядок має свій порядковий номер, по кожній статті вказується код синтетичного рахунка, використовуваного для її заповнення.

1.2 Методики аналізу балансу

Застосовують такі методики балансу:

1) вертикальний аналіз-- визначення питомої ваги окремих статей фінансової звітності та їх співвідношення;

2) горизонтальний аналіз-- визначення за допомогою порівнювальних величин показників за декілька років, розмір та напрямок їх змін, а також тенденції розвитку. Порівнюються як абсолютні, так і відносні показники.

Дослідження економічної літератури дозволяє стверджувати, що здійснюючи параметричний аналіз пасиву балансу, розраховують такі показники [9, с.360]:

1. коефіцієнт фінансової незалежності;

2. коефіцієнт фінансової залежності;

3. коефіцієнт концентрації позикового капіталу;

4. коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу;

5. коефіцієнт довготривалості залучення позикового капіталу;

6. коефіцієнт фінансової стабільності;

7. коефіцієнт фінансової стійкості;

8. коефіцієнт структури позикового капіталу.

Недоцільно обчислювати усі вісім вищезазначених коефіцієнтів, оскільки ці показники близькі або однотипні за економічним змістом. Для визначення структури капіталу окремого підприємства достатньо обчислити коефіцієнт фінансової незалежності, коефіцієнт концентрації позикового капіталу та коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу

Фінансова стійкість підприємства - одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства, яка характеризує ступінь захищеності інтересів кредиторів та інвесторів, які довгостроково вкладають кошти в діяльність підприємства. Фінансова стійкість пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, зі ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів. Вона характеризує стабільність діяльності підприємства в довгостроковій перспективі. Для оцінки фінансової стійкості підприємства використовуються багато взаємопов'язаних показників. На практиці неможливо досягти покращення одразу всіх показників, так як покращення одного призводить до погіршення іншого.

Про здоровий фінансовий стан підприємства свідчать залишки за такими статтями балансу: "Грошові кошти", "Поточні фінансові інвестиції", "Незавершене будівництво", "Довгострокова дебіторська заборгованість”. Таким чином , тільки поглянувши на статті балансу, вже можна дійти певних висновків про фінансовий стан господарства, не вдаючись до розрахунку показників.

Далі проводять оцінку зміни валюти балансу, порівнюючи в абсолютному вираженні зміну підсумків активу і пасиву балансу на початок та кінець звітного періоду.

Позитивним вважається збільшення валюти балансу, що, як правило, свідчить про зростання виробничих можливостей підприємства, інтенсивності виробництва. Але при цьому необхідно враховувати фактор інфляції, факти проведення дооцінки та індексації активів.

Зменшення валюти балансу оцінюється негативно, оскільки скорочуються обсяги господарської діяльності, зменшується попит на продукцію, можлива недостача сировини і матеріалів, згортання будівництва тощо. Доповнюючи аналіз валюти балансу, необхідно зіставити його з плановим балансом, балансами минулих років і даними конкурентів.

Для оцінки оптимальності співвідношення власного і залученого капіталу можна використовувати наступні показники [6, с. 512].:

1. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) (Кавт) - характеризує частку власного капіталу в загальній сумі капіталу, авансованого в діяльність підприємства:

, (1.1)

де ВК- величина власного капіталу підприємства,

К-загальна вартість капіталу підприємства.

2. Чим вище значення, тим більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство.

Коефіцієнт фінансової залежності (Кф.з) - характеризує рівень фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел:

, (1.2.)

де К - загальна вартість капіталу підприємства,

ВК - величина власного капіталу підприємства.

Зменшення цього показника в динаміці свідчить про зростання фінансової залежності.

3. Коефіцієнт фінансового ризику (Кф.р) - характеризує співвідношення залучених коштів і власного капіталу:

, (1.3)

де ЗК- вартість залучених у підприємство коштів.

Критичне значення коефіцієнта фінансового ризику - 1.

4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу (Км) - показує, яка частка власного капіталу знаходиться в мобільній формі, а яка капіталізована:

, (1.4)

де ВОК - власні оборотні кошти

Коефіцієнт має бути досить високим (не менше 0,5) для забезпечення гнучкості при використанні власних коштів підприємства; позитивною тенденцією вважається невелике зростання його в динаміці.

З позицією, що показники фінансової стійкості характеризують лише ступінь захищеності залученого капіталу, а значить, і сама фінансова стійкість пов'язана тільки з борговими зобов'язаннями, погодитись не можна. Така думка обмежує саме поняття фінансової стійкості, абстрагуючись від власного капіталу, його стану, ефективності функціонування тощо. Підприємство може позбутися боргів нераціональним способом, навіть реалізувавши частину основного, обігового капіталу чи цінних паперів.

Особливості кризового фінансового стану й неплатоспроможності українських підприємств-банкрутів у порівнянні з практикою західних країн полягають у тому, що вони:

1) як правило, не включені в систему заставних зобов'язань щодо власного майна;

2) організаційно й психологічно не підготовлені до ринкових відносин внаслідок зручної залежності від бюджетного фінансування різних рівнів;

3) не володіють практикою маркетингу і не ведуть маркетингових досліджень;

4) не здатні швидко перебудуватись на випуск нових видів продукції чи послуг;

5) їх адміністрація і насамперед директорський корпус слабо володіють економічним мисленням, без якого неможливо досягти успіху в ринковому господарюванні;

6) їх основні виробничі фонди і технології далеко не завжди відповідають сучасним вимогам і навіть при досить низьких фінансових витратах підприємства не можуть швидко перебудувати організацію і технологію виробництва стосовно вимог ринку.

Виходячи із зазначених особливостей фінансового стану підприємств України, та й усіх країн з перехідною економікою, з'явилась необхідність застосування специфічних оцінок їх фінансової стійкості.

Існує чотири типи фінансової стійкості:

- Абсолютна стійкість фінансового стану. Характеризується нерівністю 3<ВОК. Це співвідношення показує, що всі запаси повністю покриваються власними оборотними коштами, тобто підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація трапляється вкрай рідко і, як правило, її не можна розглядати як позитивну, бо за цих умов адміністрація не має можливості використати зовнішні джерела коштів для основної діяльності. Нормальний стан для підприємства, коли частка власних оборотних коштів становить трохи вище 50%.

- Нормальна стійкість фінансового стану підприємства належить до другого типу, який гарантує його платоспроможність. Характеризується нерівністю ВОК<3<ІФЗ, де ІФЗ - джерела формування запасів. Для покриття запасів використовуються різноманітні джерела коштів - власні і залучені.

- Третьому типу фінансового стану відповідає його нестійкість, що є порушенням платоспроможності підприємства. Характеризується нерівністю 3>ІФЗ. Це співвідношення говорить про те, що підприємство для покриття частини своїх запасів повинно звертатися до додаткових джерел покриття, що не є доцільним.

- Для четвертого типу властивий кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на грані банкрутства, оскільки у даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери й дебіторська заборгованість підприємства навіть не покривають його кредиторської заборгованості й прострочених позик.

Фінансова стійкість вважається нормальною (допустимою), якщо величини короткострокових кредитів й позичкових коштів, що залучені для формування запасів і затрат, не перевищують сумарної вартості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини запасів і затрат). У випадку, коли зазначені умови не виконуються, фінансова нестійкість набуває характеру ненормальної і веде до істотного погіршення фінансового стану.

Фінансова стійкість підприємства визначається за таких умов, коли власні й залучені ним кошти використовуються так, що грошові надходження від його діяльності, насамперед прибуток, є достатніми для погашення кредиторської заборгованості та здійснення податкових та інших обов'язкових платежів.

Отже, оцінка фінансової стійкості підприємства є однією з найважливіших складових оцінки фінансового стану підприємства. У наступному розділі цієї роботи ми проведемо фінансовий аналіз ВАТ «Вінницяпостач».

2. АНАЛІЗ БАЛАНСУ ВАТ «ВІННИЦЯПОСТАЧ»

2.1 Загальна характеристика ВАТ "Вiнницяпостач"

Відкрите акціонерне товариство "Вінницяпостач" засновано вiдповiдно до рiшення Регiонального вiддiлення Фонду державного майна України по Вiнницькiй областi ,Наказ № 364 П вiд 21.12.1995 року, шляхом вiдокремлення вiд ВАТ "Вiнницяголовпостач ".

Юридична адреса: 21000, м.Вінниця, вул. Гонти, 24

Фiлiй та дочiрнiх пiдприємств немає. В своїй структурi ВАТ має :

1) 7 товарних вiддiлiв:

-лакофарбової продукцiї i гумотехнiчних виробiв;

-хiмiчної продукцiї i шин;

-паперової продукцiї;

-будiвельних матерiалiв;

-електротехнiчної продукцiї;

-металопродукцiї;

-спецодягу та допомiжних матерiалiв.

2) вiдповiднi товарнi склади та господарчий склад

3) механiчна майстерня

4) оздоровчий комплекс.

Змiн в органiзацiйнiй структурi не вiдбувалось.

Метою та предметом діяльності ВАТ "Вiнницяпостач" є:

1. Забезпечення матеріально-технічними ресурсами споживачів регіону.

2. Ведення господарської діяльності спрямованої на підвищення збалансованості попиту і пропозицій на регіональному ринку засобів виробництва, товарів, послуг.

3. Створення запасів товарів на складах і магазинах дрібно-оптової і роздрібної торгівлі АТ і продаж їх споживачам.

4. Здійснення зовнішньоекономічної діяльності згідно з чинним законодавством.

5. Здійснення внутрішніх, міжміських та міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом АТ.

6. Надання послуг по платному ремонту і техобслуговуванню автомобілів та платних стоянок для автомобілів.

У 2006 роцi товариство змiнювало свою облiкову полiтику. Фiнансовi звiти складенi на пiдставi нацiональних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку України, якi не протирiчать чинним Мiжнародним стандартам бухгалтерського облiку. У вiдповiдностi до вимог Закону України вiд 16.07.1999 р за № 966-XIV "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi", нацiональних положень (стандартiв) бухгалтерського облiку, керуючись принципом послiдовностi ведення бухгалтерського облiку, з метою забезпечення єдиних (постiйних) принципiв, методiв, процедур при вiдображенi поточних операцiй в облiку та складаннi фiнансової звiтностi, у наказi про облiкову полiтику товариства мiститься їх опис, а також викладення конкретних аспектiв облiкової полiтики щодо окремих об"єктiв та статей облiку.

Предметом дiяльностi товариства в звiтному перiодi було забезпечення матерiально-технiчними ресурсами споживачiв областi шляхом реалiзацiї товарiв оптом i в роздрiб ,надання в оренду складських примiщень й iнших послуг орендарям. Основними видами продукцiї:

- спецодяг,засоби захисту, допомiжнi матерiали;

- лакофарбова продукцiя та гумотехнiчнi вироби;

- хiмiчна продукцiя;

- паперова продукцiя;

- будiвельнi матерiали;

- електротехнiчнi продукцiя, iнструменти;

- металопродукцiя.

Постачання матерiалами залежить вiд сезонних змiн (бiльшим попитом будiвельнi матерiали користуються лiтом, метали- весною та восени ,тощо).Придбання продукцiї здiйснюється в основному через комерцiйнi структури ,що працюють при заводах-виробиках. Цiни задовiльнi. Новi технологiї в 2006 р не впроваджувались. Реалiзацiя товарiв здiйснюється не тiльки у Вiнницькiй областi, а й по iнщим областям України. ВАТ "Вiнницяпостач" забезпечує матерiально- технiчними ресурсами споживачiв областi,реалiзує товари через мережу роздрiбної та дрiбнооптової торгiвлi, надає автотранспортнi послуги, оренди складських примiщень. Основнi клiєнти - промисловi пiдприємства областi. На дiяльнiсть товариства галузi суттєво впливає економiчний та фiнансовий стан вiтчизняного виробника, споживача, оскiльки обсяги реалiзацiї залежить вiд попиту замовника ,його платоспроможностi, працездатностi пiдприємств-постачальникiв та динамiки цiн. У зв"язку з тим, що було передбачено ,що пiдприємства галузi можуть бути прибутковими за рахунок нацiнки, що нараховувались при вiдпуску продукцiї, а тепер в умовах конкуренцiї нацiнка не дає можливостi перекрити свої витрати, а також у зв"язку з виходом клiєнта безпосередньо на заводи-виробники, пiдприємства галузi не мають майбутнього. Для збереження пiдприємств iм необхiдно перепрофiлюватись або розширити сферу послуг, якi не мають вiдношення до основної дiяльностi пiдприєства. ВАТ "Вiнницяпостач " здiйснює свою дiяльнiсть при наявностi великої конкуренцiї з боку багаточисельних малих пiдприємств , якi здiйснюють посередницьку дiяльнiсть, а також пiдприємств "Вiнницяголовпостач", "Вiнницяелектромашпостач ", "Вiнницяметалопостач". Основнi види продукцiї, якi реалiзує ВАТ "Вiнницяпостач" є : спецодяг, лакофарбова продукцiя, хiмiчна, паперова, будiвельна, кабельно-провiдникова продукцiї,метапродукцiя та iншi. Надає послуги оренди складських примiщень та автотранпорту.

баланс фінансовий актив пасив горизонтальний

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

При аналізі фінансового стану підприємства важливо оцінити його майновий стан, для чого використаємо такі показники як:

а) коефіцієнт зносу основних засобів, який розраховується за формулою:

КЗ = Зн/ПВ, (2.1)

де Зн - величина зносу основних засобів;

ПВ - первісна вартість основних засобів.

Даний показник у 2006-2007 рр. становив:

Кінець 2006 р.: КЗ = 721,25/1271,05 = 0,56;

Кінець 2007 р.: КЗ = 466,45/1403,75 = 0,33.

б) коефіцієнт оновлення основних засобів, який розраховується за формулою:

Кон = Над/ПВ, (2.2)

де Над - це величина основних засобів, що надійшли за рік.

Кінець 2006 р.: Кон = 172,5/1271,05 = 0,136;

Кінець 2007 р.: Кон = 33,1/1403,75 = 0,236.

в) коефіцієнт вибуття основних засобів, який розраховується за формулою:

Квиб = Виб/ПВ, (2.3)

де Виб - величина основних засобів, що вибули за рік.

Кінець 2006 р.: Квиб = 4,2/1271,05 = 0,0033;

Кінець 2007 р.: Квиб = 1,0/1403,75 = 0,00071.

Крім того, при оцінці фінансового стану підприємства проаналізуємо ліквідність підприємства, яка є однією з ключових ознак фінансової стійкості підприємства. Для визначення рівня ліквідності підприємства розрахуємо такі показники:

а) коефіцієнт покриття, який визначається за формулою:

Кп = ОА/ПЗ, (2.4)

де ОА - величина оборотних активів;

ПЗ - величина поточних зобов'язань.

Кінець 2006 р.: Кп = 500,1/184,95 = 2,7039;

Кінець 2007 р.: Кп = 464,55/229,05 = 2,0281.

б) коефіцієнт швидкої ліквідності, який визначається за формулою:

Клшв = (ОА - З)/ПЗ, (2.5)

де З - величина запасів.

Кінець 2006 р.: Клшв = (500,1- 449,75)/184,95 = 0,27;

Кінець 2007 р.: Клшв = (464,55- 426,2)/229,05 = 0,17.

в) коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначається за формулою:

Клабс = (ГК + ПФІ)/ПЗ, (2.6)

де ГК - величина грошових коштів та їх еквівалентів;

ПФІ - величина поточних фінансових інвестицій.

Кінець 2006 р.: Клабс = (10,2 + 0)/184,95 = 0,055;

Кінець 2007 р.: Клабс = (6,8 + 0)/229,05 = 0,03.

г) чистий оборотний капітал, який визначається за формулою:

ЧОК = ОА - ПЗ (2.7)

Кінець 2006 р.: ЧОК = 500,1- 184,95 = 265.05;

Кінець 2007 р.: ЧОК = 464,55- 229,05 = 235.5.

Також для оцінки фінансового стану підприємства проаналізуємо фінансову стійкість підприємства, яка є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Для визначення фінансової стійкості підприємства розрахуємо такі показники:

а) коефіцієнт фінансової автономії, який визначається за формулою:

Кавт = ВК/К, (2.8)

де ВК - величина власного капіталу підприємства;

К - загальна вартість капіталу підприємства.

Кінець 2006 р.: Кавт = 958,6/1143,55= 0,84;

Кінець 2007 р.: Кавт = 842/1071,05= 0,786.

б) коефіцієнт фінансової залежності, який визначається за формулою:

Кфз = К/ВК (2.9)

Кінець 2006 р.: Кфз = 1143,55/958,6= 1,19;

Кінець 2007 р.: Кфз = 1071,05/842= 1,27.

в) коефіцієнт фінансового ризику, який визначається за формулою:

Кфр = ЗК/ВК, (2.10)

де ЗК - величина залученого капіталу підприємства.

Кінець 2006 р.: Кфр = 184,95/958,6 = 0,19;

Кінець 2007 р.: Кфр = 229,05/842 = 0,27.

г) коефіцієнт маневреності власного капіталу, який визначається за формулою:

Кманвк = (ВК - НА)/ВК, (2.11)

де НА - необоротні активи підприємства.

Кінець 2006 р.: Кманвк = (958,6 - 632,3)/958,6 = 0,34;

Кінець 2007 р.: Кманвк = (842 - 604,2)/842 = 0,28.

д) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами, який визначається за формулою:

Кзабвок = (ОА - ПЗ)/ОА (2.12)

Кінець 2006 р.: Кзабвок = 326,3/500,1 = 0,65;

Кінець 2007 р.: Кзабвок = 237,8/464,55 = 0,51.

Прибуток та відносний показник прибутку - прибутковість, тобто рентабельність, є основними показниками ефективності роботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання. Для цього ми визначаємо показники рентабельності підприємства такі як:

а) коефіцієнт рентабельності активів, який визначається за формулою:

Ра = ЧП/А*100%, (2.13)

де ЧП - величина чистого прибутку або збитку, отриманого підприємством;

А - середньорічна вартість активів (майна) підприємства.

Кінець 2006 р.: Ра = 16,55/1143,55*100% = 1,45;

Кінець 2007 р.: Ра = 14,95/1071,05*100% = 1,40.

б) коефіцієнт рентабельності власного капіталу, який визначається за формулою:

Рвк = ЧП/ВК*100% (2.14)

Кінець 2006 р.: Рвк = 16,55/958,6*100% = 1,73;

Кінець 2007 р.: Рвк = 14,95/842*100% = 1,78.

в) коефіцієнт рентабельності продажу, який визначається за формулою:

Рпрод = ЧП/ЧД*100%, (2.15)

де ЧД - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції.

Кінець 2006 р.: Рпрод = 16,55/3814,8*100% = 0,43;

Кінець 2007 р.: Рпрод = 14,95/3754,9*100% = 0,40.

г) коефіцієнт рентабельності витрат, який визначається за формулою:

Рвитр = ВП/С*100%, (2.16)

де ВП - величина валового прибутку, отриманого підприємством;

С - собівартість реалізованої продукції.

Кінець 2006 р.: Рвитр = 837,7/2977,1*100% = 28,14;

Кінець 2007 р.: Рвитр = 836,95/2917,95*100% = 28,68.

Далі проаналізуємо ділову активність підприємства. Для цього ми розраховуємо такі показники ділової активності:

а) коефіцієнт оборотності активів, який визначається за формулою:

Коба = ЧД/А (2.17)

Кінець 2006 р.: Коба = 3869,8/1143,55 = 3,4;

Кінець 2007 р.: Коба = 3640/1071,05 = 3,4.

б) коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, який визначається за формулою:

Кобдз = ЧД/ДЗ, (2.18)

де ДЗ - середньорічні залишки дебіторської заборгованості.

Кінець 2006 р.: Кобдз = 3869,8/38,65= 100;

Кінець 2007 р.: Кобдз = 3640/33,15= 110.

в) коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, який визначається за формулою:

Кобкз = ЧД/КЗ, (2.19)

де КЗ - середньорічна вартість кредиторської заборгованості.

Кінець 2006 р.: Кобкз = 232610,3/(23509,4 + 42,25 + 285,85 + 0,5 + 39,05 + 147,8) = 9,7;

Кінець 2007 р.: Кобкз = 284137,8/(31849,7 + 55,85 + 315,3 + 0,55 + 90,05 + 212,8) = 8,74.

г) строк погашення дебіторської та кредиторської заборгованості, які визначаються за формулами:

Тобдз = 360/ Кобдз (2.20)

Тобкз = 360/ Кобкз (2.21)

Кінець 2006 р.: Тобдз = 360/10,46 = 34,42;

Кінець 2007 р.: Тобдз = 360/10,7 = 33,64;

Кінець 2006 р.: Тобкз = 360/9,7 = 37,1;

Кінець 2007 р.: Тобкз = 360/8,74 = 41,2.

д) коефіцієнт оборотності матеріальних запасів, який визначається за формулою:

Кобмз = С/МЗ, (2.22)

де МЗ - середньорічна вартість матеріальних запасів.

Кінець 2006 р.: Кобмз = 223915,6/(16,6 + 709,85) = 308,23;

Кінець 2007 р.: Кобмз = 266725,8/(26,3 + 4585,65) = 57,83.

ж) коефіцієнт оборотності основних засобів, який визначається за формулою:

ФВ = ЧД/ОЗ, (2.23)

де ОЗ - середньорічна вартість основних засобів

Кінець 2006 р.: ФВ = 232610,3/247,25 = 940,79;

Кінець 2007 р.: ФВ = 284137,8/289,0 = 983,2.

з) коефіцієнт оборотності власного капіталу, який визначається:

Кобвк = ЧД/ВК (2.24)

Кінець 2006 р.: Кобвк = 232610,3/608,65 = 382,17;

Кінець 2007 р.: Кобвк = 284137,8/771,0 = 368,53.

Таблиця 2.1 - Динаміка зміни показників, які характеризують фінансовий стан ВАТ «Вінницяпостач»

Показник	Значення	Відхилення значень звітного року порівняно із попереднім
	попередній рік, тис.грн.	звітний рік, тис.грн.	абсолютне	темп приросту
1	2	3	4	5
Коефіцієнт зносу	0,68	0,65	0,03	3,177
Коефіцієнт оновлення	0,2	0,35	0,16	85,2
Коефіцієнт вибуття	0	0,0061	0,0061	100
Коефіцієнт покриття	1,0146	1,0145	-0,0001	-0,0098
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,98	0,87	-0,11	-11,22
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,0587	0,056	-0,0027	-4,6
Чистий оборотний капітал	350,3	472,85	122,55	34,98
Коефіцієнт автономності	0,84	0,79	-0,05	-5,95
Коефіцієнт фінансової залежності	0,16	0,21	0,05	31,25
Коефіцієнт фінансового ризику	0,19	0,27	0,08	42,11
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,34	0,28	-0,06	-17,65
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	0,65	0,51	-0,14	-21,54
Рентабельність активів	1,45	1,40	0,0021	47,73
Рентабельність власного капіталу	1,73	1,78	0,1	55,55
Рентабельність продаж	0,43	0,40	0,00031	67,4
Рентабельність витрат	28,14	28,68	0,025	62,5
Коефіцієнт оборотності активів	3,4	3,4	0	0
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	100	110	10	64,3
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	9,7	8,74	-0,96	-9,897
Тривалість обороту дебіторської заборгованості	34,42	33,64	-0,78	-2,3
Тривалість обороту кредиторської заборгованості	37,1	41,2	4,1	11,05
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	308,23	57,83	-250,4	-81,24
Фондовіддача	940,79	983,2	42,41	4,51
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	382,17	368,53	-13,64	-3,57
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	0,65	0,51	-0,14	-21,54

Перша група розрахованих показників, що характеризують фінансовий стан підприємства - це показники майнового стану підприємства. Дані коефіцієнти мають тенденцію до збільшення, що є позитивним тільки для коефіцієнта оновлення основних засобів. Негативним є те, що коефіцієнт зносу виріс у 2007 р., тобто збільшилась частина зношених основних засобів. Коефіцієнт вибуття основних засобів набагато менший за коефіцієнт оновлення, що свідчить про ефективне використання підприємством основних засобів.

Щодо показників ліквідності підприємства. Коефіцієнти ліквідності мають негативну динаміку, але разом з тим відповідають нормативним значенням. Найбільшу частину оборотних активів займає дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги, тому коефіцієнт швидкої ліквідності складає більше значення ніж нормативне. Коефіцієнт швидкої ліквідності має мале значення, так як найбільш ліквідні активи перебувають у малій кількості в наявності підприємства. З коефіцієнта покриття видно, що оборотні активи повністю покривають поточні зобов'язання підприємства. В загальному можна сказати, що підприємство достатньо ліквідне, щоб вчасно розраховуватись зі своїми зобов'язаннями.

Розрахувавши показники фінансової стійкості ми бачимо, що коефіцієнт автономії показує, що частка власного капіталу за 2 роки досить висока, що є позитивним, так як фінансова стійкість підприємства і його незалежність від кредиторів висока. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу по двом роках є досить низьким, що свідчить про малу заборгованість і стійкий стан підприємства. Коефіцієнт фінансового ризику не високий, тобто підприємство мало залежить від інвесторів і кредиторів. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, що ступінь мобілізації власного капіталу знаходиться в нормі. Забезпеченість власним оборотним капіталом показує нам, що на підприємстві на половину складає власний оборотний капітал в загальній величині оборотних активів, що є позитивним. Забезпечення матеріальних запасів власними оборотними коштами на позитивному рівні, хоча за рік значення дещо зменшилось, але воно знаходиться в межах норми. Це все дає нам змогу сказати про досить стабільний фінансовий стан підприємства.

Після цього ми розраховували показники рентабельності підприємства, які характеризують ефективність господарської діяльності підприємства. Розрахувавши основні показники рентабельності підприємства ми можемо побачити, що воно має по двох роках збиток від фінансової діяльності, що свідчить про те, що підприємство отримає на 1 гривню звичайних витрат певний збиток. Рентабельність від звичайної діяльності дещо зменшилась і підприємство отримає 0,79 грн прибутку від звичайної діяльності на 1 гривню звичайних витрат в 2006 році і 0,66 грн в 2007 році. Всі коефіцієнти рентабельності більше нуля, що є позитивним і впродовж року вони майже не змінилися, лише зменшилася рентабельність залученого капіталу на 2, 42 грн.

Розрахувавши показники ділової активності можна сказати, що майже всі вони зменшились у період з 2006-2007 рр. Позитивну динаміку мають два показника: коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості і строк погашення кредиторської заборгованості. Всі інші показники, а саме коефіцієнти оборотності, які показують ефективність використання ресурсів підприємства, а також швидкість обертання, повинні збільшуватись, але у даному випадку збільшується лише один - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості. Підприємство має збільшити ефективність використання власного капіталу, основних засобів і усіх ресурсів, що перебувають в наявності у підприємства. Також збільшити швидкість обертання кредиторської заборгованості і швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства. Це все в загальному дасть змогу підприємству покращити свій рівень ділової активності.

Як бачимо з проведеного аналізу ВАТ «Вінницяпостач» має задовільні фінансові показники діяльності. Показники рентабельності на підприємстві також знаходяться в межах норми. Керівництву все ж слід звернути увагу на покращення структури балансу підприємства, оскільки коли по певних статтях коштів спостерігається більш ніж досить то по інших досить важливих статтях кошти, або взагалі відсутні, або їх суми досить малі.

В цілому можна сказати про задовільний фінансовий стан досліджуваного підприємства.

2.3 Оцінювання балансу ВАТ «Вінницяпостач» за 2006-2007 роки

Проведемо аналіз фінансової стійкості відкритого акціонерного товариства «Вінницяпостач». З цією метою в першу чергу за формулою (1.1) визначимо коефіцієнт автономії:

Кінець 2006 р. = 5500,9 /11938,9 = 0,46;

Кінець 2007 р. =7490,0 /13856,3 = 0,54.

Значення 0,54 говорить про досить стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство. Критичне значення коефіцієнта - 0,5. Чим вище значення, тим більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство.

За формулою (1.2) визначимо коефіцієнт фінансової залежності

Кінець 2006 р. = 11938,9 /5500,9 = 2,17;

Кінець 2007 р. = 13856,3 /7490,0 = 1,85.

Зменшення цього показника в динаміці свідчить про зростання фінансової залежності.

За формулою (1.3) визначимо коефіцієнт фінансового ризику:

Кінець 2006 р. = 6438,0 / 5500,9 = 1,17;

Кінець 2007 р. = 6366,3 / 7490,0 = 0,85.

Критичне значення коефіцієнта фінансового ризику - 1, тому значення 0,85 говорить про зменшення фінансового ризику підприємства.

За формулою (1.4) визначимо коефіцієнт маневреності власного капіталу:

Кінець 2006 р. = (-172,5) / 5500,9 = -0,03;

Кінець 2007 р. = 1739,4 / 7490,0 = 0,23.

Таким чином підприємство має низьку маневреність власного капіталу. Коефіцієнт має бути досить високим (не менше 0,5) для забезпечення гнучкості при використанні власних коштів підприємства; позитивною тенденцією вважається невелике зростання його в динаміці.

Для оцінки фінансової стійкості підприємства використовуються багато взаємопов'язаних показників. На практиці неможливо досягти покращення одразу всіх показників, так як покращення одного призводить до погіршення іншого. Розрахунок показників наведено в таблиці 2.2

Таблиця 2.2 - Показники фінансової стійкості

Показники	Роки	Норма	Зміни
	2006	2007
Коефіцієнт автономії	0,46	0,54	?0,5	0,08
Коефіцієнт фінансової залежності	2,17	1,85	?2	-1,15
Коефіцієнт ризику	1,17	0,85	?0,5	-0,32
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	-0,03	0,23	>0	0,26
Робочий капітал, тис. грн.	6265,5	7861,9	>0, ріст	1596,4

Виходячи із результатів таблиці 2.2 можемо говорити про зростання коефіцієнта автономії на початок періоду - 0,46, а вже на кінець періоду 0,54. Тобто загальна сума капіталу на 54 % сформована за рахунок власник коштів.

Коефіцієнт фінансової залежності за рік дещо зменшився і становить 1,85 що є досить позитивним. Підприємство є доволі ризиковим, адже на гривню власних коштів припадає лише 1,17 грн. у 2006 р. та 0,85 грн. у 2007 р. запозичених, але зменшення даного коефіцієнта вже є позитивним. Отже, ВАТ «Вінницяпостач» є певним чином залежним від кредиторів, але є фінансово досить стійким з позиції забезпечення власними коштами.

ВАТ «Вінницяпостач» має довгострокові зобов'язання, користується короткостроковими кредитами банків. З одного боку, підприємство має певну залежність від зовнішніх інвесторів та кредиторів, проте водночас це є свідченням досить продуманої та доволі ефективної стратегії, адже підприємство розвивається.

Дане підприємство відрізняється низьким рівнем маневреності власного капіталу у 2006р - <0. Так у 2006 році коефіцієнт маневреності склав -0,03. Це свідчить про недостатність оборотних коштів на підприємстві, що обумовлено високою часткою власних коштів у структурі пасивів підприємства та не досить гнучкою політикою щодо використання власних коштів. В 2007 році покращився на 0,26 пунктів та склав 0,23.

3. ПРОПОЗИЦІЇ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ «ВІННИЦЯПОСТАЧ»

В стратегічному плануванні виділяються чотири основні напрямки подальшого розвитку підприємства:

1) розроблення (створення) нових видів продукції, тобто розробка, виробництво і продаж нових товарів на вже існуючих для підприємства ринках;

2) розширення ринків збуту, тобто продаж виготовлених товарів на нових ринках;

3) диверсифікація виробничо-збутової діяльності, тобто розробка і виробництво нових товарів з послідуючим продажем їх на нових ринках.

Якщо, наприклад, підприємство поставило перед собою завдання подальшого росту, а виготовлена ним продукція добре себе зарекомендувала серед споживачів і користується достатньо гнучким попитом, то таке підприємство може вибрати для себе стратегію - просування на ринок і тактику - зниження ціни.

Завдання подальшого розвитку підприємства може бути також вирішене шляхом розроблення (створення) нових видів продукції, що потребує витрат на технологічні дослідження, або розширення ринків збуту, що потребує витрат на маркетинг цих ринків. Якщо оточення даного підприємства представлено порівняно невеликими фірмами, які відрізняються за своїм орієнтуванням на ринок і технологічними можливостями, то можна вибрати стратегію диверсифікації, намагаючись придбати або контролювати інші фірми.

Треба також мати на увазі ще такі особливості поведінки підприємств.

Щоб вижити, вони застосовують різні варіанти стратегії, які передбачають:

- розпорошення ризику, тобто здійснення своїх операцій не на одному, а на кількох ринках, а також виробництво цілого ряду товарів широкого асортименту;

- адаптацію до умов, що змінюються, тобто інвестування в маркетинг, пошук можливостей випуску нових товарів для того, щоб оперативно реагувати на зміну зовнішнього середовища;

- пасивний маркетинг, тобто відмова від наступу на позиції конкурента, а звідси - відсутність ризику зустрічного удару;

- цільові відрахування з прибутку, тобто створення відповідних резервів в результаті успішної комерційної діяльності на "чорний день".

Після того, як стратегія подальшого розвитку підприємства остаточно вибрана, вона мас бути перетворена в конкретний оперативний план по маркетингу, виробництву, інвестиціям, прибутку.

Якщо фінансово-господарський стан підприємства визнано поганим, розробляються пропозиції стосовно його санації.

Санація підприємства може здійснюватись шляхом:

- погашення боргів підприємства;

- злиття збиткового підприємства з фінансове міцним підприємством;

- переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові;

- випуску і розміщення цінних паперів для мобілізації фінансових ресурсів;

- продажу майна підприємства-боржника іншому підприємству. При цьому враховуються соціальні наслідки можливого припинення діяльності підприємства або його окремого виробництва.

Так само, як аналіз фінансової підсистеми підприємства припускає комплексну оцінку діяльності всіх аспектів його діяльності, заходи щодо поліпшення фінансового стану припускають вироблення рекомендацій, що стосуються всіх сторін виробничо - господарської діяльності підприємства, включаючи виробничу, маркетингову, і власне фінансову підсистему.

Реорганізація всіх сторін діяльності ВАТ «Вінницяпостач» припускає :

1) серйозну постановку маркетингової діяльності підприємства по глибокому і всебічному дослідженню ринків збуту по видах продукції, просування зазначених товарів на ринку.

2) постановку фінансової функції як в операційної, інвестиційної, так і власне фінансової діяльності з використання сучасних методик керування фінансами.

3) ліквідації всіх технологічних недоліків. ( придбання оптимальної кількості необхідного устаткування).

4) упровадження максимально гнучкої системи ціноутворення на ВАТ «Вінницяпостач» .

5) Пристосованої до потреб ринків.

Керування оборотними активами і поточними зобов'язаннями підприємства.

З проведеного в роботі аналізу можна зробити висновок про те, що однієї із самих гострих проблем підприємства є стан поточних активів і пасивів - дефіцит власних оборотних коштів, надзвичайно низькі показники ліквідності й оборотності, високий розмір дебіторської і кредиторської заборгованості, що погіршується ситуація в сфері взаємних розрахунків фірми й ін. Це свідчить як про несприятливість умов зовнішнього економічного, правового фінансового середовища (дефіцит оборотних коштів у покупців і постачальників, дорожнеча і важкоприступність довгострокових кредитів для інвестування виробничої діяльності підприємства, модернізації його технологій і відновлення застарілих основних фондів і ін.). Однак крім об'єктивних проблем функціонування виробничо-господарської діяльності підприємства, очевидні недоліки і прорахунки в керуванні оборотними активами і поточними зобов'язаннями, що, у сполученні з несприятливістю зовнішнього середовища, привели підприємство до досить хитливого фінансового стану.

Виходячи з вищевикладеного, одним з основних заходів щодо поліпшення фінансового положення підприємства є оптимізація керування його оборотними активами.

При оптимальному керуванні поточні активи і поточні пасиви можуть змінюватися щодня і вимагають ретельного моніторингу. При дефіциті засобів керування поточними активами погіршується і їхнє використання в іншім місці може виявитися найбільш ефективним (наприклад, зменшення витрат на обслуговування кредитів, проведення довгострокових перспективних фінансових вкладень і ін.).

В даний час товариство користується кредитами на поповнення оборотних коштів в основному з місцевих джерел. Цьому сприяє наявність на складі величезних запасів готової продукції і товарів, що не призначені під конкретні замовлення.

В залежності від змісту запропонованих заходів, спрямованих на поліпшення фінансово-господарського стану підприємства, можливі різні кінцеві результати від їх впровадження:

- зростання продуктивності праці, обсягів виробництва і прибутку внаслідок повнішого завантаження виробничих потужностей;

- збільшення обсягів реалізації і прибутку внаслідок прискоренні обертання оборотних коштів, кращого їх використання;

- збільшення випуску традиційної продукції і прибутку внаслідок розширення виробничих потужностей, додаткових капітальних вкладень, залучення позикових коштів;

- збільшення прибутку від впровадження заходів, спрямованих н. зниження собівартості продукції;

- збільшення прибутку внаслідок зростання випуску вже освоєно конкурентоспроможної продукції;

- збільшення прибутку шляхом освоєння виробництва нових конкурентоспроможних виробів;

- покращення результатів діяльності внаслідок поліпшення структури власних і позичених коштів, підвищення ліквідності, більш раціонального використання коштів і ін.

Відповідно до цього застосовуються різні показники для розрахунків і фінансово-економічної оцінки очікуваних результатів: валові доход, валовий прибуток, балансовий прибуток, чистий прибуток, чистий доход тощо.

З урахуванням реалізації запропонованих заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану ВАТ «Вінницяпостач» припустимо основні доходи і витрати в 2008 році. Як наслідок активної діяльності відділу маркетингу, реалізації заходів підвищувальних якість, зовнішній вигляд, асортимент продукції планується підвищити обсяг реалізації продукції, при цьому недоліку чи потужностей недостачі оборотних коштів для виконання плану не відбудеться. Оскільки збільшення реалізації продукції вимагає незначних додаткових витрат, то збільшення собівартості реалізованої продукції буде прямо пропорційно збільшенню обсягу реалізації.

Прибуток від реалізації розраховується виходячи з обсягів реалізації і собівартості реалізованої продукції.

ВИСНОВКИ

За підсумками виконання курсової роботи можна зазначити, що економічна оцінка балансу є одним з найважливіших розділів аналізу фінансового стану підприємства. Причиною цього є надзвичайно велике практичне значення. Без чіткої, прозорої інформації про стан, структуру та динаміку змін у майні підприємства, наскільки раціонально воно поєднувало власні й позичкові джерела фінансування, неможливе ефективне управління підприємством.

Оцінка балансу має ряд переваг: методика економічної оцінки балансу охоплює всі основні напрямки фінансово-господарської діяльності підприємства; покладаючись на думку висококваліфікованих експертів, можна уникнути помилкової оцінки підприємства, яка допустима при суто цифрових розрахунках; відсутність величезної кількості розрахунків вторинних показників/коефіцієнтів дає експерту змогу зосередитись на основних характеристиках діяльності підприємства та взяти до уваги фактичні/первинні дані звітності; кінцевий висновок в принципі дає змогу кредиторам, інвесторам визначитись, чи продовжувати “працювати” над цим підприємством (тобто шукати шляхи взаємовигідного співробітництва привабливості підприємства тощо), чи варто відмовитись від подальшої взаємодії.

Проте, існують і недоліки економічної оцінки балансу: -методика економічної оцінки балансу є дещо суб'єктивною, оскільки, не зважаючи на об'єктивність фактичних показників підприємства, що аналізуються, остаточний висновок робиться експертом (експертами), а не отримується автоматично згідно зі шкалою/градацією, крім того, у ситуації дво- чи багатозначності деяких показників, що розраховуються, експерт обирає найбільш справедливий варіант з огляду на його досвід, кваліфікацію. -основними завданнями даної методики є визначення позитивного чи негативного стану підприємства, а для кредиторів та інвесторів, крім того, важливо виявити ще й особливості позитивного чи негативного стану, що передбачає необхідність другого етапу аналітично-експертного аналізу. -методика оцінки балансу є вузько сфокусованою і тому є недостатньою для прийняття рішень.

Таким чином, аналіз балансу підприємства ВАТ «Вінницяпостач» показав не зовсім задовільні результати. Аналізуючи майновий стан підприємства застосовувалися горизонтальний та вертикальний аналіз активів та пасивів, який показав, що у 2006 році підприємство збільшувало в процесі фінансово-господарської діяльності вартість оборотних активів, тим самим забезпечувало безперебійну діяльність. У 2007 році весь власний капітал і частину довгострокових кредитів було капіталізовані в необоротні активи, що супроводжується нестачею оборотних коштів. Проаналізувавши баланс підприємства можна зробити пропозиції по покращенню фінансового стану суб'єкта господарювання: