Особливості податкового законодавства

План

Вступ

1. Поняття галузі права

2. Відповідальність за порушення норм податкового законодавства

• 2.1 Поняття та підстави застосування відповідальності за порушення податкового законодавства
• 2.2 Види відповідальності за порушення податкового законодавства
• 2.3 Особливості застосування фінансових санкцій за порушення податкового законодавства
• 3. Порядок укладання шлюбу
• Висновок
• Список використаної літератури
• Вступ
• Податки являють собою обов'язкові збори, стягнуті державою із суб'єктів, що хазяюють, і з громадян по ставці, встановленій в законному порядку. Податки є необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві з моменту виникнення держави. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжується перетворенням податкової системи.
• У сучасному цивілізованому суспільстві податки - основна форма доходів держави. Крім цієї сугубо фінансової функції податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на стан науково-технічного прогресу.
• Кожна людина повинна реально уявляти, як складаються його відносини з державою з приводу оподатковування. Знання податкових проблем є частиною загальноекономічної культури бізнесу.
• Змінюються ставки податків, об'єкти оподатковування, скасовуються одні пільги і вводяться нові, уточнюються джерела сплати податків. Численні зміни і доповнення вносяться в інструктивний і методичний матеріал по податках. Усе це різко збільшує потік інформації з оподатковування, за яким складно устежити, але необхідно вчасно одержати. Незнання законів не звільняє від відповідальності за їхнє невиконання.
• Процес формування норм податкового законодавства виявив особливу актуальність установлення відповідальності за податкові порушення. Пряма залежність державного бюджету від податкових надходжень зробила такого роду відповідальність однієї з головних складових системи податкових правовідносин і зажадала її глибокої правової регламентації. В умовах формування в Україні ринкових відносин, різноманіття форм власності, становлення захисту економічних прав людини правова відповідальність ґрунтується на нових принципах. Подальший розвиток податкового законодавства неможливо без виділення такого важливого питання як податкові порушення.
• Відповідальність за податкові порушення формується в рамках спеціального регулювання майнових відносин при оподатковуванні. Нерідко створюється суперечлива ситуація, породжена цивільно-правовим характером майнових відносин і адміністративно-правовим характером податкових відносин, що повинно бути роз'яснено нормами спеціальних податкових законів.

1. Поняття галузі права

Усі норми права для зручності користування ними певним чином упорядковані та розподілені за окремими, відносно однорідними групами: галузями та інститутами.

Відокремлюють такі галузі права як :

- конституційне

- трудове

- цивільне

- адміністративне

- сімейне

- кримінальне

- земельне

- фінансове та ін...

Всі вони можуть бути віднесені до однієї з двох сфер права приватного або публічного.

Такий поділ права на сфери склався історично, ще за часів античного Риму. Давньоримський юрист Уль Піан наголошував на тому, що публічне право стосується становища держави, а приватне - окремих осіб. Він обґрунтував такий поділ тим , що у світі існує щось корисне в суспільному аспекті й корисне у приватній сфері.

Особливості приватного та публічного права.

Приватне право - регулює переважну сферу індивідуальної ініціативи особи в усіх галузях суспільного життя (сімейне, цивільне, торговельне право).

Публічне право -регулює переважно відносини між державою та особою, а також відносини міждержавними органами (конституційне, адміністративне, кримінальне, фінансове право).

У різних державах співвідношення приватного та публічного права - різне. Воно залежить від традицій розвитку права, меж та особливостей втручання держави в суспільне життя, деяких інших факторів. За умов існування тоталітарних режимів обсяг приватного права істотно зменшується, натомість розширюється сфера публічного права.

Кожна галузь права включає в себе менші за обсягом групи правових норм. Їх називають правовими інститутами. Вони охоплюють ті юридичні норми, які регулюють певний вид або певну сторону однорідних суспільних відносин.

Найменшою „клітинкою ” системи права є правова норма. Саме з неї складається вся „будівля ” системи права.

Правова норма має складну внутрішню будову. Її елементами традиційно вважаються : диспозиція, гіпотеза і санкція.

Диспозиція - визначає, що повинен або навпаки, неповинен робити адресат норми.

Гіпотеза - встановлює умови , за яких діє правило, встановлене в диспозицію.

Санкція містить вказівки щодо наслідків порушення правила, закріпленого в диспозиції, або умов, визначених гіпотезою.

Отже, зазначимо таку послідовність : система права - галузі права (останнім часом іще відокремлюють від галузі права) - правові інститути - норми права.

2. Поняття та види порушення податкового законодавства

Правомірний обхід податку доповнюється відхиленням від сплати податку, що являє собою досить різноманітну групу податкових правопорушень. Зміст цих правопорушень полягає в неналежному виконанні зобов'язань платника перед бюджетом.

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене, наприклад, шляхом:

- неподання документів, пов'язаних із їх обчисленням і сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо);

приховування об'єктів оподаткування;

заниження цих об'єктів;

заниження сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

приховування факту втрати підстав для одержання пільг з оподаткування.

Неподання документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою обов'язкових платежів, полягає в умисному неподанні до органів державної податкової служби в установлений строк декларацій про прибуток суб'єктів підприємницької діяльності чи фізичних осіб, про сплату інших обов'язкових платежів тощо. Неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Під приховуванням об'єктів оподаткування треба розуміти не відображення у звітних документах, які подаються до податкових органів, будь-яких об'єктів оподаткування - доходу (прибутку), доданої вартості робіт, продукції, послуг тощо.

Заниженням об'єктів оподаткування є: зменшення його бази шляхом не відображення у поданих до податкових органів звітних документах повного обсягу об'єктів оподаткування, умисно неправильне обчислення бази оподаткування, заниження податкової ставки тощо, внаслідок чого податки, збори, інші обов'язкові платежі сплачуються платником податку не в повному обсязі. Зокрема, заниження оподатковуваного прибутку може полягати в частковому чи повному невключені до нього коштів, одержаних від виконання робіт, надання послуг тощо.

Під заниженням сум податків, зборів, інших обов'язкових платежів слід розуміти умисно неправильне обчислення тих їх сум, що підлягають сплаті до бюджетів чи державних цільових фондів при правильному відображенні об'єктів оподаткування (без заниження останніх чи їх приховування).

Залежно від характеру поведінки і діяльності суб'єктів податкових правовідносин можна також виділити ще один вид порушення податкового законодавства - це стягнення надлишкових сум податків -- умисні дії робітників податкових органів по необґрунтованому стягненню сум податкових платежів із платників (активна діяльність характерна для податкового органу, здійснюючого свої повноваження з порушенням законодавства).

Важливе місце у галузі оподаткування займає примус, який являє собою систему заходів, що застосовуються уповноваженими органами по відношенню до осіб при порушенні ними обов'язків по сплаті податку і притягненню до відповідальності при вчинені податкового правопорушення.

Заходи податкового примусу характеризуються певними ознаками:

регулюються нормами фінансового права, а також адміністративно-процесуальними (інколи і нормами кримінального права);

застосовуються по відношенню юридичних і фізичних осіб;

використовуються для забезпечення надходжень податкових платежів;

припускають застосування фінансових санкцій, заходів адміністративного і кримінального покарання;

припускають позасудове застосування заходів податкового примусу;

податковий примус поєднує стягнення податкових платежів (тобто в тих розмірах, що зумовлені певними податковими обов'язками платників) і стягнення податків (з урахуванням санкцій за прострочення, відхилення тощо, тобто відхилення від виконання податкових обов'язків).

Реалізація примусу в сфері оподаткування здійснюється попереджувальними, припиняючими і відновлюючими заходами. Попередження здійснюється державними органами, контролюючими правильність обчислення і внесення податків. Припинення пов'язане уже з впливом на платників, що здійснюється юридичновладними (припинення операцій, ліквідація підприємства, вилучення документів). Відновлювані заходи пов'язані з відшкодуванням збитків, причинених податковим правопорушенням. При цьому особливості застосування штрафів, пені включають і ті суми, які були б одержані бюджетом при своєчасному надходженні та використанні

2.1 Поняття та підстави застосування відповідальності за порушення податкового законодавства

Проблеми відповідальності за податкові правопорушення є однієї з найбільш дискусійних сфер податкового права. Якоюсь мірою це пояснюється, мабуть, певною комплексністю виникаючих при цьому питань. Адже санкції за податкові провини і злочини додатково до фінансового регулюються й адміністративним, і трудовим, і карним правом.

Підставою податкової відповідальності є правопорушення, що відрізняється відповідними ознаками. Докладно ми не будемо зупинятися на їхній характеристиці, оскільки вони традиційні для будь-якого правопорушення:

а) протиправність виражається в порушенні певних податкових норм;

б) караність, особливістю якої в податкових санкціях є відрив (у деяких випадках) стягнення (покарання) від провини платника (на цьому ми зупинялися вище);

в) винність (у формі дії або бездіяльності);

г) причинний зв'язок між протиправною дією і наступили в результаті його негативними наслідками.

Об'єктом правопорушення є суспільні відносини, що складаються з приводу забезпечення надходження податків і обов'язкових платежів у бюджет і відповідні фонди між суб'єктами податкових правовідносин.

Суб'єктом правопорушення виступає особа, що відповідно до закону зобов'язано сплачувати податки у відповідному розмірі й у встановлений час. Переважно суб'єктом податкового правопорушення виступає платник податку, але тільки у тому випадку, коли на ньому лежить обов'язок обчислювати і сплачувати податок. Коли ж ці обов'язки лежать на підприємстві, що виплачує доход (при перерахуванні прибуткового податку з громадян), суб'єктом відповідальності (за неправильне числення, утримання податку, несвоєчасне перерахування його в бюджет) є підприємство-джерело виплат. Саме тому вчасно не утримані або не перераховані в бюджет суми податків, що підлягають утриманню в джерела виплати при прибутковому обкладанні громадян, стягуються податковими органами з підприємств, що виплачують доходи фізичним особам, у безперечному порядку з накладенням штрафу.

Класифікація податкових правопорушень може здійснюватися за різними критеріями:

а) у залежності від об'єкта:

-- приховання доходу;

-- заниження доходу;

-- відсутність обліку об'єкта оподатковування або ведення його обліку з порушенням установленого порядку:

-- несвоєчасна сплата податку;

-- ненадання документів і іншої інформації і т.д.;

б) у залежності від спрямованості діянь.

-- правопорушення проти системи податків;

-- правопорушення проти прав і воль платників податків;

-- правопорушення проти порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності;

-- правопорушення проти контрольних функцій податкових органів і т.д.;

в) у залежності від характеру санкцій і галузей, їх регулюючих:

-- фінансова;

-- адміністративна;

-- карна;

-- дисциплінарна;

г) у залежності від ступеня суспільної небезпеки:

-- податкові злочини;

-- податкові правопорушення.

У залежності від характеру дій податкові злочини і правопорушення можна згрупувати в три групи:

1. Правопорушення, що припускають карну і фінансову відповідальність:

-- відхилення від постановки на облік у податкових органах;

-- відхилення від подачі податкової декларації;

-- відхилення від ведення обліку;

-- дії, спрямовані на зменшення податків (зборів);

-- дії, спрямовані на неправомірний залік або повернення податку або збору;

-- відхилення від оподатковування.

2. Податкові злочини:

-- розголошення податкової таємниці;

-- утрата документів, що містять податкову таємницю.

3. Правопорушення, що припускають адміністративну і фінансову відповідальність:

-- порушення платником податків порядку постановки на облік у податкових органах;

-- порушення порядку представлення в податкові органи відомостей, необхідних для ведення обліку платників податків;

-- порушення порядку представлення інформації про відкриття рахунка в банку;

-- порушення порядку представлення податкової декларації;

-- порушення порядку ведення обліку;

-- порушення порядку збереження документів, зв'язаних з оподатковуванням;

-- відмовлення від видачі документів і інших відомостей;

-- порушення банком порядку відкриття рахунка платникові податків;

2.2 Види відповідальності за порушення податкового законодавства

Попередження податкових правопорушень не завжди досягає своєї мети, тому особливу важливість здобуває регулювання покарання за здійснення податкових провин і злочинів. Застосування санкцій можна класифікувати по декількох підставах:

А. По характеру впливу:

1. Безпосереднє покарання -- санкції, що впливають безпосередньо на платника, його майновий стан (позбавлення волі, штраф, конфіскація об'єктів обкладання і т.д.):

1. Кримінальна відповідальність -- карні санкції застосовуються за податкові злочини.

Кримінальна відповідальність за даними складам характеризується деякими особливостями :

-- суб'єктами є фізичні особи (платники податків чи посадових осіб);

-- регулюється кримінально-правовими нормами;

-- здійснюється тільки в судовому порядку;

-- характеризується певними процесуальними особливостями.

Якщо поняття об'єкта і суб'єкта злочину не викликає особливих проблем, то елементи характеристики суб'єктивної сторони податкового злочину більш складні при конкретизації. Законодавче регулювання форми провини не дозволяє визначити, з якою формою провини відбувається приховання об'єкта оподатковування. Деякі ґрунтуються на граматичному тлумаченні, тобто виходять з того, що приховання припускає усвідомлення суб'єктом того факту, що він ховає об'єкт або його частину, бажає вчинити і здійснює це діяння в активній формі.

Прихильники правозастосовних органів виходять з того, що приховання може бути здійснено і по необережності, тому що законодавець не використовував терміна «навмисне приховання». Критерієм «приховання» може розглядатися відображення доходу в звітних документах. Приховання доходів припускає невнесення в документи відповідних відомостей. Неправильне ж їхнє заповнення характеризується як заниження доходу.

Характеризуючи механізм податкових санкцій, виділяють два можливих підходи:

а) американський - відбиває жорсткість санкцій, підвищення податкового тиску. Нерідко використовуються і податкові санкції для покарання за неподаткові злочини. Адже в багатьох випадках діяльність, зв'язана з одержанням злочинних доходів (торгівля наркотиками, зброєю і т.д.), припускає і приховання цих доходів від оподатковування.

б) європейський підхід характеризує більш м'яке обходження з платником податків. Поруч європейських податкових законодавств здійснюється вивід податкових санкцій зі сфери карного права.

Адміністративна відповідальність

Адміністративні санкції становлять міри адміністративного впливу за допомогою адміністративно-правових норм, що містять осуд винного та його вчинку і що припускають негативні наслідки для правопорушника. Особливостями адміністративних санкцій є: відсутність важких правових наслідків; застосування по відношенню до менш тяжких податкових правопорушень (проступків); не тягнуть судимості.

Підставою адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства є наявність адміністративного правопорушення -- вина (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, що зазіхає на суспільні відносини, які охороняються законом, за що законодавством передбачена адміністративна відповідальність. До адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті громадяни та посадові особи, винні в порушенні податкового законодавства. Адміністративній відповідальності підлягають особи, що досягли на час вчинення правопорушення шістнадцятирічного віку, осудні.

Розмір штрафу залежить від періодичності здійснення правопорушень: так, при здійсненні протягом року після накладення адміністративного штрафу однорідного правопорушення розмір штрафу, що накладається повторно, зростає.

Фінансові санкції -- покарання уповноваженим органом платника податків за вчинення податкового правопорушення в порядку, встановленому фінансово-правовими нормами, з метою реалізації суспільних інтересів по забезпеченню грошових надходжень в бюджет. Дуже часто між фінансовими і адміністративними санкціями ставлять знак рівності. Проте така позиція вимагає докладної аргументації. Нам видається, що фінансові санкції відрізняються від адміністративних, які застосовуються за податкові правопорушення за такими підставами. По-перше, вони розрізняються за суб'єктами (якщо при адміністративних -- це тільки фізичні особи, то при фінансових -- і юридичні, і фізичні). По-друге, адміністративні санкції реалізуються в грошовій формі, саме цей термін і підходить їм ближче, тоді як фінансові санкції значно ширші грошових. По-третє, фінансові санкції за податкові правопорушення засновані на податковому примусі, і характеризуються специфічними рисами. Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства виступає в формі:

-- стягнення всієї суми укритого або заниженого платежу в бюджет в формі податку;

-- штрафу (що накладається податковими органами);

-- пені, що стягується із платника за затримку внесення податку.

Механізм сплати сум, нарахованих податковим органом за порушення податкового законодавства, регулюється конкретними нормативними актами, що характеризують окремі види податків або відповідальність платників. Детальніше цей механізм конкретизується Декретом Кабінету Міністрів України «Про стягнення не внесених в строк податків і неподаткових платежів» від 21 січня 1993 року. В ньому підкреслюється, що відстрочені і розстрочені суми стягуються із нарахуванням пені в повному чи зменшеному обсязі чи без нарахування пені у відповідності з рішенням органу, що надав відстрочку або розстрочку платежу.

Держава дозволяє боржникам суми податкової заборгованості, які виникли в період з 1 липня 1994 року по 31 березня 1997 року включно, без урахування нарахованої пені, штрафів, реструктуризувати шляхом розстрочки їх сплати строком на 120 місяців, з оплатою рівними частками до 15 числа кожного місяця. Після прийняття податковим органом рішення про реструктуризацію заборгованості за його заявою боржник зобов'язаний щомісяця вносити належну суму боргу в бюджет. У випадках несплати сума податкової заборгованості стягується податковими органами в безспірному порядку. Сплата реструктуризованої заборгованості починається з 1 січня 1998 року.

Дисциплінарні санкції - становлять форму впливу адміністрації підприємств, установ та організацій за вчинення дисциплінарних проступків, зв'язаних з податковими правопорушеннями. Дані правопорушення знаходяться на перетині адміністративної та дисциплінарної відповідальності, в основі яких лежить невиконання чи неналежне виконання обов'язків по сплаті податку платником, як робітником конкретного підприємства, установи, організації. При невиконанні ним особистих податкових зобов'язань відповідальність наступає у встановленому законом порядку.

2.3 Особливості застосування фінансових санкцій за порушення податкового законодавства