Формування інформаційної політики підприємства як складової частини інвестиційного процесу

“Реальна вартість компаній [Третьої Хвилі] залежить більше від ідей і інформації…, ніж від вантажівок, заводського устаткування й інших матеріальних активів, якими вона може володіти. Таким чином, капітал сам по собі все більшою мірою ґрунтується на нематеріальних цінностях” [Е. Тоффлер].

У сучасних економічних умовах українські підприємства зіштовхуються з відсутністю грошових ресурсів для поповнення оборотних коштів і здійснення заміни зношених основних фондів. От чому актуальними і своєчасними є проблеми розроблення моделі інвестиційної поведінки підприємства, що підвищує його інвестиційну привабливість. У даний момент підприємства можуть отримати необхідні ресурси, в тому числі і на фондовому ринку, шляхом емісії акцій і облігацій. При цьому по мірі розвитку фондового вітчизняного ринку його роль у фінансуванні підприємств буде тільки зростати.

Інвестиційна привабливість підприємства являє собою поняття, яке застосовується для оцінки намірів інвесторів укласти, інвестувати в дане підприємство гроші шляхом покупки акцій [2]. Інвестори при цьому керуються такими цілями: ріст вартості акцій, одержання доходу від акцій у вигляді дивідендів. У випадку наявності розвиненого фондового ринку інвестиційна привабливість підприємства визначається вартістю його акцій, однак з цього не випливає, що підприємство, у якого в даний момент курс акцій зростає, є інвестиційно-привабливим, адже інвестори можуть у конкретний момент переоцінювати перспективи підприємства. Таке, наприклад, відбулося з акціями інтернет-компаній США, багато з яких упали в ціні в 40-50 разів після їх стрімкого і нічим не виправданого росту.

Сукупність впливів на характеристики акцій з боку емітента можна назвати управлінням інвестиційною привабливістю власних цінних паперів. Стратегічні інтереси підприємства у розвиненій ринковій економіці припускають здійснення впливу на інвестиційні якості власних акцій, оскільки їх курс важливий для багатьох економічних суб'єктів ринку, що вже є чи розраховують стати контрагентами даного підприємства. Зростання курсу акцій говорить про компетентність менеджменту, дії якого в основному і спрямовані на підвищення ринкової вартості компанії. Емітенту необхідно організувати комплексну систему мір, що охоплює всі можливі напрямки регулювання інвестиційної привабливості цінних паперів.

На наш погляд, можна виділити такі способи впливу на інвестиційну привабливість акцій, що мінімізують ризик інвестора й підвищують його прибуток:

Поліпшення власного фінансового стану емітента та оптимізація дивідендної політики.

Здійснення впливу на ринкові параметри акцій (цінові характеристики - абсолютні рівні, спред між покупкою і продажем, обсяги угод, ліквідність).

Поліпшення інвестиційних якостей акцій за допомогою максимізації обсягу прав, наданих акціонеру та неухильне дотримання цих прав.

Розкриття інформації про стан, діяльність і плани емітента, що дозволяє інвестору адекватно оцінити інвестиційні якості акцій.

Загальносвітові тенденції постіндустріального розвитку, необхідність більш глибокого дослідження закономірностей функціонування ринку і практичні потреби суспільства висувають сьогодні на перший план проблеми, пов'язані з вивченням інформації як загальнонаукового феномену і дослідженням різноманітних інформаційних аспектів, що впливають на соціальні процеси. Інформація стає найважливішим фактором виробництва, що втягує в оберт значну частину матеріальних ресурсів і формує інформаційний потенціал соціально-економічної системи. Разом з тим необхідно зазначити, що в економічній теорії недостатня увага приділяється дослідженню інформаційних аспектів. Традиційні концепції звичайно нехтують всебічним аналізом впливу інформації на економіку, розглядаючи лише деякі окремі аспекти такого. При цьому залишаються практично не вивченими такі важливі питання, як вплив інформаційних витрат на ринкову рівновагу, діагностика ефективності інформаційної взаємодії економічного суб'єкта з учасниками ринку.

Очевидно, що інформація про фінансовий стан важлива для багатьох груп користувачів. Серед тих, хто прямо чи побічно зацікавлений в одержанні цієї інформації для ухвалення управлінських рішень, можна виділити такі групи: кредитори, власники підприємства, працівники підприємства (серед найманих працівників підприємства варто особливо виділити групу менеджерів), держава в особі місцевих і федеральних органів влади. Для користувача, що не є інсайдером, велика частина даних надходить із зовнішніх джерел. Це означає на практиці, що оцінка стану підприємства залежить від низки аспектів, пов'язаних з інформацією: корисності, вірогідності, повноти, своєчасності, правильності інтерпретації з боку дослідника. Перші чотири аспекти характеризують якість інформації як вихідного матеріалу для досліджень, а п'ятий аспект пов'язаний безпосередньо із процесом аналізу. Корисність інформації визначається ступенем її впливу на управлінські рішення, дозволяючи оцінювати попередні та поточні події, а також робити необхідні прогнози. Корисність інформації може бути різною в залежності не лише від її змісту, але й від типів користувачів (наприклад, інформація про виплату дивідендів для акціонера корисна, а для кредитора, як правило, надлишкова). Поняття “корисності” можна трактувати досить широко, враховуючи такі аспекти, як вірогідність, повнота і своєчасність. Справді, для ухваленого рішення недостовірна чи неповна інформація втрачає свої корисні властивості.

Як пропонує Розанова Є. Ю. [3], усі необхідні види інформації можна згрупувати так:

Бухгалтерська звітність підприємства.

Відомості про діяльність підприємства (торгову, виробничу) нефінансового характеру.

Дані фінансової звітності підприємств-конкурентів, партнерів та інших підприємств, з якими можливе порівняння показників об'єкта, що досліджується.

Інформація з ринку корпоративних цінних паперів.

Макроекономічна інформація.

Правова інформація.

Можна сказати, що відомості від усіх суб'єктів господарювання потрапляють у єдиний інформаційний простір, звідки кожен користувач може одержати те, що необхідно йому для проведення аналізу. Відомості, що надходять з єдиного інформаційного простору, істотно трансформуються на шляху до користувача - вони агрегуються (нерідко із втратою корисності), часто втрачають своєчасність (тому що на одержання інформації від підприємств, її обробку і передачу кінцевим користувачам втрачається час). Головне, що слід зазначити, - якість інформації, що розкривається на інформаційному ринку, залежить від підприємства, незважаючи на те, що існують законодавчо закріплені параметри публічного розкриття інформації (необхідність публікації балансів відкритих АТ, проспектів емісії, спеціальні вимоги до компаній, що працюють на ринку цінних паперів і т.п.). Загальнодоступна інформація про підприємство - той інструмент, за допомогою якого воно може і різко підвищити, і цілком втратити свою цінність як об'єкт інвестування, кредитування, договірних відносин.

Інвестиційна привабливість цінних паперів залежить від фінансового стану підприємства і його зусиль щодо управління параметрами власних акцій. Разом з тим і реальний фінансовий стан, і дії менеджменту компанії відіб'ються в цінах акцій тільки тоді, коли учасники ринку отримають інформацію про це, або тоді, коли вони зможуть спрогнозувати зміни стану компанії (але для цього також необхідна історична інформація про об'єкт інвестування). Покупці на фондовому ринку оцінюють їх в залежності від інформації, що мається в їх розпорядженні. Таким чином, можна вважати, що саме інформація, яка відображає фінансовий стан підприємства і події, що впливають на нього і ринкові ціни акцій, оброблена інвестором, цілком формує його уявлення про доходи і ризики.

Вивчення впливу інформації на поводження фондового ринку приводить до висновку про те, що відсутність інформації про подію, яка стосується емітента, в учасників ринку зберігає ціни на колишньому рівні, що еквівалентно ситуації, коли події не відбувалися зовсім. Потік позитивної інформації про підприємство, навіть за відсутності таких подій, навпроти, змінює ціни на акції таким чином, начебто подія відбувалася в дійсності. Спостереження за реакцією учасників ринку на екстремальну інформацію показують, що їм властива надмірна реакція на нову інформацію і недооцінка при цьому старої. На практиці це означає, що у відповідь на позитивну інформацію ціни зростають сильніше, ніж варто було б, а після негативних повідомлень падають більше, ніж можна було б припустити. Після оцінки інформації і деякого заспокоєння учасників ринку йде цінова корекція, яка буде тим сильнішою, чим більшим був попередній екстремальний рух цін. Таким чином, надаючи інформацію, емітент може регулювати курс своїх акцій у будь-якому напрямку. Новини про події, що мають відношення до емітента, впливають на курс його акцій. Сила і напрямок впливу залежить від:

широти розповсюдження цих даних серед учасників ринку;

довіри до цієї інформації;

особливостей індивідуального поводження учасників ринку (цілей, поточного стану портфеля, сприйняття й аналізу інформації, що надійшла).

Операції на ринку відбуваються під впливом очікувань змін у стані компанії і стратегії її розвитку, особливо щодо майбутніх доходів компанії та їх розподілу. Систематичний збір прогнозних значень прибутку є одним з факторів, які збільшують ефективність роботи фондового ринку, тому що це знижує імовірність дій інвесторів на основі неповної чи помилкової інформації. Інвестору, однак, варто враховувати і негативні наслідки відсутності можливості самостійного вивчення інвестиційної привабливості акцій: організації, чиїми послугами він користається, можуть навмисно перекручувати інформацію (прямий обман) або невірно інтерпретувати дані про компанію з огляду на особисту зацікавленість. Поширена і зворотна ситуація, коли позитивні прогнози щодо перспектив підприємства викликали попит на його акції, і несумлінні оператори ринку цінних паперів мали можливість продажу свого портфеля акцій за цими цінами, а інвестор, що користується послугами таких операторів, одержував свідомо неліквідні акції підприємства, що перебувають в передбанкрутному стані. Таким чином, наявність інформації про підприємство іноді може виявитися важливішою від його реального стану, чим цілком може скористатися як емітент, так і його маркет-мейкер.

Вартість акцій є індикатором, що відображає очікування інвесторів відносно майбутнього стану окремої компанії чи галузі. Вдалий приклад - реакція фондового ринку на події на американському ринку сталі. Так, акції сталеливарних компаній США в 2001 р. втратили до 30% вартості і відіграли падіння при оголошенні про введення заборонного мита на імпорт сталевої продукції. (Після публікації новин про ініціативу президента Буша курс акцій Nucor Corp., другої за величиною сталеливарної компанії США, виріс на 8,02%; акції лідера ринку - компанії USX-US Steel Group - підвищилися в ціні на 8,48%, а акції Bethlehem Steel Corp. - на 38,8%.) [4]. Крім того, капіталізація компанії впливає на її кредитний рейтинг, що відображується на інвестиційних можливостях. Таким чином, ринок акцій є для підприємств не лише одним із варіантів залучення коштів, але й інструментом іміджевої політики.

Ефективна робота ринку неможлива без інформації. Внаслідок відсутності даних про емітента в умовах слабкого малоліквідного ринку цінних паперів, недостатньої кваліфікації інвесторів і відсутності значних обсягів інвестиційних ресурсів, підприємства фактично втрачають таке джерело збільшення капіталу, як емісія акцій. Тому однією з найважливіших складових успіху по управлінню інвестиційною привабливістю власних акцій є інформаційна відкритість акціонерного товариства перед інвесторами. Причому зусилля в цьому напрямку повинні виявляти як саме підприємство (формування свого іміджу в засобах масової інформації, доступ до балансу підприємства), так і дружні емітента компанії - професійні учасники ринку (підготовка досліджень, доведення відповідної інформації до своїх клієнтів). Між інформаційною відкритістю компанії і популярністю на ринку її акцій існує двобічний зв'язок: зростання інтересу до підприємства з боку інвесторів обумовлює збільшення публікацій про нього з боку преси, це викликає, у свою чергу, більш глибокий інтерес фінансових компаній, банків і інших інституціональних інвесторів, що аналізують ринок.

Загальновизнано, що небажання емітента встановлювати стосунки з існуючими потенційними інвесторами або неправильне встановлення таких відносин значно підвищує ризики покупця акцій і погіршує тим самим інвестиційні якості паперів. У країнах з розвиненою ринковою економікою практично всі компанії, що бажають розмістити свої цінні папери на відкритому ринку, працюють з фірмами, що надають послуги з розробки та реалізації програми взаємин з інвесторами, що має на меті підвищення інтересу інвесторів до даних цінних паперів (Investor Relations). Довгострокова програма у галузі Investor Relations покликана сконцентрувати в собі зусилля менеджменту із вироблення стратегії, організації і проведення взаємозалежних публічних інформаційних і аналітичних заходів (враховуючи підготовку і поширення фінансової звітності). Програма спрямована на встановлення і розвиток ефективних зв'язків між менеджерами компанії і цільовими аудиторіями - акціонерами, інвесторами, фінансовими аналітиками, інвестиційними банками, федеральною і регіональною владою, західними кредиторами і трейдерами.

Абсолютна інформаційна прозорість емітента - те, до чого завжди прагне інвестор. Однак на українському і російському ринку одним з розповсюджених порушень прав є приховування емітентом важливої інформації про свої дії й особливо - про свій фінансовий стан. Ще однією проблемною зоною, і причому в усьому світі, є огляди фондових аналітиків. Серія гучних скандалів на фондовому ринку США привернула увагу громадськості до цієї проблеми. Так, було відзначено, що аналітики можуть працювати безпосередньо на інвестиційні компанії і банки, які надають послуги емітентам цінних паперів, по яких видаються рекомендації, або ж на самих емітентів. В інших випадках аналітики можуть прямо чи побічно володіти цінними паперами.

Невміння правильно оцінювати інформацію чи оцінювати неправильну, помилкову інформацію є однією з причин втрати рівноваги на фондових ринках. Першочергова роль інформації у фінансових катаклізмах такого роду докладно описана Дж. Соросом [5].

Схоже, український фондовий ринок є найбільш спокійним місцем на фінансовому ринку. Його не можуть похитнути ані економічні, ані політичні пертурбації, що відбуваються в Україні. Прикладів тому безліч. Так, 2001 рік, що був досить вдалим для української економіки, за даними фінансової компанії “Сократ” став просто провальним для спекулятивних інвестицій. Про що це може говорити? Можна зазначити, що фондовий ринок функціонує окремо від усієї економіки України, тому що події, які мають макроекономічне значення не мають на нього якого-небудь впливу. Такий стан викликаний тим, що на ринку обертається занадто мало грошей і занадто мало інвесторів присутні на ньому, для того щоб формувалися які-небудь очікування і, як наслідок, появлялася реакція на події або чекання подій.

Сьогодні ставиться під сумнів твердження, яке здавалося непорушним, про те, що учасникам ринку просто невигідно йти на обман. У тому випадку, якщо думка авторитетного аналітика широко розтиражована по ТВ електронним і друкованим ЗМІ, вона здатна вплинути на ринок акцій конкретної компанії. Можливість маніпулювання ринком і наявність конфлікту інтересів у його учасників можуть мати вкрай негативні наслідки.

Рішення проблеми організації і редагування інформаційних потоків у суспільстві масового інформаційного споживання, можливо, є одним із ключових моментів для сталого економічного розвитку. Усупереч знаменитій парадигмі Ф. Фукуями [6], що "історія закінчена", соціальні конфлікти і катаклізми переносяться в інформаційну сферу як верхівку айсберга сучасних систем управління.

Summary

This study examines an information component in investment appeal evaluation of the enterprise. The enterprises can receive necessary resources in the stock exchange by issue the shares and bonds. The emitter must organize a complex system of measures covering all possible directions of investment appeal regulation. It's necessary to note an unsufficient attention gives to researches of information aspects in the economic theory. The information about the enterprise is the tool helps it both increase and completely lose its value as object of investment, crediting and contractual relations.

Список літератури