Бюджет держави як економічна категорія

• ЗМІСТ
• Вступ
• 1 Бюджет держави як економічна категорія і як основний фінансовий план
• 2 Роль і місце бюджету у фінансово-кредитному механізмі
• Висновки
• Використана література
• ВСТУП

Однією з характерних рис державного управління у промислово розвинутих демократичних країнах є загальнодержавна бюджетна система та власний бюджет.

Термін «бюджет» походить від давньофранцузького - шкіряний мішок, сумка. З норманським завоюванням цей термін проник до Англії, де став одним з термінів, що використовувався парламентом у процесі формування державної скарбниці та витрачання коштів з неї. В означений день канцлер Казначейства Англії відкривав свій бюджет, тобто сумку, у якій містилися папери або рахунки, в сучасному розумінні - проголошував законопроект, у якому він, незабаром після закінчення фінансового року, викладав перед Палатою громад минулорічні фінансові результати та кошторис доходів і видатків на наступний період. Ці документи уряд давав на схвалення парламенту. Лише з кінця XVIII ст. бюджетом став називатися і той документ, який містив розподіл доходів і видатків та затверджувався представницьким органом.

Річний бюджет є серцевиною організації державних фінансів, а повсякденні процедури ведення фінансових справ залежать від нього. Бюджетний документ відображає рішення у відповідних сферах державних та приватних фінансів, у тому числі витрат. Він уособлює й пояснює фінансово-бюджетну політику уряду й те, як ця політика впливає на напрям і темпи зростання основних показників економіки, включаючи рівні цін, зайнятість і процентні ставки. Водночас обговорення бюджету і підготовчі заходи, що їм передують, є надзвичайно важливим засобом розробки політики за участю громадськості, який визначає роль уряду у житті держави. Бюджетний цикл є організаційною основою контролю і впорядкування державних фінансів, а також підвалиною підзвітності всіх ланок уряду.

1 БЮДЖЕТ ДЕРЖАВИ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ І ЯК ОСНОВНИЙ ФІНАНСОВИЙ ПЛАН

Фінансова система включає чотири сфери:

1) фінанси суб'єктів господарювання (мікрорівень);

2) державні фінанси (макрорівень);

3) міжнародні фінанси (світове господарство);

4) фінансовий ринок (забезпечуюча сфера).

Бюджет держави - складова ланка державних фінансів (рис. 1).

	ЛАНКИ
	Бюджет держави	Цільові фонди	Державний кредит	Фінанси підприємств
РІВНІ	Загальнодержавні фінанси	Державний бюджет	Загальнодержавні фонди	Державні позики	Фінанси державного сектора
	Місцеві фінанси	Місцеві бюджети	Регіональні фонди	Місцеві позики	Фінанси муніципального господарства

Рисунок 1 - Система державних фінансів

Бюджет е провідною ланкою державних фінансів. Суть його розкривається у призначенні - фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соціальної, управлінської та оборонної. Як економічна категорія бюджет відображає відносини щодо формування на загальнодержавному і регіональних рівнях централізованих фондів, призначених для реалізації функцій держави.

Специфічними ознаками даних відносин є:

- Перерозподільний характер - бюджет виконує функції перерозподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, перерозподіл у часі при використанні державних позик.

- Всеохоплюючий характер - ними охоплені всі юридичні і фізичні особи.

- Законодавче регулювання - здійснюється за трьома напрямами:

- Бюджетним кодексом;

- законами, що регламентують надходження доходів і фінансування видатків;

- прийняттям щорічного закону (рішення) про бюджет на наступний рік. Роль і місце бюджету в суспільстві визначається фінансовою моделлю країни.

З точки зору послідовності розподілу ВВП існують два варіанти:

- в умовах ринкової економіки;

- у межах адміністративної економіки.

У ринковій економіці створений ВВП спочатку розподіляється між його виробниками. Робітники і службовці отримують заробітну плату, підприємці - прибуток. Після цього здійснюється формування бюджету шляхом оподаткування доходів юридичних і фізичних осіб.

При адміністративній економіці держава спочатку централізує в бюджет необхідну частину ВВП, а залишок розподіляється .між його виробниками.

За рівнем централізації ВВП в бюджеті умовно виділяють три моделі:

1) американська (25-30%);

2) західноєвропейська (30-40%);

3) скандинавська (50-60%).

Бюджет як економічна категорія характеризує рух грошових потоків між державою та юридичними і фізичними особами. Цим відносинам притаманний суперечливий характер. Є два способи вирішення фінансових протиріч:

- встановлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП та його централізації в бюджеті. Критерії оптимальності - забезпечення економічного зростання та встановлення соціальної гармонії в суспільстві. З одного боку, бюджет не повинен підривати фінансову базу юридичних і фізичних осіб, з іншого, - створювати утриманські тенденції у суспільстві.

- зростання ВВП - основний показник, що характеризує економіку країни. Економічний розвиток дає можливість забезпечувати постійне зростання доходів усіх суб'єктів фінансових відносин. Разом з тим, оскільки потреби держави відносно стабільні, то в разі зростання ВВП її відносна частка може зменшуватись.

Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід відзначити, що він є складовою грошових відносин, пов'язаних з розподілом і перерозподілом валового внутрішнього продукту і національного доходу України.

Сутність бюджету як економічної категорії проявляється в функціях: формування грошових фондів(прибутку); їх використання(видатків); контролю за їх формуванням та використанням.

Зміст бюджетних відносин характеризується такими напрямами грошових відносин:

- між державою та підприємствами, організаціями та установами державної форми власності;

- держави з підприємствами та організаціями змішаної форми власності (акціонерні товариства, спільні підприємства тощо);

- між державою та підприємствами, організаціями та установами, що знаходяться у приватній власності;

- держави з громадськими організаціями;

- між державою та населенням;

- між іншими державами і міждержавними організаціями.

Бюджет будь-якої держави - це її фінансовий план.

Для успішного функціонування кожній держави необхідно запланувати можливі надходження доходів на покриття першочергових витрат. Можливість планувати на далеку перспективу обмежена, тобто фінансовий план винний бути пристосованим до певного проміжку часу.

Складання періодичного плану дає можливість привести в рівновагу доходи і видатки, зібрати заплановані кошти та ефективно фінансувати видатки, які необхідні для виконання державних задач. Усе це стосується бюджету як економічної категорії.

Як фінансовий план бюджет відображає економічну, правову, соціальну, військову, міжнародну політику держави.

Стан бюджету як финансового плану характеризується трьома показниками:

- рівновага доходів і видатків;

- бюджетний надлишок - перевищення доходів над нормативними видатками;

- бюджетний дефіцит - перевищення видатків над постійними доходами (податки та податкові доходи бюджету). За наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державні позики, емісія грошей).

За умов ідеального становища в економіці дефіцит відсутній. Адже держава може оптимально зіставляти обсяг своїх видатків відповідно до фінансових можливостей без будь-якої шкоди для суспільства.

Однак насправді це буває рідко, особливо коли держави переживають кризу в економіці.

Причини виникнення бюджетного дефіциту обумовлюються:

- надзвичайними подіями (війни, епідемії, стихійні лиха тощо), що потребує використання великих обсягів коштів, а звичайних резервів для цього не вистачає;

- необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому зможе забезпечити приріст валового внутрішнього продукту і національного доходу, зміцнити економічну могутність держави та підвищити матеріальний та культурний рівень життя населення. Це явище відображає не кризу в економічному житті суспільства, а державне регулювання економіки, спрямоване на забезпечення прогресивних зрушень у суспільстві;

- кризовими явищами в економіці, її розвалом;

- неефективністю фінансово-кредитних зв'язків;

- нездатністю влади тримати під контролем фінансову ситуацію у державі;

- недосконалістю фінансового законодавства.

Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки. Визначають різні види бюджетного дефіциту.

За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:

відкритий - офіційно визнаний у законі про бюджет;

прихований - офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення у склад доходів 6юджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит - більш.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.

Вимушений є наслідком низького рівня виробництва ВВП. Зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.

Свідомий визначається характером фінансової політики держави - вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок при максимальній надійності, за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.

За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.

Активний - це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП.

Пасивний - покриття поточних витрат.

За наявності бюджетного дефіциту держава зобов'язана обрати найоптимальніші джерела його покриття. У світі використовуються два методи покриття дефіциту бюджету - беземісійний та емісійний, тобто джерелами покриття дефіциту бюджету виступають: державні позики, грошова емісія. Найефективніший беземісійний метод, за допомогою якого можна позбутися дефіциту без додаткового випуску грошей в обіг.

Беземісійний метод покриття дефіциту бюджету полягає у залученні до цього процесу зовнішніх і внутрішніх джерел.

Зовнішніми джерелами можуть бути кредити міжнародних фінансових об'єднань та іноземних держав, а також безоплатна та безповоротна фінансова допомога для здійснення цільових програм міжнародного значення.

Внутрішніми джерелами є кредити Національного банку України, доходи від операцій з цінними паперами та інші доходи.

Наявність зовнішніх і внутрішніх кредитних джерел зумовлює виникнення внутрішнього і внутрішнього боргу держави. З боку держави повинен здійснюватись контроль та управління державним боргом.

Використання державних позик вимагає:

- наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держав;

- довіри з боку кредиторів до держави;

- заінтересованості кредиторів (досягається за рахунок гарантій повернення боргу і процентної політики);

- наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів, які дають можливість повернути борги і сплатити проценти.

Державні позики вимагають чіткої системи погашення державного боргу. Джерелами цього погашення можуть бути:

1) додаткові податкові надходження, які отримує держава завдяки зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів;

2) підвищення рівня оподаткування;

3) зменшення видатків;

4) випуск нових позик.

Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту полягає у використанні грошово-кредитної емісії. Такий метод є недоцільним, оскільки він негативно позначається на економічному та соціальному становищі країни.

Грошова емісія може використовуватися тільки в умовах жорсткого контролю за використанням цих грошей. Вона виходить з обмеження відношення бюджетного дефіциту до ВВП на рівні 2 - 3%. У разі використання грошової емісії основним чинником дефіциту є напрям направлення цих коштів - в інвестиції чи на поточні витрати. Якщо кошти спрямовуються в інвестиції, то це дає можливість отримати певний дохід, що, в свою чергу, амортизує сплеск інфляції. В разі використання коштів на поточні витрати інфляція стає невідворотною.

В цілому держава зобов'язана формувати свою бюджетну політику так, аби домогтися скорочення бюджетного дефіциту. Заходи щодо цього сприяли б, з одного боку, збільшенню доходів бюджету, з іншого - скороченню державних видатків. Такими заходами можуть бути:

- перегляд напрямків інвестування бюджетних коштів і спрямування їх на розвиток галузей, що визначають рівень економічної могутності держави, забезпечують впровадження передових наукових досліджень у виробництво;

- створення сприятливих умов господарювання та стимулювання решти виробництва шляхом використання пільг, субсидій та інших складових бюджетного механізму;

- всебічне залучення в Україну іноземного капіталу;

- скорочення сфери державної економіки і, відповідно, бюджетного фінансування;

- зменшення видатків на оборону й управління;

- скорочення фінансування державних програм, які не мають державного значення.

Крім того, слід враховувати, що згідно з світовим досвідом для зменшення бюджетного дефіциту в країну залучається іноземний капітал. З його допомогою вирішуються одразу кілька завдань, причому не лише фіскальних, а й економічних.

Розробка та послідовне втілення цих заходів спрямовані на збільшення доходів бюджету і зменшення його видатків, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване управління його обсягом. Це, в сукупності з економічними антикризовими заходами, сприяє стабілізації фінансового становища в країні.

2 РОЛЬ І МІСЦЕ БЮДЖЕТУ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОМУ МЕХАНІЗМІ

Фінансово-кредитний механізм є сукупністю фінансових методів впливу на соціально-економічний розвиток країни. Він складається з двох підсистем:

1) фінансове забезпечення;

2) фінансове регулювання.

Фінансове забезпечення здійснюється у таких чотирьох формах:

1. Самофінансування - покриття витрат за рахунок власних коштів. Це - вихідна форма.

2. Кредитування - покриття витрат за рахунок позичених коштів. Це - регулююча форма.

3. Акціонерний капітал - форма колективного капіталу, яка дає змогу концентрувати великі ресурси.

4. Бюджетні асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

В певних історичних умовах бюджетні асигнування грають важливу роль в формуванні національної економіки на основі кейнсіанської теорії бюджетного мультиплікатору (кейнсіанська модель, в основу якої покладений принцип кредитного регулювання, намагається усунути недоліки ринкової системи та вільного підприємництва за допомогою фіскальної та кредитної політики держави).

Фінансове регулювання пов'язане з податковою системою й регулюючою функцією податків, а також з бюджетним субсидіюванням. Особлива роль відводиться бюджетному вирівнюванню.

Бюджет висловлює грошові відносини та економічні зв'язки в державі з створення та використання грошових фондів держави і регіонів.

Особливістю бюджетних відносин є їх без еквівалентність в єдиній системі розподільних відносин відтворення.

Через бюджет, за допомогою бюджетної політики, держава здійснює всю свою багатогранну діяльність.

Бюджетна політика - комплекс юридичних, економічних, організаційних мір з упорядкування бюджетів, регулювання бюджетного процесу, управління бюджетним дефіцитом і організації бюджетного контролю.

Згідно з Конституцією України бюджет затверджує Верховна Рада України, а адміністративно-територіальні бюджети - відповідні представницькі органи на місцях.

Бюджети складаються на бюджетний або фінансовий рік. Бюджетний рік дорівнює календарному з 1.01. до 31.12. Бюджет після затвердження набуває сили закону.

Бюджети всіх рівнів складаються і виконуються згідно бюджетної класифікації.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів. Держава повинна мати централізований фонд, з якого вона фінансує заходи, передбачені законодавчими і нормативними актами.

Для виконання цієї функції держава регламентує всі відносини, пов'язані з мобілізацією, розподілом і використанням бюджету.

Всі бюджетні відносини не можуть бути проведені без бюджетного регулювання.

Бюджетне регулювання передбачає законодавчо закріплені процентні відрахування від загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів, встановлених на даній території, а також дотації, субвенції та субсидії в бюджети адміністративних територій у відповідності з техніко-економічним обґрунтуванням.

Техніко-економічне обґрунтування включає:

1) статистичні дані про економічний, соціальний та екологічний стан регіонів;

2) розрахунки необхідних витрат для вирівнювання економічного, соціального, екологічного стану та ефективного використання природних ресурсів територій;

3) інформація про урядові та регіональні програми подолання нерівності між адміністративними територіями; про виконання програми в попередні роки та досягнуті результати; про діючі та розроблені програми з прогнозом наслідків їх виконання.

Бюджетне фінансування - безповоротне направлення коштів відповідних бюджетів (державного, обласних, міських, районних, сільських, селищних) на підтримку установ освіти, охорони здоров'я та інших заходів згідно кошторису витрат по кожній установі, органу чи заходу або згідно зведеного кошторису витрат по міністерству, відомству, управлінню.

Бюджетне фінансування будується на принципах обґрунтованості величини витрат; чіткого цільового використання. Розгляд цього питання буде не повним, якщо не розглянути питання створення резервів бюджету.

Бюджетні резерви - це фонди непередбачених витрат, які створюються у відповідних бюджетах для безперебійного фінансування запланованих в бюджетах заходів в умовах зниження доходів чи у випадку фінансування непередбачених витрат невідкладного характеру. Розміри бюджетних резервів залежать від співвідношення доходів і витрат бюджетів і, як правило, не перевищують 3% обсягів бюджетів. В бюджетні резерви зараховують і оборотну касову готівку - кошти, що резервуються у відповідних бюджетах для покриття тимчасових касових розривів, що виникають в процесі виконання бюджетів. Ці суми встановлюються при затвердженні відповідних бюджетів. Обов'язковою умовою використання оборотної касової готівки є повне її повернення на кінець року. В цьому її відмінність від інших бюджетних резервів.

Як доходи, так і видатки (бюджетне фінансування) повинні групуватися за однотипними ознаками, тобто класифікуватися.

Бюджетна класифікація - обов'язкове групування доходів і видатків бюджету по підрозділам (однорідним ознакам) з присвоєнням їм точних назв і порядкових номерів (статей).

Бюджетна класифікація забезпечує чіткість бюджетного планування і прогнозування, а також дає можливість об'єднувати як окремі індивідуальні кошториси, так і складати зведені кошториси витрат по окремих ланках бюджетної системи.

ВИСНОВКИ

У фінансовій системі України центральне місце займає державний бюджет, він є найбільшим централізованим фондом грошових коштів. Поряд із фінансами, державний бюджет є самостійною економічною категорією і втілює фінансові відносини, що виникають при утворенні централізованого фонду грошових ресурсів країни та його використанням на загальнодержавні потреби. Бюджетні відносини складаються між державою, з одного боку, і підприємствами, установами, організаціями, населенням - з другого боку, з приводу сплати податків, зборів, а також при використанні бюджетних коштів.

Бюджетний устрій України визначається закріпленим Конституцією України державним ладом України та її адміністративно-територіальним поділом. Під бюджетним устроєм розуміють організацію i принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв'язок між її окремими ланками. Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети утворюють бюджетну систему. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, складає зведений бюджет, який використовується для аналізу i визначення засад державного регулювання економічним i соціальним розвитком України.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Видатки державного бюджету України // Фінанси України. - 2000, - №5. - С.76.

2. До проблеми виконання державного бюджету України // Бізнесінформ. - 1999. - №9-10. - С.45.

3. Лютий І.О. «Державний боргіефективність використання Державного кредиту» // Ж-л «Фінанси України». - №9. 99р.

4. Мельнічука С. «Шляхи удосконалення бюджетного процесу в Україні» // Ж-л «Економічний часопис». №4. 99р.

5. Осипчук Л., «Виконання державного бюджету». Економіка. Фінанси. Право». - №11, 2000. - С.17-19;