Оподаткування доходів населення України

РЕФЕРАТ

З дисципліни: «Фінанси»

На тему:

«ОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ»

Виконавець: Нехай Соф`я Олександрівна

Керівник: ст. викладач Красновид О. М.

Мелітополь 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ПОБУДОВИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

1.1 Становлення податкової системи в Україні

1.2 Основні елементи податкової системи

1.3 Принципи побудови податкової системи

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ І ЇЇ РОЛЬ В ДОХОДАХ БЮДЖЕТУ

2.1 Податкова політика, як метод державного регулювання економіки, підхід та перспективи

2.2 Прямі та непрямі податки та їх місце в податковій системі

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ

3.1 Зарубіжний досвід побудови податкової системи

3.2 Удосконалення діючої системи оподаткування в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

В наш час, коли в Україні відбуваються кардинальні перетворення в соціально-економічній та політичній сферах, і значна увага приділяється створенню ефективної системи оподаткування, актуальність вибраної теми є очевидною. Адже від механізму стягнення податків залежить формування доходної частини бюджету, а це, як відомо, основна фінансова база держави. Саме податкова система сприяє постійним, стабільним і повноцінним надходженням коштів до бюджету. Тому аналіз функціонування податкової системи особливо зараз в умовах системної кризи набуває великого значення.

В умовах перебудови економіки України, створення нових соціальних та економічних відносин у суспільстві, розбудови нашої держави як незалежної та самостійної, важлива роль відводиться податковій системі.

Одним з першочергових завдань ринкової реформи в Україні є створення ефективної податкової системи, яка б забеспечувала розвиток народногосподарського комплексу країни, відповідним чином регулювала б економічні відносини. Ефективність податкової системи визначається тим, наскільки цілеспрямовано вона вирішує комплекс завдань, пов'язаних з керованістю економіки, як системи, розвитком виробництва, підвищенням життєвого рівня населення.

Податкова система повинна успішно вирішувати фіскально-розподільче завдання. Шляхом оптимального розподілу доходів суб'єктів підприємництва та громадян забезпечується дохідна частина бюджету, достатня для фінансування соціальних процесів та розвитку в цілому України та регіонів, зокрема.

Система оподаткування має бути побудована таким чином, щоб сприяти розвитку виробничої діяльності, посиленню таких стимулів, які б забезпечили “прорив” на пріоритетних напрямах економічного та соціального розвитку країни. В залежності від проведення податкової політики державою податки можуть відігравати, крім суто фіскальної функції, роль стимуляторів економічних процесів у державі.

Податкова система є найвагомішим та ефективним інструментом регулювання фінансових відносин у державі.

В цілому можна сказати, що розвиток податкової системи України продовжується. Вдосконалюються форми і методи оподаткування, система стягнення податків і контроль за надходженням їх до бюджету.

Предметом дослідження даної роботи є саме розвиток, становлення податкової системи України, її функціонування та вдосконалення. 06'єктом являється дослідження взаємовідносин між державою та платниками податків в процесі утворення доходної частини бюджету країни.

Сьогодні податкова система України перебуває на етапі кардинальних перетворень - готується до впровадження Податковий кодекс України. В державі постійно проводилась політика зміни системи оподаткування, але, на жаль, не завжди продумана, економічно обґрунтована, та не завжди це відбувалось у комплексі з іншими нововведеннями.

Характерним і дестабілізуючим фактором для України сьогодні є значна кількість податків, безсистемне надання пільг, значний податковий тягар, часті зміни податкового законодавства тощо.

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ПОБУДОВИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

1.1 Становлення податкової системи в Україні

Формування податкової системи України сягає своїм корінням ще у систему мобілізації доходів бюджету колишнього СРСР. Це і зрозуміло, адже побудована тоді могутня податкова система СРСР проіснувала досить довго. Україна тоді була часткою тієї великої загальносоюзної системи податків. Безперечно, з виходом України із СРСР треба було перебудовувати все на рівень незалежності, суверенітету. Головним об'єктом цієї перебудови стала податкова система тепер вже незалежної держави, тому що податки складають головну частину доходів бюджету, його фінансову базу, на підставі якої починає функціонувати будь-яка країна.

Новий етап розвитку системи платежів підприємств у бюджет розпочався після господарської реформи 1965р. Суть цієї реформи полягала в заміні відрахувань від прибутку трьома платежами:

- платою за основні виробничі фонди;

- фіксованими (рентними) платежами;

- вільним залишком прибутку.

Головною метою цієї проведеної заміни було надання платежам із прибутку не тільки фіскальних, а й регулюючих функцій, тобто використовувати їх як фінансові інструменти впливу на різні сторони діяльності підприємства. Насправді, цю ідею реалізувати не вдалося, тому що у підсумку все ж таки звелося до фіскального призначення платежів і вони не стали діючими регуляторами діяльності підприємств.

Перехід економіки України до ринкових відносин потребував радикально нових методів регулювання чистого прибутку. Нові фінансові інструменти в ролі яких виступають податки, здатні перебудувати стару систему на більш ефективну.

Перехід до податкових взаємовідносин підприємств з бюджетом почався ще в колишньому СРСР в 1991 році. Після проголошення суверенітету і незалежності Україна розробила і прийняла в 1991 році власний Закон "Про систему оподаткування". Треба сказати, що він фактично продублював попередній союзний, однак, разом з тим, це перший крок у створенні податкової системи суверенної України.

В цьому Законі був наданий перелік податків, що входили до податкової системи України. Деякі види податків були ліквідовані (податок з обороту, на експорт і імпорт).

Наступний етап в формуванні податкової системи настав у 1996 році, коли відбувалась важлива зміна в структурі органів податкової системи утворення Державної Податкової Адміністрації та місцевих податкових інспекцій. Ці нововведення - не просто заміна назви, утворення ДПА являє собою новий і перший крок українського керівництва по притягненню в сферу оподаткування тіньового капіталу, котрий набув погрожуючих розмірів. До сих пір, в країні не існувало єдиної системи, контролюючої доходи всіх юридичних і фізичних осіб, - почала вона функціонувати з 01.01.97 р. В обов'язки місцевих податкових інспекцій включений аналіз економічної діяльності підлеглих підприємств, для чого створені відповідні відділи.

Таким чином, утворення служби економічного аналізу в рамках податкової адміністрації дасть змогу удосконалити і покращити податковий контроль. А втім, розробка й прийняття податкового законодавства знаходиться в компетенції Кабінету Міністрів і Верховної Ради. За Програмою діяльності Кабінету Міністрів України заходи, розроблені з метою впорядкування процедури стягнення податків та зборів були визначені наступні:

1) Завершити розробку й прийняття Податкового Кодексу України як єдиного нормативного акту, регулюючого всі питання податкових відносин, в тому числі права, обов'язки та відповідальність їх учасників, взаємовідносини держави та платників податків;

2) Внесення змін в законодавство про ПДВ, які передбачають введення механізму гарантованої компенсації із бюджета сум, перевищуючих суми ПДВ, які сплатили підприємства.

3) Утворення багаторівневої телекомунікаційної сіті для накопичення та обміну інформацією в Державному реєстрі фізичних із базою даних юридичних осіб про отримані доходи, стан сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Отже, проаналізувавши розвиток податкової системи України, можна зробити висновок, що формування її продовжується і зараз, багато робиться для подальшого вдосконалення податкового законодавства.

1.2 Основні складові податкової системи України

Економічна сутність податків характеризується грошовими відносинами, які складаються у держави з юридичними та фізичними особами. Податки - це найважливіша фінансова категорія, яка історично є найважливішою формою економічних відносин між державою і членами суспільства. Ця категорія виникла з появою держави і вже тоді забезпечувала виконання функцій держави.

Податки - це обов'язкові платежі юридичних та фізичних осіб до бюджету. Податки як економічна категорія мають свої функції - фіскальну і регулюючу. Розглянемо конкретно кожну з них- рисунок 1.1.

Рис. 1.1. Структурно логічна схема елементів податкової системи України

Фіскальна функція податків характеризується тим, що саме податки сприяють централізації Валового Національного Продукту у бюджеті. Треба відмітити, що саме ця функція визначає суспільне призначення податків і тому є головна. Економісти трактують суть цієї функції таким чином: податкові надходження мають бути постійними, стабільними, рівномірно розподіленими в регіональному розрізі.

Постійність означає надходження податків до бюджету рівномірно, в чітко встановлені законодавством терміни. Стабільність - гарантію того, що передбачені доходи будуть надходити в бюджет в повному обсязі. Для забезпечення необхідними надходженнями бюджети різних ланок бюджетної системи існує рівномірність розподілу податків.

Іншою функцією податків є регулююча. Ця функція необхідна для того, щоб здійснювати вплив на різні сторони діяльності платників податків. Об'єктивно кожний платник зацікавлений в тому, щоб сплатити якомога меншу суму. Це може домогтися, наприклад, за рахунок зменшення обсягів об'єкта оподаткування або якщо платник здійснює діяльність, яка передбачає пільги щодо оподаткування. Таким чином регулююча функція податків є в кожному з них.

Інша функція податків - стимулююча. За допомогою податків, пільг та санкцій держава стимулює технічний прогрес, збільшення робочих місць, капітальні вкладення та розширення виробництва тощо. Так, наприклад, в багатьох розвинутих країнах звільняються від оподаткування витрати на науково - дослідницькі роботи. Аналогічно, з метою стимулювання окремих галузей народного господарства в Україні законодавством передбачається їх пільгове оподаткування.

Наступна функція податків - перерозподільча. Ця функція податків виражає їх сутність як особливого централізованого інструменту розподільчих відносин. За допомогою податків здійснюється перерозподіл розподілених частин сукупного доходу суспільства. У бюджеті концентруються кошти, що спрямовуються потім на вирішення народногосподарських проблем, як виробничих, так і соціальних, фінансування крупних міжгалузевих, комплексних, цільових програм - науково-технічних, економічних тощо.

За допомогою податків держава перерозподіляє частину прибутку підприємств та підприємців, доходів громадян, спрямовуючи її на розвиток виробництва та спеціальної інфраструктури, на інвестиції в капіталомісткі та фондомісткі галузі з тривалими термінами окупності проведених витрат: залізниці та автостради, електростанції тощо. В сучасних умовах значні кошти з бюджету повинні бути спрямовані на розвиток сільськогосподарського виробництва, відставання якого найбільш суттєво відображається на всьому стані економіки країни та життєвому рівні населення країни.

Нарешті, остання функція податків - контрольна. Вона, як економічна категорія, заключається в тому, що з'являється можливість кількісного відображення податкових надходжень та їх співставлення з потребами держави в фінансових ресурсах. Завдяки контрольній функції податків оцінюється ефективність податкового механізму, забезпечується контроль за рухом фінансових ресурсів, проявляється необхідність внесення змін та доповнень у систему оподаткування.

Для того, щоб найбільш повно і досконало зрозуміти поняття і суть податків треба розібратися в основних елементах податків.

Суб'єкт оподаткування - це фізична чи юридична особа, яка безпосередньо сплачує податки. Однак, суб'єкт є тільки безпосередньою, транзитною ланкою надходження доходів. Реальним платником, або носієм кожного податку є споживач.

Об'єкт оподаткування - це те, що саме оподатковується. Треба чітко встановити об'єкт оподаткування, він має бути стабільним, піддаватися чіткому обліку.

Одиниця оподаткування - це фізичний чи грошовий вимір оподатковуваного об'єкту. Грошовий вимір має бути безпосереднім при оцінці доходи і опосередкованим - при оцінці тієї ж, наприклад, земельної ділянки чи майна.

Джерело сплати податку - це доход платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов'язаним з об'єктом оподаткування, а може й не мати ніякого відношення до нього. Але правомірним є пов'язування джерела сплати податку із об'єктом оподаткування. Таке оподаткування є справедливішим, оскільки тільки доход є джерелом сплати податків.

Податкова ставка - це законодавче встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи до встановлення ставок -універсальний і диференційований. При уніварсальному для всіх платників встановлюється єдина ставка. Диференціація ставок може проводитись при розмежуванні ставок між окремими платниками, або у розрізі оцінки об'єкта оподаткування.

Непрямі податки мають головним чином фіскальне значення, так як дозволяють постійно стягувати в бюджет частину загального грошового обігу від реалізації товарів, робіт, послуг. Вони є стабільними видами доходів державного бюджету, так як не залежать від кількісних показників діяльності товаровиробників та термінів їх сплати.

Прямі податки саме зменшують доходи фізичних чи юридичних осіб, оскільки ними оподатковуються доходи (прибуток, заробітна плата), а також окремі види майна (земля, природні ресурси, транспорт). Прямі податки можуть бути віднесені на збитки виробництва (обігу) або прямо утримуватись з доходів, але в кожному з цих правил вони знижують реальні доходи платників шляхом зменшення частки чистого доходу, який залишаться в їх розпорядженні.

Податкові системи різних країн відрізняються одна від одної, але в будь-якому випадку вони представляють собою сукупність непрямих і прямих податків, які встановлені законодавством і надходять в бюджет держави.

1.3 Принципи побудови податкової системи

Податкова система, як було зазначено вище, - це сукупність установлених у країні податків. Саме діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків - це податкова політика держави, яка має певні принципи. Головним "девізом" здійснення податкової політики кожної держави можна назвати народним прислів'ям "щоб і вівці були цілі і вовки ситі". Як це розуміти? Податкова політика спрямована на мобілізацію грошових доходів у бюджеті для того, щоб сформувати фінансову базу держави з одного боку, а також не збільшувати податковий прес для організацій та підприємств з метою підтримки зацікавленості останніх в отриманні прибутку. Принципи оподаткування, що вперше були сформульовані А. Смітом у формі чотирьох положень, чотирьох основоположних, можна сказати, що стали класичними.

Сьогодні в Україні ці принципи розширені та доповнені у відповідності з вимогами сьогодення. Для України і для самих громадян дуже важливим є сам факт існування цих принципів, а також реальні результати від їх дії, такі, як створення сприятливого середовища для вітчизняних товаровиробників, для розвитку їх конкурентоспроможності; підлагоджена та компетентна робота податкових органів тощо.

До принципів побудови податкової системи України належать:

-стимулювання підприємницької діяльності й інвестиційної активності;

- обов'язковість;

- рівнозначність та пропорційність;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

- соціальна справедливість;

- стабільність;

- економічне обґрунтування;

- рівномірність сплати;

- компетенція;

- єдиний підхід до розробки податкового законодавства;

- доступність та зрозумілість норм податкового законодавства;

- адміністративна спрощеність;

- економічна ефективність;

- гнучкість;

- інфляційна нейтральність.

Розглянемо деякі принципи більш детально для того, щоб зрозуміти основні напрямки податкової політики.

Принцип соціальної справедливості. Цей принцип базується на соціальних орієнтирах, які виступають первинним явищем по відношенню До податкової політики. Правильно встановлені соціальні орієнтири сприяють справедливій податковій політиці. Соціальними орієнтирами в даному випадку можуть бути фактори діяльності фізичних та юридичних осіб - доходи і споживання, майно і приріст грошового капіталу, ресурсна забезпеченість, видача вкладених коштів інше. Основна мета - створення податкової системи, яка б враховувала всі ці фактори.

Принцип економічної ефективності. Цей принцип базується на двох основних функціях податків: фіскальної і регулюючої, тобто на двох аспектах. Перший, відображаючий фіскальну функцію податків, полягає в ефективності їх стягнення: повноти, своєчасності, недопущенні ухилення від сплати податків, мінімальні затрати, пов'язані із мобілізуванням податків в бюджет.

Принцип стабільності означає те, що податкова політика повинна дотримуватись певних ознак, орієнтирів, які зазначені державою, а змінюватись - поступово, еволюційно. Це дає змогу, по-перше, суб'єктам фінансових відносин мати сталі інтереси, створювати певні перспективи в своїй діяльності. Постійно змінна податкова політика впливає на фінансову діяльність дуже погано, так як до змін, які можуть відбуватись, треба пристосовуватись. Тому, по-друге, стабільність податкової політики має велике значення для здійснення податкової роботи. Але треба зазначити, що в економіці кожної країни іноді потрібні зміни, які викликані постійним розвитком соціальних і економічних відносин. Країна потребує реформ, в тому числі і в податковій політиці. В зв'язку з цим, швидке реагування податкової політики на зміни в соціально-економічному житті суспільства визначає принцип гнучкості. Гнучкість податкової політики відображається у двох формах: в здійсненні реформи (ця дія проводиться у випадку негайної необхідності), а також в поступовій зміні еволюційним шляхом (це більш розвинутий засіб реагування і більш ефективний).

Таким чином, податкова система вважається ефективною згідно виконання двох умов: коли фінансово забезпечується виконання функцій держави і коли достатньо виконується основні принципи оподаткування.

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ І ЇЇ РОЛЬ В ДОХОДАХ БЮДЖЕТУ

2.1 Податкова політика, як метод державного регулювання економіки, підходи та перспективи

Держава, виражаючи інтереси суспільства в різних сферах життєдіяльності, виробляє та впроваджує відповідну політику: економічну, соціальну, екологічну, демографічну тощо. Визначивши свою економічну політику, держава визначає напрямок розвитку, а також стратегію і тактику досягнення поставленої мети. Ось чому податкова політика і податкова система мають чітку цілеспрямованість на вирішення конкретних завдань і проблем.

Податкова політика держави є складовою частиною економічної політики, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обов'язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання. Кожна конкретна податкова система є відображенням податкової політики, яка проводиться державою.

Суть, структура та роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, яка є виключним правом держави, яка самостійно проводить цю політику в країні, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги та фінансові санкції, а також обов'язки по сплаті податків і відповідальність за порушення норм податкового законодавства, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

Стратегія проведення податкової політики в Україні повинна спиратись на ґрунтовну теоретичну базу, максимально враховувати відмінність перехідного стану економіки держави. Податкова політика являє собою систему заходів, які провадяться Урядом країни, по вирішенню певних короткострокових та довгострокових завдань, які стоять перед суспільством, за допомогою системи оподаткування країни. До довгострокових завдань належать досягнення економічного зросту, максимального рівня зайнятості населення країни, росту його благополуччя. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення державного бюджету, досягнення його збалансованості, стимулювання інвестиційної діяльності тощо.

Податкова політика представляє собою діяльність держави у сфері встановлення та стягнення податків та обов'язкових платежів. Загальна стратегія податкової політики повинна включати приоритетні цілі, пов'язані із функціонуванням системи оподаткування, та методи їх досягнення. Перспективнішою є така податкова політика, яка здатна викликати й майбутній ефект, тобто реалізація певних заходів сьогодні дасть можливість забезпечити в майбутньому реалізацію інших заходів.

Податкова політика повинна передусім сприяти росту обсягів накопичення, створення умов, які полегшують оновлення капіталів підприємств. При провадженні податкової політики держава обов'язково враховує інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства.

Однією з головних цілей формування системи оподаткування повинно бути поліпшення фінансового стану підприємств усіх форм власності і, особливо, пріоритетних напрямів виробництва.

З одного боку, податки зобов'язані забезпечити стабільну фінансову базу держави, а з іншого - залишити достатньо коштів підприємствам та громадянам з метою збереження максимальної зацікавленості у результатах їх діяльності.

Важливою умовою ефективної податкової політики є її стабільність і передбачуваність, завдяки чому у підприємств виникає можливість планувати господарську діяльність та правильно оцінювати ефективність прийнятих рішень.

Потягом останніх десяти років податкова політика України була спрямована на вирішення конкретних завдань та проблем. Це, зокрема, обмеження росту цін та інфляції, подолання кризи платежів, укріплення грошового обігу. Ці заходи повинні забезпечити захист внутрішнього ринку, створення умов для розвитку здорової конкуренції, здійснити реальну допомогу в становленні та розвитку малого бізнесу, підвищити рівень правової свідомості та культури суспільства.

При цьому в Україні суттєва увага постійно приділяється впорядкуванню стягнення податків, зборів та обов'язкових платежів, а також посиленню відповідальності за ухилення від сплати або за несвоєчасність їх сплати до бюджетів усіх рівнів та до державних цільових фондів.

Крім того дійсність сьогодення така, що рентабельні прибуткові підприємства, сплачуючи всі законодавчо встановлені платежі до бюджету та до державних цільових фондів, несуть весь податковий тягар. Вони не можуть спрямовувати кошти на реконструкцію та оновлення обладнання.

Оскільки держава не може встановлювати занадто високий рівень оподаткування, тому що цьому протистоїть суспільство, вона змушена використовувати державні займи для покриття державних видатків.

У вузькому плані податкова політика охоплює діяльність держави лише у сфері оподаткування - встановлення видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, їх платників, об'єктів, ставок (нормативів) оподаткування, податкових пільг, строків та механізму стягнення податків та їх зарахувань до бюджету чи до державних цільових фондів.

Рисунок 2.1 окреслює прямі та непрямі податки у системі податків країни.

Рис. 2.1. Прямі та непрямі податки та їх місце в податковій системі

2.2 Прямі та непрямі податки та їх місце в податковій системі

Як відомо, в класифікації податків розрізняють прямі і непрямі податки. Приділяючи увагу прямим податкам, треба зазначити, що вони встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір. залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Рисунок 2.2. демонструє класифікацію податків.

Рис. 2.2. Класифікація податків

Поділяються прямі податки на дві підгрупи: особисті і реальні. Різниця полягає саме у відношенні об'єкта оподаткування і самого платника. При особистих прямих податках первинним явищем виступає платник, а об'єкт оподаткування - вторинним. При реальних прямих податках - навпаки.

Найбільш поширеними являються особисті види прямих податків, головними з яких виступають прибутковий податок з громадян та податок на прибуток.

Розглядаючи ретельніше прибутковий податок треба відмітити, що в залежності від форми доходу, індивідуальної чи узагальненої, прибутковий податок поділяється на види: податок з фізичних осіб і юридичних осіб. Таке "подвійне" встановлення цього податку дає можливість оподатковувати весь створений валовий доход, а також здійснювати регулювання співвідношення між ними. Податок з фізичних осіб стягується з особистих доходів громадян: заробітної плати та інших доходів. Податок з юридичних осіб стягується із загального доходу підприємства, у формі якого виступає прибуток.

Прибутковий податок має свої переваги і недоліки. Головна його позитивна риса, це те, що він становить рівень оподаткування у пряму залежність від джерела сплати податків - доходу. А також при реалізації принципу справедливості велике значення має підхід до встановлення шкали ставок - пропорційних, прогресивних чи регресивних. Отже, справедливість прибуткового оподаткування реалізується через шкалу ставок. Але є й недоліки цього виду оподаткування. По-перше, існують труднощі, пов'язані із обліком об'єкта оподаткування. Мова йде про приховування доходів і ухилення від сплати податків. По-друге, необхідно належним чином вирішити, що саме відноситься до доходів і як ці доходи обчислюються.

Таблиця 2.1 змальовує картину податкових надходжень і податкових платежів за період із 2002 до 2007 року.

Таблиця 2.1 Динаміка податкових надходжень і податкових платежів за період із 2002 до 2007 року

Майновий податок - другий вид прямого оподаткування, який повинен перебувати у тісному взаємозв'язку із прибутковим оподаткуванням, і ось чому: джерелом сплати цього податку є особисті доходи громадян. Саме перелік майна, що оподатковується в Україні, встановлюється чинним законодавством. Таким майном виступають транспортні засоби і механізми.

На відміну від прибуткового податку приховування об'єкта оподаткування при майновому майже неможливе (об'єктами є будівлі, транспортні засоби інше). Недоліком майнового оподаткування є обмежена регулююча функція.

Найбільш поширеними видами реальних податків є земельний і податок на промисел.

Земельний податок - це найдревніший вид податку. В податковій політиці зараз цей податок відіграє велику роль. Реалізація двох функцій податків - фіскальної і регулюючої - існують в повному обсязі в цьому податку. При стягненні земельного податку не існує можливості сховати об'єкт оподаткування. А також перевагою цього виду податку є те, що кожен, хто має земельну ділянку, платить пропорційно до її розміру і родючості ґрунту, тобто це наявний принцип соціальної справедливості.

Податок на промисел стягується в Україні у вигляді плати за патент на право торгівлі фізичними особами.

Отже, прямі податки, хоча і поступаються непрямим за своєю питомою вагою у формуванні доходів бюджету, мають суттєве значення у податковій системі України.

Треба сказати, що в цілому питома вага прямих податків в бюджеті України збільшилась на 3,43% і становить майже половину всіх надходжень до бюджету.

Особливістю непрямих податків є те, що вони стягуються в ціні товарів, тобто їх види залежать від особливостей ціноутворення. Непрямі податки поділяються на дві групи залежно від характеру торговельної діяльності. Внутрішня торгівля використовує акцизи і фіскальні монополії. Зовнішня характеризується встановленням мита на товари, що експортуються. Розглянемо ретельно кожен з видів непрямих податків.

Акцизи - непрямі податки, що встановлюються у вигляді надбавки до ринкової ціни. В залежності від методу встановлення розрізняються фіксовані ставки акцизів (встановлюються у грошовому виразі на одиницю товарів) і пропорційні (встановлюються в процентах до обсягу реалізації). Так як товарів, що підлягають непрямому оподаткуванню багато, в залежності від обсягу товарів поділяються акцизи на специфічні (встановлюють на окремі види товарів), а також універсальні (встановлюють до всього обсягу реалізації).

Однією з форм акцизів є податок на додану вартість. Його особливість полягає в тому, що він поширюється на перенесену вартість, яка вже була раніше оподаткована. Але якщо податок і сплачується багаторазово, він охоплює щоразу тільки знову створену вартість.

Податок на додану вартість має високу ефективність із фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи і послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних надходжень від цього податку. Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасністю сплати останнього. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб`єктами підприємницької діяльності. Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.

Обчислення та стягнення ПДВ потребують чіткого визначення об`єкта оподаткування - доданої вартості. Вона є часткою повної вартості товару чи послуги. Повна вартість товару чи послуги має такі складові частини:

Ё вартість сировини та матеріалів, а також послуг виробничого характеру, що відноситься на собівартість;

Ё заробітна плата працівників, які займаються виготовленням цього товару чи наданням послуги;

Ё прибуток.

Податок на додану вартість в Україні було запроваджено з 1 січня 1992 року замість раніше діючих податків з обороту та податку з продажів, стягнення яких будувалося на системі планово-централізованих цін.

Платниками податку на додану вартість є всі юридичні особи та громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання.

Акцизний збір, так само як і ПДВ, є одним із непрямих податків, включається до ціни товарів і сплачується в кінцевому рахунку покупцем, а не виробником товарів. Акцизний збір відноситься до категорії специфічних акцизів, тобто він стягується за ставками, диференційованими по окремих групах товарів.

Акцизний збір був введений в Україні в 1992 році і разом з ПДВ замінив податок з обороту. Оподаткуванню акцизним збором підлягають здебільшого предмети споживання, котрі, як правило, не належать до предметів першої необхідності та рівень рентабельності яких достатньо високий.

Третій вид непрямих податків - мито. Воно встановлюється при вивезенні і ввезенні товарів через кордон даної країни.

На відміну від інших податків стягнення мита здійснюється не тільки і не стільки у фіскальних цілях (формування доходної частини бюджету), митна політика спрямована здебільшого на формування раціональної структури експорту та імпорту в умовах відсутності втручання держави в цю сферу.

Мито - непрямий податок, тобто включається до ціни товарів і сплачується за рахунок покупця.

Необхідність сплати мита виникає при переміщенні через митний кордон країни товарів та інших предметів. Митне оподаткування є одним із напрямків митної політики держави, а також засобом митного регулювання.

Перевагами непрямих податків є наступне: швидке надходження їх до бюджету, що дає змогу фінансувати видатки бюджету; непрямі податки охоплюють дуже широке коло товарів і послуг народного споживання, тому є висока ймовірність того, що надходження їх буде досить повним, але ще непрямі податки балансують місцеві бюджети, так як споживання більш-менш рівномірне в територіальному аспекті; непрямі податки також справляють значний вплив і на державу, такий вплив виражається в тому, що їй вигідно збільшувати обсяг виробництва, бо чим більше обсяг реалізації, тим більше доходів надходить до бюджету.

Головним недоліком непрямих податків є те, що їх сплата незалежить від розміру доходів платників. Таким чином, сплата непрямих податків стає тяжким тягарем для платників податків. Отже, в непрямому оподаткуванні, мабуть, потрібно мати широке коло оподатковуваних товарів з досить помірними ставками або взагалі єдиний універсальний акциз. Урахувати інтереси всього суспільства неможливо.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ

3.1 Необхідність запровадження зарубіжного досвіду податкової системи

Податкові системи окремих країн Європи формувалися в абсолютно різних умовах. Лише в середині XX століття в розвитку систем оподаткування з'явилися спільні риси, пов'язані із післявоєнними економічними реформами. Високий рівень державних видатків на той час супроводжувався високими податками. Крім того, справедливо існує думка, що в деяких країнах дуже складні і багаторівневі системи оподаткування. Значення одних і тих самих податків в різних країнах неоднакове. Так у Франції частка непрямих податків в доходах бюджету дорівнює 62,7%, в Голандії - 41,3%.

Для того, щоб побачити різноманітність і розрив між ставками прибуткового податку з громадян в різних країнах, порівняємо системи оподаткування. Справа в тому, що в багатьох країнах застосовується система прогресивних ставок прибуткового податку з абсолютно несхожими характеристиками прогресії, з різними базовими максимальними ставками податку. Традиційно вважається, що прибутковий податок формує не дуже великий вплив, у порівнянні, наприклад, з податком на прибуток, на розміщення виробництва, заощадження тих чи інших інвестицій. Однак, коли в Європі формується зараз єдиний ринок робочої сили і зняті майже всі перешкоди для переливу капіталу, зростає важливість відмінності в податкових системах, а особливо в максимальних ставках прибуткового податку з громадян.

Надто цікавим з позиції єдиного європейського ринку є оподаткування доходу, отриманого за кордоном. Існують два основних принципи оподаткування стосовно доходу, отриманого за кордоном:

Ё територіальний принцип (використовується у Франції), коли оподаткування доходу здійснюється за різними ставками в залежності від джерела доходів (у чистому вигляді цей принцип являє собою оподаткування доходу, отриманого тільки із джерел, які знаходяться в середині країни, в той час, як доходи, які отримані за кордоном, звільняються від оподаткування);

Ё резидентний принцип заключається в тому, що ставка податку не залежить від джерела отриманого доходу. Цей принцип застосовується майже всіма країнами і безперечно виникає ситуація, коли один і той же доход оподатковується спочатку в країні виникнення, а потім в країні отримувача доходу. Для того, щоб недопустити подвійного оподаткування в більшості країн - членів ЄС податки, сплачені за кордоном, зараховуються при розрахунках в середині країни.

Окремо слід зупинитися на такому важливому елементі фіскальної політики європейських держав, як податок на додану вартість. Спробуємо ретельніше зупинитися на питанні щодо ПДВ в деяких країнах Європи.

В Голландії існують дві ставки ПДВ: загальна - 17,5% та 6% - для продовольчих товарів і медикаментів. Щодо товарів, які визначені для експорту то вони звільняються від ПДВ. В Голандії цей податок повинен сплачуватись на кожній стадії виробництва і розподілу товарів та послуг. Завдяки зменшенню на попередніх стадіях, ПДВ не має накопичувального ефекту. Кожний, хто підлягає оподаткуванню, відповідає за сплату ПДВ з обороту, за мінусом ПДВ, який він сплатив по видатках та інвестиціях. При від'ємному сальдо податок повертається. Декілька типів операцій виключаються із оподаткування ПДВ: перекази і орендна плата на нерухомість; послуги надані закладами освіти; соціально-культурні послуги; більшість послуг, які надають банки; страхові послуги; некомерційна діяльність організацій суспільного теле-радіомовлення; послуги пошти, телефона, телеграфа.

В Польщі податок з обороту замінявся на ПДВ повільно. ПДВ спочатку вводився обмежено, а потім повністю у зв'язку з введенням в дію закону у 1993 році. ПДВ в Польщі - це загальний податок на вартість, додану обробкою, по ньому мало пільг та звільнень. Податок сплачують юридичні особи, організації без прав юридичної особи та фізичні особи по своїй підприємницькій діяльності. Окремі види продукції та послуг (тваринництво, сільгосппродукція низького ступеню обробки, деякі об'єкти будівництва) звільнені від податку. Його базова ставка - 22%, пільгова (деякі дитячі товари, будматеріали, товари та послуги для сільського господарства) - 7%.

У Великобританії існує авансовий податок на доходи корпорацій. Він був введений для створення безперешкодних платежів до бюджету. Розмір даного податку визначається рівнем виплат по дивідентах. Але авансовий податок не є при цьому ще одним податком на дивіденти, його сплата здійснюється як аванс платежу, який враховується при фактичній сплаті податку. У випадку, коли розмір авансового податку перевищує розмір податку на прибуток, передплати поданому податку можуть враховуватись для погашення заборгованості за попередніми чи майбутніми платежами податку на прибуток.

У Франції податок на прибуток корпорацій складає 42%. При розрахунку прибутку, що підлягає оподаткуванню, дивіденти, які сплачують акціонерам, з прибутку не відшкодовуються, а виплачуються після оподаткування, В Німеччині з компаній стягується податок на дивіденти у розмірі 25% від суми. Він був введений з тим, щоб зробити менш можливим ухилення від оподаткування з боку акціонерів.

Таким чином, податкові системи деяких країн Європи мають як спільні риси, так і відмінності. Для податкової системи України було б доцільно використання зарубіжного досвіду функціонування податкової системи.

Одним з прикладів може бути досвід досить розвинутої країни -Швейцарії. На чолі функціонування системи оподаткування стоїть правова основа, тобто законодавча. В Швейцарії це питання вирішують універсальні для всіх податкові закони. Ця особливість полягає в тому, що всі учасники податкового процесу можуть самостійно розбиратись в змісті законів, вирішувати для себе, тобто своєї діяльності, провідні напрямки функціонування, тощо. В Україні прийняття податкових законів іноді має неповну форму, тому вони постійно доповнюються, змінюються, а також іноді перероблюються. Це негативно впливає на підприємницьку діяльність в країні. Другим прикладом застосування податкового досвіду Швейцарії може бути те, що всі кантони країни мають змогу самостійно справляти податки і діяти незалежно від федерального податкового органу. Локальність при цьому дає можливість швидко реагувати на зміни, які відбуваються в конкретному регіоні і поліпшувати становище на мікрорівні. В Україні, звичайно, існує деяка самостійність регіонів, однак, на мій погляд, вона обмежена. Адже, встановлення розмірів і ставок податків здійснюється на загальнодержавному рівні, а не має локальний характер.

3.2 Удосконалення діючої системи оподаткування в Україні

Серед численних економічних проблем, які постали перед Україною у період переходу її від командно-адміністративної до ринкової форми ведення господарства, чільне місце посідає створення ефективної системи оподаткування юридичних і фізичних осіб. У цьому зацікавлена як держава, податкові органи, так і платники податків. Тому особливої актуальності набувають дослідження теоретичних, методологічних і прагматичних підвалин податкової політики та формування податкової системи в державі.

Діюча сьогодні в Україні система оподаткування формувалась протягом останнього десятиріччя. Вона відіграла свою позитивну роль на етапі становлення України як незалежної держави. Однак подальший розвиток ринкових відносин та поглиблення ринкових перетворень все більше підкреслюють наявні в ній недоліки.

На жаль, поки що діюча система оподаткування є не зовсім досконалою і не повністю відповідає вимогам часу. Сьогодні ще існують неузгодженості та протиріччя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання пільг та перекручування суті окремих видів податків.

Податкова система в кожній країні є основою економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним важелем реалізації державної економічної політики. В умовах формування ринкової економіки виконання доходної частини Державного бюджету України є одним із актуальних завдань, успішне вирішення якого створює сприятливі умови для суспільного розвитку.

Діюча система оподаткування сьогодні не задовольняє ні державу, ні платників податків. Цілий ряд прорахунків та перекосів, які були допущені при її створенні, призвели до того, що податки не виконують повноцінно ні фіскальної, ні стимулюючої функцій. Сфера матеріального виробництва практично задушена податками, що веде до скорочення оподатковуваних оборотів, а значить, і до зменшення бюджетних надходжень.

Одним із недоліків податкової системи України, на який є багато нарікань із боку платників податків, - це досить часті перевірки їхньої діяльності працівниками податкових органів та інших державних структур.

Надмірне підвищення норми оподаткування призводить до збільшення доходів тіньової економіки і згортання легального бізнесу, а також до скорочення податкової бази. Тому важливе місце у здійсненні оптимальної податкової політики відводиться принципу фіскальної достатності, який полягає в здійсненні податкової політики, необхідної для забезпечення такої величини податкових надходжень, яка оптимально бажана з огляду на проголошену економічну доктрину.

Рівень податкової ставки повинен враховувати можливості платника податку, тобто рівень його доходів. Оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові, для них мають бути встановлені диференційовані податкові ставки. Платежі кожного до бюджету мають бути пропорційні його доходам, і винятки для окремих осіб недопустимі. Порушення цього принципу призведе до того, що додаткове податкове навантаження ляже на законослухняних платників податків або на тих, хто має можливості ухилятися від оподаткування.

У процесі реформування системи оподаткування в Україні необхідно докорінно змінити ставлення до місцевих податків і зборів, суттєво підняти їх значення у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів. Найсуттєвішими вадами місцевого оподаткування, на нашу думку, є незначна фіскальна роль податків і зборів та відсутність прав у органів місцевого самоврядування запроваджувати на своїй території власні податки і збори. Річ у тім, що на місцях завжди є свої особливі об'єкти оподаткування, які можуть відчутно наповнити місцеві бюджети, а отже, дати змогу спрямувати додаткові кошти на розв'язання економічних і соціальних проблем регіонів.

Сплата податків має носити обов'язковий характер. Система штрафів і санкцій, громадська думка у крані мають бути сформовані таким чином, щоб несплата або несвоєчасна сплата податків були менш вигідні платникові, ніж вчасне і чесне виконання зобов'язань перед бюджетом. На обсяг податкових надходжень впливає також процес ухилення від сплати податків. Надмірне підвищення норми оподаткування веде до збільшення доходів тіньової економіки та згортання легального бізнесу, а заодно й до скорочення податкової бази.

Рис. 3.1. Залежність показника обсягів ухилення від сплати податків від норми оподаткування

де В -- податкова база;

Т -- норма оподаткування.

В умовах економічної нестабільності, існування різного роду механізмів, приховування прибутків та ухилення від сплати податків удосконалення системи оподаткування в Україні та підвищення її ефективності повинно йти шляхом пошуку найбільш надійних та стабільних джерел сплати податків. Поряд з цим, виходячи з вимог податкової реформи, одним з пріоритетних її напрямів має стати реальне полегшення податкового тиску на економіку за допомогою розширення переліку об'єктів оподаткування.

ВИСНОВКИ

На основі виконаної роботи можна зробити висновки.

По-перше, можна зауважити, що саме механізм оподаткування дуже складний і потребує деталізованого розгляду. Данна робота - це спроба на прикладі деяких видів податків охарактеризувати діючу систему оподаткування, вивести переваги і недоліки, визначити основні напрямки вдосконалення.

Серед недоліків можна назвати неефективну правову базу, яка проголошує діяльність податкової системи України. Друга проблема - це податковий прес, який законодавчі органи не в змозі поки що послабити, тому що дефіцит бюджету потребує збільшення доходної частини для його покриття.

В Україні вирішальну роль у формуванні бюджету відіграють непрямі податки та податок на прибуток підприємств. Низький рівень доходів більшості населення, а також низька частка зарплати в національному доході обумовлюють невисоке надходження прибуткового податку з громадян.

Аналіз діючої податкової системи України свідчить про необхідність її реформування. На нашу думку, в основі податкової системи повинні бути прямі податки, тобто податки, де об'єктом оподаткування є доходи фізичних осіб, прибуток юридичних осіб, земля, майно та капітал. При оподаткуванні доходів фізичних осіб та прибутку юридичних осіб повинна використовуватись диференціація ставок податків в залежності від виду діяльності та розміру отриманого доходу.

Податкова реформа в Україні повинна бути спрямована на усунення основної проблеми - зняття податкового тягаря. Першим кроком повинно бути реформування системи непрямих податків разом із зменшенням обов'язкових нарахувань на фонд оплати праці.

Необхідність зменшення нарахувань на фонд оплати праці та реформування системи соціального забезпечення не викликає жодного сумніву. По-перше, ці нарахування є найбільшими порівняно з іншими країнами, вони виступають важливим фактором зростання цін, зниження конкурентоспроможності українських товарів. По-друге, система соціального забезпечення - джерелом функціонування якої є обтяжливі нарахування для підприємств.

Слід зазначити, що основною метою реформування системи оподаткування є сприяння стабілізації матеріального виробництва, підвищення його ефективності, на цій основі задоволення державних та соціальних потреб. Система оподаткування повинна забезпечити оптимізацію структури розподілу і перерозподілу національного доходу. Реформуванню підлягають правові норми, що визначають форми, механізм регулювання, встановлення величини та порядку справляння податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджету , внесків до державних цільових фондів, необхідних державі для виконання їх функцій.

Характерною особливістю діючої податкової системи сьогодні є її недосконалість, а саме: неузгодженість та суперечливість окремих податкових законів, нестабільність законодавства, надмірне податкове навантаження на платників, безсистемне й невиправдане надання пільг, перекручування економічної сутності окремих податків та непристосованість її до переходу від адміністративної-командних методів управління господарством до господарювання в умовах демократичної правової системи України шляхом створення єдиного всеохоплюючого Закону Податкового кодексу України.

Зазначений законопроект є першим кроком на шляху створення досконалої системи оподаткування з високим рівнем збирання податків і має на меті регулювання відносин оподаткування, визначає принципи побудови податкової системи, перелік податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що підлягають сплаті до бюджетів всіх рівнів. Визначає методику їх обчислення, ставки оподаткування, правовий стан платників податків, порядок адміністрування податків, а також порядок і умови застосування фінансових санкцій до платників податків за порушення податкового законодавства.

Реформування податкової системи є найбільш важливою проблемою на етапі формування ринкового середовища і створення сприятливих умов для зниження податкового навантаження. Однак, зниження податкового навантаження слід провести поступово з метою стабільного виконання доходів бюджету.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України.- 1996 р.

2. Закон України “ Про систему оподаткування ”//Відомості Верховної Ради України.-1994.- №14, С.11- 13.

3. Закон України ‹‹Про внесення змін до Закону України “ Про систему оподаткування”›› // Відомості Верховної Ради України. - 2008.-№10, С. 13-15.

4. Закон України “Про державну податкову службу в Україні “ // Відомості Верховної Ради України.- 2008.-№12, С. 13-15.

5. Закон України ‹‹Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”›› // Урядовий кур'єр.-2003.-№ 15, С. 17-19.

6. Азаров М.Я. Податкова політика в Україні: принципи та реалії. // Вістник податкової служби України.-2008.-№10, С. 14-16.

7. Бабич Л.Я. Аналіз податкової системи і пропозиції щодо її вдосконалення. // Економіка України.-1999.-№9, С. 15-16.

8. Бабійчук А.Б. Напрямки вдосконалення системи оподаткування в Україні. // Фінанси України.-1999.-№12, С.4-5.

9. Булгакова С.О. Податки в зарубіжних країнах.-К.: Основи, 2008, 234 с.

10. Буряковський В.В. Податки .-Дніпропетровськ: Пороги.-2008.-520 с.

11. Василик О.Д. Державні фінанси України :навч. посібник.-К.: Вища шк., 2003, 324 с.

12. Вишневський В.П. Налоги Украины :теория и практика.-Донецк : ИЕП НАН Украины, 2004, 232 с.

13. Глухов В.В. Налоги :теория и практика .-СПб.: Спец. лит., 2002, 285 с.

14. Данілов О.Д.,Фліссак Н.П. Податкова система та шляхи її реформування.-К.: Парламентське видавництво, -2001.-215 с.

15. Дернбернг Р.Л. Международное налогообложение.- М.: Юнити, 2007.-375 с.